ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В. Н. КАРАЗІНА

МАСАЄВ Михайло Володимирович

УДК 947. 06 (477. 9) / 947. 08 (477. 9) : 355

КРИМСЬКІ ТАТАРИ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ РОСІЇ

(КІНЕЦЬ XVIII - ПОЧАТОК XX СТ.)

07.00.01 – Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського Міністерства освіти і науки України (м. Сімферополь)

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

ГАНКЕВИЧ ВІКТОР ЮРІЙОВИЧ,

Таврійський національний університет

ім. В. І. Вернадського (м. Сімферополь),

кафедра історії України і допоміжних історичних

дисциплін.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

ГРЕЧЕНКО ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ,

Харківський національний університет внутрішніх

справ (м. Харків), начальник кафедри українознавства

кандидат історичних наук, доцент

ЯЦЮК МИКОЛА ВОЛОДИМИРОВИЧ,

Харківська державна академія міського господарства

(м. Харків), кафедра історії України

Провідна установа: Донецький національний університет, кафедра історії

України Міністерства освіти і науки України, м. Донецьк

Захист відбудеться “28” березня 2003 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. IV-65).

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4).

Автореферат розісланий “27”лютого 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Пугач Є. П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Питання історії військової служби кримських татар у російській імператорській армії (кінець XVIII – початок XX ст.ст.) – важлива складова частина кримськотатарського минулого. Воно торкається також малодосліджених проблем вітчизняної історії. Дослідження даного сюжету означає не тільки відродження історичної пам’яті кримськотатарського народу, але буде корисним також для висвітлення малодосліджених сторінок військового минулого України.

Актуальність теми обумовлена також потребами сучасної історичної науки України в краєзнавчих дослідженнях. Подібні дослідження у значній мірі заповнюють прогалини, котрі існували у вітчизняній історичної науці досить довгий час. У контексті відродження історичної пам’яті депортованого сталінським режимом кримськотатарського народу, налагодження слов’яно-тюркського та християнсько-мусульманського діалогу це дослідження тим більш актуальне.

Воно буде корисним не тільки вузькому колу фахівців історичної та історико-краєзнавчої науки України, але й представникам суспільно-політичних організацій, які прагнуть відродити історичну пам’ять усіх етносів України. Дослідження також буде корисним політичним силам української держави, оскільки сприятиме подальшій інтеграції кримських татар в українське суспільство. Праця також буде важливою у справі підтримання міжетнічного та міжконфесійного діалогу і злагоди в Криму та Україні.

Зв’язок праці з науковими програмами, планами, темами чітко простежується в напрямку досліджень кафедри історії України та допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (№ Держ. реєстрації теми 0197V001959 – “соціально-економічна і політична історія України”). Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичних планів науково-дослідницької лабораторії з питань вивчення етнічної історії Криму в Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського, держбюджетної теми "Етнокультурні проблеми народів Криму" (шифр ТНУ - 169 / 97, реєстраційний номер програми - 05 - 04 МВ / 97) .

Об’єктом дослідження є збройні сили Російської держави в період з кінця XVIII до початку ХХ століть.

Предметом – військова служба кримських татар у цих збройних силах.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють кінець XVIII – початок XX ст.

Мета дослідження полягає у тому, щоб розкрити історичні умови виникнення і розвитку кримськотатарських формувань у складі російської армії.

Відповідно з означеною метою вирішуються наступні завдання:

· розглядається історія виникнення і розвитку таврійських татарських дивізіонів бешлейського війська і, зокрема, процес їхнього формування, особливостей служби та причини розформування;

· підкреслюється роль кримських кіннотатарських полків у військових подіях напередодні і в ході Вітчизняної війни 1812 р. і закордонних визвольних походах російської армії 1813-1814 рр.;

· висвітлюється участь кримськотатарських військових формувань у складі російської гвардії;

· розкриваються особливості служби кримських татар після введення загальної військової повинності.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:

·

·

·

·

·

Практичне значення.

Отриманий матеріал можна використовувати в лекційних курсах з історії України, а також на додаткових заняттях з історичного краєзнавства в середніх учбових закладах. Праця може бути використана численними регіональними організаціями кримськотатарського народу в руслі відродження його історії і культури. Результати дисертації сприятимуть військово-патріотичному вихованню молоді, особливо кримськотатарської.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідалися на конференціях та наукових читаннях:

1) Крим у перші десятиліття після приєднання до Росії (1783 – 1800 рр.) (геополітичні наслідки) // Перші наукові читання “Проблеми матеріальної і духовної культури народів Криму та Північного Причорномор’я від античних часів до наших днів” (Сімферополь, 14-15 листопада 1996 р.).

2) До питання про службу кримських татар у збройних силах Російської імперії // Треті наукові читання “Проблеми матеріальної і духовної культури народів Причорномор’я з античних часів до наших днів” (Сімферополь, 12-13 листопада 1997 р.).

3) Таврійські національні дивізіони кінного війська (1784 – 1796): короткий нарис історії // Четверті наукові читання “Культура народів Причорномор’я з найдавніших часів до наших днів” (Сімферополь, 22-23 квітня 1998 р.).

4) Матеріали Російського державного військово-історичного архіву про військову службу кримських татар у збройних силах Російської імперії // П’яті наукові читання “Культура народів Причорномор’я з найдавніших часів до наших днів” ( Сімферополь, 18-19 листопада 1998 р.).

5) Кримськотатарські формування в наполеонівських війнах // XXVIII наукова конференція професорсько-викладацького складу Сімферопольського державного університету (20-22 квітня 1999 року, Сімферополь).

6) З історії кримських кіннотатарських полків у період війн Росії з наполеонівською Францією (1807 – 1817) // Шості наукові читання “Культура народів Причорномор’я з найдавніших часів до наших днів” (Сімферополь, 21-22 квітня 1999 р.).

7) Документи Держархіву Криму – джерело з історії військової служби кримських татар під прапорами російської армії // Ювілейна наукова конференція, присвячена 80-річчю Державного архіву при Раді міністрів Автономної Республіки Крим (Сімферополь, 28 травня 1999 р.).

8) Матеріали Державного архіву при Раді міністрів Автономної Республіки Крим про службу кримських татар у російській армії // Наукова конференція “Архів і особа” (Київ, 20-22 вересня 1999 р.).

9) Інтеграція кримських татар в єдине суспільство Російської імперії (військово-історичний аспект) // Тавріка-99, Міжнародна науково-практична конференція “Регіоналізм, мультикультуралізм, кросс-культура” (Ялта, Алупка, Воронцовський палац-музей, 18-19 жовтня 1999 р.).

10) Формування кримськотатарських кінних полків у період війн Росії проти наполеонівської Франції // Сьомі наукові читання “Культура народів Причорномор’я з найдавніших часів до наших днів” (Сімферополь, 24-25 листопада 1999 р.).

11) Крим у світлі концепцій євразійської школи геополітики // Міжнародна науково-практична конференція “Чорноморський регіон: сучасні геополітичні реалії” (Сімферополь, 10 грудня 1999 р.).

12) Міжнародне право, охорона навколишнього середовища та безпека мореплавства // Міжнародна конференція “Міжнародно-правові проблеми світового океану” (Москва, 2-6 листопада 1998 р.).

Результати дисертації опубліковані у трьох монографіях, чотирьох навчальних посібниках, двадцяти чотирьох статтях, надрукованих у фахових виданнях.

Структура дослідження обумовлена метою та завданнями роботи й побудована за проблемно-хронолоґічним принципом. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації – 209 сторінок, список використаних джерел та літератури – 335 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, зв’язок з науковими планами, програмами, темами, визначено мету і завдання дослідження, його об’єкт, предмет та хронологічні рамки, наукову новизну, практичне значення.

Перший розділ – “Методика, історіографія і джерельна база дослідження” розкриває та пояснює застосування базових методів, а також аналізує стан наукової розробки проблеми, над якою працювали попередники. Аналіз та осмислення стану джерельної бази дослідження також є одним із головних завдань розділу.

У дослідженні застосовані загальні принципи наукового мислення: індукція, дедукція, аналіз і синтез, аналогія, порівняння, узагальнення.

У дореволюційних працях проблема військової служби кримських татар якщо і знаходила відображення, то лише на рівні окремих, фрагментарних згадок в узагальнюючих працях. З подібних дореволюційних видань необхідно виділити праці А. В. Висковатова Висковатов А. В. Хроника Российской императорской армии. – СПб., 1837-1852. – ч. 1-18; Висковатов А. В. Историческое описание одежді и вооружения российских войск. – Изд. 2-е. – Т. 1-34. – СПб., - Л., 1899-1948. . У 1912 р. вийшла в світ праця В. Х. Казіна Казин В. Х. Казачьи войска. Краткая хроника казачьих войск и иррегулярных частей. Справочная книжка Императорской Главной Квартиры. – СПб., 1912. – 446 с.. У даному виданні дуже стисло викладена історія військової служби кримських татар у російській армії у розділі “Кримське татарське військо”. У 1914 р. вийшло в світ видання “Кавалерія” Кавалерия (кроме гвардейских и казачьих частей) / Под ред. В. К. Шенк. Перераб. Н. К. Модзалевский. По 1-е июля 1914 г. – СПб., 1914. – XXVI, 522 с., де у розділі під назвою “Кримський кінний Її Величності Государині Імператриці Олександри Феодорівни полк” викладалася коротка історія військової служби кримських татар у кавалерії Російської імперії. Порівнюючи вищезазначені видання, необхідно підкреслити, що у книзі “Кавалерія” наведені більш точні і докладні відомості відносно нашого питання. Однак з цих видань, крім загальних відомостей, не можна скласти цілісної уяви про військову службу кримських татар у російській армії.

Основний внесок у розвиток питання історії військової служби кримських татар у російській армії зробили дореволюційні історики-краєзнавці Криму І. Муфтізаде, Г. С. Габаєв, А. І. Маркевич.

Перший історик військової служби кримських татар у складі російської армії полковник Ісмаїл Мурза Муфтізаде (Муфтій-заде) (1841-1917) був сином генерал-майора Батир-Челебі Муфтізаде. Походячи із сім'ї військового, І. Муфтізаде, будучи сам кадровим військовим і людиною освіченою, написав у 1899 р. роботу про історію військової служби кримських татар у російській армії Муфтизаде И. М. Очерк военной службы крымских татар с 1783 по 1899 год. – Симферополь, 1899. – 23 с..

Проте, в його праці є й недоліки: по-перше, допущені деякі неточності у викладі фактичного матеріалу; по-друге, виклад подій, даний автором, завершується 1899 р. і, таким чином, період після 1899 р. не висвітлений; по-третє, дослідження не зовсім чітко структуроване.

Очевидно, враховуючи ці моменти, І. Муфтізаде у 1905 році опублікував ще одну працю Муфтизаде И. М. Очерк столетней военной службы крымских татар с 1784-1904 гг. – Симферополь. 1905. – III, 70 с.. Вона була доповнена відомостями про цивільну службу кримських татар та про службу після введення загальної військової повинності. Крім того, у книзі І. Муфтізаде наведені численні іменні списки військовослужбовців. Однак і ця робота І. Муфтізаде не відбила всі сторони історії служби кримських татар у складі російської армії.

У 1913 р. вийшла робота Г. С. Габаєва Габаев Г. С. Крымские татары под русскими знамёнами (краткая справка). – СПб., 1913. – 21 с. (авт. отт. из № 3 Журнала Русского военно-исторического общества за 1913 год). . Автор у порівнянні з роботою І. Муфтізаде розширив хронологічні рамки дослідження. Проте, у цьому дослідженні фактичний матеріал бідніший, ніж у І. Муфтізаде.

У 1912 р. Г. С. Габаєв згадав також і про кримські кіннотатарські полки Габаев Г. С. Роспись русским полкам 1812 года. – Киев. 1912. – С. 33.. У 1914 р. вийшла ще одна дуже важлива робота Г. С. Габаєва Габаев Г. С. Законодательные акты и другие документы о военной службе Крымских татар в рядах войсковых частей, предков нынешнего Крымского конного Ея Величества Государыни Императрицы Александры Феодоровны полка // ИТУАК. – Симферополь, 1914. - № 51. – С. 135-152. . Головну увагу тут Г. С. Габаєв приділив джерельній базі дослідження питання історії військової служби кримських татар у російській армії, навівши у своїй праці основні документи.

Дуже важливою в історіографії досліджуваного питання слід визнати роботу білоемігранта Г. О. Бако, де він викладає основні етапи військової служби кримських татар у російській армії, відзначаючи найбільш значні і яскраві дати історії. Проте, робота Г. О. Бако не позбавлена неточностей у викладі фактичного матеріалу. Зокрема, впадає в око нерівномірність розподілу фактичного матеріалу у праці Г. О. Бако. Так, першим кримськотатарським формуванням у складі російської армії – таврійським татарським дивізіонам бешлейського війська (1784-1796) - відведено трохи більше половини сторінки. Історія кримських кіннотатарських полків (1807-1817) викладається на одній з невеликим сторінці. Період служби кримських татар у російській гвардії (1827-1890) займає менше трьох сторінок, а чистого тексту – менше двох (оскільки цілу сторінку займає ілюстрація лейб-гвардії кримськотатарського ескадрону). Періоду ж служби кримських татар у російській армії з 1905 р. і до кінця присвячений весь інший текст Бако Г. А. Крымский Конный Ея Величества Государыни Императрицы Александры Феодоровны полк и полуторавековая служба Татар Крыма Державе Российской 1874-1934 гг. Юбилейная справка. – Париж, тип. “Эмпримери Паскаль”, 1934. – 19 с..

Найбільший внесок у розвиток проблеми військової служби кримських татар у російській армії в період наполеонівських війн зробив патріарх кримського історичного краєзнавства А. І. Маркевич (1855-1942), який опублікував у 1913 р. роботу “До століття Вітчизняної війни…” Маркевич А. И. К столетию Отечественной войны. Таврическая губерния в связи с эпохой 1806-1814 годов. Исторический очерк (по архивным материалам) // ИТУАК. – Симферополь, 1913. - № 49. – С. 1-100.. Незважаючи на те, що праця А. І. Маркевича присвячена ситуації в цілому в Таврійській губернії, проте він зупинявся на історії кримських кіннотатарських полків (1807-1817).

У 1870 р. вийшла стаття генерал-лейтенанта І. І. Рижова про битву під Балаклавою в період Кримської війни 1853-1856 рр. У ній є також окремі згадки про участь у бою частини лейб-гвардії кримськотатарського ескадрону Рыжов И. И. О сражении под Балаклавой. Записка генерал-лейтенанта Ив. Ив. Рыжова // Русский Вестник. – 1870. – Т. 86. - № 4. – С. 463-459..

Робота П. М. Март’янова розповідає про деякі аспекти, пов'язані з введенням у 1874 році загальної військової повинності, а також реакції на цю подію кримськотатарського суспільства Мартьянов П. Н. Последняя эмиграция татар из Крыма в 1874 году // Исторический Вестник. – 1886. – Т. 24. – июнь. – С. 698-708..

Згадки про службу кримських татар у російській армії є також у працях Ф. Ф. Лашкова Лашков Ф. Ф. Материалы для истории второй турецкой войны 1787-1791 гг. (по делам, хранящимся в архиве канцелярии Таврического губернатора) // ИТУАК. – Симферополь, 1890. – № 9. – С. 71-98., В. Х. Кондараки Кондараки В. Х. Жизнь императора Александра II на южном берегу Крыма // Русская Старина. – 1915. – XLVI. – С. 251-278. .

Завершує серію праць дореволюційних дослідників стаття Османа Акчокракли, опублікована в липні 1917 р. в газеті “Голос татар”, яка видавалася в Криму А. Боданинським і Х. Чапчакчі, і була передрукована в листопаді 1996 року в “Голосі Криму” під назвою “Військова служба кримських татар” Акчокраклы Осман. Военная служба крымских татар // Голос Крыма. – 1996. – № 45 (156). – 22 ноября. – С. 5.. Робота являє собою коротку довідку і не вносить новизни в порівнянні з роботами попередників.

Таким чином, дореволюційні дослідники історії військової служби кримських татар у російській армії, особливо краєзнавці Криму, створили певну історіографічну базу для дослідження питання. З цієї літератури можна отримати певне уявлення про історію військової служби кримських татар у російській армії. Проте, не можна не відмітити і ряд недоліків у працях дореволюційних авторів. Звертає на себе увагу той факт, що в узагальнюючих роботах, які стосуються російської армії, досліджувана проблема не отримує скільки-небудь конкретного висвітлення. У кращому випадку це поодинокі згадки. Період історії військової служби кримських татар у складі російської армії, починаючи з кінця XIX ст. і до 1920 рр., практично не вивчався. А між тим цей період дуже важливий у справі розуміння багатьох феноменів історії того часу. Дуже слабо дореволюційними істориками висвітлене питання історії перших кримськотатарських формувань у складі російської армії – таврійських татарських дивізіонів бешлейського війська. А між тим досвід служби перших кримськотатарських військових вельми важливий для розуміння суті досліджуваного питання. Потрібно також відмітити слабку увагу дореволюційних дослідників персоналіям кримськотатарських військових. Не отримала належного висвітлення діяльність таких видатних особистостей кримськотатарської військової історії як Кая-бей князь Балатуков і Амет-бей князь Хункалов, найбільш яскравих кримськотатарських генералів російської армії.

Дослідження з нашого питання в радянський час практично не проводилися. Радянські автори були дійсно віддалені від досліджень подібних питань.

Тільки у 1991 р. вийшла робота В. П. Петрова Петров В. П. Из истории крымскотатарских воинских формирований в составе русской армии в конце XVIII – начале XX вв. // Проблемы истории Крыма: тез. докл науч. конф. (23-28 сент) / СМ КАССР. СГУ им. М. В. Фрунзе. – С. : Редотдел Крым. Упр. По печати, 1991. – Вып. 2. С. 42-44.. У сучасній історіографії важливою роботою є монографія А. І. Бегунової Бегунова А. И. Сабли остры, кони быстры…: Из истории русской кавалерии. – М.: Молодая гвардия, 1992.- 256 с., присвячена історії російської кавалерії. У книзі, зокрема, згадано про розташування кавалерійських корпусів у Бородінській битві і є згадка про Сімферопольський кіннотатарський полк.

Є згадка про виступи загонів кримських татар, організовані активістами Курултаю і російськими офіцерами у квітні 1918 р., у статті Л. П. Гарчевої Гарчева П. П. Антикоммунистические выступления в Крыму в апреле 1918 г. // Проблемы политической истории Крыма: итоги и перспективы. Материалы научно-практической конференции (24-25 мая 1996 г.). – Смферополь, 1996. – С. 29-31..

У 1997 році вийшло відразу декілька робіт, котрі в тій або іншій мірі торкаються питання історії військової служби кримських татар у російській армії. Це праці Р. А. Аірчинської Аирчинская Роза. Муфтий-заде и меценаты // Голос Крыма. – 1997. – № 21 (165). – 10 января. – С. 5., І. А. Абдуллаєва Абдуллаев Ибраим. Они владели и мечом, и пером // Голос Крыма. – 1997. – № 24 (186). – 20 июня. – С. 5., А. Бобкова Бобков А. Феодосийский Татарский Конный Полк. 1807-1817 // Феодосийский исторический вестник. – 1997. – № 2. – С. 22-37.та інших.

Проблеми торкались пізніше також інші дослідники – О. Ю. Захарова Захарова О. Ю. Генералы своих судеб М. С. Воронцов – генерал-губернатор Новороссийского края. – М., 1998. – 120 с., П. І. Гарчев Гарчев П. И. Курултай и Центральная Рада // Амет Озенбашлы – видный общестенно-политический деятель Крыма, писатель-публицист. Годы, люди, судьбы. (Материалы международной научной конференции).- Симферополь: Крмучпедгиз, 1999. – С. 56-61. , В. Ф. Козлов Козлов В. Ф. Источники об участии крымскотатарской интеллигенции в организации просвещения. Краеведения, музейного дела и охраны памятников в первой трети ХХ века // Амет Озенбашлы… - С. 85-91. , Р. Куртієв Куртиев Р. Восточная война и крымские татары // Амет Озенбашлы… - С. 104-111., Е. Куддусов Куддусов Эрнст Куддус-эфенди и его вклад в национальное движение крымских татар в начале ХХ века // Амет Озенбашлы… - С. 46-51., В. Є. Возгрін Возгрин В. Е. Исторические судьбы крымских татар. – М.: Мысль, 1992. – 448с.; Он же Крымские татары у власти (1920-е годы) // Амет Озенбашлы… - С. 62-69. , Е. Сеітбекіров Сеитбекиров Эльдар. Амет Озенбашлы – видный общественно-политический деятель Крыма // амет Озенбашлы… - С. 5-16., Р. І. Шиян Шиян Р. І. Кримсько-татарсье козацьке військо (1784-1796) // Південна Україна XVII – XX століття: Зап. наук. – дослід. лаб. історії Південної України ЗДУ. – Запоріжжя, 1999. – Вип 4 (5). - С. 215-219., О. С. Кручінін Кручинин А. С. Крымско-татарские формирования в Добровольческой Армии. История неудачных попыток. – М., 1999. – 94 с., Д. І. Абібуллаєва Абибуллаева Диляра. Исмаил Муфтий-заде и Симферопольское благотворительное общество пособия бедным мусульманам Крыма // Голос Крыма. – 2000. – № 7 (326). – 11 февраля. – С. 5..

Таким чином, в пострадянський період з'явилися окремі роботи з даного питання, які розкривають різні аспекти історії військової служби кримських татар у російській армії.

Джерельна база дослідження питання історії військової служби кримських татар у російській армії вміщує в собі як опубліковані, так і неопубліковані документи і матеріали. Зокрема, необхідно виділити матеріали Державного Архіву Автономної Республікі Крим (ДААРК), Державного архіву Одеської області (ДАОО), Російського державного військово-історичного архіву (РДВІА), показати їхню інформаційну цінність і ступінь наукової достовірності. Без сумніву, центральне місце у джерельній базі питання займають матеріали ДААРК. Практично у всіх фондах архіву можна знайти матеріали, які відносяться до військової історії кримських татар. Серед фондів необхідно назвати ф. 799 (Таврійське обласне правління), ф. 27 (Таврійське губернське правління), ф. 26 (Канцелярія Таврійського губернатора), ф. 49 (Таврійське губернське дворянське депутатське зібрання), ф. 43 (Таврійське губернське щодо військової повинності присутствіє), ф. 209 (Таврійська обласна соляна експедиція), ф. 456 (Особлива вакуфна комісія). У цих фондах є численні рапорти, донесення, листи, формулярні списки кримськотатарських військових (особливо багато їх у фонді 49), листування, відомості про особовий склад і виплату грошового утримування військовим з числа кримських татар та інші важливі відомості, котрі заповнюють існуючі прогалини в історії досліджуваної проблеми. Виявлені матеріали ДАОО відносяться до періодів існування кримських кіннотатарських полків (1807-1817) і лейб-гвардії кримськотатарського ескадрону (1827-1864) і займають не останнє місце у джерельній базі дослідження. У процесі роботи вони виявлені у фонді 1 (Новоросійський і Бесарабський генерал-губернатор) і містять рапорти, листування, листи, розпорядження, списки особового складу та інші дані по темі дослідження. Чимало цікавих матеріалів зберігається у фондах РДВІА. Там вдалося виявити 22 комплекси документів про кримськотатарські військові формування в російській армії. У свою чергу, можна виділити два масиви документів: перший – про історію кримських кіннотатарських полків, другий – Кримського кінного полка. Дані масиви документів знайдені у фондах 489 (Колекція формулярних списків) і 3637 (Кримський кінний полк). Тут містяться місячні рапорти, списки і відомості про стан особового складу кримських кіннотатарських полків, численні рапорти, донесення, листи, виписки з журналів військових дій та інші документи.

Другий розділ – “Таврійські татарські дивізіони бешлейського війська (1784-1796)” торкається питань формування, початку служби та історії татарських військових підрозділів у 1784-1796 рр.

Російське військове командування сформувало шість дивізіонів бешлейського війська, які були повністю укомплектовані кримськими татарами-добровольцями. На їхнє утримання виділялися значні кошти з державної казни. Служба в них вважалася не тільки вигідною, але й престижною. На службу поступали представники князівських і бейських родів. У бешлеї йшли татари практично всіх регіонів Криму.

Обставини, цілі і завдання формування таврійських татарських дивізіонів бешлейського війська були тісно пов'язані з ситуацією, що склалася на той час у Таврійській області. Необхідність інтеграції кримських татар в єдине суспільство Російської імперії (особливо військово-історичний аспект інтеграції) і призвела до появи перших військових формувань кримських татар.

Перші кримськотатарські кінні дивізіони успішно виконали завдання по забезпеченню сприятливих умов інтеграції колишнього Кримського ханства в Російську імперію. Служба Таврійських національних дивізіонів кінного війська була першим важливим досвідом служби кримських татар у складі російської армії. Цей досвід виявився безцінним при формуванні чотирьох кримськотатарських кінних полків, призначених для участі у війні з наполеонівською Францією.

Третій розділ – “Кримські кіннотатарські полки” присвячений формуванню полків та їх історії напередодні та в період Вітчизняної війни 1812 р., а також їхньої участі у закордонних визвольних походах 1813-1814 рр.

Необхідно акцентувати увагу на чотирьох чинниках, які вплинули на початок формування полків. По-перше, ініціатива створення вищезгаданих формувань належала верхівці кримськотатарського суспільства – духовенству і дворянству. По-друге, почин цей був підтриманий місцевою адміністрацією, Таврійським губернатором Д. Б. Мертваго. По-третє, дуже прихильно до цієї ідеї поставився російський імператор. По-четверте, еталоном військових формувань, на який вирішили орієнтуватися в процесі створення кримських кіннотатарських полків, були визнані козачі війська.

Було створено чотири кінних кримськотатарських полка – Сімферопольський, Перекопський, Євпаторійський та Феодосійський.

Вітчизняна війна 1812 р. була серйозним випробуванням для Росії й однією з найбільш яскравих сторінок її історії. У цьому контексті історія кіннотатарських полків була також однією з найцікавіших сторінок історії військової служби кримських татар у російській армії, яка здобула блискучу перемогу над найсильнішою на той час у світі наполеонівською армією.

Битви, в яких брали участь кримські татари, золотими літерами вписані в літопис боїв. Серед них необхідно відзначити бої при Мирі, Романові, Гродно, Мінську, Могилеві, Молевому болоті, Смолянах, Чаусах, Смоленську, Дорогобужі, під Духовщиною й Рузою, при Можайську, великій Бородінській битві, біля Боровського перевозу та ін. Відзначилися також полки й у ході закордонних визвольних походів російської армії 1813-1814 рр., беручи участь у багатьох важливих боях: при Тільзіті, Рогніді, Бранденбурзі, Данцигу та ін. Про це наочно свідчать численні нагороди і почесті з боку російського командування і союзних держав, яких удостоїлися офіцери і нижні чини всіх кримських кіннотатарських полків.

Четвертий розділ – “Кримські татари в російській гвардії (1827-1890)” торкається питань, пов’язаних з формуванням і службою лейб-гвардії кримськотатарського ескадрону, а також історії ескадрону та команди лейб-гвардії кримських татар Власного Його Величності конвою.

Відносно формування лейб-гвардії кримськотатарського ескадрону необхідно підкреслити, що кримські татари прагнули інтегруватися у суспільство Російської імперії. Це вимагало подальшого залучення кримських мусульман до справи захисту країни. Внаслідок цього постало питання про створення нових кримськотатарських формувань у складі російських збройних сил. Важливо відзначити, що ідея створення ескадрону належала кримському татарину генералу К. Балатукову, котрий прагнув огородити рідний народ від перспектив введення рекрутської повинності.

Кримськотатарська громада взяла на себе тягар утримання особового складу лейб-гвардії кримськотатарського ескадрону. Утримання ж підрозділу під час походів та при несенні служби в Санкт-Петербурзі здійснювалося за державний кошт.

Необхідно підкреслити, що обер-офіцерам лейб-гвардії кримськотатарського ескадрону були надані права і привілеї, які були присвоєні полкам старої гвардії. Це свідчить про повагу, котрою користувались у російських збройних силах кримськотатарські військовослужбовці, їхній професійний авторитет.

Служба у гвардії завжди була в пошані, а той факт, що кримські татари служили з 1827 р. саме у гвардії, свідчить про довіру і повагу вищих ешелонів російської влади до кримських татар; зокрема, той факт, що лейб-гвардії кримськотатарський ескадрон у ході російсько-турецької війни 1828-1829 рр. знаходився при головній імператорській квартирі, так само як і команда кримських татар Власного Його Величності Конвою в російсько-турецьку війну 1877-1878 рр., свідчить про особливу прихильність і довіру російського імператора до кримських татар.

Губернська адміністрація надавала ряд суттєвих пільг сім’ям військовослужбовців, які знаходились у складі лейб-гвардії кримськотатарського ескадрону. Одночасно російська адміністрація у зазначений період весь час замислювалася над тим, як залучати кримських татар до служби окрім їхньої добровільної участі у власних кримськотатарських частинах. Період військової служби кримських татар у складі лейб-гвардії кримськотатарського ескадрону був дуже важливим епізодом військової служби кримських татар під прапорами російської армії; пройшовши через горнило двох війн, - російсько-турецької 1828-1829 рр. і Кримської 1853-1856 рр. – ескадрон показав себе з найкращої сторони; кримськотатарські гвардійці по праву заслужили бути відзначеними численними нагородами і почестями. Досвід служби лейб-гвардії кримськотатарського ескадрону став ще одним важливим кроком у процесі інтеграції кримських татар у суспільство Російської держави.

П’ятий розділ – “Служба кримських татар в умовах загальної військової повинності (1874-1920 рр.)” охоплює питання введення загальної військової повинності і реакції на неї кримськотатарського суспільства, а також про кримськотатарські армійські формування в умовах загальної військової повинності.

Дослідження показало, що введення загальної військової повинності кримськотатарське населення зустріло насторожено; дана настороженість переросла у тенденцію до еміграції з Криму (в основному осіб, які досягли призовного віку). Російська адміністрація, побачивши тенденцію до еміграції кримських татар, вживала заходів для її запобігання. Відсутність інформації, спрямованої на роз'яснення суті військової реформи для кримськотатарського населення, призвела до виникнення різних чуток. Вони і стали основною причиною описаної ситуації. “Вводиться загальна військова повинність,– писав у 1881 р. у своїй роботі “Російське мусульманство” І. Гаспрінський. – Кримці вперше призиваються на військову службу, але ніхто не потурбувався дати населенню точні поняття про майбутній обов'язок, і ось стоустий натовп, що нерідко виходив з брудних, негідних джерел, сповістив татар, що до сорокалітнього віку всіх заберуть у солдати і розішлють по Росії. Зрозуміло, татари сполохалися, і потрібна була значна доля терпіння, часу, досвіду і кроків, щоб заспокоїти населення та уникнути легко можливих розорень і нещастя…”. Пізніше І. Гаспрінський у 1883 році зазначав, що “Біда в тому, що люди часто забувають, що немає землі, де живуть лише щасливці. Кримські мусульмани зовсім не пішли б у Туреччину, якщо могли б передбачити свою сумну долю на чужині”. Велике значення у запобіганні еміграційним процесам мала поїздка князя С. М. Воронцова в Крим. Як наслідок, у результаті своєчасно вжитих російською адміністрацією заходів еміграційні тенденції у кримськотатарському суспільстві вдалося звести до мінімуму, про що досить чітко свідчать архівні матеріали.

Важливим моментом у даний період було існування Кримського ескадрону, переформованого у дивізіон; у цей же період відбувається завершення військової служби кримських татар у складі російської гвардії. Дуже важливим і показовим моментом у даний період було існування останнього кримськотатарського формування у складі російської армії – Кримського кінного “Її Величності Государині Імператриці Олександри Феодорівни” полка. Шефом полка була остання російська імператриця, а одним із офіцерів – Микола II.

У висновках зазначено, що історія військової служби кримських татар у російській армії з кінця XVIII по початок XX ст. поділяється на дві великі складові, а саме – історію кримськотатарських формувань до введення загальної військової повинності і після її введення. Першими формуваннями кримських татар були таврійські татарські дивізіони бешлейського війська і кримські кіннотатарські полки. Згодом кримські татари служили в складі лейб-гвардії кримськотатарського ескадрону, імператорському конвої, кримському дивізіоні, кримському кінному полку.

Першими іррегулярними військовими формуваннями стали таврійські татарські дивізіони бешлейського війська, які були сформовані через рік після приєднання Криму до Росії. Вони були іррегулярним військовим з'єднанням. В їхні функції входили: кордонна і поштова служба, конвоювання високопоставлених осіб, боротьба з дезертирами, охорона лісів і соляних озер. Це був важливий етап у військовій історії кримських татар, який вперше залучив великі підрозділи мусульман Таврійської області до складу російської армії.

Найбільш відомими військовими іррегулярними підрозділами були кримські кіннотатарські полки. Вони були створені невдовзі після ліквідації таврійських татарських дивізіонів бешлейського війська. Їхнє формування було викликано військовою загрозою з боку наполеонівської Франції. Було сформовано чотири полки на чолі з кримськотатарськими офіцерами. Основним принципом формування полків була добровільність. Ці підрозділи брали участь у видатних битвах Вітчизняної війни. Відзначилися також полки й у ході закордонних визвольних походів російської армії 1813-1814 рр. Існування кіннотатарських полків свідчить про необхідність залучення кримських татар до несення військової служби у складі російської армії, про їхній патріотизм і бажаність використання їхнього бойового досвіду.

Таким чином, таврійські татарські дивізіони бешлейського війська і кримські кіннотатарські полки у складі російської армії були важливим етапом у військовій історії держави. Він свідчить про можливість і бажання кримських татар служити у збройних силах країни.

Досвід участі іррегулярних військових частин кримських татар у російській армії та їхні заслуги дозволили кримськотатарському офіцерству поставити питання про формування військових підрозділів у складі російської гвардії. Спочатку вони формувалися з числа ветеранів Вітчизняної війни. Для них було створено особливу форму, яка базувалася на національних традиціях кримськотатарського народу. Фінансування здійснювалося за рахунок податків з кримськотатарського населення. Крім того, під час походів і військових дій передбачалося додаткове фінансування з казни. У функції лейб-гвардійських підрозділів входили: конвоювання, гарнізонна служба, супроводження вищих посадових осіб. Важливим елементом гвардійської служби була участь у бойових діях. Вони брали активну участь у російсько-турецькій війні 1828-1829 рр., Кримській війні 1853-1856 рр., російсько-турецькій війні 1877-1878 рр. Однак внаслідок низки причин число кримських татар у складі російської гвардії поступово скорочувалося. Так, якщо спочатку був сформований ескадрон, то на завершальному етапі це вже була команда лейб-гвардії кримських татар. Однак служба кримських татар у гвардії була важливим чинником у воєнній історії Росії, котра прагнула залучати до гвардії татар, найбільш придатних для несення служби.

У зв'язку зі здійсненням реформ другої половини XIX ст. на порядок денний було поставлено питання про загальну військову повинність. Для його рішення було залучено і кримських татар. Основним військовим підрозділом, в якому служили мусульмани Таврійської губернії, став Кримський дивізіон. Він дислокувався в Криму. Склад дивізіону вже не був етнічно однорідним. Якщо рядовий та унтер-офіцерський склад становили кримські татари, то на чолі дивізіону були переважно офіцери російського походження. Внаслідок розвитку дивізіону збільшився його склад, і підрозділ перетворився в полк. Великий героїзм кримськотатарських військовослужбовців проявився в роки першої світової війни. Вони показали себе хоробрими, витривалими, дисциплінованими солдатами, готовими з честю служити батьківщині. На жаль, вони були втягнені в громадянську війну. Зберігши вірність своїй присязі, вони були вимушені залишити батьківщину і опинилися в еміграції. На цьому скінчилася військова служба кримських татар у складі російської армії. Вони перестали служити в етнічно однорідних підрозділах.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.