Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні

СУХАРИНА НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 811.161.2

ГРАМАТИЧНА ТА ЛЕКСИЧНА СЕМАНТИКА

УКРАЇНСЬКОГО ДІЄСЛОВА В ЛЕКСИКОГРАФІЧНІЙ СИСТЕМІ

Спеціальність 10.02.01 – українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі лінгвістики Українського мовно-інформаційного фонду НАН України.

Науковий керівник – | доктор філологічних наук, професор

Пещак Марія Михайлівна,

Український мовно-інформаційний фонд НАН України

Офіційні опоненти – |

доктор філологічних наук, професор

Полюга Лев Михайлович,

Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України,

провідний науковий співробітник;

кандидат філологічних наук, доцент

Гнатюк Ірина Святославівна,

Інститут української мови НАН України,

старший науковий співробітник

Провідна установа – | Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

кафедра сучасної української мови

Захист відбудеться „28” жовтня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.172.01 для захисту докторських (кандидатських) дисертацій при Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, ).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.

Автореферат розіслано „27” вересня 2003 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор філологічних наук, професор Н.Г. Озерова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Серед важливих проблем сучасної лінгвістики, зумовлених необ-хід-ністю когнітивно орієнтованого опрацювання природномовної інфор-ма-ції, до актуаль-них нале-жать зав-дан-ня, пов’язані з отриманням комплексної па-ра--мет-ризації слів як цен--траль--них одиниць мови. Лінгвістичне забез-печення інтелек-туальних ін-фор--ма-ційних систем вима-гає від мово--знав-ців виконання поставлених зав-дань на формаль-ному рівні з адекват-ним ураху-ванням па-ра-метрів гра-ма-тич-ної та лексичної семантики. Обраний нами підхід, основою якого є комплексне комп’ютерне моделювання лінг--віс-тич-них явищ для виявлення формальних (граматична семантика) та змістових (лексична семантика) ха-ракте-ристик мовних одиниць, застосовано до лексико-граматичного класу дієслів сучасної україн-сь-кої мови.

Вивченню дієслова як частини мови присвячено чимало ґрунтовних робіт, серед яких від-зна-чи-мо праці відомих вітчизняних (О.О. Потебня, В.М. Русанівсь-кий, М.М. Пещак, О.О. Тараненко, І.Р. Вихованець, М.П. Кочерган, А.П. Загнітко, Ф.С. Бацевич, О.М. Со--ко--лов та ін.) та зарубіжних (Корнеліус ван дер Хейде, У. Чейф, Ф. Данеш, Ю.Д. Ап--ресян, О.С. Ахмано-ва, Л.М. Васильєв, І.І. Мещанінов, Е.В. Кузнєцова, Н.Ю. Шведова та ін.) лінгвістів. Проте, незва-жаючи на знач-ні досяг-нен-ня, результати біль-шості цих до-слід-жень важко адап-тувати до безпосеред-ньо-го засто--су--вання в інформаційних техно-логіях.

Викладене визначає актуальність дисертаційної роботи – створення комп-лекс-ної ін-формаційно-лексикографічної моделі українського дієслова та здійснення на її основі ефектив-ної лінгвістичної параметризації граматичної та лексичної семантики дієслівної лексики. Досі такого дослідження граматичних та лекси-ко-се-ман-тичних пара-мет-рів україн-ського дієслова, репрезен-то-ваних лексико-гра-фіч-ною системою та повним обсягом акаде-міч-но-го тлу-мач-но-го Словника україн-ської мови в 11-ти томах (К., 1970 – 80) (далі – СУМ), не здійснювалося.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Результати ди-сертації одер-жа-но в процесі вико-нання загальнодер-жав-ної та ві-дом--чої тематики науково-дос-лід-них робіт і рі-шень Уряду України, а саме: 1) наукових тем Українського мовно-інфор-ма-цій-но-го фонду НАН Укра-їни „Україномовні лексикографічні системи” (4.19.15), „Теоретико-лінг-вістичні та інфор-ма-цій-ні засади автоматизованої обробки при-родної мови” (4.19.11), „Лекси-ко--гра-фічні системи в інтелек---ту-аль-но-му опрацюванні при-родної мови” (0102U003220), „Дослі--д-жен-ня мов-но-інфор-ма-цій-них про-цесів та розпо-ді-ле-них сис-тем націо-нальної словни-ко-вої бази” (0102U003221); 2) завдань, які випливають з Указу Президента України від 7 серпня 1999 р. № 967 „Про розвиток націо-наль-ної словникової бази”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методів та створен-ня на їх основі лінгвістично-інформаційного інструментарію, призначеного для проведення сис-тем-но-струк-тур-ного аналізу граматичної та лексичної семантики корпусу дієслівних лексем сучас-ної україн-ської мови, лексикографічне опрацювання яких представляє СУМ.

Поставлена мета перед-ба-чає розв’язання таких завдань:– 

встановлення системи лексикографічних параметрів граматичної та лексичної семантики дієслів україн-ської мови;– 

побудову моделей лексикографічних систем, що репрезентують феномени гра-ма-тичної та лексичної семантики дієслів україн-ської мови;– 

створення лексикографічних баз даних (далі – ЛБД) як експериментального та інстру-мен-таль--ного середовища для дослідження граматичної та лексичної семантики дієслів україн-ської мови;– 

побудову на основі створених ЛБД лінгвістичних класифікацій за різними параметрами граматичної та лексичної семантики із різним ступенем деталізації;– 

встановлення системної кореляції ознак, закладених в основу поділу аналізованих дієслів на класи;– 

системний аналіз дієслівних тлумачень та їх декомпозиція на функціонально-семантичні еле-мен-тар-ні компоненти;–

створення нових типів словників, які репрезентують досліджувані явища граматичної та лексичної семантики дієслів україн-ської мови.

Об’єктом дослідження обрано дієслово як лексико-граматичний клас сучасної української мови.

Предметом дослідження є повний масив дієслівних словникових статей (близько 43 тисяч) у його лексикогра-фіч-ній інтерпретації в системі СУМа.

Методи дослідження. Специфіка досліджуваного об’єкта та мета дисертаційної роботи зу-мо---вили використання індуктивного та дедуктивного методів, систематичне застосування інфор-ма-цій-ної теорії лексикографічних систем Широков В.А. Інформаційна теорія лексикографічних систем. – К.: Довіра, 1998. – 331 с. (далі – ІТЛС), теорії моделей даних, методів обчислю-валь-ного експерименту, компо-нент-но-го, так-со-номіч-но-го та контексто-логічного аналізів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше запропоновано та верифіковано на репрезентативному ма-сиві дієслів української мови комплексну інформаційно-лекси-ко-графічну модель для пред-став-лен-ня та опису явищ граматичної та лексичної се-ман-тики цієї частини мови. По--бу---до--вано ком-п’ю-терні реалізації зазначеної моделі у виг-ляді низки ЛБД та одержано на їхній основі нові класи-фі---кації україн-сь-ких дієслів (у співпраці з В.А. Широковим та К.М. Якименком). Уперше для діє-слів--ної системи української мови вста-нов-лено кількісні спів-від-но-шення між класами лексем, ви-ді--леними за основними па-ра-метрами грама-тичної се-ман-тики. Проведено системний аналіз струк-тури словникових дефініцій дієслова, на основі якого розроблено мо-дель декомпо-зи-ції дієслівних тлу-мачень в універсальний лінійний (таб-лич-ний) формат, що дозволило екс-плі-кувати семан-тичні меха-ніз-ми в системі дієслівної лексики сучас-ної української мови.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування створеної інформаційно-лексикографічної моделі комплексного представлення граматичних та лексичних харак-те--рис-тик дієслівних лек-сем української мови в системах автоматизації лінг-вістичних дослід-жень, зокрема, для укла-дан-ня та редагування словників різних типів, автоматизованого опра-цю-ван--ня тексту (ство-рен-ня систем гра-матичного кон-тро-лю, автома-тич-ного реферування, інформацій-ного по-шуку, машинного пере-кла-ду, діалогових систем взає-мо-дії з базами даних), а також у по-бу-дові семантико-синтак-сич-них аналізаторів для вивчення когнітивних меха-ніз-мів мовної діяль-ності.

Методи та методологічні принципи, вироблені у процесі дослідження й розробки лінгвіс-тич-но-інформаційного інстру-мен--та-рію параметризації дієслівних лексем української мови, мають уні-версаль-ний хара-к-тер і можуть бути послідовно застосованими при виконанні аналогічних зав-дань стосовно інших частин мови.

Запропоновану в дисертації декомпозицію дієслівних дефініцій було використано у концеп-ції нового тлумачного словника української мови Русанів-ський В.М., Ши-ро-ков В.А. Інформаційно-лінгвістичні основи сучасної тлумачної лексикогра-фії Мовознав-ство. – 2002. – № . – С. .. Розроблені при виконанні дисер-та-ційної ро-бо-ти методи й ін-ст-ру-мен-тарій дозволили у процесі укладання нового тлумачного словника діагносту-вати та відредагувати цілий масив некорект-но по-бу-до-ва-них словникових статей СУМа.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисерта-ційного дослід-жен-ня обго-во--рювалися: на трьох міжнародних конференціях – Міжнародній науковій кон-фе-ренції з проблем сучас-ного українського правопису та термінології (З нагоди 70-річчя першої Всеукра-їнської пра-во-пис-ної конференції у Харкові 1927 року) (Київ, 1997 р.), Міжнародній науковій кон-фе-ренції „Принципы и методы функцио-наль-но-семантического описания языка: итоги, на-прав-ле-ния, перспективы. К 70-летию про-фес-сора О.М. Соколова” (Сим-фе--ро-поль, 1997 р.) та Між-народній нау-ковій конфе-рен-ції „Культура і мова” (Київ, 1998 р.); Всеукраїнській на-у-ковій кон---ференції, присвяченій 85-річчю проф. І.І. Слинька „Актуальні проблеми синтаксису” (Чернівці, 1997 р.); у роботі круглих столів Міжнародної школи гуманітарних наук Цен-т-раль-ної і Східної Європи, що проводилися у рамках сесії „Мовна картина світу. Польща та су-сіди. Прос-тір та цінності. Дім в аксіологічному просторі” (Варшава, Люблін, 2001 р.); на числен-них засіданнях вченої ради та наукових семінарах Україн-ського мовно-інформаційного фон-ду НАН України.

Публікації. Основні результати дисертації викладено у семи самостійних публі-ка-ціях, серед яких чотири статті у виданнях, що ввійшли до переліку ВАК України, та тези доповідей на двох міжна-родних і все-ук-ра-їн-ській конференціях.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додат-ків і списку використаної літератури, який містить 250 найменувань. Обсяг дисерта-цій-но-го дослідження без списку використаної літератури – 187 сторінок, загальний обсяг робо-ти (з бібліо-графією та додатками) – 240 сторінок.

Результати дисертації, які вине-се-но на захист, на-ле-жать авторові.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання роботи, подано відо----мості про наукову новизну отриманих результатів та їх практичне застосу-ван-ня, визначено мето--до-ло-гічну основу створення ЛБД для комплексного представлення грама-тичної та лексичної семан---тики дієслів сучасної української мови.

Перший розділ „Теоретико-методологічні основи представлення гра-ма-тич-ної та лек-сич-ної семантики в лексикографії” присвячено загальним проблемам граматичної та лексичної семантики в лінгвістиці, оглядові наукової літератури з питань вивчення дієслівної лексики, а також інтерпретації лінгвіс-тич-них параметрів у лек-си-кографічній науці, зокрема в тлумачних словниках. У ньому викладено основні положення ІТЛС, а також побудовано модель лек-си-кографічної системи СУМа та ЛБД, що репрезентують феномени граматичної та лексичної семантики дієслів сучасної української мови.

Відповідно до засад ІТЛС, будь-який тлумачний словник як лексикографічна система з кла-сом еле-мен-тарних інформаційних одиниць „СЛОВО” підтримує структуру рекур-сив-ної редук-ції другого порядку і набуває вигляду У викладі дисертації й автореферату використано умовні позначення та термінологія ІТЛС.:

V(IW(U)) (0(IW(U)); P0(IW(U)) ; Н0(IW(U)))

0(IW(U)) Н(I0W(U)) P0 (IW(U))

(1)

01 Н01 P01 Р01 НР01 PР01

де символом IW(U) позначено клас слів мови U, в нашому випадку – української; структурний еле-мент 0(IW(U)) інтер-пре-ту-ється як носій граматичної, а P0(IW(U)) – лексичної се-ман-тики. Їхній зв’я-зок і, отже, поєднання лінгвіс-тич--ного об’єк-та в єдине ціле забезпечує оператор Н0(IW(U)). У свою чергу, структурний елемент 0(IW(U)), яким репрезентується граматична семантика, набу-ває інтер-претації як лекси-ко--гра-фічна си-с-тема, що підтримує відно-шен--ня сло-во-зміни, словотвору, а також пев-ні ін-ші морфо-ло-го-дери-ваційні від-но---шення на рівні лек-сич-ної системи. У кон-с--трук-ції ре-пре-зен-тан-та лек-сичної се-ман-тики P0(IW(U)) пред-став-лено цілу низку семан-тичних відно-шень, ви-ді--лено ієрархію лек-сич-них значень (для кожної лексеми х вони зо-се-ред--жені в струк-турно-му еле-мен-ті Р01(х) і пред-ставлені тлу-маченнями) та відпо-відних прик-ла-дів слово-вжи--вань, репре-зенто-ва-них елементами PР01(х). В елементах Р01(х) зосе--реджується і пев-на частина іденти-фі-ка-то-рів від-но-шень синонімії, антонімії, меронімії, гіпо- та гіпе-ро-німії тощо, повним носієм яких є Р01(IW(U)) на всій множині описаних у словнику дієслівних лексем.

Згідно з ІТЛС, СУМ позначається символом V(I0W(U)), де клас елементарних інфор-маційних оди-ниць I0W(U) є сукупністю українських слів у вихідній формі, а V(I0W(U)) представляє собою множи-ну їх описів:

V(I0W(U)) = V(х) , (2)

xI0W(U)

так що V(х) набуває інтерпретації як словникова стаття із заголовковим словом х. Далі канонічним спосо-бом забезпечується по-дан-ня основного відношення в системі мови „форма - зміст”:

V(I0W(U))

F С (3)

(I0W(U))   H P(I0W(U)),

де F та С – оператори, що виділяють з V(I0W(U)) формальну та змістову частину опису I0W(U), від-по-відно; H F = С, символом „ ” позначено композицію відображень;

(I0W(U)) (х) ; P(I0W(U)) = х) (4)

хI0W(U) хI0W(U)

На (I0W(U)) та P(I0W(U)) індукуються макроструктури:

F ] = ] та С ] = ] (5)

й відповідні їм мікроструктури:

[]V(х) (х) ; []V(х) (х) (6)

як обмеження ] і ] на V(х). Саме в структурних елементах (х) та (х) зосереджено граматичну та лексичну інфор-ма-цію, тому побудова їх яв-но-го вигляду пос-тає цент-ральною проблемою тлу-мач-ної лексикографії.

Отже, модель лексикографічної системи СУМа по-стає як послідовне розрізнення реєстро-вої (лівої) та інтерпретаційної (правої) частин словникових ста-тей, при цьому грама-тич-на семантика лексичних одиниць, описаних у словнику, співвідно-сить-ся з лівою части-ною словникових статей, а лексична – з правою.

Із використанням структур (2) –) у дисертації р-озробл-ено -модель ЛБД „Дієсло-во”, яка пред-став-л-яє декомпозицію дієслів-них словникових статей за основними компонен-та-ми: заголовкове дієсло-во (запис у полі Word); ліва частина словникової статті, у якій отри-мує лекси-ко-графічне опра-цю-вання реє-стро-ве дієслово (запис у полі Lpart); номер семантичного стану (запис у полі Param); тлумачення (запис у полі Interpr).

Наприк-лад, словникова стаття із заголовковим словом ВПИмСУВАТИ набуває у створеній ЛБД такого вигляду:

Word | Lpart | Param | Interpr

ВПИмСУВАТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 1. | Вставляти певні слова і т. ін. в написаний текст.

ВПИмСУВАТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 1. // 1. | Вносити кого-, що-небудь до певного списку, реєстру.

ВПИмСУВАТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 2. | Робити певний запис у зошиті, блокноті тощо.

ВПИмСУВАТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 3. мат. | Накреслювати одну фігуру всередині іншої.

У такий спосіб лексикографічна система СУМа у вигляді сукупності словникових статей із автоматично виок-рем--леними основними компонентами представляє пер-вин--ну ЛБД „Дієсло-во”. Нас-туп-ні ре-зуль--тати обчислювального експерименту, отримані за допомогою декомпозиції окре-мих ком-по-нентів цієї бази, ви-сту--патимуть щодо неї вторин-ними ЛБД, які, у свою чергу, стануть первинними для створення нових ЛБД як експериментального та інструментального середовища для дослід-жен-ня граматич-ної та лексичної семантики дієслів сучасної української мови.

У другому розділі „Моделювання граматичної семантики українського дієсло-ва в лек-си----ко--гра-фічній системі” практично застосовано теоретич-ні положення першого розділу та збу-до-ва-но дієслівну ЛБД „DieslLPart” для моделювання граматичної семантики ук-ра-їн-сько-го діє-сло-ва в лексикографічній системі.

Формальними за-со-бами для пред-с-тав-лен-ня гра-ма-тич-ної се-ман-ти-ки ді-єс-лів укра-їн-ської мо-ви, які встановлено на основі моделі лек-си-ког-ра-фіч-ної системи СУМа, виступають такі параметри: заголовкове дієслово (х), вказівка на тип сло-во-змі-нної парадигми ді-єсло-ва (ПАР), вка-зів-ка на вид ді-єс-ло-ва (ВИД), вка-зів-ка на пере--хід--ність ді-єс-ло-ва (ПЕРЕХ), вка-зів-ка на гра-ма-тич-ну фор-му не-об-хід-ної за-леж-ної фор-ми при ді-є-с-ло--ві (КЕРУВ), вка-зів-ка на не-об-хід-ну спо-лу-чу-ва-ність ді-є-сло-ва (СПОЛ), вка-зів-ка на фун-к-ці-о-на-ль-но-сти-льо--ву ха-рак-те-рис-ти-ку ді-єс-ло-ва (СТИЛЬ). При цьому в структурі словникових статей виформовуються реєстрові ряди, які скла-даються з одного або декількох діє-слів, тотожних за лексичною семан-ти-кою, але від-мін-них за пев--ними граматичними параметрами. Най-біль-шою пiдструктурою лівої частини дієслівних словникових статей є ви-до-вий комплекс, що формується значен-ням параметра ВИД; кожен з ком-п-лек-сів скла-да-ється з блоків (вони об’єдну-ються значенням параметра ПАР); ще дріб-ні-шим струк-туро-твір-ним еле-ментом реєстрового ря-ду є компонент (фонетична варіація членів реєст-ро-во-го ряду, яка не веде до зміни типу словозміни).

Ліва частина дієслівних словникових статей СУМа, що автоматично конвертовані в ЛБД „Діє-сло-во” у поле Lpart, дає матеріал для інтерпретації граматичної семантики діє-слів сучасної укра-їн-ської мови. Шляхом декомпозиції поля Lpart було створено ЛБД „DieslLPart”, що має таку струк--ту-ру: ID – наскрізний ідентифікатор (порядковий номер) компонента; ID_Art – ідентифікатор (по-ряд-ко-вий но-мер) словникової статті; ID_In – структу-рний іденти-фі-ка-тор компонента в межах словникової стат-ті; StrClass – струк--тур-ний клас (сигнатура, або сигнатурний тип) словникової статті; Compon – компонент словни-ко-вої статті; Paradigm – словозмінні параметри компо-нента; Aspect – видові та інші ознаки ком-по-нен-та.

Так, словникова стаття із реєстровим словом ВПИмСУВАТИ після проведення зазначеної конвертації в ЛБД „DieslLPart” набула такого вигляду:

ID | ID_Art | ID_In | StrClass | Compon | Paradigm | Aspect

5015 | 2924 | 111 | 2.2 | ВПИмСУВАТИ | ую, уєш | недок., перех.

5016 | 2924 | 112 | 2.2 | УПИмСУВАТИ | ую, уєш | недок., перех.

5017 | 2924 | 211 | 2.2 | ВПИСАмТИ | впишум, впимшеш | док., перех.

5018 | 2924 | 212 | 2.2 | УПИСАмТИ | впишум, впимшеш | док., перех.

У дисертації здійснено автоматичне розгортання реєстрових рядів усіх дієслівних словникових статей, при якому ко-жен ком-по-нент-інфінітив отримав окремий самостійний за-пис із послідов-ним запов-нен-ням відповідною лінгвістичною інформацією усіх полів створеної ЛБД та визначеним сигнатурним типом словникової статті, в якій він лексикографічно опрацьований у СУМі.

Механізм структурування лівих частин дієслів-них словни-ко--вих статей у такий спосіб представляється ланцюж-ком вкладень: (х)    В  С  К, де В – су-куп--нiсть комп-лек-сів, С – сукупнiсть блоків, К – сукупнiсть компонентів. З аналізу структури діє--с--лівних словнико-вих статей СУМа випливає, що представлення структури (х) здій-сню-єть-ся за та-ки-ми правилами:

(1) Комплексів у межах одного реєстрового ряду є 1 або 2:

(х) = В1 або (х) = В1 + В2;

(2) Блоків у межах одного комплексу є 1, 2 або 3:

В = С1, або В = С1+ С2, або В = С1 + С2+ С3;

(3) Компонентів у межах одного блоку є 1, 2, 3 або 4:

С = К1, або С = К1+ К2, або С = К1 + К2+ К3, або С = К1 + К2+ К3+ К4 .

Символом І 1 позначимо множину чисел {1, 2, 3, 4}, елементами якої нумеруються дієслова-ком-поненти. Тоді будь-який з елементів множини І 1 визначає певний видо-вий комплекс у такий спосіб: число іІ 1 сиг-на-лізує, що маємо дієслова, які харак-те-ри-зу-ю-ться однаковим значенням атри-бу-та ВИД з однаковим набором значень словозмінних параметрів, а кіль-кість фонетичних варіантів точно дорів-нює і. Тоді якщо відно-шення вкла-ден-ня зобра-зи-ти стрілкою, тобто: А В   АВ, то це можна представити у вигляді графа:

(х)

В1(х)

С11(х)

К111(х)  К112(х) ... К11і(х), | де символом (х) позначено ліву частину словникової статті з заголовковою одиницею х; В1(х) – її єдиний комплекс; С11(х) – єдиний блок цього комплексу; К111(х), К112(х), ... , К11і(х) – відпо-відно 1-ий, 2-ий, ..., і-ий компо-ненти зазначеного блока.

Декар-то-вий добуток І 1  І 1  І 2 використовується для па-рамет-ризації струк-тур двоблочних, а І 1  І 1  І 1  І 3 – для параметризації структур триблоч-них комплексів дієслівних словни-ко-вих статей. У резуль-таті отримуємо таку параметризацію:

Таблиця .

Параметризація структур видових комплексів

Одноблочні (І 1) | Двоблочні (І 2)

1

2

3

4 | 11 | 12 | 13 | 14

21 | 22 | 23 | 24

31 | 32 | 33 | 34

41 | 42 | 43 | 44

Триблочні (І 3)

111 | 112 | 113 | 114 | 211 | 212 | 213 | 214 | 311 | 312 | 313 | 314 | 411 | 412 | 413 | 414

121 | 122 | 123 | 124 | 221 | 222 | 223 | 224 | 321 | 322 | 323 | 324 | 421 | 422 | 423 | 424

131 | 132 | 133 | 134 | 231 | 232 | 233 | 234 | 331 | 332 | 333 | 334 | 431 | 432 | 433 | 434

141 | 142 | 143 | 144 | 241 | 242 | 243 | 244 | 341 | 342 | 343 | 344 | 441 | 442 | 443 | 444

Будь-яка структура видового комплексу дієслівних словникових статей представляється однією з трьох комбіна-ційна-зиваємо їх сигнатурами, або сигнатурними типами): (i), (i), (i), у кожній з яких числа i, незалежно про-бігають множину чисел {1, 2, 3, 4}. Одноблочних сигнатур може бути максимум 4, дво-блоч--них – 16, три-блоч-них – 64. Отже, видовий комплекс може реалізову-ватися мак-си-мум 84-ма сигнату-рами (4  ).

Сигнатурному типові лівої частини дієслівної словникової статті з двома видовими комплексами відповідає запис ( ), де і неза-леж-но пробігають мно-жину комбінацій видових комплексів, поданих у Таблиці 1. Відповідно, структур типу ( ) мо-же бути макси-мум 7056 (8484). Отже, загальна кількість сигнатур, які задо--воль-няють правила (1) – (3), тео-ре-тично дорівнює 7140 (84 + 7056).

Правила (1) –) організації даних у розробленій ЛБД „DieslLPart” для репре-зен-тації грама-тичної семантики дієслів української мови є твердженнями, які мож-на вва--жа-ти ком-п-лек--сно-фор-мальними посту-ла-тами будови грама-тич-ної підсис-те-ми українського дієсло-ва уже без-від-нос-но до змісту конкретної лексикографічної праці (у нашому випадку – СУМа). Такий онто-ло-гіч--ний ви-сно-вок випливає із ви-знан-ня двох чин-ників. По-перше, органі-за--цію лінгвіс-тич-ної інформації в СУМі вва-жаємо об’єк-тивною мо-дел-лю системи україн-сь-кої мови в цілому на всіх її рів-нях – і фор-мальних, і змістових. По-друге, проведена нами пара-мет-ри-зація діє-слів у формальній частині від змісту СУМа є незалежною.

Повномасштабна декомпозиція лівих частин усіх дієслівних словникових ста-тей уможливила за комплексною формальною ознакою, репрезентантом якої є сигнатурний чи графіч--ний запис, провести об’єктивну граматич-ну класифікацію дієслівних лексем сучас-ної української мови. Лінг-віс-тичний зміст ком-плек-сної формаль-ної ознаки полягає у комбі--ну--ван--ні основних пара-мет-рів гра-ма-тичної семантики (значення виду, типу словозмінної парадиг-ми, фонетичної варі-ації) у межах фіксованої лексичної семантики. Об’єктивність цієї кла-си--фі--ка--ції забез-пе-чу-ється тим, що комплексна формальна ознака не встанов-лю-єть-ся ко-жен раз дослідником, а авто-матично виводиться із зафіксованого СУМом матеріалу.

Із застосуванням розробленої параметризації було проведено обчислювальний експери-мент на ма-сиві дієслівних словникових статей СУМа, який виявив наявність 52-х реально існуючих сигнатур із теоретично можливих 7140-а. Це свід-чить, що фактично у СУМі реалізовано лише 0,73можливих структур лівих частин словникових статей, в яких лексикографуються дієслова. З цьо-го випливає, що граматична семантика дієслів зазнає значного обмеження з боку лексич-ної се-ман-----ти-ки, яка звужує спектр можливих сигнатурних типів, а саме здатність реа-лі-зову-ва-ти те чи інше лексичне значення фор-мами дієслів одного чи двох видів, кожне з яких може мати від одно-го до трьох сло-во-змінних типів, а ті, у свою чергу, – від одно-го до чоти-рьох фоне-тичних варіантів. Окрім цього, існують й обмеження, які накладає фонетико-мор-фо-ло-гічна си-сте-ма укра-їн-ської мови, що потребує додаткового дослідження. Отже, зафіксо-вана лек-сична семан-тика у правих частинах словникових статей СУМа окреслює як реальні лише невелику кількість сигна-тур лівих частин дієслівних словникових статей. У такий спосіб кожне дієслово нале-жить лише одній з них, що є доведенням класи-фі-ка--цій-ного статусу побу-до-ва-ної деком-пози-ції дієслівного корпусу сучасної української мови. Найчастотнішими сигнатурними типами для діє-слів сучасної україн-сь-кої мови вияви-лися такі:

Таблиця .

Розподіл дієслів сучасної української мови за типами сигнатур

Тип сигна-тури | Кількість словнико-вих статей | Кількість дієслів | Приклад

1 | 16277 | 16277 | (х) = В1 (С11(К111))

АБЕТКУВАмТИ, умю, умєш, недок., перех.

1.1 | 8278 | 16556 | (х) = В1 (С11(К111)) + В2 (С21(К211))

ВИГОВОмРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИмГОВОРИТИ, рю, риш, док.

11.1 | 812 | 2436 | (х) = В1 (С11(К111) + С12(К121))+ В2 (С21(К211))

ПРИКРАШАмТИ, амю, амєш і ПРИКРАмШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКРАмСИмТИ, амшум, амсиш, док., перех.

11 | 683 | 1366 | (х) = В1 (С11(К111) + С12(К121))

БУЛЬКОТАмТИ, очум, омчеш і БУЛЬКОТІмТИ, очум, отимш, недок.

2 | 537 | 1074 | (х) = В1 (С11(К111+ К112))

ІТИм (ЙТИ), ідум (йду), ідемш (йдеш); мин. ч. ішомв (йшов), ішлам (йшла), ішлом (йшло), ішлим (йшли); наказ. сп. ідим (йди); недок.

2.2 | 516 | 2064 | (х) = В1 (С11 (К111+ К112))+В2 (С21(К211+ К212))

ВБАЧАмТИ (УБАЧАмТИ), амю, амєш, недок., ВБАмЧИТИ (УБАмЧИТИ), чу, чиш, док.

1.2 | 218 | 654 | (х) = В1 (С11 (К111)) + В2 (С21(К211+ К212))

ДОСЯГАмТИ, амю, амєш, недок., ДОСЯГТИм і ДОСЯГНУмТИ, сягнум, сямгнеш; мин. ч. досямг, лам, лом і досягнумв, ла, ло; док., перех. і неперех.

1.11 | 202 | 606 | (х) = В1 (С11(К111)) +В2 (С21(К211) + С22 (К221))

ЗВЕЛИмЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВЕЛИмЧИТИ, чу, чиш і ЗВЕЛИЧАмТИ, амю, амєш, док., перех.

Інші сигнатури мають набагато нижчий ступінь реалізації. У Додатку А дисертації наведено фрагменти „Словника сигнатурних класів дієслів сучасної української мови”.

Застосування запропонованого формалізму до лексикографічної системи СУМа до-з-во-ли-ло впер-ше в українському мовознавстві встановити низку статистичних співвід-но-шень у грама--тич-ній сис-темі українського дієслова. Тип структури лівих частин дієслів-них словни-ко-вих статей про-гно-зує співвідношення того чи іншого дієслова щодо відпо-від-ного значення ка-те-го-рії виду: якщо сигнатурне представлення відповідає типу ( ), то одно-значно йдеться про дієслова, які ма-ють коре-лятивну видову пару (наприклад, типи 1.1, 1.12, 11.11, 212.111, 3.3 та под. – їх усього 42 із 52 виявлених на ма-те-рі-а-лі СУМа). Окрім цього, аналіз сигна-тур свідчить, що кож-не діє-сло-во укра-їн-ської мови потрапляє в один із чотирьох вели-ких класів: дієслова недо-ко-наного ви-ду, які не мають коре-ля--тивної видової пари доконаного виду (17,2; дієслова доко-на-ного ви-ду, які не мають коре-ля-тив-ної видової пари недоко-на-но-го виду (27,6; дієслова, які ма-ють ко-ре-ля--тив-ну видову пару (53,4; двовидові дієслова (1,8Отже, понад 50дієслів сучасної ук-ра-їн-ської мо-ви вступають у видові пари спів-відносних дієслів недоконаного і доконаного видів, між яки-ми не існує лексико-семан-тич-них відмін-нос-тей, а лише граматична, тобто видова. Як-що ж узя-ти діє-слівну систему безвідносно до можливості неможливості мати корелятивну видо-ву па-ру, а прос-то за належ-ністю до то-го чи іншо-го виду, то виявляється, що дієслів докона-но-го виду на 9 % біль-ше, ніж дієслів недокона-но-го виду. Цей факт можна пояснити хоча б тим, що пе-ре-важ-на більшість непре-фіксальних дієслів є недоконаного виду, а додавання до них префіксів змі-нює їх вид на доко-на-ний, при цьому префік-саль-на система є досить розвиненою: від одного не-пре-фік-саль--ного діє-сло-ва недоконаного виду мо-жуть утворюватися декілька префік-саль-них доко-на-ного ви-ду.

Загальна частка дієслівних лексем української мови, що допускають словозмінну варіа-тив-ність, виявилася не дуже високою, хоча помітною – 13,9Сумарна ж перевага сигнатур, що від-по-відають за струк-туру лівих частин дієслівних слов-никових ста-тей із двома чи трьома блоками – їх 37 – у порівнянні з сигнатурами, що від-по-ві-дають одно-блоч-ним лі-вим частинам словникових статей – їх 15, – свідчить про те, що у межах одного виду словозмінна варіа-тив-ність не є явищем ре-гу-лярним, а тому вимагає появи словникових статей окремого сигнатурного типу, в яких, як пра-вило, об’єдну-ється невелика кількість дієслів. При цьому встановлено несиметричність слово-змінної парадигми дієслів української мови: із десяти однокомп-лексних сигнатур шість до-пус--ка-ють варіативність типу словозміни (сигнатури 11, 12, 21, 22, 111, 112); із 42-х дво-ком-плексних сиг-на-тур словозмінну варіативність встановлено у 31-ому (у ме-жах кож-ного з видів або в якомусь одному ви-ді), причому в ме-жах недоконаного виду вона утричі більша, ніж у до-ко-наному; повна симетрія спосте-рі-гається лише в п’яти сиг-натурах (11.11, 11.12, 11.21, 12.11, 212.111). Цей розподіл ук-ра-їн-ських дієслів за словозмінною ознакою здійснювався без ура-хування кон-крет-них значень слово-змін-них параметрів, проте мо-ж-ливості ЛБД дозволяють до-слід--жен-ня й останніх. Напри-клад, до-ступ---ною стає кла-си-фі-ка-ція всьо-го дієслівного ма-сиву за здатністю утворю--вати повну неповну сло-возмінну пара-диг-му або за належністю до відповідної діє-відміни.

Діє-слів-на префік-сально-коренева ва-рі-а-ція у ме-жах спільної слово-змінної па-ра---диг-ми лекси-ко-гра-фічно проявляється у кількості ком-по---нен-тів реєстрового ряду і, як вста--нов-лено за типами сигнатур, не є явищем регуляр-ним: понад 50 % дієслів її взагалі не до-пу-с--ка---ють; 30 – допуска-ють появу ли-ше двох компо-нентів і зовсім ма-лий відсоток дієслів „вит-ри--мує” 3 чи 4 ком-поненти, які, як правило, є сти-лі-с-тич-но маркованими (розм., діал.).

Проведений аналіз за сигнатурними типами лівих частин дієслівних словникових статей СУМа виявив лексикографічні некоректності та непо-слі--дов--ності в опрацюванні, наприклад, т. зв. двовидових дієслів. Це дозволило провести коригу-ван--ня будови і змісту відпо-відних словникових статей. ЛБД продемон-ст-рувала себе надій-ним ре-дак-тор-ським інстру-ментом з огляду на ви-лу-чення та до-давання еле-ментів стру-к---ту-ри лі-вої час-ти-ни слов-ни-ко--вих ста-тей без по-ру-шення цілісності всьо-го слов-ни-ка. Влас-ти-вості ЛБД як лек-си-ко-гра-фіч--ної системи виявилися результа-тив-ними для уніфікації структурних еле-ме-нтів пред--став-лення грама-тичної се-ман-тики та прос-те-жен-ня гра-ма-тич-ної ре-гу--ляр-нос-ті й пов-но-ти при лекси-ко-гра-фу-ванні формально однотипних дієслів.

Тре-тій розділ „Мо-делювання лексичної семантики українського діє-сло-ва в лекси-ко---гра-фіч--ній системі” присвячено дослідженню лексичної се--ман--тики дієслівних лексем української мови. Засто-сування ІТЛС до інтерпретації правих частин P(x) дієслівних слов-ни-ко-вих статей СУМа веде до вста-нов-лення формальних репрезентантів їхньої струк-тури. Ними виступають: факуль-тативне уточ-нен-ня параметрів гра-матичної семантики – ПАР, ВИД, ПЕРЕХ, КЕРУВ, СПОЛ, СТИЛЬ; тлу-мачення основного зна-чення (S); тлумачення від-тін-ку значення (V); ілюстрація до основ-ного зна-чення (IS); ілюстрація до відтінку значення (IV). У дисертації запро-поно-вано графи структури P(x) та побудовано ЛБД, що їм відпо-ві-да-ють.

Після роз--робки необхідного алго-рит-міч-но-про-грамного інструмен-та-рію із первинної ЛБД „Дієслово” авто-ма-тично було одержано нову ЛБД – „DieslPPart”, що має таку структуру: Word – реєстро-ве дієслово (це поле відповідає полю Compon ЛБД „DieslLPart”); MWord – дієслово-се-ман-тич-на те-ма, що ав-томатизовано встановлю-валася шляхом індексу-ван-ня тлумачень, запис яких міс-тить--ся у полі Interpr; Lpart – уся ліва частина словникової стат--ті реєстрового дієслова; Param – но-мер семантичного стану; Interpr – тлумачення. Зокре---ма, запис словникової статті із заголовковим дієсловом ВПИмСУВАТИ набу-ває такого вигляду:

Word | MWord | Lpart | Param | Interpr

ВПИмСУВАТИ | ВСТАВЛЯмТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 1. | Вставляти певні слова і т. ін. в написаний текст.

УПИмСУВАТИ | ВСТАВЛЯмТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 1. | Вставляти певні слова і т. ін. в написаний текст.

ВПИСАмТИ | ВСТАВЛЯмТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 1. | Вставляти певні слова і т. ін. в написаний текст.

УПИСАмТИ | ВСТАВЛЯмТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 1. | Вставляти певні слова і т. ін. в написаний текст.

ВПИмСУВАТИ | ВНОмСИТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 1. // 1. | Вносити кого-, що-небудь до певного списку, реєстру.

УПИмСУВАТИ | ВНОмСИТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 1. // 1. | Вносити кого-, що-небудь до певного списку, реєстру.

ВПИСАмТИ | ВНОмСИТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 1. // 1. | Вносити кого-, що-небудь до певного списку, реєстру.

УПИСАмТИ | ВНОмСИТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 1. // 1. | Вносити кого-, що-небудь до певного списку, реєстру.

ВПИмСУВАТИ | РОБИмТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 2. | Робити певний запис у зошиті, блокноті тощо.

УПИмСУВАТИ | РОБИмТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 2. | Робити певний запис у зошиті, блокноті тощо.

ВПИСАмТИ | РОБИмТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 2. | Робити певний запис у зошиті, блокноті тощо.

УПИСАмТИ | РОБИмТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 2. | Робити певний запис у зошиті, блокноті тощо.

ВПИмСУВАТИ | НАКРЕмСЛЮВАТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 3. мат. | Накреслювати одну фігуру всередині іншої.

УПИмСУВАТИ | НАКРЕмСЛЮВАТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 3. мат. | Накреслювати одну фігуру всередині іншої.

ВПИСАмТИ | НАКРЕмСЛЮВАТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 3. мат. | Накреслювати одну фігуру всередині іншої.

УПИСАмТИ | НАКРЕмСЛЮВАТИ | ВПИмСУВАТИ (УПИмСУВАТИ), ую, уєш, недок., ВПИСАмТИ (УПИСАмТИ), впишум, впимшеш, док., перех. | 3. мат. | Накреслювати одну фігуру всередині іншої.

Створено ЛБД „DieslPPart” усієї діє-слів-ної лексики із пред-став-лен-ням лексичної семантики кож-ного зафіксованого у СУМі дієслова.

У цьому розділі зосереджено увагу на формулах тлумачення, що висту-па-ють ма-те-рі-а--лом, аналіз, узагальнення та кате-го-ризація якого дозволяє об’єк-тив--но окрес-лити місце кожного діє-сло-ва з усіма його зафіксованими лексико-се-ман-тич-ними варіан-та-ми в системі сучасної укра-їн-ської мо-ви. Мо-де-лю-ван-ня лек-сич-ної се-ман-ти-ки по-ля-гає у ви-яв-лен-ні мов-них за-со--бів, які умож-ли-влю-ють структурування лек-сич-но-го зна-чен-ня ре-єст-ро-вих оди-ниць слов-ни-ка на ос-но-ві невідсилкових фор-мул тлу--ма-чен-ня, та у вста--нов-лен-ні уг-ру-по-вань, спів-від-нос-них за певними ви-ок-рем-ле---ни-ми па-ра-мет-ра-ми. Від-значене конста--ту-ється такими тверд-жен-нями: по-перше, ре-чен-ня, якими представ-ля-ються фор---му-ли тлумачення, є однознач-ними репре-зен-тан-тами се-ман-тич-них станів лек-семи; по-дру-ге, в струк---турі таких фор-му--л тлумачення міс-тяться необ-хідні за-со--би для характеристики цього семан-тич-но-го стану.

Викладене зумовлює мож-ливість прове-дення деком-по-зиції формул тлу-ма-чен--ня на окремі компоненти-детер-мінанти лек-сич-ного зна-чення, експлі-кацію яких здій-сне--но шля-хом пред-став-лен-ня мно-жи-ни формул тлу-ма--чення у вигляді певної лекси-ко-гра-фіч-ної систе-ми та засто-сування до неї рекур-сив-ної редукції. Зазначену процедуру проведено на основі таких положень:

- правило декомпозиції формули тлумачення (FT) на функціонально-семантичні компоненти є єдиним для усіх дієслів;

- кожен компонент має свій узагальнений елементарний смисл і є родовою семою;

- серед усіх компонентів формули тлумачення виділяється головний, який є обов’яз-ковим і ви-ступає своє-рідним центром семантичного стану; це семантична тема (ST), причому для кожного семан--тич-ного стану існує одна і тільки одна ST;

- усі інші компоненти – диференційні семи (D) – є детермінованими семантичною темою і, як правило, факульта-тив-ними;

- диференційні семи взаємодіють із семантичною темою та між собою так, що кожна з них змен-шує обсяг семантичного поля, визначеного семантичною те-мою;

- набір компонентів – ST і D – дієслівних формул тлумачення становить уні-версальну лі-ній--ну структуру;

- компоненти формули тлумачення є функціональними, проте виділяються типові форми їх вираження; можливе перефразовування компо-нен-тів формули тлумаче-ння для їх опти-мі-за-ції та уніфікації.

Отже, множина формул тлумачення FT, що розглядається як спеціальна лек-си-когра-фіч-на система, набу-ває такого розвинення:

FT

Н (7)

ST D

Шляхом аналізу поля Interpr ЛБД „DieslРPart” виділено типи диференційних сем, харак-тер-ні для дієслівних формул тлумачення та встановлено типові форми їх пред-ставлення. Вияв--ле-но та ідентифіковано набір із 10 диферен-цій-них сем: Dsbj – „суб’єкт”; Dobj – „об’єкт”; Dadr – „адресат”; Dinstr – „спосіб, засіб”; Dloc – „середовище, місце”; Dtemp – „час”; Daim – „мета”; Dcоnd – „умова”; Dcaus – „причина”; Dmsr – „міра, інтен-сивність”. Зазначений на-бір є інваріантним, унаслідок чого будь-яка дієслівна форму-ла тлу-ма--чення розкладається у ліній-ний (табличний) формат з такою структурою:

Таблиця 3.

Формат дефініцій дієслова

Семан-тична тема | Диференційні семи

суб’-єкт | об’-єкт | адресат | спосіб,

засіб | середо-вище, місце | час | ме-та | умова | при-чи-на | міра,

інтен-сивність

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11

Структура узагальненої формули тлумачення для дієслова представляється у такий спосіб:

FT ST + D = ST + Dsbj + Dоbj + Dadr + Dinstr + Dloc + Dtemp + Daim + Dcond + Dcaus + Dmsr. (10)

Порядок слідування компонентів тут не відображено (так само, як і синтаксичну струк-туру фор-му-ли тлумачення). Запропонований формат виступає простішим об’єктом, ніж слов-ни-ко-ва дефініція, що робить його доступним для автоматизованого дослідження. На основі прове-де-ної систе-ма-ти-зації у дисертації здій-с-нено стратифікацію дієслівної лексики за типовими реа-лізації окремих ком-по--нентів формул тлумачення – семантичними темами, диферен-цій-ними семами та їхніми ком-бі-націями.

Найбільш абстрактними у значенні дієслова є несубстанційні семи, що визначають лексичне значення, властиве саме дієслову як окремому лексико-граматичному класу. Ними виступають семи „дія”, „стан”, „відно-шен-ня”. На нижчому рівні ієрар-хії класи дієслів дії, стану та відношення за специ-фіч-ними семами, репрезентованими в структурі форму-ли тлумачення семантичною темою, конкретизуються щодо характеру дії, стану та відно-шен-ня і поділяються на підкласи – лексико-семантичні групи (дієслова руху, мис-лен-ня, мовлення та ін.). Безпосереднє звер-нення до аналізу семантичних тем показує, що об’єднання аналі-зо-ваних діє--слів у відповідні лексико-семан-тичні групи забезпечується найчастотнішими серед них, які співвідносяться з поняттями руху, мис-лення, мовлення та ін. відповідно. Наприклад, інтегральною для окремих лексико-семантич-них варіантів дієслів бігати, відходити, іти (йти), лазити, літа-ти, леті-ти, плавати, плисти (пливти, плинути), повзати, проїжджати, стрибати, ходи-ти та под. виступає ST „пересу-ватися”; для окремих лексико-семантичних варіантів дієслів агакати, базікати, брехати, верзти, вимовляти, гомоніти, горлати, додавати, защебетати, лепетати, підказувати, повторювати, промовляти, твердити та под. – ST „говорити”. У дисертації вста-нов-лено ST до всіх дієслівних семантичних станів і, отже, для всієї діє-слівної лексики української мови. Це дозво-ли-ло в авто-матизованому режимі збуду-вати словник нового типу – „Словник дієслівних семантичних тем” (його фраг-мен-ти наведено у Додатку Б до дисертації).

Запропонований метод лінійного (табличного) представлення тлумачень дієслів української мови виявився надійним інструментом для встановлення співвідносних плас-тів дієслівної лексики і за диферен-цій-ними семами, що конк-ре---тизують дію стосовно її суб’єкта, об’єкта, адресата, способу, засобу, місця чи сере-до-ви--ща, мети, умови, причини, міри чи інтенсивності. При цьому ці семи, усі разом під-по-ряд-ко-вую-чись ядерній, представленій семан---тич--ною темою, як правило, не вишиковуються у вер-ти-кальну рівневу лінію залежності. У дослід-женні вста-новлено типо-ло-гію аналізованих дієс-лів-них лек--сем на основі об’єктних (актантних) та об-ставин-них (сирконстант-них) елементів їх семан-тич-ної струк-тури. Зокрема, автоматично вияв-лено спів-від-ношення дієслів-них класів з відпо-від-ни-ми суб’єктно-відображальними класами імен. Щодо ін-ших диференційних сем, то вони активі-зу-ють-ся в семан-тичній структурі дієслів тоді, коли семан-тичні теми, за до-помогою яких передається сама дія, вимагають обставинних чи об’єктних кон-кретизаторів.

Аналіз дієслівних слов-ни-ко-вих тлу-ма-чень, пе-ре-ве-де-них у лінійний (таб-лич-ний) фор-мат, свід-чить, що в ос-но-ві лек-си-ко--се-ман-тич-ної сис-те-ми сучасної української мо-ви ле-жить пев-на кі-ль-кість уні-вер-са-ль-них се-ман-тич-них оз-нак, поєд-нан--ня яких між со-бою ут-во-рю-ють ма-сив ре-а-ль--них лек-сич-них зна-чень дієслів.

Розроблена теорія, методологія та опрацьований на їхній основі мовний матеріал дозво-ляють сформулювати такі висновки дисертаційного дослідження:

1. На основі аналізу лексикографічних засобів представлення дієслівної лексики у тлу-мач-ному Словнику української мови в 11-ти томах побудовано моделі та проведено систематизацію структури лівої і правої частин дієслівних словникових статей й