Національна академія наук України

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень

Мякушко Сергій Васильович

УДК 321.7:070.1

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ, ЕКОНОМІЧНІ ТА НАУКОВІ ЗВ’ЯЗКИ
УКРАЇНИ ТА ГРЕЦІЇ (90 –ТІ РОКИ ХХ СТ.)

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

політичних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті історії України НАН України

Науковий керівник кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник

Терентьєва Наталія Олексіївна,

Інститут історії України НАН України,

завідувач відділом “Кабінет українсько-

грецьких відносин НАН України”

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор

Балабанов Костянтин Васильович,

Маріупольський гуманітарний інститут

Донецького національного університету,

ректор

кандидат політичних наук,

молодший науковий співробітник

Лісничук Олесь Володимирович,

Інститут політичних і етнонаціональних

досліджень НАН України

Провідна установа Київський національний університет

будівництва і архітектури,

кафедра політичних наук

Захист відбудеться “20” січня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.181.01 в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України за адресою: 01011, м.Київ, вул.Кутузова, 8, к. 202.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України за адресою: 01011, м.Київ, вул.Кутузова, 8.

Автореферат розісланий “15” грудня 2003 року

Вчений секретар

спеціалізованої ради Левенець Ю.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Докорінні суспільно-політичні переміни ХХ століття змусили будувати всю систему міжнародних відносин по-новому, на засадах демократизації і гуманізації. Наприкінці 80-х – у 90-х роках етнополітичний ренесанс народів Східної Європи та створення нових суверенних держав на теренах колишнього Радянського Союзу стали складовими нової історичної реальності у світі. Вони спричинилися до пошуку нових шляхів та світоглядних орієнтирів у міжнародній політиці. Україна та Греція, як активні учасники світового співтовариства, також розвиваються під безпосереднім впливом цих змін і прагнуть налагоджувати свої взаємини на цивілізованій і рівноправній партнерській основі.

В контексті якісно нової політичної ситуації особливо актуальним постає питання про поглиблене вивчення джерел, стану та перспектив розвитку взаємозв’язків народів України та Греції, економічних, наукових та культурних зв’язків, які були спрямовані на подальший розвиток України та Греції.

Історичні традиції українсько-грецьких зв’язків, сучасна політична і економічна ситуація в Європі, прогнозовані перспективи українсько-грецької співпраці доводять, що Греція стає бажаним і конче потрібним партнером України. Тривалі вагання початкового періоду незалежності врешті завершились остаточним усвідомленням необхідності будувати відносини стабільно і динамічно, на широкій державно-правовій основі, враховуючи інтереси і потреби суспільства. Наша держава, обравши незалежний шлях розвитку, визначилась в основних принципах своєї зовнішньої політики, спрямованих на цивілізоване входження країни в світове співтовариство. Пріоритетним, безперечно, є європейський напрям, і тут Греція з її потенціалом допоможе реалізувати поставлене Україною завдання увійти у світове та європейське товариство на правах рівноправного і надійного партнера.

В системі двосторонніх відносин Україна-Греція за 90-ті роки ХХ століття зафіксовано багато нових форм зв'язків. У процесі зміцнення і розширення контактів реанімується кращий досвід попереднього співробітництва. Поглиблення українсько-грецьких зв'язків у всіх сферах є однією з важливих передумов виходу українського суспільства до якісно нових показників і висот.

Нова сторінка в розвитку українсько-грецьких відносин започаткувалась після проголошення в 1991 році Акта про незалежність України. В умовах надзвичайно складних політичних і соціальних зрушень, що супроводжують розбудову української державності на сучасному етапі, має місце відчутне відродження грецької етнічної спільноти нашої країни. Українська держава, прийнявши Закон про національні меншини, тим самим надала самих широких можливостей для розвитку грецької меншини в Україні За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. в нашій країні проживає 91,5 тис. греків. (Див.: “Урядовий кур’єр”. – 2002. – 28 грудня. – С.11-12.)..

У вітчизняній історіографії відсутні узагальнюючі праці щодо особливостей розвитку міждержавних стосунків України та Греції розглядуваного періоду у різноманітних їх проявах.

Отже, звернення до проблем суспільно-політичних, економічних та наукових взаємозв'язків України та Греції в комплексному науковому дослідженні є сьогодні одним з актуальних завдань, що стоять перед політичною наукою. Воно також є назрілим з огляду на необхідність всебічного вивчення досвіду, набутого українським та грецьким народом у справі розбудови національної економіки, науки та культури.

Актуальність теми дослідження визначається також характером завдань, які пов'язані з процесом формування нової європейської системи міжнародних відносини, складовими компонентами якої є економічні та наукові взаємини між народами. Науковий пошук у цьому напрямку дозволить також поглибити знання про характер та зміст державотворчих процесів, які відбуваються сьогодні в українській державі, допоможе висвітлити найрізноманітніші аспекти українсько-грецьких стосунків у руслі формування спільного європейського дому на основі комплексного вивчення та аналізу. Дослідження означеної проблеми обумовлене ще й тим фактором, що складність перебігу нинішніх процесів та обмеженість у часі не дають можливості на тривалі експерименти у налагодженні нових політичних, економічних та наукових взаємин.

Аналіз українсько-грецьких контактів дає змогу зрозуміти закономірності взаємозв'язків між двома народами на фоні оновленої Європи, співвіднести їх із загальноєвропейськими змінами.

Вивчення і аналіз особливостей українсько-грецького співробітництва визначається цілим рядом обставин. По-перше, за всю історію відносин українського та грецького народів контакти вперше розвиваються на широкій державно-правовій основі з обох сторін. По-друге, зацікавленість у контактах взаємна, обсяги співпраці мають чітку тенденцію до зростання і розширення. По-третє, українсько-грецькі контакти позитивно впливають на важливі процеси внутрішнього життя держави. По-четверте, позитивний результат українсько-грецької взаємодії сприяє іміджу України у світі як цивілізовано-правової держави. Всі ці обставини, разом узяті, і визначають актуальність дослідження українсько-грецьких суспільно-політичних, економічних та наукових контактів початку-кінця 90-х років ХХ ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у констексті тематики вивчень проблеми українсько-грецьких стосунків (державний реєстраційний номер 0100 U 000059), які досліджують наукові працівники відділу „Кабінет українсько-грецьких відносин НАН України” Інституту історії України НАН України.

Основна мета передбачає з'ясування основних етапів та форм міждержавних контактів України та Греції в галузі суспільно-політичних, економічних та наукових зв'язків в 90-і роки XX століття.

Головні завдання роботи полягають у тому, щоб на базі архівних матеріалів, опублікованих джерел та спеціальної наукової літератури показати стан міждержавних зв'язків України та Греції в соціально-політичній, економічній та науковій галузях. Виходячи з цього, доцільним є вирішення наступних завдань:

дослідити соціально-економічні та культурні процеси, які передували становленню українського-грецького співробітництва;

виявити основні чинники становлення та розвитку суспільно-політичних відносин між Україною та Грецією;

розкрити роль договірно-правової бази у налагодженні взаємно-вигідного українсько-грецького співробітництва;

простежити еволюцію розвитку торговельного співробітництва;

розглянути основні напрямки діяльності громадських організацій та їх значення у зміцненні українсько-грецьких відносин;

узагальнити досвід українсько-грецького співробітництва на сучасному етапі;

провести прогнозований аналіз перспектив українсько-грецького співробітництва;

розкрити вплив економічних, політичних та соціальних чинників на розвиток міжнародних відносин;

показати місце та роль наукових контактів у системі державних українсько-грецьких відносин 90-х років XX ст.

Об'єктом дослідження є взаємозв'язки України і Греції в процесі суспільно-політичної, наукової, економічної взаємодії в 90-і роки XX століття.

Предметом дослідження є аналіз суспільно-політичних, економічних та наукових взаємозв'язків України і Греції в становленні та налагодженні міждержавних стосунків в 90-х роках XX століття.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період від початку до кінця 90-х років XX століття. Вихідний рубіж дослідження – початок 90-х років, коли закладалась необхідна правова база суспільно-політичного, економічного та наукового співробітництва. Хронологічно робота доведена до кінця 2000 року. У необхідних випадках, для повноти аналізу, дослідження виходить за межі визначених хронологічних рамок.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняній історіографії завдяки систематизації, узагальненню та аналізу великого фактичного матеріалу, архівних документів та інших джерел здійснено спробу поглибленого дослідження суспільно-політичних, економічних та наукових зв'язків України та Греції в 90-і роки XX століття.

Зроблено багатоплановий аналіз і узагальнення основних напрямів економічного та наукового співробітництва. Виділено перспективні напрямки і форми контактів, які повинні отримати всебічну підтримку як з боку держави, так і громадськості.

На основі фактичного матеріалу, почерпнутого автором з архівних установ, до наукового обігу вперше вводяться важливі дані про зв'язки в галузі економіки, науки, торгівлі, туризму та ін.

У дисертації поряд з констатацією незаперечних досягнень та успіхів двостороннього співробітництва зроблено спробу виявити упущення, помилки та недоліки, а також виявити причини, що гальмували його розвиток з метою їх усунення в процесі подальших контактів.

Практичне значення результатів дослідження обумовлене тим, що фактичний матеріал, викладений у ньому, наукова інтерпретація явищ та зроблені висновки можуть бути використані для подальшого вивчення проблеми українсько-грецьких стосунків, сприятимуть активізації пошуку в даному напрямку; викладений матеріал може бути використаний при створенні узагальнюючих наукових досліджень, розробці навчальних програм для вищої і середньої школи, нормативних і спецкурсів, вузівських підручників; стати корисним фахівцям з питань міжнародних зв'язків та торгівлі, дипломатам, при підготовці менеджерів-країнознавців, менеджерів міжнародного туризму та ін.; запропоновані у дослідженні практичні рекомендації і зроблені висновки можуть використовуватися для більш ефективного налагодження контактів і визначення їх пріоритетних напрямків.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні відділу "Кабінет українсько-грецьких відносин НАН України" Інституту історії України НАН України. Основні положення і результати дослідження були представлені на 5 міжнародних наукових та науково-практичних конференціях:

"Україна-Греція: досвід дружніх зв'язків та перспективи співробітництва" (Маріуполь, 1996), "Україна-Греція: архівна та книжкова спадщина греків України" (Київ-Ніжин, 1998), "Україна-Греція: історична спадщина та перспективи співробітництва" (Маріуполь, 1999), "Україна-Греція: Греція і слов'янський світ" (Гурзуф, 1999), "Греция и Крым: тысячелетия сотрудничества" (Керч, 2000).

Публікації. Здобутки автора опубліковані в колективних роботах, у матеріалах доповідей і повідомлень вищеназваних конференцій, а також у збірниках наукових праць. Основні результати дослідження опубліковані у 5 фахових виданнях.

Структура дисертації. Специфіка теми, сформульовані мета і завдання дослідження визначили послідовність викладення матеріалу і структуру роботи. Дисертація загальним обсягом 219 сторінок складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків і таблиць та списку використаних джерел і літератури, який нараховує 287 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено предмет, об’єкт і мету завдання дослідження, окреслено його хронологічні рамки, вказано на наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, подано відомості про апробацію.

Перший розділ “Історіографія, джерельна база та методологічні засади дослідження” присвячений аналізу наявної літератури і джерел по темі дисертації, а також висвітленню використаних методів і принципів дослідження.

Наукові розвідки з окремих проблем українсько-грецьких зв'язків почали здійснюватись кілька десятків років тому, однак лише останнім часом стали можливими спроби узагальнення зібраного матеріалу у комплексних дослідженнях за широкою тематикою.

Міжнародні зв'язки України в силу своєї важливості і різноманітності традиційно привертають увагу істориків, політологів, культурологів. Незважаючи на це, вищезазначена проблема досліджена явно недостатньо, хоч певна історіографічна традиція у її осмисленні існує. Вона активно розробляється в працях І.Кураса, В.Євтуха, В.Панібудьласки, В.Смолія, К.Балабанова, Н.Терентьєвої, В.Наулка, В. Самохвалова.

Дослідники різних наукових шкіл і напрямів зробили вагомий внесок у вивчення історії України та Греції, багатосторонніх зв'язків між народами обох країн. Вони різноманітні за формою та змістом. Об'єднує їх те, що автори ввели до наукового обігу величезний документальний матеріал, дійшли оригінальних висновків, визначили тенденції в українсько-грецьких взаємовідносинах. Це, насамперед, стосується робіт Н.Терентьєвої, Є.Чернухіна, М.Араджіоні, Н.Бацак, М.Абдуллаєвої.

Водночас існує цілий комплекс проблем, дуже далеких поки що від вирішення. Це, зокрема, стосується проблеми контексту цих взаємовідносин. Яке місце посідають вони серед аналогічних процесів у Європі, які етапи розвитку пройшли, яким був їх характер і що нового внесла у їх зміст та чи інша епоха. І, нарешті, в якому стані вони перебувають сьогодні і які мають перспективи розвитку. Ці питання становлять не лише науковий, а й без сумніву, практичний інтерес.

Досліджувана тема ще не знайшла комплексного відображення у вітчизняній історіографії. Тим не менше, окремі її контури намітились в роботах різного плану.

В радянський період зв'язки України та Греції розглядались через призму міждержавних відносин СРСР та Греції, що не завжди сприяло адекватній, всесторонній та об'єктивній оцінці. Так, в радянській історіографії недостатньо уваги приділялось тогочасній Греції, хоча балканізація Південно-Східної Європи з утворенням її сучасних націй розпочалася саме з бурхливого виникнення Грецького королівства, а лише згодом постала решта держав регіону з усіма складними взаєминами та суперечностями, історія самої Греції за радянських часів вивчалася досить фрагментарно, під виглядом інтернаціоналізму, а фактично простелялися шляхи шовіністичному панславізмові.

В значній мірі темі українсько-грецьких міждержавних відносин передували дослідження, присвячені проблемам політичної історії Греції.

Варто відзначити аналіз внутрішньо - та зовнішньополітичних і економічних проблем, пов'язаних зі вступом Греції в ЄЕС, які були подані в роботах Я.Драгасакіса, Т.Факьоласа, Г. Фаракоса.

Решту періодів нової та сучасної історії Греції репрезентували в основному публікації грецьких комуністів, які знайшли притулок у Радянському Союзі після поразки в громадянській війні.

Безпосередньо розвиток економіки Греції в післявоєнний період досліджується в роботах В.Попова. Економічним та внутрішньополітичним аспектам розвитку Греції присвячено ряд дисертаційних досліджень: С. Андрєєва, Д. Ваяса, Л.Величанської. Написані на багатому фактичному матеріалі ці роботи відзначаються глибоким аналізом економічного розвитку Греції на протязі усього післявоєнного періоду.

Монографія Н.Терентьєвої “Греко-советские взаимосвязи: экономика, наука, культура” присвячена економічному, науково-технічному та культурному співробітництву СРСР та Греції після встановлення дипломатичних відносин до кінця 1991 року. Робота відзначається насиченістю викладу фактами, яскравістю особистостей, різноманітністю джерел та літератури, широтою порушених питань і сфер зацікавленості, що охоплює різноманітні галузі економіки, культури, політики тощо, показує комплексний міждержавний аспект співробітництва.

Розбудова незалежної Української держави й процес входження до міжнародного співтовариства об'єктивно зумовили підвищення інтересу дослідників до історії етнічних спільнот, у т.ч. греків, упродовж 90-х років з'явився ряд наукових праць, збірок документів та матеріалів конференцій, присвячених цій проблематиці. Серед них – роботи В.Наулка, С.Пахоменка, Ю.Д.Пряхіна, В.Євтуха. Лакуни етнічної історії окремих спільнот України, в тому числі грецької, заповнюють праці О.Майбороди, Ю.Римаренка, А.Кудряченка, О.Рафальського, М.Панчука, Л.Нагорної.

Значною для розробки теми дисертації є колективна праця "Греки на українських теренах". Особливе значення представляють численні додатки, які є майже самодостатньою частиною книги і містять архівні матеріали українсько-грецького співробітництва у 90-і роки.

Монографія Наталії Терентьєвої "Греки в Украине: прошлое и настоящее (экономическая и культурно-просветительская деятельность. ХVІІ-ХХ вв.) являє собою цікаву спробу висвітлити історичне минуле, сучасне становище і перспективи економічної та культурно-просвітницької діяльності етнічних греків в Україні. Потреба в комплексному характері праці Н.Терентьєвої зумовлена насамперед поліетнічністю, що історично склалася в Україні, та зростанням ролі етнонаціональних факторів у житті сучасного українського суспільства.

Робота Н.Терентьєвої, О.Слюсаренко та С.Мякушка "Украина и Греция: штрихи к портрету экономического сотрудничества" є науковим оглядом торговельно-економічних відносин України та Греції наприкінці XX століття. Автори розглядають історичні традиції взаємозв'язків України та Греції, основну увагу приділяють динаміці, основним проблемам та перспективам розвитку торговельно-економічних зв'язків двох суверенних держав.

Суттєвий внесок в розвиток та поглиблення українсько-грецьких стосунків вносять громадські організації. Діяльність таких організацій відображена в статтях А.Орлова, О.Проценко-Пічаджі, Н.Ішуніної, А.Балджі.

В контексті міждержавних контактів України і Греції висвітлюються зв’язки грецької діаспори з історичною батьківщиною в статтях Є.Конопацького та Н.Дьоміної.

Аналіз співпраці України та Греції в рамках Чорноморського економічного співробітництва подано в статтях Н.Терентьєвої, С.Мякушка, Н.Мхитарян.

Проблема сучасних українсько-грецьких зв'язків має своїх дослідників і в Греції. Серед грецьких дослідників слід виділити роботи Г.Ніколакіса, В.Ламбропоулу, К.Ефтиміаду та ін.

У контексті предмету даного дослідження неабиякий інтерес представляє звернення дослідників до тематики, пов'язаної з аспектами вивчення та порівняльним аналізом ролі греків і грецьких товариств у налагодженні, підтриманні та зміцненні контактів між різними групами людей, культурних, мистецьких течій, громадської та політичної думки. Певний доробок в цьому аспекті сучасна вітчизняна наука має завдяки працям А.Білецького, Т.Чернишової, О.Пономаріва та інших дослідників, хоча висвітлення історії залишалося білою плямою і чекало на розкриття.

Значенню та ролі Національної академії наук України в українсько-грецьких науково-технічних зв'язках 90-х рр. XX ст. присвячене дослідження С.Мякушка та А.Мирончука. З огляду на ступінь дослідження основних проблем історії українсько-грецьких взаємин, наукова новизна даного дослідження полягає в тому, що в ньому на основі широкого кола залучених до наукового обігу архівних матеріалів та опублікованих джерел вперше дається комплексний аналіз українсько-грецьких наукових відносин у 90-х роках ХХ ст.

Огляд наукової літератури засвідчує, що окремі грані теми були предметом дослідження вчених, але комплексно проблема системно не вивчалась і ряд її аспектів залишилось поза увагою. Тому на сьогоднішній день серед наукових доробок з певних об'єктивних і суб'єктивних обставин не існує комплексної роботи, де б всебічно розглядався стан суспільно-політичних, економічних та наукових зв'язків України та Греції.

Джерельну базу дослідження умовно можна поділити на декілька груп.

1. Основу джерельної бази дослідження становили політичні документи, підписані між Грецією та Україною після здобуття Україною незалежності, міжнародні та вітчизняні нормативні документи, що регулюють міждержавні відносини. До цієї ж групи документів слід віднести і документи про науково-технічне та економічне співробітництво.

2. Виходячи з того, що дослідження проблеми окреслено хронологічними рамками, які охоплюють десятирічний період становлення та розвитку Української державності, автором були ретельно вивчені архівні документи і матеріали поточних архівів органів державної влади та громадських організацій: поточний архів Управління Європи та Америки (нині - Друге територіальне управління) Міністерства закордонних справ України, поточний архів товариства зв’язків з українцями за межами України (товариство “Україна-Світ”), поточний архів відділу міжнародних зв'язків Президії Національної академії наук України, поточний архів Міністерства освіти та науки України, поточний архів відділу “Кабінет українсько-грецьких відносин НАН України” Інституту історії України НАН України, поточний архів Управління у справах національностей Державного комітету України у справах національностей та міграції, поточні архіви грецьких національно-культурних товариств.

3. Вагому частину джерельної бази дисертації становили періодичні видання, а саме: офіційні бюлетені та вісники вищих оганів державної влади, міністерств і відомств, їх відділів, комітетів; періодична преса всеукраїнського значення; регіональні, обласні та інші місцеві газети; друковані видання громадських організацій тощо.

4. Для розкриття теми дисертації широко використані статистичні довідники та інформаційно-довідкові матеріали.

Отже, при написанні дисертації були вивчені і використані різноманітні за характером, походженням, нормою та змістом опубліковані та неопубліковані документи.

Така джерельна база дала можливість об'єктивно і аргументовано вирішити всі поставлені завдання, всебічно висвітлити різноманітні аспекти суспільно-політичних, економічних та наукових зв'язків українського і грецького народів, намітити шляхи їх подальшого розширення та зміцнення.

З методологічних засад філософського підходу були використані, насамперед, принципи історизму, об’єктивності, суперечностей, плюралізму, сходження від абстрактного до конкретного і навпаки. З методів загальнонаукового плану дисертант використовував історико-хронологічний, історико-типологічний, системний, порівняльний, порівняльно-ретроспективний, а також метод структурно-функціонального аналізу тощо. Застосування у ході дослідження таких наукових принципів і методів пізнання дозволили викласти матеріал у послідовній і логічно завершеній формі та об’єктивно відобразити процес суспільно-політичних, економічних та наукових українсько-грецьких зв’язків.

У другому розділі дисертації – “Українсько-грецькі суспільно-політичні зв’язки” аналізується стан та перспективи українсько-грецьких суспільно-політичних зв’язків на фоні багатовічної історії добросусідських українсько-грецьких відносин.

Автор акцентує увагу на тому, що встановлення широких та постійних контактів на найвищому рівні між Україною та Грецією є яскравим свідченням загальної тенденції розвитку та поглиблення політичних, економічних та наукових зв'язків між двома країнами.

Серед вагомих чинників, які враховуються Грецією у розвитку двосторонніх відносин автор називає геополітичне розташування України, її вагу у регіональних вимірах, передбачувану миролюбну і виважену зовнішню політику, що робить нашу державу в очах греків важливим фактором зміцнення європейської і регіональної безпеки. З огляду на це, а також на ставлення до України як важливого стабілізуючого фактора в Європі, Греція здійснює курс на розбудову всебічних відносин з нашою державою.

Автор розглядає два періоди у становленні та розвитку українсько-грецьких суспільно-політичних відносин. Період, який тривав практично до кінця 1994 року, умовно можна визначити як очікувальний, що зумовило уповільнені темпи розвитку українсько-грецьких відносин.

З кінця 1994 року спостерігається стала тенденція до активізації двосторонніх політичних відносин. Значно пожвавився обмін візитами, відбулися політичні консультації між МЗС.

Автор зазначає, що важливими для розвитку взаємин є передумови економічного характеру.

Греція схвально ставиться до поліпшення відносин між Україною і Росією, в яких вбачає важливий для своєї політики в регіоні фактор стабільності.

Для України Греція є перспективним партнером як член ЄС, НАТО, РЄ, ОЧЕС в плані розвитку відносин з цими інституціями. Спостерігається збіг багатьох позицій двох країн в ООН.

В плані регіонального співробітництва спостерігається близькість позицій двох країн в ОЧЕС, зокрема, щодо розробки та виконання спільних проектів в таких галузях як транспорт, охорона зовнішнього середовища, банківська сфера, зв'язок тощо, подальшої трансформації ОЧЕС та її взаємодії з ЄС.

Має перспективи співпраця парламентарів в рамках ПАЧЕС, ПАРЄ, Міжпарламентської православної асамблеї.

Греція є одним з провідних торговельно-економічних партнерів України в Балкансько-Середземноморському регіоні.

Завдяки міцній договірно-правовій базі країнам вдалося, спираючись на вимоги науково-технічного прогресу та потенціал внутрішніх і зовнішніх ринків, досягти стабільності у торгово-економічній галузі, забезпечити впровадження нових форм партнерства.

Одним із ключових напрямів зовнішньої політики України є і залишається розбудова якісно нових, рівноправних двосторонніх міждержавних відносин з європейськими країнами.

У розділі визначено, що сприятливими умовами для розвитку всебічних зв'язків та взаємовигідного співробітництва є геополітичне положення України та Греції, давні історичні та духовні традиції, спільні інтереси в забезпеченні миру та стабільності у Європі, зокрема у Чорноморсько-середземноморському регіоні та на Балканах. Зростання зацікавленості України і Греції у діалозі ґрунтується на усвідомленні двосторонніх відносин як суттєвого чинника розширення зони стабільності в Європі та незворотності змін на континенті і у світі.

В розділі розкрито внесок громадських організацій у зміцнення українсько-грецьких відносин та їх роль у міждержавних взаєминах і показано, що важливою ланкою міжнародних громадських зв’язків є діяльність двосторонніх товариств дружби.

Отже, у другому розділі автором досліджено та проаналізовано соціально-економічні та культурні процеси, які передували становленню українсько-грецького співробітництва, виявлено основні чинники становлення та розвитку суспільно-політичних відносин між Україною та Грецією, розкрито роль договірно-правової бази у налагодженні взаємно-вигідного українсько-грецького співробітництва.

У третьому розділі – “Українсько-грецькі торговельно-економічні зв’язки” розкрито зміст основних напрямів та форм економічного співробітництва та визначені умови, за яких вони здатні відігравати роль впливового чинника міждержавних стосунків.

Автор доводить, що торговельно-економічні зв’язки є одним із важливих компонентів міжнародних відносин.

Аналіз українсько-грецьких торговельно-економічних контактів, проведений в розділі, дозволяє цілком аргументовано стверджувати про їх значимість і перспективність. Це співробітництво набуває особливої ваги саме на сучасному етапі розбудови національної держави і відкриває великі можливості для концептуального і практичного вдосконалення цього багатогранного процесу.

Вказуючи на те, що економічні контакти двох держав знаходяться під безпосереднім впливом політичних відносин між ними і розвиваються в руслі офіційних міждержавних взаємин, автор підкреслює, що Україна та Греція сьогодні – два потенційно важливих партнери, їхня національна економіка багато в чому взаємодоповнює одна одну та не конкурують на зовнішньому ринку.

Автор доводить, що незважаючи на наведені в розділі суб’єктивні та об’єктивні труднощі у двосторонніх торговельно-економічних відносинах між Україною і Грецією, потенціал можливостей в цій галузі на найближче майбутнє є досить означеним, а його реалізація не вимагає ніяких надзвичайних заходів, а лише певних коректив у відносинах з Грецією, як торговельним партнером, з врахуванням стану економіки обох країн, її структурою, географічною близькістю, наявністю розвинених транспортних комунікацій, визнаним досвідом Греції у світовій торгівлі та торговельному флоті.

Аналіз структури експортно-імпортного балансу між Україною та Грецією свідчить про невпинний ріст як загальних об’ємів двосторонньої торгівлі, так і про розширення номенклатури товарів. Нарощування обсягу двосторонньої торгівлі відбулося за рахунок зростання обсягу українського експорту з одночасним скороченням імпорту, що спричинило значне зростання позитивного для України сальдо торговельного балансу.

Таким чином, в третьому розділі автором зроблено висновок, що, незважаючи на позитивну динаміку розвитку торгово-економічної співпраці, його потенціал та можливості використовуються далеко не в повній мірі. Великий та в значній мірі невикористаний потенціал двосторонньої співпраці існує в таких галузях, як морський транспорт, сільське господарство та переробка сільськогосподарської продукції, виробництво будівельних матеріалів, військово-технічне співробітництво, туризм, молочна, тютюнова промисловість та ін. Економічний потенціал України, в свою чергу, дозволяє забезпечити більш істотну присутність України на грецькому ринку, зокрема машинобудування, суднобудування, енергетичного, транспортного машинобудування, металургійної, хімічної, цементної, електротехнічної промисловості, ВПК та ін.

У четвертому розділі дисертації – “Розвиток українсько-грецького співробітництва в галузі науки і техніки” проаналізовано основні форми та напрями двостороннього науково-технічного співробітництва, розкрито його характер, запропоновано конкретні заходи, що сприятимуть активізації науково-технічного співробітництва.

Автор вказує, що вагомий внесок у вдосконалення науково-технічних зв’язків належить міжурядовим угодам про науково-технічне співробітництво, створення чіткої організаційної та договірно-правової інфраструктури надає цим зв’язкам планомірного і довгострокового характеру.

Як свідчить практика міжнародних наукових контактів, найбільш ефективною їх формою є двостороннє співробітництво.

Серед інших форм міжнародних наукових зв’язків, автор виділяє контакти українських вчених із грецькими дослідницькими установами по лініі ЮНЕСКО, відзначає, що важливою формою міжнародного науково-технічного співробітництва є закордонні наукові відрядження вчених і спеціалістів. З налагодженням прямих зв’язків, удосконаленням зовнішньоекономічної діяльності відрядження вчених та спеціалістів стали набувати нового змісту. Вони стали більш взаємовигідними, спрямованими на вирішення довгострокових науково-технічних завдань.

Основними питаннями, які повинні знаходитись у полі зору установ-партнерів, автор вбачає питання методології планування спільних науково-дослідних робіт, підготовки наукових кадрів, технічного оснащення лабораторій, зв’язку наукових колективів з виробництвом.

Автор зазначає, що українсько-грецьке науково-технічне співробітництво за останнє десятиліття вийшло за рамки виключно професійних інтересів. В науковому середовищі укріпилось розуміння зростаючої ролі науки в справі взаєморозуміння між народами.

Однією з актуальних проблем зміцнення науково-технічних взаємозв’язків став обґрунтований вибір пріоритетних галузей співробітництва. У цьому зв’язку автор окреслює два основних завдання, які необхідно вирішувати українським та грецьким науковим установам: по-перше, концентрація сил та засобів, визначення сфери найбільш раціонального їх застосування; по-друге, вибір таких напрямів, які можуть стати базою для прискореного нарощування зусиль в цій діяльності.

Традиційно співробітництво в галузі науки й техніки розвивається в напрямі постійно зростаючих зв’язків українських організацій з приватними грецькими компаніями й фірмами, що, в свою чергу, сприяє зміцненню торгово-економічних зв’язків. Останнім часом значно посилився другий напрям - взаємодія між державними науковими установами.

З переходом на планомірну основу науково-технічне співробітництво набуло особливого значення в умовах розширення таких форм економічних відносин, які безпосередньо зв’язані з виробництвом.

В розділі робиться наголос на тому, що українсько-грецькі стосунки і співробітництво в галузі науки стали невід’ємною частиною у взаєминах між обома державами у 90-і роки ХХ ст.

Таким чином, в цьому розділі на основі аналізу розвиту українсько-грецького співробітництва в галузі прикладних та суспільних і гуманітарних наук, автор доходить висновку, що подальша спільна українсько-грецька наукова співпраця повинна набути більш конкретного характеру і втілюватися у вигляді розробки і впровадження конкретних спільних проектів і пропозицій, що сприятимуть розвитку та розширенню українсько-грецьких зв’язків, підняттю співробітництва між Україною і Грецією в економічній та гуманітарній сферах на якісно новий рівень.

У висновках проведеного дослідження зазначається, що в дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в дослідженні суспільно-політичних, економічних та наукових зв’язків України та Греції в 90-ті роки ХХ століття.

Розв’язання даної проблеми стало можливим завдяки вирішенню наступних завдань: досліджено соціально-економічні та культурні процеси, які передували становленню українського-грецького співробітництва; виявлено основні чинники становлення та розвитку суспільно-політичних відносин між Україною та Грецією; розкрито роль договірно-правової бази у налагодженні взаємно-вигідного українсько-грецького співробітництва; простежено еволюцію розвитку торговельного співробітництва; розглянуто основні напрямки діяльності громадських організацій та їх значення у зміцненні українсько-грецьких відносин; узагальнено досвід українсько-грецького співробітництва на сучасному етапі; проведено прогнозований аналіз перспектив українсько-грецького співробітництва; розкрито вплив економічних, політичних та соціальних чинників на розвиток міжнародних відносин; показано місце та роль наукових контактів у системі українсько-грецьких державних відносин 90-х років XX ст.

Комплекс методів, що був використаний для вирішення поставлених завдань, дозволив отримати наукові результати, які відображені у наступних положеннях:

1. Аналіз розвитку суспільно-політичних, економічних та наукових зв’язків України та Греції в 90-ті роки ХХ століття дозволяє чітко поділити їх на два періоди: перший - з 1990 по 1994 рік, коли закладалась необхідна договірно-правова база, і другий - з 1994 по 2000 рік, коли зв'язки набувають інтенсивного характеру, акценти співробітництва переносяться на місця, вони стають прерогативою фахівців. Нова система міжнародних українсько-грецьких відносин базується на спільних економічних інтересах, а також на бажанні двох народів підтримувати духовні та історичні зв'язки, які існували на протязі багатьох століть. Українсько-грецькі відносини є стабільними. Вони мають під собою історичне підґрунтя, духовну і релігійну спадщину античної та візантійської культури. Відношення України з Грецією багато в чому визначаються тим, що Греція посідає одне з провідних місць в регіонах Балкан та Східного Середземномор'я, тому партнерські стосунки з нею сприяють можливому виходу на цей ринок, а через Середземномор'я - до країн Близького Сходу і Північної Африки.

2. Розбудові українсько-грецьких відносин суттєво сприяє наявність значної грецької громади в Україні. Це спричиняє до пошуку нових шляхів та світоглядних орієнтирів у національній політиці, в якій одне з чільних місць посіла проблема національних діаспор в Україні, в тому числі греків. Тепер розв'язання цієї проблеми прямо пов'язане з низкою чинників міжнародного політичного й культурного життя, зокрема з інтеграцією України до світових та європейських інституцій, з прийняттям міжнародних правових норм, які б забезпечували потреби національного розвитку всіх етносів України. Важливе значення в цьому аспекті має розробка та вдосконалення законодавчої бази державної етнополітики.

3. На сьогоднішній день Україна та Греція мають значні можливості для розвитку відносин в політичній, економічній, культурній та інших сферах. Останнім часом розвиток двосторонніх україно-грецьких відносин став більш динамічним, хоча ще не відповідає справжньому потенціалу двох країн. Грецькі та українські ділові кола починають активно співпрацювати в різних галузях економіки. Особливо активно Україна та Греція співпрацюють в рамках чорноморського економічного співробітництва. З огляду на науково-технічний та кількісний потенціал двох держав він служить тільки прологом до широкомасштабної роботи в галузі науки і техніки. Безумовно, акцент співробітництва повинен бути зміщений на його безпосередніх учасників. Для цього вже створено такий дієвий механізм вироблення спільних рішень, як змішані комісії.

4. Розвитку двосторонніх відносин між Україною та Грецією сприяють контакти на найвищому рівні. Якісним проривом у розвитку двосторонніх відносин двох країн стали регулярні спільні консультації на рівні експертів міністерств закордонних справ.

5. Чималу роль у налагодженні суспільно-політичного та наукового співробітництва між країнами відіграє створення чіткої організаційної та договірно-правової інфраструктури. Договірно-правова база українсько-грецького співробітництва є основою для розвитку відносин з Грецією всіх регіонів України, в тому числі Криму. Особливістю процесу розвитку зарубіжних зв'язків, в тому числі українсько-грецьких, є не тільки різноманітність форм, їх постійне розширення та вдосконалення, а й сталість цього процесу. Вагомий внесок у вдосконалення науково-технічних зв'язків належить міжурядовим угодам про науково-технічне співробітництво, що надають цим зв'язкам планомірного і довгострокового характеру. Сформована в 90-х роках договірно-правова база виводить українсько-грецькі стосунки на якісно вищий щабель співробітництва і будується на цивілізованій державно-правовій основі. Перспектива у цьому напрямку полягає у розширені і конкретизації договірно-правової бази, охоплення нею всіх сторін співпраці. Подальшому розвитку необхідної правової бази співробітництва повинний бути в більшій мірі підпорядкований і законотворчий процес України.

6. В умовах незалежної України важливою проблемою культурно-національного відродження греків є влиття в загальну панораму культурно-національного руху народів України. Дійсне відродженння греків, які проживають на території України, можливе при фінансовій та організаційній допомозі держави. На даний момент існують всі умови для всестороннього національно-культурного відродження грецької національної меншини, реалізації їх великого історико-культурного потенціалу в ім’я розбудови незалежної України. Значний внесок у розвиток цієї справи роблять громадські організації і товариства, які зарекомендували себе як помітна сила народної дипломатії, зробили і здатні зробити відчутний внесок у розбудову міждержавних відносин України з Грецією. Отже, діяльність громадських організацій можна визнати вагомим чинником українсько-грецьких міждержавних відносин.

7. На початку 90-х років ХХ століття все чіткіше стала проявлятися необхідність удосконалення традиційних форм українсько-грецьких взаємозв'язків, розвитку нових, продиктованих потребами науково-технічного розвитку форм співробітництва між двома країнами. Взаємовигідному партнерству сприяє наявність зручного морського, повітряного, автомобільного та залізнично-транспортного сполучення. Аналіз та динаміка показників двосторонньої торгівлі показує, що експорт України в Грецію постійно збільшується. Проаналізувавши відносини України та Греції, можна стверджувати, що на сучасному етапі міждержавний діалог проходить інтенсивно, викликаючи зацікавлення з обох сторін. Разом з цим, поглиблений аналіз показує, що поліпшення практики економічних відносин вимагає від України, в першу чергу, нарощування економічних реформ, з тим, щоб створити міцний фундамент співробітництва. В цілому ж головний результат українсько-грецької співпраці повинен бути підпорядкований основній меті – утвердженню нашої держави як важливого суб’єкта загальноєвропейського та світового процесу.

8. Особливістю процесу розвитку українсько-грецьких зв’язків є не тільки різноманітність форм, їх постійне розширення та вдосконалення, а й сталість цього процесу. Останнім часом українсько-грецьке економічне та науково-технічне співробітництво набуло особливого значення в умовах розширення інших форм економічних відносин, безпосередньо пов’язаних з процесом виробництва. Стабільність співробітництва дозволила обом країнам визначити можливі шляхи вдосконалення продукції, займатися науковими пошуками в найбільш важливих перспективних напрямках.

9. Подальша спільна українсько-грецька наукова діяльність повинна набути більш конкретного характеру і втілюватися у вигляді розробки і впровадження конкретних проектів та пропозицій, що сприятимуть розвитку та розширенню українсько-грецьких зв’язків, підняттю співробітництва між Україною і Грецією в економічній та гуманітарній сферах на якісно новий рівень. Стан сучасних відносин між Україною та Грецією дозволяє вийти на новий рівень поєднання зусиль у сфері фундаментальних і прикладних наукових досліджень, обміну студентами, аспірантами, вченими, створення спільних наукових проектів.

Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладені в таких публікаціях:

1. Мякушко С.В., Мирончук А.С. Національна академія наук України в українсько-грецьких науково-технічних зв’язках. – Київ, 1997. – 28 с.

2. Терентьева Н.А., Слюсаренко О.А., Мякушко С.В.Украина и Греция: штрихи к портрету экономического сотрудничества. – Киев, 1999. – 72с.

3. Мякушко С.В. Матеріали архіву НАН України як джерело для вивчення сучасних українсько-грецьких наукових зв’язків//Україна-Греція: архівна та книжкова спадщина греків України. Наук.зб. – К., 1998. – С.103-105.

4. Мякушко С.В., Терентьева Н.A. Взаимосвязи Украины и Греции в рамках черноморского экономического сотрудничества (ЧЭС)//Україна-Греція: історична спадщина та перспективи співробітництва. Зб.наук.праць. – Т.1. Ч.1. – Маріуполь,1999. – С.190-193.

5. Мякушко С.В. Українсько-грецькі наукові зв’язки: договірно-правова база// Греція і слов'янський світ. Зб.наук.ст. – Випуск 1. – Сімферопіль, 2002. – С.208-210.

6. Мякушко С.В. Роль договірно-правової бази у становленні та розвитку українсько-грецьких зв’язків// Вісник Національної академії наук України. - № 5. – 2002. – С. 44-51.

АНОТАЦІЯ

Мякушко С.В. Суспільно-політичні, економічні та наукові зв’язки України та Греції (90-ті роки ХХ століття). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук із спеціальності 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню суспільно-політичних, економічних та наукових зв’язків України та Греції в 90-ті роки ХХ ст. В роботі узагальнюється досвід українсько-грецького співробітництва і пропонується прогнозований аналіз перспектив цього співробітництва, простежено основні чинники становлення та розвитку суспільно-політичних відносин між Україною та Грецією. Автор проаналізував різноманітні форми українсько-грецьких відносин, основні напрямки діяльності наукових і громадських організацій та їх значення у зміцненні українсько-грецьких відносин, запропонував практичні рекомендації щодо активізації двосторонніх стосунків.

В дисертації розкрито вплив політичних, економічних та наукових чинників на розвиток міждержавних відносин і визначено головний результат українсько-грецької співпраці - утвердження України як важливого суб’єкта загальноєвропейського і світового процесу.

Основні результати, апробовані в