ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ( м. ОДЕСА) імені К.Д. УШИНСЬКОГО

РУДЕНКО ЮЛІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК:371+372.211+372.217+398.21

ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКА ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЕКСПРЕСИВНОЮ ЛЕКСИКОЮ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ КАЗКИ

13.00.02- теорія і методика навчання (українська мова)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ОДЕСА 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: -доктор педагогічних наук, професор

дійсний член АПН України

Богуш Алла Михайлівна

Південноукраїнський державний педагогічний

університет (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського,

завідувач кафедри теорії і методики дошкільної

освіти

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент

Гавриш Наталія Василівна

Словянський державний педагогічний

університет, доцент кафедри

дошкільної педагогіки

кандидат педагогічних наук, доцент

Луцан Надія Іванівна

Прикарпатський університет імені В.Стефаника,

доцент кафедри теорії і методики

дошкільної освіти

Провідна установа - Рівненський державний гуманітарний університет, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Рівне

Захист дисертації відбудеться “14” березня о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського за адресою: 65029, м.Одеса, вул. Ніщинського, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферет розісланий “13” лютого 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Трифонова О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження визначається державними вимогами та концептуальними положеннями щодо мовної освіти громадян України, реалізація яких має забезпечити “вільне володіння всіма громадянами державною українською мовою” 1). Важливого значення в цьому процесі набуває висхідна ланка освіти – дошкілля. Кінцевим результатом навчання рідної мови в дошкільному закладі є формування культури мовлення і спілкування дітей. Одним із провідних засобів формування культури мовлення дошкільнят є збагачення, активізація і уточнення лексичного запасу рідної мови.

Проблема словникової роботи з дітьми на етапі дошкільного дитинства досліджувалась у різних напрямах багатьма вченими. Зокрема, збагачення словника дітей раннього (Аркін Ю.А., Гербова В.В., Ляміна Г.М., Розенгарт – Пупко Г.Л. та ін.) і дошкільного віку ( Бавикіна Г.Н., Богуш А.М., Непомняща І.М., Ляховська Ю.С. та ін.); особливості становлення і розвитку словника дітей впродовж дошкільного дитинства (Іваненко А.П., Коніна М.М., Коник В.І., Кудикіна Н.В., Луцан Н.І, Ляховська Ю.С., Савєльєва Н.П. та ін.)

Стрижневим моментом низки досліджень ( Арушанова А.Г., Бірюк Л.Я., Гавриш Н.В., Ількова А.П., Кирста Н.Р., Колунова Л.І., Куршева Г.О., Максаков О.І., Лаврентьєва А.І., Савушкіна Є.В., Смага А.А., Сомкова О.Н., Сохін Ф.О., Струніна Є.М., Ушакова О.С., Юртайкіна Т.М. та ін.) виступило дослідження особливостей засвоєння семантики слів, уточнення і розширення значень уже відомих у певному контексті тощо, використання тематичного принципу введення лексики, асоціативного поєднання слів. Натомість результати педагогічних спостережень засвідчили, що українська народна казка не знайшла належного місця у практиці дошкільної освіти і зокрема, у збагаченні словника старших дошкільників експресивною лексикою. Це й обумовило вибір теми експериментального дослідження “Збагачення словника дітей старшого дошкільного віку експресивною лексикою засобами української народної казки”.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконувалось відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи ПНЦ АПН України “Лінгводидактичні засади мовної освіти в навчально-виховних закладах різного типу (№ 0197110062370). Автором досліджувавсь аспект збагачення словника старших дошкільників експресивною лексикою засобами української народної казки.

Тема затверджена Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського (протокол №7 від 27.01.2000 року) та закоординована радою з координації АПН України (протокол № 2 від 20.03 2000 року).

Обєкт дослідження – художньо-мовленнєва діяльність старших дошкільників.

Предмет дослідження - процес збагачення лексичного запасу дітей старшого дошкільного віку експресивною лексикою засобами української народної казки.

Мета дослідження – розробити, науково обгрунтувати та експериментально апробувати методику і педагогічні умови збагачення словникового запасу старших дошкільників експресивною лексикою засобами української народної казки.

Гіпотеза дослідження – процес збагачення словника експресивною лексикою буде ефективним, якщо забезпечити такі педагогічні умови: 1) розуміння дітьми змісту казкових текстів; 2) усвідомлення дітьми наявності експресивної лексики в текстах казок і власному мовленні; 3) наявність позитивних емоційних стимулів щодо пошуку дітьми відповідних слів, фраз, речень з експресивними засобами; 4) цілеспрямований добір експресивної лексики за змістом казок; 5) моделювання ігрових ситуацій за змістом казок; 6) взаємозвязок різних видів діяльності (навчально-мовленнєвої, ігрової, театрально-ігрової, художньо-мовленнєвої, образотворчої) щодо активізації вживання дітьми експресивної лексики.

Завдання дослідження:

1.Уточнити та науково обгрунтувати сутність понять “експресивна лексика”, “експресивне мовлення”, “образне мовлення ”.

2.Здійснити лінгвістичний аналіз казок щодо наявності в них експресивної лексики.

3.Визначити критерії, показники та охарактеризувати рівні вживання експресивної лексики і рівні розвитку експресивного мовлення за змістом казок дітей старшого дошкільного віку.

4.Визначити педагогічні умови збагачення словника старших дошкільників експресивною лексикою засобами українських народних казок.

5.Розробити й апробувати експериментальну методику збагачення словника старших дошкільників експресивною лексикою засобами української народної казки.

Методологічними засадами дослідження виступили положення: наукової теорії пізнання щодо взаємозвязку діяльності і свідомості, мислення, мови і мовлення; раціонального й емоційного; перехід кількісних змін у якісні; єдність мовного змісту і мовного значення; нації, мови і мовної особистості.

Теоретичні засади дослідження становили праці мовознавців з проблем експресивності як мовної категорії (Винокур Г., Галкіна – Федорук О., Головін Б.Н., Грищенко А.П., Дідук Г.І., Ковальов В., Мацько Л.І., Плющ М.Я., Пономарів О.Д., Потебня О., Розенталь Д.І., Святчик К.В., Теленкова А., Телія В.Н., Чабаненко В.А., Черкун Л.І., Щерба Л. та ін.), урахування особливостей вияву різних видів виразності в мовленні (Єфімов Л.І., Коваль Г.П., Костомаров В.Г., Кожина М.І., Кулибчук Л.М., Пащенко В., Пентилюк М.І., Федоров О.І., Хруцька Н.В. та ін.), психологів щодо взаємозвязку значення і смислу слова (Виготський Л.С., Лурія О.Р. та ін.), психолінгвістів щодо усвідомлення дітьми мовної дійсності та організації мовленнєвої діяльності ( Виноградов В.В., Винокур В.В., Негневицька О.Й., Леонтьєв О.О., Шахнарович О.М. та ін.), філологів з вивчення особливостей казкового тексту (Вавринюк Т.І., Коротич Т.А., Лавриненко С.Т., Сорокотенко О.В. та ін.), лінгводидактів щодо впливу казкового тексту на мовленнєвий розвиток дошкільників ( Алієва С.А., Гавриш Н.В., Насруллаєва Н.Н., Карпинська Н.С., Пабат В.В., Фесенко Л.І., Ушакова О.С. та ін.), шляхів збагачення словника дітей дошкільного віку ( Бавикіна Т.Н., Богуш А.М., Гербова В.В., Іваненко А.П., Непомняща І.М., Кирста Н.Р., Коніна М.М., Коник В.І., Кудикіна Н.В., Луцан Н.І., Ляховська Ю.С., Савельєва Н.П. та ін.), формування в дошкільників словникового багатства мови ( Гавриш Н.В., Ількова А.П., Колунова Л.А., Куршева Г.О., Лаврентьєва А.І., Савушкіна О.С., Сомкова О.Н., Ушакова О.С. та ін.), лексична робота з текстами художніх творів (Арушанова А.Г., Бірюк Л.Я., Гавриш Н.В., Кирста Н.Р., Смага А.А. та ін.).

Методи дослідження – теоретичні: вивчення, аналіз та узагальнення педагогічної, філологічної, лінгвістичної, психолого-педагогічної і методичної літератури щодо збагачення словникового запасу старших дошкільників; емпіричні: цілеспрямоване спостереження за мовленням старших дошкільників, анкетування, бесіда, аналіз навчально-виховних планів вихователів, програм, щодо визначення стану досліджуваної проблеми у практиці дошкільних закладів; педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий); статистичні: кількісний та якісний аналіз експериментальних даних рівнів вживання експресивної лексики дітьми старшого дошкільного віку.

Дослідження проводилось поетапно протягом 1998-2002 років.

На першому етапі (1998-1999 рр.) вивчалася психологічна, лінгвістична, лінгводидактична, методична література з теми дослідження, аналізувалася навчально-виховна документація дошкільних закладів освіти (програми, методичні посібники, плани навчально-виховної роботи тощо) з метою конкретизації предмета і завдань, розробки гіпотези наукового дослідження, визначення пріоритетних напрямів експериментальної роботи, уточнення понять “експресивне мовлення”, “експресивна лексика”, “образне мовлення” розроблялися показники вживання експресивної лексики старших дошкільників.

На другому етапі (1999-2001 рр.) визначалися рівні розвитку експресивного мовлення старших дошкільників, проводився формуючий експеримент, під час якого перевірялася гіпотеза й ефективність експериментальної методики.

На третьому етапі (2001-2002 рр) здійснювався порівняльний аналіз результатів констатуючого і прикінцевого етапів експерименту, виявлялися стадії розвитку експресивного мовлення старших дошкільників; теоретично обгрунтовувалися висновки; впроваджувалися результати дослідження в педагогічну практику дошкільних закладів.

Базою дослідження виступили дошкільні заклади м. Одеси №255, № 66, № 52, №29 “Казка”, НВК “Надія” м. Одеси. В експериментальному дослідженні взяли участь 350 дітей віком 5-7 років (175 склали експериментальну та 175 контрольну групи). До анкетування було залучено 217 вихователів м. Одеси, Одеської області, м. Краматорська і м. Словянська.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше досліджено і науково обгрунтовано специфіку засвоєння дітьми старшого дошкільного віку експресивної лексики засобами українських народних казок; уточнено поняття “експресивна лексика”, “експресивне мовлення”, “образне мовлення; виявлено критеріїї, показники, рівні розвитку експресивного мовлення; визначено педагогічні умови, стадії і тенденції збагачення словника дітей експресивною лексикою; дістала подальшого розвитку методика збагачення і активізації словника дітей старшого дошкільного віку.

Практична значущість дослідження полягає в розробці методики збагачення словника старших дошкільників експресивною лексикою засобами текстів українських народних казок, системи лексичних вправ, ігрових ситуацій, спрямованих на активізацію вживання в мовленні дітей експресивної лексики; упорядкуванні експресивної лексики казкових текстів за тематичними словниками. Експериментальний матеріал може бути використаний у практиці роботи дошкільних закладів, при складанні програм, навчально-методичних посібників та в лекційних курсах “Методики розвитку рідної мови в дошкільному закладі”.

Матеріали дослідження впроваджувались та апробовувались у процесі навчально-виховної роботи дошкільних закладів: “Надійка” м. Краматорська Донецької області (довідка про впровадження № 7 від 23 червня 2000 року), №10 “Калинка” м.Білгород - Днестровська ( довідка про впровадження №33 від 26 лютого 2001 року), “Шлях Ілліча” с.Лиманського Одеської області (довідка про впровадження №65 від 20 березня 2001 року), №237 м. Запоріжжя (довідка про впровадження № 8 від 30 березня 2001 року), № 53 м. Краматорська (довідка про впровадження № 13/73 від 26 грудня 2001 року), № 56 м. Рівного (довідка про впровадження № 26 від 5 грудня 2002 року) навчально –виховного комплексу № 126 м. Одеси (довідка про впровадження № 5 від 2 квітня 2001 року), та Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження № 118 від 28 серпня 2002 року).

Достовірність результатів дослідження забезпечується теоретичною і методологічною обгрунтованістю її вихідних положень, використанням комплексу методів дослідження, адекватних його предмету, меті і завданням, якісним і кількісним аналізом експериментальних даних, дослідно- експериментальною перевіркою висунутої гіпотези, що забезпечило окрім теоретичного обгрунтування проблеми, її практичне втілення у практику роботи дошкільних закладів.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на міжнародних (Одеса,1999; 2001; Рівне,2000; Артек, 2001), всеукраїнських науково-практичних (Черкаси, 2000; Бердянськ, 2000; Київ, 2000; 2001; Херсон, 2001; Дрогобич, 2001; Одеса, 2001; Ялта, 2001; Івано-Франківськ, 2001), регіональних (Одеса, 2001) конференціях; обговорювалися на аспірантських семінарах упродовж 1998-2002 років. Основні положення і результати дослідження відображено у 26 публікаціях, з них 14 статей у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 236сторінок, з них 168 сторінок основного тексту. У роботі 19 таблиць, 5 схем, 1 діаграма, які займають 6 самостійних сторінок тексту. До списку використаних джерел увійшло 262 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено обєкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження, розкрито теоретичну і практичну значущість, подано дані щодо апробації основних положень дисертації.

У першому розділі “Теоретичні засади словникової роботи” розкрито і науково обгрунтовано сутність понять “експресивна лексика”, “експресивне мовлення”, “образне мовлення”, уточнено поняття “троп”; охарактеризовано основні засоби створення експресивності в мовленні на лексичному рівні (епітет, метафора, літота, гіпербола та ін.); визначено вплив української народної казки на розвиток мовлення дітей дошкільного віку; розглянуто основні напрями словникової роботи в дошкільному закладі; досліджено стан проблеми використання української народної казки як засобу збагачення словника в сучасній педагогічній теорії і практиці.

В українській мові слова, крім лексичного значення, різняться й стилістично (належність до певного лексичного прошарку). Лексика становить сукупність уживаних у мові слів, з якими пов?язані певні значення, закріплені в суспільному вжитку (Мацько Л.І., Пентилюк М.І., Плющ М.Я., Пономарів О.Д. та ін.). Окреме нашарування в загальновживаній лексиці становить експресивна лексика. Експресивність визначається вченими як сукупність семантико-стилістичних ознак одиниці мовлення, що забезпечують її здатність виступати в комунікативному акті як засіб суб’єктивного вираження мовця до змісту чи адресату мовлення. Умовою створення словесної експресії виступає зміст слова, що включає в себе емотивно-оцінювальні конотації (Ахманова О.С., Дідук Г.І., Ганич Д.І., Головін Б.М., Олійник І.С., Потебня О.О., Телія В.Н., Святчик К.В. та ін.). Головна особливість експресивного мовлення полягає, на думку психологів (Леонтьєв О.О.) та психолінгвістів (Винокур Г.О., Виноградов В.В.), у вживанні мовних елементів у вільному їх використанні, як у поетичному (естетичному), так і в повсякденному контексті.

Під експресивною лексикою ми розуміємо сукупність слів, що виникли шляхом метафоризації, яка посилює лексичне значення конотативними ознаками. Конотативне значення слів виражається переважно за допомогою лексичних засобів мовлення – тропів.

Троп визначається вченими (Гавриш Н.В., Коваль А.П., Пащенко В., Русанівський В.М., Ярцева В.) як прийом зміни основного значення, що допомагає автору експресивно відобразити звичні предмети. Використання лексичних засобів створення мовленнєвої експресії (тропів) у мовленнєвій роботі зі старшими дошкільниками є, на думку методистів (Богуш А.М., Гавриш Н.В., Ількова А.П., Кирста Н.Р., Львов М.Р., Ушакова О.С.), передумовою вдосконалення словника, сприяє оволодінню переносним значенням слова, розумінню можливості його використання в різних ситуаціях.

Експресивне мовлення - це складний процес використання в навчально-мовленнєвій діяльності конотативно зумовлених лексичних одиниць, що відбувається шляхом усвідомлення семантичних особливостей лексичного значення слова і виражається здібністю використовувати лексичні засоби експресивності у процесі усних висловлювань.

Образне мовлення - це процес усвідомлення, розуміння, вживання у процесі мовленнєвої діяльності слів і словосполучень у переносному значенні ( тобто використання у розмовному мовленні тропів).

Вченими (Аматьєва О.П., Дідук Г.І., Кулибчук Л.М., Русанівський В.М.) виокремлюються комунікативні засоби експресивності: мовні (інтонаційні) – тембр, темп, гучність, мелодика, ритм, наголос; і немовні – виразні рухи м’язів обличчя –міміка, всього тулубу - пантоміміка, жести, пози; фонетико-словотворчі (алітерація, асонанс, анафора, епіфора, префікс з емоційним забарвленням); лексико-семантичні (багатозначні слова, слова в переносному значенні, синоніми, антоніми, омоніми); синтаксичні (народні приповідки, прислів’я, приказки, крилаті вислови, фразеологічні звороти); стилістичні фігури (риторичне запитання, звертання); морфологічні (частки, вигуки, граматичні форми), що вживаються у своїй вторинній функції (т.б. у переносному значенні), переважна більшість яких реалізується в літературознавчих категоріях. Стрижневим у дослідженні виступають лексичні засоби створення мовленнєвої експресії у художньому тексті (принагідно українських народних казок).

Казка вивчалась у різних аспектах: було визначено вплив казкового тексту на мовленнєвий розвиток дітей дошкільного віку (Алієва С.А., Карпінська Н.С., Насруллаєва Н.Н.); на розвиток зв?язного мовлення дітей (Фесенко Л.І.); на моральне виховання дошкільників (Бакуліна С.Ю.). Проблема використання казки в мовленнєвому розвитку дошкільників знайшла своє відображення лише в небагатьох дослідженнях (Гавриш Н.В., Насруллаєва Н.Н., Фесенко Л.І., Шибицька А.Є.).

Наявність у структурі казкового тексту елементів експресивної лексики зумовила вибір творів цього жанру для здійснення завдань збагачення словника старших дошкільників експресивною лексикою у процесі навчально-мовленнєвої діяльності.

У другому розділі “Лінгводидактична модель збагечення словника дітей старшого дошкільного віку експресивною лексикою засобами української народної казки” виявлено рівні вживання старшими дошкільниками експресивної лексики та рівні розвитку їхнього експресивного мовлення; здійснено аналіз українських народних казок щодо наявності в них експресивної лексики; подано результати констатуючого і формуючого етапів експерименту; описано експериментальну методику збагачення словника старших дошкільників експресивною лексикою засобами української народної казки.

На констатуючому етапі експерименту було виявлено рівні вживання старшими дошкільниками експресивної лексики та рівні розвитку експресивного мовлення. Показниками визначення рівнів вживання експресивної лексики слугували: кількість ужитих мовних експресивів (тропів) при описі казкових подій; емоційна експресивність висловлювання. Окреслені показники слугували основою визначення рівнів вживання експресивної лексики за змістом казки. Нами було умовно виділено 4 рівні вживання експресивної лексики старшими дошкільниками за змістом казок.

Результати засвідчили, що остатнього рівня вживання експресивної лексики досягли лише – 9,2% дітей експериментальної та 6,4% - контрольної груп. На середньому рівні вживання експресивної лексики за змістом казкових текстів були 30,2% дітей експериментальної та 28,8 контрольної груп. Переважній більшості дітей (60,6% - експериментальної і 64,8% контрольної груп) був властивий низький рівень вживання експресивної лексики. Крім того, на основі одержаних результатів було виведено коефіцієнт розуміння експресивної лексики за змістом казок.

Низьким виявився коефіцієнт розуміння старшими дошкільниками експресивної лексики 72% - експериментальна і 78% - контрольна групи. Розуміння експресивної лексики із середнім коефіцієнтом засвідчили (28% - експериментальної та 22% - дітей контрольної та груп. Достатнього та високого рівнів зафіксовано не було.

Наступним етапом констатуючого експерименту стало визначення рівнів розвитку експресивного мовлення дітей старшого дошкільного віку. Задля цього дітям було запропоновано низку експериментальних завдань: “Відгадай слово”, “Намалюй портрет казкового героя”, “Мандрівка в казкове царство” і т.ін. У критерії його оцінки було закладено показники, що складають основу експресивного мовлення. Було виокремлено чотири критерії розвитку експресивного мовлення: 1) наявність у мовленні лексико-семантичних засобів із показником вживання в мовленні слів у переносному значенні; 2) лексична наповнюваність усного продукування казкового тексту з показником -співвідношення побутової, загально-вживаної і експресивної лексики в усних висловлюваннях, під час опису, переказу, бесіди тощо); 3) доцільне використання в мовленні тропів із показником вживання в мовленні епітетів, метафорів, гіпербол, персоніфікацій, метонімій, літот, синекдох, порівнянь; 4) використання в мовленні синтаксичних засобів із показником вживання в мовленні казкових зачинів, кінцівок, віршованих рядків, повторів.

Окреслені показники виступили підгрунтям для виокремлення рівнів розвитку експресивного мовлення старших дошкільників.

Нами було умовно визначено 5 рівнів: високий, достатній, середній, низький, стадія невизначеності. Високий рівень розвитку експресивного мовлення: діти вживали в мовленні слова з різними смисловими відтінками і навантаженням, доречно їх використовували. У них наявні експресивні засоби (епітет – 10-12, метафора – 8-9, порівняння – 7-8, гіпербола – 5-7, літота – 5-6, синекдоха – 3-4, повтори – 12- 15, віршовані рядки – 18-21 тощо). Мовлення емоційно забарвлене, багате типовими казковими формулами, казковими клішованими виразами (кінцівка, зачин). Наявні творчі процеси щодо самостійного вживання експресивної лексики. Під час складання образної характеристики казкових персонажів використовують смислові відтінки слів. У процесі переказу улюбленої казки використовують жестову символіку (міміка, пантоміміка), змінюють темброве забарвлення (уподібнення до голосу казкових персонажів, часткове перевтілення).

Достатній рівень: висловлювання вирізняються чіткою сюжетною лінією, завершеністю, логічністю. Експресивні засоби використовуються після нетривалої паузи. У кількісному співвідношенні виразність сягає: епітет – 8-10, метафора – 6-7, порівняння – 5-6, гіпербола – 3-4, літота – 4-5, синекдоха – 3-4, повтори –10-12, віршовані рядки – 16-18 тощо), але вживання в розмовному мовленні деяких з них (синекдоха, літота) викликає певні труднощі. Співвідношення експресивної лексики до лексичного складу мовної структури казкового тексту складає біля 50,3%. Наявні в мовленні помилки (нечіткість, непослідовність викладу думок). У процесі переказу казки недостатньо використовують специфічні казкові формули, або перекручують їх зміст.

Середній рівень: усне мовлення характеризується нерівномірністю. Діти вживають обмежену кількість експресивних засобів у розмовному мовленні – використовують здебільшого після нагадування (словесна інструкція, поданий початок). Лексична наповнюваність висловлювань дорівнює 35-40% від загального лексичного масиву. Вживання експресивних засобів у мовленні носить здебільшого епізодичний характер. У мовленні дітей відсутні такі тропи, як синекдоха, літота. Подекуди фіксуються в мовленні гіперболи – 1-2, метафори – 3-4. Найуживанішими залишаються епітети, повтори, порівняння, віршовані рядки. Проте найповніше означені тропи вживаються в мовленні у процесі переказу казок за поданим початком, або після попереднього нагадування. В мовленні діти майже не використовують мовленннєві звороти, що наявні в казковому тексті. Здебільшого це стосується зачинів, вони випадають із лексичної структури. У дітей відсутнє розуміння семантичного значення експресивних одиниць, вони не можуть пояснити додаткове значення лексики, що наявна в казці.

Низький рівень: Активний словниковий запас дітей дорівнює 10-15% експресивної лексики, яку вони використовують лише після попередньої пропедевтичної роботи. Діти використовують лише поодинокі елементи експресивності (епітети – 1-2, повтори- 3-4), віршовані рядки пригадують тільки з допомогою вихователя (окремі слова). Використання в усних висловлюваннях епітетів часто призводить до втрати основної думки повідомлюваного. Клішовані вирази в мовленні відсутні. Діти не відтворюють їх у мовленні, навіть, після нагадування.

Стадія невизначеності: Діти означеного рівня не змогли правильно виконати жодного завдання, як під час групової, так і індивідуальної роботи. У них відсутня експресивна лексика, не знають образних виразів і віршованих рядків знайомих казок.

Як зясувалось, високого рівня розвитку експресивного мовлення не було зафіксовано. На достатньому рівні було 14% дітей експериментальної і 16% - контрольної груп. Незначна кількість дітей (34% дітей експериментальної і 26% - контрольної груп) перебували на середньому рівні розвитку експресивного мовлення. У переважної більшості дітей (50% - експериментальної і 54% контрольної груп) було зафіксовано низький рівень розвитку експресивного мовлення. На стадії невизначеності було виявлено (2% експериментальної і 4% - контрольної груп).

На формуючому етапі дослідження було розроблено лінгводидактичну модель збагачення словникового запасу старших дошкільників експресивною лексикою, яка обіймала чотири етапи: відбірково-аналітичний, первинно-ознайомлювальний, продуктивно-моделюючий, творчо-імпровізаторський (див. схему).

Перший етап формуючого експерименту- відбірково- аналітичний - передбачав добір та аналіз казок, що відповідають віковим особливостям дітей старшого дошкільного віку і сприяють збагаченню словника дітей експресивною лексикою, наявною в казках, а також складання словників – мінімумів за змістом казок. Аналіз казкових текстів здійснювався за педагогічним і лінгвістичним критеріями. Педагогічний критерій передбачав аналіз дібраних казок щодо відповідності меті дослідження та доступності їх віку дітей. Показниками означеного критерію виступили: доступність віку; виховне, пізнавальне, естетичне значення сюжету; своєрідність викладу; наявність у сюжетній фабулі емоційно-виразного підтексту; композиційні особливості казки (зачин, кінцівка, розвиток дій) ; достатній запас експресивної лексики; доцільність її використання в мовленні дітей.

Аналіз казок за лінгвістичним критерієм передбачав угрупування експресивної лексики (тропів) за загальноприйнятою класифікацією (епітет, метафора, порівняння, персоніфікація, синекдоха, гіпербола, літота тощо) та визначення коефіцієнта середньої частотності вживання тропів у дібраних казкових текстах. Показниками добору за даним критерієм слугували: барвистість та образність мовлення; наявність віршованих повторів, примовок, приповідок; діалогізована оповідь казок (можливість за змістом текстів драматизувати, театралізувати, інсценізувати); наявність традиційних зачинів, кінцівок; цікавість та оригінальність сюжету; наявність у текстовій фабулі експресивної лексики (епітет, метафора, порівняння). Аналіз казок дозволив дійти висновків щодо доцільності їх використання з метою збагачення словника старших дошкільників елементами експресивної лексики, яка складає третину мовного потенціалу українських народних казок.

Роботі над українськими народними казками з дітьми передувала ретельна підготовка вихователя до кожного заняття: добір прийомів пояснення і уточнення окремих слів і фраз; розробка лексичних вправ за змістом казки та сценаріїв ігрових ситуацій за сюжетом казки; складання казкових сюжетів – оповідей. Так, на початку експериментальної роботи нами було складено

Лінгводидактична модель збагачення словника старших дошкільників експресивною лексикою засобами української народної казки

розповідь -казку про дівчинку Барвинку та її друзів Івасика, Ганнусю і Катрусю, які виступили наскрізними героями впродовж усього експериментального навчання і стимулювали дітей до активізації засвоєної експресивної лексики.

Для забезпечення ефективності експериментальної роботи на даному етапі реалізовувались такі педагогічні умови, як розуміння дітьми змісту казкових текстів; цілеспрямований добір експресивної лексики за змістом казок..

Метою другого – первинно-ознайомлювального - етапу було ознайомлення дітей з українськими народними казками, введення у словник дітей нової лексики. Змістовий аспект роботи передбачав розповідання українських народних казок, уведення у словник дітей експресивної лексики. Проводились літературні вікторини, показ театрів за змістом казок, прослуховування платівок, перегляд діафільмів, кінофільмів, телепередач і відеофільмів за змістом казок.

Педагогічними умовами первинно-ознайомлювального етапу виступили усвідомлення дітьми наявності експресивних засобів у текстах казок і власному мовленні; наявність позитивних емоційних стимулів щодо пошуку дітьми відповідних слів, фраз, речень з експресивними засобами.

Третій, продуктивно-моделюючий, етап дослідження передбачав активізацію експресивної лексики в різноманітних мовленнєвих ситуаціях за змістом українських народних казок. Змістовим аспектом роботи означеного етапу було занурення дітей в активну навчально-мовленнєву та художньо-мовленнєву діяльність за змістом українських народних казок.

Педагогічними умовами означеного етапу виступили: наявність позитивних емоційних стимулів щодо пошуку дітьми відповідних слів, фраз, речень з експресивними засобами; моделювання ігрових ситуацій за змістом казок.

Метою четвертого (творчо-імпровізаторського) етапу було самостійне використання дітьми експресивної лексики в різних видах діяльності

(навчально-мовленнєвій, художньо-мовленнєвій, театрально-ігровій). Змістовий аспект роботи передбачав подальшу активізацію в мовленні дітей експресивної лексики в іграх – драматизаціях, інсценуванні, показах дітьми театрів і вистав, іграх за сюжетами казок, літературних вечорах і святах казки і ранках.

Педагогічними умовами реалізації змістового аспекту на даному етапі виступили: моделювання ігрових мовленнєвих ситуацій за змістом казок; взаємовзязок різних видів діяльності (навчально-мовленнєвої, ігрової, театрально-ігрової, художньо-мовленнєвої, образотворчої).

На прикінцевому етапі експериментального дослідження було проведено підсумкові зрізи з метою зясування ефективності розробленої методики збагачення словника дітей старшого дошкільного віку експресивною лексикою засобами української народної казки. Порівняльні дані рівнів розвитку експресивного мовлення подано в таблиці.

Таблиця

Порівняльні дані рівнів розвитку експресивного мовлення дітей старшого дошкільного віку (контрольний зріз) (у %)

Етапи експерименту | Групи | Рівні

Високий | Достатній | Середній | Низький | Стадія невиз-наченості

Констатуючий | ЕГ | - | 14 | 34 | 50 | 2

КГ | - | 16 | 26 | 54 | 4

Контрольний | ЕГ | 18 | 72 | 8 | 2 | -

КГ | - | 18 | 70 | 12 | -

Як видно з таблиці, в експериментальній групі відбулися значні позитивні зрушення щодо рівневої характеристики рівнів розвитку експресивного мовлення дітей старшого дошкільного віку. Високого рівня розвитку експресивного мовлення досягли 18% дітей (на констатуючому етапі високий рівень був відсутній). На достатньому рівні стало 72% дітей (до навчання 14%). Середній рівень розвитку експресивного мовлення засвідчили 8% дітей (було 34%). На низькому рівні залишилось 2% дітей (було 50%). Дітей з рівнем розвитку експресивного мовлення на стадії визначення в експериментальній групі виявлено не було.

Проаналізуємо рівень розвитку експресивного мовлення в контрольній групі. Так, високого рівня розвитку експресивного мовлення в контрольній групі не було зафіксовано, як і на констатуючому етапі. На достатньому рівні розвитку експресивного мовлення знаходились 18% дітей (було 16%). Як зясувалось, значно збільшилась кількість дітей середнього рівня, їх стало 70% (було 26%). На низькому рівні розвитку експресивного мовлення залишилось 12% дітей (було 54%). Зауважимо, що в контрольній групі, як і в експериментальній, не було виявлено дітей на стадії невизначеності.

Отже, результати дослідження підтвердили ефективність запропонованої експериментальної методики збагачення словникового запасу старших дошкільників експресивною лексикою засобами української народної казки.

У висновках узагальнено результати дослідження, основні з них такі.

У дослідженні вперше вивчено проблему збагачення словника старших дошкільників експресивною лексикою засобами української народної казки, розроблено й апробовано експериментальну методику і педагогічні умови її реалізації.

1. Експресивна лексика - це сукупність слів, що виникли шляхом метафоризації, яка посилює лексичне значення конотативними ознаками. Конотативне значення слів виражається переважно за допомогою лексичних засобів мовлення – тропів. Експресивне мовлення складний процес використання в навчально-мовленнєвій діяльності конотативно зумовлених лексичних одиниць, що відбувається шляхом усвідомлення семантичних особливостей лексичного значення слова і виражається здібністю використовувати лексичні засоби експресивності під час усних висловлювань.

2. Започатковуючи експеримент, було визначено критерії і показники розвитку експресивного мовлення старших дошкільників. З – поміж них: наявність у мовленні лексико-семантичних засобів із показником: вживання в мовленні слів у переносному значенні; лексична наповнюваність усного продукування казкового тексту з показником співвідношення побутової, загально-вживаної і експресивної лексики в усних висловлюваннях, під час опису, переказу, бесіди тощо; доцільне використання в мовленні тропів з показником: вживання в мовленні епітетів, метафорів, гіпербол, персоніфікацій, метонімій, літот, синекдох, порівнянь); використання в мовленні синтаксичних засобів із показником: вживання в мовленні казкових зачинів, кінцівок, віршованих рядків, повторів.

3. Педагогічними умовами збагачення словника дітей старшого дошкільного віку експресивною лексикою засобами української народної казки виступили: 1) розуміння дітьми змісту казкових текстів; 2) усвідомлення дітьми наявності експресивної лексики в текстах казок і власному мовленні; 3) наявність позитивних емоційних стимулів щодо пошуку дітьми відповідних слів, фраз, речень з експресивними засобами; 4) цілеспрямований добір експресивної лексики за змістом казок; 5) моделювання ігрових ситуацій за змістом казок; 6) взаємозвязок різних видів діяльності (навчально-мовленнєвої, ігрової, театрально-ігрової, художньо-мовленнєвої, образотворчої) щодо активізації вживання дітьми експресивної лексики.

4. На формуючому етапі дослідження було розроблено лінгводидактичну модель збагачення словника старших дошкільників експресивною лексикою, яка обіймала чотири етапи: контекстуально-конотативний, первинно-ознайомлювальний, продуктивно-моделюючий і творчо-імпровізаторський. До кожного етапу було розроблено систему завдань, спрямованих на збагачення словника експресивною лексикою засобами української народної казки.

5. Прикінцевий етап дослідження засвідчив помітні позитивні кількісні та якісні зрушення рівнів розвитку експресивного мовлення дітей експериментальної групи. Так, високого рівня розвитку експресивного мовлення досягли 18% дітей (на констатуючому етапі високий рівень був відсутній). На достатньому рівні стало 72% дітей (до навчання 14%). Середній рівень розвитку експресивного мовлення засвідчили 8% дітей (було 34%). На низькому рівні залишилось 2% дітей (було 50%). Дітей з рівнем розвитку експресивного мовлення на стадії визначення в експериментальній групі виявлено не було. Щодо, високого рівня розвитку експресивного мовлення контрольної групи не було зафіксовано, як і на констатуючому етапі. На достатньому рівні знаходились 18% дітей (було 16%). Як зясувалось, значно збільшилась кількість дітей середнього рівня, їх стало 70% (було 26%). На низькому рівні розвитку експресивного мовлення залишилось 12% дітей (було 54%). Зауважимо, що в контрольній групі, як і в експериментальній групі не було виявлено дітей на стадії невизначеності.

6. Було встановлено послідовні стадії збагачення словника експресивною лексикою, а саме: 1) відбір лексики з українських народних казок та її угрупування за словниками- мінімумами; 2) пояснення номінативного значення дібраної лексики і усвідомлення дітьми ролі експресивних засобів в українських народних казках; 3) ознайомлення дошкільників з українськими народними казками, змістовий аналіз казок; 4) збагачення словника експресивною лексикою в мовленнєвих ситуаціях; 5) самостійне продукування експресивного мовлення з опорою на наочність; 6) закріплення набутих навичок у процесі використання творчих завдань (літературні вікторини, творчі розповіді, ігри – драматизації, інсценування).

7.У процесі дослідження було визначено тенденції засвоєння експресивної лексики старшими дошкільниками: 1) ефективність засвоєння експресивних засобів мовлення залежить від рівня розуміння дітьми номінативного значення лексики казок; 2) темпи збагачення словника експресивною лексикою обумовлюються рівнем розвитку в дошкільників експресивного мовлення; 3) темпи активізації словника дітей щодо вживання експресивної лексики залежать від змістового насичення мовленнєвих вправ, ігрових ситуацій, лінгвістичних казок, запропонованих дітям; 4) міцність засвоєння експресивної лексики обумовлюється її систематичним використанням у різних видах діяльності дітей.

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у розробці шляхів збагачення словника дітей дошкільного віку засобами малих жанрів українського фольклору.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях автора:

1 Українські народні казки у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського// Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського.// Зб. наук. пр. –Вип. 8-9. –Одеса, 1998. –С. 136-138.

2. Образні вирази в українських народних казках //Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського/ /Зб. наук. пр. –Вип. 10. –Одеса, 1999. - С. 34-37.

3. До проблеми розвитку виразності і образності мовлення дошкільників засобами фольклору / Наука і освіта // Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. – 1999. - №5-6. –С. 99-100

4. Слово та образ як лінгводидактична проблема // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського..// Зб.наук.пр. –Одеса, 2000. –Випуск 1-2. –С. 40-42.

5. Трансформація образів давньої міфології у систему художніх образів ( на матеріалі українських народних казок) Наука і освіта // Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. – 2000. - №4. – С. 104-106.

6. Виховний зміст української народної казки // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського.// Зб. наук. пр. –Одеса, 2000. –Випуск 9-10. –С.54-59.

7. Мовленнєва експресія казкового тексту: спроба лінгвістичного аналізу// Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського..// Зб. наук. пр. –Одеса, 2000. –Випуск 11. – С. 58-64.

8. Словникова робота з дітьми старшого дошкільного віку як ліінгводидактична проблема // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського..// Зб. наук. пр. –Одеса, 2000. –Випуск 12. –С. 73-79.

9. Словникова робота дошкільників у сучасній лінгводидактиці //Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. –Ізмаїл. –2001. –Вип 10. – С 86-88.

10. Духовний потенціал української народної казки //Наука і освіта // Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. – 2001. - № 1. –С. 126-127.

11. . Використання наочності у процесі роботи з казкою в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського //Наука і освіта // Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. Спецвипуск “В.О.Сухомлинський і сучасність” – 2001. - №5. –С. 97-99

12. . Перемога добра над злом, як основні категорії казкового тексту// Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського.. // Зб. наук. пр.–Одеса, 2002. Вип. 8-9. –С. 122-126.

13. . Конотативне значення слова як чинник створення мовленнєвої експресії // Наука і освіта // Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. – 2002. - №3-4. С.89-92.

14. Лексичні особливості чарівних українських народних казок //Наука і освіта // Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України. – 2002. - №5. С 113-118

15. Українська народна казка як засіб розвитку образного мовлення дітей старшого дошкільного віку // Сучасні педагогічні інновації у підготовці і післядипломній освіті педагогічних працівників// Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Черкаси, 2000. –С. 138-140.

16. Рідна мова – запорука національного виховання // Психолого-педагогічні основи гуманізації виховання і навчання в школах і вищих навчальних закладах. Зб. наук. праць. –Рівне “Тетіс”. –2000. –С.384-387.

17. Морально-духовне виховання засобами української народної казки //Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді). –Зб. наук. пр. –Київ:Пед.думка. –2000 . –Кн ІІ. –С 119-125.

18. Збагачення словника дітей старшого дошкільного віку емоційно-забарвленою лексикою //Актуальні проблеми дошкільної освіти та підготовки фахівців на сучасному етапі //Матеріали наук.-практ. конф.// Зб. наук. пр. Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.Д.Осипенко. (Педагогічні науки). –Бердянськ: БДПУ, 2000. -№2. –С. 18-23.

19.Українська народна казка в родинному вихованні дітей //Вісник Прикарпатського університету. –Івано-Франківськ “ПЛАЙ”. –2001. –Вип УІ. – С. 110-114.

20. Семантика мовних одиниць казкового тексту //Зб. наук. пр. Педагогічні науки. –Херсон, –2001: Вип ХІХ. – С. 159-165.

21. Образна символіка казкового тексту (в аспекті еніопедагогічних проблем) Єніологія ХХІ века // Материалы междунар. конгресса. – Одесса: ЭНИО. – 2001. Ч 1. С. 185-186.

22. Українська народна казка у мовленнєвому розвитку дошкільника //Гуманістично-спрямований процес і становлення особистості (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді). –Зб. наук. праць. –Київ.:ВІРА –ІНСАЙТ, 2001 . Кн. ІІ. – С. 132-137.

23. Використання української народної казки в мовленнєвому розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку // Реформування змісту освіти в початкових класах у контексті перебудови загальноосвітньої середньої школи //Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. –Дрогобич:Коло, 2001. –С. 92-96.

24. Готовність студентів до лексичної роботи з дітьми 5-7 років //Психолого-педагогические основы личностно-ориентированного образования в МДЦ “АРТЕК”. Сб. научн. трудов. –Ялта: Артек, ГИА, 2001. – С. 249-252.

25. Лексична робота в дошкільному закладі: проблеми, шляхи розвязання //Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. –Зб.статей. Ч.2. –К.:Пед. Преса, 2001. –С.194-198.

26. Мовленнєвий розвиток дошкільника як підгрунтя виховання особистості в умовах сьогодення //Дитяче право: теорія, досвід, перспективи. Матеріали конф, присвяченій 80-й річниці від дня заснування державного показового Дитячого містечка імені ІІІ Комінтерну в Одесі: Зб. наук. пр. – Одеса: Юридична література, 2001. –С. 43-45.

Руденко Ю.А. Збагачення словника дітей старшого дошкільного віку експресивною лексикою засобами української народної казки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02- теорія і методика навчання (українська мова). – Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) імені К.Д.Ушинського, Одеса, 2003.

У дисертації