розгортається у нього спочатку у тривимірність, а пізніше –
у полімірність, поліаспектність, у так званий “пульсуючий простір”, в отой перехід триєдиності в іманентність. Образна картина простору насичена розмаїтими компонентами:елементами притчі, напівфантастичної байки, сповіді, медитації та ін.
В.Барка відродив (ренесував, реабілітував) вертикальний хронотоп Данте Аліг’єрі. Відродив – і суттєво розвинув. Можна вести мову про трансценденцію поетичного простору Василя Барки, бо саме вона надає світобудові додаткового виміру, відкриваючи в ньому вертикаль, простір для сходження й удосконалення.
Своєрідним світом, побудованим на розбитих ілюзіях, на переоцінці цінностей, на повному самозреченні, постає у поета релігія.
Особливою формою існування митця є водна стихія, отой символ і образ світового простору з його відкритістю, безмежністю, вічною мінливістю. З його свободою, яка сприймається унісонно творчості художника.
Онтологічна сутність художнього часу закодована у філософії переживання миті, у філософії серця, філософії щастя.
Щодо сакрального та профанного часу, то тут спостерігаємо неодмінний зв’язок з темою смерті, причому акцентується поетом на відмиранні не тіла, а вмиранні-відмиранні душі, знищенні індивідуального, особистісного.
Просторові характеристики поетової моделі світу свідчать про неабияке прагнення Барки вирватися за межі будь-яких обмежень, про намагання злетіти у височину, до зірок, до космосу, пізнати таємниці Всесвіту – макрокосму через заглиблення у внутрішній світ людини – мікрокосм. Таїна мрії про майбутнє захована у глибинах його високої поезії, яку ще треба розгадати.
Простір у Василя Барки рухомий, динамічний, позначений мальовничістю і об’ємністю, що робить його панорамним, голографічним. Це простір живий, одухотворений.
Василь Барка, вміло маніпулюючи часовими та просторовими
функціональними можливостями, досягає досконалості у побудові свого власного світогляду, невід’ємною і досить важливою частиною якого є його поетична творчість. Саме поезія є тим ключем до розуміння складного, інколи суперечливого Барчиного внутрішнього світу, який дано сповна збагнути далеко не кожному читачеві.
Наукові результати дослідження можуть мати широке практичне застосування в науковій, методичній діяльності, а також у розробці актуальних проблем сучасного літературознавства, особливо – на стику різних наукових дисциплін – літературознавства й історії культури, естетики і філософії, мистецтвознавства тощо.
Список публікацій за темою дисертації :
1.
Просторово-часова організація поезії Василя Барки // Наукові записки аспірантів. – Зб. наук. праць. – Луцьк, 1997. – Вип.ІІ. – С.41-44 (0,25 друк.арк.).
2.
Вплив емоцій на часо-просторове сприйняття світу у поезії Ліни Костенко // Філологічні студії. – Зб. наук. праць. – Луцьк, 1998. – Вип.3. – С.30-34 (0,25 друк.арк).
3.
Водна стихія як певний простір існування в поезіях Василя Барки та Ліни Костенко // Філологічні студії. – Зб. наук. праць. – Луцьк, 2000. – Вип.2. – С.3-12 (0,4 друк.арк.).
4.
Пейзажний простір поезій Василя Барки // Філологічні студії . – Зб. наук. праць. – Луцьк, 2001. – Вип.3. – С.28-38 (0,6 друк.арк.).
5.
Національний часо-простір в поезії Василя Барки // Філологічні студії. – Зб. наук. праць. – Луцьк, 2002. – Вип. 4. – С.14-28 (0,6 друк.арк.).
ДОДАТКОВІ ПУБЛІКАЦІЇ :
1.
Категорія часо-простору у “Палімпсестах” Василя Стуса // Матеріали ХХХІХ наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки. – Ч.ІІ. – Луцьк, 1993. – С.263-264 ( 0,2 друк. арк.).
2.
Простір та час “Океану” Василя Барки // Матеріали ХLІ наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – Ч.І. – Луцьк, 1995. – С.28 (0,1 друк.арк.).
3.
Особливості світосприйняття Василя Барки // Матеріали ХLІ наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – Ч.І. – Луцьк, 1995. – С.29 (0,1 друк.арк.).
АНОТАЦІЯ
Маланій О.О. Художній часо-простір поезій Василя Барки. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01. – українська література. – Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 2003.
У дисертації вперше комплексно осмислено художній простір і час як модель поетичної світобудови і параметри вияву в цій моделі сутності людської екзистенції.
Детально розглядаються різноманітні аспекти хронотопу у творчій спадщині митця, акцентується на специфіці поетового світобачення та світосприймання – на рухові у над-земне, у над-простір, на домінуючій вертикалі, яка варіюється в розмаїтих напрямах, але завжди присутня як основа, як устремління ins Blau, до Вищої Сутності. Звідси й сталий символ його поезій – висота, верхів’я, гори, небо.
Підкреслено, що поетичний простір В.Барки є простором поетичного переживання світу, що основна антиномія поетичного мистецтва Василя Барки – антиномія предмета і простору, динаміки і статики, енергії і спокою.
Широко розглянута в дисертації проблема художнього часу. Виявлена його онтологічна природа, досліджено співвідношення часових площин, сакральний і профанний час, значення пам’яті для людини, проблема збереження миті. Велика увага приділена проблемі Вічності як категорії буття поза часом.
Ключові слова : художній простір, художній час, вертикальний хронотоп, ретроспективний хронотоп, внутрішній простір особистості, сублімація простору.
АННОТАЦИЯ
Маланий Е.А. Художественное время-пространство поэзии Василя Барки. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01. – украинская литература. – Волынский государственный университет им. Леси Украинки, 2003.
В диссертации впервые комплексно осмыслено художественное пространство и время как модель поэтического мироздания, и параметры выявления в этой модели сущности человеческой экзистенции.
Подчеркнуто, что В.Барка по-своему интерпретирует пространство и цвет. Основная антиномия поэтического искусства Василя Барки – антиномия предмета и пространства, динамики и статики, энергии и спокойствия. Поэт позволяет себе довольно свободные вариации, комбинации, преобразования, даже сублимации пространства, что определенным образом вызывает у читателя ассоциации с сюрреалистическими картинами мира (реального и ирреального) испанского художника Сальвадора Дали.
В.Барке присуще осмысление пространства в поэзии. Собственно, способ и тип построения пространства и заложенные там особенные смысловые (семантические) аспекты “моделируют” самое мироздание.
Важное место занимает доминирующая вертикаль как вектор развития поэтической мысли, как устремление к Вечной Сущности. Отсюда и готичность как доминанта творчества.
Широко рассмотрена в диссертации проблема художественного времени в поэзии В.Барки. Выявлена его онтологическая природа, исследовано соответствие временных плоскостей, сакральное и профанное время, значение памяти для человека, проблема сохранения мгновения. Большое внимание уделено проблеме Вечности как категории бытия вне времени.
Ключевые слова :художественное пространство, художественное время, вертикальный хронотоп, ретроспективный хронотоп, внутреннее пространство личности, сублимация пространства.
SUMMARY
Malaniy O.O. Aesthetic time-space in the poetry of V.Barka. – Manuscript.
The dissertation is submitted for a candidate of Philology degree. The speciality : 10.01.01. – ukrainian literature. – Lesiya Ukrainka Lutsk State University, 2003.
The present dissertation is dedicated to the complex analysis of aesthetic time-space as a model of world-outlook of the poet and analysis of the parameters of life’s essence.
Different aspects of time-space are considered in details in the works of the Vasil Barka. Accent is made on the base of poet’s specific world-outlook acception,
which is consist of his direction to the vertical space, above the Earth, above the space, to the blue. The main symbols of poet’s works are height, mountains, and Sky. Direction to the top.
Key words : time-space, chronotopos, vertikal space, specific symbol.