Стаття ... Дезорганізація роботи виправних установ або місць тримання під вартою.

1. Тероризування у виправних установах засуджених, які стали на шлях виправлення, або напад на представника персоналу виправної установи, а також організація з цією метою організованої групи або активна участь у такій групі, вчинені особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі чи у виді обмеження волі, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

2. Втеча засудженого, який відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту, а також заарештованого чи затриманого з місця, визначеного для їх перебування, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

3. Дії, передбачені ч. 2 цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров’я іншої особи, або поєднані із заволодінням зброєю чи з її використанням, або із застосуван-ням насильства чи погрозою його застосування, або шляхом підкопу, а також з пошкодженням інженерно-технічних засобів охо-рони,

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

4. Злісна непокора чи інша протидія адміністрації виправної установи у здійсненні її функцій, вчинена засудженим до обмежен-ня волі чи позбавлення волі протягом року з дня відбуття ним стягнення у виді переведення до приміщення камерного типу /одиночної камери/ чи переведення на більш суворий режим від-бування покарання, –

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

5. Самовільне залишення місця обмеження волі або злісне ухилення від робіт, або систематичне порушення громадського порядку чи встановлених правил проживання, вчинені особою, за-судженою до обмеження волі, або неповернення без поважних при-чин засудженого до обмеження волі чи позбавлення волі, якому дозволено короткостроковий виїзд, до місця відбування покаран-ня після трьох діб після закінчення визначеного строку, –

карається позбавленням волі на строк до одного року.

Основні положення дисертації викладені в таких працях автора:

І. Плужнік О.І. Деякі проблеми кваліфікації втечі з місць позбавлення волі// Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1997. – № 1. – С. 55-58.

2. Плужнік О.І. Кримінально-правова характеристика злочинів про порушен-ня режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1997. – № 2. – С. 52-55.

3. Плужнік О.І. Доцільність і пошуки альтернатив позбавлення волі при призначенні покарання /ст. 183і КК / //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 2. – С. 62-67.

4. Плужнік О.І. Актуальні проблеми кримінально-правового захисту діяль-ності працівників ВТУ // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. –

№ 1. – С. 169-172.

5. Плужнік О.І., Осадчий В.І. Вдосконалення кримінально-правового захисту режиму відбування окарання у місцях позбавлення волі чи попереднього ув’язнення //Науковийп вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – № 1. – С. 128-136.

6. Плужнік О.І. Про вдосконалення санкцій у злочинах, що посягають на режим відбування покарання у вигляді позбавлення волі //Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС. – 2001. – № 2. – С. 79-87.

7. Плужнік О.І. Відмежування злочинів, що порушують режим відбування по-карання у вигляді позбавлення волі чи режиму тримання під вартою, від суміжних посягань //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – № 2. – С. 22-27.

8. Плужнік О.І. Кримінальна відповідальність за втечу з місць позбавлення волі: Наук.-практ.конф. пам’яті К.Г. Федорова, 12–13 травня 1997 р. /Запорізький державний університет. – Запоріжжя. – Т.2, 1997. – С. 97-101.

9. Плужнік О.І. Кримінальна відповідальність за злісну непокору вимо-гам адміністрації виправно-трудової установи: Наук.-практ. конф., 24–25 вересня 1999 р. /Дніпропетровський юридичний інститут. – Дніпропетровськ. – 1999. –265-269.

А Н О Т А Ц І Ї

Плужник О.І. Кримінальна відповідальність за порушення режиму відбування покарання у виправних установах та тримання під вартою. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національна академія внутрішніх справ України. – Київ, 2003.

Дисертація присвячена проблемі кримінальної відповідальності за порушення режиму відбування покарання у виправних установах та тримання під вартою

(ст. 390 – 393 КК України). Досліджено чинники соціальної зумовленості такої відповідальності; об’єктивні й суб’єктивні ознаки злочинів, що посягають на режим відбування покарання у виправних установах та три-мання під вартою; кваліфікуючі ознаки втечі з місця позбавлення волі або з-під варти; зміст покарання, а також проведено відмежування досліджуваних злочинів від суміжних посягань.

Аргументовано необхідність здійснення кримінально-правового забезпечення режиму відбування покарання у виправних установах та режиму тримання під вартою в одній статті КК. Подано низку інших пропозицій.

У контексті дослідження запропоновано зміни до Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України “Про міліцію”, постано-ви Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1993 р. № 2 “Про судову практику в справах про злочини, пов’язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі”.

Ключові слова: кримінальна відповідальність, режим, відбування покарання, виправні установи, тримання під вартою.

Плужник Е.И. Уголовная ответственность за нарушение режима отбывания наказания в исправительных учреждениях и содержания под стражей. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена проблеме уголовной ответственности за на-рушение режима отбывания наказания в исправительных учреждениях и содержания под стражей (ст. 390 – 393 УК Украины). Исследованы факторы социальной обусловленности такой ответственности; объективные и субъективные признаки преступлений, посягающих на режим отбывания наказания в исправительных учреждениях и содержания под стражей; квалифицирующие признаки побега с места лишения свободы и содержания под стражей; содержание наказания, а также про-ведено отграничение указанных выше преступлений от смежных посягательств. Показано, что наличие уголовно-правовой защиты режима отбывания наказания в исправительных учреждениях и содержания под стражей обусловлено криминологическим, нормативно-организационным, историческим и международным факторами.

Обосновано, что непосредственным объектом исследуемых преступлений есть режим отбывания наказания в исправительных учреждениях и содержания под стражей, т.е. весь комплекс мер, направленных на достижение цели наказания и содержания под стражей.

Дополнительными объектами могут выступать здоровье, телесная неприкосновенность, свобода и безопасность потерпевшего. Сделан вывод, что при совершении предусмотренного ст. 392 УК Украины преступления (действия, дезорганизующие работу исправительных учреждений), потерпевшими могут быть как представители администрации исправительного учреждения, так и иные лица, например педагоги, мастера производства. В этой связи предложено предусмотреть ответственность именно за нападение на представителя персонала исправительного учреждения. Обосновано, что потерпевшими при терроризировании осужденных следует признавать лишь тех из них, которые стали на путь исправления. Доказано, что совершить обозначенные выше преступления возможно лишь при условии, что лицо отбывает наказание или содержится под стражей законно.

Объективная сторона. Констатируется возможность совершения исследуемых преступлений путем действия, а в ряде случаев – бездействия. Место, время их совершения признается обязательными признаками.

При решении вопроса ответственности за уклонение от отбывания наказания в виде ограничения свободы и в виде лишения свободы (ст. 390 УК) впервые предлагается четко обозначить сроки, по истечение которых лицо считается не возвратившимся к месту отбывания наказания.

В отличие от судебной практики предлагается, чтобы привлечению лица к уголовной ответственности по ст. 391 УК (злостное неповиновение требованиям администрации исправительного учреждения) должно предшествовать применение к осужденному всего комплекса средств, предусмотренных уголовно-исполнительным законодательством.

Существующее уголовно-процессуальное положение о неучете времени ознакомления обвиняемого и его защитника с материалами дела при исчислении срока содержания под стражей надлежит изменить. Предлагается это время считать дополнительным к сроку содержания под стражей, что позволит расширить действие ст. 393 УК (побег с места лишения свободы или из-под стражи) на случаи побега в указанный период. В этой связи предлагаются изменения к ст. 156 УПК Украины.

Субъективная сторона. Аргументировано, что совершить преступление исследуемой группы лицо может только с прямым умыслом. Мотивы и цель при этом могут быть различные. При совершении действий, дезорганизующих работу исправительных учреждений, может преследоваться специальная цель – создание организованной группы для терроризирования осужденных или нападения на администрацию.

Субъект. Субъектами исследуемых преступлений являются физические вменяемые лица, дос-тигшие установленного законом возраста, с которого наступает уго-ловная ответственность, и которые отбывают наказание в исправительных учреждениям или содержат-ся под стражей. Предлагается признавать субъектами злостного непо-виновения требованиям администрации исправительного учреждения лиц, осужденных к лишению свободы, оставленных в сследственных изоляторах для работы по хозяйственному обслуживанию. Обоснована необходимость, с соответствующими предложениями законодательных изменений, признания субъектами побега из-под стражи лиц, задержанных в уголовно-процессуальном порядке.

Обосновано неоправданную строгость установленных в ст. 390 УК санкций и предложено их смягчение. Аргументирована необходимость установления ответственности за деяния, предусмотренные в исследуемой группе преступлений, в одной статье УК Украины и предложена ее редакция. Доказана необходимость внесения ряда изменений к постановлению Пленума Верховного Суда Украины от 26 марта 1993 г. № 2 “О су-дебной практике по делам о преступлениях, связанным с нарушением режима отбывания наказания в местах лишения свободы” относительно квалификации исследуемых преступлений.

Ключевые слова: уголовная ответственность, режим, отбыва-ние наказания, исправительные учреждения, содержание под стражей.

E.Plujnik. The criminal liability for disturbance of enduring the punishment and custody. Manuscript.

The candidate dissertation on law on specialization 12.00.08 - criminal law and criminology; executive law. National academy of internal affair’s of Ukraine, Kiev, 2003.

The dissertation is dedicated to a problem of the criminal liability for disturbance of enduring the punishment and custody (item art. 390 – 393 CL of Ukraine). The factors of the social conditionally of such responsibility are investigated; objective and subjective tags of crimes encroaching on a mode of enduring the punishment and custody; qualifying tags of propagate from the place of confinement or custody; the punishment, and also is conducted demarcation above of crimes from the adjacent invasions.

The necessity of installation of the responsibility for acts, foreseen in investigated group of crimes is argued, in one article CL of Ukraine and its edition is offered. The necessity of depositing of a series of changes to the order № 2 Plenums of the Supreme Court of Ukraine from March 26, 1993. “About judiciary practice on business about crimes, bound with disturbance of enduring the punishment in the places of confinement” concerning proficiency of investigated crimes is demonstrated.

Key words: the criminal liability, mode, enduring the punishment, penitantionary institutions, and custody.