ЗМІСТ
ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ІМЕНІ С.З. ҐЖИЦЬКОГО
Півторак
Ярослав Іванович
УДК: 636.2:636.084.52
ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ЯЛОВИЧИНИ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ БАГАТОКОМПОНЕНТНИХ СУМІШОК КОРМОВИХ КУЛЬТУР ПРИ ВІДГОДІВЛІ ХУДОБИ
06.02.02 - годівля тварин і технологія кормів
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора сільськогосподарських наук
Львів - 2003
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у Львівській державній академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького Міністерства аграрної політики України.
Науковий консультант:
доктор сільськогосподарських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Столярчук Панас Зиновійович -
кафедра годівлі тварин ЛДАВМ ім. С.З. Ґжицького, завідувач
Офіційні опоненти:
доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН Богданов Григорій Олександрович, відділення зоотехнії Української академії аграрних наук, заступник академіка-секретаря;
доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент УААН Кулик Михайло Федорович, Інститут кормів УААН, заступник директора з наукової роботи;
доктор сільськогосподарських наук, професор Вудмаска Василь Юрійович, Інститут землеробства і тваринництва західного регіону УААН, лабораторія годівлі тварин і технології кормів, головний науковий співробітник.
Провідна установа: Вінницький державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра годівлі сільськогосподарських тварин.
Захист відбудеться “17” липня 2003 року о 10 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д35.826.02 у Львівській державній академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького за адресою: 79010, вул. Пекарська, 50, аудиторія № 1.
З дисертаційною роботою можна ознайомитися у бібліотеці Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького, за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50.
Автореферат розісланий “11” червня 2003 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат сільськогосподарських наук |
О.М. Слобода
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Наукові розробки відомих учених М.В. Зубця, О.В. Тимченка, В.С. Козиря, М.Ф. Кулика, Д.Т. Віннічука, М.Т. Ноздріна, А.І. Свєженцова, А.Т. Цвігуна та інших покладені в основу технологій, які впроваджені у виробництво високоякісної яловичини у відгодівельних господарствах України. Цінні рекомендації із підвищення трансформації поживних речовин кормів у м’ясну продукцію худоби наведені в наукових роботах С.З. Гжицького, Ф.Ю. Палфія, Г.О. Богданова, Є.М. Доротюка, Р.Й. Кравціва, П.З. Столярчука, Л.І. Подобєда, В.Г. Яновича, В.Ю. Вудмаски та інших. У всебічних дослідженнях учених особливе значення надається організації раціональної годівлі тварин за деталізованими нормами. Важливу роль при цьому відіграють спеціальні комбікорми - необхідна складова частина повноцінних раціонів.
Проте, у сучасний перехідний період через зростання цін на енергоносії, припинила власне виробництво більшість комбікормових заводів. У державі виникла проблема — відшукування альтернативних шляхів повноцінної годівлі худоби в умовах, які склалися у сільському господарстві. Особливе значення при цьому надається заготівлі кормових сумішок із декількох видів рослин, які б забезпечували раціони тварин перетравним протеїном та іншими поживними речовинами, а також вітамінами і мінеральними елементами, а ще до того ж були екологічно чистими та дешевими. Такі сумішки повинні компенсувати нестачу комбікормів у раціонах та полегшити процеси кормоприготування і кормороздавання, оскільки різнорідний набір кормів утруднює механізацію виробничих процесів і здорожує собівартість продукції.
Основою сучасних технологій виробництва яловичини у західному регіоні України є інтенсивна відгодівля надремонтного молодняка неспеціалізованих за м’ясною продуктивністю порід худоби та реалізація його у віці до 18 місяців, живою масою понад 400 кг.
Слід також наголосити, що єдиної системи виробництва яловичини для всіх зон України бути не може. В південних регіонах України одержують вищі врожаї зернових, особливо кукурудзи, а також соняшника. Дерть із кукурудзи і зерна інших культур з добавкою соняшникової макухи є цінною сировиною при виробництві концентратних сумішок.
У західних областях України кукурудзу майже не вирощують на зерно, а соняшника не висівають зовсім. Дощова погода в цьому регіоні сприяє одержанню високого врожаю трав. Із багатих білком культур тут вирощують вико-злакові, горохово-злакові сумішки, амарант та на супіщаних землях -кормовий люпин, які використовують для виготовлення комбінованих силосів і різних видів сінажу та зерносінажу.
Поживна цінність названих кормів, особливо при виробництві яловичини, вивчена недостатньо. З метою вирішення даної проблеми нами проведено багаторічні дослідження з розробки найбільш оптимального складу багатокомпонентних кормових сумішок для інтенсивної відгодівлі худоби. Використання раціонів з однорідним набором кормів при відгодівлі худоби значно підвищує засвоєння поживних речовин організмом тварин і полегшує процеси кормороздавання. Такий технологічний підхід стосується енергоощадних виробництв.
На основі одержаних нами результатів запропоновано у виробництво найбільш оптимальні типи відгодівлі худоби, які забезпечують нормовану їх годівлю, значно підвищують інтенсивність росту і м’ясну продуктивність тварин, дозволяють скоротити у раціонах кількість дорогих зернових компонентів і знизити собівартість продукції.
Розробка таких прогресивних технологій була метою наших досліджень. В цьому є актуальність даної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. При написанні дисертації використано дані, одержані в результаті наукових досліджень, які проводились нами на кафедрі годівлі сільськогосподарських тварин Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжиць-кого у 19902002 рр. згідно з темою науково-дослідної роботи: “Ефективність використання злаково-бобових сумішок з добавкою ерготропіків при відгодівлі великої рогатої худоби та свиней”, розділом якої були дослідження автора даної дисертації.
Дисертаційна робота виконувалася відповідно до державних планів науково-дослідних робіт в 19852002 роках, які виходили із замовлення Головного управління координації освоєння НТП та інформатики України: “Організація в зоні Прикарпаття нормованої годівлі худоби спеціальними кормосумішками для підвищення виробництва молока та яловичини”, державна реєстрація № 0102U001337.
Мета і задачі досліджень. Головною метою наших наукових і науково-виробничих досліджень було:
-
на основі встановлених критеріїв розробити найбільш оптимальні, енергоощадні технології заготівлі кормових сумішок, згодовування яких молодняку великої рогатої худоби, поставленому на відгодівлю, позитивно впливатиме на засвоєння поживних речовин в його організмі, а також на ріст та м’ясну продуктивність бугайців в умовах відсутності необхідних комбікормів;
-
дослідити процеси трансформації поживних речовин кормів у рубці та інших відділах травного тракту і ступінь їх засвоєння організмом відгодівельних тварин з різним співвідношенням розчинних фракцій протеїну та вуглеводів у раціоні;
-
обгрунтувати і розробити способи кращого збереження поживних речовин і їх легкорозчинних фракцій у процесі заготівлі та використання кормів, при мінімальній залежності від погодних умов;
-
встановити тести для вирощування та заготівлі багатокомпонентних високопоживних кормових сумішок, збагачених перетравним протеїном, вуглеводами і мінеральними речовинами та вітамінами для організації оптимального живлення бугайців на відгодівлі.
При проведенні досліджень ставилися такі завдання:
-
розробити найбільш оптимальне співвідношення інгредієнтів при вирощуванні багатокомпонентних сумішок кормових культур в умовах західних областей України;
-
встановити втрати поживних речовин при різних способах заготівлі таких сумішок і виділити найбільш перспективні з них;
-
визначити використання поживних речовин кормосумішок при заготівлі комбінованого силосу, бобово-злакового сінажу, зерносінажу відго-дівельними бугайцями на утворення продукції;
-
визначити інтенсивність росту і м’ясну продуктивність відгодівельних бугайців при згодовуванні вищеназваних кормів, а також перетравність поживних речовин, баланс азоту і деякі показники обміну речовин шляхом аналізу вмісту рубця, крові та сечі;
-
оцінити якість яловичини, одержаної на різних кормосумішках;
-
дати оцінку економічної ефективності запропонованих технологій вирощування, заготівлі і використання кормових сумішок при інтенсивній відгодівлі надремонтного молодняка великої рогатої худоби не спеціалізованих за м’ясністю порід.
Об’єкт досліджень. Об’єктом досліджень був надремонтний молодняк української чорно-рябої молочної породи, поставлений на інтенсивну заключну відгодівлю на дешевих кормах власного виробництва при обмеженій кількості зернових компонентів. Розроблено технологію такої відгодівлі та розраховано економічну її доцільність. Дослідження проводились при утриманні тварин в спеціалізованих відгодівельних господарствах з механізацією більшості виробничих процесів.
Предметом досліджень був надремонтний відгодівельний молодняк української чорно-рябої молочної породи. Тривалість інтенсивної заключної відгодівлі на багатокомпонентних кормових сумішках складала 120 днів і завершувалась при досягненні бугайцями живої маси понад 400 кг. Вивчено урожайність сумішок, втрати поживних речовин у процесі заготівлі і зберігання, кормову їх цінність при згодовуванні бугайцям на відгодівлі. На основі багаторічних досліджень розроблено оптимальні технології виробництва високоякісної яловичини в умовах дефіциту комбікормів.
Наукова новизна одержаних результатів. Проведено системне дослідження трансформації поживних речовин із кормових сумішок у продукцію відгодівельних бугайців. Вперше здійснено вивчення динаміки поживних речовин по окремих відділах травного тракту відгодівельних бугайців залежно від їх розчинності з наступним перерахунком одержаних у дослідах даних на первинну кормову масу за показниками змінних величин інертних речовин (лігнін-кремнієвого комплексу). Запропонована методика дозволяє визначити оптимальні тести для компонентів кормових сумішок, а також дати теоретичне обґрунтування можливості підвищення засвоєння поживних речовин в організмі відгодівельної худоби.
Виходячи з науково обґрунтованих критеріїв, розроблено і впроваджено у виробництво найбільш раціональні способи вирощування і заготівлі спеціальних кормових сумішок, згодовування яких відгодівельним бугайцям підвищувало інтенсивність їх росту, а також позитивно вплинуло на якісні показники яловичини.
Усі вищезгадані питання наукових досліджень, які виносяться на захист, проводилися в комплексі з урахуванням фізіолого-біохімічних перетворень поживних речовин в організмі тварин. Виходячи з цих досліджень, вперше розроблена досконала система відгодівлі худоби і більш раціональні типи годівлі тварин у виробничих умовах, які склались, а також впроваджено в практику кормовиробництва нові технології заготівлі багатокомпонентних кормосумішок;
-
вперше запропоновано виробництву розроблену напівсуху сумішку — зерносінаж із озимого тритікале з озимою викою з підсівом ярого ріпаку, яка є високопоживним кормом і найбільш урожайною в умовах західного регіону України;
-
способи виготовлення декількох видів високопоживних злаково-бобових зерносінажів незалежно від погодних умов та високоякісних комбінованих силосів;
-
технологію інтенсивного виробництва яловичини в сучасних умовах, яка не вимагає включення в раціони великої кількості дорогих комбікормів, а грунтується на кормах власного виробництва, заготовлених при енерго-ощадних технологіях.
Практичне значення одержаних результатів. Результати тривалих і різнобічних досліджень дозволили впровадити у виробництво розроблену нами технологію виготовлення нових видів кормосумішок для інтенсивної відгодівлі худоби, що забезпечує понад 900 г середньодобового приросту живої маси на раціонах, які містять обмежену кількість зернових компонентів. Видані Методичні рекомендації, які затверджені НТР Мінагрополітики України 8 квітня 2003 р.
При цьому вдається одержувати 9,111,1 ц приросту живої маси бугайців з гектара кормової площі. Рентабельність виробництва яловичини на розроблених і впроваджених у виробництво технологіях є високою і складає 32,840,6 %, що має велике практичне значення.
Особистий внесок здобувача. Автор особисто обгрунтував наукову концепцію, яка покладена в основу дисертаційної роботи, сформулював мету і основні етапи досліджень. Проводив усі роботи, пов’язані з її виконанням, а саме: організацію науково-господарських дослідів, підбір тварин, їх зважування, годівлю та утримання. Брав участь в організаційних процесах заготівлі кормів, складання раціонів і проводив контроль за годівлею тварин. Виконував спільно з допоміжним персоналом обмінні досліди, контрольний забій тварин та лабораторні дослідження хімічного аналізу кормів, крові, сечі, вмісту рубця, продуктів забою тварин тощо. Дисертант провів аналіз, інтерпретацію та описав одержані дані, є автором викладених у дисертації ідей, гіпотез, наукових висновків і положень. Окремі біохімічні дослідження дисертант проводив разом із співробітниками кафедри годівлі Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького, які були виконавцями розділів теми і є співавторами окремих спільних публікацій (довідка додається).
В ході виконання роботи дисертант постійно спілкувався із вченими Польщі, з якими укладено відповідні договори, і де є подібні кліматичні умови, на які слід зважати при вирощуванні кормових культур. Неодноразово виступав із науковими повідомленнями в сільськогосподарських закладах Щеціна, Кракова і Варшави та має опубліковані статті в збірниках їх праць.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні положення дисертації були висвітлені в доповідях наукових конференцій і симпозіумів в Україні та за її межами.
Звіти за науково-дослідну роботу щорічно заслуховувалися на Вченій раді Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького (19852002). Основні результати одержаних досліджень доповідалися, обговорювалися та були схвалені на таких наукових конференціях: “Молоді вчені - Продовольчій програмі” (Львів, 1985); Науково-практична конференція молодих вчених (Львів, 1986); Рекомендації науково-виробничої конференції для зооветспеціалістів при складанні раціонів за деталізованими нормами (Львів, 1987); Науково-виробнича конференція “Актуальні напрямки наукового забезпечення агропромислового комплексу західного регіону УРСР” (Львів, 1990); Республіканська координаційна нарада “Інтенсивні технології виробництва кормів” (Львів, 1990); Науково-виробнича конференція молодих вчених (Кам’янець-Подільський, 1990); Рекомендації Всесоюзної конференції з інтенсифікації виробництва яловичини в молочному скотарстві (Львів, 1990); Тези доповідей 47-ї науково-виробничої конференції з науково-дослідної роботи інституту (Львів, 1990); Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 110-м роковинам від дня заснування інституту (Львів, 1991); Тези доповідей 43-ї науково-виробничої конференції (Львів, 1992); Науково-практична конференція ЛДАВМ ім. С.З. Гжицького (Львів, 1995); Науково-практична конференція, присвячена 50-річчю створення НДІ землеробства і тваринництва західного регіону України (Оброшино, 1996); Матеріали ІІ Міжнародного міжкафедрального симпозіуму з питань гігієни тварин (Львів, 1996); Міжнародна науково-практична конференція “Сучасні проблеми зооінженерії, ветеринарії та технології продуктів тваринництва” (Львів, 1997); Міжнародна науково-практична конференція аграрного університету (Варшава, 1998); Міжнародна науково-практична конференція “Вплив годівлі на якість продукції” (Варшава, 1999); Західноморська наукова конференція “45-а сесія біотехнології і годівлі тварин” (Щецін-Мендиздруй, 2000); Міжнародна науково-практична конференція “Сучасні проблеми екології та гігієни виробництва продукції тваринництва” (Вінниця, 2000); ІІІ Міжнародний симпозіум “Україна-Австрія. Сільське господарство: наука і практика” (Чернівці, 2000); І Польсько-Українська наукова конференція “Наука про тварин у 21-му столітті” (Краків, 2001); Міжнародна студентська конференція “Молодь за вирішення аграрних проблем ХХІ століття” (Львів, 2001); Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми удосконалення управління АПК в умовах його реформування” (Львів, 2002).
Публікації. За матеріалами наукових досліджень опубліковано 49 наукових робіт, у т. ч. 29 робіт без співавторів. Всі роботи опубліковані у визнаних ВАК України: журналах - 8 та “Наукових вісниках академії” і збірни-ках наукових праць - 35.
У виданнях польських вищих навчальних закладів видано 6 статей і тез. Одержано деклараційний патент на винахід (№ 55104А, від 17 березня 2003 р. Бюл. № 3).
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 264 сторінках комп’ютерного тексту і включає: вступ, огляд літератури, матеріали і методику досліджень, результати досліджень, економічну оцінку результатів дослідів, аналіз і узагальнення результатів досліджень, висновки і пропозиції виробництву. Список літератури налічує 511 джерел, з них 189 іноземними мовами. Додатки - 32 стор. В роботі 48 таблиць і 16 рисунків.
МЕТОДИКА І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ.
Дисертаційна робота виконана на кафедрі годівлі сільськогосподарських тварин Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжиць-кого у період з 1985 по 2002 роки. Експериментальна частина роботи виконана в умовах дослідного господарства “Комарнівське” і у відгодівельних господарствах Львівської, Тернопільської та Волинської областей. Досліди проводились на надремонтних бугайцях української чорно-рябої молочної породи. Спочатку проводились пошуки кращих варіантів складу сухих і напівсухих сумішок. Одержані в дослідах дані за останні 10 років покладені в основу дисертації.
Проведення кожного досліду двічі (перший дослід і повторний) відповідає методиці зоотехнічних досліджень та передбачає одержання більш об’єктивних висновків і рекомендацій.
При вивченні поживної цінності (вміст кормових одиниць і перетравного протеїну) кормових сумішок, виготовлених за розробленими нами технологіями, проводились також додаткові балансові досліди на відгодівельних тваринах.
У всіх дослідах на відгодівлю ставили бугайців віком 1214 місяців і відгодовували їх до живої маси 400450 кг. Після завершення відгодівлі молодняк у віці 1718 місяців відправляли на забій. Всі досліди проводились методом груп-аналогів. Зрівняльні періоди тривали 30 днів.
При закінченні відгодівлі, по чотири тварини-аналоги з групи відправляли на м’ясопереробні підприємства з обов’язковою 24-годинною голодною витримкою перед контрольним забоєм.
Всі одержані в дослідах результати були оброблені статистично за методикою Н.А. Плохінського (1970). Результатам дослідів дана економічна оцінка. На основі одержаних даних зроблені відповідні висновки і рекомендації виробництву.
При складанні раціонів користувалися нормами, рекомендова-ними Г.А. Богдановим (1990), П.З. Столярчуком та ін. (1989), М. Ноздріним (1993). При цьому використовували фактичну поживність кормів, яка визначалась нами при проведенні повного зоотехнічного аналізу за встановленими методиками (Н.А. Лукашик та ін., 1965).
Вміст у кормах макроелементів визначали у водному розчині золи на полум’яному фотометрі (модель ІІІ, тип “А” фірми “Цейс”) і амінокислот на автоматичному аналізаторі чеського виробництва, типу ААА-881. Вміст у кормах мікроелементів визначали у золі на атомно-абсорбційному спектрофо-тометрі типу AAS-30.
При розробленні деталізованих норм годівлі бугайців та відповідних раціонів, коли необхідно було вибирати оптимальний варіант із великої кількості чисел, ми користувалися комп’ютером Pentium, за програмою, яка розроблена в середовищі електронних таблиць МS Exсel, пакету MS Office 98.
Кров для досліджень брали з яремної вени через дві години після вранішньої годівлі від чотирьох голів у кожній групі. В крові визначали кількість еритроцитів і гемоглобіну на фотоелектроколориметрі ФЕК-М, амінний азот - за Мютінг Діктер, азот сечовини — уреазним методом, альбуміни і глобуліни сироватки — рефрактометрично. Нами проводилися також аналізи сечі піддослідних тварин під час проведення обмінних дослідів. У пробах вранішньої сечі визначали рН, загальний азот за К’єльдалем та азот сечовини уреазним методом.
В середніх пробах м’ясного фаршу визначали вміст води, жиру, золи і білка згідно з описаними методиками, які використовувалися при аналізі кормів.
Перед обваловуванням робили зарисовку на восковому папері контурів м’язового вічка на рівні між 1011 ребром для визначення його площі. З цього ж місця брали проби м’яса для визначення товщини м’язових волокон.
Дегустацію бульйону, смаженого і вареного м’яса проводили за п’ятибальною системою, враховуючи при цьому смак, колір, ніжність, запах і наваристість.
Слід, звернути увагу, що часті дощі в період косовиці трав, які спосте-рігаються в західному регіоні України, не дозволяють швидко прив’ялювати скошені трави до вологи - 50 %. Це призводить до закладки більш вологої маси, що знижує якість корму. Вичікування кращої погоди спричинює старіння трав і зниження якості одержаного корму.
Крім описаного вище сінажного корму нас особливо зацікавило вирощування спеціальних багатокомпонентних сумішок, в яких обов’язковими складниками були би багаті на цукор злакові, а також багаті перетравним протеїном бобові рослини, зібрані із зерном при загальній вологості маси біля 50 %. Збирають такі напівсухі сумішки у фазі воскової стиглості зерна злаків і проводять природне консервування подрібненої маси за технологією сінажу. Одержуємо так званий зерносінаж.
У восковій стадії вегетації накопичення в рослинах поживних речовин в основному завершується, а більшість вегетативної маси ще не перетворилась повністю на солому і тому добре перетравлюється і засвоюється худобою.
Крім того, в цій фазі досягається найвищий вихід поживних речовин з 1 га.
У зерносінажах міститься більша кількість кислотно-детергентної фракції клітковини (АДФК). Кислотно-детергентна фракція клітковини перетравлюється в організмі жуйних і є важливим джерелом синтезу коротколанцюгових жирних кислот – пропіонової і масляної. Відомо, що пропіонова кислота сприяє підвищенню рівня цукру в крові. Це позитивно впливає на засвоєння білків кормів і синтез м’язової тканини. Крім того, АДФК продовжує термін дії вуглеводів на синтетичні процеси в рубці. Першим у цих процесах використовується цукор, потім крохмаль і вкінці - АДФК.
Нами розроблено склад та вивчена кормова цінність таких зерносінажів, які використовувались у дослідах:
№ 1. Ярі сумішки: ячмінно-вівсяно-горохові. Весною висівають з розрахунку на 1 кг/ га: ячмінь - 75, овес - 75, горох - 120. Сумішку збирають при восковій стиглості зерна злаків. Середня вологість маси (стебла і зерно) в цій фазі складає близько 50 %.
№ 2. Ярі сумішки більш широкого складу. Весною висівають в 1 кг/ га: овес - 50, ячмінь - 50, горох (пелюшка) — 70, кормові боби — 50, кукурудза і соняшник - по 40 кг кожного. Така сумішка дає зеленої маси у фазі цвітіння пелюшки - 450 ц/га і є дуже хорошим кормом у літній період (кінець червня - липень). Для заготівлі зерносінажу на зимовий період збирання проводять у пізніші стадії дозрівання рослин (кінець липня) при середній вологості маси 50 %.
В останні роки набуває розповсюдження відносно нова в західній зоні злакова культура, гібрид озимих пшениці та жита — озиме тритікале. Цей злак на легких нечорноземних грунтах західного регіону України дає значно вищий урожай зерна, ніж пшениця чи жито.
В проведених нами пошуках вдалося заготовляти найвищої якості і поживності високоврожайний корм - зерносінаж № 3. При вирощуванні озимих тритікале-викових сумішок весною ми підсівали до них ярий ріпак. Співвідношення зерна при висіві складало кг/га: тритікале - 200, озима вика - 80 і ярий ріпак (суріпиця) - 20. Кормова цінність такого корму ніким ще не вивчалась.
Схема дослідів приведена у таблиці 1.
1. Схема проведення дослідів
Серія досліду, рік прове-дення | № дос-ліду | Гру-па | Основний корм в раціоні | Трива-лість досліду | Місце проведення досліду
І
1992… 1994 | 1, 2 | 1 | Силос кукурудзяний | 120 | Спілка “Прогрес” Ратнівського району, Волинської обл.
2 | Комбінований силос № 1, кукурудзяно-люпиновий
3 | Зерносінаж № 1
4 | Суха повнораціонна сумішка
ІІ
1995 | 3 | 5 | Корми зеленого конвейєру | 145 | Навчально-дослідне господарство “Комарнівське”
6 | Зелена маса злаково-бобових сумішок і амаранту
ІІІ
1996… 1998 | 4, 5 | 7 | Силос кукурудзяний | 120 | Навчально-дослідне господарство “Комарнівське
8 | Комбінований силос № 2, кукурудза із січкою соломи конюшини
9 | Зерносінаж № 1
IV
1998… 2000 | 6, 7 | 10 | Силос кукурудзяний | 120 | Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. І.Франка, Бродівського району Львівської обл.
11 | Комбінований силос № 3, кукурудзяно-амарантовий
12 | Зерносінаж № 2
13 | Сінаж бобово-злакових трав
V
2000… 2002 | 8, 9 | 14 | Силос кукурудзяний | 120 | Відгодівельний комплекс спілки ім. Шевченка, Зборівського р-ну, Тернопільської обл.
15 | Зерносінаж № 2
16 | Зерносінаж № 3
17 | Сінаж бобово-злакових трав
На кафедрі годівлі тварин був розроблений склад сухих повнораціонних кормових сумішок і вивчена їх кормова цінність. Сумішки згодовували в брикетованому вигляді для інтенсивної відгодівлі худоби.
У наших дослідах найвищий вихід поживних речовин (в кормових одиницях) з 1 га кормової площі вдалося одержати при вирощуванні амаранту і закладанні на стійловий період комбінованого кукурудзяно-амарантового силосу та при заготівлі зерносінажів (табл. 2). Саме з цими кормами вдається також одержати й найбільшу кількість перетравного протеїну.
При розробці раціонів нормованої годівлі бугайців піддослідних груп ми враховували не лише наявність необхідних елементів повноцінної годівлі, але й їх оптимальну концентрацію в сухій речовині та співвідношення між собою.
2. Надходження поживних речовин із заготовленими в господарствах кормами (в середньому з 1 га площі, ц)
Корми | Кормова маса | Суха речовина | Кормові одиниці | Обмінна енергія, МДж | Перетравний протеїн
Дерть ячмінна | 30 | 25,5 | 36,0 | 31 500 | 2,24
Макуха ріпакова | 15 | 13,5 | 17,6 | 17 550 | 4,19
Зелена маса амаранту | 720 | 145 | 115,2 | 144 000 | 27,3
Кукурудзяно-амарантовий силос (4:1) | 360 | 101,5 | 64,8 | 79 200 | 11,3
Кукурудзяно-люпиновий силос (3:1) | 270 | 72,4 | 45,9 | 62 100 | 3,8
Кукурудзяний силос | 280 | 70 | 56 | 64 400 | 2,7
Силос кукурудзи з олійною редькою (4:1) | 310 | 80 | 55,8 | 64 200 | 5,9
Силос кукурудзи з січкою соломи конюшини (6:1) | 276 | 79,8 | 52,4 | 63 240 | 5,8
Дерть кормових бобів | 32 | 27,1 | 32 | 31 560 | 6,4
Зерносінаж № 1 | 126 | 56,7 | 78,1 | 93 240 | 6,1
Зерносінаж № 2 | 136 | 62,5 | 84,4 | 98 800 | 7,4
Зерносінаж № 3 | 158 | 80,3 | 99,8 | 123 240 | 13,9
Суха кормова сумішка | 95 | 83,4 | 65,6 | 93 100 | 6,0
Сінаж із конюшини і злаків | 82 | 39,5 | 26,2 | 30 080 | 3,4
Зелена маса сіяних трав | 190 | 40 | 34,2 | 39 900 | 4,2
3. Зведені раціони годівлі бугайців піддослідних груп.
Середня жива маса тварин 400 кг, приріст 800—900 г на добу
Корми, кг | І серія, групи | ІІ серія, групи | ІІІ серія, групи | IV серія, групи | V серія, групи
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17
Сіно конюшини | 1,5 | - | - | - | - | - | 1,5 | - | - | 1,5 | - | - | - | 1,5 | - | - | -
Січка соломи | 2 | 1,5 | 1 | - | - | - | 2 | 1,5 | 1 | 2 | 2 | 1 | 1,5 | 2 | 1 | 1 | 1,5
Сінаж сіяних трав | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 15 | - | - | - | 15
Зерносінаж № 2 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 10 | - | - | 10 | - | -
Зерносінаж № 3 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 10 | -
Силос кукурудзи | 20 | - | - | - | - | - | 20 | - | - | 20 | - | - | - | 20 | - | - | -
Меляса | 0,5 | 0,5 | 0,5 | - | - | - | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5
Дерть ячмінно-горохова (1:1) з добавкою 15 % макухи ріпаку в окремі періоди | 2,8 | - | - | - | - | - | 2,8 | - | - | 2,8 | - | - | - | 2,8 | - | - | 2,5
Дерть ячмінна | - | 2,8 | 1,5 | - | 1,5 | 1,5 | - | 2,5 | 1,5 | - | 2,5 | 1,5 | 2,5 | - | 1,5 | 1,5 | -
Силос курудзяно-люпиновий | - | 20 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | -
Зерносінаж № 1 | - | - | 10 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | -
Суха сумішка | - | - | - | 12 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | -
Зелені корми з конвейєра | - | - | - | - | 42 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | -
Зелені корми з добавкою амаранту | - | - | - | - | - | 42 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | -
Силос із кукурудзи із січкою конюшини | - | - | - | - | - | - | - | 20 | - | - | - | - | - | - | - | - | -
Силос кукурудзяно-амарантовий | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 20 | - | - | - | - | - | -
Сіль кухонна з мікроелементами, г | 75 | 75 | 75 | - | 75 | 75 | 75 | 75 | 75 | 75 | 75 | 75 | 75 | 75 | 75 | 75 | 75
Динатрійфосфат, г | 50 | 50 | 15 | - | 50 | 50 | 50 | 50 | 50 | 50 | 50 | - | 50 | 50 | - | - | 50
4. Поживність раціонів бугайців піддослідних груп
Показники | Піддослідні групи бугайців
1, 7, 10, 14 | 2 | 3,9 | 4 | 5 | 6 | 8 | 11 | 12,15 | 13,17 | 16
Кормові одиниці | 8,3 | 8,34 | 8,58 | 8,2 | 8,4 | 8,5 | 8,3 | 8,38 | 8,58 | 8,48 | 8,68
Обмінна енергія, МДж | 88 | 88 | 90,9 | 87,6 | 87,3 | 89,3 | 88,2 | 85,3 | 89,9 | 92,9 | 93,9
Суха речовина, кг | 10,8 | 9,8 | 9,4 | 10,9 | 9,2 | 9,0 | 9,8 | 9,9 | 9,4 | 10,0 | 9,6
Сирий протеїн, г | 1283 | 1241 | 1260 | 1320 | 1254 | 1304 | 1267 | 1266 | 1276 | 1257 | 1286
в т. ч. білок, г | 692 | 743 | 917 | 760 | 976 | 1098 | 749 | 819 | 907 | 824 | 907
в т. ч. легкорозчинні фракції протеїну, г | 525 | 388 | 396 | 420 | 636 | 846 | 421 | 366 | 406 | 410 | 386
Перетравний протеїн, г | 856 | 865 | 895 | 900 | 868 | 919 | 836 | 866 | 880 | 853 | 905
Сира клітковина, г | 2408 | 1974 | 1909 | 2412 | 1497 | 1447 | 2021 | 1991 | 1869 | 1938 | 1849
АДФК, г | 1031 | 1007 | 949 | 852 | 1096 | 1072 | 980 | 988 | 965 | 915 | 989
Цукор, г | 674 | 653 | 705 | 628 | 630 | 730 | 624 | 649 | 725 | 607 | 725
Каротин, мг | 337 | 300 | 200 | 360 | 600 | 650 | 300 | 300 | 205 | 300 | 210
Ряд вчених рекомендують дотримуватись при цьому таких показників: цукрово-протеїнове співвідношення (відношення цукру до перетравного протеїну) як 0,81,2 : 1; кислотно-лужне співвідношення (відношення кислих елементів (P, S, Cl) до лужних (Сa, Mg, Na, K) у грам-еквівалентах) як 0,8 : 1; відношення S : N як 1 : 610; Mg : N як 1 : 1718; Ca : P як 1,5 1,7 : 1.
Нормою вважається також вміст у кожній кормовій одиниці 100120 г перетравного протеїну, або 1314 % сирого протеїну у сухій речовині раціону. Легкоперетравні фракції протеїну в загальній його кількості не повинні перевищувати 30 %, а вміст у ньому білка не повинен бути нижчим 70 %.
Енергетична цінність кожних 100 г сухих речовин у раціоні повинна складати 0,851,0 МДж.
На основі цих даних були розроблені раціони годівлі піддослідних бугайців (табл. 3 і 4).
Як видно із даних, наведених у таблицях 3 і 4, найбільш повно відповідали вимогам нормованої годівлі раціони тих піддослідних груп бугайців, які включали як основний корм комбінований кукурудзяно-амарантовий силос, зерносінажі, особливо зерносінаж № 3, та сухі повно-раціонні сумішки.
Включення до раціонів меляси дозволило збалансувати раціони за цукро-во-протеїновим відношенням як 0,8 : 1. Мінеральна підкормка забезпечувала раціони необхідними макро- і мікроелементами.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Інтенсивність росту відгодівельного молодняка. Одним із основних показників при розробці перспективних технологій виробництва яловичини є показник інтенсивності росту відгодівельного молодняка великої рогатої худоби.
Як вже було сказано, для одержання більш об’єктивних даних ми проводили кожен дослід з повторністю. При цьому були одержані близькі дані в обох дослідах. В авторефераті наводимо інтенсивність росту бугайців за перший дослід у кожній серії (табл. 5).
Інтенсивність росту надремонтних бугайців не спеціалізованих у м’ясному відношенні порід в окремих групах виявилася високою, що говорить про значну поживну цінність кормів, які споживали тварини цієї групи.
Раціони у всіх групах були збалансовані за необхідними показниками нормованої годівлі. Проте в дослідних групах середньодобові прирости живої маси бугайців були значно вищими. Це означає, що балансування раціонів за кількістю поживних, біологічно активних та мінеральних речовин, які рекомендовані у довідниках, ще не гарантує одержання планової інтенсивності росту тварин, яка передбачена нормами. Слід при цьому визнати також і вплив інших факторів, зокрема співвідношення окремих елементів та насичення ними сухої речовини раціонів.
5. Інтенсивність росту піддослідних бугайців.
(Mm, n=15)
Се-
рія | Дос-
лід | Гру-
па | Основний корм
у раціоні | Середня жива маса, кг | Приріст живої маси
початок досліду | кінець досліду | всього, кг | середньо-добовий, г
1 | 1 | 1 | Силос кукурудзяний | 318,04,02 | 402,33,88 | 84,32,02 | 70310,10
2 | Комбінований силос № 1 | 320.23.60 | 417,1*)4,12 | 96,9*)3,40 | 808*)12,06
3 | Зерносінаж № 1 | 322,02,56 | 431,0**)5,62 | 109,0**) 4,02 | 908**) 12,08
4 | Суха повнораціонна сумішка | 317,14,04 | 441,3**)4,96 | 124,3**) 4,16 | 1036**) 11,40
3 | 4 | 7 | Силос кукурудзяний | 320,32,20 | 401,83,08 | 81,53,80 | 67913,08
8 | Комбінований силос № 2 | 319,23,76 | 413,2*)3,11 | 94,0*)2,82 | 783*)12,10
9 | Зерносінаж № 1 | 321,13,80 | 421,2**)4,00 | 100,1**) 3,40 | 834**) 14,40
4 | 6 | 10 | Силос кукурудзяний | 320,34,16 | 404,92,60 | 84,68,00 | 70510,20
11 | Комбінований силос № 3 | 320,03,16 | 422,0*)4.,12 | 102,0*) 6,02 | 850**) 8,40
12 | Зерносінаж № 2 | 319,23,02 | 427,8**)4,00 | 108,6**) 6,04 | 905**) 9,12
13 | Сінаж бобово-злаковий | 322,64,02 | 416,4*)3,20 | 93,8*)3,06 | 782*)6,06
5 | 8 | 14 | Силос кукурудзяний | 326,64,00 | 408,23,10 | 81,64,08 | 6806,18
15 | Зерносінаж № 2 | 321,23,20 | 425,8**)3,02 | 104,6**) 4,16 | 872**) 8,00
16 | Зерносінаж № 3 | 322,04,22 | 436,4**)4,46 | 114,4**) 4,22 | 953**) 8,10
17 | Сінаж бобово-злаковий | 322,22,86 | 416,0*)2,00 | 93,8*)2,60 | 782*)8,02
*) Примітка: різниця до показників контрольної групи статистично вірогідна (*) p<0,05, **) р<0,01).
Значно вищі прирости живої маси бугайців одержані при відгодівлі їх складними (комбінованими) силосами. Зокрема на кукурудзяно-амарантовому комбінованому силосі (№ 3) прирости були вищими від контрольної групи на 150180 г, що складає 21,425,7 %. Кукурудзяно-амарантовий силос розроб-леного нами складу виявився найкраще збалансованим за поживними речовинами, особливо за вмістом фракцій сирого і перетравного протеїну та білка, а також за вуглеводами, особливо АДФК.
У комбінованих силосах міститься більша, ніж у кукурудзяному, кількість нерозщеплених білків і дещо менше легкорозчинних фракцій протеїну.
Зерносінажні корми дозволили краще забезпечити раціони протеїном (сирий, перетравний, білок) при оптимальному вмісті легкорозчинних азотистих фракцій та різного виду вуглеводів. У зерносінажних раціонах відзначається також краще насичення обмінною енергією сухої речовини раціонів та більш оптимальним співвідношенням окремих елементів повноцінної годівлі. Все це позитивно вплинуло на використання тваринами поживних речовин із даних кормів, що підвищило інтенсивність росту відгодівельного молодняка великої рогатої худоби.
При заготівлі сухих сумішок корми зазнавали термічної обробки, від чого значно зменшилась розчинність білкових сполук у кормах (денатурація). Розчинні фракції протеїну поповнювали в цих сумішках за рахунок карбаміду. Співвідношення компонентів у даних групах повністю
