ДОНЕЦЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

ШКРАБАК ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 354:338.021.4(447)

УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМИ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПОТОКАМИ

Спеціальність 25.00.04 – Регіональне управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Донецьк – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк)

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Дорофієнко В’ячеслав Володимирович,

Донецька державна академія управління

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри менеджменту у

невиробничій сфері

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Козаченко Ганна Володимирівна, Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту (м. Луганськ).

кандидат економічних наук, доцент Жеребйов Ярослав Іванович, Донбаська державна академія будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри менеджменту організацій і права (м. Макіївка).

Провідна установа:

Національна академія Служби безпеки України, кафедра управління оперативно-службовою діяльністю СБ України, Служби безпеки України (м. Київ).

Захист відбудеться 11 квітня 2003 року о 15 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.107.01 у Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецької державної академії управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163а.

Автореферат розісланий 7 березня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Я.С. Клейнер

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інвестиційний комплекс виступає своєрідним барометром стану справ в економіці країни та регіону. Далеко не останню роль в інтенсифікації процесів економічного розвитку держави і її територій відіграє наявність чіткої інвестиційної політики як на державному рівні, так і на рівні окремих регіонів. Дослідження такого роду слід вважати актуальними і з огляду на те, що подальша стабілізація економіки можлива тільки за умови ефективного функціонування виробничого комплексу, розширене відтворення якого забезпечується безпосередньо за рахунок оптимізації інвестиційного процесу.

Формування концепції оптимального розташування інвестиційних ресурсів передбачає розробку методологічних основ для поглибленого аналізу напрямків використання інвестицій та врахування індивідуальних особливостей реципієнтів капіталу.

Якісна зміна соціально-економічної природи підприємства в ринковій економіці, перетворення його з такого, що керується централізовано, у вільний, самостійно господарюючий суб’єкт вимагають адекватної системи управління інвестиціями. За умов, коли процес прийняття господарських рішень набув децентралізованого характеру, суттєво зросла роль підприємств у процесах залучення і подальшого управління використанням інвестицій на всіх інституціональних рівнях. Однак характеристика одержувача інвестиційних вкладень значною мірою визначається параметрами макро-, мезо і мікрорівня, при цьому кожен рівень створює свої особливі умови функціонування суб’єктів господарчої діяльності. Без аналізу цих особливостей неможливо раціоналізувати інвестиційний процес. Диференціація інструментів і методів інвестиційної політики як важеля управління соціально-економічним розвитком країни і її регіонів може бути здійснена на підставі класифікації регіонів, галузей і підприємств за критеріями їх інвестиційної привабливості. Одним з основних оціночних показників привабливості є рівень інвестиційного потенціалу реципієнта, тобто його спроможності до ефективного сприйняття і освоєння інвестиційних вкладень.

Відомі вчені-економісти, такі як О. Амоша, І. Бланк, М. Іванов, І. Лукінов, В. Пила, В. Письмак, В. Поповкін, В. Симоненко, Д. Стеченко, М. Чумаченко, В. Шапіро, В. Шеремет і багато інших внесли вагомий внесок у дослідження актуальних проблем державної регіональної політики і регіональної інвестиційної політики.

Разом з тим, в економічній теорії і практиці залишаються недостатньо розробленими питання створення дійових механізмів управління соціально-економічним розвитком країни і регіонів залежно від характеру і інтенсивності протікання інвестиційних процесів, методології регулювання інвестиційної сфери, формування і реалізації регіональних інвестиційних програм.

Регулюючі функції держави не можуть бути ефективними в умовах відсутності надійної комплексної системи стратегічного прогнозування і планування соціально-економічного розвитку країни і окремих її регіонів, необхідних для цього методологічних засад, відповідного інструментарію. Розробка концептуальних засад і методологічного забезпечення управління інвестиційною діяльністю на рівні регіона та галузі з врахуванням їх особливостей є важливою державною задачею і визначає актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематики НДР Донецької державної академії управління, затвердженої на засіданні вченої ради ДонДАУ 28.01.99 р., в межах наукових тем: “Регіональні аспекти інноваційної та інвестиційної діяльності та їх роль у вирішенні соціально-економічних проблем регіону” (номер держреєстрації 0199U003653) та “Теоретико-методичні основи розвитку маркетингу в управлінні економікою України” (номер держреєстрації 0100U003067). В рамках цих тем автором розроблено методику кількісної оцінки інвестиційного потенціалу підприємств; запропоновано рекомендації щодо оптимальної організації регіональних та галузевих інвестиційних потоків.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування і розробка теоретико-методологічних підходів, методичного інструментарію і практичних засад вдосконалення державного механізму управління інвестиційними потоками в регіоні.

Реалізація поставленої мети досягається через послідовне вирішення задач теоретичного і практичного характеру:

аналіз принципів і методів прогнозування та державного управління соціально-економічним розвитком регіону та галузі шляхом регулювання їх інвестиційної діяльності;

критичний аналіз існуючих теоретичних підходів і практичних засад функціонування державного механізму управління територіальними та галузевими інвестиційними потоками;

визначення аспектів впливу потенціалу суб’єкта господарювання на організацію інвестиційних потоків на рівні регіону та галузі;

визначення сутності поняття інвестиційного потенціалу і побудова системи часткових та визначення узагальнюючого показників інвестиційного потенціалу підприємства;

розробка методики кількісної оцінки часткових та узагальнюючого показників інвестиційного потенціалу підприємства;

обгрунтування теоретичних і методологічних засад застосування оцінки готовності підприємства до інвестицій для вдосконалення державного механізму управління галузевим і територіальним розвитком за рахунок раціоналізації інвестиційних потоків;

поглиблення теоретико-методологічних засад вдосконалення державного механізму управління інвестиційною діяльністю на рівні регіону та галузі на основі оптимальної організації інвестиційних потоків;

розробка рекомендацій щодо підвищення результативності і ефективності діяльності центральних та місцевих органів влади в сфері управління територіальними та галузевими інвестиційними процесами.

Об’єктом дослідження є процеси державного територіального управління шляхом регулювання інвестиційної діяльності в регіоні та галузі. Предметом дослідження обрано теоретико-методологічні підходи та практичні засади функціонування державного механізму управління регіональними та галузевими інвестиційними потоками.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження виступають концептуальні положення в області державного управління соціально-економічним розвитком регіону, методичні підходи до управління інвестиційною сферою, застосування інформаційних технологій в управлінні економікою регіону.

В роботі використовувалися методи порівняння, узагальнення, аналізу та синтезу, комплексний підхід при дослідженні принципів, методів, теоретичних та практичних засад прогнозування і управління соціально-економічним розвитком регіонів шляхом регулювання регіональних інвестиційних процесів.

Для аналізу тенденцій протікання економічних процесів в регіоні застосовано методи статистичного і логічного аналізу, графічний метод. Методи прогнозування, логічного аналізу і синтезу використовувалися при визначенні прогнозних варіантів і сценаріїв розвитку економічних процесів в регіоні та галузі, а також при створенні методики обчислення показників інвестиційного потенціалу підприємств.

Розробку методичних засад управління інвестиційними потоками в галузі і районі виконано на базі системного та комплексного підходів за допомогою логістичних методів.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в теоретичному обгрунтуванні необхідності вдосконалення державного механізму управління регіональними інвестиційними потоками. Вона розкривається в наступних нових наукових результатах.

Вперше:

обгрунтовано необхідність оцінки інвестиційної привабливості підприємств, територій та галузей на основі визначення їх інвестиційного потенціалу;

доповнено поняття інвестиційного потенціалу характеристикою спроможності підприємства досягти встановлених показників економічного стану при здійсненні інвестиційних вкладень певного розміру і виду.

доведено доцільність застосування логістичного підходу до організації інвестиційних потоків на рівні регіону та галузі;

Удосконалено:

методичну базу аналізу економічного стану підприємства шляхом використання ресурсно-функціонального підходу, який полягає в диференційованому описуванні структури резервів за окремими функціональними блоками підприємства;

систему показників рівня інвестиційного потенціалу підприємства;

методику кількісної оцінки окремих складових та інвестиційного потенціалу підприємства в цілому.

Отримали подальший розвиток:

теоретико-методологічні засади державних механізмів управління інвестиційними процесами в регіоні та галузі на основі оцінки інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання та застосування логістичного методичного інструментарію;

практичні рекомендації відносно концептуальних підходів до управління соціально-економічним розвитком регіону та галузі шляхом оптимізації організації інвестиційних потоків на основі використання інвестиційного потенціалу підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання у практиці роботи органів державної влади всіх рівнів, галузей і окремих підприємств при здійсненні: планування оптимального розподілу інвестицій; розробки заходів щодо регулювання величини й спрямованості інвестиційних потоків; формування раціональної структури джерел і видів інвестиційних коштів; оцінки рівня інвестиційної привабливості галузей і територій.

Практичну цінність має розроблена методика оцінки інвестиційного потенціалу підприємства, що дозволяє сформувати стратегію активізації інвестиційної діяльності суб’єкта господарювання та залучення інвестиційних джерел шляхом зміцнення його інвестиційного потенціалу. Методичні підходи та рекомендації, сформульовані в дисертації, були впроваджені в процесі підготовки “Програми розвитку гірничо-металургійного комплексу України на період до 2010 року” (довідка № ВХ-21 від 27.08.2002 р.). та “Програми соціально-економічного розвитку Добропільського району на 2003 рік” (довідка № 05/17-656 від 23.09.2002 р.). Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Донецької державної академії управління при викладанні дисципліни “Регіональний маркетинг”.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці методологічних засад управління логістичними системами територіальних та галузевих інвестиційних потоків на основі використання показників інвестиційного потенціалу підприємств, які обчислюються за розробленою і апробованою автором методикою.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки і пропозиції, викладені в дисертаційної роботі, обговорювалися і отримали схвалення на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Донецької державної академії управління в 1999-2002 роках, науково-методичній конференції “Інформаційні технології в освіті і управлінні”(м. Нова Каховка, 1999 р.), Першій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Маркетингові дослідження в Україні” (м. Ялта, 2001 р.), другій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Менеджмент-освіта у вищих навчальних закладах України: підготовка, використання, роль і значення в соціально-економічному розвитку регіонів” (м. Слов’яногорськ, 2002 р.).

Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковані у 10 роботах, з яких 5 статей у наукових журналах, 4 в збірниках наукових праць, 1 публікації в матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій 4,3 друк. арк., з них автору належить 3,3 друк. арк.

Структура роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 176 сторінках машинописного тексту. Матеріали дисертації містять 9 таблиць та 24 рисунки, список використаної літератури на 11 сторінках та 5 додатків на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. Сутність і особливості державного регіонального управління інвестиційною сферою.

На основі аналізу теоретичних засад і принципових підходів до формування і реалізації регіональної інвестиційної політики, висвітлених в літературі, встановлено, що регіональна економіка представляє собою надскладну дифузну систему, кризові явища в якій викликані руйнуванням системності, обумовленим порушенням балансу елементів (підсистем). Відновлення процесу розвитку регіональної економічної системи потребує відновлення дії системних законів в економіці регіону. При цьому в комплексі існуючих економічних обмежень найбільш ефективними видами якісних змін стану регіональної соціально-економічної системи треба вважати перерозподіл матерії і енергії в системі та якісні зміни елементів (підсистем), що її складають.

На підставі вивчення і аналізу сутності поняття “інвестиції” зроблено висновок про те, що вони виступають джерелом розвитку економічних систем, забезпечуючи їх перехід з одного якісного стану в інший.

В дослідженні визначено роль і міру участі держави у пожвавленні інвестиційних процесів в країні, що включає створення сприятливих правових, економічних та соціальних умов для інвестиційної діяльності з метою підвищення доходності інвестицій та зниження інвестиційних ризиків. Показано, що покращення інвестиційного клімату в Україні передбачає підвищення інвестиційної привабливості регіонів та галузей. На основі вивчення і порівняльного аналізу методик її визначення зроблено висновок про значні розбіжності в них при виборі системи критеріїв оцінки інвестиційної привабливості, що призводить до принципових відмінностей. Жодна з методик не передбачає визначення узагальненого синтетичного показника можливостей підприємства, регіону та галузі сприйняти певний обсяг інвестиційних коштів і максимально ефективно їх використати, без якого оцінка інвестиційної привабливості об’єкта втрачає сенс.

Встановлено, що підвищення результативності та ефективності функціонування державних механізмів управління потребує вдосконалення системи прогнозування соціального та економічного розвитку регіону на основі оцінки його інвестиційної привабливості через визначення рівня інвестиційного потенціалу.

В дослідженні виділено критерії рівню регіональної проблематики, на підставі чого показано, що схема управління інвестиційною діяльністю в регіоні відповідає програмно-цільовому підходу до управління процесами. Розглянуто основні підходи до визначення сутності і формування регіональних інвестиційних програм на базі окремих інвестиційних проектів і запропоновано схему формування регіональної інвестиційної програми (рис. 1).

Рис. 1. Схема формування регіональної інвестиційної програми

Прийняття рішення відносно вибору об’єкта реалізації інвестиційних проектів має відбуватися з врахуванням спроможності підприємств-реципієнтів до ефективного сприйняття та освоєння інвестицій. З метою її визначення детально розглянуто сутність поняття “потенціал підприємства”, показано необхідність системного підходу до його вивчення, визначено його поелементний склад, на основі чого зроблено висновок, що інвестиційний потенціал не є окремою складовою потенціалу підприємства, а виступає характеристикою окремої його функції. При цьому виявлено необхідність більш повного врахування фактору структури підприємства при визначенні його потенціалу, що обумовлює застосування ресурсно-функціонального підходу, який полягає в можливості диференційованого описування структури резервів за окремими функціональними блоками суб’єкта господарювання.

Вивчення сутності поняття “потенціал” дозволило зробити висновок, що термін “інвестиційний потенціал”, який, як правило, використовується для характеристики спроможності підприємства інвестувати кошти, в рівній мірі може вживатися при оцінці спроможності підприємства включити до системи свого потенціалу певний обсяг і вид інвестиційних вкладень, тобто, врахувати їх кількісні і якісні параметри, вмонтувати в схему внутрішньо- та зовнішньоекономічних зв’язків з метою досягнення певних соціально-економічних показників. Такий аспект характеристики реципієнта інвестицій відповідає загальному визначенню поняття “потенціал” і має носити назву “інвестиційний потенціал підприємства”.

Розділ 2. Обгрунтування і формування методики визначення інвестиційного потенціалу підприємства. Обгрунтовано і сформульовано поняття “інвестиційний потенціал підприємства” як спроможність підприємства досягти встановлених показників економічного стану при здійсненні інвестиційних вкладень певного розміру і виду.

Для визначення елементного складу інвестиційного потенціалу досліджено складові потенціалу підприємства з метою виявлення характеру та ступеня їх впливу на оцінку підприємства в якості потенційного реципієнта інвестицій. На основі ресурсно-функціонального аналізу зроблено висновок, що складовими інвестиційного потенціалу підприємства є:

основні виробничі фонди підприємства разом із засобами праці, що не були в експлуатації, та незавершеним будівництвом виробничих споруд і приміщень;

рівень науково-технічного прогресу, включаючи наявні нематеріальні активи підприємства і потенціал їх створення та освоєння;

товарно-матеріальні ресурси, що забезпечують здійснення виробничого процесу і операційної діяльності підприємства;

трудовий потенціал підприємства, включаючи можливість підготовки і поповнення кадрів;

систему управління підприємством, що характеризується кваліфікаційним рівнем управлінських кадрів і рівнем їх системної єдності.

Принципова схема формування інвестиційного потенціалу підприємства наведена на рис. 2.

Зщщщ

Трудовий потенціал

Рис.2. Принципова схема формування інвестиційного потенціалу підприємства

Запропоновано структурну схему синтетичного показника інвестиційного потенціалу підприємства у вигляді ієрархічної сукупності окремих його характеристик і розроблено методику кількісної оцінки часткових та узагальнюючого синтетичного показника інвестиційного потенціалу.

Підвищення результативності та ефективності функціонування механізму реалізації програм соціально-економічного розвитку регіонів на основі застосування показників інвестиційного потенціалу підприємств вимагає концептуально нового підходу до управління інвестиційною діяльністю в регіоні. Зроблено висновок про те, що недостатня увага приділяється забезпеченню цілісного управління галузевим або територіальним інвестиційним комплексом. Виходячи з того, що інвестиційні потоки виступають однією з форм зв’язків між елементами регіональної економічної системи і враховуючи, що їх циркуляція може розглядатися як сукупність матеріальних та інформаційних потоків в сфері виробництва та розподілення із спроектованими, контрольованими показниками, зроблено висновок про те, що регіональні інвестиційні потоки представляють собою керовану логістичну систему, що виступає як новий об’єкт управління

Однак аналіз концептуальних засад регіональної програми інформатизації показав, що інформаційно-аналітичне забезпечення регіональної системи прийняття рішень в інвестиційній сфері не передбачає створення бази даних підприємств-реципієнтів інвестиційних коштів. Однак принципово новий об’єкт управління – логістична система регіональних інвестиційних потоків – вимагає адекватного відображення в інформаційному забезпеченні діяльності державних та регіональних органів управління через включення показників інвестиційного потенціалу підприємств як однієї з ключових характеристик учасників інвестиційного процесу в регіоні.

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності регіонального управління інвестиційною діяльністю. Величезна різноманітність умов регіонів України створює необхідність першочергового врахування регіональної специфіки при проведенні будь-яких реформ, вирішенні будь-яких економічних і соціальних проблем в державі. На підставі аналізу потреб аналітичного та прогнозного забезпечення регіональної політики, реалізації цільових програм розвитку регіонів, а також формування механізму регулювання територіального розвитку з врахуванням системи показників інвестиційного потенціалу регіону, галузей і підприємств запропоновано склад основних компонентів системи інформаційного забезпечення державної регіональної політики (СІЗ ДРП). Виходячи з цілей і задач регіонального прогнозування як фундаментального елементу синтетичної системи управління територіальним розвитком та вимог, що висуваються до СІЗ ДРП, запропоновано принципову схему виконання робіт з обгрунтування перспектив розвитку регіону.

Довгострокові прогнозні варіанти соціального та економічного розвитку і обгрунтування заходів щодо формування ефективного господарського комплексу регіона мають виконуватись в декількох варіантах залежно від найбільш ймовірного розвитку регіональних ендо- та екзогенних процесів.

Запропоновано склад основних блоків прогнозного забезпечення органів управління територіальним розвитком, що виконуються на державному і регіональному рівнях в коротко-, середньо- і довгостроковій перспективах. Прогнозні моделі соціально-економічного розвитку регіону повинні виступати основою визначення пріоритетів і розробки сценаріїв реалізації регіональної економічної політики.

На основі логістичного підходу до регіональних інвестиційних потоків розроблено економічну модель регіональної інвестиційної програми реалізації сценарію територіального розвитку з використанням показників інвестиційного потенціалу підприємств (рис. 3).

Ключовим елементом реалізації наведеної економічної моделі є формування системи інформаційного забезпечення процесу управління інвестиційною діяльністю. Створення умов для забезпечення інформаційних потреб системи управління діяльністю регіона в інвестиційній сфері на основі логістичного підходу вимагає введення до блоку матеріального виробництва структури предметних областей органу регіонального управління системи показників інвестиційного потенціалу підприємств-реципієнтів і галузей економіки регіону, в першу чергу - регіоноформуючих.

Находження (податки)

Відтоки (асигнування, інвестиції)

Регіональна інвестиційна програма

покриття витрат, інвестиційні,

чисті доходи операційні витрати

інвестиційні (кредити) інвестиції інвестиції

повернення кредитів емісія цінних паперів дивіденди

находження

Рис. 3. Економічна модель регіональної інвестиційної програми

Розробка наукових рекомендацій щодо формування інвестиційного забезпечення програм економічного розвитку галузі і території з використанням логістичного методичного інструментарію виконана на прикладі металургійного комплексу і Добропільського району Донецької області за допомогою АВС-аналізу.

В якості ознаки, за якою здійснювалася класифікація підприємств металургійного комплексу Донецької області, був обраний рівень інвестиційного потенціалу підприємств.

Визначення інвестиційного потенціалу металургійного комплексу області в цілому проведено за формулою:

,

де ІПГ – інвестиційний потенціал галузі; - інвестиційний потенціал підприємства галузі; n – кількість підприємств.

Рівень інвестиційного потенціалу галузі обраний за 100 %.

Аналіз показав, що явних лідерів за рівнем інвестиційного потенціалу в галузі немає. Однак 50% підприємств металургійного комплексу області складають 71,8 % його загального інвестиційного потенціалу і утворюють групу А - групу найбільш підготовлених для ефективного освоєння інвестиційних коштів і значущих з точки зору досягнення кінцевої мети:

ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”;

ВАТ “Донецький металургійний завод”;

ВАТ “Єнакієвський металургійний завод”;

ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”.

До групи В увійшли підприємства, що сумарно утворюють ще 28,2 % інвестиційного потенціалу галузі:

ВАТ “Донецький металопрокатний завод”;

ВАТ “Краматорський металургійний завод”.

Групу С утворюють підприємства, що загалом дають 5,5 % інвестиційного потенціалу металургійного комплексу області:

ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”;

ВАТ “Костянтинівський металургійний завод”.

На основі вихідних характеристик підприємств групи А запропоновано наступні напрямки стратегії формування інвестиційного забезпечення програм їх розвитку.

По-перше, створення і підтримка інформаційного режиму максимального сприяння першочергового інвестування підприємств групи А з метою зміцнення і розвитку їх техніко-технологічного і фінансово-економічного стану як основи системної реструктуризації всього металургійного комплексу Донецької області, в тому числі:

регулярне видання і поширення інформаційно-аналітичних матеріалів щодо динаміки, сучасного стану і тенденцій зміни інвестиційного потенціалу підприємства і його складових; потреб в наукових та науково-технічних розробках; підготовки і проведення тендерів на підтримку науково-технічних проектів, спрямованих на підйом металургійного виробництва і випуск конкурентоспроможної продукції тощо;

створення тематичних розділів WEB-серверів для інформаційної підтримки високого інвестиційного рейтингу підприємств;

створення в мережі Internet постійно діючої віртуальної електронної виставки конкурентоздатної продукції Донецької області з акцентом на продукцію і виробничо-господарську діяльність підприємств групи А;

цільову підтримку участі підприємств цієї групи у міжнародних виставках та ярмарках в складі національних і регіональних експозицій та інші заходи.

До створення наукових засад, розробки і впровадження вказаного комплексу інформаційної підтримки мають бути залучені установи НАН України, галузеві НДІ, вищі навчальні заклади області, статистичні організації, підприємства групи А, регіональні та галузеві інформаційно-аналітичні центри при координації робіт Донецькою обласною державною адміністрацією.

По-друге, трансформація участі держави в інвестиційному забезпеченні підприємств групи А за рахунок виключення із структури джерел інвестування прямих бюджетних інвестицій і перехід до кредитування виключно на поворотній основі. Комерціалізація ролі держави в інвестиційному процесі підприємств групи А не виключає інших форм його державної підтримки, що, виходячи з викладених раніше положень, мають добиратися індивідуально до кожного з підприємств.

По-третє, вдосконалення нормативно-правової бази і державна підтримка створення промислово-фінансових груп з метою злиття фінансового капіталу з промисловим.

Об’єднання промислових підприємств з фінансовими установами на основі встановлення між ними відносин економічної та фінансової взаємозалежності, розподілу праці та її координації в цілях здійснення спільної господарської діяльності попри недосконалість організаційно-правових засад надає додаткові можливості:

розширити коло інвесторів, зміцнити відносини з кредитно-фінансовими установами;

консолідувати інвестиційні ресурси;

вигідно перерозподілювати інвестиційні ресурси, концентрувати їх на найбільш рентабельних та окупних напрямках, оптимізувати матеріально-фінансові потоки;

зменшити потребу в обігових коштах на основі використання товарних кредитів, векселів тощо.

На підставі результатів аналізу фактичного стану підприємств групи В основою стратегії формування інвестиційного забезпечення програм їх обрано наступні напрямки.

По-перше, розробка і реалізація комплексу заходів щодо інвестиційного забезпечення проектів, спрямованих на підвищення показників інвестиційного потенціалу підприємств. Метою реалізації комплексу є суттєве покращення техніко-економічних характеристик підприємств групи В, підвищення готовності до прийняття і освоєння інвестицій, істотне зростання рівня інвестиційної привабливості, поступове наближення до пріоритетної групи інвестування.

По-друге, зниження рівня ризиків (в тому числі непідприємницьких) та трансакційних витрат при інвестуванні в підприємства групи В.

Хоча в умовах функціонування української економіки всі інвестиції в підприємства металургійної промисловості треба віднести до ризикованих, надання гарантій приватному та іноземному інвестору підприємств групи В дозволить підвищити їх інвестиційну привабливість. Форма цього виду державної підтримки – страхування інвестицій, сертифікація та експертиза, державні гарантії, включаючи зобов’язання щодо повернення частини ресурсів при зриві інвестиційного проекту – повинна обиратися індивідуально до кожного підприємства. При застосуванні державних інвестицій як засобу створення первинних умов для залучення приватних та іноземних інвестицій перевага повинна надаватися інвестиційним проектам із змішаним фінансуванням – з використанням державної частки інвестицій як гарантії цільового спрямування інвестиційних ресурсів та можливістю її подальшої приватизації.

По-третє, надання підприємствам групи В державної підтримки при нагромадженні і збереженні нагромаджень, призначених для фінансування інвестиційних проектів і програм.

За результатами дослідження підприємства групи С здійснюють вагомого впливу на загальний результат функціонування металургійного комплексу області у зв’язку з незначною їх роллю. На момент оцінки інвестиційного потенціалу їм властиві низький рівень розвитку технічного, науково-технічного, кадрового потенціалу, відсутність дійової системи управління і незначні ринкові можливості. Підприємства цієї групи потребують значних додаткових капіталовкладень для доведення всіх груп показників інвестиційного потенціалу до рівня прийнятної інвестиційної привабливості при найвищому рівні ризиків і найдовшими термінами окупності інвестицій.

Разом з тим, підприємства групи С є складовою частиною єдиного металургійного комплексу Донецької області, тому можливі перспективи їх розвитку повинні розглядатися в аспекті загальної стратегії розвитку всього комплексу.

Виходячи з викладеного, в якості стратегічних напрямів оптимізації формування інвестиційних потоків відносно підприємств групи С виділено наступні.

По-перше, розробка, реалізація та фінансове забезпечення комплексу заходів щодо підвищення рівня розвитку всіх складових та інвестиційного потенціалу в цілому підприємств групи С з метою досягнення прийнятного рівня інвестиційної привабливості.

На цьому етапі розвитку підприємств групи доцільно використати кредити під державні гарантії на умовах участі державного бюджету при їх погашенні та обслуговуванні:

бюджетні кредити;

кредити на умовах повернення видатків бюджету поставками продукції в держрезерв;

кредити на умовах повернення видатків бюджету в національній валюті.

У виключних випадках можливі прямі бюджетні капіталовкладення.

По-друге, створення в межах металургійного комплексу Донецької області технологічних (можливо і керівничих) комплексів на базі близько розташованих підприємств різних груп, що дозволить максимально використати існуючий на підприємствах груп А і В науковий, технологічний, управлінський потенціал, за рахунок чого можливо:

істотно зменшити капітальні вкладення і використовувати їх головним чином на технічне оновлення і завершення будівництва;

забезпечення виробничої діяльності підприємств групи С за рахунок постачання продукції стабільно працюючих підприємств в якості заготовок;

надання товарно-матеріальних кредитів на пільгових умовах.

По-третє, інформаційна підтримка процесу технічного переозброєння, наукового та кадрового супроводження і супутніх позитивних зрушень на підприємствах групи С.

Паралельне здійснення заходів щодо інформаційної підтримки за допомогою засобів масової інформації, комп’ютерних мереж, спеціалізованих і фахових видань тощо дозволить привернути увагу до підприємств групи С потенційних інвесторів і змінити існуючий негативний імідж підприємств на позитивний ще на етапі доведення інвестиційного потенціалу підприємств до рівня прийнятної інвестиційної привабливості.

Формування на основі логістичного підходу раціональної структури інвестиційних потоків в межах адміністративно-територіальної одиниці – Добропільського району Донецької області – проведено на базі ранжування галузей господарювання за рівнем їх інвестиційного потенціалу.

До групи А увійшли три галузі, які сумарно утворюють 70,8 % рівня інвестиційного потенціалу району і є найбільш підготовленими до ефективного освоєння інвестиційних коштів та значущими з точки зору досягнення кінцевої мети:

промисловість будівельних матеріалів;

харчова та переробна промисловість;

Група В складається з однієї галузі – агропромислового комплексу, що утворює ще 20,8 % інвестиційного потенціалу регіону.

Групу С утворюють галузі, що загалом дають 10,6 % інвестиційного потенціалу району:

сільське господарство;

торгівля та громадське харчування;

будівництво;

матеріально-технічне постачання;

заготівельна.

Фактична тотожність вихідних характеристик об’єктів груп А Добропільського району та металургійного комплексу Донецької області дає підстави в якості концептуальних засад оптимізації територіальних інвестиційних потоків відносно галузей групи А Добропільського району використати комплекс рекомендацій, розроблених для підприємств групи А металургійного комплексу Донецької області. При цьому змістове наповнення програм реалізації запропонованих стратегічних напрямків реорганізації інвестиційних потоків на території району повинне виконуватись органами місцевої влади на підставі моніторінгу процесу соціально-економічного розвитку району, суворого додержання принципів ієрархії цілей політики територіального розвитку, ресурсних можливостей району.

Можливість і правомірність розповсюдження на АПК Добропільського району рекомендованих для групи В металургійного комплексу Донецької області концептуальних підходів до раціоналізації інвестиційних потоків обумовлене значною схожістю їх вихідних характеристик. Разом з тим, АПК є однією з профілюючих галузей для господарства району, показники їх економічного стану значною мірою визначають рівень соціально-економічного розвитку Добропільського району в цілому. Галузі перебуває у прямій залежності від стану сільського господарства, що знаходиться в тривалому занепаді і належить до групи С. Тому в якості основного стратегічного напрямку державної підтримки розвитку агропромислового виробництва в Добропільському районі має бути виділено розбудову конкурентоспроможного аграрного сектору Донецької області в цілому, в першу чергу – за рахунок створення умов для прискореного розвитку ефективного підприємництва. Створення сприятливого економічного середовища для забезпечення стабільності та ефективності розвитку агробізнесу не може бути здійснене тільки на районному рівні, а потребує залучення державних та регіональних механізмів управління інвестиційною діяльністю. Комплекс заходів щодо організації економічно ефективного агропромислового виробництва повинен включати заходи щодо створення цивілізованого ринку землі та майна як правової основи для залучення інвестицій в аграрний сектор; запровадження системи іпотечного кредитування для забезпечення довгострокових вкладень у сільськогосподарське виробництво; модернізацію та екологізація виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції та продовольства, забезпечення продовольчої безпеки; збільшення обсягів та підвищення ступеню промислової переробки сільськогосподарської сировини; забезпечення підвищення життєвого рівня сільського населення як основи поліпшення демографічної ситуації та розвитку трудового потенціалу; проведення активної соціальної політики на селі і політики протекціонізму на внутрішньому споживчому ринку.

Це означає, що АПК Добропільського району вимагає значного розширення участі держави в інвестиційному забезпеченні програми розвитку, що обумовлено недостатнім рівнем інвестиційної привабливості базової галузі – сільського господарства.

При формуванні стратегії інвестиційного забезпечення розвитку галузей групи С має бути врахований той факт, що галузі групи С є обслуговуючими відносно більшості галузей груп А та В, чия ритмічна виробнича діяльність із забезпеченням позитивної динаміки показників економічного стану потребує відповідної організації і обсягів виробництва підприємств групи С.

Аналіз показує, що група С є досить неоднорідною за своїм складом, що потребує коригування загальних для групи С рекомендацій. Запропоновано не формувати окремі інвестиційні програми розвитку сільського господарства та АПК окремо, а розглядати як єдиний комплекс. Це обумовлене тісною взаємозалежністю, взаємопроникненням цих галузей, великим ступенем впливу одна на одну, що підводить їх до характеристик системи, економічної єдності, яка вимагає, відповідно, формування єдиної інвестиційної програми. Таким чином, стратегія організації інвестиційних потоків у галузі групи С має розглядатися як складова задачі раціоналізації інвестиційного забезпечення галузей груп А та В в тій частині, в якій це їх стосується.

ВИСНОВКИ

В дисертації досліджено комплекс проблем, пов’язаних з вдосконаленням механізму, інструментарію та методології управління інвестиційними потоками в регіоні. Зміст основних висновків та пропозицій полягає в наступному.

1.

2.

3.

4.

5.

структура і стан основних виробничих фондів;

товарно-матеріальні ресурси;

рівень науково-технічного прогресу;

кадровий потенціал;

система управління.

На цій підставі зроблено висновок, що інвестиційний потенціал підприємства не є одним із структуроутворюючих елементів його потенціалу, а виступає окремою функціональною характеристикою. Запропоновано структурну схему формування синтетичного показника інвестиційного потенціалу підприємства у вигляді ієрархічної сукупності окремих його характеристик.

6.

7.

загальноекономічні компоненти;

територіальні компоненти;

функціональні компоненти;

галузеві компоненти (регіональний аспект).

Перші три блоки компонент передбачають включення до свого складу показників інвестиційного потенціалу відповідного рівня агрегованості. Виходячи з умови забезпечення відповідності державної та регіональної систем прогнозування запропоновано принципову схему проведення робіт з обгрунтування перспектив розвитку регіону на основі визначення інвестиційного потенціалу підприємств та галузей господарювання.

8.

9.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

Особистий внесок автора: порівняльний аналіз стану і проблем в сфері інвестиційної діяльності країн СНД.

2.

3.

Особистий внесок автора: запропоновано ієрархічну схему формування синтетичного показника інвестиційного потенціалу підприємства.

4.

5.

6.

Особистий внесок автора: обгрунтовано необхідність застосування логістичного підходу до управління регіональними інвестиційними потками.

7.

Особистий внесок автора: розроблено типовий склад комплексу прогнозного забезпечення органів державного регіонального управління.

8.

9.

10.

Особистий внесок автора: запропоновано склад основних чинників інвестиційного потенціалу підприємства.

АНОТАЦІЯ

Шкрабак І.В. Удосконалення державного механізму управління регіональними інвестиційними потоками. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.04 – Регіональне управління. – Донецька державна академія управління Міністерства науки і освіти України, Донецьк, 2003.

Дисертація присвячена проблемам обгрунтування і розробки теоретико-методологічних підходів, методичного інструментарію і практичних засад вдосконалення державного механізму управління інвестиційними потоками в регіоні.

В результаті аналізу існуючої практики територіального управління доведено необхідність врахування інвестиційного потенціалу підприємств-реципієнтів при визначенні прогнозних варіантів і сценаріїв соціально-економічного розвитку регіонів та розроблено методику кількісної оцінки його рівня.

Обгрунтовано застосування логістичного підходу до управління регіональними і галузевими інвестиційними потоками на основі використання показників інвестиційного потенціалу підприємств і запропоновано економічну модель регіональної інвестиційної програми.

Розроблено наукові пропозиції щодо підвищення ефективності механізму державного регіонального управління шляхом удосконалення системи прогнозного