НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Супіханов Геннадій Борисович

УДК 631.1:633.63

Кон’юнктура ринку РІПАКУ та умови підвищення

ефективності його виробництва

08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів

України

Науковий керівник - | доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН, Заслужений

діяч науки і техніки України

Галушко Валерій Павлович,

Національний аграрний університет,

завідувач кафедри світового сільського господарства та зовнішньоекономічної діяльності

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор,

академік УААН

Шпичак Олександр Михайлович,

Українська академія аграрних наук,

академік-секретар відділення аграрної

економіки і земельних відносин

кандидат економічних наук, доцент

Збарський Василь Кузьмович,

Національний аграрний університет,
кафедра аграрної соціології та розвитку села

Провідна установа - | Інститут економіки НАН України,

відділ економічних відносин АПК, м. Київ |

Захист відбудеться “22” січня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої
вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного
університету за адресою: 03041, м.Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний
корпус 4, к.41

Автореферат розісланий “___” грудня 2003р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження випливає із сучасного етапу розвитку економіки України, який характеризується перетвореннями ринкового характеру. Основою економіки будь-якої держави є ринок товарів і послуг, або іншими словами товарний ринок, об’єктами якого є товари і послуги, а суб’єктами – виробники і споживачі, продавці і покупці. Ринок – це організована і збалансована система обертання чинників виробництва і його результатів. Ринковий механізм у першу чергу забезпечує взаємозв’язок формування попиту і реалізації його пропозицій. Інформація про стан ринку дозволяє скласти правильне уявлення про можливості виробника на конкретному ринку і може бути використана для подальшої орієнтації на випуск тих товарів, які знайдуть свого споживача. Аналіз стану ринку має фундаментальне значення у визначенні перспектив розвитку виробництва і вибору тактичних прийомів їх реалізації. Економічні реформи роблять актуальними дослідження ринку ріпаку, визначають необхідність понятійного апарату, що характеризує сутність ринку, його інфраструктури і кон'юнктури.

Актуальність теми визначається також тим, що шлях до подолання кризової ситуації, в якій нині знаходиться сільське господарство України, пролягає, насамперед, через виробництво конкурентноздатної продукції як для внутрішнього, так і зовнішнього ринку, що відповідає купівельній спроможності споживача і водночас вигідна виробнику. Досягти цього можна на основі комплексного підходу до виробництва, переробки й реалізації продукції рослинництва та широкого освоєння останніх науково-технічних досягнень. При цьому постає необхідність дедалі цілеспрямованіше впроваджувати у виробництво апробовані світовою й вітчизняною практикою культури з високим урожайним потенціалом, які з тих чи інших причин не набули належного поширення. До таких культур у нашій країні належить, насамперед, ріпак. З огляду на те, що вирощування як озимих, так і ярих його форм економічно досить вигідне, є всі підстави вважати, що вже в недалекому майбутньому продукти його переробки не лише посядуть одне з чільних місць у структурі вітчизняного сільськогосподарського виробництва, а й відкриють нові можливості для утвердження нашої держави на світовому аграрному ринку.

Світові потреби в рослинних оліях постійно зростають на тлі їхнього сталого дефіциту. Нині врожайність ріпаку в 30-36 ц/га є звичайною для Європи. На ріпак тут постійний попит, а, отже, й ціна на нього постійно стала. Не випадково площі під ним повсюдно дедалі розширюються. Все це спонукає до пошуку нових можливостей для збільшення виробництва олійних культур в Україні. За такої ситуації альтернативою соняшнику, поза будь-яким сумнівом, стає ріпак. Наукою нагромаджено багато експериментальних даних, що переконливо свідчать: з огляду на агрокліматичні умови в Україні немає зони (на відміну від соняшнику), де не можна було б вирощувати ріпак.

Підсумовуючи сказане, слід, зазначити, що ринок продукції ріпаківництва в Україні лише формується. Незадоволений попит на його насіння становить 500-800 тисяч тонн на рік, а з урахуванням ще неосвоєних в Україні напрямів використання ріпакової олії у харчовій, нафтохімічній, фармацевтичній промисловості, для виробництва мастил та інших потреб – значно більше, що знову ж таки засвідчує неабияку перспективність цієї культури. Серед основних сільськогосподарських культур, вирощуваних в Україні, ріпаку належить особливе місце. З одного боку, він — джерело рослинної олії, що використовується в багатьох галузях промисловості, з другого — цінний корм для худоби: насіння його містить 40-47 % жиру, 20 % білка, 5,5-6,5% клітковини. До того ж одержувана при переробці ріпакового насіння олія завдяки притаманним їй унікальним властивостям надзвичайно корисна для людини.

Теоретичні і практичні аспекти розвитку маркетингових досліджень та вивчення економічної кон'юнктури знайшли своє відображення в дослідженнях зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів: Г.П.Абрамішвілі, Б.Бермана, А.В.Войчака, В.Г.Герасимчука, Є.П.Голубкова, В.П.Галушко, В.М.Гриньової, Р.Дж.Еванса, В.К.Збарського, В.Я.Кардаша, Н.Д.Кондрат’єва, Ф.Котлера, А.Маршалла, Р.Б.Ноздрьової, Л.І.Цигічко, А.Ф.Павленка, П.Г.Перерви, Ф.Г.Піскоппеля, В.С.Пономаренка, І.В.Семеняк, Б.А.Соловйова, О.М.Шпичака, М.І.Туган-Барановського, А.І.Яковлева та інших. В останні десятиліття питаннями кон’юнктури займалися такі вчені, як С.Березовенко, М.Зав'ялов, Ф.Левшин, Д.І.Опарін, С.Нікітін, та інші. Стосовно розвитку ріпаківництва значний внесок зробили Ф.Ф.Адамень, В.Д.Гайдаш, Г.Т.Ковальчук, В.Ф.Пересипкін, Ю.А.Утеуш. Проте, слід зазначити, що нині немає робіт, які б вивчали розвиток галузі в комплексі та взаємодії виробництва, реалізації і переробки ріпаку. Необхідність розгляду цих питань як теоретичного, так і практичного характеру зумовила актуальність дослідження, вибір теми дисертаційної роботи та її структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось згідно з науковою тематикою кафедри світового сільського господарства та зовнішньоекономічною діяльності Національного аграрного університету за темою “Кон’юнктура ринку сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0196U013091), яка виконувалась у межах державної науково-технічної програми “Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України” за рахунок бюджетного фінансування Кабінету міністрів України.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка пропозицій щодо оцінки кон’юнктури ринку ріпаку та визначення умов підвищення ефективності його виробництва, спрямованих на обґрунтування пріоритетів вирощування товарних культур в умовах обмеженого ресурсного потенціалу і на оптимізацію природноекономічного потенціалу виробництва ріпаку та продуктів його переробки.

Досягнення цієї мети зумовило рішення таких задач:

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є процес формування кон’юнктури ринку ріпаку та продуктів його переробки. Поглиблені дослідження здійснені на базі матеріалів сільськогосподарських підприємств областей України та окремих країн світу.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних, організаційно-економічних і прикладних аспектів кон’юнктури ринку ріпаку та умови підвищення ефективності його виробництва в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою проведення досліджень був діалектичний метод пізнання, об’єктивні економічні закони, положення світової та вітчизняної економічної науки, які відображають закономірності функціонування економіки в ринкових умовах, сучасні теорії ринкової економіки, концептуальні підходи українських і зарубіжних вчених до проблем формування ринку сільськогосподарської продукції, особливостей його функціонування.

Для реалізації поставлених у роботі задач використовувались такі наукові прийому і методи: монографічний - при вивченні та аналізі наукової, науково-технічної та економічної літератури з досліджуваної проблемами; методи економічного аналізу – при оцінці сучасного стану кон’юнктури ринку ріпаку та продуктів його переробки; економіко-математичного моделювання – при розробці моделі оптимізації природно-економічного потенціалу виробництва насіння ріпаку; графічний – при розробці структурно-логічних схем та встановленні залежності між показниками та інші.

Інформаційною базою досліджень слугували законодавчі акти та нормативно-правові матеріали органів державної влади, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, офіційні дані Держкомстату України, матеріали Міністерства агропромислової політики, звіти Національної асоціації бірж України і окремих товарних бірж, FAO та Американського наукового інституту продовольчої та сільськогосподарської політики (FAPRI), а також результати проведених автором наукових досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. При виконанні дисертаційної роботи одержані такі наукові результати:

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що використання результатів проведеного аналізу кон’юнктури ринку насіння ріпаку і продуктів його переробки сприятиме удосконаленню його формування та функціонування в умовах багатоукладної економіки; розробці кількісних і якісних параметрів оцінки можливих зрушень у обсягах виробництва продукції сільського господарства, і зокрема ріпаку, в умовах обмеженого ресурсного потенціалу; оптимізації природноекономічного потенціалу розвитку ріпаківництва.

Пропозиції та рекомендації, зроблені на основі проведеного аналізу кон’юнктури ринку насіння ріпаку і продуктів його переробки, використовуються Міністерством аграрної політики України при плануванні та прогнозуванні розвитку галузі ріпаківництва та національного агропромислового комплексу. Результати досліджень також використовуються ЗАТ "Зерно України".

Розробки, отримані в результаті роботи, можуть використовуватись в навчальному процесі Національного аграрного університету при викладанні дисципліни "Економіка світового сільського господарства", а також сільськогосподарськими підприємствами різних форм власності.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, наведені в дисертаційній роботі, отримані автором особисто. Вперше проведено комплексне дослідження кон’юнктури світового ринку ріпаку і продуктів його переробки, сучасного стану, тенденцій розвитку і ефективності функціонування ринку сільськогосподарської продукції, і зокрема ріпаку і продуктів його переробки, в Україні, визначено перспективи України в галузі виробництва та експорту насіння ріпаку і продуктів його переробки, обґрунтовано пріоритети вирощування сільськогосподарських культур в умовах обмеженого ресурсного потенціалу і розроблені пропозиції щодо оптимізації природно-економічного потенціалу виробництва насіння ріпаку в Україні.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження за темою дисертації доповідались та на першій Всеукраїнській конференції молодих учених-аграріїв (м. Київ, НАУ, 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції за темою “Соціально-економічні аспекти ефективного функціонування агропромислової сфери в ринковому середовищі” (м. Київ, 2002 р.), наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів Національного аграрного університету обговорювались (м. Київ, НАУ, 1998-2003рр.); матеріали дисертації розглядалися на засіданнях кафедри світового сільського господарства та зовнішньоекономічної діяльності Національного аграрного університету.

Публікації. За результатами дисертаційних досліджень опубліковано 4 наукові праці, з них 3 статті у фахових виданнях та 1 монографія, загальним обсягом 9,8 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Дисертаційна робота викладена на 128 сторінках комп’ютерного тексту, містить 25 рисунків, 38 таблиць. Список використаних джерел налічує 193 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначені мета та основні завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкриті наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, відображена їх апробація.

У першому розділі – “Теоретичні основи формування кон’юнктури ринку сільськогосподарської продукції” - досліджено економічну сутність понять “ринок”, “інфраструктура ринку”; досліджено понятійний апарат кон'юнктури ринку, конкурентноздатність сільськогосподарської продукції і фактори, що її визначають.

Роль і місце ринку в економіці країн є одним із найбільш складних та важливих питань, і в той же час мало розроблених у економічній теорії. Ефективне функціонування сучасного ринку перебуває в прямій залежності від розвитку постійно відтворюваного ринкового середовища. Ринок – це керована виробниками і покупцями соціально економічна система, що функціонує в умовах правової держави з метою забезпечення якості життя людей, що відповідає постійно зростаючим світовим стандартам. Як свідчить досвід розвинутих країн, правова держава розбудовує і зміцнює ринкову економіку шляхом забезпечення свободи підприємництва, приватизації, законодавчо встановлює жорсткий фінансовий контроль, гарантує неминучу матеріальну і кримінальну відповідальність порушників правил ведення бізнесу. Іншими словами, ринок – це система економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів. Однією з важливих характеристик ринку є його ємність. Ємність ринку є кількісною його характеристикою і може бути виражена формулою (1):

V = Q – P + Z + I – E (1)

де: V – ємність ринку;

Q – виробництво сільськогосподарської продукції;

Р – виробниче споживання;

Z – залишки товарних запасів;

I – ввезення товарів;

Е - вивезення товарів.

Сутність та найважливіші елементи ринкового механізму, власне, те, що відрізняє ринкову економіку від адміністративно-командної, є у такому визначенні: ринок – це сукупність економічних відносин у питаннях обміну товарів за цінами, які встановлюються на основі взаємодії попиту і пропозиції в ході конкуренції, в результаті чого здійснюється суспільна оцінка товарів і послуг. У цьому визначенні підкреслюються два основних моменти: по-перше, ринок - не тільки засіб та сфера обміну, це унікальний механізм вимірювання праці, співвідношення витрат і результатів, а також зведення індивідуальних витрат до суспільно-необхідних. По – друге, зафіксовані найважливіші елементи ринкового механізму: попит, пропозиція, ціна і конкуренція. Таким чином, ринок у широкому значенні – це спосіб організації економічного життя, засвоєний на певних принципах. Основними характеристиками ринку є його ємність, попит і пропозиція.

Основними показниками кон’юнктури є: обсяг випуску продукції і капітального будівництва, рух внутрішньої та зовнішньої торгівлі, ступінь використання виробничих потужностей, величина запасів виготовлених виробів, напівфабрикатів та сировини, динаміка цін, прибутків, процентів, курсу цінних паперів, масштаби банкротств, зайнятості та безробіття, рух заробітної плати. В основі формування кон’юнктури лежать циклічні фактори (масштаби та темпи оновлення основного капіталу, попит на споживчі товари, стан кредитно-грошової сфери і т.д.). Разом з тим коливання обумовлені діями численних постійних і тимчасових факторів: науково-технічного прогресу, концентрації і централізації виробництва і капіталу, розвитку державного монополістичного капіталізму, мілітаризація економіки та гонка озброєння, інфляції та інше. Динамічність, безперервність, а нерідко і різкі коливання – найважливіші характерні риси кон’юнктури.

Конкурентоспроможний товар – це умова успіху до ринку, що означає здатність товару задовольняти дві вимоги: мати відповідні споживчі властивості, тобто бути корисним для особистого або суспільного вжитку, і що придбання саме цього товару є покупцеві вигіднішим та зручнішим, ніж в іншого продавця. Конкурентоспроможність продуктів потрібно розглядати як відповідність їх умовам ринку за технічними, економічними, комерційними та іншими характеристиками. Найважливішими при визначенні споживчих властивостей товару є техніко-економічні показники якості, що складають основу його конкурентоспроможності. Конкурентноздатність продукції, виробленої в сільському господарстві, нижча, ніж в інших сферах економіки. Це пов'язано з особливим характером цієї продукції, що виявляється в її об'ємності, поганій збереженості і коливаннях якості.

У другому розділі - “Аналіз кон’юнктури ринку ріпаку і продуктів його переробки” - дається аналіз народногосподарського значення та економічна ефективність виробництва і переробки ріпаку, аналітична оцінка сучасного стану світового та вітчизняного ринку насіння ріпаку і продуктів його переробки.

Причини підвищеної уваги до ріпаку криються у його потенціальних можливостях, які встановлено в результаті селекційної роботи, а також непересічній значимості культури як продовольчої, кормової, технічної та екологічної. Ріпак – це харчова олія і високобілкові корми. З 1 тонни насіння ріпаку можна одержати 380-400 кг олії і 500-550 кг макухи (шроту). Ріпакова олія при відповідній технологічній переробці прирівнюються до оливкової, а білок ріпакових кормів має вищу біохімічну цінність, ніж соєвий (білок озимого ріпаку містить життєво необхідні амінокислоти: лізин, метіонин, триптофан, цистін). При середній урожайності насіння ріпаку 2-2,5 т/га можна одержати 0,8-1 т олії і 1,3-1,4 т макухи (шроту). Із збільшенням виробництва харчової (безерукової) рослинної олії переробна промисловість отримає цінну сировину для виготовлення інших продуктів харчування – маргарину, майонезу тощо та товарів народного споживання: фарб, лаків, миючих засобів і т.д.

Враховуючи ті обставини, що виробництво і внесення органічних добрив скоротилося майже вдвічі, а ціни на мінеральні добрива непомірно високі, використання проміжних посівів ріпаку як найдешевшого сидерального добрива (заорювання 20-25 тонн зеленої маси цієї культури прирівнюється до внесення 10-15 т гною на гектар) стає визначальним фактором збереження родючості ґрунту. Крім того, ріпак, вирощуваний на насіння та в проміжних посівах, швидко звільняє поле, поліпшує агрофізичні властивості ґрунту, фітосанітарний стан посівів і грунту, сприяє нагромадженню органічної сировини та підвищує врожайність наступних культур, а також має важливе значення для запобігання розвитку ерозійних процесів.

Крім того, ріпак відноситься до таких рослин, які можуть бути використані для рекультивації радіактивно-забруднених земель. Це важливий чинник для України, з огляду на наслідки аварії на ЧАЕС. Особливістю ріпаку є те, що лише незначна частина важких металів і радіонуклідів потрапляє в насіння, оскільки майже усі вони накопичуються в стеблах. Насіння ріпаку з забрудненої зони цілком можливо використовувати для виробництва олії і подальшого виробництва РМЕ, а стебла разом із радіоактивними речовинами піддати утилізації. Таким чином, землі чорнобильської зони можна оздоровлювати з економічною вигодою.

У світовому сільському господарстві ріпак займає стійкі позиції як одна з основних олійних культур. У 90-роки його посіви складали 20-27 млн. гектарів або біля 9-12% від загальної площі посівів олійних культур у світі. Площі посівів ріпаку поступалися тільки таким головним олійним культурам, як соя (29-33% від площі олійних культур) і бавовник (15-19%), і перевершували посівні площі соняшнику (9-10%). Валовий збір насіння ріпаку у світі в 1999-2000 р. оцінюється в 40-43 млн. тонн. Високими темпами розвивається переробка ріпаку і виробництво ріпакової олії. Світове виробництво ріпакової олії в останні роки перевищило 12 млн. тонн і склало більш 12% від світового обсягу виробництва рослинних олій. За даними ФАО, це 3-є місце після виробництва соєвої і пальмової олій.

Поряд із зазначеними вище господарсько цінними ознаками, ріпак за останні 3-5 років мав чи не найбільший попит на міжнародному ринку. При існуючих індикативних цінах на товарне насіння ріпаку 220-360 доларів США в умовах ринкових відносин господарства мають постійне і надійне джерело фінансових доходів та значний резерв поліпшення матеріально-технічного забезпечення – засобами захисту рослин, технікою, добривами, паливно-мастильними матеріалами і т.д. – завдяки укладанню бартерних договорів. Крім того, нарощування виробництва ріпаку сприятиме введенню в дію нових переробних підприємств, а це, в свою чергу, означає появу нових робочих місць і ефективне використання наявних трудових ресурсів, особливо в сільській місцевості. Перспективним є вирощування ріпаку для експорту. При середній ціні 180 доларів США за одну тонну і врожайності 1,5 тонн з гектару є змога з кожного гектара отримувати по 1500 гривень грошових надходжень. Ріпак є вигідною експортною культурою. Ринок його насіння відкритий у країнах Прибалтики, Скандинавії й особливо Польщі. Щорічно світовий валовий збір насіння ріпаку збільшується: у сезоні 1999/2000 р. збір насіння ріпаку склав 15% у сукупному світовому виробництві насіння олійних культур.

Розглядаючи ситуацію в ріпаковому комплексі, необхідно виділити такі основні чинники: запаси ріпаку в ЄС і інших країнах продовжують стрімко знижуватися і можуть досягнути рівня 3,6 млн. т, що на 36% нижче рівня минулого року; скорочення світових запасів ріпакової олії з 1,44 млн.т наприкінці березня до 1,32 млн.т наприкінці червня і до 1,29 млн.т на кінець вересня 2001 р.; підвищення попиту на ріпакову олію для харчових і нехарчових цілей перевищує розвиток виробництва товару цього року; схоже, що виробництво насіння ріпаку в 2001/2002 р. збільшиться незначно – до 39 млн. т (у 2000/2001 р. – 38 млн. т). А, відповідно, до більш
низького рівня перехідних запасів, загальне надходження насіння знизиться до
42,6 млн. т (у 2000/2001 р. – 43,6 млн. т). Це призведе до значного скорочення як переробки, так і кінцевих запасів даного товару (табл.1).

Таблиця 1

Світове виробництво та використання ріпаку, млн. т

Показники | Роки

1997/98 | 1998/99 | 1999/2000 | 2001/01 | 2001/02

Початкові запаси | 3,32 | 2,35 | 3,52 | 5,65 | 3,62

Виробництво, всього | 33,11 | 36,11 | 42,65 | 37,99 | 39,00

в т.ч.: ЄС-15 | 8,73 | 9,51 | 11,47 | 9,08 | 9,45

Центральна Європа | 1,53 | 2,02 | 2,81 | 2,29 | 2,48

Канада | 6,39 | 7,64 | 8,80 | 7,12 | 6,40

США | 0,35 | 0,71 | 0,62 | 0,92 | 0,98

Китай | 9,58 | 8,30 | 10,13 | 11,80 | 11,70

Індія | 4,65 | 5,00 | 5,10 | 3,75 | 4,90

Австралія | 0,86 | 1,76 | 2,43 | 1,66 | 1,75

Використання | 34,08 | 34,94 | 40,52 | 40,02 | 39,40

Кінцеві запаси | 2,35 | 3,52 | 5,65 | 3,62 | 3,22

В регіональному розрізі лідером по виробництву ріпаку є азіатський континент, дві держави якого – Китай та Індія – мали в 1998 р. понад 45% сукупного світового збору цієї культури. Проте, азіатське насіння ріпаку характеризується низькою якістю і малопридатне для виготовлення харчових олій.

В країнах ЄС валове виробництва ріпаку стабілізувалось на рівні 8,5–9млн.т. Найбільшими його продуцентами є Німеччина, Франція, Великобританія, Швеція і Данія. Слід зазначити, що в Європейському співтоваристві площі вирощування олійних культур регулюються ринково-політичними угодами. Згідно “Blair Hous” – договору між США та ЄС – площі під вирощування ріпаку, соняшника та сої обмежуються. Для ЄС існує гарантована площа вирощування олійних культур, яка з 1995 року складає 5,348 тис.га.

За період з 1995 по 2001 рр. посівні площі ріпаку у світі були майже стабільними, з деяким збільшенням у 1999 році – до 27,6 тис.га (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка площі посіву ріпаку у світі

Щодо врожайності насіння ріпаку, то у 1998-2001 рр. її середній показник у світі досяг 1,38-1,54 тонн з гектара, тобто врожайність збільшилася порівняно з 1980 роком у 1,5 рази (0,93 т/га), а з 1964 роком – у 2,1 рази (0,68 т/га). Найвищий середній показник врожайності культури було зареєстровано у 1997 році – 1,99 т/га (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка врожайність насіння ріпаку у світі

Площі посівів ріпаку в країнах-лідерах світового виробництва наведено на (рис. 3).

Продукція олійних культур у зв'язку з цим стає важливим чинником експорту країн, що виробляють її, тому що в деяких розвинутих країнах з обмеженими природними ресурсами зменшення цін на продукцію при одночасному збільшенні споживчого попиту досягається шляхом її імпорту з інших країн. На тлі споживчого попиту, що складається, ринок виробництва олійної продукції в даний час усе ще не стабільний. Обсяг світової торгівлі насінням ріпаку в II півріччі 2001 р. оцінюється

в 3,1 млн. т, що на 0,8 млн. нижче аналогічного показника 2000 року.

Рис. 3. Посівні площі ріпаку в країнах – лідерах світового виробництва.

В Україні ріпак має давні традиції. Проте, як підтверджують проведені дослідження, сучасний стан розвитку його виробництва та переробки характеризується нестабільністю і не відповідає своїм потенційним можливостям. В Україні ріпак як культура вирощувалась ще в ХІХ сторіччі, але, незважаючи на прекрасні кліматичні умови, у великих кількостях ріпак в Україні ніколи не вироблявся. У
70-х роках ХХ ст. у країні висівалось усього біля 10 тис. га, у 80-х – біля 18-
20 тис. га. Наприкінці 80-х – початку 90-х років виробництву ріпаку стали приділяти більше уваги. У цей час в Україні були розроблені глобальні програми з перспективою значного збільшення посівних площ під ріпаком – до 500 тис. га. Планувалося одержувати біля 1 млн. тонн насіння.

У період 1985-1990 років площі та валовий збір насіння ріпаку поступово збільшувались і досягли: площа – 91,1 тис. га (1988 рік) та валовий збір – 125,1 тис. тонн. Ці результати були досягнуті на основі використання спеціальних інтенсивних технологій та потрібних обсягів отрутохімікатів і добрив. У зазначений період середній збір урожаю з 1 гектару у різних країнах становив: Німеччина –30,0 ц, Ірландія – 34,0 ц, Бельгія та Люксембург – 36,0 ц (в середньому по ЄС – 29,8 ц); Канада – 11,5 ц, Китай та Індія – 9,5 ц, Україна – 14,9 ц.

У наступні роки (1991-1995 рр.) спостерігається тенденція до зменшення посівних площ під ріпаком (середньорічні площі скоротилися на 41% з одночасним зниженням показників урожайності на 5% і валових зборів на 46,5%) (рис.4 і рис.5)

Рис. 4. Динаміка посівної площі та валового збору ріпаку в Україні

Рис. 5. Динаміка урожайності ріпаку в Україні

За період 1990-1999 рр. обсяги експорту українського ріпаку збільшились в 7,2 рази і перевищили в 1999 р. 26,6 тис. т (18% вітчизняного виробництва).
В 1999 році його основні експортні потоки були спрямованні у Туреччину (27,6%), Італію (22,3%), Францію (19,7%), Бельгію (8,4%).

Зростаюча пропозиція насіння ріпаку в Україні і досвід українських компаній у торгівлі олійними (насінням соняшнику) стали причиною прогресивного росту обсягів експорту насіння ріпаку за останні декілька років (рис.6 і рис.7).

Рис. 6. Динаміка експорту насіння ріпаку

Рис. 7. Обсяги експорту у 1999/2000 – 2000/2001 МР, тис.т.

У третьому розділі - “Прогнозування кон'юнктури ринку ріпаку та підвищення ефективності його виробництва” - розглянуті основні аспекти формування перспектив України в галузі виробництва та експорту насіння ріпаку і продуктів його переробки, обґрунтовано пріоритети вирощування сільськогосподарських культур в умовах обмеженого ресурсного потенціалу і розроблені пропозиції щодо оптимізації природно-економічного потенціалу виробництва насіння ріпаку в Україні.

Нарощування обсягів виробництва ріпаку в Україні на 61% за останні роки обумовлене лише збільшенням посівних площ (за цей час врожайність культури знизилась на 39%), що свідчить про екстенсивний шлях розвитку галузі. Зазначимо, що за аналізований період урожайність ріпаку як озимого, так і ярого дуже коливається. У середньому по Україні мінімальний її рівень (6,6 ц/га) зафіксований у 1999 р., максимальний (14,5 ц/га) – у 1990 р. Розмах варіації становить 7,9 ц/га. Для порівняння – урожайність насіння ріпаку в основних країнах–виробниках варіює в таких межах: в країнах Європи – 23,9-27,5 ц/га, зокрема в країнах ЄС – 27,9-32,8 ц/га, Китаї – 12,7-15,2 ц/га.

Враховуючи те, що основним фактором, який обмежує розширення площ та збільшення виробництва ріпаку в сільськогосподарських підприємствах, є дефіцит обігових коштів, була розроблена економіко-математична модель, яка дозволяє оптимізувати пріоритети вирощування сільськогосподарських культур за умов наявності обігових коштів в господарствах. При цьому критерієм оптимізації є максимізація прибутку при відповідних сівозмінах, технологіях та прибутковості сільськогосподарських культур.

Критерій оптимальності має вигляд формули (2):

де di –прибуток з одиниці площі і-ої сільськогосподарської культури;

xi – шукане значення площі і-ої культури.

Обмеження яке враховує наявність обігових коштів в господарстві представлене формулою (3):

де mi- технологічні витрати обігових коштів на виробництво і-ої культури,

K – наявність обігових коштів в господарстві для виробництва продукції рослинництва.

У розробленій моделі виділяється 6 станів забезпеченості господарств обіговими коштами. Для кожного з них на основі статистичної інформації визначаються відповідні техніко-економічні показники. Особливо треба звернути увагу на той факт, що результати діяльності в рослинництві отримуються один раз на рік, хоча основна частка обігових коштів витрачається протягом всього вегетаційного періоду. Тому сільськогосподарські підприємства, які не мають своїх обігових коштів у достатній кількості, повинні брати кредити, або забезпечувати ці фонди за рахунок передоплати за майбутній урожай. На основі опрацьованих матеріалів та розрахованих показників була складена матриця економіко-математичної моделі, в результаті вирішення якої на ПЕОМ були одержані дані по пріоритетності вирощування товарних культур залежно від різних рівнів забезпеченості господарств обіговими коштами (табл. 2). Аналіз даних таблиці свідчить, що при песимістичній стратегії вирощування товарних культур в умовах обмеженого доступу до обігових коштів повна перевага вирощування ріпаку проявляється при забезпеченні обіговими коштами на 90% і більше. Так оптимальний план розвитку галузей при 100 % забезпеченості обіговими коштами наступний (га): ріпак –200, картопля – 200, ярові на зерно – 500, соняшник – 100. Така насиченість товарними культурами дозволяє з 1000 га ріллі одержати 305 тис. грн прибутку, з яких 52,5% належить картоплі, 24,6 % - яровим зерновим та 13,1% - ріпаку.

На основі математичного моделювання встановлено оптимальну насиченість товарними культурами сівозмін при різних рівнях забезпеченості обіговими коштами (табл. 2). Аналіз даних таблиці свідчить, що оптимістичною стратегією розвитку галузі ріпаківництва буде забезпеченість обіговими коштами 80% і більше. При 80% забезпеченості обіговими коштами насиченість товарними культурами в сівозміні повинна бути наступною (%): ріпак та картопля – 20, ярові на зерно – 44,9, соняшник – 10, озимі – 5,1. При такій насиченості товарними культурами товаровиробник одержить прибуток 999 тис. грн. Частка прибутку від вирощування ріпаку складає 10%. Найбільший прибуток при 80 % забезпеченості обіговими коштами товаровиробник одержує від вирощування картоплі (62,1% від загальної суми), так як вирощування картоплі є найбільш прибутковим (3100 грн. з 1 га). На вирощування соняшника і картоплі не впливає обмеженість доступу до обігових коштів, насиченість цих культур в сівозмінах при всіх рівнях обігових коштів складає 10 і 20% відповідно. Крім ріпаку залежність від забезпеченості обіговими коштами існує ще і у озимих зернових: вже при 80 % забезпеченості обіговими коштами їх насиченість складає 5,1 % в сівозміні, тобто при скороченні обігових коштів їх насиченість в сівозмінах скорочується майже в 6 разів, а вже при 70-50 % забезпеченості вирощувати озимі культури недоцільно. При оптимістичній стратегії вирощування товарних культур зі скороченням обігових коштів прибуток, одержаний товаровиробником, скорочується в 1,5 рази.

При збереженні оптимістичних умов виробництва ріпаку та при песимістичних факторах вирощування інших товарних культур насиченість ріпаку в сівозмінах може складати 20% при 50% забезпеченості обіговими коштами і вище.

Насиченість в сівозмінах соняшнику при різних рівнях забезпеченості обіговими коштами залишається стабільною і становить 10%. Крім ріпаку при 50% забезпеченості обіговими коштами пріоритетне вирощування займатиме цукровий буряк та кормові культури, доля яких в сівозміні складає відповідно 13,6 та 56,4 відсотків.

При збереженні оптимістичних умов виробництва ріпаку не знаходять своє місце в сівозміні вирощування таких культур як озимі та ярі зернові, бобові, кукурудза на зерно, картопля. Зі скороченням обігових коштів прибуток зменшується в 1,6 рази. При вищезазначених умовах виробництва товарних культур найбільш прибутковим є вирощування картоплі, цукрового буряку, ріпаку та соняшнику: при вирощуванні цих культур одержують, відповідно 800, 710, 500, 300 грн/га прибутку.

В прямій залежності від обігових коштів знаходиться вирощування таких культур як картопля, ярові на зерно, цукровий буряк. Із скороченням обігових коштів скорочуються посівні площі під цукровими буряками починаючи з 90-70% забезпеченості збільшуються в 1,4 рази.

Враховуючи високу ліквідність насіння ріпаку та продуктів його переробки на міжнародних ринках в дисертації обґрунтовані методичні підходи до визначення ефективності експортних операцій з ріпаком.

Таблиця 2

Пріоритети вирощування культур у розрахунку на 1000 га в залежності від забезпеченості господарств

обіговими коштами

Показники | Прибуток з 1 га, грн. | Забезпеченість обіговими коштами, %

100 | 90 | 80 | 70 | 60 | 50

Песимістична стратегія розвитку галузей та кон’юнктури ринку, га

Ріпак200200 | 200 | 53 | 0 | 0 | 0

Картопля | 800 | 200 | 62 | 0 | 0 | 0 | 0

Озимі | 150 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0

Ярові на зерно | 150 | 500 | 500 | 647 | 520 | 294 | 69

Кукурудза на зерно | 100 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0

Соняшник | 300 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100

Цукровий буряк | 710 | 0 | 138 | 200 | 200 | 200 | 200

кормові культури | Х | 0 | 0 | 0 | 180 | 406 | 631

Прибуток, всього, грн. | Х | 305000 | 292616 | 279669 | 250081 | 216477 | 182872

Оптимістична стратегія розвитку галузей та кон’юнктури ринку, га

Ріпак500 | 200 | 200 | 200 | 0 | 0 | 0

Картопля | 3100 | 200 | 200 | 200 | 200 | 200 | 200

Озимі | 510 | 300 | 300 | 51 | 0 | 0 | 0

Ярові на зерно | 400 | 0 | 189 | 449 | 635 | 346 | 58

Кукурудза на зерно | 500 | 200 | 11 | 0 | 0 | 0 | 0

Соняшник | 730 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100

Цукровий буряк | 1200 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0

Кормові культури | Х | 0 | 0 | 0 | 65 | 354 | 642

Прибуток, всього, грн. | Х | 1046000 | 1027082 | 998596 | 947033 | 831870 | 716708

Конкретний прибуток експортера від реалізації товару обчислюється за формулою (4):

П = В – Сп, (4)

де П – прибуток експортера;

В – виручка від реалізації товару;

Сп – повна комерційна собівартість.

Виручка від реалізації розраховується за формулою (5):

В = Q * Цр (5)

де Q – кількість товару;

Цр – ціна реалізації одиниці товару з урахуванням конвертації іноземної валюти в українські гривні (курс НБУ) та відсотка, який бере банк за конвертацію.

Повна комерційна собівартість розраховується за формулою (6):

Сп = Св + Вк (6)

де Св – виробнича собівартість;

Вк – контрактні витрати пов’язані з поставкою товару, в т.ч. на підписання договору, переїзд, закупівлю товару, завантаження, замовлення вагонів, тощо.

ВИСНОВКИ

Проведені дослідження формування кон’юнктури ринку ріпаку дають змогу зробити висновки, що мають теоретичне та практичне значення:

1. Кон'юнктура ринку – це комплексне поняття, на яке мають вплив як фактори ринкового механізму регулювання, так і державного з властивими йому суб'єктивними і об'єктивними важелями впливу. Кон'юнктура господарства, галузі чи окремого товарного ринку - це поточний стан певної економічної системи, який формується в кожний момент під впливом суб'єктивних і об'єктивних факторів або причин, завдяки яким створюється та чи інша ринкова ситуація у відповідний відрізок часу.

2. Однією з головних задач вивчення ринку є аналіз поточного співвідношення попиту та пропозиції на продукцію з можливістю прогнозу руху цих параметрів ринку в майбутньому. В зв'язку з цим дуже важливе місце посідають питання вивчення та прогнозування економічної кон'юнктури як загальногосподарської, що відображає функціонування господарського механізму в цілому, так і кон'юнктури окремих товарних ринків.

3. Необхідною умовою оптимального функціонування сільськогосподарських товаровиробників є наявність ринкової інфраструктури. Вона являє собою сукупність відповідних суб’єктів ринку, які забезпечують функціонування підприємницьких структур, регулювання зв’язків між ними і просування товарів та рух коштів. Завдяки ринковій інфраструктурі проходить оптимізація руху товарно-грошових ресурсів, досягається пропорційність у розподілі ресурсів і продуктів, мінімізуються витрати. Відсутність високорозвиненої інфраструктури ринку не сприяє формуванню оптимальних співвідношень між обсягами попиту і пропозиції.

4. Серед основних складових, які обумовлюють конкурентоспроможність аграрної продукції, можна виділити такі фактори, як якість, витрати виробництва та ціни реалізації. В свою чергу вони залежать від впливу ряду інших факторів, що формують якісні переваги продукції та індивідуальний рівень витрат товаровиробника. Тобто забезпечення конкурентоспроможності та підвищення якості продукції сільського