ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.В. ДОКУЧАЄВА

САХНО Людмила Анатоліївна

УДК 631.151.6:631.145

ФОРМУВАННЯ І ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ функціонування інтегрованих структур АПК

Спеціальність 08.07.02 – Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Таврійській державній агротехнічній академії Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Амбросов Володимир Якович,

завідувач Харківського відділу науково-виробничих формувань Інституту аграрної економіки УААН

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,

старший науковий співробітник,

заслужений економіст України

Коденська Марія Юхимівна,

Інститут аграрної економіки УААН,

головний науковий співробітник

кандидат економічних наук, доцент,

Садиков Мурат Абдикасович,

Харківський національний аграрний

університет ім. В.В. Докучаєва,

завідувач кафедри економічної теорії

Провідна установа: Миколаївський державний аграрний університет, кафедра економіки сільського господарства, Міністерства аграрної політики України (м. Миколаїв).

Захист відбудеться 14 січня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 у Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харківська область, Харківський район, п/в “Комуніст -1”, корпус 1, аудиторія 213.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харківська область, Харківський район, п/в “Комуніст -1”, корпус 1.

Автореферат розісланий 13.12. 2003р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В. Македонський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Як показав досвід роботи агропромислових структур ні одна з них в умовах ринку не може розвиватись успішно, функціонуючи відокремлено. Формування єдиних по цілі і економічних інтересів інтегрованих структур визване необхідністю створення конкурентоспроможного продовольчого ринку в Україні, підвищенням продовольчої безпеки і рівня харчування населення. Створення інтегрованих структур, починаючи з підприємства і закінчуючи регіонами, дозволить розширити робочі місця безпосередньо в містах виробництва продукції і її переробки. Створення системи організаційно-технологічних і економічних взаємовідносин на основі інтеграції дозволить найбільш повно використовувати потужності переробної промисловості, урівноважити диспаритет цін, забезпечити еквівалентний обмін між підприємствами АПК по всьому технологічному ланцюгу від поля і ферми до споживача.

Аналіз роботи інтегрованих структур показав, що вони мають більш високі економічні показники. Питома вага прибуткових господарств серед них вища в 1,5-2 рази. Це означає, що такі агроформування можуть забезпечити реальне підвищення доходів сільських жителів і зміцнення місцевих бюджетів.

Вважаємо, що на цей час для інтенсивного розвитку інтеграції в АПК країни є сприятливі умови. Затверджена власність на землю і майно. Наявність приватної власності дозволить залучити інвесторів для розвитку таких структур. Законодавча база дозволяє організувати спільне виробництво за участю сільських товаровиробників з правом використання майна переробних цехів і заводів, залучати іноземний капітал і кредити.

Створення ефективної системи інтеграції, яка здатна ефективно впливати на постреформові процеси реструктуризації агропромислового комплексу, повинна бути здійснена з обґрунтуванням умов для її розвитку, становленням напрямків і форм горизонтальної і вертикальної інтеграції в регіонах, економічним регулюванням, що забезпечує спільну зацікавлену діяльність всіх структур АПК в ринкових умовах. Раціональне використання різноманітних форм інтеграції виробництва створює передумови для підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення доходності і конкурентоспроможності галузей АПК. Все це обумовило актуальність обраної теми дисертаційної роботи і визначило коло питань для вивчення.

Стан вивчення проблеми. В значній мірі розробка організаційних структур інтегрованих систем в регіоні, економічного механізму спільної зацікавленості діяльності за останні роки не отримала необхідного розвитку. Певною мірою це пов’язано з структурними змінами в формах власності і господарювання, які продовжують удосконалюватись і стабілізуватись. Разом з тим на необхідність підсилення процесів інтеграції в умовах ринку, економічному механізмі формування відносин в АПК, організаційних структурах звертають увагу в своїх дослідженнях Амбросов В.Я., Бойко В.І., Василенко В.Л., Зимовець В.М., Криворучко В.І., Коденська М.Ю., Лукінов І.І., Макаренко П.М., Малік М.Й., Мартьянов В.П., Месель-Веселяк В.Я., Мостенська Т.Л., Онищенко О.М., Саблук П.Т., Скупий В.М., Шиян В.Й., Шпичак О.М., Червен І.І., та інші.

Але при цьому було недостатньо надано уваги регіональним особливостям формування процесів інтеграції, системі економічних взаємовідносин, які враховують інтереси товаровиробника власника, конкретним формам відносин в підприємстві і при їх участі в інтегрованих системах.

Зв’язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у складі виконання Таврійською державною агротехнічною академією науково-дослідних робіт за період 2000-2005 роки “Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умов в АПК” (номер державної реєстрації 0102V000690).

Мета і задачі дослідження. Основна ціль дослідження полягала в тому, щоб розкрити роль і значення інтеграції в реструктуризації нових форм господарювання, визначити напрямки і форми інтегрованих структур в відповідності з особливостями регіону, обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення механізму економічних взаємовідносин з інтеграторами, як на рівні підприємства так і зв’язків її з районними і обласними переробними підприємствами та інвесторами.

В відповідності з поставленою ціллю вирішувались наступні завдання:

· вивчити та сформулювати теоретичні основи та визначити роль інтеграційних процесів у відповідності з сучасними умовами господарювання в АПК регіону;

· дослідити напрямки і умови прискорення процесів інтеграції в регіоні;

· обґрунтувати з врахуванням вимог ринку напрямки удосконалення методики економічної оцінки рівня інтеграції в агропромисловому комплексі;

· проаналізувати умови виникнення і розвитку різних форм інтегрованих підприємств при становленні товаровиробника-власника, який володіє землею і іншими засобами виробництва;

· вивчити стосовно особливостей півдня України і обґрунтувати напрямки і форми горизонтальної і вертикальної інтеграції;

· обґрунтувати пропозиції щодо економічного механізму взаємовідносин переробних структур на рівні підприємства, регіональному рівні в сукупності з вимогами створення відповідних агропромислових формувань;

· дослідити та удосконалити систему ведення бухгалтерського обліку в інтегрованих агропромислових формуваннях.

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження виступають інтеграційні процеси, форми його функціонування і економічний механізм ефективної діяльності виникаючих структур на рівні підприємства і в регіональних системах.

Об’єктом дослідження обрані нові агроформування, переробні підприємства, інтеграційні структури Мелітопольського району і Запорізької області в цілому.

Методологія і методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою для проведення дослідження стали розробки вітчизняних і зарубіжних вчених стосовно проблем розвитку кооперації і інтеграції. Формування економічного механізму взаємовідносин, побудованого на найбільш повному врахуванні інтересів товаровиробника-власника. В процесі дослідження використовувався комплексний системний підхід до встановлення процесів інтеграції і їх вплив на постреформовану реструктуризацію нових агроформувань.

В роботі використані методи абстрактно-логічний, монографічний, аналізу і синтезу, співставлення і порівняння, групування і аналітичний, графічний що в цілому дозволило виявити вплив інтеграційних процесів на структурні зміни в АПК.

Абстрактно-логічним методом відпрацьовані пропозиції щодо класифікації розвитку агропромислових підприємств, методичні підходи формування складових понятійного апарата розглянутої категорії та системи показників, пропозиції стосовно вдосконалення економічних взаємозв’язків між аграрними та промисловими підприємствами. В процесі підготовки роботи застосовані також монографічний метод - для детального вивчення стану сільськогосподарського та промислового виробництва в області; аналізу та синтезу – для деталізації об’єкта дослідження шляхом поділу його на окремі складові; метод співставлення і порівняння – для зіставлення фактичних даних звітного та попередніх років, при вивченні показників розвитку різних категорій господарств; групування та аналітичний – при обробці економічної інформації; графічний метод – для кращої інформованості щодо тенденцій розвитку окремих явищ в галузях АПК.

Інформаційними джерелами дослідження є відповідні Закони України, звіти Міністерства аграрної політики, статистичні збірники Інституту аграрної економіки УААН, дані бухгалтерських звітів і бізнес-планів сільськогосподарських підприємств Мелітопольського району і Запорізької області в цілому. Використанні дані первинної бухгалтерської документації і власні спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів представлена розробкою концепції формування і розвитку процесів інтеграції в регіоні, їх вплив на постреформовану реструктуризацію підприємств агропромислового комплексу.

Результати дослідження, що представляють наукову новизну:

· сформульовано і розширено поняття змісту інтеграції і реструктуризації нових агроформувань, які виникають в ринкових умовах;

· визначені і розроблені пропозиції щодо удосконалення методики економічної оцінки рівня і ефективності інтеграції в агропромисловому комплексі;

· доповнені напрямки і форми одночасного функціонування структур горизонтальної і вертикальної інтеграції з врахуванням особливостей регіону;

· обґрунтовані основні принципи економічного механізму побудови госпрозрахункових відносин в системі внутрішньогосподарських зв’язків агроформувань;

· визначені механізми удосконалення системи економічних відносин нових агроформувань з інтеграторами регіону;

· удосконалено систему ведення бухгалтерського обліку в інтегрованих агропромислових формуваннях.

Практичне значення одержаних результатів, полягає в тому, що надається можливість використати пропозиції щодо прискорення процесів інтеграції і економічної оцінки структурних рішень з врахуванням окупності авансованого капіталу в виробництво.

При розробці регіональних концепцій розвитку АПК регіонів на перспективу можуть бути використані форми і методи їх створення, а також структури горизонтальної і вертикальної інтеграції, які застосовуються для даного регіону.

Вперше проведено комплексне дослідження по внутрішньогосподарським відносинам переробних підрозділів з постачальниками сировини. Надані критерії формування витрат, розрахунку прибутку, його дольового перерозподілу в складі агропромислового підприємства. Ці принципи можуть бути використані при встановленні раціональної системи взаємовідносин, при реструктуризації нових агроформувань, що має принципове значення для власників-товаровиробників.

Пропозиції щодо удосконалення відносин агроформувань з переробними підприємствами регіону і області можуть бути використані при створенні агропромислових об’єднань, акціонерних товариств, асоціацій, спілки кооперативів і інших форм інтеграції регіону.

Розробки і пропозиції відносно рекомендацій, які стосуються удосконалення внутрішньогосподарського механізму економічних відносин, виробничих підрозділів підприємства та порядку визначення матеріального стимулювання підрозділів, застосовуються в ВО ЗАЕС „Агрогосподарство” (довідка від 20.11.02р.), а методика розрахунку закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію, яка використовується для переробки, на ВАТ „ММК” (довідка від 15.11.02р.). Основні теоретичні положення дисертації рекомендуються до впровадження в учбовому процесі Таврійської державної агротехнічної академії при викладанні дисциплін „Організація виробництва в сільському господарстві” та „Економіка сільського господарства” (довідка від 23.10.02р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційні дослідження є самостійним науковим дослідженням, результати отримані в дисертації є особистими розробками автора. Всі публікації по темі дисертаційної роботи виконані самостійно і є особистим внеском здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні результати досліджень, висновки і пропозиції дисертаційної роботи доповідались та одержали позитивну оцінку на: першій міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 17-18 лютого 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу: соціально-економічні та правові аспекти” (м. Запоріжжя, 17 листопада 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економіки агропромислового комплексу та формування його кадрового потенціалу” (м. Харків, 25-27 травня 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Теоретичні та прикладні аспекти розвитку кооперативного руху в сільському господарстві” (м. Полтава, 5 квітня 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (м. Харків, 17-18 травня 2001 р.); міжнародній науково-технічній конференції “Землеробська механіка на рубежі сторіч” (м. Мелітополь, 28-31 травня 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК” (м. Харків, 25-26 вересня 2001 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Соціально-економічні проблеми природокористування та екології” (м. Миколаїв, 10-12 жовтня 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Механізм господарювання і економічного зростання в АПК: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, 18-19 жовтня 2001 р.); всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, 22-23 листопада 2001 р); міжнародній науково-практичній конференції “Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України” (м. Луганськ, 19-20 березня 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні умови ефективного функціонування АПК у пореформений період” (м. Мелітополь, 11-14 червня 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Ринкова трансформація економіки АПК" (м. Харків, 5-6 грудня 2002 р.).

Публікації. По результатам досліджень опубліковано 15 робіт, загальним обсягом 3,1 ум. друк. аркушів, у тому числі в фахових виданнях – 7 робіт, обсягом 1,8 друкованих аркушів.

Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, викладена на 181 сторінці комп’ютерного тексту, містить 43 таблиці, 12 рисунків, додатки. Список використаних джерел включає 184 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, сформульовані мета та завдання дослідження, визначені предмет і об’єкт, методична основа і методи, відображені наукова новизна, практична цінність, апробація та публікації одержаних результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні основи інтеграції та її вплив на реструктуризацію АПК в постреформований період” вивчено і систематизовано досвід становлення інтеграційних структур та нових форм господарювання в Україні. Виявлено вплив процесів інтеграції на постреформовану реструктуризацію агропромислового комплексу.

Процеси інтеграції, як необхідний етап постреформованої реструктуризації АПК, визвані необхідністю формування продовольчого ринку конкурентноспроможної вітчизняної продукції; підвищенням рівня харчування населення; розширенням робочих місць безпосередньо в місцях виробництва сировини; повного використання наявних потужностей (фондів) переробної промисловості; необхідністю урівноваження диспаритету цін; усунення монополізму переробних і заготівельних організацій; підвищенням реальних доходів жителів сіл і малих міст, а також необхідністю укріплення місцевих бюджетів; виникненням принципово нових формувань, які працюють на засадах реальної кооперації і інтеграції.

В результаті аналізу розвитку інтегральних відносин промисловості і сільського господарства необхідно виділити деякі принципові положення. По-перше, можливість агропромислової інтеграції пов’язана з виникненням крупно товарних господарств, тому що тут різні види діяльності можливо об’єднати в крупні, економічно вигідні підрозділи, взаємоузгоджений розвиток яких не тільки можливий, але й об’єктивно необхідний. По-друге, необхідність інтеграції пов’язана з особливостями використання трудових ресурсів в сільському господарстві. По-третє, виникає необхідність організації поряд з землеробством індустріального виробництва силами самого підприємства, або з участю промислових організацій.

Дослідженнями встановлено, що інтеграційний процес має різносторонній характер, який виявляє себе на рівні підприємства, району (виробничого направлення); на рівні групи підприємств окремого району при створенні агропромислового виробництва в конкретному продуктовому підкомплексі; при спільній організації господарствами і підприємствами інших видів діяльності, спрямованих на обслуговування, а також на виготовлення товарів непродовольчого призначення. Згідно з цим прийнята класифікація інтеграційних процесів на внутрішньогосподарську, міжгосподарську та міжгалузеву. Кожна з них має свої цілі та особливості їх реалізації, рівень тісноти взаємозв’язків, який визначається ступенем злиття ресурсів.

Все це обумовило об’єктивну необхідність, в постреформований період, розвитку агропромислової інтеграції. Аналіз різних варіантів інтеграційних взаємозв’язків підприємств АПК дозволяє зробити висновок, що не одна форма не має абсолютної переваги перед іншими, тому закономірна поява і розвиток всіх способів регламентації відносин. Необхідно також зауважити, що сучасний розвиток агропромислового виробництва припускає не тільки різноманітність способів організаційного устрою, але і їх зближення та тісне сплетіння.

На сучасному етапі постреформеної реструктуризації нових агроформувань, обґрунтування їх галузевої та виробничої структури, слід більш повно враховувати потенціал інтеграції, який дозволяє забезпечити виробництво конкурентоспроможної продукції, підвищити мобільність виробничих структур різних форм господарювання.

Процеси інтеграції у сучасних господарствах будуть сприяти посиленню територіальної зацікавленості товаровиробників - власників, більш повному впливу їх на кінцеві результати виробництва, його фінансової стабілізації. Це надійний напрямок створення умов розширеного виробництва в АПК країни.

Основною проблемою підвищення ефективності сільськогосподарського і промислового виробництва на цей час є питання ефективності нових форм господарювання і їх оцінки.

Ми вважаємо, що критерієм економічної ефективності агропромислового виробництва є обсяг виробництва продукції на одиницю сукупних ресурсів АПК, або економія сукупних ресурсів АПК при виробництві одиниці продукції. В свою чергу це принципове положення може бути визнане лише за умови, що буде забезпечена еквівалентність обміну між виробниками сільськогосподарської продукції і іншими партнерами по АПК.

Таким чином встановлено, що досліджена методика економічної оцінки рівня і ефективності інтеграції в АПК є прийнятною, як для агропромислового підприємства, так і для об’єднань товаровиробників в складі сільськогосподарських кооперативів.

У другому розділі “Особливості формування і функціонування інтегрованих структур в Запорізькій області” досліджено умови виникнення і подальшого функціонування різних форм інтегрованих підприємств в Запорізькій області, проведено аналіз існуючих форм і напрямків інтеграції, сучасний стан економічних взаємовідносин між вказаними формуваннями.

Загальна кількість сільськогосподарських підприємств за досліджений період по Запорізькому регіону збільшилась в 1,8 рази, або на 357 господарств, що пояснюється перш за все процесами реформування та реструктуризації аграрного сектора.

Аграрний сектор, як і вся економіка, на цей час знаходиться під впливом кризових явищ. Складені та консервовані десятиліттями аграрні відносини виявились не здатними забезпечити динамічний розвиток продуктивних сил і раціональне їх використання. Сільське господарство в нашій країні фактично не мало господарів. Багаточисельні спроби, спрямовані на удосконалення неефективної системи господарювання, не дали і не могли дати відчутних позитивних результатів, оскільки не чіпали її основ. Таким чином сільськогосподарські підприємства регіону об’єктивно вимушені приймати участь в інтеграційних процесах, які забезпечують зниження ризику, пов’язаного з виробництвом, його залежністю від кліматичних умов, стихійності ринку сільськогосподарської продукції, необхідністю підвищення конкурентоспроможності виробництва.

Дослідженнями встановлено, що в сільському господарстві України діяло 338 асоціацій, 42 корпорації, 2 консорціуми, 15 концернів, 271 об'єднання.

Природноекономічні умови Запорізької області дають можливість прискорити інтеграційні процеси за рахунок інтенсифікації виробництва і переробки зерна, соняшника, тваринницької продукції: м’яса, молока. На цей час рівень переробленої продукції від її загального обсягу реалізації складає тільки 7—22%.

В цілому обсяги переробки сільськогосподарської продукції в аграрних підприємствах Запорізької області представлені на рис. 1.

Аналіз ефективності переробки в аграрних підприємствах Запорізької області показав її перевагу в порівнянні з реалізацією не переробленої сільськогосподарської продукції. Рівень рентабельності цехів переробки в 2002 році склав 15,1%, в той час як в цілому підприємства аграрного сектора закінчили його зі збитками. Взагалі досвід показує, що реалізація продукції переробки, значно вигідніша ніж виробництво і продаж сировини з якої вона виготовляється.

У сільському господарстві Запорізької області в 2002 році функціонувало 2351 підсобне виробництво, з них переробних цехів: 418 борошномельних виробництв, 185 круп’яних, 232 - хлібопекарні, 172 - забійні цехи, 26 підприємств з виробництва сиру і молочної продукції, 17 - консервних цехів.

Рис. 1. Обсяги переробки сільськогосподарської продукції аграрних підприємств Запорізької області, 2002 р.

Власність на землю і інші засоби виробництва не суперечать доцільності їх функціонування у складі агрофірм і агропромислових підприємств, які працюють на своїх і орендованих потужностях, і використовують сировину підрозділів свого підприємства. Такі структури послідовно будуть набувати економічної і юридичної самостійності, виходячи на зовнішній ринок підприємства і до споживача.

Вертикальна інтеграція з переробними підприємствами регіону продовжує розвиватись поки що не в інтересах сільськогосподарських товаровиробників. Так в спільних витратах по Запорізькій області частка товаровиробника складає 57%, м’ясокомбінату 32%, торгівлі 11%, тоді, як виручка від реалізації відповідно 30%, 45%, і 25%. Розвиток інтеграційних процесів в області повинен ґрунтуватись на основі договорів, асоційованих членів, акціонерів, спільного володіння капіталом з одночасним вирішенням еквівалентності обміну і створення структур з пріоритетними інтересами сільськогосподарського товаровиробника за рахунок залучення додаткового капіталу.

Високу ефективність досягли саме такі інтегровані структури, за участю промислового і торгівельно-заготівельного капіталу, прикладом тому є Агрогосподарство виробничого об’єднання „Запорізька АЕС”.

Так функціонування агропромислових підприємств в складі виробничого об’єднання Запорізької атомної електростанції сприяло істотному збільшенню обсягів і асортименту продукції, удосконаленню технологій, стабілізувалось фінансове положення сільськогосподарського виробництва.

Слід зазначити, що Агрогосподарство має значну матеріально-технічну базу, за допомогою якої, в сукупності з добре налагодженими виробничими взаємовідносинами, досягається чітка і узгоджена робота всіх підрозділів, цехів та бригад. На виробниче об'єднання покладено і внутрішньогосподарські розрахунки між учасниками формування.

Виконання всіх видів розрахункових операцій ВО „ЗАЕС” проводить як за рахунок готівкових коштів, так і шляхом погашення заборгованості за спожиту електроенергію. Також в його функції входить фінансування капітального будівництва та реконструкції Агрогосподарства.

На сучасному етапі така форма інтеграції переробних підприємств та сільськогосподарських товаровиробників дозволяє раціональніше використовувати сировинні, фінансові, трудові ресурси, транспортні засоби та створює умови для збільшення виробництва продукції і підвищення ефективності діяльності підприємств.

Про це свідчить і аналіз даних Агрогосподарства. Так за період з 1992 по 2002 роки значно покращились всі виробничі показники підприємства: урожайність зернових культур зросла на 70,2% і сягає 33,7 центнерів з гектара, надій на корову на 117% та становить 3778 кг, середньодобовий приріст великої рогатої худоби і свиней відповідно на 50,5 та 80,2%, що складає 456 і 363 гр. Поголів’я свиней в ВО „ЗАЕС” збільшилось в 3,6 рази і склало 14543 голів (87,8%) при загальному поголів’ї свиней в Кам’янсько-Дніпровському районі 165457 голів - ці показники є найвищими по дослідженому регіону. В свою чергу добрі показники продуктивності тварин позитивно вплинули на загальний обсяг виробництва тваринницької продукції – збільшивши її майже в 3 рази.

Нарощування темпів виробництва сільськогосподарської продукції дало поштовх для розвитку її переробки. В Агрогосподарстві функціонує: забійний цех, цех по переробці молока та насіння соняшника. В середньому за рік в цехах переробляється до 5040 голів свиней та 1196 великої рогатої худоби, а також 2514,9 тонн молока. Виробництво рослинної олії в цеху по переробці соняшника досягає майже 109,8 тонн.

Взагалі функціонування Агрогосподарства ВО „ЗАЕС”, як інтегрованої структури, характеризується значними позитивними зрушеннями в напрямку збільшення обсягів та асортименту виготовленої продукції, забезпечення процесу виробництва новими засобами та удосконаленими технологіями, покращення фінансового стану підприємства.

Зазначимо, що термін перебування в складі інтегрованого агропромислового об’єднання значно впливає на результати діяльності підприємств, які ввійшли до його складу. Аналіз показав значні економічні переваги сільськогосподарського виробництва тих господарств, строк перебування яких в об’єднанні більший (табл. 1). Так рентабельність виробництва сільськогосподарської продукції за чотири роки перебування в складі ВАТ “Мелітопольський м'ясокомбінат” з показника -5,2% зросла до рівня 15,3%. Значно покращились основні виробничі показники: обсяги валової продукції на 1 га ріллі збільшились, в середньому по господарствах, на 448 грн., урожайність зернових та соняшника відповідно на 8,2 та 2,9 ц/га.

На підприємствах посилились процеси реструктуризації виробництва за двома напрямками: перетворення економічних відносин у ринкові та реструктуризація бізнесу. Перше означає створення ефективного власника, друге – реорганізацію виробництва для потреб ринку.

Отже, ефективність роботи агропромислових інтегрованих формувань визначають чітко налагоджені внутрішньогосподарські відносини, сувора технологічна і виробнича дисципліна та впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво.

Таблиця 1

Залежність результативних показників сільськогосподарського виробництва від строку перебування в ВАТ “Мелітопольський м'ясокомбінат”, 1998-2002 рр.

Групування с.-г. підприємств за тривалістю спільної діяльності | Кількість господарств у групі | Виробничі показники | Середньомісячна оплата праці робітників, грн. | Одержано прибутку на 1 га с.-х. угідь, грн. | Рівень рентабельності, %

Валова продукція на 1 га ріллі, грн. | Урожайність, ц/га | Надій молока на 1 корову, кг

зерно-вих | соняш-нику

4 і більше років | 11 | 1432 | 37,9 | 14,1 | 3720 | 227,0 | 36,5 | 15,3

Від 1 до 4 років | 7 | 1175 | 33,2 | 12,5 | 3023 | 151,4 | 24,1 | 11,8

1 рік | 12 | 984 | 29,7 | 11,2 | 2538 | 105,3 | -7,5 | -5,2

Взагалі, дослідженнями встановлено, що за роки функціонування в складі агропромислових формувань простежується стійка тенденція до стабілізації фінансового стану інтегрованих структур, про що свідчать дані представлені на рис.2.

Рис. 2. Динаміка фінансових результатів діяльності інтегрованих структур Запорізької області, 1998-2002 рр.

Та все ж економічні переваги сільськогосподарського виробництва в складі інтегрованих агропромислових формувань, не лише у більш високих економічних показниках: посилюється соціальна спрямованість, ефективнішим і конкретнішим стає управління виробництвом, метою якого є забезпечення інтересів кожного сільськогосподарського підрозділу, об’єднання в цілому, а головне – кожного працівника. Досягається все це завдяки тому, що виробництво спирається на ефективність і продуктивність праці.

Отже підвищення економічної ефективності інтегрованого агропромислового формування досягається завдяки координації намірів аграріїв та переробників на взаємовигідне співробітництво по збільшенню виробництва продукції, поліпшенню її якості, розширенню асортименту, удосконаленню реалізації та транспортного обслуговування й одержання на цій основі максимального економічного ефекту – прибутку для кожного з учасників.

Таким чином найперспективнішим є напрямок розвитку агропромислової інтеграції: шляхом добровільного об’єднання на базі договірних господарських зв’язків постачальників сільськогосподарської сировини і підприємств з її переробки із збереженням за ними господарської самостійності та прав юридичної особи. Слід зазначити, що такий напрямок інтеграції є досить поширеним і все більше знаходить своє втілення на підприємствах дослідженого регіону.

У третьому розділі “Вдосконалення економічного механізму формування та функціонування інтегрованих структур в регіональному АПК” досліджено організацію економічних відносин з переробними підприємствами регіону, вивчено внутрішньогосподарський механізм взаємовідносин переробних підрозділів в аграрних господарствах та удосконалено систему ведення бухгалтерського обліку в інтегрованих агропромислових підприємствах.

Реформування агропромислового комплексу України вимагає формування економічного механізму, який забезпечив би входження всіх сфер АПК в ринкові відносини. Такий механізм повинен сприяти стимулюванню росту переробки продукції. При цьому не тільки за рахунок більш повного використання наявного виробничого потенціалу, але і перш за все шляхом підсилення зв’язків з сільськогосподарськими товаровиробниками.

Враховуючи практику роботи реформованих господарств, ступінь самостійності трудових колективів підрозділів, в динаміці можна виділити три основні моделі економічних взаємовідносин, визначені головним чином рівнем підприємницької самостійності підрозділів, затвердженням відносин власності. Ці взаємовідносини можна представити таким чином (табл. 2 ).

При першій формі економічних відносин, яка в основному відповідає внутрішньогосподарському розрахунку, переробні підрозділи користуються лише правом часткової самостійності, а отже вони не мають власного балансу і поточного рахунку. Економічні відносини повинні вестись в відповідності з вимогами внутрішньогосподарського розрахунку. А це означає, що підрозділ несе відповідальність за окупність поточних витрат, застосовує залишковий принцип в оплаті праці. Нарахування дивідендів на рівні середньої ставки по господарству. Ця схема госпрозрахункових відносин може бути прийнята в тих господарствах де власники земельних і майнових паїв об’єднались, де організація виробництва і праці носить колективний характер з використанням централізованого типу управління.

При другій формі внутрішньогосподарських економічних відносин колективам первинних переробних підрозділів надається право розпоряджатись частиною або всією виробленою продукцією, самостійно вести виробництво за рахунок отриманого прибутку.

Таблиця 2

Зміст внутрішньогосподарських економічних відносин переробних структур агроформувань Запорізької області

Складові економічних відносин | Внутрішньогосподар-ські розрахунки | Комерційний розрахунок

№1 | №2 | №3

1. Рівень самостійності в організації виробничої діяльності

1.1 Планування, встановлення завдання по виробництву і витрат на нього | - | + | +

1.2 Розробка і підтвердження економічних нормативів, системи матеріального постачання, позичок, кредитів, цін | - | + | +

1.3 Вибір технології ведення виробництва | + | + | +

2. Рівень фінансово-економічної відокремленості первинних структур по переробці продукції

2.1 Наявність рахунку в бухгалтерії | + | - | -

2.2 Наявність рахунку, або поточного рахунку в банку | - | + | +

2.3 Наявність самостійного балансу | - | - | +

3. Показники оцінки діяльності

3.1 Обсяг переробленої продукції | + | + | +

3.2 Обсяг отриманого продукту | + | + | +

3.3 Витрати виробництва | + | - | -

3.4 Госпрозрахунковий доход | - | + | -

3.5 Комерційний доход | - | - | +

3.6 Прибуток | - | - | +

4. Економічна відповідальність

4.1 За рахунок фонду оплати праці по кінцевим результатам | + | - | -

4.2 Фондом оплати праці | - | + | +

4.3 Госпрозрахунковим доходом | - | + | -

4.4 Комерційним доходом | - | - | +

4.5 Прибутком | - | - | +

Така схема можлива, якщо аграрне підприємство буде представляти собою союз самостійних первинних підрозділів, і обслуговуючих служб, які виступають, як кооперативи, товариства з певним рівнем відповідальності, малі і інші підприємства. Господарська діяльність таких структур повинна забезпечити високі економічні показники, як в цілому підприємства, так і кожного його підрозділу, який функціонує з більшим ступенем юридичної і економічної самостійності.

Ефективність економічного механізму взаємовідносин буде досягатись за рахунок застосування вільних ринкових цін при зовнішній реалізації продукції, цін з реалізації частини засобів на загальні виробничі і соціальні цілі, використання цін на ресурси і сировину внутрішньогосподарського обігу, які забезпечують повернення витрат і досягнення середнього рівня рентабельності по підприємству.

Третя схема комерційного розрахунку характеризується повною економічною самостійністю колективів власників. Економічні взаємовідносини між підрозділами підприємства будуються на принципах аналогічних з зовнішніми партнерами. Відношення власності в таких господарствах базується на чесній правовій основі, на володінні і оренді. Це дозволяє первинні колективи наділяти правами юридичної особи, мати поточний рахунок в банку, здійснювати діяльність на основі своїх внутрішніх статутів, взаємовідносини між собою будувати на договірній основі. Така система економічних взаємовідносин може застосовуватись, якщо первинні підрозділи, як самостійні структури функціонують в складі акціонерних товариств, асоціацій (об’єднань кооперативів, малих підприємств).

Функціонування сільськогосподарського підприємства, як єдиного цілого забезпечується за рахунок системи договорів зі всіма внутрішньогосподарськими структурами. Встановлюються напрямки виробничого і соціального розвитку колективу за участю доходів внутрішньогосподарських підрозділів.

Так, як і при внутрішньогосподарських відносинах сільськогосподарські товаровиробники з регіональними переробними структурами будують відносини на взаємовигідній еквівалентній основі, забезпечуючи необхідні умови рентабельного ведення виробництва.

Між суб’єктами аграрного ринку, пов’язаних єдиним технологічним процесом, можуть бути використані два напрямки розподілу доходу. Перший – через ціни, коли суб’єкти ринку, пов’язані єдиним технологічним процесом, але не договірними зобов’язаннями по спільному виробництву продукції. Як показує багаторічна практика, цей спосіб взаєморозрахунків не задовольняє інтереси товаровиробників.

Друге рішення може бути в тому випадку, коли всі суб’єкти єдиного технологічного процесу виробництва, заготівлі, переробки, зберігання, реалізації на договірній основі розподіляють між собою прибуток, отриманий на різних етапах виробничого циклу. Для того щоб забезпечити такі напрямки взаємовідносин всі учасники повинні знаходитись в складі інтегрованої організаційно-правової форми - об’єднання, союз, асоціація, холдинг, кооператив. Основою для використання такого методу розподілу прибутку може бути дольова участь в єдиному виробничому циклі, або обґрунтуванні витрат по кожному з етапів єдиного процесу виробництва. Розподіл загального прибутку між всіма суб’єктами виробничого циклу пропорційно цим показникам створює умови для партнерства.

Між суб’єктами інтеграційного формування регіонального рівня може також застосовуватись комбінований спосіб розподілу доходу, коли збігаються перший і другий способи. В цьому випадку ціни можуть використовуватись переважно для авансування постачальників сільськогосподарської продукції, сировини, за послуги.

Підвищення ефективності функціонування інтегрованих формувань шляхом поліпшення організації обліку досягається шляхом відкриття до основних синтетичних рахунків (які безпосередньо приймають участь у відображені операцій по агропромисловій інтеграції) відповідних субрахунків, а також впровадження на підприємстві порядку визначення розміру матеріального стимулювання за підсумками діяльності окремих виробничих підрозділів агропромислового формування, що дозволить більш обгрунтованіше визначити загальну суму матеріального стимулювання, не допускаючи необґрунтованих виплат, відносної економії коштів, а також недоодержання винагород, якщо завдання стосовно виходу продукції недовиконане.

Впровадження фінансово-розрахункового центру в агропромисловому формуванні, сприятиме більш ефективному управлінню, контролю з боку головного бухгалтера, дозволить доцільніше розподілити працю між працівниками облікової служби та активно впливати на формування собівартості продукції, робити обґрунтовані висновки про економічну ефективність галузей і окремих видів продукції, своєчасно забезпечувати достатньою і достовірною інформацією про результати виробництва на підприємстві в цілому та його кожного виробничого підрозділу зокрема.

Висновки

1. Стабілізація сільськогосподарського виробництва підвищення його ефективності тісно пов’язані з розвитком інтеграційних процесів на основі реалізації спільних інтересів товаровиробників, підприємств переробки, торгівлі.

Реструктуризація реформованих сільськогосподарських підприємств повинна поєднуватися з новими формами інтеграції – агрофірмами, асоціаціями, акціонерними товариствами, консорціумами, корпораціями, агропромислово-фінансовими групами. В своєму складі вони повинні мати сильного інтегратора, який здатний організувати безпосереднє надання споживачеві готової продукції.

2. Економічна оцінка глибини і ефективності інтеграційних процесів повинна передбачати послідовне збільшення готової продукції і рівну окупність авансованого капіталу на всіх стадіях проходження продукції до її реалізації споживачеві.

В складі агрофірм і агропромислових підприємств доцільно формувати економічно самостійні структури по переробці сільськогосподарської продукції, які працюють на своїх і орендованих засобах виробництва, використовують сировину свого підприємства і інших господарств. Глибина переробки по окремим видам продукції може бути збільшена з 7-22% до 50-80%.

3. Розвиток вертикальної інтеграції в регіоні повинен проходити на основі посилення договірних відносин, шляхом організації спільних виробництв, асоціацій, акціонерних товариств з одночасним вирішенням проблеми еквівалентності обміну і дотриманням інтересів власників товаровиробників. Заслуговує на увагу розширення мережі інтегрованих структур за участю промислового і торгівельного капіталу. Такий напрямок сприяє оновленню матеріально-технічної бази, збільшенню виробництва продукції, підвищенню її ефективності, стабілізації фінансового положення сільськогосподарських виробництв. Регіональні інтегровані структури повинні створювати відповідні умови для участі селянських (фермерських) та особистих підсобних господарств населення.

4. На цей час організація промислової переробки, безпосередньо в місцях виробництва, є однією з форм розвитку агропромислової інтеграції. Це забезпечує більш раціональне використання сільськогосподарської продукції, виробництво різних видів її промислової переробки, ширше задоволення внутрішньогосподарських потреб, поліпшення використання трудових і природних ресурсів села. Дослідження ефективності внутрішньогосподарської переробки в залежності від обсягів виробництва методом групування господарств Запорізької області показало, що найбільш масовою є група господарств з обсягом виробництва продукції переробки в межах 1100 – 2000 т (36%), 31% склали господарства, які випускають більше 3000 т. Питома вага останніх складає 51,8% всієї виготовленої, в досліджених господарствах, продукції переробки. При чому слід зазначити, що ефективність переробних цехів, а саме рівень рентабельності, покращується пропорційно збільшенню обсягів виробництва переробленої ними сільськогосподарської продукції і відповідно становить 2,1%, 4,8, 7,3% та 15,8%.

5. Термін перебування в складі інтегрованого агропромислового об’єднання значно впливає на результати діяльності підприємств, які ввійшли до нього. Аналіз показав значні економічні переваги сільськогосподарського виробництва тих господарств, строк перебування яких в об’єднанні більший. Результати їх діяльності свідчать про те, що економічна ефективність таких підприємств за чотири роки перебування в складі агропромислового формування значно підвищилась. Так рентабельність виробництва з показника -5,2% зросла до рівня 15,3%, значно покращились основні виробничі показники: обсяги валової продукції на 1 га ріллі збільшились, в середньому по господарствах, на 448 грн., урожайність зернових та соняшника відповідно на 8,2 та 2,9 ц/га.

6. Функціонування в складі сільськогосподарських підприємств підрозділів по переробці сільськогосподарської продукції повинно базуватись на госпрозрахункових принципах. При частковій самостійності вимагається – відповідальність за окупність поточних витрат, залишковий принцип оплати праці. При надані прав повного, або часткового розподілу продукції підрозділи використовують ринкові ціни, може централізувати частину засобів на виробничі і соціальні цілі, рентабельність забезпечується не нижче середньої по господарству. В кінцевому результаті частка виробників сировини може бути підвищена до 40%, замість 25%.

При повній юридичній і економічній самостійності взаємовідносини інтегрованих структур доцільно будувати на принципах комерційного розрахунку. Використовуються ринкові ціни, самостійно формуються виручка від реалізації, прибуток, фонди, приймається участь в отримані і виплаті позикових коштів, кредитів, інвестицій. Колектив повністю несе відповідальність за кінцеві економічні результати діяльності. Співвідношення між виробничими, переробними і торгівельними структурами складе відповідно 30%, 45 та 25%.

7. Відношення сільськогосподарських товаровиробників з регіональними переробними підприємствами будуються на ціновій основі, шляхом участі в розподілу прибутку по внеску в власне виробництво, на змішаній основі. Частка виробника сировини повинна підвищитись до 45%, при фактичному рівні 17,5%. При цьому від реалізації продукції рослинництва до 40-50%, тваринництва 30-60%.

8. Об’єднання сільськогосподарських і промислових підприємств з ціллю функціонування в єдиній інтегрованій структурі безпосередньо впливає на обсяги господарської діяльності вказаних формувань, що в свою чергу потребує вдосконалення їх бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Необхідним є впровадження нових субрахунків до основних синтетичних рахунків, які будуть повністю відтворювати всю інформацію стосовно інтеграційних процесів в агропромислових формуваннях. Доцільним також буде щорічне проведення незалежних аудиторських перевірок (яке слід затвердити законодавчо) і підведення підсумків роботи об’єднання в кінці року балансовою комісією, членами якої є представники всіх підприємств, що ввійшли до складу формування.

9. Застосування на підприємстві порядку визначення розміру матеріального стимулювання за підсумками діяльності окремих виробничих підрозділів агропромислового формування, дозволить більш обгрунтованіше визначити загальну суму матеріального стимулювання, не допускаючи необґрунтованих виплат, відносної економії коштів, а також недоодержання винагород, якщо завдання стосовно виходу продукції недовиконане.

Впровадження фінансово-розрахункового центру дозволить більш доцільніше розподілити працю між працівниками облікової служби та активно впливати на формування собівартості продукції, робити обґрунтовані висновки про економічну ефективність галузей і окремих видів продукції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ праць ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Фахові видання:

1. Сахно Л.А. Передумови виникнення та функціонування інтегрованих формувань в умовах ринку // Вестник международного славянского университета. Т ІІІ: