МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ ТА З ПИТАНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇЇ УКРАЇН
И
МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ ТА З ПИТАНЬ
ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ
НАУМЕНКО НАТАЛІЯ СЕРГІЇВНА
УДК 339.54.(477)
ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИЙ РЕЖИМ УКРАЇНИ
ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ
Спеціальність: 08.05.01 - світове господарство і
міжнародні економічні відносини
Автореферат Дисертації
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2003
Дисертацією є рукопис. |
Робота виконана в Українській академії зовнішньої торгівлі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України |
Науковий керівник:Доктор економічних наук, професор
Андрійчук Віктор Григорович,
Українська академія зовнішньої торгівлі,
завідувач кафедри міжнародної економіки |
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор
Клочко Валентин Петрович,
Міжнародний Соломонів університет,
завідувач кафедри загальноекономічних дисциплін
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник
Панфілова Тамара Олександрівна,
державний експерт апарату Ради національної
безпеки і оборони України |
Провідна установа:Донецький національний університет
Міністерства освіти і науки України,
кафедра міжнародної економіки |
Захист відбудеться “16” жовтня 2003 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.847.01 Української академії зовнішньої торгівлі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за адресою 01042, м. Київ-42, вул. Чигоріна, 57а.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Української академії зовнішньої торгівлі за адресою: 01042, м. Київ-42, вул. Чигоріна, 57. |
Автореферат розіслано “8” вересня 2003 року |
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Т.М. Стукач |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Серед проблем, що виникли в економічній науці під час переходу до ринкових відносин колишніх держав із централізованою плановою економікою, особливої гостроти набули проблеми реформування зовнішньоекономічної діяльності.
В Україні, як і в більшості постсоціалістичних країн, початковий етап переходу до ринкових відносин супроводжувався деструктивними процесами в зовнішньоторговельній сфері. Після розпаду Радянського Союзу, приблизно 4/5 економічних зв’язків нашої держави, що були раніше відносинами між частинами єдиного народногосподарського комплексу СРСР, миттєво перетворилися на зовнішньоекономічні. Незбалансованість товарообміну, тривалий різкий спад його обсягів та збільшення зовнішнього боргу свідчили про те, що лібералізація торгівлі, в умовах кризи і недостатньої забезпеченості ресурсами, призвела до засилля імпорту та звуження можливостей налагодження взаємовигідних торговельно-економічних відносин між молодою незалежною державою та світовим економічним співтовариством. Зовнішній дисбаланс став і продовжує бути одним із головних чинників дестабілізації економіки, гальмування прогресивних структурних реформ. Отже, без активного наукового опрацювання питань регулювання зовнішньоторговельної діяльності в процесі проведення ринкової трансформації економіки, стратегічний курс на ринкові перетворення, на посідання країною гідного місця у світовій економічній системі не зможе бути реалізованим.
Серед виконаних і опублікованих в Україні робіт вагомий внесок у вирішення проблем зовнішньоекономічної діяльності вносять праці, як вітчизняних (В. Андрійчука, О. Білоруса, В. Будкіна, І. Бураковського, О. Власюка, А. Гальчинського, В. Геєця, О. Гребельника, В. Губського, М. Дудченка, Г. Климка, В. Клочка, О. Кириченка, А. Кредисова, І. Лукінова, Д. Лук’яненка, Ю. Макогона, А. Мокія, В. Новицького, Г. Оганяна, В. Онищенка, М. Павловського, Т. Панфілової, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, а. Поручника, І. Пузанова, О. Рогача, В. Рокочі, В. Сіденка, В. Сікори, С. Соколенка, А. Філіпенка, В. Черняка, А. Чухна, О. Шниркова) так і зарубіжних дослідників (Л. Абалкіна, А. Гельба, С. Деніцера, С. Дзарасова, І. Дюмулена, Е. Емсдена, М. Захматова, М. Макінтайра, К. Мікалопулуса, Ю. Ольсевича, Д. Тарра, Л. Тейлора, С. Фішера, А. Холопова, А. Юданова).
Однак, у вітчизняних публікаціях, в недостатній мірі висвітлені і системно розглянуті особливості формування зовнішньоторговельних режимів з врахуванням специфіки трансформаційних процесів в економіці України.
Актуальність зазначеної проблеми зумовлена, по-перше, тим, що в зовнішньоекономічній сфері переплітаються різноманітні економічні, політичні, юридичні, національно-етнічні, морально-психологічні відносини. Тому розроблення питань, пов’язаних із реформуванням зовнішньоторговельного режиму, неминуче поєднане із розв’язанням загальних проблем проведення ринкових перетворень, тим більше, що ринкові реформи об’єктивно спрямовані на відкриття національної економіки для зовнішнього світу. По-друге, зовнішньоекономічна сфера впритул стикається з геополітикою, з глобальними політичними процесами. Від вибору тієї чи іншої моделі зовнішньоекономічної політики, системи формування зовнішньоторговельного режиму, залежить не лише сам хід процесу реформування, а й місце у світовому господарстві, яке посяде країна в процесі ринкових перетворень. По-третє, необхідно враховувати ті специфічні обставини, за яких проходить процес ринкового реформування в ряді постсоціалістичних держав, зокрема, в Україні. Це – комбінований процес реформування у напрямку ринкової орієнтації зміни національно-державної системи організації економіки. У такій комбінації, характерній для постсоціалістичних, східноєвропейських країн, вироблення раціональної схеми реформування і регулювання зовнішньо-торговельної діяльності та вибору відповідного зовнішньоторговельного режиму є надзвичайно важливим. Невдача в цьому напрямку дорівнює провалу економічних перетворень в цілому. По-четверте, несприятливий розвиток зовнішньої торгівлі нашої держави та ряду країн, які відстають з процесами ринкової трансформації, ускладнює їх економічне становище і загострює потребу поліпшення структури експортно-імпортних операцій та вироблення і реалізацію ефективного режиму зовнішньоторговельного регулювання, підпорядкованого потребам розвитку національної економіки та зміцненню її позицій на світогосподарській арені.
Означені проблеми і зумовили вибір та спрямованість теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі міжнародної економіки у відповідності з тематикою наукових досліджень Української академії зовнішньої торгівлі: “Розробка та обґрунтування рекомендацій по вдосконаленню зовнішньоторговельного режиму України з врахуванням потреб ефективного розвитку економіки та поліпшення умов її інтеграції в світове господарство (НДР № 99102/2, УАЗТ, 1999-2000рр., № державної реєстрації 0199U000514) та “Проблеми забезпечення економічної безпеки України у процесі лібералізації зовнішньоекономічних відносин (НДР № 99102/3, УАЗТ, 2001–2002рр.).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у розробленні (на основі аналізу методів, засобів, інструментарію зовнішньоторговельного режиму України та комплексного дослідження умов, особливостей його формування і функціонування) концептуальних засад, рекомендацій і організаційно-економічних заходів, спрямованих на вдосконалення системи державного регулювання зовнішньої торгівлі шляхом формування відповідного зовнішньоторговельного режиму орієнтованого на розвиток національної економіки та поліпшення умов її інтеграції в світове господарство, а також захист внутрішнього ринку від дестабілізуючого впливу зовнішніх факторів.
Досягнення мети дисертаційної роботи зумовило необхідність вирішити наступні завдання:
-
виявити об’єктивні передумови створення і функціонування зовнішньоторговельних режимів, їх економічну природу, сутність та визначити найбільш прийнятне використання методів зовнішньоекономічного регулювання у формуванні зовнішньоторговельного режиму на різних етапах економічного розвитку;
-
оцінити зарубіжний досвід регулювання зовнішньоекономічної діяльності у перехідний період, його позитивні та негативні сторони під кутом зору можливої адаптації в Україні;
-
розкрити (на основі компаративного аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду) специфіку і вплив митного регулювання та параметри процесів лібералізації в окремих галузях на застосування пільгового, національного чи обмежувального зовнішньоторговельних режимів;
-
проаналізувати вплив тарифно-нетарифних методів регулювання зовнішньоторговельного режиму на динаміку розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України і розкрити об’єктивно обумовлену логіку, механізми та інструментарій формування сучасної митної політики з урахуванням екзогенних і ендогенних факторів використання протекціоністських принципів;
-
дослідити принципи та механізми реалізації зовнішньоторговельного режиму в умовах диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків України з метою забезпечення її економічної безпеки;
-
проаналізувати практику застосування принципу протекціонізму та визначити умови його ефективного використання в зовнішньоторговельній політиці України;
-
опрацювати рекомендації щодо вдосконалення зовнішньоторговельного регулятивного режиму, орієнтованого на пошук оптимуму між протекціонізмом і фритредерством, економічними, адміністративними і правовими важелями впливу держави на обсяги і структуру експортно-імпортних операцій на різних рівнях економічного розвитку та обґрунтувати стратегію і тактику використання цього режиму в коротко- та середньостроковій перспективі;
-
узагальнити основні досягнення, розробити пропозиції щодо оптимальних шляхів вдосконалення зовнішньоторговельного регулювання та окреслити перспективи адаптації зовнішньоторговельного режиму України відповідно до вимог ГАТТ/СОТ.
Об’єктом дослідження є стан, структура, тенденції та проблеми розвитку зовнішньої торгівлі України в контексті режиму її регулювання на різних етапах управління зовнішньоекономічною діяльністю.
Предметом дослідження є теоретичні положення та досвід формування режиму зовнішньоторговельного регулювання у сфері експортно-імпортних операцій в умовах переходу від централізовано-планової до ринкової економіки і зміцнення позицій країни в системі міжнародного поділу праці.
Методи дослідження. Дана робота ґрунтується на діалектичному та системному підходах, порівняльному аналізі та моделюванні. Для вирішення поставлених у роботі завдань застосовуються методи економіко-статистичного аналізу, логічного узагальнення та групування і вибірок.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в системному опрацюванні механізму формування ефективного режиму зовнішньоторговельного регулювання та запровадженні комплексу заходів спрямованих на його вдосконалення виходячи з об’єктивно-критичного аналізу теорій і практики міжнародної торгівлі, міжнародно визнаних норм і національних потреб в коротко- та середньостроковий період.
Найбільш значимі результати наукового дослідження полягають в тому, що:
-
проаналізовано та здійснено оцінку можливостей застосування основних інструментів експортно-імпортної політики торгівлі товарами і послугами;
-
виявлено характерні особливості та закономірності застосування країнами з перехідною економікою методів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності та розкрито генезис і механізм їх використання на різних стадіях реформ;
-
запропоновано модель взаємозв’язку зовнішньоекономічної стратегії, інструментарію та напрямків формування національного зовнішньоторговельного режиму в умовах трансформації ринкової економіки;
-
обґрунтовано доцільність диференційованого підходу до лібералізації зовнішньоторговельних відносин, який повинен враховувати специфіку і можливий вплив різних видів та форм митного регулювання, характеристики суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, параметри процесів лібералізації в окремих галузях щодо орієнтації країни на застосування пільгового, національного чи обмежувального зовнішньоторговельних режимів через систему митних заходів;
-
проаналізовано структуру, динаміку і тенденції розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України і виходячи із специфіки країн з перехідними економіками, розкрито об’єктивно обумовлену логіку, механізми і інструменти формування сучасного зовнішньоторговельного режиму з урахуванням екзогенних і ендогенних факторів використання протекціоністських принципів;
-
обґрунтовано важливість формування засадничих напрямків зовнішньоекономічної політики та зовнішньоторговельного режиму в умовах диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків України з метою забезпечення її економічної безпеки;
-
розвинуто концепцію протекціонізму стосовно умов трансформаційної політики при переході до ринкових відносин країн з відносно розвинутою структурою економіки – за рахунок доповнення її атрибутами тимчасовості, обмеженості і активності, тобто спрямованості на зростання конкурентоспроможності, при стратегічній орієнтації на адаптацію систем регулювання зовнішньоторговельної діяльності до вимог системи ГАТТ/СОТ;
-
розкрито зростаюче значення ефективного зовнішньоторговельного режиму, спрямованого в трансформаційному періоді на поліпшення структури виробництва і експорту за рахунок ресурсозберігаючих, імпортозамінюючих технологій, розвитку експортного потенціалу та активного впровадження виробничо-інвестиційних форм зовнішньоекономічного співробітництва, орієнтованих на виробництво конкурентоспроможної високотехнологічної продукції;
-
обґрунтовано важливість прогресивного зовнішньоторговельного режиму, як кінцевого рівня захисту внутрішнього ринку від негативного впливу зовнішніх факторів за рахунок приведення засобів його реалізації у відповідність з нормами ГАТТ і міжнародними угодами для стимулювання високотехнологічного експорту, недопущення засилля неякісного імпорту та створення законодавчих передумов для вступу України в СОТ.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційні напрацювання знайшли втілення в НДР, виконуваних в УАЗТ для МЗЕЗторгу, Мінекономіки, Міннауки України та Національного інституту стратегічних досліджень. Підтвердженням служать відповідні довідки УАЗТ (№ 26/01-540 та 26/01-541 від 15.04.2003р.), які засвідчують реалізацію дисертаційних напрацювань здобувача у науково-дослідних роботах УАЗТ в 2-му етапі теми 99102/2 і 2 та 3-му етапах теми 99102/3. Це сприяло використанню окремих положень дисертації органами державного управління при формуванні зовнішньоторговельної політики, підготовці законодавчих актів (Постанова КМ України від 12.01.2001р. № 16 ”Про внесення змін до ставок ввізного мита на окремі види товарів та до деяких постанов Кабінету Міністрів України”), прийнятті управлінських рішень та розробленні нормативно-розпорядчих документів і заходів по наближенню структури та умов зовнішньої торгівлі до потреб розвитку та зміцнення конкурентоспроможності економіки.
Одержані результати дослідження в подальшому можуть бути використані у вищих органах державної влади і управління України в процесі формування засад політики реформ стосовно зовнішньоекономічної діяльності – з наступним отриманням позитивного ефекту за умови їх комплексного впровадження.
Окремі положення і висновки дисертації щодо зовнішньоторговельного регулювання використані в навчальному процесі при викладанні нормативних курсів “Міжнародна торгівля”, “Економіка та організація міжнародних перевезень” та “Міжнародна логістика” – в Українській академії зовнішньої торгівлі.
Наукові результати дисертації отримані здобувачем особисто при проведенні НДР.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати досліджень, включених до дисертації, були оприлюднені та пройшли апробацію у виступах на 7 науково-практичних конференціях в т.ч.: четвертій міжнародній науково-методичній конференції “Інтеграція освіти, науки і виробництва. Луцьк, ВІЕМ, травень 2000р.”; третій науково-практичній конференції “Зовнішньоекономічна політика України в умовах глобалізації і регіоналізації світогосподарських зв’язків. Київ, УАЗТ, червень 2000р.”; дев’ятій науково-практичній конференції “Економічна безпека в стратегії ринкових реформ (Приклад України). Київ, “КНУ ім. Т.Г. Шевченка”, Інститут міжнародних відносин, листопад 2000р.”; четвертій міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах. Київ. УАЗТ, травень 2001 року”; науково-практичній конференції “Світовий та вітчизняний досвід запровадження нових виробничих систем (кластерів) для забезпечення економічного розвитку територій. Київ, Спілка економістів України, Науково-дослідний центр “Економіст”, Фонд Фрідріха Еберта, Міжнародна фундація сприяння ринку, Асоціація “Поділля Перший”, листопад 2001 року” та п’ятій міжнародній науково-практичній конференції “Вплив глобалізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв’язків України. Київ. УАЗТ, травень 2002 року”.
Публікації. Основні положення, результати теоретичних і практичних досліджень опубліковані індивідуально в 13 наукових працях загальним обсягом 5,44 д.а. З них 7 статей, обсягом 3,72 д.а., у фахових виданнях визнаних ВАК України.
Структура і обсяг дисертації. Представлена робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 196 сторінок комп’ютерного тексту, в тому числі основний текст – 180 сторінок, включаючи 8 таблиць, 4 рисунки та 18 додатків на 38 сторінках. Список використаної літератури на 16 сторінках налічує 164 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, сформульовано його мету та завдання, показано наукову новизну, практичне значення, форми апробації дисертаційного дослідження на практиці.
У першому розділі “Зовнішньоторговельні режими в сучасній світогосподарській системі” розглянуто суть зовнішньоторговельного режиму, еволюцію його формування, теоретичні аспекти та регулюючі інструменти, які забезпечують ефективність його функціонування, поскільки їх застосування визначається економічними і фінансовими умовами, завданнями державної експортно-імпортної політики.
Проблема створення і ефективного функціонування зовнішньоекономічних зв'язків будь-якої держави займала і традиційно займає одне із провідних місць у формуванні економічної політики країн світу. На основі проведеного аналізу еволюції теорії і практики міжнародної торгівлі в дисертації констатується, що жодна із наявних теоретичних концепцій не дає універсального пояснення всім чинникам зовнішньоторговельного режиму. Тому їх вивчення й узагальнення являє значний теоретичний і практичний інтерес.
В економічній літературі донині відсутнє чітке визначення поняття “зовнішньоторговельний режим”. Відповідно до завдань дисертаційного дослідження автором визначено, що зовнішньоторговельний режим – це сукупність заходів та відповідних інструментів, які застосовуються в конкретний проміжок часу, в певній країні, для регулювання надходження кількості і якості імпортованих (експортованих) товарів та послуг на внутрішній ринок, забезпечення захисту вітчизняної продукції та послуг на міжнародних ринках, що робить його важливою складовою частиною зовнішньоекономічної політики.
Зовнішньоторговельна політика у сфері зовнішньоторговельних зв’язків існує у двох моделях, які втілюють загальні підходи до міжнародної торгівлі - це протекціонізм і фритредерство (вільна торгівля). Модель прямого і опосередкованого зв’язку між стратегією ринкового реформування, інструментарієм та напрямками формування національного зовнішньоторговельного режиму в умовах трансформації ринкової системи представлена на (рис. 1).
Досвід країн світу показує, що вжиття заходів лібералізації чи протекціонізму в межах зовнішньої економічної політики неможливо здійснювати у відриві від стану економіки країни, всього комплексу проблем її господарського розвитку і критеріїв економічної безпеки. Усі країни тією чи іншою мірою поєднують ліберальні та протекціоністські заходи відповідно до конкретних цілей економічного розвитку.
Лібералізація зовнішньої торгівлі в країнах Центрально-Східної Європи із збереженням вибіркових захисних заходів у окремих секторах (сільське господарство, окремі категорії споживчих товарів), зростаючий динамізм розвитку експортного потенціалу та повна відміна обмеження експортної діяльності, високий рівень залучення прямих іноземних інвестицій, стабілізація курсу національної валюти і жорсткість грошово-кредитної політики були провідними у подоланні спаду виробництва і переходу до економічного зростання.
Надання преференційного режиму в тарифній сфері країнам Латинської Америки, сприяння нарощуванню експортного потенціалу через податкові пільги режимів “дроу-бек” та “бай-бек”, відіграло важливу роль в їх індустріальному становленні. Лібералізація імпортного режиму, поетапна реформа митного тарифу сприяли притоку іноземних капіталовкладень, інвестицій та новітніх технологій в регіон, що забезпечило формування їх соціально-економічного розвитку.
Рис. 1. Модель взаємозв’язку зовнішньоекономічної стратегії, видів, інструментарію та напрямків формування національного зовнішньоторговельного режиму в умовах трансформації ринкової системи.
Інтенсифікація зовнішньої торгівлі Китаю відбулась завдяки тому, що його промислова політика була спрямована на стрімке нарощування конкурентоспроможності, високу ефективність спеціальних економічних зон, упорядкування тарифів, ліцензування експортно-імпортних операцій, що являло собою “реформу, яка контролюється зверху”.
Відставання у проведенні ринкових перетворень залишається ключовою проблемою в зміцненні позицій національної економіки на світогосподарській арені. Україна повинна інтегруватись в світове господарство за рахунок використання міжнародного досвіду, вдосконалення системи захисту внутрішнього ринку, проведення ефективної структурної та інвестиційної політики, спрямованої на розширення експорту високотехнологічної продукції та впровадження більш досконалого зовнішньоторговельного режиму. Подальша затримка у вирішенні цих проблем загрожує втратою шансів на поліпшення умов інтеграції.
У другому розділі “Оцінка існуючого стану, засобів та методів регулювання зовнішньоторговельної діяльності в Україні”, проведений детальний аналіз характерних особливостей сучасного функціонування її зовнішньоторговельного режиму який показав, що він пройшов чотири етапи свого розвитку.
На етапі становлення зовнішньої торгівлі було запроваджено досить жорсткий експортний і ліберальний імпортний режими, підставою для яких була відсутність загальної концепції трансформування економічної системи з командно-адміністративної до ринкової. Жорстка митно-тарифна політика щодо експорту була викликана диспропорцією між внутрішніми цінами, їх адміністративним регулюванням, наповненням Державного бюджету за рахунок валютних прибутків та експортного мита, внаслідок чого товари, які могли бути експортовані потрапили під дію нетарифних методів регулювання.
В той же час, імпорт практично не регламентувався, поскільки Єдиний митний тариф, прийнятий лише 1993р., був недосконалим. Зокрема, в ньому передбачалися митні ставки на імпортні товари від 0 до 10%, незначна частка товарних позицій мала 15-30% мита і лише алкогольні і тютюнові вироби - 50%. Постійні корекції надто ліберального зовнішньоторговельного режиму, відсутність нетарифних обмежень імпорту, впровадження політики двох “валютних курсів”, зробили експорт товарів невигідним.
Другий етап характерний створенням механізму тарифного регулювання, який виконував переважно фіскальну функцію, а саме наповнював Державний бюджет за рахунок оподаткування імпорту та експорту. Ставки мита на різноманітні товари зросли з 10-20% до 40-100%, а на хутро, шкіри, лікеро-горілчані і тютюнові вироби до 150-350%. Ці протекціоністські заходи доповнювались ще і акцизними зборами та ПДВ.
Незважаючи на недосконалість нормативно-правової бази, впродовж 1993-1996р. відбулася певна позитивна деформація у сфері зовнішньоторговельних відносин. Це виявилося у нарощуванні обсягів зовнішньоторговельних операцій, про що свідчать дані динаміки експортно-імпортних операцій впродовж відповідного часу. Під впливом здійснюваної відносно ліберальної митно-тарифної політики попереднього етапу, зовнішньоторговельний оборот України товарами і послугами стабільно зростав протягом 1993-1996рр. у середньому на 17,3% щорічно і у 1996р. досяг свого найвищого рівня – майже 38 млрд. дол. США, що загалом відповідало загальносвітовій тенденції. Але це зростання відбувалося на фоні падіння обсягів ВВП, що призвело до розширення експорту сировини і напівфабрикатів під впливом скорочення їх внутрішнього споживання внаслідок прискореного спаду виробництва в переробних галузях. Так, якщо у 1994 році темпи приросту торгівлі товарами становили 29,2 %, то у 1995-1996рр. вони знизилися до 2,7 та 2,5%, а у 1997-1999рр., всупереч загальносвітовій тенденції зростання, обсяги зовнішньої торгівлі України товарами зменшилися, відповідно, на 1,9, 12,9 та 14,2% (табл. 1). Помітне поліпшення ситуації відбулось лише у 2000-2001 роках в умовах виходу економіки із стану стагнації та переходу її у фазу зростання.
Таблиця 1
Динаміка показників розвитку торгівлі України товарами за 1992-2002рр.
(млрд. дол. США)
Показники
товарообміну | 1992 р. | 1993 р. | 1994 р. | 1995 р. | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2001р. | 2002р.
Зовнішньоторговельний оборот | 23,238 | 23,510 | 30,363 | 31,190 | 32,004 | 31,359 | 27,313 | 23,427 | 28,528 | 32,039 | 34,933
Темпи приросту ЗТО | - | +1,2% | +29,2% | +2,7% | +2,5% | -1,9% | -12,9% | -14,2 | +21,8 | +12,3 | +9,0
Експорт, всього: | 11,308 | 10,841 | 13,894 | 14,244 | 14,400 | 14,231 | 12,637 | 11,581 | 14,572 | 16,264 | 17,957
Темпи приросту експорту | - | -4,1% | +28,2% | +2,5% | +0,6% | -0,7% | -11,2% | -8,3 | +25,8 | +11,6 | +10,4
Імпорт, всього : | 11,930 | 12,669 | 16,469 | 16,946 | 17,603 | 17,128 | 14,675 | 11,846 | 13,956 | 15,775 | 16,976
Темпи приросту імпорту | - | +6,2% | +30,0% | +2,9% | +4,0% | -2,8% | -14,3% | -19,3 | +17,8 | +13,1 | +7,6
Сальдо торговельного балансу, всього | -0,622 | - 1,828 | -2,575 | - 2,702 | -3,202 | -2,896 | -2,038 | -0,264 | +0,616 | +0,489 | +0,980
в тому числі
з країнами СНД і Балтії | -1,122 | -2,670 | -3,588 | -3,308 | -3,770 | -4,293 | -3,694 | -3491,0 | -3542,4 | -4156,7 | -4590,8 | з іншими країнами світу | +0,501 | +0,842 | +1,013 | +0,606 | +0,568 | +1,397 | +1,656 | +3226,4 | +4158,9 | +4646,4 | +5571,0
*Джерело: Розраховано за інформацією Державного комітету статистики України за 1992-2002 роки.
В той же час, протягом зазначеного періоду, спостерігається ще одна позитивна і дуже важлива для економіки України тенденція, а саме, випереджаючі темпи зростання експорту товарів і послуг над їх імпортом. Так, протягом 1993-1996рр. середньорічні темпи зростання експорту складали 20,7% або 2,75 млрд. дол. США, у той час, як середньорічні темпи зростання імпорту складали лише 14,1% або 2,05 млрд. дол. США. Тобто у середньому обсяг експорту щорічно зростав на 6,7% або на 0,70 млрд. дол. США швидше ніж обсяг імпорту. Такий розвиток подій дав змогу Україні у 1996р. вперше за роки незалежності досягти додатного сальдо торговельного балансу по товарах і послугах, яке склало 339,5 млн. дол. США.
Посилення протекціонізму в митно-тарифній політиці, визначило третій етап вичерпання можливостей екстенсивного розвитку економіки України. В його регулюванні почали переважати адміністративні і технічні заходи. Зокрема, середньозважену ставку мита було знижено до 6%, розширено базу митного оподаткування за рахунок ліквідації пільг окремим суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, трансформовано багато товарних позицій під дію специфічних ставок мита замість адвалорних тощо.
Проведений детальний аналіз показав, що посилення протекціоністської спрямованості митно-тарифної політики, особливо відносно імпорту відбилось на обсягах зовнішньоторговельних операцій. Україна змогла зберегти додатнє сальдо торговельного балансу за рахунок швидкого скорочення імпорту ніж експорту.
В дисертаційному досліджені, відзначається, що причинами негативних наслідків, як для імпортерів, так і для України в цілому стали: “тінізація” торгівлі, відсутність стимулів для переорієнтування на імпорт інвестиційних товарів, малорозвиненість механізму регулювання імпорту за допомогою стандартів і технічних норм забезпечення безпеки споживачів, впровадження обмежень міжнародних організацій, які проводять політику розширення свободи торгівлі щодо узвичаєних норм міжнародного права і врешті пасивність українського протекціонізму.
Для нинішнього етапу характерне вдосконалення системи митно-тарифного регулювання, де одночасно з переглядом митно-тарифної політики проводиться реформування системи нетарифного регулювання відповідно вимог ГАТТ/СОТ.
Аналіз характерних особливостей митно-тарифного захисту внутрішнього ринку показує, що кількість товарних груп, на які встановлені ставки ввізного мита 30% і вище, становлять близько 10,6%, а нульова ставка ввізного мита поширюється на 17,7% товарних підгруп. Аналогічні показники щодо товарних підпозицій становлять відповідно 22,6% та 11,8%. Основу ввізного мита складають адвалорні ставки, з яких 82,6% поширюється на товарні групи, а 83,5% - на товарні підпозиції. Кінцевою метою Концепції трансформації митного тарифу України, згідно вимог ГАТТ/СОТ протягом 1996-2005рр. є зниження рівня средньозваженої ставки ввізного мита: для промислових товарів вона повинна бути не вище – 30%, а для сільськогосподарської продукції - 70%.
Граничний рівень існуючих імпортних митних ставок показує, що дорівнюють цьому рівню близько 18%, перевищують його – близько 10%, нижче граничного рівня – 72%. Нині середньозважена ставка ввізного мита по всій товарній номенклатурі ЗЕД в адвалорному еквіваленті складає 7,02%, у тому числі на промислові товари – 6,76%, а на сільськогосподарські товари і товари харчової промисловості – 23,09%. Середньоарифметична ставка ввізного мита по всій товарній номенклатурі на даний час становить - 10,54%, у тому числі, на промислові товари – 8,32%, а на сільськогосподарські товари і товари харчової промисловості – 19,96%.
Враховуючи результати проведених переговорів щодо доступу до ринків товарів та послуг, слід відзначити, що середньозважена ставка ввізного мита у 2005 році має скласти 5,68 %, у тому числі: на промислові товари – 5,08%; на товари сільського господарства та харчової промисловості – 12,23%. Середньоарифметична ставка ввізного мита в аналогічний період має скласти - 6,72%, у тому числі: на промислові товари – 5,02%; на товари сільського господарства та харчової промисловості –12,53%.
Аналіз існуючої в Україні системи митних ставок свідчить, що досягнення уніфікації структури митних тарифів неможливе у короткостроковому періоді. Тому вона може розглядатися, як довгострокова перспективна мета, яка можна бути досягнута поетапно.
Головним завданням першого етапу реформування, відповідно до Указу Президента України, повинно стати скорочення розпорошення існуючих ставок з одночасним зниженням їхнього середньозваженого рівня до 12 - 14% згідно Концепції трансформації митного тарифу до 2005 року. В подальшому доцільно здійснити загальні поступові зміни всіх тарифів, без виокремлення галузей національної промисловості. Такий підхід більш зважений і дає змогу уникнути суб’єктивних рішень щодо рівня тарифів у різних галузях. Крім того, він не потребує проміжних заходів, які згодом доводиться “демонтувати” через вплив реформи на галузі, тарифи яких ще не були скориговані.
Щодо одночасного реформування системи нетарифного регулювання, згідно вимог і стандартів ГАТТ/СОТ, ЄС та інших міжнародних організацій, то проведений в дисертації аналіз законодавчих актів та нормативно-розпорядчих документів показав, що вони достатньою мірою відображають особливості законодавчого регулювання щодо надмірного експорту деяких видів сировини і напівфабрикатів (худоби, шкір, насіння олійних культур, брухту чорних і кольорових металів).
В дисертації зазначено, що інструментами адміністративного регулювання імпорту є ліцензування і квотування, які після прийняття Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, перетворилися в один із найважливіших заходів наступального протекціонізму і, отримали законодавчу основу.
Водночас, запропонований Указом Президента України інститут індикативних цін, є також обмежувальним засобом який здатний слугувати запобіганню експорту українських товарів за цінами, котрі можуть бути підставою для порушення антидемпінгових процедур проти національних товаровиробників.
У третьому розділі “Перспективи формування та шляхи вдосконалення механізму реалізації зовнішньоторговельного режиму в економіці України в умовах світогосподарських інтеграційних процесів” запропоновані підходи до формування засадничих напрямків зовнішньоекономічної політики та зовнішньоторговельного режиму в умовах диверсифікації зовнішньоторговельних зв’язків України та забезпечення її економічної безпеки. Розроблені шляхи вдосконалення зовнішньоторговельного режиму України в межах світової протекціоністської практики з врахуванням перспектив і запропонованих заходів щодо його адаптації відповідно до вимог ГАТТ/СОТ.
В дисертаційному досліджені підкреслюється, що для України держави СНД залишаються поки що суттєвими джерелами палива і сировини, значними ринками збуту готової продукції. Для поліпшення з ними торговельно-економічних відносин варто активізувати роботу з реорганізації Програм довгострокового економічного співробітництва; наповнити економічним змістом домовленості щодо функціонування ГУУАМ; ліквідувати безальтернативність джерел постачання нафти і газу; максимально використовувати переваги механізмів виробничої кооперації в межах Ашгабатської угоди; відновити втрачені ринки збуту. Створити організаційно-правову базу функціонування реального режиму повноправної зони вільної торгівлі на основі принципів ГАТТ/СОТ, що дозволить не допустити неузгоджених з українською стороною протекціоністських заходів з боку країн СНД і зокрема Росії, які існують нині.
Для вітчизняних виробників найбільш привабливими залишаються ринки Західної Європи. Діючі на даний час, Тимчасова Угода про торгівлю і Угода про партнерство і співробітництво створюють основу для зовнішньоторговельних відносин між Україною та ЄС. Слід зосередити зусилля на отриманні Україною статусу асоційованого члена ЄС та закріпленні на Європейських ринках експортерів машинотехнічної, металургійної, хімічної, текстильної промисловості, з одночасним зменшенням імпорту продовольчих товарів, товарів широкого вжитку, поряд із збільшенням імпорту обладнання, технологій тощо.
У дисертаційній роботі обґрунтована необхідність створення нової моделі торговельних відносин з країнами АТР, Близького і Середнього Сходу та Африки. Саме на ринки цих країн Україна, як свідчать результати дисертаційного дослідження, може збільшувати експорт готової продукції високотехнологічних галузей (машинобудування, електроніка, ядерна енергетики, ВПК), а також надавати свої послуги з розбудови інфраструктурних об’єктів, енергетичної та транспортної галузей таким чином зменшуючи експорт сировини.
Об’єктивний інтерес щодо розвитку взаємовигідного двостороннього співробітництва з країнами Латинської Америки, обумовлений можливістю використання їх досвіду у здійсненні економічних реформ, політичної підтримки України в міжнародних організаціях. З цими країнами було б доцільно прискорити інвестиційне ніж торговельне співробітництво, шляхом вкладання цільових внесків у сировинно-енергетичну й аграрну базу, з метою економії вітчизняних природних ресурсів.
Щодо торговельних зв’язків з індустріально розвинутими країнами (США, Канада, Японія), то пріоритетними завданнями в розвитку спільної взаємодії повинні стати: залучення їх технологій; допомога в забезпеченні енергетичної безпеки України; вдосконалення режиму торговельних відносин, з метою запобігання майбутнім антидемпінговим розслідуванням.
Вдосконалення зовнішньоторговельного режиму невід’ємне від політики протекціонізму. Стратегія протекціонізму повинна розроблятися з врахуванням експортно-імпортних напрямів і пріоритетів економічної політики держави (рис. 2).
Для приєднання України до ГАТТ/СОТ, необхідно реформувати агро- і легкопромисловий комплекси, створити їх маркетингову стратегію, виробити індивідуальний підхід до конкретних регіональних ринків, економічно стимулювати інвестиції, в тому числі й іноземні, шляхом пільгового оподаткування та дотацій на пільговий кредит, що в кінцевому підсумку відбиватиметься на ефективності експортних операцій.
Поряд з економічним ефектом, який отримає наша держава від вступу в СОТ, виникне ряд недоліків, які негативно впливатимуть на її зовнішньоторговельний режим. Постануть проблеми розвитку внутрішнього ринку в зв’язку із збільшенням дешевого імпорту, внаслідок чого зменшиться обсяг виробництва і продажу машинобудівної, авіабудівної, суднобудівної, деревообробної, електронно-технічної, металургійної промисловості, сільського господарства. Загостриться конкурентна боротьба між національними та іноземними виробниками. Прийняття нових імпортних тарифів значно зменшить надходження в бюджет. Разом з тим, Україна ставши членом СОТ, отримає можливість не лише брати участь у нових формах світових зовнішньоторговельних зв’язків, а й одночасно впливати на їх формування з урахуванням своїх національних інтересів. Експортери та імпортери держави
Рис. 2 Стратегічні напрямки зовнішньоекономічного розвитку України та пріоритети формування
зовнішньоторговельного режимуотримають вихід в уніфікований правовий простір, а також рівноправно зможуть користуватися міжнародно-правовим захистом, що гарантується ГАТТ.
З огляду на геополітичне положення України, слід проводити активний пошук шляхів транзитних вантажопотоків. Вважаємо, що для спрощення порядку транзиту, необхідне усунення дублювання функцій державних контрольних органів шляхом розроблення типової технологічної схеми пропуску, створення необхідного правового поля у цій сфері.
Таким чином, необхідно сформувати цілісну систему заходів державного стимулювання експорту з метою створення сприятливих економічних, організаційних та інших умов для надання вітчизняним експортерам відповідної допомоги. Важливою умовою реалізації таких заходів повинен стати перехід від нинішньої торговельно-посередницької орієнтації зовнішньої торгівлі до виробничо-інвестиційної моделі зовнішньоекономічних зв’язків, стабілізації зовнішньоторговельного режиму, які властиві розвиненим країнам.
У дисертаційному дослідженні запропоновано систему організаційно-економічних заходів щодо впровадження гнучкої імпортної політики, яка полягає в сприянні здоровій конкуренції вітчизняних та імпортних товарів, запобіганні зловживанням з боку імпортерів підакцизної продукції, сертифікації імпортної продукції до міжнародних норм, диверсифікації імпортного постачання енергоносіїв та сировини, розробленні економічно обґрунтованої системи тарифного регулювання імпорту, передбачення та транспарентності політики нетарифного регулювання, гармонізації технічного регулювання з європейськими нормами і стандартами.
В дисертаційній роботі наголошується, що назріла необхідність побудови митної складової зовнішньоторговельного режиму за умов трансформації економічної системи. Реалізація її повинна полягати у відпрацюванні взаємопов’язаного комплексу заходів: у сфері розвитку системи митного контролю та митного оформлення; митного оподаткування; коригуванні митних ставок.
ВИСНОВКИ
Важливим елементом соціально-економічної реформи, яка проводиться в Україні, є створення принципово нової системи регулювання торговельних відносин з іншими державами. Перехід до ринкової системи господарювання істотно підвищив вимоги до зовнішньої торгівлі та зумовив потребу використання її ролі для внутрішнього економічного розвитку, що вимагало докорінного перегляду правової бази зовнішньоторговельного регулювання, існуючих міжнародно-правових зобов’язань і нормативно-правових актів внутрішнього законодавства України для формування належного зовнішньоторговельного режиму.
Проведене дослідження, з питань розгляду національної і міжнародної економіко-правової бази регулювання торгівлі товарами, відповідних договірно-правових документів, порівняльного аналізу в сфері зовнішньоторговельної політики, зарубіжних країн, зокрема ЄС та України, а також комплексу міжнародно-правових зобов’язань і прав, які приймає на себе кандидат до вступу в Світову організацію торгівлі, дозволяє зробити ряд узагальнень, які обумовлюють необхідність звернути увагу на основні особливості узгодженого регулювання зовнішньої торгівлі, формування відповідного зовнішньоторговельного режиму і виділити пріоритетні завдання щодо інтеграції України в дану систему.
Виконання роботи, на адекватному сучасним вимогам рівні, зумовило потребу теоретичного і практичного аналізу існуючого стану, тенденцій, динаміки розвитку зовнішньої торгівлі України і пошуку нових підходів до вдосконалення режиму зовнішньоторговельного регулювання, як у широкому світогосподарському контексті, так і в аспекті забезпечення стабільного економічного розвитку України. Проведений аналіз дозволив зробити наступні висновки:
1.
Зовнішньоторговельне регулювання залишається однією із істотних і необхідних функцій будь-якої держави. Ринкова система господарювання не означає абсолютного верховенства стихії вільної торгівлі. В основу сучасних міжнародних торговельних відносин покладено систему загальнообов’язкових правил поведінки суб’єктів зовнішньоторговельних операцій на світовому ринку. Ця система являє собою торговельно-економічний режим – сукупність різноманітних інструментів державного регулювання зовнішньоторговельного обороту, закріплених у формі норм національного права і механізмів їх узгодженого застосування відповідно до вимог міжнародного права.
2.
Узгодженість в регулюванні торговельних операцій різними державами досягається за рахунок комплексу багатосторонніх угод, які створюють загальну уніфіковану систему зовнішньоторговельної діяльності. Провідна роль в цьому процесі належить СОТ і системі договірно-правових актів, які створюють її правову основу.
3.
Поряд з тенденцією до лібералізації торгівлі, сучасну зовнішньоторговельну політику більшості країн світу, можна охарактеризувати, як помірну протекціоністську. Держава має право і повинна регулювати економічні відносини з метою захисту інтересів національних виробників, експортерів і споживачів, використовуючи при цьому весь арсенал інструментів торговельної політики.
4.
Держави, які перебувають у стадії економічної трансформації, не повинні застосовувати максимально високі ставки мита та інші податки на товари, що надходять до країни. Як свідчить світова практика, митно-тарифний захист ефективний тоді, коли він помірний і становить 10-15%. В усякому разі рівень імпортного мита не повинен перевищувати 30%. Перевищення цього рівня призводить не до зростання загальних надходжень до бюджету, а навпаки, до їх зменшення, що нині відбувається в Україні.
До того ж існуючі надто високі ставки мита та податків на імпорт у кінцевому підсумку, аж ніяк не захищають вітчизняних виробників, оскільки порушують конкурентні умови щодо виробництва та реалізації відповідних товарів на внутрішньому ринку країни. Отже, чим більшим стає тягар для імпортерів у вигляді надто високих ставок мита і податків на імпорт, дискримінаційних процедур щодо товарів, які ввозяться, то дедалі зменшується внесок митної служби України до Державного бюджету й дедалі неефективно захищає вона національних товаровиробників. Тому слід враховувати цей взаємозв’язок при визначенні рівня митного обкладання на імпортовані товари.
5.
Згідно положень і угод, котрі утворюють правову базу СОТ, стосовно регулювання міжнародного торгового обміну і становища імпортних товарів на національних ринках, національний зовнішньоторговельний режим не може суперечити загальноприйнятим принципам і нормам міжнародного законодавства, міжнародно-правовим обов’язкам держави в СОТ. Сумісність національних торговельно-економічних режимів з системою СОТ означає одночасну її сумісність і взаємопереплетіння, що зводить перепони в міжнародній торгівлі до мінімуму.
6.
Для України, яка офіційно заявила про вступ в переговорний процес з 1992 року щодо набуття повноправного членства у ГАТТ/СОТ, вкрай важливим є проведення такої економічної (митної, податкової, інвестиційної, фінансової тощо) політики, яка не загальмує її приєднання до цієї міжнародної організації, оскільки це означало б відкладення на невизначену перспективу розв’язання проблем, пов’язаних із погіршенням доступу нашої держави на ринки зарубіжних країн, скасуванням решти дискримінаційних перепон, які заважають їй повноправно торгувати з іншими державами. З боку нашої держави це потребує орієнтації системи регулювання господарської діяльності на впровадження ефективної моделі зовнішньоторговельних зв’язків і формування зовнішньоторговельного режиму, підпорядкованого потребам розвитку економіки. Зменшення зовнішнього конкурентного тиску на ослаблену кризовими процесами національну економіку можливе за умов поєднання класичного досвіду з прогресивними інституціоналістськими підходами до її реформування і переходу до виробничо-інвестиційної моделі розвитку економіки і її зовнішньоторговельних зв’язків. Доцільність впровадження даної моделі з адекватним режимом регулювання зовнішньої торгівлі підтверджується процесами глобалізації і
