УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МЕЛЬНИК
Сергій Олександрович
УДК 630.001.7:630*903:630*94
Еколого-економічні аспекти реформування лісового господарства України
Спеціальність 08.08.01- економіка природокористування і охорони
навколишнього середовища
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
ЛЬВІВ – 2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Українському державному лісотехнічному університеті Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник | - доктор економічних наук, професор
Синякевич Ігор Макарович,
Український державний лісотехнічний університет,
завідувач кафедри економіки та менеджменту
лісових підприємств | Офіційні опоненти: | - доктор економічних наук, доцент
Гринів Лідія Святославівна,
Львівський національний університет
ім. І.Франка,
професор кафедри економіки України | - кандидат економічних наук, доцент
Шинкарук Олексій Іванович,
Тернопільська академія народного господарства,
професор кафедри економіки підприємств і корпорацій | Провідна установа | Сумський державний університет Міністерства
освіти і науки України, кафедра економіки, м. Суми |
Захист відбудеться 24 грудня 2003 р. о 1430 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.072.01 в Українському державному лісотехнічному університеті за адресою: 79057, Львів-57, вул. Ген. Чупринки, 103, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Українського державного лісотехнічного університету за адресою: 79057, Львів-57, вул. Ген. Чупринки, 101.
Автореферат розісланий 14 листопада 2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Кіндрат Р.Я.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Побудова в Україні ринкової економіки вимагає реформування всіх галузей народного господарства, в тому числі i лісового. Для проведення дієвої лісової політики, спрямованої на охорону довкілля, забезпечення лісовими ресурсами різних галузей народного господарства, задоволення соціальних, культурних і духовних потреб населення в умовах ринкової економіки, необхідно відрегулювати систему інструментів. Збереження в Україні архаїчної системи обов’язкових інструментів державної політики в галузі лісового господарства, успадкованої від колишнього СРСР, стало причиною спотворення механізму дії багатьох добровільних інструментів, прийнятих в період незалежності України.
Серед наукових праць щодо реформування лісового господарства можна виділити такі основні напрями: розв’язання екологічних проблем лісокористування, вдосконалення систем платежів за використання лісових земель та лісових ресурсів на основі їх економічної оцінки, управління охороною, відтворенням і використанням лісів, прав власності на ліси, фінансування та оподаткування. Дослідженням екологічних проблем лісокористування в Україні присвячені праці С.А. Генсірука, В.О. Кучерявого, Л.Й. Гайдарова, В.Д. Бондаренка, М.І. Калініна, І.Ф. Калуцького, Г.М. Козубова, А.І. Таскаєва, та ін. В багатьох випадках дослідження щодо покращання екологічного стану лісів України за допомогою лісівничих заходів багатьма вченими здійснюються без врахування впливу інструментів лісової політики. Економіко-правові аспекти лісокористування, а також можливості застосування зарубіжного досвіду в умовах перехідної економіки висвітлені у працях А. Бобка, М.Д. Гіряєва, Г. Грегерсена, Я.В. Коваля, А.Е. Клейнхофа, В. Клемперера, А.С. Лазарєва, Л.Г. Мельника, Є.В. Мішеніна, А.П. Петрова, В.Н. Петрова, С.В. Починкова, Є.І. Сенька, І.М. Синякевича, А. Тіканнена, Ю.Ю. Туниці та ін. Проте значна частина досліджень щодо реформування елементів економічного механізму лісового господарства в умовах перехідної економіки головним чином виконана для сусідніх з Україною країн. Саме тому для України необхідно розробити власну модель розвитку регульованих державою ринкових відносин в лісовому господарстві з врахуванням зарубіжного досвіду, отриманої спадщини від командно-адміністративної системи господарювання, національних традицій лісокористування, менталітету населення, природнокліматичних, економічних та соціальних особливостей лісокористування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові дослідження, викладені в дисертаційній роботі, знайшли своє відображення у держбюджетному завданні ДБ – 25.05 – 2000 на тему “Концепцiя формування iнструментiв екополiтики” (№ держ. реєстрації 0100U000952), яке виконувала кафедра економiки та менеджменту лiсових пiдприємств Українського державного лiсотехнiчного унiверситету. Здобувачем безпосередньо розроблені принципи реформування лісового господарства України.
Мета та завдання досліджень. Мета роботи полягає у розробленні еколого-економічних аспектів реформування лісового господарства України, які стосуються інструментів лісової політики. Для досягнення поставленої мети доцільно виконати такі завдання:
- дослідити економічні, екологічні та соціальні передумови реформування лісового господарства України;
- удосконалити класифiкацiю iнструментiв лiсової полiтики України, спрямованої на розвиток регульованих державою ринкових відносин в лісовому господарстві;
- вивчити аспекти лiсової полiтики зарубіжних країн та запропонувати можливi напрямки втілення зарубіжного досвіду в Українi;
- проаналізувати механізм дії інструментів сучасної лісової політики України;
- удосконалити методологічні основи справляння земельного податку з лісових земель в Україні;
- сформулювати принципи реформування лісового господарства та концепцію формування системи інструментів лісової політики України;
- удосконалити системи оподаткування, прав власності на лісові ресурси та державного управління в галузі лісового господарства України.
Об’єктом дослідження є процес охорони, відтворення і використання лісових ресурсів.
Предметом дослідження є економіко-правові відносини, які складаються при реформуванні лісового господарства України між суб’єктами лісової політики в процесі лісокористування.
Методи дослідження. В дисертаційній роботі використано методи фінансового аналізу для оцінки фінансового стану лісогосподарських підприємств, індукції та дедукції для формування висновків та рекомендацій, теоретичних і методологічних положень дослідження. Статистичний аналіз використаний для обробки результатів дослідження. Для удосконалення класифікації інструментів лісової політики України використано системний аналіз. При розрахунках економічної оцінки лісових земель застосовувалася теорія використання відсотка маси (mass-utilization per-Cent theory), а також методи коумпадування різнострокових грошових потоків та залишкової вартості.
Наукова новизна одержаних результатів. Отримані результати дисертаційного дослідження дозволяють сформувати лісову політику України, яка спроможна забезпечити сталий розвиток лісового господарства. Наукова новизна основних результатів дисертації така:
§ набула подальшого розвитку класифікація інструментів для здійснення лісової політики України, в якій, у порівнянні з іншими, інструменти згруповані за їх функціями впливу (примусу і стимулів) на поведінку лісокористувачів;
§ запропоновано методологічні основи справляння земельного податку з лісових земель, механізм якого, у порівнянні з існуючим, не пов’язаний з обсягом використання лісових ресурсів завдяки тому, що базується на економічній оцінці землі, визначеній в умовних кадастрових гектарах;
§ вперше сформовано принципи реформування лісового господарства України, які дозволяють здійснити реорганізацію систем прав власності на ліси, оподаткування, фінансування, ціноутворення, державного управління для забезпечення належного функціонування ринкового механізму;
§ вперше запропоновано концепцію формування системи інструментів лісової політики України на принципах, які оптимізують критерії дієздатності, ефективності та справедливості її реалізації;
§ удосконалено систему прав власності на лісові ресурси, в якій, на відміну від діючої, врахований принцип плюралізму різних форм власності на ліси, а з прав на користування чужим майном виключено право постійного користування земельними ділянками лісового фонду;
§ запропоновано систему державного управління лісового господарства, яка відрізняється від нині діючої в Україні децентралізацією повноважень органів влади по вертикалі, розмежуванням функцій контролю та організації виробництва;
§ удосконалено систему оподаткування суб’єктів лісокористування, яка, у порівнянні з існуючою, враховує пріоритетність стимулюючої функції податків над фіскальною та принцип ефективності при зборі податків.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації класифікація і концепція формування інструментів лісової політики, принципи реформування лісового господарства спроможні допомогти розв’язати завдання, пов’язані із забезпеченням структурних змін в економічному і правовому механізмах лісокористування України. Обґрунтовані в роботі теоретичні положення щодо вдосконалення систем прав власності на ліси, ціноутворення, оподаткування, а також державного управління в галузі лісового господарства сприятимуть розвитку ринкових відносин.
Запропоновані в дисертаційній роботі система прав власності на лісові землі і лісові ресурси та механізм оподаткування доходів суб’єктів лісокористування використані при написанні альтернативного проекту Лісового кодексу України на кафедрі економіки та менеджменту лісових підприємств Українського державного лісотехнічного університету, який поданий на розгляд до Верховної Ради України.
Результати дисертаційної роботи використовуються ДЛГО “Львівліс” для відпрацювання регіональної лісової політики з метою підвищення ефективності використання лісових ресурсів (довідка №1181 від 29.08.2003 р.), а також для забезпечення навчального процесу з предмету “Лісова політика”, який викладається студентам спеціальності “Менеджмент організацій”, спеціалізація “Менеджмент лісогосподарських та деревообробних організацій” (акт №4 від 23.05.2003 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, в якій здобувачем проведено аналіз проблеми, обґрунтовано мету, здійснено постановку і вирішення завдань. У праці 5 за списком опублікованих праць автором опрацьовано системи оподаткування суб’єктів лісокористування в країнах Європи, а в роботі 6 розроблена система прав власності на ліси і механізм оподаткування доходів в лісовому господарстві України.
Апробація результатів дисертації. Результати та основні положення дисертаційної роботи були розглянуті під час III-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Екологія. Людина. Суспільство” (11-12 травня 2000 р., м. Київ), V-му міжнародному конгресі українських економістів (22-26 травня 2000 р., Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів), IV-й Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Екологія. Людина. Суспільство” (14-16 травня 2001 р., м. Київ), Міжнародній науковій конференції “Еколого-економічне вчення: витоки, проблеми, перспективи” (20-22 вересня 2001 р., м. Львів), 3-й міжнародній науково-технічній конференції “Лес-2002” (24-25 травня 2002 р., Російська Федерація, м. Брянськ), науково-технічних конференціях викладачів, аспірантів та співробітників Українського державного лісотехнічного університету (2001-2003 рр., м. Львів).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць, з них 4 одноосібних публікації у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій перевищує 3 друк. арк., з яких 2,5 друк. арк. – особистий внесок автора.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, 3 розділів, висновків та рекомендацій, списку використаних джерел, який включає 180 найменувань, додатків. В загальному обсязі дисертації основний текст становить198 сторінок, 5 таблиць – 8 сторінок, 3 рисунки – 3 сторінки, список використаних джерел – 17 сторінок, 6 додатків – 67 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі викладено актуальність теми, сформульовано мету і завдання досліджень, обґрунтовано наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі “Економічні, екологічні та соціальні передумови реформування лісового господарства України” проаналізовано сучасну організацію лісового господарства України, діяльність лісогосподарських підприємств, визначено економічні, екологічні та соціальні передумови реформування лісового господарства України, що в сукупності дало можливість здійснити постановку проблеми, сформулювати обєкт, мету і завдання дисертаційного дослідження.
Правове регулювання організації ведення лісового господарства в Україні з часів існування Радянського Союзу не зазнало змін, завдяки чому звичайне відновлення деревостанів здійснюється головним чином шляхом створення лісових культур, а не природним способом, на головному користуванні лісом переважають суцільні рубання. Поділ лісів на групи і передбачений для них порядок встановлення віку стиглості деревостанів, визначення розрахункової лісосіки під час лісовпорядкування, розподіл лісосічного фонду здійснюються без врахуванням ситуації на ринку лісоматеріалів, що призводить до зниження якості деревини, чистої теперішньої вартості лісокористування.
Аналіз діяльності спеціалізованих лісових підприємств ДЛГО “Львівліс” в цілому засвідчує, що після 10 років глибокої економічної кризи в кінці 90-х років 20-го століття з’явилися позитивні тенденції в їх економічному розвитку: в 2001 р. чистий прибуток склав 3483,1 тис. грн., доход (виручка) від реалізації продукції в 2001 р. у порівнянні з 1999 р. зріс на 53% і склав 78101,9 тис. грн. На жаль покращання сучасного фінансово-економічного стану лісогосподарських підприємств забезпечується в результаті споживацького підходу до лісових ресурсів, а не переходу до сталого розвитку процесу лісокористування. Так, щорічна звітність ДЛГО “Львівліс” (“Звіт про виконання виробничого плану по лісовому господарству”, форма №10-лг) свідчить, що в 2001 р. загальна сума витрат на ведення лісового господарства склала 12386,3 тис. грн., що на 65,5% більше, ніж в 1998 р. Проте за період 1998-2001 рр. обсяги робіт, пов’язаних з веденням лісового господарства, особливо розширеним відтворенням лісів, в натуральних показниках суттєвих змін не зазнали. Для суттєвого збільшення обсягів робіт і послуг з ведення лісового господарства, зокрема розширеного відтворення лісових ресурсів, у власника лісів (держави) не вистачає коштів. Частка фінансування лісового господарства, яке ведуть підприємства ДЛГО “Львівліс”, за рахунок коштів державного бюджету в загальному обсязі з року в рік зменшується: з 31,3% в 1998 р. до 17,5% в 2001 р., оскільки не зростає сума плати, яку користувачі зобов’язані сплачувати державі за спеціальне використання лісових ресурсів. Постійні лісокористувачі з метою отримання коштів, необхідних для відтворення, охорони та захисту лісових ресурсів, змушені інтенсифікувати ресурсне використання лісів під час рубань, пов’язаних з веденням лісового господарства, що негативно позначається на екологічному стані лісів.
Cучасний незадовільний стан лісового фонду в Україні є головним чином наслідком ведення лісового менеджменту та іншої антропогенної діяльності людини в 2-й половині 20-го століття, які стали причиною зниження рівня біорізноманіття, обезліснення, зростання площ еродованої землі, заміни корінних деревостанів на похідні, нерівномірної вікової структури деревостанів з переважанням середньовікових деревостанів та погіршення інших лісівничо-таксаційних характеристик лісів, пошкоджень шкідниками, пожежами, забруднення значної площі радіонуклідами тощо.
Сталий розвиток лісового господарства вимагає реорганізації його правової і технічної регламентації, створення економічних умов, що в сукупності дозволяло б в процесі планування лісокористування поряд з екологічними факторами враховувати мінливу кон’юнктуру ринку.
У другому розділі “Аналіз інструментів лісової політики” удосконалено класифікацію інструментів лісової політики. Крім того, нами досліджено європейський досвід застосування інструментів лісової політики з метою його використання в Україні, проаналізовано інструменти сучасної лісової політики України і встановлені основні перешкоди на шляху розвитку ефективного ринкового механізму в лісовому господарстві, розроблені методологічні основи справляння земельного податку з лісових земель в Україні.
Для реформування лісової політики України всі інструменти за впливом на поведінку лісокористувачів поділені на обов’язкові і добровільні (табл. 1). Такий підхід запозичений нами у італійських вчених М. Мерло та М. Павері. В межах обов’язкових інструментів лісової політики запропоновано виділити групи правових та адміністративних інструментів. Добровільні інструменти лісової політики представлені ринковими, фіскальними, фінансовими, економічними санкціями, додатковими інструментами. Віднесення окремих інструментів до вище згаданих підгруп, які наведено в табл. 1, здійснено з врахуванням їх місця і функцій в регульованому державою ринковому механізмі лісокористування.
Дослідження механізму дії інструментів лісової політики розвинутих країн світу дозволяє нам стверджувати, що нині діюча система управління в галузі лісокористування України побудована на командно-адміністративних засадах з чіткою централізацією владних повноважень. Зокрема, адміністративні методи управління полягають у наданні Держкомлісгоспу України повноважень щодо контролю за процесами лісокористування та організації ведення лісового і мисливського господарства.
Таблиця 1
Класифікація інструментів лісової політики
Блоки і групи інструментів | Інструменти |
Обов'язкові інструменти | ПравовіМіжнародні конвенції та угоди | Мета і концепція лісової політики | Права та обов'язки різних органів влади у політичному процесі | Система прав власності на лісові ресурси | Плани (програми) розвитку лісового господарства
Адміні-стративніПравила, які регламентують порядок здійснення лісового менеджменту | Державні стандарти, які регулюють технологічні процеси відтворення і використання лісів | Обов'язкова екологічна сертифікація лісів і лісової продукціїДобровільні інструменти | Ринкові Ціни на продукцію лісовирощування | Ціни на продукцію лісогосподарського виробництва | Ціни на продукцію лісозаготівлі | Ціни на продукцію полювання, мисливські трофеї, права здійснення полювання, біотехнічні заходи та охорону ресурсів мисливської фауни | Ціни (платежі) на права здійснення лісокористування на лісових землях | Добровільна екологічна сертифікація лісів і маркування продукції | Фіскальні ПряміОподаткування фонду заробітної плати (доходів) фізичних осіб | Податки на власність (майно) | Податки на прибутки юридичних осіб | Екологічні податки і ресурсні платежі | Непрямі | Податок на додану вартість | Акцизний збір | Мито | Податок з реалізації
Фінансові Державний і місцеві бюджети, державні цільові фонди | Позабюджетні фонди | Безповоротна фінансова допомога, дотації і компенсації лісовим підприємствам | Депозити і кредити | Компенсації ставок за кредитами комерційних банків | Фінансовий лізинг
Продовження табл. 1
Блоки і групи інструментів | Інструменти | Добровільні інструменти | ФінансовіЦінні папери | Страхування | Економічні санкції Штрафні санкції і пеня за порушення податкового законодавства | Стягнення за порушення правил лісокористування | Стягнення за шкоду, заподіяну лісовому господарству | Стягнення за шкоду, заподіяну мисливському господарству | Відшкодування втрат лісогосподарського виробництва власникам лісової землі і землекористувачам | ДодатковіСистема освіти і виховання ощадливого ставлення лісокористувачів до лісових ресурсів | Інформація | Спілки лісових власників та інші неурядові організації
Невідповідність сучасної системи прав власності на ліси законам ринку прихована у межах прав для користування чужим майном (право тимчасового і постійного користування земельними ділянками лісового фонду) та державної форми безперечного права власності, які встановленні чинним законодавством України. Неспроможність держави належно виконувати функції власника в умовах переходу до ринку стало причиною того, що плата за спеціальне використання лісових ресурсів не є ціною, за якою відчужується об’єкт власності, а перетворилася на податок. Саме тому основна частина витрат на лісове господарство сьогодні лягає тягарем на плечі постійних лісокористувачів, а не власника.
На відміну від розвинених країн Західної Європи і Північної Америки, оподаткування лісогосподарської діяльності в Україні спрямоване на виконання фіскальних функцій. У механізмі найбільш обтяжливих для спеціалізованих лісових підприємств України податків (податок на прибуток, податок на додану вартість) відсутні будь-які пільги, які б стимулювали розвиток сталого лісового господарства. Непридатна для умов ринкової економіки система прав власності на ліси сприяє тому, що оподаткування лісової землі, яка перебуває у постійному користуванні підприємств лісового господарства України, є спотвореним. Податок за земельні ділянки (лісові землі), надані для потреб лісового господарства в межах населених пунктів, так і за їх межами, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що суперечить статті 4 Закону України “Про плату за землю”. З появою в Україні безперечних власників лісової землі, які не є радами народних депутатів чи органами влади, базою для розрахунку розміру земельного податку для лісових земель повинна стати економічна оцінка. На наш погляд, в умовах перехідного періоду економічну оцінку лісових земель варто визначати в умовних кадастрових гектарах. Для цілей оподаткування економічна оцінка земельних ділянок, вкритих лісовою рослинністю або призначених для вирощування лісу, повинна розраховуватися на основі найбільшої з альтернативних вартостей видів її використання, які приносять реальні доходи.
Оподаткування лісових земель повинне стимулювати перш за все якомога ефективніше використання потенційних можливостей лісорослинних умов. Тому економічну оцінку земельних ділянок, вкритих лісовою рослинністю та призначених для вирощування лісу, пропонується визначати на основі диференціальної ренти за родючістю лісової землі, яку характеризують лісівничо-таксаційні параметри еталонних деревостанів: запас деревини, породний склад, якісно-розмірна структура тощо. Земельні ділянки необхідно диференціювати, враховуючи лісогосподарське районування та лісотипологічну основу ведення лісового господарства.
Розрахунок грошової оцінки 1 га лісової землі можна визначити капіталізацією щорічної земельної ренти за формулою, запропонованою М. Фаустманом
, (1)
де В – грошова оцінка 1 га, грн./га; E – вартість деревини на корені, яка підлягає заготівлі під час рубань головного користування, грн./га; rD – приведена вартість деревини на корені, яка підлягає заготівлі під час рубань, пов’язаних з веденням лісового господарства, за весь період обороту рубки; грн.; C – необхідні витрати для відновлення деревостану на початку періоду обороту рубки, грн./га; А – щорічні витрати на утримання адміністративного персоналу та охорону лісу від пожеж і шкідників, грн./га; u – тривалість періоду обороту рубки, років; р – норма прибутковості капіталу.
Кореневу вартість деревини, яка підлягає заготівлі під час рубань головного користування (Е) або рубань пов’язаних з веденням лісового господарства (D), пропонується визначати за методом залишкової вартості (Residual Value Method)
Е або D , (2)
де V – ціна реалізації круглих лісоматеріалів з верхнього або нижнього складу за вирахуванням непрямих податків, грн./м3; Св – виробнича собівартість заготівлі круглих лісоматеріалів, грн./м3; К – оборотний та необоротний капітал, який необхідний для лісозаготівельних робіт, грн.; Q – обсяг заготовленої деревини під час рубань головного і проміжного користування, м3.
В умовних кадастрових гектарах відносну економічну оцінку 1 га лісових земель можна визначити шляхом ділення її грошової оцінки на грошову оцінку земельної ділянки найкращої якості
(3)
де ЕГij – відносна економічна оцінка в умовних кадастрових гектарах 1 га лісових земель і-го типу лісу в j-й лісогосподарській області; Вij – грошова оцінка 1 га лісових земель і-го типу лісу в j-й лісогосподарській області, грн./га; Вкр - грошова оцінка 1 га лісових земель найкращої якості, грн./га.
Під земельною ділянкою найкращої якості ми розуміємо земельну ділянку певного типу лісу та лісорослинних умов з найвищою грошовою оцінкою. Відносна економічна оцінка в умовних кадастрових гектарах 1 га земельної ділянки найкращої якості становитиме 1.
Ставку податку для 1 умовного кадастрового гектара можна визначити за такою формулою:
, (4)
де Тз – ставка земельного податку в м3 соснового пиловника для 1 умовного кадастрового гектара; Сс – ціна 1 м3 соснового пиловника, грн./м3; t – ставка податку у відсотках від грошової оцінки.
Таким чином, ставка земельного податку в грошовому еквіваленті для 1 умовного кадастрового гектару дорівнює вартості об’єму соснового пиловника, який визначається за формулою 4. Для визначення власником розміру земельного податку за лісові землі в грошовому еквіваленті Держкомстат України щорічно повинен публікувати в періодичних виданнях справедливу ринкову ціну 1 м3 соснового пиловника.
Стимулююча функція земельного податку в лісовому господарстві в повній мірі виявлятиме себе, коли від оподаткування звільнятимуться такі лісові землі: зайняті деревостанами, які виконують переважно рекреаційні і природоохоронні функції (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі); віднесені до територій та об’єктів природно-заповідного фонду; вкриті деревостанами віком до 30 років; розташовані в зоні, де наявні значні екологічні катастрофи (гірська частина лісогосподарської області Українських Карпат, зона відчуження навколо Чорнобильської АЕС тощо). Підставою для отримання пільг по сплаті земельного податку з лісових земель можуть бути матеріали лісовпорядкування.
В третьому розділі дисертації нами сформульовані принципи реформування лісового господарства та концепція формування системи інструментів лісової політики України, враховуючи сучасні екологічні, економічні та соціальні умови лісокористування, а також зарубіжний досвід розвитку лісової політики в умовах регульованої державою ринкової економіки. Крім того, також запропоновані системи оподаткування, державного управління і прав власності на лісові ресурси в галузі лісового господарства України.
Реформування лісового господарства України неминуче пов’язане із власністю на ліси, оподаткуванням, фінансуванням, ціноутворенням, управлінням і повинне здійснюватися з врахуванням таких принципів: плюралізму різних форм власності на ліси; повільної (еволюційної) трансформації форм власності на ліси; стабільної структури власності на ліси; диференціації форм власності залежно від важливості виконуваних лісом функцій та природнокліматичних умов; трансформації зовнішніх (негативних) ефектів у внутрішні; пріоритетності стимулюючої функції податків над фіскальною; пільгового оподаткування лісового господарства; справедливості та ефективності при зборі податків; фінансування витрат на розширене відтворення лісових ресурсів та утримання лісів 1-ї групи з бюджетних та позабюджетних фондів; пільгового кредитування підприємств лісового господарства; самофінансування лісового господарства; застосування механізму “попит-пропозиція” для визначення цін на лісові ресурси; врахування екологічних витрат в структурі собівартості продукції; застосування техніко-економічних нормативів для визначення вартості окремих об’єктів, робіт та послуг лісового господарства; чіткого розмежування функцій виробництва, управління та контролю між різними відомствами.
Реалізація лісової політики є успішною за умови оптимізації критеріїв дієздатності, рівності та ефективності її інструментів. Критерії дієздатності, рівності та ефективності лісової політики можуть бути оптимальними, коли формування і розвиток системи інструментів здійснюється на основі принципів, які наведені у табл. 2. Ці принципи стали невід’ємною частиною теорії і практики екологічної і лісової політики багатьох країн світу в другій половині 20-го століття.
В залежності від поєднання в собі меж (вичерпність, тривалість, отримання вигод, відчуження, ексклюзивність) і традицій лісокористування, які склалися в Україні протягом останніх десятиріч, всі права власності на лісові ресурси і земельні ділянки лісового фонду необхідно поділити на 2 групи: безперечні права власності і права користування чужим майном. З метою усунення спотворень у функціях добровільних інструментів право постійного користування пропонується виключити з групи прав користування чужим майном. При переході до моделі регульованої ринкової економіки в умовах переважання державної власності на землі лісового фонду і лісові ресурси реформування вимагає система державного управління і
Таблиця 2
Критерії оцінки і принципи формування системи інструментів лісової політики
Критерії оцінки інструментів лісової політики | Принципи формування системи інструментів лісової політики
Дієздатність | - збереження біорізноманіття, підвищення продуктивності і багатоцільового використання лісів;
- повної відповідальності за результати лісокористування;
- пріоритетності адміністративного регулювання лісівничих заходів щодо охорони, відтворення і використання лісових ресурсів;
- періодичності контролю за ходом виконання лісового законодавства і спостереження за станом лісових ресурсів;
- обов’язковості екологічної експертизи;
- інтеграції інструментів лісової політики з іншими політиками;
- гнучкості лісової політики. | Ефективність | - платності лісокористування;
- принцип трансформації негативних і позитивних зовнішніх економічних, екологічних, соціальних ефектів, що утворюються в процесі лісокористування, у внутрішні (екологічні витрати);
- затратної ефективності;
- посилення стимулюючої функції економічних інструментів;
- регіональної диференціації стимулюючого впливу інструментів лісової політики.
Рівність (справедливість) | - врахування національних, регіональних і локальних традицій лісокористування;
- диверсифікація системи прав власності на лісові ресурси і лісові землі;
- однаково справедливої лісової політики щодо лісів різних форм власності;
- прозорості, гласності та паритетної участі всіх зацікавлених сторін у творенні лісової політики;
- сприяння зайнятості і підвищенню добробуту сільського населення, розвитку інфраструктури. | контролю у галузі лісокористування. Організаційно-економічна модель лісокористування на основі вдосконаленої системи прав власності на ресурси в Україні наведена на рис. 1.
1
- зв’язки в системі державного управління процесами лісокористування;
- грошові потоки у механізмі державного фінансування лісового господарства;
- розподіл прав між суб’єктами лісових відносин в процесі організації процесу лісокористування.
На наш погляд, необхідно повністю передати від Верховної Ради України безперечне право власності на державний лісовий фонд тим суб’єктам лісових відносин з державною і комунальною формою власності на основний та оборотний капітал, які в змозі забезпечити процес відтворення, охорони і використання лісових ресурсів. Верховна Рада України лише повинна спрямовувати цей процес у бажаному для суспільства руслі через його законодавче регулювання.
З метою підвищення ефективності державного управління варто усунути дублювання однакових функцій, виконуваних різноманітними органами державної виконавчої влади при реалізації лісової політики. Тому, було б доцільно функції державного управління в галузі охорони, захисту, використання і відтворенням лісів закріпити за одним органом державної виконавчої влади - Мінекоресурсів України. Виробництвом повинні займатися виключно суб’єкти господарської діяльності, які відокремлені від органів влади, покликаних здійснювати державний контроль в галузі лісокористування. З точки зору затратної ефективності управління (співвідношення між результатами і витратами від здійснення такої діяльності) для здійснення управління виробничими процесами у державних лісах України не варто зберігати громіздкий апарат Держкомлісгоспу України з його представництвами на місцях (державні лісогосподарські об’єднання). Ми пропонуємо реорганізувати Держкомлісгосп України і підпорядковані йому державні лісогосподарські об’єднання на місцях. Безпосереднє ведення лісового господарства на території державного лісового фонду, який зараз знаходиться у постійному користуванні підприємств Держкомлісгоспу України, можна покласти на юридичну особу, засновником якої повинна бути держава в особі Кабінету Міністрів України. Це дозволить скоротити зайві бюрократичні структури і підвищити ефективність державного управління.
Для забезпечення сталого розвитку лісового господарства України вимагає реформування система оподаткування. Щодо оподаткування лісового господарства пропонується ранжувати функції податків: пріоритетною є стимулююча функція, друге місце посідає фіскальна, третє - розподільча.
З метою впровадження принципу ефективності і встановлення зрозумілих правил оподаткування доходу лісових підприємств, отримуваного в процесі відчуження продукції лісогосподарського виробництва і лісовирощування, ми пропонуємо при оподаткуванні доходів замінити прямий податок на прибуток непрямим податком з реалізації (обороту). Доходи юридичних і фізичних осіб, непов’язані з лісовим господарством, повинні оподатковуватися на загальних підставах.
Податок на додану вартість до лісогосподарських підприємств варто застосовувати лише у випадку його присутності у податковій системі. Проте, на наш погляд, в Україні протягом перехідного періоду необхідно відмовитися від практики застосування податку на додану вартість, оскільки він призначений обмежувати внутрішнє споживання і стимулювати експорт. За відсутності податку на додану вартість у податковій системі, можна використовувати акцизний збір для оподаткування небажаних для суспільства видів діяльності. Із впровадженням сертифікації в Україні такий податок з певною диференціацією можна також застосувати до лісових товарів, виробництво яких не узгоджується із критеріями сталого лісового менеджменту. Це дозволило б підвищувати конкурентну здатність сертифікованих лісових продуктів у порівнянні з несертифікованими і стимулювати сталий лісовий менеджмент.
Для посилення на практиці принципу “забруднювач платить” і нагромадження необхідних коштів для фінансування природоохоронних заходів збір за забруднення навколишнього природного середовища пересувними джерелами, який сьогодні стягується у твердих ставках від кількості спожитого пального, пропонується визначати у відсотках від вартості продукції на кожному етапі її реалізації. Оскільки ліси акумулюють у собі вуглець і сприяють послабленню парникового ефекту на планеті, то частину отриманих коштів від такого збору варто спрямовувати на розширене відтворення лісів.
До лісового господарства України варто застосовувати такі прямі податки: податок на нерухомість, податок на землю, податок з власників транспортних засобів, індивідуальний прибутковий податок з громадян.
Введення податку на лісові землі пов’язане із реформою системи прав власності на ліси – появою безперечних лісових власників, які не є органами влади. На основі запропонованих методологічних основ (див. ф-ли 1-4) нами розрахована база справляння земельного податку з лісових земель рівнинної частини Львівської області (табл. 3) і ставка податку.
Таблиця 3
Економічна оцінка 1 га лісових земель рівнинної частини Львівській області | Тип лісоросли-нних умовТип лісу | Оцінка 1 га, умовні кадастрові гектари | ПоліссяЛісостепУкраїнські Карпати (Передкарпаття)
В2В2ДС0,190,21-В3В3ДС0,180,20-С2С2ГДС0,320,39-
С3 |
С3ГДС0,380,41-С3ГСД0,59--С3ГД--0,56С3ГБкД--0,57С4С4Влч0,01--
D2D2ГД | -0,77-D2ГБкД-0,75-D2ДГБк-0,800,81D2БкД | --0,75D3D3ГД-0,940,94D3ЯсД-0,85-D3БкД-0,91-D3ДГБк-1,001,00D3ЯцД--0,77
D4D4Влч--0,01
Найвища грошова оцінка 1 га лісової землі нами отримана для типу лісу - D3ДГБк (волога дубово-грабова бучина) в умовах Лісостепу і Передкарпаття. Ставка земельного податку становить вартісний еквівалент 0,04 м3 соснового пиловника для 1 умовного кадастрового гектара.
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукового завдання, що виявляється у розробленні теоретичних положень вдосконалення економіко-правового механізму охорони, відтворення і використання лісових ресурсів в Україні, що в сукупності дозволило зробити такі висновки:
1. В Україні склалися екологічні, економічні і соціальні передумови для реформування лісового господарства. Метою реформи лісового господарства в Україні повинно стати створення передумов для сталого розвитку багатоцільового лісового менеджменту.
2. Невідповідність системи прав власності на ліси і державного управління лісовим господарством умовам ринку стало причиною спотворення функцій цін, податків і фінансового механізму. Розвиток регульованих державою ринкових відносин в лісовому господарстві України вимагає реформування в першу чергу системи прав власності на ліси і державного управління процесами лісокористування, які визначають економічну модель лісокористування і не повинні зазнавати у майбутньому кардинальних змін.
3. Усунути спотворення функцій механізмів ціноутворення, оподаткування та фінансування можна лише після створення сумісних із законами ринкової економіки систем прав власності на ліси і державного управління процесами лісокористування.
4. Удосконалено класифікацію інструментів лiсової полiтики України, спрямованої на розвиток регульованих державою ринкових відносин в лісовому господарстві. В умовах ринкової економіки вплив на поведінку лісокористувачів необхідно здійснювати за допомогою інструментів примусу (обов’язкових) і стимулів (добровільних).
5. В процесі формування системи інструментів лісової політики України необхідно використовувати принципи, які дозволяють оптимізувати критерії її реалізації, а саме: дієвість, ефективність і справедливість (рівність).
6. Досвід країн, які активно розвивають екологічну сертифікацію лісів, свідчить, що на ринки екологічно чистої продукції лісоматеріали потрапляють лише у тому випадку, коли ліси, з яких вони походять, сертифіковані за схемою, якій довіряють споживачі. Визнані в усьому світі схеми сертифікації є добровільними. Тому, незважаючи на державну монополію на ліси, Україні варто орієнтуватися на розроблення і впровадження саме добровільної схеми національної екологічної сертифікації лісів.
7. Розроблений механізм справляння земельного податку для лісових земель, на відміну від нині діючого в Україні, безпосередньо не залежить від результатів лісокористування завдяки тому, що база оподаткування визначається в умовних кадастрових гектарах на основі рентної концепції економічної оцінки природних ресурсів з врахуванням лісогосподарського районування і лісової типології.
8. Передбачені в законодавстві для власників лісових ресурсів межі прав визначають види і форми власності, становлення і розвиток яких вимагає багато часу. В процесі реформування системи прав власності на ліси потрібно утриматися від приватизації державних лісів і майна лісогосподарських підприємств, оскільки традиції приватного лісоволодіння в Україні сьогодні відсутні.
9. Приватні лісові власники повинні формуватися головним чином за рахунок платного або безплатного отримання у власність малопридатних і непридатних для сільськогосподарського використання земель та їх заліснення.
10. Перехід від командно-адміністративних методів управління в лісовому господарстві до ринкових вимагає розмежування функцій управління та децентралізації повноважень. Організацію ведення лісового господарства повинні здійснювати суб’єкти господарської діяльності, які не пов’язані з органами влади, уповноваженими здійснювати державне управління і контроль в галузі лісокористування.
11. Заміна прямого податку на прибуток при оподаткуванні доходів лісових підприємств від лісовирощування і лісогосподарського виробництва непрямим податком з обороту, передбачення пільг для лісового господарства у механізмі податків, вилучення платежів за спеціальне використання лісових ресурсів із складу податкової системи забезпечать удосконалення фіскальних інструментів лісової політики, що виявляється у посиленні функції стимулювання сталого лісокористування.
Список опублікованих праць за темою дисертації
Статті у наукових фахових виданнях
1. Мельник С.О. Система iнструментiв лісової полiтики (зарубiжний досвiд) // Науковий вісник: збірник науково-технічних праць. – Львів: УкрДЛТУ. – 1999. – Вип. 9.13. – С. 270-274.
2. Мельник С. Лісова політика України щодо оподаткування лісового господарства (критичний аналіз) // Науковий вісник: збірник науково-технічних праць. – Львів: УкрДЛТУ. – 2001. – Вип. 11.1. – С. 145-150.
3. Мельник С.О. Принципи реформування лісового господарства України // Регіональна економіка. – 2001. - №4(22). – С. 215-222.
4. Мельник С.О. Аналіз системи прав власності на лісові ресурси і земельні ділянки лісового фонду в Україні // Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість. – Львів: УкрДЛТУ. – 2002. – С. 123-129.
Матеріали наукових конференцій та інші видання
5. Синякевич I.М., Мельник С.О. Лісова політика європейських країн щодо оподаткування лісового господарства (уроки для України) // Науковий вісник: збірник науково-технічних праць. – Львів: УкрДЛТУ. – 1999. – Вип. 9.13. – С. 254-259. Особистий внесок здобувача: опрацювання досвіду оподаткування лісового господарства в країнах Європи.
6. Синякевич І., Мельник С., Соловій І., Холявка В., Ковалишин В. Лісовий кодекс України (Альтернативний проект) // Деревообробник. – 2002. - №15(57) – Ст. 4-7. Особистий внесок здобувача: запропоновані основні види і форми прав власності на лісові ресурси і землі лісового фонду, викладений механізм застосування податку на доходи лісового господарства.
7. Мельник С.О. Концепція реформування лісового господарства // Тези доповідей III-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Екологія. Людина. Суспільство”. – К.: НТУУ “КПІ”. - 2000. – С. 62.
8. Мельник С.О. Лісова політика європейських країн щодо оподаткування лісового господарства. – Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку // Матеріали доповідей V-го Міжнародного конгресу українських економістів. Частина II. – Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України. – 2000. – С. 570-572.
9. Мельник С.О. Оподаткування як інструмент лісової політики України // Тези доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Екологія. Людина. Суспільство”. – К.: НТУУ “КПІ”. - 2001. – С. 83.
10. Мельник С.О. Реформирование налогообложения предприятий лесного хозяйства Украины // Сборник научных трудов Международной научно-технической конференции “Лес-2002”. – Выпуск 5. – Брянск: Брянская государственная инженерно-техническая академия. – 2002. – С. 120-123.
Анотація
Мельник С.О. Еколого-економічні аспекти реформування лісового господарства України. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 - економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. – Український державний лісотехнічний університет, Львів, 2003.
Дисертаційна робота присвячена вдосконаленню лісової політики України. На прикладі підприємств ДЛГО “Львівліс” здійснено аналіз екологічних, економічних і соціальних аспектів лісокористування. Автором запропонована класифікація інструментів для лiсової полiтики України, спрямованої на розвиток регульованих державою ринкових відносин в лісовому господарстві. Сформовані концепція формування інструментів лісової політики і принципи реформування лісового господарства України, враховуючи зарубіжний досвід застосування інструментів лісової політики та сучасні екологічні, економічні і соціальні умови лісокористування. Вдосконалені системи оподаткування, державного управління лісового господарства і прав власності
