Дисертацією є рукопис
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
НАДРАГА Василь Іванович
УДК 35.01:101
ВЗАЄМОДІЯ ВЛАДНИХ СТРУКТУР,
ПОЛІТИЧНИХ І ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ
НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ
25.00.02 – механізми державного управління
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління
КИЇВ – 2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.
Науковий керівник - | доктор філософських наук, професор
КНЯЗЄВ Володимир Миколайович, Національна академія державного управління
при Президентові України, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри філософії і методології державного управління, заслужений діяч науки і техніки України.
Офіційні опоненти: | доктор наук з державного управління, професор кафедри управління освіти
МАЙБОРОДА Сергій Васильович,
Національна академія державного управління
при Президентові України, декан факультету заочної форми навчання;
кандидат наук з державного управління, доцент кафедри регіонального та муніципального управління Хмельницького інституту міжрегіонального управління і права,
ОЛУЙКО Віталій Миколайович,
Верховна Рада України, народний депутат України.
Провідна установа - | Національна академія Служби безпеки України, кафедра філософії, м. Київ.
Захист відбудеться “15” січня 2004 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 в Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20, ауд. 201.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України за адресою (03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20).
Автореферат розісланий “12” грудня 2003 року.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради В.К. Майборода
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В контексті сучасного стану розвитку українського суспільства, який супроводжується певним загостренням державно-управлінських проблем, важлива роль належить встановленню ефективної взаємодії владних структур і громадських організацій, які безпосередньо мають сприяти їх розв’язанню та протистояти подальшому загостренню кризової ситуації. Уможливлення цього стане реальним, якщо держава і громадянське суспільство будуть не тільки реєструвати негаразди та причини неефективного здійснення реформ, а й визначати ті конструктивні економічні та політичні сили, що сформувалися в Україні за останні роки саме з метою подолання небажаних кризових явищ.
Сьогодні дедалі більш активно заявляють про своє ставлення до соціальних змін і трансформацій політичні партії та громадські організації. Тому актуальність цієї теми визначається необхідністю поглибленого теоретико-практичного вивчення принципів взаємодії політичних та громадських організацій, а також визначення засобів їх реального об’єднання на основі узгодження власних цілей шляхом компромісу і конструктивізму.
З метою успішного здійснення політики реформування та стабілізації соціального розвитку, владні структури мають активно реалізовувати всі надбані соціальні резерви, зокрема сприяти підвищенню ефективності управління на всіх рівнях державної влади. Адже ефективна організація конструктивної взаємодії владних структур, політичних і громадських організацій з боку держави може стати одним з найважливіших засобів підвищення рівня загальної керованості системи в цілому.
Особливо актуальною ця проблема є на регіональному рівні, де стратегічні управлінські рішення перетворюються в площину соціального буття, водночас - соціальна різновекторність політичних і громадських організацій створює суттєві противаги, які реально загрожують успішному втіленню в життя державно-управлінських рішень, прийнятих на центральному рівні. Отже, взаємодія органів державної влади, політичних організацій і громадських рухів стає дедалі більш помітним суспільним явищем, проте здійснюється вона, як правило, стихійно, і ця стихійність надає деструктивні імпульси державному управлінню в цілому.
У багатьох працях провідних вітчизняних науковців досліджено основні методологічні засади взаємодії владних структур на сучасному етапі розвитку українського суспільства, серед них: В.Б.Авер’янов, В.Д.Ба-ку-менко, А.О.Білоус, І.М.Варзар, В.М.Князєв, В.Г.Кремень, В.М.Литвин, В.І.Луговий, О.А.Машков, І.Ф.Надольний, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболен-ський, М.І.Пірен, А.М.Пойченко, М.О.Пухтинський, В.А.Ребкало, П.К.Ситник, В.А.Скуратівський, С.О.Телешун, В.П.Тронь, Л.Є.Шкляр, В.В.Цвєтков, В.Г.Яцуба та ін. Саме праці цих учених дали змогу окреслити основні аспекти досліджуваної проблематики.
Важлива роль належить дослідженням, присвяченим проблемам функціонування владних відносин, оскільки саме вони в будь-якому суспільстві репрезентують складну емпіричну картину взаємодії індивідуальних і колективних потреб, цілей і засобів повсякденних досягнень. Аналізу цих питань присвячені праці: І.Ібрагімової, С.Тере-щенка, С.Андрєєва, А.Л.Адріасяна, Т.М.Бєлкіна, М.А.Бокия, В.Бондесока, Ф.М.Бородіна, Г.Н.Бутиріна, І.Бутка, В.Глазичева, Т.Д.Дражевської, М.Му--раш-ка, В.А.Ознобина, В.С.Романова, Л.В.Шапиро, І.Ансоффа, Д.Ру, С.Г.Рябова Д.Сульє, О.Шелдона та ін.
Для розробки теми нашого дослідження особливо цінним є всебічне вивчення такого “соціального простору”, де відбувається формування ефективної системи взаємовідносин між політичними партіями та державними структурами, як передумови становлення громадянського суспільства. Дослідження проблем громадянського суспільства не є новинними, проте сьогодні вони набувають особливої актуальності, зокрема в контексті вирішення завдань політичної реформи в Україні. В цьому плані доцільно виділити праці таких учених, як: Е.Арато, Ю.Бажаєв, Д.Коген, Ю.Крупка, Р.Арон, І.Берлін; Ж.Будуєн, Ю.Бадзьо, А.Бандурко, А.Дмитрієв, В.Друзь, О.Киричук, С.Кудрявцев, Г.Ложкіна, С.Бразилов, М.Павлов, А.Чернишов, Р.Безсмертний, В.Бенціон, О.Білий, М.Воронов, Р.Давидов, А.Карпова, А.Коваленко, Т.Ковальова, А.Лагутін, А.Майєр, М.Ткачук, В.Токовенко та ін.
Проблеми взаємодії органів державної влади, політичних партій та громадських організацій на місцевому рівні є предметом досліджень у працях Д.Амборського, Б.Биринббера, М.Глассора, Г.Мостового, М.По-бата, В.Роджера, І.Розпутенка, І.Федіва, Н.Чумаченка, В.Ігнатова, М.Карам-зіна, А.Понедєлкова, М.Пуженка, А.Старостіна, В.В.Черноуса та ін.
Зазначені вище вчені зробили вагомий внесок у розуміння цієї проблематики, проте поза їх детальною увагою залишилася сфера владних відносин на місцевому рівні, особливості її форм у конкретно-історичному бутті. Це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження й вплинуло на визначення мети, завдань та структури роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Це дисертаційне дослідження є завершеною самостійною науковою роботою здобувача і пов’язане з виконанням комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР-ОК № 200, 004103), що його розробляють науковці Національної академії державного управління при Президентові України, зокрема при виконанні теми “Соціальна технологія і державне управління”. Результати дослідження, отримані дисертантом, дали можливість удосконалити систему суб’єктно-об’єктних зв’язків на різних рівнях державної влади, зробити внесок у науково-дослідницьку роботу зі спеціальності “механізми державного управління”.
Мета і завдання дослідження. Основною метою цього дисерта-ційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування принципів та механізмів взаємодії владних структур, політичних і громадських організацій на регіональному рівні, визначення особливостей функціону-вання і гармонізації політичного життя та форм посилення конструктивної активності політичних партій, рухів та громадських організацій у сучасних умовах.
Досягнення поставленої мети розв’язується шляхом послідовного вирішення таких завдань:
§
здійснити системний аналіз наукової літератури, законодавчої та нормативної бази з питань взаємодії суб’єктів соціального управління;
§
розробити основні принципи і механізми підвищення ефективності регіонального управління в процесі взаємодії владних структур, політичних та громадських організацій;
§
дослідити особливості здійснення кадрового забезпечення регіонального управління та шляхи підвищення його ефективності;
§
розкрити особливості взаємодії владних структур, політичних і громадських організацій в умовах становлення громадянського суспільства в Україні;
§
охарактеризувати використання сучасних управлінських технологій у взаємодії владних структур, політичних і громадських організацій на регіональному рівні;
§
запропонувати теоретико-методологічну модель механізмів ефектив-ної взаємодії суб’єктів державної влади, політичних і громадських організацій та правове забезпечення державної регіональної політики.
Об’єкт дослідження - система владних структур (політичних та громадських організацій).
Предмет дослідження - взаємодія владних структур (державного управління та місцевого самоврядування) і політичних та громадських організацій на регіональному рівні в Україні у 1991-2002 рр.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розв’язання комплексу проблем підвищення ефективності державного управління пов’язане з удосконаленням взаємодії у відносинах між центром та регіонами в контексті формування громадянського суспільства.
Методи дослідження. Реалізація мети та завдань дослідження уможливлюється на основі застосованого комплексу загальнонаукових і спеціальних методів. Зокрема, методи класифікації і систематизації дали змогу узагальнити досвід самоврядування та взаємодії владних структур різного рівня в Україні та зарубіжних країнах.
Метод структурно-функціонального дослідження дав можливість вивчити структуру і функціональні особливості систем управління на регіональному рівні. Метод системного підходу також дав можливість розкрити сутністний зміст цієї проблеми, де, зокрема, управління виступає як система цілеспрямованих дій, елементи цієї системи (державні структури, структури місцевого самоврядування та органи самоорганізації населення), взаємодіючи з політичними та громадськими організаціями, дають змогу аналізувати різні системні рівні їх функціонування. Використання системного підходу дало можливість по-новому проаналізувати роль правового поля щодо підвищення ефективності всіх владних механізмів. Значну роль у дослідженні відіграли методи історичного та логічного аналізу соціальних реалій та інші традиційні методи наукового пошуку.
Методологічною основою дослідження є класичні ідеї М.Вебера, В.Вундта, Г.Гегеля, Т.Гоббса, Б.Кистяковського, Конфуція, Дж.Мілля, Платона, К.Поппера, Ортегі-і-Гассета, С.Сігле, А.Тойнбі, З.Фрейда, К.Юнга, П.Юркевича, які разом з науковими розробками вітчизняних учених у галузях управління і державного управління, права, політології, філософії, інформатики становлять теоретичну та практичну базу дослідження. Дослідження проводилось на базі законів, прийнятих Верховною Радою України I-IV скликань, указів, розпоряджень й послань Президента України Л.Д.Кучми, постанов Кабінету Міністрів України, результатів соціологічних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці цілісної концепції підвищення ефективності державного управління шляхом організації конструктивної взаємодії органів державного управління, політичних і громадських організацій. У дисертації вперше:
§
проаналізовано історико-методологічні засади взаємодії суб’єктів соціального управління, які полягають у розкритті специфіки функціонування владних структур, політичних та громадських організацій у контексті становлення української державності;
§
розроблено модель кадрового забезпечення (ідеологічне, політичне та правове) регіонального управління на основі взаємодії владних структур, політичних партій та організацій;
§
досліджено особливості взаємодії владних структур політичних та громадських організацій у процесі становлення громадянського суспільства, які забезпечують оптимізацію та інтенсифікацію форм такої взаємодії;
§
удосконалено основні принципи (демократичності, рівності перед законом, інтегрованості) й механізми (поліцентричності та подолання суперечностей) забезпечення ефективності регіональ-ного управління на основі взаємодії владних структур та громадських організацій;
§
набуло подальшого розвитку дослідження механізмів мене-джменту взаємодії владних структур (конструктивізму, дина-мізму, паритетності);
§
запропоновано адміністративно-ліберальну модель взаємодії суб’єктів управління і самоврядування (на прикладі Луганської області), яка сприяє оптимізації відносин між центром та регіо-нами й забезпечує формування “конструктивних політичних відносин” на регіональному рівні;
§
розроблено механізми реалізації адміністративно-ліберальної моделі взаємодії суб’єктів управління та самоврядування в діяльності народного депутата Верховної Ради України, відпо-відно до цього охарактеризовано основні структурні елементи такої моделі як найбільш оптимальної форми організації місцевої влади, що найбільш повно відповідає сучасним умовам полі-тичного життя України.
Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю дослідження, науковою новизною. Одержані результати відкривають можливості їх практичного впровадження. Зокрема, розглянуті в роботі питання і проблеми, їх системний аналіз дають змогу вдосконалювати технологію владних відносин на загальнодержавному і регіональному рівнях; вони використовуються при розробці нормативних документів у сфері діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, кадрової та інформаційної політики, методології прий-няття управлінських рішень; матеріали дослідження використо-вуються також для системного теоретичного вивчення проблем влади та управління на державному і регіональному рівнях; окремі положення можуть засто-совуватись при розробці навчальних програм у системі підготовки та перепідготовки державних службовців з політології, теорії управління та менеджменту в державних установах, філософії, теорії держави і права, проблем взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого само-врядування, впровадження адміністративного права.
Результати дисертаційного дослідження стали основою для вироблення:
-
рекомендацій суб’єктам державного управління щодо оптимізації їх взаємодії з політичними партіями і громадськими організаціями на регіональному рівні;
-
комплексу заходів Луганською обласною громадською організацією “Регіон” щодо вдосконалення організаційної структури як механізму коригування та інформаційно-аналітичного забезпечення взаємодії з суб’єктами державного управління;
-
рекомендацій народним депутатам України щодо їх взаємодії з органами державної влади, політичними і громадськими організаціями у процесі вдосконалення механізмів державного регулювання.
Практичне значення одержаних результатів підтверджується довід-ками: Верховної Ради України (№ 05/3-70 від 29.09.2003 р.), Луганської обласної державної адміністрації (№ 20/104-02 від 26.09.2003 р.), актом Луганської обласної громадської організації “Регіон” (№ 455 від 26.09.2003 р.).
Особистий внесок здобувача. Здійснене дисертаційне дослідження є завершеною, самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення та розробки, які характеризують наукову новизну дослідження, його теоретичне та практичне значення, одержані дисертантом особисто. Розробки співавторів, з якими була підготовлена програма, в дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в низці наукових доповідей, повідомлень і виступів на науково-практичних конференціях, симпозіумах та семінарах. Зокрема, на обласній науково-практичній конференції “Основні аспекти становлення державності у регіоні” (Луганськ, 1997); міжнародній науково-практичній конференції “Програма соціально-економічного розвитку Луганської області на 1999-2010 роки” (Луганськ, 1998); регіональній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державного управління” (Харків, 1998); регіональній науково-практичній конференції “Децентралізація державного управління: досягнення та невдачі місцевих влад” (Дніпропетровськ, 1998); науково-практичній конференції “Стратегія економічного розвитку регіонів в умовах адміністративної реформи в Україні” (Харків, 2000); VI міжнародній науково-практичній конференції “Університет і регіон” (Луганськ, 2000); VII міжнародній науково-практичній конференції “Університет і регіон” (Луганськ, 2001), науково-практичній конференції “Державне управління в умовах інтеграцій України в Європейській Союз” (Київ, 2002). Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедр політології, світової філософії та естетики Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, на засіданнях кафедр філософії і методології державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені в 11 наукових статтях, у тому числі у фахових виданнях - 4 статті.
Структура та обсяг дисертації визначаються послідовністю реалізації завдань та предмета дисертаційного дослідження. Останнє складається із вступу, трьох розділів, які включають дев’ять підрозділів, висновку та списку основних використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 245 сторінок друкованого тексту (основна частина - 206 сторінок), у тому числі 11 рисунків, список використаних джерел - 270 найменувань, розміщений на 22 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, їх реалізацію та особистий внесок здобувача.
У першому розділі - “Історико-методологічні засади взаємодії суб’єктів соціального управління” - проаналізовано історичні форми взаємодії суб’єктів соціального управління, досліджено особливості державного управління в системі соціального управління та проблеми його ефективності, визначено методологічні проблеми вдосконалення взаємодії у відносинах між центром і регіонами.
Широкий спектр наукових досліджень з проблем державного управління в контексті вдосконалення принципів і механізмів взаємодії суб’єктів соціального управління, наведений у роботах зарубіжних і вітчизняних вчених, дав можливість всебічно проаналізувати проблеми взаємодії суб’єктів влади й політики та ефективності управління на регіональному рівні, визначити особливості вдосконалення взаємодії у відносинах між центром і регіонами.
Водночас недостатньо дослідженими виявилися такі проблеми, як: теоретико-методологічні основи взаємодії суб’єктів соціального управ-ління в умовах трансформації всіх сфер українського суспільства; основні принципи закономірностей та механізмів інтенсифікації регіонального управління в його взаємодії з владними структурами, політичними та громадськими організаціями й особливості соціальних механізмів підви-щення взаємодії суб’єктів системи управління та системи само-врядування в їх взаємозв’язках і взаємовпливах на рівні центру й регіонів.
Розгляд теоретичної бази розвитку владних механізмів політичної системи в Україні за попередній період дав змогу дійти висновку, що форми організації суспільного життя, інститути й механізми державного регулювання змінюються разом з розвитком життя суспільства. Суспільно-політична система, що склалася в Україні із здобуттям нею незалежності, для забезпечення вирішення завдань перехідного періоду вже вичерпує свій ресурс. Головним її здобутком стало те, що вона дала змогу закласти основи сучасного європейського, цивілізованого, демократичного суспільства. На цей час перед Україною постають стратегічно нові цілі реформування політико-владних структур, зміни їх конституційних основ щодо переходу до парламентсько-президентської форми правління, яка безпосередньо дасть можливість насамперед консолідувати суспільство, забезпечити його сталий розвиток і дієздатність держави у здійсненні суспільних перетворень, збалансувати всі гілки влади в їх взаємодії з громадськістю.
Громадське життя українського суспільства являє собою сукупність різновекторних і різноманітних процесів соціальної взаємодії суб’єктів владних структур, політичних і громадських організацій. Без такої взаємодії владних структур, політичних і громадських організацій не може бути стабільної держави, міцної влади, необхідної соціальної безпеки людини, суспільства.
Установлено, що рівень взаємодії державних структур, політичних і громадських організацій зумовлює розвиненість, зрілість процесів суспільного розвитку. Взаємодія більш за все виявляється у сфері політики, особливо в управлінні, тому державне управління та регулю-вання слід вважати одним з основних механізмів, інструментів реалізації завдань взаємодії. Встановлено, що взаємодія владних структур, політичних і громадських організацій може використовуватись як засіб підвищення ефективності управління на регіональному рівні лише при створенні в суспільстві сукупності об’єктивних і суб’єктивних умов. Незмінною умовою ефективності взаємодії є соціальний моніторинг, що передбачає системний аналіз процесів соціальної та економічної сфер, що постійно змінюється і зумовлює зміст розподілу регулювання діяльності суспільства та людини на регіональному рівні.
Аналіз базових засад взаємодії дав змогу визначити методологічні напрями дослідження, а саме: теорію типів соціального розвитку і моделей формування управлінських еліт (кадрів взаємодії), що, у свою чергу, дало змогу виділити взаємодію як засіб соціально-політичного розвитку і як технологію здійснення влади суб’єктами, розробити відповідну модель ефективної взаємодії суб’єктів управління і самоврядування в Луганській області; теорію політичної модернізації, згідно з якою і на основі функціонального підходу встановлено, що зміни системних якостей і функцій взаємодії охоплюють низку важливих процесів.
У розділі наголошується, що однією з важливих підсистем соціаль-ного управлін-ня є система управлінських способів і форм діяльності суб’єктів - сукуп-ність принципів, рішень і дій, що втілюються в соціальних програмах і в соціальній практиці з метою задоволення соціальних потреб, збалансу-вання соціальних інтересів людини, соціальних груп суспільства, розв’язання соціальних завдань та форму-вання соціальних цінностей. Доведено, що специфіка державного управ-лін-ня як виду управлінської діяльності полягає у тому, що воно у своєму виконанні спирається на владу, здатну до примусу, поширює свій вплив на все суспільство, діє системно, поєднуючи функціонування таких структур, як державний апарат управління і публічні форми суспільства. Визначено, що в системі державного управління держава (суб’єкт управління) визначає державно-владний характер і переважно правову форму взаємодії, тобто певних суспільних відносин, через які реалізуються прямі й зворотні зв’язки між суб’єктами та об’єктами управління. Тому державне управління повинно відображати запити суспільства. Саме на ідеології побудови, підконтроль-ної народові, і прозорої системи державного управління, яка зорієнтована на якісне й ефективне надання населенню державних послуг, має бути спрямована адміністративна реформа в Україні.
У межах дослідження ґрунтовно проаналізовано форми взаємодії суб’єктів соціального управління: взаємодію таких гілок державної влади в Україні, як Верховна Рада України, інститут Президента, Кабінет Міністрів, міністерства, державні комітети (служби) та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві (територіальні) органи (підрозділи) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.
У другому розділі - “Основні принципи та механізми підвищення ефективності регіонального управління в процесі взаємодії владних структур, політичних та громадських організацій” - проаналізовано основні проблеми кадрового забезпечення ефективного регіонального управління в процесі взаємодії владних структур, політичних та громадських організацій. Кадри у своїй сукупності розглядаються як головна складова управлінської діяльності у взаємодії на всіх її рівнях. Досліджено взаємодію владних структур, політичних і громадських організацій у контексті становлення громадянського суспільства, коли воно розглядається як один з основних факторів і механізмів підвищення ефек-тивного регіонального управління. Проаналізовано значення розв’я-зання проблеми щодо використання менеджменту людських ресурсів у взаємодії владних структур, політичних і громадських організацій.
У результаті аналізу встановлено, що під кадровим забезпеченням системи управління треба розуміти кількісний і якісний склад керівників, у тому числі керівників структурних підрозділів установи. На цей час наявний склад кадрів не відповідає ідеальній моделі управлінця-професіонала. Проблемною залишається діяльність кадрових служб, оскільки підрозділи з управління персоналом органів державної влади, установ та організацій нерідко укомплектовані людьми, що не мають фахових навичок, і їх вимоги до кадрів при цьому не відповідають сучасним завданням організацій.
Системне вивчення й аналіз громадянського суспільства як соціального феномена ХХІ ст. в досліджуваних аспектах показав, що соціальною метою підвищення ефективності регіонального управління в процесі взаємодії влади і політики є побудова в державі системи суспільних зв’язків та інтересів, які забезпечували б вільну реалізацію кожною людиною її природних проявів. Це можливо лише в умовах громадянського суспільства, і воно визначено як генеральний механізм розв’язання дослідницької проблеми.
Аналіз генезису ідеї громадянського суспільства показав, що ця ідея коріниться в об’єктивно наявній потребі індивідуальної свободи, самооцінці кожної окремої особи. Тому найбільш істотним і масштабним двигуном-механізмом подальшого державотворення виступає необхідність розвитку громадянського суспільства. При цьому констатується, що громадянське суспільство відстало у своєму розвитку від становлення державності, а це, у свою чергу, знижує роль громадянського суспільства як цілі, фактора і механізму оптимізації ефективної взаємодії владних структур, політичних та громадських організацій.
У дисертації на основі питань ефективності управління доводиться, що державні установи на регіональному рівні постійно “натикаються” на проб-леми зіткнення інтересів “вертикальної влади”, в яку як би вмонто-ва-но державні установи, з інтересами “горизонтальної влади”, які сприйма-ються як інтереси органів місцевого самоврядування. У зв’язку із проти-стоян-ням інтересів проблема управління в державних установах на регіональ-ному рівні постійно ускладнюється. Більш помітно ці супереч-ності виявляються на рівні діяльності обласних державних адміністрацій. Для узагальнення аналізу ефективності управління при взаємодії владних структур, політичних і громадських організацій у дослідженні вико-ристовувалися сім спеціальних критеріїв. Згідно із цими критеріями, унаслі-док проведеного соціального моніторингу стану структури та взаємо--зв’язків внутрішніх чинників мотивації і зовнішніх мотиваторів спіль-ної взаємодії виявлено, що в типології до мотиваційного мене-джменту, в тому числі менеджменту органів державної влади, органів місце-вого самоврядування, політичних організацій тощо належать такі компо-ненти: персональні надбавки до окладів, премії, підвищення авторитету працівників і довіри до них у колективі; персональні доручення виконувати особливо важливі, відповідальні роботи; службові відзнаки за професіоналізм, вищу професіональну компетентність; матеріальне заохо-чен-ня з одночасним підвищенням по службі або переміщенням по вертикалі тощо.
Науковий аналіз сутнісних характеристик менеджменту взаємо-зв’язку владних структур, політичних і громадських організацій засвідчив, що в основі кадрового забезпечення та становлення громадянського суспільства слід вважати насамперед менеджмент людських ресурсів. Менеджмент людських ресурсів базується на теоретичних дефініціях, як то: “управління”, “менеджмент”, “менеджмент у сфері людських ресурсів”. Зведення системи зазначених категорій до єдиного узагальнення дало змогу застосовувати кращі парадигмальні включення різних концепцій в їх єдності, що означає: менеджмент, перш за все, - мистецтво ведення справ, управління тим чи іншим об’єктом; володіння фаховою майстерністю за допомогою більш ефективних принципів управління; співчуття хазяїна, що співвідноситься з дбайливим ставленням до людей та з використанням прийомів, що дають змогу впроваджувати методи жорсткого адміністрування для успішного виконання поставлених цілей. Визначено, що сфера застосування менеджменту у світовій практиці також базується як на понятті менеджменту людських ресурсів, так і на менеджменті рівнів управління. Доведено, що сучасний соціальний менеджмент у сфері управління являє собою особливий тип гнучкої організаційної системи управління цією системою. При аналізі визначено особливості мене-джменту як системи людських ресурсів; особливості менеджменту на регіональному (обласному) рівнях; регіональний менеджмент; менеджмент виробничо-господарської діяльності; менеджмент управлінського персона-лу і “м’який менеджмент” політичних партій та організацій.
У третьому розділі - “Моделювання ефективності взаємодії суб’єктів управління і самоврядування (на прикладі Луганської області)” - визначено і розроблено комплекс засобів удосконалення механізму взаємодії владних структур, політичних і громадських організацій, на яких покладається забезпечення процесу підвищення ефективності державного управління на регіональному рівні.
Дослідження показало, що серед усіх чинників, які впливають на процеси реформування державного управління в контексті розв’язання проблеми ефективності взаємодії суб’єктів управління і самоврядування, особливе значення має правове, ідеологічне й інформаційне забезпечення взаємодії суб’єктів управління як на рівні теоретичного моделювання, так і на рівні безпосередніх практичних технологій. При цьому доведено, що формування державного правового поля є, у свою чергу, системо-забезпе-чуючим чинником підвищення ефективності державного управління в цілому й управління на регіональному рівні - у їх взаємодії.
Установлено, що правове забезпечення управлінських процесів в Україні і, в тому числі, в Луганській області, все ще недостатнє, досить низьке, в основному, через ігнорування інноваційного зарубіжного досвіду та низького рівня можливостей інформаційно-правового забезпечення управління. Встановлено, що інтегральний аналіз напрямів формування механізму взаємодії має включати фактори взаємовпливу органів влади, політичних і громадських організацій на суспільно-політичні процеси. Визначено зростання ролі громадських організацій у державотворчих процесах та їх впливу на виникнення і становлення політичних партій. Наголошено на суспільних функціях громадських організацій, суспільних об’єднань у процесі формування механізмів взаємодії органів влади й політики на регіональному і місцевому рівнях, визначено прямі й опосередковані канали у системі “органи влади - політичні і громадські організації”.
Взаємодію владних структур, політичних і громадських організацій запропоновано визнати як засіб підвищення ефективності управління на регіональному рівні, що реалізується шляхом представництва інтересів у суспільному житті, та опосередковану форму, що втілюються в життя на основі ліберальних ідей взаємодії суб’єктів управління та самоврядування. Доведено, що сутність ліберальної ідеї взаємодії владних структур, політичних і громадських організацій в Луганській області реалізовується на основі впровадженої адміністративно-ліберальної моделі взаємодії суб’єктів управління та самоврядування. У звязку з цим всебічно охарактеризовано механізм моделювання ефективної взаємодії суб’єктів управління і самоврядування, особливості його базових чинників, серед яких головне місце належить створеній обласній громадській організації “Регіон”, громадським об’єднанням і депутатським групам. Запропоновано авторську концепцію реалізації ключових напрямів підвищення ефективності управління на регіональному рівні за умов конструктивної владно-партійної взаємодії, визначено комплекс пріоритетних завдань органів влади у політичній і громадській сферах, серед яких: блокування політичних сил, формування передумов для реалізації принципу політичного консенсусу в суспільстві; мінімізація проявів деструкції і політичного екстремізму; активна законотворча діяльність на всіх рівнях влади; системна інформаційна політика, висвітлення взаємодіяльності владних структур, політичних і громадських організацій у засобах масової інформації.
ВИСНОВКИ
Проведене в рамках дисертаційної роботи дослідження підтвердило покладену в його основу гіпотезу і засвідчило що:
1. Діяльність владних структур, політичних партій і громадських організацій свідчить про все ще недостатню розробку загальнотеоретичних засад у системі владно-партійних взаємодій, особливо щодо методології досліджень, напрямів і механізмів удосконалення державно-управлін-ського впливу на центральному і регіональному рівнях.
2. Одним із напрямів розв’язання проблеми ефективності державного управління є вдосконалення взаємодії між центром і регіонами на рівні місцевого самоврядування. Концептуальною основою розв’язання зазначеної проблеми має бути такий підхід, який зумовлює риси державно-організованого суспільства, де мають бути визначені не максимальні, а граничні можливості самоврядування з метою розвитку демократії і забезпечення суверенітету народу, а отже, оптимальне співвідношення державного управління і самоврядування, їх співвідношення на місцевому рівні.
3. Аналіз сучасних процесів, що відбуваються на центральному, регіональному і місцевому рівнях влади, свідчить про необхідність ураховувати узагальнені риси новітнього етапу місцевого й регіонального розвитку, необхідність: децентралізації державного управління, особливо на регіональному рівні, й деконцентрації (з урахуванням принципів взаємодії) владних повноважень з передачею на місцевий і регіональний рівень відповідних фінансових ресурсів, реалізації принципів субси-дарності; зміни стереотипів ставлення до державного управління - від супер--централізованої системи “ручного” управління до переходу на метод регуляторної політики й активної взаємодії; перехід на стратегічне планування регіонального розвитку шляхом розробки, впровадження та підтримки програм розвитку, в тому числі національної програми місцевого й регіонального розвитку; впровадження ринкової ідеології нових кодексів - земельного, цивільного, господарського, податкового і в умовах взаємодії створення сприятливого для місцевого й регіонального розвитку правового клімату; реформування адміністративно-територіального устрою, вдосконалення адміністративного законодавства, системи адміністративної юстиції, в тому числі за рахунок прийняття Адміністративного кодексу і Кодексу про адміністративні процедури.
4. Розроблено й апробовано сучасні технології управлінської діяльності, новітню модель діяльності кадрових служб, служб управління персоналом у Луганській області, в основу якої покладено процес інформаційного управління персоналом, який можна уявити у вигляді множини узгоджених, постійно прийнятих і реалізованих рішень, спрямованих у підсумку на досягнення головної цілі функціонування управлінської організації.
Завдяки впровадженню зазначеної моделі вже на рівні соціально-управлінсько-дослідницького експерименту стало очевидним, що ефектив-ність, яка досягається за рахунок: чіткого розділу обов’язків між державними службовцями структурних підрозділів; дотримання ієрархії влади, яка дає змогу посадовій особі вищого рівня контролювати виконан-ня завдань працівників нижчого рівня; безособової адміністративної діяльності, в межах якої кожний державний службовець виступає не як індивід, а як носій соціальної влади на території конкретного регіону (міста, селища та т.ін.); завдяки втіленню в практику державного управління саме цих особливостей держслужбовці стали більшою мірою відігравати виключну роль як функціонери управління, а поняття “бюрократизм” почало дедалі більше втрачати відтінок негативізму.
5. У державі на всіх її рівнях для повноцінного здійснення всіх завдань і реалізації відповідних функцій необхідно створювати різноманітні державні організації, які у своїй сукупності утворюють механізми держави (систему всіх державних організацій, що здійснюють її завдання і реалізують функції). Серед наявних функцій виділено найважливішу - співробітництво з політичними партіями, громадськими організаціями і рухами, що закладає основу для стабільності в суспільстві та розширює базу формування громадянського суспільства. Як свідчить теоретично-експериментальне дослідження, передумовою взаємодії (співробітництва) є такі ідеї: продовження роздержавлення частини державних підприємств й установ; дотримування законодавства, яке регулювало б взаємовідносини між підприємствами та установами на основі принципу “дозволено все, що не заборонено законом”, між підприємствами, установами, з одного боку, та державними органами, з іншого боку, на основі принципу “заборонено все, що прямо не дозволено законом” щодо останніх; розробка і втілення демократичних процедур, що притаманні громадянському суспільству для врегулювання соціальних конфліктів.
6. Уникнути багатьох наявних суперечностей дає змогу ліберально-соціальна ідея, в межах якої процес взаємодії владних структур, політичних і громадських організацій у контексті становлення громадянського суспільства проходить більш інтенсивно. Основою громадянського суспільства в такому розумінні ми вважаємо приватну власність, яка ставить людину в однакові юридично-правові умови перед законом і водночас робить її вільною. При тому слід враховувати, що громадське суспільство не може безпосередньо ініціювати ті чи інші управлінські цілі, засоби і завдання на регіональному рівні. Виходячи з цього, вважається, що органи місцевої виконавчої влади, особливо на рівні області, й органи місцевого самоврядування всіх рівнів не лише допомагали формуванню ідеї громадянського життя, а й працювали над створенням моделі нової для України сфери громадянського суспільства, в яку на території кожного регіону варто включати життєдіяльність партій і громадських організацій. Саме за таких умов можуть бути зведені нанівець соціальні конфлікти, протилежні мотиви й протистояння, що дасть змогу зупиняти руйнування соціуму і на основі самоусвідомлення громадян кожного регіону визначати пріоритети на майбутнє, основні цілі соціального і державного розвитку суспільства.
7. Упроваджувати на регіональному рівні визначену в дослідженні концептуальну модель використання людських ресурсів на основі провідної теорії самоврядування й відповідно до чинного Закону України “Про місцеве самоврядування”. Розроблена модель передбачає швидке і рішуче зміцнення державної влади шляхом продовження її вертикалі на основі створення авторитетного представництва структур Президента і Кабінету Міністрів, яка, спираючись на правоохоронні органи, дасть змогу більш послідовно відстоювати загальнонаціональні інтереси; боротися з проявами тенденцій переродження самоврядування в самоправство, терміново доповнити Закон України "Про місцеве самоврядування” щодо виключення можливості використання його органів у політичних цілях за рахунок представництва громадських інтересів в органах місцевого самоврядування на всіх його рівнях; створення єдиного на місцевому районному, міському й обласному рівнях для державних органів, органів місцевого самоврядування інформаційно-аналітичного і правового поля з відповідними структурами.
8. Адаптувати до умов окремого регіону й послідовно впроваджувати визначену на основі дослідження і соціально-наукового експерименту адміністративно-ліберальну модель управління, яка може максимально створити умови й забезпечити ефективність взаємодії органів управління і самоврядування. Запропонована модель відображає спосіб розв’язання основної суперечності державного управління, яка визначає сутність розвитку громадянського суспільства. Модель базується на загально-прийнятих суспільних цілях, а саме: центризмі, який визначається як свідомий компроміс між регіональними й державними інтересами на користь останніх; комплементарності державних силових структур, політичних та громадських організацій на регіональному рівні на основі регіональних інтересів; громадянському суспільстві; ідеології, яка відображає суму загальнолюдських ідей, що поєднується з історією становлення й розвитку державності та регіонального самоврядування; політиці підтримки і розвитку середнього класу та його реальній участі в соціально-економічному житті; напівавтономності як правовому фун-даменті адміністративно-ліберальної моделі самоврядування. Впрова-дження цієї моделі співвідноситься із створенням обласної громадської організації з відповідними структурами та комплексної регіональної програми розвитку області, що може стати прообразом майбутньої системи інституціалізації процесів регіонального розвитку.
9. Упровадження цієї адміністративно-ліберальної моделі активізує взаємодіяльність не лише органів державної влади, місцевого самоврядування, а і політичні партії, громадські організації, їх лідерів, депутатів рад усіх рівнів, у тому числі депутатів Верховної Ради України.
10. Ці висновки є результатом не лише системного наукового аналізу проблем державного управління, вивчення світового і вітчизняного досвіду державотворення, а й результатом практичної діяльності народ-ного депутата України, його зусиль конструктивно й гармонічно поєднати загальні інтереси держави з регіональними інтересами, в тому числі й Луганської області.
11. Розробка визначеної в дослідженні цільової регіональної програми та створення громадського об’єднання “Регіон” у межах Луганської області стало прикладом результативного використання висновків наукового дослідження щодо впровадження в сучасне суспільне життя регіональної політики та практики державотворення.
12. Використання методології і результатів проведеного наукового пошуку дає змогу авторові активно впливати на практику законотворчої діяльності Верховної Ради України, особливо на стадіях ініціювання, обговорення та прийняття законів, у тому числі, як приклад, законів України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” і “Про недержавне пенсійне забезпечення”. Принципи і механізми конструк-тивної взаємодії владних структур, політичних і громадських організацій на державному та регіональному рівнях, що були висвітлені у цьому дослідженні, можуть бути рекомендовані для використання депутатським корпусом України всіх рівнів.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.
Надрага В. Регіональний рівень політики: зміст та форми взаємодії політичних партій і місцевої влади // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. - Х.: Харків. філ. УАДУ, 1998. - № 2. - С. 69-75.
2.
Надрага В. Проблеми взаємодії влади та громадських формувань на регіональному рівні // Вісн. держ. служби України. - 2002. - № 3. - C. 58-64.
3.
Надрага В. Правове поле - умова ефективного управління в державних установах і організаціях на регіональному рівні // Упр. сучас. містом. - 2003. - № 1-3(9). - С. 70-81.
4.
Надрага В. Регіональне правове поле та управління в державних установах // Вісн. Хмельн. ін-ту регіон. упр. та права: Наук. часопис . - 2003. - № 2(6) - С. 204-215.
5.
Надрага В. Человеческий ресурс управления. Основные направ-ления поиска конструктивных форм взаимодействия властных структур и политических организаций // Персонал. - 2002. - № 7. - С. 76-83.
6.
Надрага В. Проблеми взаємодії влади та громадських формувань на регіональному рівні // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лу-го-вого, В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - С. 4-6.
7.
Надрага В. Пути и средства реализации демократического потенциала Луганского региона на основе Закона Украины “О местном самоуправлении” // Децентралізація державного управління: досягнення та невдачі місцевих влад: Матеріали регіон. наук.-прак. конф., м. Дніпро-петровськ, 7-10 лип. 1998 р. - Д.: Дніпропетр. філ. УАДУ, 1998. - С. 96-104.
8.
Надрага В. Общественные институты в системе местного самоуправления // Основные аспекты становления государственности в регионе: Материалы област. науч.-прак. конф. - Луганск, 1998. - С. 20-22.
9.
Надрага В. Луганськ: крок до європейських стандартів // Вісн. Пенс. фонду України. - К., 2002. - № 2. - С. 19-21.
10.
Надрага В. До проблеми регіоналізації державної політики // Філософ. дослідж. - Луганськ: Вид-во СНУ, 2002. - С. 217-225.
11.
Надрага В., Ефремов А., Иванов В., Попов М. Программа социально-экономического развития Луганской области на 1999-2010 годы. - Изд-во Вост.-Укр. гос. ун-та, 1999. - 423 с. - Авторских - 18 с.
АНОТАЦІЇ
Надрага В.І. Взаємодія владних структур, політичних і громадських організацій як засіб підвищення ефективності управлін-ня на регіональному рівні. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління зі спеціальності 25.00.02. - механізми державного управління. -Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2003.
У дисертації досліджено взаємодію владних структур, політичних і громадських організацій як засіб підвищення ефективності управління на регіональному рівні в період 1991-2003 рр., проаналізовано стан наукової розробки теми, уточнено зміст категорій і питань, що становлять сутність особливості теорії державного управління в системі владно-партійної і громадської взаємодії, узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід організації ліберально-демократичного державного управління, охарак-те-ри--зовано стан
