ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Низькодубова Катерина Валеріївна

УДК 658.29:504

УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і управління

підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ХАРКІВ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному економічному університеті,

Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Українська Лариса Олегівна,

Харківський державний економічний університет,

професор кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Мельник Леонід Григорович,

Сумський державний університет,

завідувач кафедри економіки

кандидат економічних наук,

Бондаренко Нінель Василівна

Харківське обласне управління статистики

Держкомстату України,

заступник начальника

Провідна установа – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,

кафедра маркетингу і менеджменту

зовнішньоекономічної діяльності, Міністерство освіти і

науки України, м. Харків

Захист відбудеться “ 29 ” січня 2004 р. о 13 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пров. Інженерний, 1-а.

Автореферат розісланий “ 27 ” грудня2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Еколого-економічна криза, що поглиблюється в Україні, істотно утруднює вирішення чисельних проблем становлення ринкових відносин в державі оскільки екодеструктивний вплив з боку суб’єктів виробничо-господарської діяльності набуває катастрофічно швидких темпів. Існуюча система вітчизняного екологічного управління не відповідає сучасним вимогам, тому потребує якісної перебудови економічного інструментарію екологічного регулювання, розробки ефективного економічного механізму екологобезпечної діяльності, одним з основних елементів якого є ефективна система екологічного менеджменту промислових підприємств. У цьому зв’язку загострюється необхідність дослідження такого питання, як екологічний менеджмент виробничих систем у специфіці перехідної економіки, що набуває особливої актуальності в умовах бюджетного дефіциту, коли інвестування програм екологічної політики підприємств та управління екологічною безпекою є вкрай обмеженим.

Актуальність теми. Вирішенню проблем удосконалення еколого-економічного управління діяльності підприємств присвячені роботи як вітчизняних, так і закордонних учених-економістів: Н. Бондаренко, О. Веклич, Г. Григорян, В. Гриньова, М. Кизим, Л. Мельник, А. Низ, В. Пономаренко, І. Семеняк, В. Трегобчук, Л. Українська, В. Хесле, М. Хохлов, В. Шевчук, В. Шепа. Разом з тим, стан управління екологічною безпекою у сучасних умовах функціонування вітчизняних підприємств знаходиться на початковій стадії формування механізму її забезпечення. Аналіз природокористування, екологічного управління та екологічної діяльності підприємств в Україні виявив гостру необхідність негайного формування чіткого діючого механізму екологобезпечного розвитку на основі вдосконалення та трансформації існуючої законодавчої і нормативної бази державного екологічного регулювання, системи екологічного менеджменту підприємств, всебічного врахування екологічного фактору в усіх аспектах виробничої діяльності. Наукова та практична актуальність цих проблем зумовила вибір теми дисертації, визначила мету і задачі дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках держбюджетної НДР кафедри економічної теорії Харківського державного економічного університету “Глобальні проблеми 21-го століття”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обгрунтування сукупності організаційно-економічних напрямків вдосконалення системи управління екологічною безпекою промислових підприємств як на макро-, так і на мікрорівні, ефективна реалізація яких сприятиме забезпеченню еколого-економічної рівноваги у розвитку економіки України, а також розробка методичних підходів до ефективного управління цими напрямками.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано і вирішено такі наукові та практичні задачі:

оцінка структури еколого-економічної системи виробничих відносин промислових підприємств;

виявлення особливостей управління екологічною безпекою в умовах трансформаційної економіки;

дослідження сутності і структури екологічного менеджменту підприємства як основи забезпечення екологічної безпеки;

аналіз сучасного стану управління екологічною безпекою на вітчизняних підприємствах;

визначення механізмів екологічного менеджменту в умовах ринкових відносин;

обгрунтування методичних рекомендацій по вдосконаленню системи ефективного управління екологічною безпекою на промислових підприємствах;

методичні підходи до систематизації організаційно-економічних напрямків підвищення ефективності екологічного менеджменту.

Об’єктом дослідження є процеси управління екологічною безпекою промислових підприємств.

Предмет дослідження – організаційно-економічні напрямки підвищення ефективності екологічного менеджменту промислових підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основами дисертаційного дослідження є фундаментальні праці вітчизняних та закордонних учених-економістів у галузі економіко-екологічної діяльності, законодавчі та нормативні акти України щодо становлення і розвитку екологічної діяльності підприємств, а також філософські принципи пізнання і діалектики. У дисертаційній роботі були використані такі загальнонаукові методи дослідження, як спостереження та узагальнення (систематизація організаційно-економічних напрямків підвищення ефективності екологічного менеджменту), аналіз і синтез (виявлення пріоритетних чинників зростання еколого-економічної ефективності механізмів екологічного менеджменту в умовах ринкових відносин), єдність логічного та історичного підходів (визначення загальних та специфічних рис системи управління екологічною безпекою на вітчизняних підприємствах), групування та порівняння (виявлення характерних рис еколого-економічної системи виробничих відносин на мікрорівні), логічного моделювання (аналіз природи виникнення та вирішення конфлікту між виробничою діяльністю та екологічною рівновагою), методи експертної оцінки (оцінка рівня екологічної безпеки на промислових підприємствах).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці й обгрунтуванні нових теоретичних і методичних підходів до забезпечення екологічної безпеки промислових підприємств. Це дасть змогу удосконалити процес управління природокористуванням і відображено у таких конкретних положеннях:

Вперше:

запропонована методика планування та організації екологічної діяльності підприємства, яка складається з еколого-економічного аналізу, поетапного планування екологічної діяльності з урахуванням задач внутрішньої та зовнішньої політики підприємства, визначення напрямків організації екологізації, критеріальної якісної оцінки системи екологічного менеджменту;

Подальший розвиток одержали:

теоретичне обгрунтування пріоритетних шляхів вдосконалення системи управління екологічною безпекою на промислових підприємствах, які передбачають забезпечення єдності управління технологією, ефективну організацію системи екологічного менеджменту та управління якістю продукції;

поняття “екологічний менеджмент” шляхом теоретичного відокремлення від терміну “екологічне регулювання”; систематизація економічних інструментів екологічного регулювання, стандартів якості, чинників активізації еколого-інноваційних процесів на промислових підприємствах;

Удосконалено:

принципи екологічної політики промислового підприємства за рахунок їх доповнення принципом забезпечення єдності реалізації екологічної політики на національному, регіональному рівнях та на рівні підприємства, застосування яких сприятиме підвищенню результативності екополітики підприємств;

методичні підходи до управління екологічною безпекою підприємства, які передбачають вдосконалення фінансового механізму регулювання природокористуванням, екологічної мотивації, економічних механізмів державного екологічного управління, як необхідних складових процесу екологізації промислових підприємств.

Практичне значення отриманих результатів. Методичні положення і практичні рекомендації, що містяться в дисертаційній роботі, створюють науково обгрунтовану базу для здійснення конкретних управлінських впливів на реальні процеси організації екологічної діяльності на промислових підприємствах.

Основні положення і розробки за результатами дисертації доведені до рівня методичних рекомендацій та можуть бути використані в практиці екологічного менеджменту на підприємствах України, а також у процесі викладання профільних дисциплін у вищих економічних навчальних закладах. Наукові результати дисертаційної роботи знайшли конкретне практичне застосування у АКЗТ “ХЗ Проммонтажелектроніка” (довідка №205 від 12.05.2003р.), ДП “Завод ім. В.О. Малишева” (довідка №108/3 від 21.04.2003р.).

Особистий внесок здобувача. Всі наукові роботи виконані автором одноосібно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки проведеного дослідження пройшли апробацію на науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми сучасної науки у дослідженнях молодих вчених м. Харкова” (Харків, 2001), “Наука і соціальні проблеми суспільства: людина, техніка, технологія, довкілля” (Харків, 2001), на міжнародних конференціях “Права власності у перехідних економіках” (EERC, Київ, 2001), “The economic transition of Ukraine” (НУ “Києво-Могилянська Академія”, Київ, 2002), “Дослідження та оптимізація економічних процесів (Оптимум-2003)” (НТУ “ХПІ”, Харків, 2003).

Публікації. Основні результати і висновки дисертаційного дослідження опубліковані в 7 статтях автора в спеціальних виданнях, що входять у перелік, затверджений ВАК України, загальним обсягом 1,3 ум. друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація включає вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел, додатки. Робота викладена на 228 сторінках машинописного тексту, в т.ч. основний текст – 183 сторінки, містить 19 таблиць – на 11 сторінках, і 15 рисунків – на 9 сторінках. Список використаних літературних джерел з 165 найменувань представлений на 14 сторінках, 3 додатки – на 7 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено мету, об’єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано основні задачі дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – “Методологічні основи формування системи управління екологічною безпекою промислових підприємств” – проаналізовано теоретичні аспекти еколого-економічної системи виробничих відносин на промислових підприємствах; визначено особливості управління екологічною безпекою в умовах трансформаційної економіки; простежено сутність, функції та задачі екологічного менеджменту підприємства.

Головною метою дослідження економічного аспекту природокористування промисловими підприємствами є формування системи раціонального використання природних ресурсів. Треба зважати не тільки на потужний потенціал продуктивних сил сучасного суспільства, а й на характер виробничих і суспільних відносин, над якими панує складна структура відповідних державних і громадських інститутів та управлінських органів.

Об’єктивно механізм екологічного регулювання відбиває певний ступінь розвитку соціально-економічних відносин у тісному взаємозв’язку з природними продуктивними силами та надбудовою, а суб’єктивно, реалізуючись через свідому діяльність людей, визначає конкретні форми і методи, за допомогою яких здійснюється організація процесів взаємодії суспільства і навколишнього середовища. Структуризація механізму екологічного регулювання, що представлена на рис.1, дає змогу виявити його ядро – економічний механізм природокористування й, відповідно, провідні напрями, форми, методи і підойми реорганізації екологічної діяльності та управління екологічною безпекою промислових підприємств.

Здійснення вимог екологічної безпеки і узгодження економічного розвитку з навколишнім середовищем є можливим лише на основі сталого розвитку економіки шляхом оптимізації процесу природокористування підприємств. Поряд із вдосконаленням регулювання процесу природокористування з боку держави забезпечення екологічних вимог базується на ефективній системі екологічного менеджменту підприємств.

Найбільш важливою рисою перехідної економіки є формування нової ринкової структури господарського механізму природокористування, управління екологічною безпекою на всіх рівнях національної економіки, де в основі – зміна ролі і функції держави в процесах екологічної діяльності

підприємств, побудованої на засадах стимулюючої екологічної політики,

екологічної законотворчості, контролю тощо.

В умовах відсутності відповідної мотивації екологічної діяльності у підприємств, очевидною стає необхідність пошуку нових шляхів і підходів до вирішення екологічних проблем промислового виробництва. Основним із таких шляхів є становлення екологічного менеджменту.

На основі аналізу змісту категорії “екологічна безпека” зазначено низку

її характерних особливостей; уточнено зміст категорії “екологічна політика” за рахунок доповнення визначенням екологічних цілей і задач підприємства; одержало подальший розвиток визначення поняття “екологічний менеджмент” шляхом теоретичного відокремлення від терміну “екологічне регулювання”. Задачею екологічного менеджменту підприємств, як ініціативної і результативної діяльності економічних суб'єктів, спрямованої на досягнення власних екологічних цілей, реалізацію проектів і програм, розроблених на основі принципів екологічної політики, є пошук шляхів, визначення напрямків забезпечення найбільш конкурентноспроможних рішень в галузі управління еколого-економічною і природоохоронною діяльністю промислового підприємства та їх реалізація. У дисертаційний роботі розкрито сутність, визначено функції та задачі екологічного менеджменту підприємства.

Екологічна політика підприємства – це діяльність, принципи і зобов’язання, поєднані з екологічними аспектами діяльності підприємства, що забезпечують основи для встановлення його екологічних цілей і задач, головними з яких є:

поєднання екологічних цілей і задач із цілями і задачами розвитку підприємства в цілому;

усвідомлене прийняття й активна підтримка екологічної політики і зобов’язань керівництвом підприємства;

свідоме використання в практичній діяльності підприємства основ сучасної екологічної культури;

добровільне розширення екологічних зобов’язань підприємства у відношенні всіх зацікавлених в екологічних аспектах його діяльності осіб і сторін; охорона здоров’я й екологічної безпеки персоналу і населення у зоні впливу підприємства на навколишнє середовище; оцінка впливу на навколишнє середовище; підтримка екологічних наукових досліджень, екологічної освіти та виховання; розвиток добровільного екологічного страхування; екологічна доброчинність;

екоефективність, тобто досягнення економічної ефективності природоохоронної діяльності підприємства-природокористувача; підвищення

якості продукції і послуг за рахунок розвитку екологічної діяльності;

розвиток екологічно чистого виробництва, мінімізація негативного впливу на навколишнє середовище;

упередження негативного впливу на навколишнє середовище в джерелах його утворення, раціональне використання ресурсів;

доступність інформації про результати екологічної діяльності;

незалежна оцінка результатів екологічної діяльності підприємства (здійснення систематичного екологічного аудиту);

інформування, мотивація і залучення всього персоналу до екологічної діяльності підприємства;

залучення постачальників, споживачів товарів і послуг до екологічної діяльності підприємства;

відповідність чинному екологічному законодавству, екологічним нормам і правилам; розробка і використання власних екологічних норм і правил, що доповнюють державні вимоги.

Ключовою ланкою в системі екологічного управління і менеджменту є екологічна служба підприємства, або, у випадку невеликих виробництв, окремий кваліфікований спеціаліст (менеджер), уповноважений вирішувати відповідні задачі. У розділі виділено основні типи структури системи екологічного менеджменту, що розділяються відносно позиції в них екологічної служби підприємства або уповноваженого спеціаліста; обгрунтовано характерні риси внутрішньої і зовнішньої екологічної політики і зобов’язань підприємства; зазначено принципи організації екологічного аудиту.

У другому розділі – “Система організаційно-економічних напрямів підвищення ефективності екологічного менеджменту промислових підприємств” – досліджено сучасний стан системи управління екологічною безпекою на вітчизняних підприємствах; систематизовано механізми екологічного менеджменту в умовах ринкових відносин; проаналізовано особливості реалізації еколого-інноваційних процесів на промислових підприємствах.

Вивчення екологічних звітів, а також статистичних даних, що характеризують стан природокористування на підприємствах машинобудівної галузі м. Харкова, дозволяє зробити висновок, що управління екологічною безпекою у сучасних умовах функціонування вітчизняних підприємств знаходиться на початковій стадії формування механізму його забезпечення. Вивчення природокористування, екологічного управління та екологічної діяльності підприємств в Україні виявило гостру необхідність негайного формування чіткого діючого механізму екологобезпечного розвитку країни на основі вдосконалення та трансформації існуючої економічної і законодавчої бази державного екологічного регулювання, системи екологічного менеджменту підприємств, всебічного врахування екологічного фактору в усіх аспектах виробничої діяльності.

В роботі узагальнено основні недоліки складових елементів вітчизняного механізму екологічного управління: невідповідність екоресурсних платежів шкоді, яку підприємства завдають навколишньому середовищу; недостатній контроль за рухом коштів позабюджетних екологічних фондів; низька стимулююча спроможність субсидій тощо. Дослідження існуючої законодавчої бази регулювання природокористуванням в Україні виявило необхідність доповнень та змін у структурі управління екологічною безпекою.

Активізація екологічної компоненти у державній політиці в Україні, з врахуванням тенденцій поточного моменту, передбачає розробку на сучасному етапі розвитку еколого-економічних відносин нової системи екологічного менеджменту, управління екологічною безпекою промислових підприємств як більш прогресивної моделі в умовах ринкових трансформацій, використовуючи одночасно адміністративні та економічні інструменти.

Проведений в дисертації аналіз взаємозв’язку функцій екологічної політики на національному, регіональному рівнях та на рівні підприємства (рис.2), дав змогу дійти висновку про необхідність забезпечення єдності управління екологічною безпекою на зазначених рівнях.

Сучасна система екологічного менеджменту індустріально розвинутих країн – це складна структура інструментів й механізмів еколого-економічної політики, злагоджена система адміністративно-законодавчих і ринкових інструментів екологічного регулювання.

У дисертаційній роботі систематизовано етапи світового розвитку екологічної політики; проведено аналіз міжнародних екологічних стандартів; визначено структуру економічного механізму екологічного регулювання.

Економічний механізм екологічного регулювання в розвинутих країнах поєднує дві великі групи законодавчо закріплених регуляторів екологічної політики підприємств: перша група – важелі обмежувального характеру (вплив на підприємства-забруднювачі з метою обмеження еколого-деструктивної діяльності); друга група – регулятори, які активізують природоохоронну діяльність товаровиробників, стимулюють природокористувачів поліпшувати стан навколишнього середовища. В

зв’язку з цим зважено на необхідність вивчення цього досвіду з метою визначення доцільності і меж його застосування.

Проблема постійної підтримки рівня якості навколишнього середовища поставила задачу забезпечення екологічної безпеки виробництва. Загальна реструктуризація виробництва у напрямку екологізованого розвитку повинна бути націлена на мінімізацію негативного впливу на довкілля шляхом технічного і технологічного переозброєння промисловості. У роботі досліджено питання стимулювання і фінансування еколого-інноваційних процесів на підприємствах в умовах здійснення процесу управління екологічною безпекою підприємств; систематизовано джерела фінансування еколого-інноваційних процесів на підприємствах; виявлено завдання державного механізму активізації інноваційної діяльності; зазначено необхідні умови стратегії розвитку інноваційної діяльності економічних суб’єктів.

У третьому розділі – “Вдосконалення системи управління екологічною безпекою на підприємствах” – запропоновано практичні рекомендації по формуванню та розвитку системи екологічного менеджменту; розроблено методичні підходи до забезпечення становлення ефективного управління екологічною безпекою підприємств.

У роботі доведено, що екологічний менеджмент є практичною основою створення екологічно безпечного чистого виробництва. Основна ціль екологічного менеджменту – послідовне удосконалення екологізації виробничої діяльності, – дозволяє знайти нові підходи, механізми й методи у рішенні різноманітних екологічних проблем в умовах перехідної і ринкової економіки. Так, з екологічним менеджментом безпосередньо пов’язані прогресивні зміни методів і форм діяльності державного екологічного контролю. Подібні зміни характеризуються переходом від контролю над ресурсами, джерелами впливу на навколишнє середовище і відходами промислових підприємств до контролю за ефективністю систем виробничого екологічного менеджменту в цілому та за дотриманням норм природокористування.

Вирішення задач екологічного характеру є можливим на основі принципово іншої мотивації діяльності в системі екологічного менеджменту. Мотивація керівництва промислових підприємств є вихідною й однією з найбільш складних проблем формування і розвитку системи екологічного менеджменту. Екологічна мотивація має пряму взаємозалежність із корпоративною екологічною відповідальністю підприємства. У роботі виявлено економічно-організаційні переваги мотивації підприємств, які

здійснюють екологічну діяльність, а саме:

підвищується конкурентоспроможність підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках;

виконуються вимоги природоохоронного законодавства;

мінімізуються можливості виникнення надзвичайних екологічних ситуацій і аварій на підприємстві;

зростає інвестиційна привабливість підприємств з функціонуючою системою екологічного менеджменту на внутрішніх і зовнішніх ринках;

ліцензується на пільговій основі виробнича діяльність екологічно сертифікованих підприємств тощо.

У дисертаційній роботі запропонована методика планування та організації екологічної діяльності підприємства, яка складається з еколого-економічного аналізу, поетапного планування екологічної діяльності на підприємстві з урахуванням задач внутрішньої та зовнішньої політики підприємства, визначення напрямків організації екологізації, критеріальної якісної оцінки системи екологічного менеджменту (рис.3)

В роботі обгрунтована доцільність реалізації сучасної екологічної політики на підприємстві в умовах економічної самостійності, що потребує проведення відповідного еколого-економічного аналізу (рис.4) в рамках програм екологічного менеджменту підприємства, проаналізовані його складові елементи (екологічна експертиза, екологічний маркетинг, екологічний аудит, екологічна діагностика, ситуаційний аналіз) та запропоновано низку рекомендацій по практичній реалізації зазначених процедур на підприємстві, а також поетапного планування і організації екологічної діяльності на підприємстві з урахуванням задач внутрішньої та зовнішньої діяльності.

Функціонування системи екологічного менеджменту на підприємстві, обумовлює необхідність якісної оцінки її ефективності, яку пропонується проводити за двадцяти сімома критеріями.

Організацію екологічної діяльності підприємства доцільно здійснювати за наступними напрямками:

визначення відповідальних осіб (підрозділів) підприємства в галузі екологічного менеджменту;

визначення структури системи екологічного менеджменту (суб'єкти, об'єкти, комунікації);

розподіл посадових обов'язків, повноважень і відповідальності;

розробка процедур прийняття екологічно значущих рішень;

забезпечення діяльності в галузі екологічного менеджменту

необхідними людськими, фінансовими і матеріальними ресурсами (включаючи діяльність по попередженню надзвичайних екологічних ситуацій);

визначення вимог до формування і ведення необхідної внутрішньої документації, що забезпечує ефективність екологічного менеджменту;

організація взаємодії з основними зацікавленими в екологічних аспектах діяльності підприємства особами і сторонами (формальні і неформальні взаємодії);

здійснення доброчинної екологічної діяльності підприємства.

Внутрішня організація структури забезпечення управління екологічною

безпекою підприємств можлива лише на основі державної підтримки процесів екологізації.

В зв’язку з цим, в роботі сформульовано низку рекомендацій по вдосконаленню системи пільг для підприємств, що втілюють екологічні заходи; напрямки реформування інституту екологічного податку, а також нормативно-законодавчі та організаційні трансформації фінансового механізму функціонування Національного екологічного фонду України, фінансового аспекту системи управління екологічною безпекою.

Управління екологічною безпекою на рівні виробничих систем промислових підприємств формує необхідний фундамент екологізації всієї економічної системи України. Усю низку рекомендацій по зниженню негативного впливу промислових підприємств на навколишнє середовище, управління екологічною безпекою, як складової системи екологічного менеджменту, можна розділити на техніко-екологічну та організаційно-економічну частини.

Техніко-екологічна складова управління екологічною безпекою промислових підприємств передбачає, перш за все, управління технологією, що базується на підході “чисте виробництво”. У роботі систематизовано організаційні процедури реалізації зазначеного підходу на рівні підприємства, головними з яких є:

постановка цілей та визначення засобів по втіленню екотехнологій;

організаційне забезпечення управління технологією;

вибір варіанту чистого виробництва на основі проведення техніко-, еколого-, економічної оцінки;

реалізація визначених заходів по втіленню чистих технологій.

У розділі класифіковано систему практичних підходів, методів і засобів мінімізації впливу промислового виробництва на навколишнє середовище.

Організаційні підходи і методи до забезбечення екологічної безпеки промислового виробництва у якості основних напрямків діяльності передбачають:

формування ефективної системи екологічного менеджменту;

постановку підприємством екологічних цілей, розробку програми (плану) конкретних дій і заходів щодо мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище;

організацію практичної діяльності в галузі управління екологічною безпекою: розподіл компетенції і відповідальності, розробку і використання екологічних стандартів підприємства; контроль за її результатами;

використання екологічного аудиту для оцінки результатів діяльності,

коригування екологічної політики і цілей підприємства;

роботу з персоналом щодо реалізації програм екологічної освіти.

Організаційно-економічна складова передбачає ефективність функціонування системи екологічного менеджменту на основі управління якістю, системи сертифікації.

ВИСНОВКИ

1. Процес управління екологічною безпекою промислових підприємств залежить як від внутрішнього рівня розвитку екологічного менеджменту, так і від рівня державної екологічної інфраструктури та розвитку її окремих елементів. Внутрішня організація структури забезпечення управління екологічною безпекою підприємств є можливою лише на основі державної підтримки процесів екологізації.

2. Розробка механізму екологічного управління на національному рівні представляє собою сукупність форм і методів забезпечення його єдності на макро-, мезо- і мікрорівні як цілісної еколого-економічної системи в основі якої лежать: управління екологічною безпекою промисловим підприємством, управління технологією, сукупність економічних інструментів екологічного регулювання, стандарти якості.

3. Найбільш важливою рисою управління екологічною безпекою промислових підприємств є формування нової ринкової структури господарського механізму природокористування на всіх рівнях національної економіки, де в основі – зміна ролі і функцій держави в соціально-економічних процесах, побудованих на засадах екологічних імперативів сталого розвитку, з одного боку, і формування екологічно свідомого підприємництва, з іншого. Тому, очевидною стає необхідність пошуку нових шляхів і підходів до вирішення екологічних проблем промислового виробництва. Основним з таких шляхів є становлення екологічного менеджменту – ініціативної і результативної діяльності економічних суб'єктів, спрямованої на досягнення власних екологічних цілей, реалізацію проектів і програм, розроблених на основі принципів екологічної політики, з урахуванням екологічних цілей і задач підприємства.

4. Підприємство є провідною ланкою в процесі екологізації економічного розвитку країни. Управління екологічною безпекою на рівні виробничих систем промислових підприємств формує необхідний фундамент екологізації всієї економічної системи України. Низку рекомендацій по зниженню негативного впливу промислових підприємств на навколишнє середовище, управління екологічною безпекою, пропонується розділити на техніко-екологічну (управління технологією) та організаційно-економічну (ефективність функціонування системи екологічного менеджменту та управління якістю) складові.

5. Розробка методичних підходів щодо управління екологічною безпекою промислового підприємства має здійснюватися відповідно до запропонованих принципів екологічної політики підприємства. В систему таких принципів входять: формування екологічних мотивацій; визначення структурних підрозділів екологічного менеджменту, необхідних для забезпечення екологічної безпеки на підприємстві; забезпечення єдності функції реалізації екологічної політики на національному, регіональному рівнях та на рівні підприємства; визначення напрямків еколого-безпечної організації управління природокористуванням. Використання запропонованих принципів сприятиме підвищенню результативності екологічної політики підприємств.

6. Розроблені методичні рекомендації щодо забезпечення становлення ефективного управління екологічною безпекою підприємств, використання яких сприятиме реалізації сучасної екологічної політики на підприємстві в умовах економічної самостійності.

7. Запропонована методика планування та організації екологічної діяльності підприємства, яка складається з еколого-економічного аналізу, поетапного планування екологічної діяльності з урахуванням внутрішньої та зовнішньої політики підприємства, визначення напрямків організації екологізації, критеріальної якісної оцінки системи екологічного менеджменту. Її впровадження сприятиме підвищенню ефективності управління екологічною безпекою підприємства на основі більш повної екологізації виробництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

АНОТАЦІЯ

Низькодубова К.В. Управління екологічною безпекою промислових підприємств – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Харківський державний економічний університет, Харків, 2003.

Дисертація містить теоретичне обгрунтування і методичне забезпечення щодо формування системи управління екологічною безпекою промислових підприємств. В роботі удосконалено принципи екологічної політики промислового підприємства за рахунок їх доповнення принципом забезпечення єдності реалізації екологічної політики на національному, регіональному рівнях та на рівні підприємства. Розроблено методичні підходи до управління екологічною безпекою підприємства, які передбачають вдосконалення фінансового механізму регулювання природокористуванням, екологічної мотивації, економічних механізмів державного екологічного управління, як необхідних складових процесу екологізації промислових підприємств; проаналізовано умови та обгрунтовано необхідність забезпечення єдності управління технологією, ефективну організацію системи екологічного менеджменту та управління якістю продукції, що є основою підвищення рівня екологізації виробництва та забезпечення переходу підприємства до сталого розвитку; розроблено методику планування та організації екологічної діяльності підприємства, яка складається з еколого-економічного аналізу, поетапного планування екологічної діяльності з урахуванням задач внутрішньої та зовнішньої політики підприємства, визначення напрямків організації екологізації, критеріальної якісної оцінки системи екологічного менеджменту.

Ключові слова: екологічний менеджмент, екологічна безпека, екологізація виробництва, екологічна політика.

АННОТАЦИЯ

Низкодубова Е.В. Управление экологической безопасностью промышленных предприятий – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятиями. – Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2003.

Диссертация содержит теоретическое обоснование и методическое обеспечение формирования системы управления экологической безопасностью промышленных предприятий. В работе усовершенствованы принципы экологической политики промышленного предприятия за счет дополнения принципом обеспечения единства реализации экологической политики на национальном, региональном уровнях и на уровне предприятия, в систему которых входят: формирование экологической мотивации; определение структурных подразделений организации экологического менеджмента, необходимых для обеспечения экологической безопасности на предприятии; определение направлений эколого-безопасной организации управления природопользованием. Данные принципы могут являться составной частью концептуальной основы современной стратегии экологической деятельности предприятия, с учетом необходимости обеспечения единства реализации экологической политики на макро-, мезо- и микроуровне.

На основе анализа содержания категории “экологическая безопасность” выявлены ее характерные особенности; уточнено содержание категории “экологическая политика” за счет дополнения определением экологических целей и задач предприятия; дальнейшее развитие получило определение понятия “экологический менеджмент” путем теоретического обособления от термина “экологическое регулирование”.

Обоснованы методические подходы к управлению экологической безопасностью предприятия, которые предполагают совершенствование финансового механизма регулирования природопользованием, экологической мотивации, экономических механизмов государственного экологического управления, как необходимых составляющих процесса экологизации промышленных предприятий; проанализированы условия и обоснована необходимость обеспечения единства управления технологией, эффективную организацию системы экологического менеджмента, управление качеством продукции, что служит основой повышения уровня экологизации производства, обеспечения перехода предприятия к устойчивому развитию.

В работе сформулировано ряд рекомендаций по усовершенствованию системы льгот для предприятий, которые осуществляют экологическую деятельность; пути реформирования института экологического налога; нормативно-законодательные и организационные трансформации финансового механизма функционирования Национального экологического фонда Украины, финансового аспекта системы управления экологической безопасностью.

Разработаны методические рекомендации по обеспечению управления экологической безопасностью предприятий, которые предлагается разделить на технико-экологическую и организационно-экономическую составляющие. Использование данных рекомендаций будет способствовать реализации эффективной экологической политики на предприятии. Технико-экологическая составляющая предполагает, прежде всего, управление технологией на основе подхода “чистое производство”. Организационно-экономическая составляющая предусматривает эффективность функционирования системы экологического менеджмента на основе управления качеством, системы сертификации. В работе систематизированы организационные процедуры реализации подхода “чистое производство” на уровне предприятия; рассмотрены основные этапы процесса сертификации предприятия.

Обозначена необходимость систематического проведения эколого-экономического анализа на предприятии в рамках программ экологического менеджмента; проанализированы элементы эколого-экономического анализа: экологическая экспертиза, экологический маркетинг, экологический аудит, экологическая диагностика, ситуационный анализ; разработано ряд рекомендаций по практической реализации обозначенных процедур.

Предложена качественная оценка эффективности функционирования системы экологического менеджмента на предприятии, которую необходимо проводить по двадцати семи критериям.

Обоснована методика планирования и организации экологической деятельности предприятия, внедрение которой будет способствовать повышению эффективности управления экологической безопасностью на основе экологизации производства. Данная методика включает эколого-экономический анализ, поэтапное планирование экологической деятельности с учетом задач внутренней и внешней политики предприятия, определение направлений организации экологизации, критериальную качественную оценку системы экологического менеджмента.

Ключевые слова: экологический менеджмент, экологическая безопасность, экологизация производства, экологическая политика.

THE SUMMARY

Nizkodubova K.V. Ecological safety management of industrial enterprises – the Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.06.01 – еconomics, organisation and management of enterprise. – the Kharkov state economic university, Kharkov, 2003.

The dissertation includes theoretical and methodical approaches to provide ecological safety of industrial enterprises, which must be conceptual base of current ecological strategy and national economy development in economic transition terms of Ukraine. The principle of ecological policy realisation on macro-, regional and microlevel are proposed. Conditions have been analysed, the necessity to form of the ecological management system, which must be the base of the development enterprises ecologization have been determined. The necessity of transformation on structural framework of national ecological safety model for sustainable development are pointed. The terms of guarantee of technology management, ecological management effective organisation, product quality management are analysed. The technique of ecological activity planning and organisation, which includes systematically conduction of ecological and economical enterprises analyses, the quality estimate of function, effective external and internal planning, organisation, realisation ecological enterprises activity are defined.

Key words: ecological management, ecological safety, enterprises ecologization, ecological policy.

Низькодубова Катерина Валеріївна

УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і управління

підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Відповідальний за випуск Сотніков В.І.

Підписано до друку 23.12.2003 р. Формат 60х84/16

Умов. друк.арк. 0,9. Обл.-вид.арк. 0,9.

Наклад 100 прим. Замов. № 2007

Надруковано в мінідрукарні ТОВ “Рейтинг”

м. Харків, вул. Сумська, 37, т. 14-34-26, 700-53-51