ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

МИКИТЮК Ірина Михайлівна

УДК 811. 111’ 42’ 373

ФУНКЦІОНУВАННЯ ВТОРИННОЇ КОМПОЗИЦІЙНО ЗУМОВЛЕНОЇ НОМІНАЦІЇ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

(на матеріалі короткого англомовного оповідання)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ЛЬВІВ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | кандидат філологічних наук, доцент

МИХАЙЛЕНКО Валерій Васильович,

Чернівецький національний університет імені

Юрія Федьковича, завідувач кафедри англійської мови

Офіційні опоненти: |

доктор філологічних наук, професор

КУСЬКО Катерина Яківна,

Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри іноземних мов для гуманітарних факультетів

Кандидат філологічних наук, доцент

БУНЬ Оксана Андріївна,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, доцент кафедри англійської філології

Провідна установа: | Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, кафедра ділової іноземної мови і перекладу, Міністерство освіти і науки України, м. Харків

Захист відбудеться “16” квітня 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: м. Львів, вул. Драгоманова, 5

Автореферат розісланий “14” березня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцент |

О.А.Шпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертаційна робота присвячена комплексному вивченню семантичних, прагматичних і лінгвостилістичних особливостей вторинної композиційно зумовленої номінації персонажів у сучасній англомовній художній прозі.

Дослідження явища вторинної номінації як засобу семантичної організації тексту знаходяться на перетині напрямків сучасного мовознавства: теорії номінації, лексичної семантики, лінгвістики тексту, прагматики, стилістики. Концептуальні ідеї у галузі вторинної номінації представлено працями Е.С.Азнаурової, Н.Д.Арутюнової, В.Г.Гака, Г.В.Колшанського, О.С.Кубрякової, В.М.Телії, Г.А.Уфімцевої, W.Sperber, D.Viehweger. З погляду комунікативно-прагматичного підходу до аналізу мовних явищ плідні думки і спостереження містять дослідження І.В.Арнольд, А.Д.Бєлової, О.П.Воробйової, І.Р.Гальперина, О.Л.Каменської, І.М.Колегаєвої, К.Я.Кусько, В.А.Кухаренко, Т.М.Ніколаєвої, Ю.С.Степанова, T.A. van Dijk, G.Gazdar, G.Leech, S.Levinson, H.Vater. У працях цих авторів номінація розглядається у контексті її вживання, проте недостатня увага зосереджується на важливій ознаці вторинної номінації – бути частиною цілого, функціонувати у структурі тексту. З огляду на це, видається актуальним дослідити особливості вторинної номінації персонажів на різних рівнях художнього тексту. Текст короткого оповідання обраний нами як матеріал для аналізу саме тому, що в невеликому за обсягом художньому творі досліджувані композиційні та лінгвостилістичні характеристики вторинних найменувань набувають значної виразності. Аналіз ланцюжка номінацій персонажів у межах цілого тексту уможливлює розгляд проблеми вторинної номінації з позицій, які досі не досліджувались, хоча можуть виявитися науково плідними.

Актуальність дисертації зумовлено загальною тенденцією сучасних наукових пошуків до вивчення мовних одиниць у процесі комунікації з дискурсних аналітичних позицій, зокрема особливостей мовленнєвої взаємодії учасників комунікації в особах автора художнього тексту та читача. Важливим вербальним виявом такої комунікації є авторська та персонажна номінації. Дослідження комунікативних і прагматичних потенцій одиниць вторинної номінації персонажів у різних елементах композиції тексту на локальному та глобальному дискурсних рівнях, зокрема у кількісному аспекті, здійснюється вперше.

В основу запропонованого у дисертації підходу, який рунтується на комунікативних засадах дослідження мовних одиниць, покладено гіпотезу про те, що номінації персонажів художнього тексту пов’язані з його композиційною структурою і несуть високе смислове навантаження у важливих елементах композиції – експозиції та кульмінації. У зв’язку з цим вважаємо за доцільне введення поняття вторинної композиційно зумовленої номінації, яку розуміємо як процес формування у певній комунікативній ситуації (елементі композиції) лексичної одиниці (одиниці вторинної номінації), котра породжена цією ситуацією і зумовлена іншою лексичною одиницею (одиницею первинної номінації). Композиційно зумовлена номінація є актом мовленнєвої номінації, яка природно виникає на відповідному етапі композиційного розгортання сюжету художнього тексту. Саме на матеріалі тексту з’являється можливість не лише дослідити окремі елементи процесу номінації, а й визначити його закономірності, виявити типологію та прагматичні особливості вторинних найменувань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі англійської мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича згідно з планом науково-пошукової роботи кафедри та загальним науковим планом Чернівецького національного університету. Тема дисертації пов’язана з держбюджетною науковою темою кафедри Аналіз тексту: форма та зміст (№ державної реєстрації 0199U001871) і затверджена вченою радою Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 3 від 25.03.1993 року).

Об’єктом дослідження у роботі виступають лексичні засоби вторинної композиційно зумовленої номінації персонажів художнього тексту. Предмет аналізу складають структурно-морфологічні, синтаксичні та лінгвостилістичні особливості засобів вторинної композиційно зумовленої номінації у тексті короткого оповідання.

Мета дисертації полягає у виявленні та встановленні вербальної й невербальної специфіки функціонування вторинної композиційно зумовленої номінації на різних рівнях художнього тексту, а також у висвітленні її семантичного наповнення та комунікативно-прагматичного потенціалу.

Для реалізації окресленої мети виконано низку конкретних завдань:––

диференційовано типи вторинних найменувань персонажів у художньому тексті;––

визначено морфологічні та структурні характеристики вторинної композиційно зумовленої номінації (далі ВКЗН) як обов’язкового та істотного компонента цілого тексту;––

розкрито функціональні закономірності ВКЗН, її роль в організації художнього тексту; висвітлено особливості актуалізації в одиницях ВКЗН різноманітних стилістичних прийомів;––

досліджено й описано специфіку ланцюжка ВКЗН як засобу зв’язності тексту; встановлено закономірності використання ланцюжка ВКЗН в елементах композиції художнього тексту;––

виявлено комунікативно-прагматичні потенції одиниць ВКЗН у художніх текстах.

Дослідження проведено на матеріалі коротких оповідань англомовних письменників ХХ століття. Критерієм для відбору текстів художніх творів слугувала їх переважно традиційна композиційна організація, яка зумовлює значну продуктивність процесів ВКЗН. Досліджено 100 творів 52 авторів; методом суцільної текстової вибірки з літератури загальним обсягом 2 млн. слововживань відібрано 10 000 вторинних найменувань персонажів. Детально проаналізовано 22 твори, решта художніх текстів піддавалася додатковому аналізу з метою виявлення морфологічних, структурних і стилістичних особливостей вторинних найменувань персонажів, проте суттєвих розбіжностей у закономірностях функціонування вторинної композиційно зумовленої номінації на різних рівнях художнього тексту не виявлено.

Методологічну основу дослідження складає підхід до мови як найважливішого засобу людського спілкування, сприйняття системної природи тексту та його дослідження на принципах дискурсної організації, когезії та кореляції його складових частин. Мета, завдання, а також специфіка об’єкта дослідження зумовили комплексний характер застосованої методики. Дедуктивно-індуктивний метод сприяв висуненню гіпотези про високе смислове навантаження одиниць ВКЗН у експозиції та кульмінації художнього тексту. Описовий метод із застосуванням прийомів зовнішньої та внутрішньої інтерпретації слугував дослідженню стилістичних характеристик номінації персонажів художнього тексту та встановленню парадигматичних і синтагматичних зв’язків одиниць ВКЗН. Кількісні методи дозволили визначити кількісно-якісну специфіку одиниць ВКЗН у різних композиційних елементах художнього тексту, що засвідчують таблиці, подані у додатку. Керуючись апроксимативними методами, ми запровадили коефіцієнт смислового навантаження елементів композиції художнього тексту.

Наукова новизна дисертації полягає у:—

застосуванні коефіцієнта для виміру смислового навантаження елементів композиції художнього тексту з метою кількісного зіставлення номінаційних одиниць у різних елементах композиції, порівняння текстів і виявлення їх художньої своєрідності;—

системному дослідженні вторинних найменувань персонажів на лексико-семантичному та функціонально-стилістичному рівнях художнього тексту;—

виявленні ролі ланцюжка вторинної композиційно зумовленої номінації персонажа як одного із засобів забезпечення зв’язності художнього тексту;—

визначенні залежності прагматичної маркованості вторинних найменувань від комунікативного наміру мовця.

Теоретичне значення роботи визначається її зв’язком із дослідженням важливої лінгвістичної проблеми – взаємодії одиниць номінації персонажів і композиційної структури тексту, що може слугувати конкретним внеском до подальшої розробки теорії номінації. Робота поглиблює знання про комунікативну та прагматичну сутність ланцюжків ВКЗН персонажів, особливості їх функціонування в елементах композиції художнього тексту, оскільки підтверджує певну залежність вибору одиниці ВКЗН від комунікативних стратегій автора та персонажів.

Практична цінність дослідження випливає з можливості використання його основних положень і висновків у лекційних курсах з лексикології та стилістики англійської мови, у спецкурсах з лінгвостилістичного аналізу художнього тексту та прагматичних особливостей мовних одиниць, у викладанні аналітичного читання, а також у науково-пошуковій роботі студентів і аспірантів.

Особистий внесок здобувача полягає у введенні й обрунтуванні поняття вторинної композиційно зумовленої номінації, а також у запровадженні коефіцієнта для виміру смислового навантаження композиційних елементів художнього тексту.

Основні положення, які виносяться на захист:

1.

2.

3.

4.

5.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів із висновками до них, загальних висновків, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 213 сторінок, із них 157 – основного тексту. Список використаних джерел налічує 319 позицій. Додається список скорочених позначень джерел ілюстративного матеріалу. Робота містить 30 таблиць і 7 рисунків.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися на спільному засіданні кафедр німецької мови та загального мовознавства й кафедри англійської мови, науково-теоретичних конференціях і семінарах аспірантів та асистентів Чернівецького національного університету, висвітлені в доповідях на 3-й Всеукраїнській науковій конференції Нові підходи до філології у вищій школі (Мелітополь, 1996), на міжвузівській науково-практичній конференції Лінгво-методичні аспекти викладання іноземних мов (Івано-Франківськ, 1997), на конференції Лінгвістика і вербальна комунікація у 21-му столітті: тенденції і перспективи (Київ, 2000), на 1-й Всеукраїнській науково-практичній конференції Україна наукова 2001 (Дніпропетровськ, 2001), на міжнародній науково-практичній конференції Наука і освіта ‘2003 (Дніпропетровськ, 2003).

Публікації. Основний зміст дисертаційного матеріалу викладено у 6 статтях у фахових виданнях та 5 тезах доповідей наукових конференцій. Праці написані автором самостійно.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вторинна номінація як лінгвістичне явище досліджувалась на матеріалі різних мов і в різних аспектах (О.О.Анісімова, М.Д.Городникова, В.П.Даниленко, Ю.О.Карпенко, О.С.Кубрякова, Н.І.Мігіріна, О.О.Прокопчук, О.О.Селіванова, E.Agricola, J.Carroll, K.Donellan, D.Viehweger). Ідеться про різноманітні концепції та підходи, під кутом зору яких розглядаються та аналізуються вторинні найменування. Проте, незважаючи на значний науковий доробок вітчизняних і зарубіжних мовознавців, недостатньо вивченими залишаються питання функціонування вторинної номінації на різних рівнях тексту.

У першому розділі дисертації Лексичні одиниці англійської мови у контексті теорії номінації розкрито суть поняття вторинної номінації, визначено причини варіативності найменувань персонажів; окреслено об’єктивні властивості тексту як одиниці комунікації, висунуто критерії забезпечення зв’язності тексту; проаналізовано прагматику художнього тексту та його складових частин.

Вторинна номінація набуває особливого значення у композиційній будові тексту в аспекті його художньої структури та персонажних характеристик. Вторинною номінацією вважаємо процес використання фонетичної оболонки існуючих номінаційних одиниць для відтворення первинного позначення персонажа, а вторинною композиційно зумовленою номінацією – використання вторинних найменувань у композиційних елементах художнього тексту. Вихід на текстовий рівень дає право стверджувати, що одиниці вторинної композиційно зумовленої номінації характеризують персонаж щодо його ролі у композиційному розгортанні сюжету художнього твору.

У другому розділі Типологія засобів вторинної композиційно зумовленої номінації на різних рівнях художнього тексту представлено сучасні типологічні підходи до вторинної номінації; здійснено аналіз морфологічних і структурних характеристик вторинних найменувань персонажів; висвітлено особливості функціонування власної назви у системі номінації персонажів; проаналізовано стилістичні прийоми у складі вторинних найменувань дійових осіб.

З розвитком сюжету художнього тексту у читача поступово накопичуються знання про персонаж і водночас збільшується кількість мовних одиниць, які автор використовує для вторинної номінації персонажа. Значна варіативність, яку спостерігаємо у найменуваннях дійової особи, зумовлена її соціальною вагомістю, а також здатністю до багатогранної діяльності. Саме тому варіативні найменування головних персонажів художнього тексту – плідний для дослідження матеріал.

Найменування персонажів короткого оповідання щільно пов’язані з його композиційною структурою. Це простежується у наступному: перше найменування дійової особи – первинна номінація (Mr. Boggis) – фігурує, як правило, в експозиції та визначає лінійне розгортання найменування у подальших композиційних елементах. Кожен елемент композиції як окремий мовленнєвий акт породжує відповідні вторинні найменування персонажа – композиційно зумовлені номінації (a talented salesman, a dealer, parson, a terrible old bore, that old bastard, this old boy, balmy), які несуть таке ж смислове навантаження, як і елемент композиції художнього тексту.

Зміна назв персонажа у елементах композиції зумовлена зміною авторського ставлення до нього та пов’язана з психологічною характеристикою героя, розкриттям його внутрішніх особистісних властивостей, рис характеру, а також – зі ставленням до нього інших дійових осіб. Загальна кількість номінацій, вжитих у різних елементах композиції художнього тексту, залежить від кількості суб’єктів номінації та визначається характером їхніх стосунків. Тому номінація персонажа відіграє суттєву роль у формуванні змісту короткого оповідання.

Проаналізувавши способи позначення персонажів у мовленні (авторському дискурсі, прямій мові), ми виділили такі типи номінації дійових осіб у художньому тексті:—

ідентифікуюча номінація: Tom Shiftlet; Lucy Crater; Phoenix Jackson; Cyril Boggis;—

референційна номінація: особові займенники (I; you; he; she; we; they); вказівні (that; this; such); неозначені (someone; somebody); заперечні (nobody; no one);—

демографічна номінація (вік, стать, професія, національність): an old woman; a baby; a boy; a girl; a research chemist; a medical officer; a Russian; an American;—

релятивна номінація (розкриває родинні та суспільні стосунки): an aunt; a brother; a lady; sir;—

стилістично маркована номінація: old idiot; defiant puppy; blooming crybaby; prize; sweet girl.

Результати наших досліджень засвідчили існування взаємозв’язку між елементами композиції художнього тексту та морфологічними й формально-структурними ознаками вторинних найменувань його головних персонажів. Так, у експозиції та кульмінації вживаються переважно одно- та дволексемні номінації, виражені іменниками-власними назвами, загальними назвами, займенниками та словосполученнями (Adj.+N; Pron.+N). Це зумовлено значною швидкістю перебігу подій у цих елементах композиції, важливістю назв дійових осіб, необхідністю вживання стислих і влучних найменувань, що забезпечує формування у читача такого ставлення до персонажів, яке відповідає задуму і стратегії автора тексту. З іншого боку, сповільнення темпу оповіді у зав’язці та розвитку дії дозволяє автору неквапливо та різнобічно описати своїх персонажів, що зумовлює вживання полілексемних найменувань, морфологічно виражених словосполученнями (Adj.+Adj.+N; Adv.+Adj.+N; Pron.+Adj.+N) та реченнями певної структури.

Власна назва персонажа художнього тексту завжди мотивована його ознаками, тому здатна викликати відповідні емоційні та логічні асоціації. Стилістична функція власної назви проявляється у конкретних контекстуальних зв’язках, що дає підстави говорити про контекстуальне значення літературних власних назв.

Первинна номінація персонажа в авторському дискурсі, як правило, неекспресивна, оскільки слугує об’єктивним позначенням персонажа з позицій оповідача. Вторинні ж номінації, характеризуючи той самий персонаж з погляду і автора, і співдіючих персонажів, набувають додаткових емоційно-експресивних смислів. Такі вторинні номінації утворюються за допомогою стилістичних засобів: метафори, метонімії, перифраза, порівняння, оксюморона, градації, що сприяє інтенсифікації художньої експресії, а також поглибленій характеристиці персонажів.

Третій розділ Номінаційні ланцюжки у композиційній структурі тексту: інтерпретаційний ракурс присвячений дослідженню номінаційних ланцюжків як засобу зв’язності художнього тексту; вивченню особливостей функціонування ланцюжків вторинної номінації у елементах композиції художнього тексту: встановлено коефіцієнт смислового навантаження композиційних елементів; висвітленню прагматичних властивостей номінаційних ланцюжків у художньому тексті.

Для поєднання окремих речень художнього тексту використовується принцип ланцюжка – відтворення найменування персонажа, введеного у текст раніше, його субститутами. Сутність поняття номінаційного ланцюжка полягає у тому, що введене у текст первинне позначення персонажа завдяки рекуренції повністю чи частково відтворюється.

Зв’язність у тексті короткого оповідання забезпечується кореферентною співвіднесеністю вторинних композиційно зумовлених найменувань дійових осіб у номінаційному ланцюжку, їх орієнтацією на один і той же денотат. Конституенти номінаційних ланцюжків містять додаткову інформацію про персонажів, у т.ч. – емоційність та експресивність, тому, досліджуючи закономірності їх використання, маємо можливість виявити певні особливості стилю автора та його ставлення до зображуваного.

Аналіз номінаційних ланцюжків дав змогу класифікувати їх за трьома основними ознаками: за складом, за довжиною, за семантичним наповненням. За складом зафіксовано: 1) змішані ланцюжки, утворені з іменників, іменникових груп, займенників; 2) однорідні ланцюжки, що складені з: а) іменників; б) займенників. За довжиною виділено довгі, короткі, середні та надкороткі номінаційні ланцюжки.

У межах речення надкороткий ланцюжок може утворюватися первинною номінацією та вторинною номінацією у функції прикладки, що видно з такого речення:

·

З огляду на семантичне наповнення нами виділено такі моделі номінаційних ланцюжків: гіпонім – гіперонім – займенниковий субститут; гіперонім – гіпонім – займенниковий субститут; а також особливий, типовий саме для художніх текстів, метафоричний номінаційний ланцюжок, прикладом якого слугує такий фрагмент тексту:

·

Лінгвостилістичний підхід до аналізу художнього тексту акцентує увагу на його композиційній структурі та на мовних засобах її реалізації. Кожен художній текст складається з певних композиційних частин, які визначають специфіку розгортання сюжету.

Для виміру коефіцієнта смислового навантаження елементів композиції ми встановили співвідношення їх кількості до кількості номінаційних одиниць у кожному окремому композиційному елементі, тобто qк = n : nк, де n – кількість елементів композиції, а nк – кількість одиниць номінації у відповідному елементі композиції. Цей коефіцієнт засвідчує пропорційну залежність смислового навантаження композиційного елемента від кількості одиниць номінації: чим менша кількість номінацій, тим вищий коефіцієнт смислового навантаження відповідного елемента композиції та динамічніша зображувана дія. Зі зростанням кількості номінацій коефіцієнт смислового навантаження композиційного елемента зменшується до малих величин (0,003-0,01), що може означати сповільнення дії.

Наприклад, в оповіданні Ф.О’Коннор “The Life You Save May Be Your Own” (чотири елементи композиції) для номінації головних персонажів містера Шіфтлета (первинна номінація 1 (ПН1) – вторинна композиційно зумовлена номінація 1 (ВКЗН1)), старої жінки (ПН2 – ВКЗН2) та її дочки Лусінель (ПН3 – ВКЗН3) автор обирає такі найменування (див. табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл найменувань персонажів за елементами композиції |

ПН 1 | ВКЗН 1 | ПН 2 | ВКЗН 2 | ПН 3 | ВКЗН 3

Елемент композиції

Експозиція | Mr. Shiftlet (1) | Mr. Shiftlet (1); a tramp (1); no one to be afraid of (1); he (3) | the old woman (1) | the old woman (2);

she (2) | her daughter (1) | the daughter (1);

her daughter (1)

Разом | 15

Зав’язка та розвиток дії | the tramp (1); a man (2); one-arm jackleg (1); Mister (1);

Tom T.Shiftlet (1);

a carpenter (1);

a one-armed man (1);

a gospel singer (1);

a foreman on the railroad (1);

an assistant in an undertaking parlor (1);

a poor disabled friendless drifting man (1);

Mr. Shiftlet (28);

he (116);

you (25);

I (34) | the owner of the sun (1);

Lady (15);

Lucynell Crater (1);

the old woman (38);

she (25);

you (10);

I (19) | the daughter (6);

daughter Lucynell Crater (1);

a large girl in a short blue organdy dress (1);

baby girl (1); the sweetest girl in the world (1);

my only (1); Lucynell (11); the big rosy-faced girl (1); that sweet girl of mine (1);

that girl (1);

the girl (1);

one that can’t talk (1);

the most innocent girl in the world (1);

like a baby doll (1);

a prize (1);

Sugarbaby (1);

she (14)

Разом | 369

Кульміна-ція | Mr. Shiftlet (4);

I (3) | an angel of Gawd (1); she (2);

hitchhiker (1);

Разом | 11

Спад дії | he (10); I (2);

Mr. Shiftlet (11);

a man with a car (1)

Разом | 24

Загальна кількість | 419

В основу власної назви персонажа Mr. Shiftlet, за проведеним змістовим аналізом, покладене одне зі значень лексеми “shift” – trick or scheme for achieving something or avoiding a difficulty; change of place, nature, form (OALD: 1169). Отже, це людина, яка весь час подорожує, змінює своє оточення, і, подорожуючи, вдається до хитрощів, щоб досягти своєї мети. Словотворчий суфікс let додає до основного змісту найменування зменшувальну ознаку (за аналогією з star starlet). У читача це викликає впевненість, що невеликі хитрощі цього волоцюги (tramp) з розвитком сюжету оповідання переростуть у дещо набагато загрозливіше для людей. Так, номінація головного персонажа, що представлена в експозиції, виявляється досить влучною для його характеристики: вона також фігурує у кульмінації.

Коефіцієнт qк смислового навантаження експозиції, мета якої привернути увагу читача, складає, за запровадженою методикою 4:15 (0,27), де 4 – кількість композиційних елементів у цьому художньому творі, а 15 – кількість номінаційних одиниць, вжитих в експозиції. Це ще раз підтверджує достатньо велике смислове навантаження одиниць номінації, вперше представлених у тексті.

Під час розгортання подій характеристики головного персонажа набувають додаткових ознак, вербалізованих, зокрема, в таких різнофокусних вторинних номінаціях: tramp, a man, one-armed man, one-arm jackleg, poor disabled friendless drifting man, але ідея “волоцюги” залишається визначальною. Таким його бачить самовпевнена (перифрастична номінація the owner of the sun) стара жінка, і вважає, що він – не той, кого можна боятися (no one to be afraid of). Ланцюжок однофокусних варіативних номінацій, вихідним компонентом якого є власна назва Том Т. Шіфтлет (Tom T. Shiftlet), характеризує цей персонаж з різних боків: a carpenter – a gospel singer – a foreman on the railroad – an assistant in an undertaking parlor. Загальна кількість вторинних номінацій у зав’язці та розвитку дії становить 369 одиниць. За рахунок такої кількості найменувань коефіцієнт смислового навантаження qк цього композиційного елемента найменший і складає 4:369 (0,01). Нові номінації розширюють та поглиблюють знання читача про головних персонажів; швидкість дії уповільнюється.

Номінація Mister у контексті ситуації звучить іронічно, характеризуючи персонаж лише за належністю до чоловічої статі та за роллю, яку він відіграє у житті обманутої ним Лусінель. Номінації дівчини (the girl) у розвитку дії належать оповідачеві (a large girl in a short blue organdy dress, the big rosy-faced girl) і мають негативно-іронічне забарвлення, що створюється поєднанням прикметників large та big з іменником girl. Дівчина також зображена через сприйняття її люблячої матері: baby girl, the sweetest girl in the world, my only, that sweet girl of mine, a baby doll, the most innocent girl in the world, a prize, Sugarbaby.

Містер Шіфтлет одружується з дівчиною, яка не може говорити (one that can’t talk), забирає її від матері, впевнено сидячи за кермом “успадкованого” автомобіля лише для того, щоб залишити її у придорожньому ресторані. У цьому кульмінаційному епізоді дівчина для Шіфтлета лише та, що їде автостопом (hitchhiker), хоча офіціант у ресторані вбачає у ній Божого ангела (the angel of Gawd). Кількість номінацій у кульмінації – найменша (11 найменувань). Наростає темп дії, номінації у кульмінації є визначальними, що до певної міри змінює підтекст твору: qк кульмінації складає 4:11 (0,36). Відсутність розв’язки спонукає читача до подальших роздумів над долею дійових осіб оповідання.

Для спаду дії характерне вживання займенникової номінації he та номінації-власної назви Mr. Shiftlet для позначення головного персонажа. Крім того, тепер він – чоловік з машиною (a man with a car). Швидкість дії знову сповільнюється, спостерігаємо вживання ідентичних вторинних номінацій. Смислове навантаження qк спаду дії удвічі менше, ніж у кульмінації, і становить 4:24 (0,17).

Отже, більша величина коефіцієнта засвідчує вищий ступінь семантичного навантаження одиниць номінації у кульмінації, а менша величина коефіцієнта демонструє послідовну повільність у розгортанні сюжету.

За величиною показника коефіцієнта смислового навантаження елементів композиції ми поділили досліджені художні тексти на дві групи: 1) з найвищим коефіцієнтом кульмінації; 2) з найвищим коефіцієнтом експозиції.

Високий коефіцієнт смислового навантаження кульмінації логічно пояснити вживанням у цьому елементі композиції назв, які, хоч і обмежені кількісно, несуть найбільше якісне навантаження: найвищий показник коефіцієнта кульмінації (2) – у короткому оповіданні Т.Вульфа “The Rich Brother”; найнижчий (0,063) – в оповіданні С.Крейна “The Bride Comes to Yellow Sky”.

У другій групі проаналізованих нами художніх текстів найвищим є коефіцієнт смислового навантаження експозиції, що зумовлено вживанням найвлучніших номінацій у стилістично сильній позиції початку розповіді. Найвищий коефіцієнт смислового навантаження експозиції (2,5) зафіксовано в оповіданні У.Кларка “Why Don’t You Look Where You’re Going?”; найнижчий (0,11) – в оповіданні С.Крейна “The Bride Comes to Yellow Sky”.

Отже, ми дійшли висновку, що відмінні кількісні характеристики вторинних найменувань в елементах композиції художнього тексту виступають показниками їх якості, способом реалізації їх смислового навантаження. Залежно від задуму автора, найвищий коефіцієнт смислового навантаження несе або експозиція, або кульмінація.

Особливість мовної реалізації прагматичної настанови у тексті короткого оповідання полягає у вживанні ланцюжка вторинних номінацій персонажів, де авторське ставлення може виявлятися як імпліцитно, так і експліцитно.

Комунікативні ролі репродуцента та реципієнта повідомлення та їх прагматичні стосунки зумовлюють вибір такої одиниці вторинної номінації, яка є визначальною для певної комунікативної ситуації. Стосунки “рівний рівний” передбачають вживання тотожних за значенням найменувань; стосунки “рівний нерівний” зумовлюють вживання номінацій, які відображають сутність взаємин між людьми, що різняться за віком, соціальним статусом і сімейним станом.

ВИСНОВКИ

Сучасні тенденції розвитку лінгвістики визначили необхідність нашого дослідження, мета якого полягала у встановленні специфіки функціонування вторинної номінації персонажів на різних рівнях художнього тексту та у визначенні її комунікативно-прагматичних стратегій. Вторинна номінація, об’єкт даного дослідження, є специфічним мовним явищем, що базується на певних властивостях психічної та розумової діяльності людини і має свої особливі смислові та формальні маркери та характеристики.

Первинна та вторинні номінації, функціонуючи в дискурсі, забезпечують його зв’язність, а також образність і точність мовлення та послідовне розкриття характерних рис головних персонажів. Вторинні номінації уособлюють смисловий зв’язок на тлі зв’язку зображуваних явищ, а також на тлі асоціативного зв’язку, наявного у свідомості автора художнього тексту.

Предметом спеціального дослідження у роботі були питання особливостей реалізації засобів вторинної номінації персонажів на морфологічному, синтаксичному, стилістичному та композиційному рівнях художнього тексту.

У найменуванні персонажа реалізується основна функція номінації у художньому тексті: ідентифікація та виділення її носія з-поміж інших персонажів. Однофокусні номінації персонажів є наскрізними та варіативними, тобто такими, що фіксують різноманітні аспекти образів їх носіїв, різнофокусні номінації відображають ставлення до головних персонажів інших дійових осіб твору, а також позиції автора.

Основна частина нашого дослідження присвячена аналізу ланцюжків вторинної номінації персонажів у художньому тексті та вивченню особливостей їх функціонування у різних елементах композиції.

Процес найменування щільно пов’язаний, з одного боку, з авторським задумом, а з іншого – з системою мовних одиниць і композицією художнього тексту. Первинні номінації персонажів у експозиції представлені, як правило, іменниками-власними назвами та займенниковими позначеннями. Розвиток дії як композиційний елемент характеризується високою частотністю вживання та варіативністю номінацій. Провівши комплексне дослідження явища вторинної композиційно зумовленої номінації, ми дійшли висновку, що найменування персонажів у експозиції та кульмінації художнього тексту завжди несуть найбільше змістове навантаження, що засвідчують найвищі показники коефіцієнта смислового навантаження саме в цих композиційних елементах.

Між кількістю лексем, що вживаються для номінації персонажів коротких оповідань, та емоційним напруженням елементів композиції існує обернений зв’язок: зі збільшенням кількості найменувань зменшується емоційна насиченість композиційного елемента.

Більшість вторинних номінацій персонажів несе прагматичне навантаження у тексті, виявляючи ставлення мовця до адресата мовлення та стосунки між комунікантами. Ефективним засобом реалізації прагматичного впливу виступають характеристики персонажів за статтю, віком, соціальним положенням, поведінкою, зовнішністю та іншими маркерами. Вторинні найменування персонажів відіграють у тексті конструктивну, організуючу роль, творять текстову архітектоніку, сприяють реалізації жанрової специфіки тексту.

Одержані в дослідженні результати не претендують на вичерпність і стосуються особливостей функціонування вторинної номінації лише у короткому оповіданні з традиційною композиційною організацією. Зауважимо, що тема вторинної номінації у лінгвістиці значно ширша і така, що потребує подальших досліджень. Перспективою застосування кількісного критерію, запропонованого у дисертації, є порівняльно-типологічний аналіз літературних творів одного чи різних письменників, одномовних чи різномовних літератур на основі контрастивних і контактивних зіставлень.

Основні положення дисертації висвітлені у таких публікаціях автора:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

Анотація

Микитюк І.М. Функціонування вторинної композиційно зумовленої номінації у художньому тексті (на матеріалі короткого англомовного оповідання). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 – германські мови. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2003.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню семантичних, прагматичних і лінгвостилістичних особливостей засобів вторинної номінації персонажів у художньому тексті. У роботі розглядаються комунікативні та прагматичні потенції одиниць вторинної номінації головних персонажів на різних ланках композиційної структури тексту, на локальному та глобальному дискурсних рівнях, у кількісному аспекті. Визначено та описано специфіку номінаційного ланцюжка як одного із засобів зв’язності тексту. Досліджено морфологічні та структурні характеристики вторинного найменування персонажа як обов’язкового та істотного компонента цілого тексту. Встановлено обернений зв’язок між кількістю лексем, що вживаються для номінації персонажів коротких оповідань, та емоційним напруженням елементів композиції: зі збільшенням кількості найменувань зменшується емоційна насиченість композиційного елемента.

Ключові слова: вторинна номінація, художній текст, зв’язність, прагматика, композиція, номінаційний ланцюжок, коефіцієнт смислового навантаження.

Аннотация

Микитюк И.М. Функционирование вторичной композиционно обусловленной номинации в художественном тексте (на материале короткого англоязычного рассказа). – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04. – германские языки. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко. – Львов, 2003.

Диссертация посвящена комплексному исследованию семантических, прагматических и лингвостилистических особенностей средств вторичной номинации персонажей в художественном тексте. В работе рассматриваются коммуникативные и прагматические потенции единиц вторичной номинации главных персонажей в разных элементах композиционной структуры текста, на локальном и глобальном дискурсных уровнях, в количественном аспекте. Определена и описана специфика номинационной цепочки как одного из средств связности текста. Исследуются структурные и морфологические характеристики вторичного наименования персонажа как обязательного и значимого компонента целого текста. В результате исследования установлена обратная связь между количеством лексем, употребляющихся для номинации персонажей коротких рассказов, и эмоциональным напряжением элементов композиции: с увеличением количества наименований уменьшается эмоциональная насыщенность композиционного элемента.

Ключевые слова: вторичная номинация, художественный текст, связность, прагматика, композиция, номинационная цепочка, коэффициент смысловой нагрузки.

Summary

Mykytiuk I.M. Functioning of Secondary Compositionally Conditioned Nomination in a Literary Text (on the material of a short story). – Manuscript.

A thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Philology. Speciality 10.02.04 – Germanic Languages. – L’viv Ivan Franko National University. – L’viv, 2003.

The dissertation is a comprehensive study of semantic, pragmatic and stylistic peculiarities of secondary nomination units in a literary text. The study is based on short stories with traditional compositional structure by English and American writers of the 20th century. The choice of the genre of a short story is predetermined by the fact that in a comparatively brief literary text the linguostylistic and compositional peculiarities of secondary nomination units that present the subject of this research are most adequately revealed. The analysis of characters’ nomination chains in the compositional structure of a short story makes it possible to discuss the problem of secondary nomination from a completely new point of view.

The objective of the research is to establish and examine specific verbal and supraverbal features of secondary compositionally conditioned nomination in the structure of a literary text. For the first time in this area of studies the coefficient of the semantic charge of compositional elements has been introduced thus allowing to carry out quantitative analysis of nominations usage in different compositional elements with a view of comparing different literary works and revealing their distinctive features.

Primary and secondary nominations of main characters functioning in discourse ensure its coherence as well as consecutive revelation of characteristic features of the main personages. Characters’ nominations in a literary text are distributed in its compositional structure in the following manner: first time (precedent) nomination of a character (Mr. Boggis) is presented in the exposition and determines linear development of nominations in the following compositional elements. Each element of the composition as a separate speech act engenders new nominations (a talented salesman, a dealer, parson, a terrible old bore, that old bastard, this old boy, balmy) which bear the semantic charge similar to that of the compositional element and characterize the hero according to the role s/he plays in the compositional development of the plot.

The main function of nomination in a literary text is that of identifying and singling out its bearer out of a number of other personages. It is realized by means of one-focus nominations (revealing different aspects in the character of their bearers) and different-focus nominations (revealing the attitude of other personages as well as that of the author).

Most of secondary nominations in a literary text are pragmatically charged and reflect the attitude of the speaker to the addressee and relationships between the interlocutors. Personages’ characteristics by their gender, age, social status, behaviour, appearance and other markers are an effective means of attaining pragmatic