Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти

Академії педагогічних наук України

Руденко Микола Васильович

УДК 378.635.5:355.07(477)

Педагогічна оцінка ефективності управлінської діяльності

офіцерів органів виховної роботи

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Військовому гуманітарному інституті Національної академії оборони України.

Науковий керівник кандидат педагогічних наук,

Військовий гуманітарний інститут Національної академії оборони України, кафедра військової педагогіки і культури, заступник начальника кафедри

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

Маслов Валерій Сергійович,

Національний аграрний університет, кафедра психології, професор

кандидат педагогічних наук, доцент,

Маслов Борис Борисович,

Науковий центр гуманітарних проблем Міністерства оборони України, відділ морально-психологічного забезпечення, провідний науковий співробітник

Провідна установа           Херсонський державний педагогічний університет МОН України, кафедра педагогіки

Захист відбудеться 28 жовтня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м.Київ-53, вул. Артема, 52-А, корпус 3, аудиторія 20.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м.Київ-53, вул. Артема, 52-А, корпус 3, аудиторія 21.

Автореферат розісланий 28 вересня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Снісаренко О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Державна програма реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року, Постанова Кабінету Міністрів України № 1410 від 15 грудня 1997 року “Про створення єдиної системи військової освіти”, інші керівні документи передбачають створення сучасної як за структурою, так і за рівнем підготовки армії.

Особливу роль у реформаторських змінах, які відбуваються в Збройних силах України (далі ЗСУ), відіграє людський фактор. Ефективність функціонування армійських систем “людина-техніка”, “людина-людина” буде залежати, у першу чергу, від рівня підготовки її кадрового складу - від військовослужбовців строкової та контрактної служби, прапорщиків (мічманів), офіцерів до генералів і адміралів. Саме від ступеня їхньої патріотичної свідомості, рівня фахової підготовки залежить виконання найважливіших завдань сьогодення – створення сучасної армії, яка здатна реалізувати покладене на неї Конституцією України функціональне призначення, та перехід до комплектування військ на професійній основі.

Такі майбутні досягнення у військовому відомстві можливі за умови покращення якості виховної роботи серед особового складу поряд із комплексним вирішенням матеріально-технічних, організаційних і морально-етичних проблем. Хоча у вихованні військовослужбовців беруть участь різнорідні соціальні інституції (сім`ї, релігійні та громадські організації, засоби масової інформації тощо), але безпосередньо здійснюють виховний вплив в армійських (флотських) підрозділах військові педагоги – командири (начальники) різного рівня підпорядкованості. Особлива категорія військових педагогів у ЗСУ – це офіцери органів виховної роботи (далі ОВР) усіх ланок (рота, батальйон, бригада), які безпосередньо організують виховну роботу, відповідають за її планування, методичне забезпечення, якість та ефективність її проведення.

Згідно Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України виховна робота являє систему організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної свідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з`єднань, частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.

Загальне керівництво виховною роботою здійснюють командири (начальники), планування та організацію виховної роботи забезпечують штаби разом з ОВР. Управлінська діяльність офіцерів ОВР (далі УДО ОВР) є вагомою складовою (елементом) більш складної за структурою системи виховної роботи у військових підрозділах (частинах, з’єднаннях) ЗСУ.

Єдиним джерелом підготовки висококваліфікованих офіцерських кадрів в Україні для ОВР оперативно-тактичного рівня є Військовий гуманітарний інститут Національної академії оборони України (далі ВГІ НАОУ), а для оперативно-стратегічного рівня – Національна академія оборони України. Означені вищі військові навчальні заклади післядипломної освіти (далі ВВНЗ ПО) згідно ст.10 Закону України “Про вищу освіту” здійснюють перепідготовку, спеціалізацію та підвищення кваліфікації офіцерів на базі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст (магістр) для ОВР. Від якості підготовки офіцерів у зазначених ВВНЗ ПО, їхньої управлінської культури суттєво залежать досягнення високих результатів у бойовій і гуманітарній підготовці у ЗСУ.

Аналіз робіт, присвячених управлінській діяльності офіцерів ЗСУ, свідчить про активний пошук шляхів її удосконалення. Разом з цим не виявлено спеціальних робіт, які б розглядали проблеми оцінювання УДО ОВР. У практичній діяльності військ, на жаль, не має єдиної науково обґрунтованої методики оцінювання УДО ОВР та алгоритму її впровадження. Крім того, наведений аналіз практичного аспекту проблеми виявив невідповідність між рівнем готовності офіцерів ОВР – випускників ВВНЗ ПО до управлінської діяльності й вимогами, які постають перед ними в умовах переходу на нову модель комплектування сучасних ЗСУ.

Удосконалення якості оцінювання УДО ОВР дасть змогу робити обґрунтовані корекції в організації та змісті післядипломної підготовки офіцерів для ОВР на базі ВГІ НАОУ, більш об`єктивно здійснювати кадрові переміщення цієї категорії офіцерів безпосередньо у військах.

У вітчизняній та іноземній літературі маємо досить широкий спектр джерел, присвячених проблемам управління та управлінській діяльності. Серед іноземних учених цю проблему розглядали М.Альберт, Р.Блейк, Я.А.Лейманн, Дж.Муттон, М.Х.Мескон, Ф.Хедоурі, А.Файоль, Р.Фалмер та ін. В їхніх працях обґрунтовано загальні підходи щодо визначення сутності управління, управлінської діяльності, її функціональної структури.

Дослідженням технічних аспектів управління, його моделювання кібернетичними засобами займалися вчені В.І.Алексашин, Р.Акоф, В.А.Бокарьов, С.Бір, В.В.Балашова, Н.Вінер.

Питанням управління та управлінської діяльності у сфері освіти приділяли увагу українські вчені В.Г.Афанасьєв, А.Д.Боднар, Л.І.Даниленко, Г.А.Дмитренко, Г.В.Єльникова, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, В.П.Корнєєв, В.І.Маслов, М.І.Нещадим, В.В.Олійник, В.С.Пікельна, В.І.Пуцов, Н.Г.Протасова, В.Г.Слюсаренко, В.О.Сухомлинський та ін.

Поряд із зазначеними, опубліковано ряд праць спеціалізованого характеру, присвячених дослідженню управлінської діяльності офіцера (П.К.Алтухов, В.П.Давидов, Б.Б.Маслов, С.П.Мосов, В.О.Мясников, О.В.Пантюк, О.Е.Рейш, І.С.Руснак, І.Й.Смоліков, О.М.Столяренко, В.Ф.Студентов, В.М.Телелим, Г.П.Філоненко та ін.).

Менш розробленим є питання підвищення ефективності управлінської діяльності (Н.М.Азарнов, М.К.Бочаров, В.В.Лега, М.К.Поляков, А.Ф.Сільченков, Ф.П.Тонкіх, Ю.Г.Фокін) та її діагностики (В.І.Голіков, С.О.Кубіцький, С.І.С`єдін, Й.Кхол).

Більшість сучасних дослідників свою увагу звертає на соціально-психологічні та психолого-педагогічні аспекти ефективності управлінської діяльності офіцерів (О.В.Барабанщиков, Л.О.Кандибович, П.П.Криворучко, О.В.Кузьмін, В.С.Маслов, В.Ф.Перевалов, І.Г.Павловський, Я.В.Подоляк, О.Д.Сафін, І.В.Сулятицький, В.В.Ягупов). Хоча й існують інноваційні наукові розробки педагогічних аспектів управлінської діяльності військових кадрів (О.М.Аксьонова, А.М.Зельницький, Г.В.П`янковський, В.Г.Моісєєв, М.М.Тарнавський, І.О.Хорєв), але вони присвячені аналізу окремих факторів цього соціального процесу, а не визначенню ефективності.

Огляд наукової літератури з проблеми засвідчив, що є лише окремі праці, які присвячені питанню педагогічної діагностики УДО ОВР (Д.П.Познанський, В.П.Лазарєв). Результати аналізу експериментальних даних свідчать про необхідність розробки педагогічних способів вимірювання ефективності УДО ОВР з метою її підвищення.

Отже, недостатня теоретико-методологічна розробленість цієї проблеми у поєднанні з високою практичною значимістю зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Педагогічна оцінка ефективності управлінської діяльності офіцерів органів виховної роботи”.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри військової педагогіки і культури ВГІ НАОУ, а також планів наукової і науково-технічної діяльності Головного управління виховної роботи Міністерства оборони України, Головного управління кадрової політики Міністерства оборони України в межах науково-дослідних робіт “Педагогічні основи управлінської діяльності офіцера” (шифр: “Управління”, 1999-2001 рр.), “Розробка методологічних основ кадрової політики у Збройних Силах України на період до 2015 року” (шифр: “Пріоритет”, 2002 р.).

Тема затверджена на засіданні вченої ради Київського військового гуманітарного інституту, протокол № від 28.12.1999 р. Тему дослідження зареєстровано Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № від 17.9.2002 р.).

Об`єктом дослідження є управлінська діяльність офіцерів органів виховної роботи.

Предметом дослідження є зміст та алгоритм педагогічного оцінювання ефективності управлінської діяльності офіцерів органів виховної роботи.

Мета дослідження полягає у розробці та апробації методики оцінювання ефективності УДО ОВР та на підставі отриманих результатів внесенні відповідних коректив у зміст як підготовки слухачів ВВНЗ ПО, так і професійної підготовки офіцерів ОВР безпосередньо у військових частинах ЗСУ.

Відповідно до мети визначені основні завдання дослідження:

1. На підґрунті аналізу результатів теоретичних і практичних досліджень визначити особливості управлінської діяльності офіцерів органів виховної роботи у сучасних умовах життєдіяльності військ і стан їх підготовки як управлінців у системі післядипломної освіти.

2. Визначити зміст та алгоритм (методику) педагогічного оцінювання ефективності УДО ОВР.

3. Експериментально перевірити умови впровадження запропонованої методики оцінювання ефективності УДО ОВР у практику діяльності військових підрозділів та вищих військових навчальних закладах післядипломної освіти.

4. Розробити педагогічні рекомендації щодо провадження у навчальний процес запропонованої методики педагогічного оцінювання ефективності УДО ОВР.

Методи дослідження: програмно-цільовий, системно-структурний, порівняльно-зіставний, з позицій яких було проаналізовано наукову літературу і зроблено наукові узагальнення досвіду науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів із метою з`ясування ступеню розробленості зазначеної проблеми; розглянуто нормативні, інструктивно-методичні матеріали, визначено шляхи їх застосування при створенні алгоритму експертної оцінки ефективності УДО ОВР. Використовувалися діагностичні методи: усні опитування (бесіда, інтерв`ю); письмові опитування (анкетування) для визначення якісного складу експертних груп, експертних оцінок, а також визначення ступеня володіння офіцерами ОВР теоретичними знаннями та практичними навичками ефективного управління, порівняльний аналіз результатів на різних етапах навчально-виховного процесу у ВВНЗ ПО; теоретичні загальнонаукові методи: узагальнення, абстрагування, моделювання – застосовувалися при створенні моделі управлінської діяльності. Методи системного аналізу, синтезу, індукції, дедукції використовувалися під час розробки критеріїв педагогічної оцінки УДО ОВР.

Було проведено також педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий) як комплексний багатофункціональний метод дослідження, якісний і кількісний аналіз результатів якого за допомогою методів математичної статистики сприяв розгляду досліджуваної проблеми у динамічних змінах та часовій послідовності.

Методологічну основу дослідження становлять ідеї щодо універсальності і провідної ролі управлінського аспекту в будь-якій діяльності, а також загальнонаукові способи пізнання та системно-структурного аналізу, систематизації та класифікації; узагальнені теоретичні положення сучасних вітчизняних, зарубіжних учених і педагогів-практиків щодо підготовки офіцерів у ВВНЗ ПО; системний і ситуаційний підходи, які були застосовані для усвідомлення процесів переходу суб`єкта та об`єкта управлінської діяльності в новий якісний стан. Вихідні засади дослідження формувалися також на основі Конституції України, Закону України “Про вищу освіту”, Національної доктрини розвитку освіти, Концепції виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року.

Експериментальна база дослідження. З метою виконання завдань дослідження та обґрунтування доцільності запропонованої методики було проаналізовано управлінську діяльність 101 офіцера ОВР – випускників ВГІ НАОУ у 5-ти військових частинах Південного та Західного оперативних командувань. Здійснено аналіз 327 відгуків на випускників інституту, що отримали післядипломну освіту.

Організація дослідження. Дослідження проводилося з 1996 по 2003 роки у три етапи.

На першому етапі (1996-1997 рр.) вивчено та проаналізовано наукові джерела з проблеми, досвід діагностики управлінської діяльності у військових частинах, підрозділах ЗСУ; уточнено план дисертації та програму дослідження; здійснено підготовку до констатуючого педагогічного експерименту: вибір об`єкта і предмета дослідження, постановка мети, розробка гіпотези, завдань і методики дослідно-експериментальної роботи.

На другому етапі (1998-2000 рр.) проведено констатуючий педагогічний експеримент. У ході експерименту визначилися основні критерії і показники педагогічного оцінювання УДО ОВР, уточнювалася гіпотеза, досліджувалася робота офіцерів, штабів, відділень ОВР, кафедр ВВНЗ ПО з питань підвищення рівня готовності офіцерів до управлінської діяльності. Вносилися корективи у зміст експериментальної методики отримання первинних показників для оцінювання. На етапі формуючого експерименту здійснено перевірку запропонованої методики педагогічного оцінювання ефективності УДО ОВР, виявлено рівні ефективності УДО ОВР в експериментальних і контрольних групах на початковому та завершальному етапах дослідно-експериментальної роботи, уточнено показники педагогічної оцінки ефективності УДО ОВР і процедуру її оцінювання. Сформульовано попередні висновки та рекомендації, які використовувалися у навчально-виховному процесі ВГІ НАОУ та військових частинах ЗСУ.

На третьому етапі (2001-2003 рр.) здійснено остаточну обробку, систематизацію та узагальнення отриманих результатів дослідження, розроблено практичні рекомендації щодо впровадження їх у діагностичний цикл системи післядипломної підготовки офіцерів ОВР на основі розробленої методики.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше визначено сутність показників ефективності УДО ОВР; обґрунтовано критерії ефективності УДО ОВР та відповідні оцінні методики; подальшого розвитку набули теоретичні положення щодо визначення місця і ролі педагогічної оцінки у військово-педагогічному процесі ВВНЗ ПО та військових частинах ЗСУ.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в доведенні провідної ролі управлінської складової в діяльності офіцерів ОВР, в отриманні нових даних, що доповнюють знання щодо управлінських аспектів діяльності офіцерів ОВР, у поглибленні змісту понять ефективності УДО ОВР, у внесенні нового змісту до теоретичних положень педагогічної діагностики ефективності УДО ОВР.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що розроблено й упроваджено методику педагогічного оцінювання ефективності УДО ОВР; доповнено й удосконалено тематичні плани з навчальних дисциплін “Теорія і практика загальної та військової педагогіки”, “Соціальна військова педагогіка”, навчальні програми й змістовні модулі педагогічних дисциплін для слухачів ВГІ НАОУ.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні теоретичних положень щодо педагогічної оцінки ефективності УДО ОВР, у багаторічному самостійному дослідженні методичних аспектів проблеми, проведенні експериментальної роботи у ВГІ НАОУ та військових частинах ЗСУ, розробленні методики педагогічного оцінювання ефективності УДО ОВР; у представленні результатів дослідження у відповідних розділах колективних посібників “Педагогічні аспекти управлінської діяльності офіцера”, “Теорія і практика загальної і військової педагогіки”, “Соціально-педагогічний практикум офіцера-вихователя”, “Соціальна військова педагогіка”, які застосувались при організації освітньої діяльності ВВНЗ ПО. Ідеї та розробки співавторів друкованих робіт у дисертації не використовувались.

Надійність і вірогідність одержаних результатів забезпечено тривалою експериментальною перевіркою теоретичних положень у реальних умовах підготовки офіцерів у ВГІ НАОУ, навчально-виховному процесі конкретних підрозділів ЗСУ, використанням надійних методів діагностики і підтверджено відповідністю результатів теоретичних та експериментальних досліджень, а також статистичною обробкою одержаних даних.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження. Прикладні аспекти проведеного дослідження було використано у практиці оцінювання УДО ОВР в/ч А3283 (акт реалізації № від 17.11.01 р.), в/ч А0773 (акт реалізації № від 17.10.01 р.), в/ч А0224 (акт реалізації №12 від 18.02.02 р.), в/ч А0600 (акт реалізації № від 18.02.01 р.), Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України (акт реалізації № від 24.04.02 р.), в/ч А1533 (акт реалізації № від 12.02.02 р.).

Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалася у навчально-виховному процесі ВГІ НАОУ шляхом публікації науково-педагогічних і навчально-методичних праць автора, у матеріалах науково-дослідних робіт “Педагогічні основи управлінської діяльності офіцера” (шифр: “Управління”, 1999-2001 рр.), “Розробка методологічних основ кадрової політики у Збройних Силах України на період до 2015 року” (шифр: “Пріоритет”, 2002 р.), під час проведення формуючого експерименту у п`яти військових частинах Південного та Західного оперативних командуваннях ЗСУ, виступів із доповідями на науково-практичних конференціях “Українознавство в системі вищої освіти” у 2001 році (м. Київ) і “Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти” у 2002 та у 2003 роках (м. Харків), науково-методичних семінарах науково-педагогічних працівників ВГІ НАОУ, шляхом підготовки програм та методичних матеріалів для викладачів і слухачів інституту. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри військової педагогіки і культури, засіданнях вченої ради факультету організації виховної роботи ВГІ НАОУ.

Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у чотирьох навчально-методичних посібниках, які написані у співавторстві і 10 одноосібних публікаціях. Дев`ять публікацій надруковано у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Основні положення, що виносяться на захист:

1. Положення про показники ефективності УДО ОВР, що характеризує співвідношення між ступенем досягнення цілей виховної роботи в підрозділі шляхом налагодження управлінського процесу та часовими витратами в ході самого управлінського процесу.

2. Положення про педагогічну оцінку УДО ОВР як умову здійснення діагностичного циклу в системі підготовки фахівців для ОВР.

3. Методика педагогічного оцінювання, яка ґрунтується на груповій експертній оцінці.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (195 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації становить 203 сторінки, в тому числі 160 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначено об`єкт, предмет, мету, завдання і гіпотезу дослідження, його методологію та методи, відображено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, висновки щодо впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Аналіз управлінської діяльності офіцерів органів виховної роботи” на основі проведення теоретичного аналізу проблеми управління подано загальну характеристику військово-соціального управління, управлінської діяльності офіцерів органів виховної роботи, виявляється їх сутність і зміст.

Аналіз наукових джерел з теорії управління дав змогу визначити три загальні підходи щодо моделей управлінської діяльності. Представники першого підходу (В.І.Алексашин, Є.С.Алехнович та ін.) вважають за доцільне при визначенні особливостей управлінської діяльності встановлення перш за все об`єкта діяльності, змісту діяльності, наявності творчих або виконавчих елементів.

Прихильники другого підходу, а саме О.Д.Сафін, А.Л.Свенцицький, І.І.Смоліков та інші, передбачають у моделі управлінської діяльності багаторівневість за певними ознаками. Так, О.Д.Сафін до складу моделі управлінської діяльності вводить наступні компоненти: структурні елементи (мета й завдання управлінської діяльності, інформація, засоби взаємодії, комунікації), функціональні елементи, алгоритми, технології, результати управлінської діяльності.

Третій підхід відбито в працях Н.Н.Азарнова, В.І.Голікова, Й.Кхола, С.В.Платонова, Ю.М.Швалба й інших і полягає у визначенні елементів у структурі управлінської діяльності, які взаємопов`язані логікою процесу управління. У такому розумінні структура УДО ОВР складається з трьох головних підструктур: офіцер ОВР як управлінець, управлінська ситуація, процес управління. Беручи до уваги занадто загальний характер першого з означених підходів, а також спрямованість виключно на дослідницький аспект управлінської діяльності другого, ми беремо за основу визначення структури УДО ОВР теоретичну модель Й.Кхола, запропоновану в межах третього підходу.

УДО ОВР визначаємо як специфічний вид службової діяльності, що регламентована посадовими обов`язками та вищим ОВР і має допоміжний характер в плануванні та організації виховної роботи та безпосередньому практичному здійсненні виховних заходів з метою забезпечення ефективного функціонування підпорядкованої військової організації у мирний період або під час бойових дій. Отже, УДО ОВР має допоміжний характер.

Аналіз результатів опитування 101 випускника ВГІ НАОУ дав змогу визначити рейтинг восьми найбільш поширених управлінських якостей офіцера ОВР, які визначені найбільш суттєвими для ефективної управлінської діяльності.

Таблиця

Рейтинг якостей офіцера ОВР як управлінця

Ранг | Якості офіцера ОВР як управлінця | Частка опитаних у відсотках

1 | Авторитет серед підлеглих | 94,0

2 | Високий рівень організаторських якостей | 81,3

3 | Комунікабельність | 77,4

4 | Високий рівень вольових якостей | 73,2

5 | Управлінський досвід | 66,1

6 | Авторитет серед вищого командування | 54,7

7 | Почуття патріотизму | 50,7

8 | Почуття офіцерської честі | 49,8

Найвищі позиції посідають якості, які пов`язані з підготовкою випускників, тобто визначають як найактуальнішу проблему якість підготовки офіцерів ОВР як управлінців.

Аналіз реальних умов життєдіяльності ЗСУ показав, що виникає багато складних проблемних ситуацій, які потребують від офіцерів ОВР ефективних управлінських рішень, обрання найкращої моделі управлінської діяльності. Аналіз 327 відгуків на випускників ВГІ НАОУ за 1996-1999 роки (22,4% від загальної чисельності) свідчить про те, що у змісті навчального процесу ВВНЗ ПО не знайшли відбиття певні аспекти управлінської діяльності. Такими аспектами виявилися низький рівень самоорганізації офіцерів ОВР та ступінь виконання управлінських функцій згідно посадових обов`язків.

Проаналізувавши широке коло поглядів на сутність поняття “ефективність” в якості показника функціонування педагогічної системи визначено три найбільш поширені концепції ефективності: результатна, результативна й результативно-витратна. Остання, як було досліджено, найбільш повно відповідає вимогам щодо визначення ефективності УДО ОВР, оскільки враховує не тільки досягнутий результат управлінської діяльності, але й всебічні витрати, що пов`язані з втіленням управлінських рішень (часові, фізичні, моральні). Результати аналізу проблеми підвищення ефективності УДО ОВР дали нами підґрунтя для створення ефективної методики педагогічного оцінювання ефективності УДО ОВР.

У другому розділі “Педагогічне оцінювання ефективності управлінської діяльності офіцерів органів виховної роботи” розкрито зміст та алгоритм педагогічного оцінювання УДО ОВР, які включають методику групової експертної оцінки показників ефективності управлінської діяльності, алгоритм розрахунку кінцевих результатів педагогічної оцінки та практичні рекомендації щодо внесення відповідних коректив у навчальні програми ВВНЗ ПО та плани професійної підготовки офіцерів ОВР у військах. Оцінювання системи показників УДО ОВР спиралося на триєдиний характер управління, що містить три рівноцінні критерії: цілеутворення, ступінь виконання управлінських функцій офіцером ОВР відповідно до посадових обов`язків у підрозділі (частині), самоорганізація управлінської діяльності офіцера ОВР, відбиттям якої є показник раціональності застосування методів роботи. У запропоновану систему не включені показники регулювання відносин із вищим командуванням на підставі того, що показники регламентування, стабільності, обов`язковості й раціональності таких відносин, на жаль, дуже складно підлягають формалізації та не мають нормативно-інформаційної бази статистичних даних. Принцип підвищення інформаційної цінності дає можливість цим показникам органічно доповнити запропоновану нами загальну систему оцінювання показників ефективності УДО ОВР. В такій системі показників враховано одну з основних закономірностей функціонування складних систем – удосконалення та розвиток системоутворювальних зв`язків за рахунок гармонійного співвідношення внутрішніх і зовнішніх характеристик: виконання управлінських функцій офіцерами ОВР є зовнішньою характеристикою системи УДО ОВР, а функціональність використання методів роботи – внутрішньою.

Доцільним способом вирішення проблем у системі підготовки офіцерів ОВР у ВВНЗ ПО є створення ефективної методики оцінювання показників ефективності УДО ОВР у військах. Отже, методика повинна відповідати вимогам об`єктивності та доступності, що дозволить адаптувати її у практичну діяльність ЗСУ. Такою методикою може бути методика групової експертної оцінки.

Враховуючи триєдиний критерій ефективності УДО ОВР, методика групової експертної оцінки включила процедури (конкретні методи) оцінювання морально-психологічного стану підрозділу (далі МПС), показника раціональності застосування методів роботи та ступеня виконання управлінських функцій офіцером ОВР. За результатами досліджень О.В.Барабанщикова, М.А.Йоцене, Л.Г.Євланова головними умовами створення інтегрованої діагностичної методики є тотожність як шкал для вимірів показників якостей об`єктів (або можливість приведення їх у єдиний інтегрований вигляд шляхом переводу в бальну шкалу), так і процедур самого оцінювання. Першим кроком на шляху створення інтегрованої методики оцінки УДО ОВР є розробка конкретних методик із мінімальними затратами матеріальних і часових витрат на їхнє застосування.

Результат виховної роботи визначено за динамікою зміни морально-психологічного стану (далі МПС) підрозділу. Це цілком логічно, тому що МПС визначається як інтегрований показник якості виховної роботи. Отже, результат виховної роботи () у військовому підрозділі у математичному вигляді буде таким:

, (1)

де – результат виховної роботи;

– початковий рівень морально-психологічного стану в підрозділі (частині);

– рівень морально-психологічного стану (на час вимірювання);–

еталонний варіант морально-психологічного стану.

Оцінку МПС військового підрозділу у військовій практиці здійснено за допомогою адаптованої методики М.Й.Варія на основі групової експертної оцінки.

Оцінка якості виконання управлінських функцій відповідно до обов`язків офіцера ОВР визначена за допомогою групової експертної оцінки групою експертів з числа офіцерів військової частини та розрахована за формулою:

, (2)

де Куф – якість виконання управлінських функцій відповідно до посадових обов`язків; –

фактична бальна оцінка р-го параметра (управлінської функції за обов`язками офіцера ОВР згідно зі статутом ЗСУ та іншими керівними документами), яка визначається групою експертів; – загальна кількість параметрів (управлінських функцій за функціональними обов`язками), яка у нашому дослідженні дорівнює трьом;

5 – найвища оцінка параметра (управлінського функціонального обов`язку) за п`ятибальною шкалою.

Враховуючи проведений раніше аналіз УДО ОВР, Р (кількість параметрів) дорівнює трьом за кількістю основних функцій управління – планування, організація та контроль.

У даному методі, як і в методиці оцінки МПС, використано 5-ти бальну шкалу оцінки.

Показник самоорганізації (раціональність застосування методів роботи) розраховано за формулою:

Крзм = , (3)

де Ке – коефіцієнт екстенсивного використання службового часу;

Крс – коефіцієнт раціональності витрат службового часу;

Куп – коефіцієнт, який враховує час роботи поза межами встановленого службового часу.

Оскільки результат виховної роботи є кінцевим результатом УДО ОВР, органу управління в підрозділі, то виконання функціональних обов`язків, як і ефективне застосування методів роботи, є чинниками, які визначають сам результат виховної роботи. З другого боку, управлінська діяльність спрямована на результат виховної роботи і є основним критерієм її якості. Тому ми оцінюємо УДО ОВР за вагомістю впливу ступеня виконання управлінських функцій на результат виховної роботи та раціональністю застосування методів роботи офіцера ОВР. Отже, оцінювання УДО ОВР доцільно проводити за коефіцієнтом кореляції між оцінкою результату виховної роботи та ступенем виконання управлінських функцій, а також між оцінкою результату виховної роботи й показником раціональності застосування методів роботи (рис. 1).

Рис. Структурно-логічна схема оцінювання ефективності УДО ОВР.

Враховано те, що, по-перше, обумовленість результату виховної роботи виконанням офіцером ОВР управлінських функцій і раціональністю застосування ним методів роботи є прямо пропорційною, по-друге, коефіцієнти кореляції таких залежностей прямо пропорційні ступеням імовірностей одночасної появи відповідних подій. Тому за коефіцієнтами кореляції визначено ймовірність появи в діяльності офіцера ОВР елемента раціональності застосування методів роботи та якісного виконання управлінських функцій: Rpe ~Pp і Rуе ~Ру, де Rpe і Rуе – коефіцієнти кореляції між результатом виховної роботи та раціональністю застосування методів роботи, а Pp і Ру – відповідні ступені ймовірностей подій. Враховуючи той факт, що ступінь імовірності події прямо пропорційний ступеням імовірностей конкретних подій, від появи яких залежить сама подія, то ймовірність появи ефективної УДО ОВР буде залежати від доцільності застосування методів роботи офіцером ОВР та якісного виконання ним управлінських функцій, тобто Ре = Рр Ру, де Ре – ступінь імовірності появи ефективної УДО ОВР. Отже, визначено, що ефективність УДО ОВР (Е) має вигляд: Е Rpe Rуе

Таким чином, ефективність УДО ОВР може бути виміряно за коефіцієнтами кореляції між оцінкою результату виховної роботи в підрозділі та показником доцільності застосування методів роботи офіцером ОВР і ступенем виконання ним управлінських функцій відповідно до посадових обов`язків.

У третьому розділі “Апробація методики педагогічного оцінювання  управлінської діяльності офіцерів органів виховної роботи” експериментально перевірено валідність методики групової експертної оцінки за певним алгоритмом у 5-ти військових частинах Західного та Південного оперативних командувань ЗСУ.

1. Визначено принципи формування й роботи експертної групи, її кількісний і якісний склад. Для підрахунку необхідної кількості експертів обраховано величини розбіжностей індивідуальних експертних оцінок, а також установлено значення абсолютної похибки і вибіркового коефіцієнту. У запропонованій методиці використано дві шкали. Тому розбіжності оцінок становлять= 4. Абсолютну похибку встановлено в 1 бал, оскільки в дослідженні припустима ймовірність становить = 0,05. Для того, щоб вибірка експертів була репрезентативною, до дослідження залучались ті військові частини кількість офіцерів в яких було більше ста. Кількість експертів по кожній військовій частині визначено як = 16. Оскільки офіцери мали не однаковий стаж виховної роботи з підлеглими та рівень педагогічної майстерності, тому кандидатами в експертну групу стали офіцери, які мали не менше 10 років стажу перебування на офіцерських посадах. Групу офіцерів підібрано методом взаємних рекомендацій. Сформована експертна група визначала кількісні значення критеріїв УДООВР за бойовим призначенням військових частин і затверджувала кількісні значення результатів.

2. Здійснено вимірювання ефективності УДООВР. На початку навчального періоду фіксували початковий рівень МПС0 у зазначених військових частинах. Далі за допомогою формули (2) виміряно якість виконання функціональних обов`язків за трьома основними функціями управління і за формулою (3) – показник раціональності застосування методів роботи кожним офіцером ОВР, діяльність яких оцінювалась (101 особа). Коефіцієнт конкордації =0,81, що свідчить про досить високу узгодженість думок експертів. Паралельно безпосередній начальник офіцера давав індивідуальну оцінку ефективності УДООВР. Отримані кількісні оцінки ефективності УДООВР визначено за певними рівнями: високим, середнім і низьким. Відношення суми балів, яка ставилася експертами по всім показникам, до кількості показників дає можливість виявити кількісну оцінку індивідуального рівня ефективності УД. При цьому певним рівням відповідали такі інтервали: високий рівень > ,8 ~ 1; середній рівень 0,6 ~ 0,8; низький рівень < 0,6 .

3. Перевірено методику на правильність оцінки за методом “тест-ретест”. На цьому етапі (по закінченню навчального періоду) повторно фіксували рівень МПС і повторно вимірювали досягнуті результати УДООВР та визначали коефіцієнти кореляції між першим і другим вимірюванням.

4. Здійснено визначення критеріїв валідності. Після закінчення процедури оцінювання на кожного офіцера ОВР, що брали участь в експерименті надсилали у навчальну частину ВГІ НАОУ його службову характеристику.

5. Проведено перевірку методики на практичну валідність, для чого визначались коефіцієнти кореляції Пірсона між кількісними показниками оцінок, отриманих за методикою, та критеріями валідності.

За результатами опитування експертів були підраховані МПС підрозділів (частин) і коефіцієнти Крзм (раціональність застосування методів роботи), Куф (якість виконання управлінських функцій). Для фіксації підсумкових даних була підготовлена форма, у яку експерти заносили оцінки основних показників УДООВР. Експертна група розглянула й визначила часові витрати, які необхідні для УДООВР.

Розподіл між кількісними й якісними оцінками рівнів готовності проводився за такими ознаками, які відрізняють один рівень від інших. Ці ознаки були визначені під час експериментальної роботи експертами, які брали участь в оцінюванні ефективності УДО ОВР за допомогою статистичної обробки даних. Такими ознаками були: рівень загальних теоретичних і професійних знань, які отримано під час навчання у ВГІ НАОУ; наявність умінь і навичок у здійсненні управлінських функцій, ступінь володіння сучасними формами й методами управління виховним процесом, здатність оптимально вирішувати складні управлінські ситуації; ступінь виконання управлінських функцій згідно посадових обов`язків.

Системність запропонованої методики підтверджено під час проведення формуючого експерименту. Внесення коректив у зміст післядипломної підготовки офіцерів ВГІ НАОУ і плани професійної підготовки ОВР у військах на основі результатів впровадження методики педагогічного оцінювання УДО ОВР під час формуючого експерименту дозволило в експериментальних групах середнє значення ефективності УДО ОВР підняти з 37,3% до 55,02%.

У результаті опитування учасників експерименту встановлено, що переважна більшість експертів визначили педагогічну оцінку (розраховану на основі запропонованої методики) як об`єктивну. Завдяки підрахункам витрат у процесі вимірювання ефективності УДО ОВР підтверджено оперативність та економічність запропонованої методики.

Суттєвим фактором підвищення ефективності навчання є забезпечення високого ступеня пізнавальної мотивації та активності слухачів, зацікавленість їх у самому процесі навчання, що є потужним імпульсом до діяльності і безпосередньо сприяє досягненню мети навчання. Результати дослідження обумовили висновок про те, що педагогічна оцінка ефективності УДО ОВР слугує важливою умовою організації діагностичного циклу в системі післядипломної освіти офіцерів ОВР, який складається з чотирьох фаз: первинне оцінювання, поточне оцінювання, підсумкове оцінювання та довгострокове оцінювання (рис. 2).

первинне оцінювання доцільно проводити під час роботи приймальної комісії до вступу у ВВНЗ ПО. На ґрунті розробленої методики групової експертної оцінки ефективності УДО ОВР оцінюємо кандидатів до вступу з погляду реалізації ними власного професійного потенціалу як управлінців. Результати оцінювання необхідно враховувати при конкурсному вступі кандидатів у ВВНЗ ПО.

Поточне оцінювання доцільно проводити під час навчання слухачів у ВВНЗ ПО. Враховуючи те, що слухачі (крім командирів навчальних груп) не мають можливості під час навчання брати участь у процесі управління, можна оцінювати ефективність УДО ОВР за окремими елементами: рівнем теоретичних знань щодо організації управлінської діяльності за гуманітарними та військово-спеціальними дисциплінами; раціональністю використання методів і форм самопідготовки під час навчання.

Рис. 2 Діагностичний цикл у системі післядипломної підготовки  офіцерів                        

ОВР як управлінців на основі розробленої методики

Підсумкове оцінювання необхідно проводити за результатами стажування слухачів у військах (на випускному курсі). Підсумкові результати оцінювання ефективності УДО ОВР доцільно використовувати під час роботи державної екзаменаційної комісії щодо випуску офіцерів оперативно-тактичної ланки управління для ОВР.

Довгострокове оцінювання необхідно проводити під час першої і другої атестацій випускників ВВНЗ ПО, враховуючи три основні аспекти. По-перше, результати оцінювання УДО ОВР дозволяють на науковій основі внести корективи у зміст навчання, методи й форми роботи викладачів ВВНЗ ПО за механізмом зворотнього зв`язку. По-друге, проведення такої діагностики дасть змогу більш об`єктивно й оперативно здійснювати кадрові переміщення в ОВР. По-третє, алгоритм застосування розробленої методики в період довгострокового оцінювання дозволяє на місцях (безпосередньо у військовій частині) коригувати зміст професійної підготовки офіцерського складу на навчально-методичних зборах у кожному періоді навчання та в службовий час самостійної підготовки офіцерів ОВР.

Отже, реалізація методики педагогічної оцінки ефективності УДО як умови створення діагностичного циклу в системі післядипломної підготовки офіцерів ОВР суттєво підвищує їхній управлінський рівень.

Проведення формуючого експерименту дало змогу практично довести переваги використання створеної методики оцінювання ефективності УДО ОВР у системі післядипломної освіти. Після аналізу рівня підготовки офіцерів ОВР щодо якості управлінської діяльності на основі оцінювання її ефективності було внесено корективи в навчальні програми ВВНЗ ПО та проведено додаткові заняття з офіцерами ОВР у військах. Зазначені заходи, за результатами оцінювання підвищили ефективність УДО ОВР в експериментальних групах у порівнянні з контрольними на 17,7 %.

Отже, експериментальним шляхом встановлено, що впровадження у військову педагогічну практику запропонованою методики оцінки ефективності УДООВР дозволяє виявити недоліки в змісті післядипломної підготовки офіцерів ОВР і, завдяки його корегуванню, значно підвищити рівень їх управлінської підготовки.

Проведений теоретичний аналіз проблеми і результати експериментального дослідження дозволяє сформулювати загальні висновки:

1. Аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціологічної та військової літератури свідчить про те, що немає остаточного визначення специфіки УДО ОВР. Систематизація та диференціація понять у галузі управління військами дає змогу визначити поняття “управлінська діяльність офіцера органів виховної роботи” як специфічний вид службової діяльності, що регламентована посадовими обов`язками та вищим ОВР і має допоміжний характер у плануванні та організації виховної роботи та безпосередньому практичному здійсненні виховних заходів з метою забезпечення ефективного функціонування підпорядкованої військової організації у мирний період або під час бойових дій.

2. Управлінська діяльність офіцера є складною динамічною системою за такими ознаками:

двобічністю процесу управлінської діяльності, який здійснюється за активної взаємодії самого офіцера та його підлеглих;

складністю основних функцій, які притаманні управлінській діяльності, а саме: планування, організації та контролю життєдіяльності підрозділу (частини, з`єднання);

наявністю взаємодії з зовнішнім середовищем, яка відбивається в соціальному характері управлінської діяльності, залежності від соціальних факторів.

3. УДО ОВР має певні особливості, що регламентовані положеннями статутів ЗСУ та Концепцією виховної роботи у Збройних Силах для цієї категорії офіцерського складу:

специфічну функцію організації виховної роботи з підлеглим особовим складом, яка поділяється на декілька часткових підфункцій згідно з Концепцією виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України;

специфічний допоміжний характер діяльності щодо налагодження управлінського процесу в підрозділі;

необхідність поєднання та узгодження управлінського процесу з безпосереднім командиром і вищим ОВР військової частини (з`єднання).

4. УДО ОВР можна розглядати в проекції трьох складових: офіцера ОВР як управлінця, процесу управління, управлінської ситуації. Соціологічні та психолого-педагогічні дослідження довели, що недостатній рівень підготовки офіцерів ОВР як управлінців негативно відбивається на якості управлінського процесу та, відповідно, на вирішенні управлінських ситуацій в практиці виховної роботи у військах.

Отже, існує проблема покращення якості підготовки офіцерських кадрів у системі післядипломної вищої військової освіти.

5. Система післядипломної освіти офіцерів ОВР щодо їхньої підготовки як управлінців передбачає, насамперед, відповідність вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик сформованості управлінських знань, умінь і навичок у випускників ВВНЗ ПО.

6. Визначальною системою поглядів щодо педагогічної ефективності є результативно-витратна концепція. Вона дає змогу визначити наукові підходи до виявлення сутності педагогічних категорій, які стосуються ефективності УДО ОВР. Згідно з цією концепцією, під ефективністю УДО ОВР розуміємо співвідношення між ступенем досягнення цілей виховної роботи в підрозділі за рахунок налагодження процесу управління та часовими витратами в ході самого процесу.

7. Основними критеріями педагогічної ефективності УДО ОВР є вплив управлінської діяльності на результат виховної роботи в підрозділі, якість виконання офіцером ОВР управлінських функцій і раціональність застосування ним методів роботи.

8. Враховуючи те, що, по-перше, діагностику ефективності УДО ОВР можна здійснити за коефіцієнтом кореляції між оцінкою результату виховної роботи та ступенем виконання управлінських функцій (Rуф), а також між оцінкою результату виховної роботи та показником раціональності застосування методів роботи (Rрзм), по-друге, що ймовірність ефективної УДО ОВР передбачає умову існування доцільності в застосуванні методів роботи та якісним виконанням управлінських функцій, згідно з посадовими обов`язками (тобто Ре = Рр Ру, де Ре – ступінь ймовірності появи ефективної УДО ОВР) загальна математична модель ефективності УДО ОВР (Е) має вигляд Е = Rpз Rуф.

9. Діагностика ефективності УДО ОВР ґрунтується на методиці групової експертної оцінки, тобто на підборі найбільш компетентних осіб зі складу офіцерів підрозділу (частини) за кількісними та якісними параметрами й опитуванні їх щодо оцінки показників ефективності УДО ОВР. Групова експертна оцінка повинна відповідати вимогам об`єктивності, диференційованості, систематичності, економічності, оперативності, усебічності, а також мати гуманістичну спрямованість.

10. Експериментальна перевірка розробленої методики оцінки ефективності УДО ОВР підтвердила доцільність її впровадження в педагогічну практику як післядипломної підготовки офіцерів ОВР, так у військах. Для чого необхідні такі практичні заходи:

підготувати й видати практичні розробки з оцінки ефективності УДО ОВР для підготовки викладачів у системі післядипломної військової