імені М.П.ДРАГОМАНОВА

РОМАНОВСЬКИЙ Олександр Олексійович

УДК 37 (09) (477.8) - 378 (09)-(73)

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ОСВІТИ

В РОЗВИНУТИХ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії педагогіки, Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор фізико-математичних наук, професор,

дійсний член АПН України

Шкіль Микола Іванович,

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова, ректор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України

Мороз Олексій Григорович,

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри педагогіки і психології вищої школи,

доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України

Ничкало Неля Григорівна,

академік-секретар Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти АПН України;

доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Луговий Володимир Іларіонович,

Українська академія державного управління при Президентові України, ректор.

Провідна установа: Інститут педагогіки АПН України, лабораторія порівняльної педагогіки, лабораторія трудової підготовки і політехнічної творчості, м. Київ

Захист відбудеться “ 9 ” квітня 2001 року о 1430 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.053.01 в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9).

Автореферат розісланий “_7_” березня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Приходько Ю.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Із проголошенням незалежності України її народ має змогу будувати власну державу, обирати модель соціально-економічного розвитку, проводити свою внутрішню та зовнішню політику.

Найважливішим завданням у становленні та зміцненні економічного суверенітету України є формування у мільйонів її громадян інтересів і стимулів до праці, розкріпачення їх інтелектуальних, організаторських, духовних здібностей. Реалізація цього завдання неможлива без усвідомлення того, що народ України, ставши господарем своєї землі, прилучається до світової економічної спільноти, шукає своє місце на глобальному ринку розподілу праці, починає усвідомлювати, що рівень його життя, життя майбутніх поколінь залежатиме від результатів їхньої праці, від умілого управління економікою, від формування та практичної реалізації нового економічного мислення, яке поєднує універсальні засади світової практики із особливостями становлення власного внутрішнього ринку.

Процес трансформації неминуче спричинює зміну різних соціальних структур, наповнює їх функціонування новим змістом. Зазнає змін і система освіти, яка повинна забезпечити підготовку молоді до праці в умовах нових економічних відносин. У зв’язку з цим переосмислюється і посилюється роль економічного виховання: громадяни України повинні зрозуміти суть економічних перетворень, зокрема молоде покоління, прилучившись до витоків підприємницької освіти, повинне забезпечити незворотність економічного зростання держави, гарантувати її розвиток у майбутньому на рівні економічно розвинутих держав світу.

Значні економічні здобутки розвинутих країн світу базуються на державній підтримці розвитку підприємництва, малого бізнесу, приватної ініціативи. Цьому сприяє налагоджена підприємницька освіта і загальна орієнтація всієї системи освіти на підприємництво і бізнес. Підприємницька освіта громадян в таких країнах розглядається як підґрунтя економічного розвитку демократичного суспільства. Цей досвід, на наш погляд, доцільно широко використовувати в Україні, а підготовку вітчизняних підприємців розглядати як необхідну умову економічного розвитку нашої країни у найближчі роки.

Цікавим і корисним є досвід організації підприємницької освіти в економічно розвинутих країнах із сталими традиціями демократії, захисту свобод і прав людини, в яких законодавчо - на державному рівні - підтримується й захищається приватна власність та індивідуальна діяльність (тобто пріоритет віддається індивідуалізму на відміну від колективізму в пострадянських і постсоціалістичних країнах). Вивчення досвіду та умов діяльності освітніх систем у могутніх підприємницьких державах, таких, як США, Японія та деяких країнах Західної Європи, в яких підприємницький спосіб життя й загальногромадянський дух підприємництва ставлять перед освітою високі завдання щодо ефективної підготовки населення країн до самостійної підприємницької діяльності, є необхідним для зрозуміння феномену підприємництва, формування в громадянах України ”підприємницького менталітету” й створення умов для подальшого розвитку й підтримки підприємництва. Досвід надання підприємницької освіти в таких країнах цікавий ще й тим, що вся освіта в них зорієнтована на розвинення підприємницьких якостей в громадянах, незалежно від обраної ними професії чи спеціальності, а підприємницький зміст - елемент підприємницької підготовки - присутній в усіх закладах освіти, в усіх освітніх програмах, у всіх дисциплінах.

Як показало вивчення наукової літератури, в Україні ще не здійснено всебічного аналізу зарубіжних підходів до професійної підготовки підприємців. Тому теоретичне опрацювання і практична апробація питань підприємницької освіти з урахуванням наявного в зарубіжних країнах досвіду стало невідкладним питанням сьогодення і найближчої перспективи. Актуальність проблеми, яка полягає в можливості творчого використання досвіду провідних економічно розвинутих країн світу в національних умовах і зумовила вибір теми дисертації ”Теорія і практика підприємницької освіти в розвинутих зарубіжних країнах”.

Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою тематичного плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету (НПУ) імені М.П.Драгоманова (протокол № 5 від 21 грудня 2001 р.) з наукового напрямку ”Зміст, форми, методи і засоби фахової підготовки у системі ступеневої освіти”, затверджена Радою НПУ імені М.П.Драгоманова (протокол № 8 від 26 березня 1998 р.) і скоординована в АПН України (протокол бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні № 4 від 29 квітня 2002 р.).

Мета дослідження – дослідити особливості й умови здійснення підприємницької освіти в розвинених країнах світу та з’ясувати можливості використання зарубіжного досвіду в Україні.

Об’єкт дослідження – теорія і практика підприємницької освіти.

Предмет дослідження – особливості організації та надання підприємницької освіти в зарубіжних країнах та організаційно-педагогічні можливості її реалізації в України.

Концепцією дослідження є положення про соціально-орієнтовану сутність підприємницької освіти як одного із складових елементів інтелектуального потенціалу суспільства. Постановка та вирішення комплексної соціально-педагогічної проблеми підприємницької підготовки розглядається через об’єктивну необхідність суб’єктного розвитку в особистості таких цінностей, як знання, компетентність, професіоналізм. Як цілісна система вона будується на основі органічної єдності загального, особливого та індивідуального. Як загальна - вона є складовою професійно-педагогічної підготовки підприємця, як особлива - має свою специфіку, зумовлену сучасною економічною теорією, редуційованою до умов формування економічно свідомої особистості; як індивідуальна - розкриває залежність підготовки від бази підприємницьких знань, умінь і навичок, теоретико-методологічної, психолого-педагогічної і методико-практичної готовності до їх реалізації. Готовність визначається як інтегральна характеристика, яка відображає особистісну позицію підприємця, його професійні знання та вміння, формування стійкого мотиваційно-ціннісного ставлення до організації підприємницької діяльності.

Провідна ідея дослідження: положення про доцільність організації підприємницької підготовки в Україні, спрямованої на формування в особистості позиції власного стилю підприємницької діяльності. Досягти цього можна за умови, якщо професійний компонент буде основою формування у підприємця усвідомленої необхідності економічних знань і умінь для забезпечення успішної життєдіяльності в нових умовах господарювання.

Гіпотеза дослідження. Ефективність підприємницької освіти в Україні можна підвищити, якщо в її основу покласти теоретичні здобутки і практичний досвід провідних розвинутих країн світу. Світовий досвід свідчить, що підприємництво є базою національної еконо-мі-ки, а ефективна підприємницька освіта громадян - фундаментом еконо-міч-но-го роз-витку демократичного суспільства. Тому підготовку вітчизняних підприємців можна віднести до стратегічних пріоритетів нашої країни на найближчі роки.

Відповідно до мети і гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз теоретичних підходів та концепцій підприємницької освіти у провідних економічно розвинутих країнах світу.

2. Дослідити стан, сучасні проблеми та перспективи подальшого розвитку вищої освіти у провідних економічно розвинутих країнах світу в контексті векторності щодо підприємницької орієнтації.

3. Вивчити організаційно-педагогічні умови підприємницької освіти у зарубіжних вищих навчальних закладах різних форм власності.

4. Обґрунтувати теоретико-методологічні та методичні основи підприємницької освіти у вищих навчальних закладах освіти України.

5. Розробити і обґрунтувати вимоги до особистісних якостей підприємця як фахівця сучасної сфери економічної діяльності в Україні.

6. Визначити мету, завдання і очікувані результати підприємницької освіти в умовах економічної розбудови України.

7. Розробити концепції реалізації в освітній діяльності України національно-освітньої програми з питань підприємництва.

Для реалізації поставлених завдань на всіх етапах дослідження було застосовано такі методи:

інтерпретаторсько-аналітичний метод, на основі якого здійснювалося вивчення, теоретичний аналіз і синтез зарубіжних і вітчизняних психолого-педагогічних праць, офіційних і нормативних документів, навчальних програм, підручників і навчальних посібників; вивчення, аналіз та узагальнення педагогічного досвіду підприємницької освіти;

метод порівняльно-історичного аналізу, який дав змогу виявити стан, тенденції та умови здійснення підприємницької освіти в провідних економічно розвинутих країнах світу; порівняти підходи до такої освіти в Україні; визначити передумови для використання зарубіжного досвіду в системі вищої освіти України;

метод теоретичного узагальнення, який забезпечив можливість аналізу вихідних положень дослідження, сприяв формулюванню узагальнених положень та висновків, обґрунтуванню практичних рекомендацій.

Методологічна та теоретична основа дослідження визначається діалектичними положеннями про загальний зв’язок, взаємну зумовленість і цілісність явищ та процесів історичного розвитку суспільства, про діяльнісну роль особистості в розвитку його матеріальних і духовних основ, про соціальну детермінованість і сутність особистості як суб’єкта історичного процесу й розвитку матеріальної і духовної культури. В дослідженні творчо використано ідеї сучасних зарубіжних та вітчизняних концепцій навчання; принципи єдності теорії і практики, гуманізму і демократизму в освіті; законодавчі акти та нормативні документи України з проблеми підприємницької діяльності та освіти, зокрема, закони України ”Про вищу освіту”, ”Про освіту”, ”Про наукову і науково-технічну діяльність”, ”Про підприємництво”, ”Про підприємства в Україні”, державна національна програма ”Освіта” тощо.

Теоретичну основу дослідження склали положення та висновки зарубіжних вчених і фахівців у сфері організації та надання підприємницької освіти в економічно розвинутих країнах світу, вітчизняних науковців і спеціалістів в галузі освіти, педагогічних та економічних наук (Н.Авбучон, Д.Адамсон, В.Байгрейв, А.Барнес, Н.Бауман-Уптон, Р.Беллу, Д.Бельч, М.Бельч, Б.Берд, К.Берке, Ф.Берман, З.Блок, Д.А.Бол, Д.Брекер, Р.Брокхауз, Б.Бухгольц, О.Г.Воскобійник, Т.М.Герет, А.Гібб, Е.Долан, Г.Даєр, П.Дракер, Д. Д’Хейлі, А.Ехрінгер, Д.Као, Б.Кітс, Р.Д. Клоноскі, О.Колінз, Р.Комісар, Д.Корнвол, М.Крейн, К.Лайнбак, Д. Майнер, Д.Майрон, В.Маккалок, Д.Макклелланд, І.Макміллан, Д. Мор, Б.Перлман, М.Петерс, Д.Пірсон, Е.Робертс, Б.Саймон, Д.Секстон, Н.Сміт, Д.Стонер, А.Стюарт, Е.Тієрскі, М. Тієрскі, Д.Тімонз, А.Халлет, Д. Халлет, Д. Халоран, П.Хейне, Л.Б.Хельзел, Р.Хізріч, К.Хілл, П.Холден, Л.Абалкін, С.Абульханова-Славська, Л.Аверченко, В.Автомонов, М.Алексєєв, А.Алексюк, І.Андрєєв, С.Архангельський, О.Асмолов, В.Астахова, В.Афанасьєв, Ю.Чабанський, С.Балабанов, М.Білуха, Л.Бляхман, Є. Бобосов, В.Бобров, В.Богачов, А.Богомолов, В.Бондар, А.Бояринцева, О.Гаврилюк, А.Румянцев, В.Галузинський, А.Гальчинський, В.Гимпельсон, М.Євтух, П.Єщенко, Ю.Дайновський, А.Джуринський, Є.Донченко, В.Д’яченко, В.Єрошин, М.Згуровський, М.Іванов, Т.Ільїна, А.Китов, В.Козаков, А.Комозін, І.Коропецький, Т.Кошманова, В.Краєвський, Н.Кузьміна, Ю.Кустов, В.Куценко, Е.Лаврик, А.Ласкавий, Л.Лігоненко, І.Лукінов, В.Лутай, В.Максакова, С.Максименко, З.Малькова, А.Марков, Р.Назимов, В.Небоженко, М.Нікандров, В.Новак, А.Павленко, Ю.Палкин, М.Піскунов, Л.Пономарев, В.Приходько, Н.Самоукіна, В.Селезнев, О.Сидоренко, С.Соколенко, М.Соколова, Н.Тализіна, І.Тимошенко, Е.Фетисов, І. Шаров, М.Шкіль та ін.).

База дослідження. Джерелознавчу базу дослідження складала соціально-економічна й психолого-педагогічна зарубіжна та вітчизняна література, література з підприємницької та бізнесової освіти: монографії, дисертації й автореферати дисертацій, наукові статті, підручники.

У процесі дослідження вивчалися навчальні плани та програми провідних зарубіжних вищих закладів освіти (ВЗО), в тому числі - таких університетів і коледжів США, як: Медісонський університет штату Вісконсін (м. Медісон); Джорджтаунський університет (м. Вашингтон); Вісконсінський університет Конкордія (м. Мілвокі); Вітонський коледж (м. Вітон); Міжнародний університет Шиллера (м. Дюнедін, штат Флорида). Досліджувався досвід організації підприємницької освіти в таких зарубіжних вищих навчальних закладах (ВНЗ), як: Лондонський кампус (м. Лондон, Велика Британія) Міжнародного університету Шиллера (США); Хайдельберзький кампус (м. Хайдельберг, Німеччина) Міжнародного університету Шиллера (США); Страсбурзький кампус (м. Страсбург, Франція) Міжнародного університету Шиллера (США); Український Вільний Університет (м. Мюнхен, Німеччина); Вулверхемптонський університет (м. Вулверхемптон, Велика Британія); Білстон ком’юніті коледж (м. Вулверхемптон, Велика Британія); Пекінський національний університет (м. Пекін, КНР); Всекитайська академія соціальних наук (м. Пекін, КНР); Пекінський коледж банківської справи (м. Пекін, КНР); Наннінський державний університет (м. Наннін, КНР); Гонконгський комерційний коледж (м. Гонконг, КНР).

У процесі дослідження значна увага приділялася вивченню інформації з мережі ІНТЕРНЕТ.

Дослідження проводилось протягом 1991 - 2002 років і охоплювало кілька етапів науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1991 – 1994 рр.) вивчався стан розробки досліджуваної проблеми в її теоретичному і практичному аспектах в Україні, визначалися підходи до реалізації поставлених завдань, створено програму і визначено методику дослідження, висунуто його гіпотезу.

На другому етапі (1994 – 1998 рр.) вивчався стан, сучасні проблеми та перспективи подальшого розвитку вищої освіти у провідних економічно розвинутих країнах світу (США і країни Західної Європи), вивчалися організаційно-педагогічні умови підприємницької освіти у зарубіжних вищих навчальних закладах різних форм власності; зроблено теоретичні висновки.

На третьому етапі (1998 – 2000 рр.) розроблялася національно-освітня програма з питань підприємництва, визначалися шляхи та умови її впровадження, розпочато її реалізацію.

На четвертому етапі (2000 – 2002 рр.) проведено, систематизовано та оформлено результати дослідження у вигляді тексту докторської дисертації, видано монографію, комплекс навчально-методичних посібників.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження. В дослідженні вперше на теоретичному рівні здійснено спробу виявити особливості та організаційно-педагогічні умови здійснення підприємницької освіти у промислово розвинутих країнах світу та визначити можливості використання зарубіжного досвіду в Україні. Доведено соціально-орієнтовану сутність підприємницької освіти як складової економічного потенціалу суспільства. Проаналізовано і розкрито особливості формування підходів до підприємницької освіти в економічно розвинутих країнах світу. Розкрито феномен підприємництва та термінологічні ознаки, що відрізняють його від інших видів сучасної економічної діяльності. Визначено і обґрунтовано вимоги до особистісних якостей підприємця і запропоновано на цій основі типологію сучасних підприємців. З’ясовані умови формування підприємницької культури особистості. Запропоновано модель підприємницької освіти та шляхи її реалізації в умовах вищої освіти України.

Практичне значення дослідження полягає в розробці та реалізації в освітній діяльності України національно-освітньої програми з питань підприємництва. Отримані в ході дослідження дані можуть бути використані для розробки складових галузевого стандарту підприємницької освіти (освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм) та подальшого впровадження і вдосконалення підприємницької освіти в існуючих вищих навчальних закладах України. Теоретичні положення та апробовані технології можуть бути використані при подальшому розвитку та реформуванні всіх рівнів підприємницької освіти в Україні.

Вірогідність і обґрунтованість результатів дослідження забезпечували-ся: методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних позицій; ба-гатовимірним аналізом соціально-економічних і психолого-педагогічних явищ; застосуванням комплексу різноманітних взаємопов’язаних методів реалізації мети, гіпотези та завдань дослідження; значним обсягом емпіричних даних.

Особиста участь дисертанта в одержанні наукових результатів полягає в розробці та теоретичному обґрунтуванні вихідних положень дослідження, в багаторічному самостійному дослідженні теоретичних і методичних аспектів проблеми; у безпосередньому вивченні зарубіжного досвіду підприємницької освіти в університетах США, ряду країн Європи та в КНР; у наданні наукових консультацій і методичної допомоги педагогічним колективам закладів освіти, в яких проводилася апробація результатів дослідження; в узагальненні власного досвіду при розробці спецкурсів з психолого-педагогічних і морально-етичних проблем підприємницької діяльності; у створенні концепції підприємницької освіти в Україні, в розробці навчально-програмних документів на замовлення Міністерства освіти і науки України.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювались шляхом їх публікацій в наукових і науково-методичних працях для студентів і викладачів вищих навчальних закладів економічного профілю, для фахівців, науковців та аспірантів в галузі управління вищою освітою.

Результати дослідження в різних формах використовувались автором при проведенні занять, у виступах перед викладачами та студентами Українсько-американського гуманітарного інституту ”Вісконсінський Міжнародний університет (США) в Україні” (УАГІ ”ВМУУ”), слухачами Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України та Міжрегіональної академії управління персоналом, учасниками постійно діючого науково-практичного українсько-американсько-китайського семінару з проблем міжнародного співробітництва в галузі економіки та підприємництва (семінар відбувався в Києві та в Пекіні (КНР) за сприяння Міністерства освіти і науки України, Київської міської державної адміністрації та за участю Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Вісконсінського Міжнародного Університету (м. Вауватоса, штат Вісконсін, США), УАГІ ”ВМУУ”, Всекитайської академії соціальних наук (м. Пекін, КНР), Тяньзінського університету фінансів та економіки (м. Тяньзінь, КНР), Пекінського коледжу банківської справи (м. Пекін, КНР) в період з квітня 1999 року по жовтень 2002 року).

Результати дослідження доповідались і обговорювались на конференціях і семінарах різних рівнів:

міжнародні конференції: ”Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства” (м. Київ, 18-19 жовтня 2000 р.); ”На рубежі тисячоліть: через вивчення мов і культур – до культури світу, порозуміння та співробітництва” (м. Київ, 18-19 вересня 2000 р.); ”Інноваційні підходи до підготовки вчителів англійської мови” (м. Київ, 15-18 травня 2000 р.); ”Сучасні технології в міжнародній освіті”(м. Хайдельберг, Німеччина, 21-22 березня 2000 р.); ”Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (м. Київ, 30 травня 2000 р.);

симпозіуми: “Україна на зламі тисячоліть: ідеологія та механізми реалізації реформ” (м. Київ. 20 квітня 2000 р.);

всеукраїнські конференції: ”Гуманітарна освіта у контексті регіональних проблем: досвід і перспективи” (м. Херсон, 24-25 лютого 2000 р.); ”Проблема вищої педагогічної освіти у світлі рішень ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти і виступу Президента України Л.Д.Кучми” (м. Київ, 4 грудня 2001 р.); ”Приватна освіта на межі століть: перші підсумки, проблеми, перспективи” (м. Київ, 4 грудня 2001 р.);

міжрегіональні та науково-практичні конференції: ”Формування системи теоретичного і практичного менеджменту: регіональний аспект” (м. Київ, 15 лютого 2001 р.); ”Управління персоналом підприємств як фактор підвищення їх конкурентоспроможності” (м. Київ, 28 квітня 2000 р.).

міжнародні семінари: ”Development of Joint Programs in Business Education”(London, Great Britain, 01-06 July 1998) – ”Розробка спільних пограм з підприємницької освіти” (м. Лондон, Велика Британія, 1-6 липня 1998 р.).

Хід і результати дослідження на різних його етапах обговорювались і були схвалені на засіданнях кафедри теорії та історії педагогіки (1997 - 2002 рр.) Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.

Впровадження результатів дослідження відбувалося шляхом підготовки та публікації навчально-методичних посібників, спрямованих на реалізацію зарубіжного досвіду в підприємницькій освіті України, при підготовці та викладанні курсів з педагогічних дисциплін, розробці та читанні спецкурсу з психолого-педагогічних проблем підприємництва, шляхом використання концепцій національно-освітньої програми з питань підприємництва в УАГІ ”ВМУУ”. Видані автором посібники знайшли застосування у вищих навчальних закладах України.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено: у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова при підготовці та викладанні курсу ”Педагогіка вищої школи” та спецкурсів ”Основи порівняльної та зарубіжної педагогіки”, ”Педагогіка менеджменту” (довідка про впровадження від 24.02.2003 р., № 04-10/267); у Національному технічному університеті України ”Київський політехнічний інститут” (довідка про впровадження від 28.02.2003 р., № 3100/174); у Гуманітарному інституті Київського національного лінгвістичного університету (довідка про впровадження від 24.02.2003 р., № 162/01); у Міжнародному Соломоновому університеті, м. Київ (довідка про впровадження від 24.02.2003 р., № 56/1); у Київському гуманітарному інституті (довідка про впровадження від 27.02.2003 р., № 1005); у Харківському гуманітарному університеті ”Народна українська академія” (довідка про впровадження від 27.02.2003 р., № 72); у Тернопільському експериментальному інституті педагогічної освіти (довідка про впровадження від 27.02.2003 р., № 18).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у 51 науковій та науково-методичній праці, з них 41 одноосібно, у тому числі: 2 монографії, 4 навчальних посібники, 43 статті у наукових виданнях, з них – 34 у фахових виданнях.

Структура роботи визначена завданнями і зумовлена логікою дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку основної використаної літератури (охоплює 367 найменувань) та додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі характеризуються основні елементи наукового дослідження: обґрунтовано актуальність і стан досліджуваної проблеми, визначаються об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження, сформульовано концепцію і гіпотезу дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, викладено інформацію про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі ”Концептуальні засади підприємницької освіти як педагогічна проблема” показано соціально-орієнтовану сутність підприємницької освіти в умовах формування економічного середовища України, розкрито роль і завдання підприємницької освіти в період економічних реформ в Україні та досліджено феномен підприємництва і його значення для суспільства. В дисертаціному дослідженні доводиться, що критичний стан національної економіки, гальмування ринкових реформ, занепад вітчизняного виробництва - наслідки не тільки стратегічних і тактичних помилок законодавчих і виконавчих гілок влади України, а й прорахунків діячів освітньої сфери, державних керівників, науковців і педагогів щодо своєчасної підготовки власних підприємців - організаторів виробничої й невиробничої (соціальної) сфер.

Докорінні перетворення всіх сфер життя, що відбуваються в Україні, визначають необхідність здійснення невідкладних заходів, спрямованих на прискорення радикальних економічних перетворень, розв’язання цілого комплексу поточних і перспективних соціально-економічних проблем у житті суспільства.

У нових умовах господарювання всі громадяни України тією чи іншою мірою стають суб’єктами підприємницьких відносин. Ці відносини визначають основні види економічної діяльності: безпосереднє виробництво матеріальних благ; обмін товарами і послугами між виробниками і споживачами; розподіл матеріальних благ шляхом формування доходів з неодмінною роллю держави у їх перерозподілі з метою підтримки соціально незахищених громадян; споживання матеріальних благ.

Оскільки підприємницька діяльність – складна і багаторівнева система, то в ній виділяють різні рівні взаємодії суб’єктів економічних відносин. Цілком закономірно говорити про систему, що має чотири рівні відповідно до чотирьох можливих суб’єктів економічних відносин: фізичних осіб, домашніх господарств, підприємств і держави в цілому. Зазначені суб’єкти економічних відносин є учасниками виробництва, обміну, розподілу і споживання.

Стрімка зміна економічного устрою в Україні викликає необхідність суттєвого реформування всіх без винятку галузей суспільного виробництва. Осторонь цього складного процесу не може залишатися й освіта. В умовах подальшої демократизації нашого суспільства й поступових ринкових перетворень найважливішим є навчання основам і законам цивілізованої підприємницької діяльності, висвітлення переваг і недоліків вільного підприємництва у порівнянні з командно-адміністративним керуванням економікою. Науковці та практики пов’язують підприємництво з тим, як індивідуум або група людей (організація) створюють і втілюють нові ідеї та методи діяльності (роботи), реагують на умови, що виникають в процесі діяльності, і таким чином призводять до змін, що характеризуються певною мірою невизначеністю, непевністю та складністю. Загальним визначенням підприємництва можна вважати ”діяльність з метою отримання прибутку”. Але закони і правила здійснення такої діяльності в цивілізованому суспільстві чітко регламентуються, що й відрізняє цивілізоване підприємництво від нецивілізованого.

Проблеми в українській економіці тісно пов’язані з недостатнім розвитком підприємництва в країні, а, отже і з незадовільним станом підприємницької освіти. З досвіду економічно розвинутих зарубіжних країн виходить, що ефективна організація підприємницької освіти сприяє економічному розвиткові цих країн, є основою виробництва та фундаментом подальшого розвитку ринкової економіки і демократії. Тому в процесі підготовки вітчизняних підприємців доцільно використовувати позитивний зарубіжний досвід.

В першому розділі дисертації доводиться, що навчання підприємців і виховання у всього населення позитивного ставлення до підприємництва є основою формування так званої ”підприємницької громадської думки”, що, в свою чергу, впливає на успіх реформ. Але вчити людину бути підприємцем і вчити людство цінностям та ідеалам підприємницької діяльності - це різні завдання освіти. Вчити людину бути підприємцем - завдання складне, яке не завжди можна успішно реалізувати. Все залежить від особливостей характеру конкретної людини. Інша справа - навчати потенційних чи реальних підприємців ефективним методам підприємницької діяльності, прийомам, правилам і законам підприємництва, вмінню вільно орієнтуватися в умовах ринкової конкуренції і приймати правильні рішення, етиці та моралі.

Найважливішою метою підприємницької освіти є, по-перше, розкрити і вкоренити в свідомість людини переваги вільного підприємництва в умовах демократичного законодавства і ринкової економіки, а, по-друге, навчити слухачів шляхам і методам усунення перешкод до вільного підприємництва. При цьому роз’яснювати необхідність і переваги демократичного способу життя, вільної й творчої праці, ринкових відносин в економіці, функцій конкуренції, позитивного впливу підприємництва на економічний розвиток суспільства і добробут людей. Завдання підприємницької освіти є невід’ємною складовою економічних реформ у напрямку демократизації суспільства і переходу до ринкової економіки.

Поняття підприємництва як не збиткової діяльності (з метою отримання прибутку або безприбуткової на користь суспільства) є досить широким для того, щоб його охопити переліком будь-яких освітніх знань, наприклад, таких як управління діяльністю комерційних структур (підприємств), поінформованість щодо організації виробництв, створення нового підприємства і вироблення особистої кваліфікації та соціальних навичок (всіх тих знань і навичок, що отримані завдяки освіті й професійній діяльності). Тому серед освітян в Україні вже існує розуміння того, що викладання підприємницьких дисциплін є окремою освітньою проблемою, яку необхідно розв’язувати.

Потреба людства у підприємницькій освіті окреслює такі важливі проблеми у системі освіти: а) як ефективно запровадити в контекст освіти концепцію ”підприємництва”; б) необхідно чітко розуміти, що ж таке є ”підприємництво”, як йому вчити і чому проблема навчання підприємництву є настільки важливою; в) необхідно визначитися, які вимоги висувають такі освітні програми до організації навчального процесу (починаючи з малого дитинства, середньої школи, включаючи вищі заклади освіти і закінчуючи системою перепідготовки та підвищення кваліфікації) і до рівня підготовки і компетентності викладачів. Вирішення цих проблем, а також підготовка громадської думки до необхідності впровадження в країні підприємницької освіти є необхідними для того, щоб навчальні курси з підприємництва назавжди увійшли у стандартні освітні програми (а не залишалися факультативними предметами в школах і вищих навчальних закладах). Окремою проблемою в організації підприємницької освіти є розробка підприємницьких навчальних програм і впровадження їх у навчальних закладах.

Підприємництво пов’язане з тим, як індивідууми та організації створюють і втілюють нові ідеї та методи роботи, реагують на умови, що склалися, і таким чином провокують зміни, з якими пов’язаний певний ступінь непевності та складності. Тому освітні програми з підприємництва, як правило, концентрують свою увагу на типах поведінки, які пов’язують людину з підприємництвом (типи поведінки людини під час підприємницької діяльності). Ці типи поведінки пов’язані з більш загальним поняттям ”підприємливої людини”. Основою же для ”підприємницької” поведінки є певні риси характеру, особливості індивідуума та певні навички. Одним з головних питань щодо створення підприємницьких освітніх програм і підприємницької освіти в цілому є: чи можливо виховати в людині риси і якості підприємця, чи все залежить виключно від наданих їй природою здібностей, або від успадкованих нею генів? Фахівці вважають, що ці риси певною мірою можна виховувати і розвивати.

В розділі розглянуто моделі підприємницької поведінки, що характеризують підприємця як активну, впевнену в собі особистість, яка здатна досягти своєї мети, має стратегічне мислення, покладається лише на себе, ефективно використовує свої та існуючі можливості, творчо підходить до справи, вміє ризикувати і прораховувати можливі варіанти. Справжній підприємець повинен бути творчим, працелюбним, ініціативним, схильним до розумного, виправданого (в ідеалі - обґрунтованого) авантюризму і ризику, тобто, має реалістично оцінювати ситуацію; творчо підходити до розв’язання задач і вирішення проблем, що виникають під час підприємницькій діяльності; вміло використовувати сприятливу нагоду та сприятливі можливості; розраховувати лише на власні сили; мати мужність брати на себе відповідальність за результати справи; доводити справу до логічного завершення (отримання позитивного очікуваного результату); максимально використовувати можливості інформаційно-комп’ютерних мереж, передових технологій, досягнень науки і техніки; виявляти здоровий глузд, реально оцінювати власні сили й можливості; мати жадобу до діяльності, до отримання справедливої винагороди, вміти економно витрачати ресурси (фінансові та інші).

Як свідчить зарубіжний досвід, підгрунтям підприємницької поведінки є такі, необхідні для справжнього підприємця риси характеру, як: амбіційність; прагнення будь-що досягти бажаного успіху; впевненість у своїх силах (висока самооцінка); працелюбність і наполегливість; внутрішня незалежність; орієнтація на продуктивну діяльність; прагнення вчитися на власному досвіді, використовувати досвід інших, не повторюючи їх помилок (ознака інтелектуальних задатків підприємця); рішучість і сміливість; творчий підхід до справи.

Найбільше уваги у підприємницькій освіті приділяється навчанню навичкам підприємництва (і, навіть - їх культивуванню), які, на відміну від рис характеру, можна прищепити, які можна опанувати та закріпити завдяки тренуванням і практиці. Ці навички, що пов’язані з підприємницькими рисами характеру, забезпечують і підтримують реалізацію типів підприємницької поведінки. Аналізуючи завдання освіти щодо підготовки молоді до підприємницької діяльності, зарубіжні фахівці приходять до висновку, що вже в школі необхідно поглиблювати початкові знання з організації бізнесу, ретельно навчати наукам підприємництва у вищому навчальному закладі, а потім - протягом усього життя на робочому місці (В.Байгрейв, Д.Брекер, Б.Бухгольц, А.Гібб, Б.Кітс, Р.Д. Клоноскі, О.Колінз, Р.Комісар, М.Крейн, К.Лайнбак, Д.Мор, М.Петерс, Д.Халоран, Р.Хізріч, П.Холден). Серед головних цілей таких навчальних програм завжди виділяються такі: виховати здатність розпочати нову (власну) справу; виробити вміння працювати в малому бізнесі; прищепити ”підприєм-ницький” світогляд загалом; розвинути підприємливість як рису характеру.

Тривалий час в Україні помилково ототожнювали підприємця з менеджером і вчили велику кількість громадян керувати виробництвом і соціальною сферою, не концентруючи уваги на підготовці самого підприємця (виробника). Термін ”entrepreneur” (антрепренер) у перекладах асоціювався з поняттям ”посередник”, хоча за своєю суттю означає ”підприємець”, а ”entrepreneurship” - з поняттям ”по-се-ред-ництва”, хоча правильним є - ”підприємництво”. Антрепренер - це той, хто започатковує (дає початковий поштовх, народжує) підприємництво (справу, біз-нес). У цьому й полягає суттєва відмінність підприємця (виробника) від ме-не-дже-ра або посередника.

Головними принципами підприємництва є цивілізованість і професіоналізм, а також залежність позитивного результату від сприятливих умов. Очевидним є, що за несприятливих умов, неправильної і невмілої реалізації, підприємництво, як єдиний виробничий фактор, може призвести до збитків.

Зарубіжний і вітчизняний досвід в галузі підприємництва свідчить, що підприємницькі риси характеру можуть виявитися в людині ще в досить молодому віці (в дошкільному або молодшому шкільному віці), потяг до самостійного підприємництва, як правило, проявляється в старшому шкільному віці, а реалізація задумів і бажань відкрити підприємство і мати власну справу (власний бізнес) розпочинається або в старших класах середньої школи, або відразу після її закінчення. Переважна більшість підприємців приходять у світ бізнесу відразу після закінчення середньої школи, дехто - трошки пізніше - після набуття спеціальності та роботи за наймом у фірмах, організаціях, установах. Тільки незначний відсоток розпочинає власне підприємництво в період навчання у вищих навчальних закладах, або після одержання вищої освіти.

Зарубіжні фахівці в галузі бізнесу і підприємництва розглядають сучасне суспільство як трикутник (в ідеалі - рівнобічний), в якому зверху знаходиться уряд, в основі - бізнес (підприємництво), а по боках - законодавчо-правова система і релігія, що є основою моралі та етики (Д.Адамсон, А.Барнес, Д.Бауер, Р.Беллу, Д.А.Бол, Д.Брекер, А.Голдсміт, Е.Енглехард, Б.Кітс, Л.Кларк, К.Крістенсен, Т.Макадамс, В.Нікельс, Д.Пірсон, Д.Річардсон, А.Сікула, Д.Стонер, Д.Страус, К.Хілл, Н.Черчил). Бізнес (підприємництво) ними розглядається як один з головних факторів виробництва разом з природними ресурсами (землею), працею і капіталом. При цьому підкреслюється, що бізнес (підприємництво) реалізується: а) підприємцями - особистостями, які мають необхідні підприємницькі ознаки - риси характеру, навички, вироблені та засвоєні типи поведінки; б) за допомогою повноцінних керівників і менеджерів і за наявності необхідного капіталу, сприятливих умов, підприємницького таланту, натхнення і везіння. Головними ж складовими вдалого бізнесу вважаються підприємливість, менеджмент і бухгалтерський облік. Очевидно, що тільки за умови утвердження (становлення) підприємництва, як базового елементу народного господарства України і реалізації його як одного з факторів продуктивного виробництва, можливим стануть скоріше подолання економічної кризи, успішне здійснення реформ і стійке економічне й соціальне зростання нашого суспільства. Тому підготовку вітчизняних підприємців можна віднести до стратегічних пріоритетів нашої країни на найближчі роки.

Підготовка підприємців – завдання досить складне. По-перше, оскільки підприємництво є проявом таланту, неординарності, особливим видом творчості в галузі організації та реалізації процесу виробництва товарів і послуг, то реально вчити підприємництву можуть саме успішні підприємці – особистості, які мають вроджені підприємницькі риси характеру, набуті в процесі практичної підприємницької діяльності навички і типи поведінки. Крім того, вони повинні вміти вчити мистецтву підприємництва, володіти не лише фаховими підприємницькими знаннями і досвідом, але й педагогічною майстерністю. По-друге, вчити вони мають також тих, хто наділений від природи підприємницькими рисами характеру. Тому однією з важливих проблем в підготовці вітчизняних фахівців підприємницької справи є пошук і добір потенційних підприємців серед учнів, студентів і дорослого населення. По-третє, для ефективного навчання майбутніх підприємців необхідно мати як відповідні науково-методичне забезпечення навчального процесу і матеріально-технічну базу, так і можливість практичного стажування потенційних бізнесменів в успішних підприємствах, компаніях, фірмах. І, найголовніше, необхідною є юридично-правова основа для успішної підприємницької діяльності, розвитку малого бізнесу, захисту приватної власності і свобод людини.

У другому розділі ”Досвід вищої освіти в Сполучених штатах Америки: векторність її характеру до підприємництва” на прикладі Сполучених Штатів Америки розкрито підходи до організації навчального процесу в різних типах вищих навчальних закладів, розглянуто сучасні проблеми вищої освіти в економічно розвинених країнах та тенденції її подальшого розвитку.

Показано, що освіта, а вища освіта - особливо, користується в зарубіжних країнах великою популярністю. Вона розглядається як необхідна умова для здійснення успішної кар’єри. Тому в США і багатьох країнах Західної Європи існує велика кількість відомих і престижних університетів, коледжів, інститутів і вищих шкіл. В дисертації показано, що між системами вищої освіти США і країн Західної Європи є багато спільного, і разом з тим, існують суттєві відмінності.

У зв’язку з інтенсивним всебічним розвитком суспільства та виникненням нових технологій вища освіта США за останні два десятиліття значно реформувалася. У цей час велика увага приділялася підготовці висококваліфікованих наукових, інженерно-технічних і керівних кадрів для сучасних потреб та для подальшого розвитку економіки держави, збільшення конкурентної спроможності американського виробництва та експансії американських ідеології, технологій, товарів та інших продуктів виробництва на світові ринки.

Організація вищої освіти в США відрізняється від багатьох інших країн. Визначальними її рисами є платний характер навчання, можливість отримання студентом значної фінансової підтримки та одночасного вступу до різних навчальних закладів, невизначеність термінів навчання (термін залежить від успішного засвоєння необхідної кількості програмних дисциплін і набору необхідної кількості залікових балів – ”кредитів”), високі вимоги до самостійної роботи студентів, формалізований характер тестувань і можливість для студентів переводитися зі своїми заліковими балами (кредитами) з одного закладу до іншого або одночасно навчатися за різними програмами (отримувати декілька спеціальностей) на різних факультетах (відділеннях) або в кількох навчальних закладах. Характерною для США є і велика кількість вищих закладів освіти з розрахунку на душу населення країни: в 1999 році в Сполучених Штатах є акредитованими понад 3,8 тисячі ВНЗ, що складає приблизно один акредитований вищий навчальний заклад на 65,8 тисячі американських громадян. Однак слід зауважити, що більше 1500 з цих вищих закладів освіти мають статус ”міжнародних”, тобто є акредитованими спеціальними міжнародними акредитаційними агенціями і здійснюють свою освітню діяльність переважно за межами США (на території інших країн - відкриваючи свої або спільні філії (відділення), або організовуючи дистанційне навчання для громадян, що постійно проживають за кордоном за принципами “віртуальних” університетів і коледжів).

Освіта США є підприємницькою за визначенням: вона відображає підприємницький характер американського суспільства і належним чином відповідає його запитам і проблемам. Найдорожчі здобутки американської нації - свобода і демократія — надійно та ефективно підтримують підприємництво в країні, підприємливість кожного громадянина, захищають права підприємців і забезпечують необхідні гарантії для творчої підприємницької діяльності.

Сама ж американська освіта на сьогоднішній день за своєю суттю є основою, на якій створювалася національна культура, постійно удосконалювалася й пристосовувалася до змін, що відбувалися у житті країни. Одна з великих історичних цілей американського суспільства - всебічна, загальнодоступна освіта для кожного громадянина, починаючи з дитячого садка і до університету, - майже досягнута.

На думку американців, жодне інше суспільство в історії, крім США, не навчало своє молоде покоління так наполегливо і з такими великими витратами. На основі глибоких і всебічних досліджень американські фахівці дійшли безумовного висновку, що національна безпека, економічний розквіт і міжнародний престиж Сполучених Штатів безпосередньо залежать від високої освіченості населення. Тому подальший розвиток країни є неможливим без якісної освіти, для надання якої необхідно все більше й більше федеральних асигнувань.

Великі здобутки американської освіти безпосередньо пов’язані з місцевим розмаїттям шкільних систем. Але велика кількість освітніх систем створює й деякі проблеми: в американській освіті