Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна

МЕРІНОВ ВЯЧЕСЛАВ ВІКТОРОВИЧ

УДК 811. 161. 2’ 367. 622

Взаємодія граматичного значення й граматичної форми у вираженні

лексико-граматичної категорії роду іменника

10. 02. 01 – українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор

МУРОМЦЕВА Ольга Георгіївна,

Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, професор кафедри українознавства

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

ЯНУШ Ядвіга Вацлавівна,

Київський національний економічний університет,

завідувач кафедри української мови та літератури

кандидат філологічних наук, доцент

ПОНОМАРЕНКО Валентина Дмитрівна,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,

доцент кафедри української мови

Провідна установа:

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова,

кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України (м. Київ)

Захист відбудеться 21.10.2003 року о 13 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.07 у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, майдан Свободи, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, майдан Свободи, 4).

Автореферат розіслано 19.09.2003 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н. І. Гноєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дисертація присвячена аналізу взаємодії граматичного значення й граматичної форми, окреслює явища асиметрії та варіантності у вираженні лексико-граматичної категорії роду іменника в сучасній українській мові.

Актуальність дослідження. В українському мовознавстві зазначена проблема вивчалася під різними кутами зору дослідниками різних часів. Однак на сьогодні в україністиці немає спеціальної монографічної праці, яка би повною мірою висвітлювала закономірності вираження граматичного значення роду іменника через його граматичну форму. Обрана тема є актуальною, оскільки передбачає ґрунтовне вивчення і введення до наукового обігу матеріалів аналізу зв’язків граматичного значення та граматичної форми роду іменника, зокрема варіативності родових іменникових форм та граматичної синонімії, здійснення аналізу сучасного стану граматичної категорії роду іменника в українській мові.

Актуальність дослідження полягає і в його культуромовному аспекті. Часто варіантні форми роду іменника та граматичні синоніми різняться своїми стилістичними характеристиками, тому в дослідженні можна знайти відомості про стилістичні особливості їх уживання, що дуже важливо для культури усного й писемного мовлення, бо певні варіантні форми роду або граматичні синоніми зафіксовані як розмовні, діалектні чи просторічні слова, які через свою ненормативну природу не можуть уживатися в літературній мові. Отже, вивчення асиметрії мовного знака на матеріалі родових форм іменника, під якою ми розуміємо явище, коли одна граматична форма виражає два граматичних значення або навпаки, покликане виявити шляхи розвитку окремих груп лексики, встановити сферу вживання варіантних родових форм іменника й граматичних синонімів у певних функціональних стилях української мови. Роботу актуалізує і той факт, що матеріали дослідження є корисними для укладачів сучасних тлумачних словників української мови, адже в існуючих словниках, наприклад у “Словнику української мови” в 11 томах (К., 1970 – 1980), варіантні форми роду іменника, тобто варіанти слова, як-от: комод – комода, парад – парада, подаються як різні слова, у різних словникових статтях.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами: напрям дисертаційного дослідження відповідає державній темі кафедри українознавства Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди: “Формування норм української літературної мови в ІІ половині ХІХ – ХХ століттях”.

Мета дисертації – виявити закономірності у взаємодії граматичного значення й граматичної форми та причини асиметрії мовного знака в системі лексико-граматичної категорії роду іменника, окреслити типологію явищ, що виникають унаслідок такої взаємодії, визначити риси граматичних варіантів слова в українській мові, зокрема граматичних варіантів родових форм іменника, та іменників-граматичних синонімів. Для досягнення поставленої мети вважаємо за необхідне розв’язати низку теоретичних і практичних завдань:

1) систематизувати й узагальнити мовний матеріал, який ілюструє вияви асиметрії й варіантності, здійснити його аналіз;

2) дослідити зв’язки граматичного значення та граматичної форми роду іменника в українській мові, простеживши їх асиметрію та варіантність;

3) схарактеризувати типи такої асиметрії й варіантності;

4) уточнити стилістичні характеристики лексем, які ілюструють вияви аналізованої асиметрії й варіантності.

Об’єктом вивчення є асиметрія мовного знака та варіантність родових форм у сфері граматичної категорії роду іменника.

Джерелами вивчення є українська та перекладна художня, навчальна, науково-популярна й довідкова література, газети й журнали, словники української мови, зокрема “Словарь української мови”, упорядкований Б.Д. Грінченком (1907 – 1909), “Правописний словник української мови” Г.П. Голоскевича, перевидання словника 1930 р. (вид. 1994 р.), “Словник української мови” в одинадцяти томах (К., 1970 – 1980), “Словник староукраїнської мови” в двох томах (К., 1977 – 1978), “Новий тлумачний словник української мови” в чотирьох томах (К., 1996), “Великий тлумачний словник сучасної української мови” (К., 2002). До джерел вивчення відносимо також мовлення радіо й телебачення та усне побутове мовлення, зразки якого призбирувалися в різних регіонах України. Також, якщо відповідну ілюстрацію не було дібрано, використовувалися речення власної конструкції, які подаємо непаспортизованими. Усього залучено до аналізу близько 6 тисяч лексичних одиниць.

Предмет дослідження становлять іменники, в яких граматична форма неадекватно відбиває граматичне значення роду, та вияви варіантності родових форм іменника.

У дослідженні застосовано такі методи: описовий (для опису конкретного мовного явища), зіставний та порівняльний (для порівняння функціонування аналізованого мовного явища в різних мовах, наприклад, українській та російській), таксономічний (для класифікації в системі описуваного мовного явища). Для з’ясування питань частотності функціонування аналізованого мовного явища використовувалась квантитативна методика.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що обрана тема до цього часу не розглядалася під указаним вище кутом зору, не уточнювалася в світлі нових даних науки. У роботі вперше зібрано й узагальнено мовний матеріал, який ілюструє асиметричні зв’язки граматичного значення роду іменника з родовою граматичною формою, подано його класифікацію, здійснено аналіз варіантів родових іменникових форм та граматичних синонімів, деталізовано відповідні ознаки категорії роду з позицій синхронії та діахронії.

Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні дослідження лексико-граматичної категорії роду, зокрема специфіки її структури, закономірностей взаємодії граматичного значення й граматичної форми в системі категорії роду іменника в різних її виявах. Дослідження визначає співвідношення формально-граматичного та лексичного змісту в структурі лексико-граматичної категорії роду, специфіку її співвідношення з різними лексико-граматичними розрядами слів.

Практичне значення роботи. Результати досліджень можуть:

1) знайти застосування у викладанні курсу культури мови, що має на меті поліпшити рівень володіння нормами української літературної мови;

2) використовуватись як матеріали в курсі сучасної української літературної мови, зокрема у викладанні лексичних та граматичних спецкурсів та загальних курсів лексики й морфології;

3) бути використані в дослідницьких працях з відповідних галузей науки;

4) застосовуватися під час написання підручників, посібників та іншої навчально-методичної літератури з проблем граматики;

5) братися до уваги під час укладання сучасних тлумачних словників української мови.

Результати роботи проходили апробацію на засіданнях кафедр української мови та українознавства Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Дисертацію апробовано на Всеукраїнській науковій конференції “Розвиток української філології на Буковині у загальноєвропейських культурно-наукових зв’язках ХІХ – ХХ століть” у Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича (Чернівці, 2000), наукових конференціях і семінарах у Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, зокрема “Актуальні проблеми функціональної семантики мовних одиниць” (Харків, 2001), на Всеукраїнській науковій конференції “Функціонально-категорійна граматика української мови” у Волинському державному університеті імені Лесі Українки (Луцьк, 2002), на Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми категорійної граматики” (Переяслав-Хмельницький, 2002).

За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 5 статей у провідних наукових виданнях, визначених ВАКом України як фахові з філологічних наук.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Обсяг дисертації – 226 сторінок. Бібліографічний покажчик містить 241 позицію. Список використаних джерел – 256 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі викладені основна мета та завдання дослідження, обґрунтовані вибір теми та її актуальність, визначені предмет і об’єкт дослідження, окреслені наукова доцільність, теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Також окреслений матеріал дослідження, джерела його вивчення та методи аналізу.

Перший розділ “Генеза теорії граматичної категорії роду в лінгвістиці” містить огляд літератури за темою дисертації, аналіз стану дослідження поставленої проблеми в українському мовознавстві. У розділі викладені теоретичні засади дослідження, визначений його поняттєво-термінологічний апарат. Зокрема аналізуються погляди вчених-лінгвістів на слово в лексикології й граматиці (О. Потебні, Ф. де Соссюра, М. Марра, І.Мєщанінова, В. Виноградова, К. Городенської), поняття про граматичне значення й граматичну форму в лінгвістиці (О. Потебні, О. Реформатського, П. Фортунатова, Ж. Вандрієса, В. Виноградова, Л. Щерби). Ми приймаємо позицію А. Загнітка, який визначає граматичну форму як єдність певного граматичного значення й способу його вираження. Зміст граматичної форми слова може бути пізнаним лише при встановленні статусу граматичного значення, його корелятивності / некорелятивності з лексичним значенням. Згідно з концепцією більшості сучасних граматистів (В. Виноградова, І.Вихованця, О. Галкіної-Федорук, М. Жовтобрюха, А. Загнітка, М. Леонової, А. Медушевського, І. Милославського, О. Пономарева) здійснюється аналіз історичного та сучасного стану категорії роду іменника в українській мові.

У другому розділі “Невідповідності граматичного родового значення граматичній формі роду в іменників-назв осіб” аналізуються зазначені невідповідності в іменниках-маскулізмах – назвах осіб за професією, родом занять, посадою, званням, соціальним статусом, суспільним становищем, в іменниках спільного роду, в прізвищах іменникового типу, в субстантивованих прикметниках, а також особливості вираження граматичного значення роду в невідмінюваних іменниках на позначення осіб.

Іменники на позначення осіб за професією, посадою, званням тощо за певних умов (залежно від денотата чи референтної віднесеності або за умов актуалізації фемінальної семи) яскраво виявляють невідповідності граматичного значення граматичній формі роду, які виникають, коли семантична диференціація за статтю переноситься з форми такого іменника на форми узгоджуваних чи координованих з ним слів, у таких конструкціях: орденоносець виголосила промову, наша терапевт мені не дуже подобається. Такі невідповідності виникають через позалексемне вираження фемінальної семи, тобто безпосередня співвіднесеність категорії роду та значення статі в таких випадках виражається синтаксично: за допомогою словозмінної категорії роду узгоджуваних прикметників, займенників, порядкових числівників, а також координацією з присудком, що враховує родово-статеву характеристику особи й виражений дієслівними формами минулого часу та умовного способу.

Невідповідності граматичного значення граматичній формі роду виникають зокрема, якщо утворення жіночих родових корелятів не типове для певних груп іменників через їх словотворчу структуру, наприклад: психіатр, хірург, нотаріус, фармацевт, метеоролог, фотограф, концертмейстер, бракороб, літературознавець, миловар, шеф-кухар, начпошти, а в окремих випадках навіть спричиняє зміни лексичного значення (грибоварка, маслоробка). Тобто ми можемо говорити про нейтралізацію граматичного значення чоловічого роду в цих словах.

Іменники спільного роду з морфологічного погляду належать до чоловічого або жіночого роду залежно від статі особи, яку вони називають, тому родова характеристика таких іменників виявляється за допомогою аналітичних засобів і форм узгоджуваних прикметників, займенників, дієслів або ж відповідного контекстуального оточення, наприклад, сліпий каліка – сліпа каліка. Такі іменники здебільшого мають рід відповідно до статі істоти (особи), яка ними означається, через те іменниками спільного роду їх можна вважати лише тоді, коли вони вжиті поза контекстом, у словнику. На рід таких іменників указує контекст, зокрема граматичний зв’язок із залежними від них словами (означеннями, присудковими словами та присудками – дієсловами минулого часу). Родові форми аналізованого типу (нещасний сирота – бідна сирота) вважаємо граматично полісемічними, бо вони мають одну граматичну форму, яка не асоціюється з певною родовою характеристикою й виражає два граматичних значення: чоловічого й жіночого родів. Розширенням спільного роду є іменники із суфіксом -л- (-о), вони теж мають вияви невідповідностей граматичного значення граматичній формі роду: цей базікало – ця базікало – це базікало.

Наявність невідповідності граматичного значення граматичній формі роду простежується і в іменниках на -ищ (-е): форма середнього роду на -е реалізує граматичне значення чоловічого або жіночого роду. Отже, в таких випадках одна граматична форма виражає різні граматичні значення роду.

Невідповідності граматичного значення граматичній формі роду спостерігаються в прізвищах іменникового типу, подібних за формою до іменників-маскулізмів, як-от: Борщ, Вітер, Дуб, Карась, і виникають шляхом синтаксичного узгодження в контексті. Додатковою граматичною розрізнювальною рисою до граматичного значення роду в цьому випадку є наявність – відсутність парадигми відмінювання, що підкреслюється й відповідною семантикою (чоловіча – жіноча стать): познайомився з Максимом Столяром (Мар’яною Столяр).

Невідповідності граматичного значення граматичній формі роду спостерігаються і в прізвищах іменникового типу, подібних за формою до іменників спільного роду, як-от: Дуля, Кандиба, Люлька, і також виникають шляхом синтаксичного узгодження в контексті. Аналіз прізвищ такого типу дозволяє стверджувати, що на відміну від іменників – загальних назв, які мають фіксований рід, такі прізвища можна кваліфікувати як іменники спільного роду.

Невідмінювані іменники, що називають осіб, як правило, стосуються особи однієї статі – чоловічої або жіночої; вони відповідно належать до чоловічого або жіночого роду. Але окремі іменники, які мають властивість називати людей обох статей, як-от: конферансьє, протеже, маестро, портьє, і в окремих випадках назви тварин, як-от: шимпанзе, колі, можуть виражати граматичне значення чоловічого або жіночого роду шляхом синтаксичного узгодження, коли семантична диференціація за статтю відбивається у формах узгоджуваних або координованих з названими невідмінюваними іменниками інших слів: молодий (молода) портьє, мій (моя) колі.

У іменниках, які за походженням є субстантивованими прикметниками й позначають істоти (особи), як правило, виявів невідповідності граматичного значення граматичній родовій формі не спостерігається – через відмінність у статі осіб, яких вони називають (як-от: хворий – хвора). Але в офіційно-діловому стилі такі невідповідності можуть спостерігатися в субстантивованих прикметниках, які мають формально-граматичні показники чоловічого роду, коли вони вживаються на позначення осіб жіночої статі, як-от: Черговий відчула небезпеку. Ці невідповідності актуалізують фемінальну сему й виражають її синтаксичними засобами, подібно до іменників – загальних назв осіб за професією, посадою, родом занять, соціальним станом тощо, – шляхом позалексемного вираження, тобто коли семантична диференціація за статтю переноситься з форми самого субстантива на форми узгоджуваних чи координованих з ним слів, найчастіше простих дієслівних присудків, що враховують родово-статеву характеристику особи й виражені дієслівними формами минулого часу та умовного способу.

Невідповідності граматичного значення граматичній родовій формі спостерігаються і в прізвищах, які з’явилися внаслідок процесу субстантивації присвійних прикметників, як-от: Я хочу познайомитися з Антоном Пономаревим (Катериною Пономарів), що, зокрема, відображається в парадигмі відмінювання: прізвище-субстантив жіночого роду не відмінюється, а також у певних лексико-семантичних групах (ЛСГ), в яких неможливе утворення жіночих родових корелятів, зокрема в назвах козацьких військових звань: ройовий, гуртовий, хорунжий, булавний тощо.

Третій розділ “Зв’язки граматичного значення роду з граматичною родовою формою в іменників на позначення неістот” присвячений аналізу виявів варіантності родових форм у названих іменниках, хитань у родовому оформленні ініціальних абревіатур та граматичної синонімії в іменниках-неістотах.

Варіантні родові форми іменника являють собою видозміни слова з морфологічного та фонетичного боків. Їх обов’язковою характеристикою є те, що вони повністю збігаються в лексичному значенні. Але часто для них є суттєвими стилістичні розбіжності, тобто один з родових варіантів є розмовним, просторічним, діалектним, застарілим, рідковживаним тощо, наприклад: аналіз (ч.) – аналіза (ж., заст.), бензин (ч.) – бензина (ж., зах.), генезис (ч., рідко) – генеза (ж.), темат (ч., діал.) – тема (ж.), на що треба зважати з точки зору культури усної й писемної літературної мови. Проаналізований мовний матеріал засвідчив, що морфологічне варіювання (зокрема варіювання роду) являє собою видозміну іменника через видозміну закінчення, тобто тієї частини слова, якій властиве переважно граматичне значення. Хоча зміни в закінченні теж є фонетичними, але вони зумовлюють граматичні зміни в слові в цілому: варіювання закінчень є причиною зміни у формі роду та переходу слова в інший тип відмінювання, що може виявлятися тільки в непрямих відмінкових формах, наприклад: путь (ч.) – путем, путь (ж.) – путтю у формі орудного відмінка однини. Багатозначний іменник часто має варіантні родові форми тільки в певному лексико-семантичному варіанті (ЛСВ), наприклад: капелюх (ч.) – капелюха (ж.) – у ЛСВ “тепла зимова шапка-вушанка”, що свідчить про часткову варіативність. Аналізоване явище наявне в певних ЛСГ, зокрема в назвах одягу, дерев і кущів, їжі, трав’янистих рослин, явищ природи, частин тіла людини (тварини), просторової семантики, властивостей і ознак тощо. Усього зафіксовано 36 таких ЛСГ.

Варіантні родові форми одного іменника (які називають той самий денотат) слід відрізняти від різних слів – паронімів, які називають різні денотати (як-от: крон (ч.) – мінеральна фарба жовтого кольору – крона (ж.) – верхня частина дерева – сукупність його гілок, літер (ч.) – документ, який надає право безкоштовного чи пільгового проїзду – літера (ж.) – буква; та лексичних омонімів, які характеризуються випадковістю збігу своїх форм і абсолютно не пов’язані за лексичними значеннями, як-от: лінь (ч.) – дуже міцний тонкий канат (корабельна снасть) – лінь (ж.) – відсутність бажання працювати).

Хитання в родовому оформленні ініціальних абревіатур спричиняють появу родових варіантів, які часто функціонують в усному, заздалегідь не підготовленому, мовленні: ГЕС дав (дала) перший струм – і виражаються шляхом синтаксичного узгодження в контексті.

У іменників, що називають неістоти, яскраво спостерігається граматична синонімія родових форм. Граматичні синоніми утворюються переважно за допомогою певних суфіксів, наприклад: базар (ч.) – базарище (с.), католицизм (ч.) – католицтво (с.), пирій (ч.) – пирійка (ж.), політехнікум (ч.) – політехніка (ж.), або шляхом усічення основи; усічений граматичний синонім є розмовним, наприклад: квитанція (ж.) – квит (ч., розм.), метрополітен (ч.) – метро (с., розм.), фотографія (ж.) – фото (с., розм.). В окремих випадках один з граматичних синонімів запозичений з російської мови й не є літературно нормативним, наприклад: заокеання (с.) – заокеанщина (ж., діал.), тільник (ч.) – тільняшка (ж., діал.).

Граматична синонімія родових іменникових форм простежується в певних ЛСГ іменників на позначення неістот. Усього зафіксовано 37 таких ЛСГ. Аналіз показав наявність певних словотворчих моделей, за якими утворюються досліджувані граматичні родові синоніми. Серед найпродуктивніших можна виділити такі: іменник другої відміни чоловічого роду на приголосний – іменник першої відміни жіночого роду із суфіксом -к- (-а), як-от: пампух (ч.) – пампушка (ж.), самохід (ч.) – самохідка (ж., розм.); іменник другої відміни чоловічого роду на приголосний – іменник першої відміни жіночого роду із суфіксом -ин- (-а), як-от: жупан (ч.) – жупанина (ж., заст., розм.), храм (ч.) – храмина (ж., заст.). Граматичні синоніми із цим суфіксом часто виражають сингулятивне значення, наприклад: граб (ч.) – грабина (ж.), що свідчить про часткову граматичну синонімію.

Такі граматичні синоніми можуть бути формою освоєння запозичених слів, виникаючи за аналогією до українських утворень (як-от: кепі (невідм., с.) – кепка (ж.) – подібно до беретка, кашкетка тощо). Саме суфікс -к- часто є таким засобом освоєння запозичень, що спричиняє виникнення та функціонування граматичних родових синонімів.

На відміну від іменників – назв осіб за професією, посадою, званням тощо, в іменників, що називають неістоти, вияви невідповідності граматичного значення граматичній формі роду не спостерігаються. Але якщо в іменника-неістоти виникає омонімічна йому форма прізвища (типу Балабуха, Корж, Зима), то в цих випадках семантична диференціація за статтю переноситься з форми такого прізвища на форми узгоджуваних чи координованих з ним слів, що спричинятиме вказані невідповідності, наприклад: лікар О. М. Корж відзначена почесною грамотою Міністерства охорони здоров’я, С. В. Зима вчасно не виконав доручене йому завдання і був покараний.

ВИСНОВКИ

Дослідивши зв’язок граматичного значення й граматичної форми в системі лексико-граматичної категорії роду іменника, ми зафіксували такі його прояви, як невідповідність граматичного значення й граматичної форми, граматична полісемія, варіантність родових форм, хитання в родовому оформленні абревіатур, граматична синонімія, що часто виявляється асиметрією мовного знака. На підставі здійсненого аналізу можемо зробити такі висновки.

1. Іменники – назви осіб за професією, посадою, званням тощо виявляють асиметрію мовного знака через невідповідності граматичного значення роду родовій формі. Такі невідповідності виявляються синтаксично. Зазначені іменники є базою для виникнення й функціонування асиметрії мовного знака через аналізовані невідповідності родової форми та граматичного значення роду. Отже, можна говорити про нейтралізацію граматичного значення чоловічого роду в таких словах.

2. Іменники спільного роду мають властивість називати людей обох статей, тому контекст є головним показником роду таких іменників, що матеріалізується через граматичний зв’язок із залежними від них словами. Вважаємо такі іменники граматично полісемічними, бо вони мають одну граматичну форму, яка не асоціюється з певною родовою характеристикою й виражає два граматичних значення: чоловічого й жіночого родів. Іменники із суфіксом -л- (-о) – назви осіб за характерними ознаками або схильністю до певних дій, вчинків є, на нашу думку, розширенням спільного роду.

3. У частини іменників, утворених за допомогою суфікса -ищ- (-е), аналізовану асиметрію мовного знака ілюструє те, що форма середнього роду на -е реалізує граматичне значення чоловічого або жіночого роду, тобто в таких випадках два граматичних значення виражаються однією граматичною формою.

4. Невідповідності значення й форми роду в прізвищах іменникового типу виникають синтактико-морфологічним шляхом, коли семантична диференціація за статтю переноситься з форми такого прізвища на форми узгоджуваних чи координованих з ним слів, що відображають і розбіжності в парадигмі відмінювання, тобто аналізовані прізвища також виявляють асиметрію мовного знака у вираженні лексико-граматичної категорії роду. Досліджувані невідповідності виникають, коли необхідно актуалізувати відповідну сему на позначення денотата відповідної статі. Ці прізвища можуть сполучатися в мові з іменниками, в семантичній структурі яких є семи “професія”, “посада”, “рід занять”, “член певного колективу” тощо. Підкреслимо, що українські прізвища, тотожні за формою з певним іменником, вступають в омонімічні відношення з цими іменниками – загальними назвами, що відображається в родових характеристиках цих лексем: іменник – загальна назва має фіксований рід, а омонімічне йому прізвище, тотожне з ним за формою, виявляє описувані невідповідності граматичного значення й форми.

5. Під час субстантивації прикметників відбувається процес зрушення в категорії граматичного роду, тобто в субстантивів з’являється фіксований рід, на відміну від родових варіантів у прикметників, що підкреслюється й відповідним розрізненням у семантиці. Аналізовані невідповідності граматичного значення й граматичної форми в субстантивованих прикметниках спостерігаються в офіційно-діловому стилі. Такі невідповідності наявні і в прізвищах, які з’явилися внаслідок процесу субстантивації присвійних прикметників, що виявляється і в парадигмі їх відмінювання.

6. Досліджувану асиметрію мовного знака виявляють окремі невідмінювані іменники, що мають властивість називати людей обох статей, і в окремих випадках назви тварин – через вираження граматичного значення чоловічого або жіночого роду шляхом синтаксичного узгодження.

7. Варіанти слова, зокрема варіантні форми роду іменника, які виявляються морфологічними та фоно-морфологічними засобами, є своєрідними модифікаціями слова. Їх поява зумовлена безперервним розвитком мови. Варіантність слів, зокрема родових іменникових форм, найбільшою мірою пов’язана з проблемами літературної норми та нормалізації мови. Як показав матеріал дослідження, є варіантні форми роду іменника, вживані без усяких обмежень у сучасній українській літературній мові, а є й такі, які мають певне стилістичне розмежування, і такі стилістичні розбіжності є суттєвими. Родові варіанти можуть виникати внаслідок збігу форм називного відмінка однини іменників чоловічого роду другої відміни та жіночого роду третьої відміни, основа яких закінчується на приголосний звук, бути продуктом різних джерел і шляхів запозичення. Варіантні родові форми іменників на позначення неістот мають власне морфологічну природу й виражаються тільки іменниковими флексіями. Варіанти родових форм іменника можуть виникати внаслідок функціонування в різних регіонах України – на Сході та Заході. Ці варіанти можуть також з’являтися внаслідок безперервного розвитку мови та архаїзації певних родових форм. У таких випадках один з варіантів не є літературно унормованим.

8. Родове оформлення іменників є граматичним проявом у розрізненні лексичних значень слів-паронімів, як-от: кювет – кювета, лавр – лавра.

9. Хитання в родовому оформленні іменників характерні для ініціальних абревіатур, які утворюються від початкових букв або звуків слів. У практиці використання таких абревіатур у мові спостерігаються аналізовані хитання в роді, які часто виявляються в усному побутовому мовленні й виражаються синтаксично. Коли аналізовані скорочення функціонують у середньому роді через свою негативну семантику, про яку свідчить контекст, наприклад: НКВС катувало ув’язнених, ми можемо говорити про стилістично функціональні зрушення, які спричиняють хитання в родовому оформленні, що базується на асоціаціях з іменниками оцінно-негативної семантики, як-от: брехло, мурло, одоробло.

10. Серед іменників-неістот досить поширеним явищем є граматична синонімія. Граматичні синоніми повністю збігаються в лексичному значенні, але мають різні афікси, які не маніфестують нового лексичного значення. Граматична синонімія виявляється, як і варіативність форм роду, в певних ЛСГ. Спостереження показали, що в українській мові наявні певні словотворчі моделі, за якими утворюються досліджувані граматичні синоніми. У багатозначних словах граматичні синоніми функціонують тільки в окремих лексико-семантичних варіантах (ЛСВ), що свідчить про часткову граматичну синонімію в таких випадках.

Таким чином, граматична категорія роду іменника постає як єдність граматичних значень і граматичних форм та є ядерним компонентом мовної організації, здобуваючи всебічну реалізацію в мовленні, функціонуванні мови. Функціонуючи в мові, граматична категорія роду пронизує всю її систему, надаючи мові стрункої й чіткої організації; вона засвідчує системний характер мови, її потенційну й результативну спрямованість. Зв’язки граматичного значення роду та граматичної родової форми іменника зумовлені безперервним розвитком української мови. Вони виявляються морфологічними, фоно-морфологічними та синтактико-морфологічними засобами, зокрема як асиметрія граматичного значення роду й граматичної родової форми, варіативність форм роду, граматична полісемія, синонімія тощо. Аналізовані невідповідності показують динаміку розвитку української мови, що виявляється зокрема в освоєнні запозичених слів, архаїзації. Вияви цих невідповідностей безпосередньо стосуються проблеми нормалізації української літературної мови.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мерінов В. В. До питання про варіантні форми роду іменника в українській мові // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. – Харків: ХДПУ, 2000. – Вип. 5. – С. 49 – 56.

2. Мерінов В. В. Субстантивовані прикметники і варіантність родових форм в сучасній українській мові // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. – Харків: ХДПУ, 2001. – Вип. 6. – С. 131 – 133.

3. Мерінов В. В. Про варіантні форми роду іменника в українській мові // Науковий вісник Чернівецького національного університету: Слов’янська філологія. – Чернівці: Рута, 2001.– Вип. 106.– С. 136 – 139.

4. Мерінов В. В. Вияви варіантності родових форм у прізвищах іменникового типу // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. – Харків: ОВС, 2002. – Вип. 8. – С. 70 – 73.

5. Мерінов В. В. Вияви варіантності родових форм у невідмінюваних іменників на позначення осіб у сучасній українській мові // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – Розділ ІІ: Філологічні науки. – Луцьк: Вежа, 2002. – № 5. – С. 73 – 76.

АНОТАЦІЯ

Мерінов В.В. Взаємодія граматичного значення й граматичної форми у вираженні лексико-граматичної категорії роду іменника. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2003.

У дисертації проведено аналіз взаємодії граматичного значення й граматичної форми, проаналізовано явища асиметрії та варіантності у вираженні лексико-граматичної категорії роду іменника в українській мові. Це матеріалізується через невідповідності граматичного значення граматичній родовій формі в іменників – назв осіб за професією, посадою, званням, прізвищах іменникового типу, через граматичну полісемію іменників спільного роду, варіантність родових форм та граматичну синонімію іменників-неістот. Аналіз здійснено на матеріалі випадків, виявлених методом суцільної вибірки з української та перекладної художньої, навчальної, науково-популярної й довідкової літератури, газет і журналів, словників української мови.

Ключові слова: іменник, рід, граматичне значення, граматична форма, невідповідності, асиметрія, граматична полісемія, варіантність родових форм, граматична синонімія.

АННОТАЦИЯ

Меринов В.В. Взаимодействие грамматического значения и грамматической формы в выражении лексико-грамматической категории рода существительного. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2003.

В диссертации осуществлён анализ взаимодействия грамматического значения и грамматической формы, описаны явления асимметрии и вариантности в выражении лексико-грамматической категории рода имени существительного в украинском языке. Это проявляется в несоответствиях грамматического значения и грамматической формы у существительных – названий лиц по профессии, должности, званию, фамилий субстантивного типа, грамматической полисемии существительных общего рода, вариантности родовых форм и грамматической синонимии неодушевлённых существительных. Анализ проведён на материале случаев, выявленных методом сплошной выборки из украинской и переводной художественной, учебной, научно-популярной и справочной литературы, газет и журналов, словарей украинского языка.

В именах существительных – названиях лиц по профессии, должности, званию асимметрия языкового знака проявляется в несоответствиях грамматического значения рода родовой форме, например: автоинспектор остановил нарушителя – автоинспектор остановила нарушителя. Такие несоответствия возникают, когда семантическое различие по полу лица переносится с формы существительного на формы согласуемых с ним слов. Это же наблюдается у фамилий субстантивного типа.

Существительные общего рода типа несчастный сирота – бедная сирота мы считаем грамматически полисемантичными, потому что они имеют одну грамматическую форму, которая не ассоциируется с определённой родовой характеристикой и выражает два грамматических значения: мужского и женского рода.

Вариантные родовые формы имён существительных в украинском языке по своей природе собственно морфологические, они выражаются только с помощью окончаний. Они могут возникать вследствие совпадения форм именительного падежа: путь (м.) – путь (ж.), быть продуктом разных источников и путей заимствования: зал (м.) – зала (ж.), различаться сферами употребления: вапно (с.) – вапна (ж., разг.), либо территориальным функционированием: бензин (м.) – бензина (ж., зап.).

Колебания в роде характерны и для инициальных аббревиатур, которые образуются от начальных букв или звуков слов. Такие колебания в роде наблюдаются в устной спонтанной речи и выражаются с помощью синтаксического согласования в контексте.

Среди неодушевлённых существительных достаточно распространена грамматическая синонимия. Грамматические синонимы образуются в большинстве случаев с помощью определённых суффиксов: жупан – жупанина, кашкет – кашкетка. Их разновидностью являются усечённые грамматические синонимы, которые образуются усечением основы; усечённый синоним характеризуется пометкой “разг.”, типа автомобіль (м.) – авто (с., разг.). Они полностью совпадают в лексическом значении, но имеют различные аффиксы, которые не несут нового лексического значения.

Ключевые слова: имя существительное, род, грамматическое значение, грамматическая форма, несоответствия, асимметрия, грамматическая полисемия, вариантность родовых форм, грамматическая синонимия.

SUMMARY

Merinov V. V. Interaction of grammatical meaning and grammatical form in lexical-grammatical category of Noun Gender. – Manuscript.

The dissertation for the Candidate of Phylological Science degree by the speciality 10.02.01 – Ukrainian Language. – Kharkiv National University after V.N. Karazin, Kharkiv, 2003.

The dissertation is devoted to the phenomenon of interaction of grammatical meaning and grammatical form, tendencies of asymmetry and variation in lexical-grammatical category of Noun Gender in Ukrainian. This phenomenon is put into practice in non-correspondence of grammatical meaning and grammatical form in nouns that name persons by their profession, post, rank, title, surnames of noun type, grammatical polysemy of nouns of common gender, variation of noun gender and grammatical synonymy of inanimate nouns. The analysis is done on the material, chosen by the method of total selection.

Key words: noun, gender, grammatical meaning, grammatical form, non-correspondence, asymmetry, grammatical polysemy, variation of noun gender, grammatical synonymy.