ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Пікалова Галина Андріївна

УДК 361.330.19

УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.09.01 - демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк - 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому національному університеті Міністерства освіти
і науки України на кафедрі управління трудовими ресурсами.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Лукянченко Наталя Дмитрівна,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України

завідувач кафедри управління трудовими

ресурсами.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент Борецька Наталія Петрівна, Інститут ринку і соціальної політики (м. Донецьк), ректор;

кандидат економічних наук, доцент Гриненко Анатолій Михайлович, Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України,
доцент кафедри управління трудовими ресурсами.

Провідна установа:

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), відділ економічних проблем охорони праці і соціальної політики.

Захист дисертації відбудеться 9 липня 2003 р. об 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 11.051.03 у Донецькому національному
університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186,
економічний факультет, ауд. 409.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного
університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий 6 червня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент С.П. Калініна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На початкових етапах переходу до ринку в Україні роль держави як гаранта рівня соціального розвитку суспільства звелася до мінімуму. Це відбулося насамперед тому, що не була попередньо розроблена стратегія і тактика державного регулювання соціальних процесів. Через недостатність розробок теоретичних основ соціального захисту є значні розбіжності у визначенні її сутності і змісту, що знижує можливості визначення ефективних заходів соціального управління.

Донині в Україні не існує чітко функціонуючого і налагодженого механізму соціального захисту населення від негативних наслідків проведення структурної перебудови економіки, впровадження нових форм організації внутрішнього ринку, росту цін, інфляції, масового безробіття, соціальних небезпек і т.п. На процес роботи зі створення системи соціального захисту впливає ряд несприятливих факторів і тенденцій.

Теоретико-методологічні, методичні, прикладні питання багатоаспектних проблем соціального захисту населення та підвищення його ефективності були і залишаються предметом і об'єктом постійних наукових досліджень. Різні аспекти економічних проблем соціального захисту та управління ним досліджували вчені Амоша О.І., Буздуган Ю.О., Богиня Д.П., Бондар І.К., Гєєць В.М., Лагутін В.Д., Лібанова Е.М., Лукінов І.І., Мандибура В.О., Новікова О.Ф., Новіков В.М., Онікіенко В.В., Паламарчук В.П., Пірожков С.І., Сахань І.Я., Черняк В.К., Чухно А.А., Шклярський Ю.О., Черкасова Т.В. (Росія), Назаров М.М. (Росія), Сааті Т. (США), Кернс К. (США) та інші. Основні положення та висновки щодо причин, недоліків та негативних процесів, які знижують адресність і надійність механізмів соціального захисту окремих верств населення, відрізняються не тільки теоретико-методологічними засадами стосовно предмета та об'єкта досліджень, а й певною неоднорідністю суджень і полярністю запропонованих заходів.

Практична реалізація законодавчо закріплених основ системи соціального захисту в Україні є неможливою без подальшого розвитку правового, фінансового, кадрового, наукового й інформаційного забезпечення.

Донині не уточнено концепцію підвищення ефективності функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, відсутні моделі реалізації даної концепції, не визначено критерії оцінки ефективності системи соціального захисту. Окремі методики, що розробляються в країні, в основному досліджують життєвий рівень населення, ставлення громадян до соціального захисту, ступінь довіри державі в питаннях забезпечення мінімальних законодавчих гарантій і т.п.

Роботу як зі створення, так і з оцінки системи соціального захисту значно ускладнює відсутність єдиного інформаційного поля з питань соціального захисту, нерозвиненість й одиничність показників. Різнорідність і несистематизованість проведених у даний час досліджень у цій області не дозволяє розробити і повний вичерпний перелік показників, що характеризують рівень розвитку соціального захисту в країні.

Отже, існує нагальна необхідність подальшого розвитку теоретичних і прикладних досліджень проблем соціального захисту населення в умовах ринкової трансформації економіки України. При цьому вони повинні розглядатися у контексті адаптації вітчизняних особливостей перехідного періоду до сучасних світових тенденцій розвитку економічних і соціальних відносин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану робіт Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України в межах держбюджетної теми Г-01/24 “Формування і регулювання системи соціально-трудових відносин в умовах перехідної економіки” (номер державної реєстрації 0101U005711) кафедри управління трудовими ресурсами, особисто автором здійснено обґрунтування методів і моделей удосконалення соціального захисту населення, запропоновано концептуальні підходи і модель удосконалення організаційно-економічного механізму соціального страхування в Україні.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка концептуальних основ підвищення ефективності управління соціальним захистом населення в Україні. Відповідно до мети в роботі поставлено і вирішено такі задачі:

визначено соціальні ризики і відповідні напрями соціального захисту населення;

розроблено організаційно-правові основи функціонування системи соціального страхування в перехідній економіці;

обґрунтовано залежність впливу виробничо-територіальної структури Донецької області на принципи і форми побудови системи соціального захисту;

проаналізовано стан системи охорони праці і здоров'я населення;

розроблено напрямки ресурсозабезпечення соціального захисту населення;

здійснено оцінку ефективності механізмів забезпечення державних соціальних гарантій;

розроблено методичні основи підвищення ефективності управління соціальним захистом;

конкретизовано принципи оптимізації ресурсозабезпечення соціального захисту;

запропоновано концептуальні напрями удосконалення організаційно-економічного механізму соціального захисту населення в Україні.

Об'єкт дослідження склали процеси розвитку державного соціального управління в контексті забезпечення соціального захисту населення.

Предметом дослідження є механізми забезпечення соціального захисту населення в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, соціологів, законодавчі і нормативно-правові акти, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради й Уряду України, галузеві і міжгалузеві методичні документи з питань соціального захисту населення, національні та регіональні програми соціального розвитку, документи профспілкових органів України, конвенції Міжнародної Організації Праці з питань соціального захисту населення. Теоретичною основою виконаного дослідження є використання системного підходу до його об'єкта та предмета, оцінка концепцій і методів удосконалення соціального захисту.

У процесі роботи над дисертацією використані матеріали органів статистики України і Донецької області, документи фондів соціального страхування, звіти виконання національних та регіональних програм соціальної спрямованості, матеріали науково-практичних конференцій, результати досліджень науковців, теоретичні і методологічні розробки вітчизняних і зарубіжних учених.

У процесі дослідження було використано наступні методи: якісного аналізу та синтезу (для теоретичних узагальнень та визначення стану і тенденцій у соціальній сфері, оцінки правового забезпечення соціального захисту), абстрактно-логічного аналізу (при обґрунтуванні та розробці концептуальної моделі системи соціального захисту населення); порівняльно-економічного аналізу (для формування основних напрямків соціального захисту населення), угрупувань, економіко-математичного аналізу (при оцінці ефективності і ресурсозабезпеченості діючої системи соціального захисту).

Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробці науково-методичних основ підвищення ефективності управління соціальним захистом населення України в умовах трансформаційної економіки.

Основні результати дослідження, що містять наукову новизну, полягають у наступному:

запропоновано комплексний системний підхід до удосконалення ресурсозабезпечення соціального захисту населення, конкретизовано компоненти соціальної політики в умовах трансформаційної економіки, принципи побудови системи соціального захисту, структуру підсистем у системі соціального захисту, що потребують надалі розвитку й удосконалення, що приведе до збереження людського потенціалу, його розвитку і ефективного використання в державі;

конкретизовано структуру соціальних гарантій держави в умовах переходу до ринкових відносин і сформульовано недоліки організаційно-правових аспектів формування механізму соціального захисту на основі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що приведе до підвищення результативності системи соціального забезпечення населення України внаслідок уточнення дії зазначеного механізму;

обґрунтовано необхідність врахування при вдосконаленні системи соціального захисту впливу територіально-виробничої специфіки регіонів і негативних факторів діючої системи охорони праці і здоров'я населення, а також виявлені основні шляхи їх нейтралізації за рахунок реалізації принципів загальності, адресності і диференціювання ресурсозабезпечення соціального захисту;

визначено фактори, що гальмують розвиток механізму соціального страхування в Україні, які обумовлені недоліками ресурсного забезпечення системи соціального захисту, відсутністю необхідної законодавчої бази з соціального страхування, нерозвиненістю системи добровільного страхування;

досліджено діючі форми ресурсозабезпечення соціального захисту населення і виявлено шляхи підвищення ефективності фінансування системи соціального страхування - шляхом створення самостійних (автономних) державних фондів соціального страхування і відповідних моделей управління, що забезпечить цільове використання коштів і реалізацію принципів адресності соціальної допомоги;

сформульовано напрямки глибокого реформування системи соціального захисту населення, розроблено принципи і фактори оптимізації ресурсозабезпечення соціального захисту, реалізація яких буде сприяти розвитку соціального партнерства, застосуванню гнучких і динамічних форм соціального захисту населення.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що використання викладених теоретичних положень і практичних рекомендацій дозволить удосконалити законодавчі і нормативні акти, підвищити якість економічного обґрунтування та зміст Програм соціального розвитку держави та регіонів, удосконалити механізм ресурсозабезпечення системи соціального захисту, реалізувати основні принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні в умовах трансформаційної економіки.

Розроблені автором методичні рекомендації щодо підвищення ефективності управління соціальним захистом населення впроваджено у ВАТ ”Донецький металургійний завод” у ході виконання заходів щодо вдосконалення соціального захисту працівників товариства (акт №08/44-1122 від 06.10.2002 р.); у практичній діяльності Донецької обласної ради професійних спілок у процесі формування тристоронніх угод (довідка №01-16/307 від 12.06.2003 р.); у діяльності ВАТ „Страхова компанія „Орадон” (довідка №555 від 24.12.2002 р.); у навчальному процесі вищих навчальних закладів - у Донецькому національному університеті (довідка від 24.01.2003 р.) при розробці і викладанні курсів "Соціальна політика" та „Охорона праці” на економічному факультеті.

Апробація результатів дисертації. Основні результати проведених досліджень доповідалися й одержали схвалення на міжнародних науково-практичних конференціях: науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу ДонНУ (2001, 2002, 2003 рр.); міжнародній науково-практичній конференції "Розвиток соціально-трудових відносин у сучасних економічних умовах" (м. Донецьк - Слов’яногірськ, 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Мотивація ефективної праці в ринковій економіці" (м. Полтава, 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку" (м. Алушта, 2002 р.).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 7 робіт загальним обсягом 2,7 д.а., з яких особисто автору належить 2,1 д.а., з них у наукових фахових виданнях 5 робіт, загальним обсягом 1,6 д.а., з яких особисто автору належить 1,1 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 171 найменування і 6 додатків. Загальний обсяг дисертації - 184 стор., у тому числі 28 таблиць на 17 стор., 16 рисунків на 13 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі "Методологічні основи формування системи соціального захисту населення" розкрита сутність, структура та зміст категорій "соціальний ризик" і "соціальний захист населення", досліджено організаційно-правові аспекти формування системи соціального страхування в перехідній економіці, виконано аналіз впливу територіально-виробничої специфіки промислово розвинутого регіону на систему соціального захисту населення.

Соціальний захист населення змінюється під впливом стану економіки. Потреба в соціальному захисті населення значно зросла з переходом до ринкових відносин. З'явилися нові фактори соціального ризику, пов'язані з безробіттям, розшаруванням суспільства на бідних і багатих, з зростанням злочинності, з занепадом соціальної інфраструктури і ін.

Світовий досвід свідчить, що ринкове господарство суперечливе і здатне привести не тільки до прогресу, але і до важкої кризи всієї економічної системи відтворення. Тому при побудові соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні необхідно врахувати всі можливі негативні соціальні наслідки реформування економічних відносин.

В умовах становлення ринкової економіки і різноманітних форм власності необхідним є новий, чітко визначений підхід до забезпечення соціально-економічної захищеності. Ринкова економіка породжує ряд явищ, що негативно позначаються на рівні життя людей. Це зростання цін, безробіття, поляризація доходів населення, розрив у рівні доходів підприємців і найманих працівників, нерівні можливості в одержанні високого рівня доходів і якісного медичного обслуговування, інфляція, монополізм і ін.

Автор пропонує своє тлумачення соціального ризику: соціальним ризиком є небезпека, яка чинить перешкоди щодо функціонування і розвитку людини внаслідок втрати економічної самостійності та соціального благополуччя. Коли фактори соціального ризику мають постійний характер і сприяють формуванню негативних тенденцій у розвитку суспільства, то при формуванні соціальних програм на локальному, регіональному і державному рівні повинна забезпечуватися пріоритетність прийняття і реалізації заходів для їх нейтралізації.

При переході до ринкових відносин в Україні не була попередньо розроблена стратегія і тактика державного регулювання соціальних процесів, унаслідок чого роль держави як гаранта рівня соціального розвитку суспільства звелася до мінімуму. Досвід роботи попередніх років показав, що через відсутність розробок теоретичних основ соціального захисту існують значні розбіжності у визначенні її сутності і змісту, і, відповідно, ускладнюється соціальне управління.

Соціальний захист є одним з компонентів соціальної політики, у яку, крім соціального захисту населення, входять сфера праці і заробітної плати, соціальне забезпечення, соціальна робота та ін.

Соціальний захист на певних етапах розбудови незалежної держави, в період економічної кризи, падіння виробництва і зменшення валового внутрішнього продукту, коли погіршуються рівень і умови життя народу, приймає форму соціального забезпечення. Сьогодні тільки соціальний захист, по суті, забезпечує виживання людей у складних умовах економічної кризи, значного падіння валового внутрішнього продукту і виробництва. Складність економічної ситуації обумовлює низький рівень соціального захисту населення – пенсії не перевищують 30 – 35% розміру середньої заробітної плати.

Методологічні принципи є необхідною умовою не тільки формування бази соціальних нормативів, але і фактором гарантованості, збалансованості соціальних прав, можливостей і потреб їх задоволення для населення України.

Виходячи з невирішеності багатьох проблем соціального захисту населення країни, з метою їх розв’язання, в роботі розроблено класифікацію та розкрито зміст методологічних принципів соціального захисту. На основі здійснених досліджень розроблено принципи побудови системи соціального захисту населення України. Вони складаються з ряду основних блоків, кожен з яких, в свою чергу, має своє методологічне значення (рис. 1).

В дисертації реформування соціального захисту в Україні пропонується здійснювати на принципах формування системи соціальних гарантій на основі соціальних нормативів; гарантовано виконання законодавчо закріплених соціальних гарантій, прав і свобод; ресурсного забезпечення; забезпечення адресності і диференційованого підходу, гнучкості і динамізму, соціального партнерства, інформаційної відкритості.

Мінімальний рівень соціальних гарантій забезпечується державою, підвищується на рівні галузі і регіону, максимальний їх рівень визначається підприємством. Держава, орієнтуючись на реальну соціально-економічну ситуацію, встановлює для громадян соціальні гарантії матеріальної забезпеченості, соціально-трудові гарантії, гарантії щодо захисту від безробіття, соціальні гарантії щодо охороні праці і здоров'я, соціальні гарантії умов проживання, соціальні гарантії на відпочинок, соціальні гарантії на освіту.

Автор пропонує розмежовувати соціальний захист непрацездатного населення, представлений системою заходів для формування і реалізації соціально-економічних і правових гарантій, що забезпечують рівень життя громадян, виходячи з економічних можливостей держави, і соціальний захист працюючих, розглянутий як система соціально-економічних і правових методів і засобів, що забезпечують умови і можливості реалізації інтересів працівників за рахунок трудового внеску, економічної самостійності та активності.

В роботі встановлено, що фінансове забезпечення соціального захисту є складною проблемою. Основними джерелами фінансування довгий час були державний бюджет і позабюджетні фонди. Перший пов'язаний з податковими надходженнями, другий - забезпечується соціальним страхуванням.

В дисертації підкреслюється, що проблема зайнятості з переходом до ринкової економіки значно загострюється. Поняття зайнятості здобуває якісно нового змісту. Зайнятість є найбільш уразливим місцем у системі ринкових відносин, і саме через цю сферу найбільш наочно висвітлюються всі економічні і соціальні протиріччя, визначається ефективність виробництва й умови життя громадян.

Рис. 1. Принципи побудови системи соціального захисту населення України

Трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці України, вимагають удосконалення системи соціального захисту населення. В умовах обмеженості бюджетних ресурсів, що виділяються на соціальні цілі, коли держава не в змозі забезпечити задоволення мінімальних потреб тих, хто цього потребує (непрацездатні, пенсіонери), а для більшості працездатного населення не створює необхідних умов для одержання високих доходів, проблеми реформування системи соціального захисту населення набувають величезного значення. Автор вважає, що основним напрямом удосконалення національної системи соціального захисту є розвиток соціального страхування, що потребує нових підходів до вирішення наявних проблем і нових методів роботи.

У рамках проведеного дослідження узагальнено зміст нормативно-правової і законодавчої бази соціального захисту в Україні. Принциповою особливістю є те, що відповідальність за забезпечення соціальних гарантій розподіляється між державою, роботодавцями і працівниками.

Система соціального захисту формується на базі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Однак тривала трансформація системи оподатковування, пенсійного забезпечення і медичного страхування призводить до того, що основний тягар витрат лягає на роботодавців і працівників, це гальмує розвиток нових форм соціального страхування і вимагає відволікання значних бюджетних коштів на фінансування відповідних сфер. При цьому механізм ресурсозабезпечення фондів соціального страхування не зазнав істотних змін і має потребу в глибокому вдосконаленні.

Автором встановлено, що істотний вплив на процеси створення системи соціального захисту здійснює територіально-виробнича специфіка, особливо в промислово розвинутих регіонах. Нинішню екологічну ситуацію в Донецькій області можна визначити як кризову. Щільність промислових підприємств у Донецькій області є в 10 разів більшою на одну одиницю площі, ніж у колишньому СРСР в цілому. Сучасна ситуація формувалася протягом тривалого періоду з нехтуванням об'єктивних законів розвитку і відтворення природного комплексу. Відбувалися структурні деформації народного господарства, коли перевага в області надавалася розвитку вугільної, металургійної, хімічної і іншим екологічно небезпечним галузям промисловості. У сполученні з недостатністю правових і економічних механізмів захисту природного середовища, низькою забезпеченістю й ефективністю захисних споруджень, а також низьким рівнем екологічної свідомості суспільства, це призвело до небезпечного екологічного стану в Донецькій області. У зв'язку з цим життєдіяльність населення протікає в умовах підвищеного ризику за великою кількістю факторів, що вимагає відповідного соціального захисту, більш складної і всеохоплюючої його структури, ретельного дотримання основних принципів побудови системи соціального захисту.

На Донецьку область припадає 22 - 24% економічного потенціалу України. У Донецькій області виробляється 54,1% вугілля (у т.ч. 77,2% коксівного), 45,5% чавуну, 44,3% сталі, 37,6% прокату, 9,4% електроенергії, 88,7% солі, 98,3% холодильників, 45% виробів машинобудування від загального обсягу виробництва України. Техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в багатьох регіонах Донецької області досягло рівня, що є загрозливим для навколишнього середовища і здоров'я населення.

Кризові явища, що протікають в економіці України в трансформаційний період, торкнулися насамперед основних галузей промисловості, збільшили вплив техногенного навантаження, негативно відбилися на життєвому рівні трудящих і всього населення області.

В шістдесяті роки Донецька область розглядалася як безперспективний регіон, тому протягом 30 років в основні фонди підприємств майже не вкладалися кошти. Устаткування підприємств не тільки морально, але й фізично застаріло, що підвищує імовірність аварій і пожеж на підприємствах, а у вугільній промисловості крім цього ще й вибухів метану і вугільного пилу.

Занепад виробництва не дозволяє впроваджувати нові технології, підвищувати обсяги виробництва, розробляти нові види продукції, поліпшувати виробничі умови трудящих і їх соціальний захист.

Особливістю Донецької області є те, що при будівництві шахт навколо них розміщувалися робочі селища і міста, практично всі жителі яких працювали чи на цій чи на декількох сусідніх шахтах. Безпрецедентні для світової практики наслідки невиваженої структурної перебудови економіки країни. В результаті ліквідації підприємств вугільної промисловості з приналежною їм інфраструктурою індустріальні міста і селища, особливо моногалузеві, втрачають можливості для відтворення територіальних співтовариств. Шахти, що несли на собі містоутворюючі функції, перестали функціонувати. Відповідальність за соціальне благополуччя населення перекладено на місцеві органи влади. Але через недоліки державного та регіонального управління зростає кількість депресивних регіонів і потреба у соціальному захисті населення.

В другому розділі "Дослідження існуючої системи управління соціальним захистом у Донецькій області" зроблено аналіз принципів і форм побудови соціального захисту, досліджено діючу систему охорони праці і здоров'я населення області, досліджено стан ресурсозабезпечення соціального захисту, проведено оцінку ефективності існуючих принципів забезпечення державних соціальних гарантій населення.

Перехід до ринкової економіки обумовлює врахування принципово нових факторів, що вимагають докорінних змін у соціальному захисті населення. На рівні держави і регіонів це роздержавлення економіки, приватизація державної власності, зміни в механізмі ціноутворення, підвищення роздрібних цін, інфляція, структурна перебудова економіки і т.д. Механізм соціального захисту повинен будуватися на нових соціально-економічних принципах: регулюванні доходів працюючих за допомогою законодавчого затвердження мінімальної заробітної плати як обов'язкової бази в оплаті праці; захисті рівня життя населення за допомогою індексації заробітної плати; диференційованому підході до соціально-демографічних груп населення в залежності від їх соціального стану, віку, працездатності, складу родини; формуванні та реалізації системи законодавчо закріплених соціально-економічних гарантій, наданих державою.

В роботі доведено, що основними пріоритетними напрямками удосконалення соціального захисту населення Донецької області є: оптимізація рівня і структури зайнятості населення; реформування й упорядкування оплати праці як головного джерела доходів працездатного населення; удосконалення системи адресної допомоги незахищених верств населення; здійснення всеохоплюючої реформи соціального страхування і пенсійного забезпечення; здійснення профілактичних заходів для захисту прав споживачів; вирішення проблем охорони здоров'я; створення умов для інтелектуального, духовного і фізичного розвитку громадян.

В роботі також встановлено, що формування цивілізованих принципів і форм побудови соціального захисту в Донецькій області ускладнюється її територіально-виробничою специфікою і труднощами, пов'язаними з реструктуризацією вугільної промисловості. Для соціального захисту населення потребують скасування негативні процеси, що відбуваються з трудовим потенціалом області: подолання демографічної кризи для відтворення трудового потенціалу; відсутність умов утворення і формування висококваліфікованої робочої сили; знецінення робочої сили, відсутність умов для її повноцінного відтворення; наявність заборгованості по заробітній платі; низька впровадженість реформування оплати праці; наявність безробіття; сталі тенденції до скорочення попиту на робочу силу, втрата професійних навичок; зростання демографічного і трудового навантаження на працюючих; збільшення захворюваності і смертності осіб працездатного віку; незадовільний стан охорони праці, підвищення ризику втрати здоров'я і життя працюючих на виробництві; неадекватність заходів соціального захисту населення потребам в ньому.

Аналіз рівня життя та матеріального становища громадян Донецької області показав, що для більшості з них можливості залучення власних коштів на додаткове соціальне страхування є дуже обмеженими, що обумовлює збереження на визначений період обов'язкового мінімуму соціальних виплат на порівняно високому рівні.

Серйозними проблемами в Донецькій області є поляризація доходів населення. Зростання реальної заробітної плати (табл. 1), яке розпочалося з 1999 року, є позитивною тенденцією, однак вона поки що не вирішує проблему бідності та малозабезпеченості. У 2001 році 84,3% населення області мало середньодушові доходи нижчі за величину прожиткового мінімуму.

Таблиця 1

Індекси споживчих цін, номінальної і реальної заробітної плати
в Україні в 1998-2002 рр.

Найменування показників | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | Індекс споживчих цін | 119,1 | 115,7 | 123,6 | 107,4 | 99,5 | Індекс номінальної заробітної плати | 102,8 | 120,1 | 141,0 | 121,5 | 113,8 | Індекс реальної заробітної плати | 85,6 | 103,2 | 111,0 | 112,3 | 112,6 | Проведений в дисертації аналіз показує, що реформування системи соціального захисту населення в Донецькій області здійснюється в складних економічних, демографічних, соціальних, екологічних умовах. Помилки в проведенні процесів трансформації економіки, тривала відсутність законодавчо-нормативної бази значно ускладнюють реалізацію принципів формування системи соціальних гарантій на основі соціальних нормативів; гарантованості реалізації законодавчо закріплених соціальних гарантій і прав. Ресурсне забезпечення системи соціального захисту є незадовільним. Якщо механізми формування коштів Фондів загальнообов'язкового соціального страхування на випадок втрати працездатності, по вагітності і пологах, на поховання, на випадок одержання виробничої травми чи професійного захворювання, на випадок безробіття чітко визначені відповідними законами, то відсутність законів і нормативів із медичного страхування, процес реформування пенсійної системи, що затягся, нерозвиненість системи добровільного страхування громадян приводять до нерівномірного розвитку ланок системи соціального захисту, і, отже, до порушення принципу загального охоплення як сфер життєдіяльності, так і всіх соціальних груп населення на всіх стадіях його життєвого циклу. Принципи адресності і диференційованого підходу більш успішно реалізуються в області житлових субсидій, допомоги незахищеним верствам населення, виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, пенсій. Однак розмір допомоги і пенсій залишає населення бідним, не дозволяє реалізувати навіть необхідні життєві потреби (у їжі, одязі, житлі). В 1997-2003 рр. активізувалася робота в сфері соціального управління, покращилася інформаційна відкритість соціального захисту. Принципи гнучкості форм і динамізму потребують ще значного удосконалення, основою якого повинні стати, насамперед, соціально-економічні перетворення.

Ефективність діючої системи охорони праці є низькою за причин відсутності можливості реалізації прав і гарантій законодавства України про охорону праці та недосконалості системи управління охороною праці. На рівні підприємств не вирішені питання обліку, аналізу, оцінки і планування роботи з охорони праці, не враховуються показники забезпечення безпеки праці при контрактній формі найму управлінців.

Стан умов праці в Донецькій області визначається промислово-виробничою структурою й економічним станом підприємств. У регіоні розташовано більше 50 промислових підприємств, що мають особливо шкідливі умови праці. На фоні скорочення чисельності працюючих у промисловості спостерігається підвищення питомої ваги працюючих у несприятливих умовах.

Промислове навантаження і незадовільний стан умов і охорони праці значно впливають на рівень виробничого травматизму в області. 40% нещасних випадків на виробництві в Україні припадає на Донецьку область. Кількість нещасних випадків на 1000 працюючих у Донецькій області в 3,9 рази перевищує середній рівень по Україні.

Приблизно 40% загальної чисельності працюючих області працюють на підприємствах зі шкідливими і тяжкими умовами праці. Найбільш високий показник зайнятості трудящих у цих умовах - у вугільній промисловості (більше 70%), чорній металургії (50%), кольоровій металургії (46%), хімічній промисловості і промисловості будівельних матеріалів (29%).

Більше 30% трудящих працюють в умовах запиленості і загазованості повітря робочої зони вище гранично припустимих концентрацій, 21% - в умовах підвищених вібраційно-шумових навантажень, 17% - в умовах перевищення встановлених нормативів тяжкості і напруженості праці.

Система соціального захисту населення в умовах трансформаційної економіки характеризується тим, що частка державної підтримки у формуванні бюджетів фондів соціального страхування в порівнянні з колишньою (централізованою плановою) системою управління є невеликою. Так, на соціальний захист населення і соціальне забезпечення виділяється близько 16% бюджету Донецької області.

У більшості розвинутих країн з ринковою економікою система страхування від соціальних ризиків будується на принципах їх попередження завдяки солідарній участі всіх структур. Це державні, добровільні громадські (колективні) і приватні інститути, комерційні і некомерційні організації. Подібна її побудова дозволяє забезпечити як гарантований соціальний захист громадян від ймовірних причин втрати працездатності і доходів, так і повне задоволення попиту різних категорій населення на послуги страхування від соціальних ризиків, головну роль при цьому відіграє соціальне страхування.

Аналіз ресурсозабезпечення соціального захисту населення показав, що основний тягар щодо соціального захисту лягає на платників страхових внесків - роботодавців і працівників (рис. 2). Надходження з бюджету складають незначний відсоток, а система добровільного страхування розвинута недостатньо широко для того, щоб вважатися повноправною ланкою системи соціального захисту населення. У цій ситуації особлива увага повинна приділятися диференціації тарифів на соціальне страхування, організації контролю за своєчасним надходженням і цільовою витратою коштів Фондів соціального страхування, удосконаленню механізмів функціонування Фондів і підвищенню дієвості законодавчої і нормативно-правової бази.

Рис. 2. Структура доходів Донецького обласного відділення Фонду з
тимчасової втрати працездатності в 2002 р.

Ефективність соціального захисту населення в значній мірі обумовлює регіональна система управління. На сучасному етапі на рівні регіонів склалась розгалужена система управління соціальним захистом, яка включає в себе державні законодавчі та виконавчі органи, профспілкові, страхові, громадські та благодійні організації. Така система управління має захистити різні групи населення від різноманітних соціальних ризиків, однак її недоліком є недостатня координація діяльності її численних ланок.

Реформування системи соціального захисту населення в Донецькій області відбувається за декількома напрямками. За участю автора розроблена і реалізується "Програма соціального захисту Донецької області до 2004 року", у якій визначено напрямки підвищення рівня життя населення, формування ринку праці, забезпечення соціального захисту працюючих, соціального захисту сімей, жінок і молоді, пенсійного забезпечення, соціального захисту громадян похилого віку, інвалідів, ветеранів війни і праці, захисту прав громадян як споживачів, розвиток гуманітарної сфери. Модифікація системи соціального захисту на страховій основі є одним з найбільш актуальних напрямків соціальної політики, що забезпечує індивідуалізацію внесків застрахованих громадян, встановлює залежність розміру соціальної допомоги від розміру сплачених страхових внесків і страхового стажу.

В третьому розділі "Методичні рекомендації щодо підвищення ефективності системи управління соціальним захистом" розроблено принципи, шляхи і фактори оптимізації ресурсозабезпечення соціального захисту населення, обґрунтовано схему вдосконалення і модель функціонування організаційно-економічного механізму соціального страхування в Україні.

Одним з найбільш актуальних напрямків соціальної політики щодо розвитку соціального страхування, який обумовлює індивідуалізацію внесків застрахованих громадян і встановлює залежність розміру соціальної допомоги від розміру сплачених внесків і страхового стажу, є модифікація системи соціального захисту на страховій основі.

На основі дослідження існуючої системи управління соціальним захистом у Донецькій області і запропонованих принципів оптимізації ресурсозабезпечення соціального захисту населення в дисертації розроблено схему вдосконалення організаційно-економічного механізму соціального страхування в Україні (рис. 3). В методичному плані вона основана на сполученні тарифу і витрат фондів в умовах сформованої схеми фінансових взаємин страхувальників і фондів для приведення грошових потоків фондів у відповідність з призначеними виплатами. Ця модифікація повинна бути тісно пов'язана з темпами економічного розвитку, виплатами, передбаченими законодавством. Для реалізації концепції в роботі розроблено модель удосконалення організаційно-економічного механізму соціального страхування в Україні.

При розробці концептуального підходу були враховані результати впровадження механізму соціального страхування в Україні та здійснено спробу привести у відповідність механізм соціального захисту до рівня ризику в соціальній сфері суспільства.

Запропоновані автором шляхи і напрямки вдосконалення механізму соціального страхування в Україні в цілому дадуть можливість прискорити створення повноцінної системи соціального захисту населення.

Критеріями забезпечення ефективності системи соціального захисту населення України в сучасних соціально-економічних умовах є (рис. 4):

1) правильний вибір методик формування і поповнення фондів соціального страхування, що забезпечують достатній обсяг бюджетів фондів.

Рис. 3. Схема вдосконалення організаційно-економічного механізму Фондів соціального страхування України

Для здійснення цього необхідно внести відповідні зміни в закони України з питань загальнообов'язкового державного страхування, в яких передбачити розмежування функцій і повноважень з організації і управління системою й окремими видами соціального страхування основних соціальних суб'єктів (роботодавців, працівників і держави) з їх позицій як страхувальників, застрахованих, організуючих і контролюючих органів. Ці зміни передбачають:

формування механізмів паритетної участі представників усіх суб'єктів обов'язкового соціального страхування в процесі управління;

визначення форм, рівнів і механізмів реалізації соціальних гарантій, що забезпечується різними видами соціального страхування;

визначення фінансових механізмів соціального страхування з урахуванням формування оптимального навантаження суб'єктів страхування, узгодженої з політикою заробітної плати і доходів, податковою політикою в країні;

закріплення в нормах соціального страхування положень щодо віднесення засобів і майна цільових страхових фондів до державної власності, яке передається в оперативне управління їх правлінням і виконавчим дирекціям, які подають Кабінету Міністрів пропозиції щодо розмірів страхових тарифів і кошториси доходів і витрат фондів;

2) створення умов для підвищення зацікавленості платників у своєчасному внесенні внесків у фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зацікавленість може досягатися мірами як заохочувального (регулювання величини страхових тарифів для платників, що справно вносить платежі у фонди), так і покарального характеру (введення твердої системи штрафів для платників, що ухиляються від своєчасних виплат у фонди);

3) удосконалення системи контролю по виплаті внесків у фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування;

4) створення системи контролю щодо витрат коштів фондів загальнообов'язкового державного страхування. Кошториси доходів і виплат фондів на рік повинні розглядатися і затверджуватися Верховною Радою України, а порядок надходження, обліку і витрат коштів фондів - узгоджуватися з Національним банком України;

5) формування єдиної інформаційної бази системи соціального захисту населення, що дозволить розробити і впровадити методики оцінки ефективності функціонування системи соціального захисту і зробити оцінку експериментальних проектів і нововведень.

Показники, що визначають ступінь відповідності наведених складових ефективної системи соціального захисту його фактичному рівню можуть виконувати роль критеріїв ефективності системи соціального захисту.

Проведена експертна оцінка фахівців з різних напрямків соціального захисту населення, яка надала можливість оцінити ефективність системи соціального захисту.

За допомогою експрес-аналізу за кожним критерієм були відібрані і сформульовані умови і показники, необхідні для ефективного функціонування системи соціального захисту і здійснено їх порівняння з фактичними кількісними значеннями.

За показник, який характеризує ефективність системи соціального захисту, прийнято коефіцієнт ефективності системи соціального захисту Ке, що розраховується за формулою:

(1)

де - коефіцієнт ефективності функціонування системи за i-м критерієм;

- кількість прийнятих до оцінки критеріїв.

Коефіцієнт ефективності функціонування системи соціального захисту за кожним з обраних критеріїв розраховується за формулою:

(2)

де – кількість умов, необхідних для ефективного функціонування системи;

- кількість фактично виконаних умов, необхідних для ефективного функціонування системи.

При виконанні всіх необхідних умов коефіцієнт ефективності за обраним критерієм дорівнює 1. При невиконанні декількох – менше 1. Якщо не виконана жодна з необхідних умов, коефіцієнт дорівнює 0.

Таким чином, максимальний бал оцінки, що визначає повну ефективність системи, дорівнює числу обраних критеріїв (у нашому випадку -10).

Ке = 0,4 + 0,2 + 0,6 + 0,3 + 0,3 + 0,25 + 0,2 + 0,7 + 0,5 + 0,28= 3,73.

Проведені розрахунки показали, що ефективність системи соціального захисту населення в даний час складає 37,3% від потрібного.

ВИСНОВКИ

1. Проведене в даний час в Україні реформування системи соціального захисту населення зіштовхується з рядом труднощів, тому що попередньо не була розроблена стратегія і тактика державного регулювання соціальних процесів, затяглося створення законодавчої і нормативно-правової бази соціального захисту, внаслідок чого роль держави як гаранта соціального розвитку суспільства звелася до мінімуму.

2. Дослідження особливостей формування системи соціального захисту в Донецькій області показало, що істотно впливає на ці процеси територіально-виробнича специфіка (висока щільність населення, значна урбанізація території, великий ступінь концентрації виробництва, недостатність водних ресурсів і проблеми очищення стічних вод, підвищена кількість промислових відходів і критичний екологічний стан території, перевага в структурі промисловості видобувної, металургійної і хімічної галузей, що характеризуються небезпечними і шкідливими умовами праці, ускладнення ситуації в регіоні внаслідок закриття нерентабельних шахт).Усе перераховане повинно враховуватися при розробці регіональних програм соціально-економічного розвитку й удосконаленні механізмів ресурсозабезпечення фондів соціального страхування.

3. Реформування системи соціального захисту населення в Донецькій області, що здійснюється в складних економічно-демографічних, соціальних і екологічних умовах, значно ускладнює реалізацію принципів загальності, адресності і диференційованості, вимагає удосконалення механізму контролю за надходженням і витратою коштів фондів соціального страхування, більш глибокого розвитку соціального партнерства в цій сфері, застосування гнучких і динамічних форм ресурсозабезпечення соціального захисту населення.

4. Аналіз ресурсозабезпечення соціального захисту дозволив виявити, що основна частка надходжень у фонди соціального страхування припадає на роботодавців і працівників, а тривала реформа системи оподаткування, пенсійного забезпечення і медичного страхування гальмує розвиток нових форм соціального страхування і вимагає значних бюджетних асигнувань на відповідні сфери.

5. Створення автономних самостійних фондів державного соціального страхування, організація їх устрою і функціонування на єдиних принципах забезпечить цільове використання коштів і адресність соціальної допомоги. В умовах падіння життєвого рівня більшості населення діюча система соціальних пільг не забезпечує надання в необхідному обсязі допомоги нужденним громадянам. Зрівняльний підхід у пенсійному забезпеченні, відсутність дієвого соціального захисту працівників підприємств приватної власності, зростання вартості і погіршення якості послуг охорони здоров'я, освіти і культури істотно знижують життєвий рівень і соціальну захищеність окремих категорій населення. Ці й інші виявлені в процесі дослідження недоліки і протиріччя свідчать про необхідність удосконалення всієї роботи, що проводиться в області соціального захисту населення.

6. В результаті проведеного дослідження виявлено основні напрямки роботи в сфері удосконалення соціального захисту: удосконалення сфери соціально-трудових відносин, розвиток механізму соціального страхування, забезпечення адресності соціального захисту. Найбільш дієвим способом рішення проблем, що нагромадилися, є удосконалення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування. Модифікація системи соціального захисту на страховій основі забезпечить індивідуалізацію внесків застрахованих громадян і дозволить встановити залежність розміру соціальної допомоги від розміру сплачених внесків і страхового стажу. Такий спосіб