Академія педагогічних наук України
Академія педагогічних наук України
ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Нгуен Нгуен Хонг
УДК 316.7 + 283/289 (597)
Коеволюція соціально-культурного стану
суспільства і Католицької Церкви у В’єтнамі
09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії.
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук.
Київ - 2003 р.
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Центрі гуманітарної освіти НАН України
Науковий керівник – доктор філософських наук, професор,
Рижко Володимир Антонович,
Центр гуманітарної освіти НАН України, директор
Офіційні опоненти - доктор філософських наук, професор
Лубський Володимир Іонович,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, завідувач
кафедри релігієзнавства;
кандидат філософських наук
Кирюшко Микола Іванович,
Інститут політичних і етнонаціональних
досліджень НАН України,
провідний науковий співробітник
Провідна установа – Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди
НАН України, м. Київ.
Захист відбудеться “.13.” березня 2003 року о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.456.01 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м.Київ, вул. Бастіонна, 9, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.
Автореферат розісланий “11” лютого 2003 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат філософських наук,
доцент Горбунова Л.С.
загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Проблема поширення релігії за межами регіону її виникнення є надто важливою і в теоретичному плані, і в площині соціальних практик з огляду на значні трансформації, яких зазнає система національної культури, з якою починає взаємодіяти нова релігія. Вивчення проблеми прийняття й укорінення релігії на нетрадиційному для неї соціально-культурному грунті має давню історію у світовій та українській науці, оскільки Україна є місцем зустрічі культур, релігій, цивілізацій. Особливого значення це набуває у зв’язку з глобалізацією, що так інтенсивно протікає в сучасному світі. За цих обставин історичний досвід В’єтнаму (як і деяких інших країн Азії, Африки, Латинської Америки), що пов’язаний із складними релігійно-культурними процесами, важко переоцінити для країн з багатоконфесійним складом населення, однією з яких є Україна. Саме у В’єтнамі вже за Нової історії відбувалося прийняття нової, християнської релігії у вигляді католицизму. На цей час В’єтнам вже мав понад тисячолітню традицію віросповідання буддизму та інших релігій. Тому в даному випадку йдеться про інтродукування однієї високорозвиненої релігії до системного комплексу іншої, також високорозвиненої релігії (історично навіть давнішої). І хоча можна вважати доведеним, що загалом у світі визначилися регіони, де переважає та чи інша релігія або конфесія, все ж сама глобалізація змушує їх до активної взаємодії, яка призводить до утворення складних релігійно-культурних утворень. Масштабність цих явищ визначає потребу їх теоретичного, соціально-філософського осмислення. Релігійний досвід В’єтнама є цілком характерним у цьому плані, бо він є певною моделлю зустрічі світових релігій і шляхів їх взаємодій. Цей досвід важливий ще й тому, що в ньому виражається не тільки розвиток чи функціонування відповідних релігій, а й втілення процесу коеволюції релігійних та соціальних процесів. Саме коеволюційний аспект досліджуваної проблеми є основним, оскільки дозволяє прогнозування подібних процесів у майбутньому.
Проблема коеволюції соціально-культурного стану суспільства і Католицької Церкви у В’єтнамі і властиві для неї колізії, звичайно, не повторяться в інших країнах, але досвід цього процесу може стати в нагоді різним народам, зважаючи на загострення міжцивілізаційних процесів у сучасному світі, зіткнення культур. До того ж, найпомітнішими з культурних процесів у даному разі будуть саме процеси зіткнення релігій, бо релігійні вірування є втіленням й ефективним виразником і інтегратором різноманітних соціальних інтересів, прагнень, рухів, протиборств і компромісів. Релігійний світ завжди є переплетінням багатьох складових, текст і контекст яких завжди конкретний, він постійно має соціальні, когнітивні, духовні та особистісні виміри. Необхідність їх соціально-філософського аналізу й визначає значною мірою актуальність проблеми дослідження.
Ступінь розробки проблеми. Проблема коеволюції католицизму та соціальних чинників, що історично мала місце у В’єтнамі, безпосередньо в літературі досі не розглядалася. Існують тільки окремі праці, що видані в’єтнамською, французькою або англійською мовами (Тус-Зак, Тоань-Ань, Габріель Колко, Хуінг Лі та інші), в яких проблема діяльності Католицької Церкви у В’єтнамі висвітлюються під одним кутом зору - або в історичному аспекті, або в соціально-політичному, але не в коеволюційному. Коеволюційний рівень процесу в них не розглядався. Водночас це не означає, що ці праці не є цінними як джерельна база.
В українській літературі (період дорадянської, радянської доби та незалежності) питання функціонування Католицької Церкви у В’єтнамі спеціально не розглядалися. Водночас загальні проблеми вивчення християнства знайшли відображення в працях Івана Огієнка, А.М.Колодного, В.І.Лубського, В.К.Танчера, О.С.Онищенка, С.В.Павлова, К.В.Мезенцева, О.О.Любімшева та інших. Ці та інші праці є відправними при розгляді окремих проблем релігії та Церкви. У сучасній українській літературі всебічний аналіз діяльності Католицької Церкви знаходимо у працях М.І. Кирюшка та П.Л.Яроцького.
Існує російськомовна література дорадянської, радянської та сучасної доби, яка дотично торкається проблем, аналізованих у дисертації. Хоча у цих працях безпосередній аналіз цих проблем відсутній, але в них знаходимо висвітлення питань буддизму, конфуціанства, інших східних релігій, що мають важливе значення для розуміння розглядуваної проблеми. Це передусім праці Л.С. Васильєва, Ф.І.Щербатського, К.К.Жоля, В.А.Кожевнікова, О.М.Кочетова, М.Т.Степанянца, Ю.П.Старостіна та інших.
В цілому в зазначених та інших працях йдеться або про загальні проблеми Церкви, або подається наративний опис побутування католицизму у В’єтнамі. Тобто розгляд цих проблем ведеться переважно на феноменологічному рівні, тобто розкриваються важливі аспекти проблеми, але вони не торкаються документальних засад, онтології проблеми тощо. Тому в них відсутній аналіз причин поширення християнської релігії у В’єтнамі, а також причин сприйняття чи відторгнення католицизму на рівні особистісному, соціально-політичному та національно-культурному. Основне ж, полягає в тому, що загалом позиції більшості авторів часто засоціологізовані, тобто вони звертають основну увагу на соціально-політичні чинники, але осторонь залишають інші, зокрема, психологічні, а також специфіку релігійної віри, що має ту чи іншу форму за певного часу. Окрім цього аналіз розглядуваної проблеми здійснюється без врахування її коеволюцїі та найчастіше фрагментарно, безсистемно, неконцептуально.
Зазначений стан розробки проблеми і визначає її об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження.
Об’єктом дисертаційного дослідження є Cоціально-культурні, когнітивні, суб’єктивно-психологічні та політичні процеси, в умовах і за допомогою яких здійснювалося поширення католицизму у В’єтнамі в різні історичні періоди.
Предметом дослідження виступає коеволюція католицизму та соціальних і культурних процесів, а також життєвих позицій, котрих дотримувалися ті, хто прийняв католицьку віру у В’єтнамі або ж протистояв їй.
Мета та завдання дисертаційного дослідження.
Метою дисертаційного дослідження є розробка цілісної концепції коеволюції діяльності Католицької Церкви у В’єтнамі та політичних і культурних процесів, що відбувалися там у розглядуваний період, виявлення здобутків, основних форм, та протиріч цієї взаємодії.
Мета дослідження реалізується у наступних завданнях:
-
обґрунтувати положення, що хоча історично поширення католицизму у В’єтнамі пов’язане з колоніальною експансією європейців у В’єтнам, водночас це був неоднозначний, суперечливий процес, бо руйнувалися традиційні культурні цінності, але разом з тим відбувалася зустріч з іншою культурою, яка в собі несла світоглядні засади та гуманістичні цінності європейської цивілізації;
-
всебічно розглянути за допомогою компаративістських методик особливості сприйняття світу, світовідчуття та праксеологію цінностей католицизму, буддизму, конфуціанства та традиційних народних релігій В’єтнама;
-
визначити причини релігійних конфліктів, особливості національної ментальності і соціально-політичних позицій прихильників та противників католицизму в контексті подій, що мали місце в переломні періоди історії В’єтнама;
-
розкрити на прикладі в’єтнамської історії проблеми, що виникають у зв’язку з толерантною та плюралістичною позицією представників державної влади стосовно релігійних інститутів, соціальної поведінки різних релігій, а також довести можливість поширення принципів толерантності та плюралізму на міжрелігійні відносини.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять загальнофілософські та коеволюційни методи, які зокрема розкривають взаємодію розглядуваних процесів, як методи дослідження вони реалізуються в компаративістській та герменевтичних процедурах, а також в історичному аналізі означених проблем.
Базуючись на принципах об’єктивності, аналіз коеволюції названих явищ та взаємовідношення релігії та соціально-політичних процесів, поведінки людей згідно їх релігійних вірувань та національних традицій здійснювався за допомогою порівняльного, статистичного, соціологічного методів дослідження.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у наступному:
1.
Визначено, що перші успіхи католицизму на в’єтнамській землі не були виключно наслідком підтримки католицизму європейськими колоністами; детермінантами запровадження католицизму були значною мірою, особливості християнського віровчення, текст Біблії, культурно-символічний зміст обрядовості, а також те, що християнське віровчення референціювало свої ідеї в буттєво-трансцендентальних сутностях, знайомило із гуманістичними цінностями європейської цивілізації.
2.
Показано, що християнське віровчення на відміну від існуючих у В’єтнамі релігій орієнтувало не тільки на внутрішні чинники самовдосконалення людини в процесі її підготовки до вічного життя, але й на предметно–знаряддєві, тобто на ті способи людської екзистенції, які забезпечують підкорення оточуючого світу, або створення (в європейському розумінні), цивілізованого суспільства. Провідна роль належала Біблії, завдяки якій “книжне” сприймання світу у християнстві виступило засадою для поширення писемності серед в’єтнамців, створення місіонерами латинізованого алфавіту, адаптованого до в’єтнамського мовлення. Це сприяло поширенню католицизму серед в’єтнамців і водночас розширило можливості доступу в’єтнамців до здобутків європейської цивілізації, культури.
3.
Доведено, що поширення католицизму у В’єтнамі супроводжувалося значними зрушеннями в соціально-політичному житті – переході в’єтнамського суспільства до капіталістичного суспільного ладу, що ототожнювалося у свідомості пересічного в’єтнамця з діяльністю Католицької Церкви та європейських колонізаторів. Це значною мірою загострювало соціальні проблеми, призводило до розшарування суспільства за соціальним станом та релігійними орієнтаціями.
4.
Встановлено, що в період поширення у В’єтнамі соціалістичних ідей та підчас боротьби проти французьких колонізаторів та американських військ значна частина католиків стояла на патріотичних засадах і брала активну участь у визвольній боротьбі. Це стало фактором єднання в’єтнамського суспільства, вносило зміни у відносини між католиками та буддистами, внаслідок чого почали поступово утверджуватися принципи толерантності та плюралізму поглядів.
5.
Вперше показано, що хоча в сучасних умовах досягнуто стану суспільної толерантності, це не виключає можливості виникнення напруженості і непорозумінь між представниками різних релігій, що залежатиме від конкретних історичних ситуацій, від готовності до діалогу, до пошуку компромісів з боку усіх суб’єктів взаємодії.
6.
Доведено, що поширення католицизму у В’єтнамі засвідчує, що привнесена ззовні релігійна традиція може успішно функціонувати тільки в тому разі, якщо вона зможе адаптуватися до місцевої культури, яка набуває при цьому своєрідних форм існування та напрямів розвитку.
Теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи.
Дослідження розширює і уточнює існуючі уявлення про взаємодію соціально-культурного процесу та релігійних вірувань, зокрема розкриває коеволюцію цього процесу, підкреслюючи її нелінійність і варіабельність. Досвід поширення і функціонування католицизму у В’єтнамі та реагування суспільства на цей процес, що узагальнений в дисертації, має практичне значення для подальших досліджень у сфері соціальної філософії та історії релігії. Результати дослідження є важливими для прогнозування процесів суспільного розвитку, для розробки державними органами заходів щодо попередження конфліктів на релігійному грунті. Головні положення та висновки дисертації можуть бути корисними при розробці навчальних курсів з соціальної філософії, філософії історії, релігієзнавства та історії культури.
Апробація результатів дослідження.
Основні положення і висновки дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедр філософії та філософії науки і культурології Центру гуманітарної освіти НАН України, були викладені у доповіді на міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна філософсько-методологічна культура науковця” (2002 р.), а також у наукових працях авторах, що опубліковані в Україні та В’єтнамі.
Структура та обсяг роботи. Дослідження складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становлять 159 сторінок. Список використаних джерел – 162 найменування.
Основний зміст роботи.
У Вступі обґрунтовується актуальність дослідження, його теоретична і практична цінність, формулюються мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження, розкривається наукова новизна дисертації, висвітлено питання апробації та реалізації одержаних результатів.
У першому розділі “Основні чинники поширення католицизму у В’єтнамі: стан розробки проблеми і реальний історичний процес” розглядаються основні етапи та форми поширення католицизму у В’єтнамі у контексті соціального розвитку цієї країни.
У дисертації відзначено, що на сьогодні існують тільки окремі праці в’єтнамських та інших авторів, в яких зроблено спроби висвітлення соціально-політичних аспектів поширення католицизму у В’єтнамі, його зв’язку з національно-культурними процесами. Переважають серед них праці, автори яких зосереджуються найчастіше на якомусь одному періоді.
Серед дослідників стану релігії у В’єтнамі передусім треба відзначити автора Тус-Зак (Салйон, 1964 р.) який розкриває особливості і причини шестимісячної боротьби буддистів проти режиму президента Нго Дінь З’єма у 1963 році. Важливо, що буддистська спільнота В’єтнаму виступала тоді під гаслом “За рівноправність між релігіями”, тобто вона вбачала в правлячому режимі, керівники якого сповідували католицизм, несправедливе ставлення до буддистів з боку католиків. Водночас сама ця боротьба мала характер не тільки вузько релігійний, а й соціальний, бо йшлося про політичні свободи, які не можуть бути повноцінними без релігійних.
Інший автор – Тоань Ань (Салйон, 1969 р.) у своїй творчості приділив увагу опису всіх релігій, поширених у В’єтнамі (даосизм, буддизм, конфуціанство, католицизм, традиційні політеїстичні культи тощо). Тоань Ань наголошував на тому, що у В’єтнамі, окрім традиційних політеїстичних релігій, усі інші є практично привнесеними релігіями. До того ж тільки ті з них стали посідати важливе місце, яким вдалося вписатися у контекст місцевих традицій. Було відзначено також, що пріоритет часто надавався азіатським релігійним цінностям перед європейськими.
Особливий інтерес складає праця американця Габріеля Колко (Ханой, 1989 р.), в якій розкрито значення суб’єктивного чинника, а також політичного та економічного інтересів як таких, що криються за відстоюванням частиною національної еліти тієї чи іншої релігійної віри. Негативні наслідки цих факторів особливо переконливо демонструються на прикладі правління президента Нго Дінь З’єна та його братів, які самі були католиками й інколи віддавали перевагу цій частині громадян в той час коли понад 80% населення були буддистами.
У книзі “Деякі питання історії Католицької Церкви в історії в’єтнамського народу”, що була підготовлена істориками та діячами самої Католицької Церкви, представлена найбільш вдала спроба розглянути питання в історичному плані. Основний висновок авторів зводиться до думки, що результати місіонерської діяльності Католицької Церкви були б ще успішнішими, якби її місіонери повніше враховували особливості місцевої культури, прагнули до адаптації у національно-культурному середовищі, сприяли поліпшенню добробуту в’єтнамського народу, займалися благодійництвом.
Досить повно історію Католицької Церкви на території Південного В’єтнаму у період 1954-1975 рр. просліджував Хуінг Лі (Ханой, 1992 р.).
Враховуючи стан дослідженості проблеми, дисертант дійшов висновку, що питання поширення католицизму у В’єтнамі недостатньо вивчене, особливо з погляду соціокультурного процесу і соціально-політичних подій, що відбувалися синхронно з цим процесом. Тому, аналізуючи значний фактичний матеріал, автор встановив, що колоніальна експансія Західної Європи до Південної Азії і процес поширення тут християнської релігії не можна тлумачити тільки як випадкові доповнення один до одного. Хоча форми виявлення цих явищ були різними, обидва вони були складовими одного цивілізаційного процесу. І колоніальна експансія, й утвердження католицизму були пов’язані не тільки з соціальними але й з когнітивними та психологічними чинниками. Автор робить висновок, що в когнітивному плані католицизм мав чималий досвід адаптації до античної філософії, зокрема Платона та Арістотеля, представників римської філософії (Сенека та інші), гностицизму. Католицизм також спирався на індивідуалізовану свідомість персонально вільної особистості. Цим Західна Церква сприяла створенню в суспільстві психологічної атмосфери свободи особи, її соціальної активності та раціоналістичної налаштованості.
Щодо конкретно В’єтнаму, то тут важливе значення в психологічному плані мали особистісні якості католицьких місіонерів, а також стратегія і тактика керівництва Католицької Церкви. В період інтенсивного поширення католицизму у В’єтнамі у 1622 р. в Римській курії була створена конгрегація, основним завданням якої було керівництво діяльністю місіонерів. В цю курію входило 13 нарадників і 2 прелати на чолі з першим секретарем кардиналом Франсуа Інголі. Цією конгрегацією були розроблені основні принципи місіонерської діяльності. До них було віднесено наступні: 1) підготовка місцевого духовенства; 2) повага до місцевих звичаїв, цивілізацій і пристосування до них; 3) обережність в політичних та державних справах; 4) підпорядкування церковному суду Папи. Доведено, що ці принципи справді відіграли значну роль в успішному функціонуванні Католицької Церкви у В’єтнамі на початку її діяльності. Але надалі Папа Климент ХІ у 1704 р. з метою християнського виховання заборонив в’єтнамцям-католикам виконувати нехристиянські ритуали, зокрема, здійснювати жертвоприношення духам предків. Цей крок викликав спротив у в’єтнамців.
Зроблено висновок, що дальшому поширенню католицизму сприяла економічна діяльність місіонерів. Так, в 1660 році рішенням французького уряду було створено Східно-Індійську торгову компанію, консультантом і інформатором якої був Перший вікарій у В’єтнамі Франсуа Павло, який орієнтував компанію не тільки на “збагачення Франції”, й на “збільшення сили Католицької Церкви”. В поширенні впливу останньої істотну роль відігравала її культурно-просвітницька робота. Зокрема, католицькими вченими було створено латинізований алфавіт, вдало адаптований до особливостей в’єтнамської артикуляції звуків, при церквах організовувалося навчання місцевих католиків. Значну увагу було приділено створенню кліра з місцевого населення. Особлива роль належала в цьому Олександру де Родде та іншим видатним місіонерам. Вищезазначене і обумовило значні успіхи у поширенні католицизму у В’єтнамі на перших етапах цього процесу.
В дисертації показано, що такий стан зумовлювався і особливістю в’єтнамської духовності, передусім доброзичливим ставленням до інших народів, працелюбством в’єтнамців, їх цікавістю до нового. Значну роль відігравало і те, що у В’єтнамі домінуючою на той час релігією був буддизм, привнесений з Індії, а тому “установка” на “єдину” релігію у в’єтнамців практично була відсутньою, і в’єтнамці здебільшого толерантно ставилися до нових релігій. Сама ментальність в’єтнамців імпліцітно містила готовність до іншої релігії. Водночас необхідно брати до уваги особливості буддизму з його напрочуд складною витонченою філософією, ідеєю досить заплутаної ієрархічної організації буття. У цьому плані християнська релігія виглядала як більш прозора для осмислення та слідування їй. Доведено, що це питання сприяло поширенню католицизму. Для чималої частини в’єтнамців вирішальне значення мала ідея особистого спасіння через добровільну жертву Ісуса Христа.
У другому розділі “Соціальні, світоглядно-філософські причини конфліктів і суперечностей функціонування католицизму у В’єтнамі” показано, що успіхи поширення католицизму припадали насамперед на той період, коли його місіонери зосереджувалися на культурно-просвітницькій діяльності. Це сприяло авторитету католицького руху, бо, власне, така діяльність випливала зі змісту самого християнського віровчення - залучення до вищих духовних цінностей, можливість потойбічного спасіння особистості в тому разі, коли вона своє життя здійснює у відповідності до Закону Божого. Коли ж людина оступається, впадає у гріх, то вона може за допомогою Церкви спокутувати свою провину. Це особливо приваблювало тих, хто дотримувався буддизму, який практично виключає можливість спокути гріхів і дотримується принципу невідворотності покарання.
У розділі показано, що перші складнощі з’явилися, коли керівництво Католицької Церкви у В’єтнамі стало вимагати від католиків-в’єтнамців відмови від пошанування культу предків. Ця заборона спричинила появу численних конфліктів та суперечностей. У цю справу втручається в’єтнамська політична влада. В роботі проаналізовано, як і чому вище керівництво країни – імператор неодноразово забороняє діяльність місіонерів. Ситуація стає ще складнішою, коли згодом політична влада переходить до іноземних колонізаторів і їх місцевих ставлеників. Останні часто були католиками і це призводило до швидкого розшарування суспільства не тільки за майновим цензом, але й за релігійними віровченнями. Складність становища ще більше зросла, коли місцеві соціально-політичні процеси включаються в світовий контекст. Відповідно соціально-політичні рухи, що розпочалися на початку ХХ-го ст., виступили як національно-визвольна боротьба проти колоніального режиму. Цю боротьбу очолили представники соціалістичних ідей, які в цілому негативно ставилися до будь-якої релігії, розглядаючи її як поневіряння розуму в сутінках ілюзій. При такому тлумаченні релігії та в умовах політичної боротьби, що має характер національно-визвольної, яка водночас є і громадянською, складається ускладнена ситуація, що має (в термінах синергетики) явно виражені нелінійні і буфуркаційні ознаки. Це, зокрема, втілилося у тому, що відбувалася збройна боротьба з французами та американцями, з їх прибічниками і що в цій боротьбі брали участь в’єтнамці-католики, як на одному, так і на іншому, боці. Були в’єтнамці-католики патріоти, були і в’єтнамці-католики колабораціоністи. Автор доводить, що особистий вибір залежав від збігу багатьох чинників, в тому числі і особистісних уподобань, скажімо як у президента З’єма – звернення до філософії персоналізму. Встановлено, що ідеї даної філософії містять багато цікавого та повчального, скажімо, коли йдеться про роль особи в соціальному бутті, її визначальні функції, а також особистісні чесноти тощо. Але ж зазначені та інші філософські сентенції не тільки не виправдовують якихось конкретних дій, що здійснював прибічник цієї філософії З’єм, але й прямо суперечать цим діям. У розділі показано, що у період кардинальних соціальних зрушень керівництво Католицької Церкви не могло підтримувати відверто антинародних, антигуманних дій і тому воно опинилося у складній ситуації. Вихід з неї було знайдено на шляхах коеволюції модернізації Церкви і тих подій, що розгорталися в соціально-політичному просторі В’єтнама.
У третьому розділі “Модернізація Католицької Церкви В’єтнаму: зміст, проблеми, перспективи” показано, що у другій половині ХХ-го сторіччя у В’єтнамі настав новий період соціального розвитку, який здійснюється під керівництвом партії комуністів. Разом з тим у 60-ті роки минулого століття в світі відбувалися певні переорієнтації в соціальних цінностях як з боку комуністів, так і з боку ідеологічних лідерів капіталістичних країн. Тут свою роль відіграв військовий паритет протилежних систем, що на той час склався, а також розуміння того, що світ один, і аби вижити в ньому, треба йти на компроміси, дотримуватися принципу толерантності. Одна із складових цього глобального процесу – початок зближення представників різних релігійних течій і соціально-політичних і культурних орієнтацій у В’єтнамі.
Католицьке керівництво у світлі зазначених подій стало набагато більше залучати в’єтнамців-католиків до участі у верхніх ешелонах церковної влади. Водночас католицьке духовенство почало дещо терпиміше ставитися до культу предків, дозволило католикам за певних умов здійснювати цей ритуал, розглядаючи його як компонент традиційної культури. Шлях до цього відкрив ІІ Ватиканський Собор. Толерантністю до релігії відзначається і сучасне політичне керівництво В’єтнаму. Це пов’язано як з переоцінкою сучасних соціально-політичних процесів, так і позитивних проявів політики Католицької Церкви, що почали складатися після цього собору та через особисту діяльність папи Івана-Павла ІІ. В дисертації робиться висновок, що поведінку нинішнього комуністичного керівництва країни щодо католиків не слід розглядати як якийсь “політичний маневр пристосування”. Це прояв нового, сучасного осмислення дійсності.
Водночас необхідно брати до уваги і те, що ідеї модернізації католицизму стосовно країн Сходу мають вже давню історію, біля витоків якої стояли місіонери-священики Матео Річчі – в Китаї, Роберто де Нобллі – в Індії, і Олександр де Родде – у В’єтнамі в XVII ст. Але їх модернізаторські пропозиції раніше відкидалися як такі, що суперечать догмам католицизму. Після Другого Ватиканського собору (1962-1965 рр.) розпочалося оновлення у справі підготовки священників-в’єтнамців, почали враховуватися місцеві в’єтнамські традиції, власне започаткувався “католицизм в’єтнамців”. Все це стало наслідком врахування національних традицій, наближення до національного менталітету, утвердження принципу толерантності. Разом з тим здійснено повний переклад Біблії в’єтнамською мовою, а також було канонізовано як святих ряд священників і віруючих, що жили і вмерли у В’єтнамі (у 1988 р. канонізовано – 117 чол.), зокрема мучеників-доменіканців. Все більш гармонійними стають відносини між владою і Церквою, іншими релігійними організаціями.
З огляду на вищезазначене дисертант робить загальний висновок, що існують підстави твердити не тільки про соціальне реформування в’єтнамського суспільства і модернізацію діяльності Католицької Церкви, а про справжню систему багаторівневої коеволюції соціально-культурних процесів у В’єтнамі та розвитку тут католицизму.
У висновку узагальнено результати дисертаційного дослідження:
1.
Поширення католицизму у В’єтнамі історично розпочалося в рамках колонізації європейцями В’єтнаму. Водночас католицизм мав свої внутрішні цілі, які пов’язані з спасительною місією християнства, з проповіддю Євангелія. Остання відбулася у діалозі з релігіями Сходу, зокрема, з буддизмом та місцевими культами. Поширення християнства набуло тут форм змагання різних типів культурно-цивілізаційного процесу.
2.
Процес запровадження католицизму був щільно пов’язаний з культурно-просвітницькою діяльністю кліру, що безпосередньо обумовлене самим змістом проповіді Євангелія серед народів світу. Водночас сприйняття цінностей християнства є успішним тільки в тому разі, коли християнські місіонери враховують архетипи свідомості, що виникли на місцевому ґрунті. Їх відкидання веде до конфронтації і різних колізій, що доводить в’єтнамська історія від часів поширення католицизму та початку колонізації В’єтнаму.
3.
Католицизм у В’єтнамі поширювався у вигляді коеволюційного процесу паралельно з соціально-культурними і політичними зрушеннями, детермінованими власними причинами.. Його можна описати в термінах синергетики, яка передбачає наявність нелінійності а також чітко окреслених пунктів біфуркації, в яких аттракторами виступають не тільки об’єктивно необхідні явища, але й суб’єктивні наміри, кланові інтереси (“брати З’єм”), позиції (дії) вищого керівництва Церкви, чи збіг соціально-політичних процесів (боротьба проти колоніального стану, поширення соціалізму тощо). Без цього застосування принципів синергетики навряд чи можливо адекватно зрозуміти коеволюційні процеси у соціальній сфері.
4.
Визначальною рисою коеволюції соціально-культурного стану суспільства і Католицької Церкви у В’єтнамі є толерантність, поліваріантність соціальних процесів та утвердження католицизму. Водночас зазначені характеристики існують не як щось спонтанне та автоматичне а як наслідок зважених, цілеспрямованих кроків і заходів як з боку соціально-політичних сил В’єтнаму, державних чинників, так і Католицької Церкви – її центральних керівних органів, місцевого єпископату, духовенства, ченців та всіх віруючих.
5.
Коеволюційний процес, який охоплює діяльність усього суспільства та Католицької Церкви в ньому, сприятиме дальшому розвиткові країни, збагаченню духовної культури всіх в’єтнамців.
Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях автора:
1.
Коэволюция религиозного верования и социального бытия вьетнамского народа как предмет философской рефлексии //Філософія, культура, світосприйняття. – К., – 1998. – С.
2.
Социальные, когнитивные и психологические аспекты изменения религиозных верований во Вьетнаме //Totallogy. – К. – 2002. – Вып. VII. – С. 243-254.
3.
О латынизации вьетнамского письменного языка и создании местного клира как условии распространения католической веры во Вьетнаме // Totallogy. – К. – 2002. – Вып. VIIІ. – С. 397-410.
АНОТАЦІЯ
Нгуен Нгуен Хонг. Коеволюція соціально-культурного стану суспільства та католицької церкви у В’єтнамі. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук із спеціальності 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії.
Дисертація присвячена аналізу коеволюції соціально-культурного стану суспільства та поширення католицизму у В’єтнамі. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю виявлення тенденцій розвитку суспільства В’єтнаму та ролі Католицької Церкви у цьому процесі.
В дисертації показана нелінейність та синергетичність коеволюції соціально-культурного стану суспільства та Католицької Церкви у В’єтнамі на протязі декількох століть. Виявлено тенденції коеволюції в напрямі розвитку плюралізму, толерантності та безконфліктного розв’язання проблем.
Ключові слова: соціально-культурний процес, коеволюція, католицизм, конфлікт, толерантність, консенсус, Католицька Церква.
АННОТАЦИЯ
Нгуен Нгуен Хонг. Коэволюция социально-культурного состояния общества и католической церкви во Вьетнаме. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории.
Диссертация посвящена анализу коэволюциии социально-культурного состояния общества и католической церкви во Вьетнаме. Актуальность темы исследования обусловлена необходимостью выяснения тенденций развития вьетнамского общества и проблем католической церкви в этой стране.
В диссертации на основе изучения реальных событий во Вьетнаме, а также их отражения в соответствующей литературе, показана нелинейность и синергетичность коэволюции социально- культурного состояния общества и Католической Церкви во Вьетнаме на протяжении нескольких столетий. Показано, что эти процессы характеризуются определенными успехами, особенно на первоначальном этапе, когда католическая церковь много внимания уделила культурно- просветительской деятельности. В этом, безусловно, соответствующую роль играли колонизаторы, с которыми тесно взаимодействовали миссионеры католической церкви. Но когда она отказалась от первоначально провозглашенной тенденции учета местных традиций, вьетнамской ментальности, то это привело к конфликтам, конфронтации. Особенно негативный характер последние приняли в условиях национально- освободительной и гражданской войны. Опыт показывает, что нельзя линейно оценивать позиции в социальных процессах католиков-вьетнамцев или положительно, или отрицательно. Нужно учитывать множество фактов, в том числе и личного характера. В то же время католическая церковь эволюционировала в направлении учета социально- культурных особенностей Вьетнама, по достоинству оценила многих подвижников католицизма во Вьетнаме, особенно после Второго Вселенского собора и активной деятельности папы Иоанна Павла II.
Анализ в диссертации рассматриваемой проблемы показывает, что в современных условиях существует тенденция коэволюции в направлении толерантности, плюрализма и бесконфликтного решения проблем. В то же время это результат воли руководства как вьетнамской власти, так и католической церкви. Без такого взаимодействия указанная тенденция не может реализовываться.
Ключевые понятия: социально-культурный процесс, коэволюция, католицизм, конфликт, толерантность, консенсус, Католическая Церковь.
ABSTRACT
Nguyen Nguyen Hong. Co-evolution of the Social and Cultural State of Society and Catholic Church in Vietnam. – Manuscript.
The dissertation on obtaining the scientific degree of the Candidate in Philosophy, specialty 09.00.03 – Social Philosophy and Philosophy of History. The Institute of Higher Education of the Academy of Pedagogical Science of Ukraine, Kyiv, 2003.
The dissertation deals with the analyses of the co-evolution of the social and cultural state of society and dissemination of the Catholic Church in Vietnam. The actuality of the research can be explained by necessity to determine the tendencies of society development in Vietnam and the role of the Catholic Church in this process.
It is made an attempt to show the non-liner and synergetic character of the co-evolution of the social and cultural state of society and the Catholic Church in Vietnam for the period of several centuries. The tendencies of the co-evolution in the direction of pluralism, tolerance and peaceful problems’ solution are determined in this scientific research.
Key words: social and cultural process, co-evolution, Catholicism, conflict, tolerance, consensus, Catholic Church.
