Маниліч Михайло Іванович

УДК 339.5.012

Регіональний господарський комплекс:
особливості відтворення в умовах трансформації

Спеціальність: 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Чернівецькому торговельно-економічному інституті Київського національного торговельно-економічного університету Міністерства освіти і науки України на кафедрі економіки підприємництва і менеджменту.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Школа Ігор Миколайович, Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Дейнеко Людмила Вікторівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник

кандидат економічних наук Шульц Світлана Леонідівна, Інститут регіональних досліджень НАН України, старший науковий співробітник

Провідна установа: Інститут проблем ринку і економіко-екологічних проблем НАН України, відділ ринкових механізмів і структур, м. Одеса.

Захист відбудеться 28 лютого 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 28 січня 2003 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Після здобуття Україною незалежності в країні активізувалися трансформаційні процеси, спрямовані на розбудову української держави, на задоволення потреб її громадян. Ефективність цих процесів безпосередньо залежить від забезпечення безперервного суспільного відтворення. В свою чергу, особливості суспільного відтворення регулюють трансформаційні процеси, визначаючи таким чином рівень розвитку національного господарського комплексу в цілому та окремих його частин -регіональних суспільних систем зокрема. Ось чому таким важливим і актуальним є дослідження особливостей суспільного відтворення в умовах перехідної економіки України. При цьому виняткового значення набуває вивчення суспільного відтворення в умовах того чи іншого регіону та виявлення місця і ролі регіону в структурі суспільного відтворення. Адже, без таких знань неможливо виробити нову, науково обгрунтовану і ефективну регіональну політику. А саме відсутність у минулому власної виваженої регіональної політики призвела до кризового стану економіки окремих регіонів України, значних диспропорцій у відтворювальній структурі української економіки, неефективного використання переваг територіального поділу праці, природно-ресурсного та науково-виробничого потенціалу регіонів, до надмірного забруднення навколишнього середовища у багатьох містах і районах тощо.

Зазначимо, що в країнах з розвинутою економікою є значні досягнення у вивченні процесів суспільного відтворення як в теоретичному, так і у практичному плані. Але, хоча досвід, що протягом тривалого часу накопичувався у країнах з розвинутою ринковою економікою, є дуже цінним, не завжди методичні розробки закордонних фахівців можна використати у вітчизняній практиці. У зв'язку з цим дослідження регіональних особливостей суспільного відтворення на прикладі України є не тільки надзвичайно актуальними, але й важливими. Серед зазначених досліджень високої оцінки заслуговують роботи таких українських авторів, як М.Бєленький, Е.Бойко, П.Борщевський, М.Долішній, С.Дорогунцов, Б.Данилишин, С.Злупко, М.Козоріз, О.Кузьмін, І.Лукінов, І.Михасюк, М.Пітюлич, В.Пила, С.Пирожков, С.Писаренко, Я.Побурко, М.Чумаченко.

Проте більшість вказаних досліджень охоплюють загальну проблематику регіонального розвитку. Щодо вивчення окремих аспектів проблеми, зокрема, відтворювального потенціалу регіону та особливостей регулювання відтворювальних процесів у регіоні, то їм приділялася й приділяється недостатня увага.

Вивчення та узагальнення досвіду розвинутих країн і пропозицій вітчизняних науковців свідчать про необхідність поглиблення досліджень відтворювальних процесів в регіоні, зокрема при розгляді регіону як структурної ланки суспільного відтворення.

Таким чином, актуальність обраної автором теми дисертації зумовлена її значенням та недостатнім рівнем наукових розробок з даної проблеми, що і визначило напрямок дослідження, дало можливість сформувати структуру роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з виконанням наукових досліджень на тему "Проблеми регіонального розвитку в перехідний період", передбачених планом НДР Чернівецького національного університету їм. Ю.Федьковича (м. Чернівці) (М0 державної реєстрації 1900334076). Особисто автором проводились дослідження особливостей соціально-економічного розвитку регіону на сучасному етапі та проблеми удосконалення механізму регулювання відтворювальних процесів у його межах.

Мета і основні завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення особливостей відтворювальних процесів у регіоні в перехідній економіці України та визначення напрямків їх регулювання на найближчу перспективу. Реалізація мети передбачає вирішення таких основних завдань дослідження:

- визначення соціально-економічної суті регіону як структурної ланки суспільного відтворення;

- характеристика відтворювального потенціалу регіону, його кількісних і якісних параметрів;

- аналіз регіональних особливостей звуженого суспільного відтворення в період кризи 90-х років XX ст.

- виявлення особливостей перебудови структури господарського комплексу регіону як бази для розширеного суспільного відтворення;

- ідентифікація проблем визначення, пошук шляхів підвищення ефективності суспільного відтворення регіону;

- формулювання цілей суспільного відтворення в контексті регіональної політики та стратегічного планування;

- визначення напрямків удосконалення правового поля відтворення економіки регіонів;

- пошук фінансово-економічних важелів і стимулів оптимізації відтворювальних процесів в регіоні.

Предметом дослідження є теоретико-концептуальні, методологічні та прикладні аспекти суспільного відтворення в регіоні в умовах перехідної економіки України. Об'єктом дослідження є відтворювальні процеси на території Чернівецької області.

Наукова новизна одержаних результатів даного дисертаційного дослідження полягає у тому, що в ньому:

- обґрунтоване розуміння регіону як цілісного соціально-економічного організму - структурної ланки суспільного відтворення;

- визначено роль та місце регіону в національному господарському комплексі України як структурної ланки суспільного відтворення;

- запропоновано і застосовано відтворювальний підхід до дослідження регіону як регіональної суспільної системи;

- сформульована авторська дефініція "відтворювальний потенціал регіону", яка розкривається як системне функціонування інтегрального потенціалу території і механізму його відтворення;

- розроблена концепція факторів регіонального відтворення, в якій регіональні потреби визначені як головний стимулюючий фактор нарощення відтворювального потенціалу регіону, та проаналізовані лімітуючі й стимулюючі фактори нарощення відтворювального потенціалу Чернівецької області загалом і в розрізі його складових;

- проаналізовані особливості відтворювальних процесів на тлі соціально-економічного розвитку економіки України загалом і її регіонів зокрема в період гострої і затяжної соціально-економічної кризи 90-х років XX ст., який визначений автором як фаза звуженого суспільного відтворення;

- визначено відносну величину відтворювального потенціалу Чернівецької області та оцінені його складові;

- запропоновані шляхи стимулювання розвитку регіональної економіки на основі формування та застосування фінансово-економічних та правових важелів впливу.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження використані у практичній діяльності Головного управління економіки Чернівецької обласної державної адміністрації, що підтверджується довідкою №06/02 від 21.01.2003р.

Окремі методичні розробки взято за основу при формуванні робочої програми курсу "Економіка підприємства", низка основних положень дисертаційної роботи використана у процесі викладання навчальної дисципліни "Державне регулювання" у Чернівецькому торговельно-економічному інституті Київського національного торговельно-економічного університету (м. Чернівці), що підтверджується довідкою № 30/06 від 22.01.2003 р.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Отримані в процесі дослідження наукові результати дисертаційної роботи пройшли апробацію на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських конференціях.

Публікації. Результати проведених досліджень, теоретичні та мето-дологічні положення, практичні рекомендації опубліковані у 13 роботах загальним обсягом 18,5 д.а., в т.ч. у фахових виданнях 8 наукових праць загальним обсягом 3,2 д.а., з них особисто автору належать 2,8 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 136 найменувань, 2 додатків. Обсяг дисертації становить 177 сторінок комп'ютерного набору, в тому числі 14 таблиць і 3 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, ступінь вивчення проблеми; визначено мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів та їхнє практичне значення.

У першому розділі "Теоретичні основи дослідження регіону як структурної ланки суспільного відтворення" розглядається на базі застосування міждисциплінарного підходу до розуміння змісту поняття "регіон", соціально-економічна суть регіону і підходи до його дослідження, аналізується відтворювальний потенціал регіону в контексті національного відтворення, досліджується роль і місце регіональних потреб як одного з найважливіших чинників в системі факторів регіонального відтворення.

Здійснений автором аналіз змісту поняття "регіон", сформульованого різними дослідниками, дозволив не тільки відмітити дискусійний характер цієї дефініції, але й виділити наступні підходи у теорії та практиці регіоналістики до розуміння його соціально-економічної суті:

1) за географічними ознаками;

2) за демографічними ознаками;

3) за економічними ознаками (наприклад, за особливостями виробництва);

4) за соціальними параметрами;

5) за адміністративними ознаками;

6) за факторними ознаками;

7) підхід до регіону як до об'єкту управління;

8) інші підходи.

Цікавим є те, що ці підходи простежуються у різних науках (регіональній економіці, економічній і соціальній географії, розміщенні продуктивних сил та ін.), що дозволило автору виявити особливості міждисциплінарного розуміння соціально-економічної суті регіону, яке полягає у формуванні спільних точок дотику: території і економічної системи в її межах. Це означає, що регіон можна розглядати як територіальну систему, в межах якої відбувається виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послуг. Отже, в такому випадку регіон характеризується не тільки як підсистема країни з внутрішніми і зовнішніми зв'язками, але й як відносно автономна система з внутрішнім механізмом відтворення, котра володіє, окрім системних властивостей (територіальна і господарська єдність, цілісність, зв'язок з комплексом країни), й специфічними рисами: регіональними умовами відтворення валового суспільного продукту, основних фондів і робочої сили, джерелами капіталовкладень і затрат на утримання невиробничої сфери, особливостями розподілу регіональних трудових ресурсів, формування доходів населення і можливостями їх товарного покриття, факторами соціального і національного характеру. Відтворювальний підхід передбачає використання в органічній єдності всіх фаз відтворювального циклу у часі та просторі. Такий підхід до дослідження регіону дає можливість розкрити численні істотні сторони виробничих та соціальних відносин у їхній різноманітності та особливих формах прояву. Цей підхід можна вважати конструктивним у сучасному розумінні соціально-економічної суті регіону через призму регіонально-економічної науки. На думку автора, такий підхід можна назвати регіонально-відтворювальним або регіонально-структурно-функціональним.

Відтворювальний процес економіки регіону включає виробництво і реалізацію створеного суспільного продукту, обмін і споживання матеріальних, фінансових та інших ресурсів, взаємодію з природним середовищем і населенням в межах конкретного регіону.

Метою відтворювального процесу в регіоні є відновлення територіальної суспільної системи в його межах. Отже, в такому випадку мета визначається, насамперед, такими соціальними орієнтирами як матеріальний добробут населення, покращення навколишнього середовища, стану здоров'я людей, створення належних умов для продуктивної праці і відпочинку, можливостей духовного розвитку особи.

Отже, в процесі відтворення формується регіональна відтворювальна цілісність, відносно відособлена у соціально-економічному відношенні, що має свої особливі економічні інтереси, внутрішні фактори і джерела розвитку, раціональне використання яких забезпечує вирішення як загальнонаціональних, так і регіональних проблем.

У відтворювальному плані регіон виконує двояку роль: він виступає як елемент в системі територіальної організації продуктивних сил, і одночасно як елемент суспільних відносин.

Розуміння регіону як цілісного соціально-економічного організму, структурної ланки суспільного відтворення зумовлює необхідність визначення величини відтворювального потенціалу регіону з метою виявлення рівня економічної безпеки держави: потужний відтворювальний потенціал кожного регіону зокрема - це потужний відтворювальний потенціал України, а, отже, це надійна основа національного відтворення.

На думку автора, відтворювальний потенціал регіону - це інтегральний потенціал території і механізм його відтворення. Інтегральний потенціал території - це не сума, а таке органічне поєднання низки потенціалів (геополітичного, природно-ресурсного, трудового, соціально-економічного, інфраструктурного, екологічного), в результаті якого формується нове системне утворення з якостями, відсутніми в окремих елементів. На матеріалах Чернівецької області й інших регіонів України автором проаналізовані й оцінені відносні величини геополітичного, природно-ресурсного, трудового, соціально-економічного, інфраструктурного, екологічного. Для цього застосований метод бальної оцінки. Величини геополітичного, природно-ресурсного, трудового, соціально-економічного, інфраструктурного, екологічного потенціалів оцінені в розрізі регіонів України за п'ятибальними шкалами (велика, відносно велика, середня, відносно мала, мала величина). Це дозволяє узагальнити відносну величину інтегрального потенціалу буць-якого регіону. Для прикладу визначимо відносну величину інтегрального потенціалу Чернівецької області (див. табл. ).

Таблиця 1

Відносна величина складових інтегрального потенціалу Чернівецької області у 2001 p.

Регіональні потенціали | Відносна величина у пор | рівнянні з іншими областями України | Велика
(5 балів) | Відносно велика
(4 бали) | Середня
(3 бали) | Відносно мала
(2 бали) | Мала
(1 бал) | Геополітичний | - | - | 3 бали | - | - | Природно-ресурсний | - | 4 бали | - | - | - | Трудовий | - | - | 3 бали | - | - | Соціально-економічний | - | - | - | - | 1 бал | Інфраструктурний | - | - | - | 2 бали | - | Екологічний | - | - | - | - | 1 бал | Сума балів | - | 4 бали | 6 балів | 2 бали | 2 бали |

Підсумувавши загальну кількість балів і розділивши отриману суму на 4 (кількість характерних для Чернівецької області і відображених в таблиці 1 груп, по яких зафіксовані рівні розвитку), отримано результат, який дав змогу зробити висновок, що інтегральний потенціал Чернівецької області можна охарактеризувати як середній за величиною в порівнянні з іншими областями України. Ці висновки узгоджуються з показником індексу людського розвитку (ІЛР). Так, згідно з Національним звітом з людського розвитку за 2001 p. ІЛР становив по Чернівецькій області у 1999 p. 0,636 (11 місце серед інших областей України), у 2000 p. - 0,603 (12 місце).

Одночасно, автором доведено, що за останні 10 років погіршилось функціонування відтворювального механізму в Чернівецькій області. Це дозволило йому зробити висновок, що відтворювальний потенціал вказаного регіону за відзначений період дещо скоротився.

У першому розділі автором розроблена концепція факторів регіонального відтворення, в якій регіональні потреби визначені як головний фактор і стимулятор нарощення відтворювального потенціалу регіону. На основі оцінки стимулюючих і лімітуючих факторів зростання складових відтворювального потенціалу регіону, а також показників, які опосередковано засвідчують про рівень використання останнього (наприклад, ІЛР, розрахований за новою національною методикою), визначено відносний рівень використання відтворювального потенціалу Чернівецької області як середній в порівнянні з іншими регіонами України.

Ґрунтовний аналіз наявного відтворювального потенціалу Чернівецької області дозволив зробити висновок, що він, як і відтворювальний потенціал країни в цілому, функціонує малоефективно, не маючи здатності забезпечити сучасний суспільно-нормативний рівень задоволення матеріальних, соціальних і духовних потреб населення, створити належні умови для динамічної життєдіяльності регіону, вимагаючи від місцевих органів влади, господарських структур вироблення і практичної реалізації ефективної регіональної політики, спрямованої на примноження та якісне оновлення відтворювального потенціалу, більш інтенсивне використання наявних ресурсів, повніше задоволення як власних потреб регіону, так і його вкладу в національний достаток країни.

У другому розділі "Регіональні особливості суспільного відтворення в перехідній економіці України" аналізуються регіональні особливості суспільного відтворення в період кризи 90-х років XX ст. Крім того, у цьому розділі виявлені ті особливості перебудови структури господарського комплексу регіону, котрі розглядаються як база для розширеного суспільного відтворення, а також досліджені проблеми, пов'язані з підвищенням ефективності суспільного відтворення регіону.

Особливості суспільного відтворення, яке сформувалося на тлі гострої і затяжної соціально-економічної кризи 90-х років XX ст. в Україні, дозволили виділити два періоди. Для першого періоду, що тривав з 1990 р. по 1999 p., характерне суттєве зниження рівня використання відтворювального потенціалу, про що в певній мірі засвідчують індекси основних показників таблиці 2.

Таблиця 2

Індекси основних показників соціально-економічного розвитку України
за період 1991-2001 pp.*
(відсотків до попереднього року)

Показники | 1990 | 1995 | 1996 j 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | Валовий внутрішній продукт | 87,8 | 90,0 | 97,0 | 98,1 | 99,8 | 105,9 | 109,1 | У розрахунку на одну особу | 88,5 | 90,7 | 97,8 | 98.8 | 100,6 | 106,7 | 111,0 | Основні засоби | 103,1 | 99,0 | 99,6 | 100,2 | 100,8 | 101,3 | 101,0 | 101,1 | Продукція промисловості | 99,9 | 88,0 | 94,9 | 99,7 | 99,0 | 104,0 | 112,4 | 114,2 | Продукція сільського господарства | 96,4 | 90,5 | 98,2 | 90,4 | 93,1 | 109,8 | 110,2 | Інвестиції в основний капітал | 101,9 | 71,5 | 78,0 | 91.2 | 106,1 | 100,4 | 114,4 | 120,8 | Введення в експлуатацію загальної площі житлових будинків | 89,4 | 85,8 | 78,0 | 94,3 | 91,8 | 105,1 | 90,4 | 106,8 | Перевезення вантажів усіма видами транспорту | 100,2 | 95,7 | 75,9 | 99,0 | 90,6 | 91,9 | 99,5 | 103,3 | Експорт товарів і послуг | 99,1 | 86,8 | 92,3 | 118,8 | 109,7 | Імпорт товарів і послуг | 98,6 | 86,8 | 80,5 | 116,6 | 112,0 | Кількість зайнятих у всіх сферах економічної діяльності | 99,0 | 103,0 | 97,9 | 97,3 | 98,9 | 97,7 | 97,5 | 98,5 | Реальна заробітна плата за грудень до грудня минулого року | 128,1 | 86,2 | 97,6 | 87,1 | 103,4 | 103,6 | 120,4 | * Статистичний щорічник України за 2001 рік. - К.: Техніка, 2002. - с.31.

Цей період визначений нами як період звуженого суспільного відтворення, яке характеризувалося низкою особливостей відтворювальних процесів, що виникали на тлі трансформаційних тенденцій в економічній та політичній сферах держави, і по різному проявлялися у конкретних регіонах, а саме:

- посилилася диференціація між регіонами, причому темпи її були досить вражаючими;

- більшість регіональних програм оздоровлення економіки мали радше декларативних характер, аніж дієвий;

- українські регіони не були привабливими для іноземних інвесторів, а тому приплив інвестицій виявився набагато меншим, аніж очікувалося;

- процес зубожіння населення та регіонального розмежування доходів слід ідентифікувати з процесом регіонального занепаду;

- значного прориву в конкурентноздатності вітчизняних товарів та послуг на світовий ринок не відбулося у зв'язку з тим, що якість продукції, яка випускається в регіонах, залишається досить низькою порівняно з міжнародними стандартами. Другий період, який започаткований у 2000 р. і триває до нинішнього дня, можна назвати переломним: низхідні тенденції соціально-економічного розвитку змінилися висхідними. Звужене суспільне відтворення замінилося простим суспільним відтворенням. Таким чином, найважливішою проблемою сьогодення є збереження позитивних тенденцій соціально-економічного розвитку національного господарського комплексу і господарських комплексів регіонів.

На основі усестороннього аналізу відтворювальних процесів в регіонах автором встановлено: ключовою проблемою регіонального розвитку, що сформувалася протягом останніх років і потребує поетапного розв'язання, стало різке зниження економічної активності, яке є, по суті, своєрідним свідченням гальмування функціонування відтворювального механізму та посилення диференціації соціально-економічного розвитку регіонів. Посилення диференціації соціально-економічного розвитку регіонів виразно ілюструється показниками виробництва промислової продукції (див. табл.З).

Поглиблення регіональної диференціації особливо гостро проявилося в рівні життя населення та його доходів. У сучасних умовах різниця в доході на душу населення між окремими областями (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Луганська, Харківська та Волинська, Закарпатська, Чернівецька, Івано-Франківська) становить 30-45%. З той же час за міжнародними стандартами розрив в рівнях розвитку регіонів не повинен перевищувати 20%. Розмір середньомісячної заробітної плати працівників по регіонах 2000 року варіює від 135 грн. у Тернопільській області до 405,1 грн. ум. Києві. Значення показника співвідношення максимального та мінімального рівнів середньої заробітної плати по регіонах за період з 1995 по 2000 рік збільшилося з 2 до 3 раз. До регіонів з найвищими рівнями заробітної плати належать м. Київ (405,1 грн.). Донецька (292,4 грн.). Запорізька (289,5 грн.). Дніпропетровська (273,3 грн.) області та м, Севастополь (250,8 грн.). Найнижчі рівні середньомісячної заробітної плати спостерігаються в Тернопільській (135,0 грн.). Волинській (149,8 грн.). Чернівецькій (157,0 грн.), Хмельницькій (155,8 грн.). Вінницькій (159,0 грн.). Житомирській (164,1 гри.) областях.

Здійснена автором підсумкова оцінка диференціації соціально-економічного розвитку регіонів дозволила зробити такі висновки:

1. В період 1990-1999 pp. звужене суспільне відтворення мало місце в усіх регіонах України. Чернівецька область не була і не могла бути виключенням.

2. Масштаби звуженого суспільного відтворення в різних регіонах визначалися як загальнокризовими тенденціями, характерними для розвитку всього національного комплексу, так і специфічними, характерними тільки для конкретних регіонів, а також, безумовно, залежали від величини відтворювального потенціалу кожного регіону.

3. Перебудова національного господарського комплексу і регіональних господарських комплексів, яка відбувається в Україні специфічним шляхом (скорочення кількості зайнятих, підвищення якості робочої сили, закриття застарілих виробництв не підкріплюються впровадженням прогресивних технологій, зниженням фондомісткості, матеріаломісткості, енергомісткості продукції в галузях, які виробляють засоби виробництва та предмети споживання) не зможе забезпечити розширене відтворення у найближчій і навіть у більш віддаленій перспективі, якщо і надалі зберігатимуться сформовані вказаним чином тенденції.

Таблиця 3

Індекси продукції промисловості по регіонах (відсотків) *

Регіони | 1990 - 100 | У/о до попереднього року | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | Україна | 52 | 50 | 50 | 49 | 51 | 58 | 88,0 | 94,9 | 99,7 | 99,0 | 104,0 | 112,9 | АР Крим | 52 | 46 | 41 | 4] | 47 | 52 | 84 0 | 88,0 | 89,0 | 102,0 | 113,0 | 111,6 | Вінницька | 64 | 49 | 49 | 51 | 50 | 57 | 93 0 | 77,0 | 99,0 | 105,0 | 97,0 | 113.4 | Волинська | 34 | 29 | 29 | 3] | 33 | 47 | 83,0 | 84,0 | 101,0 | 106,0 | 107,0 | 143,7 | Дніпропетровська | 44 | 43 | 42 | 41 | 41 | 48 | 87,0 | 97,0 | 99,0 | 97,0 | 101,0 | 116,3 | Донецька | 49 | 46 | 47 | 44 | 47 | 53 | 91,0 | 94,0 | 101,0 | 93,0 | 107,0 | 112,2 | Житомирська | 46 | 36 | 32 | 32 | 34 | 38 | 81,0 | 77,0 | 90,0 | 100,0 | 106,0 | 113,0 | Закарпатська | 38 | 30 | 32 | 38 | 47 | 68 | 81,0 | 79,0 | 105,0 | 121,0 | 122,0 | 143,7 | Запорізька | 74 | 77 | 79 | 81 | 89 | 106 | 94,0 | 104, | 102,0 | 102,0 | 110,0 | 119,6 | Івано-Франківська | 68 | 48 | 49 | 48 | 45 | 46 | 100, | 71,0 | 103,0 | 97,0 | 93,0 | 102,1 | Київська | 64 | 57 | 51 | 54 | 54 | 62 | 88,0 | 89,0 | 90,0 | 106.0 | 100,0 | 115,1 | Кіровоградська | 49 | 36 | 29 | 30 | 31 | 38 | 88,0 | 74,0 | 80,0 | 104,0 | 103,0 | 121,8 | Луганська | 38 | 34 | 35 | 33 | 36 | 47 | 75,0 | 90,0 | 104,0 | 94,0 | 108,0 | 129,6 | Львівська | 40 | 3! | 29 | 27 | 28 | 31 | 80,0 | 78,0 | 94,0 | 93,0 | 1020 | 111.9 | Миколаївська | 78 | 70 | 70 | 73 | 73 | 79 | 100, | 90,0 | 100,4 | 104,0 | 100,0 | 108.9 | Одеська | S3 | 73 | 64 | 86 | 89 | 80 | 105. | 88,0 | 88,0 | 133,0 | 103 0 | 90,3 | Полтавська | 56 | 52 | 46 | 48 | 44 | 40 | 97,0 | 93,0 | 89,0 | 104,0 | 92,0 | 89,9 | Рівненська | 51 | 52 | 50 | 48 | 48 | 50 | 84,0 | 101. | 97,0 | 97,0 | 99,0 | 103,8 | Сумська | 45 | 40 | 40 | 39 | 40 | 41 | 86,0 | 88,0 | 101.0 | 96,0 | 102,0 | 102,7 | Тернопільська | 46 | 48 | 41 | 43 | 43 | 50 | 83,0 | 105, | 86,0 | 104,0 | 100,0 | I 16,1 | Харківська | 44 | 36 | 39 | 40 | 42 | 44 | 79,0 | 82,0 | 108,0 | 103,0 | 105,0 | 103,7 | Херсонська | 51 | 37 | 40 | 39 | 33 | 42 | 86,0 | 74,0 | 106,0 | 98,0 | 85,0 | 128,3 | Хмельницька | 60 | 54 | 55 | 49 | 49 | 54 | 89,0 | 90,0 | 102,0 | 89,0 | 100,0 | 1 10,1 | Черкаська | 61 | 52 | 50 | 50 | 50 | 54 | 92,0 | 85,0 | 97,0 | 100,0 | 100,0 | 107.4 | Чернівецька | 44 | 41 | 40 | 40 | 44 | 49 | 890 | 94.0 | 97,0 | 100,0 | 110,0 | ] 11 4 | Чернігівська | 47 | 42 | 39 | 37 | 37 | 44 | 93,0 | 89,0 | 92,0 | 96,0 | 99,0 | 1 19,1 | м. Київ | 60 | 52 | 64 | 67 | 77 | 97 | 79,0 | 87,0 | 122,0 | 106,0 | 114,0 | 126.1 | * Статистичний щорічник України за 2001 рік. - К.: Техніка, 2002. - C.I 16.

4. У 2000 p. низхідні тенденції соціально-економічного розвитку змінилися висхідними, звужене суспільне відтворення замінилося простим.

Автором обгрунтовано, що забезпечення розширеного суспільного відтворення як в Україні в цілому, так і в її регіонах зокрема неможливо здійснити без закріплення висхідних тенденцій соціально-економічного розвитку. Крім того, необхідно впровадити загальноприйняте на всіх ієрархічних рівнях управління соціально-економічним районуванням, без чого неможлива оптимізація регіональної політики. Дуже важливим завданням є визначення оптимального співвідношення різних векторів в рамках курсу на входження країни в систему світогосподарських відносин. Тільки реалізація всіх окреслених завдань в комплексі допоможе закріпити розширене суспільне відтворення в Україні в цілому й в розрізі регіонів зокрема.

Автор наголошує на особливостях перебудови структури господарського комплексу регіону, котрі розглядаються як база для розширеного суспільного відтворення. Серед найважливіших особливостей називається пріоритетний розвиток соціальної інфраструктури, який веде до стабілізації у соціумах, підвищення освітнього та професійного рівня працівників, підвищення продуктивності праці тощо. Вивчення можливостей просторової перебудови господарського комплексу регіону через призму можливостей поступального розвитку інфраструктури, на думку автора, дозволить уникнути багатьох помилок при плануванні розвитку виробничої та соціальної сфер, спрямувати ресурси саме на ті напрями, що мають достатнє підґрунтя або починати розвиток окремих видів економічної діяльності із створення необхідного “фундаменту”. Крім того, у найближчій перспективі структурна перебудова економіки регіону повинна стимулювати пріоритетний розвиток тих галузей (наприклад, галузей деревообробки чи туризму), які забезпечать розширене відтворення і сформують експортний потенціал території.

На основі аналізу підходів до визначення ефективності суспільного відтворення регіону виявлені сучасні проблеми розрахунків ефективності суспільного відтворення регіону (наприклад, складність використання показників, що широко застосовуються в зарубіжних країнах та міжнародній статистиці чи труднощі здійснення розрахунків ефективності суспільного відтворення в умовах переходу до показників системи національних рахунків - СНР, коли за орієнтир прийнята СНР ООН). Акцентується увага на тому, що пошуки шляхів підвищення ефективності суспільного відтворення вимагає не тільки визначення пріоритетів соціально-економічного розвитку національного господарського комплексу і господарських комплексів регіонів, але й втілення їх в реальність.

У третьому розділі "Напрямки регулювання відтворювальних процесів у регіоні" сформульовані цілі суспільного відтворення в контексті регіональної політики та стратегічного планування, запропоновані шляхи удосконалення правового поля відтворення економіки регіонів та фінансово-економічні важелі і стимули оптимізації відтворювальних процесів в регіоні.

Перспективні відтворювальні процеси у будь-якій територіальній суспільній системі повинні мати найвищу, головну мету, яка, на думку автора, може бути сформульована як орієнтація на збереження цілісності, ідентичності, самовираженості цієї системи на якісно новом)', вищому від попереднього рівні. Безумовно, ця мета повинна бути головною і при здійсненні регіональної політики, і при розробці стратегічних документів по соціально-економічному розвитку областей і в містобудівельній документації.

Головна мета суспільного відтворення в межах регіонів сформульована у Концепції державної регіональної політики, підписаної Президентом України у травні 2001 року. Вона полягає у "... створенні умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та ЇЇ регіонів, підвищенні рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання, а також поглибленні процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання потенціалу регіонів, підвищенні дієвості управлінських рішень, удосконаленні роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування”. Головна мета вимагає реалізації регіональних цілей суспільного відтворення, найважливішими з яких на сучасному етапі, на думку автора, є:

- подолання кризових явищ і забезпечення динамічного розвитку регіональної економіки;

- досягнення збалансованості економічного і соціального розвитку, підвищення рівня якості життя населення;

- задоволення потреб населення у продовольчих і непродовольчих групах товарів, розширення побутової сфери і соціального забезпечення;

- удосконалення відтворювальної структури господарства регіону, забезпечення пріоритетного розвитку тих галузей економіки, які можуть виробляти нову, конкурентоспроможну на внутрішньому і світових ринках продукцію;

- раціональне використання земельних угідь, місцевих мінерально-сировинних ресурсів, збереження екологічної рівноваги та охорона довкілля;

- налагодження взаємовигідних міжрегіональних та зовнішньоекономічних зв'язків з обміну продукцією і послугами. Ефективне суспільне відтворення як в найближчій, так і в більш віддаленій перспективі можливе лише при створенні відповідного правового поля. Забезпечення процесів відтворення є основним завданням нормативно-законодавчої бази будь-якої країни. Незважаючи на те, що за роки незалежності в Україні створене потужне правове поле, покликане забезпечити суспільне відтворення, на жаль, значна частина створених законів і нормативних актів не діють, або не дозволяють отримувати очікувані ефекти. Це пояснюється, насамперед, реформуванням господарського механізму, котре супроводжується не просто зміною відтворювальних процесів, а трансформацією повторюваних в часі процесів функціонування й розвитку ринкових і державних важелів регулювання економіки в їх взаємодії. Правове поле України має бути розширене, удосконалене і збагачене законодавством в царині створення вільних економічних зон, розвитку транскордонних регіонів, санації депресивних територій. При цьому важливою частиною правового поля системи державного управління територіальним розвитком повинні стати цільові програми загальнонаціонального, регіонального, місцевого рівнів. Вони мають виконувати роль методу регулювання ринкової економіки, інтеграції державних, колективних, індивідуальних інтересів і відносин, мобілізації зусиль для проведення активної регіональної політики. Регіональні цільові програми,— це інструмент прямого впливу держави на формування ринкової економіки того чи іншого регіону, забезпечення принципів саморегулювання і цілеспрямованості його розвитку.

Принципове значення в регулювання відтворювальних процесів у регіоні має розподіл ресурсів між центральною і місцевою владою. З метою урегулювання міжбюджетних відносин доцільно:

- розробити науково обґрунтовані нормативи мінімальної бюджетної забезпеченості регіонів, враховуючи економічні, демографічні, екологічні, природні особливості регіонів;

- створити єдиний підхід до розробки національних стандартів щодо фінансування соціальних послуг в Україні;

- розробити механізм вирівнювання бюджетного споживання регіонів, який враховуватиме нормативи бюджетної забезпеченості одного мешканця регіону, або показник податкоспроможності регіону;

- створити в кількох регіонах України, що суттєво відрізняються своїми економічними та природними умовами, експериментальні утворення, в котрих протягом 1-2 років можна було б попередньо апробувати норми споживання і механізм міжбюджетних взаємовідносин на новій основі.

Для підвищення ефективності фінансово-економічних важелів та стимулів розвитку регіональної економіки необхідно вжити наступних заходів:

- визначити сфери повноважень місцевої влади у галузі розпорядження доходами регіону;

- реалізувати на рівні держави певні правові аспекти, зокрема, прийняти Бюджетний та Податковий кодекси;

- вдосконалити взаємовідносини між центральним бюджетом та бюджетами окремих територій, чітко розмежувати функції та повноваження між бюджетами різних рівнів;

- розробити фінансовий механізм території, для чого поставити витрати місцевих бюджетів у залежність від доходів на відповідних територіях, сформувати зацікавленість місцевих органів у розвитку економік і підвищенні прибутковості своїх територій, підтримати економічно відсталі регіони;

- вдосконалити механізм перерахування дотацій з державного бюджету, шляхом запровадження прозорого порядку, який би давав змогу негайно отримувати кошти в рахунок передбаченої дотації;

- для створення відносно однакових стартових умов щодо розвитку кожного з регіонів застосовувати моделі фінансового вирівнювання;

- підвищити ефективність інших фінансово-економічних важелів та стимулів розвитку регіональної економіки.

ВИСНОВКИ

1. Оскільки ефективність трансформаційних процесів у сфері економіки безпосередньо залежить від забезпечення безперервного суспільного відтворення, то дослідження суспільного відтворення під будь-яким кутом зору є надзвичайно актуальним в сучасній Україні. Адже, саме особливості суспільного відтворення регулюють трансформаційні процеси, визначаючи таким чином рівень розвитку національного господарського комплексу в цілому та окремих його частин - регіональних суспільних систем зокрема.

2. Міждисциплінарні підходи до розуміння соціально-економічної суті регіону дозволили розглядати його як територіальну систему, в якій відбувається виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послуг, з одного боку, і як систему з внутрішнім механізмом відтворення, яка включає, окрім системних властивостей й специфічні риси: регіональні умови відтворення валового суспільного продукту, основних фондів і робочої сили, джерела капіталовкладень і затрат на утримання невиробничої сфери, особливості розподілу регіональних трудових ресурсів, формування доходів населення і можливості їх товарного покриття, фактори соціального і національного характеру. Це дало змогу автору застосувати відтворювальний підхід (регіонально-відтворювальним або регіонально-структурно-функціональним) до дослідження регіональної суспільної системи, конструктивізм якого дозволив розкрити сучасне розуміння соціально-економічної суті регіону через призму регіонально-економічної науки.

3. Автор подає власне тлумачення змісту поняття "відтворювальний потенціал регіону", який розуміється як системне функціонування інтегрального потенціалу території (тобто органічне поєднання низки потенціалів, а саме: геополітичного, природно-ресурсного, трудового, соціально-економічного, інфраструктурного, екологічного) і механізму його відтворення.

4. За допомогою бальної оцінки в роботі розрахована відносна величина інтегрального потенціалу Чернівецької області, яка визначена як середня в порівнянні з іншими областями України.

5. На основі розробленої концепції факторів регіонального відтворення, в якій регіональні потреби визначені як головний фактор і стимулятор нарощення відтворювального потенціалу регіону, автором оцінені стимулюючі і лімітуючі фактори зростання складових відтворювального потенціалу регіону та розраховані показники, які опосередковано засвідчують про рівень використання цього потенціалу (наприклад, відносний рівень використання відтворювального потенціалу Чернівецької області визначений як середній в порівнянні з іншими регіонами України).

6. Виявлено відносно низьку ефективність функціонування відтворювального потенціалу як України в цілому, так і Чернівецької області зокрема, причому вона різко знижувалася в період 1990-1999 pp. і дещо стабілізувалася після 2000 p.

7. Обґрунтовано, що перебудова національного господарського комплексу і регіональних господарських комплексів вимагає подолання "української специфіки" суспільного відтворення, котра проявляється як таке скорочення кількості зайнятих, підвищення якості робочої сили, закриття застарілих виробництв, яке не підкріплене модернізацією та інноваціями, шляхом розвитку характерних для розвинених постіндустріальних країн тенденцій соціально-економічного розвитку: впровадження прогресивних технологій, зниження фондомісткості, матеріаломісткості, енергомісткості продукції.

8. У дисертації виявлені сучасні проблеми розрахунків ефективності суспільного відтворення (наприклад, складність використання показників, що широко застосовуються в зарубіжних країнах та міжнародній статистиці чи труднощі здійснення розрахунків ефективності суспільного відтворення в умовах переходу до показників системи національних рахунків - СНР, коли за орієнтир прийнята СИР ООН). Пропонується поетапне впровадження таких розрахунків в практику господарювання. Акцентується увага на тому, що пошуки шляхів