Національна академія наук України

Центр досліджень науково-технічного потенціалу

та історії науки ім. Г.М. Доброва

САЛІХОВА Олена Борисівна

УДК 658.149.3:311.4 (048)

Удосконалення методології СТАТИСТИчного аналізу міжнародного трансферу технологій

в україні

Спеціальність 08.02.02 - Економіка та управління

науково-технічним прогресом

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки (ЦДПІН)

ім. Г.М. Доброва НАН України.

Науковий керівник : кандидат економічних наук,

Карпов Володимир Іванович,

Київський національний торговельно-економічний університет,

завідувач кафедри статистики та

економетрії.

Офіційні опоненти : доктор економічних наук, доцент

Чирков Володимир Григорович,

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки

ім. Г.М. Доброва, головний науковий співробітник,

кандидат економічних наук, доцент

Столяров Георгій Степанович,

Київський національний економічний університет, доцент кафедри статистики

Провідна установа : Інститут економіки НАН України (м. Київ)

Захист відбудеться “_9__”__грудня__” 2003 р. о _12_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, Д 26.189.01 при Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки (ЦДПІН) ім. Г.М. Доброва НАН України за адресою : 01032 м.Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки (ЦІПІН) ім. Г.М. Доброва за адресою: 01032 м.Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “_6_”_листопада_ 2003 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради ЛОБАНОВА Л.С.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дисертаційного дослідження. Сьогодні існують численні позитивні приклади того, як країни з ринковою економікою в короткий строк подолали економічну кризу, відсталість, безробіття та увійшли до кола високорозвинутих індустріальних країн світу завдяки тому, що їх державною економічною стратегією стало поєднання жорсткого протекціонізму з політикою залучення прогресивних технологій на міжнародних ринках.

Україна обрала аналогічний шлях розвитку. У посланні Президента України до Верховної Ради України 2000 року “Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000—2004 роки” визначено, що основою нового стратегічного курсу країни, його визначальним пріоритетом має стати реалізація державної політики, спрямованої на структурну перебудову промисловості та розвиток інноваційної моделі економічного зростання, утвердження України як високотехнологічної держави. Такий шлях індустріалізації схвалено Державною програмою розвитку промисловості України на 2003-2011 роки.

Серед основних принципів державної політики в галузі інновацій, сформульованих у Законі України “Про інноваційну діяльність”, є здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації і трансферу технологій, захист вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок.

Важливим етапом на шляху реалізації цих принципів є інституційне забезпечення державної інноваційної політики, зокрема, сприяння міжнародному співробітництву в інноваційній сфері, її інформаційному та консалтинговому забезпеченню; створення галузевих та регіональних центрів трансферу високих технологій, сучасної патентно-інформаційної бази та відповідного довідково-пошукового апарату з використанням світових досягнень інформатики в патентній технології; адаптація та наближення до світових стандартів системи стандартизації та сертифікації, а також системи державної статистики міжнародного трансферу технологій. Останнє потребує невідкладного вирішення для запобігання експансії в Україну застарілих технологій та вивозу прогресивних результатів науково-технічної діяльності вітчизняних науковців; раціонального використання державних коштів, спрямованих на фінансування наукової сфери.

Про необхідність інформаційного забезпечення державних структур та господарюючих суб’єктів України відомостями про вітчизняні та світові альтернативні технології, високотехнологічні товари та їх виробників для ефективнішого використання науково-технічного та інтелектуального потенціалу нашої держави йдеться у проекті Закону України “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”. Це покладає на органи державної статистики обов‘язки запровадження комплексного статистичного спостереження та аналізу міжнародного трансферу технологій, що й обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.

Дослідженість проблеми. Теоретичні основи дослідження міжнародного трансферу технологій закладені у роботах Дайнінга Дж., Розенберга Н., Лукаса Р., Кумара Н., Лалла С, Артем‘єва І., Івашковської Н., Мухопада В., Волинця-Ресета Е., Фонштейна Н., Гохберга Л. Серед найбільш значних сучасних досліджень вітчизняних вчених, які висвітлюють ті чи інші аспекти теорії та практики міжнародного трансферу технологій, варто відзначити праці Малицького Б.., Александрової В., Щедріної Т., Соловйова В., Денисюка В., Карпова В., Єгорова І., Андрощука Г., Рогача О. та інших.

Незважаючи на очевидний прогрес, досягнутий у теоретичній базі дослідження міжнародного трансферу технологій, у даній області залишається ще багато невирішених проблем. Зокрема, серед науковців немає єдності в тлумаченні самого поняття “міжнародний трансфер технологій”. Для його визначення застосовують різні наукові концепції. Недосконалість вітчизняної методології спостереження та аналізу форм передачі технологій на світовому рівні не дозволяє об’єктивно оцінити конкурентоспроможність галузей науки та промисловості як у сучасному, так і майбутньому їх розвитку, встановити істинне значення цього процесу для нашого суспільства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота підготовлена на базі особистих розробок дисертанта за плановою темою “Удосконалення системи статистичних показників у галузі статистики науково-технічної та інноваційної діяльності України”, що здійснювалася структурним підрозділом НДІ статистики — Міжвідомчою лабораторією “Аналіз і статистика науки”, створеної Державним комітетом статистики України, Комітетом у справах науки і технологій та НАН України, протягом 2002 року в рамках Договору "Розробка методологічних положень статистики соціально-економічного розвитку України" (державний реєстраційний номер 0102U005826).

Тему було включено до плану наукових досліджень НДІ статистики на виконання Заходів реалізації Програми реформування державної статистики на період до 2002 року, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 1998 р. № 971. Здобувач була головним виконавцем зазначеної теми, нею розроблено теоретико-методологічні засади статистичного аналізу міжнародного трансферу технологій на базі суцільних та вибіркових обстежень підприємств виробничого сектору та сектору послуг (довідка НДІ статистики Держкомстату України від 4.04.2003р. №413).

Мета і задачі дисертаційного дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток методологічного забезпечення дослідження міжнародного трансферу технологій в Україні; оцінка можливостей використання рекомендацій ОЕСР щодо набору показників, класифікацій та методів збору статистичної інформації про міжнародний трансфер технологій та розробка пропозицій щодо вдосконалення системи статистичного спостереження та аналізу цього процесу в Україні. Для досягнення цієї мети в ході дослідження були поставлені та розв‘язані такі задачі:

- уточнення трактування багатоаспектного змісту міжнародного трансферу технологій в умовах сучасних інтеграційних процесів;

- визначення ролі інформаційно-статистичного забезпечення в управлінні науково-технічним прогресом економічно розвинутих країн та обґрунтування необхідності репродукції зарубіжного досвіду в Україні;

- аналіз сучасної методології і практики статистичного моніторингу міжнародного трансферу технологій, що має місце в Україні, стосовно їх здатності об’єктивного відображення цього процесу;

- оцінка можливостей використання рекомендацій Організації економічного співробітництва та розвитку щодо удосконалення статистики міжнародного трансферу технологій в умовах трансформації економіки України;

- визначення загальносвітових тенденцій міжнародного трансферу технологій та вивчення особливостей і масштабу цього процесу в України;

- розробка пропозицій щодо вдосконалення системи збору та аналізу даних з міжнародного трансферу технологій з метою ефективного управління науково-технічним прогресом в Україні.

Об`єктом дослідження є процес міжнародного трансферу технологій в індустріально розвинутих країнах світу та його особливості в Україні у сучасних умовах.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи інформаційно-статистичного забезпечення аналізу і регулювання міжнародного трансферу технологій.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою дисертаційного дослідження стали фундаментальні положення теорії економічного аналізу, методи експертних оцінок і економіко-математичного моделювання. В роботі використано методи критичного осмислення, порівняльного аналізу, систематизації і синтезу основних наукових концепцій та досвіду практичних досліджень міжнародного трансферу технологій, системний аналіз міжнародної та вітчизняної методології і практики статистичного моніторингу цього процесу.

Структурні характеристики форм передачі технологій на міжнародному рівні одержано на основі застосування економіко-статистичних та математико-статистичних методів, таких як аналітичне групування, статистичні таблиці та графіки, аналіз динаміки та взаємозв‘язків.

Для узагальнення результатів дослідження і підготовки пропозицій стосовно вдосконалення методології статистичного аналізу міжнародного трансферу технологій в Україні використано методи системного економічного аналізу, структурно-функціонального та абстрактно-логічного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в створенні комплексної методології визначення, статистичного спостереження та аналізу міжнародного трансферу технологій в Україні. Результати, що складають наукову новизну дисертації, полягають у наступному:

- сформовано нове трактування змісту міжнародного трансферу технологій виходячи з багатоаспектності існуючого понятійного апарату; з метою всебічного уявлення про міжнародний трансфер технологій в це поняття включено дифузію технологій, технологічне співробітництво та технологічну комунікацію між країнами, що охоплює процес навчання, розуміння, використання і відтворення технології, включаючи уміння вибирати її та адаптувати до місцевих умов;

- доповнено існуючі погляди стосовно ролі статистичного моніторингу передачі технологій на світовому рівні в процесі формування науково-технічної та інноваційної політики розвинутих країн; на підставі структурно-функціонального аналізу вітчизняних урядових, наукових та комерційних організацій визначено структуру основних користувачів статистичної інформації щодо міжнародного трансферу технологій;

- через порівняльний аналіз зарубіжної та вітчизняної методології та практики статистики міжнародного трансферу технологій виявлено розбіжності у системі показників, класифікацій та методах збору статистичної інформації; оцінено ступінь придатності міжнародних рекомендацій до застосування їх в Україні;

- за фактичними даними економічно розвинутих країн визначено основні канали передачі технологій на міжнародному рівні та надано їм кількісної оцінки; встановлено, що, через недосконалість вітчизняного статистичного моніторингу міжнародного трансферу технологій, широкомасштабний порівняльний аналіз із загальносвітовими тенденціями практично неможливий, як неможлива й об‘єктивна оцінка масштабів цього процесу Україні;

- розроблено новий підхід до статистичного спостереження та аналізу міжнародного трансферу технологій в Україні в основу якого закладено обстеження підприємств виробничого сектору та сектору послуг на рівні Державного комітету статистики України та Національного Банку України.

Інформаційна база. До джерел використаної інформації належать як зарубіжні, так і вітчизняні публікації науковців з даного кола проблем: матеріали Державного комітету статистики, Міністерства освіти та науки України, Національного банку України; документи міжнародних економічних та статистичних організацій, серед яких ЮНКТАД, ЮНІДО, Європейська комісія, ОЕСР, Євростат.

Практичне значення результатів дослідження. Методологічні і методичні розробки здобувача щодо системи збору та аналізу статистичних індикаторів міжнародного трансферу технологій в Україні використані Державним комітетом статистики України при створенні форми статистичної звітності №1-інновації та інструкції по її заповненню (затверджено наказом Держкомстату України від 04.08.2000 року №261), які впроваджені в практику роботи органів державної статистики.

Пропозиції дисертанта стосовно спостереження за ліцензійними угодами враховані Держкомстатом України при виконанні роботи “Удосконалення методології та системи збору звітності з питань статистики науки та інновацій”, включеної до Плану статистичних спостережень на 2003 р., затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України №180 від 31.03.2003 р. (довідка Держкомстату від 11.04.2003 р. №01-2-03-8/162 ).

Результати експериментально-аналітичної частини дослідження та рекомендації щодо вдосконалення статистичного аналізу міжнародного трансферу технологій в Україні використовується у роботі відділу статистики науково-технічного прогресу Управління статистики інвестицій та будівництва Головного управління статистики послуг і соціальних програм Держкомстату України.

Рекомендації автора щодо організаційної системи статистичного спостереження міжнародного трансферу технологій було надано до Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Доброва НАН України до проекту Закону України “Про трансфер технологій”.

Результати дисертаційної роботи можуть бути використані у подальшому розвитку методології статистичного аналізу міжнародного трансферу технологій для формування державної системи міжнародного трансферу технологій та управління нею. Використання запропонованої методології збору та аналізу статистичних даних буде сприяти у реалізації інноваційної моделі розвитку України, визначенні пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, при формуванні інноваційних програм та необхідних обсягів бюджетних коштів для їх кредитування. Разом з тим, здобутки дисертанта можна застосовувати при підготовці лекційних курсів з проблем державної науково-технічної та інноваційної політики та інноваційного менеджменту у вищих закладах освіти.

Особистий внесок здобувача. Всі наукові розробки, представлені на захист, зокрема, система класифікацій, показників міжнародного трансферу технологій, методологія їх збору та аналізу, напрацьовані здобувачем особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження презентувалися та обговорювались на науково-практичних конференціях: “Соціально-економічний розвиток України. Проблеми статистики – 98” (смт. Шкло, Львівської обл., 1998р.), “Соціально-економічний розвиток України. Проблеми статистики – 99” (смт. Коктебель, АР Крим, 1999р.) та ”Статистика в країнах з перехідною економікою” (смт. Гурзуф, АР Крим, 2000р.).

Публікації. За підсумками виконаних досліджень опубліковано 6 наукових статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, загальним обсягом --32 сторінки.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (178 найменувань), 7 додатків; містить 21 таблицю і 22 ілюстрації. Повний обсяг роботи становить 191 сторінку, з них займають: список використаних джерел – 13, додатки 19 сторінок.

Основний зміст роботи

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження міжнародного трансферу технологій” сформовано понятійний апарат роботи, проаналізовано детермінанти міжнародного трансферу технологій, виявлено найбільш поширені канали передачі технологій на світовому рівні, досліджено зв‘язок між залученням технологій та макроекономічними показниками приймаючої країни; розкрито значення статистичного моніторингу міжнародного трансферу технологій для економічно розвинутих країн та України.

Встановлено, що сьогодні, при наявності великої кількості трактувань поняття “міжнародний трансфер технологій”, не існує єдиної точки зору щодо характеристики цього процесу. Прибічники концепцій технологічної кооперації, технологічної комунікації (зв'язку), дифузії технологій відстоюють нове розуміння міжнародного трансферу технологій та вважають за необхідне заміну даного терміну. На думку здобувача, кожна з цих концепції не відхиляє, а взаємодоповнює одна одну. Тому в дисертаційному дослідженні в поняття “міжнародного трансферу технологій” включено дифузію технологій, технологічне співробітництво та технологічну комунікацію між країнами, що охоплює процес навчання, розуміння, використання і відтворення технології, включаючи уміння вибирати її та адаптувати до місцевих умов. Звідси сформовано й основні етапи міжнародного трансферу технологій: визначення потреб, визначення технології, оцінка умов передачі, укладання угоди, її адаптування до місцевих умов та відтворення.

Відмінність підходу до трактування дисертантом поняття “міжнародний трансфер технологій” полягає також в тому, що цей процес розглядається не тільки як складова інноваційної діяльності, а також як частка зовнішньоекономічних відносин. Виходячи з цього, “міжнародний трансфер технологій”, визначається як діяльність господарюючих суб'єктів України та іноземних господарюючих суб'єктів, яка побудована на взаємовідносинах між ними, пов’язаних з наданням (отриманням) систематизованих технологічних знань (вільних чи втілених) через комунікаційні канали різної форми (комерційної і некомерційної) та змісту (через персоналії, документи, обладнання та продукцію) з метою отримання вигоди. Удосконалення визначення трансферу технологій, що наводиться в міжнародних нормативних документах, полягає в тому, що авторське формулювання більш чітко вказує на мотивацію, сутність та спрямованість цього процесу.

Порівняльний аналіз точок зору стосовно детермінантів технологічних потоків показав, що країни з низькими прибутками, обмеженим використанням інформаційних технологій, нерозвиненою інфраструктурою мають незначні перспективи залучити технології. Лібералізація політичного режиму, інвестиційні стимули і зміцнення прав інтелектуальної власності напроти надають країнам-реципієнтам значні переваги. Щодо України, головними факторами, які впливають на динаміку технологічних потоків, є: недосконалість правового поля; політична нестабільність; непередбачуваність і непрозорість державної політики; корупція; недосконалість управління науково-технічним прогресом; обтяжлива митна політика; недосконалість галузей інфраструктури; необ’єктивний моніторинг макроекономічних інтеграційних процесів; нераціональність економічної поведінки; низький рівень життя.

За результатами аналізу існуючих каналів міжнародного трансферу технологій виявлено найпоширеніші, серед яких: ліцензування, прямі іноземні інвестиції, злиття компаній чи амальгамація, утворення стратегічних альянсів. Встановлено, що останні дві форми мають більше прихильників і розповсюджуються більш значними темпами. Основна причина активізації саме цих форм передачі знань полягає, на думку дисертанта, у намаганні компаній отримати та посилити синергетичний эфект, тобто взаємодоповнюючу дію активів двох або більше підприємств, сукупний результат якого перевищує суму результатів окремих дій цих компаній. В даному випадку синергетичний эффект виникає завдяки: збільшенню масштабів діяльності; комбінуванню взаємодоповнюючих ресурсів; фінансовій економії за рахунок зниження трансакційних витрат; зростанню ринкової сили через зниження конкуренції (мотив монополії); спільним діям в галузі науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт та об'єднанню їх патентних портфелів.

Разом з тим, встановлено, що останнім часом зростає нелегальний “трансфер” технології у формі промислового шпіонажу та технологічного піратства - масового випуску і продажу технологій-імітацій тіньовими структурами. Відмічається значне зростання інтересів спецслужб усього світу до вузькоспеціальної технологічної інформації. Це пов'язано з тим, що, з одного боку, стрімко збільшується вартість інновацій, з іншого - самі інновації мають тенденцію стрімко застарівати.

Оцінка “економічної віддачі” міжнародного трансферу технологій показала, що в індустріально розвинених країнах надходження технологій більш за все впливають на обсяги реального ВВП, експорт, імпорт, внутрішнє капіталоутворення та споживання приймаючої країни. Встановлено, що найбільш ефективне засвоєння технологій, їх швидке та широкомасштабне застосування для зростання виробничого сектору та сектору послуг, в першу чергу, спостерігається в країнах з розвинутою економікою. Виходячи з цього, зроблено висновок, що лише при певному рівні розвитку держави міжнародний трансфер технологій починає повніше розкривати свій потенціал прямого та непрямого впливу на економічне зростання.

Дослідження ролі моніторингу міжнародного трансферу технологій в системі статистичного спостереження в галузі науки та технологій провідних світових економічних і статистичних організацій показало, що існуюча сьогодні стандартизація дозволяє регулярно проводити оцінку сукупних наукових потенціалів країн, зіставляти їх розмір і структуру, розробляти пропозиції з удосконалювання науково-технічної та інноваційно-інвестиційної політики, розвитку міжнародного співробітництва.

Наближення вітчизняної статистики міжнародного трансферу технологій до світових стандартів дозволить забезпечити об'єктивне відображення стану наукового потенціалу України та оперувати єдиними із світовим співтовариством поняттями. Водночас, є необхідним диференційований підхід до запозичення зарубіжного досвіду через те, що Україна має свою специфіку щодо визначення методологічних підходів до збору та аналізу даних, яка відображає національні потреби при постановці глобальних та галузевих завдань науки і техніки та визначенні пріоритетів науково-технічної діяльності.

Проведений структурно-функціональний аналіз вітчизняних урядових, наукових та комерційних організацій дозволив виявити основних користувачів статистичних даних про міжнародний трансфер технологій та згрупувати їх у такі чотири блоки: 1) органи законодавчої та центральної виконавчої влади, чия робота пов‘язана з питаннями промислової політики, науки, європейської інтеграції, інвестицій; 2) координаційно-консультаційні органи, що займаються оцінкою стану та реалізацією державної політики у сфері інтелектуальної власності і трансферу технологій, розробляють пропозиції відносно створення цивілізованого ринку об‘єктів інтелектуальної власності в Україні, удосконалюють законодавство з питань надання, використання і захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності; 3) наукові установи та організації, котрі вивчають загальноекономічні проблеми суспільства, міжнародні відносини, питання науково-технічної діяльності, займаються розробкою науково-технічної та економічної стратегій країни, впровадженням нових технології та їх моніторингом; 4) консультаційно-інформаційні (комерційні) організації різного рівня, основна мета створення яких полягає у сприянні комерціалізації та виробничому освоєнні результатів науково-технічних розробок та інноваційних проектів. Реалізація завдань, що стоять перед вищезазначеними установами та організаціями, неможлива без достовірної статистичної інформації щодо міжнародного трансферу технологій, створеної з урахуванням сучасних світових стандартів.

У другому розділі “Сучасна статистична методологія і практика аналізу міжнародного трансферу технологій” досліджено основні методологічні принципи статистичного спостереження та аналізу міжнародного трансферу технологій, що мають місце в Україні та країнах ОЕСР. Виявлено розбіжності у системі показників, класифікацій, методах збору даних. З рекомендацій Організації економічного співробітництва та розвитку в галузі статистики науки та технологій вибрано найпридатніші до адаптації в практиці вітчизняної статистики. За фактичними даними, здобувачем визначено загальні тенденції у міжнародному трансфері технологій, надано їм кількісної оцінки, доведено необхідність вдосконалення системи статистичного моніторингу в Україні.

Аналіз існуючих форм державної статзвітності в галузі науки та технологій показав, що сьогодні не можливо отримати повну та достовірну інформацію про міжнародний трансфер технологій в Україні. Зокрема, форма №6-НТ (ліцензії) “Звіт про продаж ліцензій на об‘єкти інтелектуальної власності” (річна) акумулює інформацію лише про продаж технологій. Звідси неможливо встановити, які технології купує Україна, в кого, на яку суму і за чий рахунок, скільки коштів було витрачено на адаптацію придбаної технології тощо.

Форма №1-інновація “Обстеження технологічних інновацій промислового підприємства” містить окремі показники міжнародного трансферу технологій, як-то: обсяг відвантаженої інноваційної продукції, що вироблена на основі діючих ліцензійних договорів (контрактів), укладених із зарубіжними країнами; кількість придбаних (переданих) підприємством нових технологій (технічних досягнень) протягом звітного року за межами України; загальні витрати на придбання ліцензій та освоєння виробництва продукції за ними, з урахуванням витрат минулих років. Останній показник не дає змогу встановити реальні фінансові потоки у звітному періоді за ліцензійними договорами. На думку дисертанта, його доцільно поділити на поточні витрати на придбання ліцензій та витрати на виробництво продукції на основі придбаних ліцензій. Разом з тим, згадана форма охоплює лише промислові підприємства, не враховуючи сектор послуг.

Інформація стосовно зовнішньої торгівлі послугами, пов’язаними з патентною та ліцензійною діяльністю, а також дослідженнями і розробками, що проводилися (чи фінансувалися) за кордоном, збирається за формою №9-ЗЕЗ “Звіт про експорт (імпорт) послуг”. Дані з цієї форми направляються у Нацбанк для подальшого формування відповідних показників у Платіжному балансі України. Нацбанк, в свою чергу, дані по цих показниках збирає за формою №1-ПБ та публікує у Платіжному балансі України. Проведений здобувачем порівняльний аналіз даних з вищенаведених форм виявив суттєві розбіжності в оцінки рівня імпорту послуг з ліцензування та патентування з боку Держкомстату та Нацбанку (табл.1). Крім того, числове значення показника загальних витрат на придбання за межами України ліцензій та освоєння виробництва продукції за ними, з урахуванням витрат минулих років, що складає приблизно 2,7 млн. дол., свідчить про значну недооцінку міжнародних технологічних потоків в Україну з боку Держкомстату.

Таблиця 1

Імпорт ліцензійних послуг українськими підприємствами і організаціями у 2002 році

Показник | Загальна сума | Хто збирає | Статистична форма

Загальні витрати на придбання за межами України ліцензій та освоєння виробництва продукції за ними, з урахуванням витрат минулих років, у фактичних цінах, тис. грн. | 14389,6 | Держкомстат | Форма №1-інновації

Імпорт послуг з ліцензування та патентування, млн. дол. США | 10,7 | Держкомстат | Форма №9-ЗЕД

Імпорт послуг з ліцензування та патентування, млн. дол. США | 110 | НБУ | Форма №1-ПБ

Про неузгодженість роботи Держкомстату та НБУ стосовно збору даних про технологічні платежі свідчать методичні коментарі до складання Платіжного балансу, надані фахівцями НБУ, де говориться про те, що статтю “Послуги” Національний банк України формує в основному за власною базою даних, оскільки дані банківської звітності протягом тривалого часу є докладнішими порівняно з даними Держкомстату України щодо зовнішньої торгівлі послугами (це твердження особливо справедливе щодо імпорту послуг).

Дослідження існуючих керівництв в галузі статистики науки і технологій показало, що серед стандартних методів збору та аналізу статистичних даних про міжнародний трансфер технологій в країнах ОЕСР основним є Керівництво із складання платіжного балансу технологій (Керівництво ПБТ). Керівництво з використання патентних даних у якості показників науки і техніки (Патентне керівництво) та Методологія і практика використання бібліометричних показників з аналізу дослідницьких систем виконують функції допоміжних засобів для спостереження за розповсюдженням технологій на світовому рівні.

Серед класифікацій, поданих у Керівництві ПБТ в практику української статистики доцільно запровадити інституціональну класифікацію вітчизняних учасників угод з передачі технологій за локальними секторами діяльності (державний, підприємницький, сектор вищої освіти та приватний безприбутковий сектор); учасників операцій, що не проживають на території України, — за країнами проживання незалежно від iнституційної категорії та економічними просторами, до якої вони відносяться; суб‘єктів підприємницького сектору — за галузями промисловості; статусом (самостійні чи філії, дочірні фірми), величиною.

На думку дисертанта, суб‘єкти підприємницького сектору доцільно також класифікувати за розробленим в Україні Державним класифікатором видів економічної діяльності, який максимально наближений до International Standard Industrial Classification of All Economic Activities і має перехідні ключі між цими двома документами, а також за основними формами власності. Щодо статусу підприємств, їх слід розрізняти за часткою іноземного капіталу в уставному фонді підприємства: володіння більш, ніж 10% акцій підприємства, за визначенням МВФ, свідчить про наявність довгострокового інтересу і здійснення контролю з боку інвесторів; більш, ніж 50% акцій — про те, що це філія ТНК.

Замість рекомендованої Керівництвом з ПБТ класифікації суб‘єктів підприємницького сектору за товарообігом, на думку дисертанта, слід використовувати класифікацію за чистим прибутком підприємства через те, що ефективність діяльності підприємства визначається саме спроможністю збільшувати доходи та мінімізувати витрати. Причому чистий прибуток слід співвіднести з чисельністю зайнятих на підприємстві.

Необхідним вважається також застосування класифікації технологічних потоків за видами продукції через те, що в практиці міжнародного трансферу технологій може бути ситуація, коли фірма-суб‘єкт ринку технологій за основним видом діяльності належить до однієї групи, а фактично функціонує одночасно в декількох. В Україні розроблено Центральний класифікатор продукції (ЦКП), тому для внутрішніх співставлень слід використовувати ЦКП, для міжнародних — Central Products Classification, за допомогою наведених у ЦКП ключів для конвертації.

Запропоновану Керівництвом ПБТ класифікацію технологічних платежів за технології слід доповнити такими видами платежів: разові надходження/платежі; вступний внесок; роялті; інші платежі. Систему класифікацій основних даних про міжнародний трансфер технологій, запропоновану здобувачем до впровадження в практику української статистики, схематично зображено на рис. 1.

Що стосується методів збирання даних, Керівництво пропонує два підходи: в першому на головний план виступає "платіжний" аспект потоків, у другому — основну увагу зосереджено безпосередньо на договорі. На думку дисертанта, слід об‘єднати ці два підходи з метою отримання більш детальної і достовірної інформації про технологічні платежі.

При оцінці конкурентних переваг України в рамках певного географічного регіону або “економічного простору” доцільно розраховувати коефіцієнт спеціалізації. Він визначається як частка надходжень в певну галузь промисловості України за надані технології в загальному потоці надходжень в дану галузі всіх країн певного регіону (економічного простору), поділена на частку всіх надходжень в Україну за всі надані технології у всіх надходженнях країн певного регіону (економічного простору).

Рис. 1 Система класифікацій основних даних щодо міжнародного трансферу технологій.

Дослідження Керівництва з патентування дозволило встановити, що в процесі аналізу міжнародного трансферу технологій патентні дані можуть бути агреговані та проаналізовані по ряду напрямків, включаючи: патентування за типами відкриттів, форм або груп фірм; використання в одній чи більше областях технології; патентна діяльність за країною чи регіоном; патентування в часовому аспекті. Секторальну структуру патентної активності окремих країн слід аналізувати з використанням оцінок їх спеціалізацій по відношенню до інших країн.

У зв‘язку з цим Патентне керівництво рекомендує розраховувати індикатор, що називається “індекс патентної активності”, який визначається як частка країни в патентах даної області технології, зареєстрованих в певній інституції, поділена на частку країни у всіх патентах даної інституції.

Індекс дорівнює нулю, якщо країна не має патентів в даній області, та дорівнює одиниці, якщо доля країни в зазначеній галузі відповідає її долі по всіх областях (тобто не має спеціалізацій) та швидко зростає, якщо існує спеціалізація країни в зазначеному секторі технології. Індекс патентної активності також можна розрахувати за різні періоди для того, щоб з‘ясувати, як спеціалізація країн змінюється з часом.

В дисертаційній роботі апробовано формулу розрахунку індексу патентної активності за даними 22 економічно розвинутих країн, що подали заявки до Європейського патентного офісу у 2001 році (табл.2). Лідерами в цій області виявилися: США, Великобританія, Бельгія, Франція, Німеччина — вони мають високий індекс патентної активності одночасно у кількох секторах (ядерній фізиці та техніці, мікроструктурних технологіях та нанотехнологіях, в галузі ліків та медикаментів для терапевтичних, стоматологічних та гігієнічних цілей). Високі індекси патентної активності Монако у таких секторах, як загальне машинобудування, ліки та медикаменти для терапевтичних, стоматологічних та гігієнічних цілей, органічна хімія свідчитить про наявність у країні мережі науково-дослідних центрів чи наукових підрозділів ТНК, що культивують винаходи для іноземних замовників. Нажаль, через відсутність у Європейському патентному офісі даних про заявки українських винахідників, оцінити їх патентну активність неможливо.

Рекомендації Керівництва з бібліометричних показників доцільно використовувати при оцінці наукової спеціалізації і характеристики країни в цілому та інноваційної активності лабораторій і вчених зокрема. При аналізі міжнародного трансферу технологій із запропонованих зазначеним Керівництвом показників слід використовувати наступні: число патентних заявок “нерезидентів”, винахідників, що не живуть у досліджуваній країні (цей індикатор відбиває проникнення технологій); число національних патентних заявок, що є сумою заявок резидентів і нерезидентів (у деякому розумінні, це вказує на розмір “ринку технологій”, що має країна); число патентних заявок, поданих за кордон резидентом-винахідником в іншу країну (цей індикатор відбиває “дифузію технологій” по країнах). Для оцінки рівня наукового обміну між країнами протягом певного проміжку часу (у певній області науки) у співвідношенні цих двох країн із усім міжнародним співтовариством протягом того ж самого періоду доцільно використовувати індекс якісного перетворення. Цей показник забезпечує "подвійне бачення" цих зв'язків, що можуть вимірюватися, наприклад, в умовно співавторських статтях; також може застосовуватися при вивченні зв‘язків з організаціями інших країн (наприклад, бізнес та географічних об'єднань тощо). Цей індекс дозволяє визначити не тільки зв'язок між країнами, але і рівень їх рівноваги, тобто "рівновагу сил" в певних галузях науки, показує сильніші та найслабші області.

Окреме застосування в роботі знайшли методичні рекомендації Керівництва Осло. Їх, на думку дисертанта, слід використовувати при дослідженні інноваційної активності вітчизняних підприємств з метою встановлення області дії та впливу технологічних інновацій на інноваційну діяльність підприємства; чинників, що впливають на цю діяльність; а також ступеня участі підприємства в інноваційному співробітництві із зарубіжними партнерами.

Проведений економіко-статистичний аналіз міжнародного трансферу технологій в країнах ОЕСР та в Україні довів, що через недосконалість статистичного моніторингу цього процесу в Україні неможливо провести комплексний порівняльний аналіз міжнародних технологічних платежів;

Таблиця 2

Індекси патентної активності економічно розвинутих країн у 2001 році *

Розділи міжнародної патентної

класифікації | Країни

Бельгія | Німеччина | Іспанія | Франція | Велико-британія | Греція | Ірландія | Люксем-бург | Монако | Нідерлан-ди | Португа-лія | Японая | США

Ліки та медикаменти для терапевтичних, стоматологічних та гігієнічних цілей А61К | 1,23 | 0,72 | 1,13 | 1,27 | 1,25 | 3,28 | 2,9 | 1,98 | 2,06 | 0,52 | 0,94 | 0,44 | 1,48

Транспортування B60-В68 | 0,52 | 1,53 | 1,97 | 1,43 | 1,09 | 1,04 | 0,5 | 0,57 | 1,17 | 0,52 | 1,08 | 0,8 | 0,64

Мікроструктурні технології; нанотехнології B81-B82 | 3,63 | 1,45 | 0 | 0 | 1,36 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0,44 | 1,01

Органічна хімія C 07, A01 N | 1,46 | 0,93 | 1,22 | 0,88 | 1,45 | 0,29 | 0,71 | 0,27 | 1,66 | 0,81 | 1,52 | 0,67 | 1,2

Органічні макромолекулярні сполуки C08 | 2,36 | 1,08 | 0,12 | 0,76 | 0,54 | 0 | 0,42 | 0,53 | 0 | 1,13 | 0,75 | 1,25 | 1,08

Загальне машинобудування F16-F17 | 0,43 | 1,54 | 2,11 | 1,16 | 1,05 | 0 | 0,72 | 2,17 | 6,75 | 0,41 | 2,32 | 1,03 | 0,7

Прилади І (вимір; випробування; оптика, фотографія; кінематографія) G01-G03 | 1,1 | 0,92 | 0,21 | 0,78 | 0,99 | 0,2 | 0,73 | 1,27 | 1,13 | 1 | 0,26 | 1,21 | 1,12

Прилади ІІ (годинники та інші вимірювачі часу; управління, регулювання; вимірювання, обчислення; контрольні прилади; сигналізація) G04-G08 | 0,52 | 0,72 | 0,54 | 0,82 | 1,18 | 0,64 | 1,64 | 0,58 | 0 | 1,2 | 0 | 1,08 | 1,33

Ядерна фізика і техніка та галузі, що мають до них відношення G21 | 4,41 | 1,17 | 0 | 1,84 | 2,45 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0,89 | 0 | 0,54 | 1,02

Електричне обладнання Н01, Н02, Н05 | 0,68 | 0,96 | 0,73 | 1,07 | 0,56 | 1,01 | 0,36 | 0,45 | 0,94 | 1,26 | 0,22 | 1,66 | 0,77

Електронні схеми загального призначення і техніка електричного зв‘язку Н03 Н04 | 0,23 | 0,63 | 0,17 | 1,22 | 0,89 | 0,14 | 1,26 | 0,33 | 0 | 1,6 | 0,75 | 1,15 | 1,01

* Індекси патентної активності розраховано автором на базі даних з Annual Report 2001. European Patent Office. Mьnchen. 2002. ?аштриховано значення індексів патентної активності країн, що перевищують одиницю.

встановити масштаби участі іноземних філій ТНК у вітчизняних промислових дослідженнях та розробках; розрахувати індекс патентної активності українських підприємств та організацій; оцінити рівень міжнародного співавторства через наукові статті, патентування спільних винаходів тощо.

У третьому розділі “Пропозиції щодо вдосконалення методології статистичного аналізу міжнародного трансферу технологій в Україні“ розроблено новий підхід до збору та аналізу даних з міжнародного трансферу технологій в Україні, в основу якого покладено міжнародні стандарти в галузі статистики науки та технологій.

Державний статистичний моніторинг має забезпечити надійну інформаційну базу для оцінки міжнародного трансферу технологій в Україні, визначення напрямків і заходів по його регулюванню, контролю за ходом виконання програм і аналізу одержаних результатів. Основним джерелом даних про надання (отримання) технологій є статистичне спостереження за діяльністю українських підприємств (організацій). Пропозиції здобувача по вдосконаленню існуючих обстежень такі:

- створити реєстр підприємств, що здійснюють експорт (імпорт) послуг в галузі ліцензування та патентування на базі даних Національного банку України про основних платників (одержувачів) роялті та ліцензійних платежів, інформація про які з 2003 року надається комерційними банками згідно до форми №1-ПБ. Сформований перелік підприємств (організацій) стане основним масивом для збору даних Державним комітетом статистики про міжнародні ліцензійні угоди;

- відмінити статформу №6-НТ (ліцензії) “Звіт про продаж ліцензій на об’єкти інтелектуальної власності”;

- ввести нову статформу “Звіт про міжнародні ліцензійні угоди”, де інформація збиратиметься за такою системою показників:

1. Купівля та продаж ліцензій: кількість укладених ліцензійних договорів на придбання (продаж) технологій; платежі (надходження) за ліцензійними угодами; платежі за придбані ліцензії за рахунок державного бюджету; витрати на виробництво за придбаними ліцензіями; обсяг виробництва на основі придбаних ліцензій. Дані подаються відповідно до міжнародних ліцензійних угод (договорів), укладених як у минулий період, так і в звітному році;

2. Перелік нових ліцензійних договорів: країна-партнер, об’єкт інтелектуальної власності, скорочена назва ліцензійної угоди (договору), загальна вартість об'єкта угоди, наведена в угоді (договорі); чиста продажна ціна предмета угоди за відрахуванням витрат, які чи не пов'язані з об’єктом даної ліцензійної угоди, чи пов'язані з нею, проте повинні бути сплачені партнером за згодою; суми всіх надходжень (виплат) за угодами, що діють у звітному році; витрати на придбання вказаного об’єкта інтелектуальної власності, що фінансувалися із державних джерел. Дані подаються відповідно до міжнародних ліцензійних угод (договорів), укладених лише у звітному році.

3. Ліцензійні договори між спільними підприємствами (іноземними фірмами), зареєстрованими в Україні, та їх закордонними представництвами (філіями): країна-партнер, об’єкт інтелектуальної власності; сума, сплачена (отримана) у звітному році.

Відмінною рисою розробленої дисертантом статистичної форми є те, що в ній враховані міжнародні рекомендації щодо класифікацій видів об’єктів інтелектуальної власності, учасників ліцензійних угод, характеристик угод. Запропонована статистична форма відрізняється від існуючих також тим, що містить в собі окремі показники, що зараз не використовуються в практиці української статистики, зокрема, витрати з державних джерел, що дозволить визначити розмір державного фінансування придбання ліцензій, а також виявити сектори економіки та країни, яким віддається перевага; надходження (виплати) у звітному році по ліцензійних угодах між спільними чи іноземним підприємствами та зарубіжними представництвами (філіями).

- для подальшої гармонізації збору статистичних даних та координацій дій Державного комітету статистики та Національного банку України в галузі статистичного спостереження за міжнародною передачею технологій в рамках складання Платіжного балансу України слід розраховувати баланс платежів за технології, в якому акумулюються дані по таких основних категоріях комерційних угод, як: торгівля технічними засобами (передача патентів, незапатентованих винаходів, ліцензій, ноу-хау); операції, пов‘язані з торговими марками, зразками, проектами (продаж, ліцензування, франчайзінг); послуги технологічного змісту, як-то технічні розробки та технологічні роботи (проектування та підготовка проекту) та технічна допомога широкого профілю (робота та підтримка промислового обладнання); промислові дослідження та розробки, виконані за кордоном чи фінансовані з-за кордону;

- проводити анкетування господарюючих суб’єктів України