УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Райнін Ігор Львович

УДК 332.14

ПОЛІТИКА РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

УПРАВЛІНСЬКІ АСПЕКТИ

25.00.04 – регіональне управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Української Академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник– | кандидат філософських наук, доцент

ЛІСНИЧИЙ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ,

Харківський регіональний інститут державного управління Української Академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри державної політики

Офіційні опоненти– | доктор економічних наук, професор

МІЩЕНКО ВОЛОДИМИР ЯКИМОВИЧ,

Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, завідувач кафедри бізнесу і контролінгу;

доктор соціологічних наук,

кандидат економічних наук, доцент

ЧЕРНЕЦЬКИЙ ЮРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, професор кафедри міжнародної економіки та міжнародних економічних відносин

Провідна установа– | Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра економіки підприємства, Міністерство освіти і науки України, м. Львів

Захист відбудеться “21” березня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (І поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України (61050, м. Харків, просп. Московський, 75).

Автореферат розісланий “20” лютого 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.С.Лебець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми обумовлена потребами розвитку вітчизняної науки та практики державного управління у сфері регіонального управління зовнішньоекономічними зносинами. З практичної точки зору вона визначається стрімким зростанням ролі міжнародної господарської діяльності у вирішенні проблем регіональної економічної політики, яке протягом останніх десятиріч спостерігається у переважній більшості країн світу, а починаючи з 90-х рр. ХХ ст. все інтенсивніше відбувається і в Україні. Адекватно реагувати на ці процеси мають передусім регіональні органи врядування, що зумовлює необхідність кардинальних змін у змісті їхньої господарської роботи й, зокрема, у застосовуваних засобах формування та впровадження зовнішньоекономічної управлінської політики. Для регіональних органів влади України важливо знаходити ефективні шляхи запозичення передового зарубіжного й вітчизняного досвіду та власної адаптації до нових потреб і вимог стосовно стимулювання розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення належних структурно-організаційних зрушень.

Останнім часом у вітчизняній науці суттєво пожвавилося дослідження проблем регіональної економічної політики під кутом зору державного управління, якими займаються О. Амосов, В. Андрушко, В. Бакуменко, Н. Боса, С. Вдовенко, В. Головинська, О. Грабовська, Ю. Дехтяренко, С. Дзюбик, М. Долішній, А. Єпіфанов, І. Жадан, О. Жилінська, Л. Зайцева, О. Іваницька, В. Керецман, В. Корженко, О. Крайник, Є. Кушнарьов, Ю. Лебединський, В. Лісничий, І. Лукінов, В. Мамонова, С. Мельник, Н. Мельтюхова, І. Михасюк, Г. Мостовий, Н. Нижник, Г. Одінцова, Н. Парфенцева, І. Поплавський, В. Рубцов, І. Сало, С. Саханенко, В. Симоненко, Л. Снісаренко, В. Соловйов, Д. Стеченко, А. Хоронжий, Ю. Чернецький, М. Чумаченко, В. Шаповал, Ю. Шаров, Л. Штика, В. Янукович та ін. Багато корисного матеріалу щодо цих моментів містять праці таких зарубіжних авторів, як В. Алонсо, П. Аткінс, Л. Бальцерович, Л. Ваутерс, Ф. Вічерн, Р. Гейдж, М. Голдсміт, П. Гувер, Ж.-Ф. Девемі, М. Джоунз, С. Кассезе, Дж. Кінгдом, М. Кукілльо, Р. Маес, С. Мазей, К. Меєрс, Ф. Мората, Дж. Нейгл, К. О’Коннор, Дж. Пауер, Е. Пейдж, А. Петерс, Т. Сейлант, Р. Спенс, Л. Торкья, Дж. Фрідман, М. Хант, Дж. Чандлер, Л. Шарп та ін.

Всебічний аналіз розвитку зовнішньоекономічних зносин України та державних механізмів управління ними здійснюють Л. Бабій, С. Біла, О. Білорус, В. Бодров, В. Будкін, І. Бураковський, О. Вінник, В. Воротін, А. Гальчинський, В. Геєць, С. Довга, В. Єгоров, Я. Жаліло, Л. Ільченко-Сюйва, Т. Ковальчук, Ю. Ковбасюк, В. Кондрачук, А. Кредісов, О. Кужель, В. Литвин, Д. Лук’яненко, В Мартиненко, Н. Метеленко, В. Міщенко (Суми), А. Петрова, Т. Польська, О. Рогач, В. Рокоча, В. Сіденко, О. Сльозко, С. Соколенко, В. Струніна, В. Федосов, О. Фесенко, А. Філіпенко, Т. Фініков, В. Шпачук, В. Ющенко та ін. Проблемами регіональної політики з регулювання цієї сфери спеціально займаються вітчизняні фахівці О. Булик, В. Гриньова, М. Дацишин, О. Затолокін, Т. Кондратюк, М. Лесечко, Н. Магера, А. Мерзляк, В. Міщенко (Харків), Г. Мостовий, О. Олійник, В. Савчук, Т. Степанкова, О. Ступак, А. Чемерис, В. Чередниченко, В. Юрчишин та ін. При розгляді питань регіонального управління зовнішньоекономічними зносинами певний інтерес являють праці таких іноземних науковців, як А. Амін, М. Баетц, К. Вентрісс, С. Гареллі, Дж. Годдард, Д. Грейді, П. Гувер, Дж. Карліно, П. Картрайт, К. Кафлін, Дж. Клайн, А. Клозер, П. Левайн, Дж. Лук, С. Макквіллан, Е. Міллз, Т. Моррісон, С. Паливода, М. Портер, Б. Рід, К. Рід, Дж. Сакс, К. Саломон, В. Стор, Г. Твеллз та ін.

Проте ще недостатньо науково опрацьовано методи формування та реалізації управлінської політики регіональних органів влади у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах, напрямки вдосконалення інструментарію її здійснення, засоби підвищення її результативності й ефективності. Ця обставина вирішальною мірою вплинула на вибір теми. Сутність наукового завдання, розв’язанню якого присвячена дисертація, полягає в комплексному дослідженні проблем формування й реалізації управлінської політики – тобто сукупності управлінських аспектів, відповідної підсистеми політики в цілому – регіональних органів влади (врядування) у сфері зовнішньоекономічної діяльності для обгрунтування, опрацювання й підготовки рекомендацій щодо впровадження адекватних механізмів, інструментів та інституційних підвалин цієї політики в умовах сучасного етапу посткомуністичної трансформації суспільства та системи державного управління в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з науковим дослідженням, що проводиться кафедрою державної політики Харківського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України, за темою “Аналіз політики регіональних владних структур” (номер державної реєстрації теми – РК 0102 U 001592 від 28.02.2002 р.). Роль автора у виконанні цієї науково-дослідної роботи полягала в опрацюванні механізмів управлінської політики регіональних органів урядування щодо регулювання розвитку зовнішньоекономічної діяльності на сучасному етапі трансформації економіки та системи державного управління України.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в науковому обгрунтуванні й опрацюванні комплексу механізмів формування та реалізації управлінської політики регіональних органів урядування у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що в кінцевому підсумку дозволило б зробити конкретні рекомендації стосовно вдосконалення відповідної галузі політики у практиці регіонального управління в Україні. Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити наступні задачі дослідження:

1) проаналізувати поняття та концепції регіону й економічної політики регіональних органів влади та на цій основі узагальнити світовий досвід регіоналізації систем державного управління;

2) всебічно дослідити напрями, механізми та специфіку державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні на сучасному етапі ринкової трансформації національного господарства;

3) розглянути методи стимулювання експорту з боку регіональних органів влади та проаналізувати інструментарій політики регіональних органів урядування у сфері залучення й утримання іноземних інвестицій;

4) науково опрацювати управлінські механізми забезпечення цілісності зовнішньоекономічної політики органів влади регіонів, зокрема засоби використання двосторонньої міжурядової взаємодії з метою вирішення питань регіонального розвитку.

Об’єкт дослідження – управлінська діяльність регіональних органів влади щодо забезпечення господарського розвитку регіону.

Предмет дослідження – механізми формування та реалізації управлінської політики регіональних органів влади у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної мети використано такий комплекс методів дослідження: методи аналізу і синтезу – при характеристиці концепцій регіону та економічної політики регіональних органів влади, якими оперує наука державного управління; методи порівняльного державного управління – при узагальненні світового досвіду регіоналізації державного управління; метод індукції – при поглибленому аналізі проблем державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні; метод дедукції – при дослідженні механізмів стимулювання місцевого експорту та залучення іноземних інвестицій, що застосовуються регіональними органами врядування; історичний метод – при визначенні ролі та місця України в системі міжнародних господарських відносин; системний підхід – при аналізі сучасного стану зовнішньоекономічної діяльності в Україні, механізмів забезпечення цілісності зовнішньоекономічної діяльності регіональних органів влади та шляхів використання двосторонньої міжурядової взаємодії з метою вирішення загальних питань регіонального розвитку і вдосконалення регіонального управління в галузі зовнішньої торгівлі та іноземного інвестування.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній науковій літературі з державного управління всебічно висвітлено, систематизовано й опрацьовано сукупність напрямів, засобів, механізмів та інструментів регіонального управління зовнішньоекономічною діяльністю.

Ключові моменти дослідження знайшли відображення в наступному комплексі положень і рішень, запропонованих здобувачем особисто.

Удосконалено:

- наукову характеристику регіонального виміру сучасного державного управління. Чітко розмежовано поняття регіону у власному, широкому та вузькому розумінні. Детально проаналізовано три шляхи поглиблення регіоналізації національних систем державного управління: а) регіоналізацію як упровадження окремих властивостей федеративної організації в унітарній державі, котра відповідно перетворюється на так звану “регіональну державу” (англ. “regional state”); б) регіоналізацію як утворення нового рівня місцевого управління, або “територіальну децентралізацію” (англ. “territorial decentralization”); в) “функціональну регіоналізацію” (англ. “functional regionalism”). З огляду на те, що основним типом власне регіональних елементів держав сучасного світу виступають провінції, чи області (англ. “provinces”), спеціально досліджено механізми функціонування провінційних (обласних) органів влади;

- обгрунтування з позицій науки державного управління засобів підвищення ефективності зовнішньоторговельної політики регіональних органів урядування. Його здійснено на основі докладної характеристики розмежованих у дисертації рівнів втручання місцевих органів влади у процес експортної діяльності. Доведено, що головним напрямом розвитку відповідної політики в Україні повинно виступати всебічне опанування трьох груп методів підтримки регіонального експорту товарів і послуг: а) “технічної допомоги”; б) фінансової підтримки; в) “поширення інформації”. Особливе значення у цій галузі діяльності мають інтенсифікація підготовки та розповсюдження регіональними органами врядування керівництв з експортного продажу і забезпечення їх належної взаємодії з центральними органами влади у сфері управління зовнішньою торгівлею;

- комплекс методів досягнення системності та цілісності політики регіональних органів влади у сфері зовнішньоекономічної діяльності, змістовної єдності та узгодженості ключових її компонентів. Доведено, що при здійсненні політики в зовнішньоекономічній галузі регіональні органи влади та всі інші організації, які діють у цій царині, мають орієнтуватися на інтенсивну співпрацю, сполучення зусиль, спільне формування та реалізацію певної стратегії. Зазначається, що в контексті міжнародної інвестиційної діяльності регіональних органів влади вирішальним є завдання забезпечити утримання іноземного бізнесу в регіоні та розширення його виробничих потужностей. Виходячи зі світового досвіду, зовнішньоекономічна політика має спрямовуватися регіональними органами влади України, і в першу чергу обласними державними адміністраціями, на підвищення конкурентоспроможності, рівня та якості диверсифікації, загальної ефективності функціонування господарського комплексу регіону.

Дістали подальшого розвитку:

- загальне розуміння економічної політики регіональних органів урядування як певного напряму дій, обраного з-поміж альтернатив, комплексу взаємопов’язаних та узгоджених цілей, планів і правил прийняття рішень, чіткого набору пріоритетів, сформульованих задля того, щоб зробити сукупність майбутніх рішень стосовно зростання регіонального господарства більш передбачуваною та послідовною, тобто як різновиду управлінської політики. Опрацьовано механізми здійснення державної політики регіонального економічного розвитку на основі підходу “знизу-вгору”. Зазначено, що в умовах нинішнього етапу посткомуністичної трансформації регіональні органи влади України, розробляючи та впроваджуючи свою економічну політику, повинні однаково велику увагу приділяти питанням забезпечення належного рівня економічної результативності та соціально-економічної справедливості. Доведено, що під час моделювання господарського розвитку обласних регіонів України треба орієнтуватися на використання наявних переваг диверсифікованості регіонального господарства чи формулювання політики, націленої на створення таких переваг;

- обгрунтування того, що більшість регіонів зацікавлена у впровадженні політичної програми, спрямованої на зростання обсягів іноземних інвестицій. Водночас зазначено, що великої шкоди може завдавати намагання регіональних органів влади квапитися з реалізацією подібних програм без ретельної оцінки того, чи є відповідні стратегії прийнятними саме для даного господарського комплексу та чи допомагають вони диверсифікувати місцеву економічну базу. Опрацьовано дві основні групи інструментів діяльності підрозділів регіональних органів влади, які займаються питаннями економічного розвитку, у сфері залучення нових суб’єктів господарювання до регіону та маркетингового забезпечення цього процесу: 1) налагодження контактів шляхом проведення торговельних виставок, кампаній з листування, бізнесових візитів, заходів з телемаркетингу, Інтернет-маркетингу та ін.; 2) розробка та розповсюдження “цільових” брошур, які містять матеріали порівняльного аналізу з регіонами-конкурентами.

Практичне значення одержаних результатів полягає в наступному:

- дисертаційні матеріали можна використовувати як елементи наукового підгрунтя для подальших досліджень і вдосконалення процесу регіонального управління в частині формування та реалізації політики регіональних органів влади з регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

- основні положення та висновки дослідження будуть корисні для Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, міністерств і відомств України (насамперед, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерства закордонних справ, Державної митної служби, Державної служби експортного контролю) з метою підвищення ефективності регіональної складової політики в галузі зовнішньоекономічних зносин;

- опрацьовані в дисертації комплекс методів, інструментарій і методики формування та впровадження зовнішньоекономічної політики як елемента регіонального управління є придатними для використання місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, територіальними підрозділами (відділеннями) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

- дисертаційні матеріали можуть використовуватися при вивченні відповідних дисциплін, курсів і питань слухачами магістерської підготовки, аспірантами та докторантами з державного управління, а також у процесі підвищення кваліфікації державних службовців, насамперед в Українській Академії державного управління при Президентові України та її регіональних інститутах.

Основні положення та рекомендації, науково обгрунтовані й опрацьовані в дисертації, були впроваджені в діяльність Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації протягом 2000-2002 років (довідка про впровадження № 04-15/669 від 24 квітня 2002 р.) та в роботу Управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Харківської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № 01-42/57 від 17 квітня 2002 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднено:

на Першому міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 26 лютого 2001 р.);

на Міжнародній науково-практичній конференції “Концептуальні засади стратегії розвитку Харківського регіону” (м. Харків, 22-23 листопада 2001 р.);

на Міжнародній конференції “Стратегічне планування економічного розвитку регіону” (м. Варшава (Польща), 24 вересня 2001 р.);

на Міжнародній конференції “Державне управління інвестиціями для регіонального економічного розвитку” (м. Будапешт (Угорщина), 26-27 листопада 2001 р.);

на Другому міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 26 лютого 2002 р.);

на Міжнародній науково-практичній конференції “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (м. Київ, 29 травня 2002 р.).

Матеріали й результати дослідження також неодноразово обговорювалися на засіданнях, науково-методологічних і теоретичних семінарах кафедри державної політики Харківського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Основний зміст дисертації відображено в шести публікаціях: 4 статті в збірниках наукових праць, включених до затвердженого ВАК України переліку наукових фахових видань, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з державного управління; 2 публікації в матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 227 сторінок (основна частина – 180 сторінок), у тому числі 8 таблиць основної частини займають 7 повних сторінок, 5 додатків – 20 сторінок, список використаних літературних джерел, що налічує 221 найменування, – 27 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається стан її наукової розробки, розкрито сутність і стан наукового завдання та його значущість, доводиться необхідність проведення дослідження. Подано загальну характеристику дисертації, з’ясовується її зв’язок з науково-дослідними роботами, розкривається мета, задачі, об’єкт, предмет та методи дослідження, формулюється наукова новизна та практичне значення роботи, наводяться відомості про апробацію одержаних результатів.

У першому розділі – “Теоретичні та науково-практичні основи дослідження зовнішньоекономічної політики регіональних органів влади” – розглянуто й систематизовано концепції регіону та поняття економічної політики регіональних органів урядування, якими оперує наука державного управління, і шляхом аналізу значної кількості літературних джерел узагальнено світовий досвід регіоналізації систем державного управління.

Доведено, що в науці державного управління доцільно розрізняти варіанти вживання терміну “регіон” стосовно частин певної держави у вузькому, власному та широкому розумінні. У широкому розумінні цим терміном позначаються всі адміністративно-територіальні структури, розташовані нижче загальнодержавного рівня. Регіональні у власному розумінні органи влади в науці державного управління трактуються як специфічний різновид місцевих органів урядування, “середня” сфера прийняття рішень та адміністрування, що діє на рівні між меншими за розміром “партисипативними” одиницями та центральними органами державної влади. Основним типом власне регіональних елементів держав сучасного світу виступають провінції (області). Їх владні органи розглядаються як “проміжні” одиниці системи державного управління, розташовані між центральною владою та базовими одиницями місцевого управління у багаторівневих системах органів урядування, та виступають “проміжними” органами місцевої влади й одночасно – територіальними підрозділами для виконання загальнонаціональних функцій. Поняття провінції (області) кореспондує з поняттям округу в США. Регіональні органи влади у вузькому розумінні являють собою урядові одиниці, що знаходяться між загальнодержавним і провінційним рівнями. Сутнісні ознаки регіону мають також суб’єкти великих федеративних держав Заходу: землі ФРН, провінції Канади, штати США; досвід регулювання економіки на відповідному рівні містить чимало корисних для обласних органів влади України моментів.

Особливу увагу приділено питанням зовнішньоекономічної діяльності регіональних органів урядування. Зокрема, узагальнення сучасних концепцій зовнішньоекономічної управлінської політики переконує, що регіональні органи влади повинні зосереджувати увагу на розвитку напрямів діяльності, які забезпечують результати в довготерміновому періоді, тобто мають стратегічний, фундаментальний характер. Це, насамперед, стимулювання внутрішньої конкурентної боротьби, визначення співзвучних із національними інтересами регіональних пріоритетів, урізноманітнення й підвищення якісного рівня попиту, тиск на місцевих виробників з метою дотримання ними світових стандартів конкурентоспроможності, формування високоефективних місцевих факторів виробництва тощо. Найпотужнішим засобом підтримки зовнішньоекономічних переваг виступає забезпечення інноваційної природи розвитку регіонального господарського комплексу.

У другому розділі – “Передумови і механізми формування та реалізації зовнішньоекономічної політики регіональних органів урядування” – охарактеризовано міжнародні економічні відносини і сучасний стан зовнішньоекономічної діяльності в Україні та проблеми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, опрацьовано механізми стимулювання експорту з боку регіональних органів влади та здійснення політики регіональних органів урядування у сфері залучення іноземних інвестицій.

На відповідні аспекти управлінської діяльності регіональних органів влади України суттєво впливає загальна ситуація в галузі зовнішньоекономічних відносин, здійснюваних суб’єктами господарювання нашої країни. У даному контексті доречно звернутися, насамперед, до статистичної інформації про зовнішню торгівлю України товарами (табл. 1), оскільки саме в її показниках знаходять відображення та концентроване вираження основні напрями й результати державного регулювання зовнішньоекономічної сфери та ключові компоненти зовнішньоекономічної політики України.

Таблиця 1

Зовнішня торгівля України товарами

Регіони

та

країни | Експорт | Імпорт

1996 р. | 2001 р. | 1996 р. | 2001 р.

Вартість, млн. дол. США | Частка у загаль-ному обсязі, відс. | Вартість, млн. дол. США | Частка у загаль-ному обсязі, відс. | Вартість, млн. дол. США | Частка у загаль-ному обсязі, відс. | Вартість, млн. дол. США | Частка у загаль-ному обсязі, відс.

Країни СНД, |

7405,2 |

51,42 |

4675,4 |

28,75 |

11175,9 |

63,49 |

8832,2 |

55,99

у т. ч.

Російська Федерація |

5577,4 |

38,73 |

3679,5 |

22,62 |

8816,6 |

50,08 |

5813,5 |

36,85

Туркме-ністан |

274,0 |

1,90 |

106,5 |

0,65 |

1541,2 |

8,76 |

1654,1 |

10,49

Інші країни світу* |

6995,6 |

48,58 |

11589,3 |

71,25 |

6427,5 |

36,51 |

6942,9 |

44,01

Європа, | 3456,9 | 24,00 | 5720,9 | 35,17 | 4655,6 | 26,45 | 4981,7 | 31,58

у т. ч.

Італія | 344,6 | 2,39 | 832,4 | 5,12 | 341,8 | 1,94 | 411,8 | 2,61

Німеччина | 421,9 | 2,93 | 710,9 | 4,37 | 1068,7 | 6,07 | 1380,2 | 8,75

Азія | 2711,0 | 18,83 | 3970,2 | 24,41 | 668,8 | 3,80 | 970,8 | 6,15

у т. ч. Туреччина |

408,7 |

2,84 |

1009,4 |

6,21 |

109,8 |

0,62 |

138,2 |

0,88

Африка | 210,4 | 1,46 | 877,0 | 5,39 | 141,5 | 0,80 | 198,5 | 1,26

Америка | 598,3 | 4,15 | 1011,9 | 6,22 | 931,0 | 5,29 | 740,9 | 4,70

Австра-лія і Океанія |

19,0 |

0,13 |

7,4 |

0,05 |

24,3 |

0,14 |

51,0 |

0,32

Усього | 14400,8 | 100,00 | 16264,7 | 100,00 | 17603,4 | 100,00 | 15775,1 | 100,00

* Включаючи нерозподілені обсяги товарів, що придбані в іноземних портах для забезпечення життєдіяльності суден.

Розраховано за: Україна у цифрах у 2001 році: Корот. стат. довідник / Держкомстат України. – К.: Техніка, 2002. – С. 130-133.

Зазначимо, що за відносно невеликий проміжок часу географічна структура зовнішньої торгівлі України товарами суттєво змінилася. Насамперед, відбулося зменшення частки Російської Федерації як імпортера українських товарів (вона впала більш ніж на 16%) і як постачальника товарів в Україну (знизилася більш ніж на 13%). У показниках зовнішньої торгівлі товарами яскраво відображається європейський вибір нашої держави: суттєво зросли частки країн Європи, що не входять до складу СНД, як в експорті (підвищилася більш ніж на 11% і стала найзначнішою серед регіонів світу, становлячи більше 35%), так і в імпорті (підвищилася більш ніж на 5% і сягнула майже третини) товарів Україною. Країни Азії, які не входять до складу СНД, виступають у даній сфері дуже значимими імпортерами: на них припадає нині майже чверть українського товарного експорту.

Друга половина минулого й початок нинішнього десятиріччя були періодом стрімкого зростання обсягів прямих іноземних інвестицій в економіку України: за даними Держкомстату, з середини 90-х рр. до кінця 2001 р. вони збільшились у 9 разів. Проте рівень залучення іноземних інвестицій в перерахунку на душу населення залишається в Україні дуже низьким, якщо зіставляти його з іншими європейськими посткомуністичними країнами дальнього зарубіжжя чи навіть із Російською Федерацією.

Показано, що в боротьбі окремих країн за належне місце у світовому господарстві сьогодні все більшу роль відіграє державно-управлінський компонент, включаючи його регіональну складову. Проведений аналіз свідчить: негативним явищем вітчизняної практики є те, що позиції різних центральних органів влади України стосовно співробітництва з такими впливовими організаціями, як СОТ, МВФ і Світовий банк, на початку нинішнього десятиріччя були досить суперечливими.

Щодо зовнішньоекономічної діяльності регіональних органів урядування найбільш розвинених країн світу наочно продемонстровано: чільне місце в ній займає підтримка експортних зусиль місцевих бізнесменів і підприємців. Причому відповідні заходи незмінно характеризуються різноманітністю та інтенсивністю, яка особливо зростає в періоди відносно несприятливої господарської кон’юнктури. Багатьма грунтовними дослідженнями незаперечно доведено, що потужна програма підтримки експорту може виступати важливим “буфером” проти циклічних коливань як загальнодержавної, так і регіональної економіки та що здійснення регіональними органами влади належної політики сприяння експорту однозначно позитивно впливає на процес створення нових робочих місць. Також слід зазначити, що світовий досвід переконує у великих можливостях навчальних закладів університетського рівня (причому як класичних, так і технічних університетів) сприяти регіональній зовнішньоекономічній діяльності.

Стосовно іноземного інвестування передусім зазначено: численні емпіричні дослідження свідчать, що рішення іноземних (втім, як і вітчизняних в економічно розвинутих країнах) фірм стосовно розміщення бізнесу в певному регіоні лише мінімальною мірою залежать від питань, пов’язаних з оподаткуванням. Звичайно фірми, приймаючи відповідні рішення, беруть до уваги три ключові вартісні компоненти: транспортування, працю та забезпечення енергією. Іншими важливими факторами виступають якість освіти, рекреаційні можливості та розмір і доступність ринків. З точки зору стратегії регіонального економічного розвитку ще більш важливою є наступна залежність: зростання кількості робочих місць пов’язане більшою мірою із зростанням існуючих, а не із залученням нових фірм та розширенням сфери малого, а не сфери великого бізнесу.

Ефективним механізмом управлінської політики регіональних органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності є розробка комплексу довідників для бізнесменів, які бажають працювати в даному регіоні, і, насамперед, для потенційних інвесторів. При їх підготовці спираються на сучасні концепції, представлені в економічній науці. Відповідно, на перший план часто висувається презентація транспортних можливостей, що відображає процес глобалізації ринків, втягування місцевих господарських комплексів до міжнародної економічної діяльності. Згідно з концепцією “людського капіталу”, однією з найцінніших переваг регіону виступає високий освітній рівень населення, а відтак – велике значення мають якісні характеристики місцевих навчальних закладів, насамперед університетського рівня. У багатьох з-поміж розглянутих базових довідників підкреслюється наявність у структурі вищих закладів освіти регіону так званих “дослідницьких парків”. Особлива увага потенційних інвесторів звертається на таку рису регіонального господарства, як достатня кількість кваліфікованої робочої сили.

Згідно з принципами регіональної економіки, характеризуючи галузеву структуру економічного комплексу регіону, зупиняються, перш за все, на галузях, які мають найбільший потенціал зростання. Саме їх підтримка виступає основним предметом цільової маркетингової політики регіональних організацій економічного розвитку. Ще одна важлива риса базових регіональних довідників зумовлена змістом впливової концепції “якості життя”. Відповідні питання характеризуються дуже докладно з метою зацікавити іноземних бізнесменів та залучити їх до регіону спочатку як туристів для того, щоб із сфери культурної згодом переорієнтувати на участь у місцевому господарському житті. Особлива увага в цьому контексті приділяється належному рівню особистої безпеки та високому ступеню розвитку закладів охорони здоров’я й рекреації.

За зразком загального регіонального інвестиційно-бізнесового довідника, як його продовження й джерело додаткової та спеціальної інформації розробляються галузеві довідники. Їхньою відмітною властивістю, порівняно з довідником базовим, виступає значно більша глибина конкретизації, акцентування уваги на особливостях провадження певного виду економічної діяльності. Також варто відзначити постійне та інтенсивне наголошування з боку авторів подібних довідників на наявності цілісної загальної стратегії регіонального економічного розвитку та приділенні – в межах цієї стратегії – уваги окремим, найважливішим з точки зору внеску в регіональне господарське зростання галузям.

У третьому розділі – “Напрями і способи вдосконалення політики регіональних органів влади в галузі зовнішньоекономічної діяльності” – розглянуто комплекс методів забезпечення цілісності зовнішньоекономічної політики регіональних органів урядування, описано запропоновані й опрацьовані автором шляхи використання двосторонньої міжурядової взаємодії з метою вирішення питань регіонального розвитку (на прикладі українсько-американського партнерства) та розв’язання проблем удосконалення діяльності органів влади регіону в галузі зовнішньої торгівлі та іноземного інвестування (на прикладі Харківської області).

Важливою науково-практичною проблемою в процесі формулювання та впровадження регіональної стратегії зовнішньоекономічної діяльності є забезпечення системності та цілісності відповідної політики, змістовної єдності та узгодженості ключових її компонентів. Для її розв’язання доцільно використовувати наступний набір методів та інструментів: а) регіональні програми дослідження галузевого потенціалу; б) узагальнення отримуваної з різних джерел інформації задля визначення потреб, інтересів і проблем бізнесової спільноти; в) секторні комітети, створювані з експертів відповідних галузей, що використовуються як соціальна мережа та дорадчі органи в роботі управлінь економічного розвитку з кожним сектором регіонального господарства; г) комплекс послуг для діючих суб’єктів господарювання, подібний до комплексу послуг для нових інвесторів.

Наголошено, що в Україні ключовим елементом регіональної складової міждержавного співробітництва повинно виступати розв’язання актуальних проблем удосконалення зовнішньоекономічної політики регіональних органів урядування, й передусім – вирішення конкретних питань розвитку регіональної експортної та інвестиційної діяльності. Дослідження показало, що у сфері зовнішньої торгівлі областей України основними проблемами, на розв’язання яких має спрямовуватися двостороннє міжурядове співробітництво регіонального рівня, є: 1) недостатність рівня професійної підготовки фахівців у сфері маркетингу, специфічного для певної галузі; 2) нерівність витрат для різних учасників ринку; 3) відсутність фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення як виробництва, так і реалізації конкурентоспроможної у міжнародному вимірі продукції; 4) замалі масштаби виробництва продукції та її реалізації; 5) неосвоєність адекватних сучасному стану зовнішньоторговельної діяльності у світі каналів дистрибуції товарів, що виробляються.

У сфері інвестиційної діяльності творче запозичення зарубіжного досвіду дозволило сформулювати конкретну програму поточних дій, а саме: 1) підготувати пропозиції щодо стимулювання процесу заощаджень вільних коштів населення через зменшення податкового тиску; 2) перейти від бюджетного фінансування інвестицій до надання цільових кредитів під інвестиційні проекти та з майновими гарантіями їх цільового використання; 3) створити банк реконструкції та розвитку як основний фінансовий інститут реалізації капітальних вкладень; 4) удосконалити систему надання інформації про об’єкти інвестування. Завдяки здійсненню цієї програми, зокрема, вже протягом 2002 р. суттєво збільшився обсяг іноземних інвестицій у господарський комплекс Харківської області.

ВИСНОВКИ

У процесі дисертаційного дослідження отримано наступні наукові та практичні результати:

1. Основний одержаний результат полягає в тому, що проведено комплексне дослідження управлінських аспектів політики регіональних органів влади у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Це дозволило обґрунтувати, опрацювати та виробити рекомендації щодо впровадження адекватних механізмів, інструментів та інституційних підвалин регіональної зовнішньоекономічної політики в умовах нинішнього етапу посткомуністичної трансформації суспільства та системи державного і регіонального управління в Україні.

2. Сукупність методів та інструментів регіональної економічної політики в цілому та її зовнішньоекономічної складової зокрема, опрацьовані в роботі, є придатні для застосування не лише на рівні обласних регіонів, а й на рівні адміністративних районів і територіальних громад сіл, селищ та міст України. Доведено, що в нашій державі основну частину функцій з формування та впровадження зовнішньоекономічної політики як елемента регіонального управління повинні спільно реалізовувати місцеві державні адміністрації, що здійснюють виконавчу владу в областях і районах України, та районні й обласні ради, що згідно з Конституцією України є органами місцевого самоврядування.

3. Регіональну політику у сфері зовнішньоекономічної діяльності представлено як організаційну систему цілей та обгрунтувань для програм регіональних органів влади, присвячених вирішенню відповідного кола проблем місцевої спільноти. Цю концепцію розгорнуто на основі положення про те, що основною метою політики регіональних органів урядування взагалі є забезпечення регіонального розвитку, під яким розуміють економічне, соціальне та громадське зростання в межах відповідних частин держави. Акцентовано увагу на тій обставині, що регіональний розвиток відбиває взаємодію факторів попиту та пропозиції всередині країни.

4. Регіональні органи влади України мають бути наділені не меншим обсягом повноважень, зокрема у сфері зовнішньоекономічної діяльності, ніж той, який реалізують відповідні органи врядування в країнах розвинутої демократії. Також є сенс змінити в цьому напрямку їхню інституційну структуру та фінансову базу функціонування. Це дозволить послідовно формулювати та здійснювати політику регіонального господарського розвитку на основі підходу “знизу-вгору”, який найкращим чином відображає специфіку нинішнього стану суспільства й фундаментальні потреби вдосконалення процесу роботи системи державного управління в цілому та її регіональної складової, одним із ключових елементів якої повинно виступати регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

5. Налагодження адекватної вимогам поточного моменту системи регіонального управління зовнішньоекономічними зносинами виступає нині одним із вирішальних факторів у боротьбі окремих країн за належне місце у світовому господарстві. Політику регіональних органів влади у сфері зовнішньоекономічної діяльності треба вибудовувати, ретельно враховуючи ту обставину, що світовий економічний розвиток у цілому характеризується зміщенням центру уваги з питання конкурентоспроможності підприємств до питання конкурентоспроможності суспільств, яка значною мірою визначається ефективністю регіонального управління.

6. Звернення до світового та вітчизняного досвіду переконує, що регіональна стратегія економічного розвитку в Україні повинна все більшою мірою пов’язуватися з формулюванням зовнішньоекономічної політики регіональних органів влади як засобу зміцнення територіальної економічної бази, збереження та збільшення кількості робочих місць, зменшення безробіття, збільшення податкових надходжень. Причому ключовими напрямами політики регіональних органів урядування в зовнішньоекономічній сфері повинні виступати стимулювання експорту товарів і послуг місцевими виробниками й активна діяльність із залучення та (що є принаймні не менш значущим) утримання іноземних інвестицій.

7. Завдання регіональних органів влади полягає в тому, щоб спонукати місцевих підприємців до участі в зовнішньоторговельній діяльності, зорієнтувати їх у напрямку відшукування можливостей у сфері експортування. Основними групами методів підтримки місцевого експорту товарів і послуг з боку регіональних органів влади виступають: а) так звана “технічна допомога”; б) всебічна фінансова підтримка; в) заходи з поширення відповідної інформації. Синтетичним інструментом цієї діяльності є підготовка та розповсюдження керівництв з експортних продажів, що готуються під егідою регіональних органів управління з урахуванням місцевих потреб.

8. Аналіз, проведений в межах “парадигми порівняльного державного управління”, незаперечно доводить, що найпотужнішими методами залучення нових інвестицій до регіонального господарства є: а) систематизація та презентація розроблених пропозицій, які висвітлюють переваги та сприятливі можливості, наявні в регіоні; б) проведення систематичних поїздок співробітників місцевих органів влади та представників іноземних країн по регіону з метою продемонструвати потенційні будівельні майданчики, джерела постачання, послуги та інвесторів-партнерів; в) “фасилітативні” й комунікаційні послуги для встановлення робочих зв’язків між потенційними зовнішніми інвесторами та місцевими зацікавленими сторонами, допомога у підготовці та проведенні переговорів; г) визначення ключових контактних механізмів і послуг для нових суб’єктів господарювання, включаючи джерела додаткового капіталу.

9. Регіональні органи влади повинні виходити з того, що політика в галузі зовнішньоекономічної діяльності взаємопов’язана із загальними завданнями економічного розвитку і не може бути відокремлена від інших господарських проблем (формування так званого “людського капіталу”, вдосконалення регіональної інфраструктури тощо). Підгрунтям регіональної зовнішньоекономічної політики повинно бути створення й збереження конкурентноздатного та диверсифікованого економічного комплексу регіону. В Україні ця діяльність може бути покращена завдяки інтенсивному використанню двостороннього міжурядового співробітництва, що розгортається на регіональному рівні.

Можна сформулювати наступні рекомендації щодо наукового та практичного використання результатів дисертаційного дослідження:

1. Інститут президентства та Адміністрацію Президента України, Міністерство закордонних справ України, Державну службу експортного контролю України, місцеві ради та їх виконавчі й розпорядчі органи, місцеві державні адміністрації слід розглядати як елементи системи органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

2. Необхідно забезпечити формування та впровадження єдиної й адекватної сучасним вимогам стратегічної політики всіх ланок комплексу органів державного (включаючи регіональне) управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні.

3. Регіональні органи влади України мають опанувати та інтенсивно застосовувати такий інструмент підтримки місцевого експорту товарів і послуг, як підготовка й розповсюдження спеціальних керівництв із експортних продажів, що всебічно враховують регіональну специфіку.

4. З метою вдосконалення діяльності в сфері залучення іноземних інвестицій регіональні органи врядування повинні налагодити систематичну підготовку, видання та постійне оновлення комплексу бізнесових довідників, які зокрема містили б порівняльний аналіз ситуації у конкуруючих регіонах України та інших держав.

5. Політика регіональних органів влади у сфері зовнішньоекономічної діяльності має послідовно спрямовуватися на створення та збереження ефективно диверсифікованого господарського комплексу регіону.

6. Одним із доцільних напрямів використання двосторонньої міжурядової взаємодії органами регіональної влади є спрямовування технічної допомоги почасти на впровадження нових механізмів стратегічного планування регіонального соціально-економічного розвитку шляхом їх творчого запозичення з високорозвинутих у господарському та політичному відношенні країн і адаптації до умов сучасного етапу трансформації економіки та системи державного управління України.

7. Зовнішньоекономічну політику регіональних органів влади України слід підпорядковувати насамперед завданню збереження та примноження інтелектуального потенціалу регіонів, збільшення частки галузей наукоємних послуг у продукції регіональних господарських комплексів, що виступає нині обов’язковою передумовою успішного розвитку, стійкого зростання галузей матеріального виробництва та обігу.

8. Одним із ключових напрямів розвитку регіональної зовнішньоекономічної діяльності має виступати комерціалізація наукових і технологічних досягнень обласних регіонів України.

9. Загалом органи регіонального управління України повинні бути активними учасниками міжурядової взаємодії, послідовно висловлювати та обстоювати інтереси вітчизняних регіональних спільнот і територіальних громад, здійснювати жорсткий відбір зарубіжних партнерів і контролювання результативності їх залучення, орієнтуватися на максимальне використання можливостей місцевих спеціалістів, постійно координувати діяльність суб’єктів господарювання регіону задля досягнення належного рівня ефективності всіх форм міжнародного співробітництва, охоплюваних регіональною політикою у зовнішньоекономічній сфері.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Райнін І.Л. Регіональна політика у сфері зовнішньоекономічної діяльності: теоретичні основи та зарубіжний досвід // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: ХарРІ УАДУ, 2001. – № 3 (11). – С. 122-129.

2. Райнін І.Л. Механізми здійснення політики регіональних органів влади у зовнішньоекономічній сфері // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2002. – № ): У 2-х ч. Ч. ІІ. – С. 94-98.

3. Райнін І.Л. Концептуальні засади політики регіональних органів влади в контексті науки державного управління // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Одеса: ОРІ УАДУ, 2002. – № 9. – С. 250-260.

4. Райнін І.Л. Управлінські аспекти зовнішньоекономічної політики регіональних органів влади