ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 94 (477.6/7) “1873 – 1920”

ПЕТРОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Діяльність земських статистичних закладів

південноукраїнських губерній у

другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

07.00.01 – Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Дніпропетровськ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії та політичної теорії Національного гірничого університету, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Швидько Ганна Кирилівна,

Національний гірничий університет,

професор кафедри історії та політичної теорії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук

Шандра Валентина Степанівна,

Інститут історії України НАН України,

провідний науковий співробітник

відділу історії України ХІХ – початку ХХ ст.

кандидат історичних наук, доцент

Посунько Ольга Миколаївна,

Дніпропетровський національний університет,

доцент кафедри історії України

Провідна установа: Донецький національний університет,

кафедра історії України

Захист відбудеться “18” лютого 2004 р. о 13?? годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 в Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна 72, ауд. 307.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий “15” січня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

Загальна характеристика роботи.

Актуальність теми дослідження. Одним із завдань сучасної української історичної науки є вивчення історії окремих регіонів України і її мало досліджених раніше аспектів (історії явищ, подій, рухів, закладів і організацій у масштабах регіону). Указ Президента України від 23.01.2001 р. “Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху” та початок наукової діяльності з метою перевидання ґрунтовного дослідження історії регіонів – “Історії міст і сіл України” ставлять на чергу денну завдання докладнішого вивчення аспектів регіональної історії. У цьому контексті має науковий інтерес і вивчення історії статистичних органів земств, результати діяльності яких через специфіку досліджень є джерелом до історії сіл і міст. Створені згідно з земською реформою 1864 р. місцеві органи самоврядування мали своїм обов’язком вирішення багатьох питань з утримання та належного функціонування шкіл, шляхів, лікарень, продовольчих складів, іншої інфраструктури, що було неможливо без точної інформації про різні сфери місцевого життя. Цю інформацію земства отримували за допомогою статистики – науки, що вивчала масові явища і допомагала встановити закономірності суспільного та економічного розвитку. Діяльність земських статистичних закладів (унікального явища в історії статистики) на Півдні України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. мала важливе значення в першу чергу для самих земств, надаючи їм матеріали для оподаткування, для різноманітних заходів земств та їх клопотань перед урядом. Діяльність статистичних органів земств у окремих губерніях і регіонах, а також її регіональні особливості ще недостатньо вивчені, тому і потребують окремого розгляду.

У ХІХ ст. статистику вважають універсальним засобом пізнання дійсності, і через цю універсальність до земської статистики крім суто статистичних даних потрапляли різні нестатистичні відомості з історії, природознавства, правознавства тощо. Дослідники земської статистики акцентували увагу на вивченні власне статистичних результатів діяльності земських статистиків, майже зовсім ігноруючи результати діяльності нестатистичного характеру. Тому бажано з’ясувати досягнення земських статистиків Півдня України у цій царині.

Діяльність земських статистичних закладів як складової частини органів громадського самоврядування відображала місцеві громадські інтереси і потреби на противагу урядовим закладам, які діяли в інтересах держави. Тому результати земської статистичної діяльності на Півдні України є не лише індикатором суттєвих потреб місцевого населення, але і формою прояву місцевої суспільної думки. З цих точок зору проблема ще майже не досліджена і також потребує вирішення.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота є складовою частиною досліджень, які виконуються кафедрою історії та політичної теорії Національного гірничого університету згідно з держбюджетною науково-дослідною темою № Ш-475 “Вивчення історії і культури Придніпров’я XVIII-XX століть.”

Об’єктом дослідження є земсько-статистичні заклади трьох губерній Півдня України (за тодішнім терміном “Новоросійського краю”) – Катеринославської, Таврійської та Херсонської.

Предметом дисертаційного дослідження є діяльність органів земської статистики Півдня України, а також її результати як відображення нагальних потреб місцевого населення і загальних соціально-економічних процесів другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз статистичної справи Катеринославського, Таврійського і Херсонського земств. Для реалізації мети були поставлені наступні дослідницькі завдання: з’ясувати значення, яке бачили у функціонуванні земських статистичних закладів керівні органи земств Півдня України і окремі видатні статистики; встановити причинно-наслідковий зв’язок між подіями у суспільному та економічному житті середини ХІХ – початку ХХ ст. і часом заснування органів земської статистики на Півдні України; виявити особливості (спільні та відмінні риси) організаційних засад, складу та фінансування як чинників, що безпосередньо впливали на діяльність трьох південноукраїнських земсько-статистичних закладів; дослідити статистичну діяльність земств Півдня України з метою визначити її пріоритетні напрямки і головні досягнення; з’ясувати ступінь взаємодії уряду і земства на підґрунті статистики на місцевих прикладах; встановити особистий внесок у статистичну справу окремих статистиків південноукраїнських земств; з’ясувати наслідки земської статистичної діяльності; дослідити, яким чином явища соціально-економічної дійсності та їх зміна знаходили відображення у результатах земсько-статистичної діяльності.

Хронологічні межі дослідження визначаються періодом діяльності земсько-статистичних установ на південноукраїнських землях, тобто, з середини 70-х рр. ХІХ ст. до 1920 р. Граничні рамки складають створення у 1873 р. Херсонського статистичного бюро та розчинення у 1920 р. у місцевій ланці системи радянської державної статистики, що саме формувалася, останнього з трьох південноукраїнських органів земської статистики – Таврійського.

Територіальні межі дослідження становлять землі Катеринославської, Таврійської та Херсонської губерній. Ці три губернії повністю вміщувалися у рамки “степового” типу господарства, який виокремлювали як урядові статистики ХІХ – початку ХХ ст., так згодом і радянські дослідники історії економічних відносин. Серед інших регіонів Російської імперії ХІХ ст. Південь України знаходився на особливому становищі: пізніша (порівняно з іншими регіонами Європейської Росії) активна колонізація та експлуатація території; значні запаси корисних копалин; строкатий етнічний склад; особливості ґрунту та клімату, що спричинили утворення переважно зернової спеціалізації цього регіону; вихід до стратегічних та торгівельних артерій – р. Дніпра та Чорного моря (прямий вихід до останнього Катеринославська губернія мала до 1888 р.). Все це специфічно впливало на економічні процеси в цьому краї, створюючи у трьох південних губерніях подібні та відмінні від інших регіонів соціально-економічні явища. Особливості регіону впливали і на характер діяльності різних місцевих закладів, серед яких були земства та їх окремі підрозділи – земські статистичні органи.

Методологічну основу дослідження склали принципи науковості, об’єктивності, історизму. Завдання дослідження вирішувалися шляхом поєднання загальнонаукових, спеціально-історичних та міждисциплінарних методів. Із загальнонаукових в дисертації були застосовані методи: узагальнення, аналізу, синтезу, математичний, дедуктивний та індуктивний, системний, історико-хронологічний, логічний. Серед спеціально-історичних в дисертації були використані такі методи: історико-генетичний, історико-порівняльний, періодизації, типологізації. Сукупність цих методів дозволила комплексно розглянути статистичну організацію земств Півдня України у часі, просторі та взаємодії.

Наукова новизна роботи. В дисертації дістало подальшого розвитку вивчення історії діяльності земських статистичних закладів Півдня України шляхом комплексного аналізу організаційних підстав, етапів і результатів цієї діяльності. Вперше земські статистичні видання розглядалися у якості форм відображення або індикаторів локальних та загальних соціально-економічних процесів у країні в другій половині ХІХ – початку ХХ ст. На основі залучення нових джерел та літератури проаналізований внесок статистиків південноукраїнських земств у теорію і практику земської статистичної справи. Найбільш повно розглянуті процеси організації та діяльності статистичних закладів земств Півдня України. У контексті досліджуваної проблематики висвітлені відносини між урядом і земством у сфері статистики. Доводиться теза, що дані нестатистичного характеру, що містяться у статистичних виданнях є також цінним джерелом до історії краю.

Практичне значення роботи полягає в можливості використання її матеріалів при підготовці навчальних курсів з історичного краєзнавства та історії України вцілому. Результати дослідження можуть бути застосовані дослідниками в узагальнюючих наукових працях з історії статистики, історії земства та історії суспільної думки.

Апробація результатів дослідження. Наукова робота пройшла апробацію на міжнародних та регіональних конференціях: “Х Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства “Історія міст і сіл України в контексті регіональних досліджень” (Донецьк, 2001); ХІІІ наукова сесія НТШ у Дніпропетровську (Дніпропетровськ, 2002); Регіональна науково-практична конференція “Дослідники Придніпровського краю” (Дніпропетровськ, 2002 р.); “Полівські читання” (Дніпропетровськ, 2002 р.). Основні положення та проміжні результати дисертаційної роботи були оприлюднені у шести публікаціях у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Дисертаційна робота складається з переліку умовних позначень, вступу, чотирьох розділів (дванадцяти підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Дисертаційна робота загальним обсягом 265 сторінок має 192 сторінки тексту.

Структура і основний зміст дисертації.

У першому розділі – “Історіографія, класифікація джерел та методологічна база дослідження” – аналізуються наукові роботи з проблематики дослідження, подається класифікація використаних у дослідженні джерел, визначаються наукові методи, які дозволили вирішити поставлені у дослідженні завдання.

У підрозділі 1.1. “Історіографія проблеми” проаналізована історіографічна спадщина з досліджуваної проблеми, яка хронологічно розпадається на три етапи – другої половини ХІХ – початку ХХ ст. (до 1917 р.), радянську (з 1917 до 1991 р.) та сучасну (з 1991). Історіографії другої половини ХІХ – початку ХХ ст. притаманне використання значної джерельної бази, що є характерним для позитивізму як напрямку історіографії. У працях цього періоду знайшли відображення спочатку народницька, а потім соціал – демократична і марксистська ідеології, що відповідно позначалося на змісті праць і наголосах на тих чи інших питаннях. Одні праці містять відомості з досліджуваної проблеми, інші – дані, які допомагають уявити загальні процеси запровадження і організації земської статистичної справи (С.М.Велецький, О.А.Кауфман, А.Мухін, В.І.Орлов Велецкий С.Н. Земская статистика. – Москва, 1899. – Ч.І. – ХХХVІІІ + 418 с.; Кауфман А.А. Земская статистика // Юбилейный земский сборник / Под ред. Б.Б.Веселовского и З.Г.Френкеля. – СПб., 1914. – С. 186 – 262; Мухин А. К постановке текущей статистики в земствах // Земское дело. – 1911. – № 7, 8. – С. 610 – 615; Орлов В.И. Земские статистические работы в 1884 году // Земский обзор. – Полтава, 1884. – № 3. – С. 618 – 624.), методології досліджень (С.М.Велецький, В.Воронцов, С.Жилкін, М.В.Неручев Велецкий С.Н. Там само; В. В[оронцов]. Земская статистика // Русская мысль. – 1888. – № 6. – С. 150 – 180; Жилкин С. Городские оценочные работы последних лет // Земское дело. – 1910. – № 20. – С. 1655 – 1663; Неручев М.В. “Земские” статистические работы и “Статистическое Отделение” Московского Юридического Общества // Вестник Бессарабского земства. – 1883. – № 11-12. – Кишинев, 1883. – С. 3 – 10.), підсумків діяльності (критичні огляди або бібліографія) (Н.Авінов, В.М.Григор’єв, В.І.Орлов, О.Ф.Фортунатов Авинов Н. Оценочные работы земств по закону 1893 года // Земское дело. – 1910. – № 23. – С. 1944 – 1949; Григорьев В.Н. Земско-статистические исследования по Екатеринославской губернии // Русская мысль. – 1885. – № 9. – С. 53 – 59; Григорьев В.Н. Общий обзор земско-статистических работ // Русская мысль. – 1887. – Кн. 1. – С. 86 – 108; Орлов В.И. Там само; . та ін.), історії статистики (С.М.Велецький, Б.Б.Веселовський Велецкий С.Н. Там само; Веселовский Б.Б. История земства. – Т.ІІІ, Т. ІV. – СПб., 1911; Фортунатов А.Ф. Земско-статистическая литература в 1891 году // Юридический вестник. – 1892. – Т. ХІ – Кн. 3, 4. – С. 475 – 493, Фортунатов А.Ф. О земско-статистических изданиях в 1908 и 1909 гг. // Земское дело. – 1910. – № 4. – С. 289 – 294, Фортунатов А.Ф. О земско-статистических изданиях в 1910 и 1911 гг. // Земское дело. – 1912. – № 2. – С. 97 – 106, № 3. – С. 189 – 195, Фортунатов А.Ф. О земско-статистических изданиях в 1912 г. // Земское дело. – 1913. – № 17. – С. 1135 – 1147, Фортунатов А.Ф. Сельскохозяйственная статистика в России // Труды Императорского Вольного Экономического общества – Т.І. – СПб., 1886. – С. 41 – 54, 315 – 331.). Більшість цих праць створена людьми, які мали справу зі статистикою взагалі чи земською статистикою зокрема. Інтерес до літератури з цього питання обумовлювався загальною увагою тогочасного суспільства до статистики як науки, яка повинна була вирішити нагальні проблеми дійсності, а також досягненнями самої земської статистики.

Відомості з досліджуваної проблеми містяться переважно у статях. Так у “Киевской старине”, яка була історичним журналом, статистичні видання Катеринославського і Херсонського земств розглядалися, в першу чергу, у історико-етнографічному вимірі В.А. Библиография. Местечко Курисово – Покровское (Балай). Статистическое описание поселения, составленное статистическим отделением при Херсонской губернской земской управе // Киевская старина. – 1883. – № 11. – С. 495 – 496; Каманин И. Новые статистико-географические данные об Одесском уезде // Киевская старина. – 1888. – № 11. – С. 1 – 13; Н.С. Библиография. Сборник статистических сведений по Екатеринославской губернии. Т. ІІ. Бахмутский уезд // Киевская старина. – 1887. – № 1. – С. 155 – 157; Я[стребов] В. Библиография. Материалы для оценки земель Херсонской губернии. Т. ІІ. Елисаветградский уезд // Киевская старина. – 1887. – № 2. – С. 339 – 342; Ястребов В. Библиография. Щербановская волость Елисаветградского уезда Херсонской губернии. Историко-этнографическое и хозяйственно-статистическое описание Т.И.Осадчого // Киевская старина. – 1891. – № 2. – С. 359 – 362.. Як організатор московської земської статистики, яка мала значний вплив на організацію земської статистики у багатьох губерніях, земський статистик В.І.Орлов приділив у своїй праці більшу увагу діяльності земсько-статистичних закладів “московського” типу, до якого належали статистичні установи Катеринославського і Таврійського земств Орлов В.И. Там само.. Останній заклад був розглянутий уважніше оскільки у 1884 р. роботи у цьому закладі тільки розпочиналися, а також через ті особливі труднощі місцевого характеру, з якими зустрілися при проведенні своєї діяльності статистики. Обізнаність В.І.Орлова в організації діяльності земських статистичних закладів, у якій він брав безпосередню участь, робить його твердження дуже цінними і вартими уваги. В.М.Григор’єв значну увагу у своїх працях приділив процесу і результатам земсько-статистичних робіт у Катеринославському, Таврійському і Херсонському земстві у 1887 р. та результатам діяльності статистичного закладу Катеринославського земства у 1884 р.Григорьев В.Н. Общий обзор ... Там само; Григорьев В.Н. Земско-статистические исследования по Екатеринославской губернии. Там само. Інший дослідник Н.Авінов розділив усі розглянуті ним 27 земств за ступенем завершеності оціночних робіт станом на 1910 р. на п’ять груп: 1) роботи завершені – 6 земств, 2) завершено збирання матеріалу – 5 земств, 3), 4), 5) – інші 16 земств, які характеризувалися відповідно задовільним, поганим та найнижчим рівнями виконання оціночних робіт. Херсонський земсько-статистичний заклад автор відносив до другої групи, а Катеринославський та Таврійський – до п’ятої Авинов Н. Оценочные работы... Там само.. Цікавий погляд на діяльність Катеринославського земського статистичного закладу, так би мовити погляд з середини, дає стаття завідувача цього закладу В.К.Кузнецова. Вона була відповіддю на закиди щодо дорожнечі та повільності статистичних робіт очолюваного В.К.Кузнецовим закладу, які висловила губернська управа на губернському земському зібранні 1885 р. В.К.Кузнецов Статистика Екатеринославского губернского земства // Степь. – 1886. – № 19 (11 мая). – С. 283 – 288.

Радянська історіографія представлена монографічними працями, у яких розглядалися окремі, вузько спеціальні питання історії діяльності земської статистики. Це дослідження В.М.Григор’єва (предметний покажчик матеріалів земсько-статистичних праць), Н.А.Свавицького (методологія земських статистичних досліджень і їх підсумки), Н.М.Пірумової (розгляд персоналу земсько-статистичних закладів, його соціально-політичних поглядів та умов діяльності земських статистиків) Григорьев В.Н. Предметный указатель материалов в земско-статистических трудах с 1860-х годов по 1917 год. – В. 1. – М.: Изд. ЦСУ СССР, 1926.– V + 338 с; В. 2. – М.: 1927. – 380 с.; Свавицкий Н.А. Земские подворные переписи: Поуездные итоги (1887 – 1913). – М.: Изд. ЦСУ СССР, 1926. – 356 с.; Свавицкий Н.А. Земские подворные переписи (обзор методологии). – М.: Госстатиздат, 1961. – 462; Пирумова Н.М. Земская интеллигенция и ее роль в общественной борьбе. – М.: Наука, 1986. – 268 с.. Праця дослідника А.І. Гозулова “Очерки истории отечественной статистики” (1972 р.) частково присвячена розгляду загальних питань організації, діяльності і результатів земської та урядової статистики Гозулов А.И. Очерки истории отечественной статистики. – М.: Статистика, 1972. – 310 с.. Спеціально розгляду регіональних особливостей земської статистичної діяльності на Півдні України історіографія цього періоду не торкалася.

Останній історіографічний етап з вивчення даної проблематики представлений статею О.О.Бакуменко і статею Є.Г.Сінкевич та О.А.Макієнко. Дослідниця О.О.Бакуменко присвятила свою працю дослідженню історіографії др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст. з загальних питань земської статистики Бакуменко О.О. Проблеми становлення земської статистики у дореволюційній історіографії // Вісник Харківського державного університету. – № 401. – Історія України. – Вип. 2. – Харків: ХДУ. – 1998. – С. 332 – 340.. Порівняння регіональних особливостей діяльності органів земської та урядової статистики у Херсонській губернії ХІХ ст. та їх взаємодії присвячено дослідження Є.Г.Сінкевич та О.А.Макієнко Сінкевич Є.Г., Макієнко О.А. Статистичні служби Херсонської губернії в структурі адміністративної влади та органів місцевого самоврядування ХІХ ст. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Запоріжжя, – Вип. VІІ. – С.154 – 159..

Аналіз історіографії з проблематики дослідження виявив фрагментарне вивчення історії організації і діяльності Катеринославського, Таврійського та Херсонського земських статистичних закладів від початку їх заснування до 10-х рр. ХХ ст., а також відсутність наукових розвідок, які торкалися б діяльності цих закладів у останнє дисятиріччя їх існування.

Підрозділ 1.2. “Класифікація джерел”. Використанні під час дослідження джерела поділяються на джерела діловодної документації (створені в процесі діяльності апарату управління місцевих органів самоврядування і стосувалися діяльності земської статистики в цьому регіоні) та статистичні джерела (різноманітні за змістом і формою носії інформації, що виникли внаслідок масових обстежень, описів, переписів, які проводили земства за допомогою власних статистичних закладів). Окремий комплекс документальних джерел складають законодавчі акти, якими уряд регулював діяльність статистичних закладів земств. В силу специфіки діяльності земських статистичних закладів, джерела, в яких в значній мірі вона відображена, головним чином, є опублікованими. Опубліковані джерела – це, в першу чергу, видання як результат діяльності земських статистичних закладів. Часто у передмовах до цих праць можна знайти описи проведення статистичних досліджень, програми, за якими вони здійснювалися, ставлення статистиків до своєї роботи та іноді критику вірогідності зібраних статистичних даних. Монографічні дослідження (поширені у херсонській статистиці) окремих земських статистиків допомагають дослідити їх професійну діяльність та підготовку і з’ясувати які проблеми привертали особливу увагу земських статистиків. До опублікованих джерел відносяться також журнали губернських земських зібрань, доповіді та звіти управ. Доповіді управ зі статистики могли міститися серед доповідей з інших питань в одному збірнику, а могли видаватися окремо.

Неопубліковані джерела з проблеми дослідження, використані в дисертації, зберігаються у фондах Державного архіву Автономної Республіки Крим, Державного архіву Дніпропетровської області, Державного архіву Одеської області, Державного архіву Херсонської області.

Підрозділ 1.3. “Методологічна база дослідження” присвячена розгляду методів, які були застосовані у дисертаційному дослідженні. Загальна методологія наукового дослідження виходить з того положення, що оточуючий світ є матеріальним і об’єктивним. А тому використання таких загальнонаукових методів як узагальнення, аналіз, синтез, математичного, системного, історико-хронологічного, логічного і методів діалектики допомагає у встановленні найбільш правильних і точних законів розвитку об’єктивного світу. Більшого використання порівняно з іншими загальнонауковими методами набув у дослідженні системний метод. У світлі системного підходу земська статистика (з її статистичними нарадами, корпоративністю корпусу земських статистиків, переміщенням статистиків з одного земства в інше) постає як система. Організація земської статистичної справи на південноукраїнських землях (статистичні відділення при губернських земствах) як підсистеми, підсистемами нижчого рівня виступають повітові статистичні заклади, де такі існували, а вже неподільною ланкою системи – окремий статистик. Система знаходиться у постійних взаємовідносинах з іншими системами або під їх впливом. Отже, системний підхід змушує розглядати діяльність земських статистичних закладів не відірвано від соціально-економічних та суспільно-політичних процесів, а в поєднанні з ними.

Використання спеціальної історичної методології залежить від конкретних завдань, котрі висуваються у кожному конкретному історичному дослідженні. Серед спеціально-історичних методів в дисертації були використані наступні: історико-генетичний, історико-порівняльний, періодизації, типологізації. Історико-генетичний метод допоміг встановити закономірності розвитку земсько-статистичної справи на Півдні України, а також індивідуальність окремих фактів цього розвитку. Використання у дослідженні історико-порівняльного методу, сутність якого полягає у можливості визначити типові та індивідуальні риси притаманні схожим або спорідненим явищам, дозволило виявити подібні та особливі ознаки діяльності Катеринославського, Таврійського та Херсонського земських статистичних закладів. Також цей метод дозволив поширити загальні тенденції, що були властиві земській статистиці взагалі, на діяльність цих трьох закладів – наприклад, розглядати діяльність (та її результати) Катеринославського та Таврійського земських статистичних закладів у контексті їх належності до “московського” типу статистики. На сучасному етапі розвитку науки важливу роль відіграє також взаємодія природничих і гуманітарних дисциплін через поєднання та запозичення міждисциплінарних методів дослідження. В процесі дослідження були використані методи статистики та соціології. Специфіка дослідження передбачає дослідження статистичних даних і, отже, у досліджені був використаний математико-статистичний метод. Сукупність цих методів дозволила докладно розглянути таке цікаве історичне явище як статистична організація земств Півдня України у часі, просторі та взаємодії.

У другому розділі – “Організаційні засади діяльності земської статистики” – досліджено значення статистики для діяльності земств, організаційні засади земських статистичних закладів, відношення населення і земських діячів до діяльності органів земської статистики, взаємовідносини між земством та урядом у питанні про статистичну справу.

Підрозділ 2.1. “Значення земської статистики”. Головне значення земської статистики, як це зазначали керівні органи земств Півдня України, полягало у можливості для земства з’ясувати на підставі статистичних даних точну кількість об’єктів, якими були землі та інше нерухоме майно (будинки, торгові та промислові заклади), а також обсягів земського оподаткування. Для встановлення точних обсягів можливого оподаткування і можливості населення сплачувати податки земства вдавалися до статистичних досліджень за двома напрямками – вивчення загального економічного положення населення, а також кількості податківців (“сільськогосподарська” або “економічна” статистика) і встановлення норм, за якими повинно було проводитися оподаткування (“оціночна” статистика). Це дозволяло збільшити обсяги фінансових надходжень до земських кас і більш справедливо розподілити податки поміж населенням, що було важливе за умови прогресуючих витрат на різноманітні заходи земств. Отже, фіскальний напрямок у земських статистичних дослідженнях був головним та пріоритетним. Усі інші напрямки статистичної діяльності земств (шкільна, медична тощо) відносилися до категорії другорядних і проводилася не усіма земствами, як це видно на прикладі південноукраїнських земських статистичних закладів. Результати земської статистики також були потрібні при обговоренні питань про поліпшення технічних прийомів землеробства або інших галузей господарства, про витрати по виробництву та транспортуванню сільськогосподарських продуктів, про заходи з подолання сільськогосподарської кризи, важке становище у різних спеціальних галузях господарства тощо. Нагальну потребу для земств у точній інформації місцевого характеру (стан народного господарства, освіти, здоров’я) необхідної для прийняття рішень по проведенню потрібних заходів, земства задовольняли використовуючи дані власної статистики, але дуже не часто. Значення статистичних даних і, зокрема, тих, що надавали земства зросло з початком Першої світової війни. Після 1914 р. дані поточної сільськогосподарської статистики застосовувалися для вирішення питань постачання армії зерном і худобою, для розверстки постачання між повітами, своєчасне визначення імовірного та фактичного збору продуктів харчування. Аграрне питання, яке загострилося після революції 1917 р., теж потребувало для свого вирішення статистичних даних.

У підрозділі 2.2. “Організація статистичної справи у земствах Півдня України” розглядаються процес запровадження і організаційні засади земських статистичних закладів, які обумовлювали напрямки їх діяльності і, відповідно, позначалися на кінцевих результатах цієї діяльності. У органах статистики земств Південної України були представлені обидва так звані “типи” земської статистики (“московський” та “чернігівський”), які недовгий час (до введення в дію оціночних законів 90-х рр.) розрізнялися особливостями підходів до об’єкту статичного дослідження. За характером організації, діяльності і обробки статистичних даних статистичні органи Катеринославського та Таврійського земств відносилися до “московського”, а Херсонський, хоча і не за всіма ознаками, – до “чернігівського”.

Оскільки земські керівні органи (губернські зібрання) вирішували заснувати статистичні заклади вони і надавали цьому процесу легітимність. Їх рішення і резолюції на доповіді управ, які розробляли проекти загальних засад функціонування (склад, фінансування, програми) земських статистичних закладів складали найвагоміше підґрунтя діяльності органів земської статистики. Створення цих органів не було одномоментним актом. Часом проходило кілька років між рішенням земського зібрання створити статистичний заклад і його фактичним створенням (як це відбувалося у Катеринославській губернії – рішення було прийняте 16 грудня 1881 р., а сам заклад був створений на початку 1883 р.). Першим у регіоні та одним з перших у країні був створений Херсонський статистичний заклад (1873 р.). Через два роки Херсонське земство скасувало свій орган статистики, але вже 1881 року відновило його діяльність на нових засадах. Майже одночасно виникли Катеринославський (1883 р.) та Таврійський (1884 р.) статистичні заклади. Факторами, які впливали на час виникнення земських статистичних закладів Півдня України були неврожаї 1873 р. та 1880 р. Відразу після них, а іноді і за пропозицією урядових осіб, від яких уряд вимагав даних про неврожаї і кількість населення, що потребує допомогу, земства розпочали відповідну підготовку до відкриття власних статистичних закладів. Цей процес іноді затягувався на два роки, як це відбулося у Катеринославській губернії. Не всі земства створювали статистичні заклади через внутрішню переконаність у необхідності цієї установи для загальної діяльності земства. Катеринославський земсько-статистичний заклад був створений у відповідь на пропозицію урядової адміністрації в особі губернатора.

Певний вплив на організацію земської статистики чинили пропозиції місцевих та загальнодержавних статистичних нарад. Хоча ці наради виробляли здебільшого пропозиції необов’язкові до застосування, багато земських статистиків вдавалося до запровадження їх у своїй діяльності. Про це свідчать приклади діяльності земських статистичних закладів Півдня України. Багато представників останніх брали активну участь у статистичних нарадах. З поміж них найбільш активними (за кількістю учасників і виголошених доповідей) виявлялися херсонські земські статистики. Не в останню чергу це ставало можливим за умови всебічного сприяння, яке створювало Херсонське земство своїм статистикам і в їх прямій діяльності, і в участі в статистичних нарадах (фінансування відряджень).

Умови заснування та функціонування органів земської статистики залежали і від урядових законоположень у цій царині. Серед них найбільший вплив на земську статистику справили закони 8 червня 1893 р., 4 червня 1894 р. та 18 січня 1899 р., які регламентували статистичні дослідження, що мали за мету визначення цінності об’єктів земського оподаткування (так звана оціночно-статистична діяльність). До введення в дію цих законів статистична справа організовувалася за власною ініціативою земств, а після них – створювалася за вимогою уряду, підлягала його контролю і ставала обов’язком земств. Земства, в яких статистичні заклади були раніше скасовані, зробивши перші кроки у напрямку оціночних робіт, вдаються до повторного створення спеціальних органів статистики. Так були знов відкриті у 1895 р. Катеринославський і у 1899 р. Таврійський земські статистичні заклади. У 1900 р. Херсонська земська статистична справа доповнилася створенням особливого оціночного відділення, який займався лише справою оцінки міського нерухомого майна. Закон 1899 р. асигнував на проведення 1 млн. крб. урядової субсидії щорічно, після чого спостерігається скорочення фінансової підтримки власної статистичної справи з боку земств.

Підрозділ 2.3. “Склад та фінансування земських статистичних закладів”. Важливими чинниками функціонування земської статистики були фінансування та склад земських статистичних закладів. Від цих чинників залежали швидкість та повнота статистичних досліджень. Часто земські статистики за браком часу і потрібного фінансування виконували роботи не в повному обсязі або значно уповільнювали їх хід. Брак кваліфікованого досвідченого персоналу (чому значно сприяла заборона уряду залучати до статистичної роботи підозрюваних у революційній діяльності осіб), призводив до розподілу великого обсягу робіт між обмеженою кількістю статистиків і використання праці менш кваліфікованих реєстраторів та рахівників.

Процес налагодження належного функціонування земських статистичних закладів значною мірою залежав від діяльності та особистих якостей їх завідувачів. До видання закону 8 червня 1893 р. від них часто залежало, на яких засадах буде організований і, відповідно, діятиме статистичний заклад, які методи будуть застосовані при статистичних дослідженнях. Багато керівників закладів земської статистики отримували досвід статистичних робіт у закладах “московського” та “чернігівського” типів статистики і переносили вже знайомі, відпрацьовані на практиці методи діяльності у ті заклади, які їм доводилося очолювати, як це спостерігається у статистичних закладах Півдня України. Деякі завідувачі вносили нові або удосконалені прийоми у процес збирання і обробки статистичних даних. Так, завідувач Таврійського земського статистичного закладу К.А.Вернер разом з помічником С.А.Харізоменовим вдосконалив і ввів систематичне використання у діяльності свого закладу комбінаційних таблиць. Останні стали зразком для статистичних закладів інших земств. На завідувачів покладалася відповідальність за хід і наслідки статистичних робіт. Ними ж редагувалися, а часом і створювалися статистичні видання. Протягом існування земських статистичних закладів на Півдні України їх очолювали: у Катеринославському земстві – В.К.Кузнєцов, В.С.Пругавін, В.І.Василенко, К.Занцевич, А.В.Науменко, у Таврійському – К.А.Вернер, С.М.Блеклов, П.П.Фірсов, А.В.Неручев, Б.Волков, В.А.Оболенський, І.Надеждін, М.Е.Бєнєнсон, у Херсонському – О.О.Русов, А.С.Бориневич, Л.В.Падалка, О.О.Браунер.

У великій кількості корпус земських статистиків складали революціонери та ліберали (або як їх називали сучасники “ідейні”). Багато з них, особливо у 80-х рр., йшли працювати статистиками з метою вивчити умови, в яких живе населення, знайти закономірності негативних процесів у економічному та соціальному житті селянства, щоб використати їх для покращення це життя, донести свої ідеї з питання реформування села до частини суспільства, яка переймалася долею простого люду. Уряд вживав заходів, аби не допустити до земської статистичної діяльності осіб “неблагонадійних”, але саме вони і складали основу персоналу земських статистичних закладів, вносячи нові принципи в статистичні дослідження і прогресивні ідеї в зміст праць.

Підрозділ 2.4. “Ставлення до земської статистики земських діячів та населення”. Матеріали земської статистики повинні були слугувати виборним земським діячам (гласним та членам управ) підґрунтям для відповідних заходів з покращення становища місцевого населення. Проте деякі земські діячі відстоювали точку зору, що статистика не потрібна і фінансово недоречна як напрямок діяльності земств. Слова катеринославського гласного А.О.Короленко, – “Я не знайомий з працями наших статистиків, тому що не вважав необхідним з ними знайомитися” Постановления ХХІ очередной сессии Екатеринославского губернского земского собрания с 4 по 15 декабря 1886 г. – Екатеринослав, 1887. – 913 с. – С. 70., – ілюструє як іноді відносилися земці до даних власної статистики. Ця тенденція посилилася з 90-х рр. ХІХ ст., призводячи до утисків і конфліктів на цьому ґрунті. Неприязне відношення діячів земства і уряду, а також боязке і скептичне ставлення населення до земської статистики негативно впливало на результати її діяльності. Земські статистики Півдня України намагалися виправити такий стан речей, проводячи роз’яснення завдань і користі для суспільства і земства земських статистичних досліджень.

У підрозділі 2.5. “Порівняння загальних рис організації та діяльності земської та урядової статистики (на прикладі Катеринославської губернії)” подаються загальні і основні характеристики взаємодії уряду і земства у сфері статистики на прикладі Катеринославської губернії. У загальних рисах розгляду підлягала також діяльність місцевого закладу урядової статистики – Катеринославського губернського статистичного комітету. Певна хаотичність спостерігалася у взаємовідносинах земств і уряду в сфері статистики. До 1896 р. земства, за вимогою уряду, фінансували статистичні роботи, які виконували місцеві заклади урядової статистики (1500 – 2000 крб. на рік, а часом і на “не передбачувані витрати”), а після 1899 р. вже уряд фінансував статистичні роботи, які виконували земські статистичні заклади (22 тис. крб. на рік). Основна відмінність полягала в тому, що земства не мали змогу контролювати (часом не мали навіть уявлення про хід і наслідки діяльності фінансованих ними урядових статистичних закладів) або інакше впливати на урядову статистичну діяльність, на противагу тому як це робив уряд. Уряд не надавав дозволу на проведення робіт і участь в них “неблагонадійних осіб”, статистичні видання підлягали цензурі (іноді уряд не дозволяв їх видавати або наказував знищити вже видані), після законів 1893 та 1899 р. земська статистика остаточно підпала під контроль уряду у вигляді губернських оціночних комісій.

У третьому розділі – “Діяльність земсько-статистичних відділень” – досліджуються напрямки діяльності земських статистичних закладів Півдня України і методів, які ними використовувалися.

У підрозділі 3.1. “Організація статистичних досліджень” проаналізовані методи, які застосовували земські статистики для збирання і обробки статистичного матеріалу. У земській статистиці використовувався експедиційний метод дослідження, тобто, відрядження поділеного на групи статистичного персоналу у досліджувану місцевість і особистий збір статистиками даних безпосередньо від населення, чим забезпечувалася повнота і вища, порівняно з урядовою, точність даних. Опитування статистиками господарів на сільських сходах сприяло більшій вірогідності зібраних даних, що було дуже важливо для встановлення повноти картини соціально-економічного життя на селі. Експедиційний метод використовувався у так званих основних дослідженнях (суцільний перепис усього населення губернії за єдиною програмою). Брак коштів і недоцільність застосування експедиційного методу при вивченні швидкоплинного і несталого економічного життя змушували статистиків вдаватися у поточній статистиці до бланкового методу збирання статистичних даних через добровільних кореспондентів і волосні правління.

У підрозділі 3.2. “Діяльність земсько-статистичних відділень Півдня України” розглядається діяльність земських статистичних закладів, яка поділялася на основну (суцільне дослідження місцевості за єдиною програмою) і поточну, яка слугувала доповненням основної. Окремим видом роботи цих закладів можна вважати дослідження ґрунтів, які проводилися з метою визначення цінності земель для завдань оподаткування. Проте іноді ґрунтові дослідження проводилися колективом ґрунтознавців, що не входили до складу статистичного закладу, підпорядковуючись безпосередньо управі (наприклад, у Катеринославському земстві).

Діяльність земсько-статистичних закладів чітко поділяється на два великих періоди – до і після введення в дію урядового закону від 8 червня 1893 р. про правила оподаткування земствами приватної власності. У першому періоді діяльності земської статистики можна виділити відносно невеликий, “початковий” етап, коли земства вдавалися до вивчення становища власної території з метою ознайомлення з поточною ситуацією і вивчення деяких питань, що викликали інтерес у земства (для проведення залізниць, для вивчення товарообігу і, зокрема, руху хлібних вантажів, для вивчення шляхів сполучень, кількості наявних шкіл і лікарень у сільській місцевості).

Усі земства Південної України, розпочавши свою діяльність, дуже швидко зрозуміли необхідність у вивченні ситуації, що склалася на підпорядкованій їм території. Урядова статистика не могла надати потрібні земствам дані, а отже земства вдаються до спроб статистичних досліджень наявними засобами. Спочатку ці дослідження проводилися з окремих питань, без системи і програми, особами, які мали поверхове знайомство з статистичною практикою або взагалі збиралися через волосні правління, які часто не розуміли, що від них вимагають, а отже повідомляли земству вигадані цифри. Поступово земські діячі починають визнавати, що для збирання відомостей, у достовірності яких можна бути впевненим, потрібні власні, спеціальні статистичні заклади.

На першому етапі діяльності земської статистики найбільш ефективно