Інститут психології ім. Г.С. Костюка

АПН України

Найдовська Інеса Валентинівна

УДК 159.922.1

ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЄВОГО СТИЛЮ
ЖІНОК У ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТИПУ
ЇХ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Спеціальність 19.00.01 – загальна психологія,
історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ-2003

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Харківському гуманітарному універсітеті “Народна Українська академія”, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент
Головньова Ірина Володимирівна,
Харківський гуманітарний універсітет

“Народна Українська академія”, завідувач кафедри

соціальної роботи й психології;

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Бурлачук Леонід Фокич,
Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри

кандидат психологічних наук,

Бондарчук Олена Іванівна,
Центральний інститут післядипломної педагогічної
освіти АПН України, доцент кафедри психології.

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна,
кафедра прикладної психології.

Захист відбудеться “_1__”_жовтня__ 2003 р. об _11_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02. в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м.Київ – 33, вул. Панківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С Костюка АПН України

Автореферат розіслано “_30__”_серпня___ 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В .В. Андрієвська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. За умов сучасної трансформації суспільства йде пошук нових гендерних ролей, побудова нової жіночої суб`єктивності. Цей процес відбувається як на рівні теоретичної рефлексії у межах фемінізму, філософії, культурології, соціології, духовно-езотеричної традиції тощо (В. Лавриненко, І. Жеребкіна та ін.), так і у відповідних видах суспільної практики (феміністичний рух у різних формах). Жінка у новому світі бажає відмовитися від старих приписаних їй гендерних ролей, чоловічої вищості, від “фалоцентричної” картини світу. Однак на рівні конкретних психологічних досліджень проблеми “жіночого” в сучасному світі часто виявляється приховане ідеологічне феміністичне замовлення. Конкретні дослідження в цьому разі втрачають об`єктивність: в них жінкок зрівнюють з чоловіками у всіх аспектах (крім прокреативної здатності), часто демонструючи їхню вищість в інтелектуальній, емоційній, організаційній та інших сферах. Разом з тим важливо побудувати нове “жіноче” не за стародавніми чоловічими лекалами, а знайти особливу жіночу суб`єктивність, яка реалізується як певний життєвий стиль особистості. Не знайдено внутрішньоособистісних факторів, які визначають толерантність жінок до побудови нової жіночої ідентичності, яка виявляє себе у відповідних життєвих стилях жінок.

В останні роки у вітчизняній психології розвивається статево-рольовий підхід до аналізу особистості (Т. Говорун, 1999, О. Кочарян, 1996; В. Кришталь, 1999 та ін.), у межах якого статево-рольові фактори розглядають як стрижньові, так що визначають різні сторони соціального функціонування особистості: професійну поведінку, вибір партнера до шлюбу, успішність шлюбу, психічне та соматичне здоровґя.

Статево-рольова регуляція життєвого стилю жінок до цього часу не була предметом спеціального психологічного аналізу. Тому в межах цієї роботи життєвий стиль жінок розглянуто у контексті статево-рольових структур особистості – особливостях організації особистісного симптомокомплексу “маскулинність/фемінність” (М/Ф симптомокомплекс).

Звґязок роботи з науковими програмами, темами, планами. Роботу виконано у межах науково-дослідних робіт Харківського гуманітарного університету “Народна Українська академія” за темою “Формування інтелектуального потенціалу на рубежі віків: економічні, політичні, соціокультурні аспекти” (№ 0199V004470 державної реєстрації) і, зокрема, присвячено розробці підтеми “Вплив соціальних умов на формування особистості”.

Об’єкт дослідження – жіноча гендерна ідентичність, яка виявляє себе у статево-рольовому функціонуванні особистості жінок у соціальному оточенні.

Предмет дослідження – вплив особливостей гендерної ідентичності жінок на формування їх життєвого стилю.

Мета та завдання дослідження. Мета роботи –розглянути статево-рольові фактори особистості жінок у становленні особливостей їхнього життєвого стилю, поглиблення теоретичних уявлень щодо статево-рольового функціонування жінок, у тому числі жінок-керівників, у різноманітних сферах їхнього життя.

Для досягнення вказаної мети у роботі поставлено такі завдання:

1) виявити рівневі та структурні особливості статево-рольової сфери жінок різних типів гендерної ідентичності (ТГІ);

2) визначити особливості гендерного функціонування жінок різних ТГІ: зокрема їх кар’єрних орієнтацій та інтимно-життєвих сценаріїв , як елемента життєвого стилю;

3) визначити структуру та рівень реалізації жіночого потенціалу у жінок різних ТГІ;

4) виявити особистісні особливості жінок з різними ТГІ;

5) встановити особливості статево-рольової регуляції стилю життя у жінок-керівників різних ТГІ.

Методологічну та теоретичну основи дослідження складають філософські та загально-психологічні підходи до аналізу “життєвого стилю” (“шляху”,”сценарія” та ін.) особистості (С. Рубінштейн, 1989; К. Абдульханова-Славська, 1991; Т.Титаренко,1998, Е. Берн та ін., 1998), положення статево-рольової психології (Д. Ісаєв, В. Каган, 1986; О. Кочарян та ін., 1996, 1990, 1994), психології статі (І. Кон, 1989, 1997, Т.Говорун,1999, 2001, В. Кришталь та ін., 1999), концепції психосексуального дизонтогенезу
(В. Маслов, Г. Васильченко та ін., 1983),психології та психотерапії родини
(Е. Ейдеміллер, В. Юстиукіс та ін., 1998).

Методи дослідження. Для реалізації програми досліджень використано комплекс психодіагностичних методів, спрямованих на виявлення особливостей статево-рольового функціонування особистості (шкала ACL A.B. Heilbrun, V-шкала MMPI, психосексуальна пропорція Dur-Moll L. Szondi), її рис (16 PF Кеттела) і типів (опитник Д. Кейрсі), особливостей родинної соціалізації та ранніх дитячих психотравм (методика ранніх спогадів W.R. Rule), вираженості рівня соціального інтересу (шкала соціального інтересу J.E. Crandall) та кар`єрної орієнтації (опитник кар`єрної орієнтації), особливостей адаптаційних процесів (методика соціально-психологічної адаптації – СПА К. Роджерса и Р. Даймонда) і любовних стосунків у подружньому житті (опитник тріади любові Р. Стернберга), а також особливостей організації “жіночого психосемантичного простору” (методика психосемантичного вибору).

У роботі використано такі статистичні методи обробки одержаних емпіричних даних: методи перевірки відмінностей незв`язаних вибірок (t – критерій Стьюдента, Up – критерій кутового перетворення Фішера), а також методи багатовимірної статистики – кореляційний і факторний аналізи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:—

вперше виявлено вплив відхилень у статево-рольовому функціонуванні жінок на ряд аспектів їхнього життєвого стилю – на кар`єрні орієнтації, особливості здійснення гендерних ролей, соціальну адаптацію, рівень реалізації жіночого потенціалу, на особливості інтимно-життєвих сценаріїв жінок;—

вперше встановлено особливості структури реалізації жіночого потенціалу у жінок різних ТГІ;—

вперше доведено, що ТГІ зумовлює стиль керівництва жінок-керівників;—

дістали дальшого розвитку теоретичні уявлення про особливості родинної соціалізації та статево-рольової ідентичності жінок різних ТГІ;—

вперше визначено частоту окремих функціональних типів подружніх стосунків різних ТГІ;—

вперше виявлено психосемантичну структуру статево-рольових просторів особистості у жінок різних ТГІ.

Практичне значення одержаних результатів визначається розробкою методичних засобів діагностики реалізованості жіночого потенціалу і особливостей здійснення гендерних ролей.

Результати роботи свідчать про необхідність розробки профілактичних і корекційних статево-рольових тренінгів, які підвищують якість реалізації жіночого потенціалу.

Матеріали дослідження були використані в практиці при розробці та проведенні семінарських і практичних занять з курсу “Психологія сімейних відношень”, у курсі “Загальна психологія”, тема “Індивідуальні відмінності”, а також при проведенні “мастер-класу” (діагностика психостатевих особливостей, кар’єрних орієнтацій, індивідуальні консультації за результатами тестування) в Харківському гуманітарному університеті “Народна українська академія”.

Особистий внесок здобувача полягає у постановці проблеми, збори емпіричного матеріалу та його інтерпретації, у розробці ряду теоретичних положень і деяких психодіагностичних методик відповідно до мети і завдання дослідження .

Апробація результатів, одержаних у дисертаційній роботі. Основні положення та висновки дослідження викладено на засіданнях кафедри соціальної роботи та психології Харківського гуманітарного університету “Народна Українська академія” (жовтень 2000 р., червень 2001 р.), на регіональній науково-практичній конференції “Жінки та соціальна політика в Україні” (Харків, березень 2000 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Розвиток соціальної роботи в Україні та за кордоном” (Київ, травень 2001 р.), а також на міжнародній науково-практичній конференції “Становлення професійної кар’єри жінок: історико-філософський, соціологічний та психологічний аспекти” (Харків, лютий 2003 р.).

Зміст та результати роботи відображені у 5 статтях в наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, додатків. Роботу викладено на 199 сторінках друкованого тексту (основний текст – 163 стор.) з використанням 210 літературних джерел, з них 104 - іноземною мовою. Текст містить 39 таблиць, 10 рисунків і сім додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, визначено об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження, висвітлено його наукову новизну та практичне значення.

У першому розділі “Психологічні проблеми жіночої гендерної ідентичності” розглянуто соціально-культурні детермінанти й психологічні моделі жіночої гендерної ідентичності. Гендерна асиметрія, яка є елементом соціальної стратифікації, у тій або іншій формах відтворюється в психологічних концепціях статі й статево-рольового функціонування. Концепція гендерної багатовимірності, що сформувалася за останнім часом, дозволяє ставити питання про складну палітру типології статево-рольової ідентичності жінок, яку неможливо звести до традиційної гендерної дихотомії. Проаналізовано різноманітні міфології “жіночого”, розглянуто соціально-психологічні феномени, які утруднюють жіночу самореалізацію, а також концепцію Queer-ідентичності як особливої жіночої суб’єктивності, що не укладається в межі концепції гендерної дихотомії.

Проаналізовано різні аспекти гендерної ідентичності – статево-рольова “Я-концепція”, статево-рольові очікування, структурні моделі статево-рольової сфери особистості. Розглянуто різні психологічні концепції (психоаналітична, трансперсональна, еволюційна та ін.) формування статево-рольової ідентичності, в межах яких цілком по-різному виступає співвідношення маскулінних і фемінних утворень особистості. Проаналізовано теорію психологічної андрогінії, яка дозволяє по-новому представити взаємовідношення маскулінних і фемінних структур особистості не як їх протиставлення і альтернативу, а як відносну незалежність. На основі цієї теорії утворено нові теоретичні межі аналізу взаємовідносин статей. Психологічна рефлексія процесу пошуку нових форм жіночої гендерної ідентичності з урахуванням труднощів їх становлення дозволяють збудувати контури нового гендера, нової гендерної ідентичності, особливого стилю життя жінок. Саме життєвий стиль особистості є адекватним контекстом аналізу гендерної ідентичності. Спеціальні загальнопсихологічні дослідження особливостей життєвого стилю жінок у контексті статево-рольового підходу у вітчизняній літературі відсутні.

У другому розділі “Матеріали та методи дослідження” надано розгорнуту характеристику досліджень, обґрунтовано їх вибір. Засобом перехресної класифікації сформовано чотири групи жінок, з вищою освітою. В основу класифікації покладено такі параметри: —

ставлення до кар’єри( важливе чи не важливе кар’єрне зростання в структурі життєвого стилю жінки);—

ставлення до чоловіка ( вирішення питання родинної влади: чоловік - голова родини чи ні).

Сформовано такі групи досліджуваних:

1) кар’єрно орієнтовані (КО) та домінуючі в родині (Д) – (КО+Д);

2) кар’єрно орієнтовані (КО) та ситуативні лідери (СЛ) –(КО+СЛ);

3) кар’єрно не орієнтовані (КНО) й субмісивні у родині, підвладні чоловікові (С) – (КНО+С);

4) кар’єрно не орієнтовані (КНО) та ситуативні лідери (СЛ) – (КНО+СЛ).

Обсяги та характеристики вибірок наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Характеристика вибірок досліджуваних

Параметр | Групи жінок, освіта вища

1 | 2 | 3 | 4

Кількість (чол.) | 40 | 30 | 40 | 30

Середній вік (р.) | 37,4 | 38,1 | 40,3 | 37,3

Середній шлюбний стаж (р.) | 12,3 | 13,5 | 18,3 | 16,4

Середня кількість дітей | 1,1 | 1,2 | 1,2 | 1,2

Професійний стаж (р.) | 15,1 | 15,5 | 16,5 | 14,6

Таким чином, групи можна зіставити за наведеними у табл. 1 показниками. Жінки всіх груп не скаржилися на наявність сімейних проблем.

Використані психодіагностичні методики відповідають задачам дослідження й дозволяють обстежити складники життєвого стилю жінок.

У третьому розділі “Особливості життєвого стилю жінок з різною гендерною ідентичністю” досліджено зв’язок статево-рольових показників (рівневих і структурних) з різними аспектами життєвого стилю жінок.

На основі диференціально-діагностичних критеріїв (Д. Ісаєв, В. Каган) було обчислено середні індекси статево-рольової девіантності (ІСРД), що наведені у табл. 2.

Таблиця 2

Середні індекси статево-рольової девіантності

Параметр | Групи

1 | 2 | 3 | 4

Х | 5,3 | 4,1 | 2,2 | 2,8

S | 1,1 | 1,2 | 0,4 | 0,5

Х – середні індекси статево-рольової девіантності, S – незміщена оцінка генеральної дисперсії.

Як видно з табл. 2, групи 1 і 3 являють собою полюси континууму (різниця між ними значна: t = 16,75, р < 0,01). Група 1 є найбільш девіантною у статево-рольовому відношенні, а група 3 – найменш. Різниця між останніми групами за рівнем статево-рольових девіацій незначна. Таким чином, жінки типу (КО+Д) мають вищі показники статево-рольових відхилень, ніж жінки інших груп.

Виявлено рівневі та структурні показники М/Ф — симптомокомплексу в групах. Їх наведено для чотирьох груп жінок у табл. 3.

Таблиця 3

Показники маскулінності/фемінності на різних рівнях

Рівні маскулінності | Групи

1 | 2 | 3 | 4

Х | S | Х | S | Х | S | Х | S

Соціогенний:

маскулінність

фемінність |

92,1

89,2 |

1,21

1,11 |

88,2

92,4 |

1,31

1,08 |

73,2

95,6 |

1,02

1,11 |

79,1

93,2 |

1,21

1,11

Поведінковий | 68,3 | 1,24 | 53,5 | 0,99 | 42,2 | 0,98 | 45,3 | 0,48

Біогенний (%) | 46,6 | 0,78 | 43,3 | 1,01 | 38,4 | 0,89 | 41,3 | 1,11

X – середні показники; S – дисперсія.

Видно, що групи 1 і 2 не розрізнюються за рівневими показниками “Я”-концепції (t = 10,7, р < 0,05). Це означає, що дві групи КО жінок мають значно вищі показники маскулінності, ніж жінки, які кар`єрно не орієнтовані (групи 3 та 4). Високий рівень КО поєднано з високим рівнем соціогенної маскулінності. На поведінковому рівні всі чотири групи жінок значно розрізнюються за рівнем маскулінності. Отже, рівень поведінкової маскулінності визначає положення жінок у просторі, який утворено “рівнем кар’єрної орієнтації” і “домінантністю/субмісивністю в родині”. На біогенному рівні надвисокою маскулінністю відрізняються жінки першої групи.

Таким чином, показник маскулінності тісно пов’язаний з параметрами соціального функціонування жінок КО та Д/С в родині.

Важливим показником стану статево-рольової сфери особистості є характер її структурної організації. У табл. 4 наведено частоту окремих статево-рольових моделей у різних групах жінок.

Таблиця 4

Частота окремих статево-рольових моделей у різних групах жінок

Статево-рольові моделі | Групи

1% (ц) | 2% (ц) | 3% (ц) | 4% (ц)

Андрогінна | 25,0 (1,047) | 46,7 (1,505) | 25,0 (1,047) | 43,3 (1,436)

Континуально-
ад`юктивна | 30,0 (1,159) | 23,3 (1,007) | 27,5 (1,104) | 36,7 (1,302)

Континуально-альтернативна | 45,0 (1,147) | 30,0 (1,159) | 47,5 (1,521) | 20,0 (0,927)

Примітка: ? – перетворена частка вибірки (метод кутового перетворення Фішера).

У групі 1 (КО+Д) частота континуально-альтернативної та континуально-ад’юнктивної статево-рольових моделей висока. Це свідчить про незрілість і навіть інертність статево-рольових структур особистості цих жінок, тому що континуально-альтернативна модель є специфічною для підлітків чоловічої статі. У групі 2 (КО+СЛ) значно частіше, ніж у першій, зустрічається зріла андрогінна модель (критерій кутового перетворення Фішера Up = 1.90; n1 = 40; n2 = 30; p < 0,05). У групі 3 (КНО+С) переважає континуально-альтернативна модель, що свідчить про відхилення у статево-рольовому розвитку жінок цієї групи. Жінки груп 1 і 3 – це два альтернативних полюси статево-рольового розвитку. Згідно з континуально-альтернативною моделлю маскулінні та фемінні властивості особистості взаємовиключають одна одну. Жінки групи 1 обирають маскулінність, але при цьому фемінні властивості пригнічуються. Жінки групи 3, навпаки, йдуть шляхом розвитку фемінності у збиток маскулінних якостей. У групі 4 (КНО+СЛ) переважають андрогінна та континуально-ад’юнктивна моделі.

Таким чином, більш зрілими із статево-рольової точки зору є жінки груп 2 та 4, в яких спостерігається поєднання різноспрямованих полюсів параметрів: “кар’єрна орієнтація — відсутність кар’єрної орієнтації” і “домінантність в родині — відсутність домінантності”.

Важливим аспектом організації статево-рольової сфери особистості є міжрівневий зв’язок утворень маскулінності та фемінності, тобто зв’язок соціогенного, поведінкового та біогенного рівнів М/Ф. Групи 1 і 3 мають неартикульовану або недиференційовану структуру М/Ф симптомокомплексу, всі рівні якого взаємозв’язані і утворюють певну жорстку структуру. Отже, у жінок груп 1 і 3 є ригідні статево-рольові структури, які утруднюють засвоєння адаптивних гендерних ролей. З цим також пов’язаний і невеликий діапазон здійснюваних ними таких ролей. Структура М/Ф симптомокомплексу у жінок груп 2 та 4 є артикульованою, диференційованою, тому що в ній відсутні лінійні зв’язки між окремими його рівнями. Це створює можливість формування між ними “багато-багатозначних” зв’язків, а отже, й відношень міжрівневої компенсації. Тому у жінок цих груп спостерігається рольова гнучкість і широкий діапазон гендерно-специфічної поведінки.

Жінки оцінювали свою поведінку в чотирьох гендерно-специфічних ролях: мати, дружина, жінка, робітник – за десятьма ознаками: активність, м’якість, емоційність, підлеглість, агресивність, дбайливість, впевненість, балакучість, незалежність, практичність. На рисунку показано розкид показників вираженості ознаки за окремими соціальними ролями в різних групах жінок.

Розкид показників виразності ознаки за окремими соціальними

ролями в різних групах жінок

Видно, що розкид показників у групах 1 і 3 значно менший, ніж у групах 2 та 4. Це дозволяє стверджувати, що гендерний рольовий діапазон у групах 2 та 4 ширший, ніж у групах 1 і 3. Ширина гендерного рольового діапазону пов’язана із соціальною адаптивністю, з більшою рольовою гнучкістю.

За допомогою методики соціально-псиохологічної адаптації (СПА) було виявлено особливості соціально-психологічної адаптації різних груп жінок. Групи 1 і 3 менш адаптивні, ніж групи 2 та 4. Відмінність між групами 1 і 3 (t = 1,30; f = 27; p > 0,05) й 2 та 4 (t = 1,71; f = 44; p > 0,05) незначна, але між 1 і 2 (t = 2,88; f = 29; p < 0,05), 1 і 4 (t = 4,20; f = 48; p < 0,01), 2 та 3 (t = 4,38; f = 24; p < 0,05), 3 та 4 (t = 5,54; f = 44; p < 0,01) досягає значущого рівня. Таким чином, групи 1 і 3 з більш ригідними формами гендерної рольової поведінки мають нижчі показники адаптивності.

Одним із важливих показників життєвого стилю особистості є її кар’єрна орієнтація (КО). Виявлено особливості КО в різних групах жінок.

Жінки групи 1 мають такі типи КО: функціональну (ФО), управлінську (УО), орієнтацію на незалежність (ОЗ), на служіння та відданість (ОСВ), на виклик (ОВ) і на підприємництво (ОП). Жінки групи 2 крім означених мають також орієнтацію на інтеграцію способу життя (ІСЖ); жінки групи 3 орієнтовані на стабільність (ОС); жінки групи 4 мають такі типи КО: ОС, ОСВ, ОВ, ОП і ІСЖ.

Орієнтація на інтегративний спосіб життя є специфічною для груп 2 та 4, тоді як групу 1 орієнтовано на професію та керівництво, а групу 3 – на стабільність. Там, де є орієнтація на інтегративний спосіб життя, скоріш за все слід говорити про повноту жіночої самореалізації.

Існують різноманітні концептуалізації повноти реалізації жіночого потенціалу (ПРЖП). Однією з методичних можливостей діагностики ПРЖП є психосемантична оцінка асиміляції жіночих архетипів, які описав R. Gilchrist. Це архетипи Оригінальні метафоричні назви архетипів замінено чіткішими термінами, які запропонувала Н. Терещенко: “красуня”, “робітниця”, “гуманістка”, “стерво”, “мати”, “господарка”, “натура”, “воїн”, “метелик”. На основі методу семантичного вибору було побудовано кореляційну матрицю зв’язків означених конструктів у різних групах жінок. Потім було виконано факторний аналіз із подальшою ротацією (метод Varimax). У результаті було встановлено факторні структури ПРЖП у чотирьох групах жінок.

В групі 1 виявлено три фактори, які пояснюють 72,3% дисперсії, – “робітниця”, “стерво”, “гуманістка”. Перший фактор є біполярним. Один полюс – конструкти “робітниця”, “воїн”, “красуня”, а другий – “мати”, “господарка”. Інакше кажучи, робота (кар’єра) й домівка – поняття взаємовиключні, тобто перебувають у конфліктних відносинах. Звідси нарративами (міфами, оповіданнями) цієї групи жінок є: “якщо хочеш досягти чогось у професії, слід менше займатися домівкою”, “якщо жінка зайнята домом і дітьми, то вона нічого не доб’ється у професії або кар’єрі” та ін. Крім того, до структури полюса “робітниця” входять конструкти “воїн” і “красуня”. Це означає, що жінки групи 1 розглядають красу свого тіла як позитивну якість ділової жінки, тобто жінки-воїна, яка готова відстоювати свою точку зору, боротися, бути суперницею. Другий фактор “жіночого простору” – “стерво” являє собою темну жіночу ірраціональну сторону, сексуальність, використання чоловіків. Конструкт “красуня” входить і до цього фактора, надаючи йому друге значення – “жіноча привабливість”, яка визначає сексуально-еротичну цінність жінки в очах чоловіків. Третій фактор – “гуманістка” - є уніполярним.

В групі 2 виділено п’ять факторів, які пояснюють 75,2% дисперсії. Це – “робітниця”, “мати”, “стерво”, “натура”, “гуманістка”. Всі вони – уніполярні. У жінок цієї групи не існує альтернативи “родина-робота”. Конструкт “красуня” має три суб’єктивних змісти: діловий успішний імідж; сексуальність; природність, натуральність. Конструкт “мати” – два: власне “мати” й “гуманність”, тобто піклування про інших. Конструкт “натура” також двозначний: природа, натуральність і сексуальність.

В групі 3 виділено фактори “робітниця”, “стерво”, “мати”, які пояснюють 71,2% дисперсії. Конструкт “стерво” у психосемантичному просторі жінок цієї групи має лише одне значення – входить до сексуального контексту. Конструкт “гуманістка” входить до фактора “мати” й не складає самостійного фактора. Це означає, що соціальна активність жінок цієї групи має прородинний характер й обмежена родинними рамками. Перший фактор – “робітниця” - є біполярним, тобто на одному полюсі знаходяться конструкти “робітниця”, “воїн”, а на другому – “мати”, “господарка”. Така структура фактора свідчить про суперечність, неузгодженість рольових позицій робітниці та матері.

В групі 4 виділено п’ять факторів, які обумовлюють 77,9% дисперсії. В цілому факторна структура така ж, як у жінок групи 2, але у межах факторів є деякі відмінності. Зокрема, до фактора “мати” ввійшов конструкт “воїн”, полісемантичність якого полягає в тому, що він несе й ділове, й материнське, й сексуальне значення.

Таким чином, структура “жіночого простору” в групах 2 та 4 більш диференційована, ніж у групах 1 і 3, де конструкти “робітниця” й “мати” знаходяться у контрарних відношеннях, що обумовлює необхідність вибору – або мати й господарка, або ділова жінка.

За формулою n/(n+m), де n – кількість складових структури жіночого потенціалу, що одержали високий рівень розвитку, а m – низький, було обчислено індекс повноти реалізації жіночого потенціалу (ПРЖП), який склав у групі 1 – 0,56; 2 – 0,89; 3 – 0,44; 4 – 0,78.

У жінок групи 1 виявлено однозначну ідентичність з батьком або з домінантною матір’ю; групи 3 – зі “слабкою” матір’ю; у жінок груп 2 та 4 є двоїста ідентичність: за маскулінними якостями жінки близькі до батька, а за фемінними – до матері. Будь-яке зближення із одним з батьків на шкоду стосункам з другим завжди виявляється проблемним з точки зору статево-рольового або ширше – психосексуального розвитку.

Життєві стилі виявляються в інтимно-життєвих сценаріях.Діагностичні ознаки кожного сценарію було описано А.Темкіною та було взято у вигляді елементів інтерпретаціі інтерв’ю. Інтерв’ю було проведено у вільній формі. У жінок групи 1 переважають романтичний та гедоністичний сценарії. Наявність проблем у відношеннях з батьком (батько не є об’єктом любові, але є об’єктом ідентифікації) веде до компенсаторної надвиразності потреби у любові. Жінки групи 3 ідентифікують себе з матерями, достатньо відсторонені від батька, являючи собою дбайливих матерів, які побоюються “чисто жіночих” відношень з чоловіками. Тому в групі 3 переважають несексуалізовані варіанти інтимно-життєвих сценаріїв – комунікативний та пронатальний.

В групах 2 та 4 різні типи сценаріїв (пронатальний, комунікативний, романтичний та гедоністичний) представлені достатньо рівномірно, отже, репертуар інтимно-життєвих сценаріїв у цих групах – ширший.

Інтимно-життєві сценарії визначають і сексуальні фантазії. Для жінок групи 1 характерні такі фабули фантазій: підлеглість, заміна партнера, згвалтування, садомазохізм, гомосексуальний контакт. Ці жінки незадоволені шлюбним партнером (заміна партнера). У своїх сексуальних фантазіях вони то реалізують пасивний жіночий патерн сексуальної поведінки (підкорення), то мають маргінальну структуру сексуальної поведінки, мікстовий жіночо-чоловічий патерн (садомазохізм), то реалізують чоловічі патерни (гомосексуальний контакт), що є формою відходу від “жіночості”.

Для жінок групи 3 специфічні такі фабули сексуальних фантазій: ідилічна зустріч, садомазохізм і згвалтування. Ці фабули відображають бажання одержати підтримку, а також кидання від пасивної жіночої мазохістичної позиції до активної чоловічої. У фантазіях згвалтування відображено активне бажання бути жіночною. У цілому зниження частоти появи фантазій у жінок цієї групи свідчить про дезактуалізацію у них сексуальності і еротичного бажання.

Для жінок групи 2 характерними є такі фабули фантазій, як експериментування та груповий секс. Ці фантазії виражають свободу сексуальності та сексуального експериментування. Разом з тим низька частота таких сексуальних фантазій, як згвалтування, садомазохізм, гомосексуальний контакт, свідчить про відсутність обтяження статево-рольовими проблемами. Таким чином, щоб почувати себе об’єктом бажання, жінки цієї групи не потребують екстремальних переживань.

Для жінок групи 4 специфічними є практично ті ж самі фабули сексуальних фантазій, що й для жінок групи 2.

Подружні відносини реалізуються у відомих типах функціональних відносин. Жінки групи 1 схильні встановлювати з шлюбним партнером зв’язки “мати-син”, “пані-слуга”, “старша сестра — молодший брат”. У групі 2 превалюють стосунки “партнер-партнер”, а інші типи відносин представлені рівномірно. В групі 3 найбільш вираженими є стосунки “батько-дочка”, “старший брат — молодша сестра”, “пан-слуга”. В групі 4 переважають стосунки “партнер-партнер”, а також відносини “старший брат — молодша сестра”. Отже, партнерські стосунки частіше зустрічаються в групах 2 та 4, а нерівноправні – в групах 1 і 3.

Любовні стосунки у жінок групи 1 є амбівалентними, вони поєднані не тільки з радістю, але й з страхом. Крім того, конструкт “любов” у цій групі корелює з конструктом “чоловіче”, що відображає наявність статево-рольової трансформації особистості жінок. У любові така жінка повинна бути сильною, владною, цей тип домінує над партнером й пов’язаний із його завоюванням і підкоренням. Звідси йде – партнер любові часто слабкий, субмісивний. В групі 2 любов корелює тільки з “радістю” й конструктом “жіноче”, що відображає нормативну статево-рольову ідентичність жінок цієї групи. В групі 3 любов також уніполярна, але в статево-рольовому відношенні вона антимаскулінна (є значуща негативна кореляція з конструктом “чоловіче”). Це свідчить про наявність статево-рольових зрушень в особистості цих жінок уздовж вектора гіперроль, тобто вони гіперфемінні. Разом з тим гіперфемінізацію пов’язано з неповнотою привласнення жіночого рольового патерна. Жінки групи 4 відповідають статево-рольовому стандарту, мають уніполярний конструкт “любов” і нормативно ототожнюють жіночу любов з “жіночістю”.

Особливості особистості жінки-керівника є факторами, сприятливими до формування визначеного стилю життя. Жінки груп 1 і 2 – керівники. Жінки групи 1: 1) неспокійні, нетерплячі, активні, мають високу зрозумілість (D+); 2) домінантні, самовпевнені, конфліктні, норовливі, сміливі (Е+); 3) сміливі, рішучі, мають потяг до ризику та гострих відчувань, легко вступають у контакт, не зазнають труднощів у спілкуванні, не розгублюються при зіткненні з несподіванками, про невдачі швидко забувають, є лідерами (Н+); 4) розумні, розсудливі, вдумливі та наполегливі (J+); 5) відповідальні (К+); 6) організовані, планомірні в діях, не розкидаються, доводять розпочату справу до кінця (Q3); 7) напружені (Q4). Жінки групи 2 характеризуються: 1) мужністю, практичністю та реалістичністю (І-); 2) розумністю, розсудливістю, вдумливістю та наполегливістю (J+); 3) відповідальністю (К+); 4) організованістю, планомірністю в діях (Q3).

Таким чином, жінки групи 1 мають низку якостей, відсутніх у жінок групи 2: неспокій, нетерплячість, домінантність, норовливість, фрустрованість, напруженість, сміливість, рішучість. Більша частина цих якостей входить до шкали маскулінності A. Heilbrun і є статево-рольовими.

Соціальний інтерес є одним із найважливіших факторів психологічного здоров’я й особистості й її соціальної активності. Жінки групи 1 виявляють більш низькі показники соціального інтересу, ніж жінки групи 2. Вони більш егоцентричні, спрямовані на особисту самореалізацію. Зниження соціального інтересу пов’язано з низкою дисфункціональних стилів керування (тиранізм, егоцентризм, брехливість, маніпулятивне відношення до людей та ін.). Жінки групи 2 більш соціально орієнтовані. У них формується демократична структура керівництва. До того ж, у жіночому варіанті демократичне керівництво тісно пов’язано з ідеєю служіння – добровільне обмеження сфери своїх повноважень, виходячи з переконання, що керівник є не паном, а помічником.

Для визначення ролі статево-рольових факторів у становленні різноманітних аспектів життєвого стилю жінок проведено факторизацію простору двадцяти ознак, які містять: ІСРД, рівні М/Ф, варіативність виконання гендерних ролей, прийняття себе й інших (субшкали методики СПА); всі типи кар’єрних орієнтацій; ПРЖП; три структурних компоненти любові (пристрасть, близькість і відданість); рівень соціального інтересу та ін. В групі 1 виділено чотири фактори й до кожного з них увійшли показники М/Ф. Аналогічний простір ознак у жінок групи 2 представлено сьома факторами, причому тільки до чотирьох з них входять статево-рольові ознаки. Отже, статево-рольова регуляція способу життя в групі 2 – нижча. Таким чином, ця регуляція поведінки виражена більшою мірою тоді, коли є деякі девіації в організації М/Ф симптомокомплексу.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми становлення життєвого стилю жінок. Проблему вирішено з точки зору статево-рольового підходу, що дозволило розкрити зв’язок рівневих і структурних девіацій М/Ф симптомокомплексу з різноманітними феноменами жіночого гендерного функціонування. Одержані дані свідчить про зв’язок порушень структурної та функціональної статево-рольової сфери особистості з життєвим стилем жінок, що свідчіть про необхідність розробки психокорекційних статево-рольових тренінгових програм для різних категорій жінок, а також превентивних статево-рольових тренінгів для підлітків.

У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. Жінки, які розрізнюються рівнями кар’єрної орієнтації (КО) та домінантністю/субмісивністю (Д/С) в родині, мають специфічні рівневі характеристики статево-рольової сфери особистості. Жінки типу (КО+Д) Розшифрування літерного позначення різних статево-рольових типів наведено у розд. 2., що виявляють трансформацію статево-рольової сфери, є гіпермаскулінними на всіх рівнях організації М/Ф симптомокомплексу – соціогенному, поведінковому та біогенному. Жінки типу (КНО+С) мають гіперрольову поведінку – вони є гіпомаскулінними на всіх означених рівнях і гіперфемінними на соціогенному рівні організації М/Ф симптомокомплексу.

2. Жінки, що розрізнюються рівнями КО та ДС у родині, а також мають специфічні структурні характеристики статево-рольової сфери особистості, описані різними структурними моделями. У жінок типу (КО+Д) висока частота континуально-альтернативної та континуально-ад’юнктивної статево-рольових моделей. Це свідчить про незрілість і навіть інвертність статево-рольових структур особистості таких жінок. Для жінок типу (КО+СЛ) характерною є зріла андрогінна модель, для жінок типу (КНО+С) – континуально-альтернативна статево-рольова модель, що свідчить про девіації гендерної ідентичності жінок цієї групи, про їхню статево-рольову незрілість. Для жінок типу (КНО+СЛ) характерні андрогінна та континуально-ад’юнктивна моделі. Більш зрілими у статево-рольовому відношенні є ті жінки, які поєднують у собі протилежні полюси – “кар’єрну орієнтацію (КО) — відсутність кар’єрної орієнтації (КНО)”, “домінантність в родині (Д) — відсутність домінантності(С)”.

3. Структура міжрівневих зв’язків всередині М/Ф симптомокомплексу у жінок, що розрізняються рівнем КО і Д, має специфічні характеристики. У жінок типів (КО+Д) і (КНО+С) статево-рольова структура неартикульована, недиференційована: соціогенний, поведінковий та біогенний рівні М/Ф симптомокомплексу пов’язані між собою, утворюючи ригідні статево-рольові структури, які утруднюють опанування адаптивних гендерних ролей.

У жінок типів (КНО+СЛ) і (КО+СЛ) структура цього симптомокомплексу артикульована, диференційована. Відсутність лінійних зв’язків між рівневими утвореннями М/Ф симптомокомплексу вказують на можливість встановлення “багато-багатозначних” зв’язків між ними. Це створює передумови відносинам міжрівневої компенсації, що, в свою чергу, дозволяє жінкам гнучко адаптуватися до різноманітних гендерних ролей, адекватних ситуаціям.

4. Поведінковий репертуар здійснення таких гендерних ролей, як “мати”, “дружина”, “жінка”, “робітник” у жінок, що мають незначні девіації статево-рольової сфери особистості, – більш високий. Це жінки типів (КО+СЛ) і (КНО+СЛ). Більш високі показники адаптивності в цих групах пов’язані з більшим рівнем рольової гнучкості.

Жінки типу (КО+Д) мають такі типи кар’єрних орієнтацій:функціональну, управлінську, орієнтацію на незалежність, служіння, відданість, виклик, підприємливість. Жінки типу (КНО+С) мають кар’єрну орієнтацію на стабільність, типу (КО+СЛ) – на стабільність, служіння, відданість, виклик, підприємливість, а також орієнтацію на інтеграцію способу життя. Орієнтація на інтегративний спосіб життя відображає повноту жіночої самореалізації.

Жінки різних ТГІ мають специфічні особливості статево-рольової ідентичності. У жінок типу (КО+Д) спостерігається ідентичність з батьком або з домінантною матір’ю; у жінок типу (КО+С) – зі “слабкою” матір’ю; у жінок (КО+СЛ) і (КНО+СЛ) є двоїста ідентичність: за маскулінними якостями жінки близькі до батька, а за фемінними – до матері. Будь-яке зближення з одним із батьків на шкоду відносинам з другим виявляється проблемним з точки зору статево-рольового й навіть психосексуального розвитку жінок.

5. Структура жіночості (“жіночого простору”) у жінок різного типу відрізняється рівнем диференційованості: у жінок типів (КО+Д) і (КНО+С) її подано трьома факторами, типів (КО+СЛ) і (КНО+СЛ) – п’ятьма. У жінок типу (КО+Д) фактор “робітниця” – біполярний: один полюс – це конструкти “робітниця”, “воїн”, “красуня”, а другий – “мати”, “господарка”. Жінки цього типу розглядають роботу (кар’єру), домівку та родину як взаємовиключаючі поняття, що перебувають в стані конфлікту. У жінок типу (КО+СЛ) не існує альтернативи “родина-робота” в явній, відкритій формі.

Багато які конструкти, що відображають різноманітні аспекти жіночості, є полісемантичними, причому їх значущість у різних групах жінок дуже розрізнена. У першого типу жінок конструкт “красуня” має два значення – діловий успішний імідж і сексуальність, а у другого з’являється додаткове значення – природність, натуральність.

6. У ранніх спогадах жінок відбуваються особливості травм, одержаних ними у дитинстві, які впливають на особливості їхнього життєвого стилю.Для типів (КО+Д) і (КО+СЛ) емоційне середовище згадується більш погрозливим і відкидаючим, ніж у жінок інших типів. Ці типи жінок знаходять специфічні засоби подолання наслідків ранньої травми. Ранні спогади виявляють захисні стилеві стратегії: у першого з наведених типів жінок більше спогадів, що пов’язані з досягненнями, а у другого – з потребою турботи. Жінки типу (КО+Д) у спогадах отримують мало турботи, почувають себе недостатньо привабливими, сприймають інших як здатних сміятися над ними. Така тематична структура ранніх спогадів, певно, свідчить про ранню статево-рольову травму, що зумовила складність прийняття ними соціально-нормативних жіночих гендерних ролей. У жінок типів (КО+СЛ) і (КНО+СЛ) частота травматичних фабул ранніх спогадів – невисока. У жінок (КНО+С) часто зустрічається фабула спогаду “я не приваблива”, що свідчить про наявність проблем у відносинах дівчинки з батьком.

Існують особливості сексуальних сценаріїв у різних типів жінок. Романтичний і гедоністичний сценарії переважають у жінок типу (КО+Д). Сценарні варіанти пов’язані з визначеною мотивацією життя. Наявність проблем у відносинах з батьком веде до компенсаторної гіпервираженості потреби у любові. Батько стає не об’єктом їхньої любові, а об’єктом ідентифікації. Тому дівчинка у подальшому відчуває утруднення у розкритті свого жіночого потенціалу. Жінки типу (КНО+С) ідентифікують себе з матерями, вони відсторонені від батька. Ці дівчатка виростають дбайливими матерями, побоюючись чисто жіночих відносин з чоловіками. У цих жінок переважають несексуалізовані варіанти сексуальних сценаріїв – комунікативний і пронатальний.

7. У подружніх стосунках жінки типу (КО+Д) часто встановлюють нерівноправні стосунки. Статево-рольова комплементарність виявляється в таких формах функціональних відносин у подружжі, як “мати-син”, “пані-слуга”, “старша сестра-молодший брат”. Зв’язок “пані-слуга” є однозначно дисфункціональним і призводить до залежних відносин чоловіка та жінки. Частота залежних відносин у цій групі жінок висока. В групах жінок (КО+СЛ) і (КНО+СЛ) частіше встановлюються партнерські стосунки. Частота залежних стосунків у подружніх відносинах тісно пов’язана зі змінами у статево-рольовій сфері.

8. Керівництво, здійснюване жінками типу (КО+Д), зумовлює низку труднощів, спричинених особливостями їхньої особистості у порівнянні з типом (КО+СЛ): неспокій, нетерплячість, домінантність, норовливість, фрустрованість, напруженість. Ці жінки менш оптимістичні та відкриті, менш доброзичливі, співчутливі та рефлексивні. Послаблення цих рис зумовлено тим, що перелічені якості входять до фемінної шкали, а цей тип жінок є гіпермаскулінним. Такі жінки мають більш низькі, ніж жінки (КО+СЛ), показники соціального інтересу, що визначає їхній більший егоцентризм.

У жінок типу (КО+Д) М/Ф-утворення є тотальними детермінантами їх життєвого стилю, що пронизують усі сфери функціонування особистості. У жінок типу (КО+СЛ) професійна й інтимно-особистісна сфери відносно незалежні від статево-рольової регуляції. Така регуляція поведінки найбільш виражена, коли є девіації статево-рольових утворень особистості.

Подальші перспективи дослідження вбачаємо в поглибленні теоретичних уявлень про статево-рольові детермінанти формування та реалізації життєвого стилю жінок.

Основні положення дисертації викладено у публікаціях:

1. Найдовская И.В. Имидж менеджера как фактор успешного делового общения // Вісник Харківського університету. Сер. “Психологія”. – 1998. – № 419. – С. 129-135.

2. Найдовская И.В. К постановке проблемы изучения профессионально-значимых качеств женщин-руководителей. // Вісник Харківського університету. Сер. “Психологія”. – 1998. – № 483. – С. 121-126.

3. Найдовська І.В. Особливості кар’єрних орієнтацій у жінок // Збірник