РОЙТМАН ОЛЕНА ОСКАРІВНА

УДК 351.82:677

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ

ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ТЕКСТИЛЬНОЇ ГАЛУЗІ

Спеціальність 25.00.05 – Галузеве управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Донецьк – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - | кандидат економічних наук, доцент Ларіна Рена Ринатівна,

Донецька державна академія управління Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри маркетингу.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент Воронкова Алла Еженівна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, завідуюча кафедрою менеджменту зовнішньоекономічної діяльності (м. Луганськ);

кандидат економічних наук, доцент Дубницький Володимир Іванович, Донецький економіко-гуманітарний інститут Міністерства освіти і науки України, проректор з наукової роботи (м.Донецьк).

Провідна установа – Економічний науково-дослідний інститут Міністерства економіки України, відділ проблем розвитку ринків промислової продукції та інвестиційної політики (м. Київ).

Захист відбудеться 11 квітня 2003 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.107.01 у Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецької державної академії управління за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 10 березня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клейнер Я.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід України до ринку супроводжується трансформацією економічної системи. Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що процеси, які відбуваються в трансформаційному періоді, потребують послідовної корекції з боку держави. Отже державне регулювання і підтримка дозволяють доповнити ті функції, які не відповідають природі ринкового механізму, або реалізуються ним неповною мірою.

Сьогодні текстильна галузь України знаходиться у кризовому становищі. Відсутність ефективних важелів державного регулювання та підтримки з боку держави загострило ситуацію. Фінансові труднощі, залежність від іноземної сировини, низька інвестиційна активність вплинули на різке зниження обсягів виробництва в галузі. Крім того, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності привела до насичення вітчизняного ринку зарубіжними тканинами, що в поєднанні з низькою платоспроможністю населення склало проблему зі збутом на ринку тканин.

Успішне розв’язання соціально-економічних задач зі стабілізації ситуації в текстильної галузі залежить значною мірою від якісного удосконалення системи управління як економікою в цілому, так і безпосередньо галуззю.

Перед управлінням текстильною галуззю постає задача формування ефективного організаційно-економічного механізму підвищення потенціалу текстильної галузі, який ґрунтується на поєднанні державої підтримки галузі і самостійності підприємств.

Проблеми стратегічного управління дістали свого розвитку в роботах вітчизняних та зарубіжних авторів. Але практично відсутні дослідження, присвячені комплексному розгляданню питань, пов’язаних з формуванням ефективного механізму державної підтримки текстильної галузі.

Таким чином, актуальність дисертаційної роботи визначається многоаспектністю проблем, з якими зіткнулась текстильна галузь, внаслідок чого для досягнення стабілізації ситуації та підвищення ефективності роботи підприємств, виникає необхідність розвитку теоретичних основ формування стратегії державної підтримки галузі, а також практичної розробки організаційно-економічного механізму підвищення її потенціалу.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в Донецькій державній академії управління в рамках науково-дослідної роботи за темою “Теоретико-методичні основи розвитку маркетингу в управлінні економікою України” (номер держреєстрації 0100U003067). Автором обгрунтовано необхідність маркетингових досліджень на ринку тканин.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розвитку теоретичних положень, а також в розробці практичних рекомендацій щодо формування методів державної підтримки текстильної галузі для досягнення стабілізації ситуації в галузі і підвищення ефективності роботи її підприємств.

Для досягнення поставленої мети в дисертації поставлені та вирішені наступні задачі:

досліджено роль і місце текстильної галузі в промисловому комплексі України, виділені основні передумови і етапи її розвитку;

узагальнено вітчизняний та світовий досвід державного управління текстильною галуззю, а також проаналізовано групи чинників, що впливають на її розвиток;

оцінено існуючий механізм державного регулювання текстильною галузю і роль держави при формуванні механізму стратегічного управління підприємствами галузі;

проаналізовано сучасний стан і визначено конкурентну ситуацію на ринку тканин України;

визначено необхідність і форми поєднання ринкового і державного регулювання текстильної галузі, а також необхідність та можливість використання логістичного підходу щодо управління текстильною галуззю;

досліджено стратегічні напрямки формування конкурентних переваг підприємств. Розроблено інтегральну стратегію формування конкурентних переваг підприємств текстильної галузі в сучасних умовах;

розроблено оптимізаційну модель управління збутом в рамках інтегральної стратегії формування конкурентних переваг;

сформульовано рекомендації щодо удосконалення механізму збутової діяльності на ринку тканин, які містять методику вибору ефективних каналів збуту, а також методику систематизації результатів управління збутовою діяльністю і економіко-математичну модель оцінки їх ефективності;

запропоновано основні організаційно-економічні методи підтримки текстильної галузі в рамках організаційно-економічного механізму підвищення потенціалу текстильної галузі.

Обєктом дослідження є процеси взаємодії державних і ринкових механізмів управління текстильною галуззю.

Предметом дослідження є теоретичні положення та практичні аспекти формування організаційно-економічних методів державної підтримки текстильної галузі.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення теорії управління, дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених.

Джерелами інформації є матеріали Державного комітету статистики України, публікації вітчизняних та іноземних авторів, матеріали конференцій, а також авторські дослідження. Правове поле дисертаційного дослідження забезпечують нормативні та законодавчі акти.

В роботі використовувалися такі методи: процесний аналіз (при дослідженні стану ринку тканин), системний підхід (при класифікації текстильної галузі), комплексний підхід (при виборі підходу щодо управління текстильною галуззю), метод експертного оцінювання (при оцінюванні споживчих властивостей тканин та параметрів покупців), математико-статистичні (при дослідженні споживчих переваг), трендовий метод прогнозування (для прогнозування конкурентної ситуації на ринку тканин), методи економіко-математичного моделювання, а також теорія нечітких множин (для вирішення проблеми оптимізації асортименту).

Наукова новизна одержаних результатів. Основним науковим результатом дисертаційної роботи є розробка організаційно-економічного механізму підвищення потенціалу текстильної галузі на підставі інтегральної стратегії формування конкурентних переваг яка єднає державне регулювання галузі й самостійність підприємств.

Наукова новизна дисертаційної роботи складається в наступному:

вперше:

розроблено організаційно-економічні методи підтримки текстильної галузі, які включають комплекс заходів державної підтримки, а також комплекс антикризових заходів щодо підвищення ефективності галузевого управління в рамках організаційно-економічного механизму підвищення потенціалу текстильної галузі;

розроблено інтегральну стратегію формування конкурентних переваг, яка являє собою поєднання стратегії державної підтримки й самостійності підприємств. Запропоновано оптимізаційну модель управління збутом, яка дозволить оптимізувати асортимент продукції в рамках інтегральної стратегії;

запропоновано та обгрунтовано логістичний підхід в управлінні текстильною галуззю, який грунтується на тому, що на кожному підприємстві, як структурної одиниці галузі, матеріально-технічне забезпечення, виробництво, збут, складування, транспорт є єдиним безперервним процесом. Розмежування цього процесу на окремі стадії та операції недоцільно;

розроблено методику систематизації результатів управління збутової діяльністю та економіко-математичну модель оцінки їх ефективності;

удосконалено:

методику вибору ефективних каналів збуту;

систематизовано та доповнено:

перелік інформації, необхідної для організації ефективної збутової діяльності текстильних підприємств, з урахуванням ринкових перетворень та особливості державної підтримки підприємств галузі;

дістали подальший розвиток:

необхідність поєднання ринкового та державного регулювання текстильною галузю;

стратегія диверсифікації на основі розвитку існуючого напрямку діяльності у вигляді вертикальної інтеграції. Впровадження диверсифікації пропонується через зовнішній організаційний розвиток на основі державного протекціонізму. Це дозволить підвищити конкурентні переваги підприємств галузі та запобігти проблем матеріально-технічного забезпечення і збуту.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення роботи полягає в розробці організаційно-економічного механізму підвищення потенціалу текстильної галузі. Ряд результатів дослідження спрямовано на вирішення питань, що виникають в ході управління збутовою діяльністю на ринку тканин. Отримані теоретичні й практичні висновки та рекомендації використані при управлінні збутовими процесами на підприємствах – учасниках каналів розподілу текстильної продукції. Розроблена методика систематизації результатів управління збутовою діяльністю та економіко-математична модель оцінки їх ефективності впроваджена в діяльність ВАТ “Донецький текстиль” (довідка №860 від 10.12.2001р.). Пропозиції щодо удосконалення методики вибору ефективних каналів збуту використана в ВАТ “Арахнянка”(довідка №554 від 14.10.2002р.). Оптимізаційна модель управління збутом упроваджена в діяльність ТОВ “Донпромімпекс” (довідка №233 від 10.06.2002р.) та ВАТ “Арахнянка” (довідка №554 від 14.10.2002р.). Методичні і практичні рекомендації автора щодо розробки організаційно-економічного потенціалу текстильної галузі використані при розробці Програми науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року в частині розвитку текстильної галузі (довідка №01-6/56 від 09.09.2002р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною роботою автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї і положення, що є результатом особистої роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача в ці праці вказаний в авторефераті.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення, висновки й пропозиції дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях. Зокрема, на П’ятій міжнародній конференції “Маркетинг: теорія і практика” (м. Київ, 2001р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми реформування економіки і трансформації суспільства України у перехідний період” (м. Краматорськ, 2002р.), Другій міжнародній науково-практичній конференції “Маркетингові дослідження в Україні” (м. Ялта, 2002р.), Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Менеджмент у вищих учбових закладах України: підготовка, використання, роль і значення в соціально-економічному розвитку регіонів” (м. Слав’яногірськ, 2002р.), науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу ДонДАУ (2000-2002 р. р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 9 робіт. У їх числі: 1 монографія (у співавторстві), 5 статей – у фахових наукових виданнях з проблем державного управління, 3 статті – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій (1 з них – у співавторстві). Загальний обсяг публікацій 9,7 д.а., з яких 8,4 д.а. особисто належить здобувачу.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 217 сторінок, у тому числі 40 таблиць (16 сторінок), 43 рисунка (22 сторінки), список використаних джерел з 112 найменувань (9 сторінок), додатки (10 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. Організаційно-економічні аспекти управління текстильною галуззю.

Текстильна промисловість України є однією з важливих галузей промислового комплексу України. Отже проблеми, з якими зіткнулась економіка України, не обминули й текстильну галузь. Сьогодні склалась така ситуація, коли підприємства працюють в складних умовах. Фінансові труднощі, залежність від імпортної сировини, низька інвестиційна активність спричинили різке падіння обсягів виробництва в галузі. Створення умов подальшого ефективного розвитку галузі вимагає розробки організаційно-економічного механізму підвищення потенціалу текстильної галузі.

Слід зазначити, що стан галузі сьогодні – це результат помилок управління як економікою, так і галуззю в минулому. І визначити найбільш ефективні підходи, розробити комплексний підхід в управлінні можна лише на основі дослідження досвіду минулих десятиріч. З метою визначення місця галузі в економіці і розв’язання проблем, в роботі розглянуті передумови та етапи розвитку текстильної промисловості. Дослідження дозволило виявити такі групи факторів, у тому числі і загальнодержавного масштабу, що обумовлюють достатньо складне становище галузі:

економічні проблеми країни та галузі (складна фінансова ситуація та дефіцит обігових коштів; недосконалість законодавства і, як наслідок, високий рівень податків; зростання цін на енергоносії, транспортні послуги тощо, що обумовило зростання собівартості продукції і зниження її конкурентноздатності; залежність від імпортної сировини; втрата в процесі ринкових перетворень оптової торгівлі та брак коштів для створення власної збутової мережі; відсутність продуманої митної тарифної політики щодо захисту вітчизняного товаровиробника);

соціальні проблеми (зміни демографічної структури населення і, як наслідок, споживчих переваг; зниження реальної платоспроможності населення; достатньо низький рівень оплати праці в галузі; труднощі, що породжені необхідністю отримання об’єктів соціально-культурного призначення та жилого фонду);

технічний рівень виробництва в галузі; наявність застарілого обладнання, яке виходить за норми амортизації; низький рівень продуктивності праці; відсутність сучасних прогресивних технологій; надмірно великі розміри підприємств, що ускладнює їх мобільність при засвоєнні нових видів продукції;

відсутність сучасних технологій управління на підприємствах галузі.

Для своєчасного розв’язання цих проблем в роботі було проведено аналіз основних аспектів управління текстильною галуззю за кордоном, що дозволило виявити такі основні тенденції: послідовна політика держав щодо підтримки вітчизняного товаровиробника; визначення текстильної галузі, як одної з приоритетних; управління текстильною галуззю на підставі постійного впровадження інновацій як на рівні техніки, так і на рівні технологій; інформаційна підтримка експорту з боку уряду, спрямоване на розвиток інноваційних та глобальних переваг виробників тощо. Названі форми підтримки, з огляду на досвід розвинених країн, зарекомендували себе ефективними щодо динамічного розвитку галузі.

В роботі показано, що текстильна галузь України гостро потребує підтримки з боку держави. Дослідження основних аспектів державного регулювання і підтримки текстильної галузі України дозволило виявити заходи, що здійснюються державою і спрямовані на стабілізацію ситуації. Але автор підкреслює, що текстильна галузь потребує не просто розробки окремих заходів, а формування аргументованої стратегії державної підтримки галуззю в рамках розробки організаційно-економічного механізму підвищення потенціалу текстильної галузі.

Для формування механізму стратегічного управління галуззю у роботі приділяється увага теоретичним та практичним аспектам його розробки. Зазначено, що механізм управління текстильною галуззю має комплексний характер і містить ряд способів щодо впливу на суб’єкти господарювання, тобто складових, а саме: економічний, організаційний, мотиваційний, правовий, політичний механізми. В роботі показано, що важливе місце в комплексному механізмі управління текстильною галуззю посідає механізм державного регулювання і державної підтримки, як складова економічного механізму управління.

Автором визначено, що враховуючи комплексну природу механізму управління, дійсної ефективності управління текстильної галузі можна домогтися завдяки підвищенню регулюючої ролі і активної підтримці держави. А це потребує використання комплексного аналітичного підходу щодо всіх аспектів управління галуззю.

Розділ 2. Комплексний аналітичний підхід до управління текстильною галуззю.

Використання комплексного аналітичного підходу потребує вирішення наступних задач: дослідження ринку тканин; дослідження впливу конкуренції на розробку стратегії державної підтримки галузі; аналіз необхідності та форм поєднання ринкового та державного регулювання текстильної галузі.

Аналіз ринку текстильної продукції ґрунтується на аналізі динаміки показників і чинників, що впливають на виробництво та збут продукції. Аналіз стану виробництва тканин в Україні дозволив зробити висновок, що за період з 1997 по 1999 роки, за даними Держкомстату України, спостерігалось стійке зниження виробництва (виключення склав лише випуск бавовняних та шовкових тканин у 1998 році). В 2000 році ситуація почала стабілізуватись. Виробництво тканин зросло на 32,3% в порівнянні з 1999 роком. В 2001 році відзначено зростання виробництва тканин на 11,9% в порівнянні з попереднім роком. Слід зазначити, що найбільш суттєвими чинниками пожвавлення виробництва в текстильної галузі є сприятлива кон’юнктура зовнішніх ринків, часткове оздоровлення фінансового становища деяких підприємств. Однак, незважаючи на зростання, виробництво тканин в Україні сьогодні досягло лише рівня сімдесятих років.

Встановлено, що зміни обсягів виробництва тканин вплинуло на рівень забезпеченості населення вітчизняною продукцією. За результатами розрахунків виявлено, що ступінь забезпеченості населення вітчизняними тканинами дуже низький і не досягає навіть 5 %. В процесі дослідження виявлено, що недостатній вибір вітчизняної продукції заподіяв бурному зростанню імпорту. Показано, що текстильна промисловість посідає перше місце в експортних операціях легкої промисловості, що виникає за рахунок великої долі випуску продукції з давальницької сировини. Дослідженнями встановлено, що промисловий потенціал галузі практично зношено, а нестача обігових коштів гальмує оновлення основних фондів. Ще більше усугубляє кризу зниження інвестиційної активності. Так, доля іноземних інвестицій в легку промисловість на кінець 2001 року склала 1,2 % від їх загального об’єму.

В роботі зазначено, що одним з важливіших чинників пріоритетності галузі з умов конкуренції є попит на продукцію. Для найбільш повного аналізу попиту на тканини автором використано такі індикатори, як: темпи змін продаж, індекс цін та обсяг товарних залишків. Встановлено, що в 2001 році спостерігалось зниження реалізації тканин в порівнянні з 1990 роком. За період з 1997 по 2001 роки відмічено стійке зростання цін на тканини з деяким уповільненням темпу росту, починаючи з 1999 року. Що стосовно товарних запасів, починаючи з 1999 року спостерігається підвищення їх рівня по вовняним та шовковим тканинам.

В процесі аналізу ринкових показників і індикаторів встановлено, що на ринку тканин намітились позитивні тенденції і, таким чином, він є достатньо перспективним. Однак, незважаючи на це становище залишається складним через негативний вплив деяких чинників і відсутність належної підтримки з боку держави.

В роботі зроблено акцент на тому, що в сучасній трансформаційній економіці забезпечення вільної конкуренції – одна з важливих задач держави. Важливе значення для розвитку ринкових відносин і розвитку конкуренції посідає конкурентна політика держави. Таким чином, важливим компонентом ефективного управління галуззю, як фрагменту єдиної системи державної підтримки, є її рівень монополізації і конкуренції. Для найбільш повної характеристики ситуації на ринку тканин і з метою розробки стратегії державної підтримки текстильної галузі в роботі проаналізовано конкурентну ситуацію на ринку тканин. Аналіз проводився на основі індексу Харфіндела-Хіршмана, як критерію демонополізації ринку. Для розрахунку індексу Харфіндела-Хіршмана використано наступну формулу:

(1)

де - частка підприємства на ринку, n – кількість підприємств, що працюють на ринку. При цьому .

В результаті розрахунків отримані висновки про те, що ринок тканин вітчизняних товаровиробників є монополістичним. Як відомо, ринок з такою характеристикою схильний до застійних процесів. Крім того, таке становище суперечить державній промисловій політиці головними задачами якої є: формування конкурентного національного ринку промислової продукції; стабілізація основних показників промислового виробництва; підвищення конкурентноздатності вітчизняних товарів промислового виробництва; технічне та технологічне оновлення галузей промисловості. Слід зазначити, що сьогодні перспективи реформування ситуації на вітчизняному ринку тканин без додаткових оздоровчих заходів з боку держави, в напрямку управління галуззю, відсутні. Про це свідчить прогноз динаміки індексу Харфіндела-Хіршмана на найближчу перспективу (рис. 1).

В роботі обґрунтовано, що в умовах перехідної економіки України достатньо важливим аспектом є раціональне і ефективне поєднання державного та ринкового механізмів при розробці механізму стратегічного управління. У зв’язку з цим досліджено основні форми поєднання ринкового та державного регулювання в контексті текстильної галузі. Серед них: система контрактів, змішане приватно-державне підприємництво, інвестиційна діяльність, податкове регулювання, цінове регулювання, оренда державного майна, стимулювання експортної діяльності.

З метою підвищення ефективності управління галуззю, на основі проведених досліджень в роботі обгрунтовано необхідність використання логістичного підходу. Даний підхід засновано на тому, що на кожному підприємстві, як структурної одиниці галузі, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут, складування, транспорт є єдиним безперервним процесом. Логістичний підхід к управлінню текстильною галуззю формується з логістичних підсистем, що включають комплекс традиційних функціональних підходів. Виходячи з того, що одним з напрямків впливу держави на процес формування механізму стратегічного управління є державна підтримка виробничо-збутової діяльності, автором розглянуто поєднання державних та ринкових форм регулювання текстильної галузі на прикладі збутової діяльності.

Розділ 3. Розробка організаційно-економічного механізму підвищення потенціалу текстильної галузі.

Результати власного дослідження проблем, з якими зіткнулась текстильна промисловість, стратегічних напрямків формування конкурентних переваг, організаційно-економічних форм поєднання ринкового й державного регулювання текстильної галузі лягли в основу інтегральної стратегії формування конкурентних переваг підприємств галузі.

Інтегральна стратегія формування конкурентних переваг являє собою сполучення стратегії державної підтримки і самостійності підприємств (рис.2).

Рис. 2. Модель інтегральної стратегії формування конкурентних переваг

Основна стратегічна мета державної підтримки текстильної галузі складається у формуванні перспективного і конкурентноздатного вітчизняного текстильного виробництва. Для досягнення поставленої мети передбачене рішення ряду основних задач відносно державного регулювання і підтримки текстильної галузі: формування конкурентного національного ринку текстильної продукції; перетворення галузі в пріоритетний сектор економіки; стабілізація і зростання основних показників промислового виробництва; технічне й технологічне відновлення галузі; підвищення конкурентноздатності вітчизняної текстильної продукції; розвиток власної сировинної бази; розвиток імпортозамінного й експортного виробництва; скорочення кількості толінгових і бартерних операцій; захист і підтримка вітчизняного товаровиробника; структурна перебудова галузі.

В основі діяльності підприємств галузі по формуванню конкурентних переваг запропонований симбіоз стратегії спрощення й стратегії поліпшення (у рамках стратегії диференціації) на тлі постійної роботи над зниженням витрат. При цьому, внесок стратегії спрощення полягає в тому, що організація виробництва на підприємстві тканин середнього рівня якості за доступними цінами, дозволить покупцеві придбати спрощений недорогий товар. А внесок стратегії поліпшення полягає в тому, що розробка й освоєння підприємством виробництва особливо модних, високоякісних, ексклюзивних тканин, дасть можливість споживачам з доходами вище за середнє рівня придбати новий товар високої якості. При цьому підприємство постійно працює над зниженням витрат.

У роботі підкреслено, що впровадження інтегральної стратегії формування конкурентних переваг жадає від підприємств розробки оптимального асортименту продукції як одного з варіантів збільшення обсягів реалізації тканин. Актуальність даної проблеми полягає в тому, що наявні принципи формування асортименту, як у промисловості, так і в торгівлі, мало придатні для використання в умовах ринку. Розширюючи асортимент, використовуючи інтегральну стратегію, підприємство надає споживачеві право вибору. Основну увагу сьогодні варто приділяти новизні товару, відповідності моді, якості. І конкурентні переваги має те підприємство, що реалізує найбільш конкурентноздатну продукцію. Тобто має у своєму арсеналі такий набір товарів, що буде мати попит серед споживачів, а саме - оптимальний асортимент. Для оптимізації асортименту, у рамках впровадження інтегральної стратегії, у роботі запропонована оптимизаційна модель керування збутом.

Для створення оптимизаційної моделі керування збутом у роботі запропонований наступний механізм: вивчення ринку тканин і вимог споживачів; аналіз структури асортименту текстильних товарів по різних ознаках; оптимізація асортименту на основі економіко-математичного моделювання (як засіб оптимізації асортименту в роботі пропонується використовувати теорію нечіткої множини, в основі якої лежить поняття нечіткої множини і функції приналежності).

У роботі відзначено, що дана методика може використовуватися не тільки на рівні управління окремим підприємством, але і при управлінні галуззю в цілому. Крім того, можна реально підвищити ефективність стратегії на різних рівнях управління: як окремим текстильним підприємством, розглядаючи його як структурну одиницю текстильної галузі, так і на рівні держави. Для цього існує реальний потенціал. В дисертації запропоновано ряд засобів, що дозволять підвищити ефективність інтегральної стратегії (рис. 3).

Рис. 3. Засоби підвищення ефективності інтегральної стратегії

В умовах ринкової економіки керування збутовою діяльністю на основі традиційних підходів уже недостатньо, необхідний новий підхід, що забезпечує орієнтацію збуту на вимоги і запити ринку, споживачів з урахуванням важелів державного керування. Такий підхід може бути забезпечений при використанні підприємствами відповідного механізму керування збутом. У рамках удосконалювання цього механізму в дисертації розроблена методика систематизації результатів керування збутовою діяльністю й економіко-математична модель оцінки їхньої ефективності; удосконалена методика вибору ефективних каналів збуту; систематизований і доповнений перелік інформації, необхідної для організації ефективної збутової діяльності на ринку тканин з урахуванням ринкових перетворень і особливостей державної підтримки підприємств галузі.

Проведені дослідження дозволили нам розробити організаційно-економічні методи підтримки текстильної галузі, що включають комплекс заходів державної підтримки, а також комплекс антикризових заходів щодо підвищення ефективності галузевого управління в рамках організаційно-економічного механізму підвищення потенціалу текстильної галузі. У рамках комплексу заходів державної підтримки пропонується:

з метою відродження виробництва лляних тканин, що користуються попитом не тільки в України, але і за кордоном, розробити на державному рівні програму по відродженню льонарства, надати фінансову допомогу льонопереробному комплексові України;

з метою поліпшення забезпеченості текстильних підприємств бавовною і зниженню залежності галузі від імпортної сировини, підтримати експеримент по вирощуванню бавовнику в Херсонській, Одеській областях і Автономній Республіці Крим;

створити комплекс умов для припливу інвестицій (до основних таких умов відносяться стабільність і досконалість законодавства щодо регулювання діяльності підприємств за участю іноземних інвестицій; досконалість податкового законодавства);

передбачити пільгове кредитування сезонних закупівель сировини;

здійснити державну підтримку реанімації оптової торгівлі;

з метою систематичного вивчення кон'юнктури як вітчизняного, так і іноземних ринків, для пошуку нових ринків збуту розробити програму створення і розвитку науково-дослідних центрів вивчення кон'юнктури. Надавати підтримку з боку держави в проникненні на зовнішні ринки;

з метою модернізації підприємств галузі активізувати інвестиційну діяльність, у тому числі з використанням цільових інвестицій, за рахунок розробки стратегії, привабливої для вітчизняних і іноземних інвесторів;

реформувати податкову систему відповідно до закону узгодження інтересів, що дасть простір для рушійної сили інтересів виробників. Провести реформу податкової системи, зокрема, зменшити кількість і ставки податків (за рахунок перекладу на єдиний податок), що дозволить вийти підприємствам галузі з фінансової кризи і підвищить конкурентноздатність продукції (за рахунок зниження цін і оптимізації асортименту). З цією метою рекомендується вивчити й поширити умови Чернівецького експерименту на підприємства галузі в інших регіонах;

захистити внутрішній ринок від неконтрольованого імпорту шляхом тарифного й нетарифного регулювання, а також установлення квот на імпорт текстильної продукції. Розробити Єдиний порядок ввозу імпортних товарів на територію України;

захистити український ринок від імпортної продукції, аналоги якої виробляються на вітчизняних підприємствах, шляхом застосування тарифного і нетарифного регулювання, передбаченого Генеральною угодою про тарифи й торгівлю;

сформувати правову базу по створенню і стимулюванню малого і середнього підприємництва в галузі;

з метою підвищення конкурентноздатності вітчизняної продукції доцільно здобути новітні ліцензії на сучасні технології, а також створювати на їхній базі власне виробництво;

укласти на конкурсній основі державні контракти на виробництво нових видів виробів або вже існуючої продукції для потреб державних структур;

внести текстильну продукцію до списку пріоритетних видів діяльності для територій пріоритетного розвитку;

у зв'язку з підготовкою України до вступу у Всесвітню організацію торгівлі на державному рівні варто привести національне законодавство у відповідність з вимогами і нормами угод Всесвітньої організації торгівлі;

з метою підтримки вітчизняних підприємств розробити комплексну цільову програму, що передбачає впровадження основних законодавчих мір державної підтримки галузі.

Для стабілізації роботи, прогресивного розвитку і підвищення ефективності управління галуззю в рамках організаційно-економічного механізму підвищення її потенціалу текстильної, в роботі розроблений комплекс антикризових заходів:

реструктуризація підприємств-виробників. Необхідність цієї міри полягає в тім, що інвестори намагаються вкладати гроші в підприємства, що випускають конкурентноздатну продукцію, можуть мобільно змінювати асортимент, пристосовуватися до вимог споживачів і ринку. А виробники-гіганти, що працюють здавна на ринку тканин, мають масу структурних підрозділів і нездатні швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища, є ресурсовитратними і знижують ефективність використання інвестицій;

максимальне використання вітчизняної сировини, що дозволить виключити залежність від імпорту. Це можливо при поновленні вирощуванні бавовнику в Херсонській області, а також збільшенні посівів льону. Освоєння виробництва змішаної пряжі на основі льону і бавовни, а також хімічних волокон дозволить забезпечити завантаження виробничих потужностей вітчизняних прядильних комбінатів і мінімізувати залежність галузі від закордонної сировини;

упровадження стратегії управління галуззю, спрямованої на залучення інвестицій з метою забезпечення галузі додатковими оборотними коштами для закупівлі сировини, і організації виробництва нових видів тканин;

з метою структурної перебудови текстильної промисловості, створити в галузі вертикально інтегровані структури, що поєднують підприємства від виробників сировини до збутових структур. Варто об'єднати виробників текстильної продукції з підприємствами швейної галузі і торгівлі в акціонерні товариства і фірми, що дасть можливість знизити витрати на посередників, контролювати канали збуту, координувати терміни проходження через них продукції. Одним зі шляхів реалізації цього напрямку може бути створення виробничо-торговельних об'єднань. Подібний крок дозволить оптимізувати довжину каналів збуту і тим самим в умовах низької платоспроможності населення дасть можливість зробити продукцію більш доступною;

створити при міністерстві легкої промисловості центр із філіями в регіонах по вивченню кон'юнктури вітчизняного і світового ринку тканин, наданню консультацій з питань маркетингу, пошукові і вивченню ринків збуту, розробці на науковій основі методів збуту і просування як підприємствам-виробникам, так і всім учасникам каналів розподілу;

активізувати внутрішній попит, що дозволить швейним підприємствам відмовитися від невигідних давальницьких контрактів з іноземними партнерами, тим самим збільшуючи попит на вітчизняні тканини;

при складанні планів виставок, ярмарків приділяти більшу увагу проведенню галузевих заходів і надавати підтримку вітчизняному виробникові в здійсненні рекламних акцій.

Впровадження організаційно-економічних методів підтримки текстильної галузі дозволить стабілізувати ситуацію в галузі, домогтися мінімізації помилок галузевого управління і зв'язаних з ними ризиків.

ВИСНОВКИ

У процесі проведеного в дисертаційній роботі дослідження розроблені і науково обгрунтовані пропозиції, спрямовані на вирішення актуального науково-практичного завдання щодо розробки організаційно-економічних методів державної підтримки текстильної галузі. Основні висновки і результати дослідження полягають у такому:

1. Обгрунтовано, що многоаспектність проблем, з якими зіткнулась текстильна галузь України, потребує удосконалення системи управління галуззю, в тому числі створення механізму державної підтримки. Це дозволить закріпити позитивні зрушення у галузі, розробити заходи щодо підвищення її рентабельності і підтримці вітчизняного виробника.

2. Визначено елементи механізму державного регулювання і державної підтримки як складового економічного механізму керування галуззю. До таких елементів відносяться: державна політика приватизації; участь держави в капіталі підприємства; антимонопольна політика; раціональна система податків; заохочення інвестиційної активності; регулювання цін, тарифів і мита; раціональна структура державного попиту і розміщення замовлень.

3. Проаналізовано сучасний стан, а також визначено конкурентну ситуацію на ринку тканин в Україні, що дозволило зробити висновок про необхідність державної підтримки текстильної галузі як складової організаційно-економічного механізму підвищення її потенціалу.

4. Визначено необхідність і форми поєднання ринкового і державного регулювання текстильної галузі, основними з яких є: система контрактів, матеріальна і фінансова державна підтримка підприємств галузі, змішане приватно-державне підприємництво, інвестиційна діяльність, податкове регулювання; цінове регулювання, оренда державного майна, стимулювання експортної діяльності.

5. Запропоновано й обґрунтовано логістичний підхід щодо керування текстильною галуззю, сутність якого полягає в тому, що на кожнім підприємстві, як структурній одиниці галузі, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут, складування, транспорт є єдиним безперервним процесом. Даний підхід формується з логістичних підсистем: заготівельної, внутрівиробничої і розподільної логістик і спрямований на забезпечення ефективного функціонування підприємств на ринках сировини, матеріалів, готової продукції.

6. Обґрунтовано використання розподільної логістики, як складової логістичного підходу, щодо організації і керування збутом у рамках управління текстильною галуззю. Це дозволило вивчити і проаналізувати збутову політику підприємства і галузі в цілому в контексті поєднання державного і ринкового регулювання процесу. У результаті визначені мета, задачі та методи державного і ринкового регулювання збутових процесів; фази формування каналів збуту текстильної продукції і фактори, що впливають на вибір каналів збуту; розглянуті альтернативні системи організації збуту тканин і умови їх використання.

7. Проведено дослідження споживчих переваг на ринку тканин і факторів, що впливають на їхню динаміку. На основі результатів дослідження доведено, що з одного боку, в умовах ринку серйозним інструментом конкурентних переваг підприємства є наявність оптимального співвідношення “ціна/якість”, з іншого боку, дане співвідношення підвищує актуальність такої задачі державного регулювання галузі, як сприяння формуванню і товарному насиченню споживчого ринку тканин, виробництву текстильної продукції, розширенню її асортименту і поліпшенню якості з урахуванням попиту населення.

8. Розроблено інтегральну стратегію формування конкурентних переваг, яка грунтується на поєднанні державної підтримки текстильної галузі і самостійності підприємств. Запропоновано засоби росту ефективності інтегральної стратегії.

9. Розроблено і запропоновано оптимізаційну модель керування збутом, що дозволить домогтися оптимізації асортименту продукції в рамках інтегральної стратегії.

10. Сформульовано рекомендації щодо удосконалювання механізму керування збутом на ринку тканин. В їх рамках систематизовано і доповнено перелік інформації, необхідної для організації збутової діяльності текстильних підприємств, що враховує державне регулювання, ринкові перетворення й особливості функціонування підприємств галузі. Удосконалено методику вибору ефективних каналів збуту. Розроблено і запропоновано методику систематизації результатів керування збутовою діяльністю й економіко-математичну модель оцінки їхньої ефективності. Це дозволить мінімізувати ризики та підвищити ефективність збутової діяльності в рамках управління текстильною галуззю.

11. Запропоновано стратегію диверсифікації на основі розвитку існуючого напрямку діяльності у вигляді вертикальної інтеграції. Впровадження диверсифікації пропонується через зовнішній організаційний розвиток на основі державного протекціонізму. Це дозволить підвищити конкурентні переваги підприємств галузі та запобігти проблем матеріально-технічного забезпечення і збуту.

12. Запропоновано організаційно-економічні методи підтримки текстильної галузі, що включають комплекс заходів державної підтримки, а також антикризові заходи щодо підвищення ефективності галузевого управління в рамках організаційно-економічного механізму підвищення потенціалу текстильної галузі.

Запропонований організаційно-економічний механізм підвищення потенціалу текстильної галузі й організаційно-економічні методи державної підтримки в його рамках дозволять стабілізувати ситуацію в галузі, домогтися мінімізації помилок і зв'язаних з ними ризиків, а також створять комплекс умов для припливу інвестицій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ

ДИСЕРТАЦІЇ

1.

Особистий внесок здобувача: характеристика текстильної галузі та чинників, що впливають на розвиток ринку продукції текстильної галузі; огляд ринку текстильних товарів в Україні; аналіз конкурентної ситуації в галузі; дослідження споживчих переваг на ринку тканин; розробка стратегії оптимізації асортименту; формування системи показників оцінки ефективності управління збутом на підприємствах текстильної галузі; дослідження аспектів державного управління текстильною галуззю та розробка комплексу заходів з державного регулювання галузі.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

Особистий внесок здобувача: дослідження основних заходів державного регулювання текстильної галузі.

АНОТАЦІЯ

Ройтман О.О. Організаційно-економічні методи державної підтримки текстильної галузі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.05. – Галузеве управління. – Донецька державна академія управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2003.

У дисертації розглянуто комплекс питань з проблеми стабілізації ситуації в текстильної галузі України на підставі якісного удосконалення системи управління, в тому разі розробки організаційно-економічних методів державної підтримки галузі.

Обгрунтовано створення механізму державної підтримки. Визначено елементи механізму державного регулювання і державної підтримки. Проаналізовано сучасний стан, а також визначено конкурентну ситуацію на ринку тканин в Україні. Визначено необхідність і форми поєднання ринкового і державного регулювання текстильної галузі. Розроблено інтегральну стратегію формування конкурентних переваг і запропоновано засоби росту її ефективності. Сформульовано рекомендації щодо удосконалювання механізму керування збутом на ринку тканин. Запропоновано організаційно-економічні методи підтримки текстильної галузі.

Ключові слова: текстильна галузь, ринок тканин, управління галуззю, державна підтримка галузі, підвищення потенціалу текстильної галузі, управління збутом.

АННОТАЦИЯ

Ройтман О.О. Организационно-экономические методы государственной поддержки текстильной отрасли. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.05. – Галузеве управління. – Донецкая государственная академия управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2003.

В диссертации рассмотрен комплекс вопросов по проблеме стабилизации ситуации в текстильной отрасли Украины на основе качественного совершенствования системы управления, в том числе разработки организационно-экономических методов государственной поддержки отрасли.

На основе анализа предпосылок, этапов развития, современного состояния текстильной отрасли Украины, зарубежного и отечественного опыта управления обоснована необходимость формирования стратегии государственной поддержки управления отраслью с целью совершенствования организационно-экономических аспектов управления. Определены элементы механизма государственного регулирования и государственной поддержки как составляющего экономического механизма управления отраслью.

Проанализировано современное состояние рынка тканей в Украине и конкурентная ситуация на рынке тканей, что позволило сделать вывод о необходимости государственной поддержки текстильной отрасли как составляющей организационно-экономического механизма повышения потенциала текстильной отрасли.

Определена необходимость и формы сочетания рыночного и государственного регулирования текстильной отрасли.

Предложен и обоснован общий логистический подход к управлению текстильной отраслью. Обосновано использование распределительной логистики, как составляющей общего логистического подхода, к организации и управлению сбытом в рамках управления текстильной отраслью. Проанализирована сбытовая политика предприятий и отрасли в целом в контексте сочетания государственного и рыночного