ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РЕШЕТНІКОВА ТЕТЯНА ПЕТРІВНА

УДК 338.242.2

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіки промисловості НАН України (м. Донецьк).

Науковий керівник - кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Лепа Микола Миколайович,

Обчислювальний центр Інституту економіки

промисловості НАН України (м. Донецьк), директор.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Кошкарьов Олександр Петрович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної кібернетики (м. Донецьк);

кандидат економічних наук, Сопільняк Ігор Сергійович, Донецький філіал Міжрегіональної академії управління персоналом, доцент кафедри стратегічного менеджменту (м. Донецьк).

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки народного господарства
(м. Дніпропетровськ).

Захист дисертації відбудеться "23" квітня 2003 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, ауд. 101.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий "21" березня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Овечко Г.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток економіки України свідчить про те, що реформи, спрямовані на підтримку переходу вітчизняних підприємств до ринкових умов господарювання, не завжди досягали очікуваних результатів. Це підтверджується нестійкістю основних показників виробничо-господарської діяльності і надто низьким рівнем стійкості підприємств на внутрішніх та зовнішніх ринках. Одна з основних причин такого стану вітчизняної економіки полягає в тому, що процеси управління на більшості з них продовжують ґрунтуватися на принципах управління, характерних для адміністративно-командної економіки.

Разом із тим, розвиток ринкових відносин диктує необхідність використання нових методів і підходів управління та врахування досвіду країн з розвиненою ринковою економікою, які переконливо свідчать про те, що теоретичною і практичною концепціями вдосконалення управління підприємством має бути маркетинг. В умовах зростання конкурентної боротьби маркетингове дослідження підприємства дозволяє виявити сильні і слабкі сторони виробничо-господарської і ринкової діяльності та забезпечити високий рівень підготовки й прийняття управлінських рішень, спрямованих на підвищення його стійкості і виживання в конкурентному ринковому середовищі.

Рівень ринкової стійкості підприємства формується під безпосереднім впливом чинників його зовнішнього та внутрішнього середовища і визначає здатність підприємства досягати цілей свого розвитку у відповідності із наявним ресурсним забезпеченням і вимогами ринку. Високий рівень стійкості підприємства визначає результативність реалізації не тільки поточних завдань, а й довгострокових програм розвитку, а також потребує принципово нових підходів до управління конкурентоспроможністю підприємства з метою її підвищення.

Формування високого рівня конкурентоспроможності підприємства залежить не тільки від його потенційних можливостей, умов реалізації стратегічних напрямів розвитку і вирішення проблем оптимального використання ресурсного забезпечення, а й від використання ефективних концепцій управління самою конкурентоспроможністю. Теоретичним і практичним питанням управління конкурентоспроможністю підприємства присвячені дослідження таких вчених: Амітана В.Н., Акимової І.М., Амоші О.І., Аптекаря С.С., Берсуцького Я.Г., Градова О.П., Заруби В.Я., Круглова М.І., Лисенка Ю.Г., Петренка В.Л., Скударя Г.М., Фатхутдінова Р.А., Чумаченка М.Г. та ін. Вони зробили значний внесок у розробку основоположних проблем прийняття оптимального управлінського рішення.

Але до теперішнього часу питанням і особливостям управління конкурентоспроможністю приділено недостатньо уваги як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Тому своєчасною стає необхідність подальшого вдосконалення принципів, форм і методів розробки нових наукових підходів, моделей та практичних рекомендацій щодо управління конкурентоспроможністю підприємства з метою її підвищення і зміцнення в кінцевому результаті його ринкових позицій. Це обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи та її практичне значення для подальшого розвитку управління підприємством.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України: "Розробка економіко-математичних методів і моделей розвитку промислових підприємств" - 1918000 (номер державної реєстрації 0101U002580).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування і розробка організаційно-економічних методів управління конкурентоспроможністю, спрямованих на підвищення стійкості промислового підприємства в сучасних умовах ринкової конкуренції. Відповідно до визначеної мети було сформульовано та вирішено такі задачі:

досліджено сутність і особливості управління підприємством в умовах трансформаційної ринкової економіки;

розроблено концепцію підвищення конкурентоспроможності підприємства з метою забезпечення стійкості в умовах ринкової конкуренції;

виділено особливості застосування моделей, методів і підходів до кількісної оцінки, аналізу і прогнозування конкурентоспроможності промислового підприємства та проведено їх аналіз;

запропоновано застосування експертних методів до оцінки рівня конкурентоспроможності промислового підприємства;

запропоновано і обґрунтовано основні чинники конкурентоспроможності підприємства, а також показники для їх вимірювання;

розроблено на основі експертного підходу модель кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства;

розроблено модель оптимального розподілу фінансових ресурсів підприємства, що виділяються на підвищення його конкурентоспроможності;

розроблено на основі експертного підходу метод прогнозування потенційних можливостей підприємства як чинника конкурентоспроможності підприємства в умовах впливу зовнішнього ринкового середовища;

запропоновано методи прогнозування чинників конкурентоспроможності підприємства на основі адаптаційних моделей;

розроблено методи підготовки і прийняття управлінських рішень на основі розроблених моделей та методів оцінки, аналізу і прогнозування рівня конкурентоспроможності промислового підприємства.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження в дисертаційній роботі є організаційно-економічні методи управління конкурентоспроможністю промислового підприємства, а об'єктом дослідження - процеси управління конкурентоспроможністю промислового підприємства.

Теоретичну і методологічну основу дослідження склали роботи українських і зарубіжних вчених із питань вдосконалення господарського механізму та методів управління виробництвом і підприємством. У роботі було використано результати авторських досліджень у ВАТ “Донецькгірмаш” і ВАТ “Новогорлівський машинобудівний завод”. При виконанні роботи були також використані методи техніко-економічного аналізу, методи системного аналізу, теорії прийняття рішень, теорії управління ризиком, економіко-математичні методи, методи маркетингу та ін.

Наукова новизна. Основний науковий результат дисертації полягає у вирішенні актуальної науково-практичної задачі – розробки організаційно-економічних методів управління конкурентоспроможністю підприємства, спрямованих на її підвищення, а також у розробці методів підготовки і прийняття управлінських рішень, що визначають стратегію управління і розвитку підприємства на основі кількісної оцінки, аналізу і прогнозування конкурентоспроможності. При цьому одержано такі нові наукові результати:

концепція управління рівнем конкурентоспроможності промислового підприємства, в основу якої покладено методи і моделі оцінки, аналізу, прогнозування й регулювання конкурентоспроможності підприємства, що дозволяє підвищити рівень його економічної безпеки;

методи кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності, засновані на комплексному модельному підході, реалізація яких дозволяє поліпшити інформаційну підтримку управлінських рішень, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності підприємства;

модель оптимального розподілу фінансових ресурсів промислового підприємства, що враховує чинники конкурентоспроможності і дозволяє підвищити обґрунтованість управлінських рішень щодо більш оптимального використання виробничих ресурсів;

метод експертного прогнозування потенційних можливостей підприємства, що засновано на урахуванні динаміки і наявності критичних явищ зовнішнього середовища, та дозволяє врахувати вплив навколишнього середовища при управлінні конкурентоспроможностю;

організаційно-економічний механізм управління конкурентоспроможністю підприємства, заснований на використанні паралельно функціонуючих програмно-цільових блоків, що дозволяє забезпечити його стійкий розвиток в умовах ринку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проведені дослідження і розробки дають можливість підвищити рівень конкурентоспроможності підприємства, що забезпечить йому стійкі ринкові позиції. Універсальний характер розроблених методів підготовки і прийняття управлінських рішень підвищення конкурентоспроможності передбачає їх використання на підприємствах різних галузей промисловості. Викладені в дисертації розробки пройшли апробацію, вони впроваджені і продовжують впроваджуватися на ряді машинобудівних підприємств України. Методи прийняття рішень з управління конкурентоспроможністю промислового підприємства впроваджені і використовуються у ВАТ "Новогорлівський машзавод" і ВАТ "Донецькгірмаш". Ефект від впровадження склав 128,5 тис. грн., що підтведжено актами.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки і висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведених досліджень автора в галузі управління конкурентоспроможністю підприємства. Внесок автора в колективно опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати досліджень дисертаційної роботи, висновки і рекомендації доповідались і одержали позитивну оцінку на IV Міжнародній науковій конференції молодих вчених-економістів "Проблеми забезпечення економічного зростання" (23-24 березня 2001р., м. Донецьк), на ІІ Міжнародній конференції "Математичні моделі та інформаційні технології в соціально-економічних та екологічних системах" (18-19 квітня 2001 р., м. Луганськ), на III Міжнародній науково-практичній конференції "Дослідження і оптимізація економічних процесів "Оптимум-2001" (14-16 листопада 2001 р., м.Харків), на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми економічного зростання України на сучасному етапі: мікро- і макрорівень" (20-21 червня 2002 р., м. Феодосія); на засіданнях науково-технічної ради ОЦ Інституту економіки промисловості НАН України (в 2000-2002 рр. м. Донецьк).

Практичні результати дисертації розглядалися на засіданнях науково-технічних рад ВАТ "Донецькгірмаш" і ВАТ "Новогорлівський машзавод".

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 10 робіт загальним обсягом 7 д.а., з них автору належить 6,3 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів і висновків, які викладені на 169 сторінках тексту. Матеріали дисертації містять 16 рисунків, 15 таблиць, список використаних джерел із 132 найменувань і 2 додатки.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. - Теоретичні основи управління конкурентоспроможністю підприємства. Реформа господарського механізму, яка здійснюється в Україні, це один із реальних шляхів оновлення її економіки. Перехід економіки України на ринкові принципи господарювання, пов'язаний з глибокими змінами в усіх сферах виробничої діяльності, різко змінює відносини підприємств із державою, фінансовою системою, постачальниками, споживачами і конкурентами. Суб'єкт ринку повинен самостійно вирішувати проблеми, що перед ним постають, і визначати мету свого розвитку. Однак директивний стиль управління залишив у спадок економіці неспроможність багатьох керівників правильно аналізувати ринкову ситуацію, виявляти нові тенденції розвитку ринку й точно їх прогнозувати. Ця обставина визначала на початку реформ і продовжує визначати і зараз помилковість окремих управлінських рішень на підприємствах, і, як наслідок, глибину та тривалість кризових явищ, що підтверджується динамікою основних показників економічного розвитку України (табл. 1).

Інструментом вбудовування підприємства в ринкове середовище є маркетинг, який на мікрорівні є головною концепцією вдосконалення управління. У зв'язку з тим, що ступінь входження підприємства в ринок і стан його економічної безпеки визначаються рівнем його ділової активності і конкурентоспроможності, на сучасному етапі проблема маркетингового дослідження конкурентоспроможності підприємства і розробки нових методів управління нею є актуальною і для держави загалом, і для господарюючих первинних утворень зокрема. Стан фінансово-господарської діяльності і ринкових позицій вітчизняних підприємств свідчить про надто низький рівень їх конкурентоспроможності, тому основні задачі українських товаровиробників у системі управління підприємством полягають у широкому дослідженні конкурентоспроможності та використанні нових ефективних методів і концепцій управління нею.

Таблиця 1

Динаміка основних показників економічного розвитку України

(відсотків до попереднього року)1

Показники | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

Валовий внутрішній продукт | 87,2 | 90,0 | 97,0 | 98,1 | 99,8 | 105,9 | 109,1

Обсяг промислового виробництва | 88,0 | 94,9 | 99,7 | 99,0 | 104,0 | 112,4 | 114,2

Індекс споживчих цін | 281,7 | 139,7 | 110,1 | 120,0 | 119,2 | 125,8 | 106,1

Індекс цін на промислову продукцію | 272,1 | 117,3 | 105,0 | 135,3 | 115,7 | 120,8 | 100,9

У роботі розроблено концепцію управління конкурентоспроможністю підприємства, спрямовану на підвищення його ринкових позицій. Згідно з концепцією основні напрямки управління конкурентоспроможністю полягають: у проведенні маркетингових досліджень потенційних можливостей та результатів господарської діяльності суб'єктів ринку, а також у дослідженні вимог ринку і ступеня їх задоволення суб'єктами ринку; у проведенні кількісної оцінки, аналізу та прогнозування рівня конкурентоспроможності суб'єктів ринку; у розробці нормативів конкурентоспроможності.

Реалізація зазначених напрямів – складна задача, що вимагає використання різноманітних аналітичних методів дослідження конкурентоспроможністі і системного підходу при здійсненні великої кількості заходів підтримки управління конкурентоспроможністю – технічних, технологічних, управлінських, організаційних, економічних та ін.

1 Статистичний щорічник за 2001 р. Державний комітет статистики України, Київ "Техніка", 2002р.

Її успішне вирішення можливе на основі розробки організаційно-економічного механізму підтримки управління конкурентоспроможністю, основу якого повинні складати програмно-цільові блоки, що відображають необхідні організаційні, економічні і техніко-технологічні заходи, здійснення яких повинне сприяти прийняттю ефективних управлінських рішень у цій сфері діяльності.

Показано, що високий рівень конкурентоспроможності підприємства з урахуванням ефективно вибраних стратегічних напрямів його розвитку є визначальним і стабілізуючим фактором економічного зростання і стійкого розвитку підприємства в умовах конкуренції.

Розділ 2. - Методи управління конкурентоспроможністю підприємства. Задача кількісного вимірювання конкурентоспроможності - одна з актуальних задач маркетингу в системі управління будь-якого підприємства. Розробка і впровадження моделей і методів кількісної оцінки, аналізу і прогнозування конкурентоспроможності є одним із головних напрямів управління конкурентоспроможністю, що дозволяє провести порівняльний аналіз конкурентоспроможності суб'єктів ринку. У дисертаційному дослідженні розроблено модель задачі оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства, яка формулюється таким чином: здійснити розрахунки значень інтегральних показників конкурентоспроможності підприємств, що порівнюються між собою з метою їх упорядкування відносно "еталонного" підприємства або підприємства-лідера. Реалізація моделі складається з послідовності таких етапів:

визначення переліку груп одиничних показників, що характеризують конкурентоспроможність порівнюваних підприємств;

проведення маркетингового дослідження чинників конкурентоспроможності підприємства і його конкурентів;

виявлення підприємства-лідера або формування умовного "еталонного" підприємства;

проведення нормалізації показників конкурентоспроможності відносно показників підприємства-лідера або "еталонного" підприємства;

визначення коефіцієнтів вагомості груп показників і одиночних показників конкурентоспроможності;

визначення групових показників конкурентоспроможності порівнюваних підприємств;

визначення інтегрального показника конкурентоспроможності підприємств згідно з формулою:

, , (1)

де - інтегральний показник конкурентоспроможності j-го підприємства; - ваговий коефіцієнт i-ї групи показників конкурентоспроможності, Rij - i-й груповий показник конкурентоспроможності j-го підприємства;

прогнозування рівня конкурентоспроможності та її основних чинників як підприємства, так і його конкурентів;

ранжирування підприємств по убуванню інтегрального показника;

проведення аналізу одиничних, групових і інтегральних показників конкурентоспроможності підприємства і його конкурентів.

В існуючій практиці дослідження конкурентоспроможності підприємства остання, як правило, визначається показниками, що характеризують його потенціал і результати діяльності. Однак у сучасних ринкових умовах будь-яке підприємство за допомогою своїх потенційних можливостей повинне прагнути не тільки поліпшення результатів своєї господарської діяльності, але і максимального задоволення вимог ринку. Тому в дисертаційному дослідженні пропонується конкурентоспроможність підприємства концептуально визначати наступними трьома основними чинниками: потенційними можливостями підприємства, ступенем задоволення вимог ринку конкурентоспроможною продукцією і результатами його господарської діяльності (рис. 2.).

Показано, що зростання кожного з названих чинників приводить до підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства в цілому. Здійснення аналізу конкурентоспроможності суб'єктів ринку, що порівнюються, запропоновано проводити на основі аналізу інтегрального, групових і одиничних показників конкурентоспроможності.

Необхідність ефективного використання обмежених ресурсів підприємства в процесі його виробничої і ринкової діяльності зумовила розробку та реалізацію моделі оптимального розподілу фінансових ресурсів, що виділяються на удосконалення чинників конкурентоспроможності і підвищення конкурентоспроможності в цілому. Як критерій оптимізації розподілу ресурсів пропонується критерій мінімізації різниці між інтегральним показником конкурентоспроможності підприємства, який отримується через перерозподіл ресурсів, і інтегральним показником "підприємства-еталона" (лідера). У роботі модель оптимального розподілу фінансових ресурсів, які виділяються на поліпшення чинників конкурентоспроможності і, як наслідок, підвищення конкурентоспроможності підприємства, має вигляд:

(2)

за умови обмеження фінансових ресурсів підприємства

, , , (3)

де n - кількість чинників, що визначають конкурентоспроможність підприємства; - обсяг фінансових витрат, що спрямовуються на покращення рівня i-го чинника конкурентоспроможності; - інтегральний показник конкурентоспроможності "еталонного" підприємства (лідера), відносно якого проводиться оптимізація; F - обсяг коштів, які спрямовуються на підвищення конкурентоспроможності підприємства; - інтегральний показник конкурентоспроможності підприємства як функція фінансових коштів, виділених на підвищення його конкурентоспроможності.

У системі управління конкурентоспроможністю прогнозування конкурентоспроможності підприємства та її чинників стає об'єктивною потребою. Необхідність урахування фактора впливу нестабільного зовнішнього середовища підприємства на рівень його конкурентоспроможності в перспективі обумовила розробку на основі експертного підходу моделі прогнозування потенційних можливостей підприємства, яка враховує динаміку та силу впливу критичних подій макро- і мікрорівнів зовнішнього середовища на стратегічний потенціал і конкурентні переваги підприємства. У кінцевому результаті прогнозний рівень потенційних можливостей підприємства в моделі визначається згідно з формулою:

, (4)

де - m-й сценарій розвитку зовнішнього середовища; - прогнозоване значення потенційних можливостей підприємства у момент часу t для m-го сценарію; , - відповідно показники конкурентних переваг підприємства і адаптованості стратегічного потенціалу підприємства щодо дії на них ринкових чинників у момент часу t для m-го сценарію.

У загальному випадку інші чинники конкурентоспроможності підприємства такі, як ступінь задоволення вимог ринку і результати господарської діяльності, формуються під впливом великої кількості зовнішніх і внутрішніх факторів, які, як правило, неможливо виділити, або по яких відсутня інформація. У цьому випадку пропонується пов'язувати хід їх зміни не з факторами, а з параметром часу. Для цих чинників у ситуації безперервної зміни зовнішніх ринкових умов найбільш важливими є останні реалізації процесу, що досліджується. З урахуванням сказаного для прогнозування зазначених чинників конкурентоспроможності пропонується використати адаптивні методи прогнозування.

Управлінські рішення щодо формування нормативів конкурентоспроможності, доцільності реалізації конкретних ринкових цілей і стратегічного напрямку розвитку, проведення конкретних організаційно-економічних, технічних, технологічних та інших заходів підвищення конкурентоспроможності приймаються на підставі аналізу інтегрального, одиничних, групових показників конкурентоспроможності, а також прогнозних значень конкурентоспроможності і її основних чинників, як підприємства, що розглядається, так і його конкурентів.

Розділ 3. - Організаційне забезпечення управління конкурентоспроможністю. У роботі на основі вимог системно-цільового підходу і принципів побудови систем управління розроблено організаційно-економічні методі підтримки управління конкурентоспроможністю (рис. 1), які в сукупності являють собою багатофункціональну систему, що складається з комплексу взаємопов'язаних блоків, схильних до впливу зовнішніх і внутрішніх чинників.

Блоки системи створюють певну цілісність та дозволяють: перебудувати систему управління; ввести в дію внутрішні ресурси підприємства; створити в структурних підрозділах постійне прагнення до підвищення конкурентоспроможності.

Така структуризація дозволяє здійснити системний і цілеспрямований пошук шляхів поєднання всіх компонентів організаційно-економічного забезпечення менеджменту підприємства з метою концентрації керуючого впливу на чинники, що визначають потенціал підприємства, здатний забезпечити підвищення його конкурентоспроможності і стійкості в ринковому середовищі.

З метою підвищення ефективності управління конкурентоспроможністю в роботі вдосконалено принципові підходи до аналізу, структуризації і подальшої оцінки інформаційних потоків, що надходять у процесі підготовки і прийняття відповідних управлінських рішень. Реалізація зазначених підходів дала можливість побудови інформаційного забезпечення системи управління конкурентоспроможністю підприємства, яка дозволяє визначити міру його стійкості в ринковому середовищі через оцінку, аналіз і прогнозування рівня конкурентоспроможності. У дисертаційному дослідженні управління конкурентоспроможністю промислового підприємства розглянуто на прикладі проведення маркетингових досліджень конкурентоспроможності найбільш характерних для періоду розвитку ринкових відносин підприємств машинобудівної галузі, що випускають гірничошахтне обладнання, ВАТ "Новогорлівський машинобудівний завод" (НГМЗ) та ВАТ "Донецькгірмаш" (ДГМ).

Із використанням запропонованого методу інтегральної оцінки рівня конкурентоспроможності та її аналізу проведено відповідну оцінку конкурентоспроможності зазначених підприємств. Результати розрахунків рівнів конкурентоспроможності підприємств та її чинників за 2001 р. відображено в табл. 2.

Таблиця 2

Рівні конкурентоспроможності ВАТ “Новогорлівський машзавод” і ВАТ “Донецькгірмаш” за 2001 р.

Чинники конкурентоспроможності підприємств | Рівні чинників

НГМЗ | ДГМ

фак-тичні | нормалі-зовані | фак-тичні | нормалі-зовані

1. Потенційні можливості підприємства | 0,38 | 1 | 0,33 | 0,87

2. Ступінь задоволення вимог ринку | 8,22 | 0,76 | 10,78 | 1

3. Результати господарської діяльності | 0,55 | 0,93 | 0,59 | 1

Інтегральна оцінка рівня конкурентоспроможності підприємств | 0,14 | 0,07

Така оцінка проводилася з урахуванням вагових коефіцієнтів кожного з чинників конкурентоспроможності, які розраховувалися експертно: потенційних можливостей - 0,28, ступеня задоволення вимог ринку - 0,28 і результатів господарської діяльності - 0,44. Результати розрахунку показали відставання ВАТ НГМЗ відносно ВАТ "Донецькгірмаш" у 2001 р. як за рівнем конкурентоспроможності підприємства в цілому, так і за двома із трьох основних чинників конкурентоспроможності підприємства - ступеня задоволення вимог ринку конкурентноспроможною продукцією і результатів господарської діяльності.

Проведена оцінка показала доцільність покращення у ВАТ НГМЗ чинників конкурентоспроможності, з яких є відставання, з метою досягнення такого рівня конкурентоспроможності, який би дозволив ефективно реалізувати стратегічні напрямки розвитку підприємства.

На основі запропонованих методів і підходів прогнозування чинників конкурентоспроможності виконано прогнозування рівнів конкурентоспроможності підприємств, що порівнюються, на 2002 р. Результати прогнозних розрахунків відображено в табл. 3.

Таблиця 3

Прогнозні рівні конкурентоспроможності

ВАТ “Новогорлівський машзавод” і ВАТ “Донецькгірмаш” на 2002 р.

Чинники конкурентоспроможності підприємств | Рівні чинників

НГМЗ | ДГМ

фак-тичні | нормалізо-вані | фак-тичні | нормалізо-вані

1. Потенційні можливості підприємства | 0,40 | 1 | 0,37 | 0,93

2. Ступінь задоволення вимог ринку | 9,37 | 0,78 | 12,08 | 1

3. Результати господарської діяльності | 0,57 | 0,90 | 0,63 | 1

Інтегральна оцінка рівня конкурентоспроможності підприємств | 0,13 | 0,04

Для прогнозування рівнів ступеня задоволення вимог ринку і результатів господарської діяльності на 2002 р. використовувалася адаптаційна модель Брауна. На рис.3 представлено ламані фактичних значень рівнів чинників конкурентоспроможності ВАТ НГМЗ, а також адаптаційні лінії трендів моделі Брауна і довірчі інтервали прогнозів. Згідно з розрахунками величини крапкових прогнозів рівнів чинників конкурентоспроможності ВАТ НГМЗ у 2002 р. будуть становити: для ступеня задоволення вимог ринку - 9,37 і для результатів господарської діяльності - 0,57.

Довірчі інтервали прогнозів на 2002 р. розраховувалися при рівні значущості - 0,05 (тобто при довірчій імовірності 0,95) і виявилися рівними: для ступеня задоволення вимог ринку - [8,15; 10,59] і для результатів господарської діяльності - [0,53; 061]. Прогнозні рівні ступеня задоволення вимог ринку і результатів господарської діяльності ВАТ ДГМ на 2002 р. виявилися рівними 12,08 і 0,63 відповідно.

Відповідно до запропонованої в роботі експертної моделі прогнозування потенційних можливостей підприємства для ВАТ НГМЗ і ВАТ ДГМ визначена структура і основні елементи стратегічного потенціалу і конкурентних переваг підприємства, сформована множина чинників зовнішнього середовища, що впливають безпосереднім чином на потенційні можливості підприємства, проведена експертна оцінка сили дії зовнішніх чинників, здійснено прогнозування показників конкурентних переваг підприємства і адаптованості його стратегічного потенціалу, які формуються під впливом зовнішніх чинників, виконано прогнозування потенційних можливостей підприємства. Прогнозні значення потенційних можливостей підприємства для ВАТ НГМЗ і ВАТ ДГМ на 2002 р. виявилися рівними 0,40 і 0,37 відповідно.

Результати розрахунків фактичних і прогнозних величин одиничних, групових та інтегральних показників конкурентоспроможності підприємств, що порівнюються, дозволили зробити висновок про недостатність досягнутого рівня конкурентоспроможності ВАТ НГМЗ для завоювання ним лідируючих ринкових позицій як провідного виробника гірничого обладнання і необхідності впровадження організаційно-економічних заходів, спрямованих на її підвищення.

У зв'язку з цим у роботі на основі результатів розрахунків, їх аналізу і розроблених методів підтримки конкурентоспроможності для ВАТ НГМЗ було запропоновано на 2002р. такі першочергові організаційно-економічні заходи підвищення конкурентоспроможності:

широке впровадження маркетингової концепції в управління підприємством, наділення відділу маркетингу більш широкими повноваженнями з управління конкурентоспроможністю, комплектування маркетингової служби фахівцями в галузі маркетингу, забезпечення маркетингової служби необхідним технічним і методичним інструментарієм з метою вирішення задач прогнозування, розробки та контролю виконання нормативів конкурентоспроможності підприємства і продукції;

автоматизація системи управління витратами на підприємстві, мінімізація витрат з усього технологічного циклу виготовлення продукції;

здійснення технічного і технологічного переоснащення виробництва (на заводі більш 50% обладнання і станків мають термін експлуатації, який перевищує 15 років);

активізація внутрішнього та залучення зовнішнього інвестування у розвиток виробництва;

впровадження ефективної системи управління якістю продукції, а також проведення її сертифікації на відповідність європейським і міжнародним стандартам;

формування мотиваційного механізму стимулювання працівників підприємства до розробки і реалізації творчих ідей, а також до підвищення якості праці, формування професіоналізму кадрового складу підприємства на основі цілеспрямованого навчання трудового колективу в різних формах підготовки і перепідготовки кадрів;

диверсифікація виробництва і в її межах розробка нових виробів з більш високою паспортною продуктивністю, показниками надійності і з більш низькими витратами за весь життєвий цикл товару;

вдосконалення фінансового менеджменту підприємства;

широка реклама, презентація продукції заводу на виставках і ярмарках, активна участь у міжнародних тендерах, організація мережі представництв у регіонах.

З метою підвищення конкурентоспроможності у ВАТ НГМЗ було також реалізовано модель оптимального розподілу фінансових ресурсів, виділених у 2002 р. для цих цілей. У кінцевому результаті реалізація в 2002 році у ВАТ НГМЗ рекомендованих заходів і пропонованої оптимізаційної моделі дозволила покращити чинники конкурентоспроможності та підвищити рівень конкурентоспроможності підприємства загалом на 20%, у порівнянні з прогнозованим, що є практичним підтвердженням ефективності концепції управління конкурентоспроможністю підприємства. Таким чином, використання у ВАТ НГМЗ запропонованої концепції управління конкурентоспроможністю дозволила скорегувати стратегічні цілі і напрямки розвитку підприємства відповідно до реально досягнутого рівня конкурентоспроможності і розробити нормативи конкурентоспроможності та її чинників на перспективу.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертації на основі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуальної задачі – управління конкурентоспроможністю промислового підприємства. Основні висновки і результати, одержані в ході досліджень, зводяться до наступного.

На основі дослідження сутності і особливостей управління підприємством в умовах трансформаційної ринкової економіки показано, що висока конкурентоспроможність – основа економічної безпеки підприємств і національної економіки в цілому, тому управління конкурентоспроможністю з метою її підвищення – стратегічна задача, вирішення якої є можливим на основі глибокого маркетингового дослідження конкурентоспроможності як економічної категорії і як показника економічної діяльності підприємства.

Складність прийняття рішення по управлінню конкурентоспроможністю в умовах нестабільної економіки перехідного періоду визначається, зокрема, випадковістю поведінки зовнішніх ринкових чинників. У зв'язку з цим, проведений у дисертації аналіз особливостей застосування моделей, методів і підходів кількісної оцінки, аналізу і прогнозування конкурентоспроможності промислового підприємства переконує в необхідності чіткого визначення основних чинників конкурентоспроможності та показників для їх вимірювання і широкого застосування експертних методів і підходів до оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства.

Це дало змогу розробити концепцію управління конкурентоспроможністю, на основі якої впроваджено методи кількісної оцінки, аналізу, прогнозування та формування її стратегічних нормативів, що дозволяє керувати її рівнем, провести порівняльний аналіз суб'єктів ринку і приймати обґрунтовані управлінські рішення, які покращують результати економічної діяльності і стабільність підприємства.

На основі експертного підходу розроблено модель кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства, яка дозволяє провести порівняльний аналіз суб'єктів ринку і прийняти ефективне управлінське рішення з розвитку виробництва.

Відомо, що високий рівень конкурентоспроможності безпосередньо пов'язаний з ефективністю використання обмежених ресурсів на підприємстві. Дана обставина зумовила необхідність розробки і впровадження моделі оптимального розподілу фінансових ресурсів підприємства, які виділяються на підвищення його конкурентоспроможності, що дозволило прийняти управлінське рішення щодо ефективного використання ресурсів підприємства.

На основі адаптаційних моделей запропоновано підходи до прогнозування конкурентоспроможності і її чинників, що дозволяє розробити нормативи конкурентоспроможності підприємства.

З використанням експертного підходу розроблено модель прогнозування потенційних можливостей підприємства як одного з чинників його конкурентоспроможності, що дозволяє визначити адаптованість підприємства і чутливість його конкурентних переваг до впливу критичних подій макро- і мікрорівнів.

На основі моделей та методів оцінки, аналізу і прогнозування рівня конкурентоспроможності підприємства розроблено організаційно-економічний механізм підтримки управління конкурентоспроможністю і методи підготовки і прийняття відповідних управлінських рішень, а також вдосконалено принципові підходи до інформаційного забезпечення процесів управління конкурентоспроможністю, реалізація яких дозволяє виявляти тенденції її розвитку.

Економічний ефект від впровадження склав 128,5 тис. грн.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

опубліковано в провідних фахових виданнях

1. Лепа Н.Н., Решетникова Т.П. Направления маркетинговых исследований конкурентоспособности //Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр. /НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: Поклонский Ф.Е. (отв. ред.) и др. – Донецк, 2000. – Т. 2. - С. 262-271. (Особистий внесок здобувача: визначено основні напрями і проблеми маркетингових досліджень конкурентоспроможності підприємства).

2. Решетникова Т.П. Методы оценки конкурентоспособности предприятия //Вісник Східноукраїнського національного університету №9(43). Видавництво СНУ. Луганськ – 2001. – С.166-173.

3. Решетникова Т.П. Повышение конкурентоспособности предприятия и ее измерение //Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 37. – Донецк, ДонНТУ, 2001. – С.50-55.

4. Лепа Н.Н., Решетникова Т.П. Методика оценки конкурентоспособности предприятия //Економічна кібернетика. Міжнародний науковий журнал №3-4, 2001. – С.74-82. (Особистий внесок здобувача: визначено основні чинники конкурентоспроможності підприємства, розроблено модель кількісної оцінки конкурентоспроможності підприємства).

5. Лепа Н.Н., Решетникова Т.П. Прогнозирование конкурентного статуса предприятия в условиях воздействия внешних факторов рыночной среды //Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 143. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С.15-22. (Особистий внесок здобувача: розроблено модель прогнозування конкурентного статусу підприємства в умовах впливу зовнішніх чинників ринкового середовища).

6. Решетникова Т.П. Модель оптимального распределения финансовых ресурсов выделяемых на повышение конкурентоспособности предприятия //Вісник Східноукраїнського національного університету імені В. Даля №59(1). Видавництво СНУ. Луганськ – 2003. – С.243-246.

опубліковано за матеріалами конференцій

7. Решетникова Т.П. Повышение конкурентоспособности предприятия и ее измерение. Материалы IV Международной научной конференции молодых ученых экономистов "Проблемы обеспечения экономического роста" (23-24 марта 2001 г.), Донецк, ДонГТУ, 2001. - С.161-162.

8. Решетникова Т.П. Методы оценки конкурентоспособности предприятия. Матеріали Другої міжнародної конференції "Математичні моделі та інформаційні технології в соціально-економічних та екологічних системах" (18-19 квітня 2001 р.), Луганськ, Східноукраїнський національний університет, 2001. - С. 178-181.

9. Решетникова Т.П. Факторы конкурентоспособности предприятия и методика ее оценки. Труды ІІІ-й международной научно-практической конференции /Исследование и оптимизация экономических процессов "Оптимум – 2001" (14-16 ноября 2001 г.), Харьков, НТУ "ХПИ", 2001. - С.67-68).

10. Решетникова Т.П. Факторы конкурентоспособности предприятия и их прогнозирование. Тези за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції "Проблеми економічного зростання України на сучасному етапі: мікро і макрорівень" (20-21 червня 2002 р.), Феодосія, Феодосійський державний фінансово-економічний інститут, 2002. - С.13-14.

АНОТАЦІЯ

Решетнікова Т.П. Організаційно-економічні методи управління конкурентоспроможністю підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2003.

Дисертацію присвячено дослідженню основних тенденцій і закономірностей управління промисловим підприємством України в умовах переходу до ринкової економіки. У роботі обґрунтовано необхідність широкого використання маркетингових досліджень підприємства з метою підвищення якості управлінських рішень, спрямованих на підвищення його конкурентоспроможності. Основними напрямами розвитку методів управління конкурентоспроможністю підприємства є: розробка методів кількісної оцінки і аналізу конкурентоспроможності; розробка методів прогнозування конкурентоспроможності та формування її стратегічних нормативів, що дозволяють провести порівняльний аналіз суб'єктів ринку і приймати обґрунтовані управлінські рішення, які спрямовані на її підвищення, задоволення вимог ринку конкурентоспроможною продукцією і покращення результатів економічної діяльності.

Ключові слова: управлінське рішення; моделі та методи оцінки, аналізу і прогнозування конкурентоспроможності; конкурентоспроможність підприємства.

АННОТАЦИЯ

Решетникова Т.П. Организационно-экономические методы управления конкурентоспособностью предприятия. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика, организация и управление предприятиями. Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2003 г.

Диссертация посвящена исследованию основных тенденций управления промышленным предприятием Украины в условиях рыночной экономики. В работе обоснована необходимость широкого использования маркетинговых исследований предприятия с целью повышения качества управленческих решений направленных на повышение его конкурентоспособности. Основными направлениями развития методов управления конкурентоспособностью предприятия являются: разработка методов количественной оценки и анализа конкурентоспособности; разработка методов прогнозирования конкурентоспособности и формирования ее стратегических нормативов, позволяющих проводить сравнительный анализ субъектов рынка и принимать обоснованные управленческие решения, направленные на ее повышение, удовлетворение требований рынка конкурентоспособной продукцией и улучшение результатов экономической деятельности.

Одно из основных управленческих решений, которое необходимо периодически принимать руководству, связано с повышением устойчивости предприятия в рыночной среде, т.е. с повышением его уровня конкурентоспособности. В условиях рыночной экономики эффективность такого управленческого решения определяется глубиной знания и учета основных факторов конкурентоспособности. Разрабатывая новый, основанный на методах моделирования, организационно-экономический механизм управления конкурентоспособностью, позволяющий учитывать результаты маркетинговых исследований быстроизменяющейся рыночной среды предприятия, автор предлагает перспективное направление повышения эффективности соответствующего управленческого решения.

В диссертации конкурентоспособность предприятия концептуально характеризуется тремя факторами: потенциальными возможностями предприятия; степенью удовлетворения требований рынка конкурентоспособной продукцией; результатами хозяйственной деятельности (показателями продуктивности использования ресурсов и финансового состояния предприятия).

Разработан и реализован ряд моделей и методов количественной оценки, анализа и прогнозирования уровня конкурентоспособности предприятия и ее факторов. Предложена модель оптимального распределения финансовых средств, выделяемых на повышение уровней факторов конкурентоспособности. Обоснован организационно-экономический механизм управления, а также усовершенствованы принципиальные подходы к информационному обеспечению процессов управления конкурентоспособностью, реализация которых позволяет оценить и прогнозировать уровни и тенденции ее развития.

Практическое внедрение изложенных в диссертации исследований и разработок в ОАО "Донецкгормаш" и ОАО "Новогорловский машзавод" подтверждает эффективность предложенных автором моделей и методов.

Ключевые слова: управленческое решение; модели и методы оценки, анализа и прогнозирования конкурентоспособности; конкурентоспособность предприятия.

SUMMARY

Reshetnikova T.P. Organizational and economic methods of management of enterprise competitiveness (MMEC). - Manuscript.

Thesis for Candidate degree of Economic sciences on speciality 08.06.01 - Economy, organization and management of enterprises. Donetsk National University of Ministry of Education and Science of Ukraine, Donetsk, 2003.

Thesis is devoted to the research of main tendencies and conformities to management of enterprise of Ukraine under conditions of transition to the market economy. The work proves the necessity of wide implementation of marketing research in enterprise with the purpose of improving management decisions implied to raise its competitiveness. The basic directions of development of MMEC suggest (1) the elaboration of methods of quantitative valuation and analysis of competitiveness, (2) working out methods of competitiveness prognostication, and (3) formulation of its strategis standards allowing to make a comparative analysis of market subjects, and to undertake grounded management decisions aimed to its raise, satisfaction of market requirements to competitive production, and improvement of economic activity results.

Key words: management decision, models and methods of valuation, analysis and prognostication of competitiveness, enterprise competitiveness.