земств, за впровадження конституційного ладу в Росії, виступав проти адміністративної сваволі. В 1880-1882 рр. О.Русов редагував спільний орган ліберальних земців та українофілів київську газету “Труд”. Напередодні та під час революції 1905-1907 рр. в Росії О.Русов перебував у Петербурзі, де представляв українські інтереси на зібраннях ліберальних земців. Він підготував доповідь “Народо-союзное начало в государственном строе и при выборах депутатов в представительные учреждения” (СПб., 1905). У ній були основні принципи, за якими, на думку О.Русова, мала будуватися нова федеративна держава. Разом з мовознавцем і політичним діячем І.Бодуеном де Куртене він провів роботу зі скликання та проведення з’їзду представників народів імперії, що прагнули автономії. З’їзд, що відбувся 19-21 листопада 1905 р. в Петербурзі за участю 115 представників від 12 націй, ухвалив резолюцію про необхідність спільної боротьби за демократизацію Росії, її федеративну перебудову та заснував спілку “автономістів-федералістів”. О.Русов за дорученням парламентської групи автономістів І Державної Думи разом з іншими діячами готував проект закону “Про мови”.
Неоднозначним було ставлення О.Русова до іншої загальноросійської течії – народництва. Він не був революціонером і негативно ставився до “радикалів”, бо вважав їх легковажними. Разом з тим, за свідченням жандармських документів, він завжди надавав допомогу народникам. Зокрема, на його хуторі у Борзнянському повіті Чернігівської губернії в 1878-1879 рр. знайшли притулок і базу для ведення агітації серед селян народники М.Маковєєв, М.Ланганс та Л.Жебуньов. Пізніше, перебуваючи в інших губерніях, cім’я Русових надавала допомогу діячам різних течій, що виступали проти царизму.
Велику роль відіграв О.Русов у земському просвітницькому русі. За його безпосередньої участі була заснована громадська бібліотека у Чернігові. Багато він зробив для її становлення і розвитку, як і для громадської бібліотеки Харкова. Свою статистичну бібліотеку науковець подарував Київському комерційному інституту. О.Русов розробив проекти запровадження загальної початкової освіти в Херсонській, Чернігівській та Полтавській губерніях.
У розділі проаналізовано його участь у національно-визвольному русі після появи антиукраїнського Емського указу 1876 р., кримінальні справи, за якими притягався О.Русов, простежено еволюцію його діяльності: від здебільшого культурницької до політичної боротьби за здобуття Україною автономії. Ретельний аналіз документів засвідчив активну його роботу в Чернігівській, Київській, Одеській, Єлисаветградській, Херсонській українських громадах. Він спрямовував їх роботу на доведення самобутності українського народу шляхом всебічного вивчення вітчизняної історії, літератури, театру, музики. У 90-х рр. ХІХ ст. О.Русов дедалі більше уваги приділяє політиці. Це, зокрема засвідчує його діяльність у Харкові, де під його впливом перебувало “Братство тарасівців”, а в громаді обговорювалися наболілі політичні питання.
В Петербурзі, О.Русов активізував роботу української громади, працював у Товаристві імені Т.Г.Шевченка для допомоги нужденним уродженцям Південної Росії, які навчаються у вищих навчальних закладах С.-Петербурга та Благодійному товаристві видання загальнокорисних і дешевих книг. Спрямовував їх на боротьбу за ліквідацію цензурних обмежень української мови. Це дало певні результати. За клопотанням Благодійного товариства (грудень 1904 р.) Російська академія наук дійшла висновку про необхідність ліквідації урядових обмежень щодо української мови. До того ж, комісія на чолі з академіками Ф.Коршем та О.Шахматовим, до складу якої входив і О.Русов, здійснила переклад Євангелія українською мовою, виданий 1906-1911 рр. В квітні 1905 р. О.Русов очолив Благодійне товариство і керував ним до осені 1908 р. При ньому товариство зросло кількісно та розширило видавничу діяльність. О.Русов входив також до редколегії першого повного видання творів Т.Шевченка в Росії.
В умовах російської революції 1905-1907 рр. О.Русов проявив себе як талановитий політичний діяч, який реально впливав на діяльність української громади Петербурга та українських фракцій у І і ІІ Державних Думах, спрямовуючи їх на боротьбу за перебудову Російської імперії на федеративних засадах та здобуття Україною автономії. Він створив Український політичний клуб, брав участь у заснуванні та редколегіях журналу “Украинский Вестник”, а згодом газети “Рідна справа – Вісти з Думи”. На їх сторінках виступав з актуальними статтями. О.Русов був причетним до створення Декларації про автономію України, над якою працював М.Грушевський. Найвищим його досягненням була розробка Проекту державного устрою України у федеративній Російській державі. В умовах реакції навесні 1908 р. О.Русов був одним із ініціаторів створення всеукраїнської організації – Товариства українських поступовців (ТУП), що об’єднала українців на засадах конституціоналізму й парламентаризму. О.Русов багато уваги приділяв роботі по спорудженню пам’ятника Т.Шевченку в Києві.
У висновках наведені головні підсумки дисертаційного дослідження. Залучення до наукового обігу та аналіз досить широкого кола джерел дали змогу зробити такі висновки, які виносяться на захист:
Ё
Наукова та громадсько-політична діяльність О.Русова до цього часу не була предметом спеціального вивчення. Однак у архівних і опублікованих джерелах є достатня кількість документів, які дозволяють охарактеризувати його наукову працю та визначити місце у суспільно-політичному житті України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Ё
Під впливом сім’ї, гімназійних та університетських викладачів сформувалися високі моральні якості О.Русова. У формуванні його світогляду велику роль зіграли українське середовище Києва, з одного боку, а з іншого – ідеї Товариства об’єднаних слов’ян та Кирило-Мефодіївського братства, а також реформаційні перетворення в Російській імперії, розпочаті імператором Олександром ІІ. Ідеї М.Драгоманова та реалії тогочасного політичного життя сприяли формуванню у О.Русова прогресивно-демократичних переконань. Політичні погляди діяча розвивалися разом з еволюцією українського громадсько-політичного руху.
Ё
У Київській Старій громаді О.Русов поєднав політичну роботу з науковою діяльністю. Він став провідним діячем громадівського руху. Разом з М.Драгомановим встановив зв’язки з українцями Галичини, сприяв об’єднанню українського національно-визвольного руху у спільне русло. О.Русов був одним із співзасновників та активістів Південно-Західного відділу Російського географічного товариства і заявив про себе як талановитий науковець-етнограф. Як організатор та актор він відіграв певну роль у становленні українського театру. За його участю було збережено творчу спадщину Т.Шевченка.
Ё
В українську науку О.Русов увійшов як один із засновників вітчизняної статистики. Історичним підходом до аналізу явищ економічного життя вчений значно підняв рівень тогочасної статистики Російської імперії. Вдосконалюючи земську статистику, він об’єднав “чернігівський” і “московський” її типи в єдиний для всіх земських статистичних служб Російської імперії. Результатом діяльності О.Русова стало накопичення величезного фактичного матеріалу, який характеризував економіку й економічні відносини в Україні другої половини ХІХ ст. у порівнянні з ранніми періодами.
Ё
О.Русов зробив помітний внесок у розвиток гуманітарних наук, зокрема етнографії, історії, філології. Публікація ним документів, збірників пісень, наукових розвідок, рецензій сприяла поглибленню вивчення різноманітних аспектів буття українського народу. Плідна робота в наукових осередках позитивно впливала на активізацію їхньої діяльності. Власним прикладом він стимулював оточуючих до творчої роботи.
Ё
О.Русов співпрацював на ґрунті українофільства з діячами загальноросійського земського конституційного руху, був координатором спільних дій земців і українофілів, спрямованих на здобуття конституції в Росії легальним шляхом. Він підготував проект перебудови Російської імперії на демократичну федеративну державу. Помітний внесок діяча в земський просвітницький рух: він розробив проекти запровадження загальної початкової освіти в Херсонській, Чернігівській та Полтавській губерніях, був співзасновником і активним співробітником громадських бібліотек у Чернігові та Харкові.
Ё
О.Русов був одним з керівників та ідеологів поміркованої течії українського національно-визвольного руху. В 70-х – 90-х рр. ХІХ ст. він продовжував громадсько-політичну роботу, розпочату Київською Старою громадою – створював і активізував діяльність українських громад у губерніях, де працював. Багато корисного для України зробив О.Русов у Петербурзі, де керував Благодійним товариством видання загальнокорисних і дешевих книг. Видання популярних українських книжок та першого повного видання “Кобзаря” Т.Шевченка в Російській імперії, активна робота, спрямована на ліквідацію урядових обмежень щодо українського друкованого слова, – все це сприяло не тільки поширенню корисних знань рідною мовою, пробудженню національної самосвідомості, а й наближало час ліквідації цензурних обмежень.
Ё
Вершина діяльності О.Русова як політика припадає на роки російської демократичної революції (1905-1907 рр.). Він гуртує петербурзьких українців у боротьбі за автономію України, створює Український політичний клуб, бере діяльну участь у роботі українських думських фракцій, у заснуванні та редагуванні журналу “Украинский Вестник” та газети “Рідна справа–Думські вісті”. О.Русов робив спроби створити широкий надпартійний рух за автономію України, був причетним до створення Декларації про автономію України, яка готувалась М.Грушевським для розгляду на засіданнях І Державної Думи. Сам він підготував Проект автономії України для обговорення українськими депутатами ІІ Державної Думи. В умовах посилення урядової реакції О.Русов є одним із ініціаторів створення Товариства українських поступовців – надпартійної організації, яка фактично очолювала український поступовий політичний рух до Української революції 1917 р. Його політичні погляди синтезували конституційно-демократичні переконання й елементи соціалістичного вчення.
Ё
Головний підсумок життя О.Русова полягає в тому, що науковою та громадсько-політичною діяльністю він сприяв об’єктивному обґрунтуванню права українського народу на існування, його споконвічних прагнень до незалежного, вільного, щасливого життя. О.Русов пройшов разом з українським національно-визвольним рухом складний і тривалий шлях від так званого культурництва до створення українських політичних партій, ставши одним із тих, хто готував підвалини для українських визвольних змагань 1917-1920 рр.
Основні положення і висновки дисертації викладені у таких публікаціях:
1. Діяльність Олександра Русова на Чернігівщині в 90-х роках ХІХ ст. // Література та культура Полісся.– Ніжин, 1997.– Вип. 8.– С.62-65.
2. Олександр Русов у науковому і громадсько-політичному житті України напередодні та в роки Першої світової війни // Перша світова війна і слов’янські народи. Матеріали міжнародної наукової конференції 14-15 травня 1998 року.– К., 1998.– С.124-131.
3. Діяльність Олександра Русова на Півдні України // Історія України. Маловідомі імена, події, факти.– К., 1999.– Вип. 8.– С. 348-352.
4. Листи Олександра Русова до Іллі Шрага // Сіверянський літопис.– 1999.– № 2.– С.142-147.
5. Творча спадщина О.О.Русова як джерело для вивчення історії України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. // Україна, українці, українознавство у ХХ ст. у джерелах і документах. – К., 1999.– Ч. 1.– С.93-97.
6. Участь О.Русова у громадсько-політичному житті України другої половини ХІХ ст. // Україна на порозі ХХІ століття: актуальні питання історії.– К., 1999.– С.141-148.
7. О. Русов у науковому і громадському житті Чернігівщини // Сіверянський літопис.– 2000.– № 6.– С.49-61.
8. Олександр Русов – дослідник українського пореформеного села // Український селянин: Праці Науково-дослідного інституту селянства / Інститут історії України НАН України.– Черкаси, 2001.– Вип.3.– С.26-32.
9. Наукова і громадсько-політична діяльність О.Русова в Харкові // Вісник Харківського університету. № 504. Історія України.– Харків, 2001.– Вип. 4.– С.129-135.
Анотації
Рахно О.Я. Олександр Русов у науковому і громадсько-політичному житті України (друга половина ХІХ – початок ХХст.). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2003.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню життя і діяльності Олександра Олександровича Русова. У роботі визначено комплекс чинників, які вплинули на формування його світогляду та становлення громадянської позиції, досліджені наукова та громадсько-політична діяльність. Проаналізовано внесок вченого в земську статистику, етнографію, філологію, історію, детально розглянута його робота в Південно-Західному відділі Російського географічного, Харківському історико-філологічному та Вільному економічному товариствах. Розкрито значення наукової діяльності. Автор проаналізував участь О.Русова у земському конституційному, просвітницькому та національно-визвольному русі. Все це дозволило по-новому оцінити його внесок в наукове та суспільно-політичне життя України.
Ключові слова: Олександр Русов, Україна, українські громади, земства, земська статистика, етнографія, українська думська громада.
Рахно А.Я. Александр Русов в научной и общественно-политической жизни Украины (вторая половина ХІХ – начало ХХ ст.) – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. – История Украины. – Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2003.
Диссертация посвящена проблеме комплексного исследования жизни, научной и общественно-политической деятельности Александра Александровича Русова. Характер, цель и задачи исследования обусловили включение в научный оборот и анализ значительного числа исторических источников.
В работе дан анализ историографии данной проблемы и архивной базы ее изучения. На основе анализа обширного круга источников определен комплекс причин, которые сыграли решающую роль в формировании мировоззрения и становлении гражданской позиции А.Русова. Отмечается значительное влияние на становление его общественно-политической позиции идей Общества объединенных славян, Кирилло-Мефодиевского братства, идей М.Драгоманова, а также реалий политической жизни второй половины ХІХ века. В диссертации рассмотрены многогранная научная и общественно-политическая деятельность А.Русова в Киевской Старой громаде и Юго-Западном отделе Российского географического общества, изучен его жизненный путь.
Большое внимание в диссертации уделено научной деятельности А.Русова. В данном исследовании дан анализ его земской статистической деятельности, определен вклад ученого в земскую статистику, этнографию, филологию, историю. Детально рассмотрена научная работа ученого в Юго-Западном отделе Российского географического, Харьковском историко-филологическом, Киевском научном, Вольном экономическом, Московском археологическом обществах, Черниговской губернской архивной комиссии. В работе раскрыто значение его научной деятельности для пробуждения национального самосознания украинского народа.
В разделе, посвященном общественно-политической деятельности, исследовано участие А.Русова в общеимперском земском конституционном движении, рассмотрено его отношение к народничеству. Проанализировано участие выдающегося деятеля в разработке проектов введения в Черниговской губернии всеобщего начального обучения, его работа в общественных библиотеках Чернигова и Харькова. Диссертантом были изучены работа А.Русова в украинских громадах Чернигова, Одессы, Елисаветграда, Херсона, Полтавы, процесс трансформации характера его деятельности от так называемого культурничества к политической борьбе за обретение Украиной автономии. Особое внимание уделено анализу его общественно-политической деятельности в С.-Петербурге во время работы І и ІІ Государственной Думы, проанализированы его проект переустройства Российской империи на федеративное демократическое государство с широкой автономией Украины, а также проект автономии Украины. Исследованы политические взгляды А.Русова. Все это позволило дать оценку его вклада в украинскую науку и определить место А.Русова в общественно-политической жизни Украины второй половины ХІХ – начала ХХ ст.
Ключевые слова: Александр Русов, Украина, украинские громады, земства, земская статистика, этнография, история Украины, украинская думская громада.
Oleksandr Y. Rakhno Scientific and Civic-Political Activities of Oleksandr Rusov in Ukrainе (the second half of the 19th – beginning of the 20th century). – Manuscript.
The dissertation for Candidate’s of Historical Science Degree on speciality 07.00.01 – History of Ukraine.– Kharkiv National University named after V.N.Karazin.– Kharkiv, 2003.
The dissertation is devoted to the problem of complex research of O.Rusov’s life, scientific, and political activity. O.Rusov’s contribution into the zemstvo Statistics, Ethnography, Philology, and History has been analyzed. Special attention has been paid to his activity as a member of Southwest Department of Russian Geographical Society, Kharkiv History and Philology Society, and Free Economic Society. The importance of his scientific activity has been disclosed. The author has studied O.Rusov’s participation in zemstvo constitutional movement, his educational activity in Ukrainian Gromadas. O.Rusov’s political position has been thoroughly investigated. As a result the place of O.Rusov in Ukrainian political and public life.
Key words: Oleksandr Rusov, Ukraine, Ukrainian Gromadas, zemstvo statistics, Ethnography, History of Ukraine, Ukrainian Community of State Duma Russia.