НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ПОЛІНЕЦЬ Олександр Петрович

УДК 351.9 (477)

КОНТРОЛЬ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ:

ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ

25.00.01 – теорія та історія державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

КИЇВ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - | кандидат юридичних наук, доцент

ДУБЕНКО Світлана Дмитрівна,

начальник управління координації роботи регіональних інститутів Національної академії державного управління при Президентові України.

Офіційні опоненти: | доктор наук з державного управління, професор, заслужений діяч науки і техніки України ШАМРАЙ Василь Олександрович,

Національна академія державної податкової служби України, начальник факультету податкової міліції;

кандидат юридичних наук, доцент МЯЛОВИЦЬКА Ніна Анатоліївна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри конституційного і адміністративного права юридичного факультету.

Провідна установа - | Хмельницький державний інститут регіонального управління та права, кафедра регіонального та муніципального управління,

м. Хмельницький.

Захист відбудеться “13” листопада 2003 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.810.01 в Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потье, 20.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потье, 20).

Автореферат розісланий “12” жовтня 2003 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.К.Майборода

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі соціально-економічних перетворень в Україні важливим державним завданням є забезпечення незворотності реформи, зокрема за допомогою створення дієвої системи контролю в державному управлінні.

Рівень відповідальності апарату державного управління перед суспільством і громадянами значною мірою залежить саме від контролю в державному управлінні. Президент України Л.Д.Кучма у своїх виступах неодноразово наголошував на необхідності формування “суспільства, яке має важелі контролю на всіх рівнях влади” і введенні нової “технології прозорості”, для того, щоб суспільство могло контролювати владу”.

За період незалежності в державі створені засади розвитку контролю в державному управлінні. Проте наявність розгалуженої системи контролю в державному управлінні ще не забезпечує її ефективність. Зазначимо, що сьогодні в Україні функції контролю розподілені поміж кількома десятками органів державного управління з різним правовим статусом та різними повноваженнями, які іноді дублюються. Досі не створені ефективні механізми взаємодії органів контролю в державному управлінні. За таких умов актуальною є необхідність дослідження проблем контролю в державному управлінні України.

Визначальна особливість контролю в державному управлінні полягає у тому, що такий контроль, з одного боку, є самостійним видом управлінської діяльності, а з другого - необхідним структурним елементом усієї системи державного управління. Тому актуальною виявляється проблема визначення напрямів, обсягів здійснення контролю у вітчизняній системі державного управління, пошуку нових форм контрольної діяльності в цій сфері, що відповідала б реаліям демократичного суспільства.

Сформульовані в дисертації методологія дослідження, теоретичні висновки та практичні рекомендації грунтуються на працях українських та зарубіжних вчених, а саме: В.Б.Авер’янова, Р.Агранофф, А.П.Альохіна, О.Ф.Андрійко, Г.В.Атаманчука, В.Г.Афанасьєва, Д.М.Бахраха, І.Л.Бачило, А.Білла, Ю.П.Битяка, Т.Брауна, Гі.Бребана, М.Брюггрмайєра, Ч.Вайза, Д.Вол-терза, В.М.Гаращука, С.Т.Гончарука, В.М.Горшньова, Б.Гурне, С.Д.Дубенко, Ж.Зіллера, А.А.Кармоліцького, К.Квотерлі, Ю.М.Козлова, Л.Т.Кривенко, Б.М.Лазарєва, О.Є.Луньова, О.А.Машкова, В.І.Мельниченко, Н.М.Мироненко, В.Мормана, Н.А.Мяловицької, Н.Р.Нижник, К.Ньюкамера, Д.М.Овсянко, В.М.Олуйко, А.М.Омарова, Є.Орілі, О.М.Осавелюка, Р.Н.Павленко, Р.С.Пав-лов-ського, Н.Г.Плахотнюк, В.Ф.Погорілка, Т.О.Проценко, Г.Райта, Дж.Ріггса, М.Розенберга, П.Сандевуара, Т.Сінклера, В.А.Скуратівського, М.С.Студен-кіної, О.І.Сушинського, Ю.О.Тихомирова, А.Ф.Ткачука, Уолтер Дж. Олешек, В.В.Цвєткова, В.Є.Чиркіна, В.О.Шамрая, В.М.Шаповала, В.О.Шевчука, Ю.С.Шемшученко, Е.Шері, К.В.Шоріної, В.А.Юсупова, Ц.А.Ямпольської та інших.

Проте необхідно зазначити, що комплексні дослідження, що містить аналіз контролю в державному управлінні з позицій системного підходу, досі не проводилися.

Вищезазначені аспекти зумовили актуальність цієї проблеми та необхідність її дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження було виконано згідно з планом наукової діяльності кафедри державного управління та менеджменту Української Академії державного управління при Президентові України та пункту 2 комплексного наукового проекту Української Академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” у межах наукових досліджень за напрямком “Виконавча влада в Україні: проблеми формування та функціонування” (державний реєстраційний номер 0101 U 002898), з якого автор дисертації був виконавцем по темі.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному аналізі та науковому визначенні змісту контролю в державному управлінні, формуванні висновків, спрямованих на розвиток теорії державного управління, та розкритті особливостей його організації в сучасній Україні і в розробці на цій основі рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення теоретико-організаційних аспектів контролю в державному управлінні України.

Для досягнення цієї мети у процесі дослідження ставилися такі завдання:

­

­

­

­

­

­

­

­

Об’єкт дисертаційного дослідження - суспільні відносини, що вини-кають у процесі здійснення контролю в державному управлінні України.

Предмет дисертаційного дослідження - теоретичні й організаційно-практичні засади контролю в державному управлінні України, система елементів контролю, реалізація контролю в державному управлінні та правове регулювання цих процесів.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що в умовах розвитку системи державного управління України, пошуків оптимальних шляхів її вдосконалення контроль в державному управлінні є механізмом підтримки системи державного управління в стані стабільності та рівноваги.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження слугували фундаментальні положення сучасної теорії державного управління, основоположні законодавчі та нормативні акти України - Конституція та закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань державного управління та контролю в цій сфері.

Для досягнення вказаної в роботі мети та розв’язання поставлених завдань було використано комплекс методів, що дало змогу систематизувати емпіричну інформацію, проаналізувати становлення та наявний стан сучасної системи контролю в державному управлінні України, а також скласти прогноз розвитку такої системи. У дослідженні використовувалися такі методи, як аксіоматичний, завдяки якому були визначені висхідні параметри дослідження; індуктивний та дедуктивний методи, які застосовувалися при узагальненні та аналізі емпіричної інформації з тематики дослідження. Історичні аспекти становлення системи контролю в державному управлінні України досліджу-валися на підставі порівняльно-ретроспективного, історико-генетичного методів, а також методів екстраполяції і факторного аналізу. Прогностичний аналіз, що передбачав виявлення шляхів розвитку системи контролю в державному управлінні України, здійснювався на підставі використання методів прогнозування, а саме методу експертних оцінок, екстраполяції, методу аналогії. Сукупність згаданих методів і прийомів становить методику дисертаційного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні історико-теоретичних та організаційних аспектів здійснення контролю в державному управлінні України. Це дало змогу обгрунтувати низку теоретичних і практичних положень, висновків, рекомендацій та пропозицій. У дисертації:

­

­

­

­

­

­

­

Практичне значення одержаних результатів полягає в розв’язанні теоретичних проблем щодо організації контролю в системі державного управління України, створенні основи для подальшого поглибленого наукового вивчення зазначеної тематики, що має сприяти підвищенню ефективності вітчизняної системи державного управління. Отримані автором результати дослідження використані: в Державному комітеті зв’язку та інформатизації України при організації інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття та підтримки управлінських рішень, налагодженні контролю за їх виконанням; експлуатації існуючого та розробці експериментальної версії web-сайту Комітету як частини урядового порталу, організації віртуальної громадської приймальні; розробці системи електронного документообігу (довідка про впровадження № 4163/02-04 від 1 липня 2003 року); в Луганській обласній раді в процесі вдосконалення зовнішнього та внутрішнього контролю за струк-турними підрозділами, розробки “Регламенту Луганського обласного вико-нав-чого апарату обласної ради” та “Інструкції з діловодства Луганської обласної ради”, впровадження локальної системи електронного документо-обігу, вдосконалення інформаційно-аналітичної підтримки прийняття управ-лінських рішень (довідка про впровадження № 2/13-414 від 3 липня 2003 року); в Інституті підвищення кваліфікації Української Академії державного управління при Президентові України під час проведення “круглого столу” на тему “Контроль в державному управлінні” для керівників контрольних відділів обласних державних адміністрацій (акт про реалізацію від 4 квітня 2001 року); при підготовці колективного навчального посібника “Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади”, у процесі викла-дання навчального модуля “Контроль в управлінні”, а також проведення прак-тич-них занять за модулями “Організаційно-правові засади державного управ-ління”, “Державна влада та організація роботи державних установ”, “Контроль в управлінні” в Українській Академії державного управління при Пре-зидентові України (довідка про впровадження № 163 від 1 липня 2003 року).

Висновки та рекомендації, що випливають з дисертаційного дослідження, можна використовувати як у практичній діяльності органів державного управління, так і в навчальному процесі, спрямованому на підготовку фахівців у галузі державного управління. Результати дослідження можуть бути використані:

­

­

­

­

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції та рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто. Ідеї та розробки іншого дослідника (Ю.В.Наврузова), з яким опубліковано дві статті у фахових виданнях, та тези науково-практичної конференції в дисертаційному дослідженні не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри державного управління та менеджменту Української Академії державного управління при Президентові України. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційного дослідження були апробовані автором на міжнародних та вітчизняних наукових, науково-практичних конференціях і семінарах, а саме: на щорічній науково-практичній конференції персоналу, слухачів, аспірантів, докторантів Української Академії державного управління при Президентові України “Актуальні проблеми реформування державного управління” (Київ, 1997); міжнародній науково-практичній конференції “Реформування державної служби в Україні: стан, проблеми та перспективи” (Київ, 1998); науково-практичній конференції “Актуальні питання втілення в життя положень Конституції України” (Київ, 1998); Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми демократизації посткомуністичного суспільства у контексті європейського досвіду” (Дніпропетровськ, 1998); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Проблеми наукового забезпечення адміністративної реформи в Україні” (Київ, 1999); міжнародній конференції “Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід” (Київ, 2000); науково-практичній конференції “Теорія і практика державотворення в Україні: історія та сучасність” (Львів, 2000); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, 2000); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003); “круглому столі” на тему “Контроль в державному управлінні” для керівників контрольних відділів облдержадміністрацій (Київ, 2001); у процесі викладання навчального модуля “Контроль в управлінні” для слухачів Української Академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 15 наукових статтях загальним обсягом 6,83 друкованих аркушів, 10 з яких, обсягом 5,41 друкованих аркушів надруковано у фахових наукових виданнях та в розділі навчального посібника “Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади”.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з переліку скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, чотирьох додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 249 сторінок, у тому числі список використаних джерел на 40 сторінках включає 397 най-менувань, чотири додатки на шести сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі визначається актуальність теми дисертаційного дослідження, об’єкт та предмет, мета та завдання дисертації, теоретико-методологічні засади дослідження, його наукова новизна, практичне значення отриманих результатів, наводяться відомості про апробацію, структуру та обсяг роботи.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади контролю в державному управлінні України” - були поставлені такі дослідницькі завдання: аналіз наукових джерел за темою дисертаційного дослідження та окреслення змісту основних понять дисертації, насамперед “контролю” та “контролю в державному управлінні” й сутнісних рис контролю в державному управлінні.

Розділ є основою дисертаційної роботи, оскільки в ньому визна-чені методологічні принципи дослідження, застосовані в наступних розділах для вивчення контролю в державному управлінні сучасної України. У розділі запропоновано системний підхід, що є методологічним напрямом сучасного пізнання як методологічна основа дослідження контролю в дер-жавному управлінні України. З метою вивчення еволюції контролю в держав-ному управлінні сучасної України застосовано елементи синергетики.

Значущість системного підходу для дисертаційного дослідження зумовлена пошуком ефективної методології, що може бути застосована для досліджень з державного управління України. Основою системного підходу є ідея системи як єдності різних елементів, що характеризується низкою властивостей, зазначених у розділі, а також переходом від стану стійкості до стану нестійкості.

Для системного підходу є характерним розгляд будь-яких організацій як системи, між частинами якої існують взаємозв’язки. Усі компоненти такої системи взаємодіють між собою та взаємозалежать один від одного. Контроль в державному управлінні України розглядається як складна система, що включає певну кількість елементів. Кожен орган контролю в державному управлінні являє собою сукупність елементів, що взаємодіють.

Система характеризується тенденціями до збереження, саморегуляції та саморозвитку. Враховуючи ці тенденції, можна задати оптимальні параметри, до яких має тяжіти система контролю в державному управлінні України. Система також характеризується двома станами – статичним і динамічним.

Погляд на систему контролю в державному управлінні як на статичне явище дає змогу визначити структури та зв’язки в організації контролю в державному управлінні інших країн і надає такій організації системності.

З позицій системного підходу контроль в державному управлінні України є явищем динамічним, що залежить як від багатьох зовнішніх факторів, зокрема політичної ситуації та принципів організації влади в країні, так і від законодавчої та нормативної бази такого контролю, традицій, що склалися у його здійсненні.

Застосування системного підходу до вивчення системи контролю в державному управлінні України є можливим тому, що система перебуває у стані керованості, насамперед завдяки наявності нормативно-правової регламентації здійснення такого контролю.

Водночас, коли система контролю в державному управлінні України перебуває в стані дестабілізації, цю систему можна вивчати, користуючись ідеєю самоорганізації систем, тобто синергетикою.

Синергетика розуміється як теорія самоорганізації систем.

У дослідженні автор спирається на цілу низку праць вітчизняних і зарубіжних авторів, в яких розглядається як системний, так і синергетичний підходи. Теоретичні розробки з проблем контролю взагалі та контролю в державному управлінні зокрема були також узагальнені з позицій системного підходу. Зазначається, що проблему контролю в державному управлінні з позицій системного підходу попередні дослідники практично не вивчали і цілісний аналіз такого контролю із системних позицій не був здійснений.

У розділі встановлено, що системний підхід є найбільш ефективною методологічною основою для вивчення контролю в державному управлінні України, оскільки він дає змогу адекватно відобразити сучасний стан державного управління в Україні, визначити контроль у державному управлінні як елемент системи державного управління та встановити функціональне навантаження терміна “контроль в державному управлінні” в контексті його системних зв’язків.

Системний підхід з’явився внаслідок фундаментальних змін, що сталися в науці на зламі тисячоліть. Його поява вплинула на розуміння світу як багатовекторного системного утворення. Аналіз контролю в державному управлінні України з позицій саме системного підходу виявився програмним для дисертаційного дослідження, оскільки з його допомогою було визначено новий ракурс наукових досліджень у сфері вітчизняного державного управління.

Окремі аспекти синергетичного підходу є логічним розвитком системного й дають змогу описувати систему в динаміці та кризових станах, а також дослідити систему контролю в державному управлінні України у динаміці, зокрема на етапах її еволюції. Крім того, завдяки використанню елементів синергетики були виявлені фактори впливу на систему контролю в державному управлінні України, що також можуть відігравати певну роль при складанні прогнозів щодо стану такої системи у майбутньому.

Застосування системного підходу до дослідження контролю в державному управлінні України дало змогу відійти від традиційних шляхів інтерпретації цього явища, багато в чому зумовлених марксистсько-ленінською методологією, що тривалий час панувала в суспільних науках, впливаючи на конституювання всієї системи державного управління, зокрема на контроль в державному управлінні Радянського Союзу і Радянської України.

Виходячи із системного підходу було запропоновано авторське визначення термінів “контроль” та “контроль в державному управлінні”.

Під контролем ми розуміємо сукупність дій, спрямованих на збереження стійкості та функціональності системи. До таких дій належить: облік, спостереження за певним об’єктом або процесом, перевірка діяльності будь-якої організації або відповідальної особи, звітність, аналіз результатів їх діяльності, виконання стратегічних планів та вжиття певних заходів щодо їх коригування для досягнення необхідних результатів.

Контроль в державному управлінні - це сукупність дій, які суб’єкти контролю вживають стосовно підконтрольних об’єктів для досягнення цілей контролю з метою запобігання стагнації та руйнування системи державного управління під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників. Він має комп-лексний характер, що дає змогу підтримувати стабільність та життє-здатність системи державного управління на всіх її рівнях.

Контроль в державному управлінні автор визначає як невід’ємний елемент більш загальної системи державного управління, що забезпечує стійкість та цілісність такої системи, а також її зв’язки з навколишнім сере-довищем.

Термін “контроль в державному управлінні” був розглянутий в контексті його системних зв’язків. Авторське визначення контролю в державному управлінні дало змогу уникнути методологічної плутанини, характерної для окремих авторів, які контроль в державному управлінні ототожнювали з державним контролем.

З позицій системного підходу визначено основні параметри контролю в державному управлінні, а саме, розглянуто змістовні ознаки напрямів контролю в державному управлінні, методи та механізми його здійснення. Зокрема, запропоновано авторський метод узагальненості, зміст якого розкритий у розділі.

Застосування системного підходу дало можливість визначити широкий спектр характерних ознак поняття “контролю в державному управлінні”. У розділі визначено ознаки статичного та динамічного станів системи контролю в державному управлінні, суб’єкт-об’єктні зв’язки такої системи, а також методи, прийоми та принципи контролю в державному управлінні, що свідчать про системну організацію такого контролю.

Системний підхід до дослідження контролю в державному управлінні сучасної України дає змогу здійснювати цілісний аналіз теоретичних та практичних аспектів такого контролю.

У другому розділі - “Системний характер контролю в державному управлінні України” - були вирішенні такі дослідницькі завдання: аналіз етапів розвитку системи контролю в державному управлінні України (історичні передумови її формування та еволюція); визначення складових сучасної системи контролю в державному управлінні України; окреслення напрямів та сфер здійснення контролю в державному управлінні сучасної України; класифікація та аналіз форм та видів контролю в державному управлінні України та системних зв’язків між ними.

Доведено, що становлення системи контролю в державному управлінні України відбувалося в кілька етапів.

Це, зокрема, етап руйнування радянської системи державного управління СРСР та радянської системи контролю; заперечення ідеї контролю за умов становлення системи контролю в державному управлінні незалежної України; початок розбудови системи контролю в державному управлінні незалежної України на демократичних засадах; формування основних елементів системи державного управління України та визначення нормативно-правових засад функціонування такої системи.

Авторський погляд на класифікацію етапів становлення системи контролю в державному управлінні України дістав вияв у визначенні критерію для виділення етапів еволюції згаданої системи контролю.

Такий критерій полягає у визначенні ступеня впливу контролю в державному управлінні на систему державного управління в цілому на різних етапах її становлення за часів незалежності України. Виходячи з визначення контролю в державному управлінні України, під яким розуміється один з факторів, що забезпечує стабільність системи державного управління, зазначений критерій можна інтерпретувати як показник ефективності контролю в державному управлінні саме з погляду підтримки цілісності та стабільності системи державного управління України за часів незалежності. Інакше кажучи, вказаний критерій визначає роль та місце контрольної діяльності в процесі становлення державного управління незалежної України.

Введення цього критерію дає змогу оцінювати роль контролю в державному управлінні України з подвійних позицій. З одного боку, такий контроль може виступати стабілізуючим чинником для системи державного управління, що корелює з авторським визначення контролю в державному управлінні, наведеному в розділі 1. З другого боку, руйнування системи контролю є фактором ризику для системи державного управління України.

Аналіз становлення системи контролю в державному управлінні незалежної України дав змогу виділити “критичні точки” розвитку цієї системи.

Саме системний характер організації контролю в державному управлінні України може розцінюватися як стабілізуючий фактор, що запобігає неузгодженості дій та деструктивному характеру контролю.

Визначено параметри сучасної системи контролю в державному управлінні України, яка на сьогодні складається більш ніж з 30 різних груп та окремих органів, обсяг повноважень яких визначається чинним законодавством України.

Виділено елементи сучасної системи контролю в державному управлінні України. До них, зокрема, належить Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади.

Зазначено, що характерним для системи контролю в державному управлінні України є те, що як суб’єкти такої системи, так і її об’єкти мають різну організаційно-структурну форму і відрізняються за правовим статусом.

Визначено, що механізмом, який би надавав системі контролю в державному управлінні України необхідної стійкості, є створення єдиного правового, організаційного, інформаційно-аналітичного забезпечення, що дало б змогу встановити необхідний взаємозв’язок між елементами системи контролю в державному управлінні України. Зазначається також, що відсутність єдиного координуючого центру щодо здійснення контролю в державному управлінні України призводить до певних негативних явищ при його проведенні.

Згідно із зазначеною структурною організацією системи контролю в державному управлінні України такий контроль розподіляється на види та форми, визначення яких, критерій поділу, класифікація та змістовні характеристики докладно проаналізовано в розділі.

Наводиться авторське визначення виду та форми контролю в державному управлінні України.

Під видом контролю в державному управлінні України автор розуміє напрям контрольної діяльності, що має сукупність ознак та сферу застосування в державному управлінні України, які визначені законодавчо.

Способом вираження змісту контролю в державному управлінні України у дисертації вважається форма контролю в державному управлінні.

Запропоновано авторський критерій поділу на види та форми контролю в державному управлінні. Таким критерієм є твердження про те, що види і форми контролю в державному управлінні зумовлюються різноманітністю сфер державного управління України та особливостями здійснення контролю в кожній з них.

Виходячи із системного підходу в основу класифікації видів контролю в державному управлінні покладено такі критерії, як природа суб’єктів та об’єктів контролю в державному управлінні; функціональна спрямованість контролю в державному управлінні; обсяг такого контролю; час його проведення та тривалість, а також залежно від завдання, змісту контрольної діяльності, характеру контрольних повноважень та взаємовідносин суб’єкта контролю з підконтрольним об’єктом, стадій управління, на яких проводиться контроль, - характер юридичних наслідків контролю в державному управлінні та ін.

Проаналізовано види контролю в державному управлінні сучасної України. Зазначено, що не всі види контролю в державному управлінні реалізуються сьогодні в повному обсязі, що зумовлено, насамперед, недосконалістю нормативно-правової бази, яка регламентує здійснення видів контролю в державному управлінні.

Встановлено, що сучасна система контролю в державному управлінні України потребує уніфікації, чіткого розподілу повноважень між органами, що проводять такий контроль, а також змін параметрів такої системи зважаючи на системні реформи, що відбуваються в державному управлінні України.

У третьому розділі - “Шляхи удосконалення контролю в державному управлінні України” - розглядаються практичні аспекти реалізації контролю в державному управлінні України. З позицій системного підходу було докладно проаналізовано умови ефективності такого контролю, нормативно-правові та організаційні аспекти його реалізації.

У розділі здійснене теоретичне узагальнення і нове вирішення таких наукових завдань:

­

­

­

­

­

­

­

З’ясовано, що фактором, який надає цілісності усій системі контролю в державному управлінні, є наявність зовнішнього та внутрішнього контролю в державному управлінні України. Система контролю в державному управлінні України функціонує як органічна єдність двох підсистем зовнішнього та внутрішнього контролю в державному управлінні. Саме ці підсистеми забезпечують безперервність, всеохопність та всебічність контролю в державному управлінні.

Наведено дефініції зовнішнього та внутрішнього контролю в державному управлінні України, а також визначено завдання та сфери застосування цих видів контролю.

Під зовнішнім (надвідомчим, міжвідомчим, позавідомчим) у системі державного управління розуміється контроль, що здійснюється суб’єктами контролю щодо організаційно не підпорядкованих об’єктів. Завданням такого контролю є забезпечення єдиного розв’язання комплексних проблем управління, що стосуються низки галузей, реалізація загальних завдань державного управління.

Внутрішній, або внутрішньовідомчий, контроль у державному управлінні (окремі дослідники, зокрема, К.В.Шоріна, ототожнюють ці поняття) здійснюють органи державного управління, що перебувають між собою у стані адміністративного підпорядкування. Такий контроль спрямований на вирішення завдань, що стоять перед конкретним органом державного управління.

Встановлено, що динамічній рівновазі та цілісності системи контролю в державному управлінні сприяє стандартизація контрольної діяльності та уніфікація на її підставі нормативно-правової бази щодо контролю в державному управлінні. Зазначено, що єдиної нормативно-правової бази здійснення такого контролю в Україні ще не створено. Зважаючи на важливу роль стандартизації контролю в державному управлінні України, у розділі були запропоновані концептуальні засади стандартизації такого контролю. Вказано на необхідність встановлення єдиних стандартів реалізації контролю в державному управлінні України.

Визначено, що на підставі стандартизації стає можливим прогнозування перспектив контролю в державному управлінні України, оскільки всі елементи системи контролю в цій сфері за умов стандартизації мають функціонувати за єдиними принципами.

Із застосуванням методології прогностичного аналізу було встановлено, що система контролю в державному управлінні України потребує реформу-вання з урахуванням системних змін, що відбуваються в державному управлінні України на сучасному етапі.

Необхідність такого реформування зумовлена правовою та органі-заційною невизначеністю багатьох аспектів організації контролю в державному управлінні, зокрема застарілими організаційними механізмами його здійснення, що не відповідають завданням адміністративної реформи в Україні.

У розділі запропоновано шляхи реформування системи контролю в державному управлінні України, зокрема розробка цілісної Концепції реформу-вання системи контролю в державному управлінні України, основні елементи якої були визначені в дисертаційному дослідженні, Концепції стандартизації контрольної діяльності в державному управлінні України та підготовки на підставі зазначених концепцій цілого комплексу законодавчих актів. Автором був розроблений проект концепції Закону України “Про контроль в системі державного управління України”, який може стати узагальнюючим правовим документом, на підставі якого здійснюватиметься контроль в державному управлінні України. Прийняття такого закону дало б змогу сформувати засади цілісного механізму такого контролю в державному управлінні України та сприяло б законодавчому закріпленню нових термінів, класифікації та визначення видів, форм такого контролю в державному управлінні нашої держави.

Однак недоцільно обмежуватися лише визначенням перспектив нормативно-правового регулювання контролю в державному управлінні України. Тому в розділі здійснюється прогностична оцінка щодо перспектив системи контролю в державному управлінні України та найбільш оптимальних шляхів реформування такої системи. Зокрема, з позицій прогностики розгля-дається ідея запровадження єдиного координуючого органу контролю в державному управлінні України та аналізуються обсяги його повноважень та ефективність реалізації завдань, що можуть бути покладені на цей орган.

Висловлено припущення, що в подальшому система контролю в державному управлінні України буде розвиватися в напрямі централізації, уніфікації нормативно-правової бази, посилення ролі кадрового та наукового забезпечення, а також появи нових видів контролю, що відповідає тенденціям реформування системи державного управління України. Прогнозується підвищення значущості інформаційно-аналітичного забезпечення контролю в державному управлінні України.

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження контролю в державному управлінні України дало змогу виробити цілісний погляд як на теоретичні, так і на практичні аспекти такого контролю, що сприятиме вдосконаленню системи контролю в державному управлінні України та визначенню оптимальних та ефективних шляхів його реформування. Зроблено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення наукових завдань, поставлених у дисертаційному дослідженні. Це дало підставу сформулювати висновки, запропонувати рекомендації та пропозиції. З них виносяться на захист такі.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Полінець О.П. Деякі питання контролю в державній службі // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. – Вип. 1. - С. 246-249.

2. Полінець О.П. Контроль в державному управлінні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / Дніпропетр. філ. УАДУ. - Д., 2000. - Вип. 1 (1). - С. 111-119.

3. Полінець О.П. Контроль у державному управлінні: сутність, види та форми його здійснення // Вісн. УАДУ. - 2000. - № 2. - С. 71-76.

4. Полінець О.П. Контроль у сфері державного управління в умовах адміністративної реформи // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Вип. 1. - С. 85-92.

5. Наврузов Ю.В., Полінець О.П. Інвестиції як шлях до економічного зростання // Вісн. УАДУ. - 1998. - № 3. - С. 257-262. - Авторських 3 с.

6. Наврузов Ю.В., Полінець О.П. На порозі другого етапу приватизації // Вісн. УАДУ. - 1998. - № 2. - С. 215-219. - Авторських 2,5 с.

7. Полінець О.П. Особливість контролю у системі державного управління в умовах адміністративної реформи // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. – Вип. 2. – В 2 ч. – Ч. 1. - С. 285-289.

8. Полінець О.П. Розвиток контролю в державному управлінні України на етапі проведення демократичних реформ // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Вип. 2. – В 4 ч. – Ч. 1. - С. 348-351.

9. Полінець О.П. Створення системи державного контролю - передумова дієвості Конституції України // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. - Вип. 1. - С. 245-248.

10. Полінець О.П. Поняття і зміст контролю в державному управлінні. Внутрішній контроль у державному управлінні // Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посіб. / За заг. ред. Н.Р.Нижник, В.М.Олуйка. – Л.: Вид-во Нац. ун-ту “Львів. політехніка”, 2002. - С. 320-331. - Авторських 12