ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н. КАРАЗІНА

Маєвська Наталія Анатоліївна

УДК 159.9: 304.3: 316.32

ПСИХОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ КУЛЬТУРИ УКРАЇНЦІВ

НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор,

член – кореспондент АПН України

Носенко Елеонора Львівна,

Дніпропетровський національний університет, завідувач кафедри педагогічної психології та англійської мови

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Іванова Олена Феліксівна,

Харківський національний університет

ім. В.Н. Каразіна, завідувач кафедри психології

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник

Гуменюк Оксана Євстахіївна,

Інститут експериментальних систем освіти,

старший науковий співробітник

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра загальної та інженерної психології, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться “20 грудня 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.08 в Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи,4, ауд. 5-24.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий “13” листопада 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Крейдун Н. П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку українського суспільства все гостріше постає питання необхідності виявлення поряд із суто економічними й так званих гуманітарних факторів, які впливають на перебіг економічних перетворень у країні. Уже стало зрозумілим, що в сучасному суспільстві подальше просування в напрямку забезпечення переходу економіки країни на ринкові принципи хазяйнування стримується й нез’ясованими чинниками культури, які впливають на поведінку людей, діючи значною мірою на підсвідомому рівні. Серед цих чинників нами обрані як об’єкт дослідження психологічні ознаки культури, що змінюються під дією докорінних соціально-економічних перетворень і впливають на досягнення людиною успіху життєдіяльності .

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена не тільки соціальною значущістю його проблематики, а й самою логікою розвитку досліджень у галузі психології культури, представниками якої усвідомлена необхідність уточнення її категоріальної бази. Терміни “ментальність” і “менталітет”, запозичені з філософії, вже, як здається, не задовольняють дослідників, про що свідчить поява таких нових понять і відповідних їм термінів, як “соцієтальна психіка” (О. А. Донченко), “психокультура ментальності” (А. В. Фурман), “суб’єктна культура” (subjective culture) (M. J. Bennett, E. T. Hall and M. R. Hall, E. C.Stewart, H. C. Triandis та ін.), і значної кількості досліджень етнокультурного спрямування, предметом яких виступають суто психологічні феномени – “національний характер”, “національна психологія” (Е. А. Баграмов, П. І. Гнатенко, Н. Д. Джандільдін, Г. Г. Шпет та ін.) тощо. Семантика нових термінів свідчить про прагнення дослідників чіткіше виокремити саме психологічну складову досліджуваного феномена культури, що стимулювало й нашу спробу запропонувати для її визначення узагальнююче поняття “психологічні ознаки культури”, зміст якого розкривається у даному дисертаційному дослідженні з опорою на поняття “психіка людини”, операціоналізованого у термінах загальнопсихологічних категорій.

Актуальність дослідження пов’язана також з усвідомленням необхідності формування в молодого покоління українціву процесі освіти відповідних рис особистості та патернів поведінки, потрібних для успішного функціонування в нових соціально-економічних умовах. Адже кожна культура, як відомо, характеризується не тільки спонтанним виявом у поведінці людини певних вірувань, традицій, ритуалів, що передаються поколіннями, а й наявністю в ній інституціалізованих і санкціонованих патернів поведінки. Останні теж можуть певним чином не відповідати новим умовам функціонування суспільства, оскільки вони потребують цілеспрямованого формування.

Отже, актуальність окресленої проблеми і недостатня розробленість як об’єкта, так і предмета дослідження зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з темою “Розвиток, зміна та форми виявлення внутрішнього світу особистості” (№ ФПС – 41), яка розробляється кафедрою педагогічної психології та англійської мови Дніпропетровського національного університету, і з тематикою держбюджетної НДР факультету психології і соціології Дніпропетровського національного університету “Соціальні стратегії та адаптивна поведінка студентської молоді” (номер держреєстрації 0100U005234).

Об’єкт дослідження – психологічні ознаки культури.

Предмет дослідження – психологічні ознаки культури українців в умовах сучасних соціально-економічних перетворень у країні.

Мета дослідження – теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка характеру відбиття в психологічних ознаках культури українців особливостей сучасного соціально-економічного етапу розвитку суспільства.

Для досягнення мети були сформульовані такі завдання дослідження:

1. Теоретично обґрунтувати інтегрований підхід до визначення психологічних ознак культури, який дозволяє виокремити ті ознаки, що притаманні представникові конкретної культури як суб’єкту життєдіяльності.

2. Розробити методичний інструментарій і підібрати систему методичних процедур, адекватних меті дослідження.

3. Установити номенклатуру психологічних ознак культури українців, що відбивають особливості здійснення ними основної діяльності в умовах соціально-економічних перетворень у країні.

4. Виявити тенденцію змін, які відбуваються у психологічних ознаках культури українців під впливом соціально-економічних реформ.

5. Розглянути наявність у представників українського соціуму психологічного ресурсу для успішного функціонування в умовах ринкової економіки як одної з провідних тенденцій змін психологічних ознак культури.

Методологічну основу дослідження становлять: системний підхід до розуміння багатоаспектної детермінованості активності суб’єкта життєдіяльності (К. О. Абульханова-Славська, Б. Г. Ананьєв, В. П. Зінченко, Б. Ф. Ломов, В. М. М’ясищев, А. В. Петровський, С. Л. Рубінштейн, М. Г. Ярошевський та ін.); вихідні положення новітніх етнопсихологічних досліджень, що відбивають спроби вирізнити в межах поняття “ментальність” його суто психокультурні компоненти (О. А. Донченко, Н. Ф. Каліна, М. І. Пірен, А. В. Фурман, та ін.), розмежувати суб’єктну й об’єктну культури (M. J. Bennett, E. T. Hall and M. R. Hall, E. С. Stewart, H. C.Triandis та ін.); психологічні підходи до встановлення “параметрів вимірювання” розбіжностей й подібності різних культур (dimensions of culture) (E. Т. Hall and M. R. Hall, G. Hofstede та ін.); дослідження цінностей та інших психологічних ознак культури в контексті культурних розбіжностей та інтеграційних процесів у пострадянський період (М. Й. Боришев-ський, О. Є. Гуменюк, О. Ф. Іванова, З. С. Карпенко, Н. М. Лебедєва, Е. Л. Носенко, В. М. Павленко, Ш. Шварц та ін.).

Завдання дисертаційної роботи визначили вибір методів дослідження: емпіричних (тестування та опитування); статистичних (факторний аналіз, критерії встановлення розбіжностей ?* Фішера, t-критерій Стьюдента); якісних (аналіз і синтез даних, їх систематизація та порівняння з результатами інших досліджень).

З використанням методу психологічного тестування були визначені особистісні характеристики досліджуваних, зокрема, проводилась оцінка п’яти великих факторів особистості (модель Л. Р. Голдберга, адаптована до української вибірки Л. Ф. Бурлачуком, Д. К. Корольовим); рівень їх толерантності до ситуацій невизначеності (тест-опитувальник А. Нортона); рівень суб’єктивного контролю (тест-опитувальник рівня суб’єктивного контролю). Вивчення цих особистісних характеристик зумовлювалося обраною стратегією дослідження, яка передбачала встановлення психологічних ознак культури шляхом виявлення їх корелятів на рівні функціонування представників культури як суб’єктів активності і взаємодії з іншими суб’єктами в умовах здійснення основної діяльності. Щоб оцінити інші важливі психологічні ознаки, пов’язані з функціонуванням носія культури як суб’єкта пізнання й перетворення світу, ми звернулися до порівняльного вивчення мотиваційних характеристик діяльності досліджуваних, їх ціннісних орієнтацій, особливостей сприйняття ними часу та інших психологічних ознак культури. Спеціально для завдань даного емпіричного дослідження був також розроблений опитувальник для визначення параметрів “виміру” культури, запропонованих зарубіжними дослідниками, зокрема, G. Hofstede.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в ньому:

- вперше запропоновано інтегрований підхід до впорядкування психологічних ознак культури, який розкриває категоріальну базу поняття, аспекти виявлення зазначених ознак культури та форми їх операціоналізації;

- уточнено зміни, що відбуваються у психологічних ознаках культури українців як суб’єктів активності, взаємодії з іншими та пізнання й перетворення світу;

- експериментально виявлено міру представленості у носіїв української культури на сучасному етапі її розвитку психологічного ресурсу, необхідного для успішного функціонування в ринкових умовах;

- знайшли подальшого розвитку уявлення про психологічні ознаки культури на рівні особистості, які доцільно формувати у процесі навчання й виховання для забезпечення успішної адаптації молоді до нових умов життєдіяльності;

- розроблено опитувальник для дослідження основних параметрів, за якими визначаються розбіжності культур.

Теоретичне значення роботи полягає в уточненні категоріальної бази поняття “психологічні ознаки культури”, у визначенні шляхів його операціоналізації, за допомогою яких встановлено тенденції змін психологічних ознак культури українців на сучасному етапі розвитку суспільства.

Практичне значення дослідження визначається тим, що з урахуванням розробленого в ньому підходу до виявлення психологічних ознак культури можна оцінювати ефективність соціально-економічних перетворень у країні, прогнозувати їх динаміку. Результати дослідження можуть бути також використані для цілеспрямованого формування рис особистості, необхідних для успішного функціонування людини в нових соціально-економічних умовах. Апробовані в роботі методи діагностики психологічних ознак культури можуть застосовуватися при підборі кадрів для підприємств ринкової економіки.

Зміст теоретичної та практичної частин дослідження відображений у спецкурсі “Особливості психології спілкування носіїв різних культур”, що викладається автором роботи на факультеті психології та соціології Дніпропетровського національного університету.

Особистий внесок здобувача полягає в постановці проблеми, наборі емпіричного матеріалу та його інтерпретації, у розробці ряду теоретичних положень та нової психодіагностичної методики відповідно до завдань дослідження.

Надійність і достовірність результатів дослідження забезпечуються адекватним теоретичним обґрунтуванням вихідних положень емпіричного дослідження, використанням методів, релевантних завданням, предмету й об’єкту дослідження, репрезентативністю вибірки досліджуваних, використанням надійних методів статистичної обробки отриманих даних.

Апробація роботи. Результати дослідження були представлені й обговорені на засіданнях кафедри педагогічної психології та англійської мови Дніпропетровського національного університету, на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Україна у ХХІ столітті: перспективи розвитку гуманітарних наук та освіти” (м. Дніпропетровськ, 2000), IV Міжнародній науковій конференції молодих учених “Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (м. Київ, 2001), Міжнародній науковій конференції “Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (м. Київ, 2001), IV Харківських міжнародних психологічних читаннях “Психологія у сучасному вимірі: теорія та практика” (м. Харків, 2002), III Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній молодіжній конференції “Сучасні проблеми науки та освіти” (м. Ужгород, 2002), IV Міжнародній науково-практичній конференції “Людина й космос” (Дніпропетровськ, 2002).

Публікації. Основний зміст роботи відображений у восьми публікаціях, із них 4 статті у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та додатків, містить 12 таблиць, та 6 рисунків. Викладена на 185 сторінках машинопису. Список літератури містить 234 найменування, із них 52 – іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету й задачі роботи, розкрито методологічну основу й методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення, показано ступінь апробації і характер публікацій, які охоплюють основні результати дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Категоріальна база та стан вітчизняних і зарубіжних досліджень психологічних ознак культури” обґрунтовано доцільність використання термінологічного словосполучення “психологічні ознаки культури” для вивчення факторів, що зумовлюють особливості активності людини в різноманітних ситуаціях її життєдіяльності на конкретному соціально-економічному етапі розвитку певної країни. Введення цього поняття доцільне у світлі того, що в культурно-психологічних дослідженнях зараз спостерігається тенденція до виокремлення двох складових культури – зовнішньої (об’єктної) та внутрішньої, пов’язаної з вивченням психологічних ознак, які чітко не визначені. Якщо зовнішню (об’єктну) культуру однозначно тлумачать як артефакти культури, матеріалізовані в різних формах, то для позначення внутрішньої культури існує декілька термінів.

У західноєвропейській та американській науковій літературі термін “суб’єктна культура” (subjective culture), який іноді невдало перекладається як “суб’єктивна культура”, протиставляється терміну “оbjective culture”, переклад якого як “об’єктивна культура” вносить у зміст поняття не властивий йому відтінок, маскуючи ідею зв’язку ознак суб’єктної культури з психологічними особливостями носія конкретної культури. Проте, цілком виправдано розрізнивши поняття “об’єктна” і “суб’єктна” культури, зарубіжні дослідники (M.J. Bennett, E.C. Stewart та ін.) визначають останню вузько, відносячи до неї тільки провідні настанови, цінності та патерни світосприйняття й мислення.

У вітчизняній традиції при збереженні прийнятого раніше категоріального апарату простежується спрямованість досліджень на більш диференційоване вивчення сутності та функцій ментальності (А.С. Баронін, Н.Ф. Каліна, О.В. Киричук, О.В. Лісеєнко, М.І. Пірен, А.В. Фурман, В. Храмова, В.В. Чорний, А.Д. Шоркін та ін.). У її межах розглядаються як суто психологічні феномени (мислення, емоції, потреби, архетипи, цінності, когнітивні еталони, смисли, ідеали, стереотипи), так і соціальні норми, що регламентують поведінку людини.

У даному розділі роботи підкреслюється, що у визначенні поняття “ментальність” простежується певна неузгодженість, яка виявляється у декількох аспектах: 1) у відсутності чітких критеріїв для розрізнення понять “ментальність” і “менталітет”, що використовуються і як синонімічні, і як відмінні; 2) в існуванні різних точок зору щодо співвідношення понять “ментальність”, “національний характер”, “національна свідомість”; 3) у відсутності чіткого опису тих феноменів, які можна об’єднати узагальнюючим поняттям “ментальність”; 4) у поєднанні поняттям “ментальність” елементів, які за своїм змістом належать до різних аспектів культури (духовної й матеріальної). Зазначається, що поява останнім часом терміну “психокультура ментальності” (А.В. Фурман, 2001) свідчить про тенденцію розглядати “ментальність” як більш широке поняття, один з компонентів якого описує психологічні ознаки культури. Проте спроба визначення поняття “психокультура” через поняття “соцієтальна психіка”, яке трактується як цілісна психокультура соціуму, не знімає необхідності уточнення поняття “психокультура ментальності”. Наявність такої низки понять дає змогу зробити висновок, що соцієтальна психіка і психокультура – синоніми, а психокультура є складником ментальності. Отже, соцієтальна психіка і психокультура соціуму – нові поняття, які вирізняють із ментальності ті аспекти, у формі яких і виявляються психологічні ознаки культури.

Розділ завершується висновком, що в сучасних дослідженнях тих ознак культури, що обрані об’єктом даної дисертаційної роботи, не розробленою залишається проблема їх операціоналізації. Теоретично обґрунтований в даному розділі роботи інтегрований підхід до розкриття змісту поняття “психологічні ознаки культури” дозволяє уточнити номенклатуру явищ, що доцільно розглядати в межах психологічних ознак культури, та пропонує підстави для операціоналізації цих ознак. Застосування такого підходу до виявлення психологічних ознак культури дозволяє визначити білі плями у їх дослідженні (наприклад, проаналізувати культурно зумовлені особливості задоволення людиною своїх потреб, дослідити їх різноманітність, втрату актуальності і таке інше).

Основою для розв’язання завдань даного дисертаційного дослідження стало визначення психологічних ознак культури як культурно специфічних особливостей психіки людини, що: 1) можуть бути конкретизовані у термінах загальнопсихологічних категорій, які розкривають зміст поняття “психіка людини”; 2) виявляються на рівнях функціонування людини як суб’єкта активності, взаємодії з іншими, пізнання й перетворення світу; 3) можуть бути операціоналізовані за допомогою прийнятих у крос-культурних дослідженнях “вимірів” культури (індивідуалізм – колективізм, дистанція влади, маскулінність – фемінінність, уникнення невизначеності, особливості сприйняття часу та простору).

У другому розділі “Номенклатура психологічних ознак культури українців на сучасному етапі розвитку суспільства і напрямки змін цих ознак у пострадянський період” дається характеристика сучасного етапу розвитку українського суспільства, який визначається, зокрема, зміною вимог до особистості, що пов’язано з переходом країни до соціально зорієнтованої ринкової економічної системи. На цій підставі встановлені ті аспекти психологічних ознак культури, які важливі для досягнення успіху діяльності людини у нових умовах.

Так, на рівні функціонування людини як суб’єкта активності зазначено високу мотивацію досягнень, інтернальність як здатність до самодетермінації та покладання на власні сили, наполегливість у досягненні мети, рішучість, здатність до ризику, гнучкість поведінки тощо.

На рівні функціонування представника культури як суб’єкта взаємодії з іншими людьми для успішної діяльності в умовах ринку важливим є індивідуалізм як емоційна незалежність людини від групи, акцент на власних інтересах, самостійність, прийняття відповідальності на себе.

На рівні функціонування людини як суб’єкта пізнання й перетворення світу необхідними в умовах ринкової економіки виявляються активна життєва позиція людини по відношенню до навколишнього світу, наявність низького рівня запобігання невизначеності, відкритість новому досвіду, монохронне сприйняття часу, результатом якого є чітке планування діяльності у часі, дотримання графіків виконання роботи, ставлення до часу як до оцінювальної категорії.

З урахуванням цих міркувань у розділі проаналізовано психологічні ознаки культури, що зумовлють функціонування українців на всіх зазначених рівнях. Встановлено, що вивчення психологічних ознак культури українців до недавнього часу базувалося переважно на дослідженні змін у системі ціннісних орієнтувань особистості, для визначення яких використовувався відомий опитувальник 60-х років М. Рокіча, хоча нещодавно Ш. Шварцем із співавторами розроблено новий інструментарій, за допомогою якого виокремлено ознаки, що сприяють розвитку ринкової економіки й підприємництва (цінності груп “Автономія” і “Майстерність”).

Параметри вимірювання розбіжностей культур, розроблені зарубіжними вченими (M. J. Bennett, E. Т. Hall and M. R. Hall, E. C. Stewart, H. C. Triandis та ін.), майже не досліджені на вітчизняній вибірці (за винятком ознак опозиції “індивідуалізм – колективізм”). Недостатньо досліджені й зміни в рисах особистості, що формуються під впливом соціально-економічних зрушень.

У третьому розділі роботи “Емпіричне дослідження напрямків змін психологічних ознак культури українців на сучасному етапі розвитку суспільства” визначається тип емпіричного дослідження (квазіексперимент), обґрунтовуються його процедура й методичне забезпечення, формулюються основні завдання, наводяться результати дослідження, що інтерпретуються як у загальному контексті роботи, так і з урахуванням завдань освіти щодо формування типу особистості в нових соціально-економічних умовах.

Обираючи проблемою дослідження психологічні ознаки культури українців на сучасному етапі розвитку суспільства, ми висунули таку гіпотезу. У зв’язку з розбіжностями у способах життєдіяльності різних верств населення, породжених зламним етапом соціально-економічного розвитку суспільства, в ознаках культури можна прослідкувати зміни, які відбивають процес переходу від однієї соціальної системи до іншої. Це й визначило вибір стратегії наукового дослідження, згідно з якою порівнювалися психологічні ознаки культури репрезентативної вибірки осіб, що активно працюють у ринкових структурах, й осіб, що зберегли поведінкові стереотипи, які склались у попередній період. Відповідно до цього для емпіричного вивчення були відібрані такі групи досліджуваних: 1) службовці приватних підприємств (комерційних банків); 2) працівники державної установи; 3) студенти, які поєднують навчання у вузі з індивідуальною трудовою діяльністю (гувернерів, репетиторів та ін.); 4) студенти, які займаються виключно навчальною діяльністю, хоча за матеріальним станом не відрізняються від попередніх. У дослідженні взяли участь 240 осіб.

Залежною концептуальною змінною була зміна ставлення досліджуваних порівнюваних груп до себе як суб’єктів активності, до інших – як партнерів по взаємодії, до світу – як об’єкта пізнання й перетворення. Операційними змінними виступали: а) оцінка готовності досліджуваних до функціонування в нових соціально-економічних умовах; б) оцінка психологічних ресурсів, уже сформованих для здійснення основної діяльності в нових умовах. Перша оцінювалася за допомогою цінностей, другі – за показниками особистісних властивостей і за “вимірами” розбіжностей культур, запропонованих зарубіжними дослідниками (G. Hofstede та ін.).

Отримані результати свідчать про те, що під впливом соціально-економічних перетворень відбуваються зміни у психологічних ознаках представників української культури на всіх зазначених рівнях їх функціонування. Зміни, що відбуваються у функціонуванні українців як суб’єктів активност, виявлені на рівні цінностей, за якими прослідковуються статистично значущі розбіжності між середньогруповими показниками обраних для дослідження полярних груп. Так, у групах працівників комерційних банків і працюючих студентів більш пріоритетними є цінності досягнення успіху, відповідальність, незалежність, умілість, вибір власних цілей. Саме ці цінності об’єднуються у блоки “Майстерність” і “Автономія”, які, за даними Ш. Шварца та інших дослідників, становлять підґрунтя вільного підприємництва.

Наявність цієї тенденції встановлена й за допомогою факторного аналізу отриманих даних. Так, у групі працівників комерційних банків провідним виступає фактор “Професіоналізм”, до якого увійшли змінні “відповідальність” (0,74) і “вмілість” (0,72), а в групі держслужбовців – фактор “Гедонізм”, до якого належать змінні “потурання собі” (0,71) й “насолода життям” (0,8). Отже, для осіб, більш активних у підприємницькій діяльності, властива орієнтація на високий рівень професіоналізму; а для тих, хто працює в державних установах, – прагнення отримувати задоволення від наявних умов життя. Водночас деякі цінності залишаються незмінними, тобто такими, якими вони склались у попередні роки існування країни, що потенційно може створювати перешкоди для сприйняття нових реалій життя. Це стосується такої цінності, як відвага, тобто прагнення до ризику. Ця цінність більше притаманна службовцям приватних установ, ніж державних.

У функціонуванні сучасних українців як суб’єктів активності розбіжності виявляються не тільки на рівні цінностей, а й на рівні диспозиційних характеристик особистості. Наприклад, за фактором “сумлінність”, що вимірювався за допомогою моделі “Велика п’ятірка особистісних факторів”, зафіксовано статистично значущі розбіжності (за t-критерієм Стьюдента при р<0,01 ) між представниками 1 і 2 та 3 і 4 груп досліджуваних. Працівники комерційних банків і працюючі студенти демонструють більш високі рівні сумлінності (тобто їх можна охарактеризувати як людей більш організованих, відповідальних, методичних, раціональних), аніж службовці державного підприємства або студенти, які не можуть (і не намагаються) поєднувати навчання й підприємницьку діяльність. У групах службовців комерційних підприємств і працюючих студентів зафіксовано також і вищі рівні загальної інтернальності й інтернальності у сфері досягнень (розбіжності між групами значущі за t-критерієм Стьюдента при р < 0,01), тобто вони відчувають себе активними суб’єктами діяльності, відповідальними за її наслідки. І хоча груповий внесок є важливим елементом у прийнятті важливих заключних рішень цими індивідами, вони при цьому більше покладаються на власні судження.

Певні зміни відбуваються у психологічних ознаках культури українців як суб’єктів активності на рівні властивостей, що набуваються у процесі досвіду. Особливої уваги у цьому контексті заслуговують результати дослідження рівня мотивації досягнення. За цим показником виявилися статистично значущі розбіжності (за t-критерієм Стьюдента при р < 0,01) між обраними полярними групами студентів із вищими показниками серед працюючих. Хоча в зазначеній групі й у групі банківських службовців спостерігається відносна тенденція до зростання рівня мотивації досягнень, яка свідчить про наполегливість у прагненні досягти мети, про відсутність розгубленості в ситуаціях змагання, про рішучість у непевних обставинах, за модулем показник рівня мотивації досягнень в усіх групах знаходиться в межах середніх значень. Це дає підстави припустити, що відсутність високого рівня мотивації досягнень і є одним із чинників досить повільного процесу переходу країни до ринкової економіки і невисоких темпів економічного зростання.

Певні зміни відбуваються на рівні функціонування представників української культури як суб’єктів взаємодії з іншими. Встановлено, що особливості сучасного етапу розвитку українського суспільства вплинули на їх ставлення до інших людей як партнерів по взаємодії. Таке припущення зроблено на підставі аналізу статистично значущих розбіжностей між групами досліджуваних (1 і 2) за такими цінностями, як уміння пробачати, авторитетність, взаємопослужливість, впливовість і влада (із вищими показниками у групі службовців приватної установи). Державні службовці заперечують важливість для них такої цінності, як впливовість, що можна інтерпретувати як ознаку відмови від намагання впливати на обставини та інших людей.

Низька значущість цінності влада свідчить про те, що вона, як і раніше, сприймається українцями, як “чужа й деспотична”, наслідком чого є невміння встановити свою владу і втримати її.

У групі працівників приватного підприємства вирізнився фактор “Соціальне визнання”, що свідчить про глибокі зміни в психологічних ознаках культури.

У групах студентів зафіксовано статистично значущі розбіжності, виміряні за допомогою критерію ?* Фішера, за цінностями: відчуття належності (р < 0,01), повага до батьків, старших (р < 0,05), соціальна справедливість (р < 0,05), чесність (р < 0,05) взаємопослужливість (р < 0,01) із вищими показниками у групі непрацюючих студентів.

Зміни відбуваються й на рівні диспозиційних характеристик, які виявляються в міжособистісному спілкуванні. Так, за особистісним диспозиційним фактором “доброзичливість” зафіксовано нижчі показники в досліджуваних, які активніше “вписалися” у ринкову економіку. Отже, можна припустити, що з переходом до нових умов хазяйнування втрачається раніше типова для українців психологічна ознака культури. Такий висновок зроблено й на підставі аналізу статистично значущих розбіжностей між групами досліджуваних за низкою показників, що характеризують “виміри культури” (див. табл. 1).

Таблиця 1.

Рівень значущості розбіжностей між групами за критерієм ? * Фішера

Параметр | 1 і 2 | 3 і 4

Індивідуалізм | р <0,05 | р <0,05

Маскулінність | р <0,001 | р <0,05

Дистанція влади | р <0,05 | р <0,05 |

Напрямок змін інших параметрів подібний до вищерозглянутого: під впливом нових соціально-економічних відносин українці втрачають риси “фемінінності” і набувають властивостей, притаманних тому типу культури, яку характеризують як “маскулінну”. Тобто вони стають більш рішучими, покладаються на власні сили, виявляють незалежність, упевненість у собі. Ці ознаки культури притаманні представникам країн із розвиненою ринковою економікою. У досліджуваних груп, що за характером основної діяльності ближче стоять до підприємницької діяльності, нижчі показники за параметром “дистанція влади”. Це свідчить про те, що у взаємодії з іншими людьми вони дотримуються рівноправ’я, цінують знання і здібності, а не статус. Підтверджена й тенденція зсуву від колективізму до індивідуалізму в психологічних ознаках культури, яку відмічають усі дослідники культур країн колишнього СРСР.

Отримані нами емпіричні дані свідчать також і про те, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства простежуються зміни психологічних ознак культури й на рівні функціонування людини як суб’єкта пізнання навколишнього світу. Між полярними групами службовців зафіксовано статистично значущі відмінності за такими цінностями, як значення інтелекту, мудрості, творчості, соціального порядку, широти поглядів, різноманітності життя, поваги до традицій (з вищими показниками у групі працівників державної установи).

У полярних групах студентів відмінності зареєстровано за цінностями: значущість національної безпеки (р < 0,05), мудрості (р < 0,05), широти поглядів (р < 0,05), задоволеності своїм місцем у житті (р < 0,05), насолоди життям (р < 0,01) (у бік вищих показників у групі непрацюючих студентів).

Заслуговують на увагу й інші спостереження. На відміну від працівників приватних підприємств і працюючих студентів, службовці державної установи й непрацюючі студенти надають перевагу цінностям Гармонії (духовне життя, повага до традицій, задоволеність своїм місцем у житті, насолода життям), тобто вони сприймають світ таким, яким він є, прагнучи радше зберегти, ніж змінити його.

На відміну від службовців державної установи, працівники приватних підприємств надають нижчої значущості цінностям повага до традицій та задоволення своїм місцем у житті, тобто вони налаштовані на зміни, не залишаються пасивними щодо життєвих обставин.

На рівні диспозиційних характеристик, за якими теж можна судити про аналогічну спрямованість змін, зафіксовано статистично значущі розбіжності (при р < 0,05) за фактором “відкритість новому досвіду” як між полярними групами службовців, так і між групами студентів (у бік вищих показників відкритості новому досвіду у службовців приватних підприємств та працюючих студентів). Цей факт свідчить про появу важливого психологічного ресурсу, необхідного для функціонування в ринкових умовах, – терпимості до ситуацій невизначеності, що підтвердилося також результатами дослідження рівня запобігання невизначеності як одного з параметрів вимірювання міжкультурних розбіжностей у виявленні суб’єктної культури.

Зміни у ставленні до навколишнього світу відбуваються на рівні властивостей, що формуються в процесі досвіду. Це стосується, зокрема, такої психологічної ознаки, як сприйняття часу. У групі службовців приватних підприємств 4, 69 % осіб характеризуються високим рівнем монохронності і 73, 44 % – середнім. Вони розпочинають роботу після її ретельного планування і створення розкладу, якого чітко дотримуються. Головним для них є досягнення ділових цілей та індивідуальне прийняття рішення. Ці індивідууми демонструють організований підхід до створення проектів своєї діяльності й намагаються виконувати її своєчасно. Помірною монохронністю характеризуються 83, 33 % студентів, які працюють. Вони віддають перевагу таким умовам праці, за яких їх не переривають і не відволікають на сторонні справи; соціальна взаємодія відбувається у певний час і відповідному місці, а спілкування з колегами по роботі здійснюється тільки з приводу професійних обов’язків. У представників інших груп переважають ознаки поліхронності.

В останньому підрозділі роботи – “Інтерпретація результатів дослідження у педагогічному аспекті” здійснено порівняння аспектів змін у функціонуванні людини як суб'єкта власної діяльності, суб'єкта взаємодії з іншими членами суспільства, суб'єкта світопізнання, світооцінювання і світоперетворення, які ми дослідили в даній роботі, з настановами, обраними на сучасному етапі розвитку освіти в Україні для трансляції молодому поколінню українців цінностей суспільства, які, на думку організаторів освіти та прихильників так званої гуманістичної тенденції її розвитку, сприяють формуванню такого типу людини, що зможе активно функціонувати за нових соціально-економічних умов.

ВИСНОВКИ

У дисертації на підставі теоретичного й експериментального дослідження психологічних ознак культури українців на сучасному етапі розвитку суспільства доведено, що ці ознаки доцільно виокремлювати на тих рівнях функціонування людини, які співвідносяться зі здійсненням нею основної діяльності по здобуванню засобів існування, і класифікувати за критеріями функціонування людини як: а) суб’єкта власної активності; б) суб’єкта взаємодії з іншими; в) суб’єкта пізнання, засвоєння та перетворення світу. Саме за цими ознаками зафіксовані найбільш суттєві розбіжності між групами досліджуваних, що по-різному “вписалися” в умови ринкової економіки. Такий підхід дозволяє включити в коло психологічних понять, за допомогою яких можна описати психологічні ознаки культури, поняття, що характеризують мотиваційний аспект діяльності людини, спілкування з партнерами по взаємодії й активність людини щодо навколишнього світу. Зазначені поняття розкривають основний зміст предмета психології - психіки людини.

1. Запропонований в роботі підхід до виявлення і класифікації психологічних ознак культури дозволяє не тільки подолати існуючу неузгодженість усталених понять, що вживаються в сучасних культурно-психологічних дослідженнях, зокрема таких, як ментальність, менталітет, соцієтальна психіка, психокультура ментальності, суб’єктна культура, а й конкретизувати їх і рекомендувати адекватну форму їх операціоналізації.

2. У результаті проведеного дослідження із застосуванням обґрунтованого підходу до вивчення психологічних ознак культури встановлено, що єдині, більш-менш усталені психологічні ознаки культури українців поки що не сформувались. Різні верстви населення (залежно від наявних у них або обраних ними умов здійснення основної діяльності по здобуванню засобів існування) значуще різняться за відповідними психологічними ознаками культури.

Розбіжності між зазначеними ознаками представників української культури простежені як на рівні потенціалу людської особистості, так і на рівні вже сформованих особистісних ресурсів діяти у відповідності з наявним потенціалом. Матеріалізованим виявленням першого ми вважаємо ціннісні орієнтації, а психологічним ресурсом - особистісні властивості (як стійкі, онтологічні, так і набуті у процесі досвіду, феноменологічні).

3. Представники української культури, які активно діють в умовах ринкової економіки (тобто працюють на відповідних типах підприємств або у відповідних сферах діяльності) характеризуються за аспектами:

- функціонування як суб’єктів активності на рівні цінностей – наданням пріоритетності цінностям Автономії та Майстерності, що свідчить про сформованість ціннісного підґрунтя для функціонування в умовах ринкової економіки; на рівні диспозиційних характеристик – більш високою сумлінністю, емоційною стійкістю (порівняно з особами, які поки що не сприймають умов ринкової економіки або не мають можливості працювати у відповідних структурах); на рівні властивостей, що формуються в процесі досвіду, – самомотивуванням на діяльність, наполегливістю, покладанням на власні сили в досягненні мети. У діяльності вони прагнуть до забезпечення необхідного рівня професіоналізму;

- функціонування як суб’єктів взаємодії з іншими на рівні цінностей - наданням переваги незалежності, наявності терпимості до ідей, поглядів, переконань, які відрізняються від власних, контролю над іншими, домінуванню, впливовості, авторитетності; на рівні диспозиційних характеристик - зменшенням доброзичливості у стосунках з іншими людьми; на рівні властивостей, що формуються у процесі досвіду,- посиленням тенденцій до індивідуалізму, появою рис маскулінної культури (хоча українська культура традиційно вважалась фемінінною);–

функціонування як суб’єктів пізнання світу – наданням переваги цінностям, об’єднаним у фактор “Екологія”; спрямованістю на зміну життєвих обставин, зрілим ставленням до життя; на рівні диспозиційних характеристик – порівняно високими показниками відкритості новому досвіду, наслідком чого є поява в них важливої психологічної ознаки, необхідної для функціонування у ринкових умовах, – терпимості до ситуацій невизначеності; на рівні властивостей, що формуються у процесі досвіду, – появою рис монохронної культури.

4. Представники української культури, які працюють в умовах, що за своїми характеристиками більше відповідають попередньому етапу розвитку суспільства, відрізняються за аспектами:

- функціонування як суб’єктів активності – наданням переваги цінностям, об’єднаним у фактор “Гедонізм”, тобто домінування мотивів миттєвого задоволення власних потреб без мобілізації необхідних для цього зусиль; на рівні властивостей, що формуються у процесі досвіду, – прагненням перекладати відповідальність за результати своїх дій на інших, невисоким рівнем мотивації досягнень, що, зрозуміло, не сприяє успіху діяльності;–

функціонування як суб’єктів взаємодії з іншими – зберіганням ознак колективістської культури; –

функціонування як суб’єктів пізнання й перетворення світу на рівні диспозиційних характеристик – більш низьким рівнем відкритості новому досвіду, і, відповідно, – більш високим рівнем уникнення невизначеності. На рівні властивостей, що формуються у процесі досвіду, їх характеризує недостатньо ефективне планування діяльності у часі.

5. Системність розбіжностей у психологічних ознаках культури українців, тобто їх єдина спрямованість, виявлена при аналізі на різних рівнях функціонування людини, свідчить про адекватність обраного підходу завданням дослідження та про достовірність і надійність отриманих результатів.

6. Враховуючи сформульовані в межах нової філософії освіти вимоги до типу особистості, який бажано сформувати для її успішного функціонування в нових соціально-економічних умовах, на підставі даного дослідження можна визначити конкретні завдання щодо виховного аспекту педагогічної діяльності в закладах освіти в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Носенко Е.Л., Маєвська Н.А. Психологічні ознаки культури та інтегрований підхід до їх упорядкування // Вісн. Дніпропетр. ун-ту: Сер.: Психологія. Педагогіка.– 2000. Вип. 6.– С. 50 – 55.

2. Маєвська Н.А. Психологічні чинники успішності функціонування суб’єктів діяльності в умовах ринкової економіки // Вісн. Дніпропетр. ун-ту: Сер.: Психологія. Педагогіка. – 2001. – Вип. 7. – С. 58 – 62.

3. Маєвська Н.А. Відмінності психологічних ознак культури українських службовців державних та приватних структур // Вісн. Харків. ун-ту: Сер.: Психологія. – 2002. – № 550. – Ч. 2. – С. 183 –185.

4. Маєвська Н.А. Цінності українців: вплив на ефективність ринкових перетворень в Україні // Вісн. Дніпропетр. ун-ту: Сер.: Психологія. Педагогіка. – 2002. – Вип. 8. – С. 59 – 63.

5. Маєвська Н.А. Суб’єктна культура та параметри її виміру// Проблеми особистості у сучасній науці: результати і перспективи дослідження: Тези доп. ІV Міжнар. наук. конф. молодих вчених 26 – 28 вер. 2001. – К., 2001. – С. 60.

6. Маєвська Н.А. Психологічні ознаки культури українців у контексті соціально-економічних перетворень в Україні // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології: Матеріали Міжнар. наук. конф., присвяченої 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка Сергія Дмитровича Максименка . – К., 2001. – С. 103 – 107.

7. Маєвська Н.А. Проблема визначення психологічних ознак культури українців // Сучасні проблеми науки та освіти. Матер. 3-ї міжнар. міждисципл. наук.-практ. конф. 1-9 трав. 2002 р., м. Ужгород /Харків: Українська Асоціація “Жінки в науці та освіті”; Харків. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна; Ужгород. нац. ун-т. 2002. – С. 16.

8. Маєвська Н.А. Психологічні детермінанти ефективності діяльності людини у стресогенних умовах // IV Міжнародна молодіжна науково- практична конференція “Людина і космос”: Зб. тез. – Дніпропетровськ: НЦАОМУ, 2002. – С.452.

АНОТАЦІЯ

Маєвська Н. А. Психологічні ознаки культури українців на сучасному етапі розвитку суспільства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. – Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна. – Харків, 2003.

На підставі теоретичного й експериментального дослідження психологічних ознак культури українців на сучасному етапі розвитку суспільства в дисертації доведено, що ці ознаки доцільно виокремлювати на тих рівнях характеристики життєдіяльності людини, які співвідносяться зі здійсненням нею основної діяльності по здобуванню засобів існування і класифікувати за критеріями функціонування людини: а) як суб’єкта активності; б) як суб’єкта взаємодії з іншими і в) як суб’єкта пізнання, засвоєння й перетворення світу. Такий підхід дозволяє включити у коло психологічних понять, за допомогою яких можна описати психологічні ознаки культури, поняття, що характеризують мотиваційний аспект діяльності людини, спілкування з партнерами по взаємодії і її активність щодо оточуючого світу. Зазначені поняття розкривають основний зміст предмета психології – психіки людини.

В емпіричному дослідженні взяли