КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Шаповалова Галина Валентинівна

УДК 070. 41

ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В СУЧАСНОМУ МЕДІАТЕКСТІ

(функціонально-лінгвістичні аспекти)

Спеціальність 10.01.08 – журналістика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі мови засобів масової інформації Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Яцимірська Марія Григорівна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, завідувач кафедри

мови засобів масової інформації

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Мамалига Анастасія Іванівна,

професор кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського

національного університету

імені Тараса Шевченка

кандидат філологічних наук

Ґабор Василь Васильович,

Наукова бібліотека імені Василя Стефаника

НАН України, завідувач відділу досліджень

іноземної періодики Науково-дослідного

центру періодики

Провідна установа: Національний технічний університет України “Київський полі-тех--нічний інститут”

Захист відбудеться “12” січня 2004 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м.Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Та-ра-са Шевченка (м.Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано “6” грудня 2003 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор філологічних наук Н. М. Сидоренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Мова українських засобів масової інформації кінця ХХ – початку ХХІ століття зазнала істотних змін, які потребують ретельного і все-бічного вивчення з метою виявлення основних закономірностей її функціонування в політичному дискурсі, дослідження шляхів еволю-ції мови мас-медіа і тих чинників, що впливають на її розвиток. Це сприятиме вдосконаленню журналістського тексту, підвищенню його ефективності та сили впливу на аудиторію.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена не-об-хідністю ґрунтовного вивчення мови українських мас-медіа кінця ХХ – початку ХХІ, зокрема її словника. Розпад радянської імперії, про-го-лошення незалежності України, нові суспільно-політичні реалії в дер--жа-ві спричинили глибинні зміни в українському суспільстві, що знай-ш--ло своє найповніше відображення у мові засобів масової інформації. Аналіз інноваційних процесів сучасного медіа-тексту на лексичному рівні дозволить простежити основні тен-денції в онов-ленні мас-медійної лексики, здійснити семантичний аналіз новацій ін-шомовного походження, з’ясувати сфери їх поширення і дати їм оцін-ку, дослідити неологізми-новотвори в мові сучасних мас-медіа і визна-чи-ти найпро-дук-тивніші способи їх творення, виявити особливості екс-пресивного мов-лення сучасних українських засобів масової інформа-ції. Про-по-но-ва-не дослідження має не тільки науково-пізнавальний ха-рак-тер: його мате-ріали можуть бути корисними для журналістів-прак-тиків, які прагнуть удосконалювати свій професійний рівень, дбають про до-бір-ність і правильність мови при написанні матеріалів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з комплексною темою ка-федри мови засобів масової інформації факультету журналістики Львів-ського національного університету імені Івана Франка “Основні тен-денції та закономірності розвитку мови засобів масової інформації”.

Мета роботи – проаналізувати інноваційні процеси в сучасному ук-раїнському медіатексті на лексичному рівні, зокрема відстежити тен-денції оновлення словника мас-медіа, вивчити специфіку функціо-ну-вання неологізмів на сторінках друкованих видань та особливості експресивного мовлення як інструменту образного мислення журна-лі-стів. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких кон-кретних завдань:–

охарактеризувати сучасний стан мови українських засобів ма--сової інформації кінця ХХ – початку ХХІ ст.;–

виявити й проаналізувати основні тенденції в оновленні слов-ни-ка сучасних мас-медіа;–

здійснити семантичний аналіз інноваційної іншомовної лекси-ки, що функціонує в медіатекстах аналізованого періоду, схарак-те-ри--зу--вати сфери її поширення та джерела;–

з’ясувати питому вагу та причини активізації запозичень у до-слід-жуваний період і дати їм оцінку;–

розглянути процес оновлення мови власне українськими ново-тво-рами, проаналізувати їх тематичні групи та способи деривації;–

дати характеристику основних лексичних засобів експресивності в сучасному українському медіатексті;–

укласти частотний словник уживання актуальної лексики в ук-ра-їнських друкованих ЗМІ початку ХХІ ст.

Джерельна база дослідження – тексти загальноукраїнських періо--дич-них видань “День”, “Дзеркало тижня”, “ПіК”, “Голос України”, “Мо--лодь України” кінця ХХ – початку ХХІ ст. різної тематики, що охоплю--ють лексику на позначення всіх галузей суспільного життя. Картотека фак-тичного матеріалу налічує близько 3000 одиниць. У дослідженні ви--ко--ристано також матеріали сучасної лексикографії Великий тлумачний словник сучасної української мови /Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002; Словник іншомовних слів /За ред. О.С. Мельничука. – К., 1975; Словник іншомовних слів /уклад. Л.О. Пустовіт та ін. – К., 2000; Полюга Л.М. Словник українських морфем. – Львів, 2001., праці з прагмалінг-віс--тики, соціолінгвістики, лінгвістики тексту та культури мови.

Методологічною основою дисертаційної роботи стали праці дослідників з історії, теорії української журналістики, теорії й прак-тики масової комунікації В.Здоровеги, А.Москаленка, В.Різуна, М.Яцимір-ської, А.Мамалиги, Н.Непийводи, В.Габора, В.Іва-нова, В.Лизанчука, Г.Почепцова, О.Зернецької, В.Шкляра, О.По--но--марева, Б.Чернякова, А.Чічановського, І.Крупсь-кого, О.Коновця та інших на-у-ковців.

Об’єкт дослідження – інноваційні процеси мови за-собів масової інформації кінця ХХ – початку ХХІ століття.

Предмет дослідження – сучасні тенденції в оновленні мас-ме-дій-ної лексики, неологізми, їх види, специфіка функціонування в сучас-них медіатекстах, особливості використання експресивних засобів як чин-ника актуалізації мови ЗМІ.

Матеріалом дослідження є понад 3000 фрагментів газетних сторі-нок, що ілюструють досліджувані явища.

Серед методів дослідження основними є описовий, аналітичний, зі-ставний методи, метод лексико-семантичної ідентифікації, метод лек-сикографічного опрацювання зібраного матеріалу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ук-раїнському журналістикознавстві запропоноване дослідження є першою спробою системного й ґрунтовного аналізу інноваційних процесів мови українських друкованих видань кінця ХХ – початку ХХІ ст. Вирішення поставлених завдань дослідження дає можливість:–

визначити сучасний стан і з’ясувати тенденції розвитку мови українських мас-медіа досліджуваного періоду;–

узагальнити й систематизувати інноваційну лексику, що функ-ціонує в мові сучасної української преси;–

розглянути якісний склад новацій іншомовного походження та з’я----су-вати основні причини активізації запозичень у сучасному медіа-тексті; –

проаналізувати словотвірні особливості питомо української не-о--логічної лексики у мові засобів масової інформації;–

визначити основні лексичні засоби експресивності сучасного пуб--ліцистичного стилю;–

виявити частотність уживання актуальної лексики сучасних ук-ра-їнських мас-медіа.

Теоретична цінність дисертації визначається тим, що її результа-ти сприяють вивченню актуальних проблем теорії і практики журна--ліс-тики, зокрема мови засобів масової інформації. Ре-зуль-тати роботи доповнюють здобутки науковців у галузі вивчен-ня лек--сичного фонду сучасних ЗМІ, засобів підвищення ефективності жур--налістського тексту та шляхів його вдосконалення.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можли-вості використання їх у наукових дослідженнях із мови засобів масо-вої інформації, сучасної української літературної мови, стилістики та у вузівській прак-тиці – при читанні курсів із мови ЗМІ, стилістики сучасної україн-ської літературної мови, культури мови. Матеріали дисертації можуть бути використані при укладанні нових словників різних типів (зокре-ма, тлумачних словників і словників іншомовних слів), а також у що-ден-ній роботі журналістів-практиків.

Особистий внесок здобувача. Опубліковані статті, в яких ви-кла-де-но основні положення наукової роботи, виконані здобувачем само-стій-н-о.

Апробація результатів дослідження. Рукопис дисертації, основ-ні положення й результати обговорено на засіданнях кафедри мови за-со-бів масової інформації Львівського національного університету іме--ні Івана Франка та розширеному засіданні кафедри журналістики Уж-городського національного університету. Матеріали дисертаційної ро-боти та практичні ре-зуль-тати дослідження апробовано на наукових конференціях, зокрема -на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Національна жур--налістика і європейський вибір України” (Львів, 2000), Міжнародній на-уковій конференції “Засоби масової інформації та становлення дер-жав-ності в Україні” (Ужгород, 2000), Між-народній конференції “Ук--ра--їнська журналістика сьогодення у світо-вому інформаційному прос-то--рі (співвідношення глобального, загальнонаціонального та регіональ--но--го)” (Дніпропетровськ, 2001), Міжнарод-ній науковій конфе-рен-ції “Ук--раїнська література в загальноєвропейському контексті” (Уж-город, 2001) та на щорічних конференціях професорсько-ви-кла-даць-кого скла-ду Ужгородського національного університету (1999–2003). Ок---ре--мі положення дисертації випробувано на наукових семінарах кафед--ри мови засобів масової інформації факультету журналістики Львів-сь-кого національного університету імені Івана Франка, а також у лекцій-них курсах та лабораторних заняттях із дисциплін “Мова ЗМІ (лек-си-кологія)”, “Практична стилістика”, “Культура мовлення друкова-них ЗМІ”, “Літературне редагування” тощо.

Публікації. Результати дисертації опубліковані у восьми фахо-вих виданнях та одному науковому збірнику.

Структура та обсяг роботи. Структура дослідження зумовлена специфікою дослідницької концепції: дисертація складається зі спис-ку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків (загаль-ний обсяг 171 сторінка), списку використаних джерел (286 наймену-ван-ь), додатка А.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Список умовних скорочень містить скорочення назв видань, ви-ко-ристаних у дисертаційному дослідженні.

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету й ос-новні завдання, визначено об’єкт, предмет, джерельну базу, наукові прин-ципи й методи дослідження, аргументовано наукову новизну, те-о-ретичне та практичне значення дисертації.

У першому розділі – “Мова і стиль журналістського тексту кін-ця ХХ – початку ХХІ ст.” – викладено джерельну базу дослідження, проаналізовано літературу, присвячену вивченню актуальних проб-лем сучасної журналістики, теорії масової комунікації, особливостей мо-ви засобів масової інформації останніх десятиліть, визначено основ-ні динамічні процеси сучасного медіатексту, з’ясовано особливості мо-ви газети як засобу масової інформації.

Вивченню української журналістики та засобів масової інформа-ції кінця ХХ – початку ХХІ століття присвячено чимало праць відомих жур-налістикознавців в Україні, зокрема В.Здоровеги, А.Москаленка, В.Рі-зу-на, В.Іванова, В.Лизанчука, Г.Почепцова, О.Зернецької, В.Шкля--ра, В.Миронченка, А. Чічановського, І. Крупського, Б. Чернякова та ін--ших науковців.

Надзвичайно важливим чинником ефективності медіатекстів є мо---ва за-собів масової інформації, адже журналістський текст живе ли----ше в мо-ві й реалізується саме в мові. З огляду на це мова преси є об’-єк----том наукових зацікавлень багатьох сучасних українських науков-ців, зо---кре-ма О.Пономарева, В.Різуна, О.Сербенської, К.Серажим, Н.Не-пий----во-ди, А.Ма-малиги, М.Феллера, С.Єрмоленко, М. Яцимірської та бага-тьох інших.

На сучасному етапі досліджень у галузі пресолінгвістики спо-сте----рі--гаємо перехід від вивчення мови як замкненої системи до вивчення мо-ви в її численних зв’язках і функціях. Наслідком цього є виникнен---ня й розвиток комплексних наук, зокрема соціолінгвістики, психолін---гві--стики, прагмалінгвістики, лінгвокультурології, лінгвофілософії, ког---ні-тивної лінгвістики, медіалінгвістики тощо.

Мова газети є багатогранним поняттям, оскільки на її сторінках пред-ставлені всі функціональні стилі української мови. Звернення до ма--сового читача, орієнтація на найрізноманітніші мовні смаки, публі--ци-с-тичність визначають мову газети як засіб масової комунікації, для яко--го характерними є соціальна оцінність; комунікативна загальнозна--чимість; особливий характер експресивності; поєднання експресії та стандарту. Ядро словника газети становить суспільно-політична, кон---цептуальна лексика, яка відображає її ідеологію й безпосередньо по--в’язана з функцією впливу. Це зумовлює особливий характер екс-пре--сивності мови преси: експресія тут має підкреслено соціальний ха--рактер, вона передусім цілеспрямована, вибірна й оцінна.

У другому розділі – “Сучасні тенденції в оновленні мас-ме-дій---ної лексики” – проаналізовано основні процеси, що діють у мові ук--ра-їнської преси кінця ХХ – початку ХХІ ст.

ХХ століття в історії сучасної української літературної мови по-зна-чилося двома знаковими подіями, що вплинули на її розвиток: ре-во-люцією 1917 року й проголошенням суверенної Української держави. Пер-ша породила, за Дж. Оруеллом, new speak – тоталітарну ново-мо-ву, зброю уярмлення, друга принесла мові звільнення й відроджен-ня на всіх рівнях, що стимулювало передусім розвиток її лексичного фон---ду. Мова ЗМІ, зокрема її лексична база, – надзвичайно чутлива до змін і зовнішніх упливів підсистема сучасної української мови, яка по--стійно еволюціонує.

Докорінні зміни в суспільно-політичному устрої держави, рефор-му-вання економічної системи, звільнення засобів масової інформації від ідеологічного тиску колишньої тоталітарної держави спричинили знач-ні зрушення в лексиці на семантичному рівні. Мова йде про повер-нення до активного словника потужного шару лексики, що за Радянсь-кого Союзу відображала реалії закордонного або дореволюційного жит--тя, а нині репрезентує українську дійсність: імпічмент, Кабінет Мініст-рів, коаліція, лобі, олігархія, опозиція, пар-ламент, Президент; акція, аукціон, бартер, бізнес, біржа, де--вальвація, дивіденд, монополія; бакалавр, гімназія, лі-цей; казино, кондиціонер, лімузин, тота-лі-затор тощо.

Водночас у мові медіатекстів кінця ХХ – початку ХХІ століття спо-стерігаємо тенденцію до відродження ендемічної лексики, до вжи-ван-ня питомих українських відповідників запозичених лексем (летови-ще, світлина, мапа, прямовисний та ін.). Співіснують на сторінках су-часної преси лексеми фактор – чинник, процент – відсоток, ти-раж – наклад, журнал – часопис, інгредієнт – складник, сфера – га--лузь – царина, прогрес – поступ, номер (газети, журналу й под.) – чи--с-ло, поїзд – потяг тощо.

Паралельно з активізацією відбувається процес пасивізації части-ни лек--сики. Зі сторінок періодичних видань зникли й перетворилися на іс--то--ризми слова й словосполучення з яскраво вираженим ідеологіч--ним за--барвленням Радянський Союз, п’ятирічка, держплан, соцзма-гання, ЦК КПРС, більшовик, жовтеня, піонер (у значенні “член масо-вої дитя--ч-ої комуністичної організації, що об’єднувала радянських шко-лярів ві-ком від 9 до 14 років”), комсомолець, стаханівець та інші.

Наслідком актуалізації лексичних одиниць став процес розши---рен-ня їх сполучуваності, який спостерігаємо на сучасному етапі роз--вит--ку мови: бізнес (відкритий бізнес, готельний бізнес, збройовий біз---нес, малий бізнес), криза (економічна криза, парламентська криза, полі-тична криза, урядова криза, фінансова криза), реформа (адміністративна реформа, бюджетна реформа, еконо--мічна реформа, полі-тич-на реформа, судова рефор---ма), ринок (валютний ринок, відкритий -ринок, вітчизняний ринок, внут-рішній ринок, газовий ринок, енерге-тичний ринок, житловий ри--нок, західноєвропейський ринок), політи-ка (антимонопольна політика, валютна політика, ген---дер---на політика, грошова політика, економічна політика, європейська по--літика).

Домінантною тенденцією в лексиці друкованих ЗМІ аналі--зо-ва-но-го періоду є кількісне поповнення її складу словами іншомов-но-го похо-дження, зумовлене як екстралінгвістичними, так і внутрі-мов--ни-ми чин-никами. Новації мови мас-медіа аналізованого періоду охоплю-ють зде-більшого суспільно-політичну, економічну, науково-тех-ніч-ну, спор--тивну, побутову галузі.

Активною в мові сучасних медіа є тенденція до детермінологіза-ції спеціальної лексики. Залучення широких верств населення в про-цес розбудови політичної та економічної системи України, посилена ува-га до політико-економічних подій у державі тощо зумовлюють ак-тив-не використання термінологічних слів за межами їх термі-но-си-с-тем. Широковживаними стали суспільно-політичні терміни імпіч-мент, референдум, парламент, олігарх та ін.; спеціальні слова з галузі економіки бартер, акція, патент, субсидія тощо, спортивні терміни на зразок раунд, тайм-аут, аутсайдер. При цьо-му, як зазначає Н. Не-пийвода, термін втрачає такі основні властивості, як системність, одно-зна-чність, стилістичну нейтральність. Виникає нове слово з терміно-ло-гічним значенням, яке потребує тлумачення, а не дефініції.

Традиційним і потужним джерелом збагачення словникового фон---ду мови є словотворення. Особливо продуктивним у мові сучас-ної пре-си є суфіксальний, префіксальний способи творення нових слів, ком-по-зиція, що детального розглянуто в наступному розділі до-слі-дження.

Характерною ознакою мови сучасних мас-медіа є посилення тен-ден-ції до використання розмовних лексичних елементів у журналіст-сь-кому тексті як засобу оновлення образності, створення колориту роз-мовності, пожвавлення викладу, характеристики персонажів. Роз-мовна лексика в мові ЗМІ неоднорідна за своїм складом. Вона охоп-лює: 1) емоційні синоніми до стилістично нейтральних слів (нагармуз-ляти, сунутися); 2) розмовно-про-с-то-річну лексику, яка включає також вульгаризми (лафа, лохо-трон, порнуха), кримінальну лексику (кси-ва, глухар, опус-ти-ти, шмон) та елементи сленгу (розкручений, шара, відмазка, фішка); 3) живорозмовні новотвори (даїшник, зає-дист, соціалка, мажоритарка, кучмагейт, суркізація).

Сучасні тенденції в оновленні лексики українських мас-медіа кін--ця ХХ – початку ХХІ ст. ілюструє укладений нами “Частотний слов-ник найуживанішої лексики в сучасних ЗМІ”, що базується на ви--бірці близько 800 різножанрових текстів видання “День” за 2002 рік й охоп-лює 350 лексичних одиниць. Словник відображає актуальну лексику ук-раїнських ЗМІ аналізованого періоду.

У третьому розділі – “Неологізми сучасного медіатексту як від--дзер-калення суспільного поступу” – проаналізовано інноваційну лек-си-ку сучасних мас-медіа з погляду походження, з’ясовано причи-ни акти-візації запозичень у пресі, визначено най-продуктивніші способи творення новацій у мові українських ЗМІ кін-ця ХХ – початку ХХІ ст.

З погляду походження неологічна лексика, що функціонує в укра-їн-ських ЗМІ досліджуваного періоду, поділяється на дві групи: но-вації іншомовного походження й новотвори, що виникли на власне ук-раїнському ґрунті. Важливим стимулом активізації засвоєння ін-шо-мов-ної лексики носіями сучасної української мови стали процеси ус-ві-домлення належності України до цивілізованого світу; перевага ін-те-гративних тенденцій над тенденціями протиставлення радянського сус-пільства буржуазним зразкам; переоцінка цінностей; орієнтація на За-хід у багатьох галузях громадського життя тощо.

З-поміж новацій-запозичень, неоднорідних за походженням, час-тот-ністю вживання, стилістичним і жанровим використанням, домі-ну-ють книжні одиниці. Відповідно до сфер уживання сучасні запо-зи-чення діляться на такі групи.

1. Суспільно-політична лексика, яку репрезентують слова на зра-зок імплементація, кіднепінг, мас-медіа, мо--ніторинг, паблік рилей-шнз, прайм-тайм, саміт, харизма. До цієї групи відносимо також назви лю-дей за характером діяль-но-сті, фахом: дилер, дистриб’ютор, імідж-мей-кер, кліпмейкер, ньюс-мей-кер, ріелтер, промоутер, спін-доктор, спіч-райтер, трейдер.

2. Економічна лексика: бонус, бренд, грант, дефолт, євро, консал--тинг, тендер, транш тощо.

3. Спеціальна лексика зі сфери інформатики, високих технологій: ба---нер, і-мейл, Інтернет, провайдер, сайт, сер--вер, роумінг, транкінг та ін-ші.

4. Новації з галузі культури й мистецтва: блокбастер, караоке, кліп, пер-форменс, промоушн, ремікс, римейк, саундтрек, сей--шен тощо.

5. Неологізми зі сфери спорту: аквабайк, армрестлінг, боулінг, віндсер-фінг, дайвінг, плеймейкер, плей-оф, сер-фінг, сноубордінг, трансфер.

6. Побутова інноваційна лексика: бутик, джакузі, паркінг, супермар-кет; лейбл, мар-кер, скотч, степлер; банкомат, ноут-бук, пейджер.

Помітною тенденцією розвитку словника мови сучасних мас-ме-діа є збільшення кількості варваризмів на зразок Green Card, happy end, McDonald’s, non-stop, second hand, public relations, week-end тощо.

З-поміж основних причин активізації процесу запозичення в мові сучасних ЗМІ варто зазначити потребу в номінації; необхідність роз-ме-жування близьких за змістом слів, спеціалізацію понять щодо сфе-ри й мети їх використання; тенденцію до відповідності цілісності по-няття з нерозчленованістю номена; престижність інщомовних слів.

Одним із найпотужніших джерел поповнення лексичного фонду кож-ної мови є деривація. У мові сучасних українських медіа функціонує багато неологічних одиниць – вторинних номінацій, які постали в ре-зуль-таті деривації. Переважну більшість таких слів становлять по---хідні, утворені морфологічним способом із власне українських сло-во--творчих компонентів. Аналіз цих лексем ми здійс-ню--ємо за способа-ми словотворення.

1. Особливою продуктивністю в мові сучасної української преси від-значається суфіксація. За допомогою цього способу утворилися та-кі лексико-граматичні групи нових слів.–

Іменники: а) назви осіб за фахом, характером діяльності, що мо-ти-вуються переважно іменниковими основами й утворені за участю су-фіксів -ник, -іст (-ист), -ець, -ик: комп’ютерник, грантист, податківець, силовик, тіньовик тощо; б) відабревіатурні най-ме-ну-вання людей за їх приналежністю до певної політичної партії, гро-мад-ської організації, руху, а також різних установ та інституцій, ут-во-рені за допомогою вищеназваних формантів, а також суфіксів -івець, -овець: пеерпіст, євросоюзівець, піарник та ін.; в) іменники – назви осіб, утворені на основі ан-тро--по-ні-мів із тим же словотвірним значенням, що й лексеми поперед-ньої гру-пи: кучмівці (кучмісти), морозівці, тимошенківці; г) нео-ло-гічні віддієслівні іменники середнього роду на позначення опредме-че-ної дії, що утворилися за допомогою форманта -н’н’: ін-те-грування, імплементування, клонування; ґ) назви різних предметів і явищ переважно на позначення опредме-че-ної дії, які виникли на базі дієслів недоконаного виду з допомогою над-зви-чайно продуктивних запозичених формантів -ізацій-/-изацій-, -ацій-: бартеризація, європеїзація, ком-п’ю-теризація; д) відприкметникові та відсубстантивні іменники – абстрактні назви різних явищ і процесів з інтернаціональним суфік-сом -изм / -ізм: євроатлантизм, ізоляціонізм, бі-сек-суалізм; е) відсуб-стантивні іменники середнього роду – назви аб-страк-тних і збірних понять – із суфіксом -ств(о): віде-о-кліпмейкерство, відеопі-ратство, президент-ство.–

Дієслівні словотвірні новації, утворені шляхом додавання до іменникової твірної основи суфік-сів -ува-, -ізува-: демпінгувати, інвестувати, презентувати, спонсорувати. –

Прикметники: а) прикметникові новації, що мотивуються імен--ни--ковими основами й утворені за допомогою суфіксів -ськ-, -н-, -ов-: промоутер > промоутерський, тендер > тен---дер---ний, бізнес > бізнесовий та ін.; б) прикметники, утворені на базі влас---них назв та абревіатур шля-хом додавання формантів -івськ-, -овськ-, які характеризуються у мові ЗМІ відчут-ним розмовним забарвленням: єв---ро--союзівський, кабмінів-ський, піарівський.

2. Значною продуктивністю в мові українських медіа кінця ХХ – по--чатку ХХІ ст. відзначається префіксальний спосіб словотворення. Су--часні неологізми, утворені цим способом, включають такі розряди лек---сем: а) похідні прикметники, що виникли шляхом додавання до мо--ти-вуючої основи (зазвичай прикметникової) префікса про-: проєвропейський, прозахідний, пропрезидент----ський і под.; б) лексичні новації, утворені за допомо---гою активних загальноєвропейських префіксів і префіксоїдів де- (де--при-ватизація, декриміналізація, департизація), ре- (ре--при-ватизація, реструктуризація, реорганізація), пост- (постви-бор-ний, пост’єльцинський, пост--то---та-лі-тарний), екс- (екс-пре-зи-дент, екс-спікер, екс-чемпіон); віце- (віце-президент, віце-пре--м’єр, віце-спікер), супер- (суперакція, суперприбутко--вий, суперінфляція), анти- (антидем--пін-говий, антимонопольний, антинародний, ан-ти---ук-раїн-сь-кий), з-поміж яких лише морфеми де-, ре-, анти-, супер- за-фік----совані в “Словнику українських морфем” Л. М. Полюги (Львів, 2001).

3. Одним із найактивніших сучасних засобів словотворення є ком--позиція, що спричинює широке функціонування в мові ЗМІ слів-композитів. Зокрема, численними стали утворення з препозитивним незмінним компо-нен--том, які виникли під упливом англійської мови й стосуються сфер, що зазнають найбільшого розвитку й активізації: арт-: арт-бізнес, арт-менеджер, арт-ринок, арт-фестиваль, арт--фо-рум; бізнес: бізнес-еліта, бізнес--ло-бі, бізнес-клас, бізнес-план, біз-нес-центр; євро: євроінтеграція, єврокомі-сія, єврокор-пус, євроструктури; медіа: медіагігант, медіаімперія, медіаінвестор, медіамагнат, медіапростір, медіатекст; інтернет: інтернет-біз-нес, інтернет-видання, ін-тернет-журналіст, інтер-нет-компанія, інтернет-маг-нат тощо.

4. Потужним і ефективним способом творення нових слів у медіа-текс-тах аналізованого періоду є абревіація. Зібраний нами фактичний ма-теріал дозволяє виокремити такі групи широковживаних у мас-ме-діа абревіатур: 1) ініціальні: а) буквені: КМ, ЦВК, АП, ДПУ, ПЗУ, НДП, НРУ, СПУ; б) звукові: ОДА, НАН, КУН, ПЕК, в) буквено-звукові: РБ ООН, ПАРЄ, ЄЕСУ; 2) уламкові: Мінфін, Держ---ком--стат, Центрвиборч--ком, Кабмін; 3) усічено-словесні: Держбюджет, Нацбанк, Держскарбниця, Ген---прокуратура; 4) слово-фор--мні: Міноборони, Мінагрополітики; 5) ініціально-цифрові: С-17, Г-20, АН-124. Найбільш численними у мо-ві мас-ме--діа є ініціальні буквені абревіатурні утворення.

5. Неологічна лексика медіатекстів аналізованого періоду охоп-лює також новації, утворені лексико-семантичним способом. Це переважно ер-гоніми на зразок “Центр”, “Яблуко”, “Справедливість”, “Батьків-щи-на”, “Єдність”, Велика сімка тощо.

6. У мові сучасної преси спостерігаємо процес розширення зна-чен-ня слова, що є результатом семантичного способу словотворення. Ма-ємо на увазі розширення семантики лексичної одиниці, що дає мож--ли-вість її використання для позначення ширшого кола понять і явищ. На-приклад, лексема формат у сучасних медіатекстах позначає не ли--ше розмір книги, газети, аркуша, ілюстрації, довжину і висоту полоси на-бору, довжину рядка, а набуває нового значення – “своєрідність, сут-ність певних явищ, відповідність певній ситуації; концепція”, не за-кріплене жодним словником: формат відносин, формат фестиваль--ної публіки, формат передачі. Спостерігаємо також розширення се--ман-тики таких слів, як пірат, варяг, пілот, вождь, команда тощо.

Таким чином, найпродуктивнішими способами творення неологіз--мів у сучасному медіатексті є суфіксація, префіксація, осново- та сло-во-складання, семантичний та лексико-семантичний способи.

У четвертому розділі – “Експресивні засоби мови як чинник ін---те-лектуалізації мовлення ЗМІ” – проаналізовано основні лексичні за-соби експресивності мови української преси кінця ХХ – початку ХХІ ст.

Найбільш типовими джерелами експресії в мові преси є рефлек-сія роз-мовності, звертання до іншомовної лексики, актуаліза-ція за-галь--но-мовних одиниць, метафоризація тощо. Ми зосередили увагу на ана-лі-зі лексичних засобів експресивності з огляду на їх розмаїття та з ураху-ван-ням теми дисертаційного дослідження. Розглянемо засо-би творення об-разності й експресії з погляду їх походження й умов ви-ник-нен-ня.

Помітний вплив на експресивність журналістського тексту справ-ля-ють суспільно-політичні чинники: під їх дією у мові преси склада-єть-ся експресивний ідеолексикон, цілий комплекс посилено-виразних слів, які мають соціальне звучання, володіють соціальними конотаці-я-ми і здатні виражати соціальну оцінку дійсності. Водночас це ство-рює й можливості для маніпулювання суспільною свідомістю, дезін-фор-мації громадськості. Для мови колишнього тоталітарного режиму і, звичайно, для мови тогочасних ЗМІ властивим було привнесення у зна-чення суспільно-політичних слів позитивної чи негатив-ної конота-ції відповідно до потреб ідеології, тобто надзвичайно відчут-ним ста-вав ідеологічний компонент їх семантики. Так, підкреслено позитив-ного емоційно-експресивного забарвлення в мові тоталітариз-му набу-ли лексеми революція, інтернаціоналізм, пролетаріат, ко-му-ністична пар-тія, п’ятирічка, комуніст, радянський, генсек тощо, які репрезен-тували й підтримували пануючу ідеологію. І навпаки, різ-ко негатив-ною оцінністю відзначалися слова контрреволюція, куркуль, НАТО, на-ціоналіст, імперіалізм, буржуазний як символи ворожого капіталі-стичного світу. У сучасних українських ЗМІ такі ідеологеми зазнали емо-ційно-оцінних переорієнтацій, переосмислення. Наприклад, слова -ко-мунізм, комуніст, партія (у значенні КПРС), пролетаріат, соціа-лізм, інтернаціоналізм, революція утратили позитивно забарвлену іде-о--ло-гічну сему й набули в медіа поряд із нейтральним іронічного, а інко-ли й негативного звучання. Натомість сучасні політичні реалії спри-яли втраті негативних конотацій таких лексем, як Пре-зидент, Ка-бінет Міністрів, опозиція, парламент, спікер, мер, фрак-ція, коалі-ція. -Формується новий політичний словник мови газети. Концептуальна лек-сика сучасного періоду, яку становлять поняття демократія, неза-леж-ність, суверенітет, реформи, правова дер-жа-ва, вертикаль вла-ди, відображає процес формування ідеології де-мократичної орієнтації. Проголошення незалежності України, переос-мис-лення її історії, по-вер--нення до національних джерел спричинили реа-білітацію затавро-ва-них і викривлених за часів Радянського Союзу слів націоналіст, ко-зак, геть--ман, Запорізька Січ, Українська повс-тан--ська армія, тризуб та ін., що трак-тувалися як ворожі радянській системі поняття. У результаті во-ни втратили негативну сему й вільно функціонують на сторінках пе-рі-одичних видань у своєму істинному, а не спотвореному значенні.

Експресивність лексем прямо залежить і від конкретної сус-піль-но-політичної ситуації й часу. Наприклад, після вівторка 11 ве---ресня 2001 року надзвичайної експресивності й особливого звучання на--були слова й словосполучення “чорний вівторок”, тероризм, тер---акт, міжнародний тероризм, терористи, рух Талібан, пілоти-ка-мі----ка--дзе, антитерористична кампанія, “поштовий тероризм” тощо. Во--ни мі-стять потужний заряд негативних емоцій, асоціюються зі страж---даннями, людськими втратами, смертю.

Суспільно-політичні зміни в Україні зачепили й сферу мовного ети--кету. Повернулися до ак--тивного вжитку такі традиційні українські форми звертання, як пане, па-ні, панно, добродію, добродійко. Натомість звертання то---ва-ришу у зв’язку з його активністю в часи тоталітарного режиму набу---ло дещо негативного підтексту й уживається рідко.

Потужним джерелом експресії в мові сучасних засобів масової ін--фор-мації є деривація. Для створення атмосфери довіри, симпатії до уяв--ного співбесідника, для висловлення співчуття журналісти часто вда--ються до емоційно забарвленої лексики, зокрема до слів зі змен---ше-но-пестливими суфіксами: водичка, ручечка, газетка. Нерідко ужи---ван-ня зменшено-пестливих суфіксів надає словам відтінку іронічнос--ті, сарказму, навіть зневажливості. І навпаки, негативне, зневажливе став--лення до описуваного явища передається за допомогою суфіксів згру--білості -ищ-, -иськ-, -ач- (-яч-), -ух- (-юх-), -ущ- (-ющ-), -езн-, -елезн-, що надають словам почуттєво-емоційної експресивності: мос---ко-вщина, потебеньківщина, грубезний тощо. Натомість у слів на зразок катастрофа, аварія, жертва, трагедія, горе, війна, насильство, здирство, злочин, вбив-ст---во, небезпека негативна експресивна сема закладена в самому значен--ні й не залежить від контексту.

Пошуки виразності висловлювання зумовлюють появу ситуатив---них новотворів, оказіоналізмів, які відзначаються яскравою експресив---ністю. Сучасні оказіональні утворення можна поділити на дві групи від-повідно до того, на основі яких продуктивних типів вони утвори--ли--ся: 1) оказіоналізми, що виникли на базі продуктивних словотвір-них ти--пів із порушенням законів системної продуктивності (суркізація, ма--фіонізація, заєдаїзм); 2) слова-ока-зі-о---на---лізми, утворені за допомогою непродуктивних типів словотворення (клич--команія, пивоманія, пакетоманія, вікторіада, литвиніада, ірак--гейт, гонгадзегейт).

Традиційним засобом експресії в масовій комунікації є перенос-не вживання слів, зокрема метафора, якій у публіцистиці властивий ряд функ-цій, зокрема функція передачі інформації, власне номінації, впли-ву на емоції реципієнта, активізаційна й естетична функції. Од--нак у текстах політичного дискурсу метафора має низку специфічних влас-тивостей і завдань, серед яких виокремлюється функція згладжу--вання небезпечних політичних висловлювань щодо суперечливих пи--тань, що мінімізує відповідальність мовця за інтерпретацію його слів ад--ресатом, а також створює у співрозмовників загальну платформу, яка сприяє засвоєнню адресатом оригінальних думок комунікатора. За--звичай метафора є вторинною номінацією, що створює умови для ви--раження за її допомогою різних експресивних відтінків.

Доволі часто метафоричного переосмислення в мові друкованих ви--дань зазнають терміни різних терміносистем: медичної терміноло--гії (санація влади, громадська амнезія, синдрому національного імуно--де---фіциту); термінології з царини економіки (позитивне сальдо полі---тич--ної довіри виборців, дефолт слів, демпінг власної особи); спеціаль----ної лексики з галузі мистецтва (політичний “екшн”, рімейк історії, нок---тюрн на трубі великого діаметра, ренесанс туберкульозу”); спор---тив---ної термінології (чемпіонат регулярної активності, парламен-т----сь-кого регбі, мерському дербі, політичний футбол); інших терміносис--тем (“екологія тиші”, каталізатора об’єднавчого процесу, корозія ін--вес-тиційної привабливості). Однак образність метафоричних зворотів у медіатекстах швид--ко стирається, що призводить до утворення штампів: анатомія конф--лік-ту, кредит довіри, політичні дивіденди, по-літична кон’юнктура, ін--фляція інформації, архітектура більшості, амністія ка--піталів тощо.

Яскравим і дієвим засобом досягнення експресії в журналіст-ських матеріалах є перифрази. Як правило, в основі перифрастичних зво---ротів лежить підкреслення якоїсь характерної риси, яскравої виділь---ної ознаки особи, явища, предмета, що сприяє їх легкому розумінню. Наприклад, Президента України Ле--оніда Кучму називають гарантом Конституції, верховним арбіт---ром нації, господарем першого кабінету на Банковій; леді Ю., газо---вою леді, залізною леді – Юлію Тимошенко; податківцем № 1 – Ми---ко-лу Азарова; головним приватизатором – Олександра Бондаря. Зна---чен-ня таких одиниць підсилюється контекстом і найповніше реалізу---єть-ся саме в ньому. Здебіль---шого перифрази є індивідуально-авторськими зворотами, що вико--ну--ють у мові засобів масової інформації функцію характеристики й оцін--ки, а також виступають важливим засобом синонімії.

Нерідко для реалізації задуманого й досягнення певної комуніка--тив-ної мети журналісти вдаються до епітетів, визначальною рисою яких у публіцистиці є оцінність: влучно дібране означення сприяє ство--ренню у читача бажаного для комунікатора образу, враження. На--приклад: тефлоновий Ющенко, брошконосна Мадлен Олбрайт, сві--жозарізаний Президентом закон.

Традиційним джерелом експресії в мас-медіа є розмовна лексика, яка оновлює образність, створює колорит розмовності, пожвавлює ви--клад, уживається для характеристики персонажів. Характерною ри--сою мо-ви медіатекстів аналізованого періоду є збільшення частки роз--мов-них елементів на сторінках періодичних видань, що свідчить про демо-кра-тизацію стилю засобів масової інформації та помічене ба-гать-ма до-слід-никами розмивання меж літературних норм. Це засвід-чує й негатив--на тенденція до використання у журналістських матеріалах вуль--га-риз-мів, які не виконують спеціальної стилістичної функції й зни-жують зна-чен-ня, стиль, загальний тон публікацій. Серед найужи-ва-ніших вульга-ри-змів мови сучасних ЗМІ можна назвати лохотрон, лох, дебіл, забем-ба-ний, сексодром, шашні, бариші, псих, порнуха та ін-ші. Варто також від--начити активізацію в українській публіцистиці ос-тан-ніх років жар-гон-ної лексики, особливо кримінального походження на зразок ксива, бо--тати по фені, фільтрувати базар, на-би-ти стрілку, надава--ти дах, що є неприпустимим з погля-ду літературних норм.

Отже, найпотужнішими лексичними експресивними засобами в мові українських часописів є ідеологеми, демінутиви та оказіональна лексика, перифрази, епітети, метафори, розмовна лексика.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведене теоретичне обґрунтування й узагальнен--ня проблеми вивчення інноваційних процесів у сучасному україн-ському медіатексті. Відповідно до мети дослідження здійснено аналіз но--вітніх процесів, що спостерігаються в мові сучасних медіа, з’я-со-ва--но характер функціонування інноваційної лексики в ЗМІ та сфери її по--ширення, описано основні експресивні засоби сучасного ме-діа-текс--ту. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що воно є першою спро--бою системного аналізу інноваційних процесів мови сучасних ук--раїнських друкованих видань.

Дев’яності роки ХХ століття стали знаковими для Української дер--жави. Розпад Радянської імперії, проголошення незалежності Ук--ра--їни докорінно змінили життя українського суспільства. Надзвичайно чутливо на суспільно-політичні, економічні та ін-ші зміни в державі відреагувала мова засобів масової інформації як най--динамічніший підстиль публіцистичного стилю, що зумовлено її тіс--ним зв’язком із навколишньою дійсністю. Про це свідчить переду--сім словниковий фонд сучасних медіатекстів, який зазнав помітного онов--лення в аналізований період. Відбуваються процеси перерозподі--лу ак-тив-ної і пасивної лексики мас-медіа, розширення сполучуваності слів, по-повнення словника новаціями іншомовного походження, де-тер--мі-но-логізації спеціальної лексики на сторінках періодичних ви-дань, зба-га-чення мови засобів масової інформації новотворами, актив-ного вико-ри-стання розмовної лексики у сучасному журналістському тексті.

2. Неологічна лексика, що функціонує в мові сучасних україн-ських часописів, поділяється на дві великі групи: запозичення та слова, що виникли на питомому ґрунті. Основним чинником, який упливає на про-цес запозичення, є словниковий фонд мови, оскільки завдяки йо-му ре-гулюється надходження іншомовних лексем і визначається їх зміст. От-же, не-ологізми іншомовного походження, запозичені української мо-вою пе-реважно з англійської мови, охопили такі сфери суспільного жит--тя, як суспільно-політична, економічна, спортивна, а також лек--си-ку з царини культури, мистецтва, побуту. Важливим стимулом активізації засвоєння іншомовної лексики но-сіями сучасної української мови, її використання в усіх сферах спіл--ку-вання стали процеси усвідомлення належно--сті України до цивілізованого світу; перевага інтегративних тен-ден--цій над тенденціями протиставлення радянського суспільства, радян--сь-кого способу життя буржуазним зразкам; переоцінка цінностей; орі-єн-тація на Захід у багатьох галузях життя суспільства (політико-еко--номічного, культурного-мистецького, спортивного та ін.) тощо.

3. Найбільш продуктивними способами творення неологізмів у мо-ві медіатекстів кінця ХХ – початку ХХІ ст. стали суфіксація, пре--фік--сація, осново- та словоскладання, семантичний та лексико-се-ман--тич--ний способи словотворення.

4. Мові засобів масової інформації притаманні певні ознаки, що ви-різняють її з-поміж інших функціональних стилів сучасної україн--ської літературної мови. До її характерних рис, як відомо, належить со-ціальна оцінність, комунікативна загальнозначимість, загальнодо--ступ-ність, безпосереднє вираження авторського “я”. Добір мовних за--со--бів у ній здійснюється насамперед з погляду їх оцінних якостей і мож--ливостей, їх здатності ефективно впливати на читача, оскільки в пуб--ліцистичному стилі переконання виступає основною функцією мо--ви. Одне з основних завдань засобів масової інформації – форму--ван--ня суспільної думки – неможливе без дієвого, емоційного, вираз--но-го, експресивного слова, здатного реально й точно змалювати кар--ти-ну подій, уплинути на свідомість і думки читача, змусити його до рі--шучих дій, переконати в правильності тієї чи іншої точки зору, по--зи-ції. Одним із найяскравіших показників газетно-публіцистичної вправ--ності журналіста є вміле поєднання експресії й стандарту.

Типовими лексичними експресивними засобами у мові українських ме-діатекстів аналізованого періоду є ідеологеми, демінутиви, ока-зіо-наль--на лексика, перифрази, епітети, метафоризація та розмовна лек-си-ка.

5. Укладений нами частотний словник уживання актуальної лек-си--ки в сучасних українських ЗМІ, що базується на аналізі близько 800 ме---ді-а-текстів, виявляє високу активність лексем на позначення суспіль-но-по--літичних явищ і процесів: Президент /України/ (749), фракція (547), пар--ламент /України/ (301), саміт (320), реформа (209), партія /по-лі--тич--на/ (432), інтеграція (149), вибори (117), парламентарій /Укр./ (167), пре-м’-єр-міністр /України/ (113), опозиція (175). З-поміж еко-номічних тер--мінів найбільшою частотою вживання відзначаються сло-ва й слово-спо--лучення ринок (428), бізнес (204), інвестиції (165), ін-вестор (136), кре--дит (137), підприємець (125), приватизація (124), кон-куренція (112), при--ватний (108), євро (93), бізнесмен (89), комер-ційний (88). Питому вагу на сторінках опрацьова-них часописів складає лек---си--ка з негативним забарвленням: війна (177), смерть (120), криза (120), скан--дал (117), злочин (112), бороть-ба (113), зброя (109), трагедія (111) тощо. Таким чином, словник за--свід-чує формування ак-ту-альної лексики медіатекстів аналізованого пе--ріоду й становлення но-вого ідеолексикону.

Мова засобів масової інформації як виразник еволюції суспільної думки зазнає постійного розвитку. Уплив позамовних та інтралінгвіс--тич--них чинників зумовив активізацію інноваційних процесів, спря-мо--ва--них передусім на оновлення словникового фонду мас-медіа, форму--ван--ня нового ідеолексикону, вдосконалення засобів упливу на реципі--єн--та, що сприяє підвищенню ефективності журналістського тексту.

Список опублікованих праць

1. Шаповалова Г.В. Політичні новації в модерному українському пуб-ліцистичному тексті (на матеріалі закарпатської реґіональної пре-си) //Су-часні проблеми мовознавства та літературознавства: Зб. наук. праць (Уж-город. держ. ун-т Міносвіти України). – Ужгород, 1999. – С. 194-198.

2. Шаповалова Г. До питання про валентність слів у сучасному ук-раїнському публіцистичному тексті // Сучасні проблеми мовознав--ст-ва та літературознавства: Зб. наук. праць (Ужгород. держ. ун-т Мін-ос-віти України). – Ужгород, 2000. – Вип. 2. – С. 230-235.

3. Шаповалова Г. Лексичні й семантичні неологізми в мові сучас--ної української преси // Сучасні проблеми мовознавства та літерату--ро--знавства: Зб. наук. праць (Ужгород. держ. ун-т Міносвіти України). – Уж-город, 2000. – Вип. 3. – С. 234-239.

4. Шаповалова Г. Модерна політична лексика сучасних українсь-ких засобів масової інформації (на матеріалі газет “День” (1998-2000) та “Молодь України” (1998-2000) // Вісник Львівського університету. Се-рія: Журналістика. – Львів, 2001. – Вип. 21. – С. 465-470.

5. Шаповалова Г. Розмовні лексичні елементи в мові регіональної пре-си (на матеріалі закарпатської газети “Срібна Земля-Фест”) // Ex proЗб. наук. праць. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровсь-кого університету, 2001. – Вип. 3. – С. 460-465.

6. Шаповалова Г. Про лексичні засоби експресивності в мові су-час-ної української преси // Сучасні проблеми мовознавства та літерату-рознавства: Зб. наук. праць (Ужгород. держ. ун-т Міносвіти Украї-ни). – Ужгород, 2002. – Вип. 5. – С. 314-318.

7. Шаповалова Г. Основні тенденції лексичного розвитку мови су-час-них українських друкованих ЗМІ // Науковий вісник Ужгородського уні-верситету. Серія: Філологічна. – Ужгород, 2002. – Вип. 6. – С. 141-146.

8. Шаповалова Г. Джерела сучасної неологічної лексики іншомов-но-го походження та доцільність її використання // Вісник Львівського уні-верситету. Серія: Журналістика. – Львів, 2003. – Вип. 23. – С. 120-124.

9. Шаповалова Г. Абревіація в мові засобів масової інформації // Ак-туальні проблеми журналістики: Зб. наук. праць. – Ужгород: МП “Лі-ра”, 2001. – С. 480-485.

АНОТАЦІЯ

Шаповалова Г.В. Інноваційні процеси в сучасному медіатексті (функціонально-лінгвістичні аспекти). – Рукопис.

Дисертація подана на здобуття наукового ступеня кандидата фі-ло-логічних наук зі спеціальності 10.01.08. – журналістика. – Київсь-кий національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2003.

У дисертації здійснено дослідження новітніх процесів, що спосте--рі--гаються у мові української преси кінця ХХ – початку ХХІ ст. Роз--гля--нуто мову і стиль журналістського тексту аналізованого періоду, зо--крема з’ясовано динамічні процеси сучасного медіатексту, особли--во-сті мови газети як засобу масової інформації. Визначено сучасний стан і проаналізовано основні тенденції розвитку мови мас-ме-діа: пе--ре--роз-поділ активної і пасивної лексики, розширення сполучуваності слів як наслідок актуалізації їх уживання, оновлення лексичного фон--ду сучасними запозиченнями, детермінологізація спеціальної лекси--ки, збагачення мови засобів масової інформації ново-тво-ра-ми, вкрап--лен--ня розмовних елементів у