КИІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СУХОРЕБРА ОЛЕНА ПИЛИПІВНА

УДК: 657.47:664.78

ОБЛІК І КОНТРОЛЬ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

(на прикладі зернопереробних підприємств Кіровоградської області)

Спеціальність 08.06.04 – “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі аудиту Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент,

Савченко Володимир Якович,

Київський національний економічний університет,

завідувач кафедри аудиту

Офіційний опонент: доктор економічних наук, професор,

Линник Володимир Григорович,

Київський національний економічний університет,

завідувач кафедри обліку, аналізу та аудиту в АПК

Офіційний опонент: кандидат економічних наук, професор,

Верига Юстина Андріївна,

Полтавський університет споживчої кооперації України, професор кафедри бухгалтерського обліку та аудиту

Провідна установа: Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України, кафедра бухгалтерського обліку та аудиту, м. Київ

Захист відбудеться “15” вересня 2003 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 у Київському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, аудиторія 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1.

Автореферат розісланий “14 ” серпня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М. Поддєрьогін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування ринкової економіки в Україні залежить від виробництва конкурентоспроможної продукції та її реалізації на внутрішньому та зарубіжному ринках. Зернопереробна промисловість є однією з найважливіших складових галузі хлібопродуктів агропромислового комплексу України, яка забезпечує населення життєво необхідною продукцією. За останні роки обсяги випуску продукції зернопереробного виробництва значно зменшились, а її собівартість зросла. Такий стан зумовлений недосконалістю технології виробництва та системи обліку витрат і формування собівартості зернопродукції. Вирішення проблеми ефективного розвитку та зростання як виробничого, так і експортного потенціалу зернопереробних підприємств потребує створення такої системи управління виробництвом, основою якої є формування інформації про витрати підприємства і собівартість продукції.

Процес трансформації вітчизняної системи бухгалтерського обліку зумовив суттєву перебудову методології та організації обліку витрат на виробництво продукції зернопереробних підприємств. З переходом до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку значно розширилися можливості підприємств у виборі правил ведення облікової політики, методів оцінки виробничих запасів при їх віднесенні на виробничі витрати та способів і методів обчислення собівартості продукції.

За вказаних умов особливо посилюються вимоги до бухгалтерського обліку в напрямі підвищення гнучкості, деталізації та оперативності одержуваної інформації про виробничі витрати з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

Вирішення цих питань потребує оновлення системи отримання інформації про виробничі витрати, використання нетрадиційних для вітчизняної практики бухгалтерського обліку підходів щодо калькулювання собівартості продукції та оптимізації результатів діяльності підприємства через застосування принципів і методів внутрішньогосподарського (управлінського) обліку.

Проблеми обліку і контролю витрат та калькулювання собівартості продукції розглядалися в працях відомих вітчизняних учених-економістів: Бутинця Ф.Ф., Валуєва Б.І., Герасимовича А.М., Голова С.Ф., Гуцайлюка З.В., Єфіменка В.І., Кірейцева Г.Г., Кужельного М.В., Линника В.Г., Мниха Є.В., Рудницького В.С., Савченка В.Я., Чумаченка М.Г. та ін. Вагомий внесок у розвиток методологічних питань обліку витрат виробництва зробили зарубіжні вчені: Басманов І.А., Безруких П.С., Маргуліс А.Ш., Карпова Т.П., Палій В.Ф., Друрі К., Нідлз Б., Фостер Дж., Фрідман П., Хорнгрен Ч.Т., Яругова А. Питання обліку витрат і калькулювання собівартості продукції на підприємствах галузі хлібопродуктів опрацьовані в роботах Сопка В.В. Аспекти автоматизації обліку та контролю витрат досліджено та представлено в працях Вериги Ю.А., Завгороднього В.П., Сівак О.В., Чернелевського Л. М. та ін.

Отримані протягом багатьох десятиліть результати як теоретичних, так і практичних розробок щодо удосконалення обліку витрат на виробництво мають вагоме значення для розвитку вітчизняної теорії обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Проте дослідження діючої методики обліку виробничих витрат на підприємствах зернопереробної галузі свідчить, що вона є неадекватною сучасним вимогам господарювання. Серед численних проблем можна виділити: використання застарілих інструктивних матеріалів з організації обліку витрат виробництва; відсутність порядку визначення місць виникнення центрів витрат і центрів відповідальності, що призводить до обмежень контрольних функцій обліку витрат виробництва; неузгодженість у виборі зернопереробними підприємствами методу оцінки запасів; недосконалість чинних форм документації з оперативного обліку виробничих витрат та зернових відходів виробництва; складність впровадження інформаційних систем в облік через застосування меморіально-ордерної форми обліку на зернопереробних підприємствах.

Відповідні зміни у методологічних основах формування в обліку інформації про витрати підприємства, необхідність перегляду питань організації обліку витрат згідно з вимогами національних положень (стандартів), наявність зазначених проблем у зернопереробній промисловості та потреба удосконалення існуючої практики обліку витрат виробництва на комбінатах хлібопродуктів зумовили вибір теми дослідження та доводять її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри аудиту Київського національного економічного університету з теми “Проблеми розвитку аудиту, державного контролю та інформаційних технологій як важливих інструментів ринкової економіки”, номер державної реєстрації 0101U007344. Особистий внесок автора полягає у запропонованій та уточненій методиці внутрішнього аудиту виробничих витрат у галузі хлібопродуктів, а також у пропозиціях удосконалення управлінських інформаційних систем та технологій в обліку та їх реалізації на зернопереробних підприємствах.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення методичних і організаційних засад бухгалтерського обліку й контролю витрат виробництва зернопереробних підприємств для забезпечення їх ефективного функціонування за сучасних умов господарювання.

Відповідно до визначеної мети дисертації передбачено вирішення таких завдань:

- дослідити економічну сутність категорії “витрати” та значення виробничої собівартості зернопродукції на сучасному етапі господарювання зернопереробних підприємств;

- удосконалити класифікацію витрат зернопереробних підприємств відповідно до вимог управління та обґрунтувати склад виробничих витрат, що включаються у собівартість продукції;

- проаналізувати стан обліку і контролю витрат виробництва зернопереробних підприємств, виявити недоліки, встановити їхні причини та розробити пропозиції, спрямовані на удосконалення обліку і контролю в інформаційному забезпеченні управління підприємством у ринкових умовах господарювання;

- визначити вплив технологічних та організаційних особливостей зернопереробного виробництва на побудову обліку і контролю витрат;

- розробити науково обґрунтовану методику оцінки зернових відходів та визначити їх вплив на рівень собівартості продукції;

- розробити рекомендації щодо групування витрат за місцями виникнення і центрами відповідальності з метою закріплення персоніфікованої відповідальності за збереження та раціональне використання виробничих ресурсів;

- розробити пропозиції щодо удосконалення методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції на зернопереробних підприємствах;

- визначити організаційно-методичні аспекти контролю виробничих витрат;

- показати переваги застосування управлінських інформаційних систем при організації обліку і контролю витрат виробництва на зернопереробних підприємствах.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження вибрано чинну систему обліку і контролю витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції зернопереробної промисловості. Для дослідження обрано комбінати хлібопродуктів Кіровоградської області.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є методика та організація системи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції на зернопереробних підприємствах з урахуванням вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та використанням управлінських інформаційних систем бухгалтерського обліку.

Методи дослідження. Методи дослідження ґрунтуються на діалектичному підході до вивчення сучасного стану обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції та їх оцінки. У процесі дослідження застосовувалися прийоми групування, статистичних порівнянь, методи економічного аналізу, математичні методи, спостереження, узагальнення та графічного зображення даних.

Інформаційною базою виконаного дослідження є законодавчі акти України, нормативні документи та галузеві інструкції, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, матеріали наукових праць та науково-практичних конференцій, статистичні дані, а також дані бухгалтерського обліку зернопереробних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів проведеного дослідження полягає в розроблених рекомендаціях і пропозиціях щодо вдосконалення організації й методики обліку і контролю витрат виробництва та формування собівартості продукції зернопереробних підприємств за місцями їх виникнення з використанням інформаційних систем бухгалтерського обліку.

Основні результати проведеного дослідження, які становлять наукову новизну, характеризуються такими теоретичними і практичними положеннями:

- визначено вплив технологічних та організаційних особливостей зернопереробного виробництва на побудову системи обліку і контролю витрат та калькулювання собівартості продукції зернопереробних підприємств;

- удосконалено класифікацію витрат зернопереробного виробництва для потреб фінансового та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку;

- удосконалено методику оцінки зернових відходів та визначено їх вплив на рівень собівартості продукції;

- запропоновано порядок визначення місць виникнення центрів витрат і центрів відповідальності та особливості методики визначення собівартості продукції зернопереробних підприємств;

- визначено напрями удосконалення чинної системи контролю витрат виробництва та уточнено його оптимальні організаційні форми;

- обґрунтовано доцільність застосування управлінської інформаційної системи “Ренесанс” при організації обліку і контролю витрат виробництва на зернопереробних підприємствах.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у побудові якісно нової методики обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції зернопереробних підприємств з метою раціонального використання виробничих ресурсів та забезпечення оперативного контролю за формуванням собівартості продукції за місцями виникнення центрів витрат і центрів відповідальності.

Результати проведеного дослідження можуть бути використані при розробці галузевої інструкції з обліку витрат і калькулювання собівартості продукції на підприємствах борошномельно-круп’яної і комбікормової промисловості та побудові їх облікової політики.

Окремі пропозиції розглянуті і впроваджуються у практику роботи комбінатів хлібопродуктів Кіровоградської області. Вони пройшли апробацію на ДП ДАК “Хліб України” Кіровоградський КХП №1 (довідка №369 від 24.06.2002р.), ДП ДАК “Хліб України” Новоукраїнський КХП (довідка №623 від 18.07.2002р.), ДП “Кіровоградський КХП №2” Держкомрезерву України (довідка №09/1823 від 05.08.2002р.).

Деякі положення дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Київського національного економічного університету при викладанні та написанні методичних розробок з дисциплін: “Аудит”, “Інформаційні системи та технології в обліку” (довідка від 21.01.2003р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися і обговорювалися на міжнародній науковій конференції “Розвиток науки про бухгалтерський облік” (Житомир, 23-24 листопада 2000 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта – 2002” (Дніпропетровськ, 5-7 березня 2002 р).

Публікації. За підсумками дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 1,95 д.а., з них 5 – у наукових фахових виданнях – 1,74 д.а., 2 – матеріали конференцій – 0,21 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи становить 190 сторінок комп’ютерного тексту й містить 17 таблиць на 10 сторінках, 17 рисунків на 11 сторінках, 22 додатки на 39 сторінках. Список використаних літературних джерел включає 180 найменувань і викладений на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, основні завдання, об’єкт і предмет дослідження, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача.

У розділі 1 “Теоретичні основи обліку витрат та особливості його побудови на зернопереробних підприємствах України” розкривається сутність витрат як економічної категорії та розглядаються їх генезис і еволюція з позиції розподілу на загальні витрати та витрати, що належать до виробленої продукції, тобто її собівартість. Оцінка трактування собівартості фахівцями з економічних та обліково-аналітичних питань дала змогу згрупувати визначення собівартості за такими напрямами:

·

·

·

·

Проте зазначені напрями відображують лише індивідуальні витрати підприємств, якими автори характеризують поняття собівартість. Така прихильність призводить до того, що це поняття зводиться лише до грошового вимірника витрат виробництва, а це не повністю відображує його суть. Таким чином, собівартість можна охарактеризувати як захід із відшкодування витрат.

У дисертаційній роботі особливу увагу зосереджено на формуванні структури собівартості зернопродукції. Зокрема визначено, що собівартість продукції формується із витрат, які здійснюються в межах або за межами виробництва. Тому витрати безпосередньо пов’язані або з виготовленням продукції, або з її реалізацією, або з управлінням. Перша група витрат формує виробничу собівартість, друга – витрати зі збуту (продажу), третя – витрати на управління. Разом три групи формують повну собівартість продажу продукції (робіт, послуг). На зернопереробних підприємствах виробнича собівартість виражає в грошовій формі поточні витрати, пов’язані з використанням сировини (зерна), вітамінів, мікроелементів, антибіотиків, матеріалів, палива і енергії, праці, необоротних активів виробничого призначення та інші витрати на виробництво продукції. Виробнича собівартість формується групуванням собівартості, яка утворюється в цехах основного виробництва (цехова собівартість). Повна або комерційна собівартість продукції включає виробничу собівартість і витрати на збут готової продукції.

Склад витрат, які включалися до собівартості продукції зернопереробних підприємств, регламентувався Інструкцією з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції підприємств борошномельно-круп’яної та комбікормової промисловості. У зв’язку зі змінами методології обліку витрат зміст окремих статей галузевої інструкції доцільно реформувати згідно з новою нормативною базою – чинних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Зернопереробні підприємства спеціалізуються на виробництві різних видів борошна, крупів, комбікормів і належать до групи матеріаломістких галузей, тобто характеризуються високою питомою вагою матеріальних витрат, головним чином вартості сировини. Підвищення ефективності використання сировини та зменшення витрат на основні матеріали – вирішальне джерело зниження собівартості продукції, тому велике значення у зниженні собівартості продукції має ступінь використання зерна, показником якого є вихід готової продукції з кількості сировини, що надійшла у переробку. Поряд з цим велика увага приділяється тому, за якою ціною оцінювати відпущене зерно у переробку та його залишки на кінець звітного періоду. Проведені дослідження довели доцільність застосування на зернопереробних підприємствах методу середньозваженої собівартості для оцінки запасів (зернових культур). Саме цей метод спрощує визначення вартості зерна, що передається у переробку, оскільки на комбінати хлібопродуктів надходять переважно однойменні культури різної якості та вартості, що ускладнює їх зберігання, облік і формування помельних партій.

Науково обґрунтована класифікація витрат є основою раціональної організації побудови обліку. Класифікація витрат потрібна, по-перше, для визначення вартості продукції і ціноутворення; по-друге – для калькулювання собівартості продукції, тобто локальних витрат. Раціональна класифікація витрат сприяє ефективному здійсненню контролю та прийняттю відповідних управлінських рішень. У дисертації запропоновано класифікувати витрати виробництва на зернопереробних підприємствах залежно від потреб обліку. Так, для потреб фінансового обліку витрати доцільно групувати для визначення собівартості виготовленої продукції і фінансових результатів, а для потреб внутрішньогосподарського (управлінського) обліку – для прийняття управлінських рішень та здійснення контролю за рівнем виробничих витрат. Запропонована класифікація сприятиме отриманню більш докладної інформації, що дасть змогу підвищити ефективність зернопереробного виробництва.

Практика досліджень показала, що технологічні та організаційні особливості зернопереробного виробництва значною мірою впливають на структуру витрат, а відповідно і на організацію та методику їх обліку. Висока матеріаломісткість галузі та комплексний характер зернопереробного виробництва доводять необхідність організації оперативного обліку прямих матеріальних витрат. На практиці облік матеріальних витрат на зернопереробних підприємствах ведеться за видами продукції, тобто узагальнено без виділення причин, місць виникнення центрів витрат та центрів відповідальності. Внаслідок цього визначення чинників, що впливають на рівень витрат, стає неможливим. За таких обставин дуже важко здійснювати оперативний контроль витрат та впливати на їх зміни, а також виявляти резерви зниження собівартості продукції зернопереробного виробництва.

Дослідженням визначено, що розвиток зернопереробних підприємств галузі хлібопродуктів має пріоритетний напрям в економіці України, з чого виникає потреба у більш повному і досконалому їх інформаційному забезпеченні, розвитку обліку і контролю витрат виробництва з врахуванням галузевої специфіки виробництва та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

У розділі 2 “Організація і методика обліку витрат заготівлі і виробництва на зернопереробних підприємствах” розглянуто організацію і методику обліку витрат на придбання сировини при різних варіантах заготівлі; оперативний облік витрат виробництва та виходу готової продукції; облік відходів зернопереробного виробництва, їх види, оцінка та вплив на рівень собівартості продукції; групування витрат за місцями їх виникнення і центрами відповідальності; методи обліку витрат і калькулювання собівартості зернопродукції.

У процесі дослідження визначено, що заготівельна діяльність на комбінатах хлібопродуктів із заготівлі сільськогосподарської продукції може мати два варіанти побудови обліку витрат. Перший варіант передбачає відокремлення обліку заготівельних підприємств у складі комбінатів як самостійної галузі діяльності, а другий – облік заготівлі як частини виробничої діяльності з придбання матеріальних запасів для подальшої переробки на готову продукцію.

Заготівля зернових культур передбачає цілу низку заходів, які необхідні для її ефективного проведення. Проте на комбінатах хлібопродуктів організація процесу заготівлі зернових культур не відповідає сучасним вимогам, що висуваються до цієї ділянки роботи. У зв’язку з цим у роботі запропоновано здійснювати організацію процесів закупівлі зернових культур для виробництва борошномельної, круп’яної та комбікормової продукції для цілей обліку і контролю за такими етапами:

·

·

·

·

На нашу думку, саме така схема сприятиме ефективному внутрішньогосподарському управлінню заготівельною діяльністю та забезпечить контроль за договорами поставок, надходженням зернових культур та витратами на їх закупівлю.

Технологія і організація зернопереробного виробництва потребують побудови системи оперативного обліку, який створює інформаційні можливості для поточного управління процесами, що не знаходять свого відображення в бухгалтерському обліку. Оперативний контроль за витратами сировини і матеріалів та економічний аналіз роботи зміни (бригад) організовується на основі оперативного обліку виробництва, який визначає витрати основних матеріалів на виробництво за кожною зміною (бригадою), цехом та в цілому по підприємству. З метою раціональної організації оперативного обліку на зернопереробних підприємствах запропоновано реєстр передачі зміни для круп’яного заводу з виокремленням різних потокових ліній. Для комбікормового виробництва такий реєстр розроблено з врахуванням вимог щодо поділу продукції на гранульовані та розсипні комбікорми.

У зернопереробному виробництві досить значну питому вагу мають виробничі відходи, тому однією з основних умов організації обліку на комбінатах хлібопродуктів є виявлення і правильне визначення впливу величини зернових відходів на собівартість продукції. Повне оприбуткування відходів та їх подальше ефективне використання безпосередньо впливають на кінцевий фінансово-господарський результат діяльності зернопереробного підприємства. Для обліку руху виробничих відходів у роботі запропоновано спеціально розроблену “Відомість обліку руху виробничих відходів”, оскільки діюча “Оборотна відомість руху товарів, заготовок на складах” не повною мірою забезпечує інформацією про зернові відходи. На нашу думку, така відомість, що є кількісним та вартісним балансом відходів, сприятиме більш докладному аналітичному обліку зернових відходів.

Дослідженням виявлено, що у синтетичному обліку не відведено спеціального рахунку для обліку зворотних відходів, що не сприяє поліпшенню формування точної інформації про зернові відходи. Вважаємо доцільним виділення окремого субрахунку “Відходи виробництва” на рахунку 209 “Інші матеріали”.

Оскільки методичні рекомендації з обліку і калькулювання собівартості продукції на комбінатах хлібопродуктів не містять єдиного підходу щодо визначення цін на зворотні відходи, нами пропонується зернові відходи з корисним вмістом зерна оцінювати за відсотковим вмістом корисного зерна від середньозваженої ціни помельної партії:

(1)

де Р – ціна 1т виробничих зернових відходів;

с1, с2, с n – ціна 1т зернових культур, що входять до помельної партії;

n – кількість зернових культур, що входять до помельної партії;

у% – відсоток вмісту корисного зерна у зернових відходах.

Запропонована методика сприятиме реальній оцінці відходів, яка враховуватиме коливання цін на вихідну сировину (зерно) і ґрунтуватиметься насамперед на величині вмісту корисних речовин та можливостях їх подальшого використання. Такий підхід унеможливлює дії підприємств безконтрольно варіювати цінами на зернові відходи.

Проведені дослідження показують, що облік витрат виробництва на зернопереробних підприємствах зазвичай орієнтований на узагальнене групування витрат за видами продукції борошномельно-круп’яного та комбікормового виробництва. При цьому витрати обліковуються за цехами основного виробництва без виділення дільниць, технологічних переділів і робочих місць. Основними недоліками такої узагальненої організації обліку є те, що отримана інформація не дає змоги оперативно виявляти відхилення у витрачанні ресурсів за конкретними місцями їх виникнення, встановлювати причини і відповідальних за ці відхилення, що призводить до невиправданих втрат і збільшення собівартості продукції зернопереробного виробництва. Враховуючи те, що зернопереробне виробництво є безперервним процесом однопередільної технологічної переробки сировини, який здебільшого має закритий характер, у дисертації запропоновано виділяти місця виникнення центрів витрат за адміністративною, технологічною та умовною ознаками для цілей організації оперативного обліку і контролю витрат виробництва (рис. 1).

Місця виникнення центрів витрат є основою для виділення центрів відповідальності на зернопереробних підприємствах. Оскільки місця виникнення центрів витрат пов’язують з калькулюванням собівартості продукції, а центри відповідальності – з управлінням собівартістю і визначенням результатів діяльності окремих підрозділів підприємства, в роботі вироблено підхід до виділення показників оцінки центрів відповідальності для зернопереробного виробництва (табл. 1).

Таблиця 1

Характеристика показників оцінки центрів відповідальності

для зернопереробного виробництва

Рівні управління та центрів відповідальності | Місця виникнення центрів витрат | Об’єкти контролю витрат за центрами відповідальності | Показники оцінки центрів діяльності

(5) Підприємство |

Відділ маркетингу та збуту |

Витрати на виготовлення та реалізацію продукції | Повна собівартість продукції | (4) Цех (переділ) | Виробничі відділення | Витрати цеху | Цехова виробнича собівартість

(3)Виробнича дільниця | Технологічні лінії |

Витрати технологічної лінії | Собівартість технологічної лінії | (2) Бригада | Виробничі дільниці, закріплені за бригадою | Витрати бригади | Прямі витрати бригади

(1) Робоче місце | Група обладнання

Робоче місце | Витрати технологічного процесу | Прямі витрати робочого місця

Проведені дослідження довели, що на комбінатах хлібопродуктів облік витрат доцільно здійснювати за однопередільним методом із застосуванням елементів нормативного методу обліку в частині витрачання сировини, при якому має бути організовано систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від поточних норм, а також змін цих норм. У первинній документації і оперативній звітності необхідно відображувати не лише фактичне витрачання сировини, а й витрачання її за нормами. З метою узагальнення причин відхилень витрачання сировини і матеріалів від норм нами запропоновано галузевий кодифікатор причин та винуватців відхилень від норм по сировині та матеріалах у борошномельному цеху.

Умовні позначення:

Рис.1. Формування центрів витрат борошномельного цеху

зернопереробного підприємства

В умовах застосування автоматизованої обробки інформації виявлені відхилення надаватимуть цінну інформацію для керівництва підприємства і дадуть змогу оперативно контролювати формування собівартості продукції в частині матеріальних витрат. Отже, використання елементів нормативного методу обліку є основою для належного контролю й аналізу витрат на сировину, обґрунтованого калькулювання фактичної собівартості продукції, контролю за додержанням та удосконаленням норм.

У розділі 3 “Організаційно-методичні аспекти контролю витрат виробництва зернопродукції” досліджено стан, організацію внутрішньогосподарського контролю витрат виробництва та відходів продукції зернопереробного виробництва; методичні аспекти внутрішнього контролю та аудиту витрат виробництва; особливості організації обліку та внутрішньогосподарського контролю виробничих витрат з використанням управлінських інформаційних систем.

У результаті дослідження встановлено, що ефективний контроль витрат виробництва та координація виробничо-господарської діяльності окремих підрозділів та підприємств зернопереробної промисловості в цілому можливі лише на основі ефективної організації внутрішньогосподарського контролю. Аналіз різних підходів вітчизняних і зарубіжних учених-економістів щодо класифікації контролю дав змогу запропонувати розгорнуту класифікацію внутрішньогосподарського контролю витрат для зернопереробних підприємств (рис. 2).

Слід зазначити, що за сучасних умов господарювання визначальну роль у системі контролю виробничих витрат на комбінатах хлібопродуктів мають відігравати такі види внутрішньогосподарського контролю, як попередній та оперативний. Саме ці види контролю сприяють підвищенню економічної ефективності виробництва зниженням рівня витрат і забезпечують умови для ліквідації нераціональних витрат.

Дослідженням визначено, що попередній контроль за формуванням собівартості зернопродукції та її реалізації необхідно здійснювати на стадії підготовки її до виробництва з використанням економіко-математичних методів.

У ході дослідження використано методи визначення критичної точки (рівняння, маржинального доходу, графічного зображення). В практичній діяльності зернопереробних підприємств використання таких методів дає змогу не тільки планувати, а й контролювати обсяг випуску окремих видів зернопродуктів для отримання оптимального рівня рентабельності виробництва.

З метою удосконалення оперативного контролю на зернопереробних підприємствах в роботі вміщено рекомендації щодо визначення методичних аспектів оперативного контролю формування собівартості в ході технологічного процесу на основі нормативного методу обліку витрат у частині витрачання сировини.

Для організації щоденного виявлення відхилень від норм по виробленій продукції пропонується розроблена номенклатура місць виникнення центрів витрат за видами зернопереробного виробництва та центрами відповідальності.

Рис. 2. Класифікація внутрішньогосподарського контролю витрат зернопереробних підприємств

Технологія зернопереробного виробництва спричиняє існування облікованих та розрахованих відхилень від норм. У дисертації наведено приклад розрахованих відхилень від норм з обробки зерна на хлібоприймальній дільниці ( табл. 2).

Таблиця 2

Розраховані відхилення від норм з обробки зерна

на прикладі хлібоприймальної дільниці ДП ДАК “Хліб України” Новоукраїнського комбінату хлібопродуктів

Показники обробки зерна | Показники якості,% | Втрати маси хлібопродуктів, % | Втрати маси зерна*,

кг | Вихід зерна після обробки, кг

воло-гість | засміче-

ність | воло-

гість | засміче-

ність

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 8 | 1. Надходження 1т зерна з якісними кондиціями |

15,5 |

2,2 |

– |

– |

– |

– | 2.Базисні норми для зберігання зерна |

14,5 |

2,0 |

1,17 |

0,23 |

140 |

860 | 3.Фактичний стан зерна після обробки |

14,2 |

1,8 |

1,52 |

0,40 |

192 |

808

*Втрати маси зерна визначено за формулою Дюваля.

Внутрішній аудит як складова системи внутрішнього контролю передбачає незалежну оцінку, що провадиться всередині економічного суб’єкта з метою перевірки і визначення ефективності його діяльності. Нами визначено, що завдання внутрішнього аудиту витрат виробництва спрямовані на перевірку відповідності чинним актам і галузевим рекомендаціям системи внутрішніх регламентів і процедур контролю; правильності організації та методики обліку витрат на виробництво і собівартості продукції зернопереробного виробництва. Вирішення поставлених завдань може бути досягнуто за умови здійснення внутрішніх аудиторських перевірок виробничих витрат. У зв’язку з цим у роботі розроблено методику проведення внутрішніх перевірок виробничих витрат, а також запропоновано посадову інструкцію внутрішнього аудитора.

Проведені дослідження вказують на відсутність інтеграції різних видів господарського обліку, що не дає можливості отримувати достовірну інформацію для прийняття ефективних управлінських рішень. Такий стан обліку на зернопереробних підприємствах зумовлений передусім меморіально-ордерною формою організації обліку, що використовується всією галуззю хлібопродуктів. Упродовж десятиліть у галузі розроблялася документація, що забезпечувала організацію меморіально-ордерної форми обліку. Отже, зміна форми обліку з метою її раціоналізації можлива лише за умов застосування комплексної інформаційної системи, яка б враховувала галузеву специфіку зернопереробного виробництва.

Практика свідчить, що найбільш придатною для використання зернопереробними підприємствами в процесі автоматизованого обліку витрат є корпоративна інформаційна система “Ренесанс”, яка передбачає роботу з віддаленими філіями (елеваторами, хлібоприймальними дільницями тощо) і забезпечує ведення консолідованого обліку в реальному часі.

Інтегрована інформаційна система “Ренесанс” забезпечує управління ресурсами підприємства та підтримує гнучку технологію управління логічними ланками. Цю систему спеціально розроблено з орієнтацією на безперервний технологічний процес, яким і є зернопереробне виробництво. Модуль розрахунку вартості у складі “Ренесанс” дає можливість контролювати основні параметри виробництва, а отже, оцінювати продуктивність і виявляти зміни вартості. Поглиблений аналіз дає змогу швидко з’ясовувати причини і усувати зайві витрати. З’являється можливість відстежувати і відображувати витрати за замовленнями, стадіями процесу і окремими статтями.

Використання модуля “Управління витратами” інформаційної системи дає змогу суттєво змінити погляди на процес обліку, зведення та контролю витрат в напрямі раціоналізації їх на комбінатах хлібопродуктів. За допомогою сучасних інформаційних систем є можливість досягнути значної деталізації і аналітичності інформації про витрати, оперативності в їх групуванні, перегрупуванні і розподілі, точності в процесі калькулювання собівартості продукції, ефективності організації фінансового і управлінського обліку.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у дослідженні і розробці науково-методичних та практичних підходів щодо удосконалення обліку і контролю витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції зернопереробних підприємств галузі хлібопродуктів України в інформаційному забезпеченні управління підприємством в ринкових умовах господарювання.

Проведене дисертаційне дослідження дало змогу зробити такі теоретичні і науково-практичні висновки:

1. Підвищення ефективності функціонування зернопереробних підприємств галузі хлібопродуктів в ринкових умовах є одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки України. Економічне зростання зернопереробних підприємств передбачає перебудову процесу господарювання, його зміни відповідно до вимог ринку та удосконалення основних функцій управління – обліку і контролю витрат виробництва.

2. За результатами проведеного дослідження визначено, що одним із важливих аспектів виробничої діяльності зернопереробних підприємств є облік витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції. Собівартість продукції як об’єктивна економічна категорія характеризує індивідуальні витрати товаровиробника і забезпечує просте відтворення. Важливим моментом є формування структури витрат для визначення напрямів зниження собівартості продукції.

3. У дисертаційній роботі обґрунтовано застосування на зернопереробних підприємствах методу середньозваженої собівартості для оцінки запасів. Враховуючи той факт, що на комбінатах хлібопродуктів запасами виступають зернові культури, які переважно є однойменними, але різної якості та вартості, використання запропонованого методу оцінки запасів спрощує визначення вартості зерна при формуванні помельних партій.

4. Сутність собівартості як складного синтетичного показника полягає у групуванні різнорідних витрат. Саме цим зумовлюється потреба у науково обґрунтованій класифікації витрат, яка б враховувала галузеву специфіку зернопереробного виробництва. Проведені дослідження дали змогу виокремити найважливіші класифікаційні ознаки виробничих витрат зернопереробних підприємств для потреб фінансового та управлінського обліку.

5. Дослідженням визначено варіанти побудови обліку витрат заготівельної діяльності на комбінатах хлібопродуктів із заготівлі сільськогосподарської продукції. Розглянуто форми закупівлі зернових культур та більш докладно висвітлено взаєморозрахунки за договорами контрактації. Запропоновано етапи організації процесів закупівлі зернових культур для виробництва борошномельної, круп’яної та комбікормової продукції для цілей обліку і контролю.

6. Доведено, що оперативний облік створює інформаційні можливості для поточного управління процесами, які не знаходять відображення в бухгалтерському обліку і одночасно є основою моделювання окремих об’єктів у системі бухгалтерського обліку. З метою раціональної організації оперативного обліку витрат на зернопереробних підприємствах запропоновано реєстр передачі зміни для круп’яного заводу з виокремленням різних потокових ліній, а для комбікормового виробництва – з поділом продукції на гранульовані та розсипні комбікорми.

7. Дослідження показали, у зернопереробному виробництві значну питому вагу мають виробничі відходи, що потребує належної організації їх обліку та правильного визначення впливу величини зернових відходів на рівень собівартості продукції. У роботі удосконалено методику оцінки зернових відходів; запропоновано “Відомість обліку руху виробничих відходів”, яка є кількісним та вартісним балансом відходів зернопереробного виробництва; обґрунтовано виділення окремого субрахунку “Відходи виробництва” на рахунку 209 “Інші матеріали” для поліпшення процесу управління зерновими відходами.

8. Відповідно до технологічних та організаційних особливостей зернопереробного виробництва запропоновано порядок формування центрів витрат і центрів відповідальності для борошномельного, круп’яного та комбікормового виробництва з використанням обліку відхилень від норм. Побудову обліку відхилень від норм рекомендовано провадити за такими ознаками: розробка класифікатора видів, причин, винуватців відхилень; визначення методів виявлення відхилень; відбір носіїв інформації про відхилення від норм; розробка методики обліку відхилень за центрами витрат.

9. Обґрунтовано доцільність використання однопередільного методу калькулювання собівартості продукції із застосуванням нормативного методу обліку в частині витрачання сировини, який є найбільш придатним для зернопереробного виробництва. Використання елементів нормативного методу обліку має забезпечити своєчасне виявлення економії або додаткових витрат за рахунок відхилень від установленого технологічного процесу або змін складу витраченої сировини.

10. Особливе місце за сучасних умов господарювання зернопереробних підприємств відводиться внутрішньогосподарському контролю, який сприяє підвищенню економічної ефективності виробництва зниженням витрат. На основі досліджень визначено, що провідну роль у системі управління витратами виробництва зернопереробних підприємств відіграє оперативний контроль, який сприяє ліквідації непродуктивних витрат та істотно впливає на підвищення економічної ефективності зернопереробного виробництва. У роботі пропонується здійснювати оперативний контроль витрат за розробленою номенклатурою місць технологічного процесу виробництва зернопродукції.

11. Визначення методичних аспектів внутрішнього аудиту витрат виробництва з позицій його тлумачення як самостійної частини аудиторського контролю дає змогу сформулювати мету створення служб внутрішнього аудиту на зернопереробних підприємствах, визначити аудиторські номенклатури, які мають формуватися внутрішнім аудитором, скласти графік подання останньому службами підприємства інформації, необхідної для здійснення таких перевірок, а також розробити посадову інструкцію внутрішнього аудитора.

12. Дослідженням доведено, що організація обліку та внутрішньо-господарського контролю витрат з використанням управлінської інформаційної системи “Ренесанс” на зернопереробних підприємствах забезпечить їх комплексне управління, надасть можливість реалізації всіх функцій управління витратами і забезпечить зворотній зв’язок між всіма рівнями діяльності та управління.

Викладені рекомендації та пропозиції були апробовані на зернопереробних підприємствах Кіровоградської області і отримали позитивну оцінку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Сухоребра О.П. Шляхи удосконалення обліку витрат на виробництво у зернопереробній галузі // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип. 4. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 239-244. – 0,3 д.а.

2. Сухоребра О.П. Облік витрат на виробництво у зернопереробній галузі // Економіка: проблеми теорії та практики: Міжвуз. зб. наук. праць. Вип. 25. – Дніпропетровськ.: Наука і освіта, 2000. – С. 32-37. – 0,3 д.а.

3. Сухоребра О.П. Обгрунтування вибору методу обліку витрат з урахуванням галузевої специфіки виробництва // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. – Вип. 4 / Відп. ред. О.П. Степанов. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 125-129. – 0,38 д.а.

4. Сухоребра О.П. Методичні підходи до визначення собівартості продукції // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. – Вип. 2 (9) / Відп. ред. О.П. Степанов. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 539 -543. – 0,38 д.а.

5. Сухоребра О.П.Облік витрат та його вдосконалення на підприємствах хлібопродуктів // Вісник. Економіка. Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Вип. 53. – К.: “Київський університет”, 2001. – С. 73-76. – 0,38 д.а.

В інших виданнях:

6. Сухоребра О.П. Наукове обгрунтування методів обліку витрат для підприємств галузі хлібопродуктів // Тези наукової міжнародної конференції "Розвиток науки про бухгалтерський облік". – Ч.ІІІ. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – С. 105-107. – 0,13 д.а.

7. Сухоребра О.П. Науково-методичні підходи до визначення собівартості продукції // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції ”Наука і освіта – 2002”. – Т.16. Економіка. – Дніпропетровськ: “Наука і освіта”, 2002. – с. 14-16. – 0,08 д.а.

АНОТАЦІЯ

Сухоребра О.П. Облік і контроль витрат виробництва (на прикладі зернопереробних підприємств Кіровоградської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.04 – Бухгалтерський облік, аналіз та аудит. – Київський національний економічний університет, Київ, 2003.

Дисертація присвячена актуальним проблемам удосконалення обліку та контролю витрат виробництва зернопереробних підприємств.

У дисертації досліджено тенденції розвитку та сучасні проблеми зернопереробної промисловості, вплив її технологічних та організаційних особливостей на побудову обліку і контролю витрат виробництва. Запропоновано більш удосконалену класифікацію витрат для зернопереробних підприємств. Визначено можливості обліку витрат за місцями виникнення і центрами відповідальності з позицій контролю та забезпечення необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень. Вироблено конкретні рекомендації з організації та методики обліку і внутрішньогосподарського контролю витрат з використанням управлінських інформаційних систем.

Ключові слова: зернопереробні підприємства, витрати, собівартість продукції, центри витрат, центри відповідальності, методи обліку витрат, внутрішньогосподарський контроль, оперативний контроль.

АННОТАЦИЯ

Сухоребрая Е.Ф. Учет и контроль затрат производства (на примере зерноперерабатывающих предприятий Кировоградской области). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.04 – Бухгалтерский учет, анализ и аудит. – Киевский национальный экономический университет, Киев, 2003.

В диссертации исследованы теоретические и научно-практические вопросы, связанные с усовершенствованием организации и методики учета и контроля производственных затрат зерноперерабатывающих предприятий.

В работе раскрыта экономическая сущность категории затраты, представлен их генезис и эволюция. Исследована производственная деятельность зерноперерабатывающих предприятий в современных условиях и обосновано влияние технологических и организационных особенностей производства мукомольной, крупяной и комбикормовой продукции на методику и организацию учета и контроля затрат.

С учетом специфики зерноперерабатывающих предприятий предложена классификация затрат для финансового и управленческого учета, соответствующая требованиям отрасли.

Исследованы варианты построения учета затрат по заготовке сельскохозяйственной продукции и определены этапы организации процессов закупки зерновых культур для производства мукомольно-крупяной и комбикормовой продукции. Особое внимание уделено оперативному учету, создающему информационные возможности для текущего управления процессами, которые не находят отражения в бухгалтерском учете.

Автором обоснована оценка зерновых отходов, которая исчисляется по процентному содержанию полезного зерна от средневзвешенной цены помольной партии и способствует реальной оценке отходов, а также учитывает колебания цен на исходные зерновые культуры.

Проведенные исследования показали, что улучшение механизма управления затратами