ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

ПІДДУБНИЙ ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ

УДК 796.233.22 (043.3)

ОПТИМІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

КУРСАНТІВ ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У ПЕРІОД ПЕРВИННОГО ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

24.00.02 Ї Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття вченого ступеня

кандидата наук з фізичного виховання та спорту

Львів ? 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківській державній академії фізичної культури

Державного комітету України з питань фізичної культури та спорту.

Науковий керівник: доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор Ровний Анатолій Степанович,

Харківська державна академія фізичної культури, проректор з наукової і методичної роботи.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент

Камаєв Олег Іванович

Національній університет внутрішніх справ України, професор кафедри спеціальної та фізичної підготовки;

кандидат педагогічних наук, доцент

Бородін Юрій Андрійович,

Національній університет фізичного виховання і спорту України, декан факультету спортивної медицини та фізичної реабілітації.

Провідна установа: Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, Державний комітет України з питань фізичної культури та спорту, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться 18 вересня 2003 р. о 14 год. 30 хв. під час засідання спеціалізованої вченої ради К35.829.01 Львівського державного інституту фізичної культури (м. Львів, вул. Костюшка, 11 ).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державно-го інституту фізичної культури (79000 м. Львів, вул. Костюшка, 11).

Автореферат розісланио 10 серпня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Вацеба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. Реформування вищої військової освіти передбачає інтеграцію вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ) і військових навчальних центрів у єдиний комплекс теоретичної і практичної підготовки військових професіоналів для Збройних Сил України. Первинна військово-професійна підготовка (ПВПП) є першим рівнем у системі безперервної багатоступеневої освіти і уперше введена директивою Міністра оборони України від 20.04.2000 р. № Д-5. В даний період закладається фундамент підготовки військового фахівця, під час якого курсанти повинні отримати повну загальновійськову і професійну підготовку.

Фізична підготовка є одним з основних предметів даного періоду. Аналіз наукових праць з фізичної підготовки в Збройних Силах засвідчив, що з розвитком бойової техніки й озброєння постійно відбувається перерозподіл ролі фізичних якостей і рухових навичок на основних етапах професійної підготовки військових фахівців (Р.Н. Макаров, 1975; Ю.К. Дем’яненко, 1981; В.Л. Марищук, 1984;
В.П. Гилев, 1994; Ю.А.Бородін, 2002 й ін.).

Недостатній рівень фізичної підготовленості затрудняє успішне оволодіння курсантами військово-професійними навичками, оскільки від рівня розвитку фізичних якостей залежать адаптаційні можливості курсантів до фізичних навантажень і зокрема до умов військово-професійного навчання (Ф.З. Меєрсон, М.Г. Пшеннікова, 1988; Б.В. Єндальцев, 1994; В.Ф. Киричук, Н.Г. Коршевер, 1997; О.І. Камаєв, 2000).

Існуючий досвід фізичної підготовки військових (Т.Т. Джамгарова, 1974, Л.А. Вейднер-Дубровина, 1981, Ю.К. Дем’яненка, 1995) припускає достатньо високий рівень фізичної підготовленості призовної молоді. Уведення у порядок оцінки фізичної підготовленості граничного рівня допускає відносно низький рівень розвитку одних якостей за рахунок інших. Традиційна система фізичної підготовки військ на сьогодні неспроможна ефективно впливати на розвиток індивідуальних фізичних здібностей військовослужбовців, зростанню їхньої боєздатності, стійкості до несприятливих умов навчально-бойової діяльності у період початкового військового професійного навчання.

Наукові дослідження в області фізичного виховання і спорту (В.М. Платонов, 1977, 1988, 1994, 1998) визначають одним із напрямків удосконалення спортивної підготовки створення функціонального фундаменту фізичної підготовки на ранньому етапі навчання на основі переважного розвитку загальної і швидкісної витривалості. Існуючі методи розвитку витривалості припускають аналітичні й кількісні способи оцінки інтенсивності навантаження. Вивчення чинників, що визначають прояви витривалості, призводить до потреби враховувати механізми енергозабезпечення м’язової діяльності. Треба також враховувати не стільки результат виконання вправ на витривалість, скільки рівень напруги фізіологічних функцій (С.М. Лаговський, 1996). Контролювати інтенсивність навантаження треба максимально просто, методами, які не пов’язані з лабораторними вимірами й аналізами та доступні під час навчання військовослужбовців будь-якого рівня фізичної підготовленості (М.А. Годик, 1982, 1988, Р.М. Кадиров, 1985).

Застосування подібних підходів у системі військово-професійного навчання і виховання під час занять фізичною підготовкою сприяє виявленню резервних можливостей військовослужбовців і нових методологічних підходів для більш швидкого і надійного засвоєння військово-професійних умінь і навичок, зростанню їхньої боєздатності, стійкості до несприятливих умов навчально-бойової діяльності.

Вищевикладене визначає актуальність комплексних досліджень, які спрямовані на удосконалення системи фізичної підготовки курсантів у період первинного військово-професійного навчання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з науково-дослідною роботою у Харківському військовому університеті за темою "Удосконалювання системи підготовки військових фахівців у навчальних центрах як засіб підвищення бойової готовності Збройних Сил України" (номер реєстрації 3806, 3812, шифр "Спеціаліст"). Роль автора полягала у визначенні місця і ролі навчальних центрів у підвищенні рівня бойової готовності Збройних Сил, аналізу вимог до системи підготовки в навчальних центрах з досвіду зарубіжних країн (розділ 1.1); у розробці системи підготовки в навчальних центрах та її компонентів як факторів, що впливають на рівень бойової готовності Збройних Сил (розділ 1.3).

Мета дослідження полягала в теоретичному й експериментальному обґрунтуванні методики фізичної підготовки курсантів ВВНЗ з урахуванням супідрядності цілей бойової і фізичної підготовки на етапі початкового військово-професійного навчання, закономірностей адаптації до військової служби, впливу рівня фізичної підготовленості на ефективність військово-професійної діяльності.

Завдання дослідження:

1. Дослідити ефективність традиційної методики фізичної підготовки у вищих військових навчальних закладах у період первинної військової професійної підготовки і її вплив на якість військового професійного навчання курсантів.

2. Розробити раціональну методику фізичної підготовки курсантів з урахуванням специфіки етапів первинної військово-професійної підготовки й індивідуальних особливостей курсантів.

3. Дослідити ефективність розробленої методики фізичної підготовки курсантів Харківського військового університету.

4. Розробити практичні рекомендації з дослідженої проблеми.

Об’єкт дослідження Ї ?ізична підготовка курсантів вищих військово-навчальних закладів у процесі первинної військової професійної підготовки.

Предмет дослідження Ї ?етодика фізичного удосконалювання курсантів ВВНЗ з урахуванням специфіки етапів первинної військової професійної підготовки.

Методи досліджень Ї ?еоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел з метою обґрунтування напрямків оптимізації системи навчання військовослужбовців; емпіричне вивчення (методами спостереження, бесіди, анкетного опитування, педагогічного тестування); педагогічний експеримент; визначення фізичного розвитку і функціонального стану курсантів за допомогою інструментальних методів вимірювань: велоергометрії, динамометрії, спірометрії, тонометрії; математична обробка отриманих емпіричних даних на персональному комп’ютері із використанням статистичних і чисельних методів.

Наукова новизна отриманих результатів Здобувачем особисто проведено комплексне дослідження традиційної системи фізичної підготовки під час початкового військового професійного навчання у вищих військових навчальних закладах, з’ясовано структуру, зміст, функціональні компоненти навчання, виховання і розвитку військовослужбовців на різних етапах їхнього військово-професійного становлення.

Запропоновано новий метод визначення оптимальних параметрів бігового навантаження для військовослужбовців у період початкового навчання, що обґрунтовано біоенергетичним рівнем забезпечення м’язової діяльності та реєстрацією показників кардіореспіраторної системи. Метод відрізняється високою точністю визначення просторово-часових параметрів виконання вправ та об’єктивністю оцінок у процесі фізичної підготовки курсантів.

Обґрунтовано раціональну методику фізичної підготовки курсантів ВВНЗ залежно від специфіки етапів первинної військово-професійної підготовки з обліком їхніх індивідуальних фізіологічних особливостей.

Теоретична і практична значимість, рівень упровадження. Розроблено й експериментально перевірено методику фізичного удосконалювання курсантів ВВНЗ з урахуванням специфіки етапів ПВПП, що дозволило підвищити рівень фізичної підготовленості, забезпечити адаптацію до екстремальних умов,
зокрема ? до військово-професійного навчання. Це забезпечило успішне оволодіння військовослужбовцями військово-професійними уміннями і навичками, що необхідні у їхній подальшій роботі.

На основі аналізу результатів власних досліджень розроблено методичні рекомендації з організації і проведення вступних екзаменів з фізичної підготовки, проведення занять у період ПВПП, а також комп’ютерні програми планування навчальних і самостійних занять з фізичної підготовки курсантів ВВНЗ на початковому етапі військово-професійного навчання.

Результати роботи впроваджено у практику фізичної підготовки курсантів Харківського військового університету (акт впровадження від 15.08.02 р.), Харківського інституту військово-повітряних сил (акт впровадження від
09.02.03 р.) і Харківського інституту танкових військ (акт впровадження від 14.01.03 р.), а також у процес організації і проведення фізичної підготовки військовослужбовців у військової частині А1451 (акт впровадження від 13.01.03 р.). Результати досліджень можуть бути застосовані при плануванні навчально-тренувальних занять із спортсменами військового багатоборства та при проведенні занять із фізичної підготовки з ліцеїстами.

Особистий внесок здобувача полягає у розробленні методики фізичної підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів у початковий період навчання, проведенні констатуючого, попереднього й основного педагогічних експериментів, а також в опрацюванні їх результатів. У роботах, що виконані у співавторстві, особистий внесок дисертанта полягає в обґрунтуванні організації занять з фізичної підготовки на основі запропонованої методики, залежно від специфіки етапів навчання, з обліком їх індивідуальних фізіологічних особливостей, створенні алгоритмів комп’ютерних програм.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та експериментальні результати дисертаційної роботи доповідалися на ІІІ міжнародній конференції “Влияние человеческого фактора на безопасность движения на железнодорожном транспорте” (Луганск, 1999), на науково-технічній конференції (Харків, 1999), на науково-методичній конференції “Державні стандарти вищої освіти та основні шляхи їх розробки і впровадження в навчально-виховний процес університету” (Харків, 1999), на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Фізична культура, спорт і здоров’я" (Харків, 2001).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 14 наукових праць. З них 4 методичних посібника, 9 наукових статей (4 з яких – у виданнях, затверджених ВАК України, та 3 – одноосібних), тези чотирьох доповідей у збірниках наукових праць на наукових і науково-практичних конференціях.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, переліку умовних скорочень, п’яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури і додатків. Робота викладена на 159 сторінках комп’ютерної верстки, містить 15 таблиць і 14 малюнків. У роботі проаналізовано 248 джерел, у тому числі 28 праць зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача; описано сферу апробації результатів досліджень і кількість публікацій; подано структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі – “Проблеми і перспективи удосконалення фізичної підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів під час первинної військової професійної підготовки” – подано обґрунтування концепції досліджень, узагальнення робіт провідних учених, порівняльний огляд і аналіз науково-методичної літератури і нормативних документів з досліджуваної проблеми.

Висвітлено сучасні питання фізичної підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів, а також її вплив на військово-професійне навчання. Викладено теоретико-методологічні передумови оптимізації фізичної підготовки військовослужбовців.

У другому розділі – “Методи та організація досліджень” – для розв’язання поставлених завдань нами використовувалися загальноприйняті методи досліджень: педагогічні спостереження, системно-структурний аналіз, методи оцінки фізичного розвитку і функціонального стану курсантів, тестування їх фізичної підготовленості, військово-професійної майстерності та боєздатності, педагогічний експеримент.

Методологічною основою досліджень були основні положення системного підходу, адекватність фізичних навантажень рівню фізичної підготовленості і теорії адаптації, що дозволило вивчати процес фізичної підготовки військовослужбовців як цілісну систему.

Дослідження проводилося поетапно. На першому етапі було проаналізовано науково-методичну літературу з проблем організації фізичної підготовки військових, адаптації, системного підходу до організації навчального процесу, фізіології руху, професійного відбору, методології та методів дослідження. Це дало змогу визначити мету, завдання дослідження й розробити гіпотезу даної роботи.

На другому етапі проведено констатуючий експеримент з метою визначення ефективності наявної системи фізичної підготовки.

На третьому етапі проведено попередній експеримент, який дозволив встановити закономірність між рівнем тренованості курсантів та показниками їх функціонального стану.

На четвертому етапі проведено основний експеримент, який полягав в обґрунтуванні як нового методу визначення інтенсивності навантаження, так і раціональної методики фізичної підготовки курсантів Харківського військового університету у період початкового військового навчання.

На п’ятому етапі узагальнено та систематизовано отримані експериментальні дані, розроблено практичні рекомендації, зроблено висновки та підготовлено текст дисертації.

У третьому розділі – “Обґрунтування раціональної методики фізичної підготовки курсантів під час первинної військової професійної підготовки” – викладено матеріали попереднього педагогічного експерименту з визначення ефективності традиційної методики фізичної підготовки. У зв’язку з цим нами вивчено організацію навчального процесу в Харківському військовому університеті та взаємозв’язок навчальної дисципліни "Фізична підготовка" з іншими загальновійськовими дисциплінами. Проведений аналіз змісту предметів навчання в період ПВПП засвідчив, що основні військово-професійні дисципліни базуються на уміннях і навичках, отриманих під час занять з фізичної підготовки.

Під час аналізу виявлено позитивний кореляційний зв’язок між рівнем фізичної підготовленості курсантів і рівнем їхньої військово-професійної підготовленості з основних військових дисциплін. При цьому встановлено, що в структурі фізичної підготовленості військовослужбовців переважне значення має загальна і швидкісно-силова витривалість (n=30, rs =0,41, P<0,05).

Вищевикладене дозволило уточнити зміст, логіку і послідовність вивчення дисципліни.

Проведений теоретичний аналіз традиційної методики фізичної підготовки курсантів у період ПВПП дозволив зробити висновки про причини її недостатньої ефективності і спланувати шляхи її удосконалення. Нами встановлено, що основними недоліками наявної системи фізичної підготовки курсантів у період ПВПП є: невідповідність засобів і методів фізичної підготовки завданням етапів професійного становлення молодших фахівців і командирів; невідповідність змісту фізичної підготовки вимогам професійного навчання; відсутність диференціації загальної і спеціальної фізичної підготовки на етапах первинної підготовки; недостатня ефективність методики й організації навчання; відсутність залежності оцінки професійної підготовленості курсантів від показників їхньої фізичної підготовленості; відсутність урахування індивідуальних особливостей тих, хто навчається, при групових методах навчання, закладених у чинній програмі й орієнтованих на найменш підготовлених курсантів.

Результати, показані курсантами після закінчення первинної підготовки, також свідчать про недостатню ефективність традиційної методики фізичної підготовки під час навчання курсантів у початковий період навчання. Так, середні результати (у балах) виконання вправ у бігу на 100 м і на 3000 м (n = 321) до і після закінчення ПВПП суттєво не відрізняються (P 0,05), у підтягуванні – незначно покращуються (P 0,05).

Після попереднього педагогічного експерименту для розв’язання завдань оптимізації фізичної підготовки розроблено модель системи фізичної підготовки курсантів на основі обліку особливостей етапів навчання. Використання принципів системно-функціональної організації фізичної підготовки дозволило обґрунтувати системну модель фізичної підготовки: етапи підготовки, спрямованість засобів фізичної підготовки, оперативне керування і контроль навчального процесу, що здійснювалися каналами зворотного зв’язку.

Науково обґрунтована структура моделі дозволила визначити дидактичний зміст основних компонентів системи навчального процесу, що включають цілі, завдання, програми, форми організації, засоби, методи фізичної підготовки по етапах навчання, а також оцінку рівня фізичної готовності курсантів і їхньої військово-професійної майстерності та боєздатності.

Запропонована системна модель фізичної підготовки має три етапи:етаппрофесійного добору абітурієнтів, базовий і розвивальний етапи (табл. 1, 2, 3).

Таблиця 1

Етап професійного відбору абітурієнтів до Харківського військового університету

Метою першого етапу є відбір абітурієнтів, що найбільшою мірою відповідають за станом здоров'я, за своїми фізичними якостями майбутній професії офіцера Збройних Сил України.

Другий етап спрямований на поліпшення функціональної готовності курсантів до перенесення навантажень військово-професійного навчання і підвищення рівня фізичної підготовленості молодших фахівців. Його завданнями є: розвиток і удосконалення основних фізичних якостей військовослужбовців (сили, швидкості, витривалості та спритності); формування військово-прикладних навичок; забезпечення адаптації військовослужбовців до нових умов життя і діяльності.

Третій етап спрямований на розвиток і удосконалення професійно-важливих фізичних якостей військовослужбовців різних військових спеціальностей. Метою цього етапу є забезпечення фізичної готовності курсантів до колективних дій у процесі завершальних тактичних навчань.

Таблиця 2

Базовий етап фізичної підготовки курсантів

Основною метою фізичної підготовки на етапі ПВПП є розвиток функціональних можливостей організму, що можуть бути охарактеризовані такими показниками аеробного енергозабезпечення, як максимальне споживання кисню, потужність навантаження при частоті серцевих скорочень 170 уд./хв. (PWC170), відносне значення максимального споживання кисню на кілограм маси тіла та економічність. Взаємозв'язок цих показників з результатами бігу на 3000 м підтверджено результатами попереднього експерименту (табл. 4), під час якого проводилося велоергометричне тестування групи військових триборців і групи курсантів за допомогою розробленої нами комп’ютерної програми.

Таблиця 3

Розвивальний етап фізичної підготовки курсантів

Порівняльний аналіз значень максимального споживання кисню, отриманих при велоергометрії і результатах у бігу на 3000 м, дозволив виявити функціональну залежність між величиною максимального споживання кисню того, кого тестують, і його результатом у бігу на 3000 м і вивести рівняння, що пов’язує ці дві величини:

МСКвід. = 85 Ї 3,25 t ,

де МСКвід. – максимальне споживання кисню на кілограм маси тіла в
мл/хв на кг;

t – результат у бігу на 3000 м у хвилинах.

Таблиця 4

Результати дослідження фізичної працездатності військовослужбовців–триборців (n =15) і курсантів (n =15) Харківського військового університету (± m)

Запропоноване співвідношення дозволяє проводити оцінку рівня загальної аеробної витривалості за результатами бігу на 3000 м і використовувати ці дані під час планування занять з розвитку загальної витривалості.

В основі методики тренування загальної та швидкісної витривалості полягає теорія бігових навантажень М.Р. Смірнова (1996 р.), яка була адаптована нами до категорії військовослужбовців. Параметри бігового навантаження розраховувались за допомогою розробленої нами комп’ютерної програми, яка дає можливість розрахувати навантаження залежно від результату, показаного на дистанції, і видати такі конкретні рекомендації (табл. 5):

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Таблиця 5

Послідовність використання метаболічних режимів і необхідні параметри
для складання програми бігової підготовки на 3000 м

Рівень втоми і тривалості відновлення організму військовослужбовців після об’ємних односпрямованих занять визначався відповідно до ЧСС при виконанні курсантами заданої вправи. Значення частоти серцевих скорочень визначалося у відсотках від серцевого запасу за формулою:

ЧССтр = К х СЗ + ЧССспок ,

СЗ = ЧССмакс – ЧССспок ,

ЧССмакс = 220 – кількість років,

де ЧССтр – тренувальна частота серцевих скорочень,

СЗ – серцевий запас,

ЧССспок – частота серцевих скорочень у спокою,

ЧССмакс – максимальна частота серцевих скорочень.

К – коефіцієнт навантаження рівний 0,6; 0,7; 0,8 _для курсантів з низьким, належним і високим рівнем загальної витривалості відповідно.

На рис. 1 розглянуто приклад розрахунку параметрів бігового навантаження для військовослужбовця, що показав результат 12 хв. 40 с у бігу на 3000 м.

Рис. 1. Графічне зображення режимів зон відносної потужності, розрахованих на основі закономірності метаболічного забезпечення бігового навантаження:

1 Ї ?айстри спорту міжнародного класу;

2 Ї ?очатківці;

3 Ї ?урсанти, які отримали результат у бігу на 3000 м 12 хв. 40 с,

N, Е – умовні позначки метаболічних режимів,

t – час пробігання відтинків (с),

L – довжина відтинків (м).

На основі отриманих даних плануються місячні періоди занять з фізичної підготовки, як у навчальний час, так і під час спортивно-масової роботи, а також графік ранкової фізичної зарядки курсантів на етапі навчання. При цьому На основі отриманих результатів враховується проведення занять і з інших загальновійськових дисциплін, що припускають фізичні навантаження.

У четвертому розділі – “Дослідження ефективності процесу фізичної підготовки курсантів Харківського військового університету в період початкового військового професійного навчання” – викладено результати основного педагогічного експерименту. Дослідження результатів проведення занять з фізичної підготовки курсантів у період первинної підготовки засвідчило, що у курсантів експериментальної групи, які займалися за нашою програмою, порівняно з курсантами контрольної групи, яки займалися за традиційною програмою навчання, вірогідно поліпшилися показники функціонального стану, розвитку основних фізичних якостей: сили (Р<0,001), швидкості (Р<0,001), загальної витривалості (Р<0,001) (табл. 6). У контрольній групі також відбулися позитивні зміни, але вони були менш суттєвими і за більшістю параметрів не були достовірними. Основні відмінності змісту експериментальної програми від змісту традиційної такі: застосування сучасних методів розвитку у курсантів базових якостей; індивідуально-груповий спосіб організації занять, що випереджує вивчення прийомів і дій, необхідних військовослужбовцям для занять з тактичної, вогневої та інших видів підготовки.

Таблиця 6

Показники функціонального стану, рівня розвитку фізичних якостей і військово-прикладних навичок у військовослужбовців експериментальної
(n=22) і контрольної (n=24) груп до і після педагогічного експерименту (± m)

П’ятий розділ – “Аналіз і узагальнення результатів досліджень” – присвячено узагальненню результатів досліджень та їх аналізу. Отримані результати дослідження ефективності програми з фізичної підготовки курсантів у період ПВПП, розробленої на основі власних експериментальних даних і побудованої з урахуванням специфіки цього періоду в навчальному процесі Харківського військового університету, переконливо свідчать про те, що вона надає реальну можливість цілеспрямованого вирішення завдань з оптимізації фізичної підготовки курсантів у період первинної військово-професійної підготовки.

ВИСНОВКИ

1. Характерною рисою освітнього процесу в період початкової військово-професійної підготовки є те, що зміст і послідовність навчання з усіх навчальних дисциплін, крім фізичної підготовки, відповідають завданням періодів бойового групування підрозділів. Формування військової майстерності відбувається поетапно за умови комплектування всіх предметів з урахуванням тактичної підготовки і підпорядкуванням її завдань.

Аналіз традиційної програми фізичної підготовки і вивчення її реального стану засвідчив, що в ній не відтворено взаємозв’язок з іншими дисциплінами, не сформульовано мети і завдань дисципліни відповідно до етапів навчання. Відсутні рекомендації щодо послідовності проходження занять, спрямованості і методів розрахунку фізичних навантажень під час навчально-тренувального процесу залежно від рівня фізичної підготовленості військовослужбовців.

2. Аналіз результатів вступних іспитів з фізичної підготовки 1995–2001 років (перший етап — професійний добір) наштовхує на висновок про недостатній рівень розвитку фізичних якостей у значної частини абітурієнтів. Нормативні вимоги з трьох вправ — підтягування, біг на 100 і на 3000 метрів — виконали тільки 72 % абітурієнтів, 21 % виконали нормативи з двох вправ, і 4 % — з однієї. Не виконали нормативи з жодної вправи 3 % абітурієнтів, при цьому нормативи з підтягування виконали 88 %, у бігу на 100 метрів — 65 % і в бігу на 3000 м — 44 % абітурієнтів. Таким чином, у більшості абітурієнтів відзначається порівняно низький розвиток загальної витривалості.

Зниження загального рівня фізичної підготовленості ускладнює розв’язання завдань фізичної підготовки курсантів. Так, курсанти набору 2000 року за результатами вступного іспиту з фізичної підготовки розподілилися в такий спосіб: оцінку „відмінно” отримали 48 курсантів, тобто 12,6 % від загальної кількості (n=381), оцінку „добре” отримали 66 курсантів (17,32 %) і 267 курсантів (70,08 %) отримали оцінку „задовільно”. Результати свідчать про потребу детального вивчення стану фізичної підготовленості вступників до ВВНЗ і розробки спеціальних програм фізичної підготовки з урахуванням індивідуальних особливостей і контролю рівня фізичного стану, фізичної підготовленості, а також уточнення нормативних вимог на окремих етапах фізичної підготовки.

3. При наявності загальної вимоги до військової професії — постійної бойової готовності — спрямованість, зміст і рівень інших обов’язкових вимог до фізичної підготовки диференційовані за впливом рівня фізичної підготовленості військовослужбовців на ефективність їхньої професійної діяльності, при цьому фізична підготовленість є чинником, що забезпечує стійкість функціонального стану військовослужбовців, їх фізичної і військово-професійної працездатності до впливу фізичних, нервово-емоційних й інших навантажень.

Аналіз навчально-бойової діяльності військовослужбовців підтвердив, що найбільшою лабільністю характеризуються показники функціонального стану. У військовослужбовців найбільша рухливість складових функціонального стану властива показникам серцево-судинної системи, які у більшості є визначальними у пристосуванні організму до впливу фізичних навантажень та інших несприятливих чинників бойової діяльності. Тому основну увагу в процесі попередніх тренувань варто зосереджувати на розширенні адаптаційних можливостей серцево-судинної системи організму.

4. Здатність до тривалого й ефективного виконання роботи неспецифічного характеру завдяки підвищенню адаптації до навантажень, а також „перенесення” тренованості з неспецифічних видів діяльності на специфічні визначається загальною витривалістю. Аналіз військової діяльності і вимог до професійних якостей військовослужбовців засвідчив, що основною якістю цієї діяльності є загальна аеробна і швидкісна витривалість. З усіх засобів прикладної, професійно-прикладної фізичної підготовки бігове навантаження має максимальний ефект цих якостей тренованої особи.

5. Аналіз основних напрямків планування інтенсивності фізичного навантаження показує, що найбільш простим, не пов’язаним з лабораторними вимірами й аналізами, доступним при роботі з військовослужбовцями будь-якого рівня, є метод оцінювання інтенсивності бігового навантаження який ґрунтується на урахуванні біоенергетичного забезпечення та рівня ЧСС при навантаженні у процесі тренування.

За розробленою комп’ютерною програмою достатньо швидко розраховуємо основні показники тренувального навантаження для кожного військовослужбовця залежно від рівня його підготовленості.

6. Аналіз освітнього процесу в період первинної військово-професійної підготовки спричинився до формування наступного змісту етапів навчання: етап професійного добору курсантів з числа абітурієнтів, фізично готових до навчання у вищих військово-навчальних закладах; етап базової підготовки, спрямований на адаптацію курсантів до умов навчання, забезпечення фізичної готовності до вивчення загальновійськових дисциплін, виконання нормативів з бойової підготовки; розвивальний етап, спрямований на забезпечення фізичної готовності при колективних діях на тактичних навчаннях.

7. Результати педагогічного експерименту свідчать про ефективність запропонованої методики фізичної підготовки, що проявилось у поліпшенні як показників фізичного стану, так і у виконанні нормативів бойової підготовки: в експериментальній групі частота серцевих скорочень у спокої зменшилася на 7 %, а в контрольній групі на 1 %; максимальне споживання кисню в експериментальній групі збільшилося на 8 %, в контрольній групі на 2 %; вірогідно поліпшилися показники розвитку основних фізичних якостей: сили (Р<0,001), швидкості (Р<0,001), загальної витривалості (Р<0,001), при цьому кількість курсантів, що цілком виконала нормативи з вправ військово-спортивного комплексу, в експериментальній групі склала 27 %, а в контрольній групі – 4 %; зросли результати в метанні гранати на точність і дальність: в експериментальній групі – на 43 і 14 % відповідно, а в контрольній групі – на 10 і 0,5 %; поліпшилися показники з вогневої підготовки; успішність навчання в експериментальній групі склала 100 %, а в контрольній групі – 99 %, якість навчання в експериментальній групі – 66 %, у контрольній групі – 46 %.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

АНОТАЦІЇ

Піддубний О.Г. Оптимізація фізичної підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів в період первинного професійного
навчання. Ї Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 Ї Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. Ї ?ьвівський державний інститут фізичної культури, м. Львів, 2003.

Дисертація присвячена питанням фізичної підготовки курсантів вищих військово-навчальних закладів у період їх первинної військово-професійної підготовки. Встановлено, що традиційна система фізичної підготовки недостатньо ефективна. Запропоновано новий підхід до планування фізичної підготовки курсантів у період первинної військово-професійної підготовки на підставі системної моделі поетапного навчання. Розроблено методику визначення тренувальних навантажень з урахуванням початкового рівня фізичної підготовленості курсантів та планування мікроциклів і мезоциклів занять із використанням створених комп’ютерних програм.

Ключові слова: фізична підготовка курсантів, первинна військово-професійна підготовка , комп’ютерне планування занять.

Поддубный А.Г. Оптимизация физической подготовки курсантов высших военных учебных заведений в период начального военно-профессионального обучения. Ї Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.02 ? Физическая культура, физическое воспитание разных групп населения. ? Львовский государственный институт физической культуры, г. Львов, 2003.

Диссертация посвящена вопросам физической подготовки курсантов высших военных учебных заведений в период их начальной военно-профессиональной подготовки. Установлено, что традиционная система физической подготовки недостаточно эффективна. Предложен новый подход к планированию физической подготовки курсантов в период начального обучения на основе системной модели поэтапного обучения. Разработана методика определения тренировочных нагрузок с учетом начального уровня физической подготовленности курсантов и планирования занятий с использованием созданных компьютерных программ.

Во введении обоснована актуальность темы, обозначены цель и задачи исследования; раскрыты научная новизна, практическое значение полученных результатов, личный вклад соискателя; описана сфера апробации результатов исследований и количество публикаций; даны структура и объем диссертации.

В первом разделе представлено обоснование концепции исследований, обобщение работ ведущих ученых, сравнительный обзор и анализ научно-методической литературы и нормативных документов по изучаемой проблеме.

Освещены современные вопросы физической подготовки курсантов высших военных учебных заведений, а также ее влияние на военно-профессиональное обучение. Изложены теоретико-методологические предпосылки оптимизации физической подготовки военнослужащих.

Второй раздел содержит информацию о применённых методах исследования, в частности: анализ научно-методической литературы, педагогические наблюдения, предварительный и основной педагогические эксперименты, методы оценки физического развития и функционального состояния, тестирование физической подготовленности и военно-профессионального мастерства.

Третий раздел работы содержит результаты исследования, устанавливающие, что традиционные методы физической подготовки недостаточно эффективны. Анализ традиционной системы физической подготовки в высших военных учебных заведениях позволил наметить оптимальные пути совершенствования этого процесса на основе соподчинения целей физической и боевой подготовки на этапах обучения, учета взаимосвязи дисциплины “Физическая подготовка” с другими видами подготовки, учета уровня подготовленности военнослужащих. В процессе решения поставленных задач разработана системная модель поэтапного построения физической подготовки в начальный период обучения, уточнена структурно-логическая схема взаимосвязи физической подготовки с другими дисциплинами, последовательность ее прохождения.

В четвертом разделе представлены результаты основного педагогического эксперимента. По результатам комплексных исследований установлено, что разработанная методика физической подготовки позволяет обеспечить значительное повышение уровня физической подготовленности, военно-профессионального мастерства и боеспособности на этапе начального военно-профессионального обучения.

В результате проведенной работы создана новая система организации физической подготовки курсантов. Обоснованы содержание учебной программы и тематического плана на период начальной военно-профессиональной подготовки. Разработана компьютерная программа планирования учебных и самостоятельных занятий по физической подготовке курсантов высших военных учебных заведений на начальном этапе военно-профессионального обучения, основанная на теории беговой нагрузки М.Р. Смирнова.

Ключевые слова: физическая подготовка курсантов, начальная военно-профессиональная подготовка, компьютерное планирование занятий.

Pіddubny О.G. Optimization of physical training of the cadets of military academies during their initial military and professional training. Ї Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of sciences in the field of physical education and sports on speciality 24.00.02 Ї Physical culture, physical education of different groups of population Ї Lviv state institute of physical culture, Lviv, 2003.

The dissertation is devoted to the problem of physical training of the cadets of military academies during their initial military and professional training (IMPT). Traditional system of physical preparation in military academies is considered to be rather ineffective. The new approach to the planning of cadets' physical training in the period of IMPT is offered. This approach is based on the system model of step-by-step training. The method of definition of training load adjusted to the initial level of cadets' physical fitness is developed as well as planning of micro cycles and meso cycles of lessons with the use of the created computer programs.

Keywords: physical training cadets, initial military and professional training, computer planning of lessons.