ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського

Князян Маріанна Олексіївна

УДК 378.937+378.14+42.44

НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

СТУДЕНТІВ ЯК ЗАСІБ АКТУАЛІЗАЦІЇ

ПРОФЕСІЙНО ЗНАЧУЩИХ ЗНАНЬ

(на базі вивчення іноземних мов)

13.00.01- теорія та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Одеса - 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Ізмаїльському державному педагогічному

інституті, Міністерство освіти України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор КІЧУК Надія Василівна

Ізмаїльський державний педагогічний інститут, завідувач кафедри

педагогіки та методики початкового навчання, декан факультету

підготовки вчителів початкових класів.

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор КУЗЬ Володимир Григорович,

Уманський державний педагогічний університет ім. П.Г.Тичини, ректор;

- кандидат педагогічних наук, доцент РАДУЛ Валерій Вікторович,

Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В.К.Винниченка.

Провідна установа - Криворізький державний педагогічний інститут, кафедра педагогіки

Міністерство освіти України, м.Кривий Ріг.

Захист відбудеться “ ” 1998р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м.Одеса) ім.К.Д.Ушинського за адресою: 270008, м.Одеса, вул.Старопортофранківська, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського

державного педагогічного університету (м.Одеса) ім.К.Д.Ушинського.

Автореферат розісланий “ “ 1998 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.А.Кавалерова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження визначається необхідністю створення життєздатної системи освіти, її демократизації та гуманізації, що, в свою чергу, має на меті забезпечення для кожного громадянина можливостей постійного духовно-творчого самовдосконалення, задоволення інтелектуальних та культурних потреб.

Державною національною програмою “Освіта” (“Україна XXI століття”) визначені основні шляхи відродження національної системи освіти, серед яких пріоритетного значення набувають: підвищення професіоналізму педагогічних кадрів, формування здатності вчителів динамічно реагувати на запити суспільного життя, забезпечення дослідницької спрямованості менталітету майбутніх педагогів.

З метою реалізації провідних напрямів розбудови національної системи освіти, досягнення ефективної професійно-педагогічної підготовки вчителів, створення інтегральної наскрізної системи виявлення та залучення молоді до наукової діяльності поряд із розв’язанням низки фундаментальних проблем методологічного характеру виникає необхідність оптимальної організації навчально-дослідницької діяльності студентів.

Слід зазначити, що в педагогічній теорії та практиці визначилися певні напрямки дослідження даної проблеми: функціональна роль навчально-дослідницької роботи в активізації творчої діяльності студентів (А.М.Алексюк, В.І.Андреєв, Л.Г.Квіткіна, Н.В.Кічук, В.О.Моляко, Н.Ю.Посталюк та ін.); місце різноманітних видів пошуково-творчої діяльності в системі фахової підготовки майбутніх учителів (О.А.Абдуліна, М.Берньє, Д.Жирар, І.А.Зязюн, В.Г.Кузь, Н.В.Кузь-міна, З.Н.Курлянд, О.Г.Мороз, Г.О.Нагорна, В.В.Радул, В.О.Сластьонін, Р.І.Хмелюк); процес викладання іноземних мов засобами використання активних методів навчання (М.Бланкпайн, К.Гюйо-Клемент, Р.П.Мильруд, В.Л.Скалкін, В.М.Скрипченко, А.Ребуллє, Г.О.Харлов).

Поряд з цим цілком очевидно, що у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній літературі вплив навчально-дослідницької діяльності студентів на актуалізацію професійно значущих знань, зокрема при вивченні іноземних мов у педагогічному вузі, залишається поза уваги науковців.

Між тим, аналіз педагогічного фонду щодо практичного опанування іноземною мовою свідчить про недостатнє використання всього розмаїття видів як аудиторної, так і позааудиторної навчально-дослідницької діяльності студентів. Отже, відзначається наявність значних резервів навчально-виховного процесу в даному напрямку, а саме: методичне та інформаційне забезпечення мотиваційного, змістового, процесуального аспектів навчально-дослідницької діяльності, орієнтація студентів на самостійну постановку та вирішення конкретних пізнавальних задач.

До того ж, передовий досвід переконує, що розв’язання вищеозначених проблем може розглядатися як один із плідних шляхів досягнення якісно нового рівня професійної підготовки вчителів іноземних мов, здатних мобілізовувати накопичений дослідницько-педагогічний досвід, творчо інтегрувати та застосовувати на практиці набуті знання з метою формування гармонійно розвиненої особистості школяра з притаманним прагненням до інтелектуально-духовного саморозвитку. Означене вище обумовило вибір теми нашого дослідження: “Навчально-дослідницька діяльність студентів як засіб актуалізації професійно значущих знань (на базі вивчення іноземних мов)”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки та методики початкового навчання Ізмаїльського державного педагогічного інституту. Напрямок наукового пошуку - “Професійно-педагогічна спрямованість у системі підготовки молодого вчителя як засіб формування психологічної стійкості його діяльності” (№ 1870080789).

Об’єкт дослідження: навчально-дослідницька діяльність студентів педагогічних інститутів.

Предмет дослідження: процес актуалізації професійно значущих знань студентів засобами їхньої навчально-дослідницької діяльності.

Мета дослідження: теоретично обгрунтувати та практично апробувати модель навчально-дослідницької діяльності студентів, яка забезпечує актуалізацію професійно значущих знань; виявити психолого-педагогічні умови функціонування даної моделі.

Гіпотеза дослідження: забезпечити актуалізацію професійно значущих знань студентів можливо за умов застосування системи педагогічних заходів, яка передбачає:

- комплексне використання як аудиторних, так і позааудиторних форм організації навчання в напрямку максимального задіяння професійно значущого матеріалу, активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів;

- запровадження навчально-дослідницьких завдань, що дозволяють забезпечити поетапне формування дослідницьких умінь та навичок, розвиток інтелектуально-пізнавальних мотивів навчання особистості;

- використання потенціалу громадсько-педагогічної діяльності студентів, що сприяє встановленню мобільного зворотного зв’язку щодо характеру актуалізації знань, безперервному контакту із шкільним навчально-виховним процесом;

- орієнтацію студентів на активну самоосвітню роботу, що виступає суттєвим фактором збагачення інформаційного “фонду” професійно значущих знань.

Завдання дослідження:

·

· виявити критерії та рівні актуалізації професійно значущих знань студентів;

· розробити модель навчально-дослідницької діяльності, що забезпечує актуалізацію професійно значущих знань;

· з’ясувати педагогічні умови функціонування розробленої моделі навчально-дослідницької діяльності студентів;

· експериментально перевірити ефективність запропонованої системи педагогічних заходів щодо актуалізації професійно значущих знань.

Методологічною основою дослідження виступили положення філософської науки про діалектичний зв’язок між явищами дійсності, їх взаємозалежність та взаємообумовленість, духовно-матеріальну сутність діяльності, єдність свідомості і діяльності; методологічними орієнтирами були ідеї гуманітаризації та гуманізації навчання й виховання.

Теоретичними джерелами дослідження виступили положення психології та педагогіки діяльності (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, В.В.Давидов, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, С.Л.Рубінштейн, Х.Хекхаузен), концепції: проблемно-розвивального типу навчання (В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, О.М.Матюшкін, М.І.Махмутов, І.Я.Лернер, І.С.Якиманська), особистісно-діяльнісного підходу до вивчення іноземних мов (В.О.Артьомов, І.О.Зимняя, О.О.Леонтьєв, Г.О.Харлов), оптимізації професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів (О.А.Абдуліна, А.М.Богуш, Н.В.Кічук, Н.В.Кузьміна, З.Н.Курлянд, О.Г.Мороз, Г.О.Нагорна, Р.І.Хмелюк).

Методи дослідження: 1) теоретичні: системний аналіз та узагальнення філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної наукової літератури, навчально-методичної та інструктивно-нормативної документації, теоретичне моделювання; 2) емпіричні: педагогічне спостереження, аналіз результатів діяльності студентів, бесіди, анкетування, метод експертних оцінок та самооцінок, контрольне тестування, педагогічний експеримент; 3) методи математичної статистики.

Дослідження здійснювалося в три етапи:

На першому етапі (1993-1994р.р.) опрацьовувалася філософська, соціологічна, психолого-педагогічна література з проблеми, з’ясовувався рівень її розробленості; конкретизувалися мета, предмет і завдання дослідження, формувалася робоча гіпотеза. Завершенням першого етапу роботи виступило визначення понять “навчально-дослідницька діяльність студентів”, “актуалізація професійно значущих знань”, проведення діагностичного експерименту.

На другому етапі (1994-1997р.р.) поглиблювався теоретичний аналіз наукового фонду з проблеми, розроблялася методика формуючого експерименту. Була апробована експериментальна модель навчально-дослідницької діяльності, виявлені принципи, вимоги щодо її ефективного функціонування в умовах вищої педагогічної школи.

На третьому етапі (1998р.) аналізувались і узагальнювалися результати формуючого експерименту, розроблялися на їх основі методичні рекомендації, здійснювалася математична обробка та інтерпретація матеріалів, формулювалися висновки дослідження.

Наукова новизна дослідження. Комплексно вивчено проблему актуалізації професійно значущих знань засобами навчально-дослідницької діяльності студентів; здійснено компонентно-структурний аналіз навчально-дослідницької роботи; розкрито діалектику взаємозв’язку навчально-дослідницької діяльності й процесу актуалізації знань студентів; експериментально підтверджено ефективність педагогічних заходів у контексті розробленої моделі навчально-дослідницької діяльності.

Теоретична значущість дослідження полягає в уточненні й конкретизації сутності понять ”навчально-дослідницька діяльність студентів”, “актуалізація професійно значущих знань”, визначенні механізмів реалізації навчально-дослідницької діяльності з урахуванням критеріїв ефективності актуалізації знань студентів.

Практична значущість дослідження полягає в розробці педагогічної технології діагностики рівнів актуалізації знань студентів, у створенні та апробуванні методичних рекомендацій, націлених на вдосконалення системи навчально-дослідницької діяльності. Опубліковані методичні матеріали можуть бути використані в практиці педагогічних інститутів і коледжів, а також на етапі післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Впровадження результатів дослідження. Основні висновки і рекомендації дослідження впроваджені й використовуються в навчально-виховному процесі факультету іноземних мов Херсонського державного педагогічного університету ім. Н.К.Крупської та Ізмаїльського державного педагогічного інституту (довідки про впровадження № 03/288 від 14.04.1998 року; № 1 - 4/585 від 17.09.1998 року).

Особистий внесок дисертанта: вперше здійснено комплексний теоретичний аналіз умов актуалізації професійно значущих знань студентів у процесі вивчення ними іноземних мов із задіянням навчально-дослідницької діяльності; запропоновано й експериментально перевірено модель навчально-дослідницької діяльності, яка має на меті актуалізацію знань майбутніх учителів; розроблено методичні матеріали щодо стимулювання навчально-дослідницької діяльності студентів через активні форми навчальних занять з лінгвістичних дисциплін.

Достовірність результатів дослідження забезпечується методологічним обгрунтуванням вихідних положень; застосуванням системи взаємодоповнюючих методів, адекватних меті та завданням дослідження; єдністю якісного та кількісного аналізів експериментальних даних; можливістю відтворення експерименту, співвіднесеністю одержаних результатів з практикою вищої педагогічної школи; репрезентативністю вибірки респондентів; статистичною обробкою результатів дослідно-експериментальної роботи.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, рекомендації та результати дослідження доповідалися на Міжнародних (м. Ізмаїл, 1994р., м.Чернівці, 1996), міжрегіональних науково-практичних конференціях (м. Херсон, 1996, 1998р., м. Ізмаїл, 1995, 1997, 1998р.)

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації 176 сторінок машинописного тексту, з них 153 сторінки основного тексту. В тексті вміщено 2 схеми, 8 таблиць, 3 діаграми. У списку використаних джерел 251 назва, обсяг 4 додатків 41 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, робочу гіпотезу, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість одержаних результатів, сформульовано основні положення, які виносяться на захист.

У першому розділі “Навчально-дослідницька діяльність як об’єкт теоретичного дослідження” уточнюється психолого-педагогічна сутність понять “навчально-дослідницька діяльність студентів”, “актуалізація професійно значущих знань”, розглядається дидактична потужність навчально-дослідницької роботи як засобу актуалізації знань майбутніх учителів, подаються наслідки аналізу традиційної системи навчально-дослідницької діяльності, а також результати діагностики її функціонування у вищому закладі освіти.

У педагогічній науці (Л.С.Круглій) простежується тенденція до розглядання параметру “суб’єктивність - об’єктивність результату дослідження” як такого, що визначає пріоритетну спрямованість навчально-дослідницької діяльності на творче “перевідкриття” накопиченого суспільно-історичного досвіду. Водночас, науково-дослідницька робота характеризується об’єктивною значущістю досягнутого результату пошукової діяльності. З цього випливає, що однією із важливих характеристик навчально-дослідницької роботи доцільно розглядати її спрямованість на пізнавально-творче засвоєння студентами набутих людством знань і досягнення суб’єктивно нових висновків дослідження.

Вищеозначене дозволяє поглибити уявлення про специфічність навчально-дослідницької діяльності на відміну від традиційного підходу до навчання.

Зіставлення процесів виникнення внутрішньої мотивації за умов традиційної й навчально-дослідницької моделей навчання викристалізовує оптимальність саме навчально-дослідницької діяльності, яка сприяє збудженню інтелектуально-пізнавальних мотивів у зв’язку з пошуковим характером дослідження, радістю відкриття нового (навіть суб’єктивно нового), задоволення від індивідуально-самостійного характеру роботи.

Узагальнюючи результати аналізу загальновживаних визначень дефініції “навчально-дослідницька діяльність студентів”, особливостей її функціонування на відміну, з одного боку, від науково-дослідницької роботи, з іншого - від традиційного типу навчання, дійдемо висновку: навчально-дослідницька діяльність студентів - це такий вид навчально-пізнавальної роботи творчого характеру, який націлений на пошук, вивчення й пояснення фактів і явищ дійсності з метою набуття й систематизації суб’єктивно нових знань про них.

Провідними функціями навчально-дослідницької діяльності, згідно з концепцією проблемно-розвивального навчання, виступають: забезпечення творчого шляху засвоєння знань, активізація мисленнєвої діяльності студентів, розвиток інтелектуально-пізнавальних мотивів навчання, формування початкового рівня опанування методами дослідницької роботи, вдосконалення дослідницьких умінь, творчих здібностей студентів.

Структурний склад навчально-дослідницької діяльності визначається мотиваційним, змістовим, процесуальним і результативним компонентами; функціональна роль кожного в цілісному структурному утворенні - специфічна.

Мотиваційний компонент відтворює такі провідні функції, як-от: активізуюча, спрямовуюча, регулююча. Саме у процесі виконання навчально-дослідницької діяльності формуються ті інтелектуально-пізнавальні мотиви, позитивні емоції, що лежать в основі внутрішньої мотивації навчання особистості.

З мотиваційним невід’ємно пов’язаний змістовий компонент навчально-дослідницької діяльності, що обумовлюється залежністю внутрішньої мотивації навчання від спеціального відбору навчального матеріалу, здатного задовольнити інтелектуально-пізнавальним потребам суб’єкту діяльності. В даному напрямку вбачаються такі перспективи: орієнтація змісту навчально-дослідницької роботи на системне використання професійно значущих знань, націлення тактики організації даної роботи студентів на моделювання педагогічних процесів, що віддзеркалюють реальний шкільний навчально-виховний процес.

Загально визнано, що продуктивність будь-якої діяльності залежить від міри оволодіння суб’єктом її операційно-дійовим складом; отже, домогтися високої якості навчально-дослідницької діяльності можливо за умов формування дослідницьких умінь та навичок особистості. Дослідницькі дії складають основу процесуального компонента даної діяльності.

Відповідно до специфіки процедури розгортання пошукової роботи простежується система взаємодоповнюючих етапів, а саме: підготовчого (організаційно-орієнтовного), виконавчого (конструктивно-прикладного), результативного (рефлексивно-аксіологічного).

Висока ступінь сформованості дослідницьких умінь, відсутність “помилкових” дій свідчать про достатній рівень результативності навчально-дослідницької діяльності. Ефект діяльності, як відомо, покладено в основу її результативного компонента. В нашому дослідженні саме актуалізація знань виступає в якості провідної мети навчально-дослідницької діяльності, отже, результатом даної діяльності є ефективність актуалізації навчального матеріалу. Ми виходили з того, що актуалізація професійно значущих знань - це процес переведення з потенціального стану в актуальну дію раніше набутих знань (лінгвістичних, психолого-педагогічних, методичних), їх відтворення та перенесення в нові ситуації використання з метою встановлення зв’язку з навчальним матеріалом, що підлягає засвоєнню.

Аналіз як науково-теоретичного фонду (Д.Г.Єлькін, С.Л.Рубінштейн, А.О.Смірнов), так і емпіричних матеріалів, отриманих в результаті здійсненого нами дослідження, свідчать про необхідність визнання таких критеріїв діагностики стану актуалізації, як:

·

· характер затрачених зусиль (легкість/утрудненість); даний критерій може бути виміряний через показник автоматизму актуалізації матеріалу;

· ступінь адекватності відтвореного навчального матеріалу знанням, набутим в певній науковій галузі (показник даного критерію - правильність актуалізованих знань);

· комплексність актуалізації знань (показник - встановлення міждисциплінарних зв’язків); означений критерій допомагає з’ясувати ступінь сформованості вміння поєднувати різні концептуальні підходи до вирішення дидактично-виховних проблем, “бачити” цілісний педагогічний процес.

Відповідно з вищевикладеними критеріями та їх показниками, стало за можливе розрізняти певні рівні актуалізації знань студентів, а саме:

·

· ІІ рівень - середній - віддзеркалює значну міру утруднення, яку відчувають студенти в процесі актуалізації знань, певну кількість помилок, неповний обсяг відтворюваного матеріалу, ситуативне встановлення міжпредметних зв’язків;

· ІІІ рівень - вище середнього - відображає напівавтоматизм відтворення засвоєних знань, відсутність помилок, значний обсяг відтвореного матеріалу, наявність міжпредметних й міжциклових зв’язків;

· ІV рівень - високий - висвітлює автоматизм актуалізації навчального матеріалу, відсутність помилок, значний обсяг відтворених знань, встановлення всього спектру міжциклових зв’язків, бачення перспектив розвитку явища, його включеність в цілісність навчального процесу, варіантність вирішення певної проблеми. Саме за умов досягнення студентами даного рівня, актуалізація їх знань може бути визначена як максимально ефективна.

Своєчасна діагностика ступеня актуалізації сприяє мобільності її корекції, що, в загальному підсумку, впливає на ефективність засвоєння знань, їх інтегративність та структуруйованість. Високий рівень актуалізації знань обумовлюється характером запам’ятовування й репродукції матеріалу.

У процесі дослідження було з’ясовано, що вплив компонентів навчально-дослідницької діяльності на оптимальність процесу актуалізації знань студентів визначається, по-перше, націленістю означеної сфери діяльності на збудження позитивних емоцій і внутрішньої зацікавленості в предметі актуалізації, по-друге, спрямованістю на вдосконалення й розвиток дослідницьких умінь, що лежать в основі дійового складу актуалізації, по-третє, спроможністю забезпечення мобільної діагностики характеру актуалізації. Отже, навчально-дослідницька діяльність відрізняється значною потужністю в актуалізації професійно значущих знань майбутніх учителів.

Однак, за результатами діагностичного “зрізу” (всього було охоплено 988 студентів) половина респондентів (53%) констатувала середній рівень підготовленості до дослідницької діяльності, 16% - “низький”. Занадто мала кількість респондентів (5%) відповіла, що підготовлена до дослідницької роботи на високому рівні. 26% студентів важко було оцінити свій рівень підготовленості.

Подані матеріали підтверджують настійну необхідність у модифікації навчально-дослідницької діяльності, зокрема в такому важливому ракурсі як розроблення гнучких варіантів функціонально-організаційного аспекту даної роботи; останнє передбачає забезпечення індивідуально відмінного темпу оволодіння дослідницькими вміннями, перманентність удосконалення власного операційного інструментарію дослідницької роботи, поступовий перехід від низького до більш високого рівня підготовленості до пошукової діяльності.

Отже, теоретичний аналіз науково-педагогічних джерел щодо організації дослідницької роботи студентів у вищій педагогічній школі, результати діагностичного експерименту свідчать про необхідність оптимізації традиційної системи навчально-дослідницької діяльності.

У другому розділі “Шляхи й засоби оптимізації навчально-дослідницької діяльності студентів як чинника актуалізації їхніх професійно значущих знань” представлена експериментальна модель навчально-дослідницької діяльності, визначається дидактична потужність провідних засобів навчання в оптимізації даної роботи; розкривається потенціал громадсько-педагогічної і самоосвітньої діяльності в процесі актуалізації знань студентів.

Суттєво, що саме модельний підхід до вивчення явищ педагогічної дійсності дозволяє висвітлити їх глибинну сутність, розкрити динаміку взаємозв’язку складових елементів, виявити шляхи, що характеризуються впливом на процес функціонування досліджуваних феноменів.

Оптимальність експериментальної моделі навчально-дослідницької роботи обумовлена дієвістю специфічних вихідних положень, у ролі яких виступає єдність принципів:

·

· праксеологічності, сутність якого полягає у максимальній активізації пошуково-дослідницьких дій студентів у напрямку набуття ними суб’єктивно нових знань. Активізація процесуального аспекту дослідження орієнтована на вдосконалення педагогічної пошуково-творчої роботи майбутніх учителів, оволодіння її технологією;

· багаторівневості, що передбачає забезпечення “покрокового” ускладнення змісту навчально-дослідницької діяльності через скорочення або помноження завдань дослідження, звуження або розширення “інформаційного поля” дослідницьких завдань. Принцип багаторівневості дозволяє в повному обсязі врахувати індивідуальні можливості студентів, рівень їхнього актуального розумового розвитку, ступінь оволодіння навчальним матеріалом;

· діалогічності, який реалізується шляхом активного використання потенціалу діалогу в підсистемі “викладач - студент”. Саме діалог, як відомо, дозволяє викладачу встановлювати мобільний зв’язок із студентською аудиторією, з’ясовувати настрій, міру її зацікавленості й обізнаності в предметі навчання, емоційний та фізичний стан. Крім того, діалог забезпечує можливість створення атмосфери “спільного міркування” (Н.В.Кічук, О.С.Цокур), “спільної педагогічної дії” за допомогою включення студентів у колективно-групові види навчально-дослідницької роботи;

· прогностичності, який орієнтує на виявлення найближчої, середньої та віддаленої перспектив розвитку особистості, націлює на встановлення прогнозу педагогічного впливу засобів навчально-дослідницької діяльності на характер актуалізації знань.

Реалізація вищеозначених принципів обумовила необхідність корекції в системах управління, організації та функціонування навчально-дослідницької діяльності.

Дієвість системи управління визначається сформованістю стрижневих умінь, якими повинен володіти викладач: конструктивних, проективних, гностичних, організаторських. Однак, вищеозначених умінь керівника пізнавальною діяльністю студентів недостатньо для оптимального управління нею. Необхідним є “зустрічний рух” студентів, який проявляється в усвідомленні професійної значимості навчально-дослідницької діяльності, наявності певних особистісних якостей (цілеспрямованості, наполегливості, працелюбності), ціннісних орієнтацій (прагнення до самовдосконалення, творчої самореалізації).

Логічно вважати, що вимогами до організації навчально-дослідницької діяльності виступають: урахування взаємозалежності та взаємообумовленості різноманітних організаційних форм навчально-дослідницької діяльності; більш повне використання потенціалу лекцій і семінарів. За умов цілісного притягнення всього арсеналу форм організації навчально-дослідницької діяльності утворюється можливість активної мобілізації фонду накопичених знань.

Успішне функціонування навчально-дослідницької діяльності передбачає реалізацію певних вимог щодо змісту та процесу даної сфери праці студентів: орієнтація теоретичного лінгвістичного матеріалу на його наступне використання в шкільній практиці, забезпечення комплексу навчально-дослідницьких завдань, який характеризується взаємозв’язком та взаємодоповненням рівнів, що його складають; активізація пізнавальної діяльності студентів за рахунок переходу від монологічних до діалогічних та полілогічних форм спілкування.

З урахуванням вищеозначених вимог нами була розроблена експериментальна модель навчально-дослідницької діяльності, в якій доцільно розрізняти два типи структур: інваріантну та варіантно-методичну (див. схему).

Системоутворюючим елементом функціонування навчально-дослідницької діяльності в будь - якій формі організації навчання виступає навчально-дослідницьке завдання. В якості робочого пропонуємо таке визначення дефініції “навчально-дослідницьке завдання”: це проблемне завдання, яке націлене на вивчення певних фактів та явищ, на актуалізацію знань про них з метою вироблення й систематизації суб’єктивно нової інформації про дійсність.

З метою забезпечення максимальної ефективності функціонування навчально-дослідницької діяльності, повновагої реалізації вимог щодо організації та управління даної роботи, накреслюється необхідність класифікації навчально-дослідницьких завдань у відповідності з критеріями:

·

· міра виявлення пізнавальної самостійності студентів;

· обсяг навчального матеріалу.

Приймаючи до уваги визначені нами алгоритмічний, частково-пошуковий, креативний рівні функціонування навчально-дослідницької діяльності, в роботі конкретизовано відповідний характер кожної групи навчально-дослідницьких завдань.

Схема.

Експериментальна модель навчально-дослідницької діяльності студентів.

Отже, навчально-дослідницькі завдання алгоритмічного рівня орієнтовані на низьку підготовленість студентів до навчально-дослідницької діяльності, мінімальний ступінь прояву пізнавальної самостійності, обмежений обсяг охоплення матеріалу. Дані завдання націлені на дослідження певних лінгвістичних категорій або психолого-педагогічних явищ, їх наступне пояснення з використанням фонду накопичених знань.

Навчально-дослідницькі завдання частково-пошукового рівня передбачають більш високий рівень підготовленості студентів до навчально-дослідницької діяльності, вони відрізняються прицільним педагогічним впливом на актуалізацію матеріалу декількох дисциплін певного циклу, чим обумовлюють широке перенесення знань у нові ситуації використання.

Навчально-дослідницькі завдання креативного рівня характеризуються найвищою мірою виявлення пізнавальної самостійності студентів, охопленням дисциплін різних циклів. Цим завданням притаманні підвищена складність, нарощування елементів творчості.

Поширення навчально-дослідницьких завдань не тільки на аудиторні, а й позааудиторні провідні засоби навчання, дозволяє забезпечувати багаторівневе функціонування навчально-дослідницької діяльності, в необхідній та достатній мірі використовувати педагогічний потенціал лінгвістичних дисциплін теоретичного й прикладного характеру, синтезувати гностичний й праксеологічний аспекти професійно значущих знань.

Громадсько-педагогічна діяльність надає можливість встановлювати безперервний контакт студентів із шкільним навчально-виховним процесом упродовж всього періоду підготовки майбутніх учителів. Крім того, вона відрізняється дидактичною спроможністю апробувати на практиці результати навчально-дослідницької роботи, діагнозувати їх ефективність, коректувати помилки. Саме громадсько-педагогічна діяльність спрямована на відпрацювання дослідницьких умінь у тому педагогічному середовищі, яке їх потребує в реальній професійній діяльності.

Самоосвітня робота студентів, за умов її органічного “вплетення” в систему засобів навчально-дослідницької діяльності, сприяє збагаченню інформаційного “фонду” професійно значущих знань студентів, створенню такого позитивного ставлення до предмету навчання, яке забезпечує перманентність самоосвіти впродовж тривалого часу.

Здійснене дослідження засвідчило, що застосування розробленої моделі навчально-дослідницької діяльності позитивно вплинуло на ефективність актуалізації професійно значущих знань студентів.

Так, констатуючий експеримент засвідчив, що значна кількість студентів (60% респондентів експериментальної вибірки й 52% - контрольної) характеризується низьким рівнем актуалізації знань; середнього рівня досягло відповідно 27% й 33%. На рівні “вище середнього” виявилося 13% студентів експериментальної групи й 15% - контрольної.

Підсумковий “зріз” виявив зростання кількості студентів експериментальної групи, для яких є характерним високий рівень актуалізації професійно значущих знань (див. таблицю).

В експериментальній вибірці 47% студентів досягли високого рівня актуалізації, тоді як у контрольній - лише 7%; 37% респондентів експериментальної групи відзначаються рівнем “вище середнього” (в контрольній групі - 26%). Жоден студент експериментальної групи не виявив низького рівня актуалізації, тоді як кількість таких у контрольній групі складає 32%.

Отже, результати, що були одержані в процесі експериментальної роботи, підтвердили правомірність сформульованої гіпотези, ефективність розробленої моделі навчально-дослідницької діяльності, націленої на актуалізацію професійно значущих знань студентів.

Таблиця

Результати діагностики рівнів актуалізації знань студентів

Респонденти; |

Кількість студентів у %

“Зрізи” |

Початковий |

Кінцевий

Рівні | експеримен-

тальна група | контрольна

група | експеримен-

тальна група | контрольна

група

високий | - | - | 47 | 7

вище середнього | 13 | 15 | 37 | 26

середній | 27 | 33 | 16 | 35

низький | 60 | 52 | - | 32

Проведене дослідження дало підстави для таких висновків:

1. Соціально-педагогічні вимоги, що висунуті до підготовки майбутніх учителів обумовлюють необхідність оптимізації навчально-дослідницької діяльності, яка відрізняється значними резервами в актуалізації професійно значущих знань майбутніх фахівців. Аналіз результатів діагностичного експерименту засвідчив, що серед студентів виявляється тенденція до переважно низького (56% респондентів) та середнього (30% респондентів) рівнів актуалізації професійно значущих знань.

2. Навчально-дослідницька діяльність студентів може бути визначена як такий вид навчально-пізнавальної роботи творчого характеру, який націлений на пошук, вивчення й пояснення фактів і явищ дійсності з метою вироблення й систематизації суб’єктивно нових знань про них.

У здійсненому дослідженні актуалізація професійно значущих знань розглядається як процес переведення з потенціального стану в актуальну дію вже набутих знань (лінгвістичних, психолого-педагогічних, методичних), їх відтворення та перенесення в нові ситуації використання з метою встановлення зв’язку з навчальним матеріалом, що підлягає засвоєнню.

Роль навчально-дослідницької діяльності в забезпеченні високого рівня актуалізації професійно значущих знань вбачається в таких аспектах: навчально-дослідницька діяльність слугує засобом формування стрижневих організаційно-орієнтовних, конструктивно-прикладних, рефлексивно-аксіологічних дослідницьких умінь, сприяє створенню внутрішньої мотивації, відзначається спроможністю забезпечувати в якості змісту навчання професійно орієнтований навчальний матеріал, дозволяє мобільно діагнозувати якість актуалізації. Отже, навчально-дослідницька діяльність безпосередньо впливає кожним із своїх компонентів (процесуальним, мотиваційним, змістовним, результативним) на характер актуалізації.

3. Діагностика ефективності процесу актуалізації знань передбачає з’ясування його ознак за таких критеріїв, як:

·

·

· ступінь адекватності відтвореного навчального матеріалу знанням, набутим у даній науковій галузі;

· комплексність, яка допомагає виявити міру сформованості вмінь поєднувати різноманітні підходи до вирішення дидактично-виховних проблем, цілісно “бачити” педагогічний процес.

Відповідно з вищеозначеними критеріями, було виділено такі рівні актуалізації знань студентів: низький, середній, вище середнього, високий.

4. Розроблена експериментальна модель навчально-дослідницької діяльності передбачала взаємозв’язок, взаємообумовленість та взаємопосилення інваріантної та варіантно-методичної структур, що складають її основу. Варіантно-методична структура представлена системним “баченням” організаційного, функціонального й управлінського аспектів. Провідною ланкою функціонування й управління навчально-дослідницької діяльності виступило навчально-дослідницьке завдання.

5. Оптимальність функціонування експериментальної моделі навчально-дослідницької діяльності забезпечується реалізацією в навчально-виховному процесі певних угрупувань провідних психолого-педагогічних умов: в системі організації (введення комплексу професійно значущого матеріалу в усі форми організації навчання, використання резерву аудиторних форм (лекцій, семінарів, практичних занять) з метою забезпечення безперервності вдосконалення дослідницьких умінь студентів); в системі функціонування: (цілеспрямована пропедевтична підготовка студентів у напрямку нарощування фонду професійно орієнтованої лексики, використання розгалуженого різновиду педагогічно спрямованих форм навчально-дослідницької діяльності); в системі управління (підбір викладачем професійно значущого матеріалу, який відбиває основні елементи як спеціальної лінгвістичної, так і психолого-педагогічної, методичної підготовки майбутнього вчителя; надання студенту можливості для прояву ініціативи в управлінні власною навчально-дослідницькою діяльністю, забезпечення поступового переходу від управ-ління з боку викладача до самоуправління студента).

6. Розроблена стратегія експериментальної моделі навчання дозволила істотно більшій кількості студентів (47%) одержати базу для переходу на високий рівень актуалізації знань. При цьому на 24% збільшилася кількість тих респондентів, хто досягнув рівня “вище середнього”.

Перспективи вивчення означеної проблеми, на наш погляд, пов’язані із створенням наскрізної системи навчально-дослідницької діяльності, яка охоплювала б такі освітянські ланки, як: середня школа - вищий навчальний заклад - післядипломна освіта фахівця.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях автора:

1. Актуалізація знань студентів засобами навчально-дослідницької діяльності: Навчальний посібник. - Одеса: Принт-Майстер, 1998. - 104 с.

2. Активізація навчально-дослідницької діяльності майбутніх учителів іноземної мови у процесі вузівського навчання: Методичні рекомендації. - Ізмаїл, 1995. - 64 с. (франц. мовою).

3. Організація навчально-дослідницької діяльності в курсі дисциплін “Домашнє читання”, “Індивідуальне читання”: Методичні рекомендації. - Ізмаїл, 1997. - 12 с. (англ.мовою).

4. Навчально-дослідницька діяльність студентів як засіб актуалізації професійно значущих знань // Педагогічні проблеми сучасної школи /Науковий вісник. - Вип.2. - Ізмаїл, 1997. - С. 38 - 43. (рос.мовою).

5. Навчально-дослідна діяльність майбутніх учителів як засіб активізації професійно значущих знань // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 1998. - №2. - С. 105 - 114.

6. Навчально-дослідницька діяльність як засіб розвитку творчих здібностей майбутніх учителів // Освітянин. - 1998. - №2. - С. 41 - 42.

7. Навчально-дослідницька діяльність як засіб духовно-творчого розвитку молоді // Педагогічні науки: Зб.наук.праць. - Вип.2. - Херсон: Освіта, 1998. - С. 89 - 92.

8. Дослідницька діяльність майбутнього вчителя: своєрідність, шляхи вдосконалення // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми”. У 6-ти кн. кн.3. Шляхи забезпечення наступності в системі: сімейне, дошкільне виховання - середня загальна, професійно-технічна та вища освіта. - Чернівці, 1996. - С. 274 - 276.

9. Викладання технічної лексики французької мови як іноземної // Викладання французької мови та культури: Зб.наук.праць. - Ізмаїл, 1994. -

С. 13. (франц.мовою).

10. Деякі питання педагогічної взаємодії вузівського викладача і студентів у процесі науково-дослідницької діяльності // Дидактичні аспекти педагогічної взаємодії у школі та вузі: Зб.наук.повідомлень. - Ізмаїл, 1994. - С. 25 - 26. (рос.мовою).

11. Мовна підготовка вчителя в умовах Придунав’я // Матеріали наукової конференції “Українське Придунав’я: історія, етнографія, мова”. - Ізмаїл, 1995. - С. 75 - 76.

12. Із досвіду оптимізації навчально-науково-дослідницької діяльності студентів // Збірник наук.праць. - Ізмаїл, 1995. - С. 71 - 72.

13. Дослідницька робота студентів як фактор їх загально-гуманітарного розвитку // Матеріали і методичні рекомендації Всеукраїнської науково-практичної конференції “Гуманітарна освіта і проблеми виховання молоді”. - Херсон, 1995. - С. 136.

14. Науково-творча робота учнів початкової школи як засіб реалізації особистісно-діяльнісного підходу в процесі вивчення іноземної мови // Актуальні проблеми розбудови національної освіти: Зб.наук.праць. - Ч. ІІ. - Київ-Херсон, 1997. - С. 81 - 82.

15. Французька преса й дослідницька діяльність студентів // Педагогічний та інформативний аспекти сучасної французької преси: Зб.наук.праць. - Ізмаїл-Київ, 1997. - С. 25 - 26. (франц.мовою).

Князян М.О. Навчально-дослідницька діяльність студентів як засіб актуалізації професійно значущих знань (на базі вивчення іноземних мов). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - теорія та історія педагогіки. Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського, Одеса, 1998.

В дисертації досліджується проблема актуалізації професійно значущих знань студентів засобами їхньої навчально-дослідницької діяльності. Уточнено сутність понять “навчально-дослідницька діяльність студентів”, “актуалізація професійно значущих знань”. Виявлено критерії та рівневу характеристику актуалізації професійно значущих знань майбутніх учителів іноземних мов. Розроблено й експериментально апробовано модель навчально-дослідницької діяльності студентів, визначено необхідні і достатні педагогічні умови її функціонування.

Ключові слова: навчально-дослідницька діяльність студентів, актуалізація професійно значущих знань, навчально-дослідницьке завдання.

Князян М.А. Учебно-исследовательская деятельность студентов как средство актуализации профессионально значимых знаний (на базе изучения иностранных языков). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - теория и история педагогики. - Южноукраинский государственный педагогический университет им.К.Д.Ушинского, Одесса, 1998.

В диссертации исследуется проблема актуализации профессионально значимых знаний студентов средствами их учебно-исследовательской деятельности. Уточнена сущность понятий “учебно-исследовательская деятельность студентов”, “актуализация профессионально значимых знаний”. Выявлены критерии и уровневая характеристика актуализации профессионально значимых знаний будущих учителей иностранных языков. Разработана и экспериментально апробирована модель учебно-исследовательской деятельности студентов, определены необходимые и достаточные педагогические условия ее функционирования.

Ключевые слова: учебно-исследовательская деятельность студентов, актуализация профессионально значимых знаний, учебно-исследовательское задание.

Kniazian M.A. “The school-research activity of students as a means of professional important knowledge actualization (on the basis of the study of foreign languages). - Manuscript.

The dissertation for the candidate degree of pedagogical sciences, in speciality 13.00.01 - theory and history of pedagogics. - South - Ukrainian Pedagogical University named after K.D.Ushinsky, Odessa, 1998.

The dissertation deals with the problems of actualization of professional important knowledge of students by means of their school-research activity. The essence of the conceptions “the school-research activity of students”, “the actualization of the professional important knowledge” is specified. The criteria and the level characteristics of actualization of the professional important knowledge of future teachers of foreign languages are found out. The model of the school-research activity of students is worked out and experimentally approved, the necessary and sufficient pedagogical conditions of its functioning are defined.

Key words: the school-research activity of students, the actualization of the professional important knowledge, the school-research task.

Підписано до друку 9.10.98 р.

Обсяг 1.0 ум. друк. арк. Формат 60х90 1/16

Тираж 100 прим. Папір офсетний. Зам. № 86.

Надруковано в ТОВ “Друк-інформ”

м. Ізмаїл, пр-т Суворова, 29.

Тел./факс (04841) 2-02-86.