Міністерство освіти і науки Украіни

Донецький Національний Університет

Омельченко Ганна Петрівна

УДК 338.24:622:658.7(477)

Управління МАТЕРІАЛЬНИМИ потоКАми на підприємствах

вугільної промисловості України

Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Донецьк – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі економіки підприємств Донецького національного університту Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк)

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Краснова Вікторія Василівна,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк),

завідувач кафедри економіки підприємств.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік АЕН України, Балабанова Людмила Веніамінівна, Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), завідувач кафедри маркетингового менеджменту

кандидат економічних наук, доцент, Тимошенков Ігор Владиславович, Харківський гуманітарний університет “Народна українська академія” Міністерства освіти і науки України (м. Харків), професор кафедри виробничого і фінансового менеджменту

Провідна установа: Донецька державна академія управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), кафедра маркетингу.

Захист дисертації відбудеться 26 березня 2003 року о 15.00 годині на засіданні вченої ради
Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, ауд. 101.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розіслано 24 лютого 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Овечко Г.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Як відомо, в умовах переходу України до ринкових відносин центр економічної роботи переміщується на рівень підприємств, які повинні перетворитися у різновид комерційних фірм, основною метою яких є отримання прибутку за рахунок задовільнення потреб споживачів продукції. Це в повній мірі відноситься і к підприємствам вугільної промисловості.

Іншими словами, відбувається зміна пріоритетів господарчої діяльності підприємств за рахунок переорієнтації з кількісних критеріїв її оцінки на якісні. Пріоритетом стає не власне продукт, а процес у формі потоку (матеріального, інформаційного, фінансового та інш.).

При цьому, однак, на відміну від підприємств інших галузей, що мають більшу свободу ринкової поведінки як з точки зору визначення сегменту споживчого вибору, так і з точки зору вибору продукту виробництва, вугільні підприємства позбавлені такої свободи. Що виробляти – задано надрами, хто споживач вугілля – визначено його технологічною призначенністю та фізико-хімічними властивостями. Як слідство цього – ринкове управління шахтами і конкурентоздатність в економічному обігу вугілля обмежені зовнішніми факторами: природою, з одного боку, і технологічними параметрами - з іншого.

Розглядаючи функціонування вугільних підприємств з точки зори їх ринкової стійкості, можна виділити три основні сфери, які характеризують і формують конкурентоздатність цих підприємств на ринку виробників: внутришньосистемна виробничо-збутова сфера, сфера функціонування підприємства в ринковому середовищі і суто ринкова сфера. Іншими словами, ці сфери є зоною формування і джерелом руху як матеріальних, так і інформаційних потоків.

В нинішній ситуації вугільне підприємство повинно більше уваги приділяти питанням аналізу свого положення на ринках споживачів, постачальників та виробників, а також плануванню заходів по забезпеченню ефективності виробничо-комерційної діяльності.

Велика увага питанням методології управління товарорухом, а також комерційною діяльністю в умовах ринкової економіки приділялася вітчизняними і зарубіжними вченими: С.С. Аптекарем, А.І. Баскіним, Л.В. Балабановою, Я.Г. Берсуцьким, В.М. Василенком, В.Г. Геєцем, М.П. Гордоном, А.М. Гаджинським, М.Є. Залмановою, М.І. Івановим, В.В. Красновою, Ж.-Ж. Ламбеном, С.В. Мочерним, О. Моргенштерном, В.Є. Николайчуком, Д.Т. Новиковим, Г. Павелеком, О.І. Чилікіним, М.Г. Чумаченком та інш.

Проте аналіз результатів існуючих досліджень в сфері логістики, методики та практики функціонування потокових процесів на вугільних підприємствах України показують, що в теперішній час не досягнута єдність в питаннях їх цілеспрямованості, планування і управління рухом ресурсів в умовах переходу цих підприємств до ринку.

Необхідність здійснення управління товарорухом на якісно новому рівні, недостатнє дослідження даної проблематики в економічній літературі, теоретичне і практичне значення логістики в сучасних умовах становлення ринкових відносин обумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили її цільове спрямування і структуру.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною наукових розробок, виконаних за безпосередньою участю автора в рамках держбюджетної теми Донецького національного університету “Проблеми адаптації підприємств територіальних та галузевих комплексів до економічних реформ у транзитивних економіках” (номер державної реєстрації – Г-99/40 № 0199И001496).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концепції та практичних механізмів впровадження логістичної системи управління матеріальними потоками на вугільних підприємствах України.

З точки зору реалізації мети дослідження в роботі поставлено і вирішено такі задачі:

- визначено місце і роль ресурсних потоків в системі організації індивідуальних відтворювальних процесів в рамках трансформаційної економіки України;

- проведено дослідження нових підходів до формування та управління потоковими процесами на виробничих підприємствах з урахуванням особливостей роботи первинної ланки вугільнодобувної галузі народного господарства України;

- запропоновано концептуальні підходи щодо діагностики вугільних підприємств як постачально-виробничо-збутових систем;

-

-

-

-

-

Обєкт дослідження. Обєктом дослідження обрана система управління потоковими процесами на підприємствах вугільної промисловості України.

Предметом дослідження є механізми створення логістичної системи управління матеріальними потоками на вугільних шахтах України, а також оцінки ефективності і якості її функціонування.

Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі теорії і практики управління, промислової логістики, комерційної діяльності підприємств, економічного аналізу, економіко-математичного моделювання, законодавчі та нормативні акти, що визначають діяльність промислових підприємств в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів. Положення роботи, що визначають її наукову новизну і запропоновані до захисту, полягають у такому:

в роботі, вперше в прикладних дослідженнях, підприємство аналізується як постачально-виробничо-збутова система, тобто єдина організаційно-господарча структура, яка складається із промислового підприємства, постачальників сировини, матеріалів, споживачів готової продукції, а також включає в себе систему транспортного і складського господарства. Такий підхід дозволяє розглядати питання підвищення ефективності виробництва та реалізації продукції через призму взаємодії і взаємообумовленості потокових процесів (матеріальних, інформаційних, фінансових);

обґрунтоване авторське визначення категорії “логістика”, що трактується як учення про сферу управління (прогнозування, планування, організація, контроль) потоковими процесами (матеріальними, інформаційними, енергетичними, грошовими та ін.) в умовах інтеграції постачально-виробничо-збутової системи підприємства з елементами його мікро - і макросередовища. Тим самим зроблена спроба синтезу трьох наукових напрямків оптимізації виробничо-комерційної діяльності підприємств: маркетингу, логістики і рекрематики;

розроблено багатокритеріальний підхід щодо оцінки ефективності і якості здійснювання комерційної діяльності на шахтах, який дозволяє дати характеристику можливостей конкретної організаційної системи оптимально здійснювати управління вхідними та вихідними матеріальними потоками, а також оперативно вирішувати питання прискорення обороту ресурсів.

класифіковані показники логістичної діяльності виробничо-збутових систем (в рамках їх функціональних підсистем: постачання, виробництва, збуту, транспорту, складського господарства) з точки зору структури, продуктивності, економічності та якості роботи цих систем. Це створює передумови для моделювання процесів логістики на вугільних підприємствах;

розроблена схема процесу створення логістичної системи управління матеріальними потоками в рамках виробничо-збутової структури шахт, яка базується на комплексному обліку чотирьох основних напрямків логістичної стратегії: мінімізації загальних витрат; максимізації рівня обслуговування споживачів; максимізації прибутку; збільшення переваги над конкурентами. Такий підхід дозволить створити ідеальний образ системи логістики, з точки зору постановки цілей системи, визначення її поточного стану, створення і розглядання альтернативних проектів системи, вибору оптимального варіанту системи, його впровадження і контролю за ним.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність роботи полягає в тому, що запропонована модель створення логістичної системи управління матеріальними потоками на вугільних підприємствах, а також розроблені критерії ефективності її функціонування дозволяють вийти на якісно новий рівень організації виробничо-комерційної діяльності шахт в сучасних умовах перехідної економіки України. Також слід відзначити, що запропонований критеріальний підхід є універсальним і може бути застосований для оцінки ефективності роботи комерційних структур промислових підприємств різних галузей виробництва.

Висновки та рекомендації, запропоновані в дисертації, схвалені та впроваджені в практику промисловими холдингами “Макіїввугілля” та “Добропільвугілля”. Використання результатів дисертаційної роботи підтверджується актами та довідками про впровадження.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є закінченою науково-дослідною авторською роботою здобувача. Результати дослідження одержано здобувачем особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження, висновки та пропозиції доповідались і одержали схвалення на Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна концепція маркетингу та її реінтерпретація в умовах перехідного суспільства” (Харків, 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток соціально-трудових відносин у сучасних економічних умовах” (Донецьк, 2001 р.), конференціях за підсумками дослідницької роботи професорсько-викладацького складу Донецького національного університету (2000-2002 рр.), Міжнародній науковій конференції “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних звязків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (Донецьк, 2002 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження було опубліковано 6 робіт загальним обсягом 2 друкованих аркуша, з яких особисто авторові належить 1,7 друкованих аркушів.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків загальним обсягом 193 сторінки машинописного тексту, 15 таблиць, 20 рисунків, 13 додатків, списку літератури з 122 найменувань.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, предмет, об’єкт і методологію дослідження, показано наукову новизну, теоретичну і практичну значимість роботи.

Розділ 1. Методологічні основи управління матеріальними потоками на підприємстві в умовах переходу до ринку. У результаті теоретичних досліджень було встановлено, що перехід до ринкової системи господарювання в Україні докорінно змінює роль підприємств у структурі макро- і мікроекономічних відносин. Діяльність підприємств усіх форм власності повинна підпорядкуватися вимогам законів ринку і бути спрямованою на задовільнення ринкового попиту. При цьому головною умовою існування субєктів господарювання є забезпечення функції реалізації продукції. Таким чином, здійснюється трансформація підприємств від виробничої системи до виробничо-торговельної (комерційної).

Іншими словами сучасне підприємство треба розглядати як постачально-виробничо-збутову систему, (ВЗС), (рис.1) основою ефективності функціонування якої є збалансована структура товароруху. З цього боку в роботі матеріальний потік визначається у вигляді сукупності засобів виробництва з заданими технологічними і вантажопереробними властивостями, що транспортуються у визначені строки між виробниками, посередницькими організаціями і споживачами, а також між підрозділами підприємства. Також підкреслюється, що регулювання руху потоків, механізми управління функціонально залежать від взаємодії попиту й пропозиції на ринку ресурсів.

Виробництво

Матеріальні потоки Інформаційні потоки

Рис. 1. Принципова структура ВЗС шахти

В рамках трансформаційної економіки України важливу роль відіграють підприємства вугільної промисловості, оскільки вугледобування є, безперечно, складовою частиною національної економічної безпеки країни.

Рівень сучасного розвитку вугільної промисловості України не можна вважати задовільним. Показники видобутку вугілля у 2001 році (80,3 млн. т.) значно нижче рівня 1953 р. (95,7 млн. т.). До основних причин цього слід віднести:

глибоку структурну кризу галузі;

тяжке фінансово-економічне становище більшості шахт;

невідпрацьовану в нових умовах систему організації матеріально-технічного забезпечення шахт необхідними ресурсами, а також збуту вугілля на всіх рівнях формування і фізичного переміщення вхідних та вихідних матеріальних потоків;

недостатній рівень держпідтримки галузі за рахунок бюджетних коштів;

непродуманість багатьох рішень по реформуванню організаційної структури управління вугільною промисловістю в сучасних умовах.

Потреби трансформаційної економіки предявляють ряд нових вимог до організації виробничо-комерційної діяльності вугільних підприємств, тим більше, що перехід від ринку продавця до ринку покупця викликає необхідність гнучкого реагування виробничо-збутових систем на попит споживачів, який постійно змінюється. Це визначило зрушення управлінської філософії в бік визначення стратегічної ролі сфери управління потоковими процесами, призвело до впровадження таких прогресивних форм господарської діяльності, як логістика. Багато вчених (О. Моргенштерн, Г. Павелек, М. Гордон, А. Смєхов та ін.) визначають логістику, як учення про планування, управління матеріальними, інформаційними, фінансовими, енергетичними потоками. Не заперечуючи наведені твердження, підкреслимо, що в них відсутній синтез взаємодії виробничо-збутових систем підприємств з показниками мікро- і макросередовища, які прямо впливають на ефективність їх комерційної діяльності. Тому, на наш погляд, треба внести уточнення у понятійний апарат і трактувати логістику як сучасне учення про сферу управління потоковими процесами в умовах інтеграції виробничо-збутової системи підприємства з елементами його мікро- і макросередовища. Виходячи з такої трактовки, логістика забезпечує реалізацію комплексного підходу до формування і регулювання матеріальних, інформаційних та інших потоків у рамках вугільного підприємства; дозволяє здійснити багатоваріантне прогнозування обсягів добування, перевезення вугілля, запасів продукції, раціональне формування господарських звязків, як на стадії постачання, так і на стадії збуту продукції, оптимізацію технічної і технологічної структури транспортно-складського обслуговування постачання, виробництва і збуту. У цьому звязку, в рамках логістичного підходу, необхідно враховувати ті особливості, які, насамперед, відображають як специфіку виробництва і товароспоживання на підприємствах вугільної галузі, так і чинники формування нових механізмів в організації комерційної діяльності шахт.

Як показали дослідження, до таких особливостей слід віднести:

властиву підприємствам галузі технологічну однорідність виробництва (добування вугілля) і відсутність коопераційних звязків між підрозділами шахт;

неоднорідність гірсько-геологічних умов, яка породжує значну диференціацію техніко-технологічних структур вугледобування не тільки в розрізі різних вугільних родовищ, але навіть і в рамках однієї шахти;

переважне споживання шахтами матеріалів на ремонтно-експлуатаційні потреби, оскільки підприємства вугільної галузі не виробляють нової продукції, а здійснюють експлуатацію гірничих виробок і тому в своїй господарській діяльності вони не мають діла з сировиною та основними матеріалами в їх економічному розумінні. Це безпосередньо впливає на процес планування ресурсних потоків і, насамперед, на формування прогнозної бази даних планів;

технологічну спеціалізацію шахт, яка окреслює високий ступінь однорідності та стабільності номенклатури продукції, що споживається ними.

Таким чином, використання логістичного підходу з метою удосконалення виробничо-комерційної діяльності вугільних підприємств забезпечить можливість шахтам швидко адаптуватися до змін, що відбуваються у їх зовнішньому і внутрішньому середовищах.

Розділ 2. Синтез механізмів управління матеріальними потоками на підприємствах вугільної промисловості України. В цьому розділі охарактеризовані існуючі принципи організації вхідних, внутрішньовиробничих та вихідних матеріальних потоків на шахтах Східної України в рамках їх планування, структури руху, оперативного регулювання. При цьому аналіз і синтез елементів функціональних підсистем єдиної виробничо-комерційної структури шахт (постачання, виробництва, збуту) здійснюється на базі взаємодії і взаємообумовленості матеріальних, інформаційних і фінансових потоків.

Проведені дослідження сучасної системи комерційної діяльності шахт Східної України дозволили виявити ряд серйозних недоліків:

планування потокових процесів на вугільних підприємствах спирається на недосконалу нормативну базу;

структура товароруху на шахтах на стадіях їх закупки, внутрішньовиробничого переміщення, а також збуту вугілля характеризується великою кількістю ланок, що призводить до значних фінансових збитків (табл. 1);

спостерігається серйозна залежність більшості шахт України в постачально-збутовій сфері від діяльності посередницьких структур, що також в значній мірі знижує рівень їх господарської самостійності і фінансової стійкості;

відсутні механізми взаємодії системи посередник-шахта з точки зору стимулювання якості сервісного обслуговування вугільних підприємств.

Таблиця 1 -

Структура вхідних грузопотоків на шахтах Донбасу (1998-2001рр.), %

№ п/п |

Елементи структури грузопотоків | Номенклатура продукції

Лісома-теріали | Прокат чорних металів | Запчас-тини до ГШО | Матеріали по ТБ

1. | Пряме постачання від виробників |

93 |

10 |

15 |

9

2. | Оптові посередники |

5 |

85 |

80 |

87

3. | Служби постачання вугільних обєднань, холдингів |

2 |

5 |

5 |

4

ВСЬОГО | 100 | 100 | 100 | 100

Ці ж дослідження дозволили довести, що незважаючи на вищезгадані недоліки, показники комерційної діяльності шахт які перейшли до маркетингової (виробничо-збутової) орієнтації в структурі управління (це, насамперед, ДХК “Шахта Красноліманська”, шахта ім. М.В. Бажанова, шахта “Красноармійська-Західна” №1, АП “Шахта ім. О.Ф.Засядька” та інш.), значно кращі, ніж у шахт, які здійснюють виробничу орієнтацію в управлінні (такі шахти, на жаль, в Україні складають понад 80%).

Так, число змін планів постачання на шахтах з маркетинговою орієнтацією (згідно з показниками за 1999-2001 рр.) складають від 9 до 12 (при цьому більш, ніж 50% - за рахунок виникнення аварійних ситуацій), тоді як на шахтах з традиційною структурою управління відповідні показники дорівнюють від 21 до 25 (і тільки 30-35% - за рахунок аварійних ситуацій).

З другого боку, якщо для шахт з маркетинговою орієнтацією основними схемами товароруху на стадії закупки продукції є виробник-шахта (лісоматеріали – до 93%) і виробник-посередник – шахта (прокат чорних металів, запчастини до гірничошахтного обладнання, матеріали по техніці безпеки); частка посередників складає відповідно – 50-65%; 53-60%; до 80%, то для шахт з традиційною структурою управління, частка транзитних закупок складає тільки 15-17%, а основна маса продукції постачається системою оптових посередників (до 85%) (приватних, державних, колективних). Треба також підкреслити, що для товароруху цих шахт властива велика кількість ланок посередницьких структур (як правило – 2-3) що призводить до значного подорожчання системи постачання і позначається на збільшенні собівартості добування вугілля. Проте, як свідчать результати досліджень, показники посередницько-комерційної діяльності таких спеціалізованих структур, як ВАТ “Укрвуглепостач”, “Індустріальна Спілка Донбасу”, “АРС” та інш., ще далекі від досконалості.

Так, комплексні показники виконання ними (згідно контрактів) своїх зобовязень по постачанню матеріальних ресурсів шахтам (дані за 1998-2001 рр.) знаходяться в рамках від 0,92 до 0,935, а рівень централізованого обслуговування (доставки прокату чорних металів, запасних частин, матеріалів по техніці безпеки та інш.) не перевищує 17-20%. Ще один показник – коефіцієнт ритмічності постачань цими посередниками вищеназваної продукції знаходиться в межах 0,72 - 0,79, а готовність металопродукції, що надходить до виробничого споживання на шахти (дані ВАТ “Укрвуглепостач”), не перевищує 18-20%. Все це сприяє подорожчанню внутрішніх матеріальних потоків на підприємствах, призводить до необґрунтованого збільшення обсягів і вартості виробничих запасів.

Рух зовнішнього вхідного матеріального потоку зумовлюється інформаційним потоком, який завершує контроль надходження матеріальних цінностей на шахти. Після завершення інформаційного потоку починає циркулювати внутрішній матеріальний потік, початком якого є розвантаження матеріалів, а закінчення – відправка вугілля споживачам.

Розвиток вугільного виробництва набуває одне зі своїх відображень у зростаючій спеціалізації та диференціації виробничо-технологічних операцій на шахтах. Це, в свою чергу, зумовлює збільшення масштабів робіт з транспортування та складування, призводить до зростання питомої ваги транспортно-складських робіт у загальній трудомісткості добування вугілля.

Проте, результати дослідження показали, що організація діяльності існуючих структур транспортно-складського господарства шахт далека від досконалості. Так, показники використання транспортних засобів та рівня механізації навантажувально-розвантажувальних робіт на шахтах з маркетинговою орієнтацією становлять: Кч = 0,65 – 0,79; Квп = 0,61 – 0,92 (у розрізі номенклатури перевезень); Рмех = 70 – 88%, де Кч та Квп – відповідно коефіцієнти використання транспортних засобів за часом та по вантажопідйомності; Рмех – рівень механізації складських робіт. Аналогічні показники на шахтах з традиційною структурою управління значно гірші: Кч = 0,59 – 0,75; Квп = 0,5 – 0,9; Рмех = 48 – 73%.

Нестикування зовнішніх і внутрішніх матеріальних потоків у часі та просторі з графіком основного і допоміжного виробництва вугільних підприємств призводить до сповільнювання обертання матеріальних ресурсів, збільшення обсягів понаднормативних і зайвих запасів засобів виробництва. Все це не сприяє скороченню виробничих витрат. Тим більше, що коливання часу одного обороту запасів знаходиться в межах від 35-40 днів (шахти з маркетинговою орієнтацією) до 70-80 днів (шахти з традиційною структурою управління).

У звязку з цим при формуванні ефективної системи управління запасами на вугільних підприємствах треба ураховувати ряд таких чинників: періоди часу, в межах яких необхідно регулювати рівень матеріальних запасів; характер і можливість реального поповнення матеріальних запасів; терміни виконання замовлень основного і допоміжного виробництв; структуру і кількісні параметри складського господарства; кількість асортиментних позицій потрібних матеріальних ресурсів. Таким чином, одним з головних завдань підприємств є правильний вибір оптимальної для кожного індивідуального випадку технологічної системи управління запасами. Регулювати розміри запасів можна шляхом зміни обсягу партії, інтервалу між постачаннями, або зміни цих параметрів одночасно.

Далі в роботі було розглянуто структуру збуту вугілля, що фактично склалася в Україні. Для цього була проведена градація покупців вугілля і виділено три їх групи:

1. Постійні покупці (придбають вугілля не менше 5 разів на рік за “живі” гроші). Як правило, в групу постійних покупців входять теплоелектростанції, збагачувальні фабрики, коксохімзаводи, посередники.

2. Разові покупці (придбають вугілля 1-4 рази на рік також за “живі” гроші).

3. Бартерні закупки (постачальники і підрядчики, з якими шахти розплачуються вугіллям).

Результати досліджень свідчать про те, що за 4 роки (1997-2001 рр.) збільшилась питома вага як постійних (з 60 до 74% - для шахт з традиційною структурою управління і з 70 до 81% - для шахт з маркетинговою орієнтацією), так і разових покупців (відповідно з 7 до 13% для першої та з 9 до 14% - для другої групи шахт). Треба також зазначити, що частка бартерних закупок знизилася у 2001 році порівняно з 1997 роком з 21 – 33% до 5 - 13%. Проте люба частка бартеру (а вона ще остається значною) є негативним показником комерційної діяльності шахти, оскільки при такій системі закупок дисконт може складати до 50%, а доход від реалізації вугілля за “живі” гроші міг би в 2 рази збільшити цю суму.

Кількісні параметри в структурі каналів товароруху на ринку вугілля України не можна признати задовільними, з-за надмірної частки комерційних посередників в процесі реалізації цієї продукції. Так, навіть на найбільш передових шахтах України (шахта “Красноліманська”, шахта ім. М.В. Бажанова, шахта ім. О.Ф.Засядька, шахта ім. В.В. Вахрушева та інш.) прямий збут складає від 45 до 52%. А на більшості шахт участь посередників в системі товароруху дорівнює 80-94%. Це веде до серйозних фінансових збитків в комерційній діяльності шахт. Так, згідно звітних даних, ДП – “Шахта Петровська” у 2000 році недоодержала приблизно 5 млн. гривень доходу за рахунок неефективної структури товароруху вугілля (прямий збут складав лише 16,4%).

Таким чином, створення ефективного механізму управління виробничо-комерційною діяльністю шахт передбачає впровадження в практику господарювання прогресивної логістичної концепції, що, в свою чергу, потребує перегляду організаційної структури управління підприємством у цілому як єдиної виробничо-збутової логістичної системи. Основою оптимізації технологічних процесів виробництва, матеріально-технічного постачання, транспортування і збуту продукції, раціоналізації документообігу, проектування виробничих, складських і допоміжних приміщень, створення високоефективної комунікаційної інфраструктури та організаційних структур управління служить змінювання матеріальних потоків. При чому на будь-якій фазі цей потік має загальну технічну основу, а його раціоналізація – конкретну й важливу мету – економію всіх видів витрат, що повязані з рухом матеріалів.

Розділ 3. Реалізація механізмів управління матеріальними потоками на вугільних шахтах. Поняття господарського механізму, насамперед, включає в себе систему критеріїв, показників якості та ефективності, як всієї системи суспільного виробництва, так і її окремих ланок. Треба підкреслити, що критерій по своїй суті є засіб для оцінки. Більш того, він є мірою оцінки, мірою порівняння. Таким чином, при вирішенні питань, повязаних зі створенням критеріального апарату для оцінки ефективності функціонування систем управління потоковими процесами на шахтах, необхідно забезпечити облік слідуючих умов:

система вхідних ресурсопотоків обслуговує структурні підрозділи шахти в частині створення обєктивних умов виробництва, тобто її кінцеві результати повинні виявлятися в якості забезпечення цих обєктивних умов;

цільова функція процесу постачання на шахтах полягає у погодженні зовнішніх та внутрішніх вантажопотоків по місту і часу в виді повного забезпечення виробничих одиниць необхідними матеріалами та обладнанням;

показники ефективності функціонування даної організаційної системи постачання повинні точно визначати внесок цієї системи в результати діяльності шахти;

критеріальний апарат в повній мірі повинний відображати економічність реалізації органами постачання на шахтах своєї цільової функції.

Треба підкреслити, що оцінка системи матеріального забезпечення в кількісних показниках (товарообіг, обсяг реалізації, рентабельність та інш.) не дає обгрунтованої відповіді на питання щодо ступені виконання системою своєї профілюючої функції, оскільки вони, насамперед, не показують, якою ціною досягається їх оптимальний рівень і який при цьому ступінь ефективності. Тому комплекс критеріїв, що характеризують стан даної організаційної системи товароруху на шахтах, повинен включати показники як ефективності процесу забезпечення, так і якості управління цим процесом.

Критерій ефективності процесу матеріалозабезпечення структурних підрозділів шахт виявляється фактичним ступенем задовільнення реальної потреби виробничих одиниць з урахуванням строку використання ними необхідного асортименту продукції при заданому прогнозі собівартості добування вугілля:

де Pikjp – реальна потреба і-ої виробничої одиниці в k-ий період, в j-тому типорозмірі, в р – якості; Sikjp – відхилення в задовільненні реальної потреби; Пikjp – обсяг реально задовільненої потреби за рахунок заміни необхідного асортименту відповідно з існуючими правилами; Сп, Сф – відповідно прогнозна та фактична собівартість добування вугілля; Кпдоп, Кфдоп – відповідно прогнозний та фактичний коефіцієнти, які відображають частку витрат на допоміжні матеріали в прогнозній та фактичній собівартості добування вугілля, Кптзв, Кфтзв – відповідно прогнозний та фактичний коефіцієнти, які відображають частку транспортно-заготівельних витрат в прогнозній та фактичній собівартості добування вугілля.

Такий критеріальний підхід дозволяє визначити ступінь фактичного задовільнення реальної потреби ділянок шахт в матеріальних ресурсах в асортиментному розрізі, в визначенні строків та необхідної якості, а також зіставити рівень реалізації системою забезпечення своєї цільової функції з витратами на цей процес, які включаються в собівартість добування вугілля.

Механізм дії та використання запропонованого критерію слідуючий:

даний критерій ефективності системи матеріального забезпечення визначається в розрізі номенклатури продукції, що споживається виробничими одиницями шахт;

чим ближче критерій ефективності до одиниці, тим вище ступінь задовільнення реальної потреби виробничих ділянок в матеріальних ресурсах, тим ближче фактична собівартість добування вугілля до прогнозної;

механізм визначення критерію ефективності процесу матеріалозабезпечення також дозволяє врахувати рівень відповідності витрат допоміжних матеріалів та транспортно-заготівельних витрат у фактичній собівартості їх прогнозному показнику.

Критерії якості управління системою постачання повинні забезпечити конкретизацію внеску даної організаційної системи управління вхідними потоками в реалізацію своєї цільової функції. На наш погляд, такими критеріями можуть стати показник числа коректировок (на рівні відділів постачання шахт) плану забезпечення структурних підрозділів, в яке слід включати всі зміни даних планів, окрім тих, що повязані з виникненням аварійних ситуацій на шахтах, а також показник обсягу збитків від можливого дефіциту ресурсів, який характеризується числом цілозмінних (або не цілозмінних) простоїв по провині органів постачання, що призвели до зриву плану добування вугілля і збільшенню непродуктивних витрат.

Як показали дослідження, в рамках виробничо-збутових систем вугільних підприємств ефективність організації вихідних матеріальних потоків (реалізації вугілля) з точки зору задовільнення споживчого попиту можна оцінити за допомогою наступних характеристик: структури товароруху в системі шахта – споживач, часом, частотою, ритмічністю, безвідмовністю та якістю постачання вугілля. В роботі подається методика обчислювання вищеназваних показників. На наш погляд, зазначені характеристики дозволяють кількісно та якісно оцінити рівень діяльності шахт в галузі збуту вугілля.

Також, на наш погляд, особливе значення для підприємств-споживачів має інформація, яка характеризує постачальників вугілля. Узагальнюючи приведені характеристики напрямків ефективності збутової діяльності вугільних підприємств, пропонуємо для оцінки постачальників вугілля використовувати наступні показники (по кожній шахті і для кожної марки вугілля): якість реалізуємого вугілля; ціна вугілля; час постачання вугілля з моменту одержання замовлення; надійність виконання контрактів по показниках якості, часу, кількості; умови платежів за реалізоване вугілля.

В роботі створена і запропонована для практичного використання узагальнена схема аналітичної оцінки ефективності збутової діяльності шахт, в основі якої лежить метод бальних оцінок. Це дозволить споживачам більш предметно орієнтуватися в питаннях виробничо-комерційних можливостей потенційних постачальників вугілля.

Аналіз виробничо-комерційної діяльності підприємств вугільної промисловості України дозволяє здійснити програму заходів по вдосконаленню системи управління матеріальним потоком і виробництвом на цих підприємствах. Ключовими елементами цих рішень є розробка, по-перше, класифікаційної схеми логістичних показників діяльності виробничо-збутових систем шахт, а по-друге – процесу створення самої логістичної системи.

В роботі пропонуються методичні засоби моделювання класифікаційної схеми логістичних показників, які включають дві основні фази. По-перше, на підставі функціонального поділу логістичного процесу діяльності виробничо-збутової системи шахт виділяємо слідуючі логістичні підсистеми: постачання, виробництва, збуту, транспорту, складського господарства. По-друге, оцінку ефективності руху матеріальних потоків в рамках кожної логістичної підсистеми будемо здійснювати на базі слідуючих груп логістичних показників: 1. Структурні показники. 2. Показники продуктивності логістичної підсистеми. 3. Показники економічності. 4. Показники якості. Кожна група, в свою чергу, має диференційований перелік логістичних показників.

На основі запропонованої класифікації логістичних показників, далі в роботі обґрунтовується модель створення логістичної системи. (рис.2)

Рис. 2. Модель створення логістичної системи управління

матеріальними потоками

Першим етапом, від якого найбільш залежить ефективність системи, що створюється, є постановка цілей. Концепція логістичного управління предявляє жорсткі умови до процесу постановки цілей. Кожна мета повинна мати якісну і кількісну характеристику, а також часовий інтервал, який відводиться на досягнення даної цілі.

Загальна логістична ціль, яка здійснює стратегію системи, складається з підцілей (або пріоритетів) по кожному виду продукції та сегменту ринку. Можна виділити чотири головні напрями логістичної стратегії: максимізація прибутку, мінімізація загальних витрат, максимізація рівня обслуговування споживачів, збільшення переваг перед конкурентами.

Другим етапом у процесі створення логістичної системи управління є аналіз сучасного стану системи реалізації готової продукції, що дозволяє виявити потенціально сильні й слабкі сторони існуючої системи з точки зору поставлених цілей, а також визначити вплив зовнішніх чинників на ефективність її функціонування. Саме цій меті підлягає зовнішнє і внутрішнє аудитування логістичної системи.

Внутрішнє аудитування пов'язано з аналізом відповідності структури існуючої системи управління цілям, що постають перед нею, причому цей аналіз робиться за кожним з пріоритетів. Одночасно ведеться й аналіз виробничої структури підприємства.

Одним з важливіших елементів внутрішнього аудитування є аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією продукції. Цей аналіз грає подвійну роль в процесі проектування логістичної системи. По-перше, він дозволяє визначити структуру витрат системи і виявити основні резерви їх економії. По-друге, дає можливість верхній ланці управління підприємства зробити вибір серед альтернативних проектів систем логістики.

Функцію збору й аналізу інформації про зовнішнє середовище виконує зовнішнє аудитування. Воно охоплює такі сфери, як структура ринку, технологічні чинники, основні тенденції в економіці та політиці, стан каналів розподілу, а також становище конкурентів на ринку. Важливу роль у зовнішньому аудитуванні грає прогнозування.

На підставі інформації, що отримана в результаті зовнішнього та внутрішнього аудитування про стан зовнішнього середовища і ресурсів підприємства розробляються альтернативні варіанти логістичних систем, які задовольняють встановленим цілям.

Процес планування логістичної системи закінчується вибором остаточного варіанту системи, оптимального з точки зору стратегії підприємства.

Таким чином, визначено стратегічні шляхи вдосконалення механізму управління виробничо-збутовою системою шахт в ринкових умовах, що дозволить підвищити її господарський статус і значно поліпшити інфраструктурне обслуговування основного виробництва.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на теоретичному та методологічному рівнях здійснено розробку концепції та механізмів впровадження логістичної системи управління матеріальними потоками на вугільних підприємствах України і відповідно до цілей і задач дослідження отримано такі результати:

1. Виявлено, що існуючи методи управління потоковими процесами на шахтах України потребують удосконалення у відповідності з ринковими принципами господарювання.

2. Сформульовані синтетичні принципи розглядання і оцінки вугільних підприємств як виробничо-збутових систем, тобто єдиних організаційно-господарчих структур, які складаються з суто шахти, постачальників сировини, матеріалів, споживачів вугілля, а також транспортного та складського господарства. Такий підхід дозволяє розглядати питання підвищення ефективності виробничо-комерційної діяльності шахт через призму взаємодії і взаімообумовленності потокових процесів.

3. Уточнено визначення категорії “логістика”, яка виступає найважливішим чинником створення ринково орієнтованої структури управління виробничо-збутовою системою шахти.

4. Обґрунтовано необхідність та визначено багатокритеріальний підхід щодо оцінки ефективності і якості здійснювання комерційної діяльності на вугільних підприємствах, який дозволяє дати характеристику можливостей конкретної виробничо-збутової системи організувати управління вхідними і вихідними матеріальними потоками.

5. Запропоновано принципи та схему аналітичної оцінки збутової діяльності шахт, яка дозволить споживачам вибрати найбільш конкурентоздатних постачальників вугілля.

6. Здійснено класифікацію показників логістичної діяльності виробничо-збутових систем шахт з точки зору структури, продуктивності, економічності та якості роботи її підсистем. Це є одним із чинників та елементів моделювання процесів логістики на вугільних підприємствах.

7. Розроблена модель створення логістичної системи управління потоковими процесами в рамках виробничо-збутової структури шахт, яка базується на максимізації рівня обслуговування споживачів і власних прибутків, збільшення переваги над конкурентами, мінімізації загальних витрат. Це дає можливість вибору оптимального варіанту логістичної системи, його практичного впровадження та контролю за ним.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

опублікованих в провідних фахових виданнях

1.

2.

3.

4.

опублікованих за матеріалами міжнародних конференцій (фахові видання):

5.

6.

АНОТАЦІЯ

Омельченко А.П. Управління матеріальними потоками на підприємствах вугільної промисловості України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2003.

Дисертаційну роботу присвячено вирішенню теоретичних, методологічних і економіко-організаційних проблем управління матеріальними потоками на вугільних підприємствах України в умовах переходу до ринкових відносин.

У ході теоретичного дослідження визначені роль і місце ресурсних потоків в системі організації відтворювальних процесів в народному господарстві України.

Розкрито особливості функціонування шахт, як виробничо-збутових систем, виступаючих первинними структурообразуючими ланками вугільної промисловості України.

Подано авторське трактування понятійного апарату логістичної концепції управління с ціллю обгрунтування нових підходів щодо вдосконалення ресурсоруху на вугільних підприємствах.

Автором розроблено методичні засади щодо оцінки ефективності і якості управління потоковими процесами на вугільних підприємствах, а також проектування логістичної системи управління вхідними і вихідними матеріальними потоками з визначенням цілей, принципів, структури, функцій і взаємодії окремих елементів такої системи, вимог до її практичної реалізації.

Ключові слова: трансформаційна економіка, виробничо-збутова система підприємств, матеріальний потік, логістична концепція управління, транспортно-складське обслуговування виробництва, критерії ефективності і якості управління.

АННОТАЦИЯ

Омельченко А.П. Управление материальными потоками на предприятиях угольной промышленности Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика, организация и управление предприятиями. Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2003.

В соответствии с основной целью работы проведены исследования, позволившие выяснить и обосновать проблемы повышения эффективности функционирования потоковых процессов на угольных предприятиях восточной Украины, выявить особенности реализации функций управления системой материального обслуживания производства, а также сбыта углей в условиях перехода к рыночной экономике, разработать стратегические принципы оптимизации производственно-коммерческой деятельности шахт.

Определены роль и место ресурсных потоков в системе организации воспроизводственных процессов в народном хозяйстве Украины.

Раскрыты особенности функционирования шахт, как производственно-сбытовых систем (ПСС), выступающих первичными структурообразующими звеньями угольной промышленности Украины. Проанализированы особенности организации угольного производства, а также формирования потоковых процессов на шахтах.

Кроме того, уточняется понятийный аппарат логистической концепции управления с целью обоснования новых