СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПЕТРЕНКО ІГОР МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 379.8.091(477-25)

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ

ТА ВИКОРИСТАННЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ

В УМОВАХ МІСЬКИХ АГЛОМЕРАЦІЙ

Спеціальність 08. 08. 01 – економіка природокористування і

охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Суми – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в КП "Науково-дослідний інститут соціально - економічних проблем міста", Київської міської державної адміністрації

Науковий керівник – кандидат економічних наук

Стичинський Сергій Леонідович,

КП "Науково–дослідний інститут соціально - економічних проблем міста",

перший заступник директора

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Мішенін Євген Васильович,

Сумський національний аграрний університет,

проректор з наукової роботи;

кандидат економічних наук, професор

Іванова Тамара Вікторівна,

Академія муніціпального управління, м. Київ

проректор з навчальної роботи;

Провідна установа – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ методології сталого розвитку та екологічної безпеки, м. Київ

Захист відбудеться "30" січня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 55.051.01 у Сумському державному університеті за адресою: 40007, м. Суми, вул. Римського - Корсакова, 2, ауд. М – 412

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Сумського державного університету за адресою: 40007, м. Суми, вул. Римського – Корсакова, 2

Автореферат розісланий "26" грудня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Сабадаш В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах складних трансформаційних процесів, що відбуваються в Україні, особливої актуальності набуває проблема формування нової концепції розвитку великих міст, які завжди були основою соціально-економічної, політичної, культурної системи держави, але одночасно виступали осередком усіх проблем економічного і соціального розвитку. До негативних чинників, що визначають специфіку життя міського населення, можуть бути віднесені: забруднення повітря, води і грунтів, віддаленість від природних озелених районів, психоемоційна напруга, перенаселення, шум і багато інших. За цих умов зростає роль рекреаційної діяльності (рекреації) як у процесі відтворення міського населення, так і у процесі життєдіяльності всієї спільноти в цілому. Рекреація розглядається як сфера реалізації прав і потреб людини в системі його життєзабезпечення, як специфічний сектор національної економіки, як невід'ємна складова соціально-економічної політики держави і регіонів.

Питанням розробки і практиці реалізації регіональної політики розвитку рекреації, проблемам територіальної організації рекреаційної діяльності, особливостям розвитку територіально-рекреаційних систем, оцінці рекреаційної ємності природно-рекреаційного потенціалу територій присвячені роботи В.И. Азара, Н.В. Багрова, Ю.А. Веденіна, С.А. Генсирука, Л.С. Гринів, М.І. Долишнього, О.В. Живицького, П.В. Жука, І.В. Зорина, Є.А. Котлярова, В.С. Кравціва, Н.С. Мироненко, М.С. Нижник, М.С. Нудельмана, В.С. Преображенського, І.Д. Родичкіна, В.П. Руденка, О.І. Тарасова, І.Т. Твердохлєбова, В.П. Чижової і багатьох інших.

Водночас дослідження розвитку рекреації в умовах великих міст і міських агломерацій, проблем організації і функціонування міських рекреаційних територій як специфічних територіально – господарських утворень, розробка відповідного організаційно-економічного механізму регулювання їх використання та розвитку ще не одержали достатнього наукового обгрунтування. Відсутній комплексний підхід до формування і використання міських рекреаційних територій. Значні практичні складності виникають при економічній оцінці міських рекреаційних територій, управлінні рекреаційною сферою в умовах великих міст, прийнятті екологічно оптимальних проектних рішень, формуванні інвестиційної рекреаційної політики.

Важливе суспільне значення рекреації обумовлює об'єктивну необхідність подальшого дослідження теоретико-методичних питань розробки організаційно-економічних основ розвитку міського рекреаційного комплексу. При цьому необхідність формування організаційно - економічного механізму рекреаційного природокористування потребує продовження наукових досліджень у сфері побудови екологоорієнтованої системи управління рекреаційними територіями. Не можуть залишатися без уваги і питання, що пов'язані з обгрунтуванням основних напрямків розвитку рекреаційних територій, особливо в умовах регіоналізації управління економікою.

Таким чином, актуальність відзначених проблем і їх практичне значення, а також їх недостатня розробленість обумовили основну мету і завдання дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в рамках тематики науково-дослідних робіт, що проводяться в Науково-дослідному інституті соціально-економічних проблем міста: "Розробка проекту Державної програми соціально-економічного розвитку м. Києва до 2010 року" (РК 0196U013766), "Розробка варіанта Концепції пріоритетної стратегії розвитку м. Києва в ХХI сторіччі" (РК 0101U004929), "Розробка матеріалів і заходів, спрямованих на поліпшення інвестиційного іміджу м. Києва і підвищення ділової активності іноземних інвесторів у столиці України" (РК 0100U004466), "Розробка механізмів притягнення іноземних інвестицій в економіку міста. Наукове обгрунтування найважливіших інвестиційних проектів" (РК 0101U002122), "Аналіз управління м. Києвом як європейським столичним містом і пошук шляхів його удосконалювання" (0101U003371), "Дослідження ролі і напрямків діяльності Києва - столиці України в процесах європейської інтеграції" (РК 0102U003168), у яких автор був виконавцем окремих розділів і підпрограм.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методичних основ формування і розвитку природно-рекреаційного комплексу великих міст і міських агломерацій.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі основні задачі:

-

-

-

-

-

-

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження виступають процеси формування та розвитку рекреаційних територій в умовах великих міст і міських агломерацій, організаційно - економічні механізми їх регулювання в контексті реалізації регіональної політики.

Об'єкт дослідження - природно-рекреаційний комплекс Київської міської агломерації.

Методологія і методика дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення загальної економічної теорії й економіки природокористування. Для вирішення окремих задач застосовувалися методи наукового пізнання: порівняльний і угруповання - при аналізі чинників організації міської рекреації, при визначенні витрат на освоєння рекреаційних територій; метод порогового аналізу - при порівнянні рекреаційної ємності міських рекреаційних територій з реальною потребою в них; абстрактно-логічний і системно-структурний - при розробці структурно-функціональної схеми формування і розвитку рекреаційних територій, при розробці класифікаційної схеми антропогенних впливів на рекреаційні території й еколого-економічних результатів цих впливів; факторний аналіз - при удосконалюванні методичних підходів з економічної оцінки рекреаційних територій, при удосконалюванні методичних основ проведення еколого-економічної експертизи рекреаційних проектів.

Інформаційну основу дослідження склали законодавчі і нормативні акти Верховної Ради й Уряду України, рішення Київської міської ради і Київської міської державної адміністрації, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, праці вітчизняних і закордонних учених.

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна отриманих результатів полягає в обгрунтуванні теоретичних і методичних положень, що визначають процес формування та використання рекреаційних територій в умовах великих міст і міських агломерацій.

Найбільш суттєві результати дослідження, що мають наукову новизну, полягають у такому:

-

-

-

-

-

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції автора спрямовані на забезпечення ефективного функціонування організаційно-економічного механізму формування і розвитку рекреаційного комплексу міста. Практичне застосування можуть знайти розроблені в дисертації: методика розрахунку ємності рекреаційних територій, методика комплексної економічної оцінки рекреаційних територій міста, пропозиції з проведення еколого-економічної експертизи рекреаційних проектів, рекомендації з формування організаційного механізму управління рекреаційним комплексом великого міста.

Результати дослідження можуть бути використані при обгрунтуванні програм розвитку як міського рекреаційного комплексу в цілому, так і окремих рекреаційних територій міста. Окремі рекомендації з формування цільової комплексної підпрограми "Рекреація" можуть використовуватися при уточненні Державної програми соціально-економічного розвитку м. Києва. Рекомендації та пропозиції, що сформульовані автором, можуть використовуватись державними і місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування при формуванні стратегічних планів розвитку рекреації.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що наведені в дисертаційній роботі, отримані автором самостійно. Особистий внесок автора в публікацію 4, за списком опублікованих праць, такий - особисто автором запропонована класифікаційна схема антропогенних впливів і оцінки втрат та методичні підходи до поетапного проведення еколого-економічної експертизи.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження були апробовані на наукових конференціях: Другій щорічній Всеукраїнській науковій конференції "Екологічний менеджмент у загальній системі управління" (м. Суми, квітень 2002 р.), Третій щорічній Всеукраїнській науковій конференції "Екологічний менеджмент у загальній системі управління" (м. Суми, квітень 2003 р.), Науково-технічній конференції викладачів, співробітників, аспірантів і студентів Сумського державного університету ( м. Суми, квітень 2003 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 8 наукових робіт (5 у фахових виданнях) загальним обсягом 2,73 друк. арк., з яких особисто автору належить 2,38 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації складає 241 сторінка (основна частина – 201 сторінка), у тому числі 28 таблиць, що займають 18 стор., 9 рисунків - 8 стор., список використаних джерел із 168 найменувань – 13 стор., 3 додатки - 16 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі "Соціально-економічні та природні фактори організації рекреаційної діяльності в містах" розглянуті базові поняття процесу рекреаційного природокористування та проблеми організації рекреації в умовах великих міст та міських агломерацій.

Наростання урбанізаційних процесів, значне погіршення якості природного середовища в умовах великих міст і міських агломерацій, ускладнення виробництва, суттєва зміна характеру життєдіяльності людини сформували суспільну потребу в рекреації, що задовольняється в процесі рекреаційної діяльності. Встановлено, що суспільна рекреаційна потреба формується під впливом комплексу соціально-економічних чинників, таких як: рівень розвитку продуктивних сил і урбанізації, рівень матеріального добробуту населення, освітній і культурний рівень населення, умови праці та природні умови життя населення. Рекреаційна діяльність проявляється у вигляді конкретних рекреаційних занять або їхніх циклів. З точки зору функціональних особливостей і цілей, рекреаційна діяльність класифікується на види: лікувально-профілактичний, оздоровчий, спортивний, утилітарний, пізнавальний.

Рекреаційна діяльність базується на комплексі природних компонентів, елементів і явищ, які виступають як природні чинники рекреації. Виходячи зі специфіки рекреаційної діяльності і масштабів її організації, ці природні чинники розглядаються або як природні рекреаційні ресурси або як рекреаційні ресурси.

Аналіз існуючих підходів до трактування поняття "природні рекреаційні ресурси" показав відсутність в теорії єдиної концепції щодо визначення їх сутності і проведення їх класифікації. Більшість дослідників трактує сутність природних рекреаційних ресурсів тільки з позицій особливостей організації і функціонування рекреаційного господарства, що не дозволяє розглядати ці природні ресурси як природний базис для організації рекреації.

На основі проведеного системного аналізу виявлено, що виділення природних рекреаційних ресурсів із природного середовища визначається такими чинниками як: рівень розвитку продуктивних сил, що визначає масштаби й особливості використання в рекреаційних цілях тих або інших природних чинників; наявність суспільної рекреаційної потреби, конкретизованої у конкретних видах рекреаційних занять; рівень наукової вивченості природних об'єктів, явищ і сил природи; функціональна рекреаційна значимість природних компонентів. Показано, що специфіка рекреаційної діяльності потребує розгляду природних рекреаційних ресурсів тільки як територіальних утворень.

Аналіз співвідношення понять "природні рекреаційні ресурси" і "рекреаційні ресурси" показав, що поняття "рекреаційні ресурси" формується на основі тези про обов'язковість господарського освоєння природних рекреаційних ресурсів у процесі якого відбувається поліпшення їх рекреаційних характеристик. Встановлено, що рекреаційні ресурси включають поряд із природними чинниками також соціальні й економічні чинники.

Аналіз особливостей організації рекреаційної діяльності в умовах великих міст і міських агломерацій дозволив сформувати висновок про використання в процесі міської рекреації тільки цілеспрямовано сформованих рекреаційних ресурсів на основі озеленених міських та приміських територій. В роботі пропонується розглядати рекреаційні ресурси міста як міські рекреаційні території.

Сутнісні характеристики міських рекреаційних ресурсів були виявлені в процесі їх природно-економічної класифікації. У роботі сформовані критерії природно-економічної класифікації рекреаційних ресурсів міста. До них віднесені: приналежність основних природних чинників, що формують рекреаційні ресурси, до того або іншого класу природних явищ; взаємовідносини видів рекреаційних занять, засоби рекреаційного використання територій, організаційні структури рекреаційного господарства.

У другому розділі "Природно-рекреаційний потенціал міських агломерацій" досліджується фактори та розробляються теоретичні положення щодо удосконалення розвитку рекреаційних територій великих міст та міських агломерацій на основі оптимального використання природно-рекреаційного потенціалу.

На сьогодні у теорії та практиці рекреаційного природокористування широко використовується поняття "природно-рекреаційний потенціал території", під яким розуміється максимальна сукупна продуктивна спроможність і господарська цінність природних рекреаційних ресурсів. Процедура оцінки природно-рекреаційного потенціалу включає оцінку потенціалів окремих рекреаційних ресурсів території у натуральних показниках на основі розрахунку їх рекреаційної ємності та їх вартісну оцінку.

У дисертаційній роботі розглянуті й уточнені науково-методичні основи визначення єдиночасної рекреаційної ємності міських територій. Єдиночасна рекреаційна ємність території залежить від її загальної площі та величини припустимих рекреаційних навантажень. При розрахунку єдиночасної ємності міських територій, що використовуються для пізнавальної рекреації, необхідно враховувати не тільки екологічні параметри рекреаційних об'єктів, але і брати до уваги їх пропускну спроможність. При цьому крім урахування фізичних можливостей об'єктів враховується і межа зберігання їх естетичного впливу. Разом з цим, процес регулювання розвитку рекреаційних територій міста повинен грунтуватися на узгодженні обсягу рекреаційних потреб корінного населення і потенційного потоку туристів (вітчизняних і іноземних) з єдиночасною ємністю рекреаційних територій міста. Запропоновано використовувати для цієї мети метод порогового аналізу.

За запропонованою методикою були проведені розрахунки показників єдиночасної ємності рекреаційних територій Київської міської агломерації Порівняння цих показників із показниками розрахункової потреби в рекреаційних територіях свідчить про їх незбалансованість та про неоднозначну ситуацію в розвитку рекреаційної сфери міста. Водночас, дані про потенціал рекреаційних територій у регіоні дозволили зробити попередній висновок (без урахування соціально-економічних умов рекреації) про потенційні можливості регіону в задоволенні рекреаційних потреб з конкретних видів рекреаційної діяльності та характеру використання рекреаційних ресурсів (рис. 1).

Вартісна оцінка природно-рекреаційного потенціалу Киівської міської агломерації була проведена на основі результатного методу з урахуванням зростання продуктивності праці, заробітної плати, національного доходу внаслідок оздоровлення населення в процесі рекреації.

Сумарна вартісна оцінка природно-рекреаційного потенціалу Київської міської агломерації складає 4539,9 млн. грн. / рік. В тому числі: озеленених територій загального користування – 406,6; курортно-рекреаційних місцевостей – 3713,1; зон закладів курортного лікування – 90,4; лісопарків – 76,6; парків, гідропарків, лугопарків – 13,4; пляжів річкових – 37,9; приміських лісів – 149,7; заміських пансіонатів та баз відпочинку – 31,3; спортивно-мисливських баз та угідь – 0,09; спортивно-рибальських баз та угідь – 6,3; колективних садів – 14,3 млн. грн. / рік.

У якості інтегральної економічної характеристики окремих міських рекреаційних територій у роботі пропонується використовувати показники їх економічної оцінки. В якості концептуальної основи економічної оцінки рекреаційних територій міста в роботі прийнята теза про їх особливий соціально-економічний статус, відповідно до якого, вони не можуть виступати в якості об'єкта купівлі-продажу. Виходячи з цього, основою економічної оцінки рекреаційних територій міста виступає економія приведених витрат на їх комплексне освоєння і розвиток. З методичної точки зору для цієї мети доцільно використати загальновідому методику комплексної соціально-економічної оцінки міських територій, що базується на ранжуванні територій міста за рентоутворюючими чинниками. На основі використання даного методичного підходу в роботі розроблена методика комплексної бальної та вартісної оцінки рекреаційних територій міста.

До чинників, що визначають економічну оцінку рекреаційних територій міста, в роботі віднесені: інженерно-геологічні, грунто-рослинні, кліматичні, висотність, водні ресурси, ліси, сільськогосподарські угіддя, транспорт, енергосіті, будівельна база, санітарно-гігієнічні та архітектурно-ландшафтні умови. Вартісні оцінки окремих прородно-антропогенних чинників проводились на основі розрахунку додаткових витрат, що необхідні для доведення якісних характеристик цих чинників до нормативного рівня. Додаткові витрати визначались відносно базових витрат освоєння 1 га міської рекреаційної території (за нашими розрахунками для умов м. Києва вони складають 13328 грн. / га). При цьому в роботі були виділені три оціночні категорії якості природно-антропогенних чинників: сприятлива (подорожчення меньш ніж 10 %), обмежено-сприятлива (подорожчення від 10 до 35 %), несприятлива (подорожчення більш ніж 35 %). Сумарна економічна цінність рекреаційної території полягає, таким чином, в більшій або меншій економії приведених витрат на її рекреаційне освоєння і розвиток.

Бальна оцінка рекреаційних ресурсів міста формується відповідно до тези про однакову цінність одного балу оцінки для всіх чинників. В якості бази бальної оцінки була прийнята оцінка якості повітря (санітарно-гігієнічний чинник оцінки). Умовно було визначено, що сприятливі для рекреації характеристики забруднення повітря при наявності в ньому забруднюючіх речовин до 0,8 ГДК оцінюються в 10 балів, обмежено-сприятливі (0,8 – 1 ГДК) – в 5 балів, несприятливі (більш ніж 1 ГДК) в 0 балів. При цьому було розраховано, що для доведення стану повітря від обмежено-сприятливого стану до сприятливого в умовах м. Києва потрібно витратити біля 3832 грн. / га. Таким чином, вартість одного балу оцінки складає – 3835 / 5 = 767 грн. / га бал. Виходячи з цього розраховані значення витрат були перетворені в бальну форму. В дисертації було сформовано нормативну базу для проведення вартісної та бальної оцінки рекреаційних ресурсів в умовах м. Києва.

При проведенні бальної оцінки рекреаційних територій необхідно провести оцінку окремих природно-антропогенних чинників згідно з запропонованими критеріями. Окремі бальні оцінки складають в своїй сукупності комплексну бальну оцінку рекреаційної території. Перехід до вартісної оцінки проводиться за формулою:

, (1)

де Эр – економічна оцінка рекреаційної території в вартісній формі; Бі – бальна оцінка якості i – го рентоутворюючого чинника, балл; Ві – значимість різних факторов (соціальні – 0,45, економічні – 0,35, екологічні – 0,20); m – загальна кількість чинників; Нс.– норматив переводу в вартісну форму (767 грн / га бал); К1– коэфіцієнт, що враховує зміни цін на товари та послуги.

В умовах великих міст проблема урахування екологічного чинника в процесі організації рекреаційної діяльності стає все більш актуальною. У роботі проаналізовані особливості негативного впливу рекреаційної діяльності на природне середовище рекреаційних територій. Для оцінки наслідків негативного антропогенного впливу на природне середовище рекреаційних територій пропонується проводити еколого-економічну експертизу проектів розвитку рекреаційних територій міст. Метою еколого-економічної експертизи рекреаційних проектів є встановлення величини економічних втрат (або виграшів), що пов'язані з можливими змінами довкілля при реалізації проектів. В процесі еколого-економічної експертизи пропонується використовувати як показники, що характеризують зміни вартісної оцінки рекреаційних ресурсів, так і показники еколого-економічних збитків.

У роботі запропонована схема проведення аналізу антропогенних впливів і відповідних змін у природному середовищі і соціальній сфері. У відповідності зі схемою, послідовність прогнозної оцінки змін довкілля встановлюється такою: 1) проведення оцінки змін довкілля на основі системи натуральних показників; 2) проведення оцінки змін суспільної споживної вартості природних і трудових ресурсів на основі системи еколого-економічних (соціально-економічних) показників; 3) проведення оцінки фактичних втрат (збитків) і ефектів у галузях народного господарства на основі системи економічних показників.

Величина зміни значень екологічних і економічних показників природних чинників, що формують природно-рекреаційний потенціал території, і є характеристикою можливих наслідків реалізації проектів розвитку, тобто:

, (2)

де П – наслідки впливу на довкілля, що викликані реалізацією проекту; (Кі)1, (Кі)2 – оцінка якості i – го природного чинника, що формує природно-рекреаційний потенциал території, при умові реалізації проекту(1), та без його реалізації (2); Ві – рекреаційна значимість різних чинників природного середовища; m – загальна кількість чинників.

Процедура використання запропонованого методичного підходу при проведенні еколого-економічної експертизи рекреаційних проектів пропонується такою. Оцінюється початковий стан рекреаційного потенціалу конкретної території за допомогою методики комплексної бальної та вартісної оцінки рекреаційних територій міста. Проводиться бальна, а потім і економічна оцінка початкового стану. Після чого, з урахуванням можливих змін при реалізації рекреаційного проекту проводиться бальна оцінка кінцевого стану (з урахуванням впливу на довкілля запроектованого заходу), визначається економічна оцінка. Потім розраховані значення економічних оцінок порівнюються. Разом з цим, в процесі еколого-економічної експертизи рекреаційних проектів використовуються як показники, що характеризують як зміну вартісної оцінки рекреаційних ресурсів, так і показники еколого-економічних збитків.

В загальному вигляді оптимальність проектних рішень може бути охарактеризована за допомогою виразу:

, (3)

де Э – еколого-економічна оцінка рекреаційного проекту; Рх – економічний результат реалізації рекреаційного проекту; ?Дпр – додатковий економічний результат в різних галузях економіки, що виявляється за межами сфери прикладання витрат; Зх – витрати, що повязані з реалізацією проекту; Зпр –витрати на природоохоронні заходи, що передбачені проектом; Уост – остатні еколого-економічні збитки, яким не можливо запобігти

Рішення про доцільність проекту приймається на основі співставлення питомої еколого-економічної оцінки проекту розвитку рекреаційної території міста (у розрахунку на одиницю рекреаційних послуг) із питомими еколого-економічними оцінками вже функціонуючих рекреаційних територій.

У третьому розділі "Організаційно-економічний механізм управління рекреаційним комплексом міста" проведене теоретичне узагальнення науково-методичних підходів в сфері програмно-цільового планування та розглянуті основні елементи організаційно-економічного механізму управління процесом реалізії цільових комплексних програм у міському рекреаційному комплексі.

У роботі розглянуті теоретичні питання формування рекреаційної сфери. Встановлено, що в сучасній економічній науці відсутня усталена точка зору з приводу визначення меж рекреаційної сфери. Відповідно до цого, у світовій статистичній практиці відсутні суворі критерії виділення цієї сфери в системах національних економік. Ця обставина утрудняє обчислення ряду найважливіших узагальнюючих вартісних показників.

У роботі пропонується визначати межи рекреаційної сфери, включаючи в неї лише ті галузі сфери послуг, діяльність яких прямо або опосередковано спрямована на задоволення потреб населення в рекреації і котрі в повному обсязі "працюють" на рекреаційний ринок (у прибутках підприємств цих галузей витрати рекреаційного призначення складають основну частку). Аналіз показав, що переважна економічна роль в рекреаційній сфері належить санаторно-курортним закладам, готельним і туристичним закладам..

Особливе значення діяльність підприємств рекреаційної сфери має для м. Києва. Тут зосереджені потужні туристичні потоки, є значний природно-рекреаційний потенціал, існує розвинута рекреаційна інфраструктура, формується достатньо великий внутрішньоміський попит на рекреаційні послуги. Аналіз показав, що Київська міська агломерація є одним із найбільш рекреаційно-активних регіонів України. Водночас у структурі платних послуг рекреаційні послуги складають лише біля 2 - 4 %. Це свідчить про порівняльно невелике значення рекреаційної сфери в економіці міста.

Аналіз практики вирішення значних проблем у країнах із розвинутою ринковою економікою показує виняткову значимість програмно-цільового підходу як індикативного (рекомендаційного) інструмента координуючого типу в організації і управлінні.

Програма, відповідно до вимог цільового підходу, повинна включати чотири блока: цільовий, заходів, ресурсний і забезпечуючий. При цьому забезпечуючий блок повинен включати такі складові: порядок розробки і затвердження програми; організацію процесу управління реалізацією програми; контроль ходу реалізації програми; порядок коригування програми. Встановлено, що в процесі формування організаційної структури управління реалізацією програми, використовується ряд загальносистемних принципів проектування, у тому числі: змістовне і просторове обмеження системи управління; визначення системи цілей удосконалювання організації, що обумовлюють структуру задач і функцій організаційних ланок; побудова схеми раціоналізації організаційної діяльності підсистеми управління; вибір найбільше ефективної організаційної структури управління.

Аналіз "Державної програми соціально-економічного розвитку м. Києва на період до 2010 року" показав, що в ній відсутній цілісний системний підхід до вирішення проблеми формування і розвитки рекреаційного комплексу міста. У роботі сформований висновок про необхідність розробки в рамках цієї державної програми окремої підпрограми "Рекреація" і розроблені основні методичні підходи до її формування.

Пропонується вважати головною стратегічною ціллю підпрограми "Рекреація" формування правових, організаційних і економічних основ для оптимального розвитку рекреаційного комплексу міста. Обгрунтовано, що цільовий блок комплексної підпрограми "Рекреація" повинен включати чотири рівня цілей. Цілі першого рівня відбивають соціальне замовлення міському рекреаційному комплексу з стійкого розвитку продуктивних сил і поліпшення здоров'я населення. Цілі другого рівня характеризують основні умови розвитку галузевих утворень на основі використання ресурсних можливостей і соціально-демографічної обстановки регіону. Цілі третього рівня декомпозуються до форм і видів рекреаційного обслуговування, проведення організаційно-економічних заходів щодо оптимізації використання природно-рекреаційного потенціалу регіону, формування раціональної мережі рекреаційних підприємств і організацій. Цілі четвертого рівня направлені на формування нормативно-інформаційної основи визначення соціальних, економічних, екологічних параметрів, умов ресурсного забезпечення обслуговуючих систем. Розроблена система цілей реалізується шляхом проведення цілеспрямованих, комплексних, системних та варіабельних заходів, що узгоджуються з програмами економічно-соціального розвитку регіону (блок заходів) на основі формування відповідної ресурсної бази (ресурсний блок).

У роботі встановлені основні вимоги до організаційного механізму управління підпрограмою "Рекреація" (забезпечуючий блок): наявність підсистеми загального управління підпрограмою і підсистеми управління реалізацією підпрограми; використання для управління підпрограмою існуючих управлінських структур; залучення до процесу управління представників місцевих органів влади, громадськості; використання лінійно-функціонального принципа управління. Принципова схема управління реалізацією підпрограми "Рекреація" представлена на рис. 2. Як приклад розробки цільової комплексної програми в роботі пропонується програма інвестиційного розвитку комунальних парків культури і відпочинку м. Києва.

Аналіз стану матеріально-технічної бази комунальних парків м. Києва показав, що вона майже цілком вичерпала свій ресурс. Обгрунтовано, що ефективність роботи парків культури і відпочинку підвищиться тільки за умови повного або істотного відновлення об'єктів матеріально-технічної бази. Оскільки процедура відновлення основних фондів є довгострокової і потребує значних обсягів фінансування, пропонується проводити її поетапно.

У роботі зроблено висновок про те, що відтворення матеріально-технічної бази парків культури і відпочинку м. Києва варто почати з відновлення об'єктів, що користуються найбільшою популярністю серед відвідувачів і приносять найбільші прибутки. Виходячи з цього, у роботі були сформовані пріоритетні напрямки інвестування паркового господарства м. Києва і розрахована вартість відповідних робіт.

ВИСНОВКИ

Інтегральним результатом дисертаційної роботі є зформовані еколого-економічні основи формування, використання та розвитку рекреаційних територій в умовах великих міст і міських агломерацій

1. Урбанізація, значне погіршення якості довкілля в умовах великих міст і міських агломерацій, ускладнення виробництва, істотна зміна характеру життєдіяльності людини зформували суспільну потребу в рекреації, яка задовольняється в процесі рекреаційної діяльності. Рекреаційна діяльність виявляється у вигляді конкретних рекреаційних занять або циклів. За функціональними особливостями і цілями, рекреаційна діяльність класифікується на види: лікувально-профілактичний, оздоровчий, спортивний, утилітарний, пізнавальний.

2. Рекреаційна діяльність базується на комплексі природних компонентів, елементів і явищ, що виступають як природні чинники рекреації. Виходячи зі специфіки рекреаційної діяльності і масштабів її організації, ці природні чинники розглядаються або як природні рекреаційні ресурси або як рекреаційні ресурси. В процесі міської рекреації використовуються тільки цілеспрямовано зформовані рекреаційні ресурси на основі озеленених міських територій.

Рис. 2. Принципова схема системи управління реалізацією підпрограми "Рекреація"

3. В дисертації розглянуті й уточнені науково-методичні основи визначення єдиночасної рекреаційної ємності міських територій. Встановлено, що процес регулювання розвитку рекреаційних територій міста грунтується на узгодженні обсягу рекреаційних потреб місцевого населення і потенційного потоку туристів (вітчизняних і іноземних) з ємністю рекреаційних територій міста. Запропоновано використовувати для цієї мети метод граничного аналізу.

4. У роботі узагальнена, систематизована й удосконалена теоретико-методологічна база і методичні основи комплексної економічної оцінки міських рекреаційних територій на основі рентного підходу. Концептуальною основою економічної оцінки рекреаційних територій міста є теза про їх особливий соціально-економічний статус, відповідно до якого, вони не можуть виступати об'єктом купівлі-продажу. Виходячи з цього, основною метою економічної оцінки рекреаційних територій міста є економія витрат на їх комплексне освоєння і розвиток.

4. Для урахування наслідків негативного антропогенного впливу на природне середовище рекреаційних територій в роботі пропонується проводити еколого-економічну експертизу проектів розвитку рекреаційних територій міст. Метою еколого-економічної експертизи рекреаційних проектів є встановлення величини економічних витрат (або виграшів), що пов'язані із змінами природного середовища рекреаційних територій при реалізації проектів.

У якості критерію еколого-економічної оптимальності проектів розвитку рекреаційних територій пропонується розглядати мінімум сукупних витрат. Рішення про доцільність проекту приймається на основі зіставлення питомої еколого-економічної оцінки проекту розвитку рекреаційних територій міста (у розрахунку на одиницю рекреаційних послуг) із питомими еколого-економічними оцінками уже функціонуючих рекреаційних територій

5. Важливим для теорії та практики рекреаційного природокористування є встановлення меж рекреаційної сфери, як специфічного соціально-економічного утворення. Пропонується визначати межі рекреаційної сфери, включаючи в неї лише ті галузі сфери послуг, діяльність котрих прямо або побічно спрямована на задоволення рекреаційних потреб населення (у прибутках підприємств цих галузей витрати рекреаційного призначення є основними). Аналіз показав, що переважна економічна роль у рекреаційній сфері належить санаторно-курортним, готельним і туристичним закладам.

6. Обгрунтовано необхідність застосування програмно-цільового методу планування і управління як найважливішого інструмента управління рекреаційним комплексом великих міст і міських агломерацій. Уточнено підходи з формування організаційно - економічного механізму управління програмами розвитку рекреаційних територій міст. Обгрунтовано основні напрямки інвестиційної політики розвитку рекреаційних територій м. Києва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Статті у наукових фахових журналах, збірниках

1.

2.

3.

4.

5.

Матеріали конференцій

6.

7.

8.

АНОТАЦІЯ

Петренко І.М. Еколого-економічні основи формування та використання рекреаційних територій в умовах міських агломерацій. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 – економіка природокористування і охорони павколишнього середовища. – Сумський державний університет, Суми, 2003.

Дисертацію присвячено вирішенню наукових і практичних проблем формування і розвитку природно-рекреаційного комплексу великих міст і міських агломерацій.

В дисертації визначена сутність і чинники формування природно-рекреаційного комплексу великих міст і міських агломерацій. Узагальнено, систематизовано та вдосконалено теоретико-методологічні основи та методичні засади комплексної економічної оцінки рекреаційних територій. Удосконалено методичні підходи з проведення еколого-економічної експертизи проектів розвитку міських рекреаційних територій. Обгрунтовано необхідність застосування програмно-цільового методу планування і управління як найважливішого інструмента управління рекреаційним комплексом великих міст і міських агломераций. Уточнено підходи з формування організаційно-економічного механізму управління програмами розвитку рекреаційних територій міста. Обгрунтовано основні напрями інвестиційної політики розвитку рекреаційних територій м. Києва.

Ключові слова: рекреаційні ресурси, природно-рекреаційний потенціал, економічна оцінка рекреаційних територій, еколого-економічна експертиза, програмно-цільовий метод планування та управління.

АННОТАЦИЯ

Петренко И.Н. Эколого-экономические основы формирования и использования рекреационных территорий в условиях городских агломераций. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.08.01 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. – Сумский государственный университет, Сумы, 2003.

Целью диссертационного исследования является углубление теоретико-методических основ формирования и развития природно-рекреационного комплекса крупных городов и городских агломераций.

В диссертации определена сущность и факторы формирования природно-рекреационного комплекса крупных городов и городских агломераций и раскрыты особенности его территориальной организации. Проведены анализ, систематизация и совершенствование подходов по определению понятий "природные рекреационные ресурсы", "рекреационные ресурсы". Предложена авторская трактовка понятия "рекреационные ресурсы города". Предлагается рассматривать рекреационные ресурсы города как городские рекреационные территории. Сформированы критерии природно-экономической классификации рекреационных ресурсов. Рассмотрены и уточнены научно-методические основы определения единовременной рекреационной емкости городских территорий.

В работе обобщена, систематизирована и усовершенствована теоретико-методологическая база и методические основы комплексной экономической оценки городских рекреационных территорий на основе рентного подхода. В качестве концептуальной основы экономической оценки рекреационных территорий города в работе принят тезис об их особом социально-экономическом статусе, в соответствии с которым, они не могут выступать в качестве объекта купли-продажи. Исходя из этого, основной целью экономической оценки рекреационных территорий города является экономия затрат на их комплексное освоение и развитие.

Получили дальнейшее развитие методические подходы проведения эколого-экономической экспертизы проектов развития городских рекреационных территорий. Установлено, что целью эколого-экономической экспертизы рекреационных проектов является установление величины экономических издержек (или выигрышей) связанных с возможными изменениями природной среды рекреационных территорий при реализации проектов. В работе предлагается классификационная схема анализа антропогенных воздействий и соответствующих изменений в природной среде и социальной сфере.

В качестве критерия эколого-экономической оптимальности проектов развития рекреационных территорий предлагается рассматривать минимум совокупных издержек. Решение о целесообразности проекта принимается на основе сопоставления удельной эколого-экономической оценки проекта развития рекреационных территорий города (в расчете на единицу оказываемых рекреационных услуг) с удельными эколого-экономическими оценками уже функционирующих рекреационных территорий.

В роботе рассмотрены вопросы формирования рекреационной сферы. Предлагается определять границы рекреационной сферы, включая в нее лишь те отрасли сферы услуг, деятельность которых прямо или косвенно направлена на удовлетворение рекреационных потребностей населения (в доходах предприятий этих отраслей затраты рекреационного назначения составляют основную часть). Анализ показал, что преобладающая экономическая роль в рекреационной сфере принадлежит санаторно-курортным учреждениям, гостиничным и туристическим учреждениям.

Обоснована необходимость применения программно-целевого метода планирования и управления как важнейшего инструмента управления рекреационным комплексом больших городов и городских агломераций. Уточнены подходы по формированию организационно - экономического механизма управления программами развития рекреационных территорий города. Обоснованы основные направления инвестиционной политики развития рекреационных территорий г. Киева.

Ключевые слова: рекреационные ресурсы, природно-рекреационный потенциал, экономическая оценка рекреационных территорий, эколого-экономическая экспертиза, программно-целевой метод планирования и управления.

SUMMARY

Petrenko I.M. The Ecological-economical bases of forming and using of the recreational areas conditioned by urban agglomerations. – Manuscript.

Dissertation for acquiring a scientific degree of the candidate of economic sciences on speciality 08.08.01 – economy of the nature usage and protection of the environment.– Sumy State University, Sumy, 2003.

The dissertation dwells upon the resolution of scientific and practical problems of the forming and development of natural and recreational complex of big cities and urban agglomerations.

The essence and factors of forming and development of natural and recreational complex of big cities and urban agglomerations are defined in the dissertation. The theoretical and methodological bases, methodical backgrounds and complex economic evaluation of recreational areas are generalised, systematised and improved. The methodical approaches to carry ecological – economical expertise in projects of the development of urban recreational territories are improved. The necessity to apply program goal-oriented method of planning and organising as the most important instrument of management of