Одеська національна академія зв’язку ім. О.С.Попова

Прудка Наталія Володимирівна

УДК 338.45:654:330.131.7(477)

ПОРТФЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ У КОРПОРАТИВНОМУ

УПРАВЛІННІ В СФЕРІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ

(НА ПРИКЛАДІ ВАТ “УКРТЕЛЕКОМ”)

08.07.04 – економіка транспорту та зв’язку

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеській національній академії зв’язку ім. О.С. Попова Державного комітету звязку та інформатизації України.

Науковий керівник – | кандидат економічних наук, доцент

Кабак Анатолій Федорович,

Одеський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри математичних методів аналізу в економіці

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор,

академік НАН України

Амоша Олександр Іванович,

Інститут економіки промисловості НАН України, директор інституту

кандидат економічних наук, доцент

Парсяк Володимир Никифорович,

Миколаївський державний морський технічний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економіки та організації виробництва

Провідна установа: | Тернопільська державна академія народного господарства Міністерства науки і освіти України, кафедра економіки підприємств та корпорацій,
м. Тернопіль

Захист відбудеться 5 вересня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41. 816. 03 в Одеській національній академії зв’язку
ім. О.С. Попова за адресою: 65029, м. Одеса, Кузнечна, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської національної академії зв’язку ім. О. С. Попова за адресою: 65029, м. Одеса, Кузнечна, 1.

Автореферат розісланий 4 липня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Орлов В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний стан високорозвинених країн характеризується переходом до суспільства, в якому інформація стає одним з найважливіших ресурсів. Розвиток високих технологій, у тому числі інформаційних, визначає місце та вплив держави в міжнародному розподілі праці та формуванні ринкового середовища. Виходячи з цього, сегментація ринку телекомунікаційних послуг в Україні необхідна для більш докладного і поступального розгляду проблем розбудови держави.

Розширене поняття “інформація” не повинне вести до змішування економіко-правових проблем підтримки розвитку телекомунікаційної сфери за умов переходу до ринкових відносин. Якщо в стратегії розвитку тієї чи іншої компанії використовується вузький підхід до поняття “інформація”, не можна ігнорувати проблеми телекомунікаційного обміну. Сучасне суспільство охоплене мережними технологіями, в тому числі пов’язаними з Інтернетом, тобто з середовищем споконвічно інформаційним, яке постійно набуває вартісні складові.

Наявні елементи ринкових відносин у сфері телекомунікацій поки ще не створюють умов для розвитку підприємств галузі зв’язку, адже вони значною мірою залежать від державної політики. Як наслідок, стримується інвестування у розвиток мереж та підвищення якості послуг зв’язку. Важелі і стимули є ефективними лише тоді, коли вони спираються на вартісні розрахунки та створюють належні умови для задоволення економічних інтересів усіх агентів телекомунікаційного ринку. З цих позицій набуває гострої потреби розроблення та впровадження методів аналізу власних і позичкових фінансових ресурсів у системі корпоративного управління сучасною телекомунікаційною компанією.

Процеси трансформації вітчизняної економіки загалом та, зокрема, в сфері телелекомунікацій свідчать про два напрямки розвитку системи управління великими організаціями. Перший – пов’язаний з приватизацією державних підприємств та появою акціонерних товариств, компаній, тобто з процесом корпоратизації. Другий – характеризує аналіз бізнес-процесів, узгодження цілей, інтересів і дій різних груп та осіб в управлінні корпораціями.

Пошуку ефективних шляхів вирішення проблем корпоративного управління присвячені праці відомих таких українських вчених, як: О.М. Алімов, О.І. Амоша, Ю.М. Ба-жал, П.П. Борщевський, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, В.М. Гранатуров, М.І. Долішній, С.І. Дорогунцов, О.П. Зайцев, Б.Є. Кваснюк, В.І. Кононенко, В.Р. Ку-черенко, І.І. Лукінов, А.Ф. Мельник, Л.І. Нейкова, В.С. Найдьонов, В.М. Орлов,
О.С. Редькін, Д.М. Черваньов, М.Г. Чумаченко, І.С. Ястремський та інші. Між тим, в теоретичному плані цей напрямок ще мало досліджений, що обумовлює актуальність теми дисертації та проведення наукових досліджень. Виходячи з обраної теми, в дисертації розглянуті питання теорії і практики портфельного аналізу бізнес-процесів діяльності для вибору варіантів стратегії розвитку телекомунікаційної компанії в умовах її трансформації та суттєвих стратегічних змін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає тематичному плану наукових досліджень Одеської національної академії зв’язку ім. О.С. Попова. Основні положення дисертаційної роботи були використані при виконані комплексної науково-дослідної роботи “Розробка концепції розвитку ВАТ “Укртелеком” до 2005 року” (0100 U005555). Матеріали досліджень структурної перебудови національного оператора зв’язку знайшли за участю автора своє відображення в розділах: “Вплив привати-зації на розвиток ВАТ “Укртелеком”; “Стратегія розвитку ВАТ “Укртелеком” (основні принципи і пріоритети, удосконалення управління, науково-технічна політика, економічна діяльність, потенційні інвестори, системи обліку та планування). Матеріали та ідеї дисерта-ційної роботи були використані при формулюванні існуючої проблеми, при визначенні цілей та функцій корпоративного управління бізнес-процесами, фінансового менеджменту тощо.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення та обґрунтування складу портфельного аналізу бізнес-процесів, які забезпечують прийняття та реалізацію базових і функціональних стратегій в корпоративному управлінні розвитком сучасної телекомунікаційної компанії.

Досягнення поставленої мети здійснювалось у результаті розв’язання таких задач:

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження обрано бізнес-процеси в системі корпоративного управління ВАТ “Укртелеком” в умовах докорінної трансформації його організаційно-економічного статусу.

Предметом дослідження є напрямки та шляхи удосконалення законодавчої бази, методологічних засад та методичних положень щодо забезпечення консолідованого портфельного аналізу в управлінні бізнес-процесами в сучасній телекомунікаційній компанії на етапі завершення приватизації та проведення стратегічних змін.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають сукупність методів, прийомів та принципів побудови системи інформаційної підтримки корпоративного управління фінансово-господарською діяльністю телекомунікаційної компанії. Вірогідність наукових положень, висновків та практичних рекомендацій, викладених в дисертації, ґрунтується на використанні таких основних методів: системного аналізу і системного підходу, класифікацій та інших інструментів економічної кібернетики (при розгляді сучасних концепцій корпоративного управління), методів моделювання систем консолідованого управлінського обліку та аналізу (при побудові моделей бізнес-процесів в управлінні фінансово-господарською діяльністю компанії), реінжинірингу (при вирішенні проблем удосконалення механізму управління стратегічними змінами), математичної статистики (при розробці механізму оцінки та урахування економічних ризиків), портфельного аналізу, порівнянь (при аналізі операцій з цінними паперами і похідними фінансовими інструментами), SWOT-аналізу, позиціонування (при аналізі інвестиційної привабливості компанії, виборі стратегії розвитку, визначенні перспектив приватизації ВАТ “Укртелеком”, огляді світового ринку телекомунікацій).

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна сформульованих і обґрунтованих у дисертації основних положень, висновків та рекомендацій полягає в тому, що їхня сукупність являє собою нове рішення, адекватне концептуальним засадам управління розвитком телекомунікаційної компанії, яка здійснює суттєві стратегічні зміни на основі нових інформаційних технологій, впровадження фінансових інструментів та механізмів узгодження цілей, інтересів і дій між учасниками бізнес-процесів.

Найбільш значні наукові результати дисертаційного дослідження, що виносяться на захист, полягають в наступному:

Вперше:

-

-

Дістали подальший розвиток:

-

-

Удосконалено:

-

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації теоретичні положення і практичні рекомендації впроваджені у вигляді методичних матеріалів по комп’ютерно-інформаційному супроводженню обліково-аналітичного блоку “Казначейство” в корпоративному управлінні фінансово-господарською діяльністю ВАТ “Укртелеком” з використанням методів портфельного аналізу обігу цінних паперів, кредитних деривативів та інших похідних фінансових інструментів.

Основні висновки і рекомендації, що містяться в роботі, можуть знайти застосування при вивченні та виборі варіантів базових і функціональних стратегій розвитку ВАТ “Укртелеком”, а також розробці заходів щодо їх реалізації на рівні компанії, окремих її підрозділів і бізнес-процесів. Окремі рекомендації знайшли своє застосування в навчальному процесі, зокрема, в методичному забезпеченні курсів дисциплін: “Корпоративний менеджмент”, “Фінансовий менеджмент”, ”Інвестиційний менеджмент”, ”Економіка галузі зв’язку” та інше.

Особистий внесок здобувача. У дисертації викладено особистий авторський підхід до реалізації портфельного аналізу бізнес-процесів з урахуванням економічних ризиків на ринку цінних паперів, кредитних деривативів та похідних фінансових інструментів. Доповнено фактори впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на інвестиційну привабливість активів компанії ВАТ “Укртелеком”. Самостійно сформульовані особливості проведення реінжинірингу бізнес-процесів та принципи управління стратегічними змінами в розвитку компанії в процесі трансформації її організаційно-економічного статусу та прав власності. Всі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті положення й ідеї, що є результатом особистих досліджень дисертанта. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження апробовані в доповідях, повідомленнях і були схвалені на: Міжнародній науково-технічній конференції “Досягнення в телекомунікаціях за 10 років незалежності України” (м. Одеса, 2001), 4-й Всеукраїнській науково-практичній конференції “Телекомунікації України: економіка, менеджмент, право” (м. Одеса, 2002); 5-му Всеукраїнському науково-практичному семінарі “Проблеми економічного розвитку й ефективного управління в галузі зв’язку”(м. Одеса, 2003). Окремі положення обговорені на робочих нарадах ДКЗУ та ВАТ “Укртелеком”.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових праць, з них 7 статей у спеціалізованих фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 3 статті у збірниках наукових конференцій. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційної роботі викладено тільки ті ідеї та положення, що є особистим внеском автора.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Висновки кожного розділу, як і всієї дисертації, спрямовані на практичне використання наданих рекомендацій автора. Загальний обсяг дисертації без додатків складає 165 сторінок, у тому числі 28 таблиць на 10 сторінках, 17 рисунків на 7 сторінках, бібліографія
138 найменувань на 11 сторінках і 3 додатків на 23 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено задачі дослідження та наукову новизну його результатів, охарактеризовано практичну цінність і реалізацію положень дисертації.

У першому розділі “Концептуальні засади корпоративного управління в сфері телекомунікацій” виконано критично-бібліографічний огляд накопиченого досвіду управління великими підприємницькими структурами, узагальнено підходи стосовно інформатизації управлінських рішень, визначено особливості трансформації організаційно-економічного статусу сучасної телекомунікаційної компанії, розглянуто передумови управління бізнес-процесами в управлінні розвитком сучасної компанії.

В роботі доведено, що інформаційна економіка базується на системах управління, де принципи ієрархії і функцій уже віджили. Всі інші принципи зазнали змін. Ця обставина змушує здійснювати пошук нових організаційних структур, орієнтованих на управління процесами змін, використовуючи апробовану практику. Автор дотримується погляду, що корпорація являла і являє за своєю суттю об'єднання вільних господарських суб'єктів для досягнення економічних цілей, яке мало (має) вплив на створення якісно відмінних її типів. Ця відмінність стає особливо виразною, коли розглядати питання: чи створюються вони власне корпоративною логікою боротьби за ринки, чи обумовлюються зовнішніми обставинами або визначаються власниками корпорації.

Проте, на думку автора, не слід вважати, що класична корпорація протягом багатьох десятиліть являла собою щось застигле. Навпаки, з розвитком суспільного виробництва і переходом до інших ціннісних установок вона змінювала звичні форми й удосконалювала свою внутрішню структуру. В дисертації розглянуто підходи щодо формування корпорацій за рахунок розширення децентралізації управління при переході від ієрархічних до горизонтальних структур із пошуком взаємовигідних відносин між великими і малими операторами. В роботі ключові ідеї базуються на інтеграції управлінської діяльності через бізнес-процеси, що забезпечує більш ефектив-не використання технічних, інформаційних, фінансових і людських ресурсів шляхом горизонтального об'єднання організацій. Особлива увага приділяється відношенню до людського ресурсу як до капіталу з великими ринковими можливостями.

Підтверджено, що дискусії з проблеми поєднання інтересів усіх суб'єктів підприємницької діяльності ведуться давно, але, незважаючи на це, теорія даного питання поки ще перебуває у стадії розроблення. Спроби у цьому напрямі наштовхуються на одне з найуразливіших місць теорії управління, тобто на чіткість обґрунтування логіко-конструктивної основи єдності цілей, інтересів і дій усіх учасників економічних відносин. Іноді ототожнюють цілі та інтереси, пояснюючи це орієнтацією державної політики. Проте, маючи подібні риси, ці поняття будуються на основі різноманітної мотивації поведінки суб’єктів господарювання.

Важливим уявляється пошук вирішення проблем з точки зору прав юридичних і фізичних осіб на користування телекомунікаційним зв'язком та забезпечення економічних і технічних гарантій. Вимога технічних гарантій поки що має більшу стабільність порівняно з економічними та юридичними гарантіями, які, на жаль, піддаються кон'юнктурним змінам вслід за соціально-політичними й економічними рухами.

Для прискорення змін і зниження негативного впливу функціональної ієрархії частина компаній впроваджує управлінські інформаційні системи. Нещодавно створеним компаніям це давалося простіше, хоча потрібно відзначити, що при впровадженні інформаційних систем не завжди використовуються нові методики управління, чим суттєво знижується ефективність змін. На основі нових інформаційних технологій формуються мережні організації з розподіленими ланками. В роботі автором зроблено висновок, що структура телекомунікаційних компаній багатоваріантна, багатогранна і синтезована. Заради цього впроваджуються різні методи та засоби.

Протягом останніх років незалежності держава ухвалила декілька стратегічних документів щодо розвитку галузі зв’язку. Незважаючи на це, ще не створено цілісної системи, яка забезпечила б досягнення суспільних цілей. Існуючі умови не сприяють розвитку чесної конкуренції, що спричиняє конфлікти між операторами та обмежує входження на ринок нових гравців. Як свідчить міжнародний досвід, ринок сам не може забезпечити досягнення суспільних цілей, тому необхідне, на нашу думку, створення регуляторного механізму.

В роботі виконано розгляд тенденцій формування ринку телекомунікаційних послуг в Україні. Показано, що ВАТ “Укртелеком” є основним оператором електрозв’язку в Україні на загальнонаціональному ринку фіксованого зв’язку. В цих умовах товариство перебуває у стані природної монополії. Наприкінці минулого століття було розпочато Програму реструктуризації об’єднання, реалізація якої передбачала два етапи: етап перший – зміни організаційної структури підприємства і трансформація його функціональної структури за вертикальним принципом; етап другий – акціонування Укрте-лекому. В цей період проглядалася значна дерегуляція українського ринку телекомунікацій, що зменшило обмеження, установлені для ринку, та полегшило проникнення на нього. Відтоді було створено низку нових приватних компаній – операторів. Функції щодо регулювання та розробки державної політики взяв на себе Державний комітет зв’язку та інформатизації України.

Прагнення компанії “Укртелеком” здійснити стратегічні зміни в організаційно-економічному і науково-технічному напрямах її розвитку багато в чому залежить від вибору методів регулювання ринкових відносин, що сполучають життєво важливі сторони управління обмеженими ресурсами. З цим пов'язана потреба вивчення процесів саморегулювання діяльності, що розвивається операторами зв'язку і користувачами їхніх послуг. Тепер мова йде про спільну діяльність учасників телекомунікаційних відносин, поєднанні їхніх інтересів з принципами, установленими з відповідними органами управління.

Не в останню чергу це відбувається через те, що продуктивність і ефективність вважаються ключовими поняттями. Багато ситуацій піддаються всебічному і повному аналізу і насправді мають бути як продуктивними, так і ефективними. Проте вони можуть бути продуктивними, але не завжди є ефективними. Парадокс невідповідності теорії і практики у сфері управління можна пояснити ситуацією, коли виняток є правилом або навпаки.

Автором обґрунтовано, що діяльність компанії перестає бути сукупністю окремих операцій, повною мірою перетворюючись на бізнес-процес. З цієї причини виникає потреба ввести уточнення до таких термінологічних понять, як “структурна одиниця бізнесу”, “бізнес-процес”, “бізнес-портфель” тощо. Необхідність постійного перегляду бізнес-процесів та структурних одиниць бізнесу призвели до розробки та реалізації методів портфельного аналізу. В цьому контексті нами побудовано подальший розгляд сучасних проблем трансформації корпоративного управління. Ідея полягає в мінімізації витрат на обстеження ринкової кон’юнктури за наявності досить високої гарантії одержання стабільної прибутковості компанії.

Вибір портфельних рішень щодо реалізації інвестиційної політики розвитку компанії залежить від результатів порівняння даних про наявність власного капіталу та початкового поєднання активів компанії й інвестора. У діловому середовищі фінансове благополуччя обох сторін залежить від визначення стратегії і тактики подальшого забезпечення ліквідності власних активів. В даному випадку завдання одержувача портфеля полягає в тому, щоб придбати недооцінені акції, чия ринкова ціна на момент покупки нижча від чистої, і позбутися переоцінених паперів, і тим самим одержати в перспективі максимальний прибуток.

Виходячи з цього, мета портфельного аналізу полягає в установленні ринкових можливостей розвитку компанії в межах її ділового оточення, включаючи вибір рішень відносно того, який бізнес: втрачає свою значимість і має бути вилучений з портфеля; потребує підтримки зростанню та збереженню у портфелі; слід включити в портфель, беручи до уваги його стратегічність. Для галузі телекомунікацій ця проблема більш ніж актуальна, оскільки більша частина рішень її перспективного розвитку повинна відповідати вимогам, коли досягнення цілей компанії здійснюється з меншими витратами, ніж з додатковими інвестиціями в поточний бізнес-портфель.

Це пояснюється тим, що, по-перше, телекомунікаційні послуги за монопольним правом їх надання на сучасному етапі розвитку характеризуються надзвичайною конкурентоспроможністю; по-друге, вказаній галузі притаманна висока ліквідність, і тому вона на первинному та вторинному ринках цінних паперів має значні конкурентні переваги. За цих обставин портфельний аналіз викликає потребу обґрунтування змін, які необхідно внести для нарощування людського, виробничого, фінансового й інформаційного потенціалу компанії та її підрозділів.

Звичайно, щоб досягти радикальних організаційних змін, треба змінювати всі основні бізнес-процеси за допомогою методу реінжинірингу. Автор вважає, що використання цього методу може призвести до значного підвищення ефективності процесу, але він має відносно малий вплив на загальну ефективність організації.

Другий розділ дисертації “Основи портфельного аналізу в управлінні бізнес-процесами компанії ВАТ “Укртелеком” присв’ячений розгляду особливостей портфельного аналізу похідних фінансових інструментів, методів оцінки фінансового портфеля з урахуванням ризиків, розробці та обґрунтуванню методичних підходів щодо інформаційного забезпечення обліково-аналітичного блоку управління бізнес-процесами компанії.

На результат перетворень значно впливають початкові умови прийняття рішень, які стосуються установлення: меж, важелів, стимулів та показників регулювання інвестиційної діяльності з урахуванням індикаторів розвитку та характеристик позичкових систем, регресії відсоткових ставок, портфельних вимог, контролюючої системи, рівня приватизації, наявності субсидій, відвертості потоків капіталу, рівня інформаційного капіталу, підготовки кадрів тощо.

Заходи щодо виконання програм стабілізації орієнтують керівництво компанії на зміну фінансової стратегії зменшення ролі прямого розподілу кредитних ресурсів і підвищення важливості непрямих інструментів впливу на ринку цінних паперів. Загальне визначення поняття “похідний фінансовий інструмент” доцільно розглядати у взаємозв’язку з терміном “дериватив”, який включає деяку сукупність кількісних параметрів, в основі якої лежать коефіцієнти, що характеризують вплив на зміни активу або групи активів компанії, інвестора чи кредитора, що реагують на зниження рівня ризику неповернення боргу.

Автор вважає, що дериватив відіграє важливу роль похідного фінансового інструмента страхування інвестицій хоча і має деякі відмінності на ринку боргових зобов’язань, який за останні роки набув значного розвитку. Про це свідчать звітні дані (понад 80% векселів, акцептованих Укртелекомом, потрапляють до кінцевих споживачів, тобто дебіторів, через фінансових посередників). Векселі даної компанії мають статус одного з найбільш ліквідних паперів, що змушує поміркувати навіть найбільш консервативного торговця цінними паперами.

Прикладом реалізації такого підходу може стати ефективно діюча практика кредитних взаємовідносин між акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль” і ВАТ “Укртелеком” на умовах надання та погашення овердрафту наприкінці 2001 ро-ку. Сутність договору про користування овердрафтом полягає в тому, що кредитор надає право позичальнику здійснювати перерахування грошових коштів в обсягах, які перевищують реальні залишки коштів на поточному рахунку в акціонерному банку “Аваль” з виникненням при цьому дебетового сальдо за зазначеним рахунком (оверд-рафт), в межах установленого ліміту з відсотковою ставкою від 1 до 12% річних.

Важливим етапом розвитку взаємовідносин між кредитором та позичальником є укладання принципово нового договору (нетінгу) з банком “Аваль” про овердрафт, коли відсоткова ставка зменшена з 21 до 1%, при цьому аналогів подібного договору на українському ринку поки що не було. Тому уявляється доцільним розглянути деякі особливості механізму узгодження відносин між діловими партнерами, оскільки ця форма значно зменшує ймовірність появи кризових ситуацій.

В дисертації розглянуто порядок розрахунків економічного ризику, пов'язаного з можливістю незапланованих витрат при зміні відсоткових ставок. Для розрахунку ризику використовувалась методика Вартості-під-Ризиком (VaR), яка побудована на розрахунках даних щодо волатильності відсоткових ставок та кореляції між змінами відсоткових ставок. Для обчислення ризику зміни відсоткових ставок враховувалися зміни прибутку після податку. Важливою обставиною є те, що відсотки вираховуються з прибутку перед розрахунком суми податку.

Доцільно також розглянути загальну схему розрахунків економічного ризику, пов'язаного з можливими збитками від зміни обмінних курсів валют. Розрахунки базуються на прогнозуванні майбутніх грошових потоків за кожною валютою окремо. Компанія "Укртелеком" мала такі статті доходів, тарифікація яких базується на іноземній валюті: міжнародний телефонний зв'язок – телефонні розмови з далеким зарубіжжям, а також міжнародний телефонний зв'язок – телефонні розмови з країнами СНД. Крім того, в структурі доходів компанії є позиція "Міжнародний телефонний трафік (експорт)”, яка відбиває результати розрахунку з іноземними операторами.

Одним з факторів, від якого залежить споживання послуг міжнародного зв'язку, є економічна ситуація в країні. Тарифи на послуги міжнародного зв'язку для українських споживачів установлені в американських доларах. При зменшенні курсу української гривні тариф у гривні буде збільшуватися. При цьому можливе зменшення обсягу споживання. Зменшення загального обсягу споживання послуг міжнародного зв'язку може призвести до збільшення експорту трафіка (різниця між наданими послугами та отриманими послугами при розрахунках з іноземними операторами).

В роботі доведено, що відмінність у системах господарювання вимагає перегляду системи обліку та звітності суб'єктів господарської діяльності. Нові методи господарювання висувають нові вимоги до якості та засобів подачі інформації, особливо фінансової, яка є основою для прийняття управлінських рішень. Глибоке розуміння діяльності компанії може значно просунути пошук шляхів досягнення стійкої конкурентної переваги, нарощування її вартості. Сам по собі облік не є самоціллю, а покликаний сприяти розробці та впровадженню ділової стратегії і служить засобом досягнення успіху в бізнесі.

Фінансова інформація необхідна як компанії, так і зовнішнім користувачам, таким, як організації, акціонери, банки та інші кредитори. Треба відзначити, що важ-ливе місце при цьому відведене формулюванню вимог щодо упорядкування системи консолідованого обліку в компаніях з різноманітним організаційно-економічним статусом у взаємодії з дочірніми або спільними підприємствами. Методи консолідації звітної інформації діють таким чином, що зі звітності повинні вилучатися внутрішньокорпораційні баланси та угоди, а також прибутки й збитки у перехідній вартості активів. При цьому, у консолідованому звіті прибутків і збитків компанії необхідно відбивати частку участі дочірніх підприємств у прибутках і збитках.

З появою нової гілки обліку – управлінського обліку на основі теорії перетво-рен-ня бізнесу різко зростає число користувачів обліковою інформацією. Практики намагаються поєднати в рамках однієї системи різноманітні види обліку: управлінський, фінансовий і податковий, що значно розширює можливості використання бухгалтерських балансів. В управлінському обліку витрати перегруповуються за їхнім цільовим призначенням, тобто за видами продукції, замовленнями, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності, регіонами реалізації продукції тощо. Важливу роль відіграє управлінський облік при вирішенні задач прогнозованого характеру: про рентабельність нових видів продукції; визначення очікуваного доходу; ефективність нових інвестицій; прийняття рішень в умовах обмежених ресурсів тощо. Виходячи з викладених принципів обліку та аналізу, в роботі розроблена та впроваджена у практику схема консолідованого обліку в управлінні бізнес-процесами ВАТ “Укртелеком” (рис. 1).

Рис. 1. Схема консолідованого обліку в управлінні бізнес-процесами

В роботі розглянуто розроблені особисто автором та впроваджені в практику методики відображення в обліку операцій з облігаціями, опціонами ВАТ "Укртелеком". Також рекомендована методика надання цільового фінансування філіям за рахунок консолідованого овердрафта, яка розроблена та призначена для забезпечення стабільного функціонування компанії. Автором обґрунтовано методичні рекомендації з обліку внутрішніх розрахунків ВАТ "Укртелеком”, до складу якого входять територіально розмежовані філії, що мають банківські рахунки, ведуть бухгалтерський облік господарської діяльності, зареєстровані в органах статистики.

У третьому розділі “Стратегічний портфельний аналіз варіантів розвитку компанії ВАТ “Укртелеком” визначено місце розгорнутого аналізу фінансового стану, розглянуто результати стратегічного позиціонування, інвестиційної привабливості, надано та обґрунтовано рекомендації щодо стратегічних змін та подальшого розвитку компанії.

Порівняння показників з відповідними даними за минулі роки дає можливість визначити вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на діяльність компанії. Таке розуміння дозволяє коригувати тренди, не лише використовуючи фінансові інструменти, а й змінюючи управлінські стратегії. В роботі був здійснений аналіз динаміки основних показників прибутковості компанії за 1999 – 2001 роки, включаючи: рентабельність власного капіталу, рентабельність активів, лівериждж, ліквідність, платоспроможність тощо (табл. 1).

Таблиця 1

Факторний аналіз динаміки рентабельності активів Укртелекому

за 1999 – 2001 роки (у відсоткових пунктах, якщо не вказано інше)

За рахунок зміни: | 2000-1999 | 2001-2000

Абсолютне значення впливу | Питома вага фактора,

% | Абсолютне значення впливу | Питома вага фактора,

%

чистого прибутку | 1,379 | 373,24 | -0,672 | 35,68

основних засобів | -0,223 | -60,28 | -0,324 | 17,21

нематеріальних активів | -0,003 | -0,75 | -0,581 | 30,82

незавершеного будівництва | -0,061 | -16,39 | -0,214 | 11,33

інших необоротних активів | -0,128 | -34,61 | 0,013 | -0,71

запасів | -0,052 | -14,00 | -0,074 | 3,91

дебіторської заборгованості | -0,497 | -134,45 | 0,019 | -1,01

грошових засобів | -0,047 | -12,75 | -0,052 | 2,76

Разом: | 0,370 | 100% | -1,885 | 100%

Сильне збільшення нематеріальних активів (на 371 млн. грн.) ще не принесло належної віддачі. Вплив зростання нематері-альних активів на падіння рентабельності активів не набагато менший, ніж вплив зменшення чистого прибутку – майже 31%
(0,58 відсоткових пунктів). Серед акти-вів друге та третє місця щодо впливу на падіння рентабельності займають ос-новні засоби та незавершене будівництво (17,2% та 11,3% відповідно).

Слід зазначити, що падіння рентабельності активів Укртелекому в 2001 році відбувалося на фоні зростання їх віддачі – оборотність активів зросла майже на 8,2% з 0,435 в 2000 році до 0,470 в 2001. Отже, можна зробити висновок, що значне збільшення в 2001 році необоротних (перш за все нематері-альних) активів Укртелекому не призвело до віддачі, достатньої для покриття збільшення валових витрат.

За 2000 – 2001 роки чиста маржа Укртелекому впала майже на 25% (з 23,1% до 17,4%). Якби інші фактори (обо-ротність активів та лівериждж) залишалися протягом цього періоду незмінними, таке зниження чистої маржі призвело б до падіння рентабельності власного ка-піталу майже на 3,3 відсоткових пунктів. Але падіння рентабельності власного капіталу виявилося меншим, здебільшого, за рахунок підвищення оборотності активів (позитивний вплив в 0,9 відсоткових пунктів). Незначне зростання фінансового ліверижджу теж мало певний позитивний вплив на рентабельність власного капіталу (близько 0,2 відсоткових пунктів).

У компанії ВАТ “Укртелеком” існує деякий перекіс в бік власного капіталу в структурі пасивів порівняно з іншими телекомунікаційними компаніями. Звідси й такі великі значення показників загальної та проміжної ліквідності. Зрозуміло, що минулорічна трансформація додаткового капіталу в статутний цілком пов'язана з передприватизаційною підготовкою Укртелекому. Це викликає потребу всебічного обґрунтування стратегічного напрямку підприємницької діяльності компанії або окремого виду бізнесу з точки зору – технічної, комерційної, фінансової, економічної, інституційної, соціальної значимості на етапах попередньої експертизи, детального аналізу, прийняття портфельних рішень.

Дисертантом показано, що традиційні моделі стратегічного аналізу допускають: прибуток дістається тим компаніям, які мають структурні переваги перед реальними і потенційними конкурентами. У головних секторах економіки – телекомунікації, сировина, транспорт – ці припущення ще й тепер залишаються вірними. Але конкурентні переваги можна створювати також на інших засадах, тобто на передових методах та глибокому розумінні і передбаченні стратегічних змін. У сьогоднішньому різноманітному діловому світі розроблювачі стратегії повинні враховувати набагато більш широкий спектр галузевих структур і підстав одержання переваг перед конкурентами, а також більш високий рівень непевності.

Отже, автором зроблена спроба провести комплексний аналіз ВАТ “Укртелеком” з використанням методів SWOT-аналізу, стратегічного позиціонування та інше. Бачення різноманітних варіантів економічної поведінки компанії в діловому середовищі можуть виявитися важливішими ніж стратегічне позиціонування (табл.2).

Наведені матеріали обстеження головних парамет-рів розвитку, на наш погляд, в цілому характеризують стан компанії на ринку телекомунікацій з точки зо-ру переваг, недоліків, можливостей і загроз по відношенню до споживачів, постачальників, конкурентів, наявності матеріально-технічних, фінансових, трудових та інформаційних ресурсів тощо. Компанія може вибрати такі стратегічні позиції, як: пристосовування, активне формування ринку або зберігання за собою права діяти. Пристосовування – найпривабливіший вибір, що часто зустрічається. Проте як би то не було, усе залежить від здатності компанії змінювати зовнішні умови.

Таблиця 2

SWOT-аналіз “Укртелеком”

1. Переваги | 2. Недоліки

1.1. Ринковий лідер

1.2. Широкий спектр універсальних послуг

1.3. Велика кількість (понад 8 млн.) абонентів та перспектива розширення

1.4. Ширина покриття у національному масштабі

1.5. Низький рівень кредиторської заборгованості |

2.1. Низький рівень якості обслуговування

2.2. Невідповідність тарифів умовам ринку та внутрішнім витратам

2.3. Нестача споживацької орієнтації

2.4. Значна кількість застарілих ліній зв’язку та аналогових станцій

2.5. Надмірна кількість та низька якість персоналу

2.6. Низька мотивація персоналу та відсутність корпоративної культури

2.7. Відсутність джерел фінансування та брак обігових коштів

2.8. Відсутність централізованої білінгової системи

2.9. Відсутність ефективної портфельної стратегії

3. Можливості | 4. Загрози

3.1. Розповсюдження нових технологій зв’язку

3.2. Попит на поліпшені та нові послуги, засновані на передових інформаційних технологіях

3.3. Можливість придбання сучасного обладнання за порівняно низькими цінами

3.4. Попит на національну мережу зв’язку “Укртелеком” з боку вітчизняних та глобальних телекомунікаційних корпорацій

3.5. Низький рівень цін акцій на світовому ринку телекомунікацій

3.6. Можливість використання глобальних мереж зв’язку за доступними цінами | 4.1. Відсутність ринкового правового регулювання в галузі

4.2. Погані механізми тарифікації

4.3. Нестача інвестиційних коштів на світовому ринку телекомунікації

4.4. Відсутність достатньої конкуренції може призвести до падіння якості послуг

Оцінка ефективності діяльності компанії важлива і необхідна для: держави, зацікавленої в стабільному надходженні податків; інвесторів, що здійснюють вибір вкладення капіталів; акціонерів, що вирішують задачі по збільшенню їхньої частки в статутному фонді даного акціонерного товариства. Виходячи з вимог до системи оцінки ефективності діяльності, доцільно розглянути здатність цієї системи відбивати інтереси зазначених суб’єктів ринкової економіки на основі регуляторних механізмів.

В разі постійної природної монополії існування єдиної фірми на ринку завжди забезпечує ефективне виробництво за найнижчого рівня витрат. На відміну від постійної, тимчасова природна монополія існує на ринку лише до певного часу. Якщо виробництво послуг ефективніше забезпечується не однією фірмою, а кількома, то природна монополія перетворюється на конкурентний ринок.

Матеріали проведеного автором розгорнутого фінансового аналізу, а також стратегічного позиціонування характеризують достатню усталеність ВАТ “Укртелеком” на ринку телекомунікаційних послуг та інвестиційну привабливість з боку іноземних партнерів, що підтверджується аудиторськими висновками і експертизою фахівців-представників потенційних промислових інвесторів.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі проведено всебічне дослідження теоретичних, методологічних і практичних аспектів та знайдено нове вирушення актуальної науково-прикладної проблеми удосконалення інформаційної системи управління фінансово-господарською діяльністю сучасної компанії в умовах стратегічних змін та трансформації її організаційно-економічного статусу. Практична реалізація цієї системи дозволить значно підвищити ефективність операторів в сфері телекомунікацій.

Основні наукові і прикладні результати, рекомендації щодо впровадження методів портфельного аналізу в корпоративному управління полягають у такому.

1. Міжнародне інформаційно-телекомунікаційне середовище є не тільки наслідком економічної інтеграції, а значною мірою її причиною, що змушує галузь зв'язку раніше від інших секторів економіки реагувати на загальносвітові, національні та зарубіжними тенденції регулювання економічних відносин.

2. Дискусії з проблеми поєднання інтересів усіх суб'єктів підприємницької діяльності наштовхуються на одне з найуразливіших місць теорії управління, а саме – на чіткість обґрунтування логіко-конструктивної основи єдності цілей, інтересів і дій усіх учасників економічних відносин.

3. Діяльність компанії перестає бути сукупністю окремих операцій, повною мірою перетворюючись на бізнес-процес окремих операцій. Це викликає потребу ввести уточнення деяких термінологічних понять відносно використання таких сучасних термінологічних понять, як “структурна одиниця бізнесу”, “бізнес-процес”, “бізнес-портфель” тощо. Однорідні акти та активи можна згрупувати в деяку систему управління бізнес-процесом. Необхідність постійного перегляду бізнес-процесів та структурних одиниць бізнесу призвели до розробки та реалізації методів портфельного аналізу. В цьому контексті доцільно розглядати сучасні проблеми трансформації корпоративного управління.

4. На результат перетворень значно впливають початкові умови прийняття рішень, які стосуються установлення: меж важелів, стимулів та показників регулювання інвестиційної діяльності з урахуванням індикаторів розвитку та характеристик бізнес-процесів, регресії відсоткових ставок, портфельних вимог, контролюючої системи, рівня приватизації, наявності субсидій, відвертості потоків капіталу, рівня інформаційного капіталу, підготовки кадрів тощо.

5. Вибір портфельних рішень залежить від результатів порівняння даних про наявність власного капіталу та початкового поєднання активів компанії з кредитором, коли виявляється викривлення інформації і виникає потреба знаходження компромісу в урегулюванні господарських ситуацій. У цьому діловому середовищі фінансове благополуччя компанії й інвестора залежить від визначення стратегії і тактики подальшого забезпечення ліквідності власних активів. Ідея полягає в мінімізації економічного ризику при наявності досить високої гарантії одержання стабільної прибутковості.

6. Заходи щодо виконання програм стабілізації орієнтують керівництво компанії на зміну фінансової стратегії зменшення ролі прямого розподілу кредитних ресурсів і підви-щення важливості непрямих (похідних) фінансових інструментів впливу на ринку цінних паперів. Загальне визначення поняття “похідний фінансовий інструмент” доцільно розгляда-ти у взаємозв’язку з терміном “дериватив”, який включає деяку сукупність кількісних пара-метрів, в основі якої лежать коефіцієнти, що характеризують вплив на зміни активу або групи активів компанії, інвестора чи кредитора, що реагують на зниження рівня ризику неповернення боргу.

7. Відмінність у системах господарювання потребує перегляду системи обліку та звітності суб'єктів господарської діяльності. Нові методи господарювання висувають нові вимоги до якості та засобів подачі інформації, особливо фінансової, яка є основою для прийняття управлінських рішень. Сам по собі облік не є самоціллю, а покликаний сприяти розробці та впровадженню ділової стратегії і служить засобом досягнення успіху в бізнесі.

8. Традиційні моделі стратегічного аналізу допускають, що прибуток дістається тим компаніям, що мають структурні переваги перед реальними і потенційними конкурентами. Компанія може вибрати такі стратегічні позиції, як: пристосовування, активне формування ринку або зберігання за собою права діяти. Пристосовування – найпривабливіший вибір, що часто зустрічається. Але деякі компанії вважають, що здатні робити сильний вплив на ділове середовище. Проте як би то не було, усе залежить від здатності компанії змінювати зовнішні умови.

9. Оцінка ефективності діяльності компанії ВАТ “Укртелеком” важлива і необхідна для: держави, зацікавленої в стабільному надходженні податків; інвесторів, що здійснюють вибір вкладення капіталів; акціонерів, що вирішують задачі по збільшенню їхньої частки в статутному фонді даного акціонерного товариства. Виходячи з вимог до системи оцінки ефективності діяльності компанії, доцільно постійно аналізувати її здатність відбивати інтереси зазначених суб’єктів ринкової економіки на основі регуляторних механізмів.

10. Матеріали проведеного автором розгорнутого фінансового аналізу, а також стратегічного позиціонування характеризують достатню стабільність ВАТ “Укртелеком” на ринку телекомунікаційних послуг та інвестиційну привабливість з боку іноземних партнерів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.