КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ШИМКО Ія Миколаївна

УДК 378.147+37.026

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Кривий Ріг - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Криворізькому державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник- | доктор педагогічних наук, професор

Буряк Володимир Костянтинович,

Криворізький державний педагогічний університет, ректор, завідувач кафедри педагогіки і психології

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор

Слободянюк Аркадій Андрійович,

Севастопольський національний технічний університет, професор кафедри фізики;

кандидат педагогічних наук, доцент,

Завіна Віталій Іванович,

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,

декан психолого-педагогічного факультету

Провідна установа - | Національний педагогічний університет

ім. М.П.Драгоманова Міністерства освіти і науки України, кафедра теорії та історії педагогіки, м. Київ

Захист відбудеться “14” травня 2003 р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 09.053.01 в Криворізькому державному педагогічному університеті, 50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету, 50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54.

Автореферат розісланий “14” квітня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Штельмах Г.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У національній програмі “Освіта. Україна ХХІ століття”, державній програмі “Концепція педагогічної освіти” зазначається, що основна мета української системи освіти – створити умови для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина України, сформувати покоління, здатні навчатися упродовж усього життя. Особливої актуальності набуває проблема професійного саморозвитку майбутнього вчителя, вирішення якої потребує оновлення всієї педагогічної освіти, її гуманізації, орієнтації на неповторність особистості кожного вчителя, диференційованого і творчого підходу до його підготовки. Саме тому самостійна робота має стати провідною в навчанні студентів, які незабаром розпочнуть свою професійну діяльність.

На теоретичному й методологічному рівнях проблему організації самостійної роботи студентів у процесі оволодіння знаннями розглядає ряд науковців: Л.П.Аристова, В.К.Буряк, Є.Я.Голант, М.А.Данилов, Б.П.Єсипов, Л.В.Жарова, В.А.Козаков, Б.І.Коротяєв, І.Я.Лернер, О.А.Нільсон, І.Т.Огородников, В.Ф.Паламарчук, П.І.Підкасистий, О.Я.Савченко, А.В.Усова, Т.І.Шамова та ін.

Їх дослідження переконливо довели, що самостійна робота студентів дозволяє успішно вирішити такі завдання:

а) формувати свідомість і зміцнювати знання;

б) удосконалювати вміння і навички, визначені програмою кожного предмета, відповідно до цільової настанови вищої школи;

в) готувати студентів до активного впровадження набутих знань;

г) розвивати у студентів пізнавальні здібності (спостережливість, допитливість, логічне мислення, творчу активність у здобутті й застосуванні знань тощо);

ґ) виховувати культуру розумової і фізичної праці;

д) виробити потребу ефективно підвищувати самоосвітній рівень.

Безумовно, розробка цієї проблеми є позитивним явищем у вітчизняній педагогічній науці. Однак слід констатувати, що на сучасному етапі її розвитку поняття “самостійна робота” кваліфікується вченими по-різному, і це, на наш погляд, гальмує розвиток практики навчання. Адже за таких умов автори підручників і дидактичних матеріалів не мають можливості розробити систему самостійних робіт з позицій єдиних дидактичних вимог, що не залежать від навчального предмета, але, разом з тим, враховують особливості вищих навчальних закладів.

Методика організації самостійної роботи є досить копіткою справою: студентів до неї слід привчати поступово. На жаль, сьогодні у багатьох викладачів відсутня система, яка передбачає виконання студентами самостійних розумових вправ, унаслідок чого не завжди усвідомлюється і засвоюється навчальний матеріал без допомоги викладача. А це, у свою чергу, перешкоджає широкому впровадженню самостійної роботи у практику вищих навчальних закладів. Ось чому питання організації самостійної роботи студентів у процесі навчання повинно бути важливим як для педагогів-дослідників, так і для педагогів-практиків. Зважаючи на актуальність та недостатню розробленість означеної проблеми, темою наукового дослідження обрано: “Дидактичні умови організації самостійної навчальної роботи студентів вищих навчальних закладів”.

Зв’язок роботи з науковими проблемами і темами. Дисертація виконана згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Криворізького державного педагогічного університету “Теорія і практика самостійної роботи студентів та школярів” (протокол № 4 від 9 грудня 1999 р.). Тема дослідження затверджена Радою з координації наукової діяльності в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 23.05.2000 р. № 414 К).

Об’єкт дослідження – самостійна навчальна робота студентів.

Предмет дослідження – дидактичні умови ефективності організації самостійної навчальної роботи студентів.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити особливості й умови організації самостійної навчальної діяльності студентів.

Згідно з об’єктом, предметом і метою дослідження була висунута наукова гіпотеза: ефективність організації самостійної навчальної роботи студентів значно підвищиться, якщо дотримуватися певних дидактичних умов:

- урахування реальних умінь і навичок навчальної діяльності студентів під час складання завдань для самостійної роботи;

- використання завдань проблемного характеру (проблемні запитання);

- урахування індивідуальних особливостей студентів під час організації змісту навчальної роботи;

- поєднання матеріалу, що подається викладачем, із самостійною роботою студентів;

- удосконалення керівництва самостійною роботою на підставі методичних інструкцій і дидактичних матеріалів.

Відповідно до мети й гіпотези дослідження вирішувалися такі завдання:

1) на основі вивчення наукової літератури визначити сутність й особливості організації самостійної навчальної роботи студентів;

2) з’ясувати стан організації самостійної навчальної роботи в практиці вищих навчальних закладів;

3) науково обґрунтувати умови організації самостійної навчальної діяльності й експериментально їх перевірити;

4) розробити методику організації самостійної роботи студентів.

Методологічною і теоретичною основою дослідження є положення сучасної філософської та психолого-педагогічної наук про закони пізнання й організації навчально-пізнавальної діяльності (Д.М.Богоявленський, Дж.Брунер, П.Я.Гальперін, Є.В.Ільєнков, Г.С.Костюк, Н.О.Менчинська, С.Л.Рубінштейн, М.М.Скаткін, Г.І.Щукіна), про активність суб’єкта й об’єкта у процесі трансформації знань (Л.П.Аристова, А.В.Брушлинський, Л.В.Кондрашова, О.Я. Савченко, Т.І.Шамова), про самостійну роботу учнів (В.К.Буряк, Б.П.Єсипов, Л.В.Жарова, В.А.Козаков, Б.І.Коротяєв, І.Т.Огородников, П.І.Підкасистий, А.В.Усова).

Комплексний підхід до вивчення проблеми обумовив застосування таких методів дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми сприяв визначенню рівня самостійності студентів; емпіричні методи засвідчили можливості самостійної роботи; вивчення змісту матеріальних носіїв інформації (документальних джерел, студентських робіт) дозволило визначити стан проблеми у практиці вищих навчальних закладів; педагогічний експеримент був спрямований на виявлення дидактичних умов раціональної організації самостійної роботи студентів; методи кількісної і якісної обробки експериментальних даних – для визначення динаміки якості знань і мотивації навчальної діяльності.

Дослідження проводилося поетапно впродовж 1998 – 2002 років.

На першому етапі (1998-1999 рр.) вивчався стан розробки проблеми в теоретичному і прикладному аспектах. Було створено програму дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження, сформульовано робочу гіпотезу, окреслено напрям подальшої дослідницької роботи.

На другому етапі (1999-2001 рр.) було розроблено і теоретично обґрунтовано концепцію, методику, дидактичні умови самостійної навчальної роботи студентів, виконано експериментальну частину дослідження; систематизовано і проаналізовано результати експери-ментальної роботи, узагальнено основні експериментальні дані в теоретичному та прикладному аспектах.

На третьому етапі (2001-2002 рр.) проаналізовано результати формуючого експерименту, внесено корективи до формулювання теоретичних положень, систематизовано й узагальнено дослідницький матеріал.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: розкрито сутність і особливості організації самостійної навчальної роботи; виявлено характер її впливу на якість знань студентів, на розвиток пізнавального інтересу; визначено дидактичні умови ефективної організації самостійної навчальної роботи; визначено шляхи і засоби оптимальної організації самостійної роботи студентів на лекції.

Практичне значення дослідження полягає в розробці методичних рекомендацій щодо організації самостійної навчальної роботи студентів, системи завдань для раціональної її організації, дидактичного посібника для організації і проведення самостійної роботи студентів – робочого зошита.

Вірогідність і обґрунтованість результатів забезпечено правильним методологічним підходом до організації самостійної навчальної роботи студентів, відповідністю наукового апарату предмета дослідження і впровадженням дослідницької методики, адекватної до поставлених завдань. Реалізація методики дослідження підтверджена експериментальним шляхом. Висновки дослідження перевірено і підтверджено в ході дослідницької роботи.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження впроваджено в практику роботи ряду навчальних закладів: Криворізький державний педагогічний університет, Криворізький економічний інститут Київського національного економічного університету, Миколаївський державний університет.

Окремі аспекти дослідження обговорювалися на щорічних наукових конференціях у Криворізькому і Харківському педагогічних університетах (1998-2002 рр.); доповідалися на проблемних семінарах викладачів вищих навчальних закладів Дніпропетровської області; висвітлювалися на Всеукраїнських науково-практичних конференціях (Київ, 1999; Кривий Ріг, 2001; Харків, 2002).

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 8 одноосібних працях, з яких 4 статті надруковано в наукових фахових виданнях ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (220 найменувань).

Текст роботи викладено на 181 сторінці, представлено 9 рисунків і 18 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми дослідження, вказується на зв’язок роботи з науковими проблемами і темами, визначається мета, об’єкт, предмет, гіпотеза і завдання дослідження, його методологічна і теоретична основи та методи, розкривається наукова новизна, теоретичне і практичне значення, а також апробація і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні основи самостійної навчальної роботи студентів” зроблено огляд психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, розкрито сутність понять “навчальна діяльність”, “мотивація”, “проблемна ситуація”, “організація”; з’ясовано структуру та механізми організації самостійної роботи студентів; конкретизовано функції студента і викладача у процесі організації самостійної навчальної роботи; теоретично обґрунтовано сукупність дидактичних умов, що забезпечують успішність організації самостійної роботи студентів.

Ні в дидактиці, ні в методиці немає чіткого тлумачення поняття “організація”, воно не зіставляється з іншими, близькими, але не тотожними з ним поняттями – “навчальна діяльність”, “керівництво”. Ці поняття використовуються в педагогічній літературі досить часто, але не завжди диференціюються. Як правило, їх суттєві ознаки не розкриваються у сучасному процесі навчання, не розглядаються структура і механізм організації самостійної діяльності студентів.

Сьогодні, коли йдеться про прискорення переходу від екстенсивних до інтенсивних факторів суспільного виробництва, серйозного вирішення потребують проблеми, що стосуються поліпшення планування, коригування всієї системи суспільства, у нашому випадку системи навчання. Упровадження різноманітних форм організації праці вимагає вдосконалення навчальної діяльності. Тому питання організації знаходяться на передньому плані наукових досліджень багатьох спеціалістів різних галузей науки.

Важливого значення набули доробки, у яких учені розглядають основи теорії організації і діяльності (К.О.Абульханова-Славська, Ю.К.Бабанський, В.П.Беспалько, Н.Є.Василенко, В.Граф, І.І.Ільясов, В.А.Козаков та ін.). У них аналізується поняття “організація” (її спрямованість, сутність характеристики елементів і взаємозв’язок між ними, закономірності організації як процесу), “діяльність” (навчальна, пізнавальна, теоретична, практична).

Термін “організація” може означати: а) упорядкування, налагодження, приведення до системи чого-небудь; б) побудова, взаємозв’язок, співвідношення частин цілого; в) добровільне об’єднання, спілка людей.

У нашому дослідженні ми виходимо з перших двох значень, оскільки вони характеризують організацію у функціональному і структурному

аспектах. Більш широко організацію можна визначити як взаємозв’язки елементів (предметних чи структурних частин), їх дії і взаємодії (функціональна частина) обумовлені єдністю цілей або виконуваних функцій, певними обставинами місця і часу. О.В.Євдокимов В.А.Козаков, А.К.Осницький, П.І.Підкасистий, М.У.Піскунов розглядають організацію як сукупність процесів чи дій, що ведуть до вдосконалення й утворення зв’язку між частинами цілого.

Найтиповіші риси організації в системах соціального типу: 1) певний порядок і взаємозв’язок елементів системи, її структура; 2) спрямованість взаємозв’язку і взаємодії елементів системи на виконання заданої функції або поставленого завдання; 3) визначення часу, у межах якого здійснюються дії; 4) обставини, місце функціонування системи або її елементів; 5) вибір і використання засобів, що забезпечують виконання поставленого завдання.

За таких умов організація може бути розглянута як особливий вид людської діяльності, спрямований на створення впорядкованості того чи іншого об’єкта або системи, на формування певних відношень. У системах на зразок “людина-людина”, де треба керувати діяльністю великих груп, цілих колективів (а в нашому випадку “викладач-студент”, де викладач керує діяльністю студентів), роль організації особлива, оскільки тут немає готових систем, їх необхідно створювати з урахуванням конкретних умов і нерідко коригувати в самому процесі функціонування.

Організація будь-якої роботи, зокрема самостійної, починається з діяльності. У нашому дослідженні самостійна робота розглядається як досить ефективний вид навчальної діяльності студентів за умови вмілого, безпосереднього чи опосередкованого керівництва з боку викладача. Її висока ефективність виявляється лише в поєднанні з іншими видами пізнавальної діяльності. Згідно з теорією Д.Б.Ельконіна, “навчальна діяльність – це діяльність, спрямована за своїм змістом на оволодіння узагальненими способами дій у сфері наукових понять”. Вона, як справедливо зауважує науковець, повинна керуватися адекватними мотивами, ними можуть бути мотиви набуття узагальнених способів дій. Якщо такі мотиви сформувати, то підтримуються, наповнюючись новим змістом, ті загальні мотиви діяльності, які пов’язані з позицією того, хто навчається, із здійсненням діяльності, що має суспільну значущість.

Слід зазначити, що навчальна діяльність має свою структуру, до якої входять такі компоненти: а) мотивація; б) навчальні завдання в певних ситуаціях; в) навчальні дії; г) контроль (самоконтроль); ґ) оцінка (самооцінка).

Вдало вибрані форми організації діяльності, правильна розстановка

учасників, налагоджені зв’язки надають стабільності, стійкості системі, задають оптимального ритму і порядку діяльності. Проте статичність організації виправдана, якщо вона успішно вирішує завдання, які стоять перед системою.

Поняття самостійної роботи студента в сучасній дидактиці обов’язково співвідноситься з роллю викладача-організатора. Під самостійною роботою розуміють різні види індивідуальної і колективної діяльності студентів, яка здійснюється ними на аудиторному й позааудиторному заняттях чи вдома за завданням без участі викладача безпосередньо.

У ході організації самостійної навчальної роботи викладач керується як загальнодидактичними принципами, так і частковими, специфічними для такого виду діяльності: 1) принцип етапів; 2) принцип обмеження; 3) принцип зростаючої складності; 4) принцип зв’язку нового матеріалу з вивченим і вивченого з новим; 5) принцип координації; 6) принцип анкетування; 7) принцип дидактичної цінності.

Розкриття характерних ознак самостійної роботи можливе лише за умови цілісного аналізу її зовнішнього і внутрішнього аспектів. Перший аспект обумовлений навчальними функціями викладача, другий – пізнавальними функціями студента. Пізнавальна діяльність – психічна діяльність, що складається із багатьох психічних процесів – мислення, мовлення, пам’яті, уваги, – які взаємопов’язані між собою. Щоправда, основним є мислення, оскільки воно є фундаментом усіх інших психічних процесів, найактивніші з яких можливі тоді, коли кожен студент (суб’єкт), що пізнає, безпосередньо взаємодіє з об’єктом, що вивчається.

Організація самостійної діяльності студентів містить декілька важливих елементів, головний – планування самостійної роботи, її безперервність, упорядкованість і певну послідовність у навчанні.

Для цього нами були визначені основні дидактичні умови розвитку вмінь під час самостійної роботи студентів: 1) наявність інструкції чи програми виконання завдання; 2) виокремлення в них основних етапів виконання завдання; 3) поділ етапу чи всього завдання; 4) систематичний контроль і облік викладачами виконаного завдання, надання своєчасної допомоги у вигляді пояснення прийому, способу виконання дії.

Організація самостійної навчальної роботи на заняттях, зокрема й на лекції, вимагає попередньої підготовки і використання сучасних засобів навчання, які мають різне функціональне спрямування. Раціональна організація засобів навчання (систематизація, установка, сучасний відбір, підготовка до заняття) створює сприятливі дидактичні умови для проведення самостійної навчальної роботи.

Педагоги настійно рекомендують упроваджувати фронтальну і групову форми організації самостійної роботи, що впливають на стосунки, побудовані на взаємній відповідальності, погодженості дій і колективному самоконтролі.

Ефективність організації самостійної роботи студентів з урахуванням змісту навчального матеріалу залежить від наявності таких умов: підготовка викладачів вищих навчальних закладів (аналіз змісту інформації, вивчення індивідуальних навчальних можливостей студентів, створення динамічних студентських груп, розробка системи завдань); підготовка студентів (сприйняття мети роботи, позитивне ставлення до неї, оволодіння базовими знаннями з дисципліни, засвоєння вмінь роботи, аналіз і структурування навчального матеріалу); організація самостійної роботи як системи, що характеризується тривалістю процесу, контролем за результатами діяльності студентів, взаємодію викладача та студентів.

У другому розділі "Дослідницько-експериментальне вивчення самостійної роботи студентів" аналізується стан самостійної роботи студентів у практиці вищих навчальних закладів, подається методика проведення експериментальної роботи, її зміст, пропонуються результати експерименту самостійної роботи студентів.

Вивчення стану розробки проблеми в практиці засвідчує, що викладачам у ході занять особливу увагу слід звертати на формування у студентів раціональних навичок розумової діяльності (як працювати з навчальною книгою, як виокремлювати з матеріалу смислові частини, як складати план і запитання до прочитаного та ін.), тобто пропонувати такі завдання, виконання яких вимагає максимальної самостійності і які розраховані на найповніший вияв усієї суми знань і навичок, засвоєних студентами. Крім того, виконання цих завдань має супроводжуватися максимальним розумовим напруженням.

Підготовку студентів до самостійної роботи і керівництво нею можна спростити, розподіливши цей процес на три великі блоки: мотиваційний, технологічний і організаційний. Високу мотивацію забезпечило цілеспрямоване зосередження уваги викладачів на важливості самостійної роботи. Мотиваційний аспект через фактор часу тісно пов’язаний з організаційним. Йдеться про те, щоб встановити часові норми на різні види робіт і з урахуванням цих норм запропонувати студентам виконати завдання. Розуміння важливості дотримання психофізіологічних і психопрофілактичних норм, розпорядку дня є необхідною передумовою раціональної організації самостійної роботи.

А відтак, перед організатором самостійної роботи студентів постає двояке завдання: з одного боку, обґрунтовано і правильно добирати обсяг

матеріалу для самостійної роботи; з іншого – у мотиваційному і технологічному аспектах підготувати до неї студентів.

Дані про використання вільного часу дозволяють своєчасно помітити недоліки та надати допомогу студентам щодо організації дозвілля, керувати його проведенням. Результати отримані методом суцільного анкетування студентів I-III курсів, вибіркового хронометражу з фіксацією всіх витрат часу в межах 15 хвилин упродовж трьох днів, спостереження за використанням вільного часу попередньо визначених студентів. Бесіди зі студентами, наставниками груп, викладачами, працівниками бібліотеки і читального залу доповнювали, уточнювали попередні дані.

Дослідження засвідчило, що обсяг вільного часу студента складає в середньому близько трьох годин на день. Проте розподіляється він досить нерівномірно: у 14% студентів залишається лише близько однієї години вільного часу, у 28,5% - близько двох, у 43,5% - п’ять-шість і більше годин. Найбільше вільного часу мають студенти з низькою успішністю і незначною громадською активністю. На підставі одержаних даних щодо проведення студентами вільного часу можна стверджувати: значна частина студентів не досить плідно і раціонально використовує надані для цього можливості. Вільний час носить стихійний характер, види діяльності часто пасивні, що позначається на якості навчальної діяльності.

У ході експериментальної роботи послуговувалися різними методиками.

Опитування викладачів відбувалося способом інтерв’ювання та анкетування. Інтерв’ю проводилися з викладачами з метою з’ясування їх думки щодо бюджету часу, який потрібен студентам для виконання самостійної роботи; психологічних факторів, що впливають на навчальну діяльність студентів; методів, які необхідно застосовувати для самостійної діяльності студентів.

Анкетування здійснювалося для виявлення думок студентів і викладачів щодо придатності тих чи інших форм або видів самостійної роботи, використовуваних в експериментальному навчанні. Таким же чином виявлялися думки викладачів про завдання для самостійної роботи, збиралися попередні відомості про визначення її оптимального місця в структурі лекції. Спостереження на заняттях з одночасним протоколюванням проводилося під час хронометраж самостійної роботи студентів, при перевірці прийомів контролю її результатів та знаходженні оптимальних умов розвитку відповідних умінь і навичок.

У ході основного експерименту було перевірено ефективність розроблених експериментальних дидактичних засобів – робочих зошитів,

методичних інструкцій та інших дидактичних матеріалів; визначено можливості реалізації принципів індивідуалізації навчання та введення елементів проблемного навчання; перевірено ефективність рекомендованої методики організації самостійної роботи.

Отже, під час організації самостійної роботи студентів необхідно: поділити навчальний матеріал на окремі одиниці; визначити дидактичну мету кожної з них, види, форми і методи самостійної й індивідуальної роботи студентів; налагодити керівництво цією роботою через консультації, індивідуальні або групові завдання; здійснити зворотній зв’язок за допомогою самоконтролю та контролю з боку викладачів; забезпечити повне досягнення дидактичних цілей кожної навчальної одиниці.

Студентам необхідно передовсім оволодіти вміннями і навичками творчої самостійної роботи над лекцією, оскільки її значення у формуванні особистості майбутнього спеціаліста досить важливе.

Практика студентської самоосвіти засвідчує, що складовими такої роботи є: а) цілеспрямована, систематична підготовка студентів до майбутньої лекції; б) оволодіння методикою слухання і сприймання матеріалу лекції; в) удосконалення умінь записувати головне, найбільш суттєве в змісті знань, що повідомляє викладач; г) подальша робота над змістом лекції для уточнення, закріплення і більш глибокого засвоєння знань.

Усі ці компоненти досить значущі в загальній системі засвоєння знань на лекції. Ми вважали за доцільне перевірити їх експериментально за допомогою спостереження, опитування, створюючи для цього відповідні дидактичні умови.

Збір, обробку і уточнення витрат часу студентів здійснювали анкетним опитуванням, спостереженням. Найкращим способом виявлення дійсних витрат часу був хронометраж самостійної роботи студентів, що проводився під контролем викладача. Часові витрати при вивченні навчального матеріалу низького, середнього і високого рівня складності фіксувалися окремо, з урахуванням успішності студентів.

На основі проведених експериментів було розроблено ряд заходів, спрямованих на організацію самостійної роботи, на яких студенти отримували навички самостійної роботи, її планування. Усе це дозволяє рівномірно завантажити студентів на етапах навчання.

Проведення дослідження дало змогу експериментально перевірити залежність самостійної пізнавальної діяльності студентів від застосовуваних під час навчання дидактичних систем, організаційних форм, методів і засобів управління учінням; розглянути проблему впровадження у вищих навчальних закладах системи самостійних робіт; з’ясувати умови ефективного поєднання фронтальної і диференційованої самостійної роботи, раціонального її залучення до традиційного навчального процесу.

Було проведено теоретичне дослідження побудови і функціонування чинних і перспективних систем управління масовим навчанням; застосовано кібернетичні методи порівняльного дослідження інформаційних характеристик різноманітних дидактичних систем; використано моделювання структур інформаційних потоків; складено опис послідовності їх функціонування (алгоритмізація) з урахуванням специфіки процесів навчання.

Для виявлення порівняльних показників ефективності різноманітних методів і засобів, що скеровують учіння студентів, здійснювався педагогічний експеримент, проведений у вищих навчальних закладах (Криворізький державний педагогічний університет, Криворізький економічний інститут Київського національного економічного університету). Було охоплено вивчення декількох навчальних дисциплін психолого-педагогічного і спеціального циклів. Для формуючого експерименту розроблено навчальні та контрольні програми, здійснено циклічність керованого навчання експериментальних груп. Педагогічний експеримент, узагальнений за три роки, охоплював щорічно більше двохсот студентів різних факультетів університету.

Для зіставлення даних, визначення їх достовірності та надійності послуговувалися методами математичної статистики. З цією метою обґрунтовувалися умови об’єктивності первинних вимірів, що гарантують відповідність, ефективність і переконливість результатів. Критерієм ефективності досягнення поставленої мети розглядаються два показники: рівень знань (умінь і навичок) і час, що витрачається студентами на виконання самостійної роботи і засвоєння програми.

Методом тестування було визначено рівень знань, який визначався за такою формулою:

де N1 - кількість правильних відповідей;

N - загальна кількість запитань, виражена у %.

Успішність студентів експериментальних і контрольних груп аналізувалася на 4 стадіях навчального процесу. На рис. 1 показана динаміка виміру середньоарифметичного балу успішності експериментальних і контрольних груп.

Зіставлення середньоарифметичних показників дозволяє зробити висновки: помітна різниця між обсягом поданої навчальної інформації та її засвоєнням.

При використанні традиційних методів обсяг матеріалу, що засвоюється під час навчання, складає близько 40% програмового матеріалу. Експериментальне навчання дозволило в 1,5 - 2 рази підвищити цей показник.

Проте неможливо одержати повну інформацію про рівні навченості масової аудиторії лише за одним середньоарифметичним показником. Це призводить до варіації показників успішності. Ми можемо спостерігати це на рис. 2.

На початковому етапі розподіл індивідуальних оцінок у контрольних і експериментальних групах подібний і є нормативним.

Після з’ясування рівня знань експериментально перевірявся бюджет часу, що витрачається студентами на самостійну роботу. Нами науково обґрунтовано методи оптимального розподілу і використання студентами свого часу у процесі організації систематичної самостійної роботи. Як методи одержання інформації використовувалися самофотографування і анкетування студентів.

Взаємопов’язані елементи всього часу студентів – реальної структури їх бюджету часу. Загальним для всіх емпіричних досліджень є поділ часу на робочий і неробочий. Особлива увага звертається на трудову діяльність, здійснювану у формі безпосередньої громадської роботи.

Проведення емпіричного дослідження дозволило встановити конкретні величини елементів бюджету часу, який становить приблизно 6 годин робочого дня (беручи до уваги різний рівень успішності). На неробочий час, самостійну діяльність, витрачають: 3 години – відмінники; 2,42-2,46 – посередні студенти.

Кореляційний аналіз засвідчує найбільш тісний позитивний зв’язок успішності з тривалістю витрат часу. Найкращих успіхів досягають студенти, які на самостійну роботу відводять близько 4-5 годин . Збільшення або зменшення витрат часу знижує успішність. Результати дослідження підтвердили, що необхідність постійної підготовки до занять, стабільне навчання студентів упродовж семестру є одним із основних факторів покращення результатів діяльності.

Дослідження встановило також пряму залежність витрат часу на самостійну роботу і рівня успішності в університеті від рівня підготовки в середній школі. Чим вища успішність у школі і на самостійну роботу витрачається більше часу, тим вищий показник у навчальному закладі ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Анкетним способом встановлено фактори зниження успішності, а також передбачено запитання, спрямоване на пошук нових джерел її підвищення. У нашому дослідженні розроблено ряд програм, розрахованих на самоорганізацію студентами своєї навчальної діяльності, з’ясовано кількість витраченого вільного часу і вплив цього фактора на успішність.

Узагальнивши дані про реальний і оптимальний бюджет часу студентів на добу (діаграма), переконалися, що із наближенням бюджету часу до оптимального успішність зростає. Зокрема, середня успішність студентів з оптимальною структурою бюджету часу на 0,5 бала вища, ніж у “середньостатистичного” студента.

Діяльність організаторів навчально-виховного процесу повинна бути спрямована на розробку комплексних заходів, що зближують реальну структуру бюджету часу студентів з оптимальною.

Вивчаючи стан самостійної роботи студентів, ми намагалися насамперед з’ясувати її мотиви. Нами було виділено 11 видів мотивів, з яких потрібно було обрати ті, якими студенти керуються у своїй навчальній діяльності. Слід зазначити, що здебільшого самостійна навчальна діяльність студентів зумовлена не якимось одним мотивом (їх було названо близько семи).

Проте експеримент має й недоліки. Отримані результати не засвідчують цілковитої відповідності стану речей до сучасних вимог у підготовці вчителя. Потрібна спеціальна робота, спрямована на формування мотиваційної сфери студентів. Однією з особливостей мотивації є її лабільність. Нестійкість мотивів спричиняє їх зміну під впливом різних чинників. Це означає, що мотиви навчання можуть формуватися і змінюватися в самому процесі учіння. Якщо таке трапляється, то важливо організувати діяльність більш раціонально.

Наукове планування і ефективне використання студентами свого часу – завдання складне і багатофакторне. Урахування всіх пропонованих чинників позитивно впливає на оптимізацію бюджету часу студентів і вдосконалення навчально-виховної роботи вищого навчального закладу.

Результати теоретичного та експериментального дослідження дозволяють зробити такі загальні висновки.

1.

2.

3.

4.

5.

Одержані експериментальні дані дозволили простежити, які мотиви й умови спонукають студента до самостійної навчальної діяльності, як впливає час самостійної роботи на успішність студентів у їх навчанні, яким чином студенти розподіляють бюджет часу, що відводиться на аудиторні і позааудиторні заняття, скільки годин залишається на самостійну навчальну роботу.

6.

7.

Успіх організації самостійної роботи забезпечується дотриманням певних дидактичних умов. По-перше, підготовка викладачів вищих навчальних закладів (аналіз змісту інформації, вивчення індивідуальних можливостей студентів, створення динамічних студентських груп, розробка системи завдань). По-друге, підготовка студентів (сприйняття мети роботи, позитивне ставлення до неї, оволодіння базовими знаннями з дисципліни, засвоєння вмінь роботи, аналіз і структурування навчального матеріалу, використання адекватних до нього способів діяльності). По-третє, організація самостійної роботи як системи, що характеризується тривалістю процесу. По-четверте, контроль за результатами діяльності студентів. По-п’яте, взаємодія викладача та студента, спрямована на перетворення студента із об’єкта в суб’єкт навчального процесу у вищому навчальному закладі.

Основні положення дисертації висвітлено у таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

АНОТАЦІЯ

Шимко І.М. Дидактичні умови організації самостійної навчальної роботи студентів вищих навчальних закладів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Криворізький державний педагогічний університет. - Кривий Ріг, 2003.

Захищається рукопис, який містить дослідження дидактичних умов організації самостійної навчальної роботи студентів у вищих навчальних закладах. У дисертації теоретично обґрунтовується самостійна навчальна робота студентів як форма навчальної діяльності, розглядаються функції студента і викладача у процесі організації самостійної роботи. Визначено дидактичні умови раціональної організації самостійної роботи студентів. Дослідно-експериментальним шляхом встановлено проблеми самостійної діяльності і їх вирішення за допомогою дидактичних умов раціональної організації самостійної роботи студентів. Розроблена конкретна методика, розрахована на самоорганізацію студентами своєї навчальної діяльності, у вигляді спеціального журналу, що складається з декількох програм самостійної роботи, і робочого зошита, призначеного для індивідуальної діяльності студентів на лекції і вдома. Визначено бюджет часу, який витрачається на самостійну діяльність студентів.

Ключові слова: самостійна робота, навчальна діяльність студентів, самостійна діяльність, організація, дидактичні умови, бюджет часу.

АННОТАЦИЯ

Шимко И.Н. Дидактические условия организации самостоятельной учебной работы студентов высших учебных заведений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Криворожский государственный педагогический университет, Кривой Рог, 2003.

Защищается рукопись, которая содержит исследование дидактических условий организации самостоятельной учебной работы студентов высших учебных заведений. В диссертации теоретически обосновывается самостоятельная учебная работа студентов как форма учебной деятельности. Рассматривая учебную деятельность мы опираемся на ее структуру состоящую из следующих компонентов: мотивации; учебные задачи, в форме учебной ситуации; учебных действий.

Учебная деятельность – это личностно обусловленное, активное, целенаправленное взаимодействие студента с другими студентами и с преподавателем, организация которой включает не только аудиторную, но и внеаудиторную, домашнюю и самостоятельную работу. Самостоятельная работа рассматривается как целенаправленная, внутренне мотивированная, структурированная самим субъектом в совокупности выполняемых действий и корригируемая им по процессу и результату деятельности. Ее

выполнение требует достаточно высокого уровня самосознания, рефлексивности, самодисциплины, личной ответственности, доставляет студенту удовлетворение в самосовершенствовании и самопознании.

Рассмотрены функции студента и преподавателя при организации самостоятельной учебной работы, которые находятся в тесной взаимосвязи. В организации самостоятельной работы преподаватель руководствуется, как общими дидактическими принципами, так и частными, специфическими для данного вида деятельности, в соответствии с этим вытекают и функции студентов. Выполняя эти функции, студент обеспечивает себе целенаправленную активную познавательную деятельность, в которой ведущую роль осуществляют мыслительные аналитико-синтетические процессы, что является главной особенностью эффективного учения. Преподаватель, таким образом, по существу программирует учение студентов, организовывает, наблюдает и анализирует их самостоятельную работу.

Исходя из рассмотренных функций студента и преподавателя, структуры самостоятельной учебной деятельности, эффективность организации самостоятельной работы студентов зависит от следующих дидактических условий: подготовка преподавателей вузов (анализ содержания информации, изучение индивидуальных реальных учебных возможностей студентов, создание динамичных студенческих групп, разработка системы заданий); подготовка студентов (восприятие цели работы, положительное отношение к ней, овладение базисными знаниями по дисциплине, освоение умений работы, анализ и структурирование учебного материала, использование адекватных ему способов деятельности); организация самостоятельной работы как системы характеризующейся продолжительностью процесса, контролем за результатами деятельности студентов, взаимодействием преподавателей и студентов, направленными на превращение студента из объекта в субъект учебного процесса в вузе.

Учитывая проблемы самостоятельной работы студентов в практике высших учебных заведений, опытно-экспериментальным путем изучили организацию самостоятельной работы студентов.

На основе проведенных исследований была проведена апробация и доказана эффективность дидактических условий организации самостоятельной учебной деятельности.

Методом интервью были опрошены преподаватели вузов, методом анкетирования была охвачена численность студентов, благодаря которым мы смогли выяснить, какие факторы влияют на успеваемость студентов, как студенты распоряжаются своим бюджетом времени, какие виды учебной и