МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Ляховський Віталій Іванович

УДК 611.25 – 089 – 053 + 611.131 – 092.9

ВІКОВІ І СТАТЕВІ ОСОБЛИВОСТІ ХІРУРГІЧНОЇ АНАТОМІЇ ЛЕГЕНЕВИХ ЗВ’ЯЗОК ЛЮДИНИ ТА ПОТЕНЦІЙНІ РЕЗЕРВИ

ЇХНІХ АРТЕРІЙ В ЕКСПЕРИМЕНТІ

14.03.01 – нормальна анатомія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії (м. Полтава) Міністерства охорони здоров’я України.

Науковий консультант: заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Скрипніков Микола Сергійович, Українська медична стоматологічна академія (м. Полтава), завідувач кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Бобін Володимир Вікторович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри анатомії людини;

заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Козлов Володимир Олексійович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри анатомії людини;

доктор медичних наук, професор Шапаренко Павло Пилипович, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри анатомії людини.

Провідна установа:

Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, кафедра анатомії людини.

Захист відбудеться “_25_” _вересня_ 2003 року об _11_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при Харківському державному медичному університеті МОЗ України (61022, м. Харків-22, просп. Правди, 12).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету МОЗ України (61022, м. Харків-22, просп. Леніна, 4).

Автореферат розісланий “_20_” _серпня_ 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент Терещенко А.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хірургія органів грудей вже досягла певних успіхів, удосконалюються існуючі і впроваджуються нові діагностичні і лікувальні маніпуляції та оперативні втручання (Л.Я. Ковальчук, В.Ф. Саєнко, Г.В. Книшов, 2000). Але для її подальшого успішного розвитку необхідні грунтовніші топографоанатомічні знання (В.М. Лупырь, В.В. Бобин, В.А. Ольховский и др., 2002; І.І. Бобрик, В.Г. Черкасов, 2002; М.П. Бурых, 2000; В.Г. Ковешников, Б.А. Никитюк, 1992; В.О. Козлов та ін., 2002; М.С. Скрипніков, І.О. Гіленко та ін., 2001; П.П. Шапаренко, Ю.Й. Гумінський, 2002). Це стає особливо важливим у зв’язку з несприятливою екологічною обстановкою в Україні, зумовленою аварією на Чорнобильській атомній електростанції, зростанням захворювань органів дихання людей різного віку і статі, втратою трудового потенціалу внаслідок високого рівня захворюваності осіб працездатного віку (С.В. Зайков, 1998).

Серед органів грудей є майже не вивчене парне анатомічне утворення – легеневі зв’язки. С.И. Елизаровский (1956), В.К. Цвирко (1963), В.А. Батухтин та ін. (1970) звернули на них увагу при вивченні кореня легень, фасцій та клітковинних просторів середостіння у дорослих людей. Нами (В.І. Ляховський, 1993) були вивчені індивідуальні топографоанатомічні особливості цих зв’язок тільки у дорослих людей доліхо-, мезо- і брахіморфної будови тіла. Зображення легеневих зв’язок на комп’ютерних томограмах використовують при диференційній діагностиці захворювань легень і суміжних органів у новонароджених, дітей і дорослих людей (S.J. Lee et al., 1998).

Щодо вікових і статевих особливостей хірургічної анатомії легеневих зв’язок у людини, то ми не виявили жодного спеціального дослідження по їхньому вивченню. Проте хірургам приходиться виконувати оперативні втручання на легенях і органах середостіння хворих людей різного віку і статі з вимушеним порушенням цілісності легеневих зв’язок (Л. Бежан, Е.Г. Зитти, 1981; И.С. Колесников, М.И. Лыткин, 1988).

Ще А.В. Мельников (1925) при вивченні кровоносних судин легень звернув увагу на артерії легеневих зв’язок і відмітив, що вони можуть стати важливими колатеральними шляхами припливу крові до знекровлених ділянок легень, але на цей пророчий вислів ніхто з дослідників не звернув належної уваги. До цього часу ніхто не займався спеціальним вивченням кровопостачання легеневих зв’язок ні у людини, ні у тварин. При інших дослідженнях попутно згадують про наявність артерій у легеневих зв’язках (Г.Н. Топоров, В.К.Лялина, 1966; H.1970). Важлива увага звернута на участь артерій легеневих зв’язок у кровопостачанні внутрішньочасткових секвестрованих ділянок легень (Н.С. Опанасенко, 1999; M.M.F.T.1993; C.C.V.D. Kollias, P.P.1997). При цьому діаметр артерій легеневої зв’язки, які відходили від аорти, збільшувався до 10 мм. Ці та інші дослідники (Y. P. Chen, 1991; H. Ishida et al., 1992) називають ці артерії аберантними, вказують що вони є відхиленням від норми.

О.Г. Гончаров (1962) при вивченні стану артерій середостіння після перекриття просвіту легеневої артерії звернув увагу на компенсаторне розширення артерій легеневої зв’язки, але спеціальним їхнім вивченням не зайнявся. Легеневі зв’язки використовують як пластичний матеріал при реконструктивних операціях на трахеї і бронхах при їх резекції з причини злоякісних пухлин з метою реваскуляризації (D. Kondo et al., 1990; L.et al., 1991).

Не дивлячись на очевидну актуальність викладених вище питань, важливість їх для теорії і практики медицини, досі залишалися не вивченими вікові і статеві особливості хірургічної анатомії легеневих зв’язок; не вивчені і не описані потенційні резерви їхніх артерій за умови припинення припливу крові по гілках легеневої артерії до тих ділянок легень, які межують з легеневими зв’язками і в які вступають артерії цих зв’язок. Намагання заповнити цю прогалину в анатомії і хірургії стало основою для визначення мети і задач нашого дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає науковому напрямку та планам науково-дослідних робіт Української медичної стоматологічної академії МОЗ України (шифр 1100000992, код 2). Вона являється фрагментом кафедральної теми “Встановити особливості становлення, топографії, структурної організації вен, артерій і парасимпатичних вузлів голови та тіла людини в онтогенезі. Експериментальне застосування нових шовних матеріалів в хірургії”, шифр 0198U002092, код 76.29.55, яка виконується співробітниками кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії Української медичної стоматологічної академії. Автор виконав фрагмент наукової теми щодо вивчення вікових і статевих особливостей хірургічної анатомії легеневих зв’язок людини і артерій легеневих зв’язок у собаки в нормі та їхніх потенційних резервів при порушенні припливу крові по гілках легеневої артерії.

Мета і задачі дослідження. Виявити вікові і статеві особливості хірургічної анатомії легеневих зв’язок людини та потенційні резерви їхніх артерій у єдності з артеріями суміжних органів за умови припинення припливу крові по гілках легеневої артерії в експерименті.

Для досягнення цієї мети поставлені такі задачі:

1. Дослідити зміни показників величини лівої і правої легеневих зв’язок в осіб чоловічої і жіночої статей усіх вікових періодів, встановити їхню залежність від вікових особливостей, форми цих зв’язок. Виявити показники, які характеризують вікові і статеві зміни розмірів легеневих зв’язок. Прослідкувати за відношенням легеневих зв’язок до легень, суміжних органів у осіб обох статей усіх вікових періодів.

2. Порівняти вікові і статеві зміни величин легеневих зв’язок, їхньої площі, внутрішньої будови та вмісту. Встановити корелятивні зв’язки між розмірами легеневих зв’язок та відповідними розмірами легень, воріт, нижніх часток у тих же осіб усіх вікових періодів.

3. Вивчити кровопостачання легеневих зв’язок у собаки в нормі, виявити у них кількість артерій, місця та кути їхнього відходження, діаметр просвіту, довжину, напрям ходу, характер розподілу.

4. Дослідити в динаміці компенсаторні зміни і виявити потенційні резерви артерій легеневих зв’язок у єдності з артеріями суміжних органів в експерименті на собаках за умови припинення припливу крові по:

а) гілках легеневої артерії до суміжних з легеневою зв’язкою сегментів задньої частки легень, у які входять артерії цієї зв’язки;

б) гілці легеневої артерії до задньої частки легень, у яку входять артерії легеневої зв’язки;

в) легеневій артерії однієї легені, вподовж якої розміщуються позаорганні анастомози артерій легеневої зв’язки і суміжних органів.

5. Виявити загальні закономірності проявів потенційних резервів артерій легеневих зв’язок і суміжних органів за умови припинення припливу крові по гілках легеневої артерії до ділянок легень різної величини.

Об’єкт дослідження: легеневі зв’язки людини, артерії легеневих зв’язок собаки.

Предмет дослідження: вікові і статеві особливості анатомії легеневих зв’язок людини, артерії легеневих зв’язок і суміжних органів собаки в нормі та прояви їхніх потенційних резервів після припинення припливу крові по гілках легеневої артерії в експерименті.

Методи дослідження. Використовували методи препарування, замальовування, фотографування, органометрії, макро-мікроскопії за В.П. Воробйовим, ін’єкції кровоносних судин рентгеноконтрастними чи фарбуючими масами, рентгеноартеріографії, просвітлення пластинчатих препаратів, мікроскопії, морфометрії та статистичного аналізу кількісних даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у динаміці вивчені кількісні показники величини правої і лівої легеневих зв’язок у осіб чоловічої і жіночої статей усіх вікових періодів з визначенням висоти цих зв’язок, їхніх ширини на трьох та товщини на двох рівнях; визначені їхня форма, вміст, вирахувана площа, досліджені відношення легеневих зв’язок до суміжних органів. Ці дані співставлені з висотою, шириною і товщиною легень та нижніх часток, висотою, передньо-заднім розміром і площею воріт легень. Вперше виявлені періоди активного і сповільненого росту легеневих зв’язок, показана асиметричність, виявлена достовірна різниця між кількісними показниками величин правих і лівих легеневих зв’язок у осіб чоловічої і жіночої статей. Також вперше знайдені корелятивні зв’язки між розмірами правих і лівих легеневих зв’язок і між ними та величинами легень, воріт та нижніх часток у осіб усіх вікових періодів.

Вперше вивчені особливості кровопостачання легеневих зв’язок у собаки в нормі, досліджені місця і кути відходження, кількість та закономірності розподілу їхніх артерій. Також вперше нами дані назви артеріям легеневих зв’язок.

Вперше вивчені і описані компенсаторні зміни артерій легеневих зв’язок і суміжних органів, виявлені їхні потенційні резерви за умови припинення припливу крові по гілках легеневої артерії до сегментів, задньої частки, у які входять артерії легеневих зв’язок та до однієї легені.

Вперше виявлені закономірності проявів компенсаторних властивостей артерій легеневих зв’язок і суміжних органів при порушенні припливу крові до ділянок легень різної величини.

Практичне значення отриманих результатів. Одержані нові дані відносно вікових і статевих особливостей будови легеневих зв’язок у людини, їхнього відношення до нижньої легеневої вени, нижньої частки легені та її нижнього краю, грудних частин стравоходу і аорти, перикарда, діафрагми, вмісту в них лімфатичних вузлів можуть бути враховані хірургами під час оперативних втручань на легенях, їхніх нижніх частках, прилеглих органах середостіння. При цьому пропонується хірургам обережно ставитися до легеневих зв’язок, без необхідності не порушувати їхньої цілісності. Варто пам’ятати, що їхні артерії відходять від гілок аорти і володіють значними компенсаторними можливостями, великими потенційними резервами, беруть активну участь у додатковому кровопостачанні знекровлених ділянок легень. Враховуючи це, вони можуть бути використані як пластичний матеріал при виконанні реконструктивно-відновних операцій на трахеї, бронхах, стравоході, перикарді, серці.

Результати дослідження включені у підручник “Оперативна хірургія і топографічна анатомія” для студентів стоматологічних факультетів вищих медичних навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації (за редакцією заслуженого діяча науки і техніки України, професора М.С. Скрипнікова, Київ: Вища школа, 2000. – С. 263) і впроваджені в навчальний процес на кафедрах анатомії людини, оперативної хірургії і топографічної анатомії, госпітальної хірургії Української медичної стоматологічної академії, анатомії людини медичного факультету Ужгородського національного університету, оперативної хірургії та топографічної анатомії Національного, Вінницького національного, Донецького, Кримського медичних університетів, Буковинської медичної академії, Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. Використання антропометричного пристрою впроваджено в проблемній лабораторії науково-дослідного центру Вінницького національного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автор виконав дослідження хірургічної анатомії легеневих зв’язок людини і потенційних резервів їхніх артерій в експерименті, здійснив аналіз наукової літератури, вибір теми, склав план, визначив мету і задачі дослідження, методичні підходи, виконав оперативні втручання на тваринах, заготовив морфологічний матеріал, здійснив препарування, топографоанатомічне, макро-мікроскопічне, мікроскопічне дослідження. Особисто здійснив аналіз і узагальнення результатів дослідження, формування комп’ютерної бази даних, статистичну обробку отриманих кількісних даних. Самостійно сформулював висновки та практичні рекомендації. Виконав оформлення дисертаційної роботи і автореферату.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження, що включені до дисертації, оприлюднені на: І національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (м. Івано-Франківськ, 1994 р.), І міжнародному конгресі з інтегративної антропології (м. Тернопіль, 1995 р.), науковій конференції з питань морфогенезу (м. Чернівці, 1996 р.), науковій конференції з питань теоретичної та клінічної медицини (м. Полтава, 1996 р.), міжнародній конференції з імунології і гемостазу (м. Полтава, 1997 р.), міжнародному симпозіумі з принципів пропорції, симетрії, структурної гармонії та математичного моделювання в морфології (м. Вінниця, 1997 р.), ІІ національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (м. Луганськ, 1998 р.), ІІ з’їзді фтизіатрів і пульмонологів України (м. Київ, 1998 р.), ІІІ міжнародному конгресі з інтегративної антропології (мм. Бєлгород, Харків, 2000 р.), науковій конференції, присвяченій 60-річчю професора Б.В. Шутки (м. Івано-Франківськ, 2000 р.), ХІХ з’їзді хірургів України (м. Харків, 2000 р.), ІІІ національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України (м. Київ, 2002 р.).

Публікації. Результати виконаної дисертації опубліковані у 45 роботах, з них 21 наукова стаття (16 – без співавторів) у фахових наукових журналах, 23 – в збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конгресів, з’їздів, конференцій. Отриманий деклараційний патент України на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Матеріал дисертації викладено на 326 сторінках друкованого тексту. Складається із вступу, аналітичного огляду літератури, розділу “Матеріал і методи дослідження”, шести розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, рекомендацій щодо використання результатів дослідження, списку використаних джерел, додатків.

Дисертація ілюстрована 81 рисунком та 24 таблицями. Перелік використаних джерел літератури містить 212 найменувань, з них 65 зарубіжних. Додатки, рисунки і таблиці на цілу сторінку та список використаних джерел займають 51 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Дослідження вікових і статевих особливостей анатомії легеневих зв’язок людини виконане на 351 органокомплексі грудей, взятих від 181 трупа чоловічої і 170 трупів жіночої статей, смерть яких не пов’язана із захворюваннями органів грудей. У залежності від віку вони були розподілені на 12 вікових періодів (В.Г. Ковешников, Б.А. Никитюк, 1992). Для порівняння ми дослідили 25 доношених мертвонароджених, які ще не дихали. Розподіл матеріалу за віком, статтю та кількість досліджених макропрепаратів наведені у таблиці 1.

Матеріалом для дослідження потенційних резервів артерій легеневих зв’язок у єдності з артеріями суміжних органів послужили органокомплекси грудей 51 безпородної собаки, у яких створювали моделі припинення припливу крові по гілках легеневої артерії до сегментів легень, які межують з легеневою зв’язкою і в яку входять артерії легеневої зв’язки (перша серія – 14 тварин, 28 макропрепаратів); припинення припливу крові по гілці легеневої артерії до задньої частки, яка межує з легеневою зв’язкою і в яку входять артерії легеневої зв’язки (друга серія – 15 тварин, 30 макропрепаратів); припинення припливу крові по легеневій артерії до однієї легені, вподовж якої розміщуються анастомози з артеріями легеневої зв’язки (третя серія – 22 тварини, 44 макропрепарати).

Таблиця 1

Кількісні дані розподілу матеріалу за віковими періодами і статтю

Вікові періоди | Стать | Кількість

чоловіча | жіноча | органокомплексів грудей | макропрепаратів легеневих зв’язок

Доношені мертвонароджені (контрольна група) | 13 | 12 | 25 | 50

Доношені новонароджені | 16 | 14 | 30 | 60

Грудний вік | 16 | 15 | 31 | 62

Раннє дитинство | 16 | 10 | 26 | 52

Перше дитинство | 12 | 12 | 24 | 48

Друге дитинство | 10 | 11 | 21 | 42

Підлітковий вік | 13 | 9 | 22 | 44

Юнацький вік | 13 | 13 | 26 | 52

Зрілий вік, перший період | 14 | 14 | 28 | 56

Зрілий вік, другий період | 16 | 16 | 32 | 64

Похилий вік | 15 | 16 | 31 | 62

Старечий вік | 15 | 15 | 30 | 60

Довгожителі | 12 | 13 | 25 | 50

Всього: | 181 | 170 | 351 | 702

В таблиці 2 наведений розподіл піддослідних тварин за серіями експерименту та їхньою тривалістю в добах. Контрольну групу склали 19 собак. У 10 з них вивчали особливості кровопостачання легеневих зв’язок у нормі. У трьох виконали торакотомію без припинення припливу крові по гілках легеневої артерії, у чотирьох – припинення припливу крові по гілках легеневої артерії до сегментів (2 тварини) і частки (2 тварини) легень, які не межують з легеневою зв’язкою і у двох – виявлення граничних потенційних резервів артерій легеневих зв’язок за умови припинення припливу крові по гілках легеневої артерії на обох легенях і на єдиній після попередньої однобічної пульмонектомії.

Таблиця 2

Розподіл тварин за серіями, кількістю піддослідних тварин і макропрепаратів легеневих зв’язок та тривалістю експериментів

Серії | Порушення припливу крові по: | Кількість піддослідних тварин | Кількість досліджених макропрепаратів | Тривалість експериментів у добах

І | гілках легеневої артерії до каудального і проміжного сегментів задньої частки легень, які межують з легеневою зв’язкою і в які входять артерії цієї зв’язки | 14 | 28 | 7 – 120

І | гілці легеневої артерії до задньої частки легень, на яку переходить легенева зв’язка з артеріями | 15 | 30 | 3 – 240

ІІІ | легеневій артерії до однієї легені, вподовж якої розміщуються анастомози артерій легеневої зв’язки і суміжних органів | 22 | 44 | 3 – 365

Всього: | 51 | 102 | 3 – 365

У дослідженні застосовані методи препарування органокомплексів грудей з метою доступу до макропрепаратів легеневих зв’язок, макроскопії, макро-мікроскопії за В.П. Воробйовим, синтопії легеневих зв’язок, органометрії легеневих зв’язок, легень, їхніх воріт, нижніх часток, планіметрії воріт легень і легеневих зв’язок, світлової мікроскопії, морфометрії, статистичної обробки кількісних даних.

Перед розкриттям грудної порожнини перетискали трахею для попередження спадання легень. Комплекс органів грудей разом з легеневими зв’язками діставали з грудної порожнини з великою обережністю, старалися не пошкодити легеневу плевру і середостінну частину пристінкової плеври.

В подальшому приступали до вивчення лівих і правих легеневих зв’язок. Органометричні дослідження проводили за допомогою запропонованого нами антропометричного пристрою (Ляховський В.І., Скрипніков М.С., Гіленко І.О. та ін. Деклараційний патент на винахід № 45230 А). Висоту кожної легеневої зв’язки вимірювали від верхівки біля нижнього півкола нижньої легеневої вени до середини її основи. Ширину цих зв’язок вимірювали біля верхнього краю (якщо зв’язка не мала трикутної форми), посередині висоти і біля нижнього краю, а товщину – біля верхнього і нижнього країв. За допомогою антропометричного пристрою визначали кут відхилення легеневих зв’язок від фронтальної площини.

Вимірювали відстань від нижнього краю легеневих зв’язок біля легені до нижнього краю нижніх часток, визначали форму, вираховували площу легеневих зв’язок. Вивчали вміст легеневих зв’язок, кількість та розміщення в них лімфатичних вузлів. Вивчали і описували синтопію лівої і правої легеневих зв’язок: відношення до нижніх легеневих вен, нижніх часток легень, їхнього нижнього краю і діафрагмової поверхні, прилеглих відділів стравоходу з блукаючими нервами, грудної частини аорти, перикарда, діафрагми. Препарати замальовували, фотографували фотоапаратом “Зеніт – Е”. Потім вимірювали висоту, передньо-задній і поперечний розміри легень і їхніх нижніх часток посередині висоти та біля основи. Вимірювали висоту і передньо-задній розмір воріт легень та визначали форму, вираховували площу. Усі ці виміри виконували на лівих і правих легенях.

Для світлової мікроскопії брали кусочки з різних ділянок легеневої зв’язки, які готували за загальноприйнятими методиками (А.Ф. Киселева, А.Я. Житников, Л.В. Кейсевич, 1983). Пофарбовані зрізи фотографували під мікроскопом “Біолам” за допомогою мікронасадки МФН – 12 фотоапаратом “Зеніт – Е” під різним збільшенням на кольорову плівку фірми “Сanon” з чутливістю 100 ОД. Крім того, були застосовані: ін’єкція кровоносних судин легеневих зв’язок і суміжних органів рентгеноконтрастними і фарбуючими масами, рентгеноартеріографія, просвітлення пластинчатих препаратів легеневих зв’язок.

Оперативні втручання на собаках здійснювали з дотриманням правил біоетики. Після проведення премедикації, під внутрішньовенним наркозом до моменту зникнення рогівкового рефлексу проводили інтубацію трахеї і підключали до апарата ДП – , який працював з ритмом 20 – 22 дихальних рухів за хвилину та об’ємом 100 – 150 смі (С.А. Шалимов, А.П. Радзиховский, Л.В. Кейсевич, 1989). Грудну порожнину розкривали розрізом 6 – 8 см у четвертому міжребровому проміжку. Нервові зони додатково блокували 0,5розчином новокаїну. Згадані гілки легеневої артерії виділяли і перев’язували шовковою ниткою № 6. В плевральну порожнину вводили розчин антибіотика (0,5 г канаміцину або стрептоміцину розведеного в 10 мл 0,5розчину новокаїну). Плевральну порожнину закривали на висоті вдиху. Операційну рану зашивали пошарово наглухо з накладенням на шкіру внутрішньошкірного косметичного шва. Тварин виводили з експерименту також з дотриманням правил біоетики у різні терміни: 3, 7, 14, 30, 60, 90, 120, 180, 240, 365 діб. Під внутрішньовенним наркозом робили лапаротомію з розсіченням каудальної порожнистої вени і кровопускання.

Для наповнення кровоносних судин легеневих зв’язок і суміжних органів рентгеноконтрастними чи фарбуючими масами через аорту використовували суспензію свинцевого сурику у воді або розчин чорної туші. Ангіорентгенографію виконували стаціонарним рентгенівським апаратом РУМ – 20 при таких технічних умовах: фокусна віддаль рентгентрубки – 70 см, експозиція 1 – 2 секунди, сила струму 10 міліампер, напруга 60 кВ. Для співставлення проаналізували частину рентгеноангіограм грудей з архіву кафедри анатомії людини.

Одержані рентгеноангіограми і просвітлені тотальні препарати вивчали за допомогою лупи-окулярів, під бінокулярним мікроскопом з градуйованою мікролінійкою в окулярі. Вивчали характер розподілу артерій, вимірювали діаметр просвіту і довжину артерій, товщину м’язового шару, довжину і ширину капілярних петель, міжсудинних анастомозів. Одержані дані протоколювали, замальовували і фотографували фотоапаратом “Зеніт – Е” за допомогою спеціальної насадки до мікроскопа. На рентгеноангіограмах і фотографіях вимірювали кути відходження артерій та їхніх гілок.

Статистичну обробку даних проводили на комп’ютері Pentiumв середовищі операційної системи Windows 2000, з використанням програмних пакетів Excel, Statistica, SSPS та інших, а також розроблених програм (СП Delphi V).

Результати дослідження та їх аналіз. Нами встановлено, що у періоді новонароджених середня висота лівої легеневої зв’язки дорівнювала 13,4 + 0,6 мм, а правої – 11,8 + 0,5 мм. Вона активно зростала до періоду підліткового віку, де ці розміри легеневих зв’язок досягли 47,6 + 2,9 мм зліва і 44,7 + 2,6 мм справа. Ріст у висоту лівої і правої легеневих зв’язок до періоду підліткового віку був синхронним. У юнацькому віці ріст цих зв’язок у висоту трохи сповільнювався, їхні розміри дорівнювали зліва – 49,8 + 2,6 мм, справа – 47,8 + 1,8 мм, а після того він знову активізувався, досягаючи найбільших величин у першому періоді зрілого віку: зліва – 56,1 + 2,7 мм і 53,1 + 2,4 мм справа. У подальшому висота обох легеневих зв’язок зменшувалася і у довгожителів становила зліва – 42,6 + 2,3 мм, а справа – 38,9 + 2,1 мм.

Щодо статевих відмінностей то встановлено, що висота лівої і правої легеневих зв’язок у осіб чоловічої статі прискорено зростає, починаючи з вікового періоду новонароджених (зліва – 13,6 + 1,0 мм та 12,9 + 3,3 мм – справа) до періоду другого дитинства (зліва – до 45,5 + 3,3 мм та до 44,0 + 4,0 мм – справа). Після того починається сповільнення росту висоти легеневих зв’язок у осіб чоловічої статі до періоду підліткового віку, дорівнюючи зліва 46,9 + 4,5 мм та справа – 44,7 + 4,0 мм. З цього періоду відновлюється активний ріст у висоту легеневих зв’язок у чоловіків, досягаючи найбільших показників у першому періоді зрілого віку (зліва 59,2 + 3,8 мм та 56,0 + 3,5 мм справа). Далі відбувається зменшення висоти обох легеневих зв’язок до періоду довгожителів (зліва 42,8 + 3,8 мм та 37,8 + 3,4 мм справа).

Висота лівої легеневої зв’язки у осіб жіночої статі починає активно зростати з періоду новонароджених (13,1 + 0,8 мм) до періоду грудного віку (19,1 + 1,3 мм), від періоду раннього дитинства (22,1 + 2,5 мм) до періоду першого дитинства (31,9 + 3,4 мм) та від періоду другого дитинства (35,2 + 3,3 мм) до періоду підліткового віку (48,6 + 3,0 мм), а також від періоду юнацького віку (44,7 + 4,0 мм) до першого періоду зрілого віку (53,1 + 3,7 мм). В проміжках між згаданими віковими періодами відмічається сповільнений ріст висоти лівої легеневої зв’язки у осіб жіночої статі. Зменшення середньої величини висоти лівої легеневої зв’язки у жінок триває від першого періоду зрілого віку до довгожителів, де вона досягає 42,3 + 2,9 мм.

Прискорений ріст висоти правої легеневої зв’язки у осіб жіночої статі починається з вікового періоду новонароджених (10,5 + 0,6 мм) і продовжується до періоду підліткового віку (44,8 + 2,9 мм). У періоді юнацького віку відбувається недостовірне (р  0,05) зменшення середньої величини висоти правої легеневої зв’язки до 43,6 + 2,4 мм, а після цього відбувається активне збільшення цієї величини до 50,1 + 3,4 мм у першому періоді зрілого віку. Далі відмічається інволютивне зменшення висоти правої легеневої зв’язки у осіб жіночої статі до 37,3 + 2,0 мм у періоді старечого віку, а у довгожителів цей показник дещо збільшився і досягає 39,9 + 2,7 мм. За даними інших дослідників (С.И. Елизаровский, 1956; В.К. Цвирко, 1963) висота легеневих зв’язок у дорослої людини коливається в межах 2,5 – 4,5 см. Ці дані є меншими від одержаних нами. У новонароджених висота легеневих зв’язок за даними Е.М. Маргорина (1977) коливається в межах 8 – 15 мм, що співпадає з нашими даними.

Аналізуючи кількісні вікові зміни ширини посередині висоти лівих і правих легеневих зв’язок людини, ми відмітили активний ріст від народження (6,1 + 0,5 мм зліва і 6,4 + 0,5 мм справа) до періоду другого дитинства (16,2 + 1,3 мм зліва і 19,2 + 1,4 мм справа), потім наступає сповільнення росту до 17,8 + 1,8 мм зліва і 18,1 + 1,4 мм справа у періоді підліткового віку. Після того ріст ширини легеневих зв’язок прискорюється і досягає найбільших показників у першому періоді зрілого віку (27,2 + 1,4 мм зліва і 29,9 + 1,4 мм справа). Далі йде поступове синхронне зменшення показників цієї величини до періоду довгожителів, де вони дорівнюють 13,8 + 0,9 мм зліва і 14,8 + 0,9 мм справа.

Що стосується змін величини ширини посередині висоти лівих легеневих зв’язок в залежності від статі, то ми отримали наступні результати. У осіб чоловічої статі ми спостерігали активний ріст показників цього розміру між такими віковими періодами: новонароджених (6,9 + 0,7 мм) і періодом грудного віку (11,1 + 1,1 мм), першого дитинства (14,4 + 1,7 мм) і другого дитинства (18,6 + 2,0 мм), підліткового віку (18,3 + 2,3 мм) і першим періодом зрілого віку (28,4 + 2,0 мм). В інших, не названих нами вікових періодах, відбувалося сповільнення росту цього показника лівої легеневої зв’язки. Після досягнення найбільших показників ширина посередині висоти лівої легеневої зв’язки у чоловіків поступово зменшується і досягає 25,5 + 1,4 мм у періоді літнього віку, а потім наступає різке зменшення цих показників до 15,8 + 1,5 мм у старечому віці і до 15,3 + 1,1 мм у довгожителів. У осіб жіночої статі ширина посередині висоти лівої легеневої зв’язки, починаючи від періоду новонароджених (7,6 + 1,0 мм), збільшується поступово, досягаючи середніх розмірів 14,1 + 1,4 мм у періоді другого дитинства. Потім спостерігається активніший ріст цього показника, він досягає найбільших розмірів у першому періоді зрілого віку (26,1 + 2,0 мм), а в подальшому відбувається його зменшення до 12,4 + 1,3 мм у довгожителів.

З правого боку ширина посередині висоти легеневої зв’язки у осіб чоловічої статі активно збільшується від періоду новонароджених (8,5 + 0,7 мм) до періоду другого дитинства (22,7 + 1,4 мм). У періоді підліткового віку ця величина становила 16,8 + 1,7 мм (це залежить від кількості правих легеневих зв’язок трапецієподібної і вітрилоподібної форм, де ширина посередині висоти була, як правило, більшою ніж у легеневих зв’язок трикутної форми і у періоді другого дитинства становила 70і була більшою у порівнянні з періодом підліткового віку, де таких форм легеневих зв’язок було 63,5Далі ширина правої легеневої зв’язки активно збільшується і досягає найбільшої величини у першому періоді зрілого віку (30,5 + 2,3 мм), а потім поступово зменшується і стає рівною 14,4 + 1,5 мм у віковому періоді довгожителів. Дещо інша залежність зміни ширини посередині висоти правої легеневої зв’язки спостерігалася в осіб жіночої статі. Починаючи з періоду новонароджених, де середня величина цього показника становить 5,9 + 0,6 мм, вона активно збільшується до періоду підліткового віку (19,9 + 2,4 мм), а потім її ріст сповільнюється і у періоді юнацького віку становить 19,4 + 2,4 мм, після чого знову активно зростає. Найбільшого розміру ширина посередині висоти правої легеневої зв’язки досягає у першому періоді зрілого віку (29,2 + 1,8 мм), а далі вона поступово зменшується і дорівнює 15,1 + 1,1 мм у періоді довгожителів.

При вивченні змін ширини біля основи лівих легеневих зв’язок людини встановлено, що вона з віком збільшується від 10,6 + 0,5 мм у новонароджених до 48,6 + 2,1 мм у першому періоді зрілого віку. Проте за цей час ми відмітили сповільнення росту між періодами підліткового (34,3 + 2,4 мм) і юнацького (36,3 + 2,0 мм) віків та активний ріст між періодами юнацького і першого періоду зрілого (48,6 + 2,1 мм) віків. Ширина біля основи правих легеневих зв’язок мала два часові відрізки сповільненого росту: між віковими періодами грудного віку (18,9 + 0,9 мм) і раннього дитинства (22,4 + 1,2 мм) та першого дитинства (26,9 + 1,7 мм) і другого дитинства (29,8 + 1,9 мм) та два відрізки часу активного росту: між віковими періодами новонароджених (11,7 + 0,4 мм) і грудного віку (18,9 + 0,9 мм) та юнацького (39,9 + 2,1 мм) і першого періоду зрілого (50,3 + 2,2 мм) віків. Після найбільших показників ширина біля основи лівих і правих легеневих зв’язок поступово зменшується і досягає у періоді довгожителів наступних значень: 29,4 + 1,5 мм зліва і 29,1 + 1,3 мм справа.

Ширина біля основи лівих легеневих зв’язок у осіб чоловічої статі також поступово збільшується з віком, але ми відмітили відрізки часу сповільненого росту, які знаходяться між віковими періодами грудного віку (18,5 + 1,3 мм) і раннього дитинства (20,7 + 1,5 мм), другого дитинства (33,4 + 3,3 мм) і юнацького віку (37,5 + 2,3 мм) та активний ріст між віковими періодами юнацького і першого періоду зрілого (49,4 + 2,6 мм) віків, а потім середні величини цього розміру зменшуються до 29,9 + 2,4 мм у віковому періоді старечого віку і до 31,5 + 2,6 мм у довгожителів. У осіб жіночої статі на фоні росту ширини біля основи лівих легеневих зв’язок ми спостерігали відрізок часу сповільненого росту: між підлітковим (34,1 + 4,2 мм) і юнацьким (35,2 + 3,4 мм) віками, після того починалася фаза активного росту і середня величина цього розміру досягала найбільших показників у першому періоді зрілого віку (47,8 + 3,3 мм), а далі поступово зменшувалась і ставала у періоді довгожителів рівною 27,5 + 1,6 мм.

Дещо інша картина спостерігається при аналізі вікових змін ширини біля основи правої легеневої зв’язки. Так, у осіб чоловічої статі відбувався сповільнений ріст між віковими періодами грудного віку (21,4 + 1,2 мм) і раннього дитинства (23,1 + 1,5 мм), а між другим дитинством (35,3 + 2,8 мм) і підлітковим віком (33,9 + 2,6 мм) ріст призупинився. Проте після цього відмічався прискорений ріст і середні величини цього розміру досягали найбільших показників у чоловіків першого періоду зрілого віку (51,9 + 3,2 мм), а потім поступово зменшувалися до 27,8 + 1,3 мм у довгожителів. У осіб жіночої статі активний ріст ширини біля основи правої легеневої зв’язки спостерігався між віковими періодами: новонароджених (10,8 + 0,5 мм) і раннього дитинства (21,4 + 1,5 мм), другого дитинства (24,7 + 1,5 мм) і підліткового віку (37,0 + 3,7 мм), далі ріст цього показника припиняється, його величина дорівнює 36,3 + 3,2 мм у юнацькому віці. Правда, після того наступало збільшення даного розміру і він ставав найбільшим у жінок першого періоду зрілого віку (48,7 + 3,0 мм). Потім спостерігали інволютивне зменшення цього показника до 30,3 + 2,2 мм у довгожителів.

Одержані нами дані щодо ширини легеневих зв’язок не співпадають з даними інших дослідників (В.К. Цвирко, 1963; С.И. Елизаровский, 1972), які наводять надто занижені дані (5 – 15 мм) проти наших (48,6 + 2,1 мм зліва і 50,3 + 2,2 мм справа) у першому періоді зрілого віку, а тим більше з думкою А.Г. Губанова (1955), що, йдучи донизу, ширина легеневих зв’язок зменшується і біля основи легень зникає, а за нашими даними там вона найширша.

При аналізі вікових змін площ лівих і правих легеневих зв’язок людини можна відмітити їхнє синхронне активне збільшення від вікового періоду новонароджених (78,4 + 6,8 мм2 зліва і 87,6 + 8,4 мм2 справа) до першого періоду зрілого віку (964,2 + 82,1 мм2 зліва і 1044,8 + 113,3 мм2 справа), після чого відбувається також синхронне зменшення цих параметрів і вони стають найменшими у довгожителів (611,4 + 47,9 мм2 зліва і 649,9 + 49,7 мм2 справа).

Проте існують вікові відмінності за площею лівих легеневих зв’язок у осіб чоловічої і жіночої статей. Так, у осіб чоловічої статі, починаючи з періоду новонароджених (77,7 + 10,9 мм2), площа лівої легеневої зв’язки поступово збільшується і стає максимальною у чоловіків першого періоду зрілого віку (1078,7 + 116,6 мм2). При цьому ми спостерігали сповільнений ріст даного показника між віковими періодами другого дитинства (676,5 + 89,3 мм2) і підліткового віку (724,8 + 114,9 мм2). У другому періоді зрілого віку у чоловіків середня площа лівої легеневої зв’язки становить 1000,3 + 122,5 мм2 і знову поступово збільшується, досягаючи в середньому 1054,4 + 84,3 мм2 у періоді похилого віку, а потім зменшується і стає рівною 576,0 + 81,0 мм2 у періоді старечого віку і 630,2 + 73,7 мм2 у довгожителів. У осіб жіночої статі площа лівої легеневої зв’язки також поступово збільшується, починаючи з періоду новонароджених (79,2 + 8,1 мм2) до першого періоду зрілого віку (849,6 + 111,5 мм2). Далі ця величина зменшується до 530,2 + 103,8 мм2 у періоді похилого віку. Однак, у періоді старечого віку середня величина її дорівнює 758,7 + 105,3 мм2, а у довгожителів – 630,2 + 73,7 мм2. Ми позбавлені можливості порівняти одержані нами дані щодо площ легеневих зв’язок з даними інших авторів, тому що в науковій літературі вони відсутні. Вищевикладене свідчить про циклічність змін прискореного і сповільненого росту лінійних розмірів легеневих зв’язок.

Аналізуючи дані товщини біля верхнього і нижнього країв лівих і правих легеневих зв’язок людини, ми встановили таку особливість, що, крім збільшення показників з віком, ці величини також залежать і від включень між їхніми листками. У випадках відсутності жирової чи сполучної тканин і лімфатичних вузлів, товщина легеневих зв’язок була прийнята за нуль, а середня величина товщини вираховувалася для всіх осіб у кожному віковому періоді. Тобто, величина товщини легеневих зв’язок в основному залежала від кількості таких зв’язок у кожному віковому періоді. Згідно одержаних нами даних, товщина окремих легеневих зв’язок, як біля верхнього, так і нижнього країв у першому і другому періоді зрілого віку, досягає 11 – 12 мм, що співпадає з даними інших авторів (С.И. Елизаровский, 1956; С.И. Елизаровский, Г.И. Кондратьев, 1961).

Такі кількісні дані, як: кут нахилу лівих і правих легеневих зв’язок назад від фронтальної площини та відстань від нижнього краю легеневих зв’язок із зовнішнього боку до нижнього краю нижніх часток легень і їхній перехід на діафрагмову поверхню залежать від індивідуальних особливостей людини кожного вікового періоду.

Тобто, середні величини цих показників залежать від розмірів і кількості осіб з описаними особливостями анатомії легеневих зв’язок у віковому періоді. Тому, за нашими даними, кількісні показники розмірів легеневих зв’язок розподіляються на такі групи, які залежать від: 1) вікових особливостей людини – висота, ширина посередині висоти та біля нижнього краю; 2) віку і форми легеневих зв’язок – ширина біля верхнього краю, площа легеневих зв’язок; 3) вмісту легеневих зв’язок – товщина біля верхнього і нижнього країв; 4) індивідуальних особливостей легеневих зв’язок у кожному віковому періоді – кут нахилу легеневих зв’язок назад від фронтальної площини, відношення нижнього вільного краю легеневих зв’язок із зовнішньої сторони до нижнього краю нижніх часток легень. Причому ця залежність простежується у осіб чоловічої і жіночої статей як зліва, так і справа.

Після проведеного нами аналізу вікових і статевих змін кількісних показників легеневих зв’язок обміркуємо і їхні якісні показники. На всіх досліджених препаратах