НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Посметний Валерій Володимирович

УДК 351. 74: 35.082.3

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ
ПОЧАТКОВОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРСОНАЛУ ОВС УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління;

адміністративне право і процес; фінансове право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник: | Заслужений юрист України та Автономної
Республіки Крим, доктор юридичних наук, професор Венедиктов Валентин Семенович, Національний університет внутрішніх справ, перший проректор з наукової роботи | Офіційні опоненти: | доктор юридичних наук, професор

Остапенко Олексій Іванович, Львівський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, перший проректор з навчальної роботи | кандидат юридичних наук,
Ануфрієв Микола Іванович,
Міністерство внутрішніх справ України,
заступник державного секретаря | Провідна установа: | Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, кафедра адміністративного та підприємницького права, Міністерства
освіти і науки України, м. Одеса

Захист відбудеться “18” квітня 2003 року о “10” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.700.01. при Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50- річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50 річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “15” березня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С. Мошенський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Зміни, які відбувались і відбуваються у суспільному житті внесли багато нового в розширення компетенції органів внутрішніх справ, вдосконалення форм і методів їх діяльності. По суті, сьогодні стоять питання щодо нових підходів до організації професійного відбору кандидатів на службу, розробки кваліфікаційних характеристик, освітньо-професійних програм їх навчання, поєднання навчально-виховного процесу та практичного виконання функціональних обов'язків, покладених на працівників органів внутрішніх справ. Чисельність відомчого нормативного матеріалу, новизна їх правових положень і понять в діяльності органів внутрішніх справ, виникнення суперечностей при встановленні правового статусу працівника при проходженні початкової професійної підготовки зумовлюють необхідність узгодження правового регулювання цієї форми навчання з іншими формами професійної підготовки персоналу.

Кадрова політика в органах внутрішніх справ базується на цілому ряді принципів. Між професіоналізмом і компетентністю працівників органів внутрішніх справ та таким явищем об’єктивної реальності, як підготовка, навчання особового складу існує тісний, об’єктивно зумовлений причинний зв’язок: підготовка осіб рядового і начальницького складу повинна бути організована на рівні, здатному забезпечити органи внутрішніх справ високопрофесійним, компетентним персоналом, спроможним якісно та ефективно виконувати посадові обов’язки щодо охорони й захисту прав, свобод і законних інтересів найрізноманітніших учасників правовідносин. Водночас реальність така, що реформування органів внутрішніх справ та удосконалення системи професійної підготовки особового складу відбувається в умовах зміни парадигми суспільного розвитку, типу культури, духовно-моральних орієнтирів. За таких умов ефективне функціонування системи безперервного професійного навчання працівників органів внутрішніх справ є нагальною проблемою та важливим фактором зміцнення суспільного правопорядку, становлення демократичної, соціальної, правової держави з соціально-орієнтованою ринковою економікою. Слід зазначити, що нормативна база професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ та зокрема початкової підготовки працівників формувалася у період становлення України як суверенної держави та у своїй основі спиралася на законодавство колишнього СРСР. До того ж для неї характерна безсистемність, нестабільність, внутрішня суперечливість, дублювання окремих норм, наявність прогалин та упущень.

У зв'язку з цим актуальною є проблема удосконалення нормативного забезпечення початкової професійної підготовки персоналу, як першого і найголовнішого етапу підготовки фахівця, здатного належним чином виконувати свої службові обов’язки в умовах ринкових відносин та демократизації державно-суспільного устрою.

Зв’язок роботи з науковими планами та програмами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001–2005 року (п. 5.2), планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (Приоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995–2000 рр.), планів науково-дослідних робіт науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України та Інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС України Національного університету внутрішніх справ.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному аналізі найважливіших питань, пов’язаних з проходженням початкової професійної підготовки персоналом органів внутрішніх справ та розробці науково-обгрунтованих пропозицій по вдосконаленню правового регулювання цього процесу.

Для досягнення сформульованої мети в дисертації поставлені наступні завдання:

- визначити поняття та правову природу початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України;

- визначити поняття, місце і нормативні критерії професійного відбору кандидатів на службу;

- проаналізувати нормативно-правове забезпечення початкової професійної підготовки у сучасних умовах реформування органів внутрішніх справ України;

- дослідити і визначити змістовність початкової професійної підготовки персоналу, організаційно-правові питання здійснення навчального процесу та їх відповідність потребам практики;

- проаналізувати правовий статус суб’єктів навчально-виховного процесу початкової професійної підготовки;

- сформулювати висновки та пропозиції стосовно напрямків удосконалення початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України.

Обєктом дослідження виступають суспільні відносини в сфері організаційно - правового забезпечення професійної підготовки персоналу органів, служб та підрозділів внутрішніх справ.

Предметом дослідження є понятійно - категоріальний апарат початкової професійної підготовки, правовий статус суб’єктів навчально-виховного процесу в сфері професійної підготовки, найважливіші організаційно-правові аспекти початкової професійної підготовки персоналу ОВС України.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання правових явищ. В дисертації також були використані такі методи, як:

- логіко – семантичний метод – за його допомогою поглиблено понятійний апарат, визначено загальні засади організаційно-правового забезпечення початкової професійної підготовки;

- історичний метод дослідження – сучасний стан початкової професійної підготовки розглядається як результат розвитку суспільних відносин та відповідного національного законодавства, що дозволяє дослідити перспективи розвитку інституту початкової професійної підготовки;

- порівняльний метод – використовування при аналізі вітчизняного законодавства та законодавства окремих зарубіжних країн;

- статистичний метод – при опрацюванні матеріалів Департаменту роботи з персоналом МВС України, Міністерства внутрішніх справ України з метою виявлення недоліків і проблем організації початкової професійної підготовки персоналу ОВС України та формулюванні висновків щодо вдосконалення її правового регулювання.

Комплексний підхід до використання вищезазначених методів дозволив всебічно розглянути стан та механізм здійснення початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ і сформулювати пропозиції з урахуванням потреб практики щодо вдосконалення його правового регулювання, а також для подальшого розвитку теоретичної думки в цьому напрямку. Теоретичні висновки й практичні рекомендації ґрунтуються на вимогах логіки щодо визначеності, послідовності та несуперечності суджень. В основу дисертаційного дослідження покладені науково-теоретичні положення таких вчених-юристів, як: Г.В. Атаманчука, В.Б. Авер'янова, С.С. Алексеева, М.І. Ану-фрієва, О.М. Бандурки, І.Л. Бачило, Ю.П. Битяка, В.С. Венедиктова,
А.С. Васильєва, А.В Губанова, І.П. Голос-ни-ченка, С.Д. Дубенко, Є.В. До-діка, М.М. Дорогих, М.І. Єропкіна, В.В. Зуй, Р.А. Ка-люж-ного, С.В. Кі-валова, О.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, В.К. Кол-пакова, А.Т.Комзюка, Я.Ю.Кондратьєва, О.П.Коренева, Ї.Г. Кириченко, Ю.Ф. Кравченко,
А.В.Кудрявцева Б.М.Лазарева, О.Є.Луньова, В.Г. Лу-ка-шевича,
А.О.Не---читай-----ленка, О.І. Остапенка, В.П. Пахонова, В.П. Пєткова,
О.П. Ряб-ченко, А.О. Селіванова, О.Ф. Скакун, А.М Столяренко,
В.К. Шка--рупи, О.Н. Ярмиша та інших. Правову основу дослідження склали: Конституція України, законодавчі акти України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України і Міністерства внутрішніх справ України, а також міжнародно-правові акти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем організаційно-правового забезпечення професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновано здобувачем особисто. Основні з них такі:

1. Поглиблено понятійно-категоріальний апарат дослідженої тематики, визначено поняття професійного відбору кандидатів на службу.

2. Вперше визначено поняття початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України.

3. Окреслено нормативні критерії професійного відбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ.

4. Проаналізовано правовий статус суб’єктів навчально-виховного процесу в сфері початкової професійної підготовки.

5. Обгрунтовано нові підходи до найважливіших організаційно-правових питань здійснення навчально-виховного процесу початкової професійної підготовки.

6. Визначено низку факторів підвищення якості забезпечення змістовності навчально-виховного процесу початкової професійної підготовки.

7. Визначено напрямки удосконалення правового механізму регулювання початкової професійної підготовки персоналу ОВС України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у вирішенні низки проблем прикладного характеру, пов’язаних з вдосконаленням законодавства в сфері професійної підготовки персоналу МВС України, а також у розробці практичних рекомендацій щодо критеріїв професійного відбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ. Результати даної роботи створюють реальну можливість удосконалення механізму правового регулювання здійснення процесу початкової професійної підготовки персоналу. Висновки і пропозиції дисертаційного дослідження можуть бути використанні для удосконалення законодавчої бази з питань проходження служби в органах внутрішніх справ, особливо спеціальних нормативних актів стосовно початкової професійної підготовки персоналу, професійного відбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ України. Практичне значення дослідження полягає також і у тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані: а) в науково дослідній галузі - окремі результати можуть слугувати основою подальшого дослідження загальних і спеціальних питань професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України; б) у навчально-виховному процесі – положення дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі проходження персоналом початкової професійної підготовки в відомчих навчальних закладах та училищах професійної підготовки МВС України та підготовці відповідної методичної літератури.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, науково-обгрунтовані результати і практичні рекомендації, які містяться в роботі були обговорені на засіданнях науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України Національного університету внутрішніх справ. Основні висновки і положення викладені в опублікованих працях автора, доповідалися ним на науково-практичних конференціях, зокрема: “Виховне, соціальне та психологічне забезпечення кадрової політики в органах внутрішніх справ: методи та технології” (Харків, 2000), “Адміністративне право: сучасний стан і напрямки удосконалення” (Суми, 2000) та “Актуальні проблеми управління персоналом органів внутрішніх справ”, що відбувалася в Національному університеті внутрішніх справ 24 жовтня 2002 року.

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 6 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена предметом, цілями та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (129 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 181 сторінку, із них основного тексту – 170 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, об’єкт і предмет, мета і завдання, методи дослідження, його наукова новизна, апробація результатів дослідження та їх практичне значення.

Перший розділ “Соціально-правова характеристика початкової професійної підготовки в ОВС України” містить два підрозділи. У першому підрозділі “Соціально-правове значення та поняття початкової професійної підготовки працівників ОВС” дається соціально-правова характеристика початкової професійної підготовки персоналу органів і підрозділів внутрішніх справ, визначається поняття початкової професійної підготовки персоналу, розглядається правове регулювання професійного відбору кандидатів на навчання. Реформування органів та підрозділів внутрішніх справ та удосконалення їх діяльності по виконанню правоохоронної функції держави нерозривно пов’язане із удосконаленням системи професійного навчання персоналу органів внутрішніх справ, зокрема такої важливої складової як початкова професійна підготовка. Становлення державної служби в органах внутрішніх справ та удосконалення системи професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу відбувається в умовах зміни парадигми суспільного розвитку, типу культури, духовно-моральних орієнтирів. За таких умов ефективне функціонування системи відповідного безперервного професійного навчання працівників органів внутрішніх справ є нагальною проблемою та важливим фактором зміцнення суспільного правопорядку, становлення демократичної, соціальної, правової держави з соціально-орієнтованою ринковою економікою.

Багаторівнева відомча система підготовки до продуктивної праці персоналу органів та підрозділів внутрішніх справ органічно, у якості підсистеми, входить до єдиної державної безперервної освіти. Вона має свою цільову спрямованість, зміст і характерні риси, виступає як єдина система освітньої діяльності з єдиними вимогами щодо формування змісту навчання, з мережею навчальних закладів, визначених у встановленому порядку, та зі своєю системою управління. На підставі цілей і таких принципів безперервної освіти, як безперервність, інтегративність, цілісність, а також з урахуванням специфіки відомчої системи підготовки кадрів Міністерства внутрішніх справ України, можна визначити загальні вимоги безпосередньо до організації і функціонування останньої. Це: більш швидке якісне зростання відомчої системи загалом; більша гнучкість та рухомість; динамічність системи підготовки на основі цілісності освітянського процесу; організація в достатній кількості таких видів і форм освітянських установ, в межах яких кожному спеціалісту буде надана можливість одержувати потрібні йому знання; нормативне врегулювання взаємодії учбової і практичної діяльності; всебічний розвиток навичок самостійного набуття знань; вироблення у курсантів та слухачів відомчих закладів освіти орієнтації на постійне навчання протягом усього життя; підготовка їх до діяльності, пов’язаної з постановкою і вирішенням проблем. Звісно, реалізація цих вимог повинна забезпечити системі підготовки персоналу для органів, служб та підрозділів внутрішніх справ можливість охопити усі рівні, види та форми навчання та мати самостійні підсистеми, здатні надати базові знання і потім відслідковувати, прогнозувати й забезпечувати їх своєчасне поповнення відповідно до змінених професійних вимог. Розгляд явища “безперервна професійна підготовка працівників органів внутрішніх справ” у такому ракурсі дозволяє визначити його поняття як цілеспрямований, здійснюваний протягом усієї службової діяльності безперервний процес набуття і засвоєння знань в межах відповідного рівня професійної освіти або досягнення особою рядового чи начальницького складу вищого освітянського рівня в інтересах служби.

У другому підрозділі “Нормативні критерії професійного відбору кандидатів на службу в ОВС” дисертант зазначає, що стан забезпечення органів внутрішніх справ кваліфікованим кадровим корпусом прямо залежить від професійного відбору кандидатів на службу в ці органи, служби та підрозділи. Належним чином організований процес професійного відбору майбутніх посадових осіб ОВС України – запорука їх високої боєздатності та дієвості, реальної спроможності своєчасно й компетентно виконувати поставлені перед ними суспільством і державою завдання. Суть професійного відбору працівників органів внутрішніх справ полягає у вивченні психофізіологічних характеристик усіх бажаючих працювати в цих органах з тим, щоб відібрати не лише найбільш підготовлених кандидатів, але й тих, хто спроможний у короткий період часу набути якостей, ознак, властивостей, рис, необхідних для високоякісного виконання відповідних правоохоронних та правозабезпечуючих завдань. У зв’язку з цим, професійний відбір набуває максимальної дієвості, коли кількість осіб, бажаючих здійснити вибір тієї чи іншої професії працівника органів внутрішніх справ, перевищує кількість вакантних місць. Під професійним відбором кандидатів на службу, нами розуміється система взаємопов’язаних, цілеспрямованих, нормативно визначених організаційно-управлінських, соціально-економічних, медико-біологічних та психологічно-педагогічних заходів щодо визначення наявних потенційних особистих, ділових і моральних якостей кандидатів на зайняття вакантних посад або навчання у відомчих закладах освіти, необхідних для високоякісного виконання у подальшому правоохоронних функціональних обов’язків.

Другий розділ “Організаційно-правове забезпечення початкової професійної підготовки персоналу ОВС України”, складається з трьох підрозділів, у яких розглядаються питання пов’язані з існуванням системи відомчих навчальних закладів, які здійснюють початкову професійну підготовку, визначається правовий статус суб’єктів навчально-виховного процесу початкової професійної підготовки на основі дослідження загальнотеоретичних точок зору вчених на такий правовий інститут як правовий статус.

У першому підрозділі “Система відомчих навчальних закладів, забезпечуючих початкову професійну підготовку” наголошується, що Міністерство внутрішніх справ України має свою власну систему вищих відомчих навчальних закладів, спеціалізованих на підготовці висококваліфікованих фахівців правоохоронної справи – працівників органів, служб та підрозділів внутрішніх справ. Генезис розвитку системи вищих закладів МВС має свою історію, розпочату з проголошенням Україною курсу на побудову демократичної, правової, соціальної держави. За часи існування СРСР в Україні не було профільованих вищих навчальних закладів з підготовки спеціалістів для таких провідних служб, як слідство і дізнання, захисту економіки від злочинних посягань, експертно-кримінальної, дорожньої автоінспекції, державної служби охорони та багатьох інших. Щорічно Міністерство внутрішніх справ України отримувало близько двох з половиною тисяч фахівців юридичного профілю із навчальних закладів системи МВС СРСР, але фахівців з вищою кваліфікацією – переважно з тих закладів освіти, що були дислоковані за межами України. Природно, що наприкінці 1991 р. виникла об'єктивна потреба у створенні відомчої мережі вищих навчальних закладів, яка була б у змозі перекрити зростаючий дефіцит кваліфікованих кадрів. Це було зумовлене ще й тим, що приплив спеціалістів юристів за рахунок цивільних закладів освіти в ці роки практично припинився, а специфіка функціонування органів внутрішніх справ потребувала таких кадрів, які б мали не тільки фундаментальну підготовку загальноюридичної спрямованості, але й одночасно глибокі знання, сталі навички та вміння, необхідні для виконання завдань певної правоохоронної діяльності. У 1992 р. новостворений відділ навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ розробив Концепцію відомчої системи підготовки спеціалістів та Програму подальшого удосконалення діяльності відповідних навчальних закладів до 2000 р. (рішення колегії МВС України від 30 червня 1993 р.). Ці документи передбачили й визначили процес здійснення підготовки фахівців для органів – інтелектуалів, здатних на високому рівні виконувати свої посадові обов'язки.

У другому підрозділі “Правовий статус суб’єктів навчально-виховного процесу в сфері початкової професійної підготовки” йдеться про те, що суб‘єкти навчально-виховного процесу, здійснюваного на курсах початкової професійної підготовки, організованих на базі вищих відомчих закладів освіти та училищ професійної підготовки для виконання поставлених перед ними завдань, здійснення властивих їм функцій законодавчо наділяються необхідними правами та обов‘язками. Такі права і обов‘язки суб‘єктів навчально-виховного процесу, здійснюваного в процесі початкової професійної підготовки, складають основу їх правового статусу.

Різні вчені, крім прав та обов’язків, до елементів структури правового статусу відносять: правосуб’єктність, законні інтереси, свободи, відповідальність, обмеження, гарантії, економічне забезпечення, заохочення, правоздатність, дієздатність, громадянство. Здається така множинність елементів правового статусу особи є мало плідною для розвитку теоретичної думки, щодо пізнання й аналізу даного явища соціально-юридичної реальності. Такий стан дозволяє відносити до останнього будь-які явища і процеси. За цих умов ряд елементів структури правового статусу буде завжди відкритим та їх перелік не вичерпним, а знання про них облишені наукової точності, чіткості, прозорості. З огляду на це постає питання упорядкування названих елементів соціально-юридичного явища “правовий статус особи”. На нашу думку, це можна зробити поділивши відповідні структурні елементи на основні, вторинні чи додаткові та передумови. До основних з них слід віднести права і обов‘язки людини. Все, що передує виникненню прав і обов‘язків, слід визначити передумовами, що випливає з процесу реалізації прав й виконання обов‘язків – додатковими, вторинними елементами правового статусу. До передумов правового статусу особи відносяться громадянство, правоздатність, дієздатність; до вторинних – гарантії, відповідальність, обмеження, законні інтереси, заохочення, економічне забезпечення. Суб’єкти навчально-виховного процесу здійснюваного на курсах початкової професійної підготовки, організованих на базі вищих відомчих навчальних закладів чи училищ професійної підготовки, мають спеціальний, щодо загального правового положення людини, статус, що обумовлено цілями, завданнями та функціями системи МВС України.

У третьому підрозділі “Організаційно-правові питання здійснення навчально-виховного процесу” підкреслюється, що головна мета навчально-виховного процесу, здійснюваного на курсах початкової професійної підготовки полягає у підготовці такого працівника органів внутрішніх справ, який під час виконання у майбутньому функціональних обов’язків за своєю посадою спроможний був виконувати їх на високому якісному рівні.

Відповідно до вимог які ставляться до працівників органів внутрішніх справ в сучасних умовах щодо виконання своїх посадових обов’язків, є сенс поділити конкретні цілі навчально-виховного процесу початкової професійної підготовки на три групи. Перша група таких цілей торкається формування у слухачів та курсантів знань, вмінь та навичок, тобто цілей формування необхідних для ефективної професійної діяльності свідомості і поведінки. Друга стосується цілей формування відносин до різних сторін життєдіяльності суспільства. Третя – цілей формування творчої діяльності розвитку здібностей, задатків, інтересів слухачів та курсантів, які навчаються на курсах початкової професійної підготовки. Іншою важливою класифікацією цілей досліджуваного різновиду навчально-виховного процесу є поділ їх на нормативні, суспільні та ініціативні. З них, нормативні цілі є найбільш загальними. Вони обов’язково визначаються у загальних та спеціальних нормативно-правових актах, діалектично співвідносяться з національними стандартами освіти і слугують загальним орієнтиром в діяльності будь-якого викладача. Суспільні цілі формуються у вигляді потреб та інтересів різних верств громадського суспільства і визначаються, як правило, в концепціях, установах, положеннях, програмах. Ініціативні цілі визначаються безпосередньо самими викладачами з урахуванням типу, специфіки, профілю навчально-виховного процесу, рівня розвитку слухачів та курсантів, кваліфікації навчально-виховного складу.

Загальна мета і конкретні цілі навчально-виховного процесу, здійснюваного на курсах початкової професійної підготовки, організованих на базі відомчих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ та училищ професійної підготовки визначають завдання останнього, до яких насамперед слід віднести: організаційно-правове забезпечення активного оволодіння курсантами і слухачами професійними знаннями, вміннями та навичками, необхідними їм для успішного виконання у подальшому службових обов’язків; формування саме соціально активних, творчих працівників, здібних сумлінно захищати суспільний і державний лад України, правопорядок, власність, конституційні права і свободи громадян; безперервне моральне та етичне виховання працівників, прищеплення їм ідеалів гуманізму, моральної відповідальності за виконання службового обов’язку; забезпечення здійснення навчально-виховного процесу нормальними умовами побуту і культурного дозвілля; утворення сучасної навчально-матеріальної бази.

Досягнення цілей навчально-виховного процесу курсів початкової професійної підготовки, виконання поставлених перед ним завдань відбувається у тих чи інших формах. Найважливішою з наукової і практичної точок зору класифікацією форм навчально-виховного процесу курсів початкової професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ є поділ їх за складністю. Це: прості, складні і комплексні форми. Прості форми побудовані на мінімальній кількості методів та засобів і, як правило, присвячені одній темі або вирішенню одного завдання. До них відносяться: співбесіда, екскурсія, вікторина, залік, екзамен, лекція, консультація, інструкція, диспут, додаткові завдання, виставка, зустрічі з практичними працівниками. Їх називають також первинними, адже з них утворенні всі складні і комплексні форми. Складні форми, як правило, будуються або на розвитку простих, або на їх різнорідних поєднаннях. Кожну з складних форм можна розібрати за складом на первинні прості форми. Наприклад, семінар може містити в собі співбесіду, лекцію, інструктаж. У випадку входження в складні форми простих останні перетворюються в методи, тобто починають в формі виконувати функцію метода. Співбесіда, наприклад, може бути і самостійною формою і методом в складній формі. Комплексні форми створюються внаслідок цілеспрямованого підбору простих і складних форм. Комплексні організаційні форми не змінюють статусу інших форм. Назви комплексних форм умовні і в основному пов’язані з їх тривалістю.

Третій розділ “Напрямки вдосконалення початкової професійної підготовки” містить два підрозділи. У ньому досліджуються питання змістовності навчально-виховного процесу, що здійснюється на курсах початкової професійної підготовки, аналізуються питання пов’язані з механізмом правового регулювання.

Перший підрозділ “Забезпечення змістовності навчально-виховного процесу початкової професійної підготовки” розкриває зміст навчально-виховного процесу, здійснюваного на курсах початкової професійної підготовки, організованих на базі вищих навчальних закладів освіти та училищ професійної підготовки забезпечує водночас розвиток особистості слухача чи курсанта у тому чи іншому напрямку. Без повного з’ясування того, яким повинен бути майбутній працівник органів, служб та підрозділів внутрішніх справ, навчально-виховний процес, здійснюваний на курсах початкової професійної підготовки, буде недостатньо ефективним. Тому необхідно, щоб система початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ мала “моделі спеціалістів органів внутрішніх справ” згідно спеціалізації закладу, який здійснює початкову професійну підготовку. В іншому випадку слухачам та курсантам будуть надаватись знання зміст яких буде малоспіввіднесеним з тими, які їм дійсно потрібні для практичної діяльності.

Ми вважаємо, що модель як інтегрована цілісність повинна об’єднувати такі компоненти: загальні та професійно важливі якості особистості (психо та професіограма) фахівця ОВС; характеристику фахової службової діяльності; освітньо-кваліфікаційний рівень; систему законодавчих та нормативно-правових документів, що визначають вимоги до фахової службової діяльності; характеристику галузі та основних сфер службової діяльності в галузі.

Нині на курсах початкової професійної підготовки, організованих на базі училищ професійної підготовки та відомчих навчальних закладів переважно застосовується інформаційно-пояснюючий тип навчання, який ще називають традиційним. Навчання організується у потоках і навчаль-них групах за розкладом (6 годин на день) у такій системі: лекція, семінар, лабораторні заняття, групове завдання та ін. при дуже обмежено-му часі на самостійні заняття, що проводяться, до того ж, у вечірній час. Головний зміст дисципліни викладається курсантам та слухачам на лек-ційних заняттях у належно методично-обрамленому вигляді, що дозволяє в стиснуті терміни викладати, значний обсяг навчальної інформа-ції. На наступному етапі цей матеріал під керівництвом викладача допов-нюється, конкретизується у інших видах навчальних занять та у ході само-стійної роботи. Систематично здійснює-ться поточний та проміжний контроль знань, що дозволяє через систему зворотного зв'язку (від курсанта (слухача) до викладача) оперативно вно-сити до навчального процесу необхідні корективи. Слід звернути увагу на те, що традиційний тип навчання відзначається певною пасивністю курсантів (слухачів) у засвоєнні знань і набутті практичних на-виків. Це обумовлено його сутністю, колективною формою організації навчального процесу, коли понад 80% усього навчального часу курсанти (слухачі) витрачають на заняття у потоках та навчальних групах, самостійні заняття відіграють додаткову, допоміжну роль. Внаслідок цього превалює звернення до формального запам'ятовування навчального матеріалу, що не сприяє розвитку особистості, повному використанню її індивідуального творчого потенціалу, має місце некритичне сприйняття матеріалу. В умовах, коли курсанти (слухачі) обмежені в часі поданням їм наступного обсягу навчальної інформації, значення якої для належної практичної діяльності в органах внутрішніх справ вони ще не усвідомлюють, то цим не стимулюється висока активність у навчанні. За даного типу навчання має перевагу мотивація досягнень, тобто прагнення за будь-якої ціни отримати гарну оцінку, на іспитах, одержати добре призначення після випуску. Для цієї системи є характерним загальновідоме протиборство викла-дача і курсанта (слухача). Перший, рухомий добрими намірами, примушує вчитися, а другий намагається уникнути цієї опіки. Для курсанта (слухача) є важливішим отримання позитивної оцінки, ніж надбання поглиблених знань. Примушенню до активності курсант (слухач) протиставляє власні методи, що дозволяють йому уникнути активної навчальної роботи. Традиційна система не дозволяє у повній мірі вико-ристовувати внутрішні умови, тобто різні суб'єктивні фактори, попередній досвід курсанта (слухача), види мотивації, систему логічних взаємозв'язків із суспільством, людьми, переконання, потреби тощо. Інакше кажучи, традиційний тип навчання не забезпечує поєднання пізнавальної мотивації, мотивації досягнень та мотивації руху від навчання до практичної роботи, оперативно-службової діяльності. Найбільш прогресивними, перспективними з точки зору розвитку громадського суспільства та реформування органів внутрішніх справ є проблемне та програмове навчання слухачів та курсантів на курсах початкової професійної підготовки, організованих на базі вищих відомчих навчальних закладів і училищ професійної підготовки працівників органів та підрозділів системи МВС України. В процесі проблемного навчання використовується підхід “від проблеми до знань”, коли через ланцюг мотивів до процесу пізнання залучено особистість курсанта чи слухача. Відтворення, моделювання, стимуляція процесу розв'язання проблеми, знайдення істини - головна мета проблемного навчання. Слід зазначити, що не всі завдання чи питання, що ставляться викладачем як навчальна проблема, можуть стати проблемою для кожного курсанта. Для цього необхідно, щоб курсант (слухач) усвідомив її. Це буде можливим лише при виконанні двох умов. По-перше, надбаних знань повинно вистачити для того, щоб розуміти суть завдання чи питання. По-друге, курсант повинен переконатися, що відомими йому методами чи засобами він вирішити це завдання чи питання не може. Отже, необхідно отримані знання чи уміння посилити дода-тковими. Інакше кажучи, виникає проблемна ситуація, яка характеризуєть-ся наявністю протиріччя між знанням (частковим) і незнанням (частко-вим). Якщо курсант зрозумів завдання і знає шлях його розв'язання (тобто він не потребує здобуття нових знань), то проблемної ситуації не виникає: немає протиріччя, є повне знання. У випадку, коли знань недостатньо навіть для того, щоб зрозуміти завдання, усвідомити його, то проблемна ситуація також не може виникнути і немає ніяких протиріч, є повне незнання. Важливо щоб завдання чи питання, сформульоване викладачем як проблема, поставали б перед курсантом (слухачем) в якості професійної чи пізнавальної зацікавленості, щоб вони усвідомили для себе необхідність вирішення проблеми. Сама по собі проблема повинна викли-кати пізнавальну активність курсанта і вимагати від нього подолання пе-решкод, пов'язаних з необхідністю здобування нових знань.

У другому підрозділі “Вдосконалення правового механізму початкової професійної підготовки персоналу ОВС” доведено, що системність побудови й організації початкової професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ, навчально-виховного процесу щодо слухачів та курсантів, організованого на базі училищ професійної підготовки та вищих відомчих навчальних закладів обумовлює необхідність системного нормативно-правового забезпечення управлінської діяльності в цій сфері. Нормативно-правове забезпечення початкової професійної підготовки – основний фактор, засіб управлінської діяльності щодо організації і функціонування, здійснення навчально-виховного процесу у вищих відомчих навчальних закладах та училищах професійної підготовки. Звідси, нормативне забезпечення управління початковою професійною підготовкою - це система загальних і спеціальних правових актів, в яких містяться норми, правила, приписи вимоги що регулюють побудову, організацію, здійснення навчально-виховного процесу слухачів та курсантів, як майбутніх посадових осіб практичних підрозділів органів внутрішніх справ. Це системно упорядкований масив різноманітних за юридичною силою, формою, змістом нормативних актів, який має своїм загальним предметом початкову професійну підготовку осіб рядового і начальницького складу, а кінцевою, метою – надійну захищеність прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина. Для удосконалення нормативного забезпечення початкової професійної підготовки необхідно на основі існуючих нормативних актів в сфері початкової професійної підготовки, здійснюваної на базі вищих відомчих закладів освіти та училищ професійної підготовки, скласти єдиний правовий документ в якому необхідно передбачити:

- чітке визначення поняття, цілей, завдань, принципів та змісту освіти в сфері початкової професійної підготовки;

- приведення нормативної бази початкової професійної підготовки у відповідність до Закону України “Про освіту”;

- нормативно-правове викладення організаційно-управлінського, освітянсько-педагогічного матеріалу в сфері початкової професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу має бути чітким, точним, стислим та логічно-послідовним.

У висновках підсумовуються результати дисертаційного дослідження, формулюються загальні теоретико-методичні та практичні рекомендації щодо їх використання для удосконалення початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ. До найбільш важливих висновків слід віднести:

з теоретичних питань:

- запропоновано автором поняття початкової професійної підготовки, під якою розуміється така підготовка, яка організується кандидатам на службу в органи внутрішніх справ і має забезпечити здобуття останніми професійних знань, вмінь та навичок, необхідних для самостійного виконання службово-посадових обов’язків щодо захисту й охорони прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин;

- визначено поняття професійного відбору кандидатів на службу як систему взаємопов’язаних, цілеспрямованих, нормативно визначених організаційно-управлінських, соціально-економічних, медико-біологічних та психологічно-педагогічних заходів щодо визначення наявних потенційних особистих, ділових і моральних якостей кандидатів на зайняття вакантних посад або навчання у відомчих навчальних закладах, необхідних для високоякісного виконання у подальшому правоохоронних функціональних обов’язків;

- визначено поняття навчально-виховного процесу, що здійснюється на курсах початкової професійної підготовки, під яким розуміється об’єктивно обумовлена та нормативно визначена система організаційно-економічних, психологічних та дидактичних заходів, спрямованих на розвиток у слухачів і курсантів початкових професійних знань, вмінь та навичок щодо захисту, охорони і забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин;

з приводу законодавчого регулювання:

- на основі існуючих нормативних актів в сфері початкової професійної підготовки, здійснюваної на базі вищих відомчих навчальних закладів та училищ професійної підготовки, скласти єдиний правовий документ в якому необхідно передбачити чітке визначення поняття, цілей, завдань, принципів та змісту освіти в сфері початкової професійної підготовки;

- привести нормативну базу початкової професійної підготовки у відповідність до Закону України “Про освіту”;

- в Інструкцію про порядок прийому на курси початкової підготовки, затвердженої наказом МВС України № 662 від 31.08.99 р. внести такі зміни: по-перше, диференціювати нормативи вступних випробувань з фізичної підготовки в залежності від віку та від майбутніх посад кандидатів на службу, по-друге ввести більш гнучку систему комплексного оцінювання рівня фізичної підготовленості кандидатів на службу;

- замінити такий вид вступних випробувань на курси початкової підготовки як співбесіда, на іспит з основ правознавства, оскільки коло питань, які повинні виноситись на співбесіду, порядок її проведення, критерії оцінки її результатів нормативно не визначено, що призводить по-перше, до дуже суб’єктивного підходу при оцінюванні результатів співбесіди, до існування в кожному відомчому навчальному закладі власної системи оцінювання рівня підготовки кандидата, по-друге до неузгодженого, вільного винесення питань на співбесіду, різними закладами, що здійснюють початкову підготовку;

- нормативно-правове викладення організаційно-управлінського, освітянсько-педагогічного матеріалу в сфері початкової професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу має бути чітким, точним, стислим та логічно-послідовним.

Список опублікованих праць :

1. Посметный В.В. О новом Наставлении о мероприятиях органов, подразде6лений органов внутренних дел, частей внутренних войск МВД Украины по розыску и задержанию вооруженных и других преступников, представляющих повышенную общественную опасность //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 1999. – Спецвип.1. – С.181-184.

2. Посметный В.В. Пресечение массовых беспорядков // Бюллетень з обміну досвідом роботи. – 2000. -№126. – С.56-70.

3. Посметный В.В. Проблеми нормативного забезпечення початкової професійної підготовки персоналу ОВС України //Актуальні проблеми управління персоналом ОВС України. Матеріали науково-практичної конференції. - Харків, 24 жовтня 2002 р. С.125-130.

4. Посметный В.В. Правовий статус суб‘єктів навчально-виховного процесу в сфері початкової професійної підготовки //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. - №21, С.120-128.

5. Посметный В.В. Організаційно-правові питання підбору персоналу на службу в ОВС України //Вісник ЛАВС. -№4. - 2002, С.250-257.

6. Посметный В.В. Проблеми змістовності навчально-виховного процесу професійної підготовки персоналу ОВС України //Право і безпека. – 2002. - №4. С.122-125.

АНОТАЦІЇ

Посметний В. В. Організаційно-правові аспекти початкової професійної підготовки персоналу ОВС України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. – Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2003.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретичних і практичних питань, пов’язаних з організаційно-правовим забезпеченням проходження початкової професійної підготовки персоналом органів внутрішніх справ. В дисертації визначено поняття початкової професійної підготовки, цілі навчально-виховного процесу, здійснюваного на курсах початкової професійної підготовки, його завдання, принципи, форми та методи. Проаналізовані деякі аспекти професійного відбору кандидатів на службу. Обґрунтовані пропозиції щодо застосування проблемного та програмного навчання під час здійснення навчально-виховного процесу на курсах початкової підготовки. Зроблено висновки та внесено конкретні пропозиції щодо вдосконалення діючого законодавства в сфері організаційно-правового забезпечення початкової професійної підготовки персоналу органів та підрозділів внутрішніх справ.

Ключові слова: початкова професійна підготовка, відомчі навчальні заклади, училища професійної підготовки, персонал органів внутрішніх справ, професійний відбір, навчально-виховний процес.

Посметный В. В. Организационно-правовые аспекты первоначальной профессиональной подготовки персонала ОВС Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право. – Национальный университет внутренних дел, Харьков, 2003.

Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических и практических вопросов, связанных с прохождением первоначальной профессиональной подготовки персоналом органов внутренних дел. Особое внимание было уделено исследованию значения указанного социально-правового явления для эффективной деятельности органов и подразделений внутренних дел. В связи с этим в диссертации обосновывается положение, согласно которого эффективное функционирование системы беспрерывного профессионального обучение работников органов внутренних дел является важным фактором комплектования органов и подразделений внутренних дел высокопрофессиональными кадрами, что, в конечном счете, оказывает содействие укреплению общественного правопорядка, становлению демократического, социального, правового государства с социально-ориентированной рыночной экономикой. Первоначальная профессиональная подготовка является важным структурным элементом беспрерывного профессионального обучения работников органов внутренних дел.

В диссертации определено понятие первоначальной профессиональной подготовки, под которой понимается такая подготовка, которая организуется кандидатам на службу в органы внутренних дел и должна обеспечить получение последними профессиональных знаний, умений и навыков, необходимых для самостоятельного выполнения служебно-должностных обязанностей в сфере защиты и охраны прав, свобод та законных интересов участников общественных отношений. Кроме этого дано понятие учебно-воспитательного процесса, осуществляемого на курсах первоначальной профессиональной подготовки, определены его цели, задачи, принципы, формы и методы. Проанализированы некоторые аспекты профессионального отбора кандидатов на службу. Отмечена необходимость того, чтоб в системе первоначальной профессиональной подготовки персонала органов внутренних дел были разработаны “модели подготовки специалистов органов внутренних дел”, согласно специализации учебного заведения, которое