ім. В.Н. КАРАЗІНА

Рахно Олександр Якович

УДК 930 (092)(477)“18/19”

ОЛЕКСАНДР РУСОВ У НАУКОВОМУ

І ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ

(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

історичних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії та археології України Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

ШЕВЧЕНКО ВІКТОР МИКОЛАЙОВИЧ,

Чернігівський державний інститут

економіки і управління, доцент

кафедри гуманітарних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

ЕПШТЕЙН АРКАДІЙ ІСАКОВИЧ,

Харківський національний аерокосмічний

університет ім. М.Є.Жуковського (ХАІ),

професор кафедри політології

кандидат історичних наук, доцент

КОЛОМІЄЦЬ ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА,

Харківський національний університет

внутрішніх справ МВС України,

доцент кафедри історії державності України

Провідна установа: Інститут історії України НАН України,

(відділ історії України ХІХ – початку ХХ ст.),

м. Київ

Захист відбудеться 31 жовтня 2003 року о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, ауд. IV-65.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна (61077, м. Харків, площа Свободи, 4)

Автореферат розісланий 29 вересня 2003 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Є.П.Пугач

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність дисертаційного дослідження. Правильне розуміння державотворчих процесів сучасної України об’єктивно неможливе без глибокого вивчення як історичного досвіду попередніх поколінь в цілому, так і без висвітлення діяльності конкретних історичних осіб, які своєю наполегливою боротьбою та працею торували шлях до створення Української незалежної держави. До когорти останніх належить Олександр Олександрович Русов (1847-1915) – діяч українського національно-визвольного руху, статистик, етнограф та фольклорист. Однак, діяльність і творча спадщина його досі залишаються вивченими недостатньо. Вони потребують комплексного дослідження. Необхідно реконструювати наукову біографію, акцентувавши увагу на періодах, коли О.Русов обіймав посаду статистика в Чернігівській, Херсонській, Полтавській губерніях та Петербурзі. Існує й потреба аналізу наукового доробку вченого в галузі статистики, етнографії та історії України. Необхідно з’ясувати його роль як у загальноросійському земсько-конституційному так і в українському національно-визвольному русі другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Глибоке вивчення цих питань, безперечно, має велике наукове значення і практичну цінність для сучасної української державності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема розглядалася згідно з планом науково-дослідних робіт з історії України кафедри історії та археології України Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка.

Об’єктом дисертаційного дослідження є особа, життєвий шлях, наукова та громадсько-політична діяльність Олександра Олександровича Русова.

Предметом дисертаційного дослідження є праці вченого в галузі статистики, етнографії, української історії, його участь в українських наукових, громадських і політичних організаціях, система поглядів О.Русова на відродження національно-культурного і громадського життя українського народу.

Хронологічні рамки дослідження, враховуючи специфіку дослідження персоналій, охоплюють весь період життя О.Русова – від народження 1847 р. до передчасної смерті 1915 р.

Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі глибокого аналізу спеціальної літератури, матеріалів археографічних видань та неопублікованих джерел реконструювати життя та діяльність О.Русова, визначити його місце і роль у суспільно-політичних процесах України другої половини ХІХ – початку ХХ ст., дати характеристику його наукової та громадсько-політичної діяльності, проаналізувати його публіцистичну та епістолярну спадщину.

Досягнення поставленої мети потребувало вирішення таких дослідницьких завдань:

Ё

Ё

Ё

Ё

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше на підставі аналізу широкого кола документів і матеріалів відтворено біографію О.Русова в контексті українського національного відродження другої половини ХІХ – початку ХХ ст. У дисертації всебічно висвітлена його наукова, культурно-просвітницька та громадсько-політична діяльність в Україні та Петербурзі. На підставі аналізу відомих раніше і нововиявлених історико-статистичних, етнографічних, публіцистичних праць вченого, введених у науковий обіг нових джерел, визначено його внесок у розвиток українознавчих студій в Україні. Вперше досліджено громадсько-політичну діяльність і зроблено спробу визначити місце О.Русова в українському національно-визвольному русі. Доповнена бібліографія його праць. Вперше до наукового обігу введено понад 50 публікацій вченого.

Практичне значення результатів полягає в тому, що основні положення дисертації, узагальнені факти, спостереження та висновки можуть бути використані при підготовці наукових праць, лекційних, нормативних та спеціалізованих курсів з історії України, з історії статистики, етнографії, культури, з історії та теорії українських громадських рухів і організацій. Вони стануть у пригоді наступним дослідникам творчості О.Русова, а також при вивченні історії України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. в цілому.

Апробація дисертації проходила на таких наукових і науково-практичних конференціях: Ювілейна наукова конференція, присвячена 80-річчю Чернігівського державного педагогічного інституту імені Т.Г.Шевченка (Чернігів, 1996); Всеукраїнська науково-практична конференція “Лівобережна Україна у другій пол. ХІХ-ХХ ст.: історія та культура” (Ніжин, 1997); Міжнародна наукова конференція “Перша світова війна і слов’янські народи” (Київ, 1998); Міжнародна наукова конференція “350-річчя Української держави Богдана Хмельницького” (Київ, 1998); Міжнародна науково-теоретична конференція “Національне питання в суспільно-політичному та культурному житті Східної України (минуле, сучасне, майбутнє)” (Харків, 2000); Міжнародна наукова конференція, присвячена 200-річчю Чернігівської губернії та 70-річчю утворення Чернігівської області (Чернігів, 2002); Наукова конференція “Музей українських старожитностей В.В.Тарновського як явище української культури” (Чернігів, 2002); Всеукраїнська наукова конференція “Знаки питання в історії України” (Ніжин, 2002); Науково-практична конференція “Невичерпне джерело знань”, присвячена 125-річчю з часу заснування Чернігівської обласної бібліотеки ім. В.Г. Короленка (Чернігів, 2002); Щорічна наукова конференція молодих вчених історичного факультету Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (Чернігів, 1999, 2000). Опубліковано п’ять статей у фахових виданнях.

Структура роботи обумовлена проблемно-хронологічним принципом, а також специфікою мети та завданнями дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та літератури (607 позицій). Обсяг рукопису становить 226 сторінок (з них 175 сторінок основного тексту).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено предмет і об’єкт дослідження, його мету і завдання, окреслено хронологічні межі, розкрито наукову новизну, практичне значення та форми апробації роботи.

У першому розділі “Історіографія проблеми та джерельна база дослідження” проаналізовано стан його наукової розробки, здійснено огляд використаних у роботі джерел.

У опрацьованій історичній літературі, присвяченій особі О.Русова, можна виділити три жанри публікацій: 1) рецензії на етнографічні та статистичні твори; 2) біографічні статті та нариси (в тому числі, в енциклопедичних і довідникових виданнях); 3) загальні праці, у яких є згадки про його діяльність.

У відповідності до методологічних засад і практичних завдань, що вирішувалися дослідниками, нами виділено кілька періодів у історіографії проблеми. Перший період (70-ті рр. ХІХ ст. – 30 рр. ХХ ст.) позначений інтенсивністю публікацій. В дорадянський час ставилось питання про необхідність вивчення життя і творчості О.Русова, започатковане дослідження його діяльності як науковця. Першу характеристику О.Русова як науковця і перелік його праць подав у 1891 р. російський етнограф О.Пипін Пыпин А.Н.Этнография малорусская // История русской этнографии: В 4 т.– СПб, 1891.– Т.3. – С.402.. У 1899 р. ім’я О.Русова було внесено до словника Ф.Брокгауза та І.Ефрона Русов А.А. // Энциклопедический словарь / Издатели: Ф.А.Брокгауз (Лейпциг), И.А.Ефрон (С.-Петербург).– СПб., 1899.– Т.27.– С.298.. Земська діяльність вченого фрагментарно відображена у працях Б.Веселовського, Д.Ріхтера, І.Бєлоконського Веселовский Б.Б. История земства: В 4 т.– СПб., 1911.– Т.4.– С.307-316; Рихтер Д.М. Земская статистика и ее работы // Вестник Европы.– 1904. –Т.4.– Кн.7.– С.340; Белоконский И.П. Земское движение.– М., 1914.– 397 с.. Про О.Русова як діяча Південно-Західного відділу Російського географічного товариства згадували О.Грушевський, С.Русова Грушевский Ол. Из жизни Киевского украинского кружка // Украинская жизнь.– 1915.– №11-12.– С.33-39; Русова С.Ф. К 40-летнему юбилею Юго-Западного отдела Императорского Географического общества // Украинская жизнь.– 1913.– №11. – С.28-40..

Після раптової смерті О.Русова в Саратові у часописах з’явилися некрологи та статті, присвячені йому. В них дуже стисло подано інформацію про життя та діяльність О.Русова, яка хоч і носить скоріше популярний характер, проте містить цікавий фактичний матеріал. В цьому відношенні виділяються публікації П.Смутка, Л.Жебуньова та ряду інших авторів Смуток П. Памяти А.Русова // Украинская жизнь.– 1915.– №10.– С.10-14; Жебунев Л. Памяти А.А.Русова // Там же.– С.17-24; Науменко В. Светлой памяти старого товарища и друга // Киевская мысль.– 1915.– 15 октября; Памяти Олександра Русова // Український науковий збірник.– М., 1916.– Вип.2.– С.V-VIII; Яснопольский Л. Биографическая заметка об А.А.Русове.– Б.м., б.г.– 15 с.. Певної уваги заслуговує стаття О.Грушевського Грушевський О. О.О.Русов (1847-1915) // Літературно-науковий вістник.– 1918.– Т.72.– Кн.10-12.– С.87-94.. Автор на основі уривків листів О.Русова до П.Стебницького, охарактеризував людські якості вченого. Фактично ж першим, хто спробував науково проаналізувати життєвий шлях та діяльність О.Русова, став його соратник В.Науменко Науменко В. Александр Александрович Русов и его общественная и литературно-научная работа на Украине и для Украины // Украинская жизнь.– 1916.– №1.– С.33-48, №3.– С.14-31. – вчений, педагог і активний громадський діяч.

У 20-ті рр. ХХ ст. науковий інтерес до особи О.Русова посилюється. З’являються розвідки О.Гермайзе Гермайзе О. З історії селянських хвилювань та народницької пропаганди на Чернігівщині 70 рр. До споминів Ол.Ол.Русова // За сто літ.– К., 1927.– Кн.1.– С.259-265. та А.Дучинського Дучинський А. Революційна українська партія (РУП) на Полтавщині за архівними матеріалами 1901-1905 років // За сто літ.– К., 1928.– Кн.2.– С.283-320., присвячені аналізу деяких аспектів громадської діяльності О.Русова. Тоді ж М.Грушевський звернув увагу на те, що на початку 70-х рр. ХІХ ст. посередником у зносинах Києва з Галичиною був О.Русов, який разом з М.Драгомановим об’єднали зусилля галицьких і наддніпрянських українців для вирішення загальнонаціональних проблем Грушевський М. З починів українського соціалістичного руху. Начерки і фрагменти // З починів українського соціалістичного руху. Мих.Драгоманов і женевський соціалістичний гурток / Злагодив М.Грушевський. – Wien,1922.– С. 7.. О.Тулуб підготував “Матеріали до “Словника псевдонімів українських письменників” Тулуб О. Матеріали до “Словника псевдонімів українських письменників” // Записки історично-філологічного відділу / Українська Академія Наук. – К., 1928.– Кн.ХVІ.– С.228-254., де були й псевдоніми Русова. Високу оцінку діяльності О.Русова в Одесі, Єлисаветграді і Херсоні дано в статтях О.Рябініна-Скляревського Рябінін-Скляревський О. З революційного українського руху 1870-80 рр. Єлисаветградський гурток // Україна. – 1927.– Кн.4.– С.112-123; Його ж. З життя Одеської Громади 1880-х років // За сто літ. – К., 1929.– Кн.4.– С.161-180..

В цілому історіографія життєпису О.Русова кінця ХІХ – початку ХХ ст. є різножанровою і в значній мірі суб’єктивною. Абсолютна більшість публікацій цього періоду, носить ілюстративний, популярний характер. Тим не менше, поданий у них фактичний матеріал є цінним для даного дослідження.

Другий період – 30-80 рр. ХХ ст. – є часом замовчування в радянській Україні громадсько-політичної діяльності О.Русова. Натомість, за межами УРСР, у Львові та Празі, вивчення цієї непересічної особистості тривало. В 1938 р. у Львові з ініціативи секретаря комісії економіки, статистики і соціології Наукового товариства ім. Шевченка І.Витановича був підготовлений п’ятий том збірника цієї комісії, присвячений О.Русову. Його автори Д.Антонович, І.Витанович, М.Добриловський, В.Садовський, Л.Шрамченко Антонович Д. Праця Олександра Русова для українського театру та музики //Відбитка із Студії з поля суспільних наук і статистики.– Львів, 1938.– 22 с.; Витанович І. Олександер Русов у взаєминах Галичини з Наддніпрянською Україною // Там само.– 7 с.; Добриловський М. О.О.Русов як професор // Там само.– 7 с.; Садовський В. Олександер Русов як дослідник господарського життя України // Там само.– 10 с.; Шрамченко Л.Український статистик Олександер Русов // Там само.– 16 с. за наявної у них джерельної бази спробували проаналізували різні аспекти діяльності вченого. Тут же наведено складену В.Огоновським Огоновський В. Бібліографія писань О.Русова та про О.Русова // Там само.– 19 с. бібліографію творів – 100 праць самого О.Русова і 40 – про нього.

У радянській та діаспорній історіографії 40-50-х років робіт, присвячених О.Русову, не з’явилося. Лише 1963 р. А.Жук оприлюднив статтю “Михайло Русов і його батьки” Жук А. Михайло Русов і його батьки // Сучасність (Мюнхен).– 1963.– №6(30).– С.44-73, №9(33).– С.101-112, №10(34).– С.79-89., у якій на основі раніше опублікованих джерел та матеріалів показав життєвий шлях і роль О.Русова у громадському житті України. З нагоди 120-річчя від дня народження вченого в “Українському історичному журналі” було вміщено повідомлення А.Катренка Катренко А.М. Олександр Олександрович Русов (До 120-pіччя з дня народження) // Укр. іст.журн.– 1967.– №2.– С.128-132., в якому автор, використавши опубліковані джерела та ряд нових документів із фондів Інституту рукописів НБУ ім. В.Вернадського у Києві, нагадав про віхи життя та діяльності О.Русова. З’явився ряд загальних праць, які містять аналіз різних аспектів його діяльності Лобода І.С. З історії статистико-економічної думки на Україні у 70-90-х роках ХІХ ст.// З історії економічної думки на Україні.– К., 1961.– С.247-267; Волощенко А.К. Нариси з історії суспільно-політичного руху на Україні в 70-х – на початку 80-х років ХІХ ст.– К., 1974.– 222 с.; Корнійчук Л.Я. Суспільно-економічна думка на Україні в 70-х роках ХІХ ст.– К., 1971.– 228 с.; Пирумова Н.М. Земское либеральное движение: Социальные корни и эволюция до начала ХХ в.– М., 1977.– 288 с.; Петров Ф.А. Нелегальные общеземские совещания и съезды конца 70-х – начала 80-х годов ХІХ в. // Вопросы истории.– 1974.– №9.– С.33-44; Пінчук В. Золоті сліди // Вітчизна.– 1970. – №7.– С.196-204; Плачинда В.П. Павло Гнатович Житецький.– К., 1987.– 204 с; Кравець О.М. Південно-Західний відділ Російського географічного товариства // Народна творчість та етнографія.– 1973.– №2.– С.60-66..

Лише з 90-х років ХХ ст. починається поглиблене вивчення різних аспектів діяльності О.Русова, повернення його спадщини. Серед праць цього періоду слід відзначити біографічний нарис А.Катренка та Б.Петрука “Олександр Олександрович Русов” Катренко А.М., Петрук Б.В. Олександр Олександрович Русов – видатний український вчений і громадський діяч (1847-1915). – К., 1998. – 64 с.. Автори дещо розширили джерельну базу, здебільшого за рахунок опублікованих джерел, і подали основні віхи життя, наукової та громадської діяльності вченого, ввели у науковий обіг його листи до М.Грушевського. Помітним внеском у подальше вивчення життя і творчості О.Русова стали публікації матеріалів Н.Побірченко, А.Катренка і В.Мойсієнка, П.Ротача, В.Гудзовського Побірченко Н.С. Олександр Олександрович Русов – український громадський діяч, вчений, педагог.– К., 1998.– 72 с.; Катренко А., Мойсієнко В. О.О.Русов: віхи життя та громадсько-політичної діяльності (до 150-річчя від дня народження) // Історія в школах України.– 1997.– №2. – С.26-29; Ротач П. Відданий Україні Росіянин // Молодь України.– 1997.– 20 лютого; Гудзовський В. Так Україна вставала з колін. До 100-ліття діяльності “Братства тарасівців” // Народна газета.– 1993.– №23 (червень). . Розвідки В.Шевченка Шевченко В.М. З історії статистико-економічних досліджень О.Русова на Ніжинщині // Література та культура Полісся.– Ніжин, 1994.– Вип.4.– С.26-29; Його ж. Олександр Русов і Чернігівщина // Сіверянський літопис.– 1995.– №2.– С.50-53., присвячені висвітленню діяльності О.Русова на Чернігіщині. Деякі факти та оцінки діяльності О.Русова знайшли місце у праці В.Сарбея Сарбей В.Г. Національне відродження України / Україна крізь віки. Т.9.– К., 1999.– 333 с., монографіях, присвячених діячам України Ф.Вовку та О.Лотоцькому Франко О. Федір Вовк – вчений і громадський діяч.– К., 2000.– 378; Швидкий В.П. Олександр Лотоцький: учений, громадський діяч, політик (1890-1930-ті рр.). – К., 2002. – 366 с., статтях, присвячених громадівському руху Палієнко М. Київська стара громада у суспільному та науковому житті України (Друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). // Київська старовина. – 1998.– №2. – С.49-84; Світленко С.Українські громади другої половини ХІХ – початку ХХ ст. (Особливості ідеології та діяльності) // Там само.– С.9-28..

Для більш глибокого розуміння епохи та реконструкції перебігу суспільно-політичних і культурно-просвітницьких процесів другої половини ХІХ – початку ХХ ст. важливе значення мають загальні праці українських і зарубіжних істориків: Д.Дорошенка, Н.Полонської-Василенко, І.Рибалки, О.Субтельного, А.Міллера Дорошенко Д.І. Нарис історії України.– Львів, 1991.– 573 с; Полонська-Василенко Н.Історія України: У 2 т. Т.2. Від середини ХVII ст. до 1923 року.– К., 1992.– 608 с.; Рибалка І.К. Історія України. Частина 2: Від початку ХІХ ст. до лютого 1917 року. – Харків, 1997.– 480 с.; Субтельний Орест. Україна: історія.– 2-ге вид.– К., 1992.– 512 с.; Миллер А.И. “Украинский вопрос” в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина ХІХ в.).– СПб., 2000.– 260 с., ряд колективних праць Історія України / В.Ф.Верстюк, О.В.Гарань, О.І.Гуржій та ін.; Під ред. В.А.Смолія.– К., 1997.– 416 с; Нариси з історії українського національного руху / Ред. В.Сарбей; НАН України Інститут історії України.– К., 1994.– 189 с. та дисертаційні дослідження Доморослий В. Діяльність української парламентської громади в І та ІІ Державних Думах (1906-1907): Дис. …канд. іст. наук: 07.00.01. – К., 1994.– 215 с..

Таким чином, аналіз стану вивчення обраної для дисертаційного дослідження теми засвідчив, що переважна більшість студій про О.Русова має суто біографічний характер. Його наукова і громадсько-політична діяльність не були предметом спеціального вивчення, висвітлювалися фрагментарно. Більше вивченою є земська статистична діяльність дослідника, хоча і вона потребує глибокого наукового дослідження. Водночас найменш вивченими залишаються його наукова та громадсько-політична діяльність. Не з’ясовано внесок вченого у розвиток українознавства та діяльність наукових товариств, не визначені роль та місце діяча в національно-визвольному русі України.

Джерельна база дисертаційного дослідження багата й різноманітна. Вона складається з опублікованих та нововиявлених документів і матеріалів. Були опрацьовані документи 32 фондів 8 архівних установ України. Її основу становлять праці О.Русова: статистико-економічні описи, звіти, рецензії, замітки, огляди, спогади, наукові й публіцистичні статті – усього понад 150 позицій. Переважна більшість з них і сьогодні залишається невідомою широкому загалу дослідників. Неопубліковані його твори виявлені нами в особовому фонді О.Русова (Ф.159) в Інституті рукопису НБУ ім. В.Вернадського НАН України (далі – ІР НБУВ) та у фонді О. та С. Русових (Ф.144) у Відділі рукописів Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України (далі – ВР ІЛ).

Першорядне значення для реконструкції біографії вченого мають актові матеріали та діловодна документація. Цей вид джерел дозволяє з’ясувати й уточнити життєвий та службовий шлях О.Русова. У фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (далі – ЦДІАУК) опрацьовані метричні книги (Ф.127), які дають відомості про народження Олександра. Його навчання зафіксували документи університету Св. Володимира (Ф.16), що містяться у сховищах Державного архіву м. Києва (далі – ДАК). Педагогічна робота О.Русова протягом 1868-1874 рр. відображена у справах фонду Попечителя Київського навчального округу (ЦДІАУК. – Ф.707) та Київської 1-ї чоловічої гімназії (ДАК. – Ф.108). Наукова діяльність вченого у Києві (1909-1915) засвідчена документами фонду “Київський комерційний інститут” (ДАК. – Ф.153): особовою справою О.Русова, анкетами, послужними списками викладачів, протоколами засідань Ради цього навчального закладу.

Статистична діяльність О.Русова простежена по документах земських установ, які з’являлися свого часу на сторінках журналів “Земского сборника Черниговской губернии” та “Сборника Херсонсокой губернии”. Дані про його наукову та громадську діяльність містяться у журналах засідань, доповідях та звітах Південно-Західного відділу Російського географічного, Вільного економічного та Харківського історико-філологічного товариств, Чернігівської губернської архівної комісії, громадських бібліотек Харкова та Чернігова. Про роботу О.Русова у Київському Науковому Товаристві свідчать протоколи статистико-економічної комісії при історичній секції цієї установи (ІР НБУВ. – Ф.І). Його громадська діяльність у Петербурзі певною мірою відображена у звітах Благодійного товариства видання загальнокорисних і дешевих книг та Товариства імені Т.Г.Шевченка для допомоги нужденним уродженцям Південної Росії, які навчаються у вищих навчальних закладах С.-Петербурга.

Аналіз матеріалів судово-слідчих органів: донесень, протоколів обшуків, допитів, описів “речових доказів”, вилучених у О.Русова, звинувачувальних актів у комплексі з іншими джерелами, дозволив з’ясувати реальну причетність статистика до тих чи інших подій, визначити його роль у національно-визвольному русі. Ряд матеріалів жандармських управлінь щодо українофільської діяльності вченого свого часу були опубліковані Свод указаний, данных некоторыми из арестованных по делам о государственных преступлениях. (Май 1880 года) // Былое. – 1907. – №6. – С.118-52; Шевелів Б. Жандармська розвідка про О.О. та С.Ф.Русових та зібрані нею в р. 1913 матеріали про них (публікація О.Коваленка) // Сіверянський літопис. – 2000. - №1. – С.145-155. . Значна частина матеріалів вперше вводиться нами у науковий обіг. Переважно це документи фондів Київського, Полтавського, Харківського, Чернігівського губернських жандармських управлінь та Київського охоронного відділення (ЦДІАУК. – Ф.274, 320, 336, 1439, 275), прокурора Одеської судової палати (ЦДІАУК. – Ф.419), Управління тимчасового Харківського генерал-губернатора (ЦДІАУК. – Ф.1191). Участь О.Русова у “політичних злочинах” очима чиновників Департаменту державної поліції відображена у п’яти “Обзорах важнейших дознаний, производившихся в жандармских управлениях России” (ЦДІАУК. – Ф.274), зокрема, за 1882, 1884, 1885-1886, 1901 рр. Документи з Державного архіву Харківської області (Ф.52) містять інформацію про його діяльність у Харкові.

Важливим видом джерел є документи особового походження. У дослідженні критично проаналізовано широке коло спогадів, щоденників, листів. Більшість автобіографічних статей та спогадів О.Русова опубліковані ще за життя автора Русов О.Спомини про пражське видання “Кобзаря” // Україна. – 1907. – Т.1. – Кн.2. – Ч.1. – С.125-136; Русов А. Как я стал членом “Громады” // Украинская жизнь. – 1913. - №10. – С.40-49. та у 20-30-ті рр. ХХ ст. Шамрай С. Уривок споминів Ол.Ол.Русова про М.П.Драгоманова // Україна. – 1926. – Кн.2-3. – С.97-99; Шамрай С. Спомини Ол.Ол.Русова // За сто літ. – К., 1927. – Кн.1. – С.238-258.. Висвітлити діяльність О.Русова допомагають спогади його дружини С.Русової, сина Ю.Русова, українських діячів Д.Дорошенка, О.Лотоцького, Є.Чикаленка, Л.Падалки Русова С. Мої спомини. – К., 1996. – 208 с.; Її ж. Серед ідеалістів 70-х років. Спомини. – Прага, 1934. – 14 с.; Її ж. Життя українського ідеаліста кінця ХІХ віку Ол.Ол.Русова // Відбитка із Студії з поля суспільних наук і статистики. – Львів, 1938. – Т.V. – 31 с.; Русов Ю. Дещо про батька // Там само. – 3 с.; Дорошенко Д. Мої спогади про Ол.Ол.Русова // Там само. – 23 с.; Його ж. Мої спомини про давнє минуле (1901-1914). – Вінніпег, Манітоба: Тризуб, 1949. – 167 с.; Лотоцький О. Сторінки минулого: У 3 ч. – Варшава, 1932-1934; Чикаленко Є. Спогади (1861-1907). – Нью-Йорк, 1955. – 504 с.; Падалка Л. Александр Александрович Русов в воспоминаниях земского статистика // Статистический Вестник. 1915-16. – М., 1916. – Кн.2. – С.64-81., І.Шрага (ІР НБУВ. – Ф.І). Проаналізовані неопубліковані щоденники О.Русова за 1878 та 1898-1901 рр., що зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів державної влади і управління України (Ф.3889) та Науковому архіві Інституту археології НАН України (Ф.1). Вміщена в них інформація є цінна тим, що їх автор відтворив середовище, в якому перебував, дав оцінки історичним діячам, розкрив свій внутрішній світ.

Важливим джерелом дослідження стала епістолярна спадщина О.Русова. Він залишив великий пласт приватного і ділового листування. Епістолярій дозволив висвітлити коло його ідейних соратників та широкий діапазон діяльності. Листування О.Русова частково було опубліковане Дорошкевич О. ХІ. Олександер Русов до М.Ол.Марковичевої / Шевченко в приватному листуванні // Записки Історично-Филологічного Відділу Української Академії Наук. – К.,1926. – Кн. VII-VIII. – C.369-385; Савченко Ф. Листування О.О.Русова з Я.П.Полонським в справі споминів про Шевченка для празького видання “Кобзаря” // Україна. – 1929. – №5-6. – С. 95-100; Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862-1884 р.р. Матеріали до історії української культури в Галичині та її зв’язків з Україною. – Харків-Київ, 1931. – 606 с.; Возняк Михайло. З листовних зв’язків Олександра Русова // Відбитка із Студії з поля суспільних наук і статистики. – Львів, 1938. – Т.V. – 23 с.; Франчук В. З листування Олександра Потебні та Олександра Русова // Народна творчість та етнографія. – 1991. – №1. – С.69-78.. Проте переважна його частина залишається неопублікованою. Проаналізоване ділове (ІР НБУВ. – Ф.ІІ) та приватне листування вченого з науковими, громадськими діячами: П. і Г.Житецькими, О.Лазаревським, М.Лисенком, Є.Чикаленком (ІР НБУВ. – Ф.І); М.Грушевським (ІР НБУВ. – Ф. ІІ); В.Антоновичем, Б.Грінченком, О.Кістяківським, О.Лашкевичем, І.Лучицьким, дружиною С. Русовою, П.Стебницьким (ІР НБУВ. – Ф.ІІІ); О.Пипіним (ІР НБУВ. – Ф.Х); М.Кулябко-Корецьким (ІР НБУВ. – Ф. 84); Д.Багалієм (ВР ІЛ. – Ф.37), С.Єфремовим (ВР ІЛ. – Ф.120) тощо. Епістолярій дав змогу проникнути у внутрішній світ вченого, побачити малопомітні риси його характеру, з’ясувати маловідомі моменти життя, простежити еволюцію його поглядів, дослідити його наукові та громадські плани.

Цінним джерелом для вивчення публіцистичної та наукової діяльності О.Русова є російська й українська періодика. Статті, замітки, рецензії, огляди видань у таких газетах і журналах, як “Вестник Европы” (С.-Петербург), “Світло” (Київ) “Украинский вестник” (С.-Петербург), “Україна” (Київ), “Украинская жизнь” (Москва), “Киевская старина”, “Былое”(С.-Петербург), “Известия Киевского Коммерческого Института”, “Рідна справа – Вісти з Думи” (С.-Петербург), “Нова Громада” (Київ), “Статистический Вестник” (Москва), “Громадська думка” (Київ), “Рада” (Київ) дозволяють більш глибоко зрозуміти діяльність автора, його наукові та суспільно-політичні погляди, життєву позицію.

Джерельна база дисертаційного дослідження є достатньо репрезентативною для досягнення цілей, визначених у роботі.

У другому розділі “Життєвий шлях О.Русова” відтворено біографію О.Русова, прослідковано витоки його наукових поглядів та світогляду, чинники формування ідеологічних переконань, етапи життєвого шляху, наукової й громадської діяльності. Проаналізовано його діяльність у Київській громаді, роль у налагодженні зв’язків з галицькими українцями та у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, перші наукові студії. Майбутній статистик і громадський діяч народився 7(20) лютого 1847 р. в Києві. З 1856 по 1864 рр. він навчався у 2-й київській гімназії, а потім (1864-1868 рр.) на історико-філологічному факультеті університету Св. Володимира. Аналіз документальних матеріалів засвідчує, що вже в гімназійний та університетський періоди життя О.Русов виявив інтерес до українського руху, прилучився до активної української діяльності. У 1870 р. він став членом, а незабаром і одним з керівників Київської Старої громади. Під впливом діячів громади, сформувались суспільно-політичні та наукові погляди О.Русова. Він став продовжувачем ідей федералізму М.Драгоманова. Працюючи у громаді, О.Русов багато зробив для розвитку науки й культури України. Вагомим є його внесок у встановлення зв’язків з галицькими українцями влітку 1871 р., що поклало початок співпраці західноукраїнських діячів з наддніпрянськими і сприяло консолідації українського національно-визвольного руху. Він був одним з ініціаторів створення Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Завдяки діловим якостям О.Русова відділ швидко став центром української науки і встановив зв’язки із багатьма слов’янськими науковими центрами. У 1872-1874 рр. О.Русов разом з М.Лисенком, М.Старицьким та П.Чубинським відіграли певну роль у відродженні українського театру. Значна його роль у збереженні творчої спадщини Т.Шевченка. Саме О.Русов у 1875-1876 рр. за дорученням громади видав у Празі його “Кобзар”.

Через наявність у науковій та довідковій літературі багатьох неточностей у періодизації діяльності вченого, нами послідовно простежено етапи його життя. У центрі наукових інтересів О.Русова перебувала статистика. Протягом червня 1876 – грудня 1879 рр. він працював на Чернігівщині спочатку статистиком при Чернігівській губернській земській управі, а потім за дорученням Ніжинського повітового земства проводив статистичне обстеження повіту, беручи активну участь у земському конституційному русі. За пропозицією Московського археологічного товариства О.Русов у червні-листопаді 1880 р. вів розкопки курганів у Південному Дагестані. Потім з лютого 1880 по липень 1882 рр. редагував прогресивну київську газету “Труд”. За дорученням Херсонського губернського земства з липня 1882 – по червень 1889 рр. керував земськими статистичними роботами в губернії. Водночас займався українофільською діяльністю: в Одесі, Єлисаветграді, Херсоні О.Русов був у керівництві місцевих громад, вів значну культурницьку роботу. За це неодноразово потрапляв під слідство і врешті-решт був висланий за межі Херсонської губернії.

З липня 1889 – по травень 1894 рр. (з перервою) він перебував у Харкові: готував історичний нарис з нагоди 25-річної діяльності Харківського земства, а потім з березня 1892 – по травень 1893 рр. працював статистиком при міській управі. Він активізував діяльність Харківського історико-філологічного товариства та місцевої громади, працював у Харківській громадській бібліотеці.

Протягом червня 1894 – травня 1899 рр. вчений знову перебував у Чернігові, працюючи у губернському земстві статистиком. Разом з тим розробляв проекти запровадження загальної початкової освіти в губернії, був членом Чернігівської губернської архівної комісії, активно працював в українській громаді, місцевій громадській бібліотеці та аматорському музично-драматичному гуртку. Як губернський гласний (1898-1901 рр.) О.Русов відстоював права представників різних націй на освіту, домагався запровадження у школах викладання рідної мови. Влітку 1899 р. він проводив статистичне обстеження Новгородської, Ярославської, Костромської та Володимирської губерній Росії. Під час перебування у Полтаві (листопад 1899 – квітень 1902 рр.) вчений виконував обов’язки завідувача статистико-економічним бюро. Найбільшим досягненням О.Русова на Полтавщині стало проведення в другій половині 1900 р. фронтального перепису нерухомого майна в межах усієї губернії. Тут також простежується його активна українська та земська діяльність У зв’язку з селянськими заворушеннями навесні 1902 р. за наказом міністра внутрішніх справ В.Плеве О.Русова звільнили з посади і заборонили проживати в Україні.

У Петербурзі (вересень 1902 – вересень 1908 рр.) він очолював статистичний відділ страхової компанії “Надежда”. Плідно працював у статистичній, селянській та бібліотечній комісіях Вільного економічного товариства, очолював Благодійне товариство видання загальнокорисних і дешевих книг, входив до складу інших українських організацій столиці. З вересня 1908 р. і до останніх днів життя О.Русов працював у Київському комерційному інституті, поєднуючи викладацькі обов’язки з редагуванням журналу “Известия Киевского Коммерческого Института” та різнобічною громадською діяльністю. Помер О.Русов від нападу астми 8 жовтня 1915 р. у Саратові, куди під час Першої світової війни був евакуйований Київський комерційний інститут. О.Русова було поховано 15 жовтня на Байковому кладовищі в Києві.

Життєпис О. Русова засвідчує, що він пройшов складний шлях розвитку й сформувався як активний політичний діяч, талановитий організатор, науковець, журналіст, редактор. Своєю громадсько-політичною та науковою працею він сприяв пробудженню національної свідомості українського народу, його боротьбі за національне та соціальне визволення.

Третій розділ “Наукова діяльність О.Русова” присвячений науковим студіям вченого, аналізу його наукової спадщини та внеску в розвиток української науки. У розділі простежено становлення його як земського статистика, проаналізовано методологічні засади його досліджень, ґрунтовні та маловідомі статистичні праці, визначено внесок науковця-практика в розвиток земської статистики. На широкому документальному матеріалі доведено, що становлення О.Русова як земського статистика відбулося на Чернігівщині у 1876-1879 рр. Тут він розробив й запровадив (разом з П.Червінським, В.Варзаром, О.Шликевичем) так званий “чернігівський тип” земських статистичних досліджень, принципово відмінний від поширеного тоді “московського типу”. Вже перші статистичні праці засвідчили характерну рису дослідницької роботи О.Русова – історизм. Історичним підходом до явищ економічного життя він значно підняв рівень, тогочасної статистики Російської імперії. О.Русов провів статистичне обстеження та узагальнив зібрані матеріали по Чернігівському, Борзнянському (разом з П.Червінським та В.Варзаром) і самостійно по Ніжинському повітах Чернігівської губернії. За працю “Нежинский уезд. Статистико-экономическое описание уезда” Російське географічне товариство нагородило автора золотою медаллю.

В Херсонській губернії (1882-1889 рр.), він удосконалював земські статистичні дослідження, створив губернську земську статистичну службу. Результатом її діяльності стало статистичне обстеження всіх повітів губернії, узагальнення і видання шести томів матеріалів. До того ж він створив “південну” школу земських статистиків, яка продовжила дослідження України. Поряд із глибоким дослідженням економічного життя вона передбачала вивчення історії, побуту та етнографічних особливостей населення України.

Під час другого перебування на Чернігівщині (1894-1899 рр.) дослідник здійснив узагальнення зібраних земськими статистиками у 70-х – 80-х рр. ХІХ ст. статистичних матеріалів по п’ятнадцяти повітах губернії у фундаментальній праці “Описание Черниговской губернии” (1898-1899). Завідуючи Полтавським земським статистико-економічним бюро (1899-1902 рр.), він протягом другої половини 1900 р. здійснив перепис усіх населених пунктів Полтавської губернії. Підсумком земської статистичної діяльності О.Русова стало накопичення значного фактичного матеріалу, який характеризує господарський стан різних губерній України в другій половині ХІХ ст. Дослідник узагальнив свій земський статистичний досвід у лекційних курсах, які викладав у Київському комерційному інституті. Він брав участь у роботі різноманітних сільськогосподарських та економічних товариств, з’їздах природознавців, збагачував статистичну науку своїми досягненнями. Все це в кінцевому результаті позитивно впливало на піднесення сільського господарства, розвивало українську статистичну науку.

У розділі також проаналізовані філологічні, історичні та етнографічні твори О.Русова, його діяльність у цих галузях науки. Дослідник брав участь в археологічних дослідженнях: керував розкопками курганів Південного Дагестану (червень-листопад 1880 р.), проводив археологічні розвідки, зокрема на Чернігівщині (липень 1882 р.), консультував археолога-любителя Г.Скадовського під час розкопок Білозерського городища на Херсонщині наприкінці 80-х рр. ХІХ ст., вів роботу по підготовці археологічного з’їзду в Харкові (1902 р.). Хоча фахівцем-археологом О.Русов не став, проте завжди сприяв розвитку цієї науки.

Певний внесок зробив О.Русов в українську філологію. Зокрема, підготував підручник з граматики української мови, збирав матеріал для Словника української мови, виданого на початку ХХ ст. Б.Грінченком. Перебуваючи на Чернігівщині, він здійснив глибокі етнографічні розвідки в Чернігівському, Ніжинському та Борзнянському повітах. У Херсонській губернії вивчав колонізаційні процеси в Новоросійському краї, його історію, збирав етнографічні матеріали, які оприлюднив у ряді заміток та статей. О.Русову належить підготовка збірника народних пісень “Живі струни”(Чернігів, 1897), кількох критичних розвідок, присвячених творчості композитора М.Лисенка. Плідною була його діяльність у Харківському історико-філологічному товаристві, де він активно працював з 1889 по 1894 рр.: редагував ряд етнографічних праць, підготував статтю, присвячену історику М.Костомарову, публікував історичні документи. В 1897-1899 рр. О.Русов був діяльним членом Чернігівської губернської архівної комісії. До того ж, дослідника слід вважати істориком-демографом та істориком господарського життя України, бо у переважній більшості статистичних праць він не тільки нагромадив великий фактичний матеріал, а й дослідив еволюцію населення та розвиток економічного життя упродовж ХVІІІ–ХІХ ст.

Аналіз його статей та мемуарів переконливо доводить, що О.Русов був одним з перших істориків громадівського руху, зокрема Київської Старої громади. Він зумів виявити соціальні корені громадівського руху, сформулювати погляди і мету громадівців, інформувати про деякі заходи, здійснені громадою в 70-х рр. ХІХ ст. Сьогодні за відсутності архіву Київської Старої громади та браком достовірних свідчень про її діяльність значно підвищується цінність подібних студій дослідника. До останніх днів свого життя О.Русов залишався дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові та Київського наукового товариства, Російського географічного, Вільного економічного та Московського археологічного товариств, ряду інших наукових установ.

У четвертому розділі дисертаційного дослідження “Громадсько-політична діяльність О.Русова (70-ті роки ХІХ ст. – 1915 р.)” проаналізовано його участь у загальноросійському земському конституційному і просвітницькому та українському національно-визвольному русі, досліджено характер діяльності українських гуртків, очолюваних О.Русовим, їх перехід від здебільшого культурницької до політичної роботи, еволюцію його поглядів, подано аналіз його проектів перебудови Російської імперії на демократичну федеративну державу та автономії України.

На основі аналізу значної кількості документальних матеріалів доведено, що О.Русов був причетним до початкових стадій земського конституційного руху, спрямованого на демократизацію суспільно-політичного ладу в Російській імперії шляхом реформ. У 1876-1879 рр. він разом з чернігівськими гласними О.Ліндфорсом, М.Константиновичем, І.Петрункевичем, В.Савичем боровся за збереження самоврядування і розширення прав