Інститут проблем виховання АПН України

Рехтета Любов Олександрівна

УДК 37.034.377

Громадянське виховання учнів основної школи в позаурочній діяльності

13.00.07 – теорія і методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: | кандидат педагогічних наук, доцент Канішевська Любов Вікторівна, Інститут проблем виховання АПН України, завідувач лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України Кузь Володимир Григорович, Уманський державний педагогічний університет ім. П.Тичини, ректор;

кандидат педагогічних наук, доцент Матвієнко Олена Валеріївна, Київський Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, доцент кафедри педагогіки та методики початкового навчання.

Провідна установа: | Луганський державний педагогічний університет ім. Т.Шевченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ

Захист відбудеться “29” квітня 2003 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ,

вул. М.Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України

(04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розіслано “27”березня2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Г.П.Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Здобувши незалежність і ставши на демократичний шлях розвитку, Україна будує громадянське суспільство і правову державу.

Це зумовлює необхідність пошуку нових підходів до вирішення проблем виховання молодого покоління, адже утверджувати нові форми життя здатна особистість, яка, соціалізуючись у сучасних умовах, набувала б відповідних рис і якостей, що характеризують її як громадянина.

Зазначимо, що проблема громадянського виховання дітей і молоді знайшла відображення в працях філософів (В.Андрущенка, Дж.Гессена, В.Креміня, Л.Сохань, І.Фролова, В.Шинкарука, Є.Шинкарука та ін.), соціологів (Д.Акімова, А.Білоуса, М.Бойка, В.Судакова), психологів (Б.Ананьєва, І.Беха, М.Боришевського, Л.Виготського, М.Квєтного, О.Киричук, К.Платонова, О.Леонтьєва, В.Поплужного, С.Рубінштейн, М.Тейлор, П.Уайт, Д.Фельдштейн, П.Чамати та ін.).

Їй присвячені дослідження вчених-педагогів Р.Арцишевського, В.Білоусової, О.Вишневського, Л.Вербицької, М.Гончарова, О.Докукіної, Б.Кобзаря, В.Кузя, Л.Крицької, Н.Косарєвої, В.Оржехівського, О.Пометун, Є.Постовойтова, А.Розенберга, А.Ржевської, А.Сиротенка, В.Сухомлинського, О.Сухомлинської, І.Тараненко, І.Шоробури, К.Чорної та інших.

Праці зарубіжних вчених (С.Бірзеа (Румунія), Р.Вельдхус (Нідерланди), Т.Гарсіа (Нікарагуа), М.-А. Гарретон (Іспанія), Р.Джон, Д.Джан (США), У.Дуаз (Бельгія), Р.Інглхарт (США), А.Куланінга (ЦАР), П.Пихта (Чеська Республіка) та ін.) відображають проблему громадянського виховання підростаючого покоління.

Однак, незважаючи на широке висвітлення проблеми в спеціальній літературі, такий її аспект як громадянське виховання учнів у позаурочній діяльності не знайшов достатнього теоретичного обґрунтування і практичного втілення. Свідченням цього є той факт, що в учнів, особливо підліткового віку, ще не сформована єдність компонентів правової свідомості, немає достатнього досвіду індивідуального вибору стосовно правових моральних явищ і фактів, що знижує усвідомлення ними сутності прав і обов’язків, які покладаються на них законом і сприяють їхній повноцінній діяльності як громадян своєї держави.

Актуальність проблеми, її недостатня теоретична розробка в сучасних умовах реформування національної системи освіти, потреби практики обумовили вибір теми дослідження “Громадянське виховання учнів основної школи в позаурочній діяльності”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження входить до тематичного плану науково-дослідних робіт
2001-2002 рр. Миколаївського державного педагогічного університету “Освітні технології в школі” (номер державної реєстрації 0101U003759). Тему дослідження затверджено вченою радою університету (протокол № 2 від 25.09.2000 р.), узгоджено в раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 8 від 05.12.2000 р.).

Об’єкт дослідження – громадянське виховання учнів загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження – психолого-педагогічні умови громадянського виховання учнів основної школи в позаурочній діяльності.

Мета дослідження – виявити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити психолого-педагогічні умови громадянського виховання учнів 5-9 класів у позаурочній діяльності.

Гіпотеза дослідження: ефективність громадянського виховання учнів 5-9 класів у позаурочній діяльності підвищиться за умов посилення громадянської орієнтації цієї діяльності, упровадження активних форм і методів, спрямованих на формування громадянської позиції кожного учня.

Відповідно до предмету, мети та гіпотези дослідження були визначені такі завдання:

- здійснити аналіз стану досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці;

- обґрунтувати психолого-педагогічні умови та розробити методику громадянського виховання учнів основної школи в позаурочній діяльності;

- визначити критерії, показники й рівні сформованості громадянської вихованості учнів 5-9 класів у позаурочній діяльності;

- підготувати й здійснити експериментальну апробацію науково-методичних рекомендацій з громадянського виховання учнів 5-9 класів у позаурочній діяльності.

Методологічну основу дослідження склали положення теорії наукового пізнання про взаємообумовленість розвитку особистості та суспільства, єдності діяльності, свідомості й особистості, взаємозв’язку активності та соціального розвитку.

Методологічними орієнтирами виступили ідеї Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності; Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, закону України “Про освіту”, Національної програми “Діти України”, в яких знайшли розкриття проблеми демократизації та гуманізації всіх сторін життя сучасного суспільства і системи освіти.

Теоретичною основою дослідження є положення наукових праць, у яких розкриваються особливості та закономірності громадянського виховання (Г.Ващенка, М.Грушевського, А.Макаренка, С.Русової, Г.Сковороди, В.Сухомлинського, К.Ушинського); праць провідних учених, присвячених проблемі становлення громадянськості у підростаючого покоління (М.Болдирєва, М.Гончарова, В.Караковського, М.Стельмаховича, В.Сеніної, О.Сухомлинської, І.Тараненко, К.Чорної та ін.).

У ході розв’язання поставлених завдань були застосовані методи дослідження, що доповнювали один одного: теоретичні – вивчення та аналіз психолого-педагогічної, філософської, соціологічної та методичної літератури з проблеми дослідження; теоретичне вивчення й узагальнення кращого педагогічного досвіду; емпіричні – анкетування, інтерв’ювання, бесіди, опитування, цілеспрямовані педагогічні спостереження, констатуючий і формуючий експеримент, кількісний та якісний аналіз експериментальних даних із застосуванням методів математичної статистики.

Експериментальною базою дослідження були обрані Муніципальний колегіум, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 м. Миколаєва, Тузлівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Березанського району Миколаївської області.

Експериментальною перевіркою було охоплено 420 учнів (з них 208 – експериментальні групи, 212 – контрольні групи), 20 педагогів.

Етапи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилося протягом 1996-2002 років у три етапи.

На першому етапі (1996-1998 рр.) здійснювався вибір і обґрунтування теми дослідження, аналіз філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури з проблеми. Визначалися об’єкт, предмет, мета і завдання дослідно-експериментальної роботи; здійснювався відбір експериментальної бази.

Другий етап (1998-2000 рр.) передбачав проведення діагностико-констатуючого етапу експерименту, у рамках якого вивчався сучасний стан досліджуваної проблеми. Було започатковано формуючий етап експерименту, проводилася апробація основних положень дослідження.

На третьому етапі (2000-2002 рр.) здійснювався формуючий етап експерименту, перевірялася ефективність розробленої методики, аналізувалися експериментальні дані і проводився їх кількісний та якісний аналіз; формулювалися основні висновки, практично впроваджувалися результати дослідження; оформлялися результати науково-дослідної роботи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- конкретизовано і уточнено сутність поняття “громадянське виховання” стосовно проблеми дослідження;

- уперше обґрунтовано психолого-педагогічні умови й методику діагностики сформованості громадянської вихованості;

- запропоновано структурну модель формування цієї якості в учнів основної школи в позаурочній діяльності, яка виявилась досить продуктивною.

Теоретичне значення дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні критеріїв добору змісту, форм і методів виховання громадянськості в учнів основної школи у позаурочній діяльності; критеріїв, показників і рівнів сформованості громадянських якостей особистості.

Практичне значення результатів дослідження полягає у створенні методичних рекомендацій стосовно громадянського виховання учнів основної школи та формування у школярів особистісних якостей громадянина держави.

Розроблена структурна модель громадянського виховання учнів основної школи в позаурочній діяльності може прислужитися науковцям та практичним працівникам, які займаються дослідженням споріднених проблем, зокрема, для визначення і поглиблення основних напрямів роботи, пов’язаної з громадянським вихованням молодого покоління.

Вірогідність результатів дослідження та основних висновків забезпечується методологічним і теоретичним обґрунтуванням вихідних дослідницьких положень, використанням комплексу методів, адекватних його предмету, меті, завданням і дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези, кількісним і якісним аналізом експериментальних матеріалів, репрезентативністю вибірки учнів, які були охоплені дослідженням; впровадженням здобутих результатів у практику роботи шкіл; співвідношенням результатів дослідження з масовою педагогічною практикою.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися у ході теоретичної та дослідно-експериментальної роботи в Муніципальному колегіумі, загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 7 м. Миколаєва та Тузлівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Березанського району Миколаївської області. Основні положення та результати дослідження оприлюднювалися автором на засіданнях педагогічних рад експериментальних шкіл, у виступах на засіданнях кафедри педагогіки та методики початкового навчання Миколаївського державного педагогічного університету (1999-2002).

Найважливіші теоретичні положення і висновки доповідалися на науково-практичних конференціях, а саме: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Технології неперервної освіти: проблеми, досвід, перспективи розвитку” (Миколаїв, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Громадянська освіта в Україні: досвід, пошуки, перспективи” (Ніжин, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості” (Київ, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Педагогічні засади формування у підростаючого покоління активної громадянської позиції” (Київ, 2002).

Впровадження результатів дослідження. Основні положення, висновки і методичні рекомендації дослідження впроваджені в навчально-виховний процес Муніципального колегіуму м. Миколаєва (довідка № 196 від 12.06.2002 р.), загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 м. Миколаєва (довідка № 135 від 12.06.2002 р.) та Тузлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Миколаївської області (довідка № 54 від 04.12.2002 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць, усі одноосібні. З них 7 надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст дисертації викладено на 159 сторінках. У роботі наведено 10 таблиць, 1 схема, 2 гістограми, 2 діаграми, які містяться на 7 сторінках. Список використаних джерел включає 295 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність дослідження, визначені об’єкт, предмет, мета роботи, сформульовані завдання, методологічна основа, методи дослідження, представлена його наукова новизна, практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дослідження.

У першому розділі – “Теорія і практика громадянського виховання учнів 5-9 класів у позаурочній діяльності” – розкрито основні підходи до визначення сутності громадянського виховання, проаналізовані особливості, провідні напрями та зміст позаурочної виховної діяльності учнів, подано узагальнені результати констатуючого етапу науково-дослідної роботи, спрямованого на вивчення стану досліджуваного явища в практиці загальноосвітньої школи.

У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті громадянське виховання визначається як один з пріоритетів і компонентів розвитку освіти і має спрямовуватися на формування у дітей і молоді сучасного світогляду, ідей, поглядів та переконань, що базуються на ключових надбаннях вітчизняної і світової культури, принципах гуманізму, демократизму, єдності сім’ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь.

Проблема громадянського виховання не нова, вона має тривалу історію. Спроби її обґрунтування, визначення основних складових знаходимо ще в працях видатних представників античної думки. Що ж стосується слов’янського світу, то виховання громадянськості як головної складової менталітету українців, сягає корінням часів Київської Русі.

У контексті нашого дослідження актуальним є звернення до другої половини ХІХ століття, яка характеризується активізацією боротьби за громадянські права і свободи в Україні. Визначну роль у цьому русі відіграли відомі педагоги, письменники, вчені, культурні діячі. З-поміж тих, хто зробив вагомий внесок у цю справу, були В.Антонович, М.Драгоманов, П.Житецький, М.Костомаров, М.Коцюбинський, П.Куліш, М.Лисенко, О.Потебня, С.Русова, О.Стоянов та інші.

У педагогічних дослідженнях радянської доби проблеми, пов’язані з вихованням українського громадянина, висвітлювалися тенденційно, упереджено і однобічно. Це було пов’язано з надзвичайним статусом національної проблематики в структурі панівної масштабної ідеологічної доктрини. Одна з головних її догм полягала в проголошенні нової історичної спільності людей – “радянського народу”. За цих умов заперечувалася сама можливість існування будь-яких національних рис, ознак, характеристик, утверджувало табу на все національне, що не відповідало офіційно санкціонованому політичному курсу.

На тлі процесів, які мали місце в нашому суспільстві в середині ХХ століття, особливого значення набувають роботи і педагогічна діяльність В.Сухомлинського, котрий ставив на перше місце виховання громадянськості, під якою розумів інтегральну якість особистості, що характеризує політичну та моральну свідомість і проявляється в добровільній, свідомій і активній діяльності на благо Вітчизни.

У сучасних умовах розбудови України особистість розглядається як рівноправний суб’єкт суспільних відносин з державою, що має вияв у взаємних правах і обов’язках. Тому, у контексті досліджуваної проблеми, поряд із розглядом сутності понять “громадянин” і “громадянство”, аналізується сутність поняття “громадянськість”. Автори праць, які звертаються до аналізу цієї проблеми, в основному дотримуються схожих позицій. Так, В.Поплужний визначає громадянськість як стан свідомості особистості, неформальне ставлення громадянина до своєї держави, підкреслюючи, що якщо громадянство надається, то громадянськість виховується.

Вітчизняні дослідники Н.Косарєва, Л.Крицька зазначають, що громадянськість у суспільно-історичному контексті є продуктом і наслідком соціально-економічних і духовно-культурних процесів, аргументуючи це тим, що державне життя проймає всі вияви особистості: сприймання, мислення, пам’ять, емоції тощо. Як результат цих процесів і утворюється громадянськість.

За трактуванням В.Оржехівського, громадянськість - це, насамперед, світоглядно-психологічний стан людини, що характеризується відчуттям себе громадянином конкретної держави, лояльним ставленням до її інституцій і законів, усвідомленням себе громадянином не тільки за формально-юридичним статусом, а й за станом морально-психологічної вартості.

О.Докукіна розглядає громадянськість як комплекс особистісних якостей і рис людини, що забезпечують специфічність способу її мислення і є спонукальною силою повсякденних дій, вчинків і поведінки в цілому, спрямованих на розбудову, зміцнення і збагачення Батьківщини.

Цінним у аспекті виховання громадянськості молодого покоління є розроблена К.Чорною модель особистісно орієнтованої системи громадянського виховання сучасних школярів. На її думку, виховання громадянина передусім має бути спрямоване на розвиток патріотизму - любові до свого народу, до України. З патріотизмом органічно поєднується національна самосвідомість, яка базується на національній ідентифікації. Громадянська зрілість – наступна складова громадянського виховання – має на меті збереження української мови, ґрунтовне володіння нею. Важливе місце в змісті громадянського виховання посідає формування міжетнічних стосунків. До найважливіших складових громадянського виховання К.Чорна відносить також політичну культуру, бережливе ставлення до природи, моральність особистості, культуру поведінки, розвиток мотивації до праці.

Теоретичні наробки вчених-педагогів (О.Сухомлинської, М.Боришевського, К.Чорної, І.Тараненко, С.Рябова) знайшли відображення в Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, де громадянська освіта розглядається як комплекс інтегрованих знань, складна динамічна система, що поєднує громадянські знання, на основі яких формуються уявлення щодо форм і способів функціонування громадянина в політичному, правовому, економічному, соціальному та культурному полі демократичної держави; громадянські вміння та досвід, участь у соціально-політичному житті суспільства та практичне застосування знань; громадянські чесноти-норми, установки, цінності та якості, притаманні громадянину демократичного суспільства.

Отже, до основних компонентів громадянськості відносяться правові, політичні й моральні знання; патріотизм; правосвідомість; гуманність; культура міжнаціональних відносин; виконання моральних норм, прийнятих у суспільстві; знання державної мови; працелюбність, які були визначені нами як складові структурної моделі громадянського виховання учнів 5-9 класів.

Одним із напрямів реалізації означеної моделі ми обрали позаурочну діяльність. Звернення до наукових джерел засвідчило, що принципові положення позаурочної виховної діяльності з учнями різних вікових категорій набули висвітлення в науковому доробку А.Алпатьєва, М.Гончарова, Л.Канішевської, Б.Кобзаря, Ф.Корольова, В.Коротова, Е.Костяшкіна, В.Кутьєва, О.Матвієнко, Г.Пустовіта, Є.Постовойтова, В.Слюсаренка та інших.

З метою вивчення стану громадянської вихованості школярів проводився констатуючий етап експерименту, який охоплював 420 учнів 5-9 класів і 100 педагогів.

На основі розробленої нами структурної моделі громадянського виховання підлітків у позаурочній діяльності, до основних складових якої відносяться правові, політичні й моральні знання; патріотизм; правосвідомість; гуманність; культура міжнаціональних відносин; дотримання моральних норм, прийнятих у суспільстві; знання державної мови; працелюбність, були визначені такі критерії:

- пізнавально-світоглядний;

- емоційно-почуттєвий;

- поведінково-дійовий.

З огляду на результати діагностики, у відповідності до означених критеріїв, було визначено чотири групи учнів, кожна з яких відповідала певному рівню сформованості громадянської вихованості особистості.

Охарактеризуємо кожний із цих рівнів відповідно до критеріїв і за всіма властивими їм показниками.

І група – високий рівень. До нього були віднесені підлітки (16,8%), які добре орієнтуються в змісті понять, категорій, що мають своїм структурно-утворюючим ядром поняття “громадянськість”, прагнуть до розширення та поглиблення знань (відвідують факультативи, клуби, беруть участь у роботі громадських організацій, виявляють активність в обговоренні громадсько-соціальних питань, постійно добровільно виступають з пропозиціями щодо проблем, які винесені на обговорення, залучають до громадських справ і доручень інших учнів); виявляють стійкий інтерес до широкого кола громадсько-соціальних подій; добре володіють державною мовою, виявляють повагу до історії, культури України, почуття гордості за свою Батьківщину, мужність, рішучість, прагнення готувати себе до захисту Української держави, діяти в ім’я звеличення Вітчизни, збереження її самобутності, традицій; беруть активну участь у діяльності патріотичних клубів, клубів інтернаціональної дружби, секцій, рухів тощо.

Ці учні відгукуються на переживання інших людей, піклуються про молодших і людей похилого віку, виявляють нетерпимість до зла. Їм притаманна повага до законів, усвідомлення невідворотності кари за вчинений злочин; необхідності дотримання правових норм, правова переконаність, яка ґрунтується на почуттях обов’язку і відповідальності.

Підлітки, віднесені до високого рівня, розуміють значення суспільно корисної діяльності для колективу, у якій провідна роль належить соціально значущим мотивам. Вони вміють поєднувати суспільні й особистісні інтереси, сумлінно виконують доручення, дбайливо ставляться до результатів колективної праці, такої ж поведінки вимагають від інших, проявляють товариськість і дружбу; відчувають відповідальність за честь і справи колективу, активно сприяють успіхам колективу, допомагають товаришам при виконанні завдань суспільного характеру; виявляють особисту ініціативу.

До ІІ групи – середній рівень – було віднесено (34,6%) учнів, які орієнтуються у змісті понять, категорій, що мають своїм структурно-утворюючим ядром поняття “громадянськість”. Під контролем педагога беруть участь у роботі громадських організацій і в обговоренні відповідних питань; виявляють інтерес до окремих громадсько-соціальних подій; інколи цікавляться громадсько-соціальною діяльністю. Водночас усі ці прояви мають суто особистісний характер: підлітки байдужі до дій і вчинків інших, якщо вони безпосередньо не стосуються їх самих.

Вони з повагою ставляться до історії і культури України, знають державну мову; виявляють прихильність до рідної землі, місця народження, Батьківщини. Учні беруть участь у діяльності патріотичних клубів, клубів інтернаціональної дружби, секцій, студій, рухів. Виявляють турботу про інших, коли їх про це просять; не завжди виявляють нетерпимість до зла, до негативних вчинків. Дотримуються норм права, проте правомірна поведінка не є результатом добровільного їх прийняття.

Підлітки підпорядковують свої дії позиції оточуючих, пасивно ставляться до чинного правового порядку, хоча й намагаються не викликати осуд з боку колективу, побоюються втратити довіру друзів, охоче беруть суспільне доручення, але за умови його виконання потребують підтримки з боку педагогів і товаришів. Соціально значущі мотиви діяльності розвинуті, але недостатньо стійкі. Вони розуміють, що товариськість і дружба – важливі людські якості. Враховують колективну думку, але іноді особисті мотиви мають домінуюче значення. Не завжди надають допомогу іншим учням, в основному тоді, коли їх про це просять.

ІІІ група – низький рівень – до цієї групи були віднесені (31,2%) підлітків, які слабко орієнтуються в змісті понять, категорій, що мають своїм структурно-утворюючим ядром поняття “громадянськість”. Вони не прагнуть розширити та поглибити наявні в них знання, не беруть участі в роботі громадських організацій, мають ситуативний інтерес до історії, культури, української мови.

Учні не бажають долучатися до діяльності клубів, гуртків, зміст роботи яких визначається патріотичною спрямованістю. Іноді підлітки намагаються створювати враження, що піклуються про інших, але ці дії мають показний характер і зазвичай виявляються тільки під тиском педагога або інших школярів. Вони характеризуються крайнім раціоналізмом, прагненням мати вигоду від своїх вчинків.

Ці підлітки не виходять за межі закону через побоювання покарання, втрати довіри друзів і педагогів або страху громадського осуду, байдуже ставляться до суспільно корисної діяльності, неохоче відгукуються на ініціативу інших. Їх соціально значущі мотиви нерозвинені. Справжніх друзів в колективі не мають, у процесі виконання суспільних доручень насамперед керуються власними поглядами, інтересами.

IV група – найнижчий рівень – до цієї групи входили (17,4%) школярів, у яких були виявлені ознаки антигромадянських суджень і вчинків. Вони характеризува********************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************ee-соціальних подій. Їх скептичне ставлення до законів держави підкріплюється відповідною поведінкою, якою намагаються демонструвати недовіру до чинного законодавства, байдужість до виконання правових норм.

Ці учні у суспільно корисній діяльності участі не беруть. Вони не визнають колективу, не рахуються з його думкою, не мають правильних уявлень щодо товариськості й дружби, нерідко протиставляють себе колективу, нехтують його думкою. Підлітки легко піддаються зовнішнім негативним впливам та заважають іншим учням виконувати громадські доручення, виявляючи за таким умов зухвалість, сваволю, брутальність, егоїзм.

Крім вивчення стану громадянської вихованості, спеціальна увага на цьому етапі надавалася з’ясуванню ставлення підлітків до позаурочної діяльності. Узагальнені результати дозволили розподілити учнів на чотири групи, кожна з яких характеризувалася певними ознаками.

До першої групи було віднесено 17,5% підлітків, які беруть активну участь у позаурочній громадській діяльності, виявляють зацікавленість, ініціативу, самостійність.

До другої групи було віднесено 33,8% підлітків, які намагаються брати участь у позаурочній громадській діяльності, але не завжди спроможні самостійно подолати труднощі, з якими їм доводиться стикатися.

Третя група (40,7%) – це підлітки, які виявляють пасивність щодо участі в громадській діяльності.

До четвертої групи (8,0%) були віднесені підлітки з антигромадянською спрямованістю поведінки. Їх характеризують вузькоегоїстичні мотиви, небажання витрачати час на громадські справи.

Проведений констатуючий експеримент засвідчив, що педагоги не мають чітких уявлень щодо змісту, форм і методів роботи з громадянського виховання учнів, робота в цьому напрямі має переважно формальний, епізодичний характер, її проведення не завжди передбачає досягнення конкретної мети, часто не враховується наявний у підлітків рівень громадянської вихованості. Основна частка роботи з громадянського виховання підлітків припадає на навчальний процес; можливості позаурочної діяльності використовуються недостатньо.

На основі аналізу й узагальнення результатів констатуючого етапу було зроблено висновок про необхідність посилення уваги до громадянського виховання сучасних школярів у позаурочній діяльності, обґрунтуванні і розробці психолого-педагогічних умов, які сприяли б її оптимізації.

У другому розділі – “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності методики громадянського виховання учнів 5-9 класів у позаурочній діяльності” – обґрунтовано психолого-педагогічні умови, які сприяють підвищенню ефективності громадянського виховання учнів у позаурочній діяльності, висвітлено хід формуючого етапу експерименту, проаналізовано результати дослідження.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури, вивчення передового педагогічного досвіду, узагальнення результатів констатуючого етапу експериментальної роботи були визначені психолого-педагогічні умови підвищення ефективності громадянського виховання учнів 5-9 класів у позаурочній діяльності: широке використання народної творчості, традицій українського народу; забезпечення позитивного емоційного стану учнів; врахування вікових особливостей школярів; індивідуальний підхід до вихованця, що ґрунтується на єдності індивідуальної та колективної форм буття людини в суспільстві, забезпечення активної позиції учнів у процесі розв’язання складних питань суспільного життя.

Визначені психолого-педагогічні умови дозволили виокремити провідні напрями організації позаурочної діяльності з учнями основної школи:

- використання видів діяльності, які характеризуються поглибленням та розширенням соціальної діяльності школярів;

- удосконалення внутрішньої структури груп, організації дійового самоврядування, створення системи постійних та тимчасових доручень для всіх учнів.

Нами була запропонована методика формуючого етапу експерименту, яка спиралась на розроблену структурну модель громадянського виховання учнів основної школи у позаурочній діяльності, ґрунтувалась на здобутих даних, а також на досягненнях психолого-педагогічної науки.

У процесі формуючого етапу експерименту позаурочна виховна робота з громадянського виховання підлітків була спрямована на:

а) поглиблення інформованості учнів;

б) формування на цій основі світогляду підлітків, який би відповідав вимогам громадянськості;

в) сприяння підвищенню громадянської активності як провідного показника високого рівня сформованості громадянських якостей особистості.

За своєю спрямованістю зміст громадянського виховання був зорієнтований на розвиток певних особистісних почуттів: патріотичних, гуманних, правових. Вважаємо, що найважливішою передумовою і суттєвим чинником побудови змісту громадянського виховання є багатоаспектність його мети і завдань.

Формуючий експеримент проводився у чотири етапи.

Підготовчий етап (2000 р.). Була розроблена методика формуючого етапу експерименту, підготовлені експериментальні матеріали (тематика і зміст виступів, визначені форми і методи роботи тощо); узгоджено програму дій із керівниками експериментальних шкіл, їхніми заступниками та педагогами-експериментаторами, проведена підготовка їх до роботи з експериментальними матеріалами.

Основний етап (2000-2001). У процесі проведення формуючого етапу експерименту позаурочна виховна робота з громадянського виховання підлітків була спрямована на:

- систематичне поглиблення інформованості учнів з різних питань соціально-політичного життя нашої країни;

- виховання стійкої потреби в активній громадській діяльності;

- виховання патріотичних, правових, гуманних почуттів;

- спрямування всієї системи позаурочної виховної діяльності на підвищення рівня громадянської вихованості учнів, яке здійснювалося шляхом насичення програми гуртків різноманітною тематикою, спрямованою на підсилення громадянської спрямованості їхнього змісту.

Крім суто теоретичних форм роботи (лекції, бесіди, розповіді, диспути, дискусії), широко впроваджувалися активні види діяльності (самостійне опрацювання літературних джерел, розв’язання проблемних ситуацій, уведення в хід занять гуртків, секцій, клубів таких прийомів, як рольові та імітаційні ігри, обмін думками, драматизації, заповнення інформаційного пропуску, методу проектів тощо).

За необхідності проводилася індивідуальна робота, особливо з учнями, що мали низький і найнижчий рівні громадянської вихованості. Належна підтримка з боку педагога допомагала школярам подолати внутрішні суперечності, сприяла покращенню їхніх взаємин з іншими учнями, позитивно впливала на формування у них громадянських якостей.

Для одержання статистичних даних щодо сформованості рівнів громадянської вихованості учнів 5-9 класів у позаурочній діяльності на початку формуючого етапу експерименту був проведений діагностичний зріз в експериментальних групах учнів (208 школярів) і в контрольних групах (212 школярів) за означеними критеріями і показниками. У відповідності до виділених критеріїв було визначено чотири групи учнів, кожна з яких відповідала одному з чотирьох рівнів сформованості громадянської вихованості.

Учні експериментальних груп на початку формуючого етапу експерименту виявили нижчий рівень громадянської вихованості, ніж учні контрольних груп. Високий рівень виявили 30 вихованців ЕГ (14,4%), середній рівень – 70 вихованців ЕГ (33,7%), низький рівень – 66 вихованців ЕГ (31,7%), найнижчий рівень – 42 вихованця (20,2%).

Учні контрольних груп на початку формуючого експерименту виявили вищий рівень громадянської вихованості, ніж учні експериментальних груп: високий рівень – 34 учня КГ (16,0%), середній рівень – 78 учнів КГ (36,8%), низький рівень – 60 учнів КГ (28,3%), найнижчий рівень – 40 учнів КГ (18,9%).

Контрольний зріз, проведений у ході формуючого етапу дослідження, був спрямований на виявлення ефективних психолого-педагогічних умов, форм і методів підвищення рівню громадянської вихованості. Тим самим було доведено, що здійснення експериментальної роботи позитивно вплинуло на підвищення рівнів громадянської вихованості підлітків експериментальних груп, про що свідчить динаміка їх зростання в експериментальних групах: високий рівень громадянської вихованості – 23,6% учнів ЕГ; середній рівень – 45,9% учнів ЕГ; низький рівень – 21,5% учнів ЕГ; найнижчий рівень – 9% учнів ЕГ.

Отже, розроблена нами методика опосередковано вплинула на підвищення рівня громадянської вихованості учнів експериментальних груп. Ці зміни відбулися завдяки організованій нами систематичній і цілеспрямованій роботі, яка базувалася на етнопедагогічних принципах виховання, пріоритеті української національної ідеї; природовідповідності, активної діяльності й самодіяльності, систематичності й безперервності виховання, диференціації та індивідуалізації, поєднання національного та загальнолюдського у вихованні.

Результати організованої нами роботи сприяли вдосконаленню процесу громадянського виховання учнів 5-9 класів у позаурочній діяльності, що розцінюємо як підтвердження ефективності запропонованої методики.

Після завершення дослідно-експериментальної роботи проводився контрольний зріз, зміст якого був ідентичним діагностичному вивченню на початку роботи. Його результати засвідчили суттєве підвищення рівня громадянської вихованості учнів експериментальних груп (див. табл. 1).

Як видно з таблиці, після проведення формуючого етапу експерименту рівні громадянської вихованості підлітків експериментальних груп зазнали суттєвих позитивних змін.

Так, порівняно з початком роботи відсоток школярів, яких було віднесено до високого рівня громадянської вихованості, зріс більше, ніж у 2 рази (з 14,4% до проведення експериментальної роботи до 33,7% – після її завершення). Значно збільшився відсоток вихованців, яких було віднесено до середнього рівня громадянської вихованості (у кінці дослідно-експериментальної роботи відсоток учнів, які виявили середній рівень громадянської вихованості склав 57,6%). Якщо до проведення експериментальної роботи відсоток вихованців, які виявили низький рівень громадянської вихованості складав 31,7%, то після завершення формуючого етапу роботи їх відсоток значно зменшився і становив 8,7%. Вихованці, яких було віднесено до найнижчого рівня громадянської вихованості, на початку експерименту складали 20,2%, а після проведення дослідно-експериментальної роботи в експериментальних групах не виявилося учнів, які відносилися б до цього рівня.

Таблиця 1

Рівні громадянської вихованості учнів 5-9 класів на початку

та після закінчення формуючого етапу експерименту

Кількість школярів у %

На початку дослідно-експериментальної роботи | Після проведення дослідно-експериментальної роботи

Експериментальна група | Контрольна група | Експериментальна група | Контрольна група

рівні (у %) | рівні (у %) | рівні (у %) | рівні (у %)

I | II | III | IV | I | II | III | IV | I | II | III | IV | I | II | III | IV

високий | середній | низький | найниж-чий | високий | середній | низький | найниж-чий | високий | середній | низький | найниж-чий | високий | середній | низький | найниж-чий

14,4 | 33,7 | 31,7 | 20,2 | 16,0 | 36,8 | 28,3 | 18,9 | 33,7 | 57,6 | 8,7– | 17,9 | 38,7 | 29,2 | 14,2

Слід зазначити, що після проведення дослідно-експериментальної роботи суттєво підвищилася активність школярів щодо участі в позаурочній виховній діяльності, спрямованій на виховання в них громадянських якостей (див. табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка активності учнів 5-9 класів експериментальних груп у позаурочній діяльності, спрямованій на виховання в них громадянських якостей

До проведення експерименту | Після проведення експерименту

Групи (у %) | Групи (у %)

високий

рівень | середній

рівень | низький

рівень | найниж-

чий

рівень | високий

рівень | середній

рівень | низький

рівень | найниж-

чий

рівень

18,3 | 33,6 | 38,5 | 9,6 | 40,1 | 52,8 | 7,1 | -

Аналіз даних таблиці засвідчує, що значно підвищився відсоток вихованців, віднесених до І групи. Для них характерний високий рівень активності щодо участі в позаурочній діяльності (до проведення експерименту – 18,3%, після його завершення – 40,1%).

У кінці експерименту суттєво збільшився відсоток учнів, віднесених до ІІ групи. Їм властивий середній рівень активності. Ці підлітки намагаються брати участь у позаурочній виховній діяльності, але не завжди спроможні долати труднощі, з якими їм доводиться стикатися в цьому процесі (підлітки, що віднесені до середнього рівня активності склали до проведення експерименту – 33,6%, після його завершення – 52,8%).

Слід зазначити, що відсоток учнів, які були віднесені до ІІІ групи і характеризувались низьким рівнем активності, суттєво знизився – з 38,5% до проведення експерименту до 7,1% після його завершення.

Вихованці, яких було віднесено до IV групи і які проявили найнижчий рівень активності, до проведення експериментальної роботи склали 9,6%, а після проведення експерименту таких учнів не було виявлено.

Результати дослідно-експериментальної роботи свідчать про її ефективність, яка в цілому підтвердила правильність і продуктивність висунутої нами гіпотези, визначених психолого-педагогічних умов, змісту, форм і методів громадянського виховання учнів 5-9 класів у позаурочній діяльності.

Результати проведеної дослідно-експериментальної роботи дають підстави для таких висновків:

1. Проблема громадянського виховання молодих поколінь має досить тривалу історію: її першопочатки знайшли відображення ще в наукових трактатах античних філософів, мислителів, громадських діячів. Подальший її розвиток пов’язаний з ідеями і поглядами, які панували у суспільстві на різних етапах її поступу. Особливого значення ці питання набули з прийняттям Україною незалежності, що викликало необхідність її переосмислення та переоцінок з позицій новітнього підходу розвитку нашої держави.

2. Виявлені у процесі дослідження основні тенденції дали змогу визначити громадянськість як інтегративну якість особистості. До її основних компонентів відносимо правові, політичні й моральні знання; патріотизм; правосвідомість; культуру міжнаціональних відносин; виконання моральних норм, прийнятих у суспільстві; знання державної мови; працелюбність, які стали складовими структурної моделі громадянського виховання учнів 5-9 класів.

3. Констатуючий етап експерименту засвідчив, що педагоги загальноосвітніх шкіл досить обмежено використовують можливості позаурочної діяльності для виховання в учнів громадянських якостей, що виявляється в однобічності і формалізмі, знижує ефективність педагогічного впливу на підлітків.

Аналіз і узагальнення результатів констатуючого етапу експерименту засвідчив необхідність посилення уваги до питань громадянського виховання учнів основної школи в позаурочній діяльності, визначення психолого-педагогічних умов, які б сприяли підвищенню ефективності громадянського виховання, розробки спеціальної методики для реалізації цих завдань.

4. Визначено психолого-педагогічні умови позаурочної діяльності з учнями основної школи, до яких відносимо широке використання народної творчості, традицій українського народу; забезпечення позитивного емоційного стану учнів; врахування вікових особливостей школярів; індивідуальний підхід до вихованця, що ґрунтується на єдності індивідуальної та колективної форм буття людини у суспільстві; забезпечення активної позиції учнів у процесі розв’язання складних питань суспільного життя.

5. Визначення психолого-педагогічних умов дозволило виокремити провідні моменти організації позаурочної виховної діяльності:

- використання таких видів діяльності, які характеризуються поглибленням та розширенням соціальної діяльності учнів;

- удосконалення внутрішньої структури груп, організації діючого самоврядування, створення системи постійних та тимчасових доручень для всіх вихованців.

6. Розроблені критерії дали змогу визначити рівні сформованості громадянської вихованості учнів основної школи (високий, середній, низький, найнижчий), кожний із яких характеризувався певними показниками або їх відсутністю.

7. Спрогнозовано провідні аспекти змісту громадянського виховання учнів 5-9 класів, а саме: любов до Батьківщини, інтерес до її героїчного минулого, сучасного і майбутнього; розуміння морального смислу основних громадянських прав і обов’язків, гарантованих Конституцією України; повага до захисників Вітчизни та борців за громадянські права, прагнення готувати себе до захисту Батьківщини; повага до законів держави і виконання їх; розуміння особистої відповідальності за свої дії та вчинки; усвідомлення морального ідеалу громадянина України; почуття поваги до культури інших народів, що населяють Україну тощо.

8. Після проведення експериментальної роботи рівні громадянської вихованості учнів експериментальних груп зазнали значних позитивних зрушень. Порівняно з початком дослідно-експериментальної роботи відсоток учнів, які були віднесені до високого рівня громадянської вихованості, збільшився більш ніж у два рази; значно зросла кількість вихованців із середнім рівнем громадянської вихованості – з 70 вихованців (33,7%) до проведення експерименту до 120 (57,6%) вихованців після закінчення дослідно-експериментальної роботи.

Після проведення дослідно-експериментальної роботи зменшився відсоток школярів із низьким рівнем громадянської вихованості та показовим є те, що не було виявлено вихованців із найнижчим рівнем громадянської вихованості.

9. Одержала підтвердження висунута на початку роботи гіпотеза, що ефективність громадянського виховання учнів 5-9 класів у позаурочній діяльності підвищиться за умов посилення громадянського спрямування цієї діяльності, упровадження активних форм і методів, спрямованих на формування громадянської позиції кожного учня. Упровадження у виховний процес загальноосвітньої школи розробленої нами структурної моделі громадянського виховання учнів основної школи в позаурочній діяльності позитивно вплинуло на формування певних особистісних якостей учнів, активізувало їх практичну діяльність у досліджуваному напрямі, що розглядаємо як дійовий показник ефективності запропонованої методики.

10. Виконане дослідження за своєю сутністю є першою спробою системного узагальнення громадянського виховання учнів основної школи в позаурочній діяльності і, зрозуміло, не може претендувати на вичерпне розв’язання цієї проблеми. Вона залишається актуальною і вимагає подальшої розробки ряду важливих аспектів, до яких належать педагогічне обґрунтування організаційного, навчального, методичного і матеріально-технічного забезпечення позаурочної виховної діяльності учнів у загальноосвітніх школах, здійснення спеціальної підготовки педагогів, підвищення ефективності післядипломної освіти педагогічних кадрів з цієї проблеми.

Основні результати дослідження відображені в таких публікаціях автора:

1.

2.

3.

4.

5.