ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СИДОРОВА Антоніна Василівна

УДК 658.001.8:338.27:338.46

МЕТОДИ АНАЛІЗУ І ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ

ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ПОСЛУГ

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України, на кафедрі статистики (м. Донецьк).

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор

Лисенко Юрій Григорович,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економічної кібернетики

(м.Донецьк)

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент Кизим Микола Олександрович, доцент кафедри економічної кібернетики Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України (м.Харків);

доктор економічних наук, професор Моторин Руслан Миколайович, завідувач кафедри статистики Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України (м.Київ);

доктор економічних наук, професор Омелянович Лідія Олександрівна, завідувач кафедри фінансів, декан обліково-фінансового факультету Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України (м.Донецьк).

Провідна установа:

Одеський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра менеджменту (м. Одеса).

Захист відбудеться 23 квітня 2003 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 Донецького національного університету за адресою: 83015, м.Донецьк, вул. Челюскінців,198-а, ауд.101.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м.Донецьк, вул.Університетська, 24.

Автореферат розіслано 21 березня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої ради Овечко Г.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування, що відбувається в Україні, обумовлює необхідність наукового дослідження механізмів управління підприємствами, окремими підрозділами економіки та економікою в цілому. Особливу актуальність набуває у сучасних умовах дослідження підприємств сфери послуг, яка до тепе-рішнього часу залишається маловивченою. Практика розвинених країн, висока економічна ефективність їх господарюючих систем, соціальна спрямованість еко-номік підтверджують активний вплив сфери послуг на підвищення ефективності суспільного виробництва, рівня життя населення і безпосередню участь у цьому підприємств сфери послуг.

Зрозуміло, що ринкову економіку неможливо висвітлювати, спираючись на систему обліку адміністративно-планової економіки. Необхідні нові інструменти і методи обробки інформації, аналізу та прогнозування її розвитку. Враховуючи, що значення сфери послуг для економіки країни зростає, що її розвиток сприяє розвитку малого та середнього підприємництва, збільшенню робочих місць і зниженню безробіття, впливає на підвищення рівня життя населення й ефективності виробництва, виникла необхідність розробки системи методів аналізу і прогнозування розвитку підприємств цієї сфери.

Ефективність управлінських рішень стосовно розвитку підприємств сфери послуг забезпечується наявністю своєчасної і достовірної статистичної інформації, системи показників, що характеризують різні аспекти діяльності, адекватними методами аналізу і прогнозування їх розвитку.

Проблеми застосування методів аналізу та прогнозування розвитку загальнодержавного та регіональних споживчих ринків послуг знайшли відображення в наукових працях багатьох провідних українських вчених. Вагомий внесок у розробку загальнометодологічних і окремих аспектів проблеми розвитку ринків послуг зробили О.Амоша, О.Гальчинський, М.Долишній, С.Дорогунцов, І.Лукінов, Е.Лібанова, І.Ка-лачова, В.Куценко, В.Маркова, А.Мельник, О.Новікова, В.Нові-ков, Л.Омелянович, М.Пугачова, І.Решетнікова та ін. Методологічні питання використання економіко-статистичних методів в управлінні висвітлено в роботах В.Гейця, А.Єріної, А.Головача, С.Герасименка, М.Кизима, Ю.Лисенка, Р.Моторина, О.Осауленка, М.Чумаченка, В.Швеця та ін.

Разом з тим залишається недостатньо розробленою у науковій літературі проблема застосування кількісних методів аналізу і прогнозування розвитку під-приємств сфери послуг. Це обумовлює необхідність та водночас високу актуаль-ність обґрунтування умов використання методів аналізу і прогнозування розвитку підприємств сфери послуг у механізмі управління. Розвиток цього напрямку розглядається як підґрунтя для розв’язання важливого практичного завдання – поліпшення обслуговування населення, підвищення рівня та якості життя в країні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в русі Програми реформування державної статистики, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.1998 р. за № 971, кінцевим результатом якої визначена необхідність розробки методології статистики послуг в межах статистики підприємств, а також згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри статистики Донецького національного університету в рамках держбюджетної теми “Статистичне вивчення соціально-демографічних умов удосконалення управління процесами відтворення населення” (Шифр: Г – 01/27, номер державної реєстрації 0101U005714, ідентифікаційний код 02070803).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вирішення актуальної наукової проблеми розробки системи методів економічного аналізу і прогнозування розвитку підприємств сфери послуг.

Для досягнення поставленої мети в дисертації було вирішено такі задачі:

дано уточнене для сучасних умов визначення економічної сутності послуг;

визначено сутність і склад сфери послуг з урахуванням нових класифікацій підприємств за формами власності, організаційно-правовими формами господарювання, секторами економіки та видами економічної діяльності; сформульовано сучасну парадигму сфери послуг;

виконано аналіз стану і динаміки сфери послуг, визначено її місце та значення для національної економіки;

запропоновано метод інтегральної оцінки сфери послуг на макроекономічному рівні і для міжнародних співставлень;

побудовано багатофакторну кореляційно-регресійну модель гребеневої регресії для вивчення взаємозв'язку й оцінки впливу окремих факторів на величину платних послуг населенню, що надають підприємства сфери послуг;

обґрунтовано можливість застосування індексних функціональних моделей в аналізі платних послуг населенню та побудовано таку модель;

виконано моделювання і прогнозування найважливіших показників, що відображають розвиток сфери послуг на основі запропонованих моделей;

обґрунтовано виокремлення підприємств сфери послуг як самостійної економічної системи;

ідентифіковано й узагальнено систему статистичних показників для підприємств сфери послуг;

обґрунтовано необхідність виділення в складі обсягу послуг статистичного продукту як особливого виду послуг;

розроблено метод комплексної оцінки рівня розвитку підприємств сфери послуг на регіональному рівні;

визначено підходи до характеристики інтеграційних процесів національного ринку послуг у світову економіку;

розроблено модель експортної квоти для послуг;

запропоновано модифікований метод розрахунку індексу розвитку людського потенціалу з урахуванням діяльності підприємств сфери послуг;

розроблено та запропоновано програму розвитку підприємств сфери послуг.

Об'єктом дослідження є процеси управління розвитком підприємств сфери послуг.

Предметом дослідження є система методів і моделей аналізу та прогно-зування розвитку підприємств сфери послуг на основі статистичної інформації.

Методи дослідження. Одержані наукові результати базуються на використанні таких методів дослідження:

системно-логічного підходу – при розгляді сукупності підприємств та їх підрозділів, що формують сферу послуг як виробничо-економічну систему, і побудові узагальнюючих й інтегрального показників діяльності підприємств сфери послуг;

групування – при дослідженні видів діяльності з надання послуг і підприємств сфери послуг за суттєвими ознаками;

аналізу і синтезу – при розробці системи показників функціонування підприємств сфери послуг, оцінці її стану і розвитку;

формалізації – для опису моделей взаємозв’язку реалізації послуг населенню з важливішими факторами соціально-економічного розвитку та експортної квоти на послуги як показника відкритості економіки;

економіко-статистичного моделювання - для оцінки і прогнозування розвитку підприємств сфери послуг.

Обробка інформації здійснювалась з використанням сучасних інформаційних технологій і програм. Інформаційну базу дисертаційного дослідження склали статистичні дані, які характеризують стан і розвиток підприємств сфери послуг України і міст Донецької області за 1991-2001рр.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше здійснено комплексне дослідження сфери послуг як виробничо-економічної системи, визначено її характеристики, потенціал, структурні рівні, виконано групування підприємств сфери послуг за різними ознаками. Теоретично обґрунтовано необхідність багаторівневого підходу до аналізу, що забезпечує підвищення ефективності управлінських рішень;

досліджено категорію послуг, наведено удосконалене визначення її сутності, на підґрунті економічних теорій розроблено класифікацію послуг. Вперше у складі послуг обґрунтовано виокремлення статистичного продукту та запропо-новано методичний підхід до його виміру в натуральному і вартісному виразі, що є авторським внеском у розвиток теорії прийняття управлінських рішень;

ідентифіковано статистичні показники, синтезовано їх систему, яка відображає різні аспекти стану, динаміки та ефективності функціонування підприємств сфери послуг, що відкриває нові можливості поглибленого аналізу розвитку підприємств;

запропоновано авторську концепцію застосування методів і моделей аналізу та прогнозування розвитку підприємств сфери послуг, що є розвитком теоретико-методологічного апарату досліджень і дозволяє підвищити ефективність управління;

розроблено узагальнюючі та інтегральний показники оцінки розвитку сфери послуг і її підприємств зокрема, що дозволяє визначити їх внесок у розвиток економіки і поглибити порівняльний аналіз;

запропоновано систему побудованих трендових та авторегресійних моделей прогнозування найважливіших показників підприємств сфери послуг, що вдосконалює та поширює інструментальні можливості обґрунтування раціональних управлінських рішень.

Подальшого розвитку набули:

методологія використання багатомірної середньої щодо аналізу стану підприємств сфери послуг на регіональному рівні управління. Запропоновано метод комплексної оцінки рівня розвитку підприємств сфери послуг регіону. Розробка комплексної оцінки дала змогу запропонувати авторську модель сегментування сфери послуг. Наочність цієї моделі дозволяє переконливо довести доцільність управлінських рішень стосовно розвитку підприємств, окремих галузей і видів економічної діяльності у сфері послуг;

методологія кореляційно-регресійного аналізу, на основі якого автором розроблено багатофакторну модель гребеневої регресії реалізації послуг і визначено предметом аналізу розраховані параметри, що оцінюють вплив окремих чинників на зміну обсягів реалізації. Такий підхід дозволив нівелювати мультиколінеарну залежність факторів моделі та розрахувати резерви зростання платних послуг населенню окремих регіонів України;

застосування нелінійних виробничих функцій для побудови моделей зв’язку обсягів виробництва послуг з основними факторами виробництва. Це дозволило розширити межі використання таких моделей та удосконалити аналітичне забезпечення дослідження підприємств сфери послуг;

теорія індексного аналізу, внаслідок чого розроблено індексну функціональну модель платних послуг на душу населення. Це дозволило оцінити вплив найважливіших соціально-економічних факторів, які зв’язані детермінованою залежністю, на динаміку послуг;

теорія аналізу і прогнозування розвитку сфери послуг за рахунок дослідження їх експорту й імпорту. Зокрема, обґрунтовано доцільність використання коефіцієнта внутрішньовидової міжнародної спеціалізації і показника експортної квоти на послуги як найсуттєвіших інструментів державного регулювання діяльності підприємств, що надають послуги зовнішньоекономічної діяльності;

запропоновано авторську індексну функціональну модель експортної квоти. Це дозволяє ефективно використовувати статистичну інформацію та результати аналізу, робити на цій основі узагальнення та висновки, обґрунтовувати управлінські рішення щодо послуг зовнішньоекономічної діяльності;

запропоновано модифікований метод розрахунку індексу розвитку людського потенціалу з урахуванням частки зайнятих у сфері послуг. Така оцінка підвищує достовірність ранжування країн за рівнем життя і дозволяє розробляти заходи щодо державного регулювання міграційних процесів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у вирішенні важливої наукової проблеми підвищення обґрунтованості рішень, що приймаються, і ефективності управління підприємствами сфери послуг на основі застосування спеціальних методів аналізу та моделювання соціально-економічних процесів. Теоретичні положення роботи доведено до рівня конкретних методичних рекомендацій, які використовуються у практичній діяльності й у навчальному процесі. Так, методику комплексного аналізу підприємств сфери послуг використано Донецьким обласним управлінням статистики щодо оцінки стану іх розвитку для міст і районів Донецької області, а також при формуванні їх рейтингу за рівнем соціально-економічного розвитку (Акт про впровадження результатів науково-дослідної роботи № 09-11/136 від 05.06.2002 р.). Використання наукових розробок автора, що торкаються формування нової економічної структури України, відзначено в аналітичній записці Шостої Міжнародної наукової конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз”. Названі матеріали направлено Президенту України, Верховній Раді, Кабінету Міністрів України (Акт про впровадження результатів науково-дослідної роботи № 126-17/116 від 12.02.2002 р.).

Основні теоретичні положення дисертації є внеском у розробку економічних і соціальних основ функціонування підприємств сфери послуг й реалізації соціальних задач держави. Впровадження в практику результатів дослідження, а також методів оцінки і прогнозування дозволяє підвищити ефективність управління підприємствам цієї сфери, поліпшити її ресурсне забезпечення, удосконалити соціальні та економічні відносини у суспільстві.

Результати дослідження використовуються в навчальному процесі при читанні загальноекономічних та спеціальних дисциплін, а також при виконанні курсових і дипломних робіт студентами економічних спеціальностей.

Особистий внесок здобувача. Теоретичне обґрунтування, практичні розробки, висновки та рекомендації, що містяться у дисертації, автор зробив самостійно і виклав їх у науковій літературі. Внесок здобувача в публікації, написані у співавторстві, відображено в переліку опублікованих робіт наприкінці автореферату.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисер-тації доповідались автором на наукових конференціях та науково-практичних семінарах: Міжнародній науковій конференції “Особливості економічної політи-ки постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки” (Київ, 1999 р.); Міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз” (Тернопіль-Форос, 1999 р., 2000 р., 2001 р.); Науковій кон-ференції з міжнародною участю “Кількісні методи в економіці – класика і нова-торство” (Болгарія, Свиштов, 2000 р.); Першій міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління” (Київ, 2001 р.); Міжнародних науко-во-практичних семінарах “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (Донецьк – Слов’яногірськ, 1999 р., 2000 р., 2001 р., 2002 р.); Всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми економічної кібернетики” (Запоріжжя, 2002 р.); Міжнародній науковій конференції “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки” (Київ, 2002 р.); на наукових конференціях Донецького національного університету (1995–2002 рр.).

Публікації. Основні положення й висновки проведеного дослідження опубліковано: в індивідуальній монографії “Экономико-статистические методы в управлении сферой услуг” (2002 р., 15 д.а.); у колективній монографії “Управле-ние экономическим и социальным развитием области” (1987 р., 0,49 д.а.); у 4 нав-чальних посібниках, що рекомендовані Міністерством освіти і науки України для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів (1998 – 2001 рр., обсягом 47,99 д. а.), зокрема, 3 навчальних посібника (33,49 д. а.) написано автором одноособово, у колективному (обсягом 14,5 д. а. під редакцією здобувача) особиста частка складає 2,08 д. а.; в провідних фахових виданнях: 22 статті (загальний обсяг 10,1 д. а.), зокрема, 17 написано автором одноособово (9,06 д. а.); у 5 статтях (загальний обсяг 2,07 д. а.), написаних у співавторстві, частка автора складає 1,03 д. а.; в інших наукових виданнях – 2,29 д. а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 6 розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації -378 сторінок. У дисертації міститься 49 таблиць, 18 рисунків, 11 додатків. Список використаних джерел включає 202 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі доведено актуальність теми дисертації; окреслено мету і задачі дослідження, об’єкт, предмет та методи дослідження, анотовано елементи наукової новизни, що обґрунтована автором; розкрито практичне значення і зв’язок роботи з науковими програмами; наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі ”Основи функціонування і розвитку підприємств сфери послуг” проаналізовано різні трактування сутності послуги та запропоновано таке уточнене її визначення. Послуга - це вид діяльності, результатом якої є особливий продукт, як правило такий, що не має матеріально-речовинної форми, чи такий, що матеріалізується в зміненому стані або якості об'єкта і задовольняє потреби особистості, колективу, суспільства в цілому. Підкреслено, що обов'язковою умовою надання послуги є її адресність, тобто наявність замовника (клієнта).

Сучасне трактування економічної діяльності дозволяє вважати виробничою і діяльність по наданню послуг, а, отже, враховувати їх у складі ВВП. У результаті дослідження доведено, що в процесі статистичної діяльності також формується особливий продукт, який втілюється в конкретних статистичних показниках про економічні і соціальні явища та процеси – статистичний продукт.

Статистичний продукт приймає форму послуги, яка відрізняється від інших видів послуг і процесом виробництва, і її споживанням, тому що цифрові показники можуть зберігатись, накопичуватись, багаторазово використовуватись. Автором запропоновано методичний підхід, що дозволяє оцінити статистичний продукт у натуральній формі (у вимірниках обсягу інформації) і в грошовому еквіваленті. Вартість його може бути оцінено підсумовуванням витрат держбюджету на утримання установ державної статистики, а також виручкою від їх надання різним споживачам на платній основі.

Вивчення теорії і методології відтворення дозволило обґрунтувати групу-вальні ознаки та розробити класифікацію послуг на основі різних концептуальних підходів до їх сутності.

У дореформений період сфера послуг представлялась як похідний комплекс. З урахуванням сучасних концепцій економічної теорії, класифікації видів економічної діяльності сферу послуг визначено як комплекс підприємств і підрозділів, для яких надання послуг є основним чи побічним видом діяльності.

Підприємства сфери послуг – це господарюючі суб’єкти, для яких надання послуг є основним видом діяльності. Вони утворюють виробничо-економічну систему, в якій проявляється дія послуги як економічної категорії. Виокремлення в складі суспільного виробництва підприємств сфери послуг як специфічної цілісної системи, характеристики якої представлені в табл.1, базується на визнаній теорії трисекторного розподілу економіки й концепції системи національних рахунків.

Таблиця 1

Характеристики виробничо-економічної системи підприємств сфери послуг

Характеристики системи | Зміст

1. Мета | Досягнення організаційно-економічних, техніко-економіч-них, соціально-економічних ефектів: найбільш повне задоволення суспільних, виробничих і особистих потреб

2. Входи |

Ресурси (матеріальні, фінансові, трудові, інформаційні) хронологічно і просторово визначених суб'єктів, що мають конкретні потреби, інтереси, цілі

3. Виходи | Ринкові і неринкові послуги

4. Обмежуючі фактори | Рівень розвитку продуктивних сил і технологій, місткість інформаційного ринку, обмеженість доходів населення, ступінь розвитку соціального складу суспільства (готовність до споживання послуг епохи НТР); управлінські дії (здатність прискорювати чи гальмувати процес розвитку)

5. Збурюючі фактори |

Політика держави, соціальні й ідеологічні орієнтири населення (сприйняття філософії підприємництва чи вибір соціальної пасивності), вплив міжнародного оточення, національне правове поле

6. Зворотний зв'язок | Інформація про ефективність функціонування системи

Виокремлення в складі сфери послуг підприємств як виробничо-еконо-мічної системи ґрунтується на методологічних засадах переходу України на міжнародні стандарти обліку і статистики.

Сфера послуг розвивається у певній сукупності економічних відносин, аналіз яких дозволив простежити генезис її формування та розробити основні положення сучасної концепції сфери послуг (табл. 2).

Таблиця 2

Генезис формування сучасної концепції сфери послуг

№

пп | Аспекти

порівняння | Основи попередньої

концепції | Положення сучасної концепції

1 | Методологія визначення валового продукту | Розподіл економіки на сферу матеріального виробництва і невиробничу сферу | Охоплення всіх сфер економіки

2 | Облік послуг у валовому продукті | Роботи і послуги виробничого характеру | Послуги усіх видів діяльності

3 | Особливості досягнення цілей діяльності | Масове охоплення споживачів послуг | Пошук споживача, що забезпечує підприємствам одержання максимального прибутку

4 | Організація діяльності | Вузький асортимент, однорідність послуг, послуги

без сервісу | Розширення спектра послуг, комплексні послуги

5. | Домінуючі функції в організації | Планування, контроль, облік, аналіз, регулювання | Цілеполагання,

мотивація

6. | Наукові основи управління | Класичне управління,

кількісний підхід, систематизація | Ефективний

менеджмент,

ситуаційний підхід

7. | Ставлення до ресурсів | Система централізованого матеріально-технічного постачання | Ринок ресурсів, управління запасами

8. | Оплата і продуктивність праці | Низька вартість робочої сили, низький рівень продуктивності праці | Висока вартість робочої сили, високий рівень продуктивності праці та темпів її зростання

9. | Пріоритети | Випереджальний розвиток виробничої сфери щодо сфери послуг | Оцінка рівня розвитку країни за показниками сфери послуг

Організаційний аспект управління підприємствами сфери послуг в дисертації розглянуто з точки зору нових реєстрів і класифікацій, що запроваджені у практику.

У другому розділі “Концептуальні основи застосування методів аналізу і прогнозування в управлінні підприємствами сфери послуг” обґрунтовано, що перехід від індустріального до інформаційного суспільства змінив роль інформації, яка стає одним з факторів виробництва і виробничих відносин. В управлінському процесі статистична інформація служить не тільки засобом відображення подій і процесів, але і є основою для розробки стратегії розвитку різноманітних економічних систем.

Так, як і будь-який інший товар, статистична інформація як інструмент управління і фактор виробничої діяльності може бути об'єктом купівлі-продажу. У роботі сформульовано вимоги, що висуваються до статистичної інформації, виділено класифікаційні ознаки, запропоновано такі групування: інформаційних потреб користувачів (постійні, періодичні, разові, епізодичні); користувачів інформації (органи влади і управління, суб'єкти господарювання і підприємці, навчальні заклади, науково-дослідні інститути, громадські організації та інші користувачі); а також інформації за видами (загального користування – для широкого кола, цільового призначення – для фахівців різного профілю; спеціальна інформація, підготовлена на замовлення).

У результаті проведеного дослідження ідентифіковано і зведено в систему показники для підприємств сфери послуг усіх форм власності й організаційно-правових форм господарювання (рис.1).

У складі наведених груп виділяються показники різних видів послуг, що дозволяє робити наскрізні зіставлення відповідних груп показників за всіма видами діяльності, що надають послуги.

Розроблена концепція застосування методів аналізу і прогнозування розвитку підприємств сфери послуг, яка представлена на рис.2, включає виявлення проблем, визначення мети, постановку задач, формування розвиненої статистичної інфраструктури (класифікацій, реєстрів, групувань), методичне, інформаційно-технологічне й інформаційно-обчислювальне забезпечення, оцінку результату й ефективності функціонування системи.

Інформація, система показників, методи аналізу і прогнозування служать обов'язковими інструментами управління сферою послуг на різних рівнях: підприємство, організація, установа, сектор економіки, вид діяльності, регіон, держава.

Застосування методів аналізу і прогнозування дозволяє забезпечити оптимізацію управлінської діяльності, вирішення проблем відповідності наданої інформації існуючому попиту, контролю повноти і вірогідності інформації, а також обґрунтовувати управлінські рішення в сфері послуг на різних рівнях.

У третьому розділі “Методи обґрунтування управлінських рішень у сфері послуг” розроблено методи оцінки сфери послуг на макроекономічному рівні і для підприємств сфери послуг регіонів.

У розвинених країнах сфера послуг є найбільшим сектором економіки. До кінця 90-х років частка послуг транспорту, зв'язку, оптової та роздрібної торгівлі, фінансово-кредитних установ, страхового бізнесу, побутових, ділових і соціально-культурних послуг досягла 62-74% у ВВП; 63-75% – у загальній чисельності зайнятих; у сферу послуг спрямовано більше 50% капіталовкладень (без житлового будівництва). В Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, – інша ситуація. Фінансування сфери послуг завжди здійснювалось по залишковому принципу.

За даними Держкомстату, в Україні в 2000 р. виробництво послуг складало близько 69 млрд. грн., т.ч. платні послуги населенню – 15,8 млрд. грн.. Обсяг вироблених послуг підприємствами цієї сфери у 2000 р. склав 26,5 млрд.грн., в 2001р.– 30,5 млрд..грн., тобто збільшився у фактичних цінах на 15,1%. Доход від реалізації послуг складав 29,1 и 33,4 млрд..грн. відповідно. Роль сфери послуг у сучасній економіці визначається також структурними змінами у складі зайнятих і у виробництві ВВП (табл.3).

Таблиця 3

Динаміка частки сфери послуг у складі зайнятих
і у ВВП України за 1990 - 2001р.

Показники | 1990 | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

Чисельність зайня-тих в економіці,

млн. чол. | 25,4 | 25,0 | 24,5 | 23,9 | 23,0 | 23,7 | 23,2 | 22,6 | 22,3 | 21,8 | 21,3 | 20,9

У т.ч. чисельність зайнятих у сфері послуг, млн. чол. |

10,2 |

10,0 | 10,3 | 10,2 | 10,3 | 11,1 | 11,4 | 11,5 | 11,5 | 11,5 | 11,4 | 11,2

Частка зайнятих у сфері послуг, % | 40,2 | 40,0 | 42,0 | 42,7 | 44,8 | 46,8 | 49,1 | 50,9 | 51,6 | 52,8 | 53,3 | 51,3

Частка послуг у ВВП, % | 28,2 | 30,5 | 33,1 | 48,6 | 38,2 | 39,1 | 43,8 | 44,9 | 43,1 | 40,2 | 40,6 | …

Як свідчать наведені дані, загальна чисельність зайнятих у всіх сферах економіки скоротилась в порівнянні з 1990 р. на 4,5 млн. чол. або на 17,7%. При цьому чисельність зайнятих у сфері послуг зростала до 1999 р. Можна вважати, що на фоні глибокої економічної кризи, яка супроводжувалась згортанням виробництва та скороченням числа робочих місць, з виробничої сфери відбувся “перелив” 1,2 млн. чол. працюючих у сферу послуг. В результаті частка зайнятих у сфері послуг зросла з 40,2% у 1990 р. до 53,3% у 2000 р. Чисельність працюючих в підприємствах сфери послуг в 2001 р. становила 1661,4 тис.осіб. У структурі послуг превалює частка ринкових. Однак співвідношення між ринковими і неринковими послугами змінювалось. Так, у 1990 р. на частку ринкових послуг приходилося 60,9%, у 1993 р. – 75,0%, у 1995 р. – 66,0%, а на частку неринкових – відповідно 39,1%, 25%, 34,4%.

Для оцінки внеску сфери послуг у розвиток економіки країни і підприємств сфери послуг, зокрема, а також для міжнародних порівнянь розроблено інтегральний коефіцієнт макроекономічної трансформації сфери послуг. Його розрахунок базується на даних офіційної статистики, які дозволяють визначити структурні характеристики сфери послуг, та на використанні середньої геометричної:

,

де kінт – інтегральний коефіцієнт макроекономічної трансформації сфери послуг;

dп – частка послуг у валовому внутрішньому продукті;

dз – частка зайнятих у сфері послуг від загальної чисельності працюючих;

dоф – частка основних фондів сфери послуг у загальній вартості основних фондів країни;

dпл.п – частка платних послуг у їх виробництві;

dстр – частка платних послуг у складі споживання товарів та платних послуг (структура споживання).

Означені показники характеризують матеріальні ресурси, трудовий та виробничий потенціал сфери послуг, ступінь розвитку ринкових відносин і структуру споживання населення. На основі показників, що використовувались для розрахунку інтегрального коефіцієнта, запропоновано ряд узагальнюючих характеристик (табл.4). У їх складі узагальнюючий коефіцієнт значимості сфери послуг в економіці країни має такий вигляд:

;

узагальнюючий коефіцієнт виробничого потенціалу сфери послуг:

;

узагальнюючий коефіцієнт ступеня розвитку ринкових відносин у сфері послуг:

.

З огляду на те, що головне призначення сфери послуг – створення умов для підвищення рівня і якості життя, в інтегральній оцінці сфери послуг присутній показник структури споживання, що відображає рівень життя. Частка послуг, вироблених підприємствами цієї сфери, в 2000 р. становила – 18,0%, в 2001 – 17,5%.

Таблиця 4

Динаміка узагальнюючих показників підприємств сфери послуг України

Узагальнюючі коефіцієнти | 1999 | 2000

1. Коефіцієнт значимості сфери послуг | 0,505 | 0,503

2. Коефіцієнт виробничого потенціалу | 0,513 | 0,512

3. Коефіцієнт ступеня розвитку ринкових відносин | 0,416 | 0,418

4. Інтегральний коефіцієнт макроекономічної трансформації | 0,421 | 0,423

Як свідчать виконані розрахунки, внесок сфери послуг у розвиток економіки України в 1999 р. склав 42,1%, а в 2000 р. – 42,3%. Значимість підприємств сфери послуг в 2000 р. за запропонованим коефіцієнтом – 11,9%, коефіцієнт ступеня розвитку ринкових відносин – 18,1%. Незначне зростання коефіцієнта макроекономічної трансформації сфери послуг на даному етапі відповідає тенденції розвитку, яка намітилася в економіці України в цілому.

Для комплексної оцінки підприємств сфери послуг на мезорівні запро-поновано інтегральний показник, розрахунок якого робиться з використанням методу багатомірної середньої. Базою порівняння є кращі показники за усіма видами наданих послуг, які досягнуті в окремих регіонах (табл.5).

Отримані одиничні й інтегральні показники дозволяють ранжирувати регіони за рівнем розвитку підприємств сфери послуг, виділяти окремі групи областей з урахуванням їх специфіки, розробляти стратегію розвитку та конкретні соціальні заходи. Запропонований метод доцільно застосувати для рейтингової оцінки підприємств, що надають послуги. Використання даного методу дозволило побудувати графічну модель сегментування сфери послуг. Для наочності порівняння на рис.3 представлено графічне зображення інтегрального показника ступеня розвитку сфери послуг для України і Донецької області. На радіальних осях відкладені значення одиничних коефіцієнтів відповідно виду послуг.

У четвертому розділі “Економіко-статистичні моделі як інструмент управління розвитком підприємств сфери послуг” досліджено закономірності формування платних послуг населенню та їх взаємозв'язок з найважливішими макроекономічними показниками на основі методу багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу. Оцінено вплив на обсяг платних послуг населенню таких факторів, як показники валової доданої вартості (х1,) грошових доходів населення (х2,) структури споживання населення, рівня продуктивності праці (х4), частки зайнятих, а також середньорічної чисельності населення регіонів України (х6). Побудована багатофакторна модель гребеневої регресії відображає сукупний вплив суттєво значущих факторів на обсяг платних послуг:

.

Економічна інтерпретація параметрів отриманої моделі є аналогічною рівнянням множинної регресії. Статистичні характеристики, розраховані для рівняння множинної гребеневої регресії (відносна похибка апроксимації дорівнює 9,9%; критерій Дарбіна-Уотсона 2,139; критерій Фішера – значення 93,341), доводять, що отримане рівняння статистично істотне та надійне. Коефіцієнт множинної детермінації для рівняння гребеневої регресії, який дорівнює 0,949, показав, що варіація обсягу платних послуг по регіонах України на 94,9% пояснюється впливом аналізованих факторів, інші 5,1% – це вплив неврахованих у даному дослідженні факторів.

На основі розробленої моделі було визначено резерви зростання платних послуг для окремих областей України. З урахуванням сформованих соціально-економічних умов резерви збільшення обсягів платних послуг населенню є у Вінницькій, Донецькій, Житомирській, Луганській, Рівненській, Хмельницькій, Чернігівській і окремих інших областях.

Дослідження закономірностей формування обсягу платних послуг показало наявність диференціації розвитку цієї сфери в регіональному аспекті, що потребує адекватних заходів при розподілі фінансових ресурсів, створенні робочих місць на діючих і нових підприємствах сфери послуг, вирішенні проблеми зайнятості населення регіонів, формуванні програм розвитку окремих підприємств, галузей і регіонів країни.

Ступінь задоволення потреб населення в послугах значною мірою розкривається показником платних послуг у розрахунку на душу населення (У). На величину цього показника впливають структура зайнятості населення, рівень продуктивності праці, частка виробництва послуг у ВВП, а також частка платних послуг населенню в складі їх виробництва. Для кількісної оцінки детермінованих зв'язків запропоновано індексну функціональну модель мультиплікативного типу:

,

де ПП – обсяг платних послуг населенню в порівняних цінах;–

середньорічна чисельність населення;

– середньорічна чисельність зайнятих у всіх сферах економічної діяльності;

ВВП – валовий внутрішній продукт;

ВДВ посл – валова додана вартість з виробництва послуг.

Установлено, що позитивна динаміка обсягу платних послуг на душу населення пов'язана тільки з підвищенням рівня продуктивності праці. Зміна інших включених у модель факторів сприяла зниженню середньодушового рівня споживання послуг. Таким чином, індексна функціональна модель дозволила дослідити детерміновані зв'язки між соціально-економічними процесами, що дозволяє запропонувати як інструмент управління.

Динаміка показників, які відображають розвиток сфери послуг України, і в т.ч. підприємств відрізняється нестаціонарним характером. Тому для їх прогнозування в дисертації використано різні види трендових і авторегресійних моделей, що дозволяють врахувати не тільки тенденцію процесів розвитку в сфері послуг, але також випадкову і сезонну компоненти. Прогнозні розрахунки представлено в табл.6.

Таблиця 6

Прогнозні показники розвитку сфери послуг

№ | Показники | Оптималь-

на модель прогнозу | Похибка

прогнозу,

% | Прогнозна оцінка

2003 | 2004 | 2005

1 | Кількість зайнятих у сфері послуг, млн. чол. | Парабо-лічний тренд | 2,0 | 11,92 | 12,0 | 12,05

2 | Частка зайнятих у сфері послуг, % | Модель Олімп | 1,0 | 56,1 | 56,3 | 57,7

3 | Частка послуг у ВВП, % | Модель Бокса-Джен-кінса | 3,5 | 42,31 | 43,12 | 43,94

4 | Частка платних послуг населенню в їх виробництві, % | Гіпер-болічний тренд | 0,8 | 23,0 | 23,06 | 23,1

5 | Частка основ-них фондів сфери послуг у загальній їх вартості, % | Модель Олімп | 0,2 | 52,69 | 52,69 | 52,69

6 | Обсяг плат-них послуг населенню, млрд. грн. | Модель Бокса-Джен-кінса | 8,2 | 22,94 | 24,98 | 27,03

7 | Виробництво послуг, млрд.грн. |

Модель Олімп | 8,7 | 98,3 | 110,0 | 121,9

Результати виконаних прогнозів дозволяють зробити висновок про те, що за всіма показниками, що характеризують сферу послуг, в т.ч її підприємства у наступні роки очікується позитивна динаміка, що буде сприяти вирішенню проблем соціальної політики й економічного зростання країни. Слід зазначити, що прогнозні показники розвитку підприємств і сфери послуг в цілому узгоджуються з напрямками розробленої “Концепції і моделі сучасного економічного розвитку України”.

У п’ятому розділі “Інтеграція національного ринку послуг у світову економіку” проаналізовано стан і динаміку експорту та імпорту послуг, розглянуто можливість застосування коефіцієнту внутрішньовидової міжнародної спеціалізації і показника експортної (імпортної) квоти на послуги як інструментів регулювання зовнішньої торгівлі послугами, виконано прогнозні розрахунки, запропоновано модифікований метод обчислення індексу розвитку людського потенціалу.

Зовнішньоекономічній діяльності приділяється особлива роль у забезпеченні інтеграції ринку послуг України у світову економіку. Зовнішня торгівля України послугами на відміну від торгівлі товарами протягом 1994-2001 рр. характеризувалася позитивним сальдо. У динаміці експорту послуг можна виділити два етапи: зростання експорту з 1994 р. по 1997 р., а потім до 2000 р. – зниження. Для імпорту – зростання з 1994 р. по 1998 р. і зменшення з 1999 р. по 2001 р. (табл.7).

З урахуванням сформованих тенденцій виконано прогноз експорту (а) й імпорту (б) послуг за наступними моделями :

а) ;

б) .

Розрахунки свідчать, що у наступному періоді обсяг експорту послуг України буде змінюватись: у 2004-2005 р. він скоротиться і до 2006 р. досягне 4018,97 млн. дол., що нижче рівня 2002 р. Імпорт послуг щорічно буде знижуватись в середньому на 316,7 млн. дол. і до 2006 р. складе 1461,78 млн. дол. (рис.4).

Коефіцієнт внутрішньовидової міжнародної спеціалізації традиційно використовують при оцінці зовнішньої торгівлі товарами. У дисертації його застосовано для аналізу послуг ЗЕД. Виконані розрахунки (табл.7) показали, що в досліджуваному періоді Україна переважно експортувала послуги, про що свідчить позитивний коефіцієнт внутрішньовидової спеціалізації, величина якого коливалась в достатньо широкому діапазоні.

В експорті послуг більша частина належить транспортним послугам (за рахунок трубопровідного), тому у підвищення коефіцієнта обумовлено, в основному, зростанням обсягів послуг транспорту (головним чином трубопро-відного), у складі імпорту переважна частка припадає на різні державні послуги. Виконані прогнозні розрахунки свідчать, що й у наступному періоді очікується нестабільна динаміка коефіцієнта внутрішньовидової міжнародної спеціалізації.

Відомо, що величина експортної квоти характеризує відкритість економіки окремих країн, а величина імпортної квоти – ступінь залежності країни від зовнішнього ринку. Однак як інструмент регулювання їх традиційно використовують при аналізі зовнішньої торгівлі товарами. У роботі обґрунтовано доцільність застосування показників експортної (імпортної) квоти в аналізі експорту й імпорту послуг.

Таблиця 7

Динаміка коефіцієнта внутрішньовидової міжнародної

спеціалізації зовнішньої торгівлі послугами України за 1994-2001 рр.

Роки | Оборот зовнішньої торгівлі,

млн. дол. | Експорт послуг, млн.

дол. | Імпорт послуг, млн.

дол. | Сальдо ()

експорту та

імпорту,

млн. дол. | Коефіцієнт внутрішньовидової міжнародної спеціалізації, %

1994 | 2427,8 | 2118,4 | 309,4 | 1809,0 | 74,5

1995 | 3252,6 | 2621,5 | 631,1 | 1990,4 | 61,2

1996 | 5951,1 | 4746,6 | 1204,5 | 3542,1 | 59,5

1997 | 6156,7 | 4738,4 | 1418,3 | 3320,1 | 53,9

1998 | 5250,7 | 3819,8 | 1430,9 | 2388,9 | 45,5

1999 | 4727,1 | 3613,9 | 1113,2 | 2500,7 | 52,9

2000 | 4637,7 | 3486,8 | 1150,9 | 2335,9 | 50,4

2001 | 4693,1 | 3544,7 | 1148,4 | 2396,3 | 51,0

Експортно-імпортні квоти формуються під впливом найважливіших соціально-економічних факторів, облік яких дозволив розробити модель експортної квоти на послуги і використовувати її в аналітичних цілях. Модель експортної квоти має вигляд:

,

де d – частка послуг у валовому внутрішньому продукті;

С – коефіцієнт співвідношення між кінцевими споживчими витратами і виробництвом послуг;

ІК – частка імпорту послуг у кінцевих споживчих витратах (одиничний показник імпортної квоти на послуги);

К – коефіцієнт покриття імпорту послуг їх експортом.

У 2000 р. експортна квота по послугах для України складала 13,73% і в порівнянні з попереднім роком знизилась на 0,73 процентних пункту, до чого привело скорочення частки послуг у ВВП і зменшення коефіцієнта покриття імпорту послуг їх експортом, два інших фактори сприяли її зростанню.

Дослідження показали, що величина експортної квоти на послуги по країнах світу, і по Україні в тому числі, нижча, ніж на товари, тобто діапазон відкритості економіки країн по послугах інший. Цей висновок ставить проблему експертної оцінки і встановлення ступеня відкритості економіки окремих країн щодо зовнішньої торгівлі послугами.

Роль сфери послуг у сучасній економіці зв'язана не тільки з її перевагою в структурі національного господарства. У ній формуються найважливіші фактори економічного зростання, вона забезпечує умови життєдіяльності людей, сприяє підвищенню рівня життя населення. На даний момент ранжирування країн за рівнем життя здійснюється за допомогою індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Однак при його визначенні роль сфери послуг практично не враховується. Тому для підвищення обґрунтованості оцінки й удосконалення методу розрахунку ІРЛП поряд з діючими показниками доцільно врахувати найбільш важливу характеристику сфери послуг – частку зайнятих у цій сфері.

Варто підкреслити, що діюча методика розрахунку індексу розвитку людського потенціалу з метою спрощення передбачає використання формули середньої арифметичної простої. З огляду на те, що ІРЛП визначається на основі коефіцієнтів, більш коректно його розрахунок здійснювати, використовуючи формулу середньої геометричної, оскільки коефіцієнти не підсумовують. Отже, формула, що пропонується, повинна мати вигляд:

,

де I – індекс розвитку людського потенціалу;

I1 – індекс середньої тривалості майбутнього життя;

I2 – індекс досягнутого рівня освіти;

I3 – індекс ВВП на душу населення в паритеті купівельної спроможності валют;

I4 – індекс частки зайнятих у сфері послуг від загальної чисельності працюючих.

Найбільш діючою й ефективною політикою для інтеграції України у світову економіку є поєднання структурної перебудови з орієнтацією економіки на активне зростання і стимулювання експорту різноманітних видів послуг, ефективне управління