НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Саксонова Оксана Миколаївна
УДК 330.16
УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Спеціальність 08.08.01 - Економіка природокористування
і охорони навколишнього середовища
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2003
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Данилишин Богдан Михайлович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, заступник голови.
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук Галушкіна Тетяна Павлівна,
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України,
головний науковий співробітник, вчений секретар інституту;
кандидат економічних наук Антоненко Ірина Ярославівна,
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,
науковий співробітник.
Провідна установа:
Інститут регіональних досліджень НАН України,
відділ регіональної екологічної політики, м. Львів.
Захист відбудеться “17” березня 2003 року о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.
Автореферат розісланий “12” лютого 2003 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор економічних наук, професор Бандур С.І.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Сучасний етап розвитку продуктивних сил характеризується постійним підвищенням ступеня конфліктності їх взаємодії з навколишнім середовищем, що перешкоджає подальшому розвитку науково-виробничого потенціалу суспільства та створює загрозу його життєдіяльності.
Відносини в системі "суспільство - навколишнє середовище" пройшли важкий шлях від замовчування і недовіри до поступового осмислення та прийняття нестандартних рішень. Цьому передували серйозні теоретичні пошуки, гострі дискусії й розробки фахівців, державних і громадських діячів та науковців. Проблемам впливу людської діяльності на навколишнє середовище присвячені дослідження, що охоплюють галузі сучасної науки та висвітлюють різні аспекти: загальнофілософський, соціально-історичний, біологічний, технічний, економічний, управлінський тощо.
Сучасний стан навколишнього середовища характеризується величезними масштабами змін ландшафтів, постійним зростанням рівня енергоозброєності, виробленням та викидом значної кількості забруднюючих речовин, збільшенням обсягів твердих та рідких відходів, швидким виснаженням як відновних, так і невідновних природних ресурсів. Сукупність цих факторів призводить до формування екологічної ситуації, що потребує всебічного вивчення та активних дій щодо попередження можливих негативних наслідків.
Практична реалізація конкретних заходів щодо збереження навколишнього середовища визначається наявністю відповідної нормативно-правової, методичної, інформаційної бази та конкретними управлінськими рішеннями, які мають прийматися на основі використання досягнень науки, технологічних можливостей та всебічного соціально-еколого-економічного аналізу.
Тому на сьогодні актуальним є створення цілісного та дієвого механізму природокористування та природоохоронної діяльності, який забезпечив би функціонування принципів сталого розвитку, раціональне використання природних ресурсів, зменшення рівня забруднення навколишнього середовища, відповідний рівень екологічної безпеки та попередження негативного впливу на здоров’я людей.
Створення такого механізму, який має включати комплекс взаємопов’язаних елементів, спрямованих на збереження і поліпшення якості навколишнього середовища, можливе, насамперед, шляхом розробки нових та вдосконалення існуючих економічних інструментів природокористування та природоохоронної діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження автора безпосередньо пов’язане з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил НАН України, зокрема з темами: 3.1.5.58 “Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України на довготривалу перспективу” (номер держреєстрації 0100U000657), в рамках якої автором здійснено оцінку екологізації розвитку територій; 3.1.5.59 “Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічного і соціального розвитку України (регіональний розріз)”, номер держреєстрації 0100U003691, в межах якої розроблено основні напрями удосконалення економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності; “Наукові засади управління екологічною безпекою на основі комп’ютерного моделювання ситуацій антропогенного і природного походження в Україні та її регіонах” (номер держреєстрації 1099U000531), в рамках якої запропоновано механізм управління екологічної безпекою.
Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних засад та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення існуючих економічних важелів забезпечення раціонального природокористування та ефективної природоохоронної діяльності.
Досягнення поставленої мети вимагало постановки та розв’язання таких задач:
-
з’ясувати рівень дослідження проблеми раціонального природокористування та ефективної природоохоронної діяльності, проаналізувати наукові поняття “природокористування” і “природоохоронна діяльність”.
-
розкрити сутність, основні завдання, принципи і обґрунтувати структуру економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності;
-
визначити оптимальну структуру державного і ринкового регулювання природокористування та природоохоронної діяльності в умовах трансформації економічних відносин;
-
здійснити аналіз сучасного стану функціонування економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності в Україні;
-
дослідити особливості та перспективи розвитку екологічного менеджменту й аудиту в Україні;
-
розробити пропозиції і рекомендації щодо основних напрямів реформування економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності.
Об’єктом дослідження є процес функціонування складових економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності як важливого елемента системи екологічної політики України.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні засади використання економічних інструментів природокористування та природоохоронної діяльності в нових умовах господарювання.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сучасна економічна теорія, праці видатних вітчизняних та зарубіжних вчених з економічних та організаційних проблем удосконалення економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності, законодавчі та нормативні акти. Для вирішення окремих задач застосовано такі методи: діалектичний – для вивчення розвитку об’єкта дослідження протягом п’яти останніх років, виявлення перспектив та пропозицій щодо шляхів його подальшого розвитку; економіко-статистичний метод - для вивчення та узагальнення тенденцій і закономірностей динаміки ефективності функціонування економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності на сучасному етапі; методи системно-структурного і порівняльного аналізу – для співставлення фактичних даних звітного та попереднього років; ряди динаміки – в аналізі багаторічних даних для виявлення змін в часі показників розвитку об’єкта дослідження; графічний – для наочного зображення динаміки показників; індексний метод – для здійснення розрахунку обсягів надходжень від зборів за забруднення навколишнього природного середовища; метод експертних оцінок, моделювання і прогнозування - для визначення основних напрямів і шляхів вдосконалення системи екологічного оподаткування та фінансування природоохоронної галузі.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна результатів, отриманих в дисертаційному досліджені, полягає у тому, що:
-
отримали подальший розвиток теоретико-методологічні засади формування державної політики у сфері природокористування, відмінність яких у порівнянні з наявними полягає в тому, що вони ґрунтуються на більш повному визначенні взаємозв’язків та збалансованості економічних, соціальних і екологічних чинників в процесі суспільного розвитку з урахуванням основних напрямків подолання негативної екологічної ситуації як на державному, так і на регіональному рівнях;
-
поглиблено економічну сутність понять “природокористування” та “природоохоронна діяльність” в системі “людина” (господарство) – “природа” стосовно умов економічної трансформації;
-
розвинуто зміст поняття економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності як об’єкта еколого-економічних досліджень через імплементацію елементів ринкового регулювання в систему управління природоохоронною діяльністю;
-
розроблено методичні підходи до оцінки системи природокористування, які на відміну від існуючих, враховують закономірності відтворення природних ресурсів, економічність та доцільність їх використання;
-
визначено основні вади сучасного економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності та сформульовано принципи його формування в умовах ринкових перетворень (платності, цільового використання коштів), що сприятиме підвищенню ефективності використання, охорони і відновлення природних ресурсів;
-
обгрунтовано пропозиції щодо комплексного підходу до удосконалення економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльності шляхом запровадження ринкових механізмів екологічного регулювання та стимулювання, екологічного менеджменту, аудиту тощо;
-
розроблено рекомендації по удосконаленню екологічного оподаткування, системи фінансування, екологічного аудиту, екологічного страхування природоохоронної діяльності, як основи підвищення наукового рівня управління в сфері збереження навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані у дисертації наукові положення та практичні рекомендації є основою для вирішення теоретичних і практичних проблем раціонального природокористування та ефективної природоохоронної діяльності.
Результати дисертаційного дослідження дають змогу відповідним державним та місцевим органам удосконалити систему економічних інструментів природокористування та природоохоронної діяльності в Україні.
Окремі результати роботи використано Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (довідка від 12.09.02 №22/30-4590), Міністерством екології та природних ресурсів України при розробці проектів Законів України “Про екологічний аудит” та “Про екологічне страхування”, постанов Кабінету Міністрів України: “Про плату за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин”; “Про затвердження диференційованих нормативів плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод”; “Про проведення еколого-економічного експерименту в містах Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Маріуполь і Запоріжжя”; “Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору”; “Деякі питання фінансування природоохоронних заходів з державного бюджету”; а також спільного наказу Фонду держмайна України та Мінекобезпеки України “Про Порядок визначення відповідності діяльності об'єктів, які підлягають приватизації, вимогам екологічної безпеки” (довідка Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.12.01 №363/07/5-13).
Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в звітах та доповідях: Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році (Київ, 2000 р.) (довідка від 25.09.02 №8258/14-10), звіті ПРООН в рамках проекту “Програма сприяння сталому розвитку в Україні” (Київ, 2000 р.) (довідка від 25.09.02).
Теоретико-методологічні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці теоретичних засад переходу України на модель сталого розвитку, в навчальному процесі при підготовці студентів, чия майбутня діяльність пов’язана з природокористуванням та природоохоронною діяльністю.
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і рекомендації викладені в дисертації, належать особисто автору та є його внеском у розвиток теорії і практики вдосконалення економічних важелів природокористування та природоохоронної діяльності. Наукові праці опубліковано автором одноосібно і містять наукові положення та пропозиції, сформульовані ним особисто.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації розглядались, обговорювались на наукових і науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема на трьох модулях семінару “Проблеми ідентифікації і фінансування інвестиційних проектів в галузі охорони навколишнього природного середовища” в рамках проекту Програми ТАСІС Європейського союзу “Розширення національних планів дій по охороні навколишнього середовища у країнах СНД і Монголії” (Харків-Донецьк-Ялта, 1998-1999 рр.) (довідка від 03.10.02), науково-практичній конференції “Перспективи розвитку екологічного лізингу в Україні” (м.Київ, 1999), семінарі “Зміцнення ролі екологічних фондів в Україні” (м. Київ, 1999) (довідка від 25.09.02 №8258/14-10), міжнародному робочому інтерактивному семінарі з екологічного менеджменту та аудиту (м. Москва, 2000), який був організований при підтримці Європейської Комісії ЕКОЛАЙН (довідка від 24.09.02).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 4 одноосібних наукових працях, загальним обсягом 2,5 друк.арк., з них 3 - у наукових фахових виданнях.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 189 стор. тексту, який включає 16 таблиць і 15 рисунків. Із загальної кількості таблиць та рисунків лише 3 займають всю площу сторінки. Список використаних літературних джерел (192 найменування) викладено на 17 стор.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі “Науково-теоретичні основи формування економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності” показано, що перехід на принципи екологічно сталого розвитку, раціонального використання природних ресурсів, зменшення рівня забруднення навколишнього середовища, відповідного рівня екологічної безпеки та попередження негативного впливу на здоров’я людей передбачає створення цілісного механізму природокористування та природоохоронної діяльності, який включає комплекс взаємопов’язаних елементів (організаційних, правових, економічних, технічних, наукових та інших), спрямованих на збереження і поліпшення навколишнього стану середовища.
Виходячи з цього, окреслено групу проблемних завдань, які необхідно вирішити, а саме:
-
уточнення основних пріоритетів національної екологічної політики України, виходячи з нових геополітичних та соціально-економічних умов;
-
формування механізмів реалізації екологічної політики;
-
удосконалення науково-методичного, нормативно-правового забезпечення природокористування та природоохоронної діяльності.
З метою поглиблення понятійного апарату в дисертації уточнено економічний зміст понять “природокористування” та “природоохоронна діяльність”, які відображають умови об’єктно-суб’єктних відносин у системі взаємозв’язків людини (господарства) в природі.
На нашу думку, природоохоронна діяльність – це система організації і ведення суспільних відносин та економічних зв’язків у сфері збереження навколишнього середовища. Природоохоронна діяльність включає наступне коло питань:
-
встановлення лімітів, нормативів плати, розмірів зборів за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу;
-
надання пільг при оподаткуванні та стимулюванні під час реалізації природоохоронних заходів;
-
формування переліку першочергових заходів національних, державних, регіональних природоохоронних програм;
-
розподіл зборів за забруднення навколишнього середовища та формування джерел для фінансування природоохоронних заходів.
Під природокористуванням слід розуміти суб’єктно-об’єктні відносини з приводу використання природних ресурсів. Ці відносини включають планування, фінансування та стимулювання раціонального використання природних ресурсів.
Головною метою економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності є: стимулювання природокористувачів і забруднювачів навколишнього середовища до зменшення шкідливого впливу на навколишнє середовище та раціонального використання природних ресурсів, а також створення незалежного (автономного) від державного і місцевих бюджетів джерела фінансування природоохоронних заходів та робіт за рахунок коштів, отриманих від екологічних зборів та платежів.
Виходячи з міжнародної і вітчизняної практики, в роботі сформульовано такі основні принципи функціонування економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності:
-
платності за спеціальне використання природних ресурсів і шкідливий вплив на навколишнє середовище;
-
цільового використання коштів, отриманих від зборів за спеціальне використання природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища на відновлення і підтримання природних ресурсів у належному стані та ліквідацію джерел забруднення.
Проведено аналіз світового досвіду функціонування економічних механізмів реалізації екологічної політики, обґрунтовано вітчизняну структуру економічних інструментів природокористування та природоохоронної діяльності.
Ефективність економічного механізму збереження навколишнього середовища пов’язана з повнотою і комплексністю використання його складових. Разом з тим, формування та встановлення основних параметрів і критеріїв функціонування зазначеного механізму має визначатися державою та з урахуванням ринкових підходів.
Таким чином, необхідно сформулювати нове бачення екологічних проблем, яке базується на засадах сталого розвитку.
Перехід до сталого розвитку – це, насамперед, зміна пріоритетів у системі економіка-природа: підпорядкування економічних пріоритетів екологічним імперативам.
Враховуючи вищенаведене, окреслено основні напрями політики держави в галузі збереження навколишнього середовища та використання природних ресурсів:
-
перехід на принципи сталого розвитку та здійсненню структурної перебудови економіки з урахування вимог екологічної безпеки;
-
формування якісної, з точки зору раціональності та безвідходності, структури споживання;
-
формування екологоорієнтованої податкової та цінової політики;
-
реформування екологічного законодавства;
-
реалізація екологічних програм;
-
застосування економічних механізмів природокористування та охорони навколишнього середовища.
На прикладі світового досвіду продемонстровано, що серед існуючих концепцій природокористування, концепція екологічного менеджменту є найбільш ефективною, забезпечує економічну підтримку оцінок впливу на навколишнє середовище і дозволяє формувати політику збереження навколишнього середовища, підкріплену дієвою системою економічного протекціонізму.
У другому розділі “Особливості функціонування економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності” проведено аналіз сучасного стану функціонування економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльності в Україні та його державного регулювання.
Аналіз існуючої системи державного управління збереженням навколишнього середовища та використанням природних ресурсів довів, що вона має низку недоліків, в тому числі: неузгодженість та дублювання управлінських функцій відомствами, поєднання ними завдань державного регулювання з господарською діяльністю; розробку законодавства “під відомство” замість функціонального принципу; відсутність або недосконалість механізмів управління, необхідних для формування важелів управління в ринкових умовах; розпорошеність коштів та невисоку ефективність їх використання; низький рівень відповідальності.
Незважаючи на недоліки державного втручання, роль держави щодо збереження навколишнього середовища має зростати і надалі. Зокрема, її роль у здійсненні альтернативних варіантів вирішення екологічних проблем, структурній перебудові економіки в нових економічних умовах, у встановленні різноманітного роду нормативів, стандартів.
Як свідчать проведені дослідження, на сьогодні в Україні сформовано систему економічних інструментів природокористування та природоохоронної діяльності, яка включає механізм збору за спеціальне використання природних ресурсів, механізм збору за забруднення навколишнього природного середовища, механізм відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища та систему державного фінансування природоохоронних заходів.
Разом з тим, в Україні відсутній цілісний і реально діючий економічний механізм, здатний ефективно вирішувати проблеми та завдання збереження навколишнього середовища в інтересах екологоорієнтованого соціально-економічного розвитку. Одні його складові діють, але не в повному обсязі, а інші - до цього часу не вийшли зі стадії досліджень.
Таблиця 1
Надходження від зборів за спеціальне використання природних ресурсів, млн. грн.
Надходження від зборів за спеціальне використання природних ресурсів до:
зведеного бюджету |
державного бюджету
Види платежів | 1997 рік | 1998 рік | 1999 рік | 2000 рік | 1997 рік | 1998 рік | 1999 рік | 2000 рік
План | Факт | % | План | Факт | % | План | Факт | % | План | Факт | % | План | Факт | % | План | Факт | % | План | Факт | % | План | Факт | %
А | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24
збір за спеціальне використання лісових ресурсів | 39,4 | 31,9 | 81,0 | 38,5 | 42,7 | 110,9 | 67,3 | 43,7 | 64,9 | 47,2 | 41,6 | 88,1 | 31,5 | 24,1 | 76,5 | 30,8 | 34,2 | 111,0 | 53,8 | 36,3 | 67,5 | 35,4 | 31,7 | 89,5
плата за землю |
934,5 | 1001,8 | 107,2 | 1015,0 | 1105,2 | 108,9 | 1100,0 | 1094,4 | 99,5 | 1210,0 | 1376,4 | 113,8 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | -
збір за спеціальне використання водних ресурсів | 341,0 | 178,9 | 52,5 | 210,0 | 135,6 | 64,6 | 238,9 | 122,8 | 51,4 | 170,0 | 188,5 | 110,9 | 287,5 | 127,4 | 44,3 | 147,0 | 92,3 | 62,3 | 191,1 | 141,8 | 74,2 | 135,9 | 148,8 | 109,5
збір за спеціальне користування надрами | 65,0 | 61,5 | 94,6 | 65,2 | 38,9 | 59,7 | 43,7 | 42,6 | 97,5 | 38,7 | 56,3 | 145,5 | 26,0 | 19,6 | 75,4 | 26,1 | 11,6 | 44,5 | 14,7 | 23,7 | 161,2 | 14,7 | 21,8 | 148,3
Інші природні ресурси | 1,4 | 1,3 | 1,2 | 1,1 | 91,7 | 1,4 | 1,3 | 1,2 | 1,1 | 93,4
РАЗОМ |
1379,9 | 1274,1 | 92,3 | 1328,7 | 1323,8 | 99,6 | 1449,9 | 1304,8 | 90,0 | 1467,1 | 1663,9 | 113,4 | 345,0 | 171,3 | 49,7 | 375,0 | 139,5 | 37,2 | 259,6 | 203,1 | 78,2 | 187,2 | 203,4 | 108,7
Розширення бази оподаткування і введення збору за спеціальне використання надр для видобутку корисних копалин, збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів дозволили суттєво збільшити надходження від спеціального використання природних ресурсів до державного і місцевих бюджетів.
Існуюча система збору за забруднення навколишнього середовища досить складна. Разом з тим існує однаковий підхід як до дрібних побутових забруднювачів (малі підприємства, окремі дільниці, бюджетні організації, що мають на утриманні 1-2 автомобілі), так і до великих підприємств металургії, хімічної промисловості. Це призводить до необґрунтовано великих адміністративних затрат як підприємств-забруднювачів, так і екологічних інспекцій при намаганні контролювати “всіх і всюди за кожною забруднюючою речовиною, за кожним джерелом забруднення”.
База оподаткування збору за забруднення навколишнього середовища вузька, охоплює, в основному, хімічне забруднення і може бути суттєво розширена.
Розміри збору щороку скорочуються через дію інфляційних процесів, зменшуючи тим самим роль цього платежу як стимулу до зниження рівня забруднення навколишнього середовища (за період з 1995 року індекс інфляції в Україні, за даними Державного комітету статистики, зріс у 2,2 раза).
Встановлені нормативи збору за забруднення навколишнього середовища у порівнянні з нормативами, що діють у колишніх соціалістичних країнах (Польщі, Чехії), за деякими забруднюючими речовинами нижчі у 25-55 разів.
Розподіл збору між фондами охорони навколишнього природного середовища трьох рівнів призводить до розпорошення коштів на рівні села, селища, міста, що є неприпустимим з огляду на складну екологічну ситуацію та обмаль коштів, які виділяються на природоохоронні цілі. Механізми розподілу збору між фондами в складі місцевих бюджетів різного рівня не відпрацьовано, що призводить до недонадходження коштів до обласних фондів і неправомірної їх акумуляції на рівні села, селища, міста.
Недоліками існуючої системи штрафів та позовів за порушення природоохоронного законодавства є низький рівень штрафних санкцій (розмір яких визначається через неоподатковані мінімуми заробітної плати), що не можна вважати виправданим у перехідний період від адміністративної до ринкової економіки, а також відсутність необхідних методик розрахунків розмірів відшкодування збитків, які заподіяні в результаті порушення природоохоронного законодавства, законодавства про використання та охорону надр, внаслідок затоплення, підтоплення, заболочення, засолення, надмірного переосушення земель тощо.
Щодо фінансування природоохоронних заходів, то витрати на збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів у 2000 році склали 3224,0 млн. грн., що становить 1,9% від ВВП. При цьому слід зазначити, що питома вага природоохоронних витрат у ВВП з року в рік постійно зменшується: у 1996 р. вона становила 3,3, у 1997 -1999 рр. - 2,1, у 2000 р. – 1,9 % (див. табл.2).
Таблиця 2
Витрати на збереження навколишнього середовища
та раціональне використання природних ресурсів, млн.грн.
Роки | Поточні витрати | Капітальні вкладення | Капітальний ремонт | Всього витрат | в % до ВВП
1995 рік | 2380,4 | 246,6 | 128,3 | 2755,3 | 5,1%
1996 рік | 2177,9 | 255,0 | 232,0 | 2664,9 | 3,3%
1997 рік | 1628,4 | 216,6 | 145,9 | 1990,9 | 2,1%
1998 рік | 1774,5 | 233,0 | 150,2 | 2157,7 | 2,1%
1999 рік | 2248,7 | 305,0 | 175,0 | 2728,8 | 2,1%
2000 рік | 2618,4 | 372,6 | 233,3 | 3224,0 | 1,9%
Проведений аналіз інвестування природоохоронної галузі в розрізі джерел фінансування у 2000 р. свідчить про те, що найбільша частка інвестицій на цілі збереження навколишнього середовища (89,5%) здійснюється за рахунок власних коштів підприємств. Видатки на охорону та раціональне використання природних ресурсів у державному і місцевих бюджетах складають відповідно 3,6 і 5,3%.
Чинним законодавством не встановлено механізм акумулювання та цільового використання коштів від зборів за спеціальне використання природних ресурсів. Як результат - зазначені платежі не "маркуються" в доходній частині державного бюджету і "розчиняються". Видатки з розділу "Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека" Державного бюджету України на охорону і раціональне використання природних ресурсів значно менші від обсягу надходжень від зборів за спеціальне використання природних ресурсів до Державного бюджету України (див. рис. 1).
Рис.1. Надходження коштів від зборів за спеціальне використання природних ресурсів до Державного бюджету України та видатки з розділу “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека” Державного бюджету України
Крім того, щорічно має місце недофінансування природоохоронних заходів відповідно до обсягів коштів, передбачених у Державному бюджеті за розділом “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека”.
Встановлено, що причиною низького рівня фінансування видатків на відтворення та підтримання природних ресурсів у належному стані з розділу “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека” є те, що видатки на збереження навколишнього природного середовища не відносяться до захищених статей, які визначаються Законом України про Державний бюджет України.
Проведений аналіз діяльності екологічних фондів в Україні свідчить про те, що дана форма акумулювання та використання коштів фондів вичерпала себе і потребує негайного реформування. До основних причин низького рівня ефективності фондів слід віднести розпорошеність фондів (1,6 тис.одиниць), нецільове використання коштів, здійснення видатків фондів лише у формі грантів (безповоротної грошової допомоги), що не стимулює до ефективного використання отриманих коштів, відсутність взаємоузгодженої міжрегіональної політики щодо спільного фінансування екологічних програм з місцевих бюджетів, недостатня доходна база.
У третьому розділі “Удосконалення та розвиток економічних інструментів природокористування та природоохоронної діяльності” проведено аналіз основних пріоритетів державної політики у галузі природокористування та природоохоронної діяльності, обґрунтовано необхідність комплексного підходу до формування економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльності. На основі запровадження ринкових механізмів екологічного регулювання розроблено конкретні пропозиції та рекомендації щодо розвитку і вдосконалення економічних інструментів природокористування та природоохоронної діяльності.
Враховуючи існуючу ситуацію в Україні, вирішення фінансово-економічних проблем і завдань збереження навколишнього природного середовища, формування і розвиток цілісного економічного механізму в цій галузі мають здійснюватись:
1.
Шляхом визнання на державному рівні необхідності невідкладного вирішення фінансово-економічних проблем збереження навколишнього природного середовища і врахування цього фактору при здійсненні економічних реформ та реалізації програм соціально-економічного розвитку країни.
2.
Удосконалення законодавчого забезпечення ефективного функціонування економічного механізму збереження навколишнього середовища та його несуперечливу взаємодію з усією системою соціальних і економічних відносин у суспільстві.
3.
Формування податкової політики і системи податків, спрямованої на створення екологоорієнтованого виробництва.
4.
Удосконалення системи фінансування природоохоронної діяльності та екологічних програм і заходів з метою поліпшення та стабілізації якісного стану навколишнього середовища, розвитку системи плати за негативний вплив на навколишнє середовище і функціонування екологічних фондів.
5.
Введення системи екологічного страхування, яка забезпечить безумовне відшкодування збитків, завданих навколишньому середовищу.
В умовах реструктуризації виробництва і зміни форм власності використання ринкових механізмів екологічного регулювання є особливо актуальним, оскільки існуючі в Україні моделі організації та управління природокористуванням не забезпечують узгодженості економічних і природоохоронних цілей у масштабах країни, і, відповідно, реалізацію оптимальних екологобезпечних управлінських рішень. У зв’язку з цим виникає необхідність у розробці системи екологічного менеджменту як більш прогресивної моделі організації управління природокористуванням в умовах ринкових трансформацій. Центральне місце в даній системі має належати економічним інструментам (рис. 2).
Рис. 2. Система економічних інструментів та засобів реалізації екологічного менеджменту
Удосконалення та розширення системи екологічного оподаткування запропоновано шляхом введення податку за шкідливий вплив на навколишнє середовище, зокрема акустичний, електромагнітний, іонізуючий, біологічний тощо. Актуальним питанням для України, яка має на своїй території атомні електростанції та пов'язану із ними виробничу інфраструктуру, є впровадження плати за радіоактивне забруднення.
Найбільш ефективним та перспективним економічним інструментом природоохоронної діяльності є плата за вироблену та ввезену екологічно небезпечну продукцію, запровадження якої дозволило б отримати суттєві надходження до бюджетів та цільових фондів. Сюди можна віднести податок на нафтопродукти, природний газ, вугілля, лакофарбову продукцію, мінеральні добрива і пестициди, синтетичні пральні речовини, матеріали для упаковки, холодильники, акумулятори, автошини, озоноруйнуючі речовини та інші види продукції.
Важливою не впровадженою складовою системи збору за забруднення навколишнього середовища є плата за неорганізований скид забруднюючих речовин з територій природокористувачів (залежно від функціонального використання): з промислово-урбанізованих територій у складі стічних дощових, талих і поливальних вод та сільськогосподарських територій виробничого призначення (наприклад, тваринницькі ферми).
Потребує впровадження плата за забруднення акваторій водних об'єктів при проведенні робіт, пов'язаних із переміщенням і видобуванням донних ґрунтів, нерудних матеріалів із підводних кар'єрів і розміщенням ґрунтів в підводних відвалах.
Також необхідно переглянути нормативи збору за забруднення з метою наближення їх до розміру компенсації шкоди, заподіяної навколишньому середовищу, та розробити механізм індексації нормативів збору за забруднення відповідно до росту інфляції в країні. З цією метою в дисертації зроблено розрахунок обсягів надходжень від зборів за забруднення навколишнього природного середовища з урахуванням індексу цін виробників промислової продукції. Згідно з проведеними розрахунками, за досліджуваний період з 1996-2002рр. нормативи плати мали зрости в 2,2 раза, а бюджетами недоотримано близько 233 млн.грн.
Таблиця 3
Розрахунок обсягів надходжень від зборів за забруднення навколишнього природного середовища з урахуванням індексу цін виробників промислової продукції
Показники | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002
Індекс цін виробників промислової продукції, % | 105,0 | 135,3 | 115,7 | 120,8 | 100,90 | 104,50
Фактичні обсяги надходжень від зборів за забруднення навколишнього природного середовища, млн.грн. | 32,7 | 37,0 | 35,2 | 58,0 | 65,0 | 65,0
Розрахункові обсяги надходжень від зборів за забруднення навколишнього середовища з урахуванням зміни індексу цін виробників промислової продукції, млн.грн. | 34,3 | 52,6 | 57,9 | 115,2 | 130,2 | 136,1
Відхилення між фактичними та розрахунковими обсягами надходжень від зборів за забруднення навколишнього природного середовища, млн.грн. | 1,6 | 15,6 | 22,7 | 57,2 | 65,2 | 71,1
Слід зазначити, що перегляд нормативів збору за забруднення не призведе до збільшення податкового тиску, буде лише підвищена питома вага природоресурсної частини в загальному податковому пакеті без зростання останнього.
Важливим фінансовим інструментом залучення інвестицій в екологічно кризові сектори економіки та для реалізації пріоритетних екологічних заходів є пільгове оподаткування. В Україні зовсім недавно надано окремі пільги при оподаткуванні в сфері використання відходів виробництва. Зокрема, звільняються від оподаткування доходи від надання послуг щодо збирання та заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини. Однак цього замало, оскільки необхідно визначати та розширювати перелік конкретних природоохоронних заходів, які потребують пріоритетного розвитку. Встановлення пільг в оподаткуванні стимулює приплив капіталу в цю сферу, що дасть змогу сформувати екологічне підприємництво, ринок екологічних послуг та робіт.
Новим економічним інструментом природокористування та природоохоронної діяльності має стати продаж екологічних прав. Суть його полягає в тому, що на окремо визначеній території, наприклад, міста, встановлюються загально дозволені квоти річних обсягів викидів забруднюючих речовин, звичайно, з врахуванням екологічних нормативів. Після цього відбувається продаж дозволів (квот) на викиди підприємствами. Якщо одне підприємство має "запас" на викиди, або, в порівнянні з іншим підприємством, може з меншими затратами досягти цей "запас", то, звичайно, ці викиди стають товаром і можуть продаватися.
Важливим економічним інструментом збереження навколишнього середовища є відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Проведений аналіз показав, що сьогодні розроблено і впроваджено ряд методик розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним ресурсам, земельним, атмосферному повітрю. Проте є потреба в розробленні нових та вдосконаленні діючих нормативно-методичних документів.
Зокрема, необхідно розробити пакет методик розрахунків розмірів відшкодування збитків, які заподіяні внаслідок затоплення, підтоплення, заболочення, засолення, надмірного переосушення земель тощо. Впровадження зазначених методик збільшить додаткові надходження до екофондів та стимулюватиме природокористувачів до раціонального і ощадливого використання природних ресурсів, здійснення превентивних природоохоронних заходів.
Удосконалення існуючої системи платного природокористування пропонується за рахунок введення диференційованих нормативів плати. Зокрема, за водні ресурси в залежності від того чи спожита вона безповоротно (без повернення у водні об’єкти) чи після використання повертається у водні об’єкти.
Розкрито механізм такого важливого інструмента, як маркування екологічно чистої та енерго- і ресурсозберігаючої продукції. Таке маркування фактично є рекламуванням продукції з боку держави, гарантування її екологічної та економічної ефективності.
Кардинальним питанням збереження навколишнього середовища сьогодні є реформування діючої системи фінансування екологічної сфери відповідно до ринкових умов господарювання та здійснюваної адміністративної реформи.
Реформування фінансової системи на загальнодержавному та регіональному рівнях має здійснюватися в двох взаємопов'язаних напрямах, зокрема:
-
цільового використання всіх коштів, отриманих від екологічних зборів, штрафних санкцій за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, відтворення та підтримання природних ресурсів в належному стані;
-
створення державної фінансової інституції для управління екологічними платежами (Національний екологічний фонд України на загальнодержавному та регіональному рівнях (республіканський АР Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські екологічні фонди).
Об'єднання екофондів в єдиній фінансовій структурі при повному збереженні всіх елементів самостійності регіональних фондів забезпечить можливість взаємного кредитування і концентрації ресурсів для виконання спільних екологічних проектів.
Важливим завданням при визначенні подальших шляхів розвитку економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності є розроблення єдиної загальнодержавної еколого-інвестиційної програми. Для цього необхідно на першому етапі визначити методологічні підходи щодо її розробки. В дисертаційній роботі показано, що така програма має складатися з окремих взаємопов'язаних блоків, секторів (вода, повітря, відходи, природні ресурси), обсяги і джерела фінансування необхідно визначати з урахуванням фінансових можливостей економіки. При цьому до програми повинні ввійти заходи, що містяться в уже затверджених загальнодержавних, регіональних (місцевих) екологічних програмах.
ВИСНОВКИ
У дисертації виконано теоретичні узагальнення і розроблено заходи щодо вдосконалення економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності в Україні в умовах переходу до ринкових відносин. Це знайшло відображення в поглибленні понятійного апарату, розробці методології системного дослідження функціонування системи природокористування та природоохоронної діяльності, формуванні методичних підходів до оптимізації економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності, визначені напрямів екологічної політики, що має пріоритетне значення для розвитку економіки і збереження навколишнього середовища. За результатами дослідження сформульовано наступні висновки:
1.
Забезпечення можливості функціонування екологічно сталого розвитку, раціонального використання природних ресурсів, зменшення рівня забруднення навколишнього середовища та попередження негативного впливу на здоров’я людей вимагає створення цілісного економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності, спрямованого на збереження і поліпшення стану навколишнього середовища.
2.
Основними завданнями цього механізму мають бути: визначення розміру витрат на освоєння, використання і відтворення природних ресурсів; створення фінансової бази для компенсації витрат, пов’язаних з використанням, відновленням природних ресурсів та здійсненням ресурсозберігаючих заходів; забезпечення раціонального територіального розміщення продуктивних сил шляхом територіальної диференціації витрат, пов’язаних з експлуатацією природних ресурсів та їх відтворенням; стимулювання суб’єктів еколого-економічних відносин щодо забезпечення раціонального, економного використання ресурсів природи, впровадження маловідходних технологій.
3.
Економічний механізм природокористування та природоохоронної діяльності базується на засадах платності за спеціальне використання природних ресурсів і шкідливий вплив на навколишнє середовище та цільовому використанні коштів, отриманих від зборів за спеціальне використання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища, на відновлення і підтримання природних ресурсів у належному стані та ліквідацію джерел забруднення.
4.
Оскільки існуючі в Україні моделі організації та управління природокористуванням не забезпечують узгодженості економічних і природоохоронних цілей у масштабах країни, виникає необхідність у розробці більш прогресивної моделі організації управління природокористуванням. Формування сучасного економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльності має здійснюватись на основі запровадження ринкових механізмів екологічного регулювання та стимулювання.
5.
Система економічних інструментів екологічного менеджменту має включати: податкові інструменти, цінові інструменти, пільги, субсидії, ринкові сертифікати, екологічні збори і платежі, фінансово-кредитні інструменти, продаж екологічних прав, екологічне страхування, екологічний аудит, екологічний лізинг, тощо.
6.
Основними напрямами реформування економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності, відповідно до вимог ринкових умов господарювання та здійснюваної адміністративної реформи, є:
-
розширення та вдосконалення бази екологічного оподаткування;
-
реформування системи фінансування екологічної діяльності та розвиток фінансових механізмів;
-
розроблення загальнодержавної еколого-інвестиційної програми збереження навколишнього середовища;
-
впровадження та подальший розвиток екологічного аудиту та екологічного страхування.
7.
Впровадження результатів дисертаційного дослідження дозволить удосконалити та значно розширити існуючу систему економічних інструментів природокористування та природоохоронної діяльності в Україні. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в низці нормативно-правових актів, а також можуть бути використані центральними і місцевими органами виконавчої влади при здійсненні заходів щодо забезпечення раціонального природокористування та ефективної природоохоронної діяльності.
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.
Саксонова О.М. Особливості фінансування природоохоронних заходів в Україні. – К.: РВПС України НАН України, 2002. – 24 с.
2.
Саксонова О. Приватизація та екологічна відповідальність // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва: Зб. наук. пр. – Суми: СумДУ. - 1999. - Вип.2. – С. 59-63.
3.
Саксонова О.М. Екологічний менеджмент у промисловості України: перспективи розвитку // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. – К: РВПС України НАН України. - 2001. - С. 65-74.
4.
Саксонова О. Державне регулювання в сфері охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів // Регіональна економіка. - 2002. - №1 - С.267-271.
Анотація
Саксонова О.М. Удосконалення економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 – Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2003.
Дисертаційна робота присвячена питанням удосконалення економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності. В дисертації обґрунтовано необхідність комплексного підходу до формування економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльності на основі запровадження ринкових механізмів екологічного регулювання та стимулювання. Розроблено конкретні пропозиції та рекомендації щодо розвитку і вдосконалення економічних інструментів природокористування та природоохоронної діяльності.
Основні результати дисертаційної роботи впроваджено в практику господарювання.
Ключові слова: економічний механізм, природокористування, природоохоронна діяльність, екологічні збори, фінансування природоохоронних заходів, екологічний менеджмент, екологічний аудит, екологічне страхування.
Аннотация
Саксонова О.Н. Совершенствование экономического механизма природопользования и природоохранной деятельности. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических
