ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Сущенко Людмила Петрівна

УДК: 378. 14 : 796. 011. 3 (09)

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА СПОРТУ

У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ.

Науковий консультант: | доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України Сисоєва Світлана Олександрівна, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, завідуюча відділом педагогічних технологій неперервної професійної освіти.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор, дійсний
член АПН України Гончаренко Семен Устимович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, головний науковий співробітник відділу дидактики професійної освіти;

Провідна установа: |

доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Вільчковський Едуард Станіславович; Львівський державний інститут фізичної культури, професор кафедри теорії і методики фізичного виховання; доктор педагогічних наук, професор Шиян Богдан Михайлович, Тернопільський державний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка, завідувач кафедри теоретичних основ і методики фізичного виховання.

Національний педагогічний університет

ім. М.П.Драгоманова, кафедра теорії та історії педагогіки, Міністерство освіти і науки, м. Київ.

Захист відбудеться “28” січня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної світи АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “27” грудня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Розбудова незалежної України, відродження української нації спонукали до нового бачення професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту, спрямування її на потреби людини й держави. Глибокі соціально-економічні трансформації суспільства, розвиток економіки на ринкових засадах, поява ринку праці і зростання сектора освітніх послуг вимагає якісних змін у концептуальних засадах професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців фізичного виховання та спорту. Реалізація завдань до професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту потребує плекання особистості, здатної до плідної професійної праці у сучасних умовах, готової до професійної діяльності, яка володіє не тільки системою спеціальних знань, професійних дій і соціальних відносин, а й сформованістю і зрілістю професійно значущих якостей, відповідною кваліфікацією. Все це вимагає нових підходів до розробки змісту, форм і методів професійної підготовки фахівців нової формації, впровадження у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів сучасних інформаційних технологій.

Концептуальні положення щодо змісту і організації професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах базуються на засадах Конституції України, Законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національної доктрини розвитку освіти, Болонської декларації (1999), Євросоюзу, рекомендаціях ЮНЕСКО, які наголошують на необхідності фундаменталізації, неперервності, диверсифікації й гнучкості, прогностичності, доступності, відкритості, гуманістичної спрямованості фізкультурної освіти.

Принципово нова політична, економічна й соціальна ситуація, яка склалася в Україні, її вихід самостійним суб’єктом олімпійського руху на міжнародну спортивну арену, створення Національного олімпійського комітету, визнання національних федерацій з видів спорту міжнародними спортивними федераціями, організація штатних збірних команд потребує суттєвих змін у професійній підготовці майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту.

Розширення й оновлення освітянського діапазону вимагає створення технологій професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту, спрямованих на підвищення кваліфікації, професійної компетентності, конкурентоспроможності відповідно до зростаючих умов на ринках праці. Тому професійно підготувати майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту, здатних цілком відповідати високим професійним орієнтирам ХХІ століття, є складним і відповідальним завданням. Винятково важливого значення набуває професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах, де забезпечується не тільки спрямування навчально-виховного процесу на озброєння майбутніх фахівців спеціальними знаннями, уміннями і навичками, а й розвиток професійно значущих якостей особистості майбутнього фахівця фізичного виховання та спорту, її інтелектуального потенціалу, можливостей, інтересів, нахилів, мотивів і ціннісних настанов.

Актуальність і доцільність дослідження проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у сучасних умовах зумовлені необхідністю подолання суперечностей, які виникають між: вимогами інформаційного суспільства до професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту і їх кваліфікацією відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня; процесами демократизації і гуманізації педагогічної науки і практики щодо забезпечення відповідної фізкультурної освіти і їх відображенням у професійній підготовці майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту; потребами педагогічної науки і практики в урахуванні становлення й розвитку вітчизняної системи професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту, зарубіжного досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту й недостатнім їх осмисленням і узагальненням в педагогічній науці; масовістю підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту та індивідуально-творчим характером їх професійної діяльності; обсягом наукової інформації, отриманої за допомогою сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, зокрема мережі Інтернет, і умовами для її застосування в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу.

Вирішення наведених суперечностей потребує переосмислення мети, змісту, функцій і завдань професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах України відповідно до вимог особистісно орієнтованої парадигми освіти, необхідності забезпечення високої конкурентоспроможності викладача фізичного виховання, тренера з певного виду спорту.

Різні аспекти функціонування системи неперервної професійної освіти висвітлені в працях вітчизняних учених А.М.Алексюка, В.М.Галузинського, С.У.Гончаренка, М.Б.Євтуха, І.А.Зязюна, Н.Г.Ничкало, П.І.Підкасистого, С.О.Сисоєвої. Концептуальні засади професійної підготовки майбутніх фахівців ґрунтовно досліджувалися в працях вітчизняних учених (Р.С.Гуревич, А.О.Лігоцький, Л.О.Хомич, Я.В.Цехмістер), зокрема професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту – в працях вітчизняних (Г.М.Арзютов, О.М.Вацеба, Е.С.Вільчковський, М.С.Герцик, О.Ц.Демінський, В.І.Завацький, О.С.Куц, В.М.Платонов, Б.М.Шиян, Ю.М.Шкребтій) і російських (А.Г.Барабанов, Є.П.Каргаполов, О.В.Пєтунін, В.В.Приходько, В.В.Фидельський, Г.А.Шашкін) дослідників. Особливе місце належить роботам українських учених, у яких аналізувалася професійна підготовка майбутніх фахівців у контексті особистісно орієнтованої освіти (Г.О.Балл, І.Д.Бех, С.І.Подмазін, В.В.Рибалка). Дослідженню історико-педагогічних проблем присвятили свої праці такі вітчизняні науковці, як Л.П.Вовк, Є.Н.Приступа, О.В.Сухомлинська, зокрема дослідженням історії фізкультурної освіти займалися і такі російські науковці, як В.У.Агеєвець, Н.Ф.Кулинко, В.В.Столбов. Різні аспекти фізичного виховання як педагогічного процесу, спрямованого на формування здорового, фізично досконалого, соціально активного й морально стійкого покоління вивчали Б.А.Ашмарин, Б.К.Бальсевич, В.М.Видрін, М.М.Визитей, В.А.Головін, А.А.Гужаловський, Д.Н.Давиденко, В.І.Ільїнич, Т.Ю.Круцевич, Л.І.Лубишева, Л.П.Матвєєв, Ю.М.Ніколаєв, А.Д.Новиков, В.Г.Папуша, А.А.Тер-Ованесян, Б.М.Шиян.

Незважаючи на наявність значної кількості психолого-педагогічних досліджень, проблему професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах недостатньо досліджено в теоретико-методологічному аспекті. Поза увагою дослідників залишилися концептуальні ідеї щодо особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах.

Враховуючи соціальну значущість якісної професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту, необхідність зміцнення позицій України на міжнародній арені, формування й культивування здорового способу життя співвітчизників, а також актуальність проблеми, її недостатню теоретичну розробленість, темою дисертаційного дослідження обрано: “Теоретико-методологічні засади професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою комплексних програм науково-дослідної роботи Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України “Психолого-педагогічні засади реформування організації і змісту діяльності вищої школи в Україні (теоретико-методологічний аспект)”
(РК №0196U008876) і “Психолого-педагогічні основи технології навчання у вищій школі” (РК № 0199U000390). Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 24 червня 1999 р., протокол №8 і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 18 жовтня 1999 р., протокол № 6.

Об’єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження: теоретико-методологічні засади професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах у контексті особистісно орієнтованої парадигми освіти.

Мета дослідження: здійснити цілісний науковий аналіз проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту в педагогічній теорії і практиці; розробити й обґрунтувати теоретико-методологічні засади особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах України.

Концепція дослідження ґрунтується на таких положеннях.

Професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах потребує врахування історії становлення і розвитку вітчизняної системи професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в Україні у ХХ столітті, об’єктивного аналізу зарубіжного досвіду професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту і з’ясування перспективних напрямів модернізації професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту відповідно до вітчизняних та світових стандартів.

Особистісно орієнтована професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах розглядається як науково обґрунтовану систему суб’єкт-суб’єктної взаємодії студентів і професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу, в основу побудови якої покладено принцип особистісного підходу і яка інформаційно навантажена за змістом, індивідуалізована за формою, інтенсивна в часовому вимірі, має за мету формування смислової парадигми особистості майбутнього фахівця фізичного виховання та спорту.

Результатом і головною метою особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту є формування смислової парадигми особистості майбутнього фахівця фізичного виховання та спорту, яку можна розглядати як інтегральне особистісне утворення особистості, що забезпечує її здатність до професійного самовизначення, професійної самоактуалізації та професійної самореалізації упродовж життя, здатність до неперервної фізкультурної освіти.

Особистісно орієнтована професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту включає три взаємопов’язані складові: професійну – спрямовану на підготовку майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту до опанування професійними знаннями, виконання професійних функцій, володіння видами професійної діяльності в контексті особистісно орієнтованої парадигми освіти; особистісну – спрямовану на підготовку майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту до професійного самовизначення, професійної самореалізації та професійної самоактуалізації упродовж життя; технологічну – спрямовану на формування її організаційно-методичних умов.

Структура професійної складової особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту включає такі компоненти: когнітивний, функціональний і діяльнісний. Когнітивний компонент відображає зміст професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту. Функціональний компонент – професійну підготовку майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту до виконання професійних функцій. Діяльнісний компонент – професійну підготовку майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту до володіння видами професійної діяльності.

Педагогічне оцінювання ефективності особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту повинно мати системний характер, здійснюватися на основі використання сучасних комп’ютерних технологій.

Гіпотеза дослідження базується на тому, що професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту набуває ефективності, якщо: теоретико-методологічні засади професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту будуються з урахуванням історичного вітчизняного і зарубіжного досвіду професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту і відповідно до особистісно орієнтованої парадигми освіти; її результатом і метою є формування смислової парадигми особистості майбутнього фахівця фізичного виховання та спорту; технології її реалізації зорієнтовані на побудову індивідуальних траєкторій розвитку студентів вищих навчальних закладів, задоволення індивідуальних освітніх потреб та стимулювання їх зростання з опорою на прагнення особистості майбутнього фахівця фізичного виховання та спорту до професійного самовизначення, професійної самореалізації та професійної самоактуалізації упродовж життя.

Відповідно до предмета, мети, концепції й гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Методологічну основу дослідження становлять: теорія пізнання, діалектичний принцип взаємозв’язку та взаємозумовленості закономірностей і явищ соціальної дійсності; необхідність об’єктивного вивчення їх у розвитку та зв’язку з конкретно-історичними умовами на основі єдності логічного й історичного, загального й часткового, загальнофілософські ідеї розуміння людини як абсолютної цінності й самоцілі суспільного прогресу; методологічні підходи системний, структурно-функціональний, прогностичний, синергетичний підхід до розряду системи фізкультурної освіти як системи відкритої і здатної до самоорганізації; положення про роль неперервної освіти у формуванні професіоналізму особистості; концептуальні положення щодо цілісності й наступності змісту багаторівневої підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення праць із проблем: філософії неперервної освіти (В.П.Андрущенко, І.А.Зязюн, В.Г.Кремень, В.С.Лутай); неперервної професійної освіти (С.У.Гончаренко, Р.С.Гуревич, А.О.Лігоцький, Н.Г.Ничкало, С.О.Сисоєва); історії педагогіки (Л.П.Вовк, Д.І.Латишина, І.Л.Лікарчук, О.В.Сухомлинська), зокрема історії фізкультурної освіти (В.У.Агеєвець, А.Є.Скворцов, В.В.Столбов, Г.А.Шашкін); вищої освіти (А.М.Алексюк, В.С.Журавський), зокрема вищої фізкультурної освіти (А.Г.Барабанов, Є.П.Каргополов); теорії і практики особистісно орієнтованої освіти (Г.О.Балл, І.Д.Бех, С.І.Подмазін, В.В.Рибалка); професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту (Я.А.Бельський, Е.С.Вільчковський, М.А.Герцик, О.М.Вацеба, О.Ц.Демінський, В.П.Каргополов, Л.П.Матвєєв, Ф.М.Медвідь, В.В.Фидельський, Г.А.Шашкін, Б.М.Шиян); підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в зарубіжній школі (Б.Л.Вульфсон, Н.Б.Бомова, М.Є.Кутепов); організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах фізичної культури (О.В.Пєтунін, В.В.Приходько).

Методи дослідження. Серед теоретичних методів дослідження основними були: метод концептуально-порівняльного аналізу, за допомогою якого змістово зіставлялися наявні в психолого-педагогічній літературі теоретичні підходи до визначення й обґрунтування концепції, моделі особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту; метод історико-педагогічного аналізу архівних джерел, історичної та педагогічної літератури, законодавчих актів, за яким виявлено характерні особливості історичних періодів розвитку професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в Україні; метод структурно-системного аналізу, що дав змогу не лише побудувати модель особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту в умовах вищого навчального закладу, а й виявити закономірності й особливості її впровадження; метод моделювання, за яким розроблено модель і впроваджено її в практичну діяльність вищих навчальних закладів; метод мисленого експерименту, що на різних етапах дослідження дозволяв здійснювати критичну рефлексію проміжних результатів і висновків. Серед емпіричних методів дослідження основним був локальний педагогічний експеримент щодо впровадження моделі особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищому навчальному закладі; спостереження, самоспостереження, анкетування, реєстрації результатів. Математична обробка результатів експерименту виконувалася за допомогою статистичних методів та комп’ютерних технологій.

Джерельна база дослідження. У процесі історико-педагогічного пошуку всього використано 635 джерел, з них – 218 архівних. Застосовувався історико-педагогічний аналіз літературних, архівних документів і матеріалів та інших наукових джерел. Вивчено 92 справи із фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (м. Київ), 15 справ – із фондів Центрального державного історичного архіву України (м. Київ), 49 справ – із фондів Державного архіву Дніпропетровської області, 62 справи – із фондів Державного архіву Запорізької області. Проаналізовано законодавчі та нормативні акти, котрі на різних етапах регламентували діяльність закладів та установ системи професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту, звіти про роботу окремих навчальних закладів та органів управління ними, статистичні дані. Дисертантом здійснено ретроспективний аналіз власного 12-річного досвіду педагогічної діяльності.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося в 1997-2003 роках та охоплювало декілька етапів науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1997-1998 рр.) аналізувалася історична, філософська, психологічна, педагогічна література; вивчався вітчизняний і зарубіжний досвід фізкультурної освіти та професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту; вивчалася навчально-методична документація вищих навчальних закладів, визначалися об’єкт, предмет, мета й завдання дослідження; проводилася систематизація й первинне узагальнення результатів вивчення.

На другому етапі (1999-2002 рр.) продовжувалося вивчення літературних джерел, проводилася експериментальна перевірка моделі особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищому навчальному закладі.

На третьому етапі (2002-2003 рр.) тривав історико-педагогічний пошук, аналізувалися архівні матеріали й нові документи, узагальнювалися результати дослідження, здійснювалося оформлення тексту дисертації; розроблялися рекомендації щодо використання ідей історичного досвіду в реформуванні системи неперервної фізкультурної освіти України, здійснювалася обробка й систематизація одержаних у результаті педагогічного експерименту даних, їх узагальнення; здійснювалося експертне оцінювання дослідження, підводилися його підсумки; формулювалися основні висновки й рекомендації.

Експериментальну базу дослідження становили Запорізький державний університет, Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського, Кримський центр Запорізького державного університету, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В.Винниченка, Луганський національний педагогічний університет ім. Тараса Шевченка, Прикарпатський університет
ім. В.Стефаника, Вінницький державний педагогічний університет
ім. М.Коцюбинського, Полтавський державний педагогічний університет
ім. В.Г.Короленка, Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту, Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання і спорту, Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного і муніципального управління”.

Анкетуванням було охоплено 1107 студентів, 465 викладачів вищих навчальних закладів, 208 учителів фізичного виховання середніх загальноосвітніх закладів, у формуючому експерименті взяли участь 268 студентів Запорізького державного університету і Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського.

Протягом всього періоду теоретико-експериментальної роботи автор особисто брала участь в апробації і практичній реалізації розроблених положень і рекомендацій, займаючись навчально-методичною, організаційною, викладацькою діяльністю на посаді доцента кафедри фізичної реабілітації Запорізького державного університету.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на основі цілісного наукового аналізу визначено й обґрунтовано основні періоди становлення і розвитку вітчизняної системи професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в Україні у ХХ столітті; виявлено характерні особливості щодо сутності, змісту, структури професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в різних історичних періодах в Україні у ХХ столітті; розроблено і теоретично обґрунтовано концепцію й модель особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах України; визначено й обґрунтовано організаційно-методичні умови і критерії ефективності особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах; розроблено навчально-методичний комплекс для забезпечення особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту для студентів і викладачів вищих навчальних закладів України.

Дослідження дозволило вдосконалити форми і методи особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту з урахуванням ідей гуманізації та демократизації освіти, теорії особистісно орієнтованого навчання, творчого розвитку особистості, можливостей використання Інтернету.

Подальшого розвитку набули положення щодо розвитку і структурування змісту професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах України.

У науковий обіг введено 218 архівних джерел.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що теоретично обґрунтовано на сучасних методологічних позиціях: положення щодо основних періодів становлення й розвитку вітчизняної системи професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в Україні у ХХ столітті; концепцію, модель і структуру професійної складової особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту; введено в науковий обіг поняття “смислова парадигма особистості майбутнього фахівця фізичного виховання та спорту”; уточнено зміст понять “майбутній фахівець фізичного виховання та спорту”, “неперервна фізкультурна освіта”, “професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту”, “особистісно орієнтована професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту”.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розроблено та впроваджено: навчально-методичний комплекс для професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання для студентів і викладачів вищих навчальних закладів України (навчальні програми з дисциплін “Вступ до спеціальності”, “Основи валеології”, “Основи реабілітації”, “Методика викладання основ безпеки життєдіяльності”, “Професійна підготовка фахівців з фізичної реабілітації”; навчально-методичний посібник “Методика викладання основних понять фізкультурної освіти”; навчальний посібник “Сучасні оздоровчі системи та програми” і навчальний посібник “Здоровий спосіб життя людини. Довідкові матеріали” для викладачів і студентів вищих навчальних закладів фізичної культури, рекомендований науково-методичною Комісією з валеології НМР Міністерства освіти України до видання з грифом “Допущено Міністерством освіти України”; навчальний посібник “Соціальні технології культивування здорового способу життя людини”; навчальний посібник “Мета та завдання фізичного виховання у світлі цивілізаційного підходу”; методичні розробки “Валеологія як наука про здоров’я людини”, “Історичний аспект становлення поняття “здоровий спосіб життя” людини”, “Питання фізичного виховання у творчій спадщині вітчизняних педагогів” і “Професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у зарубіжних країнах”; комп’ютерна програма “ССК: комплекс тестів для педагогічного оцінювання професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту” (у співавторстві з С.О.Сисоєвою, І.О.Кудіновим, отримано свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір №8890 від 01.12.2003, видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України); електронні версії посібників та методичних розробок).

Впровадження результатів дослідження. Положення, висновки й рекомендації, розроблені на основі узагальнення дослідницьких матеріалів, упроваджено в систему професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту в Запорізькому державному університеті, у Кримському центрі Запорізького державного університету, у Волинському державному університеті ім. Лесі Українки, у Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. В.Винниченка, у Прикарпатському університеті
ім. В.Стефаника, у Таврійському національному університеті (довідка Міністерства освіти і науки України №43-7/298 від 3.03.2003), у Дніпропетровському державному інституті фізичної культури і спорту, у Донецькому державному інституті здоров’я, фізичного виховання та спорту (довідка Державного комітету України з питань фізичної культури та спорту №5/482 від 6.02.2003).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що здійснено ретроспективний аналіз розвитку мети та завдань фізичного виховання у світлі цивілізаційного підходу; здійснено історико-педагогічний аналіз становлення і розвитку вітчизняної системи професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в Україні у ХХ столітті; розроблено, теоретично обґрунтовано концепцію й модель особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах; виявлено й обґрунтовано організаційно-методичні умови і критерії ефективності особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту; розроблено навчально-методичний комплекс для забезпечення особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту для студентів і викладачів вищих навчальних закладів України.

У працях, написаних у співавторстві з Н.А.Варвінською і С.М.Кравченко, автору належать основні концептуальні ідеї, положення і висновки.

Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечено методологічною обґрунтованістю його вихідних позицій, використанням комплексу взаємопов’язаних методів, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження; ретроспективним логіко-системним дослідженням значного обсягу архівних, літературних джерел, документів і матеріалів, педагогічних і психологічних праць, поєднанням кількісного й якісного аналізу отриманих результатів, їх математичною обробкою, а також позитивними наслідками експериментальної роботи.

На захист виносяться:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження обговорено на 24 наукових і науково-практичних конференціях, у тому числі: міжнародних – “Фізична культура, спорт та здоров’я нації” (Вінниця, 1998), “Проблеми вдосконалення виховної роботи у вищій школі в сучасних умовах” (Дніпропетровськ, 1998), “Проблеми еколого-валеологічного виховання в системі “школа – вуз” (Запоріжжя, 1998), “Адаптаційні можливості дітей і молоді (Одеса, 1998), “Підготовка педагогічних кадрів і діяльність навчальних закладів нового типу в системі національної освіти: досвід і перспективи розвитку” (Чернівці, 1998), “Фізичне виховання, спорт і культура, здоров’я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 1999), “Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини” (Одеса, 2000), “Творча особистість у системі неперервної професійної освіти” (Харків, 2000), “Актуальні проблеми фізичної культури та спорту в сучасних соціально-економічних та екологічних умовах” (Запоріжжя, 2000), “Фізична культура, спорт та здоров’я нації” (Вінниця, 2001), “Фізичне виховання, спорт і культура, здоров’я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 2002) “Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень та перспективи” (Київ, 2003); всеукраїнських – “Студентський фізкультурно-спортивний рух в Україні на порозі ХХІ століття: національно-історичні, соціально-економічні та оздоровчо-профілактичні аспекти відродження” (Київ, 1998), “Українська система виховання: пошуки, проблеми” (Івано-Франківськ, 1998), “Валеологічна освіта як шлях до формування здоров’я сучасної людини” (Полтава, 1999), “Фізична реабілітація як напрям підготовки спеціалістів” (Київ, 2003); міжреґіональних – “Кінезіологія в системі культури” (Івано-Франківськ, 2002), “Физическое воспитание в высшей школе и его роль в подготовке специалистов” (Запорожье, 2001), “Фізичне виховання у вищій школі та його роль у підготовці спеціалістів (Запоріжжя, 2003); міжуніверситетській – “Організація й методика навчального процесу, фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи” (Москва, 1998); міжвузівських студентських – “Студент-98: Проблеми й перспективи виховної роботи в сучасному вищому навчальному закладі” (Запоріжжя, 1998), “Духовний світ людини і суспільство” (Кіровоград, 1998); міжнародних конгресів – “Здоров’я й освіта” (Санкт-Петербург, 1999), “Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації” (Київ, 2000), а також на засіданнях відділу педагогічних технологій неперервної професійної освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України; на щорічних звітних конференціях професорсько-викладацького складу Запорізького державного університету, на засіданнях науково-методичної ради і кафедр Запорізького державного університету.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук на тему “Здоровий спосіб життя людини як об’єкт соціального пізнання” була захищена в 1997 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використані.

Публікації. Результати дослідження опубліковано в 63 наукових та науково-методичних працях, з них 56 праць написані без співавторів, у тому числі: 1 монографія (обсягом 27,6 авт. арк.), 5 навчальних й методичних посібників, 4 брошури з методичними рекомендаціями, 34 статті у провідних наукових фахових виданнях, що затверджені ВАК України, 19 статей і тез у збірниках матеріалів міжнародних, всеукраїнських і міжреґіональних науково-практичних конференцій.

Загальний обсяг особистого внеску становить 107,30 авт. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел і чотирнадцяти додатків. Загальний обсяг дисертації 662 сторінки (основна частина – 406 сторінок, додатки – 192 сторінки). Список використаних джерел включає 635 найменувань, з них 218 архівні джерела, 5 роботи автора, 12 – іноземними мовами. Робота містить 82 таблиці на 100 сторінках, 54 рисунки на 52 сторінках, 2 схеми на 2 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито сутність і стан наукової проблеми, що досліджується; обґрунтовано вибір і актуальність обраної теми; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу дослідження, методологічну й теоретичну основи дослідження, методи дослідження; розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення та особистий внесок здобувача; наведені дані про впровадження та апробацію результатів дослідження на наукових конференціях та в публікаціях за темою дисертації.

У першому розділі – “Теоретичні засади професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту” – проаналізовано основні дефініції дослідження; здійснено ретроспективний аналіз розвитку мети та завдань фізичного виховання на різних історичних етапах.

На основі аналізу педагогічної та психологічної літератури уточнено теоретичний зміст дефініцій загального контексту освітянської діяльності, зокрема: “цивілізація”, “цивілізаційний підхід”, “культура”, “освіта”, “особистісно орієнтована освіта”, “розвиток”, “виховання”. Аналізуючи дефініції проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту, з’ясовано визначення таких понять, як “професійна підготовка”, “професійна освіта”, “професіографія”, “професія”, “кваліфікація”, “спеціальність”, “фахівець”, “професійна спрямованість”, “професійне самовизначення”. Уточнено теоретичний зміст дефініцій дослідження, які пов’язані з фізичним вихованням та спортом, а саме: “фізичний розвиток”, “фізична освіта”, “фізкультурна освіта”, “фізичне виховання”, “фізкультурне виховання”, “фізична культура”, “спорт”.

Майбутній фахівець фізичного виховання та спорту в дисертації розглядається як особистість, яка цілеспрямовано здобуває у вищих навчальних закладах кваліфікацію відповідно до певного освітньо-кваліфікаційного рівня в процесі спеціально організованої навчально-виховної діяльності, спрямованої на підготовку до подальшої професійної діяльності щодо підтримки відповідного рівня фізичної культури населення або досягнення вищих спортивних результатів на олімпійській, світовій чи регіональній аренах у командному чи в індивідуальному вимірах. Професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту розглядається як процес, який відображає науково й методично обґрунтовані заходи вищих навчальних закладів, спрямованих на формування протягом терміну навчання рівня професійної компетентності особистості, достатнього для організації фізичного виховання різних верств населення регіону й успішної праці в усіх ланках спортивного руху з урахуванням сучасних вимог ринку праці.

У розділі проаналізовано розвиток мети та завдань фізичного виховання на різних історичних етапах. Доведено, що до ХVІ століття мета фізичного виховання зводилася до мети тіловиховання: виховання повноцінного здорового громадянина – воїна полісу, підготовка його до участі в спортивних змаганнях, найпопулярнішими з яких стають Олімпійські ігри. Завдання фізичного виховання зводилися до завдань тіловиховання: зміцнити здоров’я, розвинути рухові якості, сприяти утвердженню духовних сил людини, зокрема зміцненню її волі, вихованню наполегливості, вмінню керувати своїм тілом як знаряддям духу. Виявлено, що теоретичні підходи до з’ясування процесу тіловиховання формуються ще й сьогодні, концентруються й передаються наступним поколінням у вигляді досвіду.

Метою фізичного виховання, починаючи з ХVІ століття до ХХ століття, було виховання людини праці та воїна, забезпечення здорового стану людини-працівника, яка володіла сукупністю виробничих функцій. До завдань фізичного виховання цього періоду віднесено: зміцнення здоров’я людей, формування в них умінь, спрямованих на підвищення продуктивності праці та навчання; оволодіння ними низкою знань і навичок, потрібних для бойової міцності армії. Відбувся поділ фізичної культури в суспільстві на дві автономні сфери, різні за формою й засобами діяльності: спорт як галузеве виробництво з орієнтацією на відтворення спортсменів та рекордів і масову фізичну культуру з орієнтацією на рухову активність і декларативне забезпечення здоров’я. Як наслідок цього розподілу, в колишньому Радянському Союзі склалася парадоксальна ситуація, яка полягала в тому, що на найпрестижніших змаганнях радянська спортивна еліта здобувала перемоги та показувала високі результати, а в той час фізична культура громадян країни була в занепаді. Простір фізичної культури звужувався до рекреативного та реабілітаційного змісту. Поглиблена спеціалізація виховної та спортивної діяльності автоматично зумовила технологічне виокремлення професійної підготовки вчителів, які займалися переважно фізичним вихованням, і тренерів, задіяних здебільшого у сфері спорту.

Метою фізичного виховання на початку ХХІ століття виступає формування основ фізичної та духовної культури людини-творця в умовах інформатизації суспільного життя. До завдань фізичного виховання віднесено: забезпечення раціонального формування індивідуального фонду рухових умінь і навичок, зміцнення, збереження і відновлення здоров’я людини, формування її мотиваційних установок на фізичне й духовне самовдосконалення; формування усвідомленої потреби в освоєнні цінностей здоров’я, фізичної культури та спорту; культивування здорового способу життя; забезпечення фізичного вдосконалення як умови досягнення високого рівня професіоналізму в соціально значущих видах діяльності.

У другому розділі – “Професійна підготовка фахівців фізичного
виховання та спорту в зарубіжних країнах” – проаналізовано особливості організації й змісту професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в зарубіжних країнах.

На основі теоретичного аналізу наукової літератури (Т.Г.Бакланова, Н.Б.Бомова, М.Є.Кутепов, А.К.Москітова, Л.А.Туліна) у розділі показано, що фізкультурну освіту не можна розглядати окремо від загальної системи професійної освіти, особливостей її розвитку на сучасному етапі. Структура професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в економічно розвинутих країнах постійно модернізується. Так, у США професійна підготовка здійснюється на факультетах фізичного виховання коледжів і університетів за трьома напрямами: підготовка викладачів фізичного виховання з різними ступенями, спеціальна підготовка тренерів, підготовка адміністративного складу.

У Великій Британії професійна підготовка фахівців фізичного виховання та спорту здійснюється на факультетах фізичної культури при університетах та інститутах. У Бельгії підготовка фахівців відповідного профілю здійснюється в досить розгалуженій мережі вищих навчальних закладів. Характерною особливістю організації навчального процесу є модульна організація у вигляді освітніх циклів різної тривалості, що дозволяє студентам залежно від їх матеріальних можливостей, інтересів і здібностей досягти того чи іншого рівня освіти і професійної підготовки. У Фінляндії існують 11 національних і 3 регіональних центрів підготовки фахівців (Р.Матоушек). Інститути здійснюють базову й додаткову професійну освіту, підготовку тренерів для клубів і спортивних товариств, центрів підготовки спортсменів, розробляють оздоровчо-рекреативні програми для шкіл, проводять курси для інструкторів фітнесу, спеціальних груп.

Європейські університети й інститути фізичної культури об’єднані в мережу вищих навчальних закладів, яка визнана Європейською комісією. Пріоритетом у діяльності Європейської мережі спортивних наук у вищій освіті (ENSSHE) є досягнення узгодження в організації освітніх програм, які найбільше відповідають потребам ринку робочої сили в Європейському Союзі.

У Франції професійна підготовка фахівців фізичного виховання та спорту здійснюється у державних і приватних навчальних закладах. Університетська підготовка фахівців фізичного виховання та спорту, що спрямовується на поєднання фундаментальної теоретичної освіти й професійної практики, спеціалізованої на різних етапах навчання, здійснюється за умов пріоритету спеціальних гуманітарних дисциплін над дисциплінами природничо-науковими; багатоступенева підготовка фахівців фізичного виховання та спорту різних профілів зумовлює необхідність базового і спеціалізованого етапів, організація та зміст навчання на яких принципово відрізняються; базова підготовка спрямовується на оволодіння студентами всього комплексу дисциплін, що пов’язаних з майбутньою професійною діяльністю, у тому числі дисциплін організаційно-управлінських і економічних; спеціалізована підготовка не торкається вивчення допоміжних та інших дисциплін.

Науковий аналіз проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у зарубіжних країнах дозволив дійти до висновку, що до структури професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту входять факультети: фізичного виховання університетів, фізичної освіти університетів, фізкультури та спорту університетів; інститути: фізичного виховання, фізичної культури, спортивні, фізкультурні педагогічні; факультети фізичного виховання у коледжах; технікуми фізичної культури; вищі педагогічні училища; інструкторські курси з масової фізичної культури при університетах. Навчальні плани вищих навчальних закладів зарубіжних країн включають такі цикли дисциплін: загальнонаукові, соціально-гуманітарні, педагогічні, спеціальні, спортивні. В уніфікованій “Європейській моделі” навчальних планів вищих навчальних закладів фізичної культури до циклу загальнонаукових дисциплін входять: фізіологія, анатомія, здоров’я, біомеханіка, статистика, біохімія, біометрія, біологія-гістологія, фізика, хімія. Соціально-гуманітарний цикл дисциплін містить: соціологію, філософію, іноземні мови, право; цикл педагогічних дисциплін – дидактику, педагогіку, психологію. Дидактика, історія, теорія та методика фізичного виховання, організація, теорія руху, антропомоторика входять до циклу спеціальних дисциплін, а до циклу спортивних дисциплін – плавання, легка атлетика, гімнастика, ритміка, ігри, танці, рекреація, предмети за вибором, лижний спорт, заняття на природі. Розподіл кількості годин серед дисциплін навчальних планів вищих навчальних закладів у різних зарубіжних країнах суттєво відрізняється. Навчальні плани вищих навчальних закладів зарубіжних країн, характерною особливістю яких є варіативність, містять три типи курсів – обов’язкові, частково елективні (за вибором), повністю елективні.

Особливістю у діяльності вищих навчальних закладів зарубіжних країн є варіативність змісту й напрямів програм підготовки магістрів. Так, у Великій Британії в університеті м. Лідса існують дві програми магістерської підготовки: “Спорт і вчення про тренування” і “Фізична активність, тренування та здоров’я”. В Італії Міланський інститут фізичної культури проводить підготовку магістрів за трьома такими програмами: “Теорія фізичної культури”, “Адаптивна фізична культура”, “Фізична культура для людей похилого віку”,