Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
Питуляк Микола Васильович
УДК 911:330.15 (477.84)
Природний агроресурсний потенціал Тернопільської області:
структура і особливості використання
11.00.11 – конструктивна географія та
раціональне використання природних ресурсів
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук
Чернівці
2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі географії України Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: доктор географічних наук, професор
Заставецька Ольга Володимирівна,
Тернопільський педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка,
завідувач кафедри географії України
Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор
Позняк Степан Павлович,
Львівський національний університет
імені Івана Франка
завідувач кафедри ґрунтознавства і географії ґрунтів
кандидат географічних наук, доцент
Чернега Петро Іванович
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
доцент кафедри фізичної географії
і раціонального природокористування
Провідна установа: Одеський національний університет
імені Іллі Мечникова МОН України
Захист відбудеться “17” вересня 2003 р. о 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.76.051.04 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича: 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, , к.ауд. 24.
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, ).
Автореферат розіслано “_11_” _серпня 2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради доцент Дутчак М.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. У період трансформації суспільства від тоталітарної до ринкової систем господарювання проблеми природокористування набувають нового змісту. Впровадження товарно-ринкових відносин між власниками природних ресурсів і природокористуванням зумовлюють нові підходи до розв’язання практичних проблем природокористування. Саме тому актуальними в сучасних умовах залишаються питання вивчення природного потенціалу, передусім, таких його компонентів, що визначають комплексний розвиток господарства регіонів. До них належить природний аграрний потенціал – основа розвитку сільського господарства – галузі, яка зазнає значної реструктуризації в усіх регіонах України. Особливо це стосується аграрно-промислових регіонів, в яких природний аграрний потенціал є основою розвитку господарства, ресурсом, що дозволяє забезпечити потреби населення і господарства у сировині і товарах народного споживання, а також зменшити залежність регіону від імпорту продуктів харчування. Прагнення до сталого розвитку, що передбачає раціональне природокористування з урахуванням екологічних обмежень, посилює необхідність конструктивно-географічних досліджень природного потенціалу регіонів, в тому числі аграрного. Особливо важливого значення набуває обґрунтування наукових основ природокористування з метою досягнення динамічної рівноваги у регіональних геосистемах та поліпшення якості навколишнього середовища.
Окремі аспекти цієї проблеми висвітлювалися у наукових працях українських та зарубіжних вчених. Разом з тим ще залишаються недостатньо розробленими питання методики оцінки природного аграрного потенціалу, його еколого-економічної ефективності використання, відсутній аналіз змін у використанні такого потенціалу в трансформаційний період, недостатньо обґрунтовані шляхи використання природного аграрно-ресурсного потенціалу з метою створення регіональних екологічно стійких агросистем. Все це зумовило вибір теми та об’єкту дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Робота виконувалась згідно із науковою темою кафедри географії України Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка “Проблеми соціально-економічного розвитку Тернопільської області в умовах переходу суспільства до ринкових відносин”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є оцінка природного агроресурсного потенціалу території, з’ясування його структури і територіальних особливостей використання для оптимізації сільськогосподарського природокористування в умовах переходу суспільства до ринкових відносин.
У відповідності до зазначеної мети були визначені такі задачі:
·
з’ясувати теоретичні засади природокористування у сільському господарстві в процесі трансформації економіки;
·
виявити основні компоненти природного агроресурсного потенціалу та визначити його величину, структуру і територіальну диференціацію в межах Тернопільської області;
·
з’ясувати особливості сучасного природокористування в сільському господарстві Тернопільської області;
·
визначити продуктивність природного агроресурсного потенціалу в природних агроресурсних районах;
·
оцінити екологічну ситуацію, пов’язану з використанням природного агроресурсного потенціалу;
·
обґрунтувати основні шляхи оптимізації сільськогосподарського природокористування для створення регіональних екологічно стійких агросистем;
Об’єкт дослідження – природний агроресурсний потенціал Тернопільської області – регіону, що відзначається давнім сільськогосподарським освоєнням і невисокими показниками землезабезпеченості в Україні, зниженням рівня продуктивності земельних ресурсів.
Предмет дослідження – обсяги, структура і територіальна диференціація природного агроресурсного потенціалу (ПАРП), рівень його продуктивності та оптимізація використання.
Методологічна основа, методи дослідження, використані матеріали. Методологічною основою дослідження є положення конструктивної географії, передусім концепція сталого розвитку регіону, вчення про природно-ресурсний потенціал.
У роботі використані законодавчі та нормативні акти України стосовно використання землі, розвитку сільського господарства в умовах реформування економіки.
При розробці цієї теми використано наукові праці В.А. Анучіна, П.Ф. Ведєнічева, Ю.А. Дмітревського, Я.І. Жупанського, Ф.Д. Заставного, Р.А. Івануха, А.Г. Ісаченка, О.М. Маринича, О.О. Мінца, М.М. Паламарчука, М.Д. Пістуна, В.М. Пащенка, Б.І. Пасхавера, В.П. Руденка, Л.Г. Руденка, О.І. Шаблія, А.Є. Юзефовича та ін.
У роботі поруч із загальнонауковими методами використовувалися спеціальні методи і підходи: системний, ландшафтознавчий, статистико-математичний, районування, порівняльно-географічний, картографічного моделювання та інші.
При написанні роботи використано матеріали управлінь Тернопільської обласної державної адміністрації (економіки, сільського господарства, статистики), Тернопільської філії Інституту землеустрою УААН, державного управління екологічної безпеки у Тернопільській області, виробничого об’єднання “Тернопільліс”, Тернопільського регіонального відділу водних ресурсів, обласної станції хімізації сільського господарства та інших установ, матеріали регіональних і всеукраїнських науково-практичних і наукових конференцій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
·
поглиблено теоретико-методологічні засади сільськогосподарського природокористування на основі концепції сталого розвитку;
·
уточнено поняття “природний агроресурсний потенціал” (ПАРП);
·
визначено комплекс методів оцінки величини і структури економіко-екологічної ефективності використання природних агроресурсів;
·
здійснено компонентний аналіз природного агроресурсного потенціалу Тернопільської області і виявлено рівень забезпеченості сільського господарства земельними і водними ресурсами;
·
встановлено вплив величини і структури природного агроресурсного потенціалу на ефективність і продуктивність сільськогосподарського виробництва в області;
·
проведено природно-агроресурсне районування Тернопільської області і виявлено рівень продуктивності природного агроресурсного потенціалу у природно-агроресурсних районах;
·
обґрунтовано головні напрями оптимізації раціонального використання природного агроресурсного потенціалу області.
Практичне значення одержаних результатів. В дисертаційному дослідженні обґрунтовано основні напрями оптимізації використання природного агроресурсного потенціалу Тернопільської області з метою створення регіональних екологічно стійких агросистем. Отримані результати можна використати: для розробки та реалізації короткотермінових і тривалих локальних та регіональних програм землекористування, відродження сільськогосподарських угідь, лісів, малих річок; для ведення екологічно безпечного виробництва в АПК; для розробки комплексних територіальних програм природокористування; формування оптимальних співвідношень між елементами агроландшафту (орними, лісовими, лучними, водними угіддями та природно-заповідним фондом); при виділенні зон для вирощування продуктів дієтичного і дитячого харчування та вирощування лікарської сировини; для екологічного виховання молоді.
Теоретичні та методичні положення дисертації можуть також використовуватись при аналогічних дослідженнях інших регіонів України.
Результати конструктивно-географічного дослідження природного агроресурсного потенціалу Тернопільської області знайшли своє відображення у навчальному процесі Тернопільського державного педагогічного університету при викладанні курсів “Географічне краєзнавство” та “Фізична географія України”.
Особистий внесок здобувача. Всі наукові розробки які виносяться на захист, виконані і обґрунтовані автором самостійно. Результати дослідження знайшли відображення у 17 наукових публікаціях, з яких 10 належить особисто автору. З наукових публікацій, які видані у співавторстві, використано лише ті положення, розробка яких належить особисто автору. У спільних публікаціях автору належить 60% обсягу.
Питання особливостей сільськогосподарського природокористування Тернопільської області висвітлено у матеріалах статті [1]. Характеристику та оцінку складових природного агроресурсного потенціалу дано у матеріалах [2, ]. Методичні питання дослідження впливу рельєфу та ґрунтів на сільськогосподарське природокористування відображено в матеріалах [3]. Оцінку компонентної, функціональної та територіальної структури земельно-ресурсного потенціалу виділених природно-агроресурсних районів та екологічної ситуації, пов’язаної з використанням природно-агроресурсного потенціалу подано у статті [4]. Екологічні проблеми, пов’язані з сільськогосподарським природокористуванням в Тернопільській області висвітлено у матеріалах доповідей [6, ]. Особливості природокористування в ландшафтах Тернопільської області, в тому числі сільського господарства, на різних етапах господарського освоєння відображено в доповідях [9, ]. Значення ландшафтознавчих досліджень для оптимізації сільськогосподарського природокористування в області висвітлено в матеріалах [13]. Місце природозаповідних та природоохоронних територій у природокористуванні розглянуто у статтях [14, , , ]. Стан господарської освоєності території Тернопільської області подано у статті [10]. Етнокультурні традиції в природокористуванні висвітлено в статтях [7, 11, 12].
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались автором та обговорювались на наукових і науково-практичних конференціях регіонального, всеукраїнського і міжнародного рівнів, а саме: “Ефективність реформування аграрної сфери і шляхи раціонального використання природних ресурсів Поділля” (Тернопіль, 1996) “Еколого-географічні дослідження в сучасній географічній науці” (Тернопіль, 1999), “Ландшафт як інтегруюча концепція XXI сторіччя” (Київ, 1999), “Проблеми ландшафтного різноманіття України (Київ, 2000), “Історія української географії і картографії” (Тернопіль, 2000), “Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил” (Київ, 2003), Всеукраїнських наукових семінарах з регіонального географічного краєзнавства (2001, 2002 рр.), наукових конференціях викладачів географічного факультету Тернопільського державного педагогічного університету(1992-2002 рр.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 17 наукових праць, з них 5 одноосібних статей у виданнях, які рекомендовані ВАК України. Обсяг публікацій автора складає 3,1 д.а.
Структура, обсяг роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, містить список використаних літературних джерел з 216 позицій, з них 7 латиницею. Дисертація нараховує 196 сторінок, з них 136 основного тексту; ілюстрована 14 рисунками, містить 24 таблиці і 24 додатки.
основний зміст роботи
У розділі “Теоретико-методологічні основи географічного дослідження сільськогосподарського природокористування” визначено головні положення обраної методологічної стратегії вивчення природного агроресурсного потенціалу регіону в умовах ринкових відносин. Відповідно до неї відбувається переосмислення сутності поняття “природний агроресурсний потенціал” (ПАРП), під яким розуміємо систему природних умов і ресурсів, яка під впливом соціально-економічних чинників визначає процес сільськогосподарського виробництва. ПАРП є складовою частиною аграрно-ресурсного потенціалу (АРП) і тісно взаємодіє з іншими його складовими – аграрним матеріально-технічним та аграрним трудовим потенціалом. ПАРП займає провідне положення в АРП, позаяк формує умови праці, визначає рівень її продуктивності, загальний господарський результат та ефективність сільськогосподарського виробництва.
ПАРП – це динамічна та історична категорія. Величина і структура, особливості використання ПАРП залежать, крім фізико-географічних умов території, і від суспільного розвитку. Водночас, ПАРП, що визначається не тільки територіальним поєднанням природних умов і ресурсів, але й рівнем їх використання, здійснює значний вплив на різні сторони суспільного виробництва, передусім сільськогосподарського. Цей вплив суттєво визначає компонентна структура ПАРП, яка відображає співвідношення між природними ресурсами придатними для сільськогосподарського використання, і формується як результат розвитку природного процесу та дії соціально-економічних чинників. Найважливіше місце в структурі ПАРП займають земельні ресурси, передусім сільськогосподарські землі, окрім них до ПАРП належать також водні та агрокліматичні ресурси.
В сучасних умовах реформування сільськогосподарського виробництва і зміни земельних відносин в Україні відбувається створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, для раціонального використання та охорони земель. Але в умовах перехідної економіки, коли ще не сформована раціональна структура типів господарств, коли основною метою більшості землевласників є отримання найбільшого прибутку при найменших затратах, відбувається виснаження землі, зниження її продуктивності. Політична та економічна невизначеність у проведенні земельної реформи, несформованість виробничої та соціальної інфраструктури фермерських господарств, не завжди вдала трансформація колгоспів у селянські спілки свідчить про нераціональність сільськогосподарського природокористування. Ознакою цього є низька врожайність сільськогосподарських культур і невисока продуктивність тваринництва у більшості регіонів України.
Розкриттю потенційних можливостей у сільськогосподарському природокористуванні може сприяти розвиток господарств різних форм власності, розміри землекористування в них повинні визначатися не тільки економічними інтересами, а й екологічними чинниками. При цьому важливо, щоб конфігурація угідь найбільше відповідала сформованим ландшафтам і вносила якнайменше змін у навколишнє середовище. При визначенні напрямів сільськогосподарського розвитку території необхідно враховувати специфіку ландшафтів.
У процесі пошуку шляхів виходу суспільства із затяжної кризи важливе значення має обґрунтування наукових основ сільськогосподарського природокористування з метою досягнення динамічної рівноваги у регіональних геосистемах, поліпшення якості довкілля. Особливо це необхідно здійснити для регіонів давнього сільськогосподарського освоєння, у яких певні традиції сільськогосподарського природокористування порушені внаслідок тривалого безгосподарного ставлення до землі. Яскравий приклад цьому є територія Тернопільської області.
У розділі “Природний агроресурсний потенціал і його використання в сільськогосподарському виробництві Тернопільської області” представлено результати конструктивно-географічного аналізу компонентів ПАРП Тернопільської області – земельних, водних, кліматичних ресурсів та орографічних умов.
На основі використання ряду показників встановлено рівень забезпеченості території теплом, вологою, запасами підземних і поверхневих вод, виявлено вплив стрімкості схилів на еродованість ґрунтового покриву. Значне вертикальне і горизонтальне розчленування території сприяє денудації ґрунтового покриву.
Застосовуючи бальну оцінку, встановлено групи районів з різним рівнем придатності природних умов і ресурсів для сільськогосподарського використання. Найсприятливіші природно-ресурсні умови для формування і використання агроландшафтів склалися на території Чортківського, Теребовлянського, Гусятинського Заліщицького адміністративних районів (понад 10 балів). Сприятливі умови мають Підволочиський, Тернопільський, Козівський, Лановецький адміністративні райони (8,5…10 балів), обмежено сприятливі умови – Кременецький, Шумський, Збаразький, Борщівський, Бучацький адміністративні райони (7…8,5 балів), малосприятливі – Бережанський, Монастириський, Підгаєцький адміністративні райони (менше 7 балів).
Здійснено детальний аналіз головного компоненту ПАРП – земельних ресурсів, внаслідок чого встановлено такі головні їх риси:
-
земельні ресурси є головними в ПАРП, на них припадає 75% вартості ПАРП; найбільше значення цих ресурсів у структурі ПАРП Підволочиського, Чортківського і Гусятинського адміністративних районів (82...85%);
-
загальна величина вартості земельних ресурсів в області – 7,1 млрд. грн.; 1 га сільськогосподарських угідь – 6732 грн., 1 га ріллі – 7383 грн., 1 га багаторічних насаджень – 8388 грн., пасовищ – 3464 грн., сіножатей – 2681,2 грн.;
-
високий рівень освоєння земельних ресурсів (76,4% земельного фонду становлять сільськогосподарські землі);
-
найвищий рівень сільськогосподарської освоєності – у центральній і центрально-східній частині області (80…84%), а найнижчий – у західній (58…65%);
-
найвища частка земель перебуває у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств (50,4%), тільки 1% - у користуванні селянсько-фермерських господарств і 9,9% – особистих підсобних господарств;
-
дуже висока розораність території: орні землі становлять 63,1% території області (в Україні – 57,1%) і 82,1% від площі сільськогосподарських угідь. Найвищі показники розораності – у центральній частині області (70…72%), найнижчі – у західній (41…57%); сіножаті і пасовища становлять 15,6% (в Україні – 12,9%), а багаторічні насадження 2,3% (в Україні 2,5%) від площі сільськогосподарських угідь області. Це зумовлено якісною характеристикою ґрунтового покриву області, який є різноманітний за своїми генетичними ознаками, фізико-хімічними та водно-фізичними властивостями, умовами поширення. Найбільш цінними і продуктивними ґрунтами є чорноземи глибокі малогумусні, чорноземи опідзолені, які займають понад 65% площі під усіма сільськогосподарськими угіддями. Значне поширення мають також темно- та ясно-сірі і сірі опідзолені ґрунти (20…25%). В північній частині області найбільш поширеними є дерново-підзолисті ґрунти:
-
високий рівень землезабезпеченості: в розрахунку на 1 особу області припадає 0,9 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 0,75 га орної землі (в Україні відповідно – 0,82 і 0,65 га); найвищі показники землезабезпеченості сільськогосподарськими угіддями у Лановецькому, Зборівському, Шумському, Підволочиському адміністративних районах (1,5…1,6 га), найнижчі – у Бережанському, Чортківському і Кременецькому адміністративних районах (0,81…0,87 га). Збільшення показника землезабезпечення за останні роки пов’язане із зменшенням чисельності населення області;
-
висока еродованість земель (35,7%) вимагає при сільськогосподарському обробітку пристосування до природних особливостей ландшафтів.
У розділі “Територіальні особливості використання природного агроресурсного потенціалу Тернопільської області” головна увага приділена вивченню територіальної структури ПАРП в межах області. На основі вартісної оцінки обсягу кожного виду земельних ресурсів і їх якісної характеристики, а також оцінки інших складових ПАРП, виділено природно-агроресурсні райони (ПАРР): Північний, Західний, Центральний, Південний (рис. 1).
Найбільший за площею (682,6 тис. га) є Центральний ПАРР, який має значний земельно-ресурсний потенціал – 4343,4 млн. грн. (таблиця 1), у ньому найвища (92,8%) розораність земель, чому сприяє рівнинний слабо розчленований рельєф та наявність чорноземних ґрунтів, а також історичні особливості освоєння і заселення території. Більшість сільськогосподарських угідь (56%) знаходиться у власності колективних сільськогосподарських підприємств.
Таблиця 1
Земельно-ресурсний потенціал природно-агроресурсних
районів (млн. грн.)
Природно-агроресурсний район | Види сільськогосподарських угідь | Сумарний земельно-ресурсний потенціал | Густота потенціалу (тис. грн. /1 га)
Рілля | Багаторічні насадження | Сіножаті | Пасовища
Північний | 993,4 | 31,5 | 38,1 | 84,1 | 1147,1 | 5,72
Західний | 439,3 | 7,1 | 10,8 | 69,3 | 527,2 | 4,8
Центральний | 4047,4 | 67,7 | 47,4 | 211,2 | 4343,4 | 7,75
Південний | 932,1 | 23,2 | 7,2 | 77,9 | 1040,4 | 5,67
У Південному ПАРР потенціал орних земель в компонентній структурі земельно-ресурсного потенціалу становить 89,6%. В цьому ПАРР значно
вищий потенціал пасовищ – 7,4% і багаторічних насаджень – 2,2%. Південний ПАРР характеризується наявністю значних площ сільськогосподарських угідь (183,98 тис. га), а також сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами, що забезпечують інтенсивний розвиток землеробства, особливо овочівництва. Про це свідчить структура сільськогосподарських угідь, в якій 84% займають орні землі, і, відповідно, розораність території становить 62%.
У компонентній структурі земельно-ресурсного потенціалу Північного ПАРР частка, яку займають сіножаті і пасовища становить відповідно 3,3% і 7,5%. Розораність території цього ПАРР нижча від середнього обласного показника на 6,2%, що відповідно вплинуло на частку орних земель у компонентній структурі земельно-ресурсного потенціалу, яка також нижча від середньої по області на 1,4% і становить 1147,1 млн. грн. Частка ріллі в структурі сільськогосподарських угідь в цьому районі значно нижча, ніж в Центральному і Південному ПАРР і становить 77%.
Відповідно до структури сільськогосподарських угідь потенціал ріллі у компонентній структурі земельно-ресурсного потенціалу Західного ПАРР становить 439,3млн. грн., що на 5% нижче від середнього показника по області. Разом з тим, у Західному ПАРР зростає потенціал кормових угідь і становить 80,1млн. грн. Площа сільськогосподарських угідь тут незначна і становить 110 тис. га. У структурі сільськогосподарських угідь значна частка сіножатей і пасовищ – 4,6% і 17,9%. Особливості природних умов обмежують сільськогосподарське використання території, про що свідчить показник розораності території – 48,9%, хоч розораність сільськогосподарських угідь є досить високою – 76,2%.
Розрахунок функціональної структури земельно-ресурсного потенціалу обчислений нами в розрізі його складових в адміністративних районах і ПАРР за методикою М.Г. Ігнатенка та В.П. Руденка із внесеними змінами і доповненнями. Її сутність полягає у кількісному діленні однотипного явища за значенням і може бути представлена ресурсами міждержавними, внутрішньообласними, районними і місцевими. В основу визначення функціональної структури покладено вартісну оцінку земельно-ресурсного потенціалу Тернопільської області.
У функціональній структурі земельно-ресурсного потенціалу Тернопільської області переважають ресурси, які мають міжобласне і внутрішньообласне значення. Досить високе функціональне значення (міжобласного і внутрішньообласного рангу) мають орні землі (95,9%) та багаторічні насадження (83,2%). Більше 47% земельних ресурсів області мають найвищий рівень ефективності та потенційну комплексоформуючу здатність і можливість участі у територіальному поділі праці. Як свідчить аналіз функціональної структури ПАРР, найвищий показник орних земель (91, 6%) і пасовищ (70,8%) міжобласного значення у Центральному ПАРР (91,6%), а багаторічних насаджень (86,2%) і сіножатей (36,0%) – у Північному ПАРР. Таким чином, цей вид ресурсів (земельні) в перспективі визначатиме розвиток природокористування в області.
За величиною густоти земельно-ресурсного потенціалу в області можна виділити такі групи районів: з високим (більше 6 тис. грн./га), середнім (5-6 тис. грн./га), низьким (до 5 тис. грн./га) рівнями. Максимальні показники густоти потенціалу характерні для багаторічних насаджень (12,2…13,3 тис. грн/га) та орних земель (9,1…9,7 тис. грн/га) області. Густота потенціалу кормових угідь в області значно нижча і становить у середньому 2,3…3,8 тис. грн/га. Середня густота земельно-ресурсного потенціалу – 6,73 тис. грн. га, а найвища – в Центральному ПАРР (таблиці 1, ).
Таблиця 2
Територіальна диференціація
земельно-ресурсного потенціалу в ПАРР (грн/га)
Природно-агроресурсний район | Рілля | Багаторічні насадження | Сіножаті | Пасовища
Північний | 6438,21 | 8871,75 | 3076,79 | 3017,02
Західний | 5305,4 | 4750,38 | 2368,08 | 3526,50
Центральний | 8401,62 | 10104,54 | 3041,92 | 3864,99
Південний | 6066,35 | 7178,23 | 2356,70 | 3367,12
У кожному із виділених природно-агроресурсних районів визначено продуктивність ПАРП, передусім земельних ресурсів. Для цього використовувалися такі показники: вартість валової продукції сільського господарства і рослинництва в розрахунку на одиницю площі сільськогосподарських угідь і одну особу, урожайність окремих сільськогосподарських культур та природних кормових угідь, виробництво основних видів сільськогосподарської продукції на одну особу.
Встановлено, що найвища продуктивність земель у Тернопільському, Гусятинському та Підволочиському адміністративних районах, які належать до Центрального ПАРР, а найнижча – у Західному ПАРР.
Загалом продуктивність земель області в останні роки знизилась, про що свідчить зменшення обсягів виробництва майже всіх сільськогосподарських культур. Це особливо помітно серед господарств суспільного сектору. Цьому сприяла неефективна політика ціноутворення щодо виробників сільськогосподарської продукції. Продуктивність в колективних сільськогосподарських підприємствах майже у 7 разів нижча, ніж в особистих підсобних господарствах населення (в останніх виробляється 76% валової сільськогосподарської продукції, а займають вони 25% площ сільськогосподарських угідь). Відсутність резервних земель, збільшення потреб у сільськогосподарській продукції вимагає підвищення продуктивності сільськогосподарських земель області.
Невідповідність між величиною природного потенціалу земель та рівнем його використання зумовлено екологічною неузгодженістю структури сільськогосподарського виробництва із грунтово-кліматичними умовами, невідповідністю ґрунтових умов біологічним вимогам культур, високою сільськогосподарською освоєністю та розораністю агроландшафтів, деградацією ґрунтового покриву. Власники невеликих земельних ділянок не мають можливості впровадження сівозмін, ефективного відтворення земельних ресурсів.
Головним напрямом підвищення продуктивності земель є приведення у відповідність спеціалізації сільського господарства з обсягами і структурою ПАРП. Зокрема, у всіх ПАРР доцільне зменшення частки буряків у посівних площах, збільшення частки овочевих культур та кормових в т. ч. багаторічних трав. У Північному ПАРР доцільно, поруч з наявними галузями, розвивати ягідництво, а в Південному ПАРР – розширити площі під садами. В усіх районах варто також вирішити питання про оптимальні екологічно допустимі межі концентрації окремих культур у рослинництві, що забезпечують відтворення родючості ґрунтів, найбільш раціональне використання водних і агрокліматичних ресурсів, а також сприяють підвищенню продуктивності сільськогосподарського виробництва, зниженню собівартості продукції. Важливим є уточнення розмірів посівних площ цих культур згідно з нормами максимально можливих навантажень на довкілля.
Для захисту ґрунтів від ерозії, відтворення їх родючості необхідне впровадження грунтово-захисних технологій обробітку та науково-обґрунтовані сівозміни. У підвищенні продуктивності рослинництва важливе значення має поліпшення насінництва, проведення посівів районованими сортами. Більшість сортодільниць в області не працює через скрутні матеріальні умови, а це створює труднощі щодо відбору екологічно сприятливих нових сортів та гібридів сільськогосподарських культур.
Проведене дослідження стану земельних ресурсів, показником якого є сумарна екологічна оцінка (СЕО), дало можливість з’ясувати такі територіальні відмінності. Виділено три групи районів з різними станами агроекологічної ситуації земельних ресурсів: передкризовим, задовільним і сприятливим. До першої групи належить Лановецький і Збаразький, до другої – Тернопільський, Козівський, Зборівський, Підволочиський, Борщівський і Бучацький адміністративні райони. Сприятливий агроекологічний стан земельних ресурсів у всіх інших адміністративних районах області.
Загальна оцінка антропогенної перетвореності території області різними видами природокористування проведена за методикою К.Г. Гофмана (1982) і П.Г. Шищенка (1988). Визначення та аналіз показника антропогенної перетвореності території дає підстави говорити про те, що він в області має високий рівень – 6,4 бала. Найвищий рівень антропогенної перетвореності характерний для центральної частини області (Центрального ПАРР) – 6,6…7,0 балів. Отримані за цією методикою показники антропогенної перетвореності розподілені на чотири категорії: слабоперетворені (5,0…5,5 балів), середньоперетворені (5,6…6,0 балів), перетворені (6,1…6,5 балів) та сильноперетворені (6,6…7,0 балів). Визначене за цією ж методикою аграрне навантаження становить в середньому для території області 5 балів, а це 77% від сумарного показника антропогенної перетвореності.
З метою створення екологічно стійких агросистем в Тернопільській області необхідно: збільшити площі, зайняті природними рослинними угрупованнями (луки, ліси) і багаторічними кормовими травами за рахунок зменшення площ сільськогосподарських культур, особливо просапних; забезпечувати втрати гумусу в ґрунті за рахунок внесення органічних добрив та вирощування сидеральних культур (люпин, буркун тощо), диференційованого внесення мінеральних добрив та ін., вилучити деградовані ґрунти із сфери активного сільськогосподарського освоєння і створити умови для їх консервації і поступової регенерації в умовах біологічного кругообігу; провести екологічну організацію агроландшафтів за рахунок включення системи природних територій.
Формування та екологічна організація агроландшафтів сприятиме встановленню рівноваги в природі, дозволить нейтралізувати негативні наслідки сільськогосподарського природокористування у давньоосвоєному регіоні. З метою розробки заходів для раціонального використання ПАРП важливим є впровадження агроекологічного моніторингу.
Висновки
Представлені у дисертаційній роботі результати дослідження засвідчують особливу актуальність вивчення природного аграрно-ресурсного потенціалу (ПАРП) з метою розробки шляхів оптимізації взаємозв’язків у системі “людина-природа”. Вони дозволяють зробити ряд висновків:
1.
Проведення дослідження природного агроресурсного потенціалу є доцільним на основі методологічної стратегії, яка передбачає, що ПАРП властива територіальна організація і, що використання ПАРП підпорядковане суспільним умовам. ПАРП трактується як система природних умов і ресурсів, що під впливом соціально-економічних чинників визначає процес сільськогосподарського виробництва. Сільськогосподарське природо-користування в сучасний період характеризується нераціональністю через несформованість оптимальної структури типів господарств, через прагнення власників землі отримання максимального прибутку при мінімальних затратах, через неможливість здійснювати грунто-відтворювальні заходи на невеликих ділянках, через несприятливу для виробника цінову політику держави та ін.
2.
Конструктивно-географічне дослідження ПАРП має комплексний характер і включає в себе як оцінку ПАРП конкретної території, так і особливості його використання. Методика дослідження цього питання включає ряд етапів, передусім вивчення компонентної, функціональної і територіальної структури ПАРП, виявлення рівня ефективності використання ПАРП регіону, розробка шляхів оптимізації сільськогосподарського природокористування з метою досягнення сталого розвитку.
3.
Проведений аналіз компонентної структури ПАРП Тернопільської області свідчить про провідну роль у ній земельних ресурсів, які характеризуються високим рівнем освоєності, значною деградацією ґрунтів, низькою продуктивністю використання. Земельні ресурси є одночасно і основною складовою частиною природно-агроресурсного потенціалу та інтегральним ресурсом, який забезпечує можливість виробництва сільськогосподарської продукції з врахуванням впливу інших природних чинників. Компонентну структуру земельно-ресурсного потенціалу Тернопільщини складають: орні землі – 90,6%, сіножаті і пасовища – 7,6%, та багаторічні насадження – 1,8%. Максимальним є потенціал орних земель, економічна оцінка якого становить 6440,2 млн. грн.
Розвиток сільського господарства області, що відбувався на основі хибної концепції, коли недооцінювався екологічний фактор, призвів до деградації агроландшафтів. Свідченням цього є надмірна розораність (63,1%) та сільськогосподарська освоєність території (77,4%), еродованість сільськогосподарських угідь (35,7%), порушена структура посівних площ, знижена стійкість ґрунтів (0,4) та ін.
З метою підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь та ПАРП в цілому важливим є впровадження агроекологічного моніторингу.
4.
Територіальна диференціація агрокліматичних, геоморфологічних, ґрунтових особливостей, сільськогосподарських угідь, а також аналіз якісної та економічної оцінки земельних ресурсів дає підстави виділити в межах області такі природно-агроресурсні райони: Північний, Західний, Центральний, Південний. Кожен природно-агроресурсний район (ПАРР) розглядається як своєрідна функціонально-територіальна система. Укладена картосхема природно-агроресурсних районів Тернопільської області дає можливість проаналізувати стан та перспективи використання природно-агроресурсного потенціалу.
5.
Високопродуктивні природні агроресурси відіграють важливе значення у територіальному поділі праці. Склад і співвідношення складових земельно-ресурсного потенціалу, які є основою ПАРП, за їх комплексоутворюючою здатністю відображає функціональна структура. Високе функціональне значення земельних ресурсів міжобласного і внутрішньообласного значення (47%) сприятиме розвитку сільськогосподарського виробництва області на перспективу.
6.
Сучасний стан освоєння природних агроресурсів Тернопільської області дає підстави визначити його як такий, що має можливості для подальшого підвищення ефективності природно-агроресурсного потенціалу за умови його раціонального використання. Основними напрямами оптимізації сільськогосподарського природокористування є: формування оптимальної структури агроландшафтів, а також співвідношення між іншими типами ландшафтних комплексів для відновлення екологічної рівноваги; використання наукових підходів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, ефективне використання ґрунтозахисних та біологічних систем землеробства.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.
Питуляк М.В. Особливості сільськогосподарського природокорис-тування на Тернопільщині // Наукові записки ТДПУ. Серія геогр. № 1 (7), 1999. – С. 172-176.
2.
Питуляк М.В. Природно-ресурсні передумови формування та розвитку агроландшафтів Тернопілля // Наукові записки ТДПУ. Серія геогр. № 2 (7), 2000. – С. 71-74
3.
Питуляк М.В. Вплив рельєфу і ґрунтів Тернопільщини на сільськогосподарське землекористування. // Наукові записки ТДПУ. Серія геогр. № 2 (7), 2002. – С. 198-201.
4.
Питуляк М.В. Еколого-економічна оцінка земельно-ресурсного потенціалу Тернопільщини // Наукові записки ТДПУ. Серія геогр. № 1 (7), 2003. – С. 83-87.
5.
Питуляк М.В. Агрокліматичні ресурси Тернопілля // Матер. першого міжнар. семінару з теорії і практики регіон. геогр. краєзнавства. – Тернопіль, 1999. – С. 186-190.
6.
Питуляк М.В. Агроекологічна оцінка земельних ресурсів Тернопільщини // Регіональне географічне краєзнавство: теорія і практика. Матеріали Другого Всеукраїнського семінару, Тернопіль, 11-12 грудня 2002 р. – С. 222-225.
7.
Питуляк М.В. Етнокультурні традиції українців Західного Поділля у природокористуванні (на прикладі Тернопільської області) // Наукові записки ТДПУ. Серія геогр. № 2, 1998. – С. 191-201.
8.
Питуляк М.В., Питуляк М.Р. Ставлення українців Західного Поділля до землі і ґрунту // Історія української географії. Всеукраїнський часопис. Спеціальний випуск: Краєзнавство. Вип. 4. – Тернопіль, 2001. – С. 129-131.
9.
Питуляк М.В. Особливості природокористування в ландшафтах Тернопільщини // Проблеми ландшафтного різноманіття України. Збірник наукових праць. – К., 2000. – С. 234-237
10.
Питуляк М.Р., Питуляк М.В. Сучасний стан та господарська освоєність ландшафтів Тернопільщини // Наукові записки ТДПУ. Серія геогр. № 1 (7), 2001. – С. 108-109.
11.
Питуляк М.В. Етнокультурні особливості природокористування в ландшафтах Тернопільщини / Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя: Збірник наукових праць. – К., 1999. – С. 299-302.
12.
Питуляк М.В. Екологічні проблеми використання сільськогоспод-дарських ландшафтів Тернопілля // Матер. другої всеукраїнської наукової конф. “Історія укр. географії і картографії”. – Тернопіль, 2000. – С. 50-53.
13.
Питуляк М.Р., Питуляк М.В. Значення ландшафтних досліджень для раціонального природокористування (на прикладі Бережанського горбогір'я) //Тези доп. ІІ звіт. наук. конф. викл. і студ. геогр. ф-ту ТДПІ за 1991 р. Тернопіль, 1992. – С.23-24.(тези).
14.
Питуляк М.Р., Питуляк М.В. Лісові ресурси Тернопільщини та питання їх раціонального використання // Матер. наук.-практ. конф. “Ефективність реформування аграрної сфери і шляхи раціонального використання природних ресурсів Поділля”. – Тернопіль, 1996. — с.72-73
15.
Питуляк М.В., Питуляк М.Р. Західне Поділля. Тернопільщина // Заповідне Поділля. Краєзнавчий нарис. За ред. Денисика Г.І., Любченка В.Є. Вінниця “Тезис”, 2000. – С. 15-43.
16.
Питуляк М.Р., Питуляк М.В. З історії розвитку охорони природи на Тернопільщині // Історія української географії. Всеукраїнський часопис. Вип. . – Тернопіль, 2000.
17.
Барна М.М., Царик Л.П., Черняк В.М., Зелінка С.В., Пилявський Б.Р., Питуляк М.В., Подобівський С.С., Шанайда Н.Д., Адамів М.І. Голицький ботаніко-ентомологічний заказник загальнодержавного значення // Тернопіль: Лілея, 1997. – 64 с.
АНОТАЦІЯ
Питуляк М.В. Природний агроресурсний потенціал Тернопільської області: структура і особливості використання. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 – конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, географічний факультет, Чернівці, 2003.
В дисертаційній роботі поглиблено теоретико-методологічні засади сільськогосподарського природокористування. Досліджено компонентну, функціональну структуру природного агроресурсного потенціалу та особливості його територіальної диференціації. Визначено вплив величини і структури природного агроресурсного потенціалу на ефективність і продуктивність сільськогосподарського виробництва в області. Це дало змогу провести природно-агроресурсне районування і визначити рівень продуктивності природного агроресурсного потенціалу у виділених природно-агроресурсних районах. Проведено оцінку сучасного стану екологічної ситуації, пов’язаної з використанням природного агроресурсного потенціалу Тернопільської області, розроблено основні напрями оптимізації його використання на перспективу.
Ключові слова: природний агроресурсний потенціал, природно-агроресурсний район, оптимі-зація використання природного агроресурсного потенціалу, земельно-ресурсний потенціал, сільськогосподарське природокористування.
АННОТАЦИЯ
Пытуляк Н.В. Природный агроресурсный потенциал Тернополь-ской области: структура и особенности использования. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.11 – конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов. – Черновицкий национальный универси-тет имени Юрия Федьковича, географический факультет, Черновцы, 2003.
В работе рассмотрены особенности компонентной структуры, функционирование и территориальная дифференциация природного агроресурсного потенциала Тернопольской области, расширены и углублены теоретико-методологические основы сельскохозяйственного природопользования.
Объем, структура, особенности использования природного агроресурсного потенциала (ПАРП) зависят не только от физико-географических условий территории, но и от общественного развития. ПАРП определяется не только территориальным сочетанием природных условий и ресурсов, а и уровнем их использования. Вместе с тем он влияет на разные стороны общественного производства, прежде всего на сельское хозяйство.
Установлено, что земельные ресурсы занимают главное место в структуре ПАРП Тернопольской области. Они характеризуются высоким уровнем распаханости (63,1%). Наиболее распаханы сельскохозяйственные угодья в центральной части Тернопольской области (70…72%), а самый низкий уровень распаханости в западной части – 41…57%. Сенокосы и пастбища занимают 15,6% площади сельскохозяйственных угодий области.
На основании денежной оценки объема каждого вида земельных ресурсов, а также качественной оценки других составляющих ПАРП, выделено природно-агроресурсные районы (ПАРР): Северный, Западный, Центральный и Южный. Природно-агроресурсные районы отображают территориальные особенности использования природного агроресурсного потенциала Тернопольской области. Изучение компонентной структуры ПАРП дало возможность определить главное место в ее структуре потенциала земельных ресурсов. Потенциал пашни занимает главное место в компонентной структуре потенциала земельных ресурсов каждого ПАРР.
Более 40% земельных ресурсов области имеют самый высокий уровень эффективности и функциональное значение (межобластное). Анализ функциональной структуры земельно-ресурсного потенциала свидетельствует о том, что самое высокое значение (межобластное и внутриобластное) в области имеют пашня (95,9%) и многолетние насаждения (83,2%). Функциональная структура потенциала земельных ресурсов определяет их экономическую эффективность и производительность в процессе агропроизводственного комплексообразования.
Исследована производительность ПАРП. Уровень производства определялся такими показателями: стоимостью валовой продукции сельского хозяйства и растениеводства на единицу площади сельскохозяйственных угодий и одного жителя, урожайностью сельскохозяйственных культур и естественных кормовых угодий, производством основных видов сельскохозяйственной продукции на одного жителя.
Установлено, что самая высокая производительность земельных ресурсов в Центральном ПАРР, который включает Тернопольский, Гусятинский и Подволочиский административные районы. В последние годы производительность земельных ресурсов области значительно снизилась, особенно в коллективных сельскохозяйственных предприятиях (в 7 раз). Главное направление повышения производительности земельных ресурсов – приведение в соответствие специализации сельского хозяйства с объемом и структурой природного агроресурсного потенциала.
Дана оценка современного состояния экологической ситуации, связанной с сельскохозяйственным природопользованием в Тернопольской области и разработаны основные направления ее оптимизации.
Формирование и экологическая организация агроландшафтов дадут возможность установить равновесие в природе, устранить последствия сельскохозяйственного природопользования в регионе, издавна отличающимся высоким уровнем сельскохозяйственного освоения.
Ключевые слова: природный агроресурсный потенциал, природно-агроресурсный район, оптимизация использования природного агроресурсного потенциала, потенциал земельных ресурсов, сель-скохозяйственное природопользование.
SUMMARY
Pytuliak M. V. Natural agricultural potential of Ternopil region: structure and peculiarities of usage. – Manuscript.
The dissertation for receiving the scientific of geographical sciences according to the speciality 11.00.11 – constructive Geography and rational usage of natural resources. Chernivtsi Yurii Fedkovych National University, Geography faculty, Chernivtsi, 2003.
The dissertation research deepens the theoretical and methodological basis of agricultural nature usage. There have been investigated the component and functional structure of the natural potential and peculiarities of its territorial differentiation. The influence of the size and structure of the natural agricultural potential on the effectiveness and productivity of agricultural production in the region have been defined. The above gives the opportunity to carry out the natural agricultural division into districts and determine the natural agricultural potential level of productivity in specific agricultural resource regions. There has been made the estimation of modern condition of ecological situation conceming the usage of the natural agricultural resource potential of Ternopil region, and worked out the main ways of optimization of its usage.
Key words: natural agricultural resource potential, natural agricultural resource region, optimization of the usage of natural agricultural resource potential, land-resource potential, agricultural nature usage.
Підписано до друку “ 7 ” липня 2003 р.
Формат 60х90/16. Папір друкарський. Друк RESO.
Обл.-вид. арк. ,0. Ум.друк.арк. ,0.
Зам. № . Наклад 100 прим.
Видрук оригінал-макету:
редакційно-видавничий відділ
Тернопільського державного педагогічного
університету імені Володимира Гнатюка,
м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2
