ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

ШПИТАЛЕНКО ГАЛИНА АНДРІЇВНА

УДК 94 (477)

Соціально-економічне і духовне життя чехів Волині

(друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Спеціальність 07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Івано-Франківськ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі національних меншин Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Поліщук Юрій Миколайович,

старший науковий співробітник відділу національних

меншин Інституту політичних і етнонаціональних

досліджень НАН України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Кріль Михайло Михайлович,

професор кафедри історії слов’янських країн

Львівського національного університету

імені Івана Франка

кандидат історичних наук, доцент

Надольська Валентина Василівна,

доцент кафедри археології та джерелознавства

Волинського державного університету

імені Лесі Українки

Провідна установа: Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться 15 грудня 2003 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К20.051.05 у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника (76000, Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 57).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Прикарпатського університету імені Василя Стефаника за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 57.

Автореферат розісланий 12 листопада 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент І.Я. Райківський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми. Україна, її етноісторичні складові, зокрема Волинь, були й понині залишаються поліетнічними. На їх теренах пліч-о-пліч з українцями проживали і проживають десятки інших народів. Процес формування етнічного складу населення волинського краю тривав протягом кількох століть і завершився у першій половині ХХ ст. У структурі Волині чисельністю та особливостями розселення, господарським та культурним життям серед інших національних груп виділялися чехи. Чеська етнічна група утворилася тут в результаті масової еміграції з Чехії селян, ремісників, дрібної буржуазії, робітників у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Дослідження історії чехів Волині, з одного боку, заповнює одну з прогалин у вивченні етнонаціональної спадщини народів України, а з іншого – сприяє позитивному розв’язанню проблем міжнаціональних відносин, зокрема між українцями й чехами. Висвітлення історії виникнення та життєдіяльності чеської спільноти є корисним для вивчення етнонаціональних процесів на Волині, які й нині малодосліджені. Актуальність роботи посилюється також можливістю врахування її результатів у сучасній українській етнополітиці та практиці державотворення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності до плану наукових досліджень Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, зокрема відділу національних меншин.

Об’єктом дослідження є чехи, які проживали в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. на території Волинської губернії у складі Російської імперії, а предметом – передумови чеської еміграції на Волинь, динаміка чисельності чеського етносу, особливості господарської діяльності, культурного, релігійного й громадського життя чехів Волині.

Територіальні межі дослідження обумовлюються адміністративно-територіальним поділом Російської імперії, за яким Волинська губернія поділялася на 12 повітів і входила до Київського генерал-губернаторства. Нині ці землі повністю або частково входять до Волинської, Житомирської, Рівненської, Тернопільської та Хмельницької областей.

Хронологічні рамки роботи охоплюють другу половину ХІХ – початок ХХ ст. Нижня межа обумовлена аграрною реформою 1861 р. та польським повстанням 1863 р., які й стали головними чинниками початку масової чеської еміграції на Волинь. Верхньою межею дослідження взято 1914 р., що зумовлено початком Першої світової війни, розгортанням революційних та національно-визвольних рухів, які докорінно змінили всі історичні процеси на Волині як у прикордонному краї.

Метою дослідження є комплексний аналіз процесу переселення чехів на Волинь у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., з’ясування особливостей їхнього розселення, господарського й духовного життя, впливу на соціально-економічний та культурний розвиток регіону. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких наукових завдань:

·

·

·

·

·

·

·

·

Наукова новизна: вперше в українській історичній науці зроблено спробу комплексного і всебічного дослідження одного з масових міграційних процесів – чеської еміграції на Волинь, а також життя та діяльності волинських чехів у другій половині XIX – на початку ХХ ст.; у науковий обіг введено значну кількість нових архівних документів та статистичних матеріалів, узагальнення яких дало можливість уточнити чисельність, соціальний, майновий і господарський стан волинських чехів та по-новому розкрити їх роль у соціально-економічному розвитку регіону та підвищенні загальнокультурного рівня населення Волині.

Практичне значення: зібраний фактичний матеріал і висновки дослідження можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії України, історико-етнографічних досліджень Волині, підготовці підручників та навчальних посібників, лекцій та спеціальних курсів з історії, етнології, для організації краєзнавчих заходів тощо; результати дослідження можуть послужити справі подальшого розвитку взаємовигідного українсько-чеського співробітництва, культурно-наукового обміну і туризму.

Методологічною основою дисертації є головні наукові принципи історичного пізнання – історизм та об'єктивність. Науково-теоретичною основою для вивчення проблеми стали теорія історичного пізнання і практика роботи попередніх дослідників. У роботі застосовані проблемно-хронологічний та статистичний методи наукового дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації знайшли відображення в десяти публікаціях автора, тезах, доповідях на регіональних, всеукраїнських та міжнародних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Етносоціальні процеси на Правобережній Україні: минуле і сучасне” (Житомир, ); регіональній науково-теоретичній конференції “Проблеми економічного розвитку України на сучасному етапі” (Житомир, ); Міжнародній науково-теоретичній конференції “Глобалізм очима сучасника” (Суми, ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Етнос. Культура. Нація” (Дрогобич, ); Міжнародній науковій конференції “Історія релігій в Україні” (Львів, 2002, 2003) та ін.

Структура дисертації побудована за проблемно-хронологічним принципом. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та додатків. Її обсяг становить 196 сторінок (в тому числі 170 сторінок основного тексту). Список використаних джерел та літератури містить 324 позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність, хронологічні та територіальні межі дослідження, визначено його об’єкт і предмет, мету й завдання, методологічні принципи, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення.

У першому розділі “Історіографія та джерельна база дослідження” проаналізовано стан наукової розробки та джерельну базу досліджуваної теми. Зазначено, що проблеми історії чехів України в цілому, і Волині зокрема, давно цікавили дослідників. У вивченні історії чеської еміграції на Волинь у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. можна виділити чотири основних періоди: перший – друга половина ХІХ – початок ХХ ст. (до 1914 р.), другий – 20–30-ті рр. ХХ ст., третій – 50–80-ті рр. ХХ ст., четвертий – 90-ті рр. ХХ – початок ХХІ ст.

Для першого етапу було характерним видання ряду праць, присвячених вивченню національного складу населення Російської імперії та її окремих регіонів, зумовлене значним напливом іноземців в імперію. Інтерес до чеської еміграції пояснювався ще й зацікавленістю й підтримкою її з боку уряду. Значну увагу вивченню даної проблеми в цей час приділяли офіцери генерального штабу російської армії. Так, у 70-х роках ХІХ ст. з’явилися укладені ними загальні військово-статистичні збірники, в яких поряд з іншими матеріалами були вміщені й військово-статистичні огляди окремих губерній, в тому числі й Волинської. На початку 70-х рр. ХІХ ст. стан іноземної колонізації Південно-Західного краю, в тому числі й чеської, вивчали окремі царські чиновники, зокрема статський радник А.Воронін. Його праця насичена багатьма фактами й статистичними даними, окремими архівними документами, які були доступні тільки автору. Проте робота охоплює лише період з 1863 по 1871 рр., тобто початковий етап чеської еміграції в регіон Военно-статистический сборник.– Вып. ІV.– Россия. Составлен офицерами генерального штаба под общей редакцией Н.Н. Обручева. – СПб., 1871; Воронин А. Об иностранных поселенцах в Юго-Западном крае. – Б.м., б.д..

Вагомий внесок у дослідження історії чеської етнічної групи Волині вніс П.Чубинський, який, здійснивши три експедиції на територію Південно-Західного краю, зібрав цінний фактичний і статистичний матеріал із життя етнічних груп регіону та згрупував його у спеціальному томі видання Труды этнографическо-статистической экспедиции в Юго-Западном крае, снаряженной императорским русским географическим обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования, собранные П.П. Чубинским. – Т.7. – СПб., 1872.. Він одним із перших зробив спробу показати сферу зайнятості чехів, розкрити особливості їхнього господарювання. Однак в цілому життя чеських колоністів у цій роботі показано фрагментарно.

На початку 80-х рр. ХІХ ст. науковий світ одержав ряд досліджень, які мали оглядово-аналітичний та узагальнюючий характер. Насамперед до них слід віднести дослідження А.Забєліна Забелин А. Военно-статистическое обозрение Волынской губернии. – Ч.1. – К.,1887; Топографическо-статистические материалы с приложением 4-х карт Юго-Западного края. – Т. . – Киевская, Подольская, Волынская губернии. – К., 1882. , який зробив спробу проаналізувати причини еміграції, географію розселення чехів у губернії, показати динаміку зростання чеського землеволодіння. Проте статистичний підхід звузив можливості автора дослідити інші аспекти чеської еміграції на Волинь. Характеристику чеського землеволодіння в Південно-Західному краї подає у своїй праці І. Рудченко Рудченко И. Записки о землевладении в Юго-Западном крае. – К., 1882. .

Надзвичайно цінними у дослідженні даної проблеми є праці радника Київського генерал-губернатора Є. Крижановського Крижановский Е.М. Чехи на Волыни: Собрание сочинений. – Т. 2. – К., 1890; его же. Чешские учительские курсы в Остроге: Соч. – Т. 1. – К., 1891; его же. Исторические записки по вопросу о стремлении чехов к православию. – СПб., 1887 ; его же. Религиозные дела чехов. – К., 1890. . Акцентуючи увагу на проблемі релігійного самовизначення волинських чехів, він торкнувся й інших аспектів життєдіяльності колоністів, зокрема процесу чеського переселення в губернію, історії заснування окремих колоній, статистики. Водночас його ставлення до об’єкта вивчення було дещо упередженим. До того ж у його роботах відсутні аналітичні матеріали, узагальнюючі висновки. Обережно слід використовувати й наведені Є. Крижановським статистичні матеріали.

Про чеську еміграцію на Волинь в загальних рисах йдеться в історичному нарисі, який вийшов у світ у 1888 р. завдяки відомому російському діячеві П. Батюшкову Волынь. Исторические судьбы Юго-Западного края. – СПб., 1888.. До проблем чеського землеволодіння та господарювання побіжно зверталися російські вчені І. Засухін, Л. Лічков, І. Толмачов, А. Веліцин Велицин А. Иностранная колонизация в России // Русский вестник. – 1889. – № 2; Засухин И. Хмелеводство на Волыни // Юго-Западный край в экономическом отношении: Сборник статей под редакцией А.И. Ярошевича.– К., 1913. – Вып. 7; Личков Л. Юго-Западный край по данным переписи 1897 г. // Киевская старина. – 1905. – № 9; Толмачов И.Н. Юго-Западный край. Статистическое обозрение. – Т. 1 – К., 1897. ,

Чільне місце у дослідженні чеської еміграції посідають праці чеських дослідників – Ф. Доубрави, М. Немечека, мемуари В. Оліча DoubravaCesky vustehovalek na Rus. – Praha, 1876; NemecekPrehled ceskych osad v ruske gubernii Volynske // Sbornik ceske spolecnosti zemevedne – 1912; його ж. Dvacet pet let na Rusi. – Zitomir, 1896 ; OlicDejiny ceskeho vustehovalectvi na Rus. – Kyjev, 1908. . Відкинувши певною мірою ідеалізоване зображення чехів у Росії як єдиних носіїв передової культури у побуті й господарстві, з їх робіт можна використати цікаві фактичні матеріали про життя чехів на Волині, побут і звичаї поселенців, їх відносини з місцевим населенням.

Після революційних подій 1917–1920 рр. дослідники повернулися до проблем історії волинських чехів. У міжвоєнний період з’явився ряд наукових досліджень, які безпосередньо торкалися історії чеської колонізації Волині. Серед праць цього періоду особливо слід виділити роботи відомого славіста чеського походження, уродженця Житомирщини, професора Є. Рихліка Рихлік Є.А. Досліди над чеськими колоніями в Україні // Записки етнографічного товариства. – К., 1925. – Кн. ; його ж. Чехи на Житомирщині // Записки Ніжинського УНО. – 1927. – Кн. 7. – .

Проблемам історії чеської етнічної групи присвятив свою працю діяч “Товариства дослідників Волині”, відомий фольклорист, етнограф В. Кравченко Кравченко В.Г. Німецькі і чеські колонії // Знання. – 1927. – Вип. 9.. Проте, висвітлюючи окремі аспекти життя і побуту волинських чехів, він залишив поза увагою їхнє релігійне життя, політику царського уряду щодо колоністів. Простежити динаміку чисельності чеського етносу на теренах України дозволяють праці радянського дослідника А. Хоменка Хоменко А. Населення України: 1897–1927 рр. – Харків, 1929; його ж. Національний склад людності УРСР. – Харків, 1929..

Все ж у радянській історіографії міжвоєнного періоду проблемам аналізу етнічного складу населення різних регіонів України приділялося недостатньо уваги. Це пояснювалось утвердженням сталінського партійно-тоталітарного режиму, а також тим, що значна частина колишньої Волинської губернії ввійшла до складу Польщі.

Декілька спеціальних досліджень історії національних груп тієї частини Волині, яка перебувала у складі Волинського воєводства, залишила польська історіографія 20–30 рр. ХХ ст. Зокрема, у дослідженні З. Ціхоцької Cichocka Z. Kolonie czeski na Wolyniu. – Warszawa, 1925. детально розглядаються причини еміграції чехів на Волинь, процес заснування їхніх поселень. До проблем історії волинських чехів у міжвоєнний період зверталися й інші зарубіжні дослідники, в першу чергу, чеські. Так, у 20-х роках ХХ ст. у Празі була створена спеціальна група для вивчення чеського та словацького життя за кордоном, яка видавала журнал “Nase Zahranizi”. На його сторінках публікувалися матеріали з історії волинських чехів. Дописувачами були вчителі чеських шкіл, колишні жителі Волині, які переселилися до Чехії. Серед них слід виділити праці І. Ауерхана AuerhanCeske osady na Volini, na Krymu a na Kavkaze. – Praha, 1923; його ж. Osadi ceskych emigranty Prusku, Polsku a Rucku. – Praha, ..

Історіографічний огляд опублікованих у післявоєнний період праць свідчить, що радянські вчені-історики фактично не зверталися до розробки проблем чеських колоністів. У цей час з’явилося лише ряд узагальнюючих праць з питань народонаселення, які певною мірою відображали процеси колонізації та етнічний склад окремих регіонів України, зокрема праці А. Рашина, В. Кабузана, С. Макарчука Рашин А.Г. Население России за 100 лет (1811 – 1913 гг.). – М., 1956; Макарчук С.А. Этносоциальное развитие и национальные отношения на западно-украинских землях в период империализма. – Львов, 1983; Кабузан В.М. Народонаселение России в ХVІІІ– первой половине ХІХ в. – М., 1963.. Особливо слід виділити дослідження В. Наулка, який вперше в українській історичній літературі відтворив процеси заселення території України національними групами Наулко В.І. Етнічний склад населення Української РСР: Статистично-картографічне дослідження. – К., 1965; його ж. Развитие межэтнических связей на Украине: Историко-этнографический очерк. – К., 1975. .

Одним із перших ґрунтовних досліджень радянських часів історії чеського населення в Україні були праці Ж. Ковби Ковба Ж.М. Чеська еміграція на Україні в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: Дис... канд. іст. наук. – Львів, 1974. . Авторка глибоко аналізує причини чеської еміграції в Україну, господарське та культурно-освітнє життя чехів. Проте вона обминула увагою релігійне життя волинських чехів, а широкий регіон дослідження не дозволив Ж.Ковбі розкрити особливості чеської еміграції конкретно Волинського регіону.

На зламі 1980-х–1990-х рр. вчені активізували дослідження історії етнічних груп. Так, комплексному аналізу їх життєдіяльності у Волинській губернії присвячені праці В. Надольської та М. Бармака Надольська В.В. Національні меншини на Волині (середина ХІХ– початок ХХ ст.): Дис... канд. іст. наук: –Луцьк, 1996; Бармак М.В. “Німецьке, чеське та єврейське населення Волинської губернії (1796–1914): розселення, господарське життя, міграції.– Тернопіль, 1999.. На основі багатого статистичного та фактичного матеріалу автори подають характеристику чеської національної меншини Волині, території найбільш масового розселення, соціальний склад, освітній рівень. Проте, досліджуючи одночасно історію декількох етнічних груп, дослідники не змогли більш детально висвітлити передумови чеської еміграції в регіон, політику царського уряду щодо чеських переселенців, їхнє громадське, культурне і, особливо, релігійне життя.

1990-ті рр. також стали періодом пожвавлення краєзнавчої роботи. В цей час відбулося ряд краєзнавчих конференцій, в яких знайшли місце і матеріали про чехів Волині Агасієв І. Чеські колоністи на Волині в політиці царської Росії (ІІ пол. ХІХ ст.) // Волинь і волинське зарубіжжя. – Луцьк, 1994; Мазурок О.С. З історії утворення чеських колоній на Волині в другій половині. ХІХ ст. // Українська національна ідея: історія і сучасність: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. – Житомир, 1999; Манько М.П. До історії чеських поселень на Волині // Велика Волинь: минуле і сучасне: Тези регіональної наукової конференції. – Рівне, 1991; Мокрицький Г.П. Крошнянська чеська школа в Житомирі // Національні меншини Правобережної України: історія і сучасність. Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. – Т. 18. – Житомир, 1999; . У публікаціях І. Агасієва, О. Мазурка, Л. Потапчука, М. Манька, М. Костриці, Г. Мокрицького та ін. наводилися нові статистичні дані, архівні документи.

Певний внесок у дослідження історії національних меншин України зробили Ю. Луцький, Ю. Поліщук, М.Г. Щербак, Н.О. Щербак, колектив авторів під керівництвом М. Панчука, О. Рафальський, у працях яких поряд з іншими досліджуються проблеми участі іноетнічного населення України, в тому числі й чеського, в соціально-економічному та суспільно-політичному житті за часів Російської імперії, аналізуються провідні тенденції розвитку знань з історії етнічних груп України у ХХ ст Національні меншини України у ХХ столітті: політико-правовий аспект. – К., 2000; Рафальський О. Національні меншини України у ХХ ст.: Історіографічний нарис. – К., 2000; Поліщук Ю.М. Етнічний склад населення Волині у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. – К., 2000. – Вип. 14; його ж. Національні меншини Волині у ХІХ – на початку ХХ ст. (історіографія проблеми) // Вісник Київського Національного університету ім. Т.Шевченка / Історія. – Вип. 63–64. – К., 2002. Щербак М.Г., Щербак Н.О. Національна політика царизму на Правобережній Україні (друга половина ХІХ–початок ХХ ст.).– К., 1997..

Суттєвий внесок у вивчення історії волинських чехів зробили члени Товариства чехів з Волині, створеного в 1990 р. у Чехії. Так, група дослідників на чолі з Ї. Гофманом склала “Історичну мапу чеських поселень Волині”. Історію, чеської еміграції на Волинь, суспільно-політичний, культурно-освітній та релігійний аспекти висвітлював у своїй праці чеський дослідник Я. Вацулік VazulikDejiny volynskych Cechu/ J. Leta 1868–1914. – Praha, 1997.. Безперечний інтерес викликає колективна праця чеських емігрантів з Волині Я. Поспішіла та В. Логвінової “Чеські пісні з української Волині”. В ній представлений чесько-волинський пісенний фонд, зроблено його короткий аналіз Ceske pisne z ukrajinske Volyne. – Praha, 1997. – 579.

Отже, історіографічний огляд дозволяє констатувати, що історія виникнення і формування чеської етнічної групи, особливості її соціально–економічного та духовного життя на Волині у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. отримали певне висвітлення в історичній науці, але ще не стали предметом спеціального етноісторичного дослідження. Зокрема малодослідженими залишаються проблеми релігійного самовизначення волинських чехів, особливості їхнього громадсько-культурного життя, участь у промисловому розвитку Волинської губернії, реміснича діяльність тощо.

Джерельну базу дисертації складають як раніше опубліковані, так і вперше залучені до наукового обігу документи та матеріали, які поділяються на декілька груп. До першої групи входять неопубліковані матеріали, насамперед документи та матеріали губернських, місцевих органів влади, зібраних у фондах Канцелярії Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора (ф. ), Управління Київського навчального округу (ф. ), Київського тимчасово повіреного у справах друку Міністерства Внутрішніх справ (ф. 295), Київського губернського жандармського управління (ф. ), Митрополита Київського і Галицького (ф. ), Київського жандармського поліцейського управління залізниць (ф. ), Канцелярії Київського окремого цензора Міністерства Внутрішніх справ (ф. ), Помічника начальника Волинського губернського жандармського управління в Луцькому, Ковельському і Володимир-Волинському повітах (ф. ) Центрального державного історичного архіву України в м. Києві.

Глибше пізнати українсько-чеські культурні традиції допомагають матеріали фондів Центрального державного історичного архіву України в м. Львові, зокрема Галицького намісництва, м. Львів (ф. ), Екзаменаційної комісії для кандидатів на вчителів середніх шкіл, м. Львів (ф. ), Римо-католицької митрополичої консисторії (ф. ) тощо.

Інформація про господарську діяльність, соціально-економічне становище, релігійне життя волинських чехів у досліджуваний період міститься в документах Державного архіву Житомирської області (ДАЖО), зокрема, Канцелярії Волинського губернатора (ф. ), Волинського губернського правління (ф. ), Канцелярії Волинського єпархіального архієрея (ф. ), Волинського губернського в справах про товариства й союзи присутствія (ф. ) тощо.

Соціально-економічний та правовий аспекти життєдіяльності чеських колоністів допомагають з’ясувати документи фондів Луцької міської управи (ф. ), Луцького повітового суду (ф. ), Нотаріального архіву (ф. ), Державного архіву Волинської області (далі ДАВО).

Важливе значення для дослідження господарського та культурно-освітнього життя волинських чехів мають матеріали фондів Дубенського (ф. ) та Рівненського повітових судів (ф. ), Мирових посередників (ф. ), Квасилівського народного училища (ф. ), Державного архіву Рівненської області (ДАРО). Крім того матеріали цих фондів відображають шовіністичну політику царату.

Другу групу джерел складають законодавчі акти вищих органів влади імперії, опубліковані в “Своде законов Российской империи”. У ньому зібрані правові документи, які дозволяють дослідити політику царського уряду щодо чеських колоністів, систему управління чеськими колоніями та регламентування їхнього внутрішнього життя. Третю групу джерел складають матеріали Всеросійського перепису 1897 р., статистичні збірники, огляди Волинської губернії та Пам’ятні книжки, які містять статистичні дані про стан господарської діяльності чеських колоністів, їхню зайнятість у промисловості, ремісництві тощо. Четверту групу джерел склали матеріали офіційної періодичної преси Росії та Волинської губернії – “Киевлянин”, “Волынские губернские ведомости”, “Волынские епархиальные ведомости”, “Известия Волынского губернского земства”, а також чеськомовні періодичні видання, зокрема газета “Rusku Cech” та часопис “Cechoslovan”.

Таким чином, аналіз історичних джерел дозволяє констатувати, що їхня кількість і різноманітність є цілком достатніми для об’єктивного висвітлення досліджуваної проблеми. Разом з тим назріла необхідність у детальному опрацюванні, систематизації, неупередженому аналізі наявних джерел та написанні спеціального дослідження, присвяченого чеській еміграції на Волинь другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

У другому розділі “Переселення чехів на Волинь та їхнє суспільно-політичне становище” висвітлюються причини, процес переселення чехів на територію Волині та політика російського царизму щодо них, починаючи з 60-х рр. ХІХ ст. до 1914 р.

Констатується, що з другої половини 60-х рр. ХІХ ст. бере початок масова чеська трудова еміграція у Південно-Західний край Російської імперії. Найбільш сприятлива економічна і політична ситуація для переселення чехів склалася на Волині, де були родючі ґрунти, низькі ціни на землю, гостра нестача орендарів, схожість методів господарювання, територіальна близькість до чеських етнічних земель. Економічні чинники чеського переселення підсилювалися політичними: лібералізацією політичного режиму в Росії, посиленням впливу слов’янофілів, прагненням царизму створити в західному регіоні імперії силу, яка б протистояла полякам, а також українцям, національні прагнення яких усіляко придушувались. Завдяки чехам царизм хотів також прискорити господарський розвиток одного з найвіддаленіших західних регіонів. Тому, розвиваючись на початковому етапі переважно під впливом економічних чинників, чеська еміграція на Волинь інтенсивно зростає внаслідок підтримки та заохочення з боку уряду. Положенням від 10 липня 1870 р. „О водворении чехов в Волынской губернии” уряд надав переселенцям цілий ряд економічних і соціальних пільг, в тому числі і право створювати у місцях їх компактного поселення чеські волості (Глинську, Дубенську, Купичевську і Луцьку).

Аналіз архівних джерел дозволяє стверджувати, що найбільш активне переселення чехів на територію Волинської губернії спостерігалося з 1868 р. по 1874 р. Цей процес тривав і в наступні десятиліття, але він був повільнішим, що пояснювалось насамперед відміною урядових пільг для іноземців, швидким ростом цін на землю в краї.

Найбільша кількість чеських колоністів поселилася у західних повітах губернії – Дубенському, Луцькому, Рівненському, Острозькому, що було обумовлено їх близькістю до їхніх етнічних земель і великою кількістю земельних володінь, які продавались або здавались в оренду внаслідок витіснення польських землевласників. Оселялися чеські родини або в українських селах, або створювали свої невеликі компактні поселення на землях колишніх панських фільварків. На основі аналізу архівних джерел стверджується, що всього за період еміграції чехи заснували на теренах Волині понад 110 населених пунктів.

Звертається увага на те, що в містах Волинської губернії чехів поселилося значно менше. Там вони складали лише 0,41населення, що зумовлено, перш за все, аграрним характером чеської еміграції на українські землі. У розділі простежується певне зростання чисельності чеського елементу в складі міського населення, яке спостерігалося в 90-х рр. ХІХ – на початку ХХ ст. і пояснювалось зміною політики царського уряду щодо іноземних колоністів, зокрема забороною селитися їм поза межами міст, а також набувати у власність землю. Так, з 1884 по 1913 рр. кількість чехів-мешканців міст Волині зросла у 4 рази і складала близько 3усього чеського населення регіону.

Зазначається, що наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. ХІХ ст. російський уряд, стурбований різким зростанням кількості іноземного населення у прикордонних південно-західних губерніях (що могло загрожувати тут основам російської державності в умовах загострення відносин із Німеччиною та Австро-Угорщиною), а також переконавшись, що створити з чехів антикатолицьку силу не вдалося, став на шлях законодавчих обмежень та припинення їхньої еміграції на територію Волинської губернії. І хоча проведений у 1888 р. перепис іноземців у губерніях Південно-Західного краю засвідчив, що в регіоні мешкало 21 чехів, це не завадило уряду ліквідувати в 1888 р. чеські парафії, а в 1891 р. – чеські волості. Законом від 1892 р. для них були введені обмеження щодо володіння й користування нерухомістю. Дія названих законів уповільнила, а потім і зупинила процес чеського переселення. Як результат, кількість чеського населення Волині починає скорочуватися. Так, якщо за переписом 1897 р. на теренах Волині мешкало 27 чехів, то в 1913 р. вже – 24 .

Підсумовуючи, зазначається, що масова чеська еміграція на Волинь тривала протягом другої половини ХІХ – до початку ХХ ст. За цей час в регіон переселилося понад 30 тис. чехів. Внаслідок дискримінаційної політики царату чеська аграрна колонізація на початку ХХ ст. майже повністю припинилася. До інших причин її припинення слід віднести підвищення попиту і значне зростання цін на землю, а також зміну напрямків чеської еміграції, зокрема на американський континент, де умови розвитку капіталізму в той час були більш сприятливими. Проте необхідно констатувати, що в етнічній структурі Волині сформувалася чеська етнічна група, яка за чисельністю посідала шосте місце в губернії після українців, євреїв, росіян, поляків та німців і залишила помітний слід в історичному минулому краю.

У третьому розділі “Господарсько-економічна діяльність чеських колоністів” розглядаються особливості трудової діяльності чехів Волині. Зазначається, що протягом другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. в регіоні поступово сформувалася структура господарської діяльності чеських колоністів – землеробство, тваринництво, ремесла і промисловість. Вказується, що найбільших успіхів колоністи досягли у землеробстві. Господарювали чехи переважно на власній землі (97і лише 3переселенців – на орендованій. Вони застосовували багатопільну систему обробітку землі, що було зумовлено традиціями їхньої землеробської культури і найбільше відповідало тодішнім агрономічним вимогам. Вирощували пшеницю, жито, овес, гречку, просо, ячмінь, городину, хміль. Велика увага приділялась якості насіння зернових, удобренню ґрунтів. Поселенці широко використовували сільськогосподарські машини, які виготовлялися чехами-співвітчизниками, а також завозились із Чехії. Все це дозволяло колоністам отримувати значно кращі врожаї порівняно з місцевими селянами.

Підкреслюється важливий вклад чехів у розвиток хмелярства на Волині. Вони привезли в регіон кращі сорти хмелю (Заацький, Гжатецький). В умовах загального піднесення пивоваріння плантації хмелю приносили чеським господарствам значні доходи, що сприяло збільшенню обсягів його вирощування. За допомогою таблиць, діаграм показана динаміка розвитку цієї галузі на Волині. Тут завдяки чехам у досліджуваний період вироблялося 70 % хмелю Російської імперії. Поряд із землеробством важливу роль у господарському житті колоністів відігравало тваринництво, добре було розвинене бджільництво.

Зазначається, що за формою землеволодіння й способами господарювання чеські господарства нагадували американські ферми, яким були властиві інтенсивність і високий рівень капіталовкладень на одиницю площі, висока товарність, а принесені колоністами прогресивні методи ведення господарства сприяли розвитку економіки регіону, поширенню в селянських та поміщицьких господарствах нових методів господарювання.

У розділі досліджується участь чехів у ремісничій діяльності та промисловості. Констатується, що серед чехів Волині були власники великих промислових підприємств, торгівлі, сфери послуг. Найбільш активно чехи працювали у сфері переробної та харчової промисловості, де, за даними перепису 1897 р., було задіяно 17,4чеського населення краю. Зокрема, переселенці привезли з собою пивоваріння, яке завдяки новим методам виробництва пива почало активно розвиватися в краї в кінці ХІХ ст. На початку ХХ ст. майже все виробництво пива (13 великих пивоварних заводів) у Волинській губернії було зосереджене в руках чехів. Важливу роль у житті чеських колоністів займало ремісництво. Серед них було багато шевців, кравців, пекарів, чиї вироби успішно конкурували з промисловими.

Таким чином, сфера господарської діяльності чеських колоністів Волині була досить широкою: сільське господарство, промисловість, сфера послуг, ремісництво та ін. Вони зробили значний внесок у промисловий розвиток краю, а поява чехів на Волині з їх високою культурою ведення господарства позитивно вплинула на розвиток агротехнічних знань у місцевого населення, внесла чеський колорит в соціально-економічний розвиток регіону.

У четвертому розділі “Громадське і духовне життя волинських чехів” досліджується духовний аспект життєдіяльності чеських колоністів в умовах еміграції. Підкреслюється, що релігійне й громадсько-культурне життя чехів Волині було визначальним чинником збереження їхньої національної ідентичності у досліджуваний період. Зазначається, що процес релігійного самовизначення чеських колоністів був складним і неоднозначним. Це пояснювалось, з одного боку, сподіваннями чехів отримати в Росії повну свободу віросповідання, а з іншого – прагненням царського уряду використати чеську еміграцію для боротьби з католицизмом на Волині, створивши окрему гуситську церкву. Виходячи з практичних міркувань, чехи досить прихильно поставились до православ’я і були готові прийняти його, але цей ентузіазм не підтримав російський уряд. З його дозволу були сформовані чесько-гуситські парафії: Дубенська, Глинська й Острозька, проведено ряд з’їздів чеських священиків (1879–1881 рр.), інші заходи. Проте створити нову релігію, за висловом генерал-губернатора Черткова “з канцелярії та провести її в життя адміністративними розпорядженнями” уряду не вдалося. Заплутаністю чеського релігійного питання скористалося православне та римо-католицьке духовенство і внесло розбрат в їхнє середовище. Зрозумівши, що політичні плани щодо створення з чехів-емігрантів антикатолицької сили не здійснилися, уряд змінив своє ставлення до них. У 1889 р. були ліквідовані чеські парафії. Тепер усі його зусилля були спрямовані на залучення чехів до православ’я. На основі аналізу архівних матеріалів автором складені таблиці, які ілюструють цей процес. Найбільш дієвим агітаційним засобом був закон від 1892 р., який дозволяв православним чехам купувати землю, що викликало масовий перехід їх у православ’я. Проте, незважаючи на зусилля російської влади та православної церкви, повністю привернути чехів до православ’я не вдалося. За переписом 1897 р. із 27 чехів-мешканців Волині 18 були православними, 7 – католиками, 1 – протестантами.

Висвітлюючи особливості громадського життя волинських чехів, зазначається, що на початку переселення російська влада визнала їх представниками окремої нації, що забезпечило колоністам певну національну автономію. Так, у 1870 р. були створені чеські волості – Глинська, Дубенська, Луцька, а в 1872 р. – Купичевська. Чехи обирали й затверджували старшин та сільських старост. Підкреслюється прагнення колоністів спільно вирішувати питання побуту, освіти, релігії. Аналіз архівних джерел свідчить про існування в чеських громадах взаємодопомоги, кругової підтримки. Багато уваги чеські волосні управи приділяли підтримці зв’язків переселенців з етнічною батьківщиною, культурно-освітній роботі.

Відзначається, що важливу роль у житті чеських колоністів відігравала періодична преса, яку вони передплачували з Австрії та Чехії, зокрема, газета “Narodni listy”, журнал “Havlicek”, “Ceskoruski listy ”, а також часописи “Rusku Cech” та “Cechoslovan”, які виходили у Києві.

Аналіз джерел засвідчив, що з 1870-х рр. на Волині діяли чеські спортивні товариства “Сокіл”, пожежні та благодійні товариства. Важливу роль у житті чеської громади відігравав аматорський театр, музична творчість, народні гуляння з танцями та розвагами, що служило могутнім засобом збереження чехами своєї самобутності.

Констатується, що важливе місце в житті колоністів займала шкільна освіта. Влаштовуючись на новому місці, чехи піклувалися про відкриття школи, оскільки в отриманні освіти вбачали важливу умову досягнення успіхів у господарській діяльності. Станом на 1877 р. у Волинській губернії вже діяли 23 чеські школи. Причому лише три з них утримувалися за допомогою уряду, тоді, як інші – за кошти поселенців. Навчання в них проводилось чеською мовою, вчителями були тільки чехи. Проте, з 1887 р. усі ці школи були підпорядковані Міністерству народної освіти. Вивчення чеської мови обмежувалось, а мовою викладання ставала російська. Вчителями призначалися лише особи православного віросповідання російського походження. І хоча дія названого закону призвела до ліквідації чеських шкіл, це не завадило чехам мати найвищий серед мешканців різних національностей Волині рівень грамотності – 59,03у той час як загальний рівень грамотності в регіоні складав 17,2

Підсумовуючи, підкреслюється, що високий рівень національної свідомості та самоорганізації чеських колоністів, функціонування системи чеського самоврядування відіграли важливу роль у збереженні ними національної ідентичності в умовах еміграції. Як представники спорідненого слов’янського народу вони з повагою ставилися до культури нової для них країни, вивчали її звичаї, прагнули зблизитися з місцевими жителями. Усе це призводило до співробітництва в галузі господарства, побуту, культури.

У висновках узагальнено результати дослідження, викладено його основні положення, які виносяться на захист, а саме:

·

·

·

·

·

·

·

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях автора:

1.

2.