АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Панченко Леся Миколаївна

УДК 17.022.1: 316.3(477)

Формування ціннісних орієнтацій молоді

в період системної трансформації

українського суспільства

Спеціальність 09.00.03 -

соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

КИЇВ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор,

академік АПН України, Заслужений діяч

науки і техніки України

Андрущенко Віктор Петрович,

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова, ректор, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Надольний Іван Федотович,

Національна академія державного управління при Президентові України,

професор кафедри філософії і методології державного управління;

доктор філософських наук, професор

Ручка Анатолій Олександрович,

Інститут соціології НАН України, завідувач відділом соціології культури та масової комунікації

Провідна установа: Національний технічний університет „Київський політехнічний університет”, кафедра філософії, Міністерство освіти і науки, м. Київ

Захист відбудеться „27” листопада 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.456.01 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9 (Зал засідань вченої ради, 9-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9 .

Автореферат розісланий „25” жовтня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Горбунова Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження ціннісних орієнтацій молоді обумовлена потребами як теоретичного значення, так і потребами практики, насамперед, необхідністю осягнення тих радикальних світоглядних змін, що відбуваються в масовій свідомості людей, потребами досягнення порозуміння між поколіннями, включення молоді в процеси активної соціальної творчості.

В ході становлення й зміцнення України як незалежної держави відбулися суттєві зміни, насамперед, у формах власності, політичній організації та соціокультурній структурі суспільства, стосунках між особистістю і суспільством, в ідеології та суспільній психології, соціокультурних орієнтаціях людей, особливо молоді. Ці зміни не завжди вписуються в усталені ціннісні схеми, нерідко суперечать традиційним уявленням і звичним способам життя. Їх беззастережне, активне й творче сприйняття прогресивною частиною українського суспільства межує з певною розгубленістю тих, хто звик жити за усталеними нормами та життєвими стереотипами. В “ножицях” цієї суперечності знаходиться молодь. Інноваційні форми цінностей вона сприймає далеко не однозначно. І хоча переважна більшість молоді віддає перевагу прогресивним перетворенням, частка тих, хто ставиться до них з сумнівом, залишається все ще досить помітною.

Ситуація ускладнюється тим, що частина дослідників не зовсім обґрунтовано говорять про “кризу цінностей”, “втрату гуманних пріоритетів”, “порушення загальнолюдських цінностей”, наголошують на “конфлікті поколінь”, на необхідності “переоцінки цінностей” тощо. Це свідчить про те, що сприйняття трансформаційних процесів, що змінюють ціннісне середовище суспільства і особистості, здійснюється далеко не однозначно і що утвердження нової шкали цінностей супроводжується суперечливими оцінками минулого, тих соціальних змін, які уже відбулися, а також перспектив розвитку тощо. Старше покоління дещо розгублено дивиться на “розруху традиційних цінностей і ідеалів” й у переважній більшості не може адаптуватися до запропонованого їм способу життя, нових суспільних відносин. Молодь перебуває у безперервних пошуках або ж украй негативно ставиться до всього того, що не допомогло їх батькам забезпечити добробут, комфорт і безпечне, соціально захищене існування. “Розмитими”, зокрема, є суспільні орієнтації людей, особливо молоді, стосовно майбутнього політичного устрою, моральних пріоритетів. Дискурсивними залишаються критерії і норми суспільних відносин між поколіннями. Багато в чому дезорієнтована загальна система світовідчуття, масова свідомість молоді. Подібна ситуація не може залишатись невизначеною. І хоча в наявній науковій літературі з цього приводу ведеться жвава дискусія, більш-менш завершених досліджень, які б упорядковували наукові оцінки відповідних соціокультурних змін в їх кореляції з соціокультурними орієнтаціями сучасної молоді, все ще не підготовлено. Враховуючи актуальність та не достатню розробленість означеної теми, автор обрав її як предмет безпосереднього дисертаційного дослідження.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Література за темою дослідження є надзвичайно ємною і розлогою. Вона охоплює широке коло соціально-філософських, політологічних, соціологічних, психолого-педагогічних та інших проблем. Від Сократа до Канта і більш пізніх мислителів проходить думка про цінності як вищі принципи людського буття. З часом проблема цінностей стала однією з провідних тем і предметом досліджень середньовічної філософії, мислителів епохи Відродження, французького матеріалізму, філософії життя, психоаналізу, персоналізму, неотомізму, філософії культури та інших шкіл класичної й не класичної філософії.

Теоретико-методологічне обґрунтування поняття цінностей можна зустріти в роботах М.Бердяєва, С.Булгакова, В.Соловйова, В.Розанова, Е.Фромма, В.Франка, Ю.Хабермаса та П.Юркевича. Своєрідний аксіологічний драматизм характеризує філософські роздуми М.Вебера і А.Швейцера, О.Шпенглера і М.Гадамера, Х.Ортега – і - Гассета і К.Ясперса, З.Фрейда і К-Г. Юнга, Ж-П.Сартра і А.Камю, Й.Хайзінги і А.Тойнбі.

Поняття цінностей розглядається представниками трансценденталізму (В.Віндельбанд, Г.Ріккерт) та культурно-історичного релятивізму (В.Дільтей, О.Шпенглер, А.Тойнбі). Соціологічну інтерпретацію цінностей здійснили Р.Дарендорф, М.Ковалевський, Т.Парсонс, П.Сорокін, Р.Шелдон, Б.Шілз.

У філософії колишнього СРСР осмислення аксіологічної проблематики почалося активно здійснюватися ще з початку 60-х років ХХ століття. Проблему ціннісних орієнтацій досліджували за такими напрямками:

- гносеологічний та логіко-методологічний аналіз ціннісної проблематики (Алексєєв П.В., Анісімов С.Ф., Бичко І.В., Волинка Г.І., Дробницький О.Г., Дученко М.В., Коршунов А.М., Лекторський В.О., Парнюк М.О., Рижко В.А., Тугарінов В.П., Ярошовець В.І. та ін.);

- соціальний аспект цінності та особливості впливу системи цінностей на формування соціального знання, його об'єктивність, можливість бути інструментом соціального управління (Волович В.І., Здравомислов А.Г., Мантатов В.В., Михальченко М.І., Попов С.І., Ручка А.О.);

- культурологічний аспект досліджень підкреслює взаємозв'язок ціннісних уявлень як іманентних характеристик культур, їх входження в культурну тканину як конкретної епохи, так і всієї історії людства (Андрущенко В.П., Бичко А.К., Губерський Л.В., Причепій Е.М., Чавчавадзе Н.З., Шинкарук В.І., Яценко О.І.).

Крім того, ряд робіт присвячено осягненню специфіки цінностей в різних галузях знання: політичній, економічній, правовій, екологічній, естетичній, релігійній (Гречаний В.В., Золотухіна-Аболіна Є.В., Зуєв В.М., Крисаченко В.С., Лосєв О.Ф., Михальченко М.І., Семашко О.В., Шилов В.Н., Федорів Ю.О.). В останні роки активізувався аналіз проблеми ціннісної орієнтації особистості в процесі її становлення та життєдіяльності (Бакіров В.С., Головатий М.Ф., Головаха Є.І., Мокляк М.М., Пазенок В.С., Парнюк Є.А., Табачковський В.Г. та ін.).

Не зважаючи на досить значний обшир наукової літератури, присвяченої аналізу проблем ціннісних орієнтацій молоді, попередні роки не відзначалися узагальненими працями, у яких цінності молодіжного середовища були б представлені як цілісний феномен, а головне, де б проглядалась динаміка їх зміни, виокремлювались провідні тенденції, за якими можна було б здійснити відповідний прогноз. Не перекреслюючи значення наукових праць, виданих протягом попереднього десятиріччя - їх цінність залишається достатньо значимою в історичному і методологічному аспектах – мусимо зазначити, що і умови, в яких формується духовний світ молоді, стали сьогодні іншими. Змінились матеріальні фактори життєоблаштування, іншим став політичний аспект соціального середовища, змінились ідеологічні орієнтації, міжнародні зв'язки, культурне середовище. Все це потребує нових досліджень і нових узагальнень. Власне, потребою вивчення ціннісних орієнтацій молоді в нових соціально-історичних умовах обумовлені актуальність і спрямованість нашого дисертаційного дослідження. Вивчати, прогнозувати, корегувати – саме такою має бути відповідь сучасного суспільства на виклик новітніх тенденцій, які розгортаються в молодіжному середовищі трансформаційного суспільства і які будуть визначати його вигляд уже в найближчому майбутньому.

Об'єктом дослідження є система цінностей молоді.

Предметом дослідження – процес структурних змін цінностей молоді в Україні в період соціальної трансформації.

Мета дослідження – вивчення ціннісних орієнтацій української молоді, їх динаміка у трансформаційному суспільстві. Соціальна значущість даної проблеми, різноаспектність її досліджуваності, зростання інтересу до аксіологічного аспекту суспільного розвитку – все це вимагає, на наш погляд, системного аналізу як самих феноменів “цінність” і “ціннісні орієнтації”, їх сутності, природи, так і взаємозвязків системи цінностей, ціннісних орієнтацій індивіда, суспільства в цілому і тих соціокультурних трансформаційних процесів, які відбуваються в нашому суспільстві.

Реалізація цієї мети зумовила постановку і вирішення таких взаємопов'язаних завдань:

? розглянути й порівняти основні теорії цінностей, виявити загальне і особливе в них, усвідомити на цій основі сутність цінностей;

? визначити в контексті соціально-культурного розвитку українського суспільства значення та роль ціннісних орієнтацій у становленні молоді;

? проаналізувати взаємовплив системи цінностей і сенсу життя, суспільного ідеалу і потреб молоді, інтересів і духовної культури індивіда і суспільства;

? розглянути ціннісно-орієнтаційні моделі сучасної молоді;

? виявити й проаналізувати основні тенденції в трансформації цінностей і ціннісних орієнтацій молоді в сучасному українському суспільстві.

Теоретико-методологічною основою дослідження виступають, передусім, класичні методологічні підходи, які застосовуються для аналізу проблем становлення молоді, філософські праці, присвячені проблемі людини, її становлення як особистості, формуванню світогляду, моральних якостей, загальної культури. Від Платона та Аристотеля і до наших днів проблема людини залишалась провідною темою наукових роздумів філософів впродовж усього історичного періоду розвитку історії. Принципові положення цього розгляду – про людину як природну, суспільну, культурну і духовну істоту; про формування особистості у відповідності з обставинами (економічними, політичними, соціальними тощо) її життєдіяльності – взяті в узагальненому вигляді, якраз і слугують тим методологічним підґрунтям, на якому розгортається це дисертаційне дослідження.

Автор спирався також на новітні методологічні підходи, сформовані в останнє десятиріччя в системі соціальної філософії (див., зокрема, праці В.Андрущенко, М.Михальченко. Сучасна соціальна філософія. К., 1996; В.Андрущенко. Історія соціальної філософії. К., 2000; І.Бойченко. Філософія історія. К., 2001 та інші), а також на праці, безпосередньо присвячені аналізу проблеми цінностей, світогляду, культури і особистості (В.С.Бакіров, В.С. Пазенок, А.О.Ручка, Т.І.Ящук та ін.)

Дисертаційне дослідження виконано в світоглядно-методологічному контексті “Конституції України”, законів України “Про освіту” (1996 р.), “Про вищу освіту” (2002 р.), “Про соціальну підтримку молоді” (2000 р.) та інших законодавчих нормативів України, які врегульовують життєдіяльність молоді та студентів.

Зв'язок роботи з науковими програмами та темами. Загальний напрям дисертаційної роботи пов'язаний з темою дослідження відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти Інституту вищої освіти АПН України - “Вища освіта України ХХІ століття: світоглядні, професійні і виховні характеристики цілісної системи” (РК №0100U000343; протокол Вченої ради ІВО АПН України № 2 від 13.01.2000р.).

Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Інституту вищої освіти АПН України від 1 лютого 2001 року (протокол № 1 п. 7.6).

Наукова новизна дослідження полягає в уточненні змісту нової парадигми системи цінностей і ціннісних орієнтацій молоді, яка формується в контексті утвердження України як незалежної, суверенної держави, враховує ментальність українського народу, його традиції, культуру, забезпечує дієвість і творчу активність молоді.

В рамках проведеного дослідження обґрунтовано наступні положення, що розкривають логіку та базову концепцію дисертаційного дослідження й виносяться на захист:

? визначено, що проблема ціннісних орієнтацій молоді є традиційною у філософії і одночасно, новою й актуальною, особливо для трансформаційних суспільств, які характеризуються змінною динамікою розвитку, руйнацією усталених, пошуком та утвердженням новітніх світоглядно-ціннісних пріоритетів;

? доведено, що поняття “цінності”, зберігаючи традиційно визначений філософсько-світоглядний зміст, в трансформаційному суспільстві одночасно доповнюється новими характеристиками, обумовленими своєрідним духом епохи, логікою перемін, які дозволяють говорити про “нову парадигму цінностей”, що утверджується у цьому суспільстві;

? проаналізовано основні змінні характеристики нової парадигми цінностей української молоді (ринкові та демократичні орієнтації, утвердження незалежної держави, зміцнення її авторитету на міжнародній арені, відродження національної культури, утвердження пріоритету особистості, вільного вибору, творчості);

? вперше у філософській літературі здійснено спроба побудови структури системи цінностей української молоді, що сформувалась за роки незалежного розвитку. В центрі цієї системи стоять моральні цінності, які регулятивно впливають на усі інші – економічні, політичні, побутові;

? визначено основні фактори соціальної динаміки цінностей сучасної молоді у відповідності з трансформаційними (внутрішніми і зовнішніми) процесами, що відбуваються в Україні і в світі. Обґрунтовано, що визначальними напрямами соціальної динаміки цінностей молоді є перехід від тоталітарних до демократичних пріоритетів; від економічного централізму до ринкових відносин; від моноідеологізму до реального плюралізму думок, поглядів, мислення і дії; від “бездержав'я” до патріотично усвідомлених національних інтересів державності;

? доведено, що соціальна динаміка базових напрямів нової парадигми цінностей здійснюється суперечливо й не послідовно; суперечності цього процесу розгортаються як за лінією самовизначення різноманітних груп молоді (студенти, робітнича молодь, молода творча еліта тощо), так і одночасно, за кількістю представників цих груп, які дотримуються принципів нової парадигми цінностей;

? дисертантом обґрунтовано рекомендації щодо вдосконалення системи соціальної роботи з молоддю, спрямованої на формування нової парадигми їх ціннісних орієнтацій; показана роль освіти і виховання як ціннісних пріоритетів молоді і, одночасно, як головних механізмів утвердження нової системи ціннісних орієнтацій молоді.

Теоретична і практична цінність роботи. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в подальшій розробці соціально-філософських проблем, що стосуються аксіологічного світогляду, особистісного буття, творчої активності, самопізнання; можуть бути застосовані при викладанні відповідних тем у курсах соціальної філософії, етики та естетики, світової культури, культурології, спецкурсах. Положення дослідження можна врахувати при створенні програм, методик, підручників, посібників. Матеріали дисертації можуть бути використані і в організації соціальної і виховної роботи в студентському середовищі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження викладені у публікаціях автора, у виступах та доповідях на науково-практичних конференціях, семінарах та симпозіумах, зокрема, в мм. Києві, Дрогобичі, Харкові, Івано-Франківську, Переяслів-Хмельницькому. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданні відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти в Інституті вищої освіти АПН України. За матеріалами дослідження опубліковано 6 наукових праць, 3-и з яких – у фахових виданнях з філософії.

Структура дисертаційної роботи обумовлена обраною темою, визначеними завданнями і логікою дослідження, складається із вступу, трьох розділів, які включають 8 параграфів, висновків та списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 170 сторінках. Список використаних джерел – 315 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, розглядається рівень її наукового опрацювання, окреслено мету, завдання та методи наукового пошуку, визначено предмет і об 'єкт дослідження, розкрито новизну, теоретичну й практичну значущість роботи, викладено дані про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ “Цінність як предмет філософського осмислення” складається із трьох параграфів й висновків.

У першому параграфі 1.1 “Проблема цінностей в історично-філософському ракурсі“ здійснено аналіз теоретико-методологічних засад визначення поняття цінностей у сучасній філософії, проаналізовано хто і яким чином в історії філософії починаючи від Античності і до ХХ століття вживав поняття цінність.

В зарубіжній філософії аксіологічні проблеми як і саме поняття “цінність” розглядалися у найрізноманітніших варіантах і аспектах. Згідно з існуючою типологізацією цих аспектів, виділяються такі типи аксіологічних вчень: натуралізм (А.Мейнонг, Р.Перрі, Дж.Дьюї та ін.); психологізм (Александер, П.Толкотт та ін.); трансценденталізм (Віндельбанд, Ріккерт); персоналістичний онтологізм (М.Шелер, Н.Гартман та ін.); культурно-історичний релятивізм (Дильтей, Шпенглер, Тойнбі); соціологізм (М.Вебер, П.Сорокін, П.Толкотт та ін.); історико-матеріалістичний (К.Маркс, Ф.Енгельс) тощо.

Представники кожного з цих напрямів по-різному розглядали поняття “цінність” і її сутність: то як біопсихологічно інтерпретовану потребу людини, коли цінності являють собою емпірично зафіксовані факти спостережень реальності; то як певні стандартизовані “теоретичні” якості поряд з первинними (матеріальними) і вторинними (духовними) якостями; то як ідеальне буття, яке співвідноситься не з емпіричною, а з “чистою” трансцендентальною свідомістю, коли цінність “ідеальних” предметів не залежить від людських бажань і потреб, в той же час саме “ідеальне” буття повинно опиратися на реальність; то як плюралізм рівноправних ціннісних систем, зумовлених певним типом культури; то залежно від соціально-історичної, економічної, класової обумовленості тощо.

В радянській філософії (до 90-х років) аксіологія інтерпретувалася як складова буржуазної науки, ідеалістичної за своїм характером і суттю.

Авторитети радянської аксіологїї (В.П.Тугарінов, О.М.Бакрадзе, В.В.Мшвенірадзе, О.Г.Дробницький, В.О.Василенко, М.С.Каган, І.А.Майзель, Е.Ю.Соловйов та інші) намагалися проникнути в сутність теоретичних аксіологічних положень зарубіжних вчених, розкрити істинну сутність цінності як феномена.

В сучасний період теорія цінностей значно розширилася, зокрема з'явилися нові відгалуження від загальної аксіології, які стали досліджувати більш конкретно і поглиблено окремі сфери ціннісної свідомості і ціннісного ставлення людини до навколишньої дійсності. Існує “педагогічна аксіологія” (з'ясування впливу цінностей на формування особистості); “психологічна аксіологія” (дослідження впливу чуттєвої, емоційної сфери на процес оцінювання індивідом предметів і явищ навколишнього світу); “політологічна аксіологія” (з'ясування ролі політичних цінностей в соціально-політичних процесах і т.д.). Формується теологічна аксіологія, представники якої намагаються досліджувати духовні цінності людини через їх дотичність до релігійної моралі.

У другому параграфі 1.2 “Ціннісні орієнтації як “вісь свідомості” ціннісні орієнтації розглядаються у тісному взаємозв'язку із життєвими цілями особистості, способом її життя, потребами, інтересами, психологічними установками тощо.

Ціннісні орієнтації лежать в основі світогляду людини, її моральних, політичних, естетичних переконань і смаків, визначають її поведінку. Вони є важливим елементом внутрішньої структури особистості, закріплені життєвим досвідом індивіда, усією сукупністю його переживань. Сформовані ціннісні орієнтації - це свого роду “вісь” свідомості, яка забезпечує усталеність людини і проявляється у певному типі її поведінки, в інтересах, потребах, переконаннях.

В дисертації виокремлено декілька підходів до визначення структури ціннісної орієнтації як феномена свідомості, а також як системи ціннісних орієнтацій індивіда (соціальної групи, класу, соціуму і т.д.) Зазначається, що загальноприйнятою є класифікація компонентів системи ціннісних орієнтацій за типами і видами культури, а саме: матеріальні і духовні ціннісні орієнтації. В свою чергу серед духовних ціннісних орієнтацій виділяються соціально-політичні, правові, моральні, естетичні, екологічні, трудові. Автор вважає, що доцільно було б окремим компонентом виділити мистецькі (або художні) ціннісні орієнтації.

За елементами внутрішньої структури особистості виокремлюються когнітивний, емоційний, діяльнісний та оціночний компоненти ціннісної орієнтації, які у діалектичному взаємозв’язку зумовлюють характер активності індивіда і суспільства.

У третьому параграфі 1.3 “Об'єктно-суб'єктні чинники ціннісних орієнтацій” окреслюються основні чинники ціннісних орієнтацій особистості. Одним із важливих чинників є соціальне середовище у його широкому (макро) і у вузькому (мікро) значенні.

Для сучасного українського суспільства характерним є з одного боку, процес “відродження” традиційних духовно-культурних цінностей і ціннісних орієнтацій українського народу, а з іншого – поява “нової” культури, яка приймає й іншу форму функціонування.

Внаслідок таких процесів відбувається своєрідне розшарування соціокультурного середовища: одне, де відроджуються традиційні духовно-культурні цінності і формуються відповідні ціннісні орієнтації, друге - елітне, орієнтоване на ціннісні орієнтації вузького кола індивідів, прихильників так званої “високої моди” не лише в духовних цінностях, але і в матеріальних, для яких характерним є нігілістичне ставлення до традиційних ціннісних орієнтацій.

Кожний з типів соціокультурного середовища формує відповідний тип ціннісних орієнтацій, а, отже, виступає як один з соціальних, об’єктивних чинників ціннісних орієнтацій особистості.

Соціальне мікросередовище, як і макросередовище, формує лише загальні контури ціннісних орієнтацій і системи цінностей, їх стандартні зразки. Тому, народжується потреба орієнтування індивіда в суспільних умовах буття, осмислення ним опосередкованості своєї життєдіяльності соціальними умовами.

Однак соціальні умови не є єдиним визначальним чинником формування внутрішнього світу особистості, в тому числі і її ціннісних орієнтацій. Людина є продуктом взаємодії об’єктивних і суб’єктивних детермінант, отже здійснення нею певної діяльності можливе при взаємодії якостей об’єкта діяльності і якостей суб’єкта. Ціннісні орієнтації особистості є продуктом такої взаємодії, взаємозв’язку і взаємозумовленості об’єктивних і суб’єктивних детермінант.

Другий розділ “Цінності як детермінанта трансформаційних процесів в сучасній Україні” складається із трьох параграфів й висновків.

У першому параграфі 2.1 “Ціннісна парадигма соціуму і особистості” визначається поняття “ціннісна парадигма”, яке на наш погляд, є системою цінностей і ціннісних орієнтацій, властивою для певного соціуму або окремого індивіда (соціальної групи, класу, нації, народу) в конкретний період його функціонування чи життєдіяльності, яка є однією з детермінант суспільного устрою, характеру суспільних відносин, методології різних сфер наукового пізнання, світогляду, світобачення і світосприймання, зрештою, мети, якої прагне досягти у своєму розвитку соціум, індивід (соціальна група, клас, нація, народ).

Проаналізовано елементи системи цінностей і ціннісних орієнтацій, зокрема соціальна ціннісна норма. Поряд з ціннісно-нормативною регуляцією в структурі ціннісної парадигми значне місце займає ідеал (особистісний, суспільний, соціально груповий, національний та ін.).

Ціннісна парадигма індивіда, соціуму, крім ціннісних соціальних норм та ідеалів, включає в себе й такий компонент, як сенс життя. Розкриваючи значення існуючих в літературі інтерпретацій цього поняття, автор зазначає, що в тісному взаємозв'язку із ним часто вживається поняття "щастя", як один з компонентів ціннісної парадигми індивіда.

Ієрархія цінностей і ціннісних орієнтацій індивіда може будуватися за різними основами, але однією з основних є потреби і інтереси людини.

Цінність як предмет потреби викличе до себе інтерес індивіда і стане потребою, спонукальною силою поведінки, його діяльності за умови, коли вона осмислюється як потреба і, проходячи через свідомість у вигляді бажань, устремлінь, мети, викликає мотивацію до діяльності, спрямованої на оволодіння даною цінністю.

Серцевину людської індивідуальності складає, звичайно, її світогляд, що являє собою не лише спосіб мислення, але і принцип життя.

В роботі доводиться, що світогляд, як і соціальні норми, ідеали, мета, сенс життя, уявлення про щастя, інтереси, потреби входить до складу внутрішньої структури індивіда і вступає з ними у тісний взаємозв'язок і взаємозумовленість. Разом вони утворюють цілісну єдність, яка і являє собою ціннісну парадигму індивіда (соціальної групи, всього суспільства тощо), яка є однією з детермінант соціокультурної трансформації.

Ціннісна парадигма не є чимось незмінним, непорушним. Вона постійно перебуває в динаміці, в процесі якої одні її компоненти можуть відігравати більш значиму роль у трансформаційних процесах, інші - відходять на другий план, потім може бути навпаки. Зміна значимості і сутності компонентів ціннісної парадигми може відбуватися поступово, спокійно, набуваючи при цьому і кількісних, і якісних змін, але які не вступають у суперечність із основною їх суттю.

У другому параграфі 2.2 “Взаємовплив цінностей і трансформаційних процесів соціуму” проаналізовано особливості взаємодії ціннісної парадигми і соціальнополітичних, економічних, культурно-освітніх змін в суспільстві. Автор докладно розглядав основні тлумачення цього феномену в існуючій літературі представниками різних філософських напрямів. Зокрема, звертається увага на спроби зарубіжних філософів розробити модель ціннісно-нормативного суспільства, в якій чітко простежувався взаємовплив ціннісної парадигми і суспільних структур, характер суспільних відносин, спосіб виробництва тощо.

У вітчизняній філософії найбільш ґрунтовно виглядають праці українського вченого А.О. Ручки. Йому вдалося розкрити механізм і його специфіку взаємодії ціннісного і соціально-нормативного з трансформаційними соціокультурними процесами. Специфіка такого механізму найбільш предметно проявляється на рівні суспільних ціннісних орієнтацій. Автор згодний з тим, що суспільство культивує в своєму середовищі певні цінності-цілі, а для того, щоб вони були в межах досягнення, суспільство пропонує своїм членам певний набір цінностей-засобів (норм), реалізація яких дає бажані результати. Взаємодія "ціннісного і "нормативного", стверджує вчений, є діалектичною і на рівні буденної свідомості вона майже не проявляється.

Цінності і соціально-ціннісні норми, являючись компонентами механізму соціального регулювання, є тими засобами, за допомогою яких суспільство на будь-якому етапі свого розвитку спрямовує і координує поведінку і життєдіяльність своїх членів, регулює суспільно-економічні відносини. Дана закономірність прослідковується автором на прикладі декількох етапів суспільного розвитку.

У третьому параграфі 2.3 “Тенденції в трансформації цінностей і ціннісних орієнтацій” вивчення тенденцій у духовно-культурних цінностях і ціннісних орієнтаціях молоді дозволяє виявити взаємозв'язки і взаємозалежності між змінами, що відбуваються у системі цінностей і ціннісних орієнтацій суспільства і індивіда (соціальної групи, класу, нації).

Об'єктом нашого дослідження є молодь віком від 16 до 21 (22) років. Це період, коли особистість переживає етап найактивнішого становлення, осмислення життєвої перспективи, стабілізації професійних інтересів. Для цього періоду характерним також є бажання самовизначення, самоутвердження, намагання знайти оптимальну відповідь на питання "як далі жити", "у чому щастя людини" та на багато інших подібних запитань.

Разом з тим чіткої орієнтації у життєвих цінностях переважна більшість молоді поки що немає. Зокрема, відчувається дискомфорт між перспективою обраної професії, суспільними "запитами" на неї, вірніше відсутністю таких запитів з одного боку, і своїми нахилами, здібностями, уявленнями тощо - з іншого. Ускладнює ситуацію вибору цінностей для сучасної молоді наявність атмосфери руйнування усталеної системи ідеалів, відчуттів, орієнтацій і необхідності залучатися до нової системи світоглядних, етичних, політичних цінностей.

Оскільки спектр цінностей і ціннісних орієнтацій особистості надзвичайно широкий (як це видно з аналізу їх структури), ми використовували результати дослідження, які включали два аспекти: а) один з них був спрямований на виявлення характеру духовно-культурних цінностей і ціннісних орієнтацій молоді на сучасному етапі розвитку суспільства; б) другий напрямок - це виявлення об'єктивних і суб'єктивних чинників, під впливом яких відбуваються найбільш суттєві зміни у характері і структурі ціннісної системи молоді.

Крім того, із складної структури цінностей і ціннісних орієнтацій у сфері духовної культури у програму дослідження були включені лише певні їх групи, а саме:

- в першу групу увійшли духовні цінності і ціннісні орієнтації загального характеру, які пов'язані із усвідомленням індивідом значущості духовної культури у житті особистості і суспільства; спрямованості видів діяльності молоді у сфері духовної культури; з'ясування рейтингового місця духовно-культурних цінностей в структурі життєвих планів молоді; розуміння індивідом значення духовної культури для престижу людини у колективі, а держави - у світі тощо;

- в другу групу увійшли мовні орієнтації сучасної молоді, адже мова - це один із найсуттєвіших компонентів духовної культури людини; проблема мовних ціннісних орієнтацій, крім усього, має сьогодні ще й політичний аспект;

- третю групу склали художньо-творчі цінності і ціннісні орієнтації молоді у мистецтві, зокрема, музичному; орієнтацію молоді на художньо-творчі види діяльності, її вибір у галузі літератури, кіномистецтва тощо.

Третій розділ “Освіта та виховання молоді як цінності в трансформаційному суспільстві” складається із двох параграфів й висновків.

У першому параграфі 3.1”Культуро-творче виховання молоді засобами освіти” окреслюються поняття культури і освіти. Культура і освіта - нероздільні, органічно єдині. Освіта корелюється відповідним типом культури, змінюється разом з нею. За рівнем культури можна визначити рівень освіти, за рівнем освіти (особливо вищої) можна визначити рівень культури суспільства.

Автор особливу увагу приділяє питанням розвитку культури, розглядає особливості вивчення цього феномену представниками різних наук.

В роботі розглядається культуротворча функція вищої освіти. Констатується, що її зміст полягає в тому, що, з одного боку, вища освіта має певною мірою завершити процес освоєння людиною культурного поля українства, з іншого - вона має виступити в долі ініціатора втілення в суспільстві нових тенденцій, в яких адекватно відобразяться найвизначніші напрямки розвитку сучасного світу.

Вища освіта є завершальним етапом конституйованих форм навчання. Такою самою вона має виступати і в контексті реалізації культуротворчої функції. Студент, який прийшов в мережу вищої школи, на попередніх стадіях навчальної діяльності повинен, звичайно освоїти базові знання, уміння та навички людини культурної. В тому числі людини культурнонаціональної. Вона має орієнтуватися в специфіці українського культурного поля, в історії, традиціях, усталених способах поведінки українства. Молода людина зобов’язана знати основи інтелектуальних, наукових, в цілому духовних досягнень нашого народу в контексті цивілізаційного поступу. Таким чином, буде формуватися не просто представник українського народу, а носій певної культури, транслятор українського з усіма його достоїнствами і проблемними рисами.

Другий параграф 3.2 “Соціальна робота в системі формування світоглядної культури студентської молоді” присвячено аналізу нових форм соціальної роботи із студентами.

Процес освіти для студента повинен постати як причетність його до всього сутнісного, що є в суспільстві. А діяльність освітніх закладів повинна бути інтегрованою з діяльністю інших суспільних інституцій в цьому напрямку.

Йдеться про найширше залучення студентства до діяльності, пов’язаної з утвердженням національної культури, мови, духовних цінностей, мистецтва, права; залучення до реформування політичного, економічного, соціального життя.

Сучасна молода людина має набути глибинних особистісних якостей, відповідних до нових форм життя. Передусім, її розум має бути креативним, а не репродуктивним. Творчі здібності мають бути правилом, а не винятком. А самосвідомість її має стати багатомірною, здатною нести в собі одразу декілька особистісних ідентифікацій, бути гнучкою й адаптивною. Окрім того, емоційна сфера її має поширити спектр почуттів, які здатна переживати та відчувати в інших людях молода людина. А соціальна її поведінка з переважно реактивної повинна перетворитись на проактивну.

У Висновках на основі дисертаційного дослідження зроблено ряд узагальнюючих положень та рекомендацій, які мають теоретичне та практичне значення.

Витоки теорії цінностей слід шукати ще у філософській думці античності. Теорія цінностей (аксіологія) як певний напрямок у філософії сформувався в 20-50-х роках ХХ століття в роботах німецьких і американських філософів. У радянській філософії, в якій домінуючою була філософія марксизму, науково теорія цінностей довгий час взагалі не розглядалася. Сама проблема цінностей не розглядається вже тільки тому, що вона прийшла з неокантіанства, виникла як антитеза марксистського розуміння суспільства. Так, в шеститомному виданні історії філософії, який вийшов у 50-ті роки, саме термін “цінність” брався у лапки як чужий марксистській філософії, “породження неокантіанства”. Але в 60-70-ті роки наукова теорія цінностей, її основні проблеми і методи вирішення почали інтенсивно обговорюватися і у марксистській філософії. В ті роки зявилося багато робіт і статей, в яких розглядались загальні проблеми теорії цінностей, а також її застосування в теорії культури, етиці, наукознавстві і т.ін. Дослідження аксіологічних проблем значно розширюється, охоплюючи все більше коло питань і проникаючи в різні сфери пізнання навколишнього світу, що в кінцевому наслідку може сприяти виділенню аксіології в окрему галузь філософської науки. Можливо, що такі спроби зможуть реалізуватися в наш час, адже аксіологія набуває все більшої значимості в пізнанні людиною як навколишнього світу, так і самої себе.

Тому проблема цінностей є традиційною у філософії і одночасно новою й актуальною, особливо для трансформаційних суспільств, які характеризуються змінною динамікою розвитку, руйнацією усталених, пошуком та утвердженням новітніх світоглядно-ціннісних пріоритетів.

Система ціннісних орієнтацій становить важливий елемент ціннісного ставлення до навколишньої дійсності. Ціннісні орієнтації лежать в основі світогляду людини, її моральних, політичних, естетичних переконань і смаків, визначають її поведінку.

Розроблена теоретична модель процесу формування ціннісних орієнтацій може мати практичне застосування при організації навчально-виховного процесу у вузі, основною функцією якого є формування особистості, здатної орієнтуватися у матеріальних і духовних цінностях.

Вивчення тенденцій у духовно-культурних цінностях і ціннісних орієнтаціях молоді дозволяє проникнути у глибинні процеси, що відбуваються у суспільно-політичному, економічному і культурному житті нашого суспільства, виявити взаємозв'язки і взаємозалежності між змінами, що відбуваються у системі цінностей і ціннісних орієнтацій суспільства і індивіда (соціальної групи, класу, нації).

Ціннісні орієнтації особистості, будучи компонентом внутрішньої структури, світогляду індивіда, перебувають у діалектичному взаємозв'язку з інтересами, потребами, установками, мотивами активності, можуть бути адекватними стосовно ціннісних орієнтацій суспільства, сутнісної, об'єктивної цінності явищ духовної культури, самі можуть виступати в ролі чинників і детермінувати систему цінностей певної соціальної групи, класу, суспільства в цілому.

До ґрунтовного наукового дослідження спонукала динаміка соціально-політичних, економічних, культурних процесів, які безперервно вносять свої корективи у зміст, структуру ціннісної парадигми, системи цінностей і ціннісних орієнтацій як окремого індивідума, так і всього суспільства. Особливо в період соціальних зламів постійно змінюються їх ціннісні переваги, що й робить, крім усього, дану проблему завжди науково репрезентативною, а одержані в результаті дослідження фактичні дані, навпаки, застарілими уже через незначний проміжок часу. Однак вони завжди можуть слугувати відправною точкою для співставлення з ними нових матеріалів, що допоможе виявити подальші тенденції у ціннісній парадигмі соціуму.

Щоб мати цілісну картину таких тенденцій в масштабах країни, необхідно здійснювати вивчення системи цінностей і ціннісних орієнтацій усіх вікових категорій, представників усіх соціальних груп і спільнот, професійних когорт різних регіонів України, а для цього повинна бути розроблена досконала методика, яка була б розрахована не лише на цінність духовної культури, але й інші сфери життєдіяльності людини: трудову, наукову, економічну, політичну, побутову, релігійну та інші. Лише таке всеохоплююче вивчення буття українського соціуму сприятиме не тільки виявленню реального стану нинішньої ціннісної парадигми, але і розробці її моделі на майбутнє.

Щоб підняти дану проблему як до теоретичного узагальнення, так і до практичного спрямування, повинен бути, на наш погляд, своєрідний координаційний центр, який об'єднав зусилля усіх, хто в сучасній науці намагається на основі наявних концепцій розкрити нові грані в ціннісній теорії, показати значущість аксіології у філософському осмисленні буття.

Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у спеціалізованих виданнях, зареєстрованих ВАК України:

1. Панченко Л.М. Цінність як філософська інтенція буття людини // Вища освіта України: Теоретичний та науково-методичний часопис. – Київ, 2002. - №4(6). - С. 33-37.

2. Панченко Л.М. Ціннісні орієнтації молодого покоління: спроба визначення // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності / Зб. наук. праць, випуск 11 / Відп. ред.: М.М. Бровко, О.Г. Шутов. – К.: Віпол, 2003. - С. 200 – 207.

3. Панченко Л.М. Взаємовплив цінностей і трансформаційних процесів соціуму // Вища освіта України: Теоретичний та науково-методичний часопис. – Київ, 2003. -№4 (додаток). – С. 59-65.

АНОТАЦІЯ

Панченко Л.М. Формування ціннісних орієнтацій молоді в період системної трансформації українського суспільства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук із спеціальності 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2003.

Захищаються результати дослідження, в ході якого проаналізовані існуючі у соціально-філософській літературі такі феномени як “цінність”, “ціннісні орієнтації”, їх сутності, природа, взаємозвязкі системи цінностей, ціннісних орієнтацій індивіда, суспільства в цілому і тих соціокультурних трансформаційних процесів, які відбуваються в нашому суспільстві. Доводиться правомірність та необхідність розробки нової парадигми системи цінностей і ціннісних орієнтацій молоді, яка формується в контексті утвердження незалежної, суверенної держави, враховує ментальність українського народу, його традиції, культуру, забезпечує суверенність ціннісних орієнтацій представників інших національностей, що проживають на території України.

В дисертації проаналізовано основні теорії цінностей. Визначено, що проблема ціннісних орієнтацій є традиційною у філософії і одночасно, новою й актуальною, особливо для трансформаційних суспільств. В роботі автор проаналізував основні змінні характеристики нової парадигми цінностей української молоді. Здійснена спроба побудови структури системи цінностей української молоді, що сформувалась за роки незалежного розвитку.

Автор визначає основні фактори соціальної динаміки цінностей сучасної молоді у відповідності з трансформаційними процесами. Визначальними напрямами є перехід від тоталітарних до демократичних пріоритетів; від економічного централізму до ринкових відносин. Доведено, що соціальна динаміка базових напрямів нової парадигми здійснюється суперечливо й не послідовно. Суперечності цього процесу розгортаються як за лінією самовизначення різноманітних груп молоді (студенти, робітнича молодь, молода творча еліта тощо), так і одночасно, за кількістю представників цих груп, які дотримуються принципів нової парадигми цінностей. Обґрунтовано можливості і напрями соціальних і виховних процесів формування ціннісних орієнтацій молоді.

Ключові слова: цінність, аксіологія, ціннісні орієнтації, ціннісна парадигма, оцінка, трансформаційне суспільство, світоглядна культура.

АННОТАЦИЯ

Панченко Л. Н. Формирование ценностных ориентаций молодежи в период системной трансформации. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории. Институт высшего образования АПН Украины, Киев, 2003.

Защищаются результаты исследования, в процессе которого были проанализированы существующие в социально-философской литературе такие феномены, как “ценность”, “ценностные ориентации”, их сущность, природа, взаимоотношение системы ценностей, ценностных ориентаций индивида, общества в целом и тех социокультурных трансформационных процессов, которые происходят в нашем обществе. Доказывается возможность и необходимость разработки новой парадигмы системы ценностей и ценностных ориентаций молодежи, которая формируется в контексте независимого, суверенного государства, учитывала ментальность украинского народа, его традиции, культуру, обеспечивала суверенитет ценностных ориентаций представителей других национальностей, которые проживают на территории Украины. Обоснованны возможности и направления социальных и воспитательных направлений на процесс формирования ценностных ориентаций молодежи.

В работе проанализированы основные теории ценностей. Доказано, что проблема ценностных ориентаций есть традиционной в философии и одновременно, новой и актуальной особенно для трансформационного общества, которое характеризуется динамикой развития, разрушением традиционных та утверждением новых мировоззренческих приоритетов.

Автор раскрыл основные характеристики новой парадигмы ценностей украинской молодежи (рыночные и демократические ориентации, утверждение независимого государства, укрепление ее авторитету на международной арене, возрождение национальной культуры, утверждение приоритету личности, вольного выбора, творчества).

Осуществлена попытка выстроить структуру системы ценностей украинской молодежи, которая сформировалась за годы независимого развития. В центре этой системы стоят моральные ценности, которые регулятивно влияют на все другие – экономические, политические, бытовые.

Проанализированы факторы социальной динамики