КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ШТУНДЕР ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 331.57

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА І ТЕНДЕНЦІЇ БЕЗРОБІТТЯ В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Петрова Ірина Леонідівна,

Університет економіки та права “КРОК”,

завідувач кафедри менеджменту та маркетингу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Ворона Валерій Михайлович,

Інститут соціології НАН України, директор

кандидат економічних наук, доцент

Садовий Микола Миколайович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, доцент

кафедри економічної теорії

Провідна установа: Інститут економіки НАН України,

відділ економіки праці і зайнятості населення, м. Київ

Захист відбудеться 19 січня 2004 р. о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.03 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м.Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий 19 грудня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор А.Е.Фукс

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід України до соціально орієнтованої ринкової економіки супроводжується цілим рядом негативних явищ. Одним із них є безробіття. З одного боку, безробіття – складна економічна проблема, внаслідок якої країна не в повній мірі використовує наявний людський потенціал і недоотримує частку валового внутрішнього продукту, яку потенційно могла б отримувати. Крім того, безробіття викликає негативні зміни в складі людських ресурсів, а саме: погіршення якісних характеристик робочої сили, втрату працівниками їхніх професійних навичок, кваліфікації, послаблення мотивації до праці, зниження продуктивності праці, відтік найбільш кваліфікованої робочої сили за межі країни. З іншого боку, внаслідок безробіття країна несе значні фінансові збитки, утримуючи безробітних, відшкодовуючи їм втрати в доходах на період пошуку нових сфер прикладання праці. Незаперечним є і той факт, що безробіття – складна соціальна проблема, оскільки може продукувати соціальну нестабільність, криміналізацію суспільства, наростання деструктивних настроїв. Для окремих осіб перебування у статусі безробітного спричиняє депресивні настрої, почуття меншовартості та безвиході. Саме ці аргументи впевнюють в гострій актуальності теми та в необхідності її розробки в умовах перехідної економіки України. Адже успішне просування реформ визначатиметься насамперед підвищенням ролі людського фактора в економіці.

Теоретичним підґрунтям при дослідженні проблеми безробіття в умовах перехідної економіки України можуть слугувати праці вчених світової економічної науки. Окремі аспекти безробіття, причини його виникнення та шляхи регулювання досліджувалися ще А.Смітом, Д.Рікардо, К.Марксом, А.Маршаллом, Дж.М.Кейнсом, М.Фрідменом та іншими. Безробіття як одна з найактуальніших проблем економіки привертає посилену увагу і сучасних дослідників. Теоретичні, методичні та прикладні аспекти даної проблеми набули розвитку в працях вітчизняних науковців – С.Бандура, Д.Богині, Р.Кузнєцової, Е.Лібанової, В.Онікієнка, Г.Осового, І.Петрової, В.Петюха, І.Черніна, М.Шаленко та інших. Значний науковий інтерес до проблеми безробіття та його особливостей у перехідний період виявляють російські вчені – Б.Бреєв, С.Виборова, Н.Вишневська, С.Єршов, О.Кашина, С.Куришова, А.Нікіфорова, С.Рощін, Ю.Симагін, В.Павленков, Л.Чижова та інші. Незважаючи на високий ступінь розробки даної проблеми в науці, все ж залишаються дискусійними деякі питання теоретичного характеру. Зокрема, тривають дискусії щодо природи безробіття в умовах перехідної економіки та факторів, що його визначають. Полемічними також залишаються питання оцінки безробіття, його форм та періодизації. Незважаючи на наявність певного наукового доробку, в сучасній вітчизняній економічній літературі недостатньо досліджені питання формування тенденцій безробіття та розробки комплексу заходів щодо регулювання безробіття на макро-, мезо- та мікрорівнях.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (тема

“Актуальні проблеми перехідної економіки України”, номер державної реєстрації 0103U004015). Роль автора в дослідженні цієї теми полягала у розробці підрозділу “Соціально-економічна природа і тенденції безробіття в перехідній економіці України”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування природи, тенденцій та шляхів регулювання безробіття в перехідній економіці України.

Відповідно до вказаної мети дослідження в дисертації поставлені та вирішуються такі основні завдання:

- виявити соціально-економічний зміст та фактори безробіття в перехідній економіці України;

- розробити методологічні підходи до аналізу та класифікації форм безробіття в перехідній економіці України;

-

- обґрунтувати та сформулювати систему показників для комплексної оцінки рівня та масштабів безробіття;

- виявити основні тенденції безробіття в перехідній економіці України в різні періоди її становлення;

- розкрити галузеві та регіональні відмінності безробіття в Україні;

- обґрунтувати шляхи регулювання безробіття в перехідній економіці України.

Об’єкт дослідження – зайнятість та безробіття в умовах перехідного періоду України.

Предмет дослідження – економічні відносини з приводу безробіття в перехідній економіці України.

Методи дослідження – методологічною основою дисертаційного дослідження є застосування як загальнонаукових, так і спеціальних методів наукового пізнання. У роботі використано методологічні елементи законів діалектики, методи наукової абстракції, аналізу та синтезу. В основу аналізу явища безробіття покладено комплексний підхід, який базується на теоретичних та практичних положеннях праць вітчизняних та зарубіжних вчених. Для визначення тенденцій безробіття в перехідній економіці України використано методи узагальнення, систематизації, співставлення. При аналізі періодизації безробіття застосовується метод порівняння в динаміці. Регіональна та галузева диференціація безробіття виявлені завдяки порівняльному аналізу показників безробіття по регіонах та галузях. При вивченні факторів безробіття та шляхів його регулювання застосовується історичний метод аналізу через дослідження праць представників наукових шкіл різних періодів. Метод наукового прогнозування, який використовується автором, дає змогу передбачити деякі тенденції розвитку явища безробіття в майбутньому. Емпіричною основою теоретичних висновків є дані статистичного обліку та звітності Державного комітету статистики України, Державної служби зайнятості, Міністерства праці та соціальної політики України, Київського обласного центру зайнятості, Інституту макроекономічних досліджень Міністерства економіки

Російської Федерації, дані окремих експертних організацій.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження, що виносяться на захист, полягає у наступному:

- дістало подальший розвиток обґрунтування змісту безробіття в умовах перехідної економіки як соціально-економічного явища, яке характеризується вимушеною незайнятістю частини працездатного населення і виникає в результаті порушення рівноваги на ринку праці внаслідок дії насамперед факторів трансформаційного характеру;

- вперше систематизовано фактори поглиблення безробіття та розкрито їх комплексний вплив на ринок праці. За ступенем впливу до них віднесено: скорочення обсягів виробництва, структурну перебудову економіки, банкрутства підприємств, процеси приватизації власності, зниження реальної заробітної плати;

- здійснено класифікацію форм безробіття в перехідній економіці. Обґрунтовано, що основними класифікаційними ознаками форм безробіття в перехідний період є наступні: причина виникнення безробіття; характер виникнення; особливості прояву; тривалість; демографічні ознаки. Виявлено, що найбільш характерними формами для перехідної економіки України є структурне безробіття, безробіття рецесійного розриву, застійне, вимушене, жіноче, молодіжне, родинне, приховане безробіття;

- удосконалено методологічні підходи до прихованого безробіття, специфіка якого розкрита через форми надлишкової зайнятості, вимушеної часткової зайнятості, вимушеної незайнятості. Встановлено зв’язок між прихованим безробіттям та втратою кваліфікації працівниками, зниженням мотивації до праці, недостатнім використанням професійних умінь працівників, втратою навичок трудової поведінки, що ускладнює повернення незайнятих до продуктивної діяльності;

- запропоновано і теоретично обґрунтовано систему абсолютних і відносних показників вимірювання безробіття, які дають можливість його комплексної оцінки: загальна чисельність безробітних, середня тривалість безробіття, обсяг, розмах, індекс важкості безробіття, рівень безробіття, коефіцієнт навантаження на вакансію, частка безробітних, що проходять професійне навчання;

-

- вперше розроблено періодизацію безробіття в Україні, яка включає три періоди, виділені на основі комплексу спільних тенденцій. Тенденції безробіття розкриті за інтенсивністю їх дії, за часовими інтервалами та за особливостями прояву на галузевому і регіональному рівнях;

- запропоновано конкретні підходи щодо удосконалення заходів регулювання безробіття. Доведена пріоритетність заходів активної політики зайнятості (покращення якісних характеристик робочої сили і кількісне збільшення числа робочих місць) та необхідність органічного поєднання стратегічних (пов’язаних з подоланням причин безробіття) і тактичних (спрямованих на боротьбу з наслідками) заходів з обмеження безробіття.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані наукові результати мають не тільки теоретико-методологічне, а й прикладне значення для вирішення конкретних економічних проблем. Практичне значення проведеного дослідження полягає у тому, що результати роботи можуть бути використані для наукового обґрунтування та підготовки вищими органами державної влади відповідних

законодавчих актів, документів програмного і прогнозного характеру, орієнтованих на регулювання безробіття в умовах перехідної економіки України.

Рекомендації і висновки щодо механізмів регулювання безробіття в умовах перехідного періоду були використані в практичній діяльності Міністерства праці і соціальної політики України при підготовці проекту розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 червня 2003 року № 340 “Про затвердження плану дій на 2003 рік щодо виконання Державної програми зайнятості населення на 2001-2004 роки ” (довідка №03-3/5516-021-8 від 5.09.2003р.). Також Міністерством праці та соціальної політики вивчаються положення дисертації, які стосуються регіональної діагностики безробіття з метою їх використання у процесі підготовки методичних матеріалів з розробки проектів територіальних програм зайнятості населення на 2004 рік (довідка № 03-3/5516-021-8 від 5.09.2003р.).

Основні теоретичні положення і висновки даного дослідження використовуються у навчальному процесі Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова при викладанні курсу “Основи економічної

теорії”, а також у методичних розробках кафедри економічної теорії (довідка № 04-10/392 від 20.03.2003р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в наукових доповідях на міжнародній науково-практичній конференції “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття” (м. Київ, 1-2 березня 2000р.); міжнародній науково-методичній конференції “Еволюція економічного розвитку та економічних теорій” (проблеми дослідження та викладання) (м. Київ, 26-27 квітня 2000р.); науково-практичній конференції “Проблеми перехідної економіки” (м. Київ, 19-20 квітня 2001р.); міжнародній науково-практичній конференції “Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики” (м. Київ, 15-16 травня 2001р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Крок у майбутнє” (м. Київ, 22-24 травня 2002р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (м. Київ, 27-28 березня 2003р.); звітних наукових конференціях викладачів Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, а також на засіданнях кафедри економічної теорії НПУ імені М.П.Драгоманова.

Публікації. За результатами виконаного дослідження автором опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 2,75 д.а., в т.ч.: 4 статті у фахових наукових виданнях обсягом 1,35 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми параграфів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи складає 212 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить 7 таблиць (викладені на 7 сторінках), 11 рисунків (викладені на 10 сторінках) та 12 додатків (розміщені на 12 сторінках). Список використаних джерел налічує 123 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь дослідження проблеми, сформульовано мету, основні завдання, об’єкт та предмет дослідження, викладено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено місце апробації результатів дисертаційного дослідження.

У розділі 1 “Безробіття як соціально-економічне явище перехідної економіки” визначено соціально-економічний зміст, фактори, форми безробіття в перехідній економіці України, здійснено оцінку безробіття та досліджено підходи до визначення його рівня.

Безробіття в Україні склалося під дією цілого комплексу суб’єктивних та об’єктивних факторів. Насамперед, мова йде про скорочення реальних обсягів виробництва, зменшення платоспроможного попиту населення, структурну перебудову економіки, банкрутства підприємств, зниження інвестиційної активності, трансформацію відносин власності. Не менш важливими є і ті фактори, які проявилися у істотному погіршенні якості трудових ресурсів, неконкурентоспроможності багатьох професій у нових умовах, незорієнтованості вищої школи на потреби ринку праці, скороченні продуктивності праці робочої сили та ін. При дослідженні факторів безробіття застосовується історичний метод. Аналізуються положення праць представників наукових шкіл різних періодів часу. На основі дослідження факторів безробіття в роботі уточнюється визначення безробіття як явища перехідної економіки України. При цьому під безробіттям розуміється соціально-економічне явище, яке характеризується вимушеною незайнятістю частини працездатного населення і виникає в результаті порушення рівноваги на ринку праці внаслідок дії насамперед факторів трансформаційного характеру.

На підставі дослідження явища безробіття та його факторів, в роботі удосконалено класифікацію форм безробіття. За основу класифікаційної характеристики взято причину та характер виникнення безробіття, його тривалість, демографічні ознаки та особливості прояву. У відповідності з цим автор виділяє наступні форми безробіття в умовах перехідної економіки України: за причиною виникнення – сезонне, фрикційне, структурне (конверсійне), рецесійного розриву, технологічне, регіональне; за характером виникнення – вимушене; за тривалістю – нетривале, тривале, довготривале, застійне (маргінальне); за демографічними ознаками – жіноче, молодіжне, родинне; за особливостями прояву – відкрите, приховане (рис.1).

Критерії | Форми безробіття

Причина виникнення | сезонне, фрикційне, структурне (конверсійне), рецесійного розриву,

технологічне, регіональне

Характер виникнення | вимушене

Тривалість | нетривале, тривале, довготривале,

застійне (маргінальне)

Демографічні ознаки | жіноче, молодіжне, родинне

Особливості прояву | відкрите, приховане

Рис.1. Форми безробіття в перехідній економіці України.

На основі дослідження форм безробіття в роботі виділено найбільш поширені форми безробіття в Україні, а саме: структурне (конверсійне), рецесійного розриву,

застійне (маргінальне), вимушене, жіноче, молодіжне, родинне, приховане. Особливе місце в дисертації приділяється дослідженню природи прихованого безробіття, яке, на думку автора, проявляється у недовикористанні праці офіційно зайнятих працівників, що влаштувалися на роботу на умовах повного робочого часу, але працюють неповний робочий час, або з неповною ефективністю, або з неповною оплатою з незалежних від них причин технологічного,

структурного, економічного чи соціального характеру. Теоретичне узагальнення основних положень щодо прихованого безробіття в перехідній економіці України дає можливість зробити висновок, що воно знаходить свій прояв у формі надлишкової зайнятості, вимушеної часткової зайнятості, вимушеної незайнятості та має ряд негативних наслідків: втрата працівником кваліфікації, неповне використання трудового потенціалу, зниження рівня доходів та ін.

Дослідження факторів та форм безробіття в перехідній економіці України визначило в повній мірі його якісну характеристику. Крім того, значна увага приділяється питанням кількісної оцінки безробіття із застосуванням комплексного підходу до аналізу його показників. Вивчення низки показників безробіття дало можливість уточнити їх класифікацію з виділенням двох груп: абсолютних та відносних. До абсолютних показників відносимо: загальну чисельність безробітних, середню тривалість безробіття, обсяг, розмах, індекс важкості безробіття. До відносних належать – рівень безробіття, частка безробітних, що проходять професійне навчання, коефіцієнт навантаження на вакансію.

В дисертації особлива увага приділяється показнику рівня безробіття. Відповідно до поділу ринку праці на повний і фіксований існують різні підходи до визначення рівня безробіття. Цей показник в Україні фіксують дві організації – Державна служба зайнятості (на фіксованому ринку праці) та Державний комітет статистики (на повному ринку праці). Державна служба зайнятості визначає рівень реєстрованого (фіксованого) безробіття – відношення чисельності громадян, що звернулися в органи Державної служби зайнятості і отримали статус безробітного у відповідності із законодавством, до працездатного населення у працездатному віці.

Державний комітет статистики України розраховує рівень безробіття за методикою Міжнародної організації праці (МОП) за допомогою вибіркових обстежень на основі даних перепису або мікроперепису населення. Обстежується, як правило, 0,1% громадян країни. Безробітним вважається той, хто на момент обстеження протягом тижня не мав доходного заняття, але займався його пошуками. На основі порівняльного аналізу з’ясовано, що для України, як і для більшості країн перехідної економіки, показник рівня безробіття, підрахований за методикою Міжнародної організації праці, в 3-6 разів перевищує рівень реєстрованого Державною службою зайнятості безробіття (рис.2).

Рис. 2. Показники рівня безробіття в Україні.

Важливе місце в дисертації займає питання про природний рівень безробіття. Позиція автора в даному питанні полягає в тому, що природний рівень безробіття визначається для кризового та стабілізаційного періодів. Під природним рівнем безробіття в умовах кризового періоду розуміємо суму фрикційного та структурного безробіття з урахуванням впливу безробіття рецесійного розриву і таких його негативних проявів як зростання прихованого безробіття, тіньового сектора економіки, прогресуюча руйнація кадрового персоналу. За умов кризового періоду показник природного рівня безробіття в Україні знаходився на рівні 10-12%.

Стабілізаційний період розвитку економіки України характеризується припиненням спаду виробництва, скороченням нелегального сектора економіки, розвитком підприємництва,

підвищенням потреби у кваліфікованих працівниках, коли забезпечуються невисокі, але стійкі темпи зростання ВВП. Провідними

формами в цей період буде не безробіття рецесійного розриву, а структурне та фрикційне. За умов стабілізаційного варіанту природний рівень безробіття автор пов’язує із рівнем безробіття, за якого розпочалося економічне зростання – 8-10%.

У розділі 2 “Основні тенденції безробіття в перехідній економіці України” досліджуються періодизація та тенденції безробіття за умов реформування економіки, галузева диференціація та регіональні відмінності безробіття в перехідній економіці України.

Використовуючи метод порівняння в динаміці, дисертантка здійснила періодизацію безробіття в перехідній економіці України і виділила три періоди: І період – 1991-1995рр. – поява безробіття; ІІ період – 1996-1999рр. – загострення і наростання динаміки безробіття; ІІІ період – 2000р.- до теперішнього часу – обмеження і стабілізація безробіття. В основу дослідження періодизації безробіття покладено наступні критерії: абсолютна чисельність безробітних, динаміка рівня безробіття, розподіл чисельності безробітних за демографічною ознакою, розподіл чисельності безробітних за соціальним статусом та рівнем освіти, розподіл чисельності безробітних по регіонах та галузях економіки, джерела утворення безробіття, коефіцієнт навантаження на вакансію.

Використовуючи методи узагальнення, систематизації, співставлення автор виявив та розкрив наступні тенденції безробіття в перехідній економіці України: зростання загальної чисельності безробітних та рівня безробіття у перших двох

періодах з поступовим їх скороченням і стабілізацією у третьому; переважання жінок та молоді у складі безробітних; загострення проблеми безробіття серед представників робітничих професій; загострення регіональних відмінностей безробіття; поглиблення галузевої диференціації безробіття; переважання вивільнень через реорганізацію, ліквідацію підприємств, скорочення штату, вимушені вивільнення “за власним бажанням”, непрацевлаштування після закінчення середньої школи та вищих навчальних закладів; загострення проблеми прихованого безробіття; зростання коефіцієнта навантаження на вакансію з поступовим його зменшенням у третьому періоді; переважання довготривалого безробіття (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка безробіття в Україні у 1991-2002 рр. |

1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002

Чисельність

безробітних

(тис. осіб) | 6,8 | 70,53 | 79,50 | 98,55 | 126,9 | 351,1 | 521,0 | 637,0 | 1003,2 | 1174,5 | 1155,2 | 1008,1

Рівень

безробіття (%) | 0,15 | 0,25 | 0,30 | 0,29 | 0,46 | 1,56 | 2,33 | 3,70 | 4,30 | 4,30 | 4,20 | 3,7

Коефіцієнт

навантаження на вакансію (осіб) | 0,025 | 0,5 | 0,6 | 0,6 | 1,4 | 10 | 11 | 20 | 30 | 24 | 17 | 8

Середня тривалість безробіття (міс.) | - | - | - | - | - | - | 6 | 8 | 9 | 11 | 11 | 8

Молодь (%) | 33,0 | 39,0 | 39,0 | 37,0 | 33,3 | 34,1 | 35,7 | 32,3 | 31,4 | 30,5 | 28,0 | 28,0

Жінки (%) | 79,4 | 79,2 | 75,8 | 72,5 | 71,2 | 67,2 | 64,1 | 61,8 | 61,8 | 62,1 | 63,2 | 62,0

Регіони-“лідери” | Вол.

І.-Фр.

Закар | Терн.

Закар

Львів

І.-Фр. | Закар

Львів

Вол. | Львів

Вол.

Терн. | Вол.

Закар

Львів | Вол.

Житомир.

Закар

І.-Фр. | Закар

І-Фр.

Львів | Волин

Закар

Запо-

різька | Вол.

Житомир.

І.-Фр.

Львів | Вол.

Закар

Рівн. | Вол.

Львів

Терн.

Рівн. | Чернівецьк

Дон.

Закар

Сумс.

Дніпропетр.

Галузі-“лідери” | ПромТорг

Гр.х-ня | Пром.Буд.-во | Пром

С/г | Пром

Торг.

Наук | Транспорт

с/г | Пром

Буд.-во

Торг. | Пром

Транспорт

зв’яз.наука | Буд.-во

Пром

С/г | Пром

Буд.-во

С/г | Пром

С/г,

Буд.-во | Пром

С/г,

Торг.

Гр.х-ня | Пром

Буд.-во. Трансп.

В процесі дослідження галузевої диференціації безробіття, здійснено класифікацію галузей за динамікою зайнятості в них: І група галузей – де відбулося різке скорочення зайнятості та стрімке зростання безробіття; ІІ група галузей – де ситуація із зайнятістю не змінилася; ІІІ група галузей – де зайнятість збільшилась. За умови поділу галузей економіки за динамікою зайнятості виявлено, що найбільш гостра ситуація склалася в першій групі галузей, куди увійшли в основному базові галузі економіки: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт.

Досліджуючи проблему галузевої диференціації безробіття, автор розробив методику галузевої діагностики безробіття, в основу якої покладено аналіз наступних показників: співвідношення обсягів виробництва та зайнятості в галузі; співвідношення оплати праці та зайнятості в галузі; вплив обсягів капіталовкладень в галузь на ситуацію із зайнятістю; залежність обсягів зайнятості в

галузі від стану її виробничого апарату; співвідношення між зайнятістю та можливістю підвищення професійного рівня працівників галузі.

Аналіз галузевої диференціації безробіття на основі розробленої методики дає змогу виділити загальні та специфічні тенденції галузевого безробіття в Україні. До загальних належать: зростання безробіття в залежності від скорочення обсягів виробництва в галузі; загострення прихованого безробіття через незавантаження виробничих потужностей галузі; поглиблення безробіття внаслідок зниження величини заробітної плати; зростання безробіття в результаті скорочення обсягів капіталовкладень в галузь; поглиблення безробіття у зв’язку із зношенням виробничого апарату галузі; загострення безробіття під впливом невідповідності професійного рівня працівників галузі вимогам ринку. Серед специфічних тенденцій галузевого безробіття автор виділяє: залежність показників безробіття в галузі від її ресурсного забезпечення; зростаючий вплив загального становища в суміжних галузях на ситуацію із безробіттям в окремій галузі; збільшення

масштабів безробіття в галузі через відсутність завершеного технологічного циклу виробництва продукції; поглиблення безробіття внаслідок реформування відносин власності в галузі; зростання величини безробіття в галузях, що залежать від імпорту енергоносіїв.

Дослідження тенденцій безробіття дає змогу зробити висновок, що галузеві відмінності безробіття переплітаються з регіональними, справляючи взаємний вплив на ситуацію із безробіттям в перехідній економіці України.

Автором уточнюються фактори регіональної диференціації безробіття, серед яких: економічний розвиток регіону, забезпеченість регіону людськими ресурсами, співвідношення показників зайнятості та безробіття в регіоні, дієвість регіональної служби зайнятості.

На основі аналізу факторів регіональної диференціації безробіття в дисертації розроблена методика регіональної діагностики безробіття, яка ґрунтується на аналізі таких показників: рівень безробіття в регіоні; динаміка попиту і пропозиції робочої сили на регіональному ринку праці; обсяги виробництва в регіоні; рівень життя населення регіону; забезпеченість регіону людськими ресурсами; тривалість безробіття в регіоні; коефіцієнт навантаження на вакансію на регіональному ринку

праці; наявність прихованого безробіття на підприємствах регіону; обсяг капіталовкладень в економіку регіону.

Проведене дослідження на основі даної методики показало, що найбільш небезпечними з точки зору поширення безробіття є області західного та східного регіонів України. Спираючись на вказані вище показники методики, автор виділив загальні тенденції регіонального безробіття в перехідній економіці України: зростання показників рівня безробіття в регіонах; загострення структурної невідповідності попиту і пропозиції робочої сили на регіональних ринках праці; зростання безробіття внаслідок скорочення обсягів виробництва в регіоні; зростання безробіття в тих регіонах, де низький рівень життя населення; зростання періоду тривалості безробіття і поглиблення застійного безробіття в регіонах; збільшення коефіцієнта навантаження на вакансію в регіонах; зростання масштабів прихованого безробіття в регіонах; зростання масштабів безробіття в регіоні через недостатнє

інвестування в його економіку. Специфічними тенденціями регіонального безробіття є: переважання показників безробіття в тих регіонах, де високий рівень природного відтворення населення; перевищення показників рівня безробіття в областях західного регіону над середніми по Україні показниками; залежність обсягів безробіття від специфічних природно-ресурсних характеристик регіону; зростання безробіття внаслідок скорочення можливостей трудової міграції за кордон в областях східного та західного регіонів; зростання масштабів безробіття внаслідок відсутності робочих місць для осіб жіночої статі в областях східного регіону.

Проведений аналіз галузевої та регіональної диференціації безробіття дає змогу зробити висновок, що безробіття деформує ринок праці, посилюючи розрив між окремими галузями та регіонами, заважає їхньому соціально-економічному розвитку, поглиблює нестабільність та гальмує економічні реформи в країні.

У розділі 3 “Регулювання безробіття в перехідній економіці України” на підставі комплексного дослідження зарубіжних підходів та вітчизняної практики щодо проблеми обмеження безробіття дається всебічне обґрунтування шляхів регулювання безробіття в перехідній економіці України.

На основі принципу історизму здійснюється аналіз кейнсіанського, монетаристського, інституціонального підходів щодо регулювання безробіття, а також концепції, розробленої та впровадженої в практику угорським вченим Я.Корнаї. Автором обґрунтовуються можливості використання окремих теоретичних положень даних підходів у практиці України. В роботі підкреслюється важливість дотримання певних вимог щодо застосування тих чи інших концептуальних положень в умовах перехідної економіки України, а саме: співставність періодів часу; відносна рівність вихідних умов країн, в яких застосовувалось та планується застосування положення концепції; реальна здатність концепції покращити ситуацію на ринку праці; сучасність та актуальність положень концепції; наявність досвіду апробації концепції в інших країнах; позитивне сприйняття положень концепції сучасною світовою наукою. В якості оптимального варіанту висувається ідея актуальності розробки власних моделей і методів регулювання безробіття на основі існуючого досвіду та реалій вітчизняного ринку праці.

Виходячи із зроблених висновків та даних Програм зайнятості населення на 1997-2000 та 2001-2004 роки, в роботі обґрунтовуються заходи з обмеження безробіття в перехідній економіці України. Одним з них є збільшення кількості робочих місць. Реалізація цього заходу можлива через: заохочення підприємців до створення додаткових робочих місць, сприяння самостійній

зайнятості населення, організацію громадських та сезонних робіт. Крім того, зважаючи на структурне безробіття, в роботі обґрунтовуються заходи, спрямовані на покращення якості робочої сили. Це: перенавчання, підвищення кваліфікації працівників, професійна орієнтація та профінформування населення.

Поряд із заходами, що сприяють підвищенню конкурентоспроможності робочої сили, автором розглядається така важлива складова політики зайнятості в Україні як посилення державного регулювання трудової міграції робочої сили. В перехідній економіці України поширені в основному міждержавні трудові міграції до Російської Федерації, Польщі, Чеської Республіки, Італії, Португалії, Угорщини, Греції. Згідно статистичних даних близько 2,5 млн. українців працюють сьогодні за

межами України. З’ясовано також, що основними сферами прикладання праці українських громадян за кордоном є будівництво (57,1%), сільське господарство (15,8%) та сфера послуг (4-6%). Проте в дисертації висувається думка, що сучасні тенденції перебігу трудових міграцій населення України далекі від оптимальних, оскільки наші співвітчизники за кордоном зайняті переважно роботами, які мало сприяють підвищенню їх кваліфікації, набуттю досвіду та навичок, потрібних для майбутньої продуктивної діяльності на батьківщині. Тому в дисертації обґрунтовується необхідність розвитку цивілізованої сітки трудових міграцій у межах України.

В роботі значна увага також приділяється групам заходів, пов’язаних із забезпеченням соціальних гарантій зайнятості безробітним та посиленням мотивації праці працівників. Мова йде про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, своєчасну виплату матеріальної допомоги по безробіттю, розвиток мережі недержавного страхування, доведення розміру мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму.

У контексті сучасного зарубіжного досвіду автором обґрунтовується пріоритетність активних заходів з обмеження безробіття в Україні. Незважаючи на те, що сьогодні в світі рівень безробіття постійно зростає, частка витрат на виплату допомоги з безробіття у загальному обсязі витрат ряду країн світу постійно скорочується. Зниження витрат на проведення пасивних заходів на ринку праці стало результатом усвідомлення їх низької ефективності. Уряди західних країн обмежують термін виплати допомоги з безробіття, вдаються до зниження її максимального розміру, подовжують стаж роботи, необхідний для отримання допомоги, збільшують термін виплат у Фонд соціального страхування, обмежують доступ до отримання допомоги особам, які часто опиняються у складі безробітних.

Серед інструментів політики, спрямованої на обмеження безробіття, у дисертації особлива роль приділяється так званим “програмам активізації”. Це – комплекс заходів, які повинні підштовхнути безробітного до більш активного пошуку нового робочого місця. При цьому вводиться більш регулярна звітність

безробітного, встановлюється жорстка залежність між активністю пошуку роботи і отриманням допомоги, матеріально заохочуються активні пошуки роботи.

У світлі загальносвітових тенденцій робиться висновок, що Україна має орієнтуватись при здійсненні політики зайнятості на активні заходи. Проте, на сучасному етапі не слід ігнорувати і пасивні, оскільки в умовах перехідного періоду вони полегшують адаптацію безробітного до свого статусу, надають безробітному засоби для існування.

В процесі дослідження автором обґрунтовуються стратегічні і тактичні заходи з обмеження безробіття в умовах перехідної економіки України. Перші пов’язані з подоланням причин, що викликають безробіття і розраховані на перспективу, другі – спрямовані на подолання наявних наслідків і розраховані на постійне використання в близькій перспективі. До стратегічних заходів обмеження безробіття віднесено: залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій в економіку; здійснення розумної приватизаційної політики; відновлення стабільної роботи вітчизняними підприємствами; випуск конкурентоздатної продукції; посилення мотивації до легальної трудової

діяльності; формування професійно-кваліфікаційного складу робочої сили відповідно до потреб ринку праці; підтримка регіонів та галузей з критичною ситуацією на ринку праці. Серед тактичних заходів в дисертації виділяються: створення сприятливих умов для працевлаштування осіб, які не можуть на рівних умовах конкурувати на ринку праці; заохочення безробітних до громадських робіт та тимчасової зайнятості; профорієнтація, перенавчання, підвищення кваліфікації безробітних, що перебувають тривалий час у статусі безробітного; підвищення рівня реальної заробітної плати; надання матеріальної допомоги при переїзді із трудонадлишкового у трудодефіцитний регіон; надання пільгових кредитів на започаткування безробітним власної справи; надання пільг в оподаткуванні тим підприємцям, які працевлаштовують безробітних.

Проведений аналіз заходів з обмеження безробіття показав необхідність їх системного застосування на усіх рівнях управління: загальнодержавному, регіональному, галузевому та окремого підприємства (рис. 3).

Рис. 3. Рівні та заходи щодо регулювання безробіття в перехідній економіці України.

У дисертації зазначено, що загострення безробіття в Україні супроводжується невиконанням основних завдань щодо його обмеження, накреслених у Програмах зайнятості населення, які були розроблені у 90-х роках. Серед причин їх невиконання є як суб’єктивні так і об’єктивні – загальний спад виробництва, інвестиційна криза, система взаємних неплатежів між підприємствами, низький загальний рівень доходів населення, відсутність досвіду з питань регулювання безробіття тощо. Необхідними умовами успішної реалізації заходів Програми зайнятості населення на 2001-2004 роки, на нашу думку, є: нарощування обсягів виробництва; внутрішнє та зовнішнє інвестування економіки; стимулювання зростання виробництва; комплексне застосування заходів з обмеження безробіття на усіх рівнях управління; спрямування значних коштів на заходи з попередження безробіття; посилення ролі спеціальних інститутів, що покликані реалізовувати напрямки державної політики зайнятості; врахування досвіду інших країн з питань регулювання безробіття; підвищення ступеня підготовки та мотивації праці

працівників державної служби зайнятості; створення спеціальних закладів з підготовки фахівців для роботи у сфері регулювання зайнятості та безробіття.

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблене теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі виявлення природи, тенденцій безробіття та шляхів його регулювання в перехідній економіці України. Результати проведеного дослідження дають можливість дійти таких висновків і пропозицій теоретико-методологічного і науково-практичного спрямування, зокрема:

1.

1. Безробіття за умов перехідного періоду – це соціально-економічне явище, яке характеризується вимушеною незайнятістю частини працездатного населення і виникає в результаті порушення рівноваги на ринку праці, спричиненого насамперед факторами

трансформаційного характеру. Такими факторами виступають: скорочення обсягів виробництва на вітчизняних підприємствах;

структурна перебудова економіки; банкрутства підприємств; приватизація та акціонування власності; скорочення рівня реальної заробітної плати.

2. В основу класифікації форм безробіття покладені критерії: причина, характер виникнення, тривалість, демографічні ознаки та особливості прояву. У відповідності з цим, виділено такі форми безробіття: за причиною виникнення – сезонне, фрикційне, структурне (конверсійне), рецесійного розриву, технологічне, регіональне; за характером виникнення – вимушене; за тривалістю – нетривале, тривале, довготривале, застійне (маргінальне); за демографічними ознаками – жіноче, молодіжне, родинне; за особливостями прояву – відкрите, приховане.

3. Найбільш поширеним в перехідній економіці України є безробіття структурне, рецесійного розриву, застійне, вимушене, жіноче, молодіжне, родинне, приховане. Останнє особливо небезпечне через втрату працівниками кваліфікації і трудових навичок внаслідок роботи неповний робочий день, тиждень, оформлення адміністративних відпусток без збереження або з частковим збереженням заробітної плати, цілодобових та змінних простоїв через відсутність сировини та матеріалів. З’ясовано, що значного поширення набуло жіноче та молодіжне безробіття, оскільки жінок звільняють із виробництва у першу чергу, їм складніше працевлаштуватись і вони

частіше реєструються у ДСЗ. Молодіжне безробіття викликане насамперед такими причинами: по-перше, молодь не має досвіду, трудових навичок і тому менш конкурентна на ринку праці; по-друге, вітчизняні навчальні заклади недостатньо вивчають ситуацію на ринку праці, а тому при створенні нових спеціальностей не враховують можливостей працевлаштування їх випускників

у майбутньому; по-третє, молоді люди більш мобільні, а тому легко звільняються, якщо їх не влаштовують умови або оплата праці.

1.

4. Рівень та обсяги безробіття в умовах перехідної економіки України оцінено двома групами показників: абсолютні та відносні. До абсолютних показників віднесено: загальну чисельність безробітних, середню тривалість безробіття, обсяг безробіття, розмах безробіття, індекс важкості безробіття. Серед відносних показників виділяємо: рівень безробіття, частку безробітних, що проходять професійне навчання, коефіцієнт навантаження на вакансію. Комплексне застосування даних груп показників в умовах перехідної

економіки України сприяє об’єктивній оцінці масштабів безробіття на вітчизняному ринку праці.

5. Природний рівень безробіття в умовах кризи являє собою суму фрикційного та структурного безробіття з урахування впливу трансформаційних факторів розвитку економіки, серед яких, зокрема, приховане безробіття, яке впливає на природний рівень в бік його підвищення. В умовах стабілізації економіки вплив даних факторів зменшується, провідними формами безробіття стають структурне та фрикційне, а не приховане та рецесійного розриву. За умов стабілізаційного варіанту природний рівень безробіття пов’язується з рівнем безробіття, при якому розпочалося економічне зростання – 8-10%.

6. Основними тенденціями безробіття перехідного періоду є наступні: абсолютне зростання чисельності безробітних; зростання показників рівня безробіття; загострення проблеми прихованого безробіття; зростання коефіцієнту навантаження на вакансію; збільшення показника середньої

тривалості безробіття; переважання осіб жіночої статі у складі безробітних; загострення проблеми молодіжного безробіття; загострення проблеми безробіття серед представників робітничих професій; поглиблення галузевої диференціації безробіття; загострення регіональних відмінностей безробіття.

1.

7. В умовах трансформації економіки України виявлено три періоди безробіття, причому третій період ще не завершений: І період – 1991 – 1995рр. – поява безробіття; ІІ період – 1996 – 1999рр. – загострення і наростання динаміки

безробіття; ІІІ період – 2000р. – до теперішнього часу – обмеження і стабілізація безробіття.

8. За динамікою зайнятості у галузях найбільші масштаби безробіття спостерігаються у базових галузях економіки, а саме: промисловості, сільському господарстві, транспорті, будівництві та ін. Галузева диференціація безробіття розкривається через дослідження взаємозв’язків між зайнятістю та обсягами виробництва в галузі; зайнятістю та оплатою праці; зайнятістю та обсягами капіталовкладень у галузь; зайнятістю та станом

виробничого апарату галузі; зайнятістю та можливостями професійного зростання на підприємствах галузі; зайнятістю та наявністю вимушених адміністративних відпусток, простоїв у галузі.

9. Загальними тенденціями галузевого безробіття в перехідній економіці України є посилення залежності між скороченням обсягів виробництва в галузі і вивільненням робочої сили; загострення проблеми прихованого безробіття в галузях, де існує практика недозавантаження виробничих потужностей, простоїв, адміністративних відпусток; зростання масштабів безробіття в тих галузях, де поширені несвоєчасні виплати заробітної плати та низький її рівень; зростання показників безробіття в галузях з низьким рівнем капіталовкладень та істотним зношенням виробничого апарату. Специфічними тенденціями галузевого безробіття є: посилення залежності між масштабами безробіття та ресурсним забезпеченням галузі; зростання впливу загального становища в суміжних галузях на ситуацію із безробіттям в даній галузі; збільшення масштабів безробіття внаслідок відсутності завершеного технологічного циклу виробництва продукції і розриву господарських зв’язків із партнерами; поглиблення безробіття в залежності від реформування відносин власності в окремих галузях.

10. Галузева диференціація безробіття переплітається з регіональною, взаємопосилюючи одна одну і впливаючи на загальну ситуацію із безробіттям в перехідній економіці України. В ході дослідження уточнено фактори регіональної диференціації безробіття: економічний розвиток регіону; рівень

життя населення регіону; забезпеченість регіону людськими ресурсами; співвідношення показників зайнятості та безробіття в регіоні; дієвість регіональної служби зайнятості. Найбільш проблемними регіонами України в аспекті безробіття є західний та східний. Для їх діагностики визначено наступні критерії: рівень безробіття в регіоні; динаміка попиту і пропозиції робочої сили на регіональному ринку праці; обсяги виробництва в регіоні; рівень життя населення регіону; забезпеченість регіону людськими ресурсами; тривалість безробіття в регіоні; коефіцієнт навантаження на вакансію;

наявність