РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Мограб Ольга Станіславівна

УДК 339.172: 336.764

УДОСКОНАЛЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ СИСТЕМИ

РОЗВИТКУ БІРЖОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.10.01 – розміщення продуктивних сил

і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент НАН України

Данилишин Богдан Михайлович,
Рада по вивченню продуктивних сил України
НАН України, заступник голови з наукової роботи

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Слюсаренко Оксана Олександрівна, Міністерство фінансів України, директор департаменту;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Горська Олена Василівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, провідний науковий співробітник відділу проблем комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил.

Провідна установа: Інститут регіональних досліджень НАН України, відділ ринкової інфраструктури та транскордонного співробітництва, м. Львів.

Захист відбудеться “24” листопада 2003 р. о 1430 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “23” жовтня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Бандур С.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток підприємницької діяльності потребує створення відповідної інфраструктури, яка є однією з необхідних умов функціонування ринкової системи. Діяльність інфраструктурних елементів забезпечує мобільність матеріальних, фінансових, трудових ресурсів, що створює найважливіші умови ефективної роботи ринкового механізму.

Провідне місце в ринковій інфраструктурі займають біржі, які є організуючою, утворюючою частиною ринкової системи. Тому перед економічною наукою постала необхідність поглиблення дослідження змісту діяльності товарних бірж як економічного явища, розробки сучасних методів оцінки, аналізу і прогнозування розвитку діяльності товарних бірж, а також визначення найбільш ефективних форм біржової діяльності та пошук оптимальних шляхів розвитку.

Сучасний стан діяльності товарних бірж України не дозволяє говорити про їх повноцінний розвиток. З одного боку, створено сотні бірж, які працюють у різних регіонах України, допомагають становленню ринкових відносин, створюють багатоканальну систему сфери товарного обігу, сприяють гласному котируванню цін та проведенню торговельних операцій. З іншого боку, існує надмірна комерціалізація, низька ефективність біржової діяльності, несприятлива загальноекономічна ситуація, що виражається у монополізмі виробників, нерозвиненості інфраструктури, відставанні законодавчо-нормативної бази від актуальних потреб сьогодення. Все це заважає повноцінному функціонуванню товарних бірж і потребує пошуку шляхів становлення ефективної біржової діяльності.

Аналіз стану наукової розробки даної проблеми у вітчизняній літературі доводить, що українськими вченими створено підгрунтя для її подальшого вивчення. Вагомий внесок у вивчення проблеми, пов’язаної з розвитком підприємництва і підвищенням ефективності господарювання в ринкових умовах, внесли І.Герчикова, Б.Данилишин, М.Долішній, С.Дорогунцов, І.Лукінов, О.Хромов та ін. Значний внесок у розвиток біржової справи зробили такі вчені, як І.Бланк, А.Грязнова, Б.Губський, О.Дегтярьова, П.Єщенко, К.Іванов, А.Іващенко, Е.Роде, П.Саблук, О.Слюсаренко, Дж.Сорос, О.Сохацька, Ф.Шварц, О.Шпичак, О.Штілліх, А.Яковлев та ін. У наукових працях цих вчених досліджуються сутність біржових операцій, особливості функціонування ф’ючерсних ринків і механізми їх державного регулювання, концептуальні засади біржового ціноутворення, організація клірингу тощо.

Однак невирішеним залишається ряд теоретичних питань, що стосуються формування мережі регіональних ефективно функціонуючих біржових структур. Зокрема недостатньо розкриті сутність, роль і значення товарних бірж, не використовуються їх регіональні особливості. Наявність невирішених наукових проблем, пов’язаних із необхідністю вдосконалення в Україні механізму організації та регулювання діяльності товарних бірж із врахуванням специфіки періоду трансформації суспільних відносин, а також недостатній рівень дослідження проблеми зумовили актуальність вибору теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась відповідно до тематики науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України, зокрема в рамках науково-дослідних тем: 3.1.5.58 “Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України на тривалу перспективу” (номер держреєстрації 0100V000089), 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (номер держреєстрації 0100V000657), в рамках яких автором здійснено оцінку стану розвитку підприємництва в окремих регіонах України та розроблено прогноз його розвитку на перспективу.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад щодо формування ефективної регіональної системи розвитку біржового товарного ринку та практичних рекомендацій щодо її удосконалення.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність розв’язання таких задач:–

розкрити зміст інфраструктури ринку та визначити функції регулювання підприємницької діяльності;–

дослідити існуючі теоретичні положення щодо розвитку і розміщення біржового товарного ринку;–

в теоретико-методологічному плані розкрити соціально-економічну сутність та функції товарної біржі;–

проаналізувати сучасний стан біржового ринку та обґрунтувати необхідність подальшого розвитку та вдосконалення біржової діяльності в Україні;–

визначити вплив регіональних факторів на формування біржового товарного ринку;–

дослідити обсяг, структуру та динаміку регіонального біржового товарного ринку;–

виявити головні причини перешкод на шляху розвитку біржового сектору, розробити прогностичну модель укладання біржових угод (спот), а також обґрунтувати пропозиції щодо покращання організаційних засад діяльності бірж, включаючи заходи по впровадженню ф’ючерсних угод;–

розробити пропозиції, спрямовані на досягнення збалансованого розвитку діяльності біржового товарного ринку в окремих регіонах.

Об’єктом дослідження є процеси формування та розвитку діяльності товарних бірж в умовах перехідної економіки.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні аспекти та практичні засади формування ефективно діючої мережі регіональних товарних бірж.

Методи дослідження. В основу методології дослідження й вирішення поставлених задач покладено метод системного підходу до організації та регулювання діяльності товарних бірж, узагальнення, прогнозування та економіко-математичні методи й моделі.

Дослідження теоретико-методологічних основ розвитку біржової діяльності проводилось із застосуванням абстрактно-логічного методу. Для визначення закономірностей і тенденцій розвитку біржової діяльності використані економіко-статистичний, розрахунково-конструктивний, балансовий, картографічний методи. Оцінка перспектив розвитку біржової діяльності здійснювалась за допомогою економіко-математичного методу. Використовувались прийоми узагальнення, групування, порівняння тощо. Сукупність цих методів і прийомів стала методологічною основою проведеного дослідження.

Теоретичною й методологічною основою дослідження є закономірності механізму функціонування біржового ринку, відображені у працях вітчизняних і зарубіжних вчених, Закони України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств і відомств, статистичні довідники та бюлетені Державного комітету статистики України, аналітичні матеріали Національної асоціації бірж України та окремих товарних бірж.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації сформульовано та обґрунтовано теоретико-методологічні, методичні засади та практичні рекомендації щодо розвитку біржової діяльності в умовах становлення ринкових відносин. Розробка нових теоретичних і практичних підходів до проблем ефективної організації та оптимального регулювання діяльності товарних бірж ґрунтувалась на врахуванні особливостей та умов розвитку біржової діяльності у регіональному розрізі, що зумовило необхідність пошуку нових шляхів щодо удосконалення діяльності товарних бірж. Їх відмінність від існуючих полягає в тому, що вони спираються на комплексне охоплення територіальної організації регіонального біржового ринку. Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:–

поглиблено економічну сутність категорії “товарна біржа” в частині її значення регулятора регіональних товарних потоків, ринково-господарського механізму, що на відміну від існуючих спираються на системоформуючу роль бірж у становленні та розвитку регіональної підприємницької діяльності;–

визначено поняття регулювання біржового ринку, сутність якого полягає у необхідності врахування програмно-цільового методу розвитку регіональних господарських систем, та конкретизовано роль бірж у їх функціонуванні;–

виявлено фактори та умови підвищення регіональної ефективності біржової діяльності в умовах перехідної економіки, які, на відміну від існуючих, забезпечують можливості посилення державного впливу на процеси біржової діяльності, розвиток товарних ринків тощо;–

запропоновано нову класифікацію товарних бірж за ступенем ділової активності, що дозволяє визначити подальші тенденції їх розвитку та характер конкурентноздатності;–

оцінено динаміку та тенденції розвитку регіонального біржового товарного ринку, визначено та обгрунтовано його перспективи з урахуванням територіальної організації і міжрегіональної взаємодії продуктивних сил на основі застосування комплексного підходу;–

удосконалено принципи управління регіональними біржовими ринками товарів за рахунок охоплення параметрів, що обумовлені внутрішніми регіональними властивостями, зокрема забезпеченістю матеріальними і природними ресурсами, місцерозташуванням;–

обґрунтовано основні напрями розвитку і розміщення біржового товарного ринку з урахуванням їх ролі в риковій інфраструктурі, особливостей національної економіки та міжнародного досвіду;–

визначено пріоритети та розроблено практичні рекомендації щодо формування регіональної структури біржового товарного ринку, що дозволяє більш обґрунтовано визначати регіональну економічну політику, оптимізувати регіональні товарні потоки;–

розроблено пропозиції щодо посилення державного регулювання біржової торгівлі, які полягають у внесенні суттєвих змін у біржове законодавство, встановленні сприятливого податкового режиму для роботи бірж та біржових посередників.

Відмінність одержаних наукових результатів від існуючих наукових розробок полягає ще й в тому, що проблема комплексного розвитку біржової діяльності розглянута у контексті ринкових трансформацій.

Практичне значення одержаних результатів. Сукупність представлених у дисертаційній роботі наукових результатів є основою подальшого розвитку теорії та практики формування мережі біржових структур у ринкових умовах господарювання. Викладені методичні положення та розробки можуть бути основою оцінки потенційних можливостей діяльності товарних бірж. Визначені у формі практичних рекомендацій напрями й пріоритети в організації біржової діяльності можуть забезпечити здійснення практичної реалізації програми стабілізації і подальшого розвитку біржової ланки.

Наукове-практичне значення мають розробки методів удосконалення і обґрунтування пріоритетів структурно-динамічного розвитку біржової діяльності України, обґрунтування шляхів раціоналізації структури і активізації господарської діяльності щодо впровадження ф’ючерсних контрактів.

У практичній діяльності Харківської товарної біржі використовуються пропозиції щодо оптимізації біржової діяльності на основі проведеного прогнозу (довідка № 1103 від 04.12.2002 р.). У роботі Універсальної біржі “Україна” враховуються рекомендації щодо систематизації факторів впливу на стан біржової діяльності (довідка № від 28.11.2002 р.).

Окремі результати дослідження використано: Харківською обласною державною адміністрацією при розробці програми економічного та соціального розвитку Харківської області на 2003 рік (довідка № /1376 від 12.06.2003 р.); Миколаївською облдержадміністрацією (довідка № /1-34/05 від 03.03.2003 р.), а також Харківським державним технічним університетом будівництва та архітектури при викладанні курсів “Розміщення продуктивних сил” та “Основи біржової справи” (довідка № /38-1510 від 14.07.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом вперше науково обґрунтовано основні напрями подальшого розвитку мережі бірж та розроблено рекомендації щодо вдосконалення біржової діяльності в регіонах України. Висвітлені в дисертації положення та висновки належать особисто автору і є його внеском в економічну науку, зокрема розміщення продуктивних сил і регіональну економіку.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження були апробовані в доповідях і виступах на наукових і науково-практичних конференціях: “Маркетинг у системі управління підприємством” (м. Київ, 1997 р.), “Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні” (м. Чернівці, 1998 р.), “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 1999 р.), “Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель” (м. Київ, 2000 р.), “Вклад академіка І.В. Вернадського в дослідженні проблем розвитку та розміщення продуктивних сил” (м. Київ, 2003 р.)

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 7 особистих наукових працях загальним обсягом 3,2 друк. арк., серед них 6 – у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Результати дослідження викладено на 187 стор. комп’ютерного тексту, у тому числі 14 таблиць і 22 рисунки (з них лише 2 займають 2 повні сторінки), 13 додатків, викладених на 15 стор. Список використаних джерел займає 13 стор. і включає 176 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Наукові основи формування регіональної регуляторної політики у сфері підприємництва” визначена державна функція регулювання підприємницької діяльності, проаналізовано причини та фактори, які знижують ефективність функціонування підприємницького сектору економіки в окремих регіонах України, розглянуто перспективні напрямки щодо його розвитку.

Підприємництво є невід’ємною складовою частиною економіки України. Тут найактивніше створюються робочі місця, малий бізнес є імпульсом для розвитку регіонів та інноваційного потенціалу. Сучасний бізнес – це високоорганізована й ефективно функціонуюча система дій підприємців. Саме тому необхідно формувати регіональні системи підтримки малого бізнесу.

Для забезпечення розвитку малого підприємництва, організації його державної підтримки необхідно здійснити такі заходи:–

продовжити формування нормативно-правової бази розвитку малого підприємництва, що дозволить вдосконалити правове поле для діяльності;–

створити стабільну податкову систему, яка забезпечить чітке визначення розміру і порядку стягнення податків, зборів, інших обов’язкових платежів, а також надати податковій системі стимулюючий характер;–

вдосконалити науково-методичне і кадрове забезпечення розвитку малого підприємництва.

Для стимулювання активної діяльності підприємницьких структур необхідні конкретні напрямки державної політики. Важливого значення може набути створення в кожному регіоні або на міжрегіональному рівні інфраструктурного блоку елементів ринкової інфраструктури підтримки малого підприємництва. Такі блоки повинні охоплювати всі необхідні структури (банки, біржі, торговельно-промислові палати, інвестиційні компанії і фонди, страхові компанії, регіональні фонди підтримки підприємництва, кредитні спілки, лізингові компанії та фонди, бізнес-центри).

Розвиток ринкової інфраструктури в Україні відображено в табл. 1. Результати дослідження свідчать про позитивну динаміку росту інфраструктури ринку. Це сприятиме ефективному розвитку підприємництва в цілому.

Таблиця 1

Розвиток ринкової інфраструктури України у період 1997–2001 рр.

Складові елементи ринкової інфраструктури | 1997
базовий | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

Біржі зараєстровані у тому числі: Товарні і товарно-сировинні | 223
75 | 300
111 | 365
146 | 370
146 | 386
157

Інвестиційні компанії та фонди підтримки підприємництва | 611 | 613 | 637 | 661 | 682

Страхові компанії | 231 | 254 | 260 | 270 | 279

Регіональні фонди підтримки підприємництва | 35 | 44 | 60 | 62 | 64

Бізнес-центри | 53 | 71 | 83 | 85 | 87

Бізнес-інкубатори | 15 | 29 | 43 | 51 | 60

Упродовж останніх років в Україні зберігається тенденція концентрації економічних інтересів підприємництва у сфері торговельної діяльності, поширюються платні послуги, що надають підприємства цієї сфери. За галузевими ознаками у структурі економіки малі підприємства переважно зосереджені у торгівлі і громадському харчуванні – 51%, промисловості – 15%, будівництві – 10%, побутовому обслуговуванні населення – 5%, інших сферах – 19%. Зростання кількості суб’єктів підприємництва свідчить про структурні зміни в економіці України та збільшення частки приватної власності. Сектор малого бізнесу в Україні охоплює більш як 1,7 млн суб’єктів малого підприємництва. За останні п’ять років їх кількість збільшилася, порівняно з попередніми роками, майже в два рази. Чисельність працюючих в сфері малого підприємництва зросла більш ніж у 1,6 раза і становить понад 3,2 млн осіб. На початок 2002 року на 10 тисяч населення доводилося 47 малих підприємств.

Ринкова інфраструктура виконує низку важливих функцій в економіці. По-перше, вона є інструментом для одержання ринкової інформації, яка відображає стан того чи іншого ринку. По-друге, маючи розвинену інфраструктуру, ринки ефективно працюють навіть тоді, коли тимчасово недостатньо товарів, оскільки інфраструктура товарних ринків може адекватно реагувати на сигнали від споживачів. По-третє, вона є одним із важелів регулювання економічної діяльності. Разом з тим кожний елемент ринкової інфраструктури виконує свої специфічні функції у ринковій економіці.

Товарні біржі займають одне з ключових місць у ринковій інфраструктурі. Біржова торгівля виконує декілька життєважливих функцій на вітчизняному товарному ринку, серед яких: створення конкурентного середовища; демонополізація сфер АПК; активізація діяльності приватних виробників у різних галузях, у тому числі в АПК; попередження небажаного цінового ризику; утворення системи самофінансування товаровиробників; прискорення процесу обігу залучених коштів через продаж (купівлю) контрактів на біржовому ринку; створення належних умов завдяки розвитку біржових технологій для залучення коштів клієнтів банків і як наслідок – покращення процесу кредитування у галузях економіки країни, утворення системи оптимального встановлення ринкової вартості товару на основі щоденних біржових торгів тощо.

У розділі розглянуто зарубіжний досвід практики біржової діяльності. Світова практика свідчить, що трансформація товарних бірж із бірж реального товару у біржі ф’ючерсні – процес аж ніяк не спонтанний, що відбувається ізольовано від перетворень в економіці. Біржі є свідченням якісного розвитку ринкової економіки. Товарні біржі є джерелом оперативної інформації про стан національних та міжнародних ринків, інструментом забезпечення відкритості процесу формування цін у конкурентному середовищі та прозорості руху товарно-грошових потоків.

Встановлено, що товарні біржі можуть істотно впливати на покращання якості товарів. Це досягається за рахунок того, що товарні біржі встановлюють товарні стандарти, обов’язкові для виробників і прийнятні для споживачів. Такі стандарти встановлюються на масові товари, які користуються великим попитом на світовому ринку. Біржа контролює дотримання торгівельними організаціями прийнятих стандартів, це досягається системою сертифікації біржових товарів.

Майже весь біржовий оборот на світовому товарному ринку, а саме 98%, забезпечується завдяки діяльності п’ятдесяти бірж, з яких 84% обороту припадає на біржі США, 8% – Великобританії, 6% – Японії та 2% – на товарні біржі інших країн.

Розглянуто встановлення рівноважної біржової ціни, види біржових цін та діапазон їх рівнів.

У другому розділі “Аналіз ефективності біржової діяльності” розглянуто місце та роль товарних бірж в сучасній економіці регіонів України, організацію біржового ринку та проблему регіоналізації біржових товарних ринків.

Визначено, що товарні біржі займають особливе місце в інфраструктурі зарубіжної ринкової економіки, тому що вони спроможні позитивно впливати на формування загальнонаціонального та регіонального товарно-фінансового обігу. Поряд з неухильним падінням ролі товарних бірж як форми оптової торгівлі різко зростало їх значення як центрів фінансових операцій.

Однією з причин слабкої роботи радянських бірж можна назвати товарний дефіцит, який був зафіксований на той момент, в умовах якого посередництво, присутнє у біржовій діяльності, втрачає життєздатність. Також результати діяльності бірж відзеркалили “універсалізм”, тобто претензії на охоплення торгівлі будь-якими товарами, що розцінювалося в той час як перевага.

Але на Заході існувало чітке розмежування бірж: зернові, біржі з торгівлі какао, цукром тощо. Це сприяло більш глибокій спеціалізації підприємства в цілому. Необгрунтованість такого підходу підтвердилася з подальшим виділенням секцій відділів бірж за певними групами товарів. У своій діяльності українські товарні біржі спираються на історичний досвід міжнародного руху і організаційно-правові засади функціонування провідних товарних бірж, котрі відповідають міжнародним біржовим стандартам.

За період 1997–2001 рр. проведено аналіз діяльності товарних бірж України. Стан регіональних товарних потоків відображено на рис.1.

Проведений аналіз статистичної інформації показує, що біржові товарні потоки по території України розміщені досить нерівномірно. Так, металом торгували тільки шість областей: Київська, Полтавська, Донецька, Дніпропетровська, Волинська та Хмельницька. Лісом та папером – лише дві: Дніпропетровська та Хмельницька. Паливо реалізовували Донецька, Хмельницька області; будівельні матеріали – Хмельницька та Полтавська; хімічну продукцію тільки Дніпропетровська область. Сільскогосподарську продукцію найактивніше продавали біржі Дніпропетровської, Луганської, Киівської, Черкаської та Волинської областей.

Біржова діяльність поширена на всі регіони України. Узагальнені форми біржової діяльності України за 1999-2001 рр. представлені на рис. 2.

Рис. 2. Біржова діяльність в Україні у 2001 році

Розвиток товарних бірж обумовлено низкою економічних факторів, які найбільш виявляють себе в умовах функціонування вільної ринкової економіки. Важнішими з них є умови, які відображені на рис. 3.

Діяльність за видами біржових структур представлена на рис. 4.

Хоча товарні біржі України працюють майже в усіх регіонах, необхідно створити умови для підвищення ділової активності тих біржових структур, які не досягають відповідних результатів роботи. Потрібно створювати такий економічнний клімат (законодавчий, податковий, фінансовий), який сприяв би розвитку ділової активності товарних бірж. Рівень активності товарних бірж по регіонах України у 2001 р. відображено в табл. .

Найактивніше розвивається біржова торгівля Київської, Харківської, Миколаївської, Полтавської та Одеської областей. Саме в цих регіонах біржами укладалося найбільше угод. Найвищій рівень ділової активності у Київському регіоні, достатньо високий – у Харківському, Миколаївському та Одеському. Найменш ефективно діяли товарні біржі Волинської області.

Таблиця 2

Розподіл товарних бірж регіонів за величиною обсягів угод у 2001 р.

Рівень діяльності

товарних бірж | Регіон | Обсяг укладених угод

тис. грн. | %

1. Високий (річний обсяг
укладених угод більше 1млн. грн.) | м. Київ | 3 607 373,6 | 43,9

Київська | 1 590 554,3 | 19,4

Всього по п. 1 | 5 197 927,9 | 63,3

2. Середній (річний обсяг
укладених угод до 1млн. грн.) | Харківська | 392 335,6 | 4,8

Миколаївська | 379 808,3 | 4,6

Полтавська | 355 681,6 | 4,3

Одеська | 297 255,0 | 3,6

АР Крим | 285 341,7 | 3,5

Дніпропетровська | 251 965,2 | 3,1

Черкаська | 213 937,3 | 2,6

Донецька | 174 722,0 | 2,1

Херсонська | 171 511,0 | 2,1

Запоріжська | 110 736,0 | 1,4

Всього по п. 2 | 2 633 293,7 | 32,1

3. Низький (річний обсяг
укладених угод до 100 тис. грн.) | Львівська | 48 428,8 | 0,6

Сумська | 47 869,1 | 0,6

Вінницька | 46 691,4 | 0,6

Житомирська | 44 106,3 | 0,5

Чернігівська | 40 965,1 | 0,5

Чернівецька | 26 602,9 | 0,3

Кіровоградська | 26 246,8 | 0,3

Луганська | 25 848,5 | 0,3

м. Севастополь | 19 114,8 | 0,2

Рівненська | 18 521,0 | 0,2

Хмельницька | 11 634,2 | 0,2

Івано-Франківська | 10 738,9 | 0,1

Тернопільська | 10 147,9 | 0,1

Волинська | 3 935,8 | 0,1

Всього по п. 3 | 380 851,5 | 4,6

Всього по Україні | 8 212 073,1 | 100,00

При розміщенні товарних бірж на території України необхідно враховувати перш за все їх посередницьку діяльність. Таким чином, завдання біржового розміщення – знайти вузли торгового посередництва визначеним товаром як по регіонах, так і по Україні в цілому. Для цього важливими є такі дані:–

про виробничі ресурси, запаси кожного регіону, товарне споживання;–

про товарообіг міжрегіональних зв’язків;–

про розмір та товарний зміст торгового обігу кожного регіону;

– про структуру торгового апарату.

Рис. 3. Умови розвитку товарних бірж

Рис. 4. Динаміка біржової діяльності за період 1991-2000 рр.

Для прискорення розвитку механізму функціонування біржової торгівлі необхідно ретельно аналізувати інформацію про обсяги виробництва продукції, здійснення експортно-імпортних операцій, ціни біржового та позабіржового ринків, основні характеристики біржових товарів, а також досліджувати тенденції розвитку біржового товарного ринку для їх врахування у майбутньому.

Зараз головними завданнями розвитку біржової торгівлі в Україні є:–

збільшення темпів росту біржового обігу, підвищення його частки у загальному обсязі оптового товарообігу (оптимальне значення – близько 20% у загальному обсязі оптового обігу України). Зростанню біржового обігу сприятимуть скорочення частки державного замовлення на вироблювану продукцію, здійснення через біржі низки зовнішньоторговельних операцій, скорочення переліку товарів, які ліцензуються;–

зменшення кількості товарних бірж. Якщо орієнтуватися за міжнародними критеріями, в Україні потрібно скоротити кількість товарних бірж до 6–7. Цей процес має проходити природньо. Тому на початковому етапі їх чисельність може бути 20–25. Частину товарних бірж необхідно перетворити на торгові дома, аукціонні фірми, інша частина може бути об’єднана (у першу чергу у Києві, Харкові, де в такій кількості товарних бірж нема ніякої необхідності);–

спеціалізація товарних бірж. Спеціалізовані товарні біржі повинні бути основними у складі товарних бірж України. Великий товарний потенціал виробництва та споживання в Україні створює для цього необхідні передумови. Спочатку треба визначити основний профіль тих товарних бірж, які мають перспективи розвитку та сприяти тому, щоб профілюючі товари зайняли основну частку в обсязі біржового обігу та поступово звільнити ці біржі від непрофільних товарів. Основу товарного профілю повинні складати біржові товари;–

впровадження сучасних видів біржових угод, таких як опціонні та ф’ючерсні. Їх впровадження у нашу практику дозволить привернути до біржі більше учасників торгів;–

упорядкування розрахункових операцій на біржах за допомогою розрахункових палат. Це необхідна умова ефективної роботи біржі у зв’язку з впровадженням ф’ючерсних та опціонних угод;–

оптимізація економічних умов діяльності учасників біржової торгівлі. У першу чергу це стосується системи оподаткування посередницької біржової діяльності;–

створення розвинутої біржової інфраструктури. Для забезпечення ефективної дільності біржі необхідно мати систему складських приміщень, забезпеченість транспортними засобами, співпрацювати з банківськими структурами, користуватися послугами консалтингових, маркетінгових фірм.

Вирішення цих завдань сприятиме створенню в Україні розвинутої системи біржової торгівлі, яка відповідатиме міжнародним критеріям, вийти на масштабне здійснення міжбіржових операцій з економічно розвинутими країнами, створити передумови для ефективної роботи членів товарних бірж.

У третьому розділі “Вдосконалення механізмів формування конкурентного середовища розвитку біржової діяльності” розглянута регіональна інфраструктурна система в контексті оптимізації цільових товарних потоків.

Відзначено, що законодавчі акти, які регламентують біржову діяльність, були прийняті в країнах СНД після більш як півторарічного функціонування бірж. У даному розділі зроблено акцент на державному регулюванні біржової діяльності взагалі. Для цього розглянуто можливість регулювання роботи бірж, визначено ступінь цього регулювання та органи, які можуть його проводити.

Включення економіки України у світовий ринок не зможе бути реальним без створення реального біржового механізму. Товарні, фондові та валютні біржі повинні стати інструментами реанімації ринку. Після вирівнювання темпів економічного зростання співвідношення між різними видами бірж повинно суттєво змінитися. В Україні перші кроки було б доцільно зробити через внесення змін та доповнень до біржового законодавства. Таким чином, пропонується внести наступні зміни та доповнення.

По-перше, було б доцільним мати один закон для регулювання біржової діяльності України, в якому чітко визначити сутність біржі як організації торгуючих та її правовий статус. Визначити перелік біржових товарів, ввести стандартизовані біржові контракти на реальний товар, вимоги до стандартизації товарів по якісним та кількісним показникам, затвердити строки поставок по контрактам. Окремо передбачити розділи “Ф’ючерсна торгівля”, “Торгівля опціонами”, “Державне ліцензування та регулювання біржової діяльності”, “Ліцензування маклерів, брокерів, публічних бірж”, “Розрахункова клірингова палата”. Ці зміни у біржовому законодавстві, що пропонуються з врахуванням діючих законів “Про банкрутство”, “Про заставу” через введення системи гарантованих депозитів на випадок невиконання покупцями та продавцями своїх контрактів, збільшать ймовірність повного виконання прийнятих зобов’язань, отже піднімуть престиж біржової торгівлі, її надійність. Слід також ввести розділ “Хеджування страхування”, законодавчо визначити професію біржових ділків – хеджерів, спекулянтів товарами, цінними паперами та валютою. Бажано було б у Законі визначити структуру біржі, склад її керівних органів.

По-друге, необхідно звернути увагу на необхідність створення при Президенті або Кабінеті Міністрів України комісії з ліцензування бірж та контролю за їх діяльністю. До обов’язків комісії включити: видачу ліцензій біржам; визначення процедур реєстрації гуртових торговців; комісіонерів та біржових брокерів; розробку процедури захисту грошових коштів клієнта; заборону маніпуляцій цінами на неправдиву ринкову інформацію, незаконну (нелегальну) торгівлю; встановлення обмежень кількості торгових угод у спекулятивній торгівлі, обмеження позицій при торгівлі ф’ючерсами; проведення в життя вимог біржового законодавства.

Враховуючи надзвичайно важливу роль такої комісії її діяльність має регламентуватись законом, в якому доцільно передбачити розділ “Про Комісію з ліцензування бірж та регулювання біржової діяльності”. Ця комісія має розробити типові вимоги до “Правил біржової торгівлі”, що забезпечить фінансову цілісність ринку і зменшить коливання цін. В Закон, або Правила, видані такою комісією доцільно ввести перелік порушень, що призводить до тимчасового припинення торгових операцій, визначити штрафні санкції. Обов’язково внести вимоги щодо дотримання правил торгівлі на біржах, виконання укладених там угод, недопущення укладення фіктивних угод, невиконання зобов’язань, особливо платіжних, розповсюдження неправдивих відомостей. Необхідно передбачити також нейтралізацію спроб монополізації ринку.

Усі питання, що пов’язані з фіксацією таких порушень, повинні вирішуватися в арбітражній біржі або в судовому порядку. Положення про біржовий арбітраж також повинна розробити запропонована комісія з ліцензування бірж та регулювання біржової торгівлі.

Вважаємо за доцільне відкриття розрахункових клірингових палат або регіональних центрів і щоденної реєстрації угод, слідкування за тим, щоб біржа обнародувала об’єми щоденних угод. Запропоноване вище, на наш погляд, дасть можливість розпочати формування в Україні сучасного біржового механізму.

Поряд із зміною законодавства уряду було б доцільно безпосередньо прийняти участь у створенні обмеженої кількості спеціалізованих публічних сировинних бірж на базі найбільш успішно діючих біржових структур. Без функціонування обмеженого числа товарних ф’ючерсних бірж, спеціалізованих на торгівлі біржовим товаром (цукор, зерно, метали), неможливо визначити ціни на сировину, що в умовах кризи виробництва спричиняє подальшу інфляцію та обвальне зростання цін, знецінення національної валюти.

У питаннях регулювання біржової торгівлі потрібно використати найновіший досвід зарубіжного біржового будівництва. В урядових колах, у наукових та практичних біржових все частіше доходять до висновку, що вся біржова діяльність товарних, фондових та валютних бірж повинна регулюватися одним органом. Таке твердження було б доцільним використати в Україні, оскільки саме вартість сировини, кредитів, відсотків по облігаціям, дивідендів по акціям, а також їх курси визначають рівень та якісні форми економічного зростання. Маючи ці процеси під контролем, уряд зможе оперативно, виступаючи агентом на цих ринках, впливати на динаміку їх розвитку.

Крім вище зазначеного держава може і повинна приймати участь в регулюванні цін на сировинні товари, які є біржовими. В розвинутих країнах світу практикується декілька методів регулювання товарних цін, а саме:–

непряме регулювання – шляхом встановлення гарантованих цін на продукцію, яку реалізують сільськогосподарські фермери; встановлення ринкових квот або ринкових замовлень, які за своїм об’ємом досить великі, чим істотно впливають на визначення цін. Порівняння в даному випадку ведеться з біржовими цінами;–

підтримка цін на внутрішньому ринку шляхом зовнішньоторгового протекціонізму;–

участь держави у торгових операціях як агента ринку з використанням твердих закупівельних цін і цін реалізації (у таких країнах існують дотації);–

шляхом регламентації якості товарів, порядку торгівлі ними і контроль за виконанням цих регламентацій.

Досвід економічно розвинутих країн свідчить, що наявність біржового ринку дає змогу: зміцнити прямі зв’язки між виробником і споживачами (за рахунок страхування біржових операцій), спростити процес реалізації товарів, забезпечити збалансованість попиту та пропозиції, скоротити витрати обороту, збільшити швидкість обігу грошових коштів, оперативно інформувати про співвідношення вітчизняних та світових цін.

У зв’язку з цим держава зацікавлена у розширенні біржової діяльності, становленні та розвитку біржового ринку. Для цього необхідний певний механізм, що дасть змогу забезпечити дотримання інтересів усіх його учасників.

Регулювання біржової діяльності – це процес упорядкування роботи самих бірж, укладання угод у відповідності зі встановленими правилами та вимогами.

Регулювання біржової діяльності здійснюється через: установлення порядку та правил заснування бірж, видачу дозволу на заняття оптовою торгівлею певними товарами, цінними паперами, валютою, затвердження статутів біржі, правил біржової торгівлі, призначення членів біржових рад, здійснення нагляду за роботою біржових комітетів, заборону окремих видів угод, призначення маклерів фондових бірж та прийняття від них присяги.

Регулювання біржової діяльності здійснюється у двох напрямках:

1) державне регулювання;

2) самовпорядкування (саморегулювання).

Завдання державного регулювання полягає у тому, щоб забезпечити:–

рівність прав учасників біржової торгівлі;–

стимулювання їх участі у біржовій діяльності;–

контроль дотримання встановлених правил, положень та вимог, що регулюють біржовий ринок країни.

У зв’язку з цим державне регулювання містить:–

створення єдиної правової бази функціонування бірж;–

ліцензування діяльності бірж, учасників біржової торгівлі;–

встановлення системи оподаткування біржової діяльності;–

контроль за роботою бірж із боку державних органів.

За межами державного регулювання до компетенції самих бірж належать такі питання:

1) принципи організації біржі;

2) організаційна структура біржі;

3) органи управління біржею;

4) права та обов’язки засновників біржі та її керівних органів.

Це створює передумови для подальшого розвитку біржової справи.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі розроблені теоретичні основи формування і нове розв’язання наукового завдання щодо теоретико-методологічних і методичних засад формування регіональних регуляторних систем розвитку біржової діяльності та запропоновані заходи з удосконалення її територіальної організації. Це знайшло відображення в розширенні і поглибленні понятійного апарату, методичних підходів до оцінки впливу регіональних факторів на формування біржового ринку, визначення його обсягу, структури і динаміки, вивчення взаємозв’язків між основними елементами регіонального ринку товарів, що має певне значення для подальшого розвитку наукових основ регіональної економіки.

За результатами проведеного дослідження сформульовані такі висновки.

1. Ключовими моментами економічних перетворень у будь-якій країні, що обрала шлях економічного зростання, є формування розвинутої ринкової інфраструктури, організація ефективного інвестиційного процесу, створення та функціонування фінансового ринку. Основна мета ринкових перетворень – започаткування нових виробничих відносин для підвищення ефективності господарювання.

На підставі виконаної роботи можна зробити такі висновки: зараз в Україні розвилася криза біржової системи, саме тому вітчизняні біржі шукають нові ніші, щоб вижити в складних економічних умовах і продовжити розвиток їхньої діяльності.

2. Початок відродження товарних бірж в Україні та країнах СНД характеризувався майже повною відсутністю теоретичних розробок цих проблем у вітчизняній науці, самого досвіду біржової діяльності. Біржове законодавство, що приймалося слідом за стихійним, обвальним процесом заснування бірж, зупинилось перед дилемою: або узаконити те, що вже виникло, але ніяк не узгоджується зі світовою практикою, або створити закони, згідно яких змогли б функціонувати тільки одиниці з існуючих нині структур, в назві яких присутнє слово “біржа”. Другий шлях був би найбільш правильним, але його не обрали в жодній з країн СНД через відсутність цілісного бачення економічної політики. Отже, не могло з’явитися законодавство, яке відповідало б світовому рівню.

3. Аналіз біржової діяльності в Україні поки що відображає не стільки нормальну еволюцію ринкових структур, скільки гарячковий стан їх економіки, коли головним завданням підприємств стає не виробництво, а процес купівлі-продажу як такий.

4. Світова практика свідчить, що з розвитком капіталістичного суспільства відбувався процес еволюції біржі, змінювались її сутність і роль в економіці, а також наукове бачення щодо цього інституту ринку.

5. Сучасна вітчизняна практика біржового будівництва свідчить, що українські біржі не ставили перед собою завдання з концентрації біржового обороту з метою встановлення ринкових цін на сировинні товари. Вони засновувались як гуртові посередники і, як правило, торгували дрібними партіями різноманітних товарів народного споживання, які у світовій практиці просто не допускаються до котирування на біржах. На початку їхньої діяльності предметом торгів не міг бути справжній біржовий товар через його державне фондування.

В теоретичних розробках західних економістів біржа характеризується як постійно діючий ринок масових замінних цінностей, причому ринок, який функціонує за визначеними твердими правилами в чітко визначеному місці і в призначений час. Біржа – це ринок, де товари продаються у великій кількості в приміщенні, де проходить публічний торг, не дивлячись на всі досягнення науково-технічного прогресу в галузі засобів зв’язку і комп’ютерізації, голосом і жестом, створюючи особливу атмосферу ринку чистої конкуренції. Біржа володіє своєю біржовою мовою, знання якої означає знайомство із структурою і організаційними елементами, Статутом і Правилами біржової торгівлі. Весь хід діяльності і відносин на біржі далеко непрості. Це більш складний бізнес, ніж те примітивне посередництво, яким займаються сьогодні брокери і дилери на біржах СНД. Адже біржовий механізм країн розвинутого ринку відпрацювався на протязі більш ніж чотирьохсот років.

6. Підтверджено, що біржа є категорією ринку, єдиним цілим, явищем економічного життя. На сучасному етапі біржова діяльність в Україні характеризується низькою ефективністю. Це зумовлено рядом факторів, до яких відносяться насамперед:–

економічна криза, яка проявляється в падінні обсягів виробництва та споживання вітчизняних товарів;–

відставання законодавчо-нормативної бази від актуальних потреб сьогодення;–

відсутність умов для впровадження ф’ючерсного обігу тощо.

Перед державою постають практичні проблеми цілеспрямованого впливу на становлення попиту і пропозиції на продовольчі товари, перерозподілу на користь АПК частини національного доходу і відповідних змін у бюджеті. Важливо, щоб при їх розв’язуванні повніше використовувався біржовий потенціал.

7. Для поліпшення функціонування товарних бірж в Україні є доцільним вирішення таких основних задач:–

скоротити число товарних бірж. Виходячи з міжнародних критеріїв на початковому етапі переходу України до ринкової економіки їх може бути 20–25, а потім 5–7. Це може здійснюватись як шляхом злиття деяких бірж, особливо зареєстрованих у Києві, так і на основі перетворення деяких з них у торговельні дома, аукціонні центри;–

впровадити сучасні види біржових угод: ф’ючерсні і опційні, оскільки зараз в Україні превалюють угоди з реальним товаром типу спот і форвард. Це в свою чергу дозволить реалізувати наступні задачі:–

перейти до здійснення таких нових для біржової практики України видів біржових операцій: хеджування як страхування цінових ризиків і біржові спекуляції, засновані на різниці в цінах, а також запровадити чи впорядкувати роботу розрахункових і клірингових палат;–

чітко визначити спеціалізацію кожної діючої товарної біржі, базуючись на особливостях виробництва і реалізації товарів та продукції на українському ринку і вимог до формування біржового товарного асортименту. Це також можна вважати одним із напрямків скорочення загального числа бірж в Україні і важливим фактором відходу від їх широкої універсалізації;–

створити всередині кожної біржі свою розвинену інфраструктуру: складські приміщення, сучасне обладнання і комп’ютерні мережі, ефективну систему зв’язку і транспортних засобів і т.п.

Реалізація